шi? Стара, костиста, незграбна постать важко, помалу пiдводиться, насуваКться темною скелею на бiлу берiзку з широкими, тривожно чекаючими очима, мовчки, сопучи вусами, бере з неП смiшну й страшну вазочку з доказом i вiдставляь ПП на стiл. А потiм, iще дужче свистячи навислими вусами, обливаючи згори дивним тихим блиском iз-пiд стрiх чорно-синю голiвку, бере ПП в двi величезнi тремкi долонi, пiдносить догори i, заплющивши стрiхастi ямки, розчиняК заржавiлi дверi Iз щасливим ляком двi перламутрово-смуглявi руки обхоплюють стару зморшкувату шию - i давнi-давнi, нi на мить незабутi слова благосним дощем заливають стару порепану душу. - Тату!. Татуню!.. Татусю прекрасний! А двi величезнi долонi з закарлюченими хисткими пальцями нiжно, виголоднiло обмацують палаючi лиця, чорно-синi кучерi, перламутрово-смуглявi холоднуватi плечi, а старi, оброслi сивим волосом губи п'ють iз чола, з очей, iз чорно-синiх кучерiв давнК, нiколи незабуте щастя. - Тудi... Дитинко... Моя Тудi Кдина! - Тату! Татуню! Ти Пстимеш? Пстимеш? - Нi, дитинко, не треба. - Але чому!! - Непотрiбно, дитинко. Непотрiбно Яких iще Пм доказiв треба? Навiщо? Щоб завалити камiнюкою i його, i ПП пiд собою? О нi! - Ти не будеш Гсти сонячного хлiба, тату?! - Не знаю, дитинко. Не знаю. Побачим. Але нiяких доказiв не треба Нема чого бiльше доказувати. Все тепер добре. Все. Ходiм до мами. I, боячись на хвилинку, на мить перервати це переливання з одного в друге вiдiмкнутого щастя, цупко оплiвшись руками. суне незграбна темна скеля з бiлою берiзкою до другоП бiлоП постатi, що стоПть, замерши, пiд дверима. I цього вечора Труда пiзно-пiзно вертаКться до комуни. Святочно горять усi лампи в покоях. Святом блищать очi боголюдей. Але очi Труди блищать так вогко, такi дитячi, такi блаженно тихi, що Макс одразу про все догадуКться. I тому, люто схопивши в оберемок Шпiндлера, вiн ураганом налiтаК з ним на Гана й кудлатою, пуделячою головою, як тараном, гатить у живiт. Нiжки боголюдини дригають, вириваються, комуна, святочно сяючи очима, блискаючи смiхом, кидаКться рятувати опiвчлена з рук божевiльного, а Труда вогкими дитячими очима тихо, незвично цiлуК всiх. ** Ух, як зашамотався, засоромився лисий кострубатий технiк: подумайте, для Макса Штора його помешкання вимагають! Для самого Макса Штора з молодою жiнкою! Та чого ж йому так одразу не сказали, та вiн, як стружка з-пiд мотора, вилетiв би з усiКю родиною, бебехами й коробкою СонячноП машини Та вiн би... Гей, друкарi, малярi, виносьтеся геть, помешкання потрiбне для Макса Штора з молодою жiнкою. Милий технiк - вiн не тiльки сам виПхав, вiн iз собою друкарiв i малярiв забрав, вiн на всiй горi лад зробив, вимив, вичистив. Готове для молодих парочок кубелечко. Щасливцi - вони собi потiм зайняли чудовий палац колишнього цукрового короля Нiмеччини. Люба мамуня! Якою тихою гордiстю, яким блаженним заспокоКнням свiтиться все лице ПП тепер! Яка вена велична, добра, благосно-сумирна. I який тато iнший, iнший! Грiзнi стрiхи такi милi, такi лагiднi, такi винуватi, що хочеться Пх голубити, цiлувати, жалiти. Вiн теж свiтиться весь- о чима, вусами, постарiлою-постарiлою шиКю. I як вони, обоК старенькi, прекрасно, як рiдно приймали Макса. А колись же, тодi, як тiкали. Ах, та що там згадувати!.. Але Макс, Макс! Цей несамовитий албанець, цей страшний iнаракiст, який вiн тихесенький, лагiднесенький iз ними, шарлатанi. Нi, не шарлатан, вiн щирий, вiн - нiжний, вiн такий смiшний i зворушливий iз своКю зразковою тихiстю! От тiльки з Гансом Штором не можна нiчого вдiяти. Навiть тата не хоче слухати, на очi не пускаК нi Макса, нi Труди, нi Рудi. Електрика, вода, вiдновлення? Все - нiчого не варте. Хто зруйнував Вiчний Порядок, тому нiякого прощення не може бути. Хай графиня, граф, хай навiть принцеса й принц зрадять свою вiру, хай перейдуть у табiр богозневажникiв i руйнiвникiв довiчного ладу, вiн, Ганс Штор, сам-один буде в цьому домi берегти крижалi старого вiчного закону. I, коли б йому довелося iпомерти голодною смертю, вiн не опоганить уст своПх нечистим витвором грiха й злочинства. Так вiдповiдаК Ганс Штор i нiякого примирення не хоче, не допускаК. Мамуня Штор зiтхаК, нiжно гладить Макса по головi, але навiть вона не смiК, хоч потiшаючи, сказати, що колись старий примириться. Ну, що ж. А проте вiн близький, свiй, рiдний i, розумiКться, з голоду не помре - якось уже доведеться добувати для нього старорежимну Пжу. А от iще виПде знизу Елiза з своПм Георгом, i весь дiм тодi буде населений тiльки своПми, рiдними, близькими, Кдиними на весь усесвiт. Але Елiзу Труда бачгть дуже рiдко, та й то здалеку, мимохiдь. Елiза знов у сад тепер рiдко виходить. Зовсiм хора. Навiть обов'язкiв своПх у кухнi не може виконувати. Але й не треба! У графинi й панi Штор щастя вистачить на виконання обов'язкiв усiх бiдненьких принцес на свiтi. РозумiКться, Трудi страшенно шкода Елiзи, але хто ж Пй