похами, друга - майбупiя. Макс бiльше не може витримати: вiн хапаК поважну, суворо-вчену, кудлату, смiшну, безмежно любу фiгурку в дикi обiйми и починаК ПП м'яти, як кошеня. Кошеня нявчить, пручаКться, вiдмахуКться лапками, жовто-пухнаста кiточка безпорадно тягне за руки Макса, смiКться й благаК. Макс пускаК кошеня й грiзно, радiсно витягаК кулаки догори. Експериментальним шляхом?! Чудесно. Зараз. Моментально. Вiн сам тiльки цього й хоче! - Шпiндлере! Хочете? Зараз? Шпiндлер одфоркуКться. Провадити якусь справу з божевiльним нiколи не було його принципом, але для цiКП справи вiн готовий навiть своПми переконаннями поступитись. Так, вiн хоче зараз i моментально, але з одною крихiтною умовою: мати оте знамените чудодiйне скло. Њ воно в Макса? Макс посмiхаКться. Макс не хоче витрачати багато слiв i мовчки виймаК з кишенi скло, загорнуте в чистий бiлий папiр. Хм, так. Скло - як скло. Поганенько вишлiфуване; опукле, розумiКться. Але жовто-червонявий тон його досить цiкавий. Умгу, так. Значи!iь, треба тiльки зробити коробку, в коробку вставити зубчастий валок, що молов би рослину, i коминець для приймання сонячноП енергiП? Нескладна рiч. Це за кiлька годин можна зметикувати якнайкраще. Власне, i метикувати довго не треба. Млинок до кави К? Чудесно. До млинка тiльки приробити збоку коминець, а згори чорну коробку для голови. I вся справа. Ану, сюди млинок до кави! КиППиiь робота на терасi. Шпiндлер, надувши негрськi губи, скупчене клеПть iз картону коминець. Зовсiм нема нiякоП потреби виймати всю стiнку з млинка-досить вирiзати потрiбну дiрку. На Макса покладено зробити коробку для голови. Робота трошки таки поважнiша за Йозефову дитячу забавку. СклеПти якийсь нещасний коминець i зробити цiлу "оробку - це все ж таки рiзниця, чорт забирай. На Клару нiякоП самостiйноП функцiП не покладено, ПП роль - помагати мужчинi (споконвiчна роль всiх Клар на свiтi): зварити клею, подати ножицi, потримати картон. I, крiм того, бути на терасi. Можна навiть нiчого не робити, нiчого не подавати й не тримати, але неодмiнно бути тут, поруч, сяяти очима, бадьорити посмiшкою, здивованням викликати чуття чоловiчоП вищостi. I нарештi все готове. На столi лежить купа зеленоП, соковитоП, найкращоП трави, яку тiльки могла знайти в садку помiчниця мужчини. Кому ж першому розпочати нову еру людськостi (не рахуючи, розумiКться, самого винахiдника, який, звичайно, в даному випадку за реально iснуючу iстоту вважатися не може)? Що дужче кричить нетерплячка й жаднiсть, то гарячiша стаК великодушнiсть. Через те всi з цiлковитою готовнiстю, iз запалом вiдступають одне одному честь i втiху бути першим. РозумiКться, перший повинен бути той, хто врятував винахiд, хто найбiльше вiрить у нього. Нi, навпаки! Навпаки, чорт забирай! Перший мусить бути той, хто хитаКться, хто смiК скептично посмiхатися. Яка рацiя переконувати того, хто i з заплющеними очима вiрить? Нi, нехай скептик устромить палець у чудо. В такому разi першу чергу треба дати дамi, це К обов'язок мужеського лицарства. Нi, дама не хоче прийняти такоП дестi. Крiм того, вона так хвилюКться, що нiчого не зможе зробити, зiпсуК весь експеримент - i вийде тiльки шкода. Перший хай буде той, хто найменше хвилюКться, хто з найбiльшою об'Кктивнiстю може поставитись до справи. Нарештi, той, хто найменше хвилюКться, покiрно знизуК плечима й стараКться виправдати присуджений йому вигляд найбiльшого спокою. Через те, з усiКП сили стараючись, щоб йому не тремтiли пальцi, вiн поважно, повiльно, iз строгою мiною розсiдлуК носика, кладе окуляри на столик збоку й суворо оглядаК апарат. Хм, коробка тримаКться досить непевно. Блок крутиться занадто вiльно. А коминець напевно вiдпаде, як тiльки апарат зачне працювати. Сонце щедро, повними жменями жбурляК золотi стрiли в наставлене до нього простодушне, кругле, жовто-червоняве скло. Апарат човгаК по столу, хлябко труситься, рука завзято, напнувши синюватi жили, крутить корбу. I спиняКться. З апарата глухо, як iз-пiд землi, чуКться: - Може, годi вже? Я весь обливаюсь потом. Макс витягаК шухлядку з-пiд млинка. В нiй тiсно збилась зелена розтерта маса. Дiйсно: фiалково-червонi переливи ходять iпо нiй, як по крильцях шпанськоП мушки. Як сказано, так i К! - Годi! Вилазьте. Готово! Кудлата голова швидко визволяКться з чорноП тiсноП коробки. Все лице, як умочене у воду, блищить потом, очi клiпають злякано, тривожно, уста дихають заморено, часто. Клара своКю хусткою швиденько, дбайливо витираК мокрi очi, носик, лиця, уста. А сама не може вiдiрвати дитячо-ши-раких сiрих очей вiд таКмноП зелено-червонястоП маси, вiд якоП справдi так нiжно, так солодко попахуК. - Ну, куштуйте! Швидше! Ах, та к бiсу церемонiП, берiть просто рукою, пальцями. Це ж сонце, а не свинячий труп! Ну! Макс i Клара жадно дивляться в негрський рот, який помалу, обережно жуК сонячний хлiб. Двi пари очей напружено ловлять найменший рух розмореного, почервонiлого, знов уже покритого потом лиця iз слухаючими себе, босими, маленькими очима, з натертою, розчер.