чний Порядок на колiсницi Закону в'ПжджаК в царство часового хаосу. Грiшники й злочинцi обмивають запорошений звiром образ божий. Самi охоче вiльно зносять диявольськi стекла. Весело, дружно повертаються на своП мiсця, займаючи щаблi iКрархiП згiдно з передустановленим Порядком Нiде нiяких протестiв, опорiв, сутичок. Але от важке, насмiшкувато-розумне й також досить певне дзеркало вищого щабля вiчноП iКрархiП, старого графа Воно скептично ворушить кущами брiв i вусiв, вибачливо б'К по плечу величну певнiсть Ганса Штора й плескаК хитрощi грiшникiв та злочинцiв. Розумно. Мудро. Генiально. Тактика великого стратега: ану, нехай противник стрiляК без прицiлу. Нема куди бити. Нема за що. А ворог тим часом б'К. Щодня з усiх своПх гармат лупить армiю. Без маюну, без смертельного промiння, без новiтньоП технiки, а б'К смертельно. Але пiдсуваКться дзеркало сина старого графа - i свiтло перекривляКться в iнший бiк. Син вибачливо хльоскаК по плечу насмiшкуватiсть батька i м'яко подаК звiдомлення ПП свПглостi Дезинфекцiя стаК на добрий грунт, цiлком на добрий. Майже щовечора перед графським будинком тихо зупиняКться авто, i принц Георг непомiтно пiд охороною графа Адольфа входить до покоПв принцеси, де 'всi вiкна щiльно позапинанi портьКрами. Принц Георг багато не розповiдаК, але те, що вiн певно й твердо притискаК до уст руку Елiзи, що тримаК ПП довше, нiж слiд, каже бiльше за всякi розповiдання. Але принцеса Елiза й на це нiчого не каже. Ну, звичайно, в дзеркалi Страховища все трошки iнакше виглядаК, нiж у принца й графа Адольфа. Само воно якесь тепер загонисте, очайдушне, щось подiбне до того, як було того вечора, коли принцеса Елiза помогла йому втекти з дому до чорно-срiбного лицаря. I не то глузуК з принцеси Елiзи, не то агiтуК ПП. Вiдновлення старого ладу? Та це ж комiзм, оперетка, фарс, а не вiдновлення Гомеричний регiт котиться по всьому Берлiну Боже, якi iдiоти, "всiм вертатися на своП старi мiсця". Та будь ласка! Може, ПП свiтлiсть принцеса Елiза бажають собi купити наймодернiшу сукню, капелюх, черевики? Будь ласка- всi магазини вiдчиненi, всi прикажчики й навiть власники на своПх мiсцях. Правда, не всi - часом тiльки один або два, але це нiчого не значить - магазин однаково вiдчинений, функцiонуК. До банку треба? До послуг ПП свiтлостi всi банки. Полiцiя? Також одчинена. - Нi, серйозно, ваша свiтлосте, вам треба самим подивитись, як це надзвичайно мило й весело виглядаК. А як чудесно в полiцiП, в банках, у магазинах, по фабриках та в усiх урядових iнституцiях в урядовi години танцюють бiскаю. Шик! Ах, Елiзо, я тiльки боюсь, що вам трошки довго доведеться дожидатися корони, Пй богу, Ви не сердьтесь на мене, я зовсiм по-дружньому вам говорю це Ми ж не маКмо нiякоП ворожнечi до вас - трупоПдiв. Серйозно, серйозно Елiзо! Я з вами, наприклад, цiлком любовно балакаю. От бачите, приходжу до вас, я знаю, що принц Георг, ваш коханий i наречений, стоПть на чолi цiКП всiКП штуки й що буде першим монархом у посонцеПстськiй добi А ви - королевою. Ну, ви нас не будете ж розстрiлювати, правда? Ми ж вам нiчого злого не робимо. А коли бувають убивства солдатiв, так це ж вашi друзi ладу роблять. I ви це самi знаКте Правда, Елiзонько? Та ви не хмуртеся - ми ж нiчого. Вбивайте собi, як вам це подобаКться А солдати все одно знають, що ми не виннi. А вони страшенно милi, вашi чорно-жовтi друзi, Пй-богу, Елiзо! Ви Пх бачили хоч iздалеку? Нi? Фi-фi! Хочете, зазнайомлю вас iз кiлькома офiцерами? Пресимпатичнi iстоти! Деякi освiченi, всiма Квропейськими мовами балакають. Ну, це ваша помилка, Елiзо, як можна було брати до армiП людей, що балакають Квропейськими мовами. Ах, Елiзо, ви зробили ще одну помилку! ЗнаКте яку? Ви взяли людей до армiП А треба було взяти машини, i тодi справа стояла б цiлком добре. Але буваК, що раптом Страховище нi з того нi з сього нахмуриться, замовкне й сидить якийсь мент iз таким виразом хмарноП задуми, що ясно ж, бiдненька, видно нелегка боротьба любов'ю, та не така вже вона смiшна та переможна. Одначе зараз же стрiпнеться й знову. I от свинство яке сонцеПстя зовсiм не ховають, що сонцеПстськi жiнки спокутують своКю любов'ю жовто-чорних героПв Навпаки, нехай кожний солдат знаК, що кожна сонцеПстка прийме його привiтно, любо, тепло. Хай знаК. Ну, звичайно, в сонцеПстiв нема чим гостей частувати, самий тiльки сонячний хлiб. Але зате треба подивитися, що з ним робиться пiсля такого частування! Ех, Елiзо, вам конче треба хоч раз подивитися на нашi цинiчнi й аморальнi способи боротьби з вами. Неодмiнно! А увечерi, коли густа темрява ночi завiшуК всi дзеркала, принцеса Елiза або лежить непорушне на канапi й сухими неклiпаючими очима дивиться в стелю, або тихо ходить алеями порожнього, безлюдного саду. В лабораторiП темно. Тьмяно поблискують ребра стекол даху проти сяйва Берлiна. Бузок самотньо густо дихаК, i так трудно розсiкати грудьми його дихання в тiй