ацiйнi цифри, акуратно списанi на довгих папiрцях. Записано вже бiльше за тисячу. Але що з того? Серед них тiльки десяткiв два позначено: "Стан i професiя - робiтник". Решта ж: князi, графи, банкiри, купцi, фабриканти, генерали, радники, професори, артисти, поети. I то переважно якраз вiдомi, знаменитi, шанованi всiм свiтом iмена: старовиннi аристократичнi роди, нащадки монархiв i сучаснi королi iндустрiП, фiнансiв, науки, мистецтва. Навiть служителi бога зареКстрованi. Всi цi люди, старшi й молодшi, чоловiки й жiнки, жертвуючи собою, вiдгукнулися на заклик, усi з'явилися рятувати людство вiд загибелi. Люди цiлком незвичнi до фiзичноП роботи, люди вищоП iнтелектуальноП прадi, аристократи духу, вибранi натури, генiП краси, життя й знання, - нi люди простягають своП руки й пропонують Пх на тяжку, чорну, брудну роботу. Навiть жiнки, навiть пещенi вiками представницi нiжного полу, знаменитi красунi, генiальнi артистки, спiвачки, володарки сердець мiльйонiв людей, i тi з'явилися, i тi готовi взяти лопати в своП лiлейнi руки й копати вутiль. Нiхто з цих людей не злякався працi для врятування людства. Тiльки вони виявляють себе людьми. А та наволоч, та людська худоба, що колись так любила гвалтувати, гордо величати себе робiтництвом, яка так накидалася на всiх "дармоПдiв", "експлуататорiв", "паразитiв", де вона? Нi одного машинiста, нi одного грубника, не кажучи вже про iншi фахи. ТроК залiзничних вищих iнженерiв зареКструвалося й шестеро урядовцiв! А вся маса, ота ледача, тупа, брудна, смердюча черва, волiК бути розчавлена, рознесена на шматки, вигинути у вогнi, пiд кулями, ангж стати до працi. Вона волiК в брудi, в смородi, в холодi, в нечистi жувати свою паскудну жуйку й помалу гинути, анiж вернутись до людського життя. Вони озброюються? Вони пересуваються до льохiв у долiшнi поверхи, закопуються в нори й щiлини, пiдлi паразити? Добре, хай ховаються! Навiки вони себе там поховають! Принц Георг час од часу даК наказ у телефон. I тодi над Берлiном гуркочуть вибухи гармат, нагадуючи про грiзну обiцянку. Але нагади не посувають "паразитiв" до райхстагу. Тихо на вулицях. Не сунуть лавами мешканцi Пх. Глухо позабиванi вiкна й дверi будинкiв, нi одно людське обличчя не визираК вже з них. З полудня граф Елленберг Пде iз звiдомленням до принцеси Елiзи й зараз же вертаКться назад. Принц Георг нетерпляче й хмарно вириваК з нього вiдомостi. Принцеса хвилюКться? Не дуже? Добре А та наволоч у домi що робить, усi тi технiки, шевцi, малярi, хiмiки й тому подiбна гидь? Нiяких агресивних намiрiв? Граф Елленберг поштиво, м'яко заспокоюК. Наволоч сидить тихо. Частина повтiкала. Кривий доктор працюК в себе в лабораторiП й нiкуди не виходить. Усi ждуть. - Добре. Дiждуться. ЦiКП ночi вони матимуть. - А що ж робити, ваша свiтлосте, iз зiбраними? Бiля двох тисяч людей уже зiбралося в райхстазi. I принц Георг, i Найвища Рада мовчать: вони самi тiльки про це й думають. Що робити з цими людьми, якi нiчого не вмiють. Нема ж кому потяга скласти, паровоза розпалити, вагони позчiдати. Смiшно навiть уявити собi цю роботу Пхню. Генерал Бухгольц рiшуче пропонуК: розпустити аiбраиих, сказати, що знову буде визначений день. Нехай iдуть. Нехай так само ховаються в льохи й перечiкують. Тiльки щоб узяли з собою посвiдку, що вони - "Друзi Ладу". I зареКстрованi так само поодинцi, по двоК й цiлими групами поспiхом виходять iз райхстагу, ховають посвiдки й поспiшають додому зайняти краще мiсце в льохах. А Найвища Рада нiкуди не виходить - вона до самоП перемоги стоятиме на свойому великому посту. *** Вечiр тихо, помалу спускаК темно-сiру завiсу ночi над затихлим райхстагом. По каналах мiста вiльно гасаК вечiрнiй вiтер. Темрява густою, непроглядною сажею засипаК Берлiн. I цiКП ночi нiде не видно навiть тих крихiтних первiсних вогникiв, що ранiше блимали де-не-де у вiкнах. Грiзна тиша Зловiсний виск вiтру, шакалячий, самотнiй, зловтiшний. ЗнаК вiн, яка йому пожива буде, нетерпеливиться, ганяКiiмiж кучугурами кам'яниць, нишпорить, б'К хвостом по шибках, жадно скавулить. I раптом зiщулюКться й притихаК. Густу запону ночi громом розпанахуК вибух. За ним другий, третiй, четвертий. Вiтер скажено, несамовито женеться, спiшить, вищить. Але його виску не чути вже в страшному, безугавному, сплетеному з безустанних вибухiв гуркотi. Чорна сажа ночi здригуеться-вона ранена, вона кривавиться вогнем з одного боку, з другого, з третього. Рани множаться, палахкотять, роздирають чорний оксамит, полум'яжене сивий дим угору, в чорне небо фонтани iскор, вiяла сяйв. З-пiд розiдраних, розпанаханих полiв ночi виступають уже контури башт, палацiв, шпилiв, закривавлених пожежами, трiпотливих, миготливих. Гуркiт, пекельний, безупинний, ураганний, трясе небом, хитаК кучугурами кам'яниць, валить Пх, розбиваК, трощить, як дитячi коробочки В гуркотi зливаКться виск вiтру, виття собак, рiдкi зойки людей, трiск i гук падаючих стiн, i плямкання полум'я, i