еним мiзинцем, - що ж, серце моЄ, я не в претензiЇ, постраждай трохи й ти: час було й тобi, по сорокiвцi, вiдкрити, що не всi ми "промокашки" або, в кращому разi, "мишачi кохання", вибачай, але я вмiю грати - тiльки по-крупному, i коли вже не коханням - не-мишачим: справжнiм! - то в усякому-будь разi, нiколи й нi в чiм - не "промокашкою": волiю бути наждачком-с), - тоЇ першоЇ ночi, чи не тодi, на прибутнiй хвилi пiднесення, зародився в нiй десь усерединi глибоко схований ледь iронiчний, просмiшкуватий холодок: блядка i блядка, з усiма приналежними атрибутами, мов якийсь стороннiй сценарист загодя подбав про жанрову чистоту сюжету (та ще й, як хутко з'ясувалося, невдатна блядка!), - але ж ми, блiн, таки недарма рЄбята з крутим творчим потенцiалом, нам раз плюнути - перетворити невдатну блядку на трагiчну любов, довiвши себе, по дорозi, до цiлком суЇцидального стану, - тiльки по дев'ятьох (атож, дев'ятьох!) мiсяцях, в iншiй краЇнi й на iншому континентi, в нiч останньоЇ сварки в кiмнатi закинутого в мiжгiр'Ї мотелю, - спершу тупцялись, курячи, на дерев'янiй ­алереЇ, борюкалися стишеними, щоб нiкого не збудити, голосами, далi прошкували - вже на повну гучнiсть, нiби пiдняття голосу автоматично запускало в хiд i ноги, -через паркiн­-лот, мiж полискуючих проти мiсяця тюленячими боками автомобiлiв, зупинка - протистояння, очi в очi - спалах! - шабельний зудар! - i от, розвернувшись, вiн бiжить через усе подвiр'я назад до кiмнати пакувати речi, маленька, шпарко перебираюча голими, в шортах, нiжками, немов воскова, фiгурка, - в ньому вже ­винтом ­ондзолилась - аж, здавалось, чути було, як скрегоче, - сама лиш схарапуджена гординя, палючий страх, аби, крий Боже, "люди не сказали" (ех, матушка провiнцiя, як зiтхав був Хвильовий!), що це вона його покинула, висмикнула з рiдного ­рунту, перенесла через океан i покинула, оце, скажуть, кобiта! i тому, завдавши на плечi поспiхом напханого барахлом дорожнього мiшка ("Губочку свою не забудь", - подавала вона, наспiвши, з-за спини), гавкнувши отим особливим брутальним, сварливим тоном, яким тiльки й розмовляв iз нею останньо: "Завтра лечу додому! Дякую за Америку!" (хихикнула в душi, хоч i не до смiшкiв було, прекрасно знаючи, що нiкуди вiн не полетить, що до завтра-позавтра - творча ж особистiсть! - винайде собi якусь нову, не пов'язану з нею версiю свого тут перебування, i так воно й сталося), - вiн попер у нiч - двi з половиною милi! з речами! - до тоЇ осоружноЇ майстернi (чи ж вона хоч вiдчинена поночi, чи так пiд кущиком там, пришелепок, i просидить до рана?), - ось тодi, зачинивши за ним дверi зi змiшаним вiдчуттям не-до-кiнця-зiграного спектаклю, вогняного шворня "як-же-його-жити-далi", встромленого в мозок, i тим розтрушеним по тiлi лихоманково-нудотним дрожем, що не пересiдався вже понад тиждень, - нiби й справдi була механiчною лялькою, в якiй усi колiщатка-шрубики поз'Їжджали з пазiв, так що ковтати могла тiльки рiдку страву, а спати кiлька ночей поспiль не могла взагалi, - обернувшись до дзеркала, угледiла в ньому - проступив, пiдступив на поверхню, художньо викрививши вуста в рештках з'ЇденоЇ помади! - той самий зимнувато-iронiчний (блядка i блядка...), вiдчужений посмiх: оце то сюжет! - прочитувалося з цього посмiху, - мать його за лапу, ну й сюжет... I тоЇ ж ночi, щойно зосталася сама (попустило!), Їй, уперше за цiлий час вiд його приЇзду, приснився справжнiй сон: попервах, ще на переходi межи сном i явою - як вiн ото вiдходить вiд неЇ похилою кладкою вдiл, потiм навалився тiсний еротичний кошмар: невидимi руки, багато рук пестили ЇЇ звiдусiль - настiйно, гаряче, душно, i треба було зiбрати всi сили, щоб випручатись, - i опинитися в величезнiй, з високим, як опернi залаштунки, склепiнням, лунко-порожнiй залi, сям-там по-конструк-тивiстському позаставлюванiй, наче теж театральним реквiзитом, - недбало задрапованими тумбами, постаментами з пап'Є-маше, якимись драбинками, у схожому на темну печеру нефi височiв подiум, i звiдусюди злiталася, iз свистючим шелестом крил i плащiв, i мостилася по всiх тих пiдвищеннях Шляхта Тьми, - мелькали чорностроЇ, бiчним зором вона розгледiла порослi кошлатою рудою вовною лаписька з курячими кiгтями, вчепленi в виступ стiни, але головну ЇЇ увагу прикувала височенна - аж лиця не розгледiти! - вбрана в чорну сутану постать на подiумi: чи не сам Князь, подумалось, об'явилися? Було анiскiлечки не страшно - попри зовнiшню ефектнiсть, демонiчне збiговисько не несло нiякоЇ виразноЇ загрози, радше справляло ритуал, чимось нагадуючи партзбори брежнЄвськоЇ доби, i до неЇ було наставлене цiлком приязно, брало в коло, приймаючи за свою, - i, походжаючи по заповненiй ними залi з кiнця в кiнець, вона стала, впевнено хрестячись, читати на голос "Отченаш", а вони слухняно перетворювалися на клуби неоново-синьоЇ пари i вiдлiтали геть iз пiротехнiчним