она та дядьо Макс мають право обнiмати дядя Рудi. От тiльки з тою рiзницею, що вона може обнiмати за колiна, а вiн - аж за плечi. Але як вона виросте, то й вона за плечi обнiматиме. Що ж буваК пiсля того, як Лорхен iде до свого лiжечка, того вона вже не знаК, бо в лiжечку вона не працюК, а спить. *** Тiна дуже хвилюКться, вигладжуК свою зовсiм простеньку, скромну (тiльки трошечки кокетливу) суконьку й нетерпляче поглядаК на Макса. (Боже, як вiн сьогоднi прибираКться, чепуриться, волосочок до волосочка вкладаК, наче до нареченоП збираКться!) Вже четверта година. Мама казала, точно о четвертiй треба бути, тодi в майстернi настаК маленька перерва, i тато тодi найвеселiший буваК, бо вчить Лорхен машину крутити. Ну от, а Макс знову за свою коробку береться, перев'язуК другим ременем - той, мовляв, негарний. Сьогоднi Тiна й зачесана скромно, гладенько, як до школи колись. Губи без краплиночки фарби, брови, вiП такi, як иам-а родила Пх. Максовi вона сьогоднi, напевне, зовсiм не подобаКться. I ластовиння дуже видко, i уста без фарби такi широкi, i очi якiсь лисi. Але Макс вовтузиться iз своКю коробкою, як кошеня з клубком, i нiчого не бачить. I що воно таке в тiй коробцi? - Ну, а як вас, Тiно, панi Бетман приняла? Тiна радiсно-злякано скрикуК й притуляК руки до лиця. Ох, вона ж i забула розказати. (Сьогоднi вона зовсiм, як очманiла, саму себе ще десь забуде. Iй-богу!) Це ж була iсторiя в Бетманiв! Самого Бетмана не було дома. Тiльки високошановна панi. Ну, звичайно, i панi Шустер. Ах, Макс не знаК, хто ця панi Шустер? Це - мiнiстр-президент усiКП фiрми Бетманiв. Панi Шустер прийняла ПП страшенно холодно. Ага, скрiзь погано, знов до Бетманiв! Ну, Тiна нiчого не хотiла Пй казати. Добре, думай собi, що хочеш. Аби тiльки до дiвчат пустила. Та дурна взяла та й пустила. I от що тут тiльки почалось, як вона показала скла дiвчатам! Почали видирати одна в одноП, вищати, кричати, кидатися подушками, танцювати на столах. Прибiгла Бетман, прибiгла Шустер: "Що таке, що за скандал? Знов ця Тiнка тут щось учинила? Марш по кiмнатах!" Еге, дiвчата тiльки в регiт та в свист. "Не хочемо! Одходимо! Всi йдемо на волю! Кiнець! Годi!" Шустер отетерiла, Бетма-ниха до телефону, до полiцiП: бунт! А дiвчата тим часом поскладали своП куфри, та й гайда. Восьмеро того самого вечора виПхало, а чотири на ранок утекли. I нi одна не сказала про Сонячну машину! Нi одна! Тiльки сама Шустер догадалася. Наслала до Тiни полiцiю; але полiцiя понюхала, понишпорила й пiшла. Що ж вона може знайти? Лють у них на Сонячну машину така, що панi Бетман аж плаче. ЛаКться й плаче. Плаче й лаКться. - Але, пане Максе, тепер я потребую багато скла! Нас уже тепер вiсiмнадцять душ К. Як кожнiй на день хоч по два скла роздати, то й то треба тридцять шiсть. А маленьку Софi полiцiя заарештувала. Бiйка була з полiцiКю. Одного бендюжника дуже поранено. Макс востаннК пробуК пiдняти коробку. О, легка зовсiм. Тепер вона подiбна до куферка на дамськi капелюшi. - Ну, гайда, Тiно! Я мушу поспiшати. Тiна вся затихаК, зiщулюКться, забуваК i про Бетманiв, i про полiцiю. Вони вдвох iдуть нагору. Макс попереду. Тiна позаду. В сiнях уже чекаК на них панi Надель i зараз же вiдводить Тiну в куточок, скинувши з неП капелюша i нашвидку пригладивши волосся. Нiчого, зовсiм колишня Тiна. Потiм Макс i панi Надель iдуть до кiмнати, де старий Надель лежить на канапцi, тримаючи в однiй руцi газету. Вiн швиденько й акуратненько складаК газетку й вiтаКться з гостем. Рудi, видно, вже говорив iз ним: старий не дивиться в очi, хмуриться, на щоках гарячi фiалковi плямки хвилювання. - Ну, товаришу Наделю, будемо говорити прямо й одвер-то Добре? Можна сюди увiйти Тiнi i привiтатися з вами? Старий Надель пошарпуК одним плечем, немов його щось там кусаК, втягуК носом повiтря й мовчки вiдходить до вiкна. Тодi панi Надель швиденько виходить до сiней i зараз же вертаКться з Тiною, ведучи ПП за руку. Тiна дрiбненько ступаК, спустивши очi долу й уся зашарiвшись так, що й ластовиння не видно. Мати пiдводить ПП до батька, пускаК й одходить набiк до Макса. Тiна стоПть iз звислими руками, iз спущеними долу очима, гладенько зачесана, червона, злякана, чекаюча. - Ну, що ж... Здорова була. Прийшла, то вже не виганяти. Тiна раптом рвучко нахиляКться, хапаК батькову руку й цiлуК. Тодi Макс широко пiдходить до старенького Наделя, нашвидку тисне йому лiкоть, киваК червонiй Тiнi, весело на бiгу прощаКться з панею Надель i поквапом виходить Його роль скiнчена, йому треба тепер поспiшати в своПй справi. Дома вiн iще раз оглядаК себе в дзеркалi, бере коробку й сходить iз нею вниз. Вже за чверть п'ята. А вiн же дав слово Сузаннi рiвно о п'ятiй бути вже в неП. Тепер не повинно бути нi неточностi, нi обману, нi гри, нi лицемiрства. Нiчого. Сьогоднi вiн уже не обiймаК величного портьК, не говорить чудних слiв. I йде вiн до палацу цiлком пристойно, поважно, такий весь чисто убраний, навiть у жабо з мереживом .