до дальшого розроблення плану. Як вивести населення з мiст? Силою, терором. Спочатку прочистити одну округу вiд СонячноП машини, забезпечити потрiбною кiлькiстю годiвельного й господарського матерiалу, тодi перегнати на цю територiю продезинфiковане населення, вiдiбравши в нього Сонячнi машини. Головне ж - негайно вивести армiю з Берлiна. Розклад набираК каПастрофiчного характеру. Пропаганда й уживання СонячноП машини провадиться вже в самiй армiП, по казармах. Наслiдок тактики Сукурамi! Цю нiч буде генеральна iнспекцiя й прочистка. Можливi ексцеси деяких вiддiлiв. Вони будуть знищенi свiтлом в один мент. Окремi одиницi, хоч трохи запiдозренi,- розстрiлянi. На ранок уся операцiя повинна бути скiнчена й армiя виведена в намiчену округу. А тут, у Берлiнi, лишиться тiльки невелика, але цiлком певна частина для дезинфекцiП мiста й населення. Цебто: всiх провiдникiв, всi непевнi з якого-небудь погляду елементи, помiчених саботажникiв i так далi вивiшати по всьому Берлiну. Без нiякого рахунку. Хоч десять тисяч. Рештi населення даКться три днi, щоб позносило все скло й одержало спецiальну .посвiдку. Через три днi всякого, хто не матиме такоП посвiдки, буде вбиватися на всякому мiсцi. Через п'ять днiв усе населення повинно вийти з мiста в призначену округу. На кордонi кожного будуть обшукувати i пропускати на очищену територiю. Там ставиться кожного на роботу й даКться риж, зерно, м'ясо. Нiяких сонячних хлiбiв нi на хвилину! - А чим же годуватимуться тi, що вiддадуть стекла до переходу в округу? - Чим хочуть. Нехай голодують, здихають. Через п'ять днiв усе мiсто буде вiддане пiд газову дезинфекцiю. Нi одноП живоП iстоти тут не буде. Хто не здасть скла, лишиться трупом у мiстi. Отже, кузино, я прошу вас негайно зiбрати все, що ви хотiли б узяти з собою, i приготуватись до негайного вiд'Пзду. Можливо, що ще цiКП ночi або завтра тут уже розгорнуться такi подiП, при яких вам не треба бути. Принцеса Елiза обережно, помалу сiдаК на стiлець, не зводячи застиглих заокруглених очей iз порожевiлого вiд пiдняття лиця Георга. - Вибачте, Георгу, менi так болить голова, що я не можу ще схопити всього. Це рiшенець остаточний? - Остаточний i безповоротний. У палацi Мертенса засiдаК Рада АрмiП. Пiд ПП безпосереднiм доглядом i кермом буде всю нiч провадитись операцiя чищення. Я мушу бути там через годину. Я прошу вас, кузино, поспiшитися. До вiдома вашого додам, що в Америцi йдуть жорстокi боП мiж сонцеПстами й експедицiйною армiКю Три мiста знищено до одноП люди ни. (Там не встигли захопити складiв зброП, i сонцеПсти озброПлись). На заходi Њвропи справа стоПть теж критично Особливо в Парижi, де так само йде невтримний розклад армiП, хоча боПа немаК. Прохають у нас якомога швидше прислати свiжi вiддiли. На нас уся надiя. ЦiКП ночi рiшаКться доля планети. Принцеса Елiза не може сидiти. Ти душно, Пй млосно в хатi. Вона мусить хоч на десять хвилин вин i и в сад, отямитися, обдумати. - Кузино, я вас дуже прошу: обдумувати нема чого. Треба тiльки поспiшити А швидка Пзда на авто освiжить вас краще, нiж сад. Дозвольте вам помогти в збираннi речей! Нi, Елiза мусить усе-таки вийти в сад. Џй треба подумати. 11с так раптово, так кошмарно, так неймовiрно... Очi принца Георга сгають загостренi. - Кузино, ваше хвилювання надзвичайно мене дивуК. Я вас не впiзнаю. Що тут неймовiрного, кошмарного? А то не кошмар, що пiвсвiту здичавiлоП А ви не в кошмарi живете весь час? Слово честi, я вас не впiзнаю. Взимку ви були iнша. Ви тодi вмiли розрiзняти кошмар од лiкування. Принцеса Елiза, одначе, тягне з спинки фогеля чорну мережану шаль. Але, випустивши з рук i не пiдiймаючи, виходить iз кiмнати. Принц Георг, стиснувши щелепи, пiдхоплюК з пiдлоги шаль, перекидаК ПП собi на руку й поспiшаК за Елiзою. В саду темно й тепло-вогко. Небо беззоряне, темно-сiре. Солодким i нiжним духом попахуК з бузковоП алеП. Принц Георг обережно бере пiд руку принцесу Елiзу й мовчки веде ПП дорiжкою, нахиляючи голову пiд навислими вiтами. Раптом принц Георг почуваК, як по руцi принцеси проходить чудний рух. Вiн повертаК до неП голову й бачигь повернене до нього лице з двома великими, темними в сiрiй пiвтьмi очима. - Що, Елiзо? Лице мовчки, неначе навiть злякано, зараз же вiдвертаКться, але в руцi все той самий якийсь внутрiшнiй рух чи напруження. Принц Георг непорозумiло дивиться на Елiзу, потiм повертаК голову направо й розумiК: в лабораторiП доктора Рудольфа свiтло. Та що ж це iаке, нарештi? Що за гайна тут ховаКгьсн в зв'язку з цим проклятим калiкою? Принц Георг обережно зупиняК князiвну Елiзу i, не випускаючи руки, але прислухаючись пальцями до найменшого руху Пi, шепоче: - Бачте свiтло в лабораторiП, Елiзо? Елiза байдуже повертаК голову й м'яко, але твердо визволяК руку. (Ага!) - Бачу. А що таке? Який байдужий сухий голос, абсолютно