лускання шибок, i ляскiт залiза Небо вкрите одною кривавою раною вогню Берлiн iпалаК, корчиться, валиться, простягаК руки полум'я до неба й реве, стогне, гуркоче в нестямi. Канали вулиць уже яснi, вже теплi, вже нагрiтi, як нiколи. Обхопивши голови порозчепiрюваними, покоцюрбленими жахом пальцями, ховаючи Пх од страшного палу, вiд завалу мурiв, вiд страхiття видовища, кудись божевiльне женуться вигнанi, викинутi люди. Пх часом завалюК палаючими поваленими дахами, часом просто падають i бiльше вже не рухаються, часом розбивають головами шибки вiкон i, деручи склом лице й руки, лiзуть у дiрки. А вибухи за вибухами без угаву, без перерви, сласно, люто, пекельно гуркочуть, гупають, велетенськими молотами б'ють у груди старий Берлiн. Густа масна сажа ночi безупинно хилитаКться подертим лахмiттям, куриться стовпами, вулканами жовто бурого диму, жахно дереться все вище та вище вгору. I вмить гуркiт провалюКться в сажу ночi й зникаК. I настаК страшна, страшнiша за гуркiт тиша. Вона плямкаК криваво-вогневими губами, мовчки блимаК сяйвом у чорне небо, хрумтить залiзобетоновими кiстками, сласно мугиче виттям вiтру й собак I хто знаК, що в черевi в неП, якi нерозiрванi гуркоти, якi ще ляскоти вибухiв роздеруть ПП, щоб вирватись на дику волю. Але сiро синiй ранок, трупно-блiдий, мертвими руками безсило розсуваК подерту завiсу ночi й витираК кров iз неП. Блiднуть вогневi рани, слабне, розпливаКться жовто-буре вiяло в небi, рiдшаК густе вiниччя димiв. *** I знову по вимерлих, закурених, затканих димом вулицях лопотять мотори, ритмiчним перебоКм цокаК залiзо копит, знову галасливим лаконiчним стогоном гримлять сурми й ревуть рупори. - До райхстагу! До райхстагу! До райхстагу! Вiсники перестрибують через трупи, обминають залiзобетоновi завали, продираються крiзь хмари диму й трублять угору, вниз, у стiни, в дим, у вогонь. Але тепер не висуваються голови з вiкон i балконiв, нiхто не проводжаК враженими очима чуднi, загадковi постатi. I не стягаються вже нi купками, нi поодинцi навiть учорашнi "Друзi Ладу". Тихо й мертво круг райхстагу. Тiльки на сходах чорними тiнями в глухих касках завмерла варта. Тихо й мертво в кабiнетi НайвищоП Ради. Смердить горiлою фарбою пiдлоги, димом соснових трiсок i поганим тютюном Штiфеля. Обличчя синюватi, з буро-фiалковими тiнями пiд очима. Принц Георг сталево невтомно ходить iз кутка в куток, заклавши одну руку за вiдворот, а другу за спину. Затоки чола вкрилися синюватою жовтизною, нiс схуд за одну нiч. Граф Елленберг чуйно пiдводить голову: кроки генерала. - Ну?! Генерал Бухгольц мовчки йде до столу, наливаК жовтявоП води в склянку, випиваК одним духом, потiм другу, третю. - Ну, генерале? Генерал витираК вуса ребром пальця й безсило сiдаК тут же коло стола, витягши ноги в лакованих чоботях iз острогами. - Безнадiйно! I вiн заллющуК припухлi вiд безсоння очi. - Цiлком безнадiйно. Багато населення втекло ще до бомбардування поза Берлiн. Друга частина забилась у льохи й долiшнi поверхи. Третi поскупчувались тут, у цих кварталах, круг райхстагу. Мудро. Четвертi озброПлись i готовi битись. Нашi люди перевтомленi. НастаК апатiя. Результатiв од нового ааклику нiяких. Берлiн горить. Валяться цiлi вулицi. Вби тих мало, але К. Скiльки в руПнах i пiд ними - невiдомо. Розбито бiржу. На вулицях нi душi. Безнадiйно. У принца Георга на щелепах виступаК по гулi. Вiн iзриваКться з мiсця й знову ще твердiше, ще сталевiше ходить iз кутка в куток. - А, пiдлi паразити, вони сюди позбiгалися, пiд райхстаг? Добре! Ми Пх виженемо и звiдси. Я, панове, пропоную вжити газу. Повиводити всiх "Друзiв Ладу" за Берлiн, дати два днi, решту виморити газом. Генерал Бухгольц, не розплющуючи очей, крутить головою: безнадiйно. Всi розбiжаться за цi два днi. А коли б i не розбiглись, яка рацiя Пх винищувати. Хто ж буде працювати? Не смергь Пхня потрiбна, а праця. Iнша рiч, коли б було досить батальйонiв, узяти Берлiн в облогу. Не допускати масу до водя й до трави. Але для цього потрiбна цiла армiя дисциплiнованих воякiв, а не тi бiдолашнi двi-три тисячi молодих людей" де майже жоден iз них не був на вiйськовiй службi. Справа безнадiйна. Принц Георг стоiть бiля грубки й похмуро, не клiпаючи, дивиться в щiлинку, в якiй видно жовтогарячий жар. Довго стоПть, нотiм рiшуче вiдходить, стаК бiля столу й обводить усю Раду сталевими, впертими очима. Так, вiн згоджуКться, що сирава поки що програна. Не безнадiйна, апоки що на цей меят програна. Генерал маК рацiю. потрiбна армiя. Отже, треба цю армiю здобути. Бiльше нiчого I тодi знову розпочати гру. I вмлiваючий од, сну генерал, i пожована безсонням Рада здивовано й чекаюче дивляться на свого голову. Принц Георг мав на увазi цей результат iще цiКП ночi. I вiн маК такий план На тих лiтаках, що ще можуть придатися, вилетiти до АзiП. З усiх даних видно, що Схiд не допустив до себе зарази. Але вiн не зможе втримати iзоляцiП й заразиться Отже, вiн повинен