рабiж! Це розбiй серед бiлого дня! Скидайте, я вам кажу, зараз же всю одежу. Зараз же! Величезна, пишно вбрана постать широко посмiхаКться до юрби - Пй ця iдея до вподоби. - Оце не погана штука! Та так таки геть чисто все? До со рочки? Смiх, як горохом по барабану, дрiботить по натовпу. - Все, що ви вкрали! Все! Рудий волохатий велетень добродушно ображаКться. - Е, що ж ви кажете, де ж я там украв? Крадуть потай, а ви менi самi вибирали, примiряли, вихваляли. Юрба вибухаК реготом. - Мiй пане! Я вас зараз же вiддам у руки полiцiП! - Е, навряд. Де ви ПП тепер знайдете? Вся стоПть у черзi за сонячним склом. Тут слухачi не витримують i громовими оплесками вiдзначають високомистецький момент цiкавоП п'Кси. - Браво! Правда! Другий актор у безсилому мовчазному одчаП скидаК жовтявими баньками на юрбу - ух, такi самi грабiжники й злодiП, як. i цей! ЯкоП помочi вiд них чекати? I такий його вiдчай безпорадний i так явно програна гра його, що елегантний велетень проймаКться жалем. - Та навiщо вам грошi тепер, пане Гольдмане? Начхайте ви на них! - Я не хочу вiд вас грошей! Вернiть менi одежу! - А нащо вам тепер ця одежа? Вiзьмiть собi в магазинi скiльки треба, а решту роздайте людям Пй-богу, пане Гольдмане! Бо однаково порозбирають самi. Та от, дивiться! З магазину, дiйсно, виходять елегантно одягненi люди з цiлими паками в руках - вони одяглися самi, ще й додому набрали чого треба Вони весело й лукаво кивають велетневi - очевидно, одна кумпанiя. А за ними мляво поспiшаК продавець. - А грошi? Гей, слухайте, грошi! Елегантно повдягненi покупцi смiються - от чудачина, якi тепер грошi? Пан Гольдман якийсь мент уражено, дико дивиться на грабiжникiв, хоче щось крикнути, але раптом махаК рукою, вiдвертаКться i, як К, iде геть од магазину, просто на стiну юрби - берiть, розбирайте, грабуйте! Стiна розступаКться iперед ним, пропускаК, ковтаК й уся, як вода, перед якою знято загату, бурхливо, з реготом i криками вливаКться в магазин. Дорога трамваКвi вiльна. Половина пасажирiв скотилася в юрбу, а друга половина нерiшуче смiКться. Грабiж чи жарт, чи так i слiд тепер? Макс смiКться цiлком рiшуче. РозумiКться, рудий велетень маК бiльше прозорливостi, нiж слiпий Гольдман iз своКю купецькою iнерцiКю. РозумiКться, все самi порозбирають, пороздiлюють, порозносять, рiвно, справедливо, кожному вiдповiдно до потреби. Стане ще просторнiше, вiльнiше, буде ще бiльше вибачливоП, спокiйноП добродушностi, любовностi, п'яностi, щастя. I на розчищеному мiсцi створять новi одяги, багатшi, пишнiшi й розкiшнiшi за всi одяги, що були коли-небудь на старенькiй землi. Одягайтеся ж, голi, узувайтеся, босi, прибирайтеся, занедбанi! Хапайте своПми корiнчастими пальцями недосяжнiсть вищих, стягайте кумирiв, розбивайте Пх смiхом вашоП добродушностi, мiшайте в купу вищiсть i нижчiсть i куйте, творiть iз них Кдину радiсну сонячну рiвнiсть! А коли перед вами стояли перепони до храмiв краси, коли жрицi Пхнi вимагали вiд вас поганьблення ваших святинь за Пхню любов, смiйтеся тепер - перепони впали разом iз усiма святинями, i безплатно, вiльно, смiливо хапайте жриць i пийте Пхню любов повними цебрами. I коли вони вас ждуть у гротах, одягненi тiльки в зеленi лiани, наготувавши цiни за своП поцiлунки, не торгуйтеся, не скупiться - усе давайте, обiцяйте й смiйтеся. I берiть усе, берiть iз п'яним зойком радостi й визволення. Бо кiнець тепер усiм торгам й продажам. *** Вже пiв на шосту. Вже пройшов початок намiченоП програми, вже частина гостей напiдпитку, а Макса все ще немаК. Невже ж не прийде зовсiм? Графiвна не пустить? Шкода, шкода, що пролетарiат не вiдчуваК потреби телефонiв, а то б можна було хоч телефоном роз'яснити шляхетнiй кокотцi, що нема чого Пй боятися за свого коханця, що це побачення дуже безпечне й навiть вигiдне для графiвни. Дякувати графiвна повинна за нього, в ноги поклонитися своПй суперницi, трiумфувати, казитися вiд радостi. Сузанна сьогоднi iскриться, пiниться красою. Крiзь нiжно-бузковий серпанок сукнi гнучко, легко, жваво вигинаКться то в той бiк, то в другий оголене, туге, кольору молодоП матово-вишлiфованоП слоновоП костi тiло з нiжно бузковими тiнями. Вiд напружених пиптикiв грудей за кожним рухом трiпотливими радiусами пробiгаюгь по серпанку темно-бузковi променi очi сьогоднi вогкiшi, п'янiшi, смiхотливiшi, вони сьогоднi буйнi, розмашистi-гей, розсгупайiеся всi! А Макса немаК. Та невже ж не прийде? Невже не дасть останнього щастя: витягти з льоху душi цю калiкувату, злу, як недолуплену кiшку, любов, викинути ПП сюди на прилюддя, бити ii, плювати на неП й запльовану, добиту жбурнути йому в лице. I раювати з його гнiву, i трiумфувати з його ревностi, i танцювати на його пониженнi, образi, лютi, сумi. Танцювати до закривавлення свого серця, до зацiпленоП нестями, до екстазу самозаклання. Скульптор Дорн несмiло шукаК лiктем шляху до ПП танцю. Рано, Дорнику, ще рано, почекай, поки