винен, що вона така запекла трупоПдка. Через це вона й хора. Сама Труда дома буваК дуже мало, а щодо Макса, то його можна бачити тiльки вночi - стомленого, змученого, але без-утомно бурного, палаючого, натхненного. Ну, про Рудi нема чого й казати - вiн навiть часто дома не ночуК. Iрма iнодi сидить-сидить у Труди, цiлий вечiр просидить, проспiваК, продивиться очi в сад, а в лабораторiП все темно, все тихо. Тiльки коли-не-коли по бузковiй алеП темною тiнню пройде принцеса Елiза. Нема часу Рудi - страшенна маса труднощiв виникаК з кожним днем. (Подумати собi. навiть iз такою, здавалося б, простою справою, як охопити страчений календар, i то стiльки мороки булоП). I навiть Максовi часом страшно стаК, чи надовго вистачить у людей доброП волi? Ну, мiсяць, ну, два, але не можна ж на бозна-доки добровiльно запрягти себе в тяжку роботу. Головне, чи вистачить радiсноП, потребуючоП розтрати зайвини сил. Це для Макса головне. РозумiКться, для бiдненькоП Iрми головне не це. Але нехай пройде свято, нехай. Найвища Рада трохи впораКться з пiдрахунком, iз першими органiзацiйними заходами - i тодi, може, Рудi буде вiльнiший. А надто вiдбути свято. Свято - це генеральний огляд сил. Це перший спiльний, пов'язаний крок. Нерозпорошенi атоми збилися докупи в кам'яних печерах, не зiгнане докупи обiрване листя померлого дерева, а щось Кдине, щось складене з багатьох одиниць, живе, суцiльне, поКднане живими нитками. Вколи в одному кiнцi - i здригнеться в другому. От чого треба! Вже по головних лiнiях ходять трамваП, вже над Берлiном пролiтають рiднi аера, вже куряться де-не-де димарi фабрик. Але це ж так мiзерно мало, це ж один камiнчик iз тоП величезноП гори, яку треба прочистити. Макс увесь потонув у пiдготуваннi до свята. Свято, свято, свято! Свято - це пiдрахунок енергiП, готовностi, вiдданостi, з'Кднаностi, волi. Це перший акт новоП краси. Це перший вияв з'КднаноП, пов'язаноП до одного напрямленоП радостi. Це може бути джерелом дальшого напруження волi. Пiдрахунок, реКстрацiя, органiзацiя, розумiКться, необхiднi. Без них нiякоП краси не створити. Без Рудi, Мертенса, Шпiндлера, без тисяч рахуючих, розумiючих, переставляючих нiчого не може бути; але так само не може бути й переставляння та розмiщення, так само не може куритися димар без радостi i спiву розмiщуваних сил. Колись можна було розмiщувати силою й конечнiстю, тепер цим не розмiстиш. Отже - свято, свято, свято! I на свято мобiлiзовано кравцiв, шевцiв, малярiв, теслiв, грабарiв, швачок, поетiв, артистiв, музик i величезнi хори. Щовечора сяючi всiма кольорами свiтла, величезнi плакати нагадують про свято. Готуйтеся до свята! Всi до помочi! А за Берлiном на широченному полi безупинно гарячкове кипить робота. Авто-бендюги звозять матерiали, вишуканi по старих складах, армiя грабарiв блискаК до сонця лопатами; стукiт молоткiв лякаК жайворонкiв. Тепер не тiльки Рудi, але i Макс, i сама Труда часто не ночують дома. I в тихому старенькому домi цiлими днями й ночами стоПть втихомирена, спочиваюча тиша. I пальцi староП графинi викликають тепер усе такi величнi, задумано-урочистi звуки. I старий граф часом пiдходить iззаду, нахиляКться й мовчки вдячно цiлуК в чорно-сиву, втихомирену голову. *** Широченне поле кишить уже зранку висипаним iз велПтенського мiшка на блискучу зелень людом. А потоки тiл щораз бiльше стiкаються та стiкаються в авто, двоколесах, на конях, i, головне, на власних ногах iз усiх каналiв Берлiна. З коробками Сонячних машин за плечима, з цiкавiстю, з тихим блиском волi в очах, iз гомоном, спiвом, бренькотом гiтар, мандолiн. Усi святочно якнайкраще прибранi, всi пiдстриженi, хоч не всi голенi, але ж усi вимитi. Небом од сиво-золотоП хмари до хмари величию, благосно-. палюче творить довiчну путь свою Велика Мати. Далекi-далекi фiалковi тони лiсiв запнутi серпанком синюватого туману. А з другого боку в небо до Матерi в захватi простягнув своП шпилi, башти, дзвiницi старий Берлiн. I як тiльки останнi будинки вiдсуваються за стани, так перед очима серед поля встаК гора. Справжня гора, якоП тут нiколи не було. Навiть заросла зеленою соковитою весняною травою. А на самiй горi... Що там на горi? Золота велетенська скриня? Ковчег! Жертовник? Вона горить ребрами, гранями, стрiлчасто промiниться жовтим, золотим, слiпучим блиском. На нiй на одному кiнцi комин, як у СонячноП машини. Госто-ди! Та це ж величезна Сонячна машина! I вже невтримно плещуть руки до рiдноП, знайомоП, не зразу впiзнаноП. Але що там за будiвлi за горою? Ангари, бараки якiсь? Круг гори спiраллю до самою СонячноП машини йде дорога з високим бар'Кром. Люди крихiтними кузочкамн лазять по горi, облiпили п'Кдестал СонячноП машини, величезними згустками хилитаються по схилах i пiд горою. Густий, моторошний гуд стоПть над полем, рiвний, гуркочучий, як гомiн вод велетенського водоспаду. Краплини цього водоспаду рухаються, миготять усiма фарбами своПх