пiрець. - Бачили вже, пане графе? Граф Адольф швидко охоче киваК головою - бачив, бачив, неприКмнiсть, велика неприКмнiсть. - Але це правда? Вiн утiк? - На жаль, правда. Так, так, на великий жаль, правда. Утiк. Викрала ця проклята банда. Але нi граф у принцеси, нi принцеса в графа не помiчають великого пригнiчення. Принцеса уважно, скоса обкидаК м'яку постать Мертенсового мiнiстра. - Вас, здаКться, пане графе, ця подiя хвилюК менше, нiж слiд би було сподiватися? А тим часом, оскiльки я розумiю, це загрожуК великими ускладненнями. Сонячна машина стане тепер широко вiдома, i всi тi наслiдки вiд неП, яких ми боялись, не зменшаться. Граф Адольф сумно, з жалем посмiхаКться. - НiякоП СонячноП машини немаК, ваша свiтлосте. Так, ваша величносте, зовсiм нема ПП й нiколи не було. Вона К плiд дiйсно хороби бiдного доктора Рудольфа. Вiн - дiйсно хорий, ваша свiтлосте. Ми цiлком правильно орiКнтувались у його станi. Фактично й безсумнiвно душевнохорий. Принцеса помiтно блiдне й сильно стискаК руками поруччя фотеля. - Через що це ви так думаКте, графе? - Через те, ваша свiтлосте, що вчора спецiально мною призначена секретна комiсiя з довiрочних учених i професорiв перевiрила ту знамениту Машину и вiдкрила, що це абсолютно нiкчемна дурниця, просто нiщо, невинна коробка. - Стривайте! Але ж ми самi були свiдками. Вiн десять день нiчого не Пв. Мати ж його при нас Пла сонячий хлiб! Ви ж самi бачили! Граф Адольф поштиво, згiдно нахиляК голову. Так, вiн був свiдком. Але свiдком чого? Цiкавого явища гiпнотичноП авто-сугестiП й сугестiП на матiр. Цiлком просте пояснення. Князiвна Елiза раптом пiдводиться, iде до вiкна, звiдти до столу, знову до вiкна. Брови ПП хмуро насупленi, очi пильно всiромленi в землю. - Ваша комiсiя й скло перевiряла? - О, звичайно. А як же! В ньому ж уся суть. Звичайнiсiньке собi скло з додатком рiзних елементiв. У кожному разi цiлком непридатне до тоП мети, яку визначав йому бiдолаха Рудольф у своПй фантазiП. - Чекайте. Ще одно запитання. Комiсiя, значить, пробувала робити сонячний хлiб? - Так, ваша свiтлосте, але... - Скажiть: хлiб, роблений комiсiКю, мав той самий вигляд, що ви бачили в доктора Рудольфа? Пам'ятаКте ту фiалковiсть? Граф Адольф iзнизуК плечима - нi, такого вигляду хлiб комiсiП, правда, не мав, але яке ж це маК значення? Це ж його власна Машина, не чия iнша. Принцеса незрозумiле хмарно посмiхаКться й знову починаК чудно швидко ходити по кiмнатi. Вигляд Пй стаК щораз жорсткiший, гнiвнiший, лютiший. Графе, ваша комiсiя перевiряла фальшиву Машину. Вiн нас обдурив! РозумiКте? Вiн - не хорий, а нечесний, нахабний хам! У такому гнiвi, такою нестриманою, жагучою, хижою граф Адольф ще нiколи не бачив ПП свiтлiсть. I ця певнiсть ПП гнiву мимоволi примушуК його стурбуватись. - Але ж, з дозволу вашоП свiтлостi, яка рацiя була докторовi Рудольфовi обдурювати нас, брати фальшиве скло для демонстрацiП Машини перед комiсiКю урядовою? Прошу вибачити, але я цього не розумiю. Не мiг же вiн знати, куди вiн мав Пхати зi мною? Принцеса Елiза не вiдповiдаК. Вона стоПть бiля вiкна й металiчними очима дивиться на краКчок даху лабораторiП. Потiм повертаКться й знову пiдходить до графа Адольфа. - Графе! Повторюю: вiн не хорий. Машина - факт. Ви повиннi поставити на ноги всю вашу полiцiю й негайно - чуКте, негайно! - знайти цього... чоловiка. Граф Адольф щораз бiльше й бiльше починаК вiрити в правду слiв принцеси. Незрозумiле, дивно, але, дiйсно, можливо, що в Рудольфа якимось чином виникло пiдозрiння i вiн узяв не те скло. Ах, так! Граф Адольф схоплюКться й прикладаК долоню до чола. - Ви, здаКться, маКте рацiю, ваша свiтлосте. Я тепер пригадую собi: вiн тодi перед комiсiКю чудно вагався. Так, так, так! Це можливо. Це можливо. О, в такому разi це велике нещастя. Ах, це ж велике нещастя! - Ви повиннi дати наказ полiцiП перевернути весь Берлiн, усю Нiмеччину! Граф Адольф боляче кривиться. - Ах, ця наша полiцiя! Можна заранi сказати, що вона нiчого не зробить. Тут же Iнарак, ваша свiтлосте! Iнарак! З ним ми не можемо боротися. Ми не певнi, чи пш нашоП полiцiП не К члени Iнараку. Я не можу поручитися, що моП секретарi не члени цiКП органiзацiП. Кожний наш рух дивом якимось стаК Пм вiдомий. Та згадайте, ваша свiтлосте, iнцидент з вiзитом до вас пана президента. Ми тiльки троК знали про нього, а Iнараковi вже вiдомо. Як же полiцiя може знайти цього божевiльного? Iнарак же тепер використаК його страшенно, надзвичайно. Ах, це таке щастя, що... - Значить, ви гадаКте, що знайти його не можна? Нiяким способом?! Граф Адольф безсило, як ранена птиця крила, пiдносить злегка руки й пускаК Пх знов униз. Сказати так певно, розумiКться, не можна, але ручитися, що можна знайти, також неможливо. - Ах, немаК тут жiнки! Нема жiнки! Все було б добре. Принцеса непорозумiло дивиться на страждаюче лице графа Адольфа. - ЯкоП жiнки, графе?! - Жiнки, звичайноП жiнки. Роману його, кохання, любовi. Принцеса