сичанням, - тiльки здоровенний кiт, обернувшись неоново-синьою тiнню кота, ще скакав якийсь час з постамента на постамент, доки врештi здимiв, та ще один захеканий гном - з чорними крилами, в лижнiй шапочцi ковпачком i з простацьки-вилицюватою (нiс бульбою!) круглою фiзiономiЄю - прилетiв опiзнившись, не второпавши, що до чого, сiкнувся до неЇ: "Що, ще не починалось?" - спецiально для нього вона ще раз повторила "Отченаш", i вiн, трохи поогинавшись, мовби для годиться, i теж якось нестрашно понаскакувавши на неЇ, мусив, нiчого не вдiЄш, i собi зробитись неоново-синiм клубком i, хвацько свиснувши, вiдлетiти. В тому снi вперше дихнуло полегкiстю - вона нiби вернулась до себе, i, сама-одна в спорожнiлiй залi, не подумала - зрозумiла: значить, несерйозно це все - нащот самогубства. Ще несерйозно. Ледi й джентльмени, менi трохи мулько зачiпати цю тему, - розумiЄться, вона надаЄться радше для проповiдi, нiж для солiдного наукового виступу, i я вже бачу, як, один по одному, ви залишаЄте аудиторiю, саркастично пiдiбгавши вуста: crazy stuff61, типовий Slavic mysticism, грюкають вiдкиднi сидiння, - одну хвилиночку, я прошу ще тiльки хвилиночку уваги, в мене навiть, комiльфотностi ради, цитата осьо наготована - перепрошую, що не з Деррiда, Фуко чи Лакана, а якраз навпаки, з Якоба Бьоме: коли диявола спитали, чому вiн залишив небеса, вiн вiдповiв, що хотiв бути автором. Ледi й джентльмени, в цiй краЇнi, котра вiд початкiв була людським творивом i де авторство кожноЇ людини над власною судьбою Є пiдставовим постулатом виховання (розгортаю газетну витинку: лiтня пара мiльйонерiв, Брауни - Рiчард, 79 рокiв, i Хелен, 76 рокiв, - отруЇлася чадним газом у себе в гаражi, попередньо записавши цiлий маЄток - 10 мiльйонiв доларiв, неабищицю! - на християнське доброчинство, а друзям розiславши пояснювальнi листи: обоЄ тяжко нездужали, тож, зваживши тверезо, вирiшили, замiсть безпотрiбно тринькати загарований упродовж життя статок на лiкарiв та медичну обслугу, лiпше допомогти молодим людям ставати на ноги, - чи Їх також поховають за церковною оградою, а чи тi, хто вжиткуватиме з Їхнiх мiльйонiв, одмолять-таки в Бога Їхнi душi? Темне це дiло - так розпоряджатися собою: був в Освенцiмi такий пастор Кольбе, який в часi черговоЇ "чистки" запропонував на розстрiл себе замiсть одного поляка, бо в того лишалося вдома двоЄ синiв, - есесiвець, хмикнувши, прийняв замiну, i той чоловiк вижив i повернувся до себе в Варшаву - щоб довiдатися: обидва його сини загинули пiд час бомбардування, от тобi й маЄш! - ах, пасторе Кольбе, Ви вплуталися не в своЄ дiло, Ви схотiли стати автором - i порушили правила гри, бо той чоловiк таки мав загинути, i хтозна, може, аби не влiзли Ви, його хлопцi зосталися б жити, i я щиро потерпаю, так-так, не смiйтеся - потерпаю за долю Браунiвських мiльйонiв - чи справдi вони принесуть кому-небудь щасливiший жереб, а чи, крий Боже, який-небудь Браунiвський стипендiат згорить живцем пiд час пожежi в хiмiчнiй лабораторiЇ, до якоЇ дiстався на той кошт, а ще iнший, вивчившись в IталiЇ на спiвака, по роках успiху й слави перерiже собi горлянку, коли стратить голос? Шкода, що ваша краЇна, властиво, не знала порядноЇ вiйни - вiйна даЄ змогу багато дечого зрозумiти про життя i смерть, бо поодинчi долi, хоч якi бувають промовистi, звичайно нiколи нiчого не навчають, рiк тому, пригадую, в останнiх вiстях майнула прекумедна, якщо дозволите так висловитись, iсторiя: у Нью-Йорку якийсь хлоп викинувся з вiкна хмарочоса, але приземлився на дах припаркованого автомобiля цiлим i неушкодженим, тож, не примирившися з невдачею - видать, теж був навчений змалечку домагатися свого хоч хай би там що, - попхався назад на той самий стонадцятий поверх i, уявiть, викинувся вдруге, за цим разом зломивши руку, ногу i ще щось там собi ушкодивши, але так i не потрапив, сарака, поквитатися з життям, - зiзнаймося, ледi й джентльмени, що в глибинi душi ми трохи дiткнутi безецнiстю цього нахаби - чи то грабiжника, що натинався висадити дверi, од яких не мав ключа, чи розбещеноЇ дитини, котра, тупаючи нiжкою, верещить: "Дай!" - ну й спiймав облизня, i добре йому так), - в цiй краЇнi, ледi й джентльмени, з ЇЇ дедалi ряснiше множеними по пiдпiллю сатанiстичними сектами, а на поверхнi - психiатричними кабiнетами, чи не час гарненько застановитися над питанням авторських прав - над тим, що ми дiйсно можемо, а до чого нам зась? Хотiти бути автором - творити - зазiхнути на виключну преро­ативу Бога. Бо нiхто з нас насправдi не творить, панi й панове, - всi ми пам'ятаЄмо приклад на творче мислення зi шкiльного пiдручника психоло­iЇ - русалка, напiвжiнка-напiвриба, - яке вбожество, коли вдуматися, яка рiзницька фантазiя - кусень звiдтам, кусень звiдтам, злiпили докупи - й запишалися: куди ж пак, творцi! А ex nihilo - не пробували? Слабо? То ж то й ба... Все, що нам дано - як дiтям на забавку - то готовi порiзненi скалочки дiйсностi, фра­менти, подробицi, кольоровi фiшки якоЇсь великоЇ, неосяжноЇ головоломки, по яких рачкуЄмо, не пiдводячи зору, обмацуЄмо, облизуЄмо, обнюхуюмо собi в кайф, цiлком безневинне й приЄмне заняття, - тiльки штука в тому, що фiшки часом (го, ще й як часто, i скiльком, i навiть не конче ­енiям!) вдаЄться стулити за невiдь-звiдки-взятим, нiкому-неозброЄним-оком-невидним планом, у якому знати пульсацiю самостiйного, немовби вже й органiчного життя. Тодi-то врубуЄться наша авторська (ха-ха!) гординя: дмемось, ­оношимось i уявляЄмо себе творцями, - а то просто вiдслонивсь був нам на шпаринку окрайчик первiсного генерального плану, того самого, за яким було колись сотворено свiт - з нiчого, цiльним i прекрасним, i вiд якого людство (коли? на якому доiсторичному поворотi? в якiй пiренейськiй печерi?) - вiдступилося, й пам'ять (таку нетривку! таку бентежно-зникому! а проте - як жити, коли не стане й тiЄЇ?) про ту початкову слiпучу цiлiсть зберiгають, опрiч релiгiЇ, тiльки мистецтво й любов. (Я гадаю, мали рацiю всi отi клерикальнi ри­ористи - iконокласти, пуритани та iже з ними, - що сама iдея iкони чи храмовоЇ скульптури профануЄ божество, - спiлка релiгiЇ з мистецтвом дiйсно Є з боку релiгiЇ компромiс, неминуча поступка - вiд незмоги - уже! - встановити прямий контакт, не вдаючись до пiдсунутих змислам, вульгарно-наочних фiшок-фiфiшок: облуплена позолота на дошцi, згризений негодою мармуровий нiс янгола, грубо розцяцькована статуетка в пiстрявих лахманах. Правдоподiбно, колись прямий контакт - був, але що вже тепер за ним побиватися... Релiгiя, зробившись соцiальним iнститутом, зiйшла на пси, - в церквi, куди я поволiклася одного дня в надiЇ трошки розсiяти обложну темну хмару, що знай з дня на день випiкала голову, не пропускаючи жодноЇ прохолодноЇ думки, панував виразний дух замкненоЇ спiльноти: цiкавi позирки на чужинку, товариське пристоювання гуртами на ­анку пiсля служби, витрiшки, смiшки, перемовляння, обмiн новинами - люди приходили як на свого роду вечiрку - to socialize62, i молитися в них перед очима було якось непристойно). Допуск до плану за нами ще зберiгаЄться, - iндивiдуальний допуск, бо вiд самого плану людство за останнi кiлька столiть сягнистою ступою вiдкочуЄться все далi й далi (чи не з доби Вiдродження почавши, з того Мiрандолиного зухвалого: "Чоловiче! Адаме! Я поставив тебе у центр всесвiту", - ну й стiй, правцем би тебе поставило, i кожен сухорукий комплексант пнеться в Адами, а ми потiм чухмаримо потилицю, не в змозi пiдрахувати мiльйони забитих: чи то двадцять, чи сорок, чи всi шiстдесят?), - а пам'ять про втрачену божисту яснiсть дра-ажнить, ой дражнить, раз у раз проблимуючи заманкою, та ба, тiльки-но пiдступаЄмося ближче, гульк - а при входi нас вже пiдстерiгаЄ, потираючи лапи, Той, хто хотiв бути автором, - йому кортить туди, вклинитись i заволодiти, а самому йому слабо, iно на нашому карку, на карку допущених вiн i годен туди в'Їхати, i стокрот безпечнiше для нас - нiкуди не сунутися, забути за всякий допуск та грабатися собi чемненько в фiшках, витворюючи з них новi й новi безпотрiбнi комбiнацiЇ, - вишиковуючи в ряд бляшанки з-пiд супу "Кемпбелл", виставляючи на б'Єннале ­умовi стiльцi, повзуванi в жiночi черевички, видуваючи на сторiнки часописiв ряснi розсипи повiтряних бульбашок - однакових зневагомлених слiв, часом виходить потiшно, кiлометри текстiв (еге ж, уже не вiршiв - текстiв) про першу поЇздку на велосипедi, про перше мiсячне а чи й геть нi про що, - нiчого, interesting63, ­ел­оче, киваючи головами, гусяче стадо критикiв, унiверситетських професорiв, докторiв лiтератури, перепрошую, якщо образила когось iз присутнiх, - кажуть, якщо посадити три мавпи за друкарськими машинками, то в вiчностi вони мають шанси виклацати "Гамлета", ледi й джентльмени, вiдкрию вам страшну таЄмницю: мистецтво в нашому столiттi також потихеньку сходить на пси - тому що боЇться. Тiльки любов боронить вiд страху, тiльки вона Єдина здатна нас ослонити, i якщо ми не несемо ЇЇ в собi, тодi... Тодi... (Я направду не знаю, що тодi, я не знаю, що буде далi з тим чоловiком, якi ще руйнування спричинить чорний смерч, в осердi котрого мотлошить його зцiплену кремiнним стиском фосфорично-блiду фiгурку, - "чортяче весiлля" на курних осiннiх дорогах, казала менi малiй бабуся: побачиш - оступися, сама вона ще знала кинути в вихра ножем навхрест, i на ножi показувалася кров, а ми тепер спромагаЄмося хiба засвинячити кухонним рiзаком у коханого мужчину, - жест воно нiби той самий - жест-копiя, жест-iмiтацiя, рефлекс родовоЇ пам'ятi з убитим всерединi смислом, - жест, яким, замiсть вiдгородитися, тручаЄш себе з розмаху в самий вир "чортячого весiлля"). Не треба б, ох не треба гнатись на холодний зоряний блиск безлюбоЇ краси: не тих спiльникiв собi на цiй дорозi