всiм. - Може, й буде! Дай боже! А ви все-таки ляжте коло куреня та курiть люльку. Молодого Радюка вразили дiдовi жарти. Вiн узяв мiшка, прив'язав мотузка до одного узиря, а другим кiнцем прив'язав до зав'язки й накинув собi через лiву руку на плече, як звичайно роблять, вибираючи огiрки. - То надiньте ж рукавички, бо руки поколете! - жартував дiд. - Не бiйтесь, не поколю! - Але скиньте чоботи, бо зовсiм витопчете отими закаблуками огудиння! Молодий Радюк мусив скинуть чоботи й пiшов на баштан в самих шкарпетках. Вiн почав перегортать огудиння, а воно жалилось, неначе жалка кропива. Деякi огiрки були вкритi колючечками й кололи його делiкатнi руки. Радюк накидав багацько огiркiв у мiшок, i вага почала нагинать йому шию. Мотузок рiзав в плече, неначе гострим жалом ножа. Радюк мусив перекидать мiшок з плеча на плече. А мотузок все-таки шмульгав, а потiм почав пекти. Пiд гарячим небом, на гарячiй, як присок, рiллi йому було важко, як у лазнi; спина почала страшно болiти. Пiт лився з його, як вода, i капав на зелене огудиння. - Та годi вже вам вибирать! Висипте огiрки на траву та лягайте в холодку. Чи бачите, скiльки я навибирав слiдком за вами! Радюк подивився на дiда, а в дiда в мiшку було бiльше огiркiв, нiж у його! - Як же ви багацько кида╨те! Не розгорта╨те добре огудиння. Коли зiгнали оскому, то цур ©й, цiй роботi. Лягайте на бiк та читайте книжечку! Молодий панич i справдi подумав, що цур ©й, тiй роботi в таку спеку! Вiн вперше, жартуючи, спробував, яка то важка проста робота. - Ой, болить спина! - крикнув вiн, лягаючи в холодку i швиргонувши мiшок на траву. - А що б ви сказали, якби вам довелося нажать копу жита в таку спеку? - спитав дiд, осмiхаючись. - Не знаю, що я сказав би. Лучче я, дiду, пiду зривать стиглi динi! - Чи вiзьмете просту роботу, а менi оддасте книжки? А коли сказать правду, то це ще iграшка, а не робота, - казав дiд. - Почекайте, дiду! Як одпочину, то поможу вам зносить динi. Але за те ви менi заспiва╨те пiсень. Добре? - Куди вже менi, старому, до пiсень! Нехай молодшi спiвають. Я вже сво╨ одспiвав! Молодий Радюк, спочивши, пiшов рвать динi. Вiн клав ©х у той самий мiшок, а проклятий мотузок знов рiзав його, наче серпом, у плече. Вiн пiдмостив хусточку, а мотузок муляв i через хусточку. Тодi вiн вернувся до куреня. В спинi в його судомило. Радюк зрозумiв, яка то важка чорна робота простого народу. - Паничу! а пiдмостiть i менi хусточку пiд мотузку, щоб не було мулько! - крикнув дiд, смiючись. Тим часом дiд i наймит вибрали огiрки, зсипали ©х на купу на травi, позривали стиглi динi й позносили до куреня. Онисько знайшов аж десять стиглих кавунiв, у котрих коло хвостика кучерява в'язь поприсихала. Купи зелених огiркiв, жовтих динь, кавунiв всяко© мастi веселили очi й старого Радюка, й молодого. Кругом куреня запахло динями, пшеничкою, огiрками, i тонкi пахощi далеко розходились у теплому повiтрi. Дiд зiбрав лушпиння й однiс його далеко в степ, щоб не занадились на баштан кузки й звiрки та оси. Наймит запрiг конi й поклав на вiз кiлька кавунiв i динь. Батько сам швиденько покатав додому, а за рештою при©хав другий наймит простим возом. Молодий Радюк не по©хав додому з батьком, а зостався до вечора на баштанi. Надходив вечiр. Сонце вже не пекло косим промiнням; надворi було тепло, як у добре натопленiй хатi. Од кукурудзи полягла по баштанi тiнь довгими рядками. Конi паслись по степу хапаючись; ©м не надокучали мухи та гедзi. Молодий Радюк роздягся й роззувся. Вiн навiть скинув картуз i жилетку, неначе одежа давила його серед вольного степу. Сонце спустилось, неначе лягло на степ, i почало засовуваться за зелене море. Молодий Радюк провiв очима сонце до останнього променя i задумався. Надворi починало сутенiть. Онисько запалив багаття з сухого бур'яну. Густий дим пiднявся, валував та зiгнав набiк мошку. - Чи не хочете, дiду, мого тютюну? - промовив Радюк, запалюючи папiроску. - То й дайте, коли ма╨те! Дiд насипав тютюну в свою зелену люльку й почав пахкать одним кiнцем рота, не випускаючи з другого кiнця рота цибука. - I курите ж ви, паничу, кат зна що! Та це вода, а не тютюн! Нiчогiсiнько не чую! ©й