ться - i на порiг вибiгаК Труда в жовтому спальному убраннi, з двома косами, переплетеними на грудях, i широкими темними очима. Побачивши Макса, вона злякано кидаКться до нього, iз страхом оглядаючи його подерту одежу, закаляну в порох, iржу, його вимазане кров'ю лице, розпатлане волосся. - Максе! Що з вами?! Господи! - Нiчого, нiчого особливого, графiвно. Ви тiльки скажiть тiй молодiй особi, щоб вона... А проте я хочу з вами на самотi сказати кiлька слiв. Тiльки ця молода особа нехай нiкуди не йде й почекаК тут. Графiвна рiшуче повертаКться до "молодоП особи". - Ердо, посидьте тут. Нiкуди не виходьте. Потiм Труда бере за рукав Макса й веде його до спальнi. Там поруч стоять два лiжка - одне застелене, друге з розки даною бiлизною. На столику горить нiчна лампочка. Макс зачиняК за собою дверi й починаК пошепки швидко говорити, близько нахиливши лице до широких глибоких у пiтьмi очей Труди. Вона вiд перших же слiв його хапаК його за руку й так увесь час стоПть, сильно душачи його пальцi й не помiчаючи того. - Вони, напевно, прийдуть i сюди. ПокоПвка - вiрна людина? - О, цiлком. Вона ж сонячний хлiб Псть! - А, чудесно. Ви скажiть Пй, що полiцiя ловить мене за Сонячну машину. I щоб нiкому з прислуги нi слова. Але де ж ви мене сховаКте? Вони будуть обшукувати скрiзь. Труда хмуро думаК якийсь мент, блукаючи очима по кiмнатi. I вмить скидуК головою: - ЗнаКте що? Моментально роздягайтесь i лягайте в те лiжко. Але вимийтеся, ви в кровi. Там рана? - Нi, не думаю. Мабуть, роздряпав. I одежу мою треба сховати кудись. - Ерда сховаК. Швидше! - Iдея прекрасна. Я, значить, нiби... Тут обоК змiшуються. Але Труда зараз же сердито, рiшуче, з викликом закiнчуК: - Так, ви мiй любовник. От i все. Душнер. Ви - Душнер. Ну, роздягайтесь. Тут вiзьмете чисту бiлизну, в цiй шафi. Чекайте, хоч витерти лице. Вона бiжить у кiмнату й зараз же вбiгаК з мокрим рушником. Потiм перебiгаК до сусiдньоП кiмнати й пошепки даК iнструкцiП Ердi. Ерда за кожним словом гаряче, злякано, рiшуче хитаК головою. О, вона готова тепер, коли це он яка людина, в горло вчепитися полiцiП. А то трохи-трохи не наробила крику. Коли Труда з Ердою входять до спальнi, Макс умитий, iз приглаженим волоссям, лежить у лiжку, натягнувши до пiдборiддя вкривало. Все тiло горить, щемить, але так блаженно почувати його не на даху, не в обiймах iз ринвою, а в м'якiй, чистiй, спокiйнiй постелi. Напружена легкiсть, буйяе завзяття носяться вихорами в головi, часто-часто дрижать, як накручений, наготований до руху мотор, нерви наПженi, як шерсть у зацькованого в куток вовка. Ану! Ерда забираК всю одежу Макса й виходить навшпиньках, а Труда, мила, безмежно хороша, смiлива голубка, так мужньо лягаК поруч iз ним, так завзято хмурить брови, так чуйно слухаК. - Треба лампу загасити. Правда, Максе? Я сказала Ердi, щоб нiде нi одного вогника не було. Правда? - Чудесно. Труда гасить лампу, настаК густа, тепла, затихла тьма. Збоку обережно ворушиться Труда, потiм затихаК, i чутно тiльки ПП дихання. Як простягти руку, то можна торкнутися до неП. Тихо-тихо, але в вухах виразно чути свист вiтру, гуркiт автомобiля, крикiв, хляпаючих сухих пострiлiв. Шарудить збоку Трудина подушка, i звiдти чуКться легкий шепiт. - Максе! Ви не спите? Максовi хочеться буйно, радiсно зареготати: це ж так зовсiм по Трудиному задати таке питання. Але Пй треба вiдповiсти так само точно й серйозно. - Нi, не сплю. А ви гадаКте, що можна заснути? - Але ж ви стомилися, мабуть, страшно. Максе, а коли вони не повiрять i схочуть вас усе ж таки заарештувати, що тодi? Чути, як вона рухаКться, мабуть, повертаКться в бiк Макса, щоб лучче чути. I Максовi здаКться, що звiдти тонко заносить запахом конвалiП, запахом ПП тiла. - Хм! Що тодi? Вiн мовчить i думаК. - Максе, тiльки ви не церемоньтеся, коли вам треба вiд-стрелюватись, ви стрiляйте. В мене К теж револьвер, тiльки я не вмiю стрiляти. Максовi знову хочеться голосно засмiятись, але вiн стримуК себе i, не перестаючи всiм тiлом прислухатися, шепоче: - Ну, чого ж неодмiнно "треба"? - Але ж iнаракiсти не повиннi живими даватись у руки полiцiП. Правда ж? Чи нi? - Хм! Не абсолютно. Коли вiн знаК, що полiцiя маК безсумнiвнi докази, що вiн iнаракiст, тодi звичайно. Але коли такоП певностi немаК, то не обов'язково треба... доводити до смертi зараз же. - А у вас К така... певнiсть, що вони знають? - Не знаю... Тш! За вiкном виразно чути гомiн голосiв. Хтось ходить по садку й бубонить. Макс спираКться на лiктi й витягуК голову до вiкна. Мабуть, перешукують садок. - Вони, Максе? - Не знаю. ЗдаКться. Чути рип крокiв за вiкном, бубонiння. Дихання Труди переривчасте, важке - хвилюКться. Раптом глухо, але виразно чуКться в домi дзвiнок. Дихання Труди вриваКться. Макс не дихаК. Серце лунко стукаКться бiля самого горла. - Максе! Ви не повиннi вставати. Ми спимо й нiчого не чуКмо, правда? Я Ердi все сказала. Макс не