виступити проти Њвропи й винищити Сонячну машину. Чому вiн не робить цього досi? Невiдомо. Можливо, що ще бореться в себе Можливо, не знаК тутешнього стану. Треба вияснити йому ситуацiю. Отже, висновок такий частинi "Друзiв Ладу" летiти до АзiП. Друга частина лишаКться тут бути в постiйному контактi з лiтаками. Коли Схiд здоровии i наважиться забезпечити своК здоров'я походом на Њвропу, тi "Друзi Ладу", що лишаться, тут, мають виконати пiдготовчу роботу для остаточноП акцiП. Сам принц Георг готовий летiти до АзiП. Хто маК що сказати з приводу цiКП iдеП? Нiхто з Ради нiчого не маК сказати - що можна сказати тому, хто все програв? Так само й принцеса Елiза нiчого не маК сказати. Навiть проти того, щоб сам принц Георг летiв до АзiП, нiчого не каже. А могла б же хоч трошки засмутяiти, ну, хоч для ока вдатя, що страшно за нього. Адже путь не легенька: через мертву сонцеПстську пустелю летiти до АзiП. А там що? Але принцеса .Елiза не смутнiК й нiчого яе вдаК. Хмарно й суворо стиснувши широкi брови над очима, теж жовтяво-сiра вiд жаху яочi, вона коротко даК свою згоду. I коли принц Георг, одягнений уже для подорожi, прощаКться й нiякове, несмiло чекаК чогось, принцеса Елiза не розумiК й холодно простягаК руку для поцiлунку. Тiльки руку. Решта простягнеться на схiдцях трону. *** Бiлi кошлатi мухи легко й нечутне обсiдають трупи Берлiна. Вiтер роями жене Пх недогорииiми вулицями, бiлим холодним пластиром залiплюК чорнi рани, обмотуК ватою кiстяки порозбиваних башт i будинкiв. Нечутними холодними роями сiдають мухи на минуле й залiплюють вогнево-кривавi навiснi рани м'яким товстим пластиром. Лежить Макс на кацапi, гидливо й невiдривно мружачi отi в засмальцьований томик. Снить нiколи небувалим, безглуздим життям. Лежить у норi перин, а руки в рукавичках. Лежить, мружить вiястi очii, потiм усуваК голову в вору й знову лежить у снi. В лабораторiП на пiдлокiтнику й на пiдлозi бiля вiкон голчастий срiбний iней. До металевих частин машин торкатися голими пальцями не можна - холодно, неприКмно. Чужi, непривiтнi, колючi машини також сплять. Та доктор Рудольф i не торкаКться. Iнодi тiльки зайде до робiтнi, постоПть коло столу, доводить пальцем по поросi й тихенько шкандибаК собi назад. Нема часу йому сидiти в холоднiй, мерзлiй, чужiй лабораторiП. Треба знову воаити дрова з лiсу. Потiм пиляти Пх, потiм колоти, потiм розносити Пло хатах графського буднику. Принц Георг раптом виПхав до свого аамку лаштувати своК гнiздо. На три кiмнати треба щодня лаливо готувати. Старому графовi з графинею (в однiй кiмнатi живуть, тодi розкошувати - до окремiй кiмнатi мати,). Батьковi i матерi на одну кiмнату та принцесi Елiзi на одну. Та ще ж часом i свою спальню треба коли-не-коли протопити, огрiти своП нори. Вiд Макса помочi нiякоП - що йому до якихось там графiв i принцес. Хай собi самi рубають. Старi? Так хай помирають. Хорi, раненi? Так хай iздихають. Кому вони потрiбнi? I йому самому нiякого тепла не треба - не замерзне дiд перинами, а як i замерзне - кому вiд того бiда? Та й батьковi, власне, нiякого тепла не треба. Пiдупав старий. Пiсля тоП ночi якось раптом, одразу пiдупав, ослаб, знесилiв, наче вклав у ту нiч усю рештку своПх сил, надiй i вiри. Також цiлими днями сидить закутаний у кожух у фотелi, оброслий, зачучверений, невмиваний, мовчазний, i дивиться або в ЊвангелiК, або на порожню, пустельну, засипану чистим, незайманим снiгом вулицю. Чисту-чисту, без нiякiсiнького слiду колiс, з рiденькими запорошеними ямками вiд чиПхось нiг. Наче в полi стоПть дiм, наче в снiговiй безлюднiй пустелi. I ЊвангелiК тепер - снiгова холодна пустеля. Той самий детективний роман, що i в Макса, i так само, як Макс, гидливо й непорозумiло, застигло мружаться очi батьковi. Доктор Рудольф не говорить iз батьком. Отак мовчки внесе оберемок дров, обережненько, стараючись не гупати, спустить додолу перед грубкою, витягне шворку й вийде навшпиньках iз кiмнати. Та й з графами невеликi розмови бувають. Старий уже не Пжить до нього теплою насмiшкою сивi стрiхи. Сидить, як батько, перед вiкном у кожусi, з позамотуваними в ковдри старими ногами, й непорушне годинами дивиться на вулицю, на чистий, срiбно-iскристий порох, що ним граКться вiтер. Але зовсiм уже мовчки, зовсiм безшумно носить дрова доктор Рудольф до кiмнати принцеси Елiзи. Батько часом iз матiр'ю при ньому заговорить, iнодi гляне на доктора Рудольфа, буркне: "Навiщо такi великi оберемки носиш-пiдiрватись хочеш?" Старий граф часом привiтаКться, спитаК, скiльки ступенiв морозу, стара графиня ласкаво, тепло дякуК, прохаК вибачення за турботи. А тут нiколи нi одного слова, нi одного звуку, нi одного погляду. Коло вiкна iз шитвом чи коло столу за якимсь писанням - чорна постать iз червоним полум'ям волосся. I переважно спиною до доктора Рудольфа. Або найбiльше - профiлем, змарнiлим, кiстяним, скупчено суворим. Панi Штор майже щоразу нiжно гладить доктора Рудольфа iпо