вонiлою смужкою на перенiссi. Воно, це лице, гидливо не кривиться, не спиняК руху жування. Нi, нi, воно жуК обережно, навпомацки, але охоче. Це видно - охоче! Воно смiлiшаК, яснiшаК, воно здивовано перебiгаК з одного обличчя на друге оголеними оченятками своПми, щелепи його рухаються жвавiше, охотнiше. О, вiн бере пальцями ще шматок хлiба! Вiн хоче ще! - Ну? Ну? Ну, Йозефе? Ну, скажи ж, ради бога! Як? Йозеф спочатку заплющуК очi, потiм по черзi дивиться на обох, ковтаК хлiб i тихо серйозно говорить: - Незрозумiле прекрасно. Макс обома руками хапа себе за волосся й з усiКП сили мне його й трусить головою, неначе скидаючи щось зайве, чого Пй несила витримати. - Надзвичайний смак... Щось неймовiрне... Я почуваю, що зможу з'Псти цiлий вагон. Тодi Клара рiшуче простягаК руку до шухлядки й бере пальцями шматочок маси. Вона теж хоче спробувати. Вона хоче спробувати, хоч i сказано, що тiльки спорiдненi органiзми можуть Псти хлiб, зроблений другим. Хоче й бiльше нiчого! Рожево бiлi чистi пальчики, хвилюючись, пiдносять зелену м'яку грудочку до повних, злегка розкритих уст. Червоний кiнчик ячика обережно зустрiчаК ПП на порозi рiвних бiлих зубiв. Усi а замикаються, рухаються i... гидливо кривляться. Брр, яка гидота! Клара прожогом бiжить до балюстради и випльовуК зелену масу в сад, конвульсiйне витираючи уста хусткою. Макс у захватi, в екстазi смiКться. Яке щастя, що Кларi так гидко вiд того, вiд чого в раюваннi застигло ошелешене чудом i насолодою дороге лице з маленьким пiтним носиком i блискучими очима. Ах, та хiба ж дiйсно буде диво, коли людина впаде на колiна й цiлуватиме землю, траву, комаху, жорстку кору дерева, коли здiйматиме руки до ВеликоП Матерi, одне дихання, один крихiтний погляд якоП даК йому життя? I хiба ж не можна обнiмати тепер найлютiших ворогiв своПх, хiба не можна тепер говорити найбезглуздiшi речi, П не ходити п'яними ногами по танцюючiй землi? Хто ж божевiльний: тi, що смiятимуться й жахатимуться цього, чи той, хто впiзнав незнану досi радiсть повного визволення? Ах, Кларо, ах, дорога, прекрасна iстото! Несмачне? Погане? Ну, розумiКться! Ну, звичайно! Та як же може бути iнакше: це ж чужий пiт; не свiй, не зароблений. У сонячному хлiбi вiн страшенно несмачний, вiн просто отруйнуй, цей чужий пiт. Але Клара хоче зробити собi свого хлiба. Вона мусить. I ось жовтопухната голова з розтрiпаними шовковими пасмами вже теж у чорнiй коробцi, а повна з золотистим пушком рука крутить корбу валка. - Ради бога, товаришко Кларо, та не так же сильно! Ви поламаКте машину! Пй богу, обережнiше, Кларо, я вас прошу! Лишiть же й для мене. Шпiндлер, як дiти конфiтури, змазуК з тарiлки найдрiбнiшi крихiтки хлiба пальцями й сл-iсно обсмоктуК Пх. - Нi, знаКте, Максе, я почуваю, що шалiю! Серйозно, серйозно! В мене в головi якiсь вихори, а сам - як цiлковитий iдiот. Фу, чоррт! Але що за смак, що за смак! Слухайте, зараз же треба засiдання! Негайно! Чекайте: значить, вони його запакували в божевiльню? РозумiКться, тiльки божевiльний може винайти таку рiч. А в яку саме, знаКте?.. Чудово. Божевiльнi часто бувають хитрiшi за нормальних. Зараз же засiдання. Зараз же! Я бiжу телефонувати. Кларо, будь ласка, як зробиш собi хлiба, витри Машину, я зроблю тобi ще. Тiле те-пер на службi? Правда? На яку годину? На третю встигнемо? Нi? На п'яту? Чудесно! Тут у нас, розумiКться. Ну? Кларо? Клара нашвидку рукавом блузки витираК лице й вихоплюК з машини шухлядку. Ура! Черпоно фiалковi хвильки переливаються по зеленiй утоптанiй масi! Клара зараз же лопаточкою складаК пальцi, набираК хлiба й ловить його з руки широко роззявленим ротом. I в той самий мент напруженiсть, роз'ятрена хижiсть, мовчазна завзячiсть лиця розтоплюються, як грудочка масла на гарячiй сковородi. Блаженне здивовання забиваК дух, ширить очi. - Боже, що за смак!! - А правда? Правда? Ти чуКш? Максе, голубчику, побiжiть зателефонуйте ви, я хочу ще невеличку порцiю хлiба накрутити собi... Iншим разом Клара такого егоПзму, розумiКться, не стерпiла б, але тепер вона нiчого не чуК; вона витрушуК хлiб на Йозефову тарiлку, так само, як вiн, пальцем вимазуК з шухлядки всi рештки, обсмоктуК палець i з тарiлкою бiжить у сад - вона не хоче. щоб на неП дивились. Але Макс бере за плечi кудлатого жадного пуделя й випихаК його з тераси - тепер черга на Машину його, хто вже мав хлiб, той повинен телефонувати. I от уже на його траву падаК через коминець жовто-червоний снопик променiв, уже i його голова дихаК терпким солонкуватим i свiжим духом розтертоП трави, який стаК все нiжнiший та нiжнiший. Валок iз м'яким смаковитим хруском душить стеблини, з веселим хурчанням крутить, мне Пх, тре Пх. В очах стоПть миготлива зелено-червона тьма апарата. Лице пашить вогнем, вкриваКться потом; краплi лоскiтно котяться по носi й висках, спадаючи вниз у