От тiльки коробка в руках. Коробка - не коробка, валiзка - не валiзка, нести ПП самому йому незручно, а льокаКвi дати нiзащо не хоче. *** Сузанна чекаК Макса в зеленому гротi. Це велика печера, обросла зеленим густим мохом. Старi сiрi скелi випинаються по стiнах незграбними рогами; в кутку загус жовтий сталактит, подiбний до величезноП обплилоП восковоП свiчки; десь дзюркотить струмочок, звiдкись просiваКться жовто-зелене свiтло. Тихо, журно. Пахне трошки лiсовою цвiллю, трошки глицею. Збоку - плескуватий величезний камiнь, оброслий мохом. Коли Макс, мружачи очi, входить до грота, незграбно несучи поперед себе коробку й стукаючись об неП колiнами, з каменя помалу пiдводиться русалка. Вона не встаК, а тiльки спираКться на лiкоть i жде. Як у всякоП порядноП русалки, на нiй, крiм легесенького газового зеленого жабуриння, розпущених кiс i легесеньких зелених черевичкiв, нiчого немаК. Максовi гостро виразно впадають в очi двi пiдковосхожi густi зеленi тiнi пiд тугими оголеними грудьми, рiденько прикритими газом. Русалка витягуК до нього праву руку. - Ну, нарештi! Але тут же здивовано непорозумiло помiчаК коробку. - А це що таке?! Для чого сюди цю коробку? Ти кудись виПжджаКш? Макс ставить коробку бiля своПх нiг, поштиво бере руку Сузанни i, стараючись не дивитись на ПП голi, злегка задрапованi жабуринням клуби, цiлуК. - Ради бога, Максе, що це за опудало ти принiс сюди? Саме сюди! Побiйся ж бога, подивись, яка вона тут страшна. Ради всього гарного, викинь ПП зараз. - Вибач, Сузанно, але нiяк не можу викинути. - Ну, знаКш, я справдi повiрила, що ти тепер iнший став. Ти ж обiцяв прийти з великою якоюсь радiстю до мене. А приходиш iз якоюсь брудною смiшною коробкою, що примушуК навiть цi скелi корчитись од образи. Фе! Русалка лягаК на камiнь i сердито закидаК руки за голову. I Макс знову гостро виразно помiчаК темно-зелену, пухнату тiнь пiд пахвами. - Я й прийшов iз "великою радiстю". А ти обiцяла прийняти мене теж iнакше, а замiсть того лаКш мене. Сузанна швидко пiдводиться й знову спираКться на лiкоть. - Ти вважаКш, що я погано тебе приймаю?! Так? Макс стараКться не бачити нi круглого глянсуватого колiна, випнутого з пiд жабуриння, нi двох перевернутих округлих чаш, що випинають зеленими промiннями газ, нi шовковистоП розпущеноП бронзи, що спадаК з плiч на голу круглу обточену руку. Вiн дивиться тiльки в ПП вогкi, з зеленими вiдблисками, глибокi очi; в них поза скриком обурення стоПть iззаду лукавий Сузаннин вабливий смiшок. - Нi, ти приймаКш добре. Але сердишся на мене даремно. I побачиш, що я свого слова дотримав; я прийшов iз великою радiстю. Можна менi сiсти коло тебе? Смiшок продираКться наперед i опановуК очима, устами й ямочками коло уст. Справдi, вона сьогоднi iнша, вона не дама, а дiвчина, зовсiм молода, на диво тонка дiвчина, а розпущенi коси роблять ПП просто невинною. Вона трошечки вiдсуваК ноги, злегка випинаК до нього пiдборiддя й лукавим нiжним шепотом кидаК в нього! - Милий! - От це iнша мова! Бо я таки милий. - Ох! Невже? I дiвоча пухнато-бронзова позеленена голова насмiшкувато схиляКться на плече, а вогкi чистi очi мружаться ласкою, хвилюванням, смiшком - Правда! Побачиш сама! Насамперед бачиш, яким чемним хлопчиком я одягнений сьогоднi? - Диво дивнеК! I головою ще нi разу не шарпнув, як загнузданий кiнь. I знову лукаво, насмiшкувато витягши до нього пiдборiддя, тихенько, таКмно шепоче: - Ну, а радiсть же де? А очi вже знають, ждуть, хвилюються, радiсно соромляться Макс посмiхаКться й показуК рукою на коробку. - Ось. - Ти хочеш, щоб я знов почала "лаятись"? Будь ласка, постав ПП хоч туди за камiнь. Що воно таке? Для чого ти гя гаКш ПП з собою? - Бо це радiсть. Як же ПП не "тягати" з собою? Сузанна раптом догадуКться. - В нiй щось е? Для мене?! - Для тебе, для всiх. - I для всi iх? Це вже забагато. Що ж воно таке? О, господи, невже рукопис твоКП книжки? Ради бога, Максе! Макс не ображаКться, не стрiпуК головою, тiльки все так само посмiхаКться. - Нi, не рукопис. А хочеш знати, що це? - Як же не хотiти, коли ця мацапура всю нашу увагу вiдбираК. Мушу нарештi знати! - Це - iндульгенцiя, Сузанно. Iндульгенцiя всьому людству, всiм людям разом i кожному зокрема, мiж ними i тобi, i менi. - Хм! Загадково. Але що тобi iндульгенцiя потрiбна, то в цьому нiякого сумнiву немаК. - Так, тут К й менi, всiм моПм пакостям, нещиростям, слабостi, брудовi, нiкчемностi. Њ, Сузанно. Але не тiльки менi, а, повторюю, всiм людям, всiм Пхнiм пакостям, злочинствам, жор-стокостям. Цiлковите всепрощення! Забуття всiх грiхiв. А також i святощiв. Тут, Сузанно, в цiн коробцi лежить смерть усiх богiв i дияволiв. - Боже, яка ж це, певне, нудна рiч! - У цiй коробцi, Сузанно, лежить бомба. - IндульгенцiП й бомба. Цiкавий багаж. - СтрашноП, нечуваноП сили бомба, Сузанно. ТакоП сили, що висадить у повiтря всю iсторiю людства. Переверне всi вашi "непохитнi" закони краси, моралi, економiки, науки, полiтики. ПоперемiшаК всi народи на землi дужче за вавiлонську башту. ПоруйнуК... - Господи! Я боюсь, Максе! I мiй грот висадить? - I твiй грот, i тебе, i мене, i твоПх льокаПв, покоПвок, портьК, робiтникiв на твоПх фабриках - усiх повисаджуК, порозносить на шматки й одродить новими. Сузанна раптом зручним швидким рухом заносить ноги на край каменя й стрибаК на пiдлогу. Груди напругло, туго здригаються, i бронзова хвиля волосся, пахнувши на Макса духом сiна, закидаКться за спину. - Вже знаю! Стиль вiдозв Iнараку! Господи, та як же я вiдразу не догадалась? Машина ледарiв, калiк i бездар? Так? Макс помалу пiдводиться. У вогких очах уже нема хвилювання, смiшка, нетерплячого чекання. Вони смiються одверто, пiднято, войовничо. Вони нарештi зустрiлися з ворогом, якого довго чекали. - А, це цiкаво! Покажи, покажи! - Хм! Коли ти так заранi ставишся, то чи К рацiя навiть показувати. - О нi, покажи! Як же я ставлюсь? Вона ж iзцiляК калiк, слiпих, глухих, кривих. Нi хiба? Макс якийсь мент рагаКться, потiм помалу розв'язуК коробку й вiдкриваК ПП. Сузанна з цiкавiстю зазираК всередину; там видно тiльки якусь чорну пiвкруглу пукатiсть Макс обережно просуваК руки вниз, пiдхоплюК з бокiв апарат, легенько виймаК його i ставить на канапу камiнь. Мiдна корба, комин, скла, шапочки цвяшкiв кричуще випинаються на тлi моху сi-рувато-зеленявих скель. Сузанна гидливо, насмiшкувато й обережно, щоб не доторкнутись навiть кiнчиком шовкового жабуриння, пiдходить ближче. - Так оце та страшна бомба, iндульгенцiя, краса, радiсть, чудо з чудес? Так? Iмпозантний вигляд. Дiйсно, страшно робиться. Краса надзвичайна. Це що ж таке в неП за халабудка згори? Макс iзбоку з цiкавiстю оглядаК злегка перехилене напiвголе струнке туге тiло (але воно вже чогось не хвилюК i очi не бояться ходити по опуклостях грудей, по густих зелених тiнях тiла). - Ти не вважаКш за потрiбне навiть вiдповiсти бiднiй неофiтцi? - Нi, чого ж. Можу вiдповiсти. Можу навiть показати, як робиться сонячний хлiб. Можливо, що ти iнакше будеш говорити, коли попробуКш його i... - О, ради бога! Цю зелену, мокру, огидну жуйку? О нi. Я, слава боговi, ще не калiка, не бездара, не ледарка й не божевiльна. Я ще можу жувати своПми зубами людську Пжу и на худобу сходити ще не маю нiякого бажання. - Невже навiть цiкавостi немаК? - Мене огиднi речi мало коли цiкавили. - Так. Хм. Я все ж таки такого прийому не сподiвався. Я думав, що ти здатна побачити iншу красу. Ну, що ж: рiзне розумiння краси буваК. Макс помалу бере апарат i вкладаК його в коробку. Сузанна з холодною насмiшкою слiдкуК, як один край машини нiяк не хоче входити й як нiжно, обережно, побожно натискають на нього Максовi пальцi. Зачинивши коробку, Макс зав'язуК ПП, бере в одну руку, а другу простягаК русалцi. - Прощай, Сузанно. Русалка руки не бере, мовчки, граючи очима, схиливши голову на плече, дивиться на Макса й посмiхаКться. - Невже бiльше нiчого тобi не треба було, як показати бомбу? Ти зовсiм хочеш бути подiбний до побiгущого з магазину; принiс, показав, не вподобалось - i вiн iде собi геть. - Так, Сузанно, я - побiгущий iз магазину. - Сумно. А я думала, що ти мiй милий. I я так ждала милого, так, дурненька, хвилювалась от нарештi кiнець усiй нашiй боротьбi, всiм дурним нашим сваркам, непорозумiнням. (Чекай). От прийде вiн, мiй вiястий, мiй палахкий, мiй гарний милий, прийде з великою радiстю, з випущеною на волю любов'ю, скрикне щастям, схопить вихором - i... Але прийшов побiгущий iз коробкою. Де ж та радiсть i кпаса, що ти обiцяв? Га? Макс спускаК вiП на коробку. - Тут, Сузанно. Але, на жаль, ти ще не здатна бачити справжньоП краси. Сузанна вмить люто, обурено стрiпуК головою так, що по плечах пробiгають дрiбнi шовковi хвилi. - Нi, це вже... занадто смiливо! Та найди ти менi хоч одну людину з розвиненим естетичним i фiлософiчним смаком, щоб вона в цiй жалюгiднiй машинi знайшла якусь красу. Та от: у мене в "храмi краси" в цей мент сидить душ двадцять моПх приятелiв. Це - люди естетичного виховання, артисти, жерцi краси. Ходiм до них, ходiм, покажемо Пм цю... рахубу й спитаКмо, що хто бачить у нiй гарного. Не тiльки з погляду ПП зверхностi, я розумiю твоП посмiшки, розумiю, в чому ти хочеш бачити красу цього винаходу. Там К полiтики. Нехай вони знайдуть у нiй красу, значнiсть, вартiсть iз погляду полiтики. Њ люди науки, актори, поети, драматурги, маляри, скульптори. Нехай кожний iз свого погляду скаже. Хочеш? I я тобi кажу: коли серед них знайдеться хоч один, що знайде красу й буде, як ти, боронити ПП, я даю тобi обiтницю: на знак мого смутку з приводу такого явища цiлий тиждень не Псти м'яса. Хочеш? Чи боПшся? Макс iз цiкавiстю розглядаК стелю, пiдлогу, стiни! фальшиве, все фальшиве, декоративне, мертве, трупне. - Я не боюся думки твоПх приятелiв, але язика Пхнього боюсь. Та й не тiльки язика. Ти гарантуКш, що хтось iз