алеП, де... Принцеса Елiза сiдаК на лаву проти лабораторiП й довго непорушно сидить. Не чути колишнього гуркоту Берлiна. Не чути й нiякого гуркоту дивноП, безшумноП боротьби. Стомленi гомеричним реготом i бiскаКю, сплять бiднi "переможцi". А серед них чуйно стережуть Пхнiй сон чорно-жовтi, такi "страшенно милi" "переможенi". Коли ж скiнчиться смiх i настане плач? I чи настане ж хоч тодi царство Вiчного Порядку? Чи боротьба, трiумф i плач К вiчна доля людства? Ах, коли б уже якийсь кiнець! Але кiнця не видно. Боротьба розгораКться. Безшумна, невидна, чудна, неймовiрна. Граф Адольф уже не миК нiжно-хижим рухом руки, ласуючи з от-от-от перемоги. Принц Георг не ступаК таким певним точним кроком, нiби вимiрюючи ступнi до трону. Все зруйнували проклятi дикуни, все! Не знати, вiд чого починати треба. Але вiд чого не почнеш, воно тiсно зв'язане з iншим, а те все iнше в руПнi. Що К, чого нема - невiдомо. Нiякого ж пiдрахунку не можна зробити. Пустеля, дика пустеля з караваном героПвi А нахабство дикунiв росте з кожним днем. О, цi пiдлi боягузи не смiють виступити одверто, цi раби не мають одваги вхопити руками батiг, що лупить Пх. Нi, вони цiлують, лижуть його, щоб вiн розм'як. О, вони доцiлуються! Вони досмiються й дограються разом iз своПм калiкою Рудольфом Штором! Принцеса Елiза, спустивши очi, знизуК плечима. Вона не розумiК, в чому, власне, рiч? Ну, сонцеПсти виступили б одверто, то що було б? Видушили б усiх газом i промiнням? Ну, i що ж iз того? Яка ж рацiя такого кiнця? В чому рiч? Трудно вiдновити вiдразу все життя? Так, очевидно, помилку зроблено з самого початку. Очевидно, не вiд того кiнця починати треба було. Але при чому ж тут сонцеПсти, Рудольф Штор i тому подiбне? Принц Георг не вiдповiдаК. Надзвичайно дивна iсторiя: як тiльки торкаКться оправа чи мова Рудольфа Штора, все якось чудно виходить. Якась вiчна вперта мовчазнiсть на згадку про цього кретина. Дивна невдача з арештом НайвищоП Ради якраз пiсля того, коли принцеса шукала в графiвни Елленбергiвни коронку Зiгфрiда. РозумiКться, нiчого, абсолютно нiчого закинути не можна, але щось тут та К. Принц Георг сталевими холодними очима дивиться просто в лице Елiзi. (Якi негарнi фiалковi жилки на баньках). - В чому рiч, кузино? Добре, я вам скажу, в чому рiч. Перше - нi в однiй галузi господарства ми не зробили нiякого поступу. Весь час ми товчемось на мiсцi. Друге - в населення нема нiякоП волi до працi. В усiх сферах злiсний, нахабний саботаж. Тiльки свiтло, воду й вугiль вони пiддержують. Отже, ви розумiКте, при чому тут сонцеПсти. ТретК - армiя розкладаКться з кожним днем Нiякi кари, нi труПння не помагають, а тiльки викликають глухе обурення. Четверте - кожний зайвий день такоП тактики веде до неминучоП загибелi. - А якоП ж тактики треба? Принц Георг не зводить холодних надушливих очей iз лиця принцеси Вiд цього погляду принцеса легенько постукуК пальцями правоП руки по долонi лiво! - ЯкоП? ТакоП, якоП вже вживаК захiдноКвропейська й американська експедицiя: в кожному великому мiстi перед кожним будинком повiшено по двоК сонцеПстiв. В Парижi ж, крiм того, видушено газом цiлий квартал. А на площах повiшено всiх французьких Рудольфiв Шторiв. I холод'нi сталевi очi ждуть. Пальцi правоП руки вiдразу перестають постукувати по долонi лiвоi. - Це... правда?! - Я не маю нiяких пiдстав хвилювати вас неправдою, кузино. Пальцi знову сильно клацають по долонi. Куточки очей рiзко загострюються. - А результати? - Результати будуть, напевне, якнайкращi. Вiдомостi прийшли тiльки сьогоднi. Коли Сукурамi буде далi наполягати на своПй тактицi, я не ручусь за цiлiсть армiП. I за його життя. - Значить, ви гадаКте, що тут так само треба прикласти тi методи, що в Америцi й у ФранцiП? - Ще лютiшi. По чотири сонцеПсти перед кожним будинком! Видушити газом два квартали! - I солдати схочуть виконати такий наказ? - Схочуть. Армiю прочистити. Всi зараженi елементи винищити. Розстрiляти прилюдно. - I ви гадаКте, що сонцеПсти спинять саботаж? Що спокiйнiший i жорстокiший голос принцеси Елiзи, то твердiший i непохитнiший голос принца Георга. - Не маю нiякого сумнiву. Але всiх привiдцiв, коноводiв, усiх Рудольфiв Шторiв у першу чергу повiсити на площах. Усi друкарнi позаймати вiйськом; нiяких вiдозв, оповiсток, нiякого змiсту вiд недозволених органiзацiй до населення не допускати. Розбити Пхню змову й органiзацiю. Принцеса Елiза втомлено й нудно витягаК й злегка заломлюК руки. - Ну, що ж? Тiльки чи не помиляКтесь ви, гадаючи, що солдати схочуть вiшати людей без видимоП вини. А раптом це викличе бунт у самiй армiП? - Чому ж у ФранцiП й Америцi не викликало? - Може, там населення поводилось iнакше, вороже. А тут при цiй тактицi наших сонцеПстiв, менi здаКться, такi способи... рiч небезпечна. В кожному разi рискована. - Iншого виходу немаК, кузино! I чи хочемо ми з вами, чи нi, а Союз Схiдних Держав мусить iти на всякий риск. Або ж . загинути. Вибору