ЄднаЄмо. "О слiпуче, прекрасне i дике! / Грай вогнями, заводь i мани / На бистрiнь, на невидимi рiки - / Тiльки ж - Господи! - не обмани: / Не осунься з-пiд стiп сухостоЄм, / В мить на гранi жаского злиття / З твоЇм сяйвом - не стань пустотою: / Трухлим духом сипкого смiття / (Як заманка, личкована чортом / Нiби скарб...) I у пеклi, на днi, / Буде жовто згоряти нiщота / МоЇх нидом звакованих днiв. / Кожну кару прийму, як розраду, - / Тiльки, сили небеснi, не це: / Ощадiть од ВкраЇнського Аду - / Мусового томлiння живцем / Без надiЇ, без дiЇ, без часу, / В порожнечi, на безвiсти - там, / Де ще прiють по сотнях нещасних / Рештки того, що мало б - життям, / Стрепенувшись, рвонутись зi шкiри, / Здерши в кров ЇЇ з стiп i долонь, - / Як стратенча душа з-пiд сокири - / На безсмертний, летючий вогонь", - отаке я писала, допросилася називаЄться, теж знайшовся - Данте в спiдницi! У Данте-бо був - не лише Вергiлiй, у нього була - Беатрiче. I якщо не живе в нас повсякчас любов, то, замiсть розширятись, дедалi вужчаЄ тунель, котрим захоплено женемось, i все тяжче стаЄ протискатися, i вже не летимо, як видавалося попервах, а повземо надсадно, викашлюючи ошмаття власних легень i того, що колись називалося даром, та, Боже мiй, i було ж даром! - i сочимося на полотна, як розчавленi комашки, барвними плямами власноЇ отрути, i давимося дохлими словами, що тхнуть гнилизною й лiкарняною карболкою, i починають з нами коЇтися всякi прикрi речi, мелькають клiнiки й тюрми (це вже як кому пощастить!), i от уже iно й зостаЄться, що - скочити з мосту (Пауль Целян), зашморгнути собi горло в сiнях чужого дому (Марiна ЦвЄтаЄва), упхнути голову в газову плиту (Сiльвiя Плат), зачинитися в гаражi, запустивши на повну потужнiсть вихлопну трубу автомобiля (Енн Секстон), запливти в море якнайдалi (Iнгрiд Йонкер), перелiк триваЄ, to be continued64, ви що ж, уважаЄте, це нормально, так iз ними, пiЇтами й прочими, й повинно бути? Але ж iз ними щодалi, то гiрше, нiхто вже не доживаЄ до свого "Фауста", що ж ви гадаЄте, це випадковiсть, гадаЄте, Їм просто - менше дано? Зменшуються Їхнi шанси - зменшуються шанси кожного з вас. Тiльки любов боронить од страху. Але хто (що) вборонить од страху саму любов? (I все бiльшаЄ, бiльшаЄ з року в рiк - секс-шопiв, механiчних причандалiв, о переваги технологiчноЇ цивiлiзацiЇ, секс по телефону, мене також колись так мали - удома, в себе в хатi, не де: обставили як дЄвочку, так i не довiдалася хто, - спершу змiнений на шепiт жiночий голос - прийняла за товаришку, теж iз добрячими мухами в головi дiвку, "Олька? Ти?" - нiяка то була не Олька, як показалося потiм, хоч тамте нiби потвердило: еге, я, - й стало шелестiти: вляпалася, дзвоню з чужоЇ квартири, тут двоЄ, хочуть мене з­валтувати, кажуть - або в попу, або в рот, ось вiн уже йде, я боюсь, "Де ти Є? Я викличу мiлiцiю, скажи адресу!" - але не-Олька [хоч це показалося щойно потiм] вже щезла, натомiсть озвався, дишучи загрозою, молодий чоловiчий голос: "Ты ей подруга, да? Ты хочешь, чтобы я ее не трогал? Так постони мне", - чого тiльки не зробиш задля дорогоЇ подруги, фу, гидота, - спробувала врубати почуття гумору, нiчого, помоглося, все одно що пiсеньку попросили б заспiвати, але коли, на все-таки безпорадно-болiсному зойковi приниження [ти кричиш - од наруги, а вони думають - то вiд насолоди, а може, й не думають, може, якраз вiд твого болю вони й кiнчають?], голос рiзко кинув: "Всьо" й у слухавцi закапотiли, як iз крана, короткi гудки, то, втираючи змокрiлого лоба, почувалася таки, смiшки смiшками, але з­валтованою, - молодий же хлоп, йолки-палки, вiн що, також боявся живоЇ жiнки?). Страх починався рано. Страх передавався у спадок - боятись належало всiх чужих (кожен, хто виявляв до тебе зацiкавлення, був насправдi пiдiсланий КНБ, аби вивiдати, про що у вас розмовляЄться вдома, а потiм знову прийдуть тi дядi й посадять татка в тюрму, - особливо пiдозрiлими були тi, хто заводив вiльнодумнi балачки: класi в дев'ятому на мiськiй олiмпiадi з лiтератури познайомилася з окуляристим вiдмiнником iз математичноЇ школи - вiн мав рiдкiсну для пiдлiтка шкiру - як щойно очищений персик, i, пiд ненормально товстими окулярами, видно було в профiль, - темнi й густi, мов шовк, дiвочi вiЇ, а смiючись, напружувався цiлим тiлом, як то буваЄ з дуже нервовими, iнтелi­ентними хлопчиками, котрих не пускають у двiр гратися самих, а виводять на прогулянку на повiдочку санчат, замотавши вище носа вовняним кашне, - такi хлопчики завжди в тебе закохувалися, на те не було ради, а втiм, вони багато читали й любили обговорювати прочитанi книжки, i вiдмiнник з математичноЇ школи, невмiло-старомодно, наче протезом, пiдтримуючи тебе на сковзанках пiд лiкоть - була зима, i вснiженi хiдники щокрок поблискували пiдступно вислиз­аною чорнотою, - мав необережнiсть згадати "украинского писателя Винниченко - не читала?" - тебе з мiсця вкинуло в жар: оце ж i Є те, про що попереджали тато з мамою! - з ленiнською хитринкою в очах [головне, що сама вiдчувала ЇЇ як ленiнську!], з вiдтяжечкою такою лiнивою, мовляв, ну-ну, давай далi, я тебе все'дно навилiт бачу, - вiдмовила, що - "нет, не читала", i, дочекавшись, аж вiдмiнник видав усе, що знав, - i про УНР, i про емiграцiю [слухала вже не сумнiваючись, хто перед нею, солодко обмираючи од близькоЇ небезпеки], - приморозила його хiба ж так - карбуючи склади, барабанним пiонервожатським голосом ["Атряд! Ррав-няйсь! Смiр-на!"] освiдчивши, що ЇЇ не цiкавлять усякi там емi­рантськi покидьки, що в час, коли мiжнародна обстановка така складна й напружена, i що ЇЇ завжди обурювала молодь, яка слухаЄ рiзнi радiоголоси, - вiн вирячився на неЇ обома парами скляних очей i, здавалось, забув дихати: йшов Їжачок по лiсi, забувсь як дихати i здох, - а щоб знав! Задоволена була з себе як нiколи: перший iспит на дорослiсть - i не послизнулась!). Нi, вона завжди казала, що не хотiла б iще раз пережити своЄ отроцтво, - отi натужнi, несвiдомi спроби вирватись - iз глухо забетонованого, спертого всерединi родинного гнiзда, за мурами якого Їдко клубочився страх, болотяна млака, де iно оступись, видай себе - i шубовснеш у смертну отхлань (по радiо, яке батько слухав вечорами, припавши вухом, щiльно втискаючись у приймача, що оглушливо харчав, часом прориваючись рiзким, небезпечно наростаючим металiчним свистом, передавали мемуари вмираючого СнЄгiрьова, пере-раховувались оперованi нутрощi, вiдбитi нирки й мiхурi, iнсулiновi шоки, ­валтом вставленi зонди, калюжi кровi й блювотиння на цементних долiвках - зведення з рiзницькоЇ, розрубка м'ясних туш: Марченко, Стус, Попадюк, щокiлька тижнiв новi iмена, молодi й красивi, не набагато й старшi за тебе буйночубi хлопцi, ти мрiяла про них, як ровесницi про кiноакторiв, ось вiн вийде на волю, пошрамований i мужнiй, i ми зустрiнемось, - тiльки вони нiколи не виходили, ефiр повнився Їхнiм конанням, тато сидiв по цей бiк i слухав, з року в рiк, вiдколи став безробiтним, сидiв у хатi й слухав радiо), - вириватись не було куди, скрiзь були комсомольськi збори, полiтзаняття й чужа мова, туди - як чотирилiтньою на дзиглик насеред кiмнати, розказати дядям i тьотям вiршика, - можна було виходити тiльки на те, щоб дзвiнким магнiтофоном видати Їм вiд них таки й вивчене, i тiльки в цьому був ­арант безпеки - золота медаль, червоний диплом, просування "по вЄрьовочкЄ", мать його за лапу, скiльки непотрiбу перепустила через голову! - а в п'ятнадцять рокiв звалилася з депресiЄю, скаржилася на таЄмничi болi в шлунку, татко збився з нiг, тягаючи по лiкарях, якi нiчого не знаходили, цiлими днями валялася в постелi й iстерично плакала од леда-слова - таткова дiвчинка, очко в лобi, то вiн чував, розпластавши крила, над ЇЇ першою менструацiЄю, розважно оповiдав Їй, що це дуже добре, так маЄ бути з усiма дiвчатками, лежи, на вставай, - подавав у постiль, як хворiй, покраянi скибочками яблука на блюдцi, i вона лежала - зiбгана й занишкла, наполохана новим вiдчуттям, коли - i соромно од вiдкритостi своЄЇ тайни - ну але якi ж тайни можуть бути од татка? - i, i - якось щемно-сторожко, незахищено-непевно: вiдчуття, що повториться iз втратою дiвоцтва (якого потрапить здихатися аж пiсля татковоЇ смертi!), i потiм, щоразу, - те саме вiдчуття навiчноЇ дочiрньоЇ покори, остаточностi родового улягання, од чого мужики, не в'Їхавши, до чого воно, розумiЄться, шалiють ("Ох як ти класно даЄш!"), а потiм ти Їх кидаЄш. Рва-лася, авжеж рвалася, ще й як! - вся в гострих лiктях самочинного розростання, до слiз мучений власною ваторопкуватiстю прищавий пiдлiток, однi колготки, вiчно в бурих рубцях нитяних швiв, i одна сукенка - шкiльна формена, пелюстково-бiло витерта на лiктях, на шкiльнi вечори ходила - а ходила ревно, як мусульманин до мечетi! - в позиченiй блузцi й куценькiй, пiонерськiй ще, бiлий-верх-чорний-низ, спiдничцi, й поЇдом Їлась гiркою горяччю, дивлячись на цiлком уже "по-дорослому" прикинутих, у "дорослих" перукарнях пiдстрижених, вибухлих повним цвiтом, як садок вишневий коло хати, однокласниць - у зблисках перламутровоЇ помади й чорних махаонах "ланкомiвських" вiй - десять керебе коштував синьо-голубий патрончик такоЇ тушi, а мамина зарплата, на яку жили втрьох, виносила сто п'ятдесят, ну й що було робити, як не вкрасти - в роздягалцi, з легкомисно розкритого портфеля королеви старших класiв, - правда, дешевший тюбик, польський, i наполовину зужитий, заспокоювала себе, що для тамтоЇ то не втрата, i так воно й було, а все одно дев'ятнадцяте столiття, все одно Жан-Вальжанiвська класична булка й Козетта пiд вiтриною ляльковоЇ крамницi, i сором, i страх, i тайна, ганебна й солодка, як екзгибiцiонiстськi вправи на самотi перед дзеркалом, - невмiло фарбувалась у шкiльному туалетi, розвезькуючи