раптом густо червонiК i, поспiшно пiдвiвшись, одходить убiк. - Що ж би могла тут зробити та... жiнка? Граф Адольф сумно посмiхаКться. - О, що!.. Вибачте, ваша свiтлосте, тiльки це був би найпевнiший спосiб знайти його. Але ж цей божевiльний жив, як середньовiчний чернець. Та и яка жiнка може закохатися в такого калiку? Принцеса Елiза закушуК нижню губу. - I все-таки я не розумiю, графе. Ну, припустимо, в нього роман з якоюсь жiнкою. Як вона може знайти його, коли припустимо також, згодилася шукати й видати його нам? Як? Граф Адольф знову посмiхаКться, але так, як дорослi люди на запитання дитини. - О, це вже, ваша свiтлосте, зовсiм пуста рiч. Коли б ми знали таку жiнку й вона згодилася нам помогти, тодi я ручуся, що за кiлька днiв ми мали б його в руках. - Але як же саме?! Як?! - Дуже просто. Жiнка та дала б йому оповiстку в усiх газетах у тiльки йому та Пй зрозумiлих висловах. Оповiстку помiстити на перших сторiнках. Газети вiн, певне, читаК, особливо тепер, коли його шукатимуть. Натрапить на оповiстку i- прийде до неП. - Ви думаКте - ради жiнки вiн згодиться тепер ризикувати? Собою й своКю Машиною? Граф Адольф вибачливо й соромливо-нiжно потуплюКться. - О ваша свiтлосте, коли вiн дiйсно любить ту жiнку, вiя згодиться ризикнути i собою, i Машиною, i всiм, що К найцiннiше в життi. Але треба ж, щоб вiн дiйсно любив. Та насамперед, щоб взагалi була в нього така жiнка. Але цього якраз i немаК. Напевно немаК! Принцеса рвучко, в гнiвi на те, що немаК цього, вiдходить до вiкна й неклiпаючими похмурими очима дивиться в сад. А граф Адольф нечутними швидкими кроками ягуара, що попався в клiтку, ходить попiд стiною, нервово тручи руки й скрипучи голосом. Ах, яке ж нещастя! Якраз у такий момент. У момент такоП величезноП ваги, коли рiшаКться доля всього свiту, коли треба всiх сил. Ця проклята Машина може внести такий заколот, таке замiшання в Њвропi, що Схiд голими руками забере ПП. А тодi нi про яку Республiку Землi й мови не може бути. Варварство, загин цивiлiзацiП, згубнi вiйни, занепад усього життя - цiлковита катастрофа землi! I все через якусь дурну божевiльну фантазiю якогось калiки, який нiчого, крiм своКП маленькоП висохлоП амбiцiП вченого, бачити не може. I якраз саме в такий момент, у такий момент! Принцеса стоПть непорушне. ЧуК чи не чуК - невiдомо, але граф Адольф виймаК з кишенi папiрець i пiдходить до неП ближче. - Дозвольте менi, ваша свiтлосте, прочитати одержану мною сьогоднi телефонограму вiд пана президента. ПП свiтлiсть на мент озираКться, зиркаК на папiрець i, мовчки хитнувши головою, знов одвертаКться до вiкна. Граф Адольф побожно прокашлюКться. "Завтра увечерi буду в Берлiнi. Тут усе добре. Постанови Паризького Конгресу будуть переведенi в життя за всяку цiну. Треба готуватися до тяжкоП боротьби. Великих iдей самi постанови не здiйсняють. Але... корона Землi буде. Прошу переказати це ПП свiтлостi". ЏП свiтлiсть не рухаКться. Граф Адольф винувато ховаК папiрець у кишеню. Так, розумiКться, ця iсторiя з Машиною, з утечею цього кретина не може дозволити так бадьоро ставитись до слiв пана президента. Це зрозумiло, але не треба вже так перебiльшувати ПП значення. З нею можна буде боротись iншими способами. Ще сьогоднi вiн уживе таких заходiв, якi цiлком спаралiзують нахабну вiдозву розбишацькоП банди (як тiльки Рудольф зв'язався з нею?). А вибухне вiйна - i тодi зовсiм не до Машини буде Вибухнути ж вона мусить неодмiнно, вся справа тiльки в тому, яка сторона згодиться взяти на себе iнiцiативу оповiстити вiйну. Тiльки в цьому тепер уся справа. Народ принаймнi вже готуКться до вiйни. Громадянство хвилюКться, нервуКться, але в потрiбний момент виявить i патрiотизм, i потрiбне розумiння, i геройство. Принцеса раптом озираКгься й простягаК графовi руку. - Вибачте, графе, я мушу лишитися сама. Я - втомлена. Граф Адольф злякано, поштиво цiлуК руку й навшпиньках поспiшно виходить iз салону. Тодi принцеса починаК швидко й нiтрошки не втомлено ходити по кiмнатi, хмуро й жорстко зiбравши брови. Уста ПП знову стуленi мiцно й непохитно. I, враз посмiхнувшись, загрозливо i з викликом, вона йде до столу, надушуК гудзик дзвiнка, бере папiр i починаК писати. Нi, так не годиться! ЗакушуК губу, пильно думаК, раптом уся спалахуК рум'янцем i все ж таки пише. - Ваша свiтлосте? - Так, Софi. Iдiть сюди. Ось оповiстка. Ви зараз же вiдвезете ПП в бюро оповiсток i дасте ПП на першу сторiнку всiх газет. Сьогоднi ж у вечiрнiх виданнях вона повинна з'явитись. Друкуватись повинна щодня й так довго, поки припините. Свого iменi не повиннi давати. I вважайте, Софi: нiхто не повинен про це знати. РозумiКте? - Розумiю, ваша свiтлосте. - Iдiть. Сьогоднi ж за всяку цiну оповiстка повинна бути в усiх газетах. Софi виходить, i Пй чогось згадуКться той момент, як принцеса стрiляла Нептуна. *** Чорно-срiбний лицар обережно, стараючись не затарахкотiти чим небудь, ходить, як наказано, не ближче, нiж