них не видасть мене полiцiП? Сузанна гнiвно нахмурюК с-воП чудеснi очi. - Максе! Ти можеш що хочеш думати про моПх приятелiв, але неестетичних учинкiв ти Пм закинути не можеш! - О Сузанно! Ще й скiльки можу. Саме твоПм естетам. Але я все одно до них не пiду. Менi дiйсно цiкаво б послухати думку "цвiту творчостi", але рискувати собою в такий момент ради цього я не маю бажання. Прощай, Сузанно. - Чекай. Ти все ж таки хочеш послухати? Добре. Ти можеш не йти до них Ти сидiтимеш, дивитимешся на них, слухатимеш - i нiхто тебе не бачитиме. Хочеш? А я сама представлю Пм Машину. Хочеш? - Навiщо це, Сузанно!! Невже ти можеш гадати, що.. - Ну, просто так! Ну, менi хочеться, щоб ти ще не йшов. Я тобi не цiкава. Так, може, цiкаво подивитись i послухати цiкавих людей Ти ж не можеш сказати, що вони нецiкавi? Нi? Макс легенько знизуК плечима. Що вона маК думку все ж таки переконати його через своПх приятелiв, чи що? - Добре, коли тобi так хочеться... Але машину я прошу менi повернути. - О, розумiКться! Будь спокiйний, нiхто не зробить на неП замаху. Тiльки хвилиночку почекай, я передягнусь. Вона раптом перехиляКться до нього, витягуК уста й шепоче. - Це ж тiльки для тебе робилася ця сукня, милий! Милий, жорстокий, дурненький Коли за русалкою, хилитнувшись, закриваКться завiса з лiан, Макс сiдаК на камiнь i спираК голову на руки Власне, що дивного в такому вiдношеннi Сузанни? Хiба вiн не повинен був знати це заранi? Чого ж Пй радiти, плакати вiд радостi, як плакала панi Надель? Шелестять, гойдаються лiани З-за них з'являКться повна рука, потiм окате, свiже, з малиновими чiткими устами, лице й уся постать I знову Максовi здаКться, що в одежi вона поважнiша, жiночнiша. Волосся тугим джгутом обмотане круг голови, як вiнком Бiла сукня коштовно-простенька. - Ну, ходiм! У коридорi, злегка повернувши голову назад себе, холодно-ввiчливо, як говорять тiльки з прислугою, кидаК: - Прошу занести до дверей храму й почекати там на мене. Льокай бере коробку й несе ПП в однi дверi, а Сузанна з Максом позаду йде в другi За тими дверима, виявляКться, кабiнет Сузанни. В кутку його невеличкi сходи вгору. Сузанна сильно й пружинисто бере крутi схiдцi, показуючи Максовi голi мiцнi литки. Пiд самою стелею кабiнету на галерейцi в кутку невеличкi дверцi. Сузанна робить Максовi знак мовчати, легенько вiдчиняК Пх i проходить уперед. Макс обережно йде за нею й увiходить у невеличку ложу, як у театрi. В нiй приКмна пiвтьма, маленька канапа, два фотелi. Крiзь задраповане зеленим плющем вiкно знизу храму доходить цiлком виразний гомiн голосiв Сузанна мовчки показуК Максовi на фотелi, киваК головою, потiм раптом обнiмаК обома руками його голову й сильно до болю надушуК своПми губами на уста його. I, сильно вiдiпхнувши, безшумно виходить, зачинивши за собою дверцi на галерейку. У Макса на губах горить гаряча вогка м'якiсть ПП вуст i на кiнчику одного вуха лишилось тепло пальцiв. Вiн зiтхаК, стрiпуК чубом i обережно сiдаК в один iз фотелiв. I зараз же йому стаК видно все товариство й той увесь куточок храму, де воно розташувалось. Бiлi, фiалковi, нiжно-зеле нi, сiро-синюватi фарби вбрання, облич, волосся зливаються в одну химерну омнеПстичну картину. Вона повiльно, лiниво рухаКться то в одному мiсцi, то в другому. Напiвлежать, сидять, стоять. У храмi нiжно-жовтий матовий присмерк. Десь далеко обгорнена шовком музика. Знайомих облич мало. Ага, он та, що танцювала бiскаю, як ПП звуть? - забув. I той, що падав на колiна перед Мертенсом, свiтовий "генiй" голосових м'язiв. О, i "лев" тут, лiдер партiП Об'Кднаного Банку, або iпо-офiцiиному "Республiкансько-демократичного Союзу". I цей уже в творцi краси попав. Ну, розумiКться, глист також тут. Мертенс не дурна голова - знав, кого призначити шефом пресового бюро в справi СонячноП машини. О, цей творець творить тепер легенди! Раптом голови всiх повертаються в один бiк, пiд ложу Макса. - А-а! Яка радiсть! Так швидко? А це що з вами? - З-пiд Максових нiг з'являКться бронзова голова з вiнком волосся навкруги, згори голова здаКться дуже круглою. За нею льокай несе коробку, криво держачи ПП за розв'язаний ремiнь. (Мабуть, дурень, порвав!) Поставивши на стiлець, льокай зараз же зникаК. Сузанна гарним жестом пiдносить руку над головою. - Панове! Хвилинку уваги. Я вiдiрвалась од своКП важноП справи, щоб показати одну дуже цiкаву рiч. Часу в мене дуже мало, а рiч цю я мушу зараз же вiдiслати. А менi страшно цiкаво знати думку вашу про цю рiч. Ми говорили не раз про неП, але сьогоднi я хочу зiбрати невеличку анкету. Представник кожноП галузi знаття чи мистецтва повинен коротко, стисло, точно сформулювати свою думку. Панове, я бачу по вас, що ви вже вгадали, про що йде мова. Так, моП панове, в цiй коробцi... Сонячна машина. Тихiше, тихiше, ради бога! Мене вб'ють, як ви ПП розiб'Кте. Всi плями збираються в одну, густоперемiшану, рiзнокольорову, рухливу, кричущу купу. - Сонячна