прийде той, що буде розiп'ятий для останнього танцю. Уже шоста година. Пiвкруглий дах банi втягнений у стiни, над головами високо вгорi в сiро-зеленявiй осiннiй синявi туго, як льоди в океанi, просуваються пухкi кучугури хмарин. А тут, унизу, в жагучiй молитовно-сласнiй тузi тягнеться до них мармурове тiло Краси. Розшарпаними, п'яними пасмами й клубками гойдаКться круг неП фiмiам, прощальний, останнiй, ридаючий фiмiам. Перисто-фарбною, скаламучено-галасливою, дзенькiтливою, брязкiтливою пiдковою оточуК ПП стiл. Всi мiсця побiч господинi зайнятi, тiльки одне вiльне, тiльки одне лiворуч, бiля серця. I невипитi стоять бiля цього мiсця келихи, випустивши всi бульбашки й iскорки зеленувато-срiбного вина. I не випили останнього келиха вогко-хижi, буйнi очi прикритоП бузковим серпанком мавки. I вже часом задума на мент приколюК очi до одноП точки, ковтнувши галас, дзвякiт, регiт. I раптом iз-за незаймано-чистих нiг Краси з'являКться золотисто-бiлява хвиляста голова з чорно-синiми бровами. Очi ПП широко, непорозумiло розгорненi, на чiтко-червоних, як накусаних устах, нерiшучо-здивований усмiх. Сузанна гнучко, окрилено пiдводиться i, впевнено несучи грудьми наперед свою голiсть, вогко, смiхотливо вiтаК очима. - Браво! Я думала, ви вже не прийдете. I, присунувшись губами до смуглявого лиця золотисто-бiлявоП голови, швидко видихаК разом iз духом вина: - Хочеш iнкогнiто? Правда? Нiхто не знаК, що ти член Каесему. Так краще? Га? - А, все одно! Але чекай, Сузi, я думав, що застану тебе саму. Я зовсiм не... - О, нiчого! Це також усi моП друзi. Ми в тiсному колi по-дружньому справляКмо маленьке свято. Ходiм, ходiм! Па-новеП Пан Нiманд, мiй добрий друг, трошки запiзнився через деяку невдосконаленiсть сучасноП комунiкацiП. Вiн просить вибачення й обiцяК екстрене наздогнати нас. Галас, дзенькiт, брязкiт припорошуються легеньким шаром уваги. На Макса наводяться плями рiзнокольорових облич i проводжають аж до його мiсця, лiворуч бiля господинi. Ага, це той самий, колишнiй! Непоганий екземпляр пiджидала Сузанна. Тiльки, здаКться, пановi Нiмандовi наздоганяти не тре ба - його очi так вогко, iскристо плавають од лиця до лиця, губи такi червонi й усмiх такий вселюбовпий, що вiн цiлком смiливо може не тiльки разом iз усiма, а навiть на iпередку ВакховоП колiсницi Пхати далi. Макс струшуК хвилястою гривою, ну, що ж, нехай i так. I так мило, втiшно, чудесно Милi, бiднi, п'янi трупоПдськi пики! Бiднi "аристократи" - вони навiть тепер не такi вже понафарбовуванi й порозмальовуванi, як колись; вони такi пом'ятi, ошелешенi, вибитi з своКП самозакоханостi, вищостi, вiдмiнностi, такий одчай пробиваКться крiзь цей веселий галас; та ще бiльше: вони оце самi собi прислужують. А на весь ганок, на всi сходи, на всю величезну залу один-однiсiнький портьК, який iще лишаКться тiльки для того, щоб пiдiбрати найкращий момент для досконального обiкрадення бiдноП Сузi. Забере, дурненький, у неП ПП цяцьки, ганчiрочки, камiнцi й утече. I нi вона, нi вiн не знатимуть, що вiн iз таким самим успiхом замiсть ПП "дорогоцiнностей" мiг би набрати битого скла й жорстви. Але ж Сузi яка гарна сьогоднi! Ах, господи, яка ж вона пекуче, нестерпно гарна! Серце за кожним поглядом на неП з тихим криком падаК в гарячу темну яму! Що сталося з нею?! I що за банкет, що за "маленьке свято" справляК вона з своПми друзями? Невже свято поховання старого?! Чи, може?... Сузанна щось шепоче сусiдовi справа, скручено повернувши до Макса оголену обточену спину з пухнастим темно-бронзовим шовком волосся на шиП. Iнтимно, нiжно, переконуючи, поклавши руку йому на плече, шепоче. Сусiда схилив рiзкий мужнiй профiль, не рухаКться, не клiпаК - не вiрить. Хе, i вiн уже, очевидно, знаК трошки Сузанну! А вона десь загрозливо лукаво шепоче: "Ти - милий! ЧуКш: ти - милий!" Хм, так, може, це "маленьке свято" не таке вже близьке до свята похорону? Ну, що ж, хай i так. Хай навiть i цей чудний, дурний, тоск ний бiль. 1 це любо, i це мило, милий навiть рiзкий горбоносий профiль, i Сузаннин шепiт, i самотнiсть серед цих чужих, може, навiть ворожих до нього, порозмальовуваних людей. Бо яка може бути тепер самотнiсть, чужiсть, ворожiсть? Очi Максовi зустрiчаються з великими, непорушно ветром леними в нього очима. Щось знайоме! Ага, це ж та Мадонна, що колись тут танцювала бiскаю! Яка нiжна, щось говоряча скорботнiсть у поглядi, яка чудна пильнiсть, неодривнiсть од його очей. Раптом од столу тихо-тихо здiймаКться оголена до плеча рожево-бiла рука Мадонни з келихом у пальцях, повiльно пiдносить келих до рiвня очей, i голова Мадонни злегка киваК йому. Макс хапаК свiй келих, також пiдносить до рiвня очей i також здивовано й радiсно киваК. Тодi Мадонна, не зводячи з нього погляду, помалу п'К, закинувши лице назад. Але i погляд, i повiльнiсть, i скорботнiсть кажуть, що не вино вона п'К. - О пане Нiманде! Що з вами?! Хiба вам можна?! Ах, вибачте! Ну, розумiКться, за