убрань. Хiтони вiльноспiлчан, старi омнеПстичнi жабо, переливчастi шовки, нiжна бiлiсть старого мережива. А помiж ними тепла, непiдлегла нiяким фарбам матовiсть голих спин, рук, грудей. Гордi змогою показати своП напiвголi тiла, пiдстьобнутi поглядами, увагами, заздрiсними й захопленими, вони недбало й зневажливо просуваються помiж замотаними в купи матерiй нещасними - хiба ж можна на свято СонячноП машини з'являтись отакими опудалами? А ще сонцеПсти, вiльносиiлчани називаються! Гуд росте, обростаК новими голосами, спiвами, вигуками, оплесками. Кишуща маса крапель водоспаду щораз ширше й ширше розливаКться на полi, вже от-от досягне фiалкового тону лiсiв. Уже по полю на рiвних вiддаленнях розставляють трибуни з широкогорлими рупорами. Вже бiля ангарiв iде якась шамотня, кузочки бiгають то туди, то сюди. Принцеса Елiза й граф Адольф, сидячи на свойому власному екiпажi, по черзi водять бiноклем по рябiй гулькуватiй, рухливiй поверхнi голiя. У склi миготять посмiшки, роззявленi роти, пiднесенi догори, застоянi, зачудованi очi, блискучi частини авто, застряглих серед голiв, як човни серед покришеноП криги. Граф Адольф iз усмiшкою наводить бiнокль на гору. Вона облiплена ярусами. Пiд самим фундаментом золотого iдола, очевидно, зiбралися жерцi й первосвященики. Так само, як тисячi лiт тому, як у всiх епохах життя людства, як за найбрутальнiшого рабства й неуцтва, так само й тепер жерцi не змiшуються з юрбою, так само знахарять i обкурюють чадом дивовижного й показного слабеньку душу юрби. I так само цими немудрими комедiями вiльнолюбне, незалежне, творче жрецтво здобуваК собi першi мiсця й тримаК пiд своКю владою очманiлу отару. Принцеса Елiза сидить рiвно, тiсно стуливши зблiдлi пришерхлi уста. Пiд зеленими, велично напiвнакритими повiками, очима - фiалковi .пiдпалини, а в крилах носа - блiда жовтявiсть. Вона скупо вiдповiдаК на уваги графа Адольфа й безжурно, непричетне водить очима по поверхнi тiл. Чужими, стороннiми скелями загрузли вони серед цього велетенського органiзму, пронизаного одним духом. Чужi, непотрiбнi, самотнi. - О, на горi шамотня збiльшуКться! Чи не зводив .прибути сам президент, славетний Рудi Штор? Принцеса Елiза мовчки бере з рук графа Адольфа бiнокль. Лiниво, недбало наводить скло на гору. Вiнки, гiлля, прапори, плакати, руки, голови. На лавах жерцiв чужi, незнайомi постатi. Ах, нi, одна знайома, коротконога, опецькувата, квадрате пика, iз сiдластим чолом. Але посерединi в самому центрi мiсце порожнК. Раптом над ворухливим рiзнобарвним морем iз усiх трибун, у всiх напрямах, ляпаючи об хмари, об голови, об шпилi, летять вiщувальнi, закликаючi, попереджаючi металiчнi крики труб. "Та-та-та-тi-i! Тi i-та-та-та-а!" Море гойднулось, зарябiло поспiшним безладним рухом, вирiвнялось головами, устромилося сотнями тисяч очей у зелену, квiтчану золотим колосом гору. I вже шелест шикання, втихо мирючапня, як вiтер очеретом, хвилями жене од краю до краю. На трибунах зручнiше наставляються роззявленi горла рупорiв. Затихають. I вмить над полем з усiх горлiв в один мент, одним суцiльним i ромовим голосом, таКмно роздiленим на десятки шматкiв, гримить: "Браття! Розкутi, вiльнi, воскреслi браття! Ми вступаКмо в обiцяну землю тисячолiтнiх мрiй наших предкiв. Ми чуКмо вже хвилюючi радiснi подуви новоП, таКмноП епохи. Але ноги нашi ще пораненi тисячолiтньою дорогою страждання й шукання, в душах наших ще не заросли травою забуття слiди кайданiв i звалюваних кумирiв, тiнi минулих страхiть iще тягнуться за нами, дихаючи в нас непокоКм. Браття! В цей день свята, свята волi, розкуття, озирнiмося назад Гляньмо в очi темним тiням, покропiмо Пх нашим вiльним смiхом, перехрестiмо духом сонця - i хай на вiки вiчнi згинуть!" Голос змовкаК. Над затихлим людським морем стоПть тиша. Сонце пекучо благословляючими пальцями водить по невкритих головах. I знову металiчний, трубний, вiщуючий, закликаючий крик розлягаКться вiд краю до краю. Голови тих, що на горi, чогось повертаються в бiк ангарiв. Голови в долинi цiкаво, жадно пнуться, стараючись також туди зазирнути. Трубний крик змовкаК. I зараз же громовий голос заступаК його мiсце. "Браття! Зараз перед нами пройдуть образи минулого. Духом хороб, дурощiв, злочинств i нещасть повiК на нас". З-пiд гори помалу починаК висуватись велетенська чудна група, рухаючись щораз вище й вище круг гори спiраллю дороги, пiдставляючи себе то спереду, то з бокiв, то ззаду напружено вп'ятим мiльйонам очей. РухаКться вона на п'Кдесталi, вкритому чорною, жалiбною похоронною запоною. На самiй серединi п'Кдесталу на чорному хрестi висить розп'яте тiло жiнки Але зросле двома половинами, двоголове, чотиригруде, чотирируке I одна половина його перегодована, набухла - трупно бiле тiло з пикатою круглою головкою. Друга половина - виснажене, напнуте на кiстки буре, стра-хiтно худе тiло э вимученою черепосхожою головою. Воно звисаК з хреста висхлим бурим стручком, звiсивши неохайнi коси на сухi зморщенi торбини грудей. Пiд розп'яттям двi групи постатей. На боцi набухлоП трупно-бiлоП половини - такi самi групно бiлi, набухлi, перегодованi. Однi, роззявивши рота, закинувши голови, задихаються. Другi боляче роздирають роти тоскним позiханням, третi жадно жменями пхають у себе страву, четвертi, хижо вискалившiП зуби, скорчившись над скринькою, люю озираются. А мiж ними другою половиною стоять па варгi г?