дозволите, я докладу вам другим разом. I ви, може, змiните свiй трохи песимiстичний погляд на справу. Що? Принцеса Елiза пильно дивиться на нього. Але вираз усiКП постатi пана президента такий спокiйний, певний i трохи вибачливий, що принцеса вся зразу затихаК. Немов отямившись, вона прохаК вибачення, що перебила важне засiдання, киваК всiм головою й у супроводi пана президента виходить. *** "Мiй великий затворнику, мiй любий, надзвичайний Рудi! Шлю Тобi чергове звiдомлення, мiй безладний, п'яний од щастя гiмн Тобi! Рудi, вiдбуваКться величезний, грандiозний, нiколи не чуваний в iсторiП людей процес. На очах, на ТвоПх власних очах, iз швидкiстю блискавки (коли говорити про iсторичне життя) вiдмираК цiла епоха! Без кровi, без боПв, без барикад, шибениць, гiльйотин, без великих струсiв, переворотiв, без помпи й декламацiй сходить iз сцени iсторiП цiлий соцiальний лад. Вiн сам не помiчаК того, вiн iзсуваКться, як оповзини з гори, вiн розтаК, як тi величезнi льодовi гори, що з пiвнiчного бiгуна спливають до Великого Океану. I це робить маленьке кругленьке скло. ТвоК скло, Рудi! За цi два тижнi, що почали працювати нашi фабрики (я ж писав Тобi, що, крiм ТвоКП центральноП, е вже п'ятдесят сiм iнших по всiй Нiмеччинi), Комiтет СонячноП машини роздав уже бiля чотирнадцяти мiльйонiв стекол. Пiв Берлiна вже годуКться тiльки сонячним хлiбом. Ти не можеш собi уявити, що твориться бiля Комiтету СонячноП машини. Як якiсь хвостатi Пх тiозаври, черга народу стоПть уже вiд самого ранку довжелезними хвостами. Уряд притих. Парламент розпущено. Апарати Пхнi на Пхнiх очах розвалюються, розсипаються, дiрявiють. Вищi, нижчi, великi й дрiбнi урядовцi врiвнi з робiтниками лавами сунуть по скло. I з дня на день канцелярiП, контори, бюро, мiнiстерства, всякi урядовi, приватнi й навiть громадськi установи рiдшають, стають бiднiшi на персонал. Усякий, що дiстаК сонячне скло, зараз же, натурально, кидаК службу й роботу. Для чого тепер Пм служити? З якоП речi? Отже, бiльш нiж сто тисяч людей щодня увiльняКться вiд своПх дотеперiшнiх "обов'язкiв" Бiльш, нiж сто тисяч довiчних каторжан щодня виходить на волю. Рудi! Вони вилазять iз усiх можливих щiлин - з льохiв, пiдземелля, вiд вогняних печей, верстатiв, з порохнявих бюро, iз магазинiв, контор, майстерень, вони сотнями тисяч вилазять за мiсто iз своПми Сонячними машинами, з дiтьми, батьками, вони напiвголi отарами лежать на травi, в лiсi, на сонцi, в холодку - скрiзь. Вони не вiрять собi. невже вони нi завтра, нi пiслязав тра - нiколи вже не муситимуть щодня вдосвiта схоп люватись, нашвидку ковтати свiй убогий снiданок i бiг ти на свою каторгу? Невже вони можуть знати, що вони вiльнi, що нiхто Пх за ПхнК свято не покараК, не оштрафуК, що Пхнi дiти вiд цього не голодуватимуть, що вони можуть дивитися на сонце, на лiс, на траву i вранцi, i вдень, i коли схочуть? Вони, як дiти, нi, як народженi на свiт у дорослому вiцi. Вони зворушливi до слiз. Рудi: вони ж так нiчого не знають, так вони мало бачили, Пм же не було часу, вони мусили "працювати". Рудi, Ти вбив страшного диявола: працю-конечнiсть, працю-обов'язок. Тiльки Сонячна машина показуК, що праця каторга К прокляття людини. А Ти знаКш, хто, власне, тепер дiйсно Уряд? Комiтет СонячноП машини, або, як скорочено його вже називають "Каесем". Каесем орудуК життям Берлiна та й усiКП Нiмеччини. Вiн регулюК рух потягiв, вiн даК чи не даК дозвiл на всякi заходи старого уряду, до нього звертаються iз скаргами, домаганнями. Вiн, розумiКться, не маК нiякоП охоти перебирати на себе всiКП порохнявоП, трухлявоП халабуди старого уряду. Коли вiн завалиться сам собою, Каесем перетвориться в новий уряд. Коли порозсуваються й порозвалюються всi старi уряди земноП планети, витвориться один-Кдиний уряд усiКП землi. Уже (Ти, мабуть, читав) органiзуКться Кдиний iнтернацю нальний Каесем. По всiй Њвропi й Америцi вiдбувають ся грандiознi демонстрацiП за Сонячну машину. Уряди й королi капiталу в панiцi. Приклад Нiмеччини не настроюК Пх занадто оптимiстично. Але нашi (у згодi, здаКться, з усiма Квропейсько-американськими) затiвають одну хитру комбiнацiю: скористувавшись оповiщенням прибитоП на цвiту вiйни, звернутися до Союзу Схiдних Держав iз проханням окупувати Нiмеччину й тi частини Њвропи та Америки, що зараженi Сонячною машиною, для генерального очищення вiд цiКП страшноП хороби. Китайцi, японцi, iндiйцi й африканськi негри повиннi взяти на себе святу мiсiю врятувати америка-но Квропейську цивiлiзацiю. Бiднi королiвське-магнатськi голови, вони догарячились зовсiм до божевiльних фантазiй! В Пхнiх газетах натякаКться для пiдбадьорення засмучених, що Союз Схiдних Держав от-от випустить на Америку й Њвропу мiльйонову летючу армiю. На Нiмеччину припадаК нiби триста тисяч лiтакiв. Менi здаКться, що Союз Схiдних Держав скупиться - обмалкувато. Рудi! Старий лад одмираК. Але на його мiсце прийде новий, сонячний. Каесем уже