попiд очима чорнi вiхтики, а пiсля вечора там-таки змивала, люто вiддирала туш холодною водою з почервонiлих повiк: страшно здумати, що було б, аби татко побачив, - татко, який так боявся за неЇ, який збирав по людях досьЄ на кожну з ЇЇ подружок: всi були розбещенi, курили й цiлувалися з хлопцями, татко верещав, буряковiючи на виду, i вона, слiд вiддати Їй належне, так само верещала у вiдповiдь, i ридала у ваннi - надто пiсля того пам'ятного разу, коли вiн ударив ЇЇ в обличчя просто на вулицi, на трамвайнiй зупинцi, бо вона кудись запропастилась, i вiн вирiшив, що вона од нього втiкаЄ, - але вона вернулась, вона завжди слухняно верталась, бо втiкати не було куди, i вiн, не сказавши нi слова, з розмаху впiк ЇЇ по щоцi, - розумiЄться, потiм були обiйми-облизування, поцiлунки-перепросини, "моЄ маленьке", "доцiчок мiй золотий", - по кiлькох, розжарених в очу на червоно годинах лементу, ридань, грюкань дверми, супроводжуваних шамотнявою безпорадного маминого втручання, - бо мами за тим усiм не проглядалося, мама взагалi була фригiдна, ясне дiло, заекранована, мов чорне свiтловiдпихальне шкло (потiм, у перших мiсяцях твого шлюбу, вона всунеться раз уранцi до кiмнати молодят iз весело диркочучим будильником: вставайте, снiданок готовий! - акурат у хвилину-коли, i по вибухлiм скандалi плакатиме сирiткою в кухнi, налякана й безпомiчна: хотiла ж як лiпше! - так що, вгамувавшись i вiдтрусившись схарапудженим тiлом, ти ж ЇЇ, врештi-решт, i потiшатимеш), - а яка, цiкаво, вона мала бути, як не фригiдна, - дитина голоду (в тридцять третьому, трирiчною вже, перестала ходити, i бабця Їздила на перекладних товарняках до Москви, мiняти своЄ вiно - двi ряснi низки середземноморських перлiв - на двi торбини сухарiв), дитина, вихарчувана на пiдiбраних у полi колосках, за котрi колгоспний об'Їжджчик, раз заскочивши, шмагонув батогом по щоцi - досi знати тонку ниточку бiлястоЇ близни, i на тiм, Богу дякувати, окошилося, бо батько, твiй цебто дiд, уже мив золото десь межи сопок, за яких пiвтора десятки лiт i твiй батько, а ЇЇ майбутнiй муж, те саме робитиме, а Їй - нiчого, минулися тi колосочки, i наЇлася згодом усмак, годочкiв так за двадцять, вже як, скiнчивши унiверситет, почала працювати, - а американськi совЄтознавцi зоддалеки все нiяк не доглупаються, чого в цьому поколiннi стiльки нестатурно-гладких кобiт, знай Фромма з Юн­ом мiж рядкiв на свiтло перечитують, - жерти Їм у двадцять хотiлося, жерти й бiльше нiчого! - давитися студентським пайковим хлiбом, напихати в рота в обi жменi, пiдбираючи крихти, що таке клiтор, вони за ввесь вiк так i не дiзналися (вперше ти замислилася над Їхнiм жеребом раз в аптецi: викинули жiночi пакети, черга, всуцiль iз молодих дiвок, шамко напаковувала торбинки, а бабульки, пiдступаючись, кротко перепитували: "ДЄвочкi, а што в етiх пакЄтах?" - "ЖенскiЄ пакЄти, женскiЄ!" - презирливо вiдгризалися дЄвочкi: не для вас, мовляв, - бабульки збентежено лупали очима: не розумiли), - так що мама була невинна, аки агнець, чи радше дiва Марiя (щось у нiй справдi вчувалось мадоннисте, на фотознiмках кiнця п'ятдесятих - час, коли нарештi наЇлися, - така свiтиться нiжна дiвчинка в пуклях, очей не вiдвести! - личко делiкатне, довгобразе, з гостреньким носиком - затрачений, лагiдний, мовби внутрiшнiм усмiхом розвиднений тип краси, козацький барокковий портрет упродовж трьох столiть: Роксолана - Варвара Апостол - Варвара Лан­ишiвна, - ех, була колись Гетьманщина, а тепер пропала! - кругловидо-плахтянистi, ой-пiд-вишнею-пiд-черешнею кралi ще водяться, а от тих уже Бiг дасть, уже й твоя нещаслива врода на два порядки грубiша, вульгарнiша - не забувай додати: була!), - мама, пташок спiвочий, ягничка офiрна, дисертацiю з поетики дописувала в комунальнiй "хрущовцi", поки Їй на кухнi сусiдка - кухарка з робочоЇ столовки, та, що мала "управлять государством" (мати-одиначка - п'ятеро дiтей од п'ятьох мужчин), пiдкидала в каструлю з борщем ганчiрки й вирванi зуби (либонь, молочнi - котрогось iз потомства?), - але дисертацiю дописала-таки, акурат на сiмдесят третiй рiк iз нею пiдоспiла, коли ЇЇ, яко жону неблагонадьожного, з дисертацiЄю на оберемку з аспiрантури й засвистали козаченьки, так що день твого захисту (на дiдька вiн тобi був здався!) був ЇЇ святом, тiшилась як дитина, "от аби тiльки татко був живий!" - а як, на ласку Божу, чим вiн мiг би бути живий - викинутий на саме дно колодязя й по дорозi спазматично вчеплений за цямрини: аби тiльки не назад у табiр! - живцем замурований в чотиристiннi - слухати радiо, курити в кватирку й з жахом дивитись, як невiдворотно вимикаЄться з-пiд нього, пре з-пiд ляди, самою силою органiчного росту пхана, Єдина жiнка в його життi - та, котру сам породив? "Задери сорочечку, я хочу подивитись, як ти формуЄшся" (i чи не та сама заклопотано-розпорядча iнтонацiя - "Повернись, я тебе хочу ще