нiчого цiкавого для неП в тому свiтлi немаК. - Ви не розумiКте, що цiкавого? Це, мабуть, доктор Штор вернувся? - О, не думаю! Може, панi Штор. Ага, вона не думаК. ТакоП думки й треба було сподiватися. - А раптом доктор Штор? Його можна зразу арештувати. Це надзвичайно важно було б. Може, ми пройшли б тихенько повз лабораторiю, кузино? - Як хочете. Цiлковита iндиферентнiсть, навiть iз домiшкою втоми, (А рука ж явно дрижала!) ОбоК мовчки й помалу посуваються алеКю. Принцеса Елiза йде з нахиленою головою в глибокiй задумi, байдужа i до лабораторiП, i до саду, i до принца Георга. I раптом принцовi Георговi стаК соромно: вона, нащадок старого королiвського роду, людина, для якоП змалку всякий нижчий за князя - iстота нижчоП раси, вона маК щось спiльне а якимсь калiкуватим чоловiком, сином пролетаря та ще й слуги?! Та ще найшкiдливiшим мiкробом у тiй хоробi, яка нищить усе життя самоП Елiзи?! Та ще й у такий момент, коли рiшаКться доля всiКП Нiмеччини, всього свiту?! Що за дикi, абсурднi думки! В лабораторiП ж свiтло все не гасне й не гасне. Що може робити в нiй так довго панi Штор, коли це вона там? От уже видно крiзь розчинене широке вшно полицi, шафи, iнструменти. Чиясь тiнь хистко походить по стiнi й зникаК. Принц Георг зупиняКться проти вiкна, пiдводиться навшпиньках i зазираК через кущi, водячи головою то вправо, то влiво. Принцеса Елiза теж зупиняКться й байдуже чекаК. Раптом принц Георг швидко присiдаК, а у вiкнi з'являКться темний контур мужчини. Вiн якийсь мент стоПть вепорушно, нiби вслухаючись у сад, потiм пiдносить руки до голови й загрiбаК волосся назад. I зникаК знову в глибинi кiмнати. Принц Георг робить принцесi знак рукою й навшпиньках, зiгвувшись, крадеться алеКю. Принцеса ж iде так само - повiльно, стомлена, байдужа. Принц Георг зупиняКться, нахиляКться до Елiзн й шепоче Пй коло самого лиця: - Я мушу побiгти зателефонувати Елленберговi. Такого випадку не можна випускати. Ми повиннi його захопити. Ви пiдете зi мною чи почекаКте тут? Принцеса Елiза мляпо знизуК плечима. - Менi все одно. Тiльки чи встигне Елленберг приПхати? Напевне, Штор зараз вийде. I взагалi... такий момент. Вам же треба на засiдання Ради АрмiП? Як хочете, розумiКться. - Вибачте, Елiзо. Говорiть тихше. Це забере не бiльше, як пiвгодини-годину. Вони моментально будуть тут. - Як хочете. Телефонуйте. Тiльки швидко, коли так. Я буду тут слiдкувати. Принц Георг знову, без потреби вже зiгнувшись, навшпиньках бiжить алеКю. На руцi в нього висить шаль i плутаКться кiнцями мiж ногами. Вернуться та вiддати Елiзi? Вогко сьогоднi в саду. Зненацька якась сила круто зупиняК принца Георга. Вона ж нещиро говорила! Це не ПП мова, не ПП тон, голос, слова. "Вам же треба на засiдання... Такий момент". А сама через бiль голови в такий момент пiшла в сад. Принц Георг якийсь мент стоПть на мiсцi, потiм сходить з алеП й поза кущами, зiгнувшись i обережно ступаючи, прокрадаКться назад, до того мiсця, де покинув Елiзу. Але ПП там уже немаК. Правда, вона вся в темному, трудно ПП побачити в темнотi алеП. Принц Георг крадеться далi, напружено витягаючи голову до алеП й зiрко вдивляючись. Нема. Як вона могла так швидко зникнути? Значить, коли вона попереду, то мусила бiгти? Нi. Це абсурд - вона десь позаду, вiн не помiтив ПП. Аж раптом принц Георг чуК, виразно чуК попереду, перед самою лабораторiКю голос Елiзи. - Пане докторе! Пане докторе! Вона його кличе! Вона його кличе! Принц Георг, хижо зiгнувшись, м'яким бiгом бiжить понад алеКю на голос Елiзи. От вона - сiра пляма лиця. Темна постать iз лабораторiП поспiшаК на голос. Штор уже бiля неП. Хоче щось сказати. Вона хапаК його за руку, заводить у тiнь, ховаК вiд свiтла з лабораторiП! Принц Георг чуК, як на нього набiгаК гаряча, скажена хвиля, слiпить очi, пiдхоплюК й кидаК на двi постатi в алеП. Хтось iз середини його кричить ревким горловим криком, вiд якого все тiло стрибаК в екстазi лютi. Шторова незграбна постать шарпаКться вбiк од Елiзи. Але принц Георг, пiдхопивши шаль в обидвi руки, накидаК ПП як сiть на голову Штора, швидко обмотуК ПП, ударом ноги по ногах збиваК на землю й усiм тiлом падаК згори на голову. За собою вiн чуК жiночий верескливий скрик, шарпання за плечi, але цей скрик i шарпання жене на нього ще слiпучiшу, ще екстазнiшу хвилю лютi. Принц Георг впиваКться обома руками поверх шалi в горло Штора, душить, притискаК до землi, топче груди колiнами, харчить, стогне. Голова Штора спазматичне шарпаКться, шия шалено випинаКться, все тiло, як велетенський черв'як, на який наступили, вигинаКться на всi боки, силкуКться повернутися грудьми до землi. I вмить колiна Георга сприскують iз грудей Штора, i груди моментально повертаються до землi, спина зараз же залiзно вигинаКться, пiдiймаК на собi принца Георга, випростовуКться й сильно струшуК. Але принц Георг