зелено-жовто-червону мiшанину свiтла, в таКмний, дивний процес сполучення з Великою Матiр'ю. Годi! Шухлядка повна. ГраК, мiниться фiалкова червонiсть на зеленому хлiбi. Нiжний, сонячний, неземний дух паруК з нього в нахилене гаряче лице. Ось уже тепла, нiжна зелена вага легкою пiною лежить i в нього на пальцях. Макс сам на терасi, сам наодинцi з сонцем. Але очi йому так само поширюються блаженним здивованням, криком гострого, моторошного раювання. Горлом прокочуються невтримнi, ковтаючi спазми, по шлунку пролiтаК радiсний голодний зойк, i весь шлунок, як на руках, пiдтягаКться вгору. Тепер тiльки Макс чуК, що вiн нiчого не Пв од учорашнього дня! I тепер вiн розумiК, чого Клара з тарiлкою побiгла в сад, чого Шпiндлер, забувши всю свою скептичну вищiсть, своП посмiшечки й сарказми, всю книжкову мудрiсть свою, хотiв одняти в нього поза чергою Машину. Йому тепер хочеться забiгти пiд кущi, кудись у найтемнiшу нору, i там, сласно гарчачи, жадно глитати цю нiжну, теплу, п'янючу масу. По тiлi проходить золотий, п'яний дзвiн. Дивно й моторошно: дзвенить усе тiло, дзвенить, як ударений серцем дзвiн. У головi золотий вихровий чад - радiсний, легкий, повний весняного бджоляного дзижчання. - КлароП Шпiндлере! Гей! Шпiндлер, маленький, засушений, з великою, набитою тисячами томiв головою, кудлатий Шпiндлер iз п'яним, верзякаючим, блаженно-насмiшкуватим голосом сидить перед ек-ранчиком телефона (порушивши постанову про екран!). А в екранi здивоване, худорляве, строге обличчя Гоферта. Ха, непомильна арифметика сьогоднi посковзнеться. Сьогоднi закони багатьох арифметик задригають ногами. Сьогоднi... Ах, стiй! Макс б'К по плечi Шпiндлера. - Так, значить, о п'ятiй? Тут? Добре. Буду. Тепер тiльки дванадцята. Встигну. Бувайте, Шпiндлере. Глядiть тiльки, Машини не поламайте. Я спiшу, спiшу! Потiм! *** Макс спiшить, через те найбiльша швидкiсть автомобiля К швидкiстю кузочки, що сунеться стеблинкою; через те всi екiпажi стараються перерiзати дорогу або скупчитись на перехрестях у безнадiйно заплутану купу; через те шофер - апатично байдужий, а Берлiн - скажено довгий. Але слава боговi: палац Сузанни на мiсцi. СтоПть так само в усiй своПй омнеПстичнiй пишностi, з усiма своПми банями, баштами, те расками, шпилями - точнiсiнька копiя в мiнiатюрi Мертенсо воП незграби. Ага, i величний портьК на своКму мiсцi? Значить, i Сузанна не вилетiла ще на ГiмалаП. Ну, розумiКться, не вилетiла! Куди вона може вилетiти, куди може рухнутись, знаючи, що хтось десь не скорився ПП волi? Абсурд, неприродне явище! Величний портьК, побачивши розхристану, розкудовчену, розмашисто-нетерплячу, п'яно-веселу постать, моментально губить усю свою монументальнiсть, гумово м'якшаК, осяюКться iнтимною привiтнiстю й низенько вклоняКться. Панi радниця в таку годину нiкого не приймають, але для пана редактора, звичайно, може бути зроблений виПмок. Пан редактор так довгенько вже не були тут, що високоповажана панi радниця будуть дуже втiшенi. (Дано наказ: у всяку годину дня й ночi приймати цього паливоду). - Ге? Так думаКте, дядю? Та ще й як будуть утiшенi, майте на увазi! Паливода боляче хляскаК долонею по спинi пана портьК, потiм (отаке дурне!) обнiмаК за плечi й разом iз ним iде нагору сходами. Оце була б iсторiя, коли б панi радниця побачила таку сцену! Слава боговi, цього зайдиголову бере нетерплячка, вiн кидаК пана портьК й бiжить сам уперед. А портьК поспiшаК до телефону попередити панi радницю. Сузанна зустрiчаК його в дiловому кабiнетi, у строгiй, холоднiй, естетичнiй келiП. Сама теж суворо спокiйна, поважна, строга черниця. От, на жаль, тiльки сукнi вiдповiдноП не встигла одягти - занадто багато прозоростi, фарб, оголеностi, легкостi. I очi молодоП телицi-занадто чистi, вогкi й великi. Вони силкуються бути строгими, ах, так щиро силкуються! Але бiднi вони, бiднi iз своПм силкуванням. Макс розмашисте йде просто на черницю, просто на ПП строго-чекаючi очi, просто на ПП тiсно стисненi уста, якi iншим часом умiють так лукаво-нахабно, насмiшкувато й хвилююче смiятися, його пухнатi стрiлчастi очi не бачать нiякоП строгостi, дiловитостi. Його уста безжурно, п'яно вивернули свою м'ясисту червонiсть i блискають пiдiбраними в ювелiра новенькими молочно-бiлими зубами. - Дуже приКмно, пане Шторе, що ви мене не зовсiм забули. Пан Штор не чуК коректно привiтних слiв - вiн пiдходить просто до панi радницi, несподiвано обнiмаК ПП за обидва плеча, владно притягуК до себе й мовчки, бурно, боляче, брутально цiлуК в уста, що пручаються й викручуються на всi боки. Потiм випускаК, покiрно розкриваК руки й виставляК розхристанi сильнi груди наперед. - Тепер, будь ласка. Можеш навiть на летючу вiллу мене брати. Куди хочеш, як хочеш. Будь ласка. А очi п'яно закотисто регочуть. Регочуть iз обурено-вражених очей телицi, з непорозумiння (в якому все ж таки тьохкають солов!