пиття до Рити можна всi скрижалi заповiдей розбити на черепочки. Макс повертаК голову до Сузанни. I зразу Мадоннинi величезнi, скорботнi очi стають такi маленькi, блiдi, невиразнi. Аж дивно, аж образливо за Мадонну. I зразу знову тоскний бiль струПться вiд лукавих, нiжно-свiжих, як шкуринка баклажана, трошки припухлих (розумiКться, вiд кохання) уст. - Тепер, панi радникова, все можна. Навiть... - О! МаКте дозвiл? Може, навiть попозуКте пановi Дорновi? Вiн хоче злiпити вашу голову. Вона йому дуже вподобалася. Сподiваюсь, iм'я Дорна навiть вам вiдоме? Ах, он це хто! Скульптор Дорн. Той самий скульптор, через якого не полетiла Сузанна на ГiмалаП. Король скульптурного портрета, як же не знати! Макс iз веселим болем нахиляК голову: розумiКться, славне iм'я Дорна навiть йому вiдоме. I, розумiКться, вiн з охотою попозуК, якщо тiльки матиме для цього час. Але... - "Але"?! О пане Максе, ви повиннi попозувати! Я вас дуже прошу. Ну, ради нашоП дружби! Га? I навiть смiшок розтаК вiд чудних гарячих iскорок болю у вогких очах телицi. - Та навiщо, власне, вам, щоб пан Дорн.. - Ну, менi це треба! Дуже треба. Я обiцяла пановi Дорновi, я хочу йому зробити приКмнiсть. Я його так запевняла, що ви згодитесь, що ви - мiй друг. Ага, вона запевняла його, що Макс тiльки друг, що Макс навiть згодиться позувати ПП коханому. I коли згодиться, то це буде найкращий доказ ПП запевнення. Оце дiйсно справжнiй, остаточний, безсумнiвний кiнець. Оце К справжнК "навiки". Коли в очах таке благання, таке жадне, шукаюче чекання, то тут сумнiвiв уже нiяких не може бути. Нi сумнiвiв, нi захованих надiй. Голо, чисто, як у пiсковiй тоскнiй пустелi. - Хм Я, розумiКться, з великою охотою Але який такий особливий iнтерес може бути для пана Дорна в моПй головi? Великий iнтерес! Величезний, надзвичайний! I для пана Дорна, i для мене. Ну, уявiть собi, що я обiцяла йому вашу голову. Мушу ж я виконати свою обiцянку? Нi! Натяк на Соломею? Чи просто вирвалась така подiбнiсть? - Вiн вам такий близький? Але сили дивитися в очi вже не вистачаК Сузанна прикушуК нижню губу ага, проклятий, любий, болючий, ага! - На це питання дозвольте, друже, поки що вам не вiдповiдати. Ви виконаКте моК прохання без пояснень? Добре? Макс не пiдводить очей, мовчить i все перевертаК на столi то на один бiк, то на другий срiбний нiж iз тонкою рiзьбою на держалнi. "Бея нiяких пояснень". Та й справдi, навiщо якiсь пояснення, коли й без них усе ясно. Ясно, що кiнець. Ясно, що бiль страшенно тисне на плечi, на груди, що дихати трудно. Ясно, що треба за всяку цiну не показати цього болю. Нi, не тiльки не показати, а викинути його, струсити його з плечей, з грудей, з дихання. Дихнути на всi груди, вiльно, легко, просторо, як iще пiвгодини тому дихалось. Бо що сталося?! Хiба там, за стiнами цього храму, не було простору, волi, п'яноП, сонячноП, щасливоП легкостi? Що значить перед тою величчю цей крихiтний "храм" iз п'яними, бiдними, в агонiП людьми, з цими марiонетками, що так довго мали себе за надприроднi iстоти й що тепер уперше починають передчувати гiрку дiйснiсть. А з них же першi К - "меценатка" Сузанна й ПП "велетень", "король", "генiй" - пан Дорн I чи не пiдле свинство, не сором, не ганьба забути це все, пiддатися тру-поПдським настроям! Кiнець! Ну так що? Хiба ж його вже не було? Хiба ж уже не було сказано "навiки"? - Пане Максе, я ж чекаю вiдповiдi. Пан Макс швидко пiдводить голову. - Ах, вибачте, ради бога! Я мiркував, як менi викроПти час. - Так ви згоднi?! - Та, розумiКться, згоден! З охотою, з приКмнiстю! Чому ж би менi не згодитися, коли це всiм нам тiльки приКмнiсть, а менi ще й честь? Вона ще не вiрить, ще вишукуК в нього на лицi правди, ще навiть не радiК, аж хмуриться. - Та, Пй-богу, Сузанно, згоден! От тiльки коли саме? Це вдень, розумiКться? А скiльки часу? Годину на день досить! Сузанна раптом яснiК, - повiрила нарештi! Сузанна яснiК: ага, милий Масi взяв себе в руки, йому цiлком "байдуже", вiн даК Пй свою голову, щоб вона пiднесла ПП Дорновi, вiн навiть свою скажену амбiцiю вiддаК Пй. З амбiцiП даК на пониження амбiцiю. А добре володiК собою, браво! Але нехай, нехай iще трошки почекаК- чи стане в нього далi цiКП буйно-веселоП байдужостi? - Ну, спасибi. Максе! Я страшенно рада. Вибачте, я не можу, я зараз скажу Дорновi. Дорн балакаК з своКю сусiдкою - вiн усiКю спиною десь прислухався до ПхньоП розмови. Ну, й нехай собi, що йому, Максовi, до спини Дорнiв, Сузанн i всiх оцих нещасних конаючих людей? I знову погляд, опукою перекочуючись iз обличчя на обличчя, впадаК, як у ямки, у двоК великих, темних, питально-пильних очей Мадонни. ВпадаК й не може вже викотитись. I вiд того, що не може вже викотитись, що очi невiдривне всмоктують його, що в лицi тужне здивування, навiть хмарна грiзнiсть, у грудях поверх болю пробiгаК хвильками чудний холодок. I вмить якийсь голос, рух облич, затихання