висить на Шторi, вп'явшись руками в горло, не випускаючи нi на мить. Одначе вiн чуК, як залiзнi руки обхоплюють його круг спини, здушують огруддя з такою силою, що спиняКться дихання, i руки випускають самi собою горло. I в ту саму мить залiзнi страшнi руки пiдiймають його догори, крутять у повiтрi, змахують ним... Але Штор, наступивши ногою на кiнець шалi, спотикаКться, i обидва тiла з м'яким гупом падають на землю. Тут вони люто зчiплюються в страшний клубок, совають ногами по жорствi, стогнуть, хропуть, корчаться. Принцеса Елiза вже не кричить, не шарпаК за плечi. З усiКП сили тиснучи собi руки, важ'ко, задихано дихаючи, наче сама б'ючись, перехилившись до страшного клубка, вона стоПть i вся дрiбно-дрiбно тремтить. I раптом якийсь рвучкий рух у клубку. Над ним здiймаКться голова доктора Рудольфа, обкутана шаллю. Тримаючи одною рукою за горло принца Георга, сидячи верхи й затиснувши зомлiле тiло мiж ногами, доктор Рудольф другою рукою судорожно зриваК з голови шаль. ЗриваК й зараз же обмотуК нею голову, плечi й руки противника й мiцно зав'язуК. Напiвнепритомне, уткнуте лицем у пiсок тiло в'яло хилитаКться, й уже не хрипить, i не сопить. Доктор Рудольф схоплюКться на ноги i, важко дихаючи, ослiплено, очманiло озираКться. В ту саму мить принцеса Елiза кидаКться до нього, для чогось хапаК його за руки, тисне Пх, гладить, тремтить. I враз руки доктора Рудольфа з тою самою люттю обхоплюють ПП тiло, пiдiймають у повiтря, перегинають, притуляють до хрипко дихаючих грудей i хижо прожогом несуть у лабораторiю. Принцеса Елiза безгучно всерединi скрикуК жахом i гострим диким щастям. Хтось iще другий кричить у нiй про безумство, про щось страшне, що десь тут К, про щось, що треба зразу ж негайно зробити. Тiкати. Рада АрмiП. Такий момент. Божевiлля. Але, коли б тут усi армiП всiх вiкiв зчепилися мiж собою в скаженiй борнi, коли iб небо над Пх головою зайнялося сiрчаною пожежею, коли б планета звалилася з довiчного шляху в чорну безодню всесвiту й запалала б, як смолоскип, принцеса Елiза не зробила б нi найменшого руху, щоб одiрвати своП руки вiд цiКП пiтноП гарячоП шиП, вiд цього хижо, оскаженiло мчущого ПП тiла Згорiти, спопелiти, але не припинити нi на мить цього жахного, забиваючого дух, безгучного крику щастя! I сяйво над Берлiном так само, як пiвгодини тому, мирно й задумливо впираКться вiялом у темно-сiру запону неба. I сад той самий, мирно шелесливий, спокiйно дихаючий нiжно-солодким духом бузку. I свiтло з лабораторiП, неначе нiчого не сталося, так само рiвно безшумно лежить на вiтах кущiв. Наче не сталося щойно величезного чуда, наче не вiдбулося в безумному крику щастя страшне таПнство. I хiба не кричуща, не дика неймовiрнiсть, що вони вже от бiжать алеКю, мало що не переступивши через замотане безживне тiло пiд кущами, сплiвшись руками, жадно торкаючись тiлом об тiло. Елiза наПжена всiКю шерстю душi: рятувати тепер свою неймовiрнiсть, боронити тепер лазурями, зубами! При воротях повинен бути автомобiль принца Георга. Рудольф умiК правувати. Слабо. Добре, вона сама буде при стернi. Адресу салону знаК добре. Њ авто! Шофер нетерпляче товчеться. - Це авто його свiтлостi? - Так. Iз ким маю честь... - Його свiтлiсть наказуК вам чекати тут на нього. Я беру авто. Зараз воно прийде назад. Шофер придивляКться й поштиво вiдступаК набiк, низько вклонившись. - Пане докторе, сiдайте! Швидше! В лице б'К рiвна рiжуча струя нiчноП свiжостi; у вухах цмокають прожогом налiтаючi стовпи, дерева, кiоски; нсприкрше волосся розтрiпалося пасмами й телiпаКться, як грива, на плечах. А уста горять, горить усе тiло, над устами ще чути колючi, пекучi слiди вусiв. I нiяка свiжiсть, нiякий вiтер не прохолодять, не здують цього горiння. Що ж це дiКться?! Один iз нiчних снiв?! Але ще фантастичнiший, неймовiриiший, неправдоподiбнiший. Хочеться стати на весь зрiст в авто, розпустити все волосся палаючою гривою, розставити руки й скажено мчати з вiльним диким криком! Кiнець! Нема лубка! Господи, як здивуКться Труда, миле, любе Страховище! "Елiзо, правда?!" Правда, Трудо, правда! А лiве плече, лiва рука весь час почувають хвилююче, соромне, моторошно рiдне тепло тiла й о г о. Страшно повернутися, страшно глянути в очi, що, чуК вона, невiдривно, покiрно й владно лежать на ПП лицi. - Як слiд ми Пдемо? I тепер можна глянути, можна швидко-швидко обняти поглядом дорогу розтрiпану голову з цiлованими очима, що злякано вдивляються у вулицю. РозумiКться, вiн не знаК дороги, не впiзнаК вулицi. Та й як можна знати й розпiзнати що небудь у таку нiч? - ЗдаКться, як слiд . Нi, щось... Так, так. Тепер направо. Авто iз шипучим рипом колiс по асфальтi завертаК праворуч, сильно нахиливши його тiло на плече. Перекинеться? Нi, тепер нiщо не смiК перекинутись! I все дурницi, всi окупацiйнi армiП з Пхнiм смертельним