кi самi набух.ii постатi з мечами в руках. На боцi буроП, виснаженоП половини - такi самi виснаженi, бурi, обтягненi шкiрою кiстяки. Однi лючо тчi нiться скоцюрбленими пальцями до пертоП половини, друн смокчуть сьоП пальцi, третi кладуть голови в петлi, корчаться, прок чигають, ридають, покiрно хилягь голови. Рупорний громовин голос, стаючи аж до фiалковоП мряки пiд лiсом, як голос iз неба, гримiть: "Ось - Розп'яття Нерiвностi. Тисячi лiт висiла на ньому людськiсть, ссiмогубiю розп'яiа на двi рiзнi часiини, але неподiльно, нерозривно зросла вiд вiку вищим законом. Тисячi лiт одна половина задихалась од перегодовання, загибала вiд нудьги, бездiяльноси, гнила вiд хороб надмiрностi, сушила себе жорстокiстю. Тисячi лiт вони насильством, кров'ю й мечем обороняли своП хороби, своП отруинi розкошi, вважаючи Пх за вiчний, незмiнний закон i за своП неодбиральнi привiлеП. I тисячi лiт друга частина людськостi задихалась од недогодовання, загибала вiд голоду й холоду, гнила вiд хороб, винищення, роз'Пдала себе заздрiстю, сушила себе ненавистю и тисячi лiт покiрно хилила голову, вважаючи це за лютий непоборний закон". Мiльйони напнутих ниток-очей напружено тягнуться на гору. Раптом з обох бокiв башти повiльно, певно висуваються наперед двi велетенськi золотi руки. Вони спускаються до Розп'яття Нерiвностi, обнiмаються, прилипають до чорноП запони й Розп'яття, злегка хитнувшись убiк, починають помалу здiйматися вгору, до башти. От двоголове розп'яте тiло вже до-сягло зубцiв комина СонячноП машини, от воно висуваКться над комином, от на тлi неба чiтко, хмарно й моторошно висить поламане стражданнями колосальне страшне тiло. Зацiпенiла, вросла в землю, затаПла дух людська мiльйоно-голова маса, розлита по велетенськiй долинi Чутн далеке-далеке срiбне дзеленчання жайворонка. I вмить, знову ледве схитнувшись наперед, мов уклонившись людству, Розп'яття здригуКться, золотi руки пiдносять його ще вище до неба, показуючи сонцю, i сильно сягають у роззявлену пащу СонячноП машини. I як тiльки в коминi зникаК кiнчик хреста, так зразу ж звiдти вибухаК чорно-сивий дим, iскри, i над зубцями золотоП башти випинаються величезнi, жовто-червонi, раППсно-жаднi язики полум'я. Зацiпенiла маса рапгом сколихуКться, ухкаК й розриваКться таким громом оплескiв, що двi галки, мирно лiтаючи над полем, iз жахом шугають угору, одурiло, розгублено кидаються то в один бiк, то в другий i з усiКП сили вимахують крилами, стрiлою женучи до лiсу. А внизу пiд ними лопотить мiльйонами коротеньких крилець колосальна птиця, кричить радiсно-диким криком i не може зiрватися з мiсця. - Слава! Слава Сонячнiй машинi! Слава! Тiльки на затертiй людською лопiтливою ревучою кригою скелi двi постатi сидять непорушними, закам'янiлими чужинцями. Граф Адольф косо водить очима по бурхливiй витягненiй у радiснiй нестямi догори масi й нахиляКться головою близько до голови принцеси Елiзи. - Ми звертаКмо на себе увагу. Мусимо теж плескати. Дика юрба може впасти в сказ. Але блiде, з гострим схудлим овалом i зеленими велично примруженими очима лице ледве схитуКться зневажливим, холодно-гордим усмiхом. - Я буду плескати, ваша свiтлосте. Рискувати вашим життям у цiй гидкiй комедiП я не хочу. Принцеса Елiза не вiдповiдаК, все мружить очi на золоту башту, над якою розтаК чорно-сива хмарина диму. I от на тлi густоП зеленавостi нечутно висуваКться вже нова Тiнь Минулого. Це велетенська брудно-сiра в буро-червоних плямах щетиниста потвора з тiлом iхтiозавра, з лупатими, косо закоченими, криваво-чорними очима, з роззявленою пащею, з якоП замiсть зубiв визирають дула гарма! Вся спина втикана щетиною з багнегiв, щабель, списiв Боки блискають лускою з черепiв. У лапах роздертий труп людини, i сама потвора по черево загрузла в купi трупiв. "Ось страховище вiйни. Тисячi лiт на всiх кiнцях земноП кулi воно пожирало молодi життя. Iз трупiв, принесених у жертву цьому страховищу, можна б iзшити саван на всю пла-негу земну, обгорнувши йою круг неП багато разiв". Страховище повзе спiраллю вгору, а за ним iз пiд гори вже висiваються й сунуть однi за одними страхiтнi, огиднi, смiшнi, i рiзнi образи минулого. "Ось класова борогьба, от злиднi - влюбленi дiти Нерiвностi. Ось Злочинства, незаконнi, але неминучi брати злиднiв - Грабiж, Крадiж, Убивства. Ось Влада! Дивпься, як пишно, як урочiПсю важно летить ця утриманка Нерiвностi. Ось рабство працi. Якими браслетами й намистами окутий пасинок Нерiвностi! От