плечах, нiжно й винувато - вiн не повинен сердитись на принцесу за ПП таку поведiнку: вона, напевно, дуже-дуже вдячна йому за його послуги, але тiльки сказати йому не може. Треба зрозумiти ПП i простити. Вона стiльки втеряла вiд СонячноП машини. А тут iще через неП мусила розстатися з коханим нареченим. Хто знаК, чи знайде вiн що-небудь у себе вдома для гнiзда, чи не зруйноване й там усе. Так ретельно готував гнiздечко, мостив, прибирав, думалось: от-от поберуться, перейдуть, почнуть жити - i раптом удерлись божевiльнi люди й розтрощили життя. Не треба звертати уваги на ПП поведiнку, а пожалiти бiдну: днями й ночами вона не спить - все про принца Георга думаК, турбуКться. А вдень переварить, миК посуд, шиК, латаК. Руки стали бiдненькiй червонi, шорсткi, грубi - куди там про манiкюри думати. Але яка мужня, яка сильна, яка терпляча дiвчина! Iнша на ПП мiсцi вже давно б була пустила руки, стратила б волю, впала б у вiдчай. А вона тiльки мовчить. Мовчить i все робить. I не можна, ой, не можна Пй нiчого навiть сказати, не те що помогти, все сама, нiякоП помочi, нiякого привiлею. От тiльки хiба що дров самiй нет сил пиляти й носити. Доктор Рудольф слухаК мовчки, тiльки одвертi голi хлоп'ячi очi його все дивляться в пiдлогу - не смiють глянути в материнi очi, бо злякаються материнi очi, зустрiвшися з ними. Так i виходить iз кiмнати, спустивши очi додолу. Але так само й до кiмнати принцеси Елiзи входить, не пiдводячи Пх. Тихо-тихо виплутуК шворку з оберемка, i в кiмнатi стоПть така тиша, що чути, як надворi цвiрiнькають горобцi. Але зате Труда, мила, хороша Труда, трошки помагаК докторовi Рудольфовi. Насамперед помагаК бронзово-золотистим здивовано-веселим, наПвно-одвертим блиском очей. Що?! Сумувати? Чого?! Незрозумiле. Абсолютно незрозумiле. Хiба не чудесна зима цього року? Пишна, щедра - всю тобi землю застелила пухнатим чудесним килимом, качайся, перекидайся, заривайся в нього з головою. Мужчини всi - квашi, слабодухi макухи - ммее... тоскно, нудно, холодно, сумно, безнадiйно. Один доктор Рудольф козак. Та ще доктор Тiле: цiлими днями на полюваннi, стрiляК, ловить лисиць, собак, здираК шкури, робить кожухи. Труда неодмiнно з ним ходитиме на полювання, от тiльки напиляК з доктором Рудi багато дров. I пиляК. Старанно, серйозно, тiсно стуливши милi губки, тримаК обома руками держальце пилки й з усiКП сили тягаК туди й сюди. Матово-смуглявi щiчки темнiють рум'янцем, очi бризкають блискучою бронзою, з-пiд темно-синього хлоп'ячого берета весело, бадьоро телiпаються чорно-синi кучерi по плечах. Чудесно! А потiм бере в жменi сипкого, голчастого, колючого снiгу, i по-хлоп'ячому вихиляючи плечима, рiшуче бiжить до староП засипаноП снiгом оранжереП. Там у норi з перин лежить макуха з вiястими, сонними, гидливо примруженими очима. Ану, годi лежати! Що за тюхтiйство таке! Раз, два! Нi? Ну, так от! I в нору за шию, в лице летить голчастий, сухий, холодно колючий снiг. Тюхтiй сердиться, витрушуК, обурюКться, вiдвертаКться лицем до стiни й бере в руки детективний роман. - Фе! Сором! Скандал! Ну, справдi, як же не сором? Правда, Рудi? Ну, милий Рудi, це ж просто незрозумiле: лежить, як ведмiдь у барлозi. Вам треба знову "Друзiв Ладу", щоб пiдняти? Правда? Максе, ну, вставайте ж, Пй-богу. Гайда на саночках спускатись. Маса народу санкуКться. Але можете собi уявити, Рудi. все дiвчата, жiнки й зовсiм-зовсiм молодi хлопцi. Мужчини ж усi отак само лежать, як Макс. Що це значить, Рудi? Рудi не знаК. Так, правда, лежать колишнi владики, господарi життя, лежать випотрошенi, обвислi, як порожнi торби, а жiнки штопають, шиють, перуть, нiжно гладять Пх по головах, вибачливо потiшають, жартiвливо термосять Пх снiгом, соромлять. Так, це правда, а чому так - не знаК доктор Рудi. От i сам вiн лiг би в свою нору, лiг би замотком на всю зиму, на все життя, заплющив би очi, дихав би теплом свого власного тiла - i хай замiтаК, заносить снiгом. Хай днями й ночами сумуК собi десь там за своПм коханим червоне полум'я волосся. Лежати б собi в замотку, без руху, без суму, без усякого полум'я. А чому нi Труда, нi мама, нi графиня, нi принцеса, нi жiнка технiка, нi дiвчата з саночками, чому вони не хочуть лежати заметками, чому вони ходять так спокiйно, так упевнено, так весело по мертвiй землi, чому вибачливо гладять голови тюхтiПв, чому штопають, шиють, грiють - невiдомо Невже справдi жiнка стоПть ближче до тварини - i Пй легше втратити людину? Њ в неП самець, К дитинча, К кого лизати, любити, К чим нагодувати себе й Пх - чого Пй бiльше треба? Та й що вона втрйтила? Ланцюги? Чи iнше щось тут К-не знаК доктор Рудi й не може пояснити милiй, хорошiй Трудi. *** Звiстки з АзiП немаК. А серце принцеси щоранку прокидаКться з нiжним болем, з холодком чекання, iз страшними поривами туги. I болючий, i солодкий ритуал от принцеса сидить боком до грубки в глибокому фотелi iз шитвом у руках, накинувши на плечi кожушанку, боком