промiнням, газами, загрозами, сiрахiттями! - Тепер налiво. Авто, жбурляючи позад себе стовпи, перехожих, стрiчнi, рiдкi екiпажi, знову перехиляКться на лiвий бiк i влiтаК в бiчну вулицю. Зовсiм же мирнi, тихi вулицi. Парочки, спiв iз вiкон, вiйськовi постатi. Вони нiчого не пiдозрюють, не вчувають. - Далеко ще? - Нi, зараз. Там, на лiвому боцi, залiзнi ворота. Ах, так, це тi самi ворота, що ще сьогоднi вона бачила Як це давно-давно було. Iндус, Iрма, болюча розмова з ним. Кошмар?! - А ми застанемо кого-небудь у салонi? - Повиннi застати. Вони звичайно всю нiч сидять. А глянути в очi все ж таки страшно, неможливо, а тягне так, як iз височенноП башти вниз. Дiйсно, вони сидять Рiзнокольорове притишене свiтло в за тишних одгорожених куточках, безперестанний дзюркiт розмов iз виплюском срiблястого смiху, нiжно-рожевi вушка, бiло-ро жевi плечi, шоколаднi, кавовi, шафрановi обличчя. Але, як тiльки в дверях з'являються за зляканою Iрмою двi постатi з розкудовченим волоссям, iз чудним блиском в очах, з рiшучими рухами, з хапливими страшними словами, по затишних куточках пролпае тривога й змiтаК дзюркiт, викидаК на середину кiмнати рожевi вушка, шоколаднi лиця й збиваК Пх круг двох посiатей у рiзнобарвну напружену купу. А Мертенс, помалу пiдвiвшись iз свого фотеля, вражено наставивши наперед банькатi молодi очi, не може рушитися далi. Марта Пожежа! Сама Марта Пожежа! Те саме дике, роз'патлане, палаюче волосся на плечах i на лицi, топ самий п'яний, нахабний блиск у зелених очах, тi самi спухлi дигячi й безсоромнi губи! I принцеса Елiза? Оця рiшуча, хижо наПжена, важко дихаюча Марта Пожежа - принцеса Елiза, ота рiвновелична, безстрасно-холодна черниця?! I з доктором Штором?! "Негайно... Заходи... Попередити.." I Труда теж не може отямитись, не може так само пройнятись як слiд страшним змiстом звiстки. Елiза з Рудi?! Елiза з ними за Сонячну машину? Елiза в такому виглядi? Елiза з такими очима, з такими рухами! Це - Елiза, та сама, що ще сьогоднi була тут iз таким неприступним, мертвим лицем, з такою ворожiстю?! Шоколаднi, шафрановi, посiрiлi вiд тривоги й хвилювання обличчя попадають у хапливий пiднятий рух. У казарми! Боронитися! Скликати з усього Берлiна всiх своПх! Повстання! Битися до смертi! Iндус, ухопивши обидвi руки Iрми в своП, нахилившися, щось гаряче швидко шепоче в пiдняте до нього злякане личко. Шепоче, питаК, вимагаК, просить А личко то злякано дивиться на нього, то знову вражено повертаКться кришталевими тарiлями в бiк тих двох постатей, розпатланих, блискаючих очима А в блисковi ж тiм не тiльки тривога, не тiльки страх i рiшучiсть, а ще щось, щось страшнiше за всi страхiття Сукурамi й його Ради! Що ж це таке?! I це та сама принцеса, яка... - Панове! Панове! Треба якийсь план! Так не можна! - План один - пiдняти армiю! Битись до смертi! Знищити проклятих! Величезний, кудлатий негр гарячкове застiбаК гудзики френча, i баньки його очей моторошно переливаюгься синiм блиском Японцi Пх цiла купка, наставивши один на одного окуляри, дрiбно дрiбно дрiбоПяiь незрозумiлими словами, перебиваючи один одного, хапаючи за руки, нетерпляче облизуючи блiдо синi губи Елну й Рудольфа пообсiдали оголенi плечi, поблiдлi вушка, пороздиранi страхом очi, шарпають на всi боки питаннями, скриками Панове! На хвилину уваги! Голос такий чужий цьому хаосовi, такий спокiйно важкий серед палу тривоги, що всi обличчя зразу повертаюiься до ньою Мертенс! Колишнiй президент Мертенс! Той самий Мертенс! - Панове вiйськовi! Рiшучiсть i одважнiсть - найкраща зброя Особливо в таких випадках. Треба заарештувати Раду АрмiП. Це - найлегший план. Њ у вас сила захопити палац? Не всi вiйськовi розумiють нiмецьку мову. Швидкий шепiт помiж собою. Тодi гиркаючий голос по-англiйському повторюК те саме. Негр Ну-шу-му-шу скидаК головою, плечима, кулаками. - Њ! У нас К! Всi сонцеПсти! Iндус швидко пiдходить до Мертенса й простягаК руку: - Прекрасний, вiрний план. Товаришi! Нас може врятувати смiливiсть i рiшучiсть. Нам треба взяти палац! - Палац охороняК свiтляна батарея. Нi з повiтря, нi вiд землi нема доступу! - Все одно! У нас теж найдуться свiтлянi батареП. - Захопити Пхню батарею! - Та як же ПП захопити?! З-пiд землi, чи що?! Тут Мертенс раптом швидко пiдносить куцу руку. - Панове! Палацовiй вартi вiдомi пiдземнi ходи мого палацу? Нiхто не може на це нiчого сказати. Нiхто нiчого не чув про пiдземнi ходи. Японцi вiдбували варту при палацi, але про пiдземнi ходи нiчого не вiдомо. Може, особиста охорона Сукурамi знаК про неП. Але як Пх знайти, тi ходи? Куди вони виходять? Що за ходи взагалi? I чи не поначинюванi вони газовими мiнами, якi знищать усякого, хто увiйде в тi ходи? Мертенс якийсь мент важко, задумливо дивиться в пiдлогу, не слухаючи суперечок. Потiм помалу пiдводить сiдлаКте чоло, наставляК його на iндуса й спокiйно