вiдповiдаК. Знову дзвiнок. Рука Труди хапаК його руку поверх лiктя й мiцно тримаК, наче боячись, що вже самий цей дзвiнок може його забрати. - Нiчого, Трудо, нiчого. Тiльки не хвилюватись, а добре своП ролi виконати. Тодi все буде добре. Ви ж артистка. Тш! У iпомешканнi глухi далекi звуки голосiв. Ерда граК свою роль. Макс другою рукою машинально погладжуК руку Труди й тримаК голову над подушками, щоб шарудiння ПП об вухо ве перешкоджало ловити кожний звук. Так, це вони. Наближаються. Трудина рука пригортаКться олижче, стискаК мiцнiше, до болю. Серце настiйно, сильно сту каКться в горло. Голоси вже виразнi. Багато крокiв. Голос Ерди. Обурений, сердитий, смiливий! - Я вам кажу, вони сплять. Я не можу Пх будити! - Ми самi збудимо. Обережний стукiт у дверi. Труда швидко лягаК, вся притулившись до Макса, пересунувшись до нього в лiжко. Дужчий, частiший стукiт. Макс пiдводить голову й здивова- ! но, сердито кричить. - Хто там?! Чого треба?! Дверi злегка вiдчиняються. Iз сусiдньоП кiмнати вриваКться пасмо свiтла, в якому чорнiК контур людини з капелюшем у руцi. - Вибачайте, будь ласка. Тут - полiцiя. Надзвичайно важний злочинець сховався в цьому кварталi. - Злочинець?! Де? Який злочинець? Я нiчого не розумiю. - Тут, у цьому кварталi, сховався злочинець. Ми маКмо наказ перешукати всi будинки. - Чорт би побрав усiх злочинцiв! Наказ! Але до спальнi ви маКте наказ удиратись? Яке менi дiло до ваших злочинцiв, чорт би Пх узяв! Ну, чого ви хочете? Шукати? Шукайте й дайте спокiй! Ердо, покажiть цим панам усе, що вони хочуть, i запишiть прiзвища урядовцiв. Я завтра буду скаржитися на таку поведiнку. Прошу зачинити дверi! Агент щось бурмоче, пильно вдивляКться в темноту спальнi, позираК на Труду, що злякано притулилась до Макса, напiвсидячи з ним на лiжку, i помалу зачиняК дверi - навряд, чи така парочка сховала в себе в спальнi злочинця, вона, напевно, була зайнята чимсь iншим. Труда, як тiльки причиняються дверi, в мовчазному, бурному, несамовитому захватi обiймаК обома руками за шию Макса й жагуче цiлуК його, куди попало - в щоки, нiс, вуса, вухо. Потiм швидко перелiзаК до себе в лiжко й затихаК, часто, трудно, щасливо дихаючи, неначе вибiгши на третiй поверх. Тепер буботiння голосiв здаКться добродушним i навiть затишним. Правда, ще можуть вернутись, щось Пх направить на слiд, але навряд. Гомiн потроху стихаК. Зовсiм тихо. Пiшли геть чи ще десь унизу? Легкi поспiшнi кроки й обережний стукiт у дверi. Любий, тихий, трiумфальний голос Ерди. Труда з усього розгону в темнотi схоплюКться з лiжка й бiжить до дверей ВдираКться ясна, весела, затишна смуга свiтла, ореолом осяявши розпущену голiвку Труди й тепло поклавши Пй на плечi блискучi лапи. - Пiшли? Зовсiм? Усi?.. Урра! Максе, пiшли! Лежiть, лежiть, не смiйте свiтити свiтла. Ердо, пановi треба приготувати найкращу, жовту кiмнату для гостей. Швидше! Чекайте. В нас яке-небудь чоловiче убрання К? Нема? Завтра рано-ранесенько ви пiдете й купите убрання на ту мiрку, що старе. Добре? А тепер iдiть! Максе, ви лежiть, поки вам скажуть. I не смiйте нi свiтити, нi роздивлятись нiчого. Я причиню дверi. В шафi праворуч ви можете взяти чоловiчий шлафрок. Макс знаходить шлафрок i одягаК. Дiйсно, комiчно виглядаК - шлафрок короткий, руки вилазять. - Трудо, хай Ерда принесе менi моК вбрання, я не можу в цьому виглядi вийти. - Добре, добре. У щiлину дверей йому просовують його вбрання. Тут же бiля щiлини свiтла, не маючи права свiтити, вiн одягаКться, i на-пiводягнений, у шлафроцi зверху, виходить. Труди нема. Iз сусiдньоП кiмнати крiзь напiводчиненi дверi висунута смуглява оголена рука. - Добранiч, Максе. До завтра! Макс швидко пiдходить, бере руку й мiцно цiлуК довгим поцiлунком. На нього сильно, тепло пашить духом конвалiП. Рука слабо вириваКться, i з темноти дверей виходить не то запитний, не то жалiбний шепiт. - Ну, годi. Га? Макс, обгорнувшися полами шлафрока, весело йде за Ердою, в якоП тепер червоно палають щоки й очi лукаво, смiхотливо поблискують. - Вони казали, будуть шукати до ранку. - Боже Пм поможи. Правда, Ердо? - Боже Пм поможи хоробу знайти! Я б Пх, отруйникiв, усiх поперевiшувала. Знають людей труПти своПми стеклами, а хто добра бiдним хоче, за тими ганяються, проклятi душi! Кiмната чудесна - неначе вся в сонцi, жовто золоте затишне гнiздечко. Але коли Макс лягаК в лiжко, вiн раптом чуК страшенну втому. Тiло опадаК. Нерви нависають, як одежа на втопленому, нема сили пiдвести руку й загасити лампу. А коли вiн розплющуК очi, в хатi горить сонце, а на столику мiзерненьке, крихiтне свiтлечко забутоП лампи. Плече, бiк, права рука болять так, що не можна рухнути. Болить щось i в лiвiй нозi, i на шиП, все тiло як пожоване Але веселе, мiцне, обмите сном. Вiн згадуК вчорашню нiч, роздягання iпри Трудi, лежання з нею в лiжку, пригортання, буйнi обiйми й потiм ту таку загострену соромливiсть. I йому хочеться щасливо