машина! Сонячна машина! - Панове, обережно, полiцiя йде! Ха-ха ха! - Та покажiть же ПП! Ура! - Панове, заспокойтесь. Найспритнiший iз мужчин повинен обережно вийняти апарат iз коробки. Хто з вас панове, найспритнiший? Смiх переплiтаКться з вигуками iмен. Усi руки мужчин тягнуться до коробки, вiдпихаючи одна одну. Тодi Сузанна так, як Макс, укладаК руки в середину скриньки й серед гомону, галасу, вигукiв помалу витягаК Сонячну Машину. Рiзнокольорова купа плям закриваК вiд Макса i Машину, i Сузанну У храмi качаКться збентежений, одбитий високою пiвкруглою стелею клубок голосiв, з якого можна вхопити тiльки деякi кiнчики фраз. Рука Сузанни знову здiймаКться догори й нетерпляче крутить пальцями. - Панове!. Панове!.. Я прошу уваги! Я не маю часу. Демонструвати Машину я не дозволю. В моКму домi цього н i -коли не буде. Отже, прошу всякi заходи з цього приводу залишити. Прошу, панове, сiсти. Машину ми поставимо на стiл, щоб усiм видно було. I негайно анкету. Купа розрiджуКться, розливаКться на всi боки вiд Машини. Глист i якийсь куций панок iз фiалковим волоссям iз смiхом ставлять Машину на стiл. Фiалковий панок комiчно присiдаК перед нею, робить по-магометанському знаки поштивостi й вiдходить набiк. - Панове, а подивiться, чи на нiй К штемпель "Made in India"?! - О, вони не такi наПвнi, не турбуйтесь! - Я протестую, при чому тут Iндiя? З якоП речi патент на таку генiальну дурiсть вiддавати чужинцям? Це - непатрiотично. Сузанна вiдходить од поважного добродiя, коректно-строгого наукового вигляду, i махаК рукою. - Панове! Тихо! Пан професор Лiбгольд такий ласкавий, що згодився перший сказати свою думку про цю Машину. РозумiКться, перше слово повинно належати науцi. - Або кримiналiстам. - Тихо! Панове! - Або психiатрам! - Ну, прошу ж, тихо! Насамперед i кримiналiсти, i психiатри теж люди науки. А потiм, ви неввiчливi Пане професоре, ми вас слухаКмо з великою увагою й цiкавiстю. Софi, пан професор чекаК, поки ви скiнчите вашу балачку. Пане професоре, будь ласка. - В такому разi, панове, я пропоную влаштувати спецiальне свято СонячноП машини з усяким алкоголем, який iще даК нам наша стара добренька цивiлiзацiя. - Панове, вегетарiанцi влаштовують таке свято тiльки з молоком! Але деякi постатi все ж таки не смiються. Хто знаК, що вони думають? РозумiКться, вони не срiПоть стати в оборону од-верто, смiливо, але в глибинi душ своПх вони, мабуть, усе ж таки чують свою неправду. Напевно, чують, милi, дорогi, мовчазнi постатi! Раптом та, що танцювала бiскаю, пiдводиться, позiхаК й лiниво говорить! - Панове, а, може, досить про цю нудну Машину? Макс рвучко встаК й виходить iз ложi. Вiн сiдаК на галереП на стiлець без спинки й машинально читаК заголовки на спинках книг. У кабiнетi просiяне шторами передвечiрнК свiтло. Урочисто строга, спокiйна тиша задумалась над тисячами томiв, сконцентрованих енергiй давно-давно замерлих мозкiв. Невже й вони глузували б, лаялись, проклинали, позiхали? Десь унизу чути рип дверей. Макс перехиляК голову через поруччя галереП. До схiдцiв швиденько прямуК струнка бiла постать Сузанни. Макс зараз же сходить Пй назустрiч. - А, ти вже тут? Ну, чув? Бачив? Я поводилась чемно, коректно? Правда! Ти не можеш сказати, що я складала опiнiю? Нi? Макс посмiхаКться i ввiчливо, коректно вклоняКться - панi господиня поводилась надзвичайно толерантно. А пiсля цього вiн просить дозволу забратися собi геть iз своКю шкiдливою, злочинною, смiшною й нудною Машиною. - I не хочеш бiльше нi хвилинки побути зi мною? Макс широко розставляК руки й смiКться. - Ах, Сузанно, Сузанно! Яка ти зворушливо наПвна! Або ж занадто не поважаКш мене. Невже ти не розумiКш, тепер не розумiКш, що нашi свiти цiлком рiзнi, протилежнi, ворожi, що ми нiколи-нiколи не можемо зiйтися? Нi? - Нi, не розумiю. Я розумiю, що ти мене страшно хвилюКш, що ти любий менi до слiз, до безсоромностi. Я розумiю, що так само я тобi Бiльше я нiчого розумiти не хочу. - Шкода. - Нi, не шкода. При чому тут якась Машина? Я ж не тiкаю вiд тебе за те, що ти ПП визнаКш корисною, гарною, генiальною! Чого ж ти тiкаКш од мене за те, що я маю про неП iншу думку! Для чого ж таке насильство? Ти ж сам кажеш, що Машина ця К свобода, для чого ж ти сам проти моКП свободи! Ну? Милий, милий, не муч нас! Годi так! Тепла, хвилююче оголена рука нiжно, лукаво тре мiсцем нижче лiктя по щоцi Макса. Але Макс спокiйно ловить цю руку, поштиво цiлуК ПП й просить дати йому Машину - в нього немаК часу, вiн мусить поспiшати. Сузанна, жорстко стиснувши уста, мовчки виходить iз кабiнету й веде Макса до кiмнатки, де на столi стоПть його незграбна смiшна коробка. - Бувай, Сузанно. Може, колись ти iнакше поставишся до цiКП огидноП Машини - i тодi... тодi я iнакше буду вiдходити вiд тебе. Сузанна спокiйно, сумно крутить головою. - О нi, Максе, до Машини я iнакше нiколи ставитись не буду. - Значить, прощай навiки, Сузанно? - Значить, навiки, Максе. Слово, страшне