немаК Мирнi способи не дають нiяких результатiв. Або тiльки ще бiльшу шкоду. Принцеса Елiза якийсь мент задумливо-жорстко мовчить. - Ну, що ж?.. Як швидко може бути змiнена тактика? - Цими днями. Кожний зайвий день - зрiст небезпеки. I без нiяких сантиментiв - рiшуче, блискавично, безмилосердно. При гангренi треба хiрургiчного ножа, а не гомеопатi! Принцеса Елiза знову мовчить. Потiм стомлено простягаК руку принцовi Георговi й просить Пй вибачити - вона сьогоднi почуваК себе трохи недужою. Принц Георг нехапливе, акуратно й точно замикаК переносний телефонний апаратик, вiшаК його через плече й прощаКться. А очi сталево й настiйно дошукуються чогось на блiдому схудлому лицi з загостреним костяним овалом. *** Макс не що iнше, як старий жорстокий лицемiрний трупоПд. Це ясно. Поведiнка гiдна звичайнiсiнького рабовласника, чо ловiка старого режиму. Але коли вiн гадаК, що Труда буде ганятися за ним, розшукувати його, благати прощення невiдо мо за яку провину, то прекрасний трупоПд трошечки помиляКться. Коли ж вона щодня заПжджаК додому й до Штабу НайвищоП Ради, то з боку Макса було б просто смiшною самовпевненiстю думати, що це робиться ради його милоП розвезе ноП посмiшечки, якою вiн iнодi зводить привiтати свою "Кди ну, нiде нiкому не повторну любов. Њ досить багато важнiших за посмiшечки речей, ради яких треба не тiльки до Штабу заПжджати, але й у саме пекло поПхати, коли це треба. I в пекло, i до салону Iрми, i куди хоч! I нiякi трупоПдськi посмiшечки ПП не зупинять. От i тепер вона Пде додому Ну, i що ж з того? Зовсiм же глупо б думати, що вона сподiваКться застати тут Макса. Макс дома не живе, i нiколи навiть не заПжджаК. I чого ради заПжджати? Щоб заарештували? Ясно ж, що Труда Пде iпросто, щоб побачитися з батьком, з мамою, з панею Штор. А головне з батьком, бо це ж цiлком непотрiбна необережнiсть: iти до Сукурамi, до самого Сукурамi, щоб "нарештi, по совiстi запитати цього азiата, чого йому тут треба". Коли б Макс хоч крихiтку iнакше поводився, можна було б... А втiм, хай Макс поводиться собi, як хоче - вона сама може роз'яснити батьковi, що нiякоП потреби для вiзиту до Сукурамi немаК. Хутко-хутко. Сукурамi сам переконаКться, що йому тут робити нема чого. I дiйсно, Труда забiгаК до мами, до панi Штор, нi слова не згадуК про Макса й цiлком категорично запевняК батька, що ще кiлька днiв - i вiд милих жовто-чорних гостей i слiду не буде в Берлiнi. РозумiКться, батьковi вуса, як звичайно, ворушаться усмiшкою: старi люди страшенно люблять бути скептиками. Але хiба ж вiн може справдi мiркувати як слiд, сидячи в кабiнетi й нiчого не бачачи? Навiть до милоП хорошоП трупоПдки Елiзи встигаК забiгти. Ну, цiй уже й ПП трупоПдський бог велiв скептично посмiхатися. I не тiльки ж скептично, а ще, подумайте собi, немовби з жалем якимсь, iз сумом, iз чудним гнiвом. - Елiзо! Та ви, я бачу, нiчого не знаете й не розумiКте. Ну, запевняю вас, що ви нiчого не знаКте. Ви сидите тут, як у монастирi, i, як усi черницi, гадаКте, що свiт увесь страшними чортами засiяний. Але, хоч, може, вам цi чорти iприКмнi, я все ж таки мушу вас розчарувати: нiякiсiньких чортiв! Ну, правда ж, правда! ПосмiхаКться. Ну, Пдьмо зi мною, я вам покажу, якi це чорти. Хочете? Нi, серйозно: подивiться ви хоч раз, що дiКться в Берлiнi, гляньте на ваших чортiв, а тодi... хитайте головою. Але трупоПдка все ж таки хитаК головою - хоч що б Пй Труда показала на вулицях Берлiна, вона однаково буде посмiхатися. I нема чого Пй Пхати дивитися на те, що тодi не маК сутнього значення. - А що ж маК сутнК значення? Що? Нi, я не розумiю, Елiзо, що ж маК сутнК значення? Ну, добре! I те, що навiть офiцери вашоП армiП вже Пдять сонячяий хлiо та днями й ночами сидять у наших салонах, i це не сутнК? Нi? - Нi, Трудо, i це не сутнК. Господи, яка страшна, запекла рiч трупоПдство! До чого слiпа, вперта й смiшна. Сил немаК балакати. - Ну, слухайте, Елiзо, знаКте що: нумо зараз поПдьмо до нашого салону. Ви подивитесь на ваших офiцерiв, послухаКте Пх, розпитаКтесь i тодi скажете, чи сутнК це, чи нi? Хочете? Нi, Елiза не хоче нi бачити, нi слухати нiяких офiцерiв. - Ну, просто хоч iз цiкавостi. Невже ж вам не цiкаво подивитися на розпусту сонцеПстiв, на Пхнi "цинiчнi й гидкi" способи боротьби з вами? Ну, подивились би хоч на колишнiх трупоПдок i побачили б, якими вони безнадiйно погиблими сонцеiстками поробились. Таки нi? Познайомила б я вас iз Iрмою, нареченою Рудi. Послухали б, як вона спiваК. Сьогоднi й Рудi, здаКться, туди приПде. Вiн так хотiв би вам подякувати за вашу осторогу. Мертенс, мабуть, буде. Може, i Макс буде з Рудi. Але Макс, звичайно, нi для кого не маК особливого iнтересу. Ну, Елiзо! Ох, здаКться, трошечки-трошечки захиталася трупоПдська непохитнiсть? Який iнтерес в очах засвiтився. - Нi, Трудо, як воно менi не цiкаво, а, справдi, я не можу. Коли говорити серйозно, то ви ж повиннi зрозумiти, що менi не