виробляК плани нового господарства, нового устрою без примусу, без насили, без каторги - новий, вiльний, творчий лад! Уже призначенi з'Пзди, конгреси, вже вiдбуваКться перебудова психiки, iдеологiй, свiтоглядiв, фiлософiй. Нiяких бiльше класiв, партiй, релiгiй, моралей, кайданiв, перетик, злочинств i чеснот - нiчого. Тiльки Сонце, Праця й Наука! Менi дух забиваК на саму уяву, що ми, люди, тепер можемо зробити. Ти коли-небудь думаКш. Рудi, кон кретно, реально про це? Яку гiгантську силу ми тепер можемо розвинути. Та я певен, що через якийсь десяток лiт зможемо експедицiю на найближчi планети послати. Ми увiйдемо в безпосереднiй контакт iз всесвiтом! Ми вберемо землю, як лялечку, як один прекрасний твiр мистецтва. Ми зробимо ПП вiчним земним раКм, де яраця буде насолодою - творчiстю. Через якийсь мiсяць-два Сонячна машина запануК на всiй землi. (Слава капiталiзмовi, який утворив для неП таку чудесну технiку сполучення людей, таку величезну базу для вiльноП творчостi. Пером йому земля за це!) Через пару мiсяцiв квiт науки, розуму, знання людства витворить нову, свiдому програму буття землi. Коли ти приПдеш до Берлiна, Рудi, коли, значить, за ТвоКю обiтницею вся Нiмеччина буде насичена сонячним склом, ти не впiзнаКш нашого колишнього чадного Берлiна. Ти знайдеш нових людей, иовi вiдносини, нове господарство, новi грандiознi перспективи. Рудi, любий, великий мiй Рудi, ми весело регочемо, згадуючи цю стару-стару гумористику. Вищiсть культур, рас, нацiй, патрiотизм, батькiвщина - що це тепер? Смiшнi, архаПчнi убрання поганських шаманiв, якими вони потрясали перед масами, вмовляючи в них почуття набожностi й страху перед iдолами та Пхнiми жерцями. Але годi на сьогоднi. Ще кiлька слiв про наших "найближчих". Бачився з мамою. СяК гордiстю й щастям. Це ж Ти, Рудi, ПП улюбленець, це Ти даКш людям щастя, перевертаКш трони, стираКш державнi кордони, перероджуКш людську психiку. Хiба нема Пй iз чого сяяти гордiстю? Але батько... непоправний. Ти руйнуКш Порядок, ти вносиш безладдя, ти викликаКш у людей усе темне, звiряче i вбиваКш людське. Одне слово. Ти й Твоя Машина К злочинство, а батьковi - сором i ганьба. I, розумiКться, вiн сонячного хлiба не Псть, вiн додержуКться "староП вiри". Мама iз жалостi варить йому й далi стару гидь, та не знаю, чи довго вона буде витримувати цю впертiсть. Граф також на "старiй вiрi". Мама дивуКться: якийсь час вiн дуже настiйно вимагав доставити йому Сонячну машину. Нахвалявся навiть розшукати. Тебе й неодмiнно дiстати. Але, коли настала легка можливiсть ПП мати, раптом одмовився й нiзащо не хоче вживати. В чому тут причина - невiдомо, тiльки не в консерватизмi його. Старий про Тебе й Сонячну машину говорить iз великим теплом i признанням. З цього приводу в нього з батьком аж до дебатiв доходить. Отже, не через це не Псть сонячного хлiба, а через щось iнше. Графиня ж, як i мама, Сонячну машину вживаК. По ки що старий кухар графа лишаКться й варить йому та принцесi Елiзi старi страви, але невiдомо, скiльки ще протягне, бо сам вiн уже годуКться тiльки сонячним хлiбом i на ту пакость, розумiКться, i дивитися не може. Принцеса Елiза, каже мама, цiлими днями ходить по саду. Якась уся закостенiла, жорстка, сувора. Часто буваК в тебе в лабораторiП. Що вона там робить, мама не може сказати, бо принцеса запинаК штори, як при ходить. Один раз садiвник Йоганн нiби бачив, як вона сидiла за столом, поклавши голову на руки, i плакала. Але мама сумнiваКться, щоб це могло бути, - не така натура. А я гадаю, що навiть така натура може заплакати. Коли то правда, що, як розповiдають, вона була вже тайно заручена з Мертенсом, що мрiяла про корону Землi, яку за шлюб iз нею мав дати Пй Мертенс, коли взяти на увагу всi тi майже фантастичнi, честолюбнi ПП мрiП, про якi серед монархiстiв ходять цiлi легенди, i коли подумати, що все це розбито Пй, як глиняну ляльку, що вся вона спорожнiла, вся померла, то нiчого дивного, що вона й не раз плаче на всякому мiсцi, де спiткаК ПП хвилина особливо виразноП уяви руйнацiП всього Пй найдорожчого. Може, Тобi неприКмно, Рудi, що я пишу про цю особу, тодi прости менi, але я гадаю, що Тобi все ж таки цiкаве буде й це. Наделi, розумiКться, повнi самозакоханоП гордостi: адже Пхня майстерня перша витримала всi напади на Сонячну машину! Фрiц i Дiтрiх працюють у Комiтетi, а старi Наделi з дiтьми цiлими днями в лiсi. Лiто кiнчаКться, от-от задме осiнь, вони хочуть надолужити за все своК прогаяне життя. Ну, а графiвна Труда просить переказати Тобi ПП "надзвичайне привiтання". Вона працюК також у Каесемi. Ну, вже ранок. Усю нiч прописав. Треба хоч годинку заснути. До скорого побачення, мiй дорогий Рудi! Хай Тобi буде так ясно й щасливо на душi, як у всiх тих, що лежать там на травi пiд ласкою ВеликоП Матерi! Твiй Макс P. S. Ага, ще. Чи Ти знаКш, що про Тебе тут цiлi легенди вже складаються? ТвоП портрети (i де тiльки розкопали - здаКться, мама дала