же богу, не чую! I дiд плюнув набiк, потiм витяг з кишенi гаманець з сво©м тютюном i закадив мархоткою так, що Радюк мусив оступиться й сiсти оддалеки. - Дiду! я чув, що ви вмi╨те всяких пiсень, та ще й дуже давнiх? Чи не заспiвали б ви менi, а я б i позаписував в оцю книжечку? - сказав Радюк. - А вам навiщо те здалося? - промовив дiд стиха, глянувши скоса на Радюка. - Та так. - Як так, то й нехай буде так... - промовив дiд, зирнувши сердито на книжечку. - Я чув, що ви, дiду, вмi╨те всяких казок? - Хiба я стара баба, щоб казки казав! - промовив дiд ще сердитiше. Дiд дуже не йняв вiри паничевi i чогось страхався тi╨© книжечки. Вiн бачив такi книжечки в тяжку годину свого життя, як його сина в некрути брали, як його ганяли на панщину й записували панщаннi днi. - I нащо, паничу, вам здалися нашi пiснi та казки? Ви народ вчений, письменний. - Ви, дiду, людина стара, то зрозумi╨те мене. Я людина вчена, i я дуже цiкавий знати все, навiть пiснi, та ще й стародавнi, козацькi. - О, я козацьких пiсень багацько знаю! - сказав дiд, не втерпiвши. - Бачите, дiду, тепер вже пишуть книжки сiльською укра©нською мовою, то й сiльська мова, й сiльськi пiснi стали дуже потрiбнi задля вчених людей. - Може, й правда; може, воно й так! Не знаю! Ви письменнi; ви бiльше за мене зна╨те. Вважаючи на те, що дiд трохи пода╨ться, Радюк витяг з кишенi кiлька дрiбних книжечок i знайшов мiж ними тi, де були Шевченковi утвори. Вiн знайшов Шевченкову "Наймичку" i почав читати. Не вперше вiн читав селянам укра©нськi утвори Вовчка й Шевченка i знав, що нi одна поема не доходить так до серця, як "Наймичка". - Чи ти ба! ©й-богу, по-нашому написано! - аж крикнув наймит, лежачи животом на травi. I вiн посунувся на грудях ближче й почав слухать, пiдперши лице долонями й пацаючи вряди-годи ногами. Онисько не показував дивування. Вiн сидiв, пiдобгавши ноги й нахиливши голову, та все слухав та слухав. Його люлька загасла й покотилась на траву, а вiн i голови не пiдводив та все слухав, як Марко рiс на хуторi в старого дiда й баби, як прийшла до ©х молодиця у найми проситься, як Марко оженився й пiшов у дорогу, як наймичка переа; смертю призналась Марковi, що вона його мати. Вплив того читання на Ониська був такий великий, що вiн неначе очамрiв i скам'янiв, поклавши руки на колiна й нахиливши сиву голову. Вiн не поворушив пальцем, не клiпнув очима, нi разу не зiтхнув, що бува╨ знаком велико© сили почування в щирого укра©нця. А парубок перестав пацать ногами, простяг ©х на травi на всю ©х довжину, роззявив рота, витрiщив очi га все дивився на ту книжку, не мигнув i разу очима, неначе в тiй книжцi вiн бачив i той благодатний хутiр, де служила наймичка, бачив i саму наймичку, i того Марка, про котрого читав Радюк. Червоне полум'я багаття свiтило на ту групу, облило червоним кольором бiлу дiдову сорочку, сиву бороду, й його темне похмуре лице, i сивi, низько навислi над очима брови. Радюк скiнчив i згорнув книжку. Онисько все сидiв i не рушився з мiсця, а парубок все лежав та дивився на ту книжку, що лежала згорнута на травi. Вплив був такий великий, як був великий Шевченкiв генiй, що постерiг тайну народного серця й поезi©. Сам молодий Радюк задумавсь i сидiв мовчки, доки не згас слiд того читання в його душi. Онисько пiдвiв голову й обтер рукавом сльозу. - Я ще зроду не чув нiчого кращого од цi╨© "Наймички", - промовив дiд та й знов похилив голову, неначе од велико© ваги й великого жалю. - Чи зна╨те, дiду, хоч одну думу козацьку, кращу од цi╨© "Наймички"? - Знаю багацько гарних дум, але тако© не пам'ятаю. I дiд почав смiливо розказувать, а потiм i спiвать думи й пiснi. Радюк ледве встигав записувать ©х в свою книжечку Дiд не сперечався, йняв йому вiри й навiть хвалився сво©ми пiснями, бо зрозумiв, що молодий Радюк не мав на думцi нiяко© кривди для його. Парубок почав був i собi спiвать, так дiд йому й не дав та все спiвав сво©м старечим, але ще мiцним голосом козацькi думи й пiснi, якi тiльки пам'ятав. - Куди тобi, дурню, з тво©ми пiснями! Ви тепер спiва╨те все про дiвчат, та про вулицю, та про вечорницi, а про козакiв i не тямите нiчого! А скiльки я переспiвав ©х, як був молодшим, як був ще живй мiй батько! Радюк пiшов у курiнь i винiс звiдтiль пляшку горiлки, що вiн привiз дiдовi на гостинець. Чарка добро© горiлки розвеселила трохи сердитого й поважного дiда, у котрого було i в словi, i в лицi щось отаманське. - Чи не бо©тесь, дiду, самi сидiть на баштанi? - А якого гаспида менi бояться? Хiба лихих людей! А чортiв я не боюсь. Невважаючи на сво© лiта, я так обшмагав би боки самому чортовi, що ну! Нехай би тiльки зачепив мене! - Хто видав таке говорить! - сказав наймитчук. - Ви, дiду, тут самi; борони боже чого... - Поцiлуй батька свого тричi в морду! Вчить мене, старого! - сказав дiд сердито. - Хiба ж чорти ╨ на свiтi? ╙ лихi люди, гiршi од чортiв, а чортiв нема, бо я ©х не бачив, якi вони на масть! А коли вони ╨, то, мабуть, дуже дурнi. - А хiба ж ви не зна╨те, до кого й тепер у нас на селi перелесник лiта╨? - Такий, мабуть, перелесник, як ти! Я, бувши батьком тi╨© дiвчини, до котро© вчаща╨, вiн, впiймав би того перелесника та обскуб чуприну, то вiн бiльше б i не лiтав, а сидiв би вдома. Ти, як я бачу,зовсiм такий дурний, як i твiй батько був, царство йому небесне. - Ей, дiду, шануйтесь! Ви старi, вам би не годилось таке говорить, - казав парубчак. - Та отут в степу, лежачи на травi, часом бачу, як бува╨ все небо списане такими перелесниками, неначе горобцями! Розкажи вже сво╨му батьковi, а мене не вчи. - ╞й-богу, правда... - Яка правда? Була колись правда, та заiржавiла. I дiд не скiнчив i знов задумався. Вже порожня пляшка валялась на травi, а надворi почало зовсiм поночiть. Наймит запрягав конi, а дiд i Радюк складали на вiз динi, кавуни й огiрки. Всього було так багато, що треба було повикидать з воза солому. Молодий Радюк мусив сiсти на мiшки з огiрками i поставить ноги на кавуни. Вже висипались зорi на небi, як вiз рушив од куреня й покотився по степу. Радюк почав прощаться з Ониськом, котрий стояв коло куреня ввесь бiлий, облитий свiтом багаття, а коло його сидiла на заднiх лапах собака. Вiз покотився, i стукотiння далеко розляглось по степу. А дiд усе стояв на тому самому мiсцi, згорнувши руки. Радюк усе думав за дiда, а огiрки страшно муляли; ноги його скобзались по кавунах. Вiн мусив витягать кукурудзу й пiдмощувать пiд себе, щоб хоч трохи було лучче сидiть. Вже пiзно в'©хав Радюк у двiр, i по дворi запахло баштаном. Вернувшись у свою кiмнату, молодий панич одслонив боляче плече i подививсь. На плечi було знать червону й довгу, як гадюка, попругу од мотузка. Так вiн обшмульгав його молоде, м'яке тiло. На другий день Павло Антонович одвiз на гостинець кавунiв i динь панi© Високiй i Масюковi, i не так Масюковi, як Галi Иванiвнi Масюкiвнi. Тим часом настигли грушi, яблука, кавуни й динi. Скiнчився гарячий час жнив, i сусiди трохи вже обробились i почали частiше навiдуваться в гостi до Радюкiв. ╞х дiм був веселий, бо в йому був молодий син i молоденькi панни. Гостi часто при©жджали до Радюкiв i до пiзньо© ночi або й до свiту гуляли та бавились. Той широкий ганок, оплетений виноградом, що виступав у садок, часто був освiчений веселим свiтлом або ясним мiсяцем. Там вечорами сидiла весела компанiя, там часто молодий Радюк милувався личком молоденько© Галi. Вже кiнчались вакацi©. Павло Радюк почав збираться в дорогу до Ки╨ва. Здоровий i веселий, з великою надi╨ю на себе й науку, вiн ви©хав з дому i повiз з собою, все, що йому трапилось позаписувать на селi. Широко перед ним розiслався степ, а по степу полягла далека дорога. Широке життя розстелялось перед ним, i стiльки дорог розходилося на всi боки на тому просторi людського життя! Молодий Радюк почав вибирать дорогу, i голова в його запаморочилась од дум. I чудовий вид Масюкiвни до самого Ки╨ва не сходив з його думки. Вiн навiть позабував про все, i тiльки чорнi брови й повне личко все миготiло перед очима, чи дивився вiн на широке поле, чи на син╨ небо, чи на великий битий шлях. Вiн вже думав, що тi брови, а не iншi судила йому доля. При©хавши до Ки╨ва, вiн написав лист до Масюка й до Галi. Щаслива Галя вивчила того листа напам'ять, бо в тому листi Радюк присягався ©© одну повiк любить i не любить бiльше нiкого. Одно