засмiятися це ж так по Трудиному все! Але тут же згадуКться Рiнкель, арешти. Завзятий, Рудольф. Як крiзь пiдняту загату, сонячну хатинку заливаК потоками зупиненоП на нiч рiчки життя. Макс iсхоплюеться з лiжка i здивовано бачить на стiльцi акуратно складене новеньке вбрання. Ну, що за козачина Ерда! Труда вже жде його в салонi. Вона вся в бiлому, i через те лице здаКться броизово-смуглявим. I мила синя сережка-ро-динка бiля вуха, та сама! Труда червонiК, вiтаючись, i, зараз же, смiливо дивлячись в очi, заявляК: - Максе! Ви, будь ласка, нiчого такого не думайте з приводу вчорашнього. Я вас поцiлувала зовсiм не так, а вiд радостi. По дружньому. ЧуКте? Макс смiКться, розгортаючи двi зрошенi половинки верхньоП губи, i вiдкидаК головою чуба назад. Ну, розумiКться, вона це неодмiнно повинна була йому сказати. Насамперед. Нi про що бiльше не думала, а вiд самого ранку тiльки про це. - Ну, чого ж ви смiКтесь? Ви й тепер так само смiКтесь, як... колись? - Так само, Трудо! Можна менi вас так називати? Труда сердито морщить брови. - Я ж вас називаю Максом! - Ну, спасибi. А з приводу вчорашнього я, Пй-богу, "нiчого такого" не думав. Так i зрозумiв, як ви пояснили. Труда пильно дивиться в трохи зблiдле, з мокрими пасмами чорно синього чуба, з вiястими очима лице. I чи не вiрить, чгi невдоволена, що вiн "нiчого такого" не подумав, тiльки зараз же вiдвертаКться й дзвонить. На порозi в той самий мент з'являКться Ерда. Вона вся тепер причепурена, бiленька, рожева, зачiска зроблена дбайливо, чепурно. Блиснувши очима на Макса, вона присiдаК й лукаво потуплюК очi. - Прошу панство до снiданку. Труда хапаК Макса пiд руку i, теж лукаво посмiхаючись, веселим бiгом веде його до Пдальнi. За ними, покушуючи губи й одночасно заклопотано оглядаючи Максове вбрання, поспiшаК Ерда. Труда врочисто пiдводить Макса до столу, пускаК руку й поводить рукою на стiлець. - Будь ласка. Џдальня мила, сонця багато, стiл великий, аж блищить бiлизною, але... який же снiданок? СтоПть карафка з водою, двi тарiлки, ложечки й двi склянки для води I все. Раптом Труда й Ерда вибухають радiсним смiхом. Труда хапаК здивованого Макса за руку й веде до вiкна. Там, на стiльцi, склом до сонця стоПть Сонячна машина, та сама, що возив до Сузанни й подарував Трудi. Господи, як же вiн мiг забути? - Ердо! Прошу менi принести мiй учорашнiй хлiб. А пан Макс зараз собi зробить. Ерда веселенько вибiгаК з Пдальнi. Тодi Макс раптом обнiмаК Труду й сильно цiлуК, ПП в щоки, в нiс, в губи. Труда крутить головою, пручаКться й вириваКться з його обiймiв. - Максе! Ви... Ви... Що ви?! - Трудо! Ви, Пй-богу, "нiчого такого" не думайте й простiть! Я з радостi й цiлком по-дружньому. Ви така мила, така надзвичайна, що я просто, ну, не мiг! Џй-богу, не мiг! - А якби Ерда увiйшла й побачила? Що б вона подумала? Я ж учора в темнотi, нiхто не мiг бачити. - Ну, вдруге я буду вже в темнотi. Труда регочеться й бiжить до шафи. - Нате вам за це! Тiльки но нарвана, свiженька. На тарiлцi соковитою, зеленою шапкою похитуКться в руках Труди трава. Макс обережно бере ПП з рук Труди й несе до СонячноП машини. Сонце бризками розбиваКться об жовто-червоняве скло й гаряче, привiтно гладить Максовi руки. *** - Нi, не можу! Спочатку мушу зателефонувати Рудi. Я мушу знати, що з ним Де ваш телефон, Трудо? Труда зараз же бере його пiд руку й швидко веде за собою. Макс нахмурено надушуК цифри - напевно заарештований, напевно! Нiжно дзвонить сполучення. Екран завiшений. Ну, це ще нiчого не значить. Рудольфовi не можна з одчиненим екраном пiдходити до телефону. - Рудi! Ти?! Ну, слава богу! Трудо, К, живий, здоровий! В телефонi чути любий зрадiлий голос. - Невже ти, Масi? Ми все вчора бачили й чули! Фрiц трохи не зробив дурницi, хотiв бiгти на помiч. Макс радiсно смiКться. Труда стоПть побiч i жадно ловить iз виразу лиця Макса слова Рудольфа, мимоволi повторюючи в себе на лицi всi вирази Макса. - Ну, звичайно, це була б страшенна дурниця. Значить, у нас нiчого не було? - Нiчого, Масi. Стекла я вже маю. Вчора принiс Фрiц Всю нiч пiсля... тебе, як затихло, робив. Дурницi, Масi. Просто отруйнi стекла, Пх треба на нiч покласти в сулему - i вони будуть невиннi, як усяке звичайне скло. - Та що ти кажеш?! Труда не може втриматись i пiдставляК вухо близько до вуха Макса. Вiн iз посмiшкою дiлиться з нею руркою. - Абсолютна дурниця. Це треба тiльки широко оповiстити - i кiнець. Потiм неодмiнно треба оповiстити, що в справжньому... ти розумiКш, ну, в хлiбi, у справжньому повиннi бути зелено червоно фiалковi переливи. Коли таких переливiв нема, значить - фальшиве. Це неодмiнно треба якнайшвидше й якнайширше оповiстити. - Урра, Рудi! Сьогоднi ж буде зроблено! Що б там не було! Ти читав газети? Що там? Я ще не встиг. - Повнi арештiв Iнараку. Заарештовано п'ятдесят три чоловiка. - Всього п'ятдесят три?! Ну, ну, що ще? - Викрито три майстернi СонячноП машини, забрано