одному спритному репортеровi) продають у всiх магазинах, а в Каесемi вiн висить на почесному мiсцi. (Ти ж знаКш. Ти - почесний голова Каесему). Коли Ти вернешся до Берлiна, ми зробимо Тобi таку грандiозну зустрiч, якоП ще нi один монарх не мав. I що буде нiколи нечуване - нiякiсiнькоП охорони, нiякiсiнькоП полiцiП, жандармiв i вiйська не буде. Тобi це не сумно? Не сумуй, зате будуть мiльйони щасливих, вдячних, боготворящих Тебе очей. До цiКП зустрiчi, прекрасний, великий Рудi!" *** Сузанна помалу, задумливо виходить iз ресторану й машинально шукаК очима авто. Ах, так, од учорашнього дня в неП ж уже немаК шофера - "пiшов на траву", як сказала Емма. Дивно, чому Емма не вiдходить. Ага, вона чигаК на хвилину, коли найкраще можна буде обiкрасти. Сузанна посмiхаКться й iде пiшки вулицею Це ж десь дум е далеко Комiтет СонячноП мaшини? ТрамваКм Пхати нема рацiП- пiшки швидше й легше можна дiйти ТрамваП ходять тепер "iз ласки пролетарiату". Тепер усе дiКться "з ласки пролетарiату", i через те все К наиостаПП-нiшого сорту. Трамвай iде тодi, коли панам пролетарям захо четься його пустити, сполучення телефону треба чекати по пнi-години, та й то не завсiгди воно буваК, бо перериваКться струм. Електрика часом свiтить так кисло й убого, що краще гасити свiтло й сидiти в темнотi, бо пролетарiат працюК тепер на електричнiй станцiП тiльки з ласки. От iде банда цих добродiПв. У петельках у них зелено-жовтi значки. Ранiше за пролетарський шик вважалося носити в петельках червонi значки. Мода на кров минула; тепер - вони сонцеПсти. Банда, посплiтавшись руками, iде всiКю вулицею, трохи не ловлячи всiх перехожих, як у волок. Дивно, чому вони не хапають жiнок i не насилують Пх тут-таки, на вулицi? Адже майже вся вже полiцiя "пiшла на траву". "Банда" хлопцiв, поблискуючи зубами, весело скидаК скоса очi на гарну поставну постать "трупоПдки". (А що трупоПдка, то це зразу ж видно по зневажливо незалежнiй постатi, по холоднiй недбалостi в поглядi-в усiх у них такий вираз). - Товаришi! Що за чудесний запах свинячого трупа! Ви чуКте? - Нi, тут здаКться, що й людською кров'ю попахуе! Ач, брильянти якi у вухах! - Тихо, товаришi! Це африканська вища культура! Регiт хилитаК й трусить ланцюгом посплiтаних тiл i пролiтаК повз Сузанну, лишивши на нiй ляск Пхнiх голосiв. Сузанна посмiхаКться пролетарiат зволить дотепно й тонко жартувати. Вiн почуваК себе паном становища, вiн досяг свого iдеалу: жуК траву й iрже вiд задоволення. От вiн сидить на терасi кав'ярнi iз своКю зеленою розжованою огидною жуйкою. Тепер пролетарiат установив нову моду вiн приходить до кав'ярень iз своКю жуйкою й бере тiль ки воду. Хоче - платить за воду, хоче - нi, але мiсце за столиком займаК, сидить годинами й з захватом балакаК про "великий переворот". А п'яний, брутальний, брудний i нахабний, як i ранiше, - тут нiякого, навiть найменшого, перевороту не сталося. Сонце свiтить десь там, за величезними будинками, розсiваючи по колодязях золотистий порох. Сумно стоять вiтрини магазинiв мистецьких речей Кому тепер потрiбнi цi вази з легким iнеКм зеленi по брижах старовинноП бронзи? Кому потрiбнi химернi, загадковi "пророцтва" Штуфа? Жуйки тепер тiльки треба. Дивно, що ще не знайшлося пролетарських малярiв, якi б змалювали це чудо сучасноП краси. Площа Скорботи. Тут ранiше бували цiлi гатки ав-iомобiлiв, карет, трамваПв. Тепер мляво сунуться два вагони, грайливо поклацуючи дзвiнком. КуняК авто (мабуть, вiзник абсолютний алкоголiк, через те що не "пiшов на траву"). Десяткiв iз три перехожих. Раптом Сузанна зупиняКться. На пам'ятнику Бiсмарка, поставленому Об'Кднаним Банком, маК зелено-золотий прапор iз написом: "Хай живе Сонячна машина!" Сам Бiсмарк в однiй руцi тримаК держално прапора, а в другiй - модель СонячноП машини. Сузанна посмiхаКться: пролетарiат мило, дотепно жартуК. Полiцiя, розумiКться, не бачить. Та де вона, та полiцiя? Та й чи посмiК вона бачити? Гине краса й слава життя, потопаючи в зеленiй гущi жуйки. ЗамираК темп, затихаК пульс, рвуться тканини. Ще трохи - i паралiч обхопить увесь органiзм. От тодi пролетарiат буде цiлком задоволений. Коли Сузанна пiдходить до будинку Комiтету СонячноП машини, вона ще здалеку! чуК гомiн великоП юрби людей, що довгою лавою стоПть на тротуарi. Ага, пролетарiат бiля дверей свого раю, стоПть у черзi за бiлетами до нього. Сузанна помiж двома стiнами, кам'яною й людською, виходить на гору, стараючись не чути й не бачити й особливо не нюхати пiтних розгарячених стоянням i галасом пролетарських тiл. Колись давно давно, тижнiв три тому назад, у цьому домi був банк. Вiн збанкрутував, як десятки iнших, iз помсти до дужчих банкiв оддав своК помешкання однiй iз фiлiй Комiтету СонячноП машини в надiП, що вона повалить i дужчi. У величезнiй, викладенiй рожево-сiруватим мармуром залi гуде, гомонить, кишма кишить пролетарiат. Що за шкарубкi, погнутi, як потоптана бляха, лиця! Дегенеративнi