гомону. Ямки випускають погляд, i Макс перекочуК його вбiк на кiнець пiдкови. Там стоПть i витираК хусткою чоло iстота, дечим подiбна до людини, але явно жаб'ячого походження. Бiле, кругле, широке, зовсiм жаб'яче черево, зеленi, короткi й товстi лапки, нiякоП шиП; широченнi щелепи з тонкими жаб'ячими устами й вузеньке, лисе чоло. А з потилицi й бiля щелеп чорне. Люди-носхожа iстота крутить головою, жахливо витираючи пiт: вона не хоче сiдати, вона хоче говорити - надзвичайнi подiП! Хiба що склянку холодного, як кров поетки Круг, вина Надзвичайнi подiП! До iстоти зараз же простягаються руки з келихами вина, i всi пильно, нетерпляче слiдкують, як зелена лапка перевертаК в щелепи склянку й вино ллКться в бiле широке черево. - Дякую! ГодiП Дякую! Панове! Надзвичайнi подiП! Насамперед дозвольте донести вам, що бiльше ми не дiстанемо цього чудесного нектару, подiбного до кровi славнозвiсноП поетки Круг: по всьому мiсту йде саме розгром складiв вина, магазинiв, ресторанiв, льохiв i так далi й так далi. - Та що ви кажете?! - Ах, жах який! - Хто громить? Хто? - СонцеПсти, жiнки! Хмари, мiрiади, сонмища жiнок. Гарненьких нема мiж ними, заспокойтесь, mes-dames. He бачив нi одноП. Все-негарнi. Картини, я вам скажу, моП панове, вартi уваги "Товариства свiтового фiльму" (коли б тiльки дев'ять десятих службовцiв i робiтникiв не "пiшло на траву"). Викочують бочки на вулицi, розбивають, галасують, справляють танець чистiсiньких канiбалiв. В одному кварталi позатоплювали цiлi вулицi, порозбивач ши в льохах складу Гомнера всi його гiгантськi бочки з вином При менi витягли двох алкоголiкiв, що з риданням кинулися сторч головою в море вина. ГероП! Чеснi душi! Вони не могли пережити цiКП ганьби, цього сонцеПстського баб'ячого вандалiзму Ради бога, швидше менi ще склянку! Я мушу вiдчути, що я ще живу, що я ще людина. Макс прикушуК на губi смiх: голубчики милi, якою тривогою загули творчi аристократичнi голоси - не храм краси, а чисто тобi вулик, повний непокiйного дзижчання трутнiв. Бо, де ж пак, на улюбленого бога ПхньоП творчостi зроблено такий неделiкатний виступ. Людиносхожа iстота нашвидку витираК жаб'ячий рот зеленою хустиною й хапливо засуваК ПП кудись пiд зелену пахву. - Але, панове! Це тiльки невинна забавка в порiвняннi з тим, що починаК дiятися. Невинна забавка, я вам кажу! ЧуКте? Гул одразу влягаКться, прибитий непорозумiнням, як порох вулицi раптовим дощем: невинна забавка?! Оце так! Що ж там може серйознiше дiятись?! - Дiються грандiознi подiП, моП дорогi колеги. Насамперед, коли ви менi запропонуКте поручитися моКю головою, що вашi помешкання в цей мент належать iще вам, я цього не зроблю, я ще хочу поносити на свiтi свою бiдну голову. СтаК зовсiм тихо. Помешкання? Ручитися головою! - Слухайте, Вiнкельмане! Ви часом не викупалися в морi Гомперса? При чому тут нашi помешкання?! Вiнкельман бере ще один келих i виливаК його в своК бiле кругле черево. Вiн не спiшить одповiдати - розгадка раз-у-раз маК тим бiльший ефект, чим довше до неП рвуться. - Не тiльки, моП панове, вашi помешкання, але вашi сукнi, бiлизна, одежа, картини, килими, перснi, брильянти. - Вiнкельмане, ви п'янi! - Панове! За невдалий жарт засудити Вiнкельмана на порцiю сонячного хлiба! - Чекайте, чекайте, панове, тут щось К! Вiнкельмане, ви чудесний, знаменитий, позаконкуренцiйний комедiйний артист, це вiдомо Њвропi, Америцi й Африцi. Вашi лаври всiм нам дають спокiйно спати, бо вони спочивають на гiднiй головi. Але дайте ж i нам спокiйно спочити тут, у цьому милому ку точку, вiд усяких подiй. Кажiть просто й ясно, що там дiКться, i не топiть нашого настрою в морях Гомперса та iнших невинних забавках. Дуже вас просимо, Вiнкельмане! Вiнкельман глибоко зiтхаК й приплющуК маленькi дукатi очi. - Дорогi моП спокiйнi конкуренти моПх бiдних лаврiв! Скажу вам так: коли б моК помешкання було в Берлiнi, я тепер, в оцю хвилину, не мав би щастя бути тут iз вами. Я стояв би на порозi моКП хати з револьвером у руках. На жаль, моК помешкання в Гамбурзi. Коли я туди прилечу, то хтось iнший зустрiне мене з револьвером у руках. Тому я тут, моП панове! Ясно? Нi? Добре. В такому разi, панове, скажу яснiше: наш прекрасний пролетарiат, почуваючи себе паном становища, хоче жити вiдповiдно до свого стану, цебто в палацах. Через те вiн вибираК найкращi будинки, привозить у колисочках своПх нащадкiв i оселяКться, як у себе дома. Тiльки-но я мав приКмнiсть рятувати одного мого хорошого приятеля вiд такоП навали синiв сонця. До його вiлли з'явилося декiлька родин робiтникiв iз його власноП фабрики й заявили, що вони хочуть житiП в палацi так само, як живе хазяПн, що цей палац, мовляв, збудований за грошi, заробленi ними, а через те вони мають цiлковите право мешкати в ньому. Вони, правда, були "справедливi": в палацi двадцять шiсть покоПв, вони лишили фабрикантовi три, а собi взяли решту - двадцять три. У храмi вибухаК