випадаК бути в сонцеПстському салонi, де нашi офiцери роблять злочинства. Труда розумiК. Дiйсно, не випадаК. Не подумала. Хм. Шкода. - Елiзо! А знаКте що? Ви можете не бути з усiма. Ви будете сидiти в сусiднiй кiмнатi й усе бачити крiзь склянi дверi. А вас не видно буде. От тiльки розмов, може, не буде чутно? Але музику й спiв буде добре чути. А головне - все видно буде. Добре? Нiхто-нiхто не знатиме. Даю слово. Тiльки одна Iрма - вона ж хазяйка дому. Але я вам обiцяю, що вона присягнеться нi однiй душi не говорити Гайда, га? Ану! Принцеса Елiза якийсь мент сидить непорушне, примружено дивлячись у далеку-далеку далечiнь. I вмить рвучко пiдводиться. - Ну, добре! Џдьмо! - Браво, Елiзо! Оце по-нашому! Труда вiд дому з усiКП сили жене свого "понi", малесеньке, чепурненьке авто (колишнiй подарунок чорно-срiбного лицаря) - хто знаК, чи не роздумаК собi ця свiтлiсть. От уже знову сидить, як у лубок затиснена. Вся вона все життя своК, як у лубку, сидить. На мент вирветься з нього, стане людиною й знов каКться вже, що поПхала? БоПться за свою королiвську гiднiсть? - Ну, де ж чорти, Елiзо? Га? Небо над Берлiном для холодку запнуте легеньким сiрим серпанком. ПередвечiрнК сонце жмуриться крiзь нього тьмяною задумою. Безвинно, миряо пропливають вартовi лiтаки. Задума, серпанок тишi й тут, унизу, по мирних, тихих вулицях. Авто тихше, м'яко, безшумно, як човен, пливе асфальтом. Дзвiнкий дитячий щебет у скверику; журний клекiт рояля; закотистий заразливий смiх iз високих вiкон. Елiза не вiдповiдаК. Ага, це - аристократичний квартал. Тут чортiв не може бути. От там, у центрi, у торгових i промислових ковбанях, от там вони! Труда торкаК понi, - i камiнчики, гiллячки, кинутий папiр починають швидко цокати пiд жвавими колесами. Вже частiше та частiше миготять суцiльнi смуги вивiсок; на тротуарах народу бiльше; за столиками ресторанiв сидить весела смiхотлива публiка Туди й сюди iз шипучим рипом проскакують авто, добродушно гуркочуть напiвпорожнi трамваП. Серед цивiльного рiзнокольорового одягу то тут, то там - цитриново-жовтi й блакитно-бiлi вiйськовi френчi. А з них мирно, доброзичливо стирчать шоколадовi, шафрановi, густо-чорнi i синювато-смуглявi обличчя. От група рiзнокольорових пик стоПть якраз на розi. Труда привiтно, весело махаК Пм рукою. Шоколаднi лиця блискають баньками, зубами й радiсно вiтають по-вiйськовому. Принцеса Елiза кидаК скоса очi на лукавий смуглявий профiль iз притупленим кiнчиком носа. - Ви думаКте, Елiзо, це моП "клiКнти"? Абсолютно нi. Я Пх зовсiм не знаю. Але кожна сонцеПстка повинна вiтатися з нашими визвольниками. Такий у нас звичай, ваша свiтлосте. Понi розмашистим гоном завертаК в iншу вулицю. Тут iще люднiше. Дверi магазинiв широко розчиненi, на порогах стоять прикажчики й галантно запрошують публiку досередини. Публiка галантно вклоняКться! А зсередини стрибками вибухаК загониста, гунява, пiдмиваюча музчка, i видно парочки в безжурному танцi. I тут так само шоколаднi й шафрановi лиця в бiлих i жовтих френчах. I так само блискають баньками й зубами привiтнi, простi, веселi. Але ПП трупоПдська свiтлiсть сидить у свойому лубку, i все це не маК для неП "сутнього значення". От крадькома за жiнкою пiрнаК у ворота дрiбно-кучерява, як напудрена густою сажею, потилиця солдата "визвольноП" армiП. Елiза, розумiКться, бачить це своПми власними очима, бачить удень, що дiКться майже на очах всiх. А що ж то дiКться вечорами? - Ви знаКте, Елiзо, яка маса дезертирiв у вашiй армiП? Нi? Спитайте Сукурамi або принца Георга. А було б iще бiльше, коли б не ми! Так, так, панi добродiйко, ми, сонцеПсти, рятуКмо вашу армiю! Ми весь час умовляКмо не кидати армiП, не дезертирувати. Ах, от фабрика. Показати б ПП свiтлостi, що це за весела промисловiсть настала - так хiба ж це маК для неП сутнК значення? - В кожному разi, Елiзо, щось нiяких чортiв не видно? Га? Елiза так само загадково "лубково" мовчить. Мовчить, але зеленi скупченi очi уважно ходять по обох боках вулицi. Так, так, будь ласка, вишукуй. Полюбуйся знаменитим витвором твого Георга. Ух, як вiдновлено "цивiл'зацiю"! А яка грiзна охорона Порядку! А який гарячковий рух i праця установ i пiдприКмств! Майже кожна з музикою й танцями. I якi щасливi фiзiономiП в цивiлiзованих пiдданих його величностi! - Весело? Правда, Елiзо? А яка панiка була першi днi окупацiП Пам'ятаКте? Принцеса Елiза, не повертаючи голови, гостро кидаК. - Пiсля веселостi iпанiка буваК ще страшнiша. - Можливо Тiльки ми не почуваКмо потреби таких змiн. Нам i так добре. ЏП свiтлiсть зводять мовчати. Бiдна Елiзонька, вона потiшаК себе загрозами Але до якоП ж мiри впертiсть! Ну, чекай, чекай, от зараз тебе потiшать своП "стовпи вiрностi". Авто звертаК, нахиляК Труду на Елiзу, пiдпливаК до високих залiзно-граткованих ворiт i зупиняКться. Труда нахиляКться, довбаКться руками пiд стерном i пiдводиться з чимсь блискучим у руцi. - Тепер можна злiзати. Авто не