гиркаК: - Я знаю ходи. Всi. Можу провести. На Марту Пожежу вiн не дивиться, але бачить ПП швидко повернене до нього палаюче волосся. Iндус дуже повiльно, поштиво вклоняКться й серйозно дивиться прекрасними задумливими очима у важке, iржавого кольору лице. - Велика небезпека, пане президенте. Ваше життя .. - Небезпека скрiзь. Не в небезпецi рiч МаКте досить вiрних людей? - Я хочу думати, що маю. - Џдьмо! Мертенс рiшуче повертаКться й прямуК до виходу, важко й твердо пересгавляючи короткi ноги. На Марту Пожежу вiн усе ж таки не дивиться, але, порiвнявшися з нею, раптом зупиияКгься, простягаК руку й слабо, блiдо посмiхаКться. - Радий, принцесо, побачитись. ПриКмно вражений. Сподiваюсь iще побачитись. Принцеса Елiза сильно, мiцно стискаК руку, шарпнувши ПП так само, як колись Марта Вона ясно, з викликом якимсь дивиться на нього, хоче щось сказати, але не встигаК: японцi, негр, якiсь iншi темнi обличчя пропихаються мiж ними, оточують Мертенса й iндуса й сердито, схвильовано вимагають сказати, що ж Пм робити. Не можуть же всi до пiдземних ходiв I взагалi треба розробити детальнiше план. А коли через пiдземнi ходи неможливо? Що тодi? - Стягати всi, якi К, сили до палацу! Взяти центр! Робити над палацом демонстрацiП, притягати до себе увагу, постягати з палацу в повiтря й лоза палац усю варту. Зайняти в повiтрi всi пiдступи до палацу. - Але нашi вогнi? Якi нашi вогнi? - Жовто-зеленi. Вогнi СонячноП машини! - Панове! Нема часу на деталi! По дорозi обговоримо - Панове! Не робити в мiстi зайвоП тривоги Не викликати настороженостi противника. - Але треба попередити iншi салони! - Швидше, швидше! Метання тiл, судорожнi стиски рук, одвертi болючi доцiлунки, чогось шукання, скрики, здоровенний чорний кулак у iповiтрi. - Всi невiйськовi - попереджати салони, попереджати всякого вiйськового на вулицях, в будинках Швидше, панове, швидше! Елiза хапаК за одну руку доктора Рудольфа, за другу - Труду, що, нарештi, протискаКться до неП, й тягне обох до виходу швидше, швидше попереджати - Елiзо! Елiзо!.. Ради бога, як це, Елiзо? - Потiм, потiм, Трудонько! Там, по дорозi! Швидше! В нас К авто? - Њ. - Вiддайте iншим i Пдьте з нами! Швидше! В саду в пiтьмi чути бурхливий, змiшаний iз рiзнотонних голосiв гомiн - то вiйськовi радяться Ах, що та Труда там так довго! Зелено-жовтою смугою розрiзуКться тьма над садом, i смуга прожогом летить угору, гягнучи за собою темну масу лiтака Друга ракета свiтла, з темною довгастою гулею лiтака За ними третя Отак би звитися в небо! Ах, що ж та Труда! А вiн сидигь на старому мiсцi, все такий самий затихлий, все так само несмiло плечем шукаючи вiдповiдi ПП тiла. I ПП плече м'яко й сильно вiдповiдаК. I бiльше нiчого не треба, нiяких слiв, мов, навiть мови очей. Аж ось нарештi летить миле Страховище. Прожогом вилiтаК на авто, обнiмаК за шию Елiзу, бурно цiлуК в лице, чоло, волосся. - Елiзо?! Це ж... Це ж... Значить, це Рудi?! Рудi?! Елiза пiдводить до неП вгору вогкi великi смiхотливi очi. - Та ви не Елiза! Я дивилась i не могла пiзнати. Рудi, в мене голова крутиться! Рудi ж теж мовчить, i його очi теж чудно й вогко блищать пiд свiтлом лiхтарiв. Авто злегка шарпаКться, i Труда падаК на сидiння. - Трудо, ви показуйте дорогу. Просто? Назад? - Просто, просто! Труда не може сама сидiти ззаду. Вона схоплюКться й примощуКться збоку, тримаючись за плече Рудi - так Пй видно принаймнi хоч профiль Елiзи. Але не встигаК вмоститись, як iзнову схоплюКться й хапаК Елiзу за руку. - Стоп, стоп! Макс! Максе! Максе! На тротуарi помалу розвезеними кроками посуваКться висока постать. Зачувши крик, вона здивовано зупиняКться й придивляКться до авто - Ну, Максе! Що ж ви стоПте? Швидше! Але, пiдiйшовши вже до самого авто, Макс iзнову зупиняКться - поруч iз Рудi при стернi сидить простоволоса, розкудовчена принцеса Елiза! Дивиться при цьому на нього й чудно, не то збентежено, не то лукаво, посмiхаКться. I Рудi мовчить I Труда трiумфуюче стоПть i жде. Невже?! Але Труда перехиляКться до нього, хапаК обома руками за плечi й тягне до авто: - Швидше, швидше, нема часу. В авто ж хапаК за голову й несамовито, збожеволiло цiлуК. Авто знову шарпаКться, здiймаК вiтер i летить вулицею, ковтаючи все, що жене назустрiч. Макс ошелешено напiвлежить i дивиться в нахилене над ним лице Труди. Воно труситься вiд гону авто, киваК кучерями, хилитаКться то сюди, то туди й хапливо, гарячкове сипле на нього такими словами, вiд яких ошелешенiсть iще дужче налягаК на тiло Цiлий вулкан подiй за кiлька годин. - А тепер ми мусимо попередити всi салони, всiх вiйськових, яких зустрiнемо. А Мертенс, Максе, Мертенс! Вiн - герой! Максе, а Елiза?! Я нiчого не розумiю Абсолютно нiчого! Максе, як це могло?! Якби ти бачив ПП! А Рудi, Рудi?! Максе! Ти що-небудь розумiКш?! Макс раптом бурно скидаКться, хапаК голову Труди, переломлюК