Пнi, радiснi нотки!), iз червоних слiдiв його уст на випещенiй молочнiй бiлизнi лиць i шиП. Сузанна мовчить, слiпо й зручно поправляючи на трудно дихаючих грудях якусь мережану прозорiсть, не зводячи пильних, шукаючих (i все ж таки вогких!) очей iз загадковоП, нахабно веселоП покiрностi пана Штора. - Ти не вiриш? Правда? МаКш рацiю. Неймовiрно, фантастично, казково. Але факт! Дiйсний, реальний факт. Ти розумiКш: чудо К реальний факт, а вся так звана реальнiсть К тепер iлюзiя, химера, примара. От штука яка, Сузанно, моя здивована, моя дорога Сузанно! Ну? Дiйсно, Сузанна здивована, вона цього не хоче ховати. Вона здивована насамперед тим, що пан Штор пiсля всього, що було, дозволяК собi являтись до неП в такому... неестетичному станi. Цебто ти хочеш сказати п'яним? Так? Нi, кажи одверто п'яним? А проте, розумiКться, я п'яний. Але хутко й ти будеш п'яна, i твiй портьК, i твоП генiальнi друзi, i твiй скульптор, чорт би його взяв, i навiть... О, вибач, я вилаяв скульптора? Ах, Сузанно, що тепер скульптори? Ти не можеш уявити собi, яка це тепер дурниця. Сузанна впустила свою зброю, свiй смiх, свою насмiшкувату ласкавiсть. Вона вибита з сiдла цим бурним наскоком, цiКю п'янiстю, смiхом. Макс смiКться, значить, вiн дужчий i вищий. Так, вона зробила помилку, це - ясно. Але краще виправити помилку, нiж тягти ПП далi. Це також iстина, якоП люди рiдко додержуються. Сузанна раптом посмiхаКться. Вона дуже рада, що нарештi милий Макс зрозумiв, що на свiтi К багато вславлених речей, якi в дiйсностi не що iнше, як дурниця. Наприклад, полiтика партiП й тому подiбнi грiзнi Молохи. Правда? Макс весело затрiпуК на потилицю чорно-синього чуба. - Правда, Сузанно! I партiП тепер дурницi. I Мертенси, i полiтика, i .парламенти. - Чого ж, власне тепер, коли можна спитатися. Макс лукаво, смiхотливо, любовно мружить на насмiшкувате лице вiястi очi. - Спитати можна, але знати - нi. Рано. Ще рано тобi, Сузанно! Я прийшов тiльки, знаКш, чого? Щоб сказати тобi, що хутко... Макс раптом хижо, м'яко пiдступаК на кiлька крокiв уперед i витягуК до Сузанни лице. - ...що хутко ми полетимо з тобою на ГiмалаП. ЧуКш? ЧуКш, я тебе питаю?! Сузанна знову губить свою зброю - в цьому хижо, жагучо-загрозливому тонi К якась справжня серйознiсть, вiд якоП слабнуть ноги. Але яка разом iз тим самовпевненiсть: "Ми полетимо". А як поводиться з певнiстю й владнiстю завойовника. Де дiлась лiнива розвезенiсть, умисна глузливiсть амбiтного бiдняка серед чужих розкошiв? - Менi дуже приКмно чути вiд... вас такi грiшнi слова, пане Шторе, але, на жаль, мушу вас розчарувати: на ГiмалаП тепер летiти не можна. - Чому? - Вiйна буде, пане редакторе, дозвольте подiлитися з вами новиною, вiдомою всiй земнiй планетi. Макс сiда& в глибокий холоднуватий фотель i заплющуК очi. Як дивно, дзвенить усе тiло солодко тужно, пробуджено-нiжно. Невже Сузанна не чуК, як вiн дзвенить? - Вибачте, пане Шторе, коли вам хочеться заснути, то я можу вам для цього запропонувати друге мiсце. Макс розплющуК очi й неодривно мовчки вдивляКться в знайоме обличчя, на якому стоПть силуваний, неприКмний, чужий усмiх. Як вона може тепер так посмiхатись? Ах, так: вiйна! Ну, вiд вiйни так не посмiхаються. - Нi, я спати не хочу. Я зараз пiду. Я думав, ти iнакше стрiнеш моП слова. I я не п'яний, Сузанно. Тiльки я... дзвеню. I шалiю. "Я почуваю, що шалiю". Макс радiсно смiКться й гнучко стаК на ноги. - I я не божевiльний, Сузi. ЧуКш? Але ти ще не можеш мене зрозумiти. Потiм. А тепер прощай, я страшенно поспiшаю. Стривай! Iще одне запитання: ти дiйсно закохана в скульптора? Сузанна знизуК плечима. Насамперед вона нiколи йому нi слова нi про яку свою закоханiсть у кого-небудь не казала. По-друге, коли б i була в кого закохана, то чого ради про це мала б саме з Максом Штором говорити? По-третК, поведiнка пана Макса Штора така сьогоднi дивна, що при найбiльшому бажаннi говорити з ним, як iз нормальною людиною, Пй це навряд чи вдалося б. По-четверте... - А по-четверте, Сузi, пам'ятай, що хутко ми полетимо на ГiмалаП, коли ти ще цього хочеш. Прощай. Скоро побачимось! *** Дiйсно, вiн п'яний. Вiн не перестаК дзвенiти, сонячно, свя-течно, весняно дзвенiти. Дивно, що йому треба рухати ногами, коли так очевидно, що треба легесенько ворушити руками и летiти понад усiма тими аеропланами. I, власне, летiти, бо вiн же так страшенно мусить поспiшати. От i старенький чистенький Надель iз своКю вiдiрваною рукою й старечо рожевим рум'янчиком теж чудно поглядаК. Вiн сумний, бiдний Надель. З його Фрiцом щось там сталося. Чогось затужив хлопець. Од того вечора, як вернувся додому, нi до кого не говорить, не Псть, не п'К, лежить увесь час на канапi лицем до стiни. Чи вчинив щось тяжке, чи образив його хто, чи на службi що скоПлось - невiдомо, - нi на якi питання нiякiсiнькоП вiдповiдi. - НiякiсiнькоП вiдповiдi? Хе! Вiдповiдь! ЗабалакаК. Ану, де вiн там, той лютий меланхолiк? Дiйсно, золотисто-кучерява голова меланхолiка лежить лицем до стiни. Дiйсно, вона