вкрадуть. Це тут, Елiзо. В саду. Чудесний будиночок. Правда? Надзвичайно зручне й затишне мiсце для салону. Ви не соромтесь, Елiзо, колись у цьому крихiтному палацику Iрма приймала всяких королiв. I не бiйтесь, у мене ключ, ми пройдемо тихенько, нiхто нас не побачить. Але для бiльшоП непомiтностi Труда, вiдмикаючи дверi, прикушуК губу й навшпиньках iз прикушеною губою, озираючись на Елiзу й балансуючи руками, швиденько переходить хол. БiльшоП готовностi з ПП боку зберегти тайну вимагати неможливо. В маленькому салонi вона так само таКмно, з прикушеною губою зашморгуК портьКри на вiкнах i замикаК на ключ широкi склянi дверi до великого салону. От тепер приКмна затишна пiвтьма, нiчого з салону сюди не видно. Ну, тiльки поставити сюди бiля дверей фотель, вiдхилити трохи портьКру - можна бачити весь великий салон. I спокiйно собi сидiти - сюди нiхто не може увiйти. Ах, так! Познайомити ж Елiзу з Iрмою! Елiза й через хол iде рiвно, не поспiшаючи й не колихаючись навшпиньках. I тут спокiйно, мовчки пiдсуваК фотель до дверей i сiдаК. Коли Труда зникаК, гомiн з салону стаК чутнiший. Принцеса Елiза обережно вiдхиляК портьКру й дивиться. Багато зеленi, латате листя, колони, блиск люстр, косий широкий промiнь сонця на однiй стiнi. Голi плечi й руки жiнок, кудлата шевелюра негра з фiалковими губами, спини вiйськових френчiв, знову жiночi оголенi шиП, руки. (I нiяких же цивiльних немаК!) Надзвичайно бiлi зуби на темному фонi; труситься бiлявий локон од смiху. Два жiночi профiлi весело, завзято дзьобають високого гарного чоловiка у вiйськовому одязi, наступають, вимагають. Вiн з якоюсь тихою величнiстю обороняКться, всi троК раптом озираються - Труда. Мило, по-хлоп'ячому подаК всiм руку, пiдхоплюК пiд руку один iз профiлiв i одводить убiк, а сама все озираКться по залi, шукаючи очима. Мабуть, свого Макса. Дама - очевидно, Iрма. Принцеса Елiза встаК й одходить од дверей. Шкода, що мало свiтла в кiмнатi. Треба стати ближче до вiкна, до смуги свiтла з-помiж портьКр. Дiйсно, Труда й Iрма зразу попадають у цю смугу. Iрма ж трошки набiк голову вiдхиляК, щоб ухилитись од свiтла й бачити принцесу. А очi, справдi, двi кришталевi тарiлi, як казала Труда, величезнi, срiбно-сiрi, стрiлчасто-блискучi. I чистi-чистi, як вишлiфуваний кришталь. Вона надзвичайно рада такiй несподiванiй гостi. Вона була б iще щасливiша, коли б не серед таких умов довелося прийма ти ПП свiтлiсть, але вона цiлком розумiК бажання принцеси й сподiваКться, що iншим разом вони будуть бачитися в iншiи обстановi. А посмiшка невинна, ясна, п'ятилiтньоП дiвчинки. Тiльки що в неП схiдного - це тiльки Трудi вiдомо. Носик iз горбиком i чорне блискуче волосся? - Ну, ви, Iрмо, вже йдiть, iдiть, а то вашi приклонники ще сюди забiжать, вас шукаючи. Скажiть Максовi, що я тут. МаК час утекти. А я представлю принцесi декого з наших гостей. Рудi принцеса знаК, можете його не витягати з кутка. А iндуса пiдведiть трошки ближче до дверей - на нього варто додивитися зблизька. А мiй китайчик К? Ну, ну, я сама побачу, iдiть! Двi кришталевi тарiлi iскристо посмiхаються, горбатий носик привiтно киваК, I струнка тоненька постать тихенько вислизуК з кiмнати. Щось шепоче Труда, вовтузиться з фотелями й портьКрою. А в грудях чогось ниК тоненький-тоненький бiль. I крiзь цей бiль раптом прориваКться: - ...Iрма! Правда? - Вибачте, Трудо, я не чула. - Яка чудесна, я кажу, Iрма! Правда? Хiба не пара Рудi? Ну, скажiть ви! - Прекрасна пара! - Ну, розумiКться! А от ви побачите, якими очима на неП дивиться iндус. Не думаю, щоб вiн на свого бога Брагму так дивився. Нехай Iрма скаже йому виступити з своПм полком проти всiКП армiП - думаКте, не зробить? Проти всього свiту виступить. Вам добре видно, Елiзо? - Дякую, добре. Труда ще трошки ширше вiдпинаК портьКру, присуваК лице ще ближче до лиця Елiзи й починаК "представляти". Он той зализаний плискуватий монгол, наче з води витягнений морж. Це - капiтан свiтляноП батареП якогось там Пхнього полку. От негр iз ЦентральноП Африки. Ну-шу-му-шу чи якось так звуть його. Чудесний екземпляр. Правда? Џсть сонячний хлiб i страшно за все дякуК по-англiйськи. Йому хоч що скажи - насамперед дякуК, хоч би опитати, яка година. А бiль усе ниК, ниК, росте - не чути вже нi веселого гомону з салону, нi Трудиного шепоту. НиК, ниК й iскриться кришталевими посмiшками. От вона пiдходить до iндуса (А десь iз якогось кутка за нею, мабуть, слiдкують ще однi очi!) Iндус кладе собi руку на груди й низько схиляК гарну величну голову. Але не дай боже, як Труда скаже йому, що вона тут! Тепер це абсолютно неможливо. - Вибачте, Трудо. Ви ж тепер дотримаКте свого слова? Ви не скажете навiть докторовi Рудольфовi, що я тут? Нi? Труда здивовано впираКться очима в лице Елiзи - яке злякане, гарне, хиже! Що з нею знову сталось?! - Даю найчеснiше слово, Елiзо, що не скажу, що ви тут. Задоволенi? Форма слова не зовсiм задовольняК принцесу