багато гелюнiтового порошку. Ну, ще зброю. - А друкарнi? - Про друкарнi нiчого не пам'ятаю. - Урра! Рудi, сьогоднi все буде зроблено. ЧуКш? Про побачення сповiщу. Тепер бувай. Мушу поспiшати. - Бувай. Телефонуй, щоб я знав, що з тобою. - Неодмiнно. О, зi мною прекрасно! Тепер я вже... Труда вириваК рурку з рук Макса й злегка вiдпихаК його. - Рудi, милий, дорогий, прекрасний Рудi, добридень! Це я, я. Труда! Страшно, страшно вiд усього серця обнiмаю вас. I дякую безмiрно, Рудi. Безмiрно! До побачення. Що?.. Ну, розумiКться, швидкого! Бувайте! Макс пiдхоплюК Труду пiд лiкоть i майже несе до Пдальнi. - Трудо! Негайно менi зараз же купити фарби для волосся. Золотистого блондина, чорт забирай! Га? - Ви хочете фарбуватись? - Ну, розумiКться. Мушу ж я вiльно рухатись. У мене маса справ. - I невже очi?.. Чи той, i брови, i вiП? - Хм! Хiба лишить "очi". Очi, мабуть, лишу, а вiП й брови таки пофарбую. - Ну, шкода! А блондини iз чорними очима, чи той, бровами й вiями, - це зовсiм не така рiдкiсть. - Хм! Ви думаКте? Шкода, кажете? Ну, в такому разi нi очей, нi брiв чiпати не будемо. Згода? Але, Трудо, Ерда повинна за десять хвилин усе купити. Через пiвгодини я мушу бути готовий. Трудо, ви чули? Все ж дурниця, всi Пхнi провокацiП. На нiч у сулему - i цiлком невинне скло. I щоб зелено-червоно-фiалковi переливи були в хлiбi. От i все. О нi, чекайте, ми ще покажемо тепер!.. П'ятдесят три чоловiка? Ну, ще трошки лишилось Пм на радiсть! Нехай не трублять так про перемогу. Трудо, ради бога, швидше Ерду посилайте. Через пiвгодини я мушу вийти з дому. А я тим часом зроблю тепер хлiба собi. Тепер можна! Не через пiв, а через пiвтори години з дому Гертруди фон Елленберг виходить гарний, поставний блондин iз темними вiястими очима й густими чорними бровами. Вiн легенько покручуК цiпочком i весело вiдкидаК всiКю головою золотистого чуба назад. З вiкна вiлли крiзь завiсу з тривогою милуються ним двi дiвочi голiвки. *** Граф Адольф фон Елленберг почуваК себе футбольною опукою; його б'ють ногами всi учасники страшного матчу. Пан президент вимагаК рiшучоП лiквiдацiП СонячноП машини. Сонячна машина повинна бути стерта, знищена з лиця Нiмеччини. За всяку цiну, всякими засобами! Що? Га? Але це завдання подiбне до завдання знищити пожежу, поливаючи ПП маслом. Бо всякi засоби з цiКю проклятою химерою К тiльки масло. Дивом якимсь усе, що робиться проти неП, через якийсь час iде Пй тiльки на користь. Отруйнi стекла вiджахнули вiд неП юрбу. Але ця отара тепер тим iз бiльшою силою кинулась до неП, як знайшла спосiб розрiзняти справжнК скло вiд пiдробленого. Вона тепер хапаК все, вона готова кинутись у безодню, аби вхопити за хвiст жар-птицю. Розгром Iнараку. Трiумф громадянства. Знищення банди розбишак, убiйникiв i отруйникiв. ЗдаКться, Машинi вiд цього тiльки шкода. Навпаки, тепер, коли банда отруйникiв сидить у тюрмi, коли вона знищена, чого ж далi йде труПння? Хто, значить, тpyПть?1 Хто труПв увесь час? Значить, не Iнарак? А пан президент нiчого цього знати не хоче й безмилосердно в гарячцi боротьби б'К його ногами, вимагаючи надприродного, вимагаючи подвигiв Геркулеса чи казкового королевича, який побив дракона з тисячею голiв. Сонячна машина дiйсно К дра кон, що в нього замiсть одноП вiдтятоП голови виростаК зараз же десять. Але вiн не К королевич, а просто собi футбольна опука. Iнарак знищений. Але хто друкуК далi вiдозви, ширить Пх, хто невпинно роздаК стекла, хто Пх робить, у яких майстернях? Значить, не в Iнарацi суть, а в цiй отруйностi самоП химери. Берлiн же сказився, отруПвся, збожеволiв. Тепер, коли вiн не боПться виздихати, вiн тiльки про це й говорить. Республiка Землi, загрози АзiП, вiйна, доля Нiмеччини - все це на другому планi. Хто знаК, чи немаК в кожному домi по майстернi? Хто знаК, чи нема майстернi в самому палацi Мертенса? Перетрусити мiльйони будинкiв? Висадити в повiтря весь Берлiн, Нiмеччину? А пан президент цього не хоче бачити, не хоче розумiти й б'К його з усiКП сили ногами й вимагаК. А друга партiя також гатить ногами, теж вимагаК. Робiтничi органiзацiП, професiйнi спiлки, партiП, клуби службовцiв, рiзнi лiги, об'Кднання, всяка шушваль - усе щодня, щогодини преться з делегацiями, петицiями, заявами, вимогами, ультиматумами: свобода Сонячнiй машинi! Всi вони пруться до райхсканцлера, до мiнiстрiв, до депутатiв. Але райхсканцлер, мiнiстри й депутати кого б'ють? - опуку, його, графа фон Елленберга, праву руку пана Мертенса. Бо самого Мертенса вони не смiють бити. I всi вимагають! Принцеса лютуК, як Мертенс, i вимагаК за всяку цiну знайти Рудольфа Штора. В ньому все лихо. Його треба схопити й лютими муками добитися виступити проти його ж Машини. Тiльки так може бути злiквiдована ця зараза божевiлля. Батько вимагаК дати йому Сонячну машину. Вiн хоче мати Сонячну машину, вiн хоче знати правду про своПх дiтей. Мати вимагаК виселити з Нiмеччини