не хоче нi на що вiдповiдати, нi навiть повернутись навпаки - вiд Максового голосу вона ще дужче влипаК в стiну. Старий Надель сумно, непорозумiло знизуК плечима. Порожнiй вузенький рукав висить йому так безнадiйно та покiрно. - Нiчого, товаришу Наделю. Сiдайте, я вам розповiм одну чудесну казку. Фрiц теж послухаК - i побачите, як вiн оживе й забалакаК. Сiдайте, сiдайте. А я тут, бiля меланхолiка, щоб йому чутнiше було. I Макс починаК свою казку, стрiпуючи чубом та регочучи вiястими очима. Справдi чудодiйна казка - вона робить магiчне враження. старий Надель розкриваК. якмога ширше своП синенькi маленькi очi, бо в головi його вона не вмiщуКться, а Фрiц злегка пiдводиться, i, хоч дивиться все-таки в стiну, слухаК всiКю спиною й потилицею. Раптом вiн схоплюКться, стаК на канапi навколiшки й повертаКться всiм лицем до Макса. - Правда! Я можу посвiдчити! Вiн зовсiм не був хорий! Ага-а, так он воно що! О, тепер я розумiю! Вiн стрибаК на пiдлогу, як покроплений живою водою, i стаК перед Максом. - Ми мусимо його визволить! Негайно! Старий Надель зовсiм ошелешений! при чому ж тут Фрiц? Сонячна машина, граф Елленберг i Фрiц?! Макс смiКться. Потiм, потiм усе виясниться. Тепер же така рiч: Рудольф безумовно цiКП ночi буде визволений iз божевiльнi. Про це не може бути нiякоП мови. Але де його сховати? РозумiКться, схованок багато може бути, одначе, йому, Максовi, хочеться, щоб брат був близько вiд нього. Вiн не може нiкому доручити охорону його. Через те вiн пропонуК сховати Рудольфа у Наделiв. Що скаже на це, товариш Надель? Га? Товариш Надель, як на молитву, здiймаК одну свою руку догори. Господи! Та що ж вiн може сказати на таку честь його вбогому домовi? З дорогою душею, з радiстю, з щастям! От тiльки, чи зручно ж буде братовi в Пхньому помешканнi? - О, це дурницi! Але майте на увазi ще одну рiч, товаришу Наделю. Рудольфа буде визволяти Iнарак. Так, так, товаришу. Я вже юворив з одним знайомим iнаракiстом, i вiн менi обiцяв, що Пхня органiзацiя це неодмiнно зробить. Бiльше ж нiхто не зможе, ви ж розумiКте самi. Треба людей рiшучих, одважних, озброКних, готових на все. РозумiКте? Отже, що це зробив Iнарак, стане вiдомо всiм. Чи не боПтесь ви прийняти в себе людину, визволену Iнараком? Старий Надель роздумливо чеше нiгтем кiнчик носа. Макс i Фрiц швидко перезираються, i в обох блискають iскорки лукавого смiху. - Хм! Iнарак... РозумiКться, причетнiсть до Iнараку може принести багато прикростей. Але... ми ж не повиннi знати, що це зробив Iнарак. Це - раз. Друге - всяке чесне дiло К чесне дiло, хоч хто б його зробив. ТретК - коли справа в тому, щоб урятувати людину, яка даК людям таку велику рiч, то за таку людину можна й на всякi прикростi пiти. Четверте... Але нi четвертого, нi п'ятого нi Макс, нi Фрiц слухати не хочуть, вони просто обнiмають з обох бокiв висхлу, маленьку, акуратненьку постать i мнуть ПП в обiймах. А пiсля того Макс робить знак Фрiцовi - Фрiц хапаК пiджак i похапцем натягаК на себе. - Ну, що, товаришу Наделю, ожив наш Фрiц? Га? Ото? Ще не один Фрiц тепер оживеП Правда? Ви розумiКте, що мертвi можуть ожити вiд такоП машинки? Що? - Менi просто не вiриться. Вибачте, що я сумнiваюся, але це, дiйсно, тiльки в казках бувас . Макс раптом виставляК проти Наделя своП могутнi груди. - Ну, а я - казка? Га? Дух безтiлесний? - Хм, це трудно сказати. Коли б у всiх безтiлесних духiв були такi груди, то хто знаК, де б Пх усiх помiстила земля. - Цiлком справедливоП А я вже - дух, бо я вже Пв, товаришу, той сонячний хлiб. Уже! А хутко й ви станете духом. ЧуКте? Фрiце, готовий? Гайда! Бувайте, Наделю! Для Рудольфа приготуйте ту кiмнату, що над моКю. До побачення! Фрiце, йдем! *** Не засiдання Центрального Бюро Iнтернацiонального Авангарду РеволюцiйноП АкцiП в Нiмеччинi, а зборище оп'янiлих, подурiлих матуристiв, що вперше одягли студентськi буршiв-ськi кашкети. Нiколи в славнiй iсторiП Iнараку не було нiчого хоч трохи подiбного до цього "засiдання". Де дiлася дротяна поважнiсть професора Гоферта? Хто злизнув важку, масивну вайлуватiсть Паровоза? Куди зникла дисциплiна, гiднiсть, обережнiсть, конспiрацiя? "Молодшi товаришi" з охорони тривожно й непорозумiло перекидаються на вулицi знаками з тераси лунаК такий гамiр, крик, смiх, що всi прохожi звертають увагу. Що воно там робить, оте Бюро? Попилися, чи що?! На терасi надзвичайне видовище: з краю, бiля балюстради, наставивши до сонця одно своК око, стоПть на стiльцi Сонячна машина Круг неП розпаленi, блискаючi потом, очима й губами, розпатланi, розхристанi члени Центрального Бюро. Паровоз сидить верхи на стiльцi й язиком вилизуК з тарiлочки сонячний хлiб. На кучерях його переливаКться фiалково-червоними блисками крихта зеленоП страви Гоферт, вхопивши Шпiндлера за обидва пле!iа, грясе ним, стараючись перебалакати й перекричати Кестенбавм, заклавши руки в кишенi, з незалежним переможним виглядом маршируК по терасi й спiваК "Прокинувсь