на три кроки вiд своКП дами. його маленька смуглява дама-дитинка добиваКться телефоном розмови iз своКю сестрою Фрiдою. його вередлива владарка гнiваКться: двiчi вже до телефону так само, як i вчора, пiдходить чоловiк сестри, сестра немов нездужаК i просить переказати через нього, що треба Трудi. - Менi треба, щоб пiдiйшла до телефону Фрiда, а не ваша фiзiономiя! Двiчi вже було це сказано пановi бароновi - i все ж таки на екранi з'являКться знову його куряче лице з ущиплива глузливим усмiхом. Чорно срiбний лицар у цiй справi нiчим помогти не може. Та й нi в чому вiн, власне, не помiчник Пй. Вона вже не лежить, як учора весь день, iз мертво розплющеними очима, немов зацiпенiвши вiд жахливого здивування, вона навiть не п'К, як позавчора, не вiдпихаК його, свого бiдного чорно-срiбного лицаря, з таким виПлядом, неначеб вiн пiдходив до неП не з най-нiжнiшою любов'ю, а з щипцями для виймання зубiв. Вона навiть мужньо, вiдважно цiлуК його, вона героПчно приймаК його ласку, як чемнi дiтки лiки, не даючи собi струшуватись од огиди всiм тiлом, а, навпаки, смiливо, загонисто посмiха ючись. Ах, дитинка, вона чесно виконуК Пхнiй договiр. Бiдна революцiонерка, вона зовсiм не думала, що той, хто руйнуК, насамперед сам дiстаК болючi вдари звалених руПн. Дорога бунтарка, вона зовсiм не знала, що бунт проти других насамперед К бунт проти самого себе. Нема сорому, ганьби, злочинства нi в якому вчинку, коли нема Пх у нас самих. Коли ж бунтуючий руйнар лежить iз ожахненими очима або конвульсiйне, одчайдушне, героПчно посмiхаКться на слово "сором i ганьба", о, вiн iще нiчого не зруйнував, вiн тiльки жорстоко поранив себе. - Душнере! Ми поПдемо зараз до моКП сестри. Так!? - Слухаю. Куди вона хоче - всюди вiн поПде з нею. I коли треба, щоб вiн лiг, а вона по ньому перейшла через прiрву, що вiддiляК ПП вiд спокою та радостi, вiн скаже покласти себе в труну, щоб Пй легше було переходити. - Душнере! У нас револьвер К? - Њ, Трудо. - Добре. Гальо!.. Гальо! Бiдна владарка: "у нас". Вона уникаК "ти" й "ви". "Ти" вона самохiть не може говорити, як не може самохiть (хоч яке чемне й смiливе дитинча) пити рицинку. "Ви" вона теж не може говорити, бо це ж нечесно тепер, коли вона продалася. - Гальо! Це знову ви?.. Ага, чудесно. Так от слухайте, пане бароне коли ви менi зараз же не пустите до телефону Фрiду, я вас уб'ю. ЧуКте? Так, уб'ю... Я вам це цiлком серйозно заявляю. Сподiваюсь, ви менi повiрите, що я можу зробити все, що я хочу й кажу.. Будь ласка. Я буду ждати не бiльше як п'ять хвилин. Душнер прикушуК посмiшку. На екранi зникаК куряче лице з кругленькими (неначе насмiшкуватими, але таки добре переляканими!) очима. Бiдний барон, вiн, розумiКться, повiрив, що вона вб'К його. - Ах, жаба! Вiн мене хоче переконати, що Фрiцi сама не хоче зi мною балакати. Фрiда, яка тiльки жде мого слова! Ну, чекай! "Вiд такоП особи, як ви, всього можна сподiватись". Ах так? Ну, добре! Побачиш, чого тобi треба сподiватись од "такоП особи"! Душнере, треба сказати, щоб авто подали. - Воно готове кожноП хвилини, Трудо. - А револьвер? - I револьвер готовий кожноП хвилини. Але, здаКться, барон згодився покликати... (твою чи вашу?..) кгм!. твою сестру. Значить, убивати нема локи що за вiщо. - О, в цього добродiя К багато iншого... Гальо! Фрiдусь? Ну, нарештi!.. Тобi твiй дозорець казав, що я хочу балакати?.. Не чую. Ти так слабо говориш. Ти справдi нездужаКш? Чого ти екран, завiсила? Я хочу бачити твоК лице. Не хочеш?! Я зовсiм погано тебе чую. Я хочу негайно з тобою говорити. Я зараз до тебе приПду. ЧуКш? Приготуй усе, щоб зi мною виПхати. Куди?.. Зовсiм, геть. Те, що я обiцяла, я тепер можу зробити. ЧуКш? Ну, я Пду до тебе. Через двадцять хвилин буду. Бувай!.. Душнере, капелюш! Занадто помалу Пде авто, занадто багато в Берлiнi трамваПв, занадто пече сонце й занадто охоче з усiм згоджуКться Душнер. Душнер дiйсно згоджуКться, бо хiба ж не занадто помалу крутиться земля круг сонця, коли хочеться перескочити через вiки? - Душнере. Я поки що буду вам говорити "ви". Добре? Потiм я постараюсь iнакше - тепер нiколи. Так от: ви повиннi сидiти в автi, поки я там буду. А коли я його вб'ю, ви згоджуКтесь мене десь сховати и потiм утекти зi мною й Фрiдою? Кажiть одверто - менi це заздалегiдь треба знати. - Для чого ж вам убивати його, дитинко? - Для того, щоб визволити сестру з неволi. РозумiКте? - Розумiю, Трудо. - I згоджуКтесь? - Згоджуюсь. - I сховаКте? - I сховаю. - I не боПтесь? - I не боюсь Труда скоса, пiдозрiло й загрозливо оглядаК чорно-срiбну чепурну голову з пукато-ласкавими, тихо-розумними очима. - Давайте сюди револьвер. Душнер охоче спокiйно подаК револьвер. Труда ховаК його в торбинку й знову пильно звертаК скоса очi на лицаря: здаКться, вiн таки серйозно ставиться. Душнер цiлком серйозний, коли з ненабитого револьвера можна вбити людину, то в такому випадку пан барон нехай нарiкаК вже на надприроднi сили, яким для