Труду, бо те Страховище нахабно демонструК в театрi Сонячну машину (А в дiйсностi, чи не боПться вона, що те Страховище з'явиться до батька з Машиною?). Анна вимагаК лiкувати Отто Сонячною машиною. Тiльки Сонячна машина може помогти хлопцевi. Сонячна машина, Сонячна машина. Сонячна машина! Свобода Сонячнiй машинi! Смерть Сонячнiй машинi! Слава Сонячнiй машинi! Прокляття Сонячнiй машинi! А Азiя хижо, радiсно потираК руки. А Нью-Йорк веде якiсь сеператнi переговори з Калькуттою. А в Гамбурзi юрба рознесла будинок полiцiП, вимагаючи видачi арештованоП майстернi СонячноП машини. Пан же президент щодня гатить кулаками по столу й присягаКться сепаратно оповiстити вiйну Союзовi Схiдних Держав, коли Лондон буде далi затягати вирiшення цього питання. Об'Кднаний Банк нервуКться. Щодня засiдання. Бiржа - як у пропасницi. Штiфель на кожному засiданнi вимагаК або розiгнати парламент, або вiн повинен ухвалити оповiщення вiйни Це вб'К Сонячну машину. Вулкан патрiотизму заллК своКю вогневою лавою цю смердючу болячку, випалить ПП. I всюди, i скрiзь вона - Сонячна машина, Сонячна машина, Сонячний Дракон iз тисячею голiв! *** Третiй день тягнеться велике засiдання рейхстагу. Третiй день зал парламенту трiщить од вибухiв накопиченоП енергiП з одного й другого боку. Вiйна й Сонячна машина. Третiй день Мертенс не вiдходить од апаратiв i слухаК всi промови депутатiв, роблячи замiтки в блокнотi. Iнодi в залi зчиняКться такий галас i гуркiт, що пан президент морщить очi й люто витираК пiт iз чола, але рурки не кидаК. Третiй день Берлiн колотиться хвилями людських розбурханих зловiсною пiною хвиль. Вони часом збиваються одна в одну, змiшуються в безладну очманiлу купу, вгризаються одна в одну, i тiльки втручання полiцiП даК змогу витягти з-пiд неП поранених, повбиваних, затоптаних. На третiй день хвилi з одного й другого боку зливаються в двi велетенськi грiзнi стихiП. Вiд ранку всi хвилi потоками стягуються в один i другий бiк. По казармах у напруженiй, понурiй, непевнiй готовностi наказу чекаК вiйсько. Вiйна й Сонячна машина. Над хвилями людських тiл то буйно трiпочуться, то поважно хилитаються, то з гордою непорушнiстю просуваються зграП прапорiв над одними - зелено-золотi, над другими - чорно-червоно-бiлi. На зелено золотих стоПть крик: "Свобода Сонячнiй машинi!", "Слава Сонячнiй машинi!", "Хай живе Сонячна машина!" На чорно червоно бiлих "Слава Нiмеччинi!", "Хай живе Њдина Всесвiтня Республiка Землi!", "Геть варварiв Сходу!", "Хай живе вiчний мир!" На столi Мертенса миготить Лондон. Нарештi! - Гальо! Хто? Тут Мертенс. - Тут Смiт. Що у вас? - У нас? Зараз Берлiн потоне в кровi. Комiтет СонячноП машини збираКться оповiстити сьогоднi генеральний страйк. Залiзницi вже стають. Парламент переходить до револьверiв. Соцiалiсти перетягують на свiй бiк центр. Лондон нас губить. - Лондон вас не губить. Постанову про оповiщення вiйни сьогоднi вранцi прийнято. Мертенс увесь скидуКться, як визволена з гаку велетенська риба, i рявкаК так, що самому дзвенить у рурцi апарата. - Врятованi! Перемога наша! Прощайте! Вiн хапаК рурку парламенту й повним, рiшучим голосом гиркаК в неП. I через три хвилини пiсля голосу голови райхстагу в рурцi лопотить буря оплескiв. Але що то: в ту бурю вриваКться свист, стукiт, гуркiт. Знову однi крики змiшуються з другими, знову гасаючий, скажений хаос. - Свободу Сонячнiй машинi! Слава Сонячнiй машинi! Хай живе Сонячна машина! А з двох кiнцiв Берлiна до парламенту вже сунуть каналами вулиць у страшних гущах тiл двi грiзнi лави. Перед будинком парламенту вся площа, всi вулицi, всi дерева, стовпи, кiоски, балкони, вiкна - все забите, загачене, облiплене, обнизане людськими тiлами. Площа - величезна тарiль, повна живого гороху. Всi горошинки рухаються, гомонять, вигукують. Це - сонцеПсти. Вони вiд самого ранку зайняли позицiП. Над головами Пхнiми мають прапори СонячноП машини: зелено-золотi, зелено-жовтi, кольору трави й сонця. Сонце палюче посмiхаКться i до своПх прихильникiв, i до своПх противникiв, старе, таКмно-мудре, благiсно-байдуже й бла-гiсно-любовне. Раптом рiвна пiднятiсть юрби сколихуКться. Щось нове влiтаК в крики. - Що там? Що там? Що сталось? - А-а! А-а? О-о!.. - Що таке?! Що таке?! - Геть вiйну! Свобода Сонячнiй машинi! - Що? Що? - Лондон оповiстив вiйну Союзовi Схiдних Держав! Лондон оповiстив вiйну!.. Лондон оповiстив вiйну!.. - Свобода Сонячнiй машинi! - А-а!.. О-о!.. У-у!.. - Що ж Комiтет? Де Комiтет? Страйк! Страйк! Площа кипить. Оповiщення Лондоном вiйни пiдiймаК шанси противникiв СонячноП машини. Нiмеччина не сама, з нею весь цивiлiзований свiт, культура проти варварства, прогрес проти консерватизму, вiйна за вiчний мир, за Њдину Республiку Землi, за мирне братство народiв. - Страйк! Страйк! Свобода Сонячнiй машинi! - Товаришi! Уряд на дахах будинкiв розставляК газовi скорострiли! - Провокацiя: нiяких