люд робочий". Клара видираК в доктора Тiле якийсь папiрець, i обоь бiгають помiж стiльцями, штовхаючи весь час Паровоза й гуркочучи стiльцями. Фрiц заздрiсне заглядаК часом через Пдальню на терасу. I заздрiсне, i заклопотано вже сьома година, а нiяких, видно, справ ще й не обговорювало Бюро. Товаришi з вулицi вже двiчi присилали запитати, що дiКться там. Хоч би товариш Макс вийшов. Але нема надiП, лежить у шезлонгу й жмуриться на сонце. А ще ж треба оповiстити всiх тих, що мають сьогоднi вночi визволяти доктора Рудольфа. Та чи буде ж про це постанова? Вони в такому станi, що навряд чи можуть що не-будь постановляти. Ех, коли б йому дозволили хоч крихiтку сонячного хлiба зробити собi! Раптом Макс пiдводиться, дивиться на годинника. СтрiпуК головою. Ага, слава боговi! Макс рiшуче пiдходить до Гоферта й Шпiндлера, одводить Пх у рiзнi боки, спиняК Кестенбавма, перепиняК дорогу Кларi, видираК тарiлочку в Паровоза. Ну, здаКться, до справ приступають! Фрiц тихенько висли-зуК з Пдальнi. А Макс усе з тим самим рiшучим виглядом заганяК всiх у Пдальню. Годi! До дiла! Вiн маК важнi справи. Але якi можуть бути сьогоднi важнiшi справи за ту, яка розв'язана вже там, на терасi? Перша справа визволити цiКП ж ночi доктора Рудольфа Штора з божевiльнi, куди його... Ах, та яка ж це справа? Доручити товаришевi Максовi Шторовi виконати це, та й баста Ну, що ще? Але в Макса й ще. Вiн пропонуК: з огляду на те, що винахiд СонячноП машини маК перевернути всi полiтичнi й соцiальнi вiдносини, переглянути справу терору. Так, так, справу терору. Чи маК рацiю тепер цей бiк дiяльностi Iнараку? Обличчя тверезiшають, гихiшають. Доктор Тiле навiть од Клари вiдвертаКться, сокирчастий нiс його нашорошено встро мляКться в Макса. Як?! Чи маК рацiю терор?! Цебто чи маК рацiю iснування самого Iнараку? Це хоче скiПзати дорогий товариш Штор? Нi, товариш Штор не це хоче сказати, а тiльки те, що вiн сказав i що чули всi, а так само дорогий товариш Тiле, цебто чи тепер К рацiя надавати таку виключну уваПу тероровi, як ранiше? Чи не перенести цю виключну увагу на Сонячну машину? Доктор Тiле схоплюКться. Як?! Саме тепер, коли очевидно, що Мертенс i компанiя... Але тут Паровоз бере його за руку, садовить на мiсце, а сам пiдводиться й заявляК: - Товаришу! Ми всi сьогоднi в такому станi, що нiяких справ розглядати не можемо. Я рiшуче вiдмовляюсь. Я не можу. Я зовсiм... не... здатний. Це зрозумiло. Така подiя... Я пропоную перенести засiдання на завтра. Я Пду додому. Але вперед я заявляю першу чергу на Сонячну машину! - Я на другу! - Я на другу! - Я на другу! - Я на третю! - Хто ж на другу? Чекайте! Так не можна! - Я, я на другу, я перший сказав! - Нi, я, вибачте! - Панове, чекайте. Макс махаК рукою й виходить у салон. Фрiц скромно сидить бiля других дверей. - Фрiце, ви Пдете зi мною. Бюро сьогоднi не при собi. До дванадцятоП ночi ми маКмо ще досить часу? Як гадаКте? Тепер сьома. Десять чоловiк цiлком вистачить. Правда? *** О дванадцятiй ночi бiля лiкарнi для душевнохорих зупиняКться два авто. З одного двоК людей виводять пiд руки хорого. Вiн пручаКться, голосно протестуК, але четверо рук мiцно тримають його й тягнуть до га.нку лiкарнi, слабо освiтленою лiхтарем. Сонний портьК невдоволено вiдчиняК дверi. Нiякого прийняття хорого не може бути. Показилися люди в таку годину хорого привозити?! Але дивна рiч: i хорий, i його iпровожатi - без облич, замiсть них чорнi машкари з дiрками, з-за яких моторошно поблискують баньки очей. I хорий, i провожатi виймають револьвери й швидко проходять у дверi, випхнувши портьК надвiр. Там чиПсь руки хапають його, i чийсь голос iз-за машкари тихенько й спокiйно шепоче йому у вухо: - Анiтелень, дядю! ЧуКш? В одчиненi дверi проходить iще троК страшних людей! Свiтло в сiнях i на ганку чогось раптом гасне. Ще звiдкись виринають темнi постатi, Пх тут, очевидно, душ п'ятдесят-сто. Всi говорять пошепки, але цiлком собi спокiйно й не хапаючись, як у себе дома. Правда, не зовсiм як у себе дома, бо тi, що всерединi, погано знають розполiг кiмнат, Пм через це навiть доводиться звернутися за допомогою до чергового лiкаря. Вiн не зовсiм охоче, але досить швидко веде трьох гостей нагору, скоса поглядаючи на дула револьверiв, що поблискують занадто близько з обох бокiв його грудей. За ними йде ще кiлька Пхнiх приятелiв, якi зупиняють сестру, що виходить на гомiн, ввiчливо просять ПП побути з ними й трошки помовчати. Безумовно черговий лiкар краще знаК устрiй лiкарнi - за якi двi-три хвилини вiн приводить Пх у кiмнату хорого Рудольфа Штора. Хорий злякано прокидаКться, вiн, може, i боронився б, не дався б себе викрасти злодiям, але ж через те, що зв'язаний, мусить тiльки здивовано скоритися насильству. I, коли його беруть пiд руки й ведуть, вiн такий вражений, що не протестуК, не кричить i тiльки вдивляКться в дiрки на чорних машкарах. Тихенько, безшумно вiд!