слово, лякаК обох. Але обоК дивляться в рiзнi боки й удають, що не помiчають свого страху. Макс помалу кладе руку на коробку, задумливо, тягуче здiймаК ПП iз столу й трудно йде до дверей. Йде i слухаК, i жде чогось. Чого ждати? Чуда? Протиприродного? Чудо не стаКться Сузанна тихо, непорушне стоПть, i вогкi очi молодоП телицi з кожним кроком постатi з коробкою в руках наповнюються слiзьми. I так само трудно, задумливо й стомлено Макс зiходить мармуровими широкими сходами палацу, який навiки покидаК, так само Пде додому й так само сходить своПми темними вузькими сходами. *** У вузюсiнькому, крихiтному, такому вбогому пiсля палацу коридорчику його зустрiчаК панi Гольман. I ПП (хоч i посвiжiле, пiдбадьорене, змолодiле) лице здаКться таким негарним, таким убогим iз своПми широко розставленими оченятками. Вона щось таКмно шепоче йому. Панна якась, пишна, молода, гарна панна сидить у нього в кiмнатi й дожидаКться його. Така чудна, мила панна; панi Гольман каже Пй, що пан Штор невiдомо коли прийде додому, а вона свище й стрiпуК головою - колись же, каже, прийде. Та й сидить собi там. Макс одчиняК дверi й вражено зупиняКться на порозi Труда, графiвна Труда! Мила, смуглява, кароока, iз синьою родинкою, з вишневими устами, з наПвно розумним поглядом, iз хлопчачими рухами, та сама, що була тодi, останнього дня. Вона трошки замiшано, але з розмахом простягаК руку. - Правда, здивованi? Я знала, що здивуКтесь. Макс мовчки становить коробку на стiлець i поспiшно бере ПП без рукавички - така сама тоненька, маленька, сильна ручка! - Дiйсно, приКмнiше здивуватись я нiколи не мiг би! Труда здивовано-радiсно розкриваК на нього очi. - Правда? Ну, менi тепер легше А то боялась, що вам стане нiяково, тiсно. Так ви тут живете, в цiй кiмнатцi? Насилу знайшла вашу адресу. Три днi шукаю. Я до вас у великiй справi. Сiсти можна, правда! - Ах, господи! Я так зрадiв, що забув про крихiтку своКП ввiчливостi. Труда сiдаК боком на стiлець бiля столу й спираКться на спинку його лiктем. - Ви ж знаКте, що я вже дома не живу? I вона смiливо, занадто смiливо дивиться йому в очi. А сама чуК, як гаряча, невтримна дурна хвиля жене Пй у лице i в очi. Макс також смiливо дивиться Пй в очi й також дурнувато, безглуздо червонiК. - Знаю. - Я тепер... артистка. Ну, нехай кокотка. Менi однаково. Я продалась фабрикантовi Душнеровi. Ви вже знаКте, правда? Макс пильно, серйозно дивиться Пй у болючо-недбале, загонисте лице. - Дещо чув. - Ну? I, розумiКться, зневажаКте мене? Макс нудно мружить очi. - Менi боляче було, графiвно, як це почув. Бiльше нiчого. - А чого боляче? - А чого б я мав радiти? - Не знаю. А коли б я продалась на все життя й це називалося шлюбом, то вам би не було боляче, правда? Адольф вимагаК, щоб Душнер розвiвся iз своКю жiнкою й женився зi мною. "Хай, - каже, - цей негiдник жениться! Тодi хоч честь урятуКться". Значить, коли я матиму на все життя коло себе негiдника, то вiд того чогось моя i Пхня честь урятуКться. I Пм уже не буде боляче. Надзвичайно дивно! - Менi не вiд того було боляче, Трудо! - А вiд чого? Макс мовчить, але тут же червонiК: дiйсно, коли б вона вийшла замiж за того самого Душнера, йому б не було так, власне, боляче, як було та й К. - Ну, все одно. Нехай собi. Я прийшла до вас у справi. Дайте менi скло СонячноП машини! Макс широко дивиться на неП. - Я не маю нiякого скла Звiдки ви взяли, що в мене маК бути скло? Труда сердито кривиться. - Ах, Максе, для чого ви зi мною так говорите! Ви боПтесь мене! Так! Ви гадаКте, що я iхня шпигунка? Ви можете це припустити? Ви можете думати, що я прийшла випитати у вас, де Рудi, i видати його й вас полiцiП? Так? Вона грiзно перехиляКться до нього. - Я цього не думаю, Трудо, але... в мене нема нiякого. Нi, вибачте, Трудо, я паршивець. Скло К, i я вам його зараз дам. Простiть мене. Добре? Вiн благальне простягаК до неП руку. Труда бере, потискаК й освiтлюКться радiстю. - Правда, дасте? Зараз? Ну, я так же й знала, що знайду у вас. Я,к же можна, щоб у в а с ПП не було? У кого ж тодi? Раптом Макс швидко встаК, пiдходить до коробки й пiдносить ПП до Труди. - Що це?! - Готова Сонячна машина - Ради бога, Максе, правда?! Там, усерединi? Труда схоплюКться, нетерпляче хапаКться за ременi, тягне Пх, рве, шарпаК. А коли Макс, також хапаючись, смiючись i пв-глядаючи на Труду, виймаК апарат iз коробки й обережно становить його на стiл, Труда вражено, злякано притихаК. Голос ПП сходить до шепоту. - Так це вона?! Сюди трава кладеться, правда? А оце те скло! Яке дивне! Ви менi це дасте? - Я весь апарт вам дам. Труда прудко злякано задираК до нього лице. - Ви жартуКте, Максе? Ви не дасте скла? - Я вам увесь апарат дам Труда зовсiм випростовуКться - вiн говорить цiлком серйозно, вiн таки готовий дати Пй цiлий апарат. - У такому разi ви повиннi самi сказати, як я можу подякувати, бо все, що я скажу, таке буде страшно блiде й