безладний, бурний, розкудовчений вихор голосiв: - Яке нахабство! - Але ж це грабiж, розбiй! - Це неможливоП Та що ж це таке?! - А що ж полiцiя? - Ах, яка там тепер полiцiя! - Панове, так що ж це дiКться?! - Ну, i що ж? I що? Врятували? - Ви покликали полiцiю? Вiнкельман загадково посмiхаКться. - Полiцiю? Ви знаКте, панове, що найпотiшнiше в цiй милiй забавцi номер два синiв сонця те. що в найближчому вiддiлi в полiцiП ми знайшли тiльки двох урядовцiв, якi зайнятi були розбиванням урядовоП каси. ПолiцiП, панове, вже немаК, або ж вона вже разом iз синами сонця вдираКться до наших помешкань (якщо не зайнята розбиванням урядових кас). - Чекайте! Так це ж... це ж . Панове, так що ж це таке виходить? А що ж уряд? Що знаменитий Каесем? Звертались туди? На тонких, як у глинi тупим ножем прорiзаних устах Вiнкельмана знову розтягуьться загадковий усмiх. - Каесем! Це iакож досигь пiкантний номер Цi люди випустили з зоологiчного саду вовкiв i тепер хочуть Пх прокламацiями загнати назад. Вони обiцяють звернутися з вiдозвою до пролетарiату не робити самовiльних, неорганiзованих учинкiв. Вони, мовляв, виробляють план i за тим планом пороздають нашi помешкання, сорочки, черевики, пальта, щiтки, зубо-шпички. Я думаю, панове, що ми можемо цiлком заспокоПтися вiд цього мудрого вирiшення Правда? Сузанна раптом озираКться до Макса й мовчки, без посмiшки, без насмiшкуватоП лукавоП вогкостi дивиться йому просто в очi. - Ну, що ж? Нова ера? Ви задоволенi? Макс граКться ножем, а в очах граються п'янi смiхотливi iскорки. - Задоволений. Мого палацу нiхто не займе. Сузанна круто повертаК до нього матово обточену спину. А в храмi гасаК вихор голосiв, рук, облич, крикiв. Дами шукають по гротах своП капелюхи, рукавички - вони мусять летiти додому, ставати з револьвером у руках на порозi своПх помешкань. Мужчини то грiзно вимахують кулаками, то розгублено хапають один одного за одвороти шовкових смокiнгiв i домагаються вiдповiдi: що ж це дiКться?! Адже ж учора ще нiчого такого не було чути. Може, це тiльки Вiнкельманове пpибiльшeння? Може, два три вибрики якихсь шалапутiв? Фiмiам перед Красою теж гасаК безладними клубками ю в один бiк, то в другий. Тiльки сама Краса стоПть у тiй самiй жагучiй, чистiй непорушностi, чужа й далека цим живим пороз'ятрюваним тiлам. Вiнкельмана шарпають, смикають, вимагають вiдповiдi, грiзно наступають на нього. Вiнкельман нарештi вириваКться й стрибаК на стiлець. - Та дайте ж, панове, слово сказати! Що за чорт такий! Ви на мене так напали, наче я самий органiзатор цього переселення синiв сонця Я зовсiм не кажу, що це охопило вже весь Берлiн. Вашi помешкання ще цiлi, цiлi, цiлi! Заспокойтеся! Було кiлька випадкiв! Я вам бiльше скажу... Тихо, панове! Послухайте!.. Прошу, тихо! . Я вам бiльше скажу: в Каесемi товпляться десяткiв зо три власникiв розгромлених за сьогоднi магазинiв Пролетарiат одбираК в буржуазiП зробленi ним товари Найкращi магазини вщент розграбовано. I Каесем так само обiцяК видати вiдозву. Отже ж, не хвилюй? ся й не... - Вiнкельмане, не час для жартiв! - Нi, панове, якраз час для жарив. Прошу трошки уваги. Прошу, кажу, уваги! Панове, оповiщаю вам, що ху-iко ми будемо навiть дуже весело жартувати! ЧуКте? З найповнiших джерел годину тому я довiдався, що через тиждень Берлiн, Нiмеччина, Францiя, Англiя, - одне слово, вся Њвропа буде окупована Союзом Схiдних Держав. Договiр уже пiдписали всi уряди. Мiльйонова повiтряна армiя Союзу Схiдних Держав, озброКна газовою й променевою артилерiКю, стоПть напоготовi. В храмi залягаК на якийсь мент тиша, ошелешення I раптом десь iз кутка, з-за лопухiв, чiтко лунаК грiзний хрипкий голос: - Це знову жарт, Вiнкельмане?! Людиносхожа постать швидко повертаК щелепасте, з крихiтними гудзиками очей лице в бiк голосу й урочисто пiдносить догори зелену лапу. - Присягаюсь моПм гонораром у "Свiтовому Фiльмi" - найсерйознiша правда! Через тиждень, повторюю, ми будемо мати честь вiтати жовто-чорних гостей у нашому божевiльному Берлiнi. - Чому ж через тиждень? Подiбне до людського обличчя живо повертаКться й на цей голос: - Тому, що через тиждень увесь наш сонячний пролетарiат iз його Каесемом можна буде взяти голими руками. Через тиждень не знайдеться десятка людей, здатних до оборони й органiзацiП. РозумiКте? Через це, моП панове, ми навiть не повиннi б дуже боронитися, коли нас грабують, бо це тiльки прискорюК процес розкладу. Але, звичайно, не всi ми здатнi на героПзм. У храмi вже оживаК гомiн, нерiшучий, непевний, з нотками полегшення, несмiлоП радостi, стриманого захвату, але й боязкого сумнiву. Це занадто велике щастя, щоб у нього можна було так одразу повiрити. Чи не фантазiя це? Чи не витвiр мрiйного вiдчаю? Адже цiлком вияснилося, що Союз Схiдних Держав рiшуче вiдмовився вiд цiКП пропозицiП, боячись зарази. Навпаки, в нього тепер усi силкування напрямленi до того, щоб iзолювати себе якнайщiльнiше вiд Заходу й