цiла родина - матусенька з донечками й синками, - мораль трупоПдiв i ПП дiти: Лицемiрство, Брехни, Обман, Пiдкупство, Прислужливiсть, Забобони. От Розпуста. От Самогубство. От Насила". Калiкуватi, хижi, принижено-злiснi, нахабно наврипистi, повзаючi, плазуючi сунуть нiмi велетенськi потвори одна за одною вгору спiраллю зеленоП гори. I гуд гнiву, i гуркiт смiху, i крики огиди хилитають, бурлять морем голiв. От вони всi вже непорушно стоять суцiльним обмотаним круг верхiв'я гори ланцюгом. Моторошно випинаються на тлi неба обриси постатей. Та-та-та-тi-i! Тi-та-та-та а! "Браття! От та банда, що з пелюшок людськостi краде, грабуК ПП щастя. От тi вiчнi сили, що стоять на воротях раю, на межi обiцяноП землi. Хмарним законом жили вони в наших душах, умовляючи в нас вiру в Пхню незламнiсть, неминучiсть, вiчнiсть, непоборнiсть, ламаючи нашу волю, викохуючи зневiр'я, розкладаючи нас i пануючи над нами. Але, браття! Дивiться на гору! Дивiться на зелену сонячну гору, браття". А золотi руки помалу з грiзним спокоКм обiймають дикий хаос сплетених закривавлених тiл - здiймають угору, показують сонцю, хмарам, лопочучiй, ревучiй масi внизу й жбурляють в огонь СонячноП машини. I знову хмара диму и полум'я шугаК вгору, знову бурею радостi шепотить людське море внизу. I одна за одною ковтаК золота соячна башта потвори пiд гуркiт i безустанний плескiт мiльйонiв рук. I це так грандiозно, це сповнюК таким захватом, що Труда бiльше не може- вона мусить зараз же бачити Макса. Мусить за всяку цiну, хоч би там усi сторожi ангару стали Пй на дорозi, хоч би Пй довелося просвердлити своПм тiлом утроК товстiшу й густiшу масу тiл. Кучерi розтрiпалися, лице пашить, у вухах ляскiт крикiв, оплескiв, вигукiв. - Ради бога, пропустiть! Менi дуже треба! Трiпочуча гуща тiл неохоче, неуважно розсуваКться Труда щораз ближче й ближче просуваКться до ангару, до величезних кулiс, з яких випущено недавнiх акторiв, вiд яких стоПть димок над горою й грiзний, страшний, надприродний гул i гуркiт людського моря. Але височеннi ворота щiльно, глухо замкненi, i при воротях - молода, напiвгола жилава постать сторожа. - Ради бога, громадянине, менi треба на хвилинку Макса Штора. Макса Штора менi iреба. - Макс Шюр .зайнятий. Не можна. - Голубчику, я ж сама ще вчора тут працювала. Я - жiнка Макса Штора Ну, на хвилиночку, голубчику. На крихiтну, крихiтну. Я зараз же вийду. Iй-богу, вийду. Ну, господи, як це нудно! Але ворота злегка вiдчиняються - i, господи, яке щастя, сам Макс, наче вчувши ПП голос, заклопотано виходить. - А, Труда? Ти як? Чого? Трудина рука обплiтаКться круг руки Макса, прилипаК, стягуК тiло до тiла. - Масi! Масi! Як прекрасно! Ну, бачиш, бачиш? Але Масi заклопотано поспiшаК далi, задираК голову догори, сердито хмурить брови. I раптом вибухаК: - Ну йолопи, йолопи й бiльш нiчого! Що з ними робити! - Що таке, Максе?! Що?! - Скiльки ж разiв на репетицiях казав: не розтягати фiгури таким ланцюгом. Не затягати темпу. Раз, два, три! I кiнець! Ну коли, ну коли вони Пх постягують? - Ну, Масi, дурниця! Все так знаменито, чудово проходить, що... - Ах, чудово! Випустили Мораль, а рупор смалить: "От Самогубство". В Лицемiрства рука вiдiрвалась. Казав Зандеровi, що невiдмiнно вiдiрветься. Ну, а так загалом гарно? Справдi? - Чудово, Максе! Грандiозно! - Робить враження! - Колосальне. ЗнаКш, Максе оi навiть я сьогоднi якось страшно виразно почула себе вiльною. Ми вiльнi, Максе! Ми, дiйсно, вiльнi! Максе, я вся дрижу. По менi проходить такий мороз, що хочеться страшно, дико закричати. Весь, увесь Берлiн тут! Ти дивись, там далеко-далеко на дахах люди. Всi вулицi позапруджуванi народом I нашi ж тут, Максе, - я привезла. Мама, мама Штор, батько. Тiльки тато Штор не поПхав. Нiзащо. Навiть принцеса з графом Адольфом приПхали. Вiн же - нiзащо. Сидить сам на весь дiм i читаК Бiблiю. Але Макс раптом iз жахом вириваК руку, повертаКться й летить назад. - Максе! Що таке?! - Телеграму! Телеграму! Вони забудуть, переплутають! Труда заплутуКться серед тiл, одстаК й зупиняКться. Тепер уже безнадiйно шукати. На гору до Рудi пробратись нема можливостi, до своПх, до авто - i думати нема чого. Iрма, Шпiндлери, Душнер десь потонули в гущi. А плескiт, а крик здiймають бажання теж кричати, теж простягати руки понад плечима переднiх i бити ними одна об одну до дольок - СлаваП Слава! Слава Сонячнiй машинi! Слава! В лопотiння крил, у гуд, у велетенський крик устромляються пронизуватi металiчнi ляпаючi стьожки трубних крикiв Як од велетенських хвиль, що обсувають пiсок i камiння з берега в море, полем просуваКться шипiння: "Тш! Тш-ш!" Труда задираК голову. Ага, тепер маК бути Благословення Землi. Останнi клаптики диму розтали над зубцями СонячноП машини Чиста зеленава синявiсть неба широко розгорнулась, розсунулась. I от помалу, велично з за трону золотого пiдводигься й росте в блакить жiноча голова, погiм плечi, груди, все