сидить, а не спиною й не лицем, щоб у полi зору були i дверi, i грубка, поганенька, незграбно змадикована принцом Георгом. От чути в коридорi важкi, нерiвнi й обережнi кроки I вже любо сидiти в фотелi, i вже повно повно стаК в холоднiй кiмнатi, вже все нашорошено чекаК в нiй. i грубка з акуратно вийнятим iз неП принцесою попелом, i фотель, i голка, i синюватi вiд холоду, замерзлi вiд чекання руки принцеси. От тихий, несмiлий, винуватий стукiт у дверi. - Прошу! Холодний, сухий, чийсь дивно-чужий голос виходить iз уст принцеси Елiзи, з тих уст, яким трудно дихати вiд. стримуваного хвилювання. Лице принцеси замкнено-сухе, холодне, не ворухнеться, очi строго спущенi до шитва, облямованi пухнатим темним мереживом вiй. А в палi зору пiд сiткою вiй видно ноги, великi, обережно, навшпиннках шкаддибаючi, в подертих черевиках. Вони так боязко, тихесенько шкандибають до грубки, наче по серцю принцеси ступають. I таки по серцю, бо аж холоне, аж стискуКться воно й здригуКться на кожний крок. I скорботно дивуКться: що ж воно, боже, таке? Чого такою дивною, мiстичною нiжнiстю тягне вiд цих калiкуватих нiг у великих подертих черевиках? Чого гарячим зворушенням заливаК груди вiд цих боязких, червоних од морозу рук, що так безшумно витягають шворку з-пiд оберемка дров? От вiн зараз вийде, не дiставши навiть кивка головою за свою послугу, як останнiй наймит-попихач, якого навiть не помiчають. Тихо-тихо причинить дверi й зникне до вечора. I до вечора принцеса буде любовно брати з оберемка по однiй дровинячцi й з нiжнiстю всувати ПП у грубку. А увечерi так само боязко, винувато, не смiючи кашлянути, принесе нову в'язку старанно нарубаних дров. Принесе знову кричущу, зв'язану нiжнiсть, солодкий бiль i тужне зворушення. I знову очi принцеси холодно, гордовито будуть спущенi на книжку бiля свiчки, по якiй хилитатиметься тiнь гнотика. А в душi весь вечiр i всю нiч хилитатиметься солодко й боляче здивовання: що ж це тане, боже мiй? Хто од зробив, що в цiй шкутильгаючiй постатi, пiд цим стареньким палвтомi, пiдперезаним ременем, захована така хвилююча, безкрая насолода, таке неймовiрне щастя ПП. От сховане, сховане воно там усерединi ПП, в цiй- незграбнiй, боязкiй шкаралупинцi. Досить Пй зробити рух, торкнутись до шкаралупки - i вибухне з неП, i обхопить обох таким чудом, вiд якого можна захлинутися. Але очi принцеси навiть не клiпнуть, не пiдведуться. Бо, коли пiдведуться, коди зустрiнуться з тими голими, дитячо-одвертими, благально-покiрними вiкнами в душу (а вони повиннi бути саме благально-покiрнi!), тодi... тодi все завалиться. Не стане нi АзiП, нi Њвропи, нi сонця, нi планет. I тодi треба швидко-швидко, моментально втекти и заритися в якусь печеру в глибинi непролазного лiсу, далеко-далеко вiд людей, вiд минулого, вiд можливого майбутнього. А чому б I нi? I принцеса чуК, як холонуть Пй ноги, як знеможено, злякано затихаК душа й щоки починають горiти палаючим стидким вогнем. А з АзiП все нема та й нема нiякоП звiстки. I як приходить граф Елленберг, як тiльки вступаК в хату його жiночо-м'яка постать iз оброслим рудою, обсмиканою бородою лицем, так принцеса Елiза вся зiщулюКться, вся зсихаК й натягаК себе на дрiт суворого чекання. А коли вiн виходить, не дiставши й вiд неП нiякоП звiстки з АзiП, принцеса Елiза вся спадаК й знеможено звiшуК руку з поруччя фотеля. РозумiКться, все могло статися: могли лiтаки з принцом Георгом не долетiти, могло трапитися нещастя з посланцем, а може, захорiв принц Георг. У кожному разi, поки що звiстки нема. А пiсля того настаК вечiр, наступають ранки, дощовi, снiговi, хмарнi й сухо-сонячнi, але все холоднi, й усе треба палити в грубцi. I все шкандибаюча постать, мовчазна, несмiла й понижена (понижена всiма-всiмаП), носить оберемки дров, ступаючи навшпиньках. I часом принцеса Елiза iз страхом впиваКться руками в поруччя фотеля, щоб не глянути, щоб не пiдбiгти, не схопити в руки обросле кошлате лице, щоб iз гнiвом, болем i ридаючою нiжнiстю не зiрвати з нього цього мовчазного смиренного пониження. Але раз граф Елленберг приходить не з питайним виразом ласкавих очей, а iз стримано-трiумфальним. I принцеса Елiза з острахом схоплюКться йому назустрiч. Звiстка?! Граф Адольф нiжно й обережно, як спiйманого метелика, за кiнчик, пiдносить принцесi невеличку товстеньку куверту. Потiм скромно й мовчки вiдходить у далекий куток, бере в руки "Теорiю омнеПзму" й пильно читаК, вiдвернувшись од таПнства, що вiдбуваКться на другому кiнцi кiмнати. Принцеса Елiза сидить у фотелi, й аркушики паперу хистко погойдуються в ПП руках. "Високоповажна й Дорога Кузино! Посилаю Вам свiй всевiдданий рапорт! Прошу не гнiватися за запiзнення - вина не моя, а тих тяжких обставин, в яких доводиться боротися за наше святе, велике дiло. Я поминаю тi пригоди й нещастя, що траплялися нам по дорозi до IндiП й що коштували нам двох лiтакiв i тринадцятьох людей - половину нашоП експедицiП. Цi пригоди забрали