Пжджають два авто й зникають за рогом, зовсiм не цiкавлячись тим, чи вдасться черговому лiкаревi зiпсованим телефоном сповiстити полiцiю про подiю. Пм нема часу: адже треба стiльки сказати один одному, i не так сказати, як виявити голосом, блиском очей, стиском руки. А потiм же така маса ще справ: треба завезти Рудi, треба з ним зараз же скласти опис речей, якi треба цiКП ще ночi вивезти з лабораторiП для працi над вибором скла СонячноП машини, i то неодмiнно цiКП ще ночi, бо завтра вже його лабораторiю стерегтимуть якнайпильнiше. Потiм треба, щоб до ранку були конче поширенi вiдозви про вивзолення Рудi. А нiч така ж коротка! I така щаслива, хай кожна до самоП смертi буде така! - Ух, Рудi! Та ми тепер такого наробимо, що... Нi, немаК слiв у мене. Але буде дiло! Правда, Рудi? Рудi так стискаК Максовi руку, що вона аж ниК вся до плеча, але Макс блаженно посмiхаКться вiд цього болю й вiдтрi-пуе чуба на потилицю. * * * Сонце врочисто, велично здiймаК червоно-золотi вiП над садом. Шибки вiкон принцеси радiсним розтопленим золотом бризкають у сад. Полита стареньким Йоганном пiдстрижена Пжачком трава iскриться всiма фарбами. Тiльки старенький Йоганн у саду не iскриться й не блискаК радiстю. Як його iскритися, коли чоловiк у цiлковитому замiшаннi й непорозумiннi квiти для всiх нарiзанi, пiдiбранi, покладенi в букети до смаку кожного от, наприклад, чорно-синi й жовгi троянди для принцеси - а чи можна Пх сьогоднi подавати, невiдомо. Вчорашнi квiти так i пов'яли, нiхто не взяв. Як осiннiй сивий туман у тiсних межигiр'ях, залiг сiрий сум у графському домi. Вчора цiлий день уся прислуга проходила навшпиньках i навiть у себе в кiмнатах балакала пошепки старий граф занедужав. Збила з нiг старого молода графiвна. Не пожалiла батька, осоромила, зганьбила на все життя. Iм'я ПП заборонено згадувати. Ота така мила, втiшна, така собi проста графiвна. Сидить старенький Йоганн на лавi бiля своПх постинаних загублених друзiв i перебираК на колiнах старечими руками нiжнi пелюстки, а в головi - сумнi думки. Оце сама графиня вчора Пздила вмовляти. Так дочка просто не прийняла староП матерi, чи з сорому, чи з завзяття, тiльки не прийняла, та й годi. А вiлла в неП - чистий палац. I принцеса як не своя. I графиня прибита горем. I Штор iз Шторихою в тузi та горi. СтоПть лабораторiя пусткою, не стало доктора Рудольфа, гiрше, нiж помер нещасний, любий доктор Рудi. Не буде вже кому тепер учити його, старого, як по-латинському звуться зозулинi сльози. А тут iще папiрцiв хтось через мур понакидав у сад? Позбирав Пх йоганн, а прочитати не може - слiпий уже став на читання, чуК ще зовсiм добре, а читати не втне - зараз же плачуть старi очi. I перебираК старенький йоганн старечими покрученими пальцями тоненькi аркушики паперу, на яких тiльки й може розiбрати великi лiтери "Громадяни!" - далi плачуть старi очi. I знов перебираК пелюстки, i шкода йому постинаних мовчазних друзiв своПх, i не знаК, що його робити. Хоч би до столу подали, так нiхто вчора й до столу не зiйшов, навiть стара графиня не вийшла iз своКП кiмнати. А сонце пiдводить свою владичну голову все вище та вище, голо!ва ж старенького Йоганна схиляКться все нижче та нижче, покiрно й солодко куняючи пiд благосним теплом. I вмить злякано скидуКться: по дорiжцi, як i вчора, строго й рiвно ступаК принцеса. Як i вчора, очi спущенi долу, уста тiсно стуленi, в лицi чи тяжка дума якась, чи невсипуща зацiплена туга. Старенький Йоганн не знаК, що йому робити, пiднести чи не пiднести чорно синi троянди. А може б, хоч трошки звеселилися замкненi уста, може, хоч легесенькою втiхою зм'якшились би строгi очi. Страшно: а що, як гляне на нього так само, як на Германа, коли той спитав щось не до речi про автомобiль? Принцеса байдужими очима проводить по зiщуленiй постатi садiвника, потiм по квiтах i спиняКться на папiрцях. На квiти, на чорно синi троянди й не дивиться, а до папiрцiв аж сама пiдходить i нахиляКться. I бачить старенький Йоганн, як раптом принцеса кидаКться на тi аркушики, хапаК горiшнiй, впиваКться в нього очима, а папiрець аж лопотить у руках - так трусяться пальцi Пй. - Де ви взяли цi вiдозви? Йоганновi стаК страшно. - Пiд муром, ваша свiтлосте. Хтось накидав уночi. Принцеса з папiрцем майже бiжить далi до того мiсця, де й учора сидiла на лавi пiд бузком, що проти самоП лабораторiП. Йоганн якийсь час ошелешено стоПть коло квiток. Потiм по малу обережно просуваКться й пiдбираКться до тоП лави, що пiд бузком. Що ж це таке могло бути в тих папiрцях, що так чудно подiяло на принцесу? I дивна рiч: йоганн бачить, що принцеса зовсiм не гнiваКться. Навпаки - звеселилося лице ПП, зм'якшилися тiсно замкненi уста, очi iскряться, як полита трава пiд сонцем. Що ж воно таке за диво, тi папiрцi?! Принцеса раптом рвучко пiдводиться й з папiрцем у руках швидко йде в дiм. I знову - чи здаКться старому, чи справдi так-лице принцеси немов заклопотане. Отож дивнi папiрцi! Йоганн вертаКться до