тiльки трохи наводило сумну думку на Радюка: Галя тiльки рiк вчилась в городi, як вона сама призналась. "Але вона молода i начита╨ться, й набереться розуму з книжок", - думав Радюк. - Жiнко! Якого чудового жениха дав бог нашiй Галочцi! Та хiба ж i наша Галя не варта Радюка, хоч стара Радючка й копилить губи, - промовив Масюк до жiнки. - То-то й горе, що Радючка копилить губи! Чи я ж хочу кращого жениха для сво╨© Галi! Але менi зда╨ться, що з того пива не буде дива: Надежда Степанiвна давно б при©хала до нас, якби вона наважилась взять за невiстку нашу Галю. А котрий оце рiк, як вона була в нас? - спитала Масючка й задумалась. Але доля судила Радюковi iнакше. Минув сливе рiк, як вiн був в Журбанях i в Масюкiвцi. В Ки╨вi вiн набачив iншу пишну красу, випещену мiську красу, iншi пишнi очi й чорнi брови... Х Пiзнiми вечорами Дашкович довго згадував сво© чудовi Сегединцi. Вiн неначе бачив гори, вкритi лiсами, садками й хатами, бачив церкву на шпилi, наче бачив широкi ставки помiж горами, зарослi очеретами й вербами. Перед його очима нiби з туману випливало все життя укра©нського села: йому нiби вчувались пiснi дiвчат i хлопцiв, пiснi молодиць i косарiв на луцi; його очi неначе бачили уявки знайомих селян, давнiх сусiд, бачили юрбу дiвчат i хлопцiв, що грали в хрещика на вигонi, бачили Топилок, що так щиро й при'вiтно вiтали його в сво©й убогiй хатинцi. Всi утвори старих i нових фiлософiв зникли з-перед його очей. I натомiсть перед його очима зеленiли сегединськi степи, синiли гори, мрiла вода по ярах i синiло глибоке небо. Вiн пересвiдчивсь, що не загине таке багате, пишне й оригiнальне живоття укра©нсько© нацi© навiть пiд полiтичними шинами з гарячого залiза його родича Воздвижен-ського. На тiй чудовiй картинi, правда, були темнi плями, дуже негарнi. Але Дашкович якось не придивився до ©х. Така естетична мана була розлита на тiй картинi, що за нею щезли всi плями. Але пiд впливом московсько© слов'янофiльсько© школи, котра саме тодi розвинулась, Дашкович почав приступать до свого народу, до сво╨© нацiональностi ж надто оддалеки. Його фiлософська думка вилинула з Москви, потiм поплила не просто на Укра©ну, а обминула ©©, простуючи через Прагу, через Варшаву, потiм через Бiлград; i потiм тiльки досягла до Укра©ни. Дашковичева фiлософiя дуже широко хотiла розгорнуть сво© крила, щоб обхопить усю Слов'янщину. Навпiсля вiн i сам незчувся, як поминув Укра©ну, як Ки©в, Сегединцi потонули в чорнiй тiнi од тих широких крил, наче од чорно© хмари. Чи його Сегединцям потрiбно було тi╨© широчiнi й далечi? Шугаючи мрiйною думкою над цiлим слов'янським свiтом, Дашкович задумав завести в себе вечори щотижня для сво╨© молодо© дочки i почав закликать до себе усяких молодих студентiв i разом з ними молодих болгар i сербiв, котрих було багато в Ки╨вi в свiтських i духовних школах. Тим часом Ольга вже встигла познайомиться з життям, бо кмiтила за ним i придивилась до людського життя. Вона часто бувала в оперi, в маскарадах i на балах; вона вже мала багацько знайомих. Вже уплило багато часу, а Ольга не стрiчала нiгде свого iдеалу. Кожний раз, гуляючи по Хрещатику, по Царському i Ботанiчному садку, вона не минала очима нi одного чорнявого панича i не стрiлась нiгде з тим паничем. Не раз i не два, сидячи в театрi, вона оглядала кожнiсiньке лице, починаючи з одного кiнця i кiнчаючи другим, а його не було! Буваючи на громадянських балах, вона переглядала всiх людей, i нi разу не довелося ©й стрiнуть милих очей та брiв! А тих брiв вона нiяк не могла забуть ! Так припали ©й до серця тi яснi очi, так прийшлись до кохання тi високi брови, що вони нiколи не сходили в не© з думки, навiть часто снились ©й. Вона носила ©х в серцi, як тайну, i не призналась навiть Катеринi. Чимало часу вже минуло. Ольга все кращала, Катерина поганшала. Ольжине лице повнiшало й наливалось, як виноградна ягода, а Катеринине лице повнiшало й розпливалось. Тiльки що Ольга в театрi входила в ложу, як з усiх лож, з усього партеру на не© наводили бiноклi. На громадянських балах паничi ходили за нею слiдком, просили ©© до танцiв по кiлька душ на одну кадриль, так що паничi