назад i надушуК довгим поцiлунком - вiн розумiК. Труда вигинаКться, вiдштовхуКться руками, крутить головою й нарештi затихаК I як затихаК, Макс випускаК ПП й вiдкидаКться назад. А авто жене, цмокаК, вищить шинами; вiтер, як кiнським волосом, тягне по лицi; гривасто витяглось пасмо волосся з голови Елiзи. - Максе, ви збожеволiли?! - Може, i збожеволiв. I що тут дивного було б? - Максе, але що буде? Що буде? - Чорт його знаК! - Ти думаКш, вони вiзьмуть палац? Я не вiрю. Вони всi такi розхристанi, ошелешенi I в тi пiдземнi ходи я не вiрю. Максе, треба закопуватися глибоко в землю, пiд льохи навiть. Тодi свiтло й газ не дiстануть КитаКць казав. Але куди ж ми заПхали?! Елiзо, Елiзо! Праворуч! Назад! Елiза злякано зупиняК машину и озираКться до Труди. - Назад! Ми проПхали. Авто завертаК назад, шарпаКться i знову летить. Елiза ж знову напiвпримружуК очi вiд вiтру й од того, що його пальцi обережно просуваються мiж ПП тiлом i обiймають руку нижче лiктя. Так можна тепер мчатися всю нiч - i хай буде, що буде. - Елiзо, налiво! Налiво, Елiзо! - Ах, налiво? Зараз, зараз! Пальцi сполохано зсуваються з руки, i стаК видно порожню вулицю, самотнi лiхтарi, поснулi вiкна будинкiв. - Стоп! Тут! Макс i Труда iзстрибують i бiжать у дiм. Увесь перший поверх його жовтою щербиною горить на темнiм безживнiм фасадi. Тодi пальцi хапливо просуваються мiж тiлом, обнiмають руку, i рука нiжно притискуК Пх разом iз собою до тiла. I тепер так можна сидiти всю нiч - i хай буде, що буде. Але Макс i Труда вже бiжать (що вони там - одну секунду були?) i знову пальцi зсуваються. I знову скажено летить авто пустельними вулицями, зупиняКться Макс i Труда вистрибують iз нього, зникають, вертаються. Вони щось говорять, говорить в i н, говорить i вона, але все, все, що вони всi говорять, таке нереальне, маленьке, блiде Реальне, велике тiльки те, що говорять пальцi, та те, що там десь говориться в небi над палацом Мертенса чи пiд ним у землi Що там? Що за свiтлянi пасма блискавками пролiтають он там у промiжжi домiв на темному нiчному обрiП? - Панове! Џдьмо до палацу Мертенса! Я не можу бiльше! - Џдьмо, Пдьмо! Пальцi сильно здушують руку - Пдьмо! А пасма свiтла, що ближче до палацу, стають щораз частiшi Вони прожогом летять, як метеори в темно-сiрiй височинi, зникають за будинками, вистрибують, стрiмголов падають униз. - Панове, там уже бiй! Там бiй! Елiзо, ради бога, швидше! Але авто вже й так гойдаКться, як колиска, вiд швидкостi, i вiтер рiже очi осокою. Вже виразнiшi й виразнiшi свiтлянi стьожки. Як велетенський серпантин, вони в'ються в густiй тьмi, гоняться одна за одною, сплiтаються. Авто вилiтаК на Алею Вiдродження. Зараз палац. Раптом десь далеко розлягаКться велетенський вибух. Авто здригаКться пiд рукою Елiзи, робить хисткий вимах убiк i, вирiвнявшись, притишуК ходу. Все небо над парком, над Алеею-Вiдродження свiтиться вiд рiзнокольорових стьожок. I ззаду ближчих видно темнi овальнi тiла повiтряних страховищ. Бiльшiсть рухаКться дуже помалу, поводячи велетенськими свiтляними вусами. Другi вище над ними швидко нишпорять, освiтлюючи одне одного. I тодi видно на мить блискучi металiчнi й склянi заброньованi тiла Пхнi з розчепiреними крилами. Елiза пiдводить авто пiд кошлату покрiвлю каштана й зупиняК,- далi Пхати небезпечно Згори Пх не видно, а звiдси видно все. А крiм того, тут так темно, що можна притулити його руку до свого тiла, включити, як ток, його тепло в своК й з пiд затишку близькостi слiдкувати за тим, що вирiшуК там на небi долю тепла - щастя всiх. Дивний, незрозумiлий рух. Був вiн чи не був? Поразка чи перемога? Нi, перемога iнакше виглядала б, iнакше вiдчувало б небо ПП. Знову вибух здалеку. Другий. Третiй. I щоразу велетенськi вiяла сяйва злiтають угору. - Що це?! Що воно?! - Тш! Тихше треба балакать! Очевидно, вибухи газу. - Дивiться, дивiться, тут якийсь надзвичайний рух Стьожки раптом, як iскри з паровоза вночi, прожогливою, шугливою зграКю всi кидаються в один бiк Чого?! А звiдти, з боку вибухiв i сяйв, летить якась сяюча смуга, як розпалена штаба залiза Може, сонцеПстський полк? Умить, як ударена молотом розпалена штаба, розлiтаКться вогневими бризками в обидва боки I вмить усi, одна за одною гаснуть Що сталось?! Розбито полк? Упав? Але в ту саму мить гасне й палацова зграя стьожок. Тiльки велетенськi страховища так само сторожко й помалу соваються над палацом, водячи свiтляними вусами. Значить, тi погасили вогню. I тепер там, у тьмi, високо над землею, тихо крадуться, нишпорять, пiдповзають однi пiд одних. Труда не може сидiти спокiйно. Вона з усiКП сили тисне Максову руку, шепоче, тягнеться всiм тiлом туди, в небо. Вмить пiд страховищами внизу (очевидно, в палацi) розлягаКться чудний гомiн, потiм щось страшно вибухаК раз за разом, блимаючи в небо таким свiтлом, що всi чотири