зуби, злочинницькi очi, увiгнутi потилицi, худi й синювато-блiдi, як у трупiв, обличчя! Звiдки вони? Яка маса Пх, цих страшних людей. I вони ж, значить, десь iснували поруч iз нею, Сузанною, на свiтi? Який густий, непролазний гомiн! Яка звiряча, хижа, заздрiсна цiкавiсть у тих, що ще стоять у черзi, i яка тваринна, цупка радiсть у тих, що вже досягли свого щастя. Вони навiть бояться випустити з рук здобуте скло, вони показують його з ревнивою обережнiстю, як мати свого першонародженого, вони сяють i рвуться вперед од нетерплячки. I цей задушливий рух двох потокiв пiднятих, блискаючих потом, гнiПлiiми зубами й мокрими очима гвалтуючих, регочу-чих, гупаючих тiл викликаК млосну тоскнiсть у грудях. Вже не стараючись не торкатись до них, а, навпаки, проди раючись крiзь спини й лiктi юрби, Сузанна пiдходить ближче до вiконець, з яких роздають скло. Але це ж явно безнадiйна рiч крiзь цю гущу тiл серед цiКП величезноП кiлькостi вiконець найти саме те вiконце, де "часом буваК" Макс, або пан Нiманд, як вiн тепер грайливо називаКться. А з якою попередливiстю цi панночки роздають кретинам стекла! Так вони ще недавно роздавали свою любов Пм у публiчних домах А цi страшнi баби з покрученими, простягненими за склом пальцями, забувши своП мiщанськi чесноти, як любенько, вдячно, угiдливо смiються до "сiячок новоП ери". Сузанна, тiсно стуливши уста, як людина, що хоч-не-хоч маК переходити через брудну вулицю, продираКться ще ближче й раптом бачить в одному вiконечку нахилену бiляво-золоту гривасту i олову. Щось у заворотi, в обрисi цiКП голови молоточком стукаК по серцю Сузанну. Вона пролiзаК крiзь чергу, розiрвавши ПП на мент, i пiдходить до грат перетики. Так, це - вiн. СтоПть, спершись одною рукою на спинку стiльця панни й нахиливши до неП голову. А панна - це та сама титулована проститутка, в якоП вiд Макса була дитина. Значить, вiдомостi досить вiрнi. Сузанна покушуК губу й не зводить очей iз парочки. Вони обоК сяють тим самим мокрим, пiтним блиском юрби. Панна, очевидно, стараКться гратися в "дитинку": щасливо, довiрливо, широко диви-iься в очi, серйозно розпитуК й викликаК в нього бурний радiсний смiх. йому до лиця золоте волосся, тiльки зразу ж видно, що фарбоване - ця циганська жовта смуглявiсть тону хорошоП староП слоновоП костi нiколи в блондинiв не буваК, i його волосся просто як перука видаКться. Але очi, уста, все обличчя сяють щастям, виразним, любовним, одвер тим, реготливим. Сузанна раптом почуваК, як млосна тоскнiсть стаК нестерпно тяжкою Але вона, не зводячи очей iз жовто-золотистоП гриви, iз стогоном, як на рану, натягуК милу посмiшку й уперто чекаК. Раптом Макс, не пiднiмаючи голови, пiдводить блискучi, сяйнi очi, неуважно блукаК ними по кишучiй масi тiл та облич i натикаКться ними на насмiшкуватi вогкi великi очi. Вiн швидко випросювусться й уражено дивиться на таку одмiгну, випещено гарну серед сiроП маси тiл фiгуру. Вона злегка хитаК йому головою и iронiчно здило посмiхаКгься. Макс щось швидко говорить паннi, яка здивовано озираКться на Сузанну, i рiшуче, бурно виходить iз за перетики. - Сузi!! Яким чином?! Тут?! А рука сильно, гаряче, щасливо тисне ручку в облиплiй рукавичцi, и верхня губа так знайомо, так м'ясисте розгортаК своП двi зрослi половинки. Кретини повертають на них своП гнилi зуби и фосфоричнi очi. - А чого ж би менi тут не бути? Весь Берлiн тут, а менi не можна? - О, менi бiльшоП радостi ти не можеш дати. Ти хочеш скла! Правда? Сузанна весело смiКться, так знаиомо випинаючи округлiсть шиП й вiясто ширячи на Макса вогкi очi. - Я?! О, я ще трошки почекаю. Я так швидко не можу. Я ж iще, Масi, не калiка? Нi? Вона притишуК голос i лукаво зазираК йому в очi. Та, ти-гулована кокотка, подивляКться досить пильним i недвозначним поглядом. Нехай же не дурно подивляКться, нехай побачить дещо. - Хм! Сумно. Ти все ж таки не хочеш визнати того, що визнав уже весь свiт? Що ж, ти не читаКш своПх власних газет? Пам'ятаКш промову в тебе "куцого лева"?.. А сьогоднiшню статтю його читала? - Масi, любий, я прийшла сюди не для дебатiв. Я собi скромна, стара трупоПдка, i покиньмо мене Я на тебе прийшла подивитись. Сподiваюсь, ти не будеш боятись, що я тебе видам? Га? Макс зiтхаК й стрiпуК чубом. - Ну, добре. Хiба не однаково тепер? Як же ти живеш? Сузанна морщить нiс i злегка нахиляКться до Макса. - Вибач, Масi, .