мусили застоювать коло не© черги навiть на польку й вальс. На гулянцi в садках за нею бiгали слiдком. Ольга знала про свою красу ще з iнституту i теперечки тiльки пересвiдчувалась в ©© великiй силi над душами молодих хлопцiв. А Катерина часто сидiла на балах, бо ©© рiдко хто навiть просив до танцiв. Вона бачила, що ©© минало людське око, i рано вже почала журиться. Дашковичевi таки вдалося запросить до себе багато молодих студентiв. Вiн просив ©х приходить до себе на вечори кожно© суботи. Вiн ледве упрохав свою жiнку прийнять молодих гостей i дать ©м закуску й чай. Степанида Сидорiвна, наготувавши на вечiр, чого було треба, звелiла Ользi прибраться на той вечiр трохи краще, Ольга побiгла зараз до Катерини на пораду, i перед вечором тi╨© суботи вони обидвi заздалегiдь почали вбираться перед великим дзеркалом в домi Дашковича. Ольга порозмотувала сво© чорнi локони й розпустила по плечах. В ясному дзеркалi видно було ©© плечi, бiлi й повнi, закиданi хвилями чорних локонiв. Довгi вi© й рожевi вiка здавались чудовою оправою для очей, що блищали, наче дорогi брильянти, котрим ще бiльше додавало свiту пишне бiле матове лице. Ольга почiпляла сережки з червоними довгими, як скам'янiла крапля, коралами, оступилась од дзеркала й дала мiсце Катеринi. Сiдаючи на стiльцi, Катерина подивилась на сво╨ лице, що одбивалось рядом з Ольжиним в дзеркалi. Контраст був дуже великий! Катерина побачила в дзеркалi сво╨ кругле лице, що одбивалося, наче якась кругла пляма, на котрiй трудно було впiзнать, де тi очi, де той нiс i губи. Негарнi широкi губи були якось зiбганi i поморхлi. Невисокий лоб вкривали локони, яснi, як ллянi, пачоси. Контраст мiж Катерининою й Ольжиною класичною головою в дзеркалi був такий великий, що Катерина трохи не заплакала. Сама Ольга, глянувши на сестру в дзеркало, промовила: _-_ Не надiвай, Катерино, бiло© сукнi, бо ти вся будеш бiла, як туман. Ти дуже велика блондинка. Надiнь темнiше убрання. Катерина послухала й надiла собi на шию разок чорного намиста, вбралася в темне убрання. Ольга вбралася у все бiле, тiльки на грудях пришпилила пучечок червоних троянд в зеленому листi. Тим часом зала сповнялась молодими студентами. В убiрну кiмнату долiтали слова й фрази великорусько© мови, але з усяким акцентом. До паннiв в убiрну кiмнату ввiйшла Степанида Сидорiвна, а за нею й Марта. Вони привiтались з сво©ми молодими дочками, i Степанида очевидячки була дуже рада, зирнувши на свою Ольгу. Марта почала дещо поправлять на Катеринi, пригладжувала деякi локони, розкладала ©х по плечах. Матерям бажалось якнайкраще виставить сво©х дочок. В залi вже з'явились деякi гостi, прийшов один професор з жiнкою й дочкою. Ользi й Катеринi був час виходить до гостей. Вони наблизились до дверей. Гомiн став чутнiший. Можна було вгадать ще за дверима, що в залi багато гостей, i все молодих, бо голоси вилiтали з зали все свiжi й молодi. "Чи не стрiну часом його мiж тим молодим товариством?" - мигнула думка в Ольжинiй головi саме тодi, як вона мала ступить на порiг зали. Та негадана думка так i погнала кров до молодого серця. Матерi увiйшли в залу попереду, а за ними вступили й дочки. В залi було повно молодих людей. Найбiльша група сидiла коло стола й коло канапи, де на канапi сидiв Дашкович. Молодi люди сидiли кругом стола, близько до хазя©на. Обох паннiв дуже вразила i разом з тим зацiкавила картина того товариства, ©м кинулись в вiчi всякi нацiональнi убори. Деякi серби й болгари, а найбiльш недавно при©хавшi, мали дуже гарний нацiональний убiр, бiлi куртки, повишиванi червоними мережками й навiть золотом. На канапi сидiли два молоденькi серби-ченцi, гарнi, як панни, з розпущеними кiсьми i в кругленьких чорних невисоких клобучках. Один недавно прибувший болгарин все пробував пiдобгать пiд себе ноги, але, пригадуючи, що вiн не в себе вдома, все спускав ©х додолу. Чорнi сiртуки, нацiональнi убори, гудюча розмова, котрою була повна зала, всякий акцент й усякi вимови - все те було таке оригiнальне, було таке цiкаве для молодих паннiв, що ©м здалось, нiби вони перелетiли в якийсь далекий край, мiж чужi iншi люди. Оговтавшись та оглядiвшись, Ольга