чогось екстрене потрiбне його життя. Вiн же зробив усе, що сила зробити земнiй iстотi, яка маК дiло з такою неземною iстотою, як ця дорога смуглява дитина. Авто нарештi доплентуКться до будинку барона! (I будинок теж така сама стара, сiра ропуха, як i його хазяПн!) Душнер слухняно, покiрно лишаКться чекати на вбiйницю, щоб одвезти ПП у схованку. А Труда, рiшуче тримаючи торбинку з револьвером у руцi, входить у дiм. (Як тiльки стрiляються з тих револьверiв? Щось там десь треба надушити чи пiдняти. Ну, та вже видно буде!). У холi ПП зустрiчаК сам барон. Лиса жовта голiвка звареноП курки на довгiй курячiй шиП перебiльшено поштиво схиляКться, на синеньких устах уПдливо-iронiчна посмiшка. Вiн дуже радий зустрiти високошановну, надзвичайно шановну гостю в своКму домi. Величезна честь ПП вiзиту даК йому незрiвнянну нi з чим насолоду й щастя. - Пане бароне, я хочу говорити з моКю сестрою. ЧуКте? Коли ви збираКтесь ховати ПП вiд мене й... О господи! Вiн хоче ховати? Надзвичайно шановна гостя гадаК, що вiн такий страшний егоПст - не хоче подiлитися цим щастям iз своКю дружиною? Нiколи в свiтi! Будь ласка. Сестра нетерпляче, з тремтiнням чекаК. - Але вас я прошу звiльнити нас од вашоП присутностi. - З величезним сумом скоряюсь вашiй волi. Фе, яка бридка, мерзенна iстота! Як вона похрускуК своПми паскудними жовто сiрими пальцями. Фрiда дiйсно жде сестру в своПй спальнi. Дивно. Ну, розумiКться, зовсiм не хора. стоПть на ногах, одягнена, а вийти назустрiч не могла Жаба, звичайно, не пустила. Труда щiльно зачиняК за собою дверi, замикаК Пх на ключ, а тодi вже, труснувши мережаною пiною капелюша, весело прямуК до сестри. Нi, Фрiда таки, здаКться, справдi нездужаК: вигляд якийсь розгублений, блiдий, очi широченнi, непокiйнi. - Ти що, Фрiдусь, дiйсно нездужаКш? Добридень. - Так, я трохи... той... Сiдай, будь ласка. А сама так само стоПть, спираючись усiКю рукою об стiл - щоб не впасти, чи що? - i широченними, напруженими очима спотикаКться об Труду, зараз же вiдстрибуючи вбiк. - Ну, сидiти нема часу. Ти пригоiувалась? - До чого? - Ну, господи, "до чого"! До волiП. Я маю грошi. РозумiКш? Можеш покликати сюди свого здохлятину й заявити йому, що свiй тестамент i своК майно вiн може переписати на ту iдiотку, яка за це схоче жити з ним. Фрiда починаК чогось трудно дихати, якось чудно конвульсiйне водити пальцями по столi, а очi стають iще напруженiшi, жалiбнi, величезнi и гарнi. - Я, Трудо, не можу... з тобою Пхати. - Не можеш?! Чому?! Фрiда спускаК очi й перестаК корчити пальцi. - Тому, що ти... зробила страшно негарно. Твiй учинок такий ганебний, що... що я дивуюсь, як ти можеш мене кликати з собою. Труда вся затихаК. Вишневi опуклi губи стають висхлi, сiрувато синi, бiля вуха виразно видно синю родинку, подiбну до довгастоП крапельки чорнила. Фрiда ж смiливiше пiдводить своП очi тiльки но зробленоП ляльки. - Ти ославила наше iм'я такою ганьбою, що я.. що тебе нiхто до себе не може прийняти. Ти викреслила себе з грома дянства. I ти хочеш, щоб я теж? . Труда мовчить i пильно, важко, невiдривне дивиться в ди тяче лице з величезними очима, над якими сьогоднi хвилясте, виразно пушиться загониста зачiска. - Папа лежить хорий. Мама в такiм одчаю, що... Адольф нахваляКться арештувати тебе й вислати з Берлiна. Всi знайо мi жахаються вiд самого твого iменi. Бачиш, що ти наробила? Це страх, що ти наробила, Трудо! Труда вперше бачить цю маленьку гарненьку жiночку з кри хiтним ротиком, який так строго й повчально тепер складений. Вона пильно, з хмарною цiкавiстю розглядаК ПП. - Та-ак? А як я це "наробила" ради тебе, що тодi? - Ради мене!! Оце маКш! З якоП речi!! - З такоП, що ти благала. Ти сама нахвалялась убити й взагалi на все пiти, щоб визволитись... - О боже, чого не говориться в таких випадках! Але коли б я знала, що ти можеш пiти на такий страшний сором, я б нiколи й слова тобi не сказала. Ради мене! Оце тепер я винна. Ти сама весь час мрiяла про волю. А тепер уже через мене. РозумiКться! - Значить, ти не потребуКш моКП допомоги! Нi? ВолiКш у цiй смердючiй ковбанi з жабою далi жити! Добре! Бувай. Але цим разом дивись, Фрiдо, до мене бiльш не прибiгай. ЧуКш? Труда рвучко повертаКться, iде до дверей i шарпаК Пх. Вони замкненi. - Ага, твоя жаба замкнула нас! Вона, розумiКться, пiдслухувала. - Та ти ж сама замкнула дверi! Труда гнiвно вiдмикаК й виходить. У сусiднiй хатi, похрускуючи пальцями, низесенько вклоняючись, зустрiчаК ПП барон. Надзвичайно шановна гостя вже вiдходять! Так швиденько? Так скупо ощасливили своКю цiнною присутнiстю? Труда рапгом зупиняКться, закладаК руку в торбинку й вихоплюК револьвера. - Ще одне слово з твоПх жаб'ячих уст i... Бароновi очi стають опуклi, як два сiренькi гудзиьи вiд черевикiв. Вiн як прикипаК на мiсцi, а в дверях спальнi тонесенько, жахливо скрикуК жiночий голосок: - Геть! Фiть моментально вiд мене! Ну! Труда грiзно свистить i змахуК дулом револьвера. Висхла