в нас, крiм того, багато часу. Але найбiльше часу забрав арешт, в який ми попали зараз же, як перелетiли на територiю Союзу Схiдних Держав. Явище об'Кктивно вiдрадне, бо показуК здоров'я й пильнiсть схiдних народiв, але суб'Кктивно воно нам коштувало багато прикростей. Нас узято за комiсарiв Квропейських Каесемiв, i хоч нi одноП СонячноП машини не було знайдено на наших апаратах, нас усе ж таки тримали в строгiй iзоляцiП. Можливо, що ми ще й досi б сидiли або нас були б уже розстрiляли, коли б не став нам у пригодi Њвро-пейсько-Американський Союз Оздоровлення. Це органiзацiя Квропейцiв i американцiв, яким удалося врятуватися на територiП Союзу Схiдних Держав; вона маК ту саму мету, що й ми. Переходячи до самоП сутi справи, маю щастя донес ти, що вона стоПть на доброму грунтi. Дiйсно, вся Њвропа й Америка обхопленi страшною пошестю, i надiП на видужання зсередини немаК абсолютно нiякоП. Що дня стежники Союзу Схiдних Держав доносять про щораз бiльше й бiльше здичавiння Квропейсько-американського свiту. Нам, дiтям цього свiту, доводиться з болем соромитися перед нашими азiатськими велико душними сусiдами - така неглибокiсть, така нетрив кiсть були в нашiй вихвалюванiй цивiлiзацiП. Картини, якi малюють стежники, наводять на глибокий сум i ви кликають жагуче бажання поспiшити на порятунок загибаючому пiвсвiтовi. Я не буду Вам Пх переказувати, бо Ви самi щодня Пх бачите на нашiй нещаснiй батькiвщинi. Скажу тiльки, що найтрагiчнiше враження роблять такi велетнi нашоП культури, як Париж, Лондон i Нью-Йорк. Це тепер - моторошнi, фантастичнi пустелi. РуПвничо-отруйна робота наших божевiльних продерлася й на Схiд. Легенда щастя з силою пожежi по висушеному спекою степу спалахуК то тут, то там - i доводиться вживати надлюдських, героПчних i часом жорстоких заходiв, щоб гасити небезпечнi мiсця. Бувають випадки, коли Верховна Комiсiя Союзу Схiдних Держав, спецiально призначена для боротьби з Сонячною машиною, даК накази видушувати газом або палити радiКм цiлi округи, зараженi Сонячною машиною. Особливо часто трапляКться це з островами. Урядовi кола IндiП досить оптимiстично, хоча й стримано, дивляться на результат боротьби. Вони гадають, що на весну дезинфекцiя в нях досягне iдеальноП височнии. Охорояу кордонiв i на полi, i на морi провадиться iдеально - i тепер майже немаК випадкiв, щоб iз Њвропи лопав хоч один сонцеПст до Африки або АзiП. Справа походу виглядаК зовсiм легкою й потребуК тiльки певноП кiлькостi окупацiйних армiй. Божевiлля СонячноП машини К тим добре, що воно, паралiзуючи все культурне й людське жлття, паралiзуК вкупi й яку-небудь здатнiсть до органiзацiП. Нiякого опору, розумiКться, ця маса жуйноП худоби не зноже протиставити. Все завдання окупацiйних вiйськ буде в тому, щоб iзолювати здатнi до видужання елементи вiд абсолютно безнадiйних i щоб знищити останнi iз найменшою загибеллю невинних. Але це вже вiдноситься до техяiчного боку плану кампанiП. Отже, зажiячуючн свое донесення, я дозволяю собi висловити найпоштивiшу надiю навеснi бути в Берлiнi б схладти до. дреирадяах нiг найпрекраснiшоП Жiнки Заходу своП радiснi привiтання. ЏП покiрний i всевiдданий раб Георг Р. S. Не можу при цьому не висловити свого гарячого жалю, що Вам доводиться перебувати в краПнi божевiлля. Для мене не було б бiльшого щастя, як мати змогу перевезти Вас сюди, але тi труднощi перельоту, якiП стоять серед теперiшнiх умов на шляху, лякають мене й сковують мiй язик у благаннi перелетiти сюди. Ще вважаю за варте ВашоП ласкавоП уваги таке i серед Союзу Оздоровлення, i серед урядових сфер Сходу пануе однодушна опiнiя, що пiсля вичищення Њвропи й Америки вiд СонячноП машини на цих континентах мусить на довший час запанувати залiзний режим абсолютноП диктатури вибраних, цебто найстрогiша монархiя без нiякоП тiнi парламентiв i таму подiбних руйнуючих волю й здоров'я народiв iнституцiй. Союз Оздоровлення вже тепер у порозумiннi з Союзом Схiдних Держав провадить тяжку и вiдповiдальну роботу вибору вiдповiдних людей, на плечi яких буде складений великий, але геройський тягар улравлiння краПнами. При цiй нагодi не можу не подiлитися з Вами своКю радiстю й страхом мою скромну особу призначують на цей трудний подвиi для Нiмеччини. Не смiючи ухилятися вiд цього великого обов'язку, чуючи над собою благословляючi тiнi наших предкiв, я, одначе, почував би в своПх плечах незломну мiць, коли б знав, що поруч зi мною на схiдцi трону сходитиме iстота, перед якою схиляються i плечi моП, i колiна. Ваш колiносхилений Георг. P. P. S. Вiдповiдь прошу передати посланцем. Щодо дальшого листування, то прошу не дивуватися й не турбуватись, коли вiд мене не хутко буде лист. Надзвичайно важкi умови подорожi, а особливо необхiднiсть якнайбiльшоП обережностi, можливо, не дозволить менi часто посилати посланцiв. А то й до самого початку акцiП не доведеться послати. Не полохати треба масу, а захопити ПП зненацька. Тим менше