Елiзу. "Не скажу, що в и тут". А все-таки скаже, що хтось К? Але чогось уже не хочеться виясняти цiКП неясностi. Ну, розумiКться, тепер вона не посмiК не дотримати свого слова. Ага, от i Макс. Лiниво човгаючи ногами, пiдходить до мону ментальноП напiвголоП Юнони з двома крихiтними японцями з обох бокiв. Японцi задирають до нього розумнi личка й смiються великим рiдкими зубами. - Ну, Елiзо, я на хвилинку покину вас. Менi треба сказати кiлька слiв Iрмi в дуже важнiй оправi. Ви сидiть спокiйно, сюди нiхто не ввiйде. Елiза мовчки хитаК головою й повертаКться до салону. Iрми вже немаК. Зникла. Ну, розумiКться, вона пiшла в куток до нього. Iндус же не смiК йти за нею, стоПть i непорушно хитаК головою другiй дамi. Раптом збоку, з того кутка, якого принцесi не видно, чути музику. Гомiн притихаК, обличчя повертаються до кутка. В тишу нiжно, лагiдно входить жiночий голос, увiходить, як невинна п'ятилiтня дiвчинка, пiдкидаючись звуками рояля, обплiтаючи себе ними. Але тут же на очах росте, мiцнiшаК й ось уже криштально, сильно дзвенить. I така радiсть, така трiумфальна переможнiсть у цьому дзвонi, що принцеса Елiза заплющуК очi й чуК, як уся вона дзвенить болем. Ляскiт оплескiв боляче ряботить тишу. Принцеса Елiза розплющуК очi. В куток через усю залу прожогом летить величний красунь iндус i зникаК. Величезний всевдячний негр плеще долонями й бiлими-бiлими зубами. З-за одвiрка в полi зору з'являКться Iрма. Вона, як од бджiл, одмахуКться руками вiд iндуса, китайця та ще кiлькох постатей i тiкаК. Вона не буде спiвати. Не буде, не буде! РозумiКться, не буде, бо вона тiльки йому спiвала. А вiн же - вiдомий - не догадався попросити ще. Десь сидить у куточку й невинними одвертими очима здивовано водить по всiх. I вмить принцеса Елiза чуК, як фотель пiд нею, дверi, салон i вся вона важко й холодно згойдуються з за того самого одвiрка з'являКться шкандибаюча постать. Моторошно, неймовiрно-рiдна, боляче-гарна, незграбна й до зворушення, до вогкостi в очах соромлива. Вiн почуваК оебе так нiяково серед цих напiвоголених дам, на ньому таке простеньке убрання. От вiн обережно й нiяково пригладжуК повисмикане темне жабо. ЗнаК вiн чи не знаК, що вона сидить тут, за дверима, й бачить його? Нi, розумiКться, не знаК - хiба ж вiн мiг би так стояти й нi разу навiть не подивитися на дверi? А хто знаК, може, й знаК? А що не дивиться на дверi, так чого ж йому дивитися, коли до нього так щасливо, так вабливо смiються через голови кришталевi тарiлi? Невже Труда таки не сказала?! I вiн не знатиме й не вчуК, що для нього сидить вона в цьому дурному фотелi?! I невже не скаже? I вiн не прийде, не торкнеться очима, голосом ПП витягненоП до нього душi? Нi, не прийде. От вiн нiяково, прохаючи, киваК головою Iрмi. I от Iрма вже летить, облiплена своПми бджолами, на його кивок - вона буде ще спiвати. Принцеса Елiза знову заплющуК очi. Але вона вже не слухаК спiву, ще яснiшого, веселого, грайливого, вiд якого в негра танцюють бiлi зуби мiж фiалковими, широко розтягненими устами Спiв родить веселий грайливий гомiн, рух, смiх. А принцеса Елiза сидить, зiгнувшись у фотелi, заплющивши очi. I такою почуваК себе жалюгiдною, самотньою й смiшною тут, за дверима. Раз би, раз роздягнутися догола душi, роздягтися до людини, стати одною з тих веселих, простих, звичайних! I пiдiйти до нього, взяти за рукав, сказати щось буденне-буденне. А вона замiсть того сидить за дверима в пiвтьмi, пiдглядаК, пiдслухаК й сьогоднi ж увечерi буде обмiрковувати з Георгом, як краще всiх Пх винищити. Господи, невже це може статися?! Невже завтра, позавтра цi молодi, веселi, незлi люди будуть непорушнi, задубiлi трупи? I вiн висiтиме десь на площi, страшний, синiй, iз висолопленим iз рота язиком?! Що за абсурд?! I як це вона могла двi години тому вiрити, що це може бути, i не думати про це? Знати, вiрити - i не думати! Як це могло бути?! А там, за дверима, безжурний, любовний, весняний гомiн. Там не знають, не вiрять i не думають. I вiн не знаК, що вона тут. А може, i знаК, та однаково сюди не прийде: це ще страшнiше. Господи, сказало Страховище чи нi? Знову музика. Гуняво-тужнi скрики маленькоП бiскаП. Принцеса розплющуь очi. Пари знеможно, повiльно, безсоромно, нiжно злившись тiлами, похитуються на мiсцi, як дивнi рiзнобарвнi квiти пiд подихом вiтру. Iрми немаК серед танцюючих. Вона там, у кутку, з ним. Бiля дверей шарудiння. Принцеса Елiза спокiйно повертаК голову и зразу ж швидко пiдводиться: чоловiча постать! Серце стрiмголов летить униз, i ноги м'якнуть: постать же за кожним кроком перехиляКться ритмiчно на лiвий бiк. ПП ще виразно в пiтьмi не видно, вона посуваКться обережно, але Елiзi дихати трудно. Вона мiцно хапаКться за спинку фотеля й стараКться тримати голову рiвно. Шкандибаюча постать, трохи перехилившись наперед, вдивляючись у принцесу Елiзу, пiдсуваКться щораз ближче та ближче. Уже видно блиски в одвертих голих очах. I