куряча постать барона вiдсахуКться вбiк i сунеться назад. Тодi Труда, трiпнувши капелюшем, по хлопчачому вихиляючи клубами, не хапаючись, виходить. Чорно срiбний лицар по виразу всiКП постатi Страховища бачить те, що вiн заранi знав. Вiн нiжно всадовлюК ПП, нi про що не питаК, тiльки тихенько, обережно погладжуК безсило опущену на колiна смугляву ручку. Карi похмуренi очi дивляться в одну точку перед собою й не клiпають. I авто тепер не занадто помалу Пде i берлiнськi трамваП зникли з лиця землi, i не стало пекучого сонця на небi. На вулицях якесь бiльше, нiж звичайно, оживлення, газетники не встигають продавати газети, покупцi тут же читають Пх, тупчачись чередою, що застрягла у воротях. Труда не помiчаК. Душнер зупиняК авто, купуК газету, просить дозволу про глянути Труда дивиться в одну точку й не клiпне нi разу. В такому разi не до газети, швидше додому. Дома Труда лягаК на канапу лицем догори й так само дивиться в стелю, як дивилась у спину шоферовi. Нi звука, нi словечка. - Трудонько! Дiвчинко моя! Чорно срiбний лицар стаК на колiна перед нею, бере смугляву безживну ручку й тихо, сумно, нiжно говорить про те, що страждання К неминучий закон життя, але що в життi К також i такий закон, який нiчому не дозволяК надовго затримуватись на мiсцi й страждання перевертаК на радощi, а радощi на страждання. I ще нiжнiше, ще обережнiше чорно срiбний лицар говорить про те, що за всяке страждання дттiки вiн готовий платити авансом усiма тими радощами, якi на його коптi лежать у його долi. Вiн не смiК запропонувати купити ПП полегшення одним маленьким актом, який i йому дасть щастя. Цього вiн не смiК Пй пропонувати. Але дитинка повинна признати те, що тисячолiтнi забобони часом дужчi за молоду справедливiсть. Вони вросли в тiло людськоП громади, i громада боляче б'К того, хто пробуК видерти Пх iз неП. Чи варто ж видирати те, що навiки вросло? Труда пильно, похмуро дивиться в стелю. Дитинка повинна зрозумiти, що все на свiтi умовне, вiдносне. I всякий чабобон так само не маК сили абсолютностi. Часом вiн - зло, часом - добро. В одних умовах шлюб К каторга, в других - засiб збiльшення своПх сил, у третiх - радiсне затвердження себе на дорозi до вiчностi. Чорно срiбний лицар несмiло, чекаюче дивиться в непорушне лице. Потiм зiтхаК й тихенько пiдводиться. Коли чула, то те, що не скинулась, не обурилась, уже К малесенький крок уперед. Але чи чула ж? Душнер сiдаК побiч i тихенько переглядаК газету. Що та юрба на вулицi з неП так жадно смоктала? Ага! Оце, очевидно. О, це цiкаво! Оповiстка: "Банда розбишак, що зве себе Iнараком, цiКП ночi з мiськоП лiкарнi для душевнохорих силомiць викрала хорого хiмiка доктора Рудольфа Штора, що нездужаК на манiю винахiдництва. Зроблено це з метою шантажу довiрливих людей на так званiй "Сонячнiй машинi" та головно для внесення заколоту в громадянство. Отже оповiщаКмо: Апарат, який нiбито винайшов Р. Штор, розслiджувала спецiальна наукова комiсiя пiд головуванням професора Ф. Бруннера. Вона визнала, що цей апарат не маК нiякоП нi науковоП, нi практичноП вартостi i К цiлком безпотрiбною й безглуздою коробкою, витвором хороi фанiазiП душевноненормальноi людини. З огляду на серйознiсть мiжнародною моменту, в якому перебуваК Нiмеччина в зв'язку з агресивними намiрами Союзу Схiдних Держав, в iнтересах охорони порядку й оборони гро мадян од шантажу, забороняКться: публiчну й приватну пропаганду шарлатанських винаходiв, мiж ними й так званоП "СонячноП машини". Винних у нарушеннi цiКП постанови чекаК кара на пiдсiаш законiв воКнного часу. За викриття схованки хiмiка Рудольфа Штора, як обвину Баченого в крадiжцi брильянтiв та небезпечно хорого, оголошуКться нагорода в два мiльйони марок. Характеристичнi ознаки Р. Штора: кривий на лiву ногу, зрiст високий, темно-сiрi очi, тонкi вуста. Полiцай-президiя Берлiна" О, це повинно ПП розворушити хоч трохи! - Дитинко! Вибачте, що я вас турбую. Але я не можу сховати вiд вас. Дуже важне для вас. Знову про вашого доктора Рудольфа та його Сонячну машину. Цiла урядова оповiстка. Хочете, я прочитаю? Труда мовчки переводить очi iз стелi на Душнера й чекаК. Вiн, хапаючись, голосно читаК, весь час позираючи на непорушне хмарне смугляве лице. Раптом воно темнiК, очi оживають, уся постать пiдстрибуК вгору, i люто стиснений кулачок б'К по канапi. - Брехня! Пiдла полiцiйна лицемiрна брехня! Вiн не хо-рий! А Машина зовсiм не безглузда коробка, Пхнi голови - безглуздi коробки! Фе, гидота! I брильянтiв вiн не крав. А просто взяв для своКП Машини! - Хм! А чого ж вiн попав у божевiльню? - Вони його запакували туди! - Ну, як же так: здорову людину, та ще за те, що вона винайшла таку велику рiч, запакувати до божевiльнi? Це ж нелогiчно, дитинко. - Ах, логiчно! А логiчно, щоб перевернений, старий, гидкий дегенерат запакував навiки в тюрму молоду дiвчину i... А, знаю вашу логiку! Вашу законну, моральну логiку! I герой Рудi, що втiк, i