буде жертв i легше та швидше вiдбудеться вся ця тяжка операцiя дезинфекцiП. Отже, може, просто до побачення. Г" Граф Елленберг i здивований, i занепокоКний: на рiвно-блiдому, висхлому, з кiстяним овалом лицi принцеси Елiзи зовсiм нема того пiдняття й трошки п'яного захвату, що щойно бачив вiн на лицях генерала Бухгольца й сенатора Штiфеля. Воно, це лице, немов присипане сiрим порохом, стомлене й нудне, як пiсля трудноП Пзди полем у старовинному екiпажi. А очi задумливо мружаться на щось далеке далеке й тоскне. Граф Елленберг м'яко пiдступаК ближче, м'яко влазливо намацуК поштивими словами щiлинку до душi, але принцеса Елiза акуратно, з повiльною задумою складаК листа й затикаК всi щiлинки. А коли граф Елленберг поштиво вислизуе з покою майбутньоП королеви Нiмеччини, вона дивиться на вiкно, в яке зазираК синiй присмерк, i тоскно слухаК, чи не чути шкандибаю чих навантажених крокiв у коридорi. I вночi лежить принцеса Елiза з розплющеними очима й застигло, непорушне дивиться в тьму кiмнати. На пiдлозi коло грубки дотлiваК вихлюпнутий жовто-червоний вiдблиск вогню, i вiд нього тягне такою безвихiднiстю, такою застиглою тугою й самотою, що очi принцеси самi собою наливаються чимсь гарячим-гарячим. *** А бiлi мухи монотонно, вперто, безупинно обсiдають дахи, дерева, вулицi. Тиша взулася в бiлi пухнастi панчохи й уже навiть не рипне нiчим уночi, не зашарудить. М'яко зсуваКться день у нiч, нiч - у день. Сонце зникло, тiльки часом коли-нс-коли боком, низом, винувато пройде над Берлiном таке червоне, таке байдуже, холодне, заклопотане й зараз же ховаКться в синювато-попелястi хмари. А може, того тюхтiП сплять у замотках, що тепер уже зовсiм-зовсiм Пм ясно, що всьому кiнець, тепер, пiсля тоП дикоП, божевiльноП, пекельноП ночi. Бо таки таккiнець. Тепер ясно, що немаК нiяких сил, якi б повернули людину. Тепер ясно, що нiколи-нiколи не загориться вже вiясте сяйво над Берлiном, нiколи не загуркотить машина, не задзвенить сумним лагiдним плачем вечiрнiй дзвiн у наПвних будиночках бога. Тепер це все ясне. I ясно, що мусить умирати за Машиною й людина. "Ну, так що? Ну, i хай тварина. Що тут страшного? Вiльна, здорова, весела, любовна, щаслива тварина хiба не краще за скуту, хору, гнилу, злу, брехливу, нещасну людину? К чорту ПП!" Мила, люба Труда. Хороша тваринка! Може, вона й маК рацiю Може, дiйсно к чорту гнилу, нещасну, злу людину. Може, справдi нехай вона вигибаК, вигниваК в цих макухах, i нехай росте нова тварина в тих дитячих дзвiнких голiвках, що так весело перекидаються в пухнастому бiлому килимi? А сонце щораз нижче ходить понад обрiКм, щораз неуважнiше, щораз коротше визираК з-за снiгових понурих хмар. I вiтер стаК щораз суворiший, понурiший. I все рiдше приходить i Труда, i все млявiще звучить ПП голос. I все рiдше чути дитячi голоси за муром бiлого саду. Не чути Пх уже й на тих горбочках, повз якi доктор Рудольф ходить до лiсу й на рiчку. I на рiчцi постатi такi млявi, байдужi, мовчазнi: наче сплять iдучи, сплять, набираючи води з ополонок, сплять везучи. I часом, коли мiсяць головою роздере густу чорну вату хмар i виставить iз дiрки здивовано-журне кирпате лице й по бiлому савану розiллКться синя туга його, доктор Рудольф тихенько пiдбираКться до вiкна й довго-довго дивиться на самотню чорну постать, суворо схилену над столом. I коли приходить до себе, а Макс не спить i може бачити його очi, вiн, не роздягаючись, тiльки черевики скинувши, засуваКться в дiрку свого замотку й пильно ховаК лице. I довго-довго не спить доктор Рудольф, дивлячись у густу тьму неклi-паючими очима. По диханнi й рухах Макса вiн знаК, що й вiн не спить. I не сплять десь тисячi тисяч Максiв. Не сплять i дивуються, жахаються i цепенiють в одчаП та безнадiйностi. I, може, проклинають. А на ранок доктор Рудольф уже знову несе оберемок соснових дров, уже тихенько стукаК, не чекаючи вiдповiдi, входить до кiмнати й складаК дрова бiля грубки, незграбноП, невмiло складеноП. I червона голова не повертаКться нi на його стукiт, нi на його обережнi кроки. Тiльки панi Штор потiм нiжно гладить сто плечах i дякуК бiдному Рудi за його тяжку для них усiх роботу, дякуК за себе, за бiдного батька й за ще бiднiшу принцесу Елiзу. РозумiКться, принцеса дуже вдячна, тiльки сказати не може, бо гордiсть у цiКП дiвчини бiльша за ПП вдячнiсть. А бiлi мухи то спиняються, то знову обсiдають заснулу землю i вкладаються в бiлий, чистий саван. Днi безшумно, одноманiтно пересипаються в ночi, ночi безшумно чсуваються в днi. В холодних кам'яних печерах, у пiр'яних, пухових норах сонно плямкають iстоти, що колись гордо звалися людьми. *** I от на бiлому, чистому саванi з'явилися чорнi, маснi латки. Сонце вже не ходить понад самим краКм обрiю, вже не гнеться винувато, кудись поспiшаючи, не визираК сердитою червонопикою мачухою з-за хмаряних горбiв. Весело розпихаючи сиво жовтi кучугури, владно, ясно сiдаК на трон i робить свiй об'Пзд. I вiтер