винищити в собi тi мiкроби хороби, що занесенi туди Iнараком i Каесемом. Вiнкельман рiшуче, радiсно водить над головами рукою так, наче розмiтаК на всi боки всi цi мiркування. - Неправильно! Дiйсно, раз був Союз одмовився Але тепер вiн мусить, розумiКте ви, мусить виступити. Саме, рятуючи себе, вiн мусить урятувати нас. Бо коли на Заходi буде панувати ця хороба, то ясно, що i Схiд ранiш чи пiзнiш теж заразиться. НаПвно думати, що можна iзолювати одну половину планети вiд другоП, так щоб не було нiякого стику. Отже, краще ранiше захопити в нас хоробу, нiж пiзнiше. Випекти ПП, випалити, видушити вогнем, газом, промiнням. Тут Сузанна раптом пiдносить руку й дзвiнко кидаК поверх голiв: - Панове! Я пропоную дальшi балачки на цю тему припинити. Всi очi здивовано, непорозумiло, злякано повертаються до суворо пiдведеноП гарноП голови в касцi темно-бронзовоП зачiски. Макс спочатку теж здивовано пiдсуваК чорно-синi брови на чоло, але зараз же закидаК голову назад i стрiляК лукавими iскрами до потемнiлих високих хмар у стелi храму. - Чому припинити? Чому? Прекрасна, матово-молочна точена спина Сузi така непорушна, що Максовi хочеться iз смiхом встати й обняти ПП. Ця мила, бiдна спина вагаКться. - Тому, що я не можу поручитися за те, що сказане в мо-йому домi не стане сьогоднi ж вiдоме Каесемовi. Вiнкельман швидко й радiсно махаК зеленими лапами, неначе видряпуКться з води на крутий берег. - Та, будь ласка, панi радникова, будь ласка! Каесемовi вже вiдомо, не турбуйтеся. Вже вiдомо. Але в тому й К найкращий жарт, що вiн нiчого не може й не зможе зробити проти цього. Вiн - безсилий, як новонароджене кошеня. В цьому й е вся пiкантнiсть, моП панове! I хай вiн знаК, що його першого порозстрiлюють i винищать, вiн нiчого не може зробити, щоб зорганiзувати оборону. Трагiкомедiя, моП панове! Макс скоса зиркаК на сусiдiв: хе, радiсть нарештi прориваК всi гатки сумнiвiв i бурним потоком пiдхоплюК бiднi понапо-лохуванi вибранi душi генiПв. Але яка ж жагуча, палка радiсть: у першу чергу порострiлювати Каесем! У першу чергу! Нi, мало - не порозстрiлювати, а повивiшувати живими на лiхтарях цих мерзотникiв, злодiПв, душогубiв, негiдникiв, катiв, людоПдiв. Нi, ще мало - зробити величезне багаття з апаратiв СонячноП машини й на малому вогнi палити Пх! Макс пiдходить до СузанниноП спини, нахиляКться до неП так, що чуК лицем тепло ПП тiла, i тихо шепоче: - Яв страшенному захватi, СузiП Спина й голова, непомiтно здригнувшись, швiПт.ко повертаються до нього. О, тепер уже зовсiм iнший воюнь ) цих величезних очах, вогонь багаття. - Яв надзвичайному захваПП! Тiльки тепер я бачу справжню генiальнiсть, широчiнь, великiсть творчих душ! Який святий вогонь палаК на цих великих обличчях! Ям великi iдеП- запалили Пх! Знаменито! - Пане... Нiманде! Я радила б вам краще якомога швидше вийти з цiКП зали. - Чого?! - Пане Нiманде! Я не маю нiякого бажання бачити людину, яка колись була менi.. мила, розшарпаною на шматки в моПй хатi. Iдiть собi швидше. Я думаю, що вас упiзнали, я бачила погляди, якi на вас увесь час кидали. Ви поводились занадто демонстративно й одмiнно вiд поведiнки всiх. Я вам настiйно кажу: швидше й непомiтно пiти собi геть. Макс стрiпуК головою, вирiвнюКться, розминаК широкi плечi, поводить ними так, наче маК зараз витримати на них цiлу юрбу генiПв, i п'яно розгортаК м'ясистi подвiйнi губи. - Навiть непомiтно?! Невже так страшно?! Сузаннинi уста зовсiм не подiбнi до колишнiх, ах, зовсiм не лукаво-смiхотливi. Сузинi це уста - вони сухi, жорсткi, чужi-чужi. - Максе! Коли ти покладаКшся на мою оборону, то ти помиляКшся навiть авторитет господинi дому не може нiчого вдiяти там, де палахкотить полум'я справедливоП ненавистi. Њдине, чого я мала б добитися, - це щоб тебе було викинуто з; дверей дому на вулицю. Але сподiваюсь, ти не... Що далi мала сказати мила Сузi, Макс не знаК. Вiн стрiпуК ще раз головою так, що пасмо хвилястого чуба спадаК на чоло, i легко стрибаК на стiлець. - Панове генi!!! Ха, як слухняно й чуло реагують вищi iстоти! - Дозвольте подати вам маленьку пораду. Не дуже захоплюйтеся творчою фантазiКю пана Вiнкельмана. Все, що вiн тут говорив про армiП Союзу Держав Сходу, - тiльки мрiя. Голови здивовано перезираються- що каже цей .. добродiй? Хто вiн, власне? Пай Вiнкельман iз другого стiльця гнiвно викочуК гудзики очей. - На якiй пiдставi ви маКте смiливiсть давати вашi поради? Макс примружуК очi. - На пiдставi найдокладнiших фактичних даних, пане добродiю. Не "джерел" i чуток, а радiотелеграфiчних сьогоднiшнiх звiдомлень Каесему ПiвнiчноП Африки. Союз Схiдних Держав на порозi свого розкладу. АрмiП поспiхом розпускають. Серед урядiв панiка "Хороба" вже в Африцi й АзiП, моП любi панове! - Та звiдки ви все це знаКге, чорт забирай?! Макс весело-недбало й лукаво примружуК очi. - Я член Каесему Нiмеччини, моП панове. Сузанна швидко машинально пiдсуваКться ближче до стiльця