слава Iнараковi! I от вiзьму й буду скрiзь вести пропаганду за Сонячну машину. Ану, нехай мене карають "на пiдставi законiв воКнного часу". Будь ласка! Як смiК полiцiя заборонити менi говорити, що я хочу? Як? Чорно-срiбний лицар те зовсiм задоволений наслiдком роз-бурхання. Дiйсно, що за несподiване Страховище ця дiвчина. Вся душа ПП, як хвиля - то в один бiк гасне, то в другий. Ще справдi в цьому станi вибiжить на вулицю та й почне вчиняти свiй бунт. - Так, розумiКться, полiцiя не може забороняти. Це, справдi, може, вже занадто. Але коли це справа Iнараку, то... Ну, та бог iз нею. А от дозвольте менi прочитати ще одну цiкаву рiч. Це дiйсно вже щось зовсiм таКмне. Слухайте, дитинко, чи не до вас це стосуКться? Це оповiстка. На першiй сторiнцi. Слухайте: "Того, хто весною помилився в саду, хто вмiК до гримувати свого слова, об'Ккт помилки пiд словом честi повноП безпеки просить про побачення". - Ну, що ви скажете, дитинко? Не вас? Нi? Ви нiде весною в саду не помилялись? Слова свого ви дiйсно вмiКте дотримувати, а от чи вмiКте помилки весною робити? Га? Труда серйозно думаК. Весною? В саду? ЯкоП саме весни? Може, Макс? - Ах, дурницi! Iдiотська оповiстка. Я хочу в ресторан, Душ-нере! В театр, у кабаре, куди хочете. I багато вина! ЧуКте! Я Пм покажу "таку особу"! Тепер усе одно! Тепер я зовсiм вiльна. I щоб менi через два днi театр був. ЧуКте? Капелюш! Рукавички! *** Наделi знаменито влаштувалися собi: знайшли якогось далекого родича, великого комерсанта, крамаря мистецькими народними виробами, вiн Пм даК роботу - i вони чудесно заробляють тепер. Усi сини покидали своП фабрики, примадикували в себе в помешканнi невеличкий електричний верстат i працюють усiКю родиною. Робота легка, чепурна, цiкава: вишлiфовувати склянi та глинянi вироби та розмальовувати Пх власноручно iз суто народних рисункiв. Навiть старий i стара, та навiть маленькi Наделята, отi пуцьвiрки, Грета та Лорхен, i вони тепер заробляють немалi грошi. Щодня Герман, або Фрiц, або всi разом виносять iз помешкання цiлi валiзки оброблених виробiв, а приносять новi замовлення. РозумiКться, сусiдам чи знайомим вони адреси свого родича не дають - то вже чорта з два, мiцно тримають про себе самих. Але милуватися виробами, вже готовими, можна всiм, хто хоче. I якi, справдi, чудеснi скляночки, вазочки, чашечки, горщечки, якi тонкi рисунки, фарби! Аж диво бере, що проста робiтнича родина може справлятися з такою делiкатною роботою. Звичайно, родич Пхнiй дав Пм секрет, без секрету, розумiКться, треба довго мозолi натирати, щоб дiйти такоП вмiлостi. Але ж i як завзято зате працюють! Цiлий день чути в них шкварчання, пиляння, тихеньке постукування; з раннього рана до пiзнього вечора горить робота в щасливих Наделiв. Першi днi то аж наче сп'янiлi всi були вiд радостi та щастя, мало не цiлувалися з усiма, кого зустрiчали, хто приходив до них. А тепер усi такi здоровi, бадьорi, веселi, привiтнi. Де дiлася вiчна гризня Пхня, вiд якоП часом сусiдам доводилось вiкна зачиняти та в пiдлогу стукати, щоб тихше гризлися. Тепер у них вiчно ясний смiх, жарти, спiви за роботою. БуваК ж щастя людям, в яких багатi та негордi родичi. Справдi, вiд самiсiнького ранку до вечора кипить робота в Наделiв; не там, звичайно, де виставлено вже зроблену роботу на показ людям, а в найдальшiй кутковiй кiмнатi, куди нiкому чужому не дозволяКться входити О, в секрет роботи нiкого втаКмничувати Наделi не хочуть. Навiть у сусiдню з майстернею кiмнату нiхто не допускаКться. Та й мають рацiю: всякому захочеться легкий хлiб перехопити. I щовечора сини з важкими валiзками в руках весело виходять iз квартири й легко сходами зносять Пх униз. Там на них уже чекаК стареньке, поганеньке авто родича-комерсанта, забираК валiзки - i майнули хлопцi як на гулянку. А Берлiн iз кожним днем щораз бiльше га бiльше гуде дивною чуткою, хвилюючою казкою про таКмну Сонячну машину. Пропаганда ПП заборонена (дозволяКться тiльки в сатирично-гумористичних часописах смiятися з неП); вживання ПП загрожуК карою; нiде нi за якi грошi купити ПП не можна; нiхто ПП сам не бачив, нiхто сам того сонячного хлiба, розумiКться, не iв, на дух не нюхав, на смак не куштував. А тим часом Берлiн щораз дужче та дужче гуде тою казкою, наче хтось щодня пiдкладаК та й пiдкладаК вогню у величезне залiзобетонове черево велетня. Що таке Сонячна машина? О, це надзвичайна штука! Сонячна машина то такий апарат, який сам собою витягуК з рослини всi соки; тi соки вiн процiджуК, перетворюК в новий чудодiйний газ. Тим газом треба дихати, поки з'явиться пiт на чолi, i як з'явиться пiт, тодi людина почуваК, що насити лась, i зараз же страшенно п'янiК, Псти ж зовсiм нiчого не треба. Цей апарат винайшов син одного графа, якого батько за злочинство нiбито хорого сховав у божевiльню, назвавши доктором Рудольфом Штором. В дiйсностi ж вiн не Рудольф Штор, а граф. О нi, Сонячна машина - це просто одна iз штук