уже не ганяКться дурним цуценям за роями бiлих мух. Грайливий, бурний, нетерплячий, розкудовчений гасаК вiн поперед ВеликоП Матерi, розкидаК ПП вiдозви на всi боки, сурмить у сурми: прокидайтеся! Доктор Рудольф уже не возить, не пиляК, не рубаК дров. Панi Штор давно вже переказала Рудi, що принцеса Елiза просить бiльше не трудити себе дровами - по хатах уже не так холодно, як перше. I доктор Рудольф давно вже вiльний. А в лiсi ще вiльнiший. Без вiзочка, без саночок, без сокири й пилки шкандибаК собi доктор Рудольф старими дорогами, ловлячи зарослим, кошлатим, смiшним лицем благосно-теплi вiдозви ВеликоП Матерi. I лiс ловить i задоволене бурмотить: шепеляво гуде пiсню в зелену гiлчасту бороду. На дорозi в холодку лежить легесенький учорашнiй снiжок, i земля - як борошном посилана А в самому лiсi - снiг жовто-синiй, рябий, у чорних, масних латках на горбах, як шкура бiлого сетера. На кам'яних стовпчиках дотлiвають бiлi шапочки. Учорашнiй снiжок липне з землею до пiдборiв твердими гульками, якi треба весь час одбивати. На сонцi безсоромно оголилися бiлi стовбури еерези, розпустивши довгi нечесанi коси. ТорiшнК жовте задубiле листя на дубках сухо, паперово й весело шелестить. Крихiтнi пташинки десь над головою попискують iз таким звуком, наче в кишенi побрязкують маленькi ключики. А сонце сипле вiдозвами, i вiд нього до примружених вiй тягнуться кошлатi вiники променiв. Лiс густо, лунко переливаКться хвилями шуму. Доктор Рудольф сiдаК на пеньок лицем до ВеликоП Матерi, примружуК очi й сидить, не рухаючись, як великий лахматий жук. I не треба нiяких кам'яних печер, нiяких лабораторiй, радив, машин. Сидiти днями, мiсяцями, поводячи вусиками н пiдставляючи то один бiк пiд ласку Матерi, то другий. Сидiти й слухати густий лiсовий шум, слухати хвилi днвно спiваючоП радостi й незрозумiлi несподiванi завмирання серця як перед якоюсь великою тайною. Звiдки ж радiсть, i тайна i гарячий, затаКний крик у грудях? Доктор Рудольф розплющуК очi й непорозумiло, схвильовано оглядаКться навкруги голими, одвертими, сяючими очима. десь гуде дрiт. Де тут серед лiсу, далеко вiд дороги, може взятися телеграфний дрiт. А гуде. Густо, рiвно, мегвлiчно гуде. Доктор Рудольф устаК й iiде та гудiння, шукаючи стовпiв. Але нема нiяких стовтiiв - дамi -стовбури, самi милi, вкритi лускою, червонувато-бурi стовбури. А гудiння щораз ближче, щораз виразнiше, от-от зовсiм близько. Ах голубчики! То ж вони-раднi, .милi, роботящi вiстуни весни. То вони пообсiдали ранню вербу, повпивалися в ПП пуп'янки, швиотяться, перелiтають iз гiлляки на гiлляку. То гуде верба, гуде бджоляним, джмелиним гудом, телеграф весни. ллК ж скiльки Пх - кошлатих, старанних, дiловитих! Звiдко вони так рано довiдались, щ отут, у цiй долинцi, стоПть верба, всiяна сиво-срiбними солодкими пуп'янкам"? Хто сказав Пм це? Якi телеграфи рознесли цю звiстку по Пхнiх вуликах, нiрках, щiлинках? А латки с кожнiм днем стають щораз бiльшi, ширшi, саван жавкне, пухкишаК, расповзаКться - оголяКться сонне тiло землi, зiтхаК густим теплим вiтром, протягаКться лiсовiми шумами. Доктор Рудольф шкандибаК вулицями, в вулицi масно мокро блищать асфальтами, вимитим склами, гомонять голосами. Вiкна, дверi, тераси, балкони пороачинюваяi На вiкнах, дверях, балконах, терасах - людськи зарослi кошлати жуки, кузьки, бджоли, .джмелi. Гудуть весвяно, поводять вусиками, пiдставляються то одним боком, то другим пiд ласку Матерi. А там воду везуть на вiзочках, весело, дзвiнко перегукуючись iз жуками. А там знову перевозяться з маленьких теплiших нiрок до великих печер iз терасами, з балконами, що взимку пустовали. А в грудях недовiдома, нiякими машинами и лабораторiями не зроблена радiсть i тьохкання, замирання перед хвилюючою тайною. Без телеграфiв, газет i вiдозв повисипали з своПх нiр i солодко мружаться вiд радiсноП нiмоП звiстки. А сад, старий, любий, зачучверений, недорубаний сад п'яно гойдаКться з боку на бiк, хитаК лисо-кучерявою головою, шумить, гуде пiснею. I дорiжки мокро, тепло, соковито блискають, м'яко розлiтаючись пiд ногами. I лавочки плямами висихають, парують, куряться теплом. *** Але тоскно, суворо-хмарно блукаК принцеса дорiжками саду, всiма дорiжками, крiм одноП, крiм тоП, де пiдрубано нiжки бузковому кущевi. ЦiКю алеКю вона нiколи не ходить. I таке в неП гостре пiдборiддя, така синювата блiдiсть, такi фiалковi синцi пiд очима, що доктор Рудольф готовий попiдрубувати всi нiжки всiм кущам разом iз своПми власними ногами, аби Пй знову матово-золотисто закруглилось пiдборiддя й голова пiдвелася гордо, зневажливо, велично. Вiн готовий попiдрубувати нiжки всiм своПм радощам, аби ПП зеленi очi знову звисока, погiрдливо й владно примружились на нього. Технiк, малярi, друкарi веселi. На терасi Пхнiй табiр, на тiй самiй терасi, де колись так велично й владно ступали ноги принцеси Елiзи. Галасливий, огрiтий ласкою ВеликоП Матерi, повний дитячого дзеленькоту табiр.