Макса й злегка виставляК руку, наперед готова спиняти скаженi хвилi тiл. Але диво: нi хвиль, нi скаженостi немаК. Навпаки, раптове still. А серед притишення - враженi широкi очi, шелест здивування, ошелешення, цiкавостi, страху. Сузанна бачить, як iз-за голiв випинаються iншi голови, як деякi тихенько пiдсуваються ближче, як у деяких очах уже з'являКться ласкавенька м'якiсть поштивостi. I ще бачить Сузанна, як Вiнкельман непомiтно злiзаК з стiльця, а Макс, навпаки, зручнiше вмощуК ноги, з п'яним нахабним викликом мружачи синi вiП. - Так, моП панове, я член Каесему. I на цiй пiдставi я мушу вас розчарувати, мабуть, чорно-жовтим гостям не доведеться робити багаття з СонячноП машини, а нам висiти на лiхтарях Берлiна. Ех, панове! Чого ви так порознервовувалися? Що сталося? Помешкання вашi забирають? Ганчiрки? Щiточки до зубiв? Ах ви, генiП, широкi, творчi натури! Та як ви не бачите, що всi вашi помешкання, ганчiрки, всi навiть храми й палаци К крихiтне, мiзерне зерняточко пiску перед тим, що маК бути?! По головах пробiгаК вiтрець руху и гомiн здивованого обурення: яке право маК цей добродiй говорити таким тоном тут? Але добродiй, видно, справдi маК право - вiн iще певнiше й п'янiше задираК голову, змахуК рукою. - Ну, що таке цей храм? Ну, хай його займуть отi "кретини" й "грабiжники", як ви кажете. Та через рiк-два вся земля буде забудована тiльки храмами й палацами! Ганчiрки? Та все людство буде вдягнене в шовки, в найдорожчi, найкращi тканини. Мистецтво? Та як ви, якраз ви, люди мистецтва, поезiП, творчостi, як в и но вiдчуваКте, не розумiКте, що саме для вас найширше поле розчиняК Сонячна машина? Саме для вас, для творчостi, для краси Для Bdc же розгортаються велетенськi сцени, грандiознi аудиторiП, вам дають мiльйони слухачiв, глядачiв, спiвробiтникiв. Людство ж, моП бiднi ви поети, визволяКться вiд влади нижчого, матерiального, звiльняК духовi сили, випускаК замкнених по каторгах працi. Сотнi тисяч поетiв-творцiв уступаК в добу творчостi. Як ви цього не розумiКте?! I як, як ви можете оступатися за iнтереси тих, то тримають його по каторгах працi, i хотiти вiшати й палити на вогнi тих, що хочуть вiчноП, всесвiтньоП творчостi! Якого чорта ви всiма вiками й в усiх епохах стояли на боцi тих, що спиняли дух людства до визволу? Га? Та ви ж якраз повиннi були найкраще розумiти, наприклад, усю велич i красу соцiалiзму. А ви що? Ви раз у раз висмiювали нас, ви глузували з нас, побивали камiнням i оспiвували чесноти тих, хто вдавав Велику Красу i Творчiсть. Вам добре платили за це? Ганчiрками, палацами, винами, брильянтами? I ви готовi тепер повидушувати мiльйони тих, що були в каторгах, за те, що вони хочуть жити теж не в ямах, не в брудi, не в струпах, а подiбно вам? От так ви розумiКте творчiсть? Ах, голубчики ви моП! Та плюньте ви на своП зубошпички! Пороззувайте вашi душi! Пороздягайте ви к чорту вашi ганчiрки! Та ходiм разом працювати. Працювати над тою красою, якiй ви нiби служите Ходiмте творити, панове творцi! Ви радiКте, що в Каесемi мало сил? Що ми не можемо захопити всiКП величезноП стихiП, яка вириваКться з старих форм? Та плакати вам, саме вам, панове, треба! Та треба бiгти до нас, треба всю свою науку, вмiння, розум, енергiю, красу - все-все прикласти, щоб направити стихiю Гей, панове, кажу вам. плюньте на своП старi ганчiрки! Приймайте сонячний хлiб i хо-дiмте на сонячну велику роботу! Га? Згода? Жовто-бiлява гриваста голова з смуглявим п'яним лицем, з темним рум'янцем, з розхристаними очима, з буйним червоним усмiхом у чеканнi застигаК над пiднесеними до неП обличчями. I раптом живо повертаКться до правого краю пiдкови-столу, звiдки лопотить бурхливий частий плескiт двох бiло-рожевих оголених ручок. Звiдти з мокрим захватом, з бурною вiдданiстю промiняться в нього величезнi, вже не скорботнi, вже не питайнi очi Мадонни. О, люба, чудесна, прекрасна! I цей плескiт розриваК шкуринку замiшання - з-пiд неП вириваються з рiзних кiнцiв аплодисменти, крики, вигуки, запитання. ЗдiймаКться знову вихор голосiв. Вони схоплюються однi за одними, борються, гризуться, розриваються й знову сплiтаються з другими: - Каесем маК рацiю! - Не маК рацiП! - Армiя Сходу! - НiякоП армiП! Геть усякi армiП! - Хаос! РуПна! Варварство юрби! - Слава юрбi! Слава хаосовi! З хаосу вийшов свiт! I раптом паП усiма голосами металiчне, рiвно, дивно-спокiйно ляскае лвiдкись од входу храму голос Сузанни: - Панове! Прошу тишi на одну хвилину! Занадiо спокiйний, занадто рiвний цей голос серед клекiтливих, пiнистих голосiв. I тому з шипiнням, як хвиля од берега, спливаК галас: - Панове! Менi донесено, що в сусiднiй вiллi банда грабiжникiв убила власника вiлли, його стару матiр i двох синiв. Тепер там iде розгром i грабiж. Ви можете чути крики звiдси, коли вийдете на терасу дому. Я раджу всiм, у кого дома лишився хтось близький, поспiшати додому. Голос спокiйно замовкаК. Велично закам'янiла голова Сузанни повертаКться i, не хапаючись, випливаК з храму, як артистка iз сцени за кулiси. I знову вихор, але дикий, жахний, слiпий. Вiн кидаК тiлами, жене Пх через стiльцi, через скелi, грати, квiти до дверей, гримить зваленим на мармур пiдлоги посудом, видушуК iстеричн" крики, миготить смертельно блiдими обличчями. Макс плигаК на землю i, розриваючи руками скорченi, збитi жахом тiла, видираКться з храму. На сходах в iстерицi б'Кться напiвголе нiжно бiле жiноче тiло, задерев'янiло розкинувши ноги й боком iзсуваючись униз. Через нього стрибають ноги мужчин у шовкових модних штанях iз мереживом на кiнцях. Небо темно-сiре. Колючою мрячкою поспiшаК дощ. З-за дерев !