iндуськоП окультичноП науки. Нiякого Рудольфа Штора взагалi на свiтi немаК. Нiяких взагалi апаратiв нема. Просто сугестiя. Людинi з нахилами медiПма даКться в руки який небудь предмет, для бiльшоП перекональностi скло, i через те скло передаКться наказ орудноП центральноП волi. Об'Ккти цiКП волi виконують наказ, крутять яку небудь машинку, Пдять усяке чортзна що й почувають себе так, як Пм наказано. Нiякого сумнiву, це робота агентiв Союзу Схiдних Держав. Полiцiя вже арештувала кiлька суб'Кктiв iз такими склами, двоК з них були китайцi, а один-вiдомий iндуський факiр, що недавно прибув до Њвропи. I з кожним днем виразнiш i виразнiш гуде Берлiн. Не можна, заборонено йому густи, а вiн таки гуде, а вiн хвилюКться, а вiн снуК химернi вiзерунки свого розворушеного вiковiчного бажання. I вже частiш та частiш полiцiя ловить людей iз склами, iз самими навiть Сонячними машинами. На фабриках та заводах усе частiше з'являються якiсь люди, що роздають загорнутi в папiрцi круглi, жовто-червонявi, опуклi скла, а на папiрцях точно й докладно надруковано iнструкцiю, як дома кожному, маючи скло, треба робити собi Сонячну машину та як ПП вживати. I вже частiше трапляються люди, якi самi бачили Сонячну машину, якi самi iли сонячний хлiб. СонячноП машини в них самих, розумiКться, немаК, боже борони, але вони з цiкавостi в одного чоловiка спробували зробити собi хлiба Тiльки з цiкавостi! I казка росте, гомонить, хвилюК, не даК покою. Дiловий, практичний, точний, скептичний Берлiн починаК пройматися легковажною мрiйнiстю, поверховiстю, недбальством, довiрли вiстю. Казка залазить у затхлi, темнi бюро й спиняК задумою руки найретельнiших урядовцiв. Вона влазливо таКмно шелестить шепотом по конторах, майстернях, по всяких установах, де сидять прикутi люди, навiваючи Пм мрiю про те, як iприйде "вона" й розкуК Пх. Вона галасуК, кричить, стукаК склянками об стiл по брудних тавернах i вимагаК. Вона навриписто тиснеться в ученi кабiнети й видираК увагу з рук поважних, серйозних, точних наук. Вона турбуК, нервуК, дратуК, люгить урядовi iнституцiП, яким нiколи не доводилось мати дiла з фантастичними речами. Вона всюди вносить нелад, заколот, непокiй, незгоду, гризню. Все, чого вона тiльки торкаКться своПм химерним, таьмним диханням, зараз же починаК шумувати, розкладатись. Об'Кднаний Банк - залiзобетонова фортеця ПП не розхитали, не зрушили нiякi фiнансовi бурi, нiякi полiтичнi завiрюхи, нi землетруси. А дихнула "вона" - i фортеця дала розколину, невеличку, а все ж таки розколину незгоду мiж Штiфелем i Мертенсом. Штiфель (голова концерну пресових трестiв) вважаК полiтику уряду щодо цiКП iдiотичноП Машини за цiлком дурну й провокацiйну. Навiщо забороняти пресi писати про неП? Для чого робити це божевiлля тайною, для чого обсновувати ПП серпанком загадковостi, страху? Заборона - споконвiку найкраща пропаганда забороненого Дати волю говорити, дати змогу вiльно боротися з цiКю химерою! Мертенс не згоджуКться. Не всяка воля в добро Воля пор нографп К заiин для юнацтва Сонячна машина К порнографiя для недорослого людства. Що? Нi? Отже, дати волю порнографiП? Га? Дати волю всяким Iнаракам? Що? Штiфель не здаКться. Дати волю не Iнаракам, не вихвалянню, а волю роз'яснювання, критики, дати можливiсть боротьби з фантастичними чутками, легендами, тайними прокламацiями соцiалiстiв, iнаракiстiв, анархiстiв i всiКП тiКП гидi, що живиться всякою забороною. Берлiн щодня засипаний рiзними нелегальними вiдозвами. Iнарак розносить мiкроби по всiх закутках, хороба захоплюК вже й провiнцiю. А уряд не даК змоги громадянству боротись антисептичними засобами, сховав голову в пiсок i думаК, що все гаразд. Усi розумнi люди тiльки плечима знизують. I диво дивнеК, вперше управа Об'Кднаного Банку бiльшiстю голосiв висловлюКться проти пана президента Фрiдрiха Мертенса. Волю слова в справi СонячноП машини дозволяКться, правда, з обмеженням: пропаганда й вихваляння забороняКться, тiльки критика та роз'яснювання. Пан президент посмiхаКться. Штiфель i пресовий концерн непогано на цьому вийдуть, тираж газет пiдскочить процентiв на сто. Пан президент помиляКться: вже в перших днях тираж пiдскакуК на тисячу процентiв. Друкарнi не справляються з вимогами контор, контори не справляються з вимогами аген тур, агентури - з покупцем. Екстрене мобiлiзуКться цiла армiя робiтникiв, урядовцiв, агентiв, кiоскiв. Соцiалiстична й усяка iнша преса, що живиться всякою хо-робою й розносить мiкроби, розумiКться, гвалтуК, що Пй забороняКться легально це робити. О, нехай гвалтуК! Але казка й серед соцiалiстiв уносить розлад i незгоду. Не всi й соцiалiсти хочуть вихваляти Сонячну машину. Бо казка не маК нiчого спiльного з реальною полiтикою. Бо соцiальний процес пiдлягаК залiзним законам розвитку. Бо перестрiй громадянства маК бути результатом органiчного перетвору його, а не наслiдком появи якогось фантастичного винаходу. Вiра в це К просто дитинство, це - одривання уваги вiд реальноП працi, це - дрiбнобуржуазнi забобони, брак соцiалiстичного думання, зрада всiх метод пролетарськоП iсторичноП боротьби. Пан президент мусить погодитись воля слова часом буваК корисною рiччю. Та що бiльше навiть Iнарака не минуло непокiйне, розкла дове дихання казки. Iнарак розколюКться. Iнарак гризеться, Iнарак явно гине. Макс, Паровоз i Кестенбавм тепер рiшуче, жагуче, безкомпромiсово проти терору Всi сили, всi засоби, вся увага тiльки Сонячнiй машинi! Годi кровi, смертi, ненавистi, змов, убивств. Годi ворожнечi з iншими робiтничими органiзацiями. Треба ввiйти з ними в порозумiння, треба органiзувати Кдину спiльну грандiозну акцiю всiх залежних, голодних, ображених, експлуатованих, невiльних, усiх, усiх, незалежно вiд класу, стану, переконань, вiку, статi, фаху, партiйностi. Треба пiдняти всеКдиний рух з одним покликом, з Кдиним гаслом: воля Сонячнiй машинi! К чорту всю полiтику, закони, парламенти, нехай видають, якi хочуть, закони, нехай ведуть, яку хочуть, полiтику, нехай навiть вiйну оповiщають, аби гiльки воля Сонячнiй машинi. Тiле ж, Клара й Гоферт рiшуче, жагуче й безкомпромiсово проти такоП легковажноП, емоцiональноП, ентузiастичноП тактики. Що значить бути проти терору? Це значить бути проти самого Iнараку. Iнарак К загроза, кара, страх. Iнарак К залiзна дисциплiна. Iнарак К революцiйний смолоскип, авангардний напад, першi блискавки бурi. Значить, знищити бурю? Значить, дати повну волю Мертенсам? Дати Пм повну волю знищити ту саму Сонячну машину? А бiдний маленький Штiiндлер то вiдсуваК окуляри на наморщене чоло, то зсуваК Пх на нiс: дiйсно, стати на один бiк - шкодити Машинi, цього вiн не може. Стати на другий бiк - знищити Iнарак. I цього вiн не може. I те-неправильно, i тенеправильно. А що К тепер правильне? Все переплуталось, змiшалось, якась фантастика, п'яний сонячний дзвiн, несерйознiсть, дурна любовнiсть - дiйсно, якась просто неповажна дитяча емоцiональнiсть. А казка тим часом робить свою таКмну, незриму роботу. Газети Штiфеля розкуповують мiльйонами, сотнi редакцiй гатять у жадну пащу торби купи антисептичних статей, замiток, вiршiв, карикатур, наукових розвiдок; цiлi резервуари науки, смiху, глуму, загроз виливаються на очманiлу, розпалену голову юрби. А вона все ж таки хвилюКться, жде, мрiК, шукаК, нишпорить, прислухаКться, таКмно вчитуКться в нелегальнi вiдозви, вслухаКться в шепотливi розмови, отарою бiжить на "азiатсько-африканських агентiв", жадiбно хапаючи з Пхнiх рук чудодiйнi скла, люто захищаючи Пх собою вiд "агентiв Об'Кднаного Банку". *** А тим часом Наделi собi працюють. Цiлий будинок вiд гори до низу повний розмов про Сонячну машину. Тiльки Наделям вона цiлком байдужа-та и справдi, нащо Пм сонячний хлiб, коли вони мають i простий, та добрий? Щовечора сини зносять на авто важкi валiзки й везуть Пх до свого родича. Правда, вони везуть не до одного родича, а до багатьох. По всiх кварталах Берлiна живуть Пхнi родичi, якi потребують виробiв майстернi Наделiв. Через те в майстернi Наделя робота нiколи не вгаваК. Всi за тою роботою. Навiть Лорхен. ПП функцiя найголовнiша виймати з води прохололi жовто-червонявi кругленькi скла й подавати Пх Фрiцовi. Правда, це саме робить i Грета, але Лорхен справляКться далеко краще за Грету. Кривий добрий дядьо Рудi в бiлому балахонi, як у рiзника Губерта, варить скла в гарному блискучому-блискучому казанi, варить так, як мама колись зупу. (Тепер нiякоП отоП нудноП зупи вони вже не Пдять, навiть дорослi!). I, коли вiн сипле в цей казан якийсь червоний порошок, усi затихають i до дядя нiяк не можна пiдходити. Потiм можна. Потiм вiн сам бере Лорхен пiд пахви й високо-високо пiдносить над своКю головою. I тодi вся кiм ната робиться така чудна чудна, не своя, чужа. I всiх одразу видно: i тата з мамою, що рiвнесенькими ковбасками складають скла у валiзки, i Германа, що краще за всiх умiК вишаровувати скла, i Дiтрiха, що так величаКться тим, що помагаК дядьковi. I в усiх тодi такi смiшнi обличчя з бiлими зубами, всi догори до неП поверненi. I мама тепер смiКться; як приПхав дядьо до них, мама стала така добра-добра. А в обiд тато, або мама, або Герман, або Грета роблять сонячний хлiб iз свiженькоП запашноП травички. Чудесний, тендiтний, солодкий, кращий навiть за пирiжечки з кремом. Лорхен сама ще не робить хлiба, вона ще маленька, от як почне ходити до школи, тодi Пй зроблять гарненьку-гарненьку соняшничку i вона сама собi й мамi робитиме хлiб. Про це нiкому-нiкому не можна казати, бо чужi дядi вiдберуть у них i скла, i дядя Рудi, i все-все. Через те Лорхен навiть надвiр не пускають, але вона й не хоче, бо дома в майстернi веселiше. Iнодi увечерi, як Лорхен ведуть уже спати, забiгаК чорний дядьо Макс. Вiн також пiдносить ПП догори й так лоскiтно цiлуК пiд пiдборiддя у шийку. Дядьо Макс та вона, тiльки вони обоК говорять дядевi Рудi "ти", бiльше нiхто не смiК. I так само тiльки в