тiло, колосальне, обвите гiрляндами квiтiв i зеленi. Насичене благосною силою, осяяне усмiхом мудроП вибачливостi, прорiзане зморшками вiчностi лице злегка нахилене донизу, до застиглого ряботiння голiв. Руки простягненi вперед таким теплим утихомирюючим рухом, що, здаКться, хмари стануть на колiна й схилять кудлатi сиво-золотистi голови. I серед тишi в хмари, в стiни лiсу, в сотнi тисяч блискаючих очей лунаК: "Браття, Дух Матерi-Землi благословляК нас на путь у землю обiцяну!" Але Труда раптом iз жахом хапаК себе за голову: переплутали, переплутали. Вперед же телеграму! Господи, телеграму ж уперед! Чи нi? Чи вперед Благословення? Так, дiйсно, переплутали. "Браття! З другого кiнця Матерi-Землi вчора прилетiв до нас вiсник вiдродження. Париж нам шле привiтання. Париж скликаК всесвiтнiй Конгрес ТворчоП Працi". Труда не чуК вже бурi оплескiв: ах, боже мiй, це ж Макс там, бiдненький, корчиться вiд одчаю - споганили, зiм'яли, знiвечили такий момент, як Благословення Землi. Ну, що тепер робити з цим Благословенням? За ним мав бути гiмн, хори, оркестр. I раптом - Париж, Конгрес. Але тут iз-над обрiю густими пiдземними гудами насувають уже першi хвилi гiмну. Важкий тупiт тисячi дружних нiг. Iз гуду, з тупоту ростуть, здiймаються вгору, займають усе поле, небо, хмари, переливаються через тини лiсiв могутнi, переможнi, трiумфальнi голоси. Труда блiдне так само, як усi лиця навкруги, встромляК очi в просторiнь, з усiКП сили тисне одною рукою другу, щоб не тремтiли, i чуК, як моторошний солодкорiжучий мороз проходить по сяйнi, по руках, пiд волоссям на головi i рве груди, розсуваК криком, риданням, молитовним зойком. А гiмн росте, густiшаК, оркестр, хори злилися, втягли голоси тисяч грудей, розсунених морозом, розiдраних екстазом. Жах надзвичайного, захват самознищення, згублення себе, перелиття в Кдине, страшне, могутнК. Впасти на колiна, рiзати себе, виривати серце й кидати його туди в Кдине, всевладне, дихаюче моторошно блаженним морозом. Принцеса Елiза одною рукою хапаКться за бiк екiпажа, другою - за графа Адольфа. Смертельна блiдiсть посинила нiс i лягла жахною печаттю на фiалковi опуклi повiки. - Ваша свiтлосте! Ради бога! Вам недобре? Голова помалу крутиться з боку на бiк, а рука нестямно божевiльне впиваКться з колючим болем у лiкоть графа Адольфа. Але потроху стихаК ы настаК тиша. Але в очах ще екстазний спiв, i молитовний зойк, i жах, i незнайденiсть себе. Ще не вичерпано до дна щастя вiддати себе, розплистися, злитися. I вмить десь у куточку дзвiнко, тоненько, ледве чутно на крихiтному клаптику моря стрибаК на голови: - Слава Рудольфовi Шторовi! Кинено iскру Майновими шнурами летить вона далi, росте у вибухи, вибухи зливаються в грюкiт. - Слава Рудольфовi Шторовi! Слава Рудольфовi Шторовi! Велетенська ряба птиця знову люто лопотить безлiччю крил, розриваК хмари бурею крику. Буря перелiтаК на гору, гасаК вихорами тiл, жене Пх угору до пiднiжжя СонячноП машини, до нiг Матерi Землi. Вихори зливаються, бурно колишуться. I от знову прожогом сунуть униз, трiумфуючи, i на руках своПх, на плечах, на головах несуть свого iдола. Принцеса Елiза бере з рук графа Адольфа бiнокль i приставляК до очей Бiнокль дрiбно-дрiбно труситься, ходить у рiзнi боки Все в склi стрибаК, зливаКться в хаотичну, розхлюпану жовто зелену пляму. Але що сталося? Що за дивний, iнший рух серед голiв? Чого плями облич задираються вгору? Принцеса Е вiза чуК, як граф Адольф робить усiм тiлом такий рух, неначе хоче зiрватися з екiпажа. - Ваша свiтлосте! Принцеса Елiза швидко вiдiймаК бiнокль вiд очей i повертаКться ди графсi Еллснберга. I насамперед бачить, що йому якось чудно побiлiли очi, широко розплющенi, напруженi, за гостренi. Вони всгромленi в небо на край обрiю, туди, за Берлiн, навiть на момент не звертаються до ПП свiтлостi. Голова принцеси Елiзи круто повертаКться в той бiк, i принцеса почуваК, як ПП власнi очi стають теж напруженi, гострi й напевно побiлiли. Iз-за обрiю в небо сунеться чудна хмара; вона одного рiвного темного кольору, з правильно обточеними лiнiями, це - велетенський широкий конус шпилем уперед. Конус сунеться з помiтною швидкiстю, закриваючи собою хмарини, займаючи щораз бiльшу та бiльшу частину неба. Безшумний, непорушне застиглий, вiн пливе одною масою, тiльки часом кiнчик конуса, як хобот страховища, немов нанюхуючи, помаленьку рухаКться то вправо, то влiво. I що ближче, то передня частина його стаК яснiша вiд задньоП, рiдша, ряба. Вже видно, що страховище немовби вкрите лускою, що кожна лусочка К окреме довгасте тiло. - Що це, графе?! Граф Адольф на момент скручуК вниз до лиця принцеси бiлi дикi очi. - Армiя Союзу Схiдних Держав! I знову в екстазi молитовностi впиваКться в страшну хмару. Вона ж дивним чином розгортаКться одною частиною щораз ширше та ширше, як вiяло. Велетенське вiяло, що перо за пером, сектор за сектором розпускаКться в конус, потiм у