почала придивляться до гостей. Мiж чорнявими й бiлявими лицями вона почала впiзнавать деяких студентiв, котрих вона колись бачила коло Владимирового пам'ятника. Ще далi перевела вона очi i коло стола наглядiла молодого панича з веселим лицем i здоровими зубами. Вона подивилась до канапи i трохи не зомлiла. Сливе поплiч з батьком сидiв ©© iдеал, такий гарний, такий пишний, як i переднiше колись, як вона бачила його давнiше! При молодих паннах товариство встало з-за стола. Дашкович пiдводив до Ольги й Катерини молодих студентiв i рекомендував ©х. - Кирило Петрович Кованько! - промовив батько, рекомендуючи веселого студента, котрому Ольга й Катерина подавали руки. - Павло Антонович Радюк! - промовив Дашкович, пiдводячи до дочки дуже гарного панича, котрий вийшов з-за стола й пiдiйшов до Ольги. Ольга подала йому руку, сама того не пам'ятаючи. Радюк делiкатно поклонився ©й, подав руку й трохи смiливо потрусив, нiби Ольга була його товаришем студентом. Ольга оступилась i сiла в крiслi, а Радюк, не звертаючи на не© нiяко© вваги, знов вернувся на покинуте мiсце й сiв проти Дашковича. Ольга вперше так близько стояла коло милого панича, подавала йому свою руку й роздивлялась на його зблизька. Вона почутила, що з того лиця на не© дихнуло таким щастям, таким коханням, про яке ©й в iнститутських мрiях i обожуваннях навiть i не гадалось, i не снилось, ©© лице зблiдло, а голова, оповита локонами, схилилась. Вона не насмiлилась пiдвести очей i подивиться на Радюка вдруге i тiльки вухом ловила його голос. Трохи згодом Ольга заспоко©лась i подивилась на Радюка. Вiн сидiв просто проти не©, так що вона бачила його лице й могла слiдкувать за кожним його рушенням. Радюк почав розмовлять з Дашковичем, i всi студенти замовкли й слухали ©х розмову. Видно було, що вони звикли слухать Радюка. його голос був голосний, виразний; вiн говорив гаряче, з огнем; його слова лилися з уст одно за одним плавко, неначе сотались низкою. Вони говорились од щирого серця, не були позиченi й вичитанi з книжок. Ольга не зводила з його очей. Вона дивилась, як Радюковi очi часом блищали, часом свiтилися тихiше, а часом закривались вiками й довгими вiями, котрi лягали темними кружками на його рум'янi щоки. Радюкова розмова з Дашковичем була для ©х дуже цiкава, бо стосувалася до дiла, дуже цiкавого задля ©х обох. То був укра©нський народ, укра©нська нацiональнiсть, народна лiтература й народна мова. Обидва вони нiби знайшли Америку й не могли натiшиться тi╨ю новиною. Декотрим молодим студентам вже й надокучила та розмова. Вони приступили до дам. Кованько вже давно й вухом не вiв про ту вчену розмову, не слухав ©© й говорив дамам комплiменти. Ольга ждала, що Радюк от-от перестане розмовлять, сяде коло не© й оберне тi гарнi слова й уста до не©. А Радюк все обертався до ©© батька. Батько, неначе ©й на злiсть, зачiпав його, розказував йому про якогось селянина Топилку. Ольга вже почала сердиться на батька, була сердита i на того Топилку, i на тi укра©нськi пiснi, й на все. Вона встала й смiливо перейшла залу од кутка до кутка якраз проти Радюка. Вiн на не© й не подививсь. Вона зумисне заговорила голосно до Катерини, йдучи проз його, а вiн все балакав. Нарештi, вона одчинила рояль i вдарила по клавiшах веселого вальса, а Радюк тiльки пiдiйняв на кiлька нот голос i не подивився навiть на рояль! Ольга почувала, що сльози пiдступають до ©© очей, що вона от-от заплаче. Од його краси вона нiби очамрiла i вже хотiла спересердя стукнуть вiком рояля, як Радюк встав разом з Дашковичем i пiдiйшов до рояля. Тодi вона дужче й голоснiше заграла, ©© попросили заспiвать. - Чи не спiва╨те ви часом народних укра©нських пiсень? Я б дуже вас прохав заспiвать яко©-небудь укра©нсько© пiснi! Я люблю всяку музику, але як тiльки почую один акорд народно© пiснi, мелодично© й глибоко©, то вся моя душа стривожиться до самого дна! Та мелодiя, як огонь, пройма╨ мене до самого серця, до душi. Я так i чую в тiй пiснi все горе укра©нського народу, перебуте за тисячу год! - промовив Радюк до Дашковича. Ольга подивилась на його i за все йому вибачила. Вона просила пробачення, що не вмi╨ спiвать нi