але я ще так мало звикла до могутнього дихання пробудженого пролетарiату. Тут таке повiтря... Чи не мiг би ти мене трошки провести? Коли, розумiКться, не зай нятий вселюдським обов'язком або.. хтось не буде за це в претензiП на тебе. Або ще гiрше коли пролетарiат не поб'К тебе камiнням за те, що йдеш iз трупоПдкою. Макс мовчки й сильно бере Сузанну пiд лiкоть i посуваК до виходу. Дорога прочищуКться легко - в петельцi значок СонячноП машини й члена Каесему. Але нелегко вiдриваються вiд Пхнiх спин хмарно пильнi бронзовi очi, не хутко переходять на цифри рахункiв. - Ну от, ми, слава богу... чи то пак - на великий жаль, розiйшлися з пролетарською атмосферою. А руку мою тепер можеш пустити, тепер я, напевно, не зомлiю. Добре. Макс пускаК ПП руку й скоса зиркаК на Сузанну той самий насмiшкуватий, повний загадковоП приваби профiль! - Ну, так як же ти тепер живеш, Сузi? Яке щастя, що ти - О голубчику, як же тепер може жити повна старих забобонiв i грiхiв людина? Обiдаю в ресторанах, бо мiй кухар "пiшов на траву", а нового й надiП немаК найти. Два льокаП обiкрали мене, теж пiшовши "на траву". - Що ти кажеш?! - Ах, господи, ти ж де живеш? Не в Берлiнi в "епоху" СонячноП машини? Вчора шофер одiйшов i теж обiкрав. Лишилися тiльки портьК та покоПвка. Вони вже генеральне обкра дуть i пiдуть "спочивати на траву". Не знаю, скiльки ще буде тягтися ця приКмна "епоха", але вона досить потiшна. Макс iзнову обережно (цiлком цiлком машинально!) бере пiд лiкоть тугу теплу руку. - Довго ще буде тягтися, Сузанно! I хай тягнеться, Сузi! Краще примирися з нею тепер i... Вiн замовкаК й мовчки потискуК ПП руку. - I що ж? - I дозволь менi прийти до тебе з Сонячною машиною. Га, Сузi? Сузанна (теж зовсiм машинально!) визволяК свою руку й повертаК до нього лице iз знайомим-знайомим лукаво-iронiчним, дражнячим усмiхом iприбiльшено-широких, немов iзляканих очей. - Та не може бути?! Для чого?! - Для того, щоб ти хоч раз попробувала сонячного хлiба. - Максе, та я ж не пролетар i не калiка! От як пролетарiат дощенту обкраде мене й я стану пролетаркою, ну, тодi... тодi побачимо А поки що рано, Масi. - Ну, добре А так просто можна до тебе прийти? Сузанна аж зупиняКться й ще ширше, ще враженiше-лукаво дивиться. - Ради бога, МаксеП А хто ж "навiки" розiйшовся? - Ха ха! Нiчого взагалi, Сузi, вiчного немаК. А тепер тим паче. Можна, га? Сузанна, не вiдповiдаючи, iде вперед i чудно, ледве помiтно посмiхаКться очима. ПосмiхаКться на якiсь своП думки, немов забувши про Макса. - Можна, Сузi? IIу, просто так, по-дружньому. Даю слово: тiльки по дружньому? Тепер ти можеш бути цiлком спокiйна... Сузi ратом на мент зупиняКться и пильно обкидаК поглядом його лице- так, тепер вiн дiйсно може прийти "тiльки подружньому". його слову тепер можна, здаКться, повiрити. З очей i з уст нахабно-глузливо, iз мстивим трiумфом променяться поцiлунки титулованоП шлюхи. Ну, добре ж, коли так! Сузанна примружуК очi тонким, як складенi крильця чорного метелика, усмiхом i одвертаК голову. - Правда ж. по дружньому? - Цiлком по-дружньому! Даю слово, Сузi, ти побачиш! - Ну, добре. В такому разi приходь. Завтра чекатиму на тебе. Завтра о п'ятiй. - Спасибi, Сузi. Ти побачиш, як... - Побачимо, Масi, побачимо. I ти, може, побачиш. Ну, а тепер бувай. Iди швиденько назад, а то може бути тобi зовсiм не дружня неприКмнiсть од твоКП дами. Вона такими очима дивилась нам услiд, що я боюсь за твiй щасливий блиск очей. До завтра! Бувай. Макс хоче сказати багато на цi слова, але тiльки сильно, мiцно, аж пальцi СузПннi злипаються, тисне маленьку ручку. - Добре! Хай завтра! Ех, Сузi!.. Ну, нiчого! Завтра ти все зрозумiКш. Сузi мило хитаК головою i, посмiхаючись, iде у завулок - вона вже й сьогоднi все розумiК. А Макс бурно, на крилах улiтаК помiж пролетарськими тiлами в Комiтет. I маКш. графiвна Труда вже збираКться йти. - Куди? Ще ж рано! - Я попрохала заступити мене. Менi треба. До побачення. I, навiть не подавши руки, страшенно поспiшаючи, заклопотано виходить iз-за перетики. Макс, непорозумiло випнувши губи, стоПть i дивиться в пiдлогу. А Труда, сховавшись за стiною тiл, слiдкуК за похиленою, про щось чи про когось думаючою бiляво-золотистою, схожою на перуку, головою. *** Так, так, кiнчаКгься лiто - парк увесь у жовтих i червоних плямах, як у хоробi жовтянцi. Сизо фiалковi кущi кричущим квачем урiзались у групьи рiвних густозелених ялин. Небо недуже, жовтяво синювате, недокровне. Так, так, усе на свiтi кiнчаКться! Фрiдрiх Мертенс одходить до вiкна i, заклавши за спину короткi товстi руки, iде далi. з кабiнету до великоП зали, iз зали до бiблiотеки, Пдальнi, проходить ряд великих i малих покоПв, скрiзь потрошку зупиняКться бiля вiкон i тупо, спiдло ба дивиться в парк. У палацi незвична, тоскна тиша, вiд якоП тхне порожнечею й пусткою. Апарати в кабiнетi коли-не-коли мляво ворушать своПми екранчиками та колiщатками й знову замруть, як од битий хвiст ящiрки. З Њвропою й Америкою сполучення майже перерване. Та й навiщо воно тепер? Там та сама картина, що була в Нiмеччинi на початку цiКП хороби. Дiагноз надалi можна поставити, заплющивши очi й не питаючи нi про що хорого. Бiдна стара Њвропа, стiльки вона проковтнула тих воКн, революцiй, стiльки на свойому вiку лигала кровi, алкоголю й усякого безумства - i таки лишалася досi тверезою. I раптом iсп'янiла, сказилась од маленького скла! Схiд iще пручаКться, борикаКться, випiкаК вогнем, топить у кровi, душить газами хоробу. Жовто чорна раса здоровiша - може хоч