скорострiлiв! - Спокiй, спокiй, товаришi! - Скорострiли на дахах! Де Комiтет? Нiхто не знаК, де скорострiли, де Комiтет, але всiм ясно, що зараз маК бути щось жахне. Маса на днi озера кипить, бурлить на одному мiсцi, готова кинутись i в несамовитiй лютi на парламент, i в слiпiй панiцi, душачи саму себе, врозтiч. *** Рудольф уперто не зводить сiрих, сталевих, думаючих усе те саме очей iз будинку райхстагу. Макс подивляКться на нього збоку й сердито, непокiйно мружиться. Фрiц iз другого боку поглядаК на доктора Рудольфа й перезираКться з Максом - бiда. вiн таки хоче зробити своК безумство. Макс у вiдповiдь iзнизуК плечима: розумiКться, зробить, це вже видно. Вже це безумство, що вiн сюди прийшов, де його всякий шпиг може пiзнати i прослiдити до дому або просто, як не тут, то далi десь на вулицi, схопити. Але що ти можеш зробити з упертiстю людини? Ну, чим вiн може помогти тут, у цiй велетенськiй сутичцi двох соцiальних стихiй? У лабораторiП його помiч, а не на цiй площi, де його може просто задушити дика хвиля панiки. Раптом Рудольф киваК головою - так, мовляв, це треба зробити - i повертаКться до Макса з винуватим усмiхом. - Я, Максе, все ж таки спробую пробратися в райхстаг. Я не можу. Макс озираКться на сусiдiв i притишуК голос. - Рудi, не роби безпотрiбного безумства! Не треба! Рудольф теж понижуК голос. - Масi, я не можу. Ти ж зрозумiй: вони кажуть, що я бо жевiльний, що я ховаюсь... - Ах, Рудi! Ну, й нехай... - Нi, стривай... Це справдi викликаК недовiр'я до самоП Машини. А цього я не можу. Нехай вони зi мною що хочуть роблять, але Машину... Я мушу це зробити. Масi. Ти розумiКш? - Та тебе не пустять туди! - Пустять. Я звернусь до них... Вiн хитаК головою на масу. - ...i тi муситимуть пустити. Ти побачиш. I це буде добре, Масi, ти не сердься, ти побачиш. Макс безсило знизуК плечима. - Але ти. Масi, будь ласка, вiдiйди вiд мене. I ви, Фрiце... - Ну, це ти вже, будь ласка, вибачай! Цього не буде! Ми з тобою пiдемо скрiзь. Про це и мови не може бути. Так ти рiшуче хочеш туди йти? - Рiшуче. - В такому разi це треба зробити як слiд. Пiдожди десять хвилин. Макс озираКться й робить знак очима двом головам, що стоять позаду. Вiн просуваКться до них крiзь плечi сусiдiв i потиху щось говорить Пм. Голови уважно кивають, часом зиркаючи на потилицю доктора Рудольфа. Хвилин через десять круг групи Рудольфа, Макса й Фрiца починаКться помiтнiше хвилювання. Тодi Макс раптом пiдiймаК руку догори й кричить: - Товаришi! Дорогу Рудольфовi Шторовi! Дайте дорогу Рудольфовi Шторовi! Рудольф Штор хоче пройти до парламенту дати своП пояснення про Сонячну машину. Дорогу, товаришi! - Дорогу Рудольфовi Шторовi! Дорогу Рудольфовi Шторовi! - Слава Рудольфовi Шторовi! Слава! Круг Рудольфа здiймаКться цiла завiрюха крикiв, оплескiв, вимахiв руками, капелюшами. Раптом маса чиПхось рук ззаду й з бокiв пiдносить Рудольфа догори й несе так над головами натовпу. Оплески, крики, махання розливаються далi, охоплюють усю площу, викликають людей iз будинку райхстагу на терасу. Юрба роздiляКться на двi половини, зробивши живий, плескаючий, блискаючий зубами й очима коридор. - Урра! Слава Рудольфовi Шторовi! Хай живе Сонячна машина! Слава! У президiП райхстагу замiшання: юрба вимагаК вислухати Рудольфа Штора. Серед депутатiв крики, вигуки, гвалт. Черговий оратор, нудьгуючи i нетерпляче, стоПть i жде. - Допустити! Допустити! РозумiКться, президiя не може допустити. Де ж це чувано, щоб iз вулицi являлись до райхстагу якiсь приватнi особи й робили якiсь своП доповiдi. Та ще кримiнальнi злочинцi й напiвбожевiльнi люди! Але допустити кiнець кiнцем доводиться. Або ж пустити в хiд зброю, викликати те, чого всi бояться й що невiдомо чим може кiнчитися. Та ще перед самим голосуванням над справою вiйни. Коли нарештi на естрадi президiП з'являКться шкандибаюча постать iз гривастим каштановим волоссям i хлопчачими, од-вертими, чистими очима, вся лiва сторона й частина центру пiдводяться й зустрiчають ПП громом оплескiв. - Слава Рудольфовi Шторовi! Слава! Рудольф Штор соромливо, замiшано вклоняКться, загрiбаК !пальцями волосся й хоче говорити. НастаК тиша. - Панове! Я не оратор. I не полiтик. Я - просто людина, що хоче добра людям. З цiКю метою я винайшов так звану Сонячну машину. Я не буду довго забирати вашу увагу. Менi роблять закид i тут, у парламентi, i в пресi, що я - злочинець, що я вкрав брильянти, що я трую людей, а сам ховаюсь. Я б не посмiв турбувати це високе зiбрання своКю особою. Але, як ви самi знаКте, може статися велике нещастя, кровопролиття, братовбивство. Через те я прийшов зробити таку заяву: мiй винахiд не К отруйний. Я пропоную покарати мене смертю, коли вiд мого скла в кого-небудь станеться хоч який бiль. Я пропоную зробити експертизу над моПм винаходом. Я готовий сам у запечатанiй кiмнатi годуватись скiльки хочете тiльки самим сонячним хлiбом. Коли вiн отруйний, я перший помру вiд нього. От