неправильне. Ну? - Ведiть за неП пропаганду! Труда знизуК плечима. Господи, та чого ж вона так добивалася скла? Для себе? Вона маК що Псти. РозумiКться, для пропаганди! - I знаКте, як я буду? Iз сцени! Я ж маю свiй театр. Буду виходити на сцену й вести пропаганду. - Ну, так не можна. Вас моментально заарештують. - О, будь ласка! З великою радiстю! - Але яка ж од цього користь справi? Труда признаК рацiю. Дiйсно, коли вона буде сидiти в тюрмi, то вiд цього для машини користi нiякоП. - Ну, я вже знайду всякi способи. Господи, Максе, ви подумайте: це Рудi зробив! Наш милий мовчазний Рудi. Ви ж неодмiнно вiтайте його вiд мене, як побачите. ЧуКте? А у вас зморшки з'явились на лицi. А мене зовсiм забули. Правда? Ну, ну, можете не вiдповiдати, я знаю, що таких запитань задавати не можна, бо однаково правди не говорять. Я тiльки так, од радостi. Так я, значить, можу зразу ж i взяти всю Машину?! Господи, i ще сьогоднi можу Псти сонячний хлiб!1 Я хвилювалась так, так... як збиралась тiкати з вами. Ви й це, мабуть, забули? Ну, ну, вiдповiдi не треба. Я тiльки так мелю язиком од хвилювання. Так я можу зараз узять? Правда? Ви ж не жартували? В мене внизу стоПть авто. Ви поможете менi знести вниз. Правда? I я вже мушу Пхати. Я хочу сьогоднi ще спробувати. Сонце ще К? Њ! Вночi не можна? Правда? Це дитяче, колишнК, серйозно-наПвне "правда", цей зворушливий запах конвалiП вiд ПП тiла, це хвилювання, гарячка, радiсть. Макс в однiй руцi зносить коробку сходами, а другою час од часу злегка притримуК пiд лiкоть графiвну Труду. I згадуКться, як вона тодi раз у раз зараз же ловила лiктем його руку, якось зручно пiдгортала ПП мiж своКю рукою й тiлом i тодi затишно-затишно пригорталася вся до нього. Коли Макс укладаК коробку до авто. Труда подаК йому свою картку. - Моя адреса теперiшня. Ви ж приПдете до мене коли-небудь? - З великою-великою радiстю, Трудо. Спасибi вам, величезне спасибi, що ви сьогоднi були в мене. - За що менi?! Милi, здивованi, готовi раз у раз на найшкодливiшу для них самих одвертiсть очi! - Так. За щось Може, коли-небудь розкажу. Але це не важно. А дякую й радий дуже-дуже! Труда довгим поглядом дивиться на нього й торкаК в спину шофера. - I я дуже-дуже рада. Не тiльки за... Вона прикушуК губу й злякано зиркаК на шофера. - ...але й за.. iнше. Так прийдете? Ждатиму! *** - Ну, що, Штiфелю? Дали волю слова? Га? Що? Помогло? Роздмухали? Вже в Гамбурзi К! Га? Нi? Штiфель понуро мовчить i прислухаКться до шлунка не можна з проклятим жити на свiтi - трохи якесь хвилювання, i вже гуркотить, мурчить, пухириться. - Ну, то що, що в Гамбурзi? А ви б ПП заборонами спинили? I що, Пй-богу, говорити от таке! - Спинив би, Штiфелю, спинив би. Та й ще спиню. Спиню, Штiфелю. Тiльки вас тепер питати не буду. Годi. Штiфель раптом поспiшно прощаКться й злякано вибiгаК з кабiнету, дрiбно перебираючи ногами. Тодi пан президент окидаК допитливим оком м'яку постать графа Елленберга, яку, здаКться, можна зiм'яти як хоч i вкласти у валiзку. - Пане мiнiстре, потрiбна рiшуча боротьба. Що? Граф Елленберг покiрно схиляК голову - розумiКться, потрiбна. Та як же ти його боротимешся? - Рiшуча. Радикальна. Безмилосердна. Арешти, заборони тепер - нiсенiтниця. Роздмухали. Iнших засобiв, iнших. Що там професiйнi органiзацiП? - Хвилюються, пане президенте. Скрiзь безглуздi чутки. Вимагають волi Сонячнiй машинi. - Волi? Хм. Дамо. Дамо. Ну, а роблять що: демонстрацiП, зiбрання, засiдання? - Не дозволенi. Але, звичайно... - I не дозволяти. Запам'ятайте суть, Елленбергу: нiзащо об'Кднання. ЧуКте? Тодi все врятоване. Тисяча машин-дурницi. Роз'Кднувати. Розбивати цю темну стихiю. Мертенс сильно крутить держальце справа, надушуК два гудзики по два рази кожний, потiм круто повертаКться до графа Елленберга й упираКться розчепiреними пальцями рук об круглi товстi колiна. - Пане мiнiстре, тепер лишаКться, повторюю, тiльки один спосiб! роз'Кднати, розладнати й розбити стихiю. Тiльки. Зробимо ж це так. У Берлiнi повинна з'явитися маса скла СонячноП машини. Маса. Тисячi. Десятки тисяч. ЧуКте? Граф Елленберг пiдозрiло-уважно зиркаК на масивне чотирикутне лице, з якого виступають калюжi поту. - Але тi скла повиннi приносити смерть усякому, хто Пх уживатиме. Як саме - це рiч ваша й науки. Зразу, помалу, однаково. I так можна, i так. Ви розумiКте вже iдею? Чи далi поясняти? Граф Елленберг сидить, як закам'янiлий, розгублений. - Що? ВагаКтесь? Жорстоко? ОперацiП завсiди жорстокi. Краще тисяча, десять тисяч загине, нiж мiльйони. Що? Нi? Граф Елленберг глибоко зiтхаК й проводить рукою по чолi. - Я, пане президенте, не вагаюсь. Але я ошелешений грандiознiстю цiКП iдеП. О пане президенте, це, дiйсно, тiльки генiКвi може прийти така проста й непереможно-вiрна iдея. Я прошу пана президента вибачити мою нестриманiсть, але я не можу опанувати себе. Це ж так просто й математично вiрно! Граф Елленберг глибоко схвильований. - А