вмить доктор Рудольф укопано зупиняКться, аж одхитнувшись трохи назад. - Принцеса?' Значить, не знав, значить, не сказала Труда. Принцеса Елiза холодно й коротко киваК головою. - Вибачте, ради бога, ваша свiтлосте. Я нiяк не мiг думати, що це ви. Коли б я був знав, я не посмiв би. - Пане докторе, прошу прийняти моК запевнення, що я винна в тiй несподiванцi, яка вас зустрiла в цiй кiмнатi. Я дуже й настiйно просила графiвну Труду нiкому про мене не казати. Доктор Рудольф нiяково й схвильовано пригладжуК жабо. - Труда й не сказала, принцесо. Вона тiльки сказала, що в цiй кiмнатi я можу побачити . дуже цiкаву людину. Коли б я був знав, кого саме, я б... Вiн би був не прийшов! - Пане докторе, ми з вами в рiзних таборах. Але прошу вiрити, що моя присутнiсть у цiй кiмнатi викликана тiльки цiкавiстю, i... - О ваша свiтлосте! (Що вiн хоче сказати цим викликом? Що вiн не думаК, що вона для нього тут?!) - ...i можете бути спокiйнi, що все, що я бачила тут, не буде вiдоме нi однiй душi. А тепер... Доктор Рудольф нахиляК голову. I через тс, що голова похилена, чи чого iншого, але голос його тихий, хрипкий. - В мене не було такоП образливоП думки про вас, ваша свiтлосте. Навпаки, я вiд усiКП душi хотiв би подякувати вам за за ту вашу... уважливiсть, якою ви визволили мене й моПх товаришiв од великих. - Пане докторе, на нiяку подяку мiй учинок не заслуговуК. Я зробила його для себе й для своКП справи. Я не допустила, щоб при будуваннi без потреби розбитi черепки падали нам на голови. Бiльше нiчого. Нi про яку увагу нi до вас, нi до кого-небудь iз ваших однодумцiв мови бути не може. I менi дуже прикро, що графiвна Труда своПм некоректним вiдношенням до свого слова могла дати привiд до непорозумiння. Доктор Рудольф перестаК м'яти й запихати за груди жабо, мляво пустивши руку. - Прошу вибачити, ваша свiтлосте. Звичайно, нi про яку особливу увагу не могло бути мови й нiякого непорозумiння не було. Ваше вiдношення до нашоП справи, ваше вiдношення до близькоП вам людини так добре менi вiдоме, що нi про яке непорозумiння не можна думати. Але почуття подяки, хоча б i за чисто механiчний вчинок, може бути в мене. Принцеса Елiза в пiтьмi вирiвнюК голову й примушуК очi: при чому тут "ваше вiдношення до близькоП вам людини"? - Пане докторе, я була б вам дуже вдячна, коли б ви були такi ласкавi й попросили графiвну Труду прийти до мене. Я не маю бiльше часу... Доктор Рудольф низько вклоняКться й мовчки, обережно шкутильгаючи, виходить iз кiмнати. Принцеса Елiза стоПть, до болю цупко тримаючись за спинку фотеля. А гуняво тоскнi, безсоромно нiжнi звуки за дверима гойдаються, вихитуються. Для чого, для чого вона приПхала сюди?! - Елiзо! Ви вже хочете Пхати? Правда? Так швидко? Чого? Нецiкаво! Шепiт швидкий, стурбований, трошки нiяковий. - Трудо, менi дуже прикро, що на ваше слово не можна покладатись. Я думала, що цим разом... - Елiзо, я ж не сказала, що ви тут. Я дотримала свого слова Пй-богу! А Рудi весь час так хотiлось особисто подякувати вам Елiзо, ви будьте спокiйнi - Рудi абсолютно нiкому не скаже. Ну, не сердьтеся на мене. Добре? Та й що тут такого? Принц Георг же не довiдаКться, що ви дивились на такi неморальнi речi. Ну, як же вам подобаКться наш салон? Таких у нас К вже дванадцять! Скоро, Елiзонько, сам Сукурамi тут танцюватиме. Побачите! - Трудо, я вас прошу вiдвезти мене додому. В мене голова болить. Справдi, голос тихий, з нотками зацiпленого болю Труда замовкаК, робить широкi очi й обережно пiдходить до непорушноП темноП постатi. - Правда, Елiзо? Я зараз. Бiдна Елiзонька! Я тiльки скажу пару слiв Iрмi - i ми зараз же поПдемо. Двi хвилинки! Труда швидко навшпиньках виходить i бiжить до салону сказати пару слiв Iрмi. Iрма сидить з iндусом якраз проти дверей. Труда ПП виразно бачить, але водить очима в усiх напрямках i не говорить Пй пари слiв. А побачивши за колонами самотню високу постать Макса, рiшуче, не вимахуючи по-хлоп'ячому руками, навiть не горблячись, пiдходить до нього. - Максе, менi треба сказати вам пару слiв. Макс лiниво розмикаК схрещенi руки й ноги, недбало вiдриваК спину вiд колони й iде за Трудою до сусiдньоП кiмнати. - Прошу щiльно зачинити за собою дверi. Дверi лiниво й щiльно зачиняються Макс, не хапаючись, повертаКться й здивовано дивиться: перед ним не Труда, не маленький хлопчинка з недбалими манерами, а вирiвняна строга постать жiнки з гордо пiдведеною головою й велично припущеними на очi повiками I не смiшновелично, а власно-велично. - Добродiю Максе, дозвольте спитати, що це все значить? - Що саме?! - Вся ваша поведiнка? Макс нудно поводить одним плечем. - Поведiнка - як поведiнка А в чому рiч? - Вам вiдома остання постанова найвищоП Ради? - Яка саме? - Про завдання сонцеПстських жiнок. Максове лице неохоче кривиться усмiхом. - Я вас питаю: вiдома? - Занадто добре. - Ви - сонцеПст? - У чому рiч, Трудо? Труда стоПть все в тiй самiй позi, а голос теж