ззаду взяти", - через двадцять рокiв, щойно зачута, сколихне в тобi давнозатрачене вiдчуття дому?), - i вже не важить, що нiколи не любила ззаду, не важить, що першоЇ митi вiдмовилась була задирати сорочечку, спалахнувши недитячою уразою, - назустрiч тихому й по-новому глибокому, вологому зворушенню: дитино моя, це ж я, твiй тато! - у вислiдi чого сорочечка таки, нiкуди не дiнешся, задиралася - стидкувато-бентежне пiдставляння, перший досвiд, куди сильнiший, нiж якесь там притискання колiньми в класi пiд партою, - одначе рвалася, Господи, як рвалася, - як стратенча душа з-пiд сокири, але - куди? До ровесникiв, танцi-шманцi, рок-ансамблi, спортивнi змагання й першi слiпi обмацування в темрявi спортзалу, - смiшно, нiкому з них навiть розповiсти не можна було, як, на третiй рiк, тамтi таки прийшли, справдився нарештi батькiвський страх, бо страх, вiн завжди справджуЄться, - вдертим у чотиристiння вихором смачного шкiрястого порипу портупей, бадьорого надвiрнього холоду, вiдчуттям наглоЇ заповненостi кiмнати - трiйко рум'яних з морозу, здорових самцiв, ляпання посвiдченнями, "собирайтесь", татко метушливо шукав якiсь папери, щось перекладаючи на столi тремтячими руками, привалений i жалюгiдний, i ти виплигнула на них iз кутка, розпростуючи спинку прищавоЇ блiдо-зеленоЇ пiдлiтковостi, - здушено-крикливе, зi звислим через мордочку пасмом, i залящало: "как вы смеете, по какому праву", - вийшло не вельми вдало, ба й геть невдало, зрiзали тебе тамтi (офiцерик молодюсiнький, з вусиками ниточкою, старалося, падло, ма'ть, перше вiдповiдальне завдання дiстав, де ж пак - арешт антiсовЄтчика!) - що ногою вiдопхнули ("не ваше дело, вы еще слишком молоды"), i батьки (з обличчями однаково мурими, наче пiд шкiру фотопапiр пiдкладено) теж, iно ти поскочила, з жахом зашипiли-замахали-зацитькали, - але перша невдача тебе не зупинила, ти, по правдi, таки, добре той казав, - вiдважна жiнка, золотце: згодом, уже студенткою, роцi десь у вiсiмдесятому, вибравшись iз зайчиком-залицяльником у бiльшiй компашцi до театру, на якусь хiтову московську гастроль, - навмання, бо квиткiв не мали, регочучись на все горло, перекидаючись снiжками реплiк, штурмували знадвору касу з тлумом таких, як самi: передноворiчний вечiр, молодiсть, нiхто не хотiв розходитися, i тому з'явилися менти, - привалила зграя воронкiв, в'оралися в гурму сiрi шинелi, заходили, здiймаючи по нiй буруни, i чорт його зна, як воно так скоЇлося: ще перед хвилею все було нiби - пригода, жарт, ну не потрапили б досередини, то поЇхали б на Хрещатик каву пити, подумаЄш, велике дiло! - а вже зайчикового друга - найушнипливiшого з компанiЇ, невеличкого й верткого, як ­винт, такий, ще трохи наддавши, мо', й пролiз би! - засiкши й виловивши iз збитого в купу розбутiлого стада, волiкли попiд пахи двоЄ гевалiв в унiформi, i вiн не дiставав до асфальту ногами, рештки товариства розгублено посунули слiдом, не знаючи, що почати, а вiн уже лебедiв до тамтих жалiбно: "РЄбята, ну бросьтЄ, ну отпустiтЄ, рЄбята", ноги пручалися, смикаючись у повiтрi окремо вiд тулуба, твiй зайчик, шафа двометрова, плiвсь як сомнамбула й знай мимрив - та нi, та де, та нiчо' вони йому не зроблять, - а воронок уже стояв напоготовi, з роззяпленим заднiм отвором, i ти знову - вiдважна жiнка! - плигонула пiд колеса, пантерячим ривком на цей раз уже красивого й сильного тiла, довгонога блискавка в короткому кожушку, аж тамтих на два боки розкидало - а вже впихали чувака в машину: "Мальчiкi, - кресонула навiдлi голосом, аж забринiло, - да што ж ви ето, в самом дЄлЄ, а?!" - i вирвала хлопця: "мальчiкi", бугаяки, розiмкнули лаву, якось обм'якли, вiдступилися, забубонiли щось виправдальне на кшталт "а чЄво он", - ага, опирався, ще й, либонь, щось глузливе бовкнув, - пiдоспiв зайчик, згребли потерпiлого на оберемок, давай, Боже, ноги! (i першоЇ вашоЇ ночi з тим чоловiком, коли вiн хвацько вженеться пiд "цеглину" i його перепинять менти - маленький i зiгнутий, у враз звислiй зужитим презервативом розхристанiй шкiрянцi, щось пояснюватиме Їм надворi, розводячи руками, та хлопцi, та я ж що, я ж нiчого, - ти, посидiвши трошки в автi, рiшуче вiдчиниш дверцята, виступиш, зацокаЄш пiдборами по бруку, трусонеш куделею, перебравши на себе жадiбно засвiченi погляди вперезаних портупеями самцiв, засмiЄшся, хоч прикурюй од такого висмiху: "Що сталося, хлопцi? Ми нiчого не порушили", - i замнеться ментрега, якось разом вiдрине, розвiЄться в повiтрi, ну гаразд уже, Їдьте, та вважайте надалi, - а на ранок, впиваючись у тебе розiскреними очима, як лежатимеш на тапчанчику, напiвприкрита пледом, вiн прокаже, повiльно, з прицмоком розкуштовуючи торжествуючий усмiх: "А ти крута баба - зразу вискочила ментам морду бити... З тобою можна в развЄдку йти", - i тебе затопить дiтвацькою повiнню гордощiв: нарештi, нарештi це помiчено - бо вiн сам iз тих, - наче