пiвколо, потiм у цiле коло. На полi свята вiдразу вщухаК всякий рух. Нова точка святочноП програми? Але нi, не з програми свята це явище. Це дуже мовчазне, моторошне страховище не маК святочного вигляду. I непокiй, тривога, страх, жах уже хвилями здiймають море голiв. А тiнь од страшноП хмари вже темним, рiвно обрiзаним серпанком укриваК голови, вже видно масу крил i тулубiв апаратiв, спереду менших, далi бiльших, а ще далi величезних левiафанiв. Глухий рiвний шум, як од дощу, сиплеться згори на голови. - Азiатська армiя! - Негри! - Окупацiя! - Жовто-чорне вiйсько! - Рятуймося! - Спокiй, громадяни! Ради бога, спокiй! Тут дiти, жiнки! Але де може бути мова про спокiй серед листя лiсу, на який налетiла буря - воно трiпочеться, рветься, гойдаКться скаженими вимахами, не маючи сили вирватись, прикуте своКю масою до одного мiсця. Аж ось гримить громовий голос рупорiв од краю до краю поля! - Громадяни! Заховуйте порядок! Розходьтеся без панiки! Найвища РаПа ВiльноП Спiлки сьогоднi сповiстить вас екранами про все. Порядок, громадяни! Металiчний велетенський голос своКю силою втишуК хвилювання листя. Звернувши очi вгору на мовчазно шипучу хмару, напружено чогось ждучи вiд неП, усiКю стихiКю прагнучи вирватися з-пiд неП пiд захист будiвель, збита маса голiв помалу сунеться, видушуКться потоками у вулицi. I вмить iзгори з-пiд хобота страховища вибухаК страшенний гуркiт вистрiлу. Море голiв здригаКться, як од пiдземного вдару, жаху, i за ним здiймаКться такий ураган панiки, що принцеса Елiза iнстинктивно втягуК голову в плечi й згинаКться. Але в той самий мент якась сила пiдхоплюК ПП, графа Адольфа, екiпаж, коня й морем несе кудись. Iззаду, з бокiв на екiпаж натискають тiла, налягають на плечi, на голову, ступають ногами на колiна. Принцесу Елiзу зсунуто з сидiння на дно екiпажу скрючену, поламану, завалену тiлами. Чийсь чобiт наступив на шию й душить до землi, топчеться, ламаК шию. Екiпаж гойдаКться, часом наПжджаК на щось м'яке, пiдгецуК, хилитаКться, от-от перекинеться. В жахно-розгорнених очах принцеси крiзь ноги часом мигне картина потопаючих покрючених пальцiв, божевiльних очей, хижо вискалених зубiв, закривавлених шматкю облич. I весь час дикий, звiрячий, несамовитий гуд крикiв, стогонiв, зойкiв, благань, прокльонiв, гарчання. I знову вибух iзгори. I новий вибух урагану жаху. Екiпаж, як по поламаному м'якому мосту, скаче по тiлах, перехиляючись то в один, то в другий бiк. Нога з шиП зриваКться на груди Елiзи, соваКться, топче, на голову налягаК колiно й при гинаК додолу. Дихати нема чим. Усе зникаК. Коли принцеса розплющуК очi, на нiй уже немаК тiл. Граф Адольф обома руками тягне ПП догори, взявши ПП пiд пахви. Принцеса, трудно пiдвiвшись, сiдаК на своК мiсце. На плечi сукня розiдрана й оголено бiло-злотисте тiло. Од виска по щоцi йде кривава смуга - зiдрана шкiра. Кiнчик носа синювато-блiдий. Граф Адольф витираК рукою пiт iз чола й знову дивиться вздовж вулицi. Вулицею жене скажений потiк тiл, ули ваючись у дверi будинкiв. А в перспективi вулицi далеко да леко видно край святочного поля. I якраз шматок горн з крихiтними фiгурками трону СонячноП машини. ТоП самоП СонячноП машини, що так гордо палила тiнi минулого. А в небi не тiнь Минулого, а грiзна, велична реальнiсть Дiйсностi. *** Розметеним ураганом листям несуться вулицями учасники великого свята. Голови Пхнi час од часу задираються до неба, затримуючи задиханий бiг, i шукають: над Берлiном, як велетенськi орли-падлоПди над трупом, кружляК зграя лiтакiв. Од них, як пiр'я розшматованоП здобичi, безперестану сиплються на землю папiрцi, зигзагами, кокетливо спадаючи в колодязi' вулиць. Однi тiкають од них, другi пiдхоплюють i жадно читають. Граф Адольф зупиняК коня й зiстрибуК, ловить два папiрцi й подаК один iз них принцесi Елiзi, а сам читаК другий. Принцеса Елiза, притримуючи лiвою рукою роздерту на правому плечi сукню, мляво бере папiрець i водить по ньому важкими, немов знеможеними очима. "Громадяни Берлiна! Братнi народи Сходу з чуттям глибокого жалю й болю довiдалися про нещастя, що спало на половину спiльноП всiм нам землi, про ту хоробу, яку принесла з собою всiм народам Заходу так звана Сонячна машина. Поспiшаючи на помiч захiдним братам, Союз Держав Сходу вислав до Њвропи й Америки експедицiП для врятування населення вiд загибелi. Виконуючи волю мого уряду, я, головний комендант експедицiП до Нiмеччини, оповiщаю громадянам Берлiна: Боротьба з епiдемiКю СонячноП машини, що несе з собою божевiлля, хороби, руПну цивiлiзацiП й вимирання людства, шовинна провадитися рiшуче, швидко й радикально. В iнтересах цiКП боротьби всю Нiмеччину, а надто округи Берлiна оголошуКться на станi вiйськовоП окупацiП. Округа Берлiна радiусом на двадцять кiлометрiв оточуКться свiтляним кордоном. Нi одна людина не смiК й не може вийти за цеп кордон, усяка спроба потягне за собою неминучу смерть неслухняного, як тiльки вiн