надзвичайний, рiвний, величний. - Ви - не сонцеПст, добродiю. Ви - старий трупоПд i рабовласник. Я вам це кажу цiлком переконано .I зовсiм не для себе. А для того, щоб ви не шкодили спiльнiй справi. - О? Чим же я шкоджу, дозвольте спитати? - Вашим виглядом, вашою поведiнкою, вашими посмiшками. Хто вас просигь iз таким виглядом являтися до салону? Ви ще дуелi тут захочете вчиняти? Будь ласка, коли у вас не маК нi крихти сили, коли ви егоПст i i... то принаймнi не пере шкоджайте другим! Макс високо здiймаК брови. - Ах, он у чому рiч?! Перешкоджаю! Дуже прошу вибiП чти! Я Дiйсно злочинець я перешкоджаю такому охочому, дбайливому виконуванню завдання. Але прошу тодi сказати менi, з якими саме любовниками вашими я перешкоджаю, щоб я... Труда бурно скидаК з себе величнiсть. - Не смiйте говорити таких речей! Ви - нехороший! ЧуКте ви? Я нiяких любовникiв не маю, нiхто менi навiть руки не поцiлував. Менi гидко й моторошно подумати про ц.е Але коли б треба було, я стала б любовницею всiКП армiП .ЧуКте? I коли треба буде, завтра ж стану любовницею кожного солдата .I не соромлюсь, i нiкого не боюсь. I не думайте, що перед вами буду почувати себе винною За що?! Яке ви маКте право говорити зi мною таким тоном, з такими посмiшками, з такою ворожiстю? Як вам не сором? Фе, ви менi неприКмнi. Прощайте. I, закинувши голiвку догори, швидко проходить повз Макса до дверей. - Трудо, почекайте, Трудо! В голосi Макса немаК вже лiнi й посмiшечки. Щось гаряче й нiякове чуКться в ньому. Але якась сила несе Труду далi й не дозволяК навiть голови повернути назад. А в грудях почування пiднесення й полегкостi. I яке щастя, що вiн так гаряче й нiяково сказав "Трудо!". В бiдноП ж Елiзоньки ще дужче розболiлась голова. Навiть до авто сiсти, видно, трудно. Так одразу, без причини. Очевидно, недокрiв'я. Та, розумiКться, буде недокрiв'я вiд трупоПдства. - Елiзо! Я вам рiшуче кажу, не агiтую, не вмовляю, а просто кажу Пжте сонячний хлiб. Ви подивiться на мого батька... Ну, не буду, не буду, вибачте, я погана. Вам тепер не до дебатiв. Але менi так добре тепер, Елiзо, так легко, так.. ух, так гарно, що просто нестерпно бачити вас такою. Може, не так швидко Пхати? Може, не балакати? Дуже болить? Вам треба, приПхавши додому, полежати спокiйно. I доки ж ви будете чекати з вашим Георгом. Ну, вiнчайтесь же з ним. Хiба це перешкоджаК вiдновлювати нам порядок? Ах, простiть, Елiзо, бiльше не буду! Кiнець. Мовчу. I цим разом Труда таки дотримуК слова навiть прощаючись, не каже нi слова - мовчки, серйозно, поважно стискаК руку Елiзи. А в грудях - ух, весняно, легко, спiвуче дзвенить гарячий нiяковий окрик "Трудо! Почекайте!" *** Принцеса Елiза дiйсно слухаКться поради Труди - лягаК на канапу i лежить непорушне. I не встаК навiть тодi, як Ганс Штор, поштиво застукавши, просить ПП свiтлiсть на вечерю. Пх свплiсть вечеряти не буде. I, коли приПжджаК принц Георг iз графом Адольфом, коли в присмерках увiходять до темноП кiмнати, принцеса Елiза так само лежить i не рухаКться. А коли засвiчуКться свiтло й принцеса Елiза бачить щось незвичне в обличчях гостей, коли принц Георг, майже не звернувши уваги на ПП бiль голови, не вiтаКться, а зараз же гарячково пошепки починаК давати в кутку накази графовi Адольфовi, тодi тiльки вона швидко пiдводиться, похапцем поправлячи волосся з бокiв i пильно вдивляКться в два шепочучi лиця в кутку. - Так зараз же зателефонуйте менi! I негайно присилайте назад авто. Можете Пхати. Граф Адольф поштиво вклоняКться Пхнiм свiтлостям i швидко, нечутно вибiгаК з кiмнати. Принцеса Елiза мовчки жде. Принц Георг 'пiдходить до неП й чудно посмiхаКться. Щербини в ротi вже немаК, але лице незвичайно схвильоване, чуже, з виразно помiтними жовтими затоками на блiдому чолi. - Важнi подiП, кузино. Надзвичайно важнi. Вiн кидаК погляд на вiкна - Ми - на гребенi кризи, кузиною Прийнято серйознi постановию Питання тепер-чи вдасться ще перевести Пх у життя. Принцеса Елiза, чуючи, що нiс ПП стаК блiдий, так само мовчки жде. Перша постанова така iти природними шляхамию Кузина мала рацiю: помилку зроблено з самого початку. Не взято на увагу, що Нiмеччина тепер - первiсна краПнаю Цивiлiзацiя й культура в цiлковитiй руПнiю Дiйсно, було б справжнК чудо, коли б удалося вiдновити все так одразу. Отже, треба йти природним шляхомю Первiснi народи переходили певнi етапи в свойому господарствi й громадському життi. Спочатку зовсiм дикий стан, щось наче теперiшнiй, потiм скотарство, потiм хлiборобство, потiм виробництво дрiбне, i аж закiнчення всього ланцюга - цивiлiзацiП з усiма складностямию Отже, тепер треба перейти всi цi етапию Звичайно, швидким темпомю Але перейти Пх треба Таким чином увесь план кампанiП мiняКться Нiмеччина лишаКться подiленою на округи. Але все мiське населення виводиться з мiст i приставляКться до скотарства, хлiборобства i дрiбного ремесла. Коли буде забезпечене годування, тодi приступати поволi