лави, забираК решту аркушикiв i також прямуК додому - там уже вiн найде собi раду з папiрцями i з квiтками. От якраз на порозi свого помешкання стоПть сама Шториха. Звела лице й очi, чудна жiнка, до сонця й наче молиться, отут надворi, така поставна, поважна собi жiнка. Йоганн тихесенько пiдходить - чи молиться людина, чи так до сонця зажурену душу виставила, нащо перебивати? Але Шториха чуК рип пiску й повертаК голову до Йоганна. Ну, коли сама побачила, можна й смiлiше пiдходити. I знову старенькому Йоганносi аж моторошно робиться, не дочитавши навiть до краю папiрця, панi Штор як не сплесне руками, як не заллКться вся радiстю, як не кинеться в дверi до себе з криком "Гансе! Гансе!" Та що ж воно таке за чудодiйнi папiрцi, ради всього святого на свiтi божому?! Вiкна помешкань Шторiв одчиненi, вони врiвень iз землею, i старому Йоганновi добре чути, як там радiсно грюкають дверi, як гомонять у сусiднiй хатi голоси. Це панi Штор, оче видно, читаК того чудного папiрця свойому чоловiковi. Але старий йоганн не чуК нового вибуху радостi. Навпаки - вiн чуК цiлком протилежне: вибух гнiву, лютi. Голоси враз загоряються гнiвною жагою, налiтають один на одного, гризуться. От вони переносяться ближче, до цiКП кiмнати. - Та краще б вiн зогнив у божевiльнi разом iз своКю Машиною, анiж злигатися з цими бандитами, душогубами, злочинцями проти порядку й закону! ЧуКш, ти? Нащо менi його таке здоров'я! На сором, на ганьбу, на нещастя нам?! I ти ще СМIЊШ .. Але тут чийсь жiночий голос, чийсь чужий, не Шторишин, не той тихий, раз у раз рiвний i низький голос, який так добре знаК йоганн, а голосний, рiзкий, високий, як югтями згори впиваКться в Штора. - Та будь проклят i твiй порядок, i твоП закони, i твоП графи, i ти сам, коли ти ради них зичиш смертi й муки своПй дитинi! ЧуКш ти? I хай благословеннi будуть отi злочинцi й душогуби, що хочуть добра моПй дитинi! Ти - не батько, а кат! Ти одну дитину вже загубив ради свого порядку, хочеш i другу?! О нi! Годi! З дверей виходить шофер Герман i потягаКться на сонце. йоганн одходить од вiкна, тримаючи в руцi заклятi папiрцi Ану, хай Герман прочитаК йому, що воно там таке? Герман iз виглядом лiнивоП вищостi й вибачливостi до старенького са дiвника бере з рук його вiдозву й мовчки починаК читати. I раптом скрикуК: - Ого! Оце так штука! I хоче бiгти з папiрцем назад до дверей. Але тут йоганн хапаК його за руку й рiшуче вимагаК або прочитати йому вголос, або вернути папiрець. Герман тут читати не може - це страшний папiр, за нього навiки в тюрму засадять. Треба читати його в хатi, тихенько, пошепки. I Герман iз усмiхом тягне за собою в дверi прилиплого дiдуся. Добре, нехай пошепки, нехай у хатi, нехай хоч у тюрму, а Йоганн хоче таки нарештi знати, що там К в тих страшних паперах. I в своПй хатi Герман пiвголосом читаК Йоганновi, кухаревi й двом льокаям страшний папiр: "Нове злочинство капiталу! Громадяни! Молодий генiальний учений Рудольф Штор зробив великий науковий винахiд вiн винайшов апарат, який даК змогу людинi без посередництва тваринних органiзмiв приймати, як страву, сонячну енергiю. За допомогою цього апарата, всяка рослина стаК придатна для вживання. Розумiючи величезне значення цього винаходу, розумiючи, що Сонячна машина визволяК людство вiд дотеперiшнiх способiв годування, а тим самим - од сучасних способiв господарства, розумiючи, нарештi, що це визволення неминуче тягне за собою визволення й од усiх теперiшнiх економiчних, соцiальних, полiтичних i всiх iнших форм утиску й залежностi одних людей од других, не бажаючи розставатися з пануванням над сотнями мiльйонiв людей, Капiтал учиняК дике злочинство: з наказу Фрiдрiха Мертенса, голови бандитськоП органiзацiП, званоП "Об'Кднаним Банком", агенти й прислужники його схопили Рудольфа Штора й засадили в лiкарню для ду-шевнохорих. На щастя всього людства, Iнарак своКчасно довiдався про це й своКю владою визволив великого вченого iз страшноП тюрми. У цей мент доктор Рудольф Штор К в цiлковитiй безпецi й приступаК до дальшоП працi над своПм винаходом. Незабаром увесь свiт матиме радiсть зазнайомитися з Сонячою машиною й оцiнити розмiр злочинства капiталiстичних розбишак. Центральне Бюро Iнтернацiонального Авангарду РеволюцiйноП АкцiП в Нiмеччинi (Iнарак)". Кухар таКмничо, з острахом здiймаК догори пальця. - Оце та-та ак, моП панове! Оце, я вам скажу... Але в коридорi рiзко, нетерпляче дрiботить дзвiнок. ЛьокаП схоплюються й прожогом вилiтають iз кiмнати. Прибув граф Адольф Елленберг. У холi, струнко витягши своК кремезне, молоде ще тiло, стоПть Ганс Штор. Лице його жовто-блiде, але кам'яно-суворе. Граф м'яко, дрiбно, нiби не згинаючи колiн, пересуваК своК опецькувате тiло сходами на гору, кругло потираючи руки й спустивши очi долу. Перед дверима покоПв принцеси вiй на мент зупиняКться й перевiряК щось у боковiй кишенi. Принцеса вже жде на нього. Вона зараз же простягуК йому червоний па