однiсiнько© укра©нсько© пiснi. Почавши тихо акомпанувать, вона заспiвала французький романс, в котрому не було нi музики, нi мелодi©. Романс був навiть чудний. Одначе Ольга мала дуже гарний голос i спiвала непогано. Всi хвалили ©©, хто щиро, а хто й не щиро. Тiльки Радюк не похвалив, ще й сказав, що сiльська укра©нська пiсня в десять раз краща й поетичнiша од усяких романсiв, i при тому згадав чудовий Галин голос й ©© пiснi. Деякi гостi почали просить Катерину заспiвати. Катерина одмагалась, одначе сiла й заспiвала руський романс, трохи кращий од французького, ©© голос i справдi був дуже добрий, кращий, нiж в Ольги, одначе ©© менше хвалили й дякували. Тим часом Радюк почав прощаться. Вiн попрощався з хазя©ном i хазяйкою i потiм пiдiйшов до Ольги. Вона подивилась на його здивованими очима, бо не сподiвалась, що вiн пiде, ледве звернувши на не© ввагу. Радюк смiливо подав ©й руку й глянув в лице. Тiльки тепер вперше вiн дiзнався, що з ©© лиця, гарного й молодого, дихнуло на його чимсь надзвичайно милим! Блискучi очi й свiжi уста вразили його так, що вiн не знав, що робити, зашамотався й знов вдруге навiщось потрусив ©© руку. - Чого так хапа╨тесь додому? - спитали його разом Степанида й Марта. - Вибачайте! Не маю часу. Треба ще занести деякi книжки знайомим студентам в академiю, потiм забiгти в унiверситет, потiм на сво╨ житло, а звiдтiль треба сьогоднi бiгти на Липки[64]. - Просимо не забувать нас! - промовили до його Дашкович i Степанида Сидорiвна. - I чого ти летиш? Хiба ж тут хата не тепла, люди не добрi, дiвчата не гарнi? - тихо шепотiв Радюковi на вухо Кованько, осмiхаючись якось сво©ми широкими зубами, а не губами. А Радюк вже в одну мить опинився на вулицi, держачи пiд пахвою книжки. Вiн не йшов, а наче бiг по тротуарi й трохи не штовхав прохожих. Вiн встиг занести книжки й в академiю, забiгав до двох знайомих товаришiв, покинувши й ©м кiлька книжок, був в унiверситетi, ще й встиг побiгти того вечора на Липки! В його ногах неначе була якась сила, що давала ©м легкiсть птичих крил, а в душi було стiльки завзяття, що надавало йому жвавостi й охоти. Пiсля виходу Радюка в залi Дашковича стало тихiше. Дашкович почав розмовлять з слов'янами про слов'янськi кра©. Ольга зосталась нiби сиротою, одiйшла набiк та все думала про молодого Радюка. Вона так надивилась на його вид, так наслухалась його голосу, що неначе й досi бачила його, чула його голос. Вона пригадувала, як вiн пiдiйшов до рояля, як заговорив до не© i просив заспiвать укра©нсько© пiснi. "Але чому вiн не зостався? Чого вiн так швидко пiшов?" - питала сама в себе Ольга й почувала, що сльози от-от пiдступлять до очей. ╞© красi кланявся ввесь iнститут, за нею слiдком бiгали на балах, а Радюк наче через силу промовив до не© слово! Вона почувала, що от-от заплаче, вибiгла з зали до сво╨© кiмнати, впала на подушку й заплакала. Сльози першо© чисто© любовi полились з ©© очей. Вона бiльше й не виходила до гостей. Катерина сидiла до кiнця вечора й пiшла додому з невеселою думкою, ©© обминали молодi паничi, говорили з нею для звичайностi й зараз оступались од не©. Вона похнюпилась i задумалась незгiрше Ольги. Пiзно вернувшись додому й засвiтивши свiтло, Радюк в одну мить роздягся i впав на постiль. Вiн ухопив у руки найближчу розгорнуту книжку й хотiв читать, але його думка була чимсь стурбована, та ще й дуже, його очi одiрвались од книжки й подивились на скрипку. Тиша мертво© ночi запанувала в хатi. Йому на серцi стало чогось легко й при╨мно, i йому здалось, нiби з скрипки полились чудовi мелодi©. Така радiсть здивувала його й присилувала пошукать причини. I одразу на його нiби глянули очi чорнi, веселi й такi яснi, неначе з ©х бризкав свiт навкруги. Вiн впiзнав тi очi, той погляд: то були Ольжинi очi. Вiн з очима зараз пригадав ©© вид, гарний i веселий. Помаривши хвилину, вiн знов узяв книжку в руки й хотiв читати, але тiльки очi його бiгали по паперi. Думка летiла десь далеко. На думку йшла пiсня, на душi було весело. Якiсь чудовi мелодi© намагались до його, якiсь пишнi картини розгортувались помiж рядками листкiв. Йому здавалось, що вiн бачить сцену, розкiшне обставлену