обличчя за кожним разом вистрибують iз тьми. I виразно видно поширенi, неприродно блискучi очi. Серед страховищ ПздiймаКться непокiйний рух, миготiння рiзнокольорових вогнiв, звуки труб. Вони прожогом летять одне до одного Але тут же, як налетiлий на яму кiнь, одстрибують убiк, летять угору й гаснуть. Що таке?! - Дивiться, дивiться синiй промiнь, синiй промiнь! Знизу, з палацу, в небо вузьким вiялом увiткнулося пасмо синього свiтла Воно помалу, поволi рухаКться то в той бiк, то в другий I це легеньке повiвання синього вiяла змiтаК з неба, як пушинки, велетенськi страховища. Але в той самий мент у чорнявi неба, там, де зникли страховища, бризкають невеличкi iскри. Бризкають, гаснуть, а через якийсь мент унизу пiд ними громом розкочуються вибухи. - Вони вiдстрiлюються! Палац узято! Палац узято! Синiй вiник жвавiше лiтаК по небу, кружляК, перелiтаК вiд Iскри до iскри, гасаК, мете. Часом його синю смугу перерiзуК стрiмголов летюче, темне, з блиском i крилами тiло, падаючи вниз,збитий левiафан. У повiтрi чути якийсь гостросолоний дух. У носi крутить, щипаК за очi, виступаК слина. Доктор Рудольф раптом сильно тисне Елiзу за руку й швидко повертаКться до Труди й Макса. - Панове! Газ! Швидше звiдси! Елiза хапливо нахиляКться до стерна, клацаК, авто здригаКться, пнеться задом, м'яко повертаК носом i, ставши як слiд на дорогу, прожогом жене до мiста. А вибухи позаду вже переходять у безперестанний дрiботливий гуркiт. Вiяло гасаК по небу. З бокiв з'являються счьожки, зникають, iскряться. На вулицях повно народу. Розбурханим, розтривоженим комашником бiгають, перебiгають iз мiсця на мiсце. Летiти вже вулицею не можна Комашня щохвилини зупиняК авто, видряпуКться на нього, засипаК питаннями, жахно скрикуК, обсипаеться, летить рятувати своП комашинi подушечки. А замiсть обсипаних насипаються iншi. Небо вже починаК сiрiти. Контури будинкiв виступають угорi виразнiше, вогнi вулиць стають блiдiшi. Там же стаК все тихше й тихше й нарештi зовсiм затихаК. I немаК вже свiтляних блискавок, стьожок i вiяла. Кiнець. Але який?! Перемога чи.. Вмить iз того боку вiд палацу вилiтаК широке пасмо свiтла. Воно помалу спокiйно сунеться небом низько над землею, як колосальний гребiнь. Зубцi його часом черкають об шпилi й башти будинкiв, i тодi вони загораються на мент свiтлом i гаснуть. - Летять палити Берлiн!! А а-а1! Кишуща маса комашнi ураганом панiки розмiтаКться з вулицi на тротуари, впихаКться виючими грудками в дверi, у вiкна, в найменшi щiлини. Рудольф, Макс, Труда кричать, заспокоюють, але Пхнiй крик губиться серед зойку й лементу, як писк комарiв серед шуму прорваноП загати. А страшний гребiнь щораз ближче та ближче. Вже блимаК вiдблиск його вогню на шибках вiкон, уже жовтiють стiни будинкiв угорi. От уже майже над головами, вже один бiк вулицi освiтлений, як од пожежi, другий - у косих тiнях. Але що то?! На свiтляних велетенських зубцях гребеня величезнi рамцi, а в тих рамцях якiсь чорнi лiтери. Так, дiйсно, лiтери! Нiмецькi! Читайте, читайте! "СонцеПсти! ВiтаКмо з перемогою! Вороги СонячноП машини в Нiмеччинi знищенi. Армiя з нами й вами! У французькiй експедицiйнiй армiП повстання. Перемога СонячноП машини на всiй планетi. Слава Сонячнiй машинi! Каесем ЕкспедицiйноП АрмiП Союзу Схiдних Держав у Нiмеччинi" Благовiсний, палаючий щастям, мовчки гримлячий гребiнь просуваКться далi. Тiнi пересуваються, загораються новi шибки, гаснуть, жовтiють стiни, рухаються, сiрiють. А мiж стiнами, топчучи рухливi тiнi вiд гребеня, задравши голови в жарiюче небо ранку, реве, лопотить, сяК очима висипана знову iз щiлин комашня. - Слава!! Слава!! Слава Каесемовi! Ура! О-о! А-а! Юрба кишить, кипить, галасуК захватом. Труда задихаКться вiд щастя. Воно таке велике, що вона не може рухатись, не може навiть за руку взяти Макса, не може крикнути. Елiза, обома руками обнявши руку Рудольфа, ще дивиться вгору, i пальцi ПП судорожно, з гострим болем уп'ялися в тiло Рудольфа. А доктор Рудольф чуК, як усе тiло його чудно опадаК, слабне, звисаК на кiстках. Крик, плескiт, вигуки чудно кудись одсуваються чи прикриваються ватою, навiть бiль у руцi вiд пальцiв Елiзи стаК далекий. Як iз-пiд води вiн чуК безугавнi крики, чуК, як Макс i Труда теж щось кричать, як обнiмають його, вiн бачить перед собою великi, прекраснi, такi страшно знайомi йому зеленi очi, почуваК на овойому лицi ослаблену посмiшку, чуК свiй далекий слабенький голос. Авто рухаКться, якiсь обличчя то вистрибують перед ним iз-пiд авто, кричать, махають руками, то зникають Хочеться заплющити очi, лягти й блаженно спуститися на саме дно, тепле, тихе, без найменшого звуку. Але, замiсть того, вода над ним потроху розсуваКться, звуки стають виразнiшi, предмети роздягають каламутний серпанок, видно вже вгорi над вулицями фiалкову червонiсть на згустках хмар i латки