пручатися. РозумiКться, Пй не до Њвропи, не до ря туаання других - себе б урятувати. Мовчать апарати. Та й про що Пм говорити? Вони ще час од часу подають знаки життя, бо Каесемовi треба говорити з Iн тернацiональним Центром СонячноП машини. Iнтернацiональний Центр iще не розвiяв страшного мiкроба по всiй планетi, його велика робота ще не скiнчена - отже, апарат ще сяк так для нього працюють. Так, так, усе на свiтi кiнчаКться. Скiнчиться й Пхня робота. А тодi який кiнець почнеться? Цiлими днями важко ходить Фрiдрiх Мертенс по своПх покоях, заклавши руки за спину й поглядаючи на хорий на осiнь парк. В апаратних кiмнатах тьмяно й тоскно, як заплаканi, поблискують запорохнявiлим металом машини, покинутi людьми. Нема на воротях i круг палацу грiзноП охоронноП гвардiП. Та й нехай! Кому вiн тепер страшний чи потрiбний? Хто його тепер убиватиме? Як пси покинутого хазяПна маКтку, порозлазилася зграя колишнiх палацових пiдлиз i пiдлабузникiв, коли довiдалась, що надiП на помiч од Союзу Схiдних Держав не справдилися. А тi, що лишились у колись призначених Пм зручних помешканнях, бiльше не товпляться бiля дперей його приймальнi. Вiнтер, той Вiнтер, що колись вiд самого погляду пана президента мiг скрутитись у петлю й зв'язатись у вузлик, цей Вiнтер тепер жалiК ного, Фрiдрiха Мертенса! Вiн не кидаК ного, як усi тi мiнiстри, гофманстри, урядовцi, нi, вiн вiрно й вiддано несе далi свою службу, але йому сумно, нiяково й жалко. I в нього немаК вже того собачого побожного тремтiння перед своПм владикою. Бо нема владики Њ ходячий мертвяк, примара колишнього владики. Що ж К влада наимогутнiшоП людини? Хiба вiн не лишився тим самим, з тими самими руками, головою, з тим самим мозком, волею, знанням, умiнням? Чого ж тепер до його особи таке вiдношення? Заходить часом i граф Елленберг. Вiн тепер уже сiдаК всiм тiлом у фотель, спираючись на спинку й журно похилившись. Вiн так само дивуКться з генiальностi пана президента, як i ранiш. Навiть бiльше, бо, здаКться, щирiше. Як генiально пан президент усе прозрiв наперед таки першого того вечора, як довiдався про Сонячну машину. Все збулося, як з божого призначення: i економiчний розклад, i ослаблення державного апарата, i конденсацiя темноП стихiП круг цього шумовиння, i замирання всього життя. До дрiбниць, до найменших подробиць усе збуваКться! Як у шахматнiй задачi, в один мент вирахувано всi ходи, всю залiзну логiку комбiнацiй. Одначе, хоча граф Елленберг i дивуКться з генiальностi пана президента, але сидить у фотелi зм'якнувши, недбало, сумно спершить лiктем на поруччя. I цього досить Фрiдрiховi Мертенсовi. - Що ж буде далi, пане президенте? Чим це все може скiнчитися? Пан президент iз задумливим усмiхом постукуК, як молоточком, по поруччю твердим нiгтем зiгнутого пальця. - Чого можна сподiватися, пане президенте? От Комiтет СонячноП машини виробляК план нового господарства й праву-вання. Коли, мовляв, кожний громадянин матиме скло i не буде, значить, небезпеки примусу голодом, тодi вiн усуспiльнюК всi фабрики й пiдприКмства й заводить новi норми працi, подiлу й т. д. Але це ще проект, який маК розглядатися на конгресi всiх Комiтетiв свiту. Вiн прийме один план на всю планету. А коли... Мертенс несподiвано вибухаК гиркаючим веселим смiхом. Граф Адольф здивовано й чекаюче замовкаК. - Пане Елленбергу! Засмiйтеся в лице всiм Каесемам i Пхньому конгресовi, коли вони вам будуть говорити цi дитячi ьазочки. ЧуКте? - Але ж, пане президенте... - Ще раз, пане Елленбергу: я - нiякий пан президент, як i ви - нiякий граф i мiнiстр. Просто собi Мертенс i Елленберг. Нема! Годi. А на Каесеми та Пхнi планетарнi плани новою господарства ПП урядування начхайте, начхайте, Елленбергу! Њ у вас добра кожушина, теплi ковдри, тепла одежа? Њ? Граф Елленберг здивовано мовчить. - ГодуКтесь ви вже сонячним хлiбом? Га? Що? Граф Адольф червонiК. - Нi, я нi. Дружина й дiти... годуються. Але хлопчик був хорий i... - Ну, ну, нiчого! Карали, що й ви. Дурницi. Всi будемо. Хлопчики, дiди, всi. Це - неминуче. А кожухи треба мати. Треба. - Через що, пане... президенте? - Кажу, треба. ЗгадаКте. А Штiфель уже Псть сонячний хлiб? Га? Шлунок, кажуть, поправив? Не з'являКться до мене. Та й чого, справдi? Союз Схiдних Держав мусить себе рятувати. Знову ходить по покоях спорожнiлого палацу пан президент Фрiдрiх Мертенс, витираК пiт з сiдластого чола й перебираК опецькуватими пальцями за спиною. Що особливо страшне в усiй цiй блискавичнiй катастрофi - це знищення дiП, руху, дiяльностi. Не втрата сили, влади, багатства, слави, все це - порох, дим. А втрата активностi. Вся Нiмеччина, вся Њвропа ще рухаКться за iнерцiКю, старим рухом, як колесо машини, в якого вже взято паси вiд джерела енергiП. Дурнi, жалюгiднi фантазери iз своПми планами! Вони обтяли рушiйний ремiнь i гадають, що той галас i гуркiт, який iде вiд порожнiх "вiльних" махових колiс, К дiйсний рух. Вони вбили найцiннiше в людства - активнiсть. Сонячна машина вбила мiкроб iнтересу. Але де нема мiкробiв iнтересу, боротьби, там нема нiякого життя, i всякi плани К тiльки iнерцiя теоретичних функцiй мозкiв. Порожнеча. Абсолютна, мертва порожнеча, як у склянiм апаратi, з якого випомпувано повiтря. Але невже не могло все пiти iнакше? Що ж усi економiчнi, соцiологiчнi, фiлософiчнi теорiП й науки? Де ж дiлися проклятi й пiдлi "закони" поступовостi, закономiрностi, логiки, обов'язковостi? Випадок, простий же випадок: фанатик довбався десять рокiв у своПх мрiях i додовбався до СонячноП машини. Мiг же вiн i не додовбатись? Тодi, значить, усi "закони" функцiонували б далi? Але факт той, що випадково (випадково, чорт забирай!) йому поталанило натрапити на вдатну комбiнацiю своПх мрiй. I факт той, що всi закони логiки, конечностi, доцiльностi стали дiяти з фатальною, слiпою силою на користь цiКП випадковоП идатноП комбiнацiП, факт той, що все вiдбулось i вiдбуваКться далi з такою самою логiкою й неминучiстю, як i годi, коли котиться з гори розсаджена скеля. Всi за кони ваги, тяжiння, зцiплення, роз'Кднання - всi вони функцiонують собi далi й сприяють руйнiвничому, страшному, не одхнльпому руховi розсадженоП скелi. Мертенс сiдаК в фотель i заплющуК очi. Що ж можна було зробити, щоб спинити цей рух? Нiчого, Що може зробити людина, коли котиться з гори ця скеля? Знищити всi попереднi сприятливi умови похилiсть юри, силу вибухового матерiалу, закон ваги й т. д. Абсурд. От так само абсурд думати (як гадаК Штiфель), що можна було спинити Сонячну машину, цебто знищити всi попереднi, створенi вiками й законами минулого сприятливi умови для СонячноП машини. Мертенс розплющуК очi. Значить, це був не випадок, а неминучiсть? Результат таКмних, захованих од аналiзу, тисячами напрямiв попереплiтаних сил, якi збiглись на цiй точцi з конечнiстю руху планет i дали оце паршиве згубне скло, а за ним усi конечнi, неминучi, страшнi його наслiдки? I знову Мертенс ходить по пишних помертвiлих покоях i довгенько стоПть бiля вiкон, дивлячись на змерзле небо. Якiсь люди (служба, мабуть) з оберемками трави, весело поблискуючи один на одного зубами, iдуть iз парку до палацу. То - челядь, що годуКться Сонячною машиною. Його колишнi охоронцi, що дивились на нього з мурашками по тiлу. Тепер вони навiть не глянуть на вiкна. Вони ще варять i подають йому Псти, але це доти, доки Каесем не виробив нових планетарних планiв господарства. Хе! А коли надходить вечiр, Мертенс лежить на канапi в далекiй маленькiй простiй якiйсь кiмнатi, яку вiн тiльки тепер знайшов, i дивиться в тКмно-сiру запавутинену присмерком стелю. I тодi настаК найгiрше. Тодi в порожнечi, в пустцi починаК моторошно, як покинутий пес, вити туга. Туга за червоним волоссям, за Мартою Пожежею. Не за Елiзою Пожежею, не за сотнями жiночих тiл, що перейшли крiзь його обiйми, як проходять люди крiзь ворота, а якраз за тою одною жiночою iстотою, вiд якоП на все життя лишилося таКмне, незiтерте нiякими обiймами, тепле тепло. Не за обiймами Марти Пожежi, не за танцем чотирнадцятилiтньоП кровi виК туга, а за тим дивним, грiючим, нiжно-сумним, невимовне рiдним Кством жiнки. Нехай усе гине, руйнуКться, летить у безодню iсторiП, нехай лускаК його слава, як дитячий мiхур, нехай шашiль СонячноП машини перегираь на потеруху його владу, силу, багатство Ах, що б це осе, коли б була тут та iстота, вiд якоП незримими, нерозгаданими шляхами проходить у мужчину таКмне, дужче за всю мертвiсть темперагури скляного безповiтряного апарату тепло! Мертенсовi згадуКться покiйниця жiнка, покiйний дворiчний син. Коли б хоч вони були! А де може тепер бути Марта Пожежа? Як можна було не розшукати ПП? Померла, може, давно? Так, померла, а як i живе десь, то однаково померла. Нема. I часом iде Фрiдрiх Мертенс до телефона й пробуК гелефо-нувати до принцеси Елiзи. Вiн знаК, що це зайвий сором, зайвий дотик до роз'ятреноП рани пониження, а проте пробуК. Пониження сидiти и чекати, поки увiльниться крапелька енергiП й дасть пропуск його токовi. Пониження дожидати вiдгуку й класти слухавку, не дiставши нiякоП або дiставши все ту саму вiдповiдь: - Принцеса в лабораторiП! ЏП не можна турбувати. Спочатку Мертенс казав своК iм'я: Фрiдрiх Мертенс просить. але, коли байдужий голос одповiдав, що однаково, хай просить, хто хоче, - наказано не турбувати, Фрiдрiх Мертенс бiльше вже не каже свого iменi. Чого принцеса сидить у лабораторiП того фатального божевiльного, що заразив своКю хоро-бою весь свiт? Що вона там робить, що не можна турбувати нi для кого, навiть для... хе! для ПП умовного нареченого? Так, умови не виконано. Трону не буде. I нареченостi немаК. Нiчого нема. Њ тiльки скеля, що логiчао неминуче летить iз гори, трощачи все на свойому шляху. На скелi весело й гордо сидять i "дiють" комахи, розробляючи "планетарнi" плани руху скелi. А Марти Пожежi нема. А яке щастя було б узяти ПП за руку, вийти з палацу й зникнути