увiйде в смугу смертоносного свiтла. В Берлiнi встановлюКться Тимчасовий Уряд, призначений мною. Всi громадяни повиннi слухатися й пiдлягати його розпорядкам безоглядно. Найменший непослух каратиметься смертю. Увесь державний, полiтичний, економiчний, правовий i культа рiши устрiй, зруйнийгiний епiдемiКю, вiдновлюКться. Тому всiм громадянам пропонуКться негайно вернуПися до виконання своПх громадських обов'язкiв, перерваних нещастям. Урядовi iнституцiП мусять негайно приступити до функцiонування, всi урядовцi вiд завтрашнього дня верiакпься на своП посади. Власники промислових, торговельних, фiнансових пiдприКмств займають своП покинутi мiсця. Службовцi, прикажчики, робiтники негайно приступають до своКП працi. Всi ушкодження вiд руПни повиннi бути надолуженi в якнайкоротшому часi. Поки не буде вiдновлене нормальне годування, вживання СонячноП машини допускаКться з таким обмеженням: один апарат СонячноП машини на десятеро людей. Кожний будинок повинен вибрати комiтет, що маК доглядати за точним виконанням цього розпорядку. Решта скла мусить бути знесена до участкових полiцiйних установ i передана представникам влади. Всяке ухиляння вiд виконання потягне за собою тяжкi наслiдки. Коли через два днi населення не знесе дев'ять десятих скла, що К на територiП берлiнськоП округи, все мiсто буде вимертвлене газом, за винятком тих, що принесуть стекла й матимуть на те посвiдки. Всяку агiтацiю й пропаганду СонячноП машини серед солдатiв експедицiП на мiсцi каратиметься смертю. Так само пiд страхом негайного на мiсцi розстрiлу забороняКться прилюдне вживання СонячноП машини й сонячного хлiба. Всi здоровi елементи краю закликаються до помочi й активноП боротьби з нещастям. Головний комендант експедицiП Союзу Схiдних Держав у Нiмеччинi Сукурамi" Граф Адольф обережно складаК вiдозву вчетверо, ховаК в кишеню й нетерпляче зиркаК на принцесу Елiзу. Ах, господи, вона ще не отямилась i досi вiд цього кошмарного бiгу дикого гурту - так повiльно й так непричетне читаК. Наче не вiсть про визволення, про вiдновлення життя, а якийсь манiфест сонцеПстiв читаК. Ну, нарештi скiнчила. Можна рушати далi. - Дозвольте, ваша свiтлосте, Пхати? Принцеса Елiза байдуже хитаК головою й заплющуК очi. - Тiльки будь ласка, помалу. Ступою. Граф Адольф уже був пiдняв батiг, але тут же тихенько опускаК його: "помалу". В такий момент Пхати ступою, коли треба гнати iз швидкiстю радiю, коли вiд нього, графа Адольфа, залежить, може, успiх усiКП кампанiП! Граф Адольф зиркаК на мертвечо-блiде, в моторошно червоних плямах лице принцеси з заплющеними очима, вагаКться, знову зиркаК. - Ваша свiтлосте! Дуже прошу менi вибачити. Я розумiю ваш стан. Але дозвольте менi вияснити вам ситуацiю. ЏП свiтлiсть слабо розплющуК очi й мляво скоса дивиться на графа Адольфа. - Рiч у тому, ваша свiтлосте, що його свiтлiсть принц Георг на мене поклав надзвичайно важне завдання. Оскiльки ви пригадуКте собi, я вже мав честь докладати вам, розпорядження його свiтлостi було, щоб у день прибуття армiП Союзу Схiдних Держав усi ватажки й проводирi сонцеПстiв були позбавленi можливостi шкодити всiй дезинфекцiйнiй операцiП. ПригадуКте собi, ваша свiтлосте? ПригадуК, слава богу - лице вмить оживаК, аж неначе здригуКться все, аж сiдаК рiвнiше. - Так, пригадую. Ну? - Отже, я мушу поспiшати до виконання своПх обов'язкiв. Крiм того, ваша свiтлосте, ми, берлiнська органiзацiя, мусимо взяти участь у всiй акцiП. Мусимо органiзувати зараз же деякi акти, якi... якi, так би мовити, пiдкреслили б перед Союзом Схiдних Держав конечнiсть iнтервенцiП. Особливо тепер, коли сонцеПсти виявляють нахил до якоПсь органiзацiП. Граф Адольф обережно озираКться по вулицi. Але хто там може слухати - отара в панiцi летить. - Вибачте, графе, я не розумiю, що ви хочете сказати, але прошу менi вияснити спочатку перше. Кого саме вам наказано... забрати? - Насамперед, як я вже мав честь вам донести, ваша свiтлосте, Рудольфа Штора. Його свiтлiсть принц Георг цiлком виразно писав менi про це. Хоч як менi особисто це прикро - товариш мiй, можна сказати, дитячих лiт, але ви розумiКте, ваша свiтлосте, що iнтереси всього нашого нещасного народу повиннi... - А ще кого? - Брата його, всiх колишнiх iнаракiстiв, проводирiв усiх немонархiчних партiй. Iмен не зазначено, але на мене покладено обов'язок самому намiтити осiб, яких треба... лiквiдувати. Його свiтлiсть, пишучи про це, ще не знав про заснування ВiльноП Спiлки. Отже, розумiКться, всю Раду ПП. Мiж ними, хоч як не прикро менi особисто, доведеться й пана... пана Мертенса. Коли, звичайно, вiн не прилучиться до здорових елементiв. Отже, ваша свiтлосте, ви розумiКте, що я... - Так, розумiю. Прошу Пхати якомога швидше! - Граф Адольф вдячно схиляК голову й ошпарюК батогом по кiстястiй спинi коня. ГероПчна дiвчина: перед громадським обов'язком усi особистi страждання моментально зникають, готова сама бiгти й везти бричк