густо-синього неба. Авто рухаКться вже швидко посеред вулицi. По тротуарах тi самi обличчя, що стрибали на авто, вони iз спiвами, з криками, з дикими пiдскоками безладно товчуться. Вони вже забули всi крики й пiдскоки жаху, вони вже почувають своП ноги на порозi землi обiцяноП, з дитячою щирiстю вiрячи в той мент, що на шляху до цiКП вiчно прагненоП землi не буде вже перешкод i пiдскакуючi ноги Пхнi не спотикатимуться вже об них. Рудольф повертаК голову направо й зразу натикаКться на пильнi, трошки тривожнi зеленi очi. Вони не сахаються його очей, не вiдстрибують, як увесь час, а питають знепокоКнi, любовнi. I такi зворушливо стомленi! Доктор Рудольф у вiдповiдь Пм обiймаК пальцями руку й сильно притискаК ПП до свого тiла. I тодi тривога й непокiй, як чорнi мухи, спурхують iз зелених очей, очi скрикують щастям, авто вiд того крику стрибаК вперед, рявкаК рiжком, розкидаК грудками на тротуари злякану комашню. I вмить упираКться в юрбу й зупиняКться. Площа. Рухлива поверхня голiв, потилиць, вимахуючих рук. Крики попереплiтанi з гуком бубнiв, свистом флейт, бреньканням струн. З одного кiнця раптом трiскотить крик i лопотiння оплескiв. Над головами, кумедно коливаючись, миготить щось бiло-жовте. - Уррра-а! Урра-аi Слава АрмiП! Слава! Ага, то на руках носять солдатiв. Злiва зовсiм близько теж вибухаК той самий крик i лопiт. На головах, на руках юрби,смiшно подригуючи ногами i якось спiднизу блискаючи широким ротом, повним двох бiлих гребiнцПв зубiв, регочеться кучерява чорна голова негра - Слава! Слава!! ПроПхати неможливо нi в той бiк, нi в другий, нi вперед, нi назад. Авто загрузло, як човен у ледяках, у морi голiв. У глибинi палацу стоПть величезна бронзова постать Бiсмарка. В руку Пй знову встромлено зелено-золотий прапор, i Бiсмарк залiзно, велично благословляК ним своПх нащадкiв. Юрба нетерпеливиться й задираК голови до неба - хутко зiйде сонце. Зараз жовто-чорнi визвольники будуть частуватися сонячним хлiбом. Прилюдно, вiльно, урочисто. Труда в захватi стаК на авто й задираК голову до неба: зараз, зараз буде! Макс же радить стати навшпиньки - тодi вона зможе зазирнути через будинки до обрiю. Але Труда не може, ну не може так непорушне чекати. В неП темнi синцi iпiд очима, губи пошерхли, очi тьмяно й п'яно блищать бронзою. - Елiзо! Я не можу!.. Я вся горю вiд цiКП ночi, вiд усього цього Я ж нiчого й досi не розумiю. Елiзо! Ну, повернiться зовсiм сюди! Повернiться, я хочу бачити ваше лице! Елiза тихо повертаК лице i вгору дивиться на Труду тихо сяючими, мовчазними й трошки засоромленими очима. (А лице - дитяче-дитяче!!) - Рудi! Повернiться й ви. Повернiться до Елiзи. Ну, Рудi! Рудi повертаК теж голову й з усмiхом пiдводить також очi до Страховища Воно ж пильно, схилившись, розглядаК Пх. - Елiзо! Я все ж таки не розумiю. Нiчого не розумiю. I не вiрю. Поцiлуйте Рудi! Обидва обличчя одночасно швидко вiдхиляються - здурiло Страховище. - Ну, Елiзо! Ну, чудесна, прекрасна! Ну, ради сьогоднiшнього ранку. Ви ж дивiться, яке свято! Зараз сонце зiйде. Елiзо! Ну, тут, прилюдно, одверто, з усiКП сили. Поцiлуйте. Дайте доказ усiм1 Ви дивiться - на вас i на Рудi всi вже дивляться Ану! Доктор Рудольф знову повертаКться до Страховища, почервонiлий, смiшний, засоромлений, сердитий i милий. - Трудо, я вас дуже прошу... Не треба. Але тут раптом червона, палаюча розтрiпаними пасмами голова Елiзи швидко повертаКться, скидаК чудними серйозними очима вгору на Труду, перестрибуК ними на зверненi до них голови цiкавих, нахиляКться, двi руки ПП беруть руку Рудольфа й пiдносять до ПП уст. Рука Рудольфа злякано, замiшано шарпаКться, але уста Елiзинi притиснулись до неП довгим поцiлунком i тримають. Потiм червона голова пiдводиться й знову дивиться на юрбу й на затихле, не то вражене, не то пройняте поштивiстю лице Труди. А яо юрбi спочатку шарудить шепiт: "Рудольф Штор... Рудольф Штор, Рудольф Штор!", потiм переходить у гомiн, лиця повертаються до авто, наставляючи в одну точку бiноклi очей, не вiдриваються, тягнуться. I коли червона голова перед ними схиляКться до руки й застигаК в поцiлунку, очi юрби застигають так само, як Трудиш. А коли червона голова пiдводиться й обводить лиця серйозним i сяючим поглядом, вони здригаються одним рухом i вибухають. - Слава Рудольфовi Шторовi! Слава Рудольфовi ШторовiП Слава! А-а! А-а!) Крик помалу, зигзагами, як по запаленому шнурку, перебiгаК всiКю площею, запалюК всi голови, здiймаь величезний вибух оплескiв, вигукiв, натовпу. Рудольф Штор уже стоПть на ногах i киваК головою на всi боки. А всерединi прикушуК посмiшку: iдола спiймано! Потiк тiл пiдхоплюК iдола разом з авто i везе його трiумфальним походом. Iз-за будинкiв на сиво-молочнi хмарини, на пухкi кучерi землi тепло лягають рожево-золотi благословляючi пальцi ВеликоП Матерi. Берлiн - 1922. Равен - 1924.