з нею нiкому не вiдомим десь у малюсiнькому куточку сп'янiлоП планети. Забитись у крихiтну щiлинку, пригорнувшись до ПП недовiдомого тепла всiКю душею - i хан летить скеля туди, куди намiтили Пй невблаганнi, залiзнi закони. Але Марти немаК, а К виюча iз задертою до порожнього неба мордою туга. Мертенс iде до маленькоП кiмнати й випиваК склянку за склянкою мiцноП американськоП горiлки. Туга, захлинувшись алкоголем, замовкаК, i Мертенс, витираючи потоки iпоту, вигнаного американським питвом, похитуючись, iде до своКП пишноП помертвiлоП спальнi. *** Пiв на п'яту! Люба, бронзово смуглява прозоро одверта дiвчинка знову стала матово-смутна. Так одверто, наПвно, так хвилююче невинно стала смутна, матова. Бо вже пiв на п'яту. Бо вже Макс дивиться на годинника, бо вже збираКться до тоП страшноП, важноП, насмiшкувато хижоП трупоПдки. Мила, зворушлива Труда! Що тепер може бути страшного на спiвучо п'янiй вiд щастя землi? Вогкi, смiхотливi, "фе, якi неприКмнi" очi трупоПдки? А яке ж, дозвольте спитатися, дiло смугляво-бронзовiй дамi чорно-срiбного лицаря до "фе, яких неприКмних" очей трупоПдки? А хоч би й так? А хоч би й "страшна" була та вогка смiхотливiсть? А хоч би "страшна" була затуманена диханням смутку прозорiсть? Та що з того? I хай. Вiн iз спiвом щастя розчинить дверi душi всiм "страшним" смiхотливостям, прозоростям, смуткам i танцям. Ну, що ж, вiн може, коли вона хоче, розiгнати смуток бронзових очей от тут, у цiй залi, на очах оцих усiх "алчущих i жаждущих". Але вiн пiде до страшноП трупоПдки й так само розжене ПП насмiшкуватiсть. Тепер вiн розжене. О, хай собi смiКться, глузуК, проклинаК. А вiн розкине загати душi, розмахне обiйми й змиК, заллК, затопить усi глуми й прокльони. Ух, Сузанно, набирай бiльше повiтря в груди - захлинешся! А вiрна дама чорно-срiбного лицаря по-дитячому старанно й по-жiночому хитро рахуК цифри, Пй абсолютно байдуже, хто до кого маК йти о п'ятiй годинi. В неП важна громадська робота. I так, люба, неуважно киваК головою на прощання, так заклопотано стягуК на бронзовi очi чорно синi крила брiв, нахи-лившися до важних громадських цифр. Ех, Трудонько, взяти б твою невмiло неуважну заклопотану голiвку в обидвi лапи, пiдвести, сипнути в яснi твоП уникливi очi п'яного щастя - i хай вони запрозорiють, засмiються тим блиском, що був то дi, колись давно давно. Чи вже весь дощенту вiддала чорно-срiбному лицаревi? А на вулицях у темних тiсних колодязях - i прозорiсть, i блиск, i п'янiсть, i страшенний безмежний простiр. Простiр i п'янiсть у напiвпорожнiх бюро, крамницях, банках, майстер нях Розгублено щасливi i непорозумiло-сяючi, п'яно-розгорненi посмiшки, безладна, безцiльна, здивована хода серед безмежного простору, як щойно вилупленi курчата - аж похитуються вiд народженостi. А то нетерпляча поспiшнiсть, прожогливiсть, одстрiлювання на всi боки здивованим захватом. I аласливi сп'янiлi юрби з чорними коробками на спинах, iз гiтарами, мандолiнами, флейтами, бубнами. Стiни вулиць, по-втикуванi головами, кивають, бiлiють посмiшками "Слава! Слава!" А кому слава? РозумiКться, не старенькому Шопенгауеровi, а щастю, а п'яностi, а любовi, що радiсно пануК на святочних, безладних, очманiлих вулицях. Трамвай сунеться помалу, п'яно, безладно. Набитий тiлами, смiхом, гомоном, чорними коробками, духом сонячного хлiба, блиском, простором, вiн задихаКться вiд своКП повiльностi. Вiн би з охотою пiдстрибнув, змахнув би крилами й полетiв за кам'янi канали. А замiсть того раптом утикаКться в юрбу й загрузаК. Юрбу мiсить смiх-аж труситься вся, аж пiдскакуК. - Що там таке! Що там? Та не тiснiться, панове! Гей, громадяни! Що там сталося? Пропустiть трамвай! ЧуКте? Гей! Куди там! Усi очi влипли в один пункт i на трамвай i не клiпнуть, промiняться, трусяться смiхом. Макс через реготливi голови шукаК того пункту. Ага! Магазин одягiв Гольдмана. Магазин вищих, вибраних, випещених iстот, недосяжний для середнiх смертних. Перед дверима пiвколо тiл. У пiвколi двi постатi: одна скромно одягнена в усе темне, iз скромним кремовим мереживом на бiлiй безкровнiй шиП, з круглим, але скромним черевом. Вона страшенно схвильована, наскакуК на другу постать, гнiвно, обурено бухкаК в неП жовтявими пукатими баньками очей, шарпаК ПП за руки, тягне з неП одежу. Друга постать - величезна, добродушна, одягнена розкiш-но. нiжно-фiалковий шовковий пiвсмокiнг, пiнисто-золотисте жабо, в руцi чудесний, наймодернiший, з iнкрустацiями цiпочок. Пишнiсть i розкiш вищих, вибраних iстот. Але диво: голова, шия, руки волохатi, незграбнi, з грубою, анiтрошки не випещеною шкiрою, з чудесними робiтничими пальцями. Псевдовипещена фiалкова постать добродушно посмiхаКться, похитуючись од шарпанини темно скромноП, розводить руками, знизуК плечима й увесь час апелюК до юрби коротенькими фразами. А юрба щоразу, як вiд електричних дотикiв, струшуКться вiд цих апеляцiй бурхливим смiхом. Макс насторожуК вуха. - Це г