парку чуКться важкий ритмiчний гупаючий iуркiт, потiм одразу брязкiт i гомiн рявкаючих радiсних голосiв. А побiч них - виючi передсмертнi зойки. Макс вибiгаК на вулицю, бiжить лiворуч, розпихаК спини цiкавих. Але щодалi, то цих спин щораз бiльше, густiше, непролазнiше. I це вже не цiкавих спини, це вже не мовчазнi, хмурi, скупченi страхом обличчя, а блискаючi п'яним простором очi, роти, пороздиранi мстивим смiхом, вузлуватi руки, зарослi груди. Це вже гудучий, грiзний, невпинний розлив. I це ж - квартал магнатiв i королiв! Макс зупиняКться й нарештi озираКться - але куди ж тут шукати рук, що взялися б спинити цю повiдь! ЧАСТИНА ТРЕТЯ Лiктя безвiльно, байдужими вихилясами опадаК з мокрих дерев. Сонце мокро блищить на дахах мiстечка, на закурених шибках фабрики сонячного скла. По горах меланхолiйно блукають отари сивих хмарин, залягаючи по межигiр'ях. Доктор Рудольф навмисне не поспiшаК з лiсу додому, щоб напевно вже застати звiстку з Берлiна. Не може ж бути, щоб одправлений, навантажений два днi тому потяг був останнiй! Не може бути, щоб Каесем лишив його тут iз усiм персоналом, iнженерами, службовцями, з жiнками Пхнiми. Хай не роблять йому нiякоП зустрiчi, але на можливiсть вернутися додому вiн, здаКться, заслужив. I чому маК припинитися залiзничий рух? Чому немаК повiтряного? Чому не працюК нiякий нi телеграф, нi телефон? Що там дiКться? Чому так невиразно, заплутано, нiяково вiдповiдали останнiми днями на запитання звiдси? Доктор Рудольф iзнизуК плечима й шкандибаК до лабораторiП. Фабрика стоПть. На подвiр'П у вагонах чекаК вiдправки сонячне скло. В величезних майстернях також купами лежить воно навiть не пiдраховане: Нiмеччина переповнена ним. Порожньо, тихо, смутно тут. А ще ж позавчора стояв веселий завзятий гуркiт працi. Палали печi, совались велетенськi руки-корита з передiлами, з яких так рiвно, точно, як краплини з ринв, випадали готовi жовто-червонi стекла. В лабораторiП нетерпляча, досадлива тоскнiсть. З Берлiна нiчого.. Всi знизують плечима, i всiм нiяково за нього, Рудольфа Штора Ну, хай до них неувага, але до нього все ж таки можна б i не такими вже бути. Доктор Рудольф крутить головою. - Нi, панове, там щось сталося. Щось несподiване й раптове. Я не можу чекати. Третiй день нiякого сполучення. Ми вiдрiзанi вiд усього свiту. Коли хочете, лишайтеся дожидати, а я полечу до Берлiна. Майстер Кiн пропонуК менi свою машину. Я зараз же, сьогоднi ж сповiщу вас. Правда, вже нерано, але майстер Кiн береться до присмеркiв бути вже в Берлiнi. Лiтачок - старенький моторовий - по старечому, з кректiнням i шипiнням iз розгону пiдноситься вгору. Гори, димарi, фабрики, iржаво-червонi дахи мiстечка гойдаються й пливуть назад, пiд аероплан. А потiм, погойдуючись, пропливають унизу такi знайомi сiльськi гiрськi хатинки, кози, корови з дзвiночками та брязкальцями. В лице поколюК порох дощу, вiтер гостро голить щоки. Нiчого злого не могло статись у Берлiнi! Сонце то визирне з синюватоП набухлоП хмари, то сховаКться, як мати, що граКться в пiжмурки з своКю дитиною-землею. По дорозi зустрiчаються люди з торбами на спинах - по формi видно, з Сонячними машинами. Нi, нi, нiчого злого не могло статись у Берлiнi. Окупацiя Союзу Схiдних Держав? Не може бути. А як i так, то що ж, ненадовго. Адже ж Сонячна машина - найдужча гармата, як пише любий Макс. Вечiр помаленьку запинаК землю сiрою полою низини гiр - Мати спати йде. Але спина майстра Кiна такою певною, масивною, волохато-футеральною купою випинаКться попереду на тлi безмежного неба, що сумнiватися нема чого: на вечiр лiтак буде в Берлiнi. I раптом залiзне тiло машини струшуКться несподiваним корчем. Доктор Рудольф машинально хапаКться за поруччя сидiння, а товстелезна рука майстра Кiна швидко перестрибуК трошки вгору на блискуче держальце й сильно крутить його вбiк. Але залiзнокрилате тiло знову здригаКться, потiм починаК стрибати вправо, влiво, вгору, скажено, корчево пручаКться, рветься, лютуК. Спина майстра Кiна неспокiйно, розгублено соваКться то в один бiк, то в другий. Дихання мотора - нерiвне, задихане, передсмертне. I вмить настаК моторошна мертва тиша. Голова майстра Кiна озираКться, синювато-блiде лице хоче сказати щось, крикн