це все, що я хотiв сказати. Доктор Рудольф невмiло вклоняКться й вiдступаК назад. Знову вихор оплескiв i крикiв здiймаКться серед лiвого сектора. До нього прилучаКться майже весь центр. Серед правоП сторо ни виразне замiшання: що можна сказати на слова людини, яка прийшла сама себе вiддати на смерть? Але права сторона почуваК, що цей виступ К великий удар у справi вiйни, що тепер компромiс конечний. За прийняття вiйни треба прийняти свободу Сонячнiй машинi. Рудольфа Штора вже забуто. Вiн сидить тихенько десь коло стенографiстiв, що цiкаво часом позирають на нього, i не знаК, що йому робити: iти чи чогось чекати. Голова зборiв i вся президiя шепочуться, в залi неймовiрний галас, крики, сварки, вимахи рук. Щохвилини до президiП пiдбiгають якiсь люди й щось доносять. Дзвiнок голови безрезультатно й безупинно дзвонить, закликаючи до спокою. Але спокiй приходить тiльки тодi, як звiдкись iзбоку з'являКться група делегатiв. Це нарада лiдерiв правого сектора. Рудольф погано чуК промову, але розумiК, що пропонуКться мирно й позитивно вирiшити обидвi справи: i вiйну прийняти, i оповiстити свободу СонячноП машини. Тiльки цим шляхом не буде допущено до пролиття кровi. Лiвий сектор бурно вiтаК цю пропозицiю: перемога! Вiн згоден прийняти вiйну. Будь ласка! Нi одного голосу не буде проти Вони не будуть i за, але зате з правого боку не буде нi одного голосу проти СонячноП машини, хоч не буде й за неП. Коли Рудольф у супроводi Макса й Фрiца виходить на ганок, юрба знову пiдхоплюК його на плечi й несе серед трiумфуючого шаленого хаосу радiсних переможних крикiв. Про компромiс уже тут вiдомо. Рудольфа несуть до авто його просто звалюють туди, бо нема сил одiрвати вiд десяткiв рук, що хочуть торкнутися хоч кiнчикiв його пальцiв, до одежi. Юрба вже побачила iдола, вона вже готова молитися перед ним i складати йому жертви. Рудольф стаК в автомобiлi й пiдносить руку. - Рудольф Штор хоче говорити! Рудольф Штор хоче говорити! Тихо там! I Рудольф Штор говорить. Незграбно, невмiло, нечутно, але найближчим слухачам можна розiбрати, що вiн тепер, коли свобода СонячноП машини прийнята, закликаК всiх до помочi в працi над його винаходом. Вiн закликаК всiх без рiзницi партiй, переконань, вiку, полу, бо Сонячна машина несе всiм людям щастя й визволення. Комiтет СонячноП машини хоче зорганiзувати фабрику СонячноП машини. Всi професiйнi й партiйнi робiтничi органiзацiП вiддають на цю мету половину своПх засобiв. Але того мало. Треба, щоб кожний громадянин Нiмеччини вiддав усе, що вiн маК, на цю справу. Всi жертви треба принести на визволення самих себе. Юрба iпобожно, радiсно, з ентузiазмом слухаК свого новоутвореного кумира. - Урра! Слава Рудольфовi Шторовi! Слава Сонячнiй машинi! Все на жертву Сонячнiй машинi! Все! I до авто летять з усiх бокiв грошi, гаманцi. Юрба розпалюКться власними криками, скидаК з себе перснi, сережки, всякi дорогоцiннi прикраси й кидаК в авто. Одна хвиля вiдсуваК другу, квапиться вилити з себе свою жертву, свiй захват, побожнiсть. На приступку з юрби тиснеться товстенький, рудий, у буйному ластовиннi чоловiк. Вiн махаК капелюшем, шалено вертить великими очима в бiлих вiях i кричить: -Панове! Товаришi! Панове! Два слова! Товаришi! Я жертвую на Сонячну машину всю свою фабрику скляних виробiв у Рiзенгебiрге. Всю фабрику Рудольфе Шторе, я жертвую свою фабрику! Берiть. Заявiть Комiтетовi. Я, Фрiдрiх Iмберг, жертвую. Я - капiталiст, але я розумiю. Мiй батько був сам робiтником! Вiн iще щось кричить у нестямi екстазу, але слова його покривають оплески, крики, вигуки. - Браво! Слава! Як iм'я? - Iмберг! Фрiдрiх Iмберг моК iм'я! Комiтет СонячноП машини... - Браво Гiмберг! Слава! - Браво Гiмберг! Слава! - Не Гiмберг, а Iмберг! Iмберг Фрiдрiх! - Браво! Iмберг Фрiдрiх! Iмберг Фрiдрiх лишаКться на авто, вiн повинен зробити офiцiйне передання Комiтетовi СонячноП машини своКП фабрики. Вiн тисне руку Рудольфовi, Максовi, радiсно, в захватi дивиться на купу золота й грошей в коробцi авто й не знаК, чим би йому ще висловити, виявити ту силу, що розпираК його груди. А юрба вже пiдхоплюК автомобiль, веде його крiзь гущу кричущих, махаючих, п'яних од перемоги, полегшення, щастя тiл. I в коробку авто на ноги, у груди Рудольфа й Макса летять грошi, годинники, перснi - все, що К найцiннiше на кожному. *** А в кабiнетi Мертенса вiдбуваКться екстрене засiдання Управи Об'Кднаного Банку. Вiкна позачинюванi, штори позапинанi, холодники провiвають i холодять повiтря, але обличчя червонi, пiтнi, гарячi не сонячним палом. НемаК нi поважно стi, нi врочистостi, навiть порядку немаК в цьому зiбраннi пiднятих, стурбованих, пригнiчених, розлючених людей. Мертенс, набiгаючи сiдластим чолом на райхсканцлера, гнiвно трясе великим червоним кулаком. - Йолопи! Дурнi! Як смiли допустити цього божевiльного Штора?! З якоП речi? Що? Ситуацiя? Загроза вибуху? Кого? Як? Хiба в уряду сил