тепер дозвольте менi, пане президенте, обмiркувати способи здiйснення ПП й предкласти вам план. *** I от у казку починаК продиратися новий мотив: Сонячна машина труПть людей. Сонячна машина наче спочатку годуК, але потiм убиваК. Сонячна машина - це страшна, пiдступна, диявольська махiнацiя Союзу Схiдних Держав. Дiйсно, випадки то раптовоП, то повiльноП смертi вiд уживання СонячноП машини стають цiлком доказаним фактом. I полiцiя, i публiка, i репортери газет день у день констатують Пх. На вулицях, бiля фабрик i заводiв щораз бiльше й бiльше з'являКться пiдозрiлих людей, якi майже одверто роздають скла з iнформацiями й вiдозвами Iнараку. Правда, майже день у день з'являються знову вiдозви вiд Iнараку, де вiн одмовляКться вiд попереднiх, а далi знов од цих. В одних доводиться, що полiцiя пiдробляК скла, отруюК Пх i роздаК, а в других тим самим шрифтом, з тими самими пiдписами лаКться попереднi вiдозви й роз'ясняКться, що це провокацiя полiцiП, яка хоче налякати народ. I нiхто вже нiчого, навiть самi iнаракiсти й сама полiцiя, не можуть розiбрати, чия де вiдозва.• Але пiдозрiлi суб'Ккти дiйсно щораз частiше й частiше попадаються на всiх людних мiсцях, Пх часом заарештовують, але серед публiки вперто ходять чутки, що полiцiя Пх зараз же випускаК. I все ж таки щодня Мертенс, приймаючи доповiдь графа Елленберга, невдоволено гиркаК: - Ширше, ширше, я вам кажу! Розмаху, широчини нема! Тисячi, десятки тисяч смертей щодня! Саме iм'я "Сонячна машина" повинно викликати жах i ненависть. Тiкать повиннi вiд усякого скла, яке Пм даКться. Що? Жах, терор? I, дiйсно, страх i жах уже обгортають казку. Щодня газети подають фотографiП трупiв людей, отруКних Сонячною машиною. На перших сторiнках усiх газет довжелезними списками, обведеними чорними рамцями, стоять iмена нещасних легковiрних жертв цiКП страшноП казки. Уже бувають випадки, коли юрба хапаК "склярiв" i "сонцеПстiв" i видаК Пх у руки полiцiП. Вже буваК, що одна частина фабрики кидаКться на другу й змiшуКться в купу лютих тiл. Полiцiю ненавидять, полiцiП бояться, полiцiю благословляють, полiцiю кличуть. Будь проклята Сонячна машина! Слава Сонячнiй машинi! А смерть вихоплюК то тут, то там своП жертви й виставляК iмена Пхнi в чорнi рамцi газет. Доктор Тiле грiзно б'К рукою по цих списках, пiдносячи Пх пiд самi очi Максовi. - Ну, що? Терору не треба? Нi? Чим ви можете вiдповiсти на цю страшну" провокацiю? Вони можуть уживати терору? Вони можуть сотнi людей день у день убивати, а ми повиннi пiдставляти Пм лiву щоку? Я вас питаю, товаришу Шторе, чим ви можете Пм одповiсти на цю страшну рiч? Га? Роз'яснюванням? Вiдозвами?! Макс люто стрiпуК чубом. - Сонячною машиною! От чим! Тисячами, десятками, сотнями тисяч справжнiх Сонячних машин. Волею СонячноП машини! Боротьбою всiх за волю СонячноП машини! - Хто ж буде боротись, дорогий товаришу Максе? Га? Хто? Прочитайте "Соцiалiстичний Шлях", прочитайте "Голос Металiста", послухайте, що говорять тепер по робiтничих кварталах, подивiться, якi там бiйки щодня бувають, прислухайтесь, який для нас проклiн зростаК скрiзь. Двадцять наших найкращих агiтаторiв заарештовано, двох тяжко поранено, одного вбито. Макс нетерпляче боляче морщиться. - Ну, що ж ви хочете цим сказати, що, чорт його забирай? Що ми повиннi припинити пропаганду СонячноП машини? Повиннi здатися? Так? Доктор Тiле теж нетерпляче й зовсiм не нiжно морщиться. - Нi! Не здатись. А навпаки - боротись. Але боротися так як боровся Iнарак, як борються нашi товаришi в АнглiП, у ФранцiП, в Америцi - скрiзь. Ми послали Пм сонячного скла. Добре. Але що ми самi робимо, щоб спинити цей терор, яким противник вибиваК в нас зброю з рук? Що? Скиглимо, сердимося, сахаКмось. Ми повиннi вiдповiсти не слинявими зiтханнями та переговорами з легальними соцiалiстами, товаришу, а тим самим, чим нас б'ють. Терором! Страшним, лютим, безжалiсним терором. Бiржа, Об'Кднаний Банк, полiцiя, парламент, палац Мертенса, Штiфеля повиннi полетiти к чорту! РедакцiП Пхнiх газет, друкарнi, театри, все повисаджувати в повiтря, порозтрощувати, понищити. Так Пм треба вiдповiдать. I заявити, що, коли Об'Кднаний Банк не припинить труПння народу фальшивими склами СонячноП машини, всi члени Банку, всi акцiонери його будуть знищенi. За одного отруКного полiцiКю робiтника - десять капiталiстiв! От як повинен реагувати Iнарак, а не соцiал-демократичнi слиньки, з якими ви й товариш Паровоз так панькаКтесь. Що вам дали вашi переговори досi? Що соцiалiсти вже вiдмовляються перевiряти нашi скла? Так? Бояться отруПтись? Так вони вам вiрять? Звичайно, соцiал-демократiя вам рiднiша, нiж Iнарак. Тут Макс не витримуК й гатить кулаком по столу. Хто смiК йому такi образи кидати? На яких пiдставах? Що вiн без кровi й убивства хоче об'Кднати всi робiтничi органiзацiП? Це злочинство? А чи знаК страшно революцiйний i кро-вожадний товариш Тiле, що його методи, якi вiн пропонуК, викопують