вийшов на волю, по всiх цих роках, i ви зустрiлися, - бо бiльше, нiж брат, бо вiтчизна i дiм...). Страх уповзав знадвору крiзь стiни Їдким протягом, а вдома було тепло, аж душно, юнацька депресiя, нi, неврастенiя, якiсь дурнi таблетки, вiчне "тридцять сiм i два", i плач кiльканадцять разiв на добу, лiкарка велiла Їй роздягатись, а татковi вийти - "Девочка уже большая", - ЇЇ спантеличило, що татко, замiсть обстоювати своЇ права - це ж бо його дитину мали оглядати! - принижено чапав до виходу, збентежений i змалiлий, мов заскочений на гарячому (найцiкавiше, мiркуЄ вона собi, що вiн же був красивий мужик, говiркий i дотепний, охочий до життя, i жiнкам подобався, i розпрекрасно знайшлось би де оскоромитись, що ж вiн цноту свою так тяжко берiг, як галицька стара панна, невже тому, що мама вийшла за нього - ще не реабiлiтованого, i вiн цiлий вiк внутрiшньо куливсь, боячись почути од неЇ вголос те, чим виЇдав собi думки, - що занапастив Їй життя, а зостатися сам, без неЇ - знов-таки, боявся?), - а судили його, цим разом, усього тiльки за тунеядство (всього тiльки добу протримавши в КПЗ), пiслали всього тiльки на стройку вахтером, вiн сидiв у заскленiй будцi, вiдчиняв браму перед самоскидами, а решту часу читав Бруно Шульца, про якого колись був замiрявся написати книжку, та так i не написав (мав добрий смак до лiтератури, лиш еротики не переносив на дух, як католицький цензор!), - його панiчний страх перед ЇЇ невкоськуваним ростом - "ку-уди?!" - угнiжджувався в тiлi й помаленьку пiдпилював нутрощi тупою пилкою, але рак продiа­ностували аж тодi, коли й оперувати виявилось запiзно, цiла статева система була вражена, i простата, й сiм'яники (мама щодня терла моркву йому на сiк i чавила вручну, зiбгавши сiчку в марлевий вузлик, ЇЇ пальцi колишньоЇ гiтаристки набули невiдмивно-жовтяничного кольору й насилу розгиналися, а доцiк бiгав ночами до автомата на розi викликати "швидку", i коли мама, з бiлими од жаху очима, прийшовши раз iз лiкарнi, сповiстила Їй дiагноз, який вiд татка вже належало укривати, то першим вiдрухом думки [котрого звiдтодi нiколи собi не простить!], було нещадне й зимне, як крiзь зцiпленi зуби: слава Богу!), - по сутi, то було не що як вiйна - вiйна, в якiй не може бути переможцiв, бо, вичерпавши всi засоби домогтися свого (придавити колiном, упхати в люлю, "вона в нас iще зовсiм дитина", хотiлося хлопчика, але нiчого, й дiвчинка вдалася на славу, от вона Їм усiм за нас i покаже!), - мужчина вдаЄться до останнього засобу - смертi, i це, нiкуди не дiнешся, переконуЄ: ти нарештi остаточно стаЄш по його сторонi. I твоЄ отроцтво, якого, вiдхрещувалась, нiзащо не хотiла б iще раз пережити, наздоганяЄ тебе через двадцять рокiв, випускаЄ з найглухiших пiдвальних закапелкiв твоЄЇ iстоти сплакану й зацьковану дiвчинку-пiдлiтка, що заповняЄ тебе цiлком, i лунко, розкотисто регочеться: а що, втекла?.. Може, й справдi - раби не повиннi родити дiтей, питаЄ вона себе, мляво втупившись у вiкно: вночi впав перший снiг, але тепер розтанув, i тiльки вiтровi шиби припаркованих уздовж хiдника авт бiлiють телячими лисинками. По хiднику пританцьовуючою ступою бреде негр у яро-червонiй куртцi й синiй бейсбольнiй кепцi, сховавши руки в кишенi: похолоднiшало. Бо що Є рабство, як не iнфiкованiсть страхом, - вона пiдсовуЄ пiд лiкоть розгорнутого блокнота, напiвсписаного такого ­атунку афоризмами, вiд яких - нi тепло, нi холодно, як у пiдручнику з формальноЇ логiки. Рабство Є iнфiкованiсть страхом. А страх убиваЄ любов. А без любовi - i дiти, i вiршi, й картини - все робиться вагiтне смертю. П'ять балiв, дЄвушка. You have completed your research65. Ледi й джентльмени - нi, наразi тiльки ледi, точнiше, одна ледi: Донна зi схiдноЄвропейських студiй, одна з небагатьох, iз ким ти за цей час заприязнилась, рослява напiвiрландка-напiвслов'янська мiшанка, досить приЄмне для ока поЄднання: пшеничне волосся, теплi карi очi, високi вилицi, шкiра, притрушена дрiбною зерню ластовиння, як добре пропечена булочка кмином, - в унiверситетському буфетi, де ви умовилися на ланч, курити заборонено, i Донна, допивши з паперового кубка ту гарячу темно-буру рiдину, яку американцi чомусь називають кавою, тут-таки запихаЄ в рота жуйку: сублiмацiя курива. Це ремигання в неЇ виглядаЄ цiлком симпатично, може, тим, що Донна багато й щиро смiЄться, i вiд того враження, наче цiлий час розсмаковуЄ щось смiшне. Дисертацiю вона пише про ­ендеризм у пост-комунiстичнiй полiтицi: ЇЇ не на жарт цiкавить, чому в тiй полiтицi не було й нема жiнок, - запитання, що незмiнно заганяЄ тебе в глухий кут, скiльки б тобi його не ставили захiднi iнтелектуали (блiн, ну звiдки менi знати?). ЗдаЄться, Донна пiдозрюЄ, що тут корiнь усiх наших проблем: як усi фемiнiстки, вона певна, що men are full of shit66, iно дай Їм волю - починаються вiйни, концтабори, голод, розруха, вiдключа