нема? Хто, маючи в руках силу, робить такi ycтyпки? Хто? Iдiоти тiльки! Прийняти компромiс! Сво боду СонячноП машини! Це значить дати розбити себе вщент Ущент, чорт його забирай! Та послухайте донесення. Ну? По лiцiя на вулицях обнiмаКться з юрбою. ПолiцаПв засувають головами в апарати - i вони крутять сонячний хлiб, а юрба круг них танцюК танець дикунiв. Що? Нi! А армiя? Вiйсько? По казармах у мент поз'являлись Сонячнi мащини, В один мент! Значить, вони були вже там i ранiше? Га? Це така армiя? Що? Рейхсканцлер пригнiчено, безпорадно знизуК плечима. Що ж можна було зробити? Комiтет СонячноП машини змобiлiзував усi сили Вiн вiв свою акцiю дуже обережно. Вiн не виставляв нiяких вимог, не був проти вiйни. СимпатiП мас були на його боцi. - СимпатiП, симпатiП! Чорт бери всякi симпатiП ваших мас. А сила на чийому боцi? А армiя? Райхсканцлер знову знизуК плечима й витираК просто рукою пiт iз носа. В тому то й рiч, що певностi щодо армiП немаК. В армiП було глухе невдоволення забороною СонячноП машини. Мозок маси не може збагнути всiх можливих консеквенцiй од дозволу й бачить тiльки найближче; чому, справдi, не дозволяКться Сонячну машину, через що за неП стрiляють людей. I невiдомо, що могло б бути, коли б дiйшло до сутички з сонцеПстами. Мертенс засовуК руки в кишенi й вражено пiднiмаК голову. Що? Пан райхсканцлер не знаК, що могло б бути? Могло б бути те, що на площi лишилось би з пару тисяч трупiв, а вся пiдла маса тепер не танцювала б iз полiцаями на вулицях "танок сонячного хлiба", а тихенько сидiла б по своПх норах. Кров? Трупи? Та що ж це значить в очах дiйсного державного мужа, тверезого й дiйсно гуманного полiтика? Що це в порiвняннi з тим нещастям, яке загрожуК вiд слабостi, вiд легалiзацiП сонячного божевiлля?! До пана президента раптом тихо пiдкочуКться Вiнтер i щось шепче йому на вухо. Пан президент уражено скидаК на нього очима, зразу мiняКться, пригладжуК жабо на грудях, хапливо витираК набухле чоло й гиркаК: - РозумiКться, прийняти! Моментально. Панове, наше дiлове засiдання вшанувала своПм прибуттям висока гостя. Вiн поспiшно йде до дверей, твердо й важко переставляючи короткi ноги й витираючи пiт iз лиця й рук. На порозi розчинених Вiнтером дверей з'являКться чорна постать принцеси Елiзи з двома яскравими кольоровими крилами червоного волосся пiд крилами темного капелюша. Лице ПП рiвно-блiде, очi блищать пiднято, хижо. Вона входить швидко, рiшуче, пiдвiвши голову, не зважаючи на повитягуванi постатi багатьох людей у кабiнетi. Вона, здаКться, i на самого пана президента не звертаК великоП уваги, й на привiтання його вiдповiдаК похапцем, недбало, не слухаючи. На устах у неП якийсь чудний усмiх - не то трiумфу, не то сарказму, не то лютi. - Пане президенте! Я до вас заПхала на хвилинку по дорозi. Подiлитися своПми враженнями вiд знаменитого вчинку нашого райхстагу. Ви знаКте, пане президенте, хто К тепер, сьогоднi и на будуче королем Нiмеччини? Нi? Навiть не догадуКтесь? Вона чогось озираКться по кабiнету, бачить позапинанi штори, швидко пiдходить до них, одпинаК й дивиться у вiкно. I зараз же, озирнувшись до Мертенса, киваК йому головою. - Прошу! Прошу подивитись! Мертенс i все засiдання пiдходять до вiкон i дивляться. За гратами парку вулицею суне натовп iз зелено-золотими прапорами. Посерединi його ледве рухаКться автомобiль, уквiтчаний квiтками, гiрляндами зеленi, обмаяний прапорами. - Трiумфальний похiд короля Нiмеччини, Рудольфа Штора, сьогоднi коронованого парламентом на царство. Народ вiтаК його. Полюбуйтеся, пане президенте, i ви, панове. Порозчиняйте вiкна й послухайте Пхнiх вигукiв. Мертенс понуро-уважно зиркаК на незвично пiдняте, рiвно-блiде, блискаюче чудною металiчною зеленню очей лице принцеси. - Царство недовге, ваша свiтлосте. Недовге. - Ви так думаКте? А я думаю, що довге. - ПомиляКтесь, ваша свiтлосте. ПомиляКтесь. ПП свiтлiсть рвучко, нестримано повертаКться до присадкуватоП постатi, яка вже знову запiзно спокiйна й велична. - Що ж ви можете зробити тепер? Що? Ви ж уже знаКте, що обидвi манiфестацiП злилися в одну? Тож вони возять Рудольфа Штора на тронi. I не вiйнi вони кричать славу, а Сонячнiй машинi! I не вам, пане президенте, а Рудольфовi Шторовi! I вiйсько ваше йде за ними. Подивiться, бачите вiйськову форму мiж юрбою? Я сама бачила, як цiлi вiддiли, що мали стрiляти цю банду, пiсля постанови парламенту, не слухаючись офiцерiв, змiшувалися з юрбою й вигукували сла ву Сонячнiй машинi. Що ж ви можете тепер зробити?! Мертенс спокiйно хитаК головою, уважно зиркаючи на при нцесу (Яка тепер надзвичайна схожiсть з Мартою Пожежою! Зовсiм та сама п'яна, дика жагучiсть, якою тiльки Марта вмi ла вибухати!) - I все ж таки, ваша свiтлосте, юрба К юрбою, а державна органiзацiя К органiзацiКю. А крiм того, ваша свiтлосте, ми маКмо ще iншi засоби боротьби з цим стихiйним нещастям, що вибухло над нами. Але про цi засоби, коли