й освiчену, що з тi╨© сцени ллються мелодi© чудового дiвочого голосу. Той голос здавався йому знайомий... неначе Галин... Вiн одвiв очi од книжки, i перед його душею, неначе полум'ям, спахнула якась пишна квiтка теплих кра©в; як полум'я, вона розгорнулась, зацвiла, запахла й обняла його душу й серце якимсь великим щастям. Та квiтка - то було лице Ольги, котру вiн неначе бачив, нiби вона стояла перед ним i дивилась на його сво©ми блискучими очима; а кругом тих очей лилося промiння свiту й тепла. Радюк заплющив очi, а та мрiя все стояла перед ним, мов жива. Тодi вiн угадав, що в його душi почина╨ться щось велике, що повинно мати вплив на його життя. Вiн почував, що нове почуття мiцно й швидко нiби пригорталось до його серця й грiло його новим надзвичайним вогнем. Довго Радюк ходив по кiмнатi та все думав та думав. Вiн узяв скрипку й почав грать, але мелодiя музики тiльки псувала ту високу мелодiю, котрою була налита вся його душа. Од велико© втоми вiн упав на лiжко й почав засипать. А та мрiя все стояла перед ним i обсипала його, як те лiтн╨ гаряче сонце, теплим i ясним промiнням. Вiн заснув i в снi все бачив той самий вид, i прокинувся вранцi з першою думкою про той вид. I личко гарно© хуторяночки, як зоря при сходi сонця, потонуло в промiннi нового свiту, пово© краси. "Прощай, Галю! прощай, серце. Чи я ж винен, що серце мо╨ не вольне? Хiба ж вольне сонце, як не свiтить i не грi╨, коли треба, а схова╨ться десь за чорнi хмари i втрача╨ свою силу; то знов засвiтить i заблищить, коли йому призначить закон натури?" Не знаходячи причини навiдаться до Дашковичiв, вiн не пiшов до ©х того дня. Але другого дня й причина знайшлась: вийшла нова книжка журналу, де була нова повiсть, що наробила тодi такого галасу в громадянствi. Радюк ухопив книжку й прожогом побiг до Дашковичiв. Новий свiт в його серцi так свiтив i грiв! Вiн забажав, щоб той свiт зостався в йому на все живоття i не згасав до домовини! його життя вже так добре складалось! Вiн був такий певний в сво©й матерiальнiй фортунi. А яким щастям надарила його Ольга самими очами! Тим часом у Дашковичiв, пiсля того вечора, як був у ©х Радюк, була зовсiм iнша сцена. Вставши вранцi другого дня, Ольга спитала в матерi: "Чи не зна╨те, мамо, яко© укра©нсько© пiснi? Ви б мене навчили?" - А я оце тiльки що хотiла тобi те саме казать. Чи бачила вчора, яка тепер наша молоднеча? Треба б тобi навчиться спiвать укра©нських пiсень. Тепер пiшла така поведенцiя. Як пiдемо в магазини, то коли б не забуться купить будлi-який збiрник укра©нських пiсень. - Коли ж то ми пiдемо? Я б хотiла зараз вивчиться яко©-небудь, хоч одно©. - Бач, як припало! - сказала Степанида Сидорiвна, пригадавши гарного молодого Радюка. - Колись я спiвала й на гiтарi грала, а тепер, мабуть, усе позабувала. А принеси лиш гiтару! може, й згадаю дещо. Ольга ледве знайшла десь закинуту гiтару й принесла матерi. На гiтарi телiпалась одним одна струна. Треба було посилать в магазин за струнами. Ольгу брала нетерплячка: вона вже починала сердиться. Тимчасом, поки принесли струни, в свiтлицю вступила Марта Сидорiвна з Катериною. - Чи не пригада╨ш, сестро, яких укра©нських пiсень? Моя Катерина оце причепилась, щоб я ©© вивчила, а я, як на тогеж, геть дочиста позабувала, - казала Марта Сидорiвна. Степанида Сидорiвна тим часом начепила струни й почала незручними пальцями брать акорди й спiвать пiсню. Вона почала кiлька слiв i спинилась, бо зовсiм забула. - Пригадай-бо й ти, сестро, слова© - попросила вона Марту Сидорiвну. Марта Сидорiвна нагадала кiлька куплетiв, i вони вдвох почали спiвать .в унiсон "Котилися вози з гори", ©х голоси були такi сипкi й хрипкi, що молодi дочки почали смiятись. - Чи не пам'ята╨те яко© iншо©? Ця дуже швидка, - сказала Ольга. Марта й Степанида почали перебирать пiснi, якi пам'ятали, i знов затягли сипкими голосами, ©х голоси були такi, що Дашкович в сво╨му кабiнетi, закопаний в Гегелеву фiлософiю, вийшов до зали й спитав всмiшки. - Чи не налетiли часом в вiкна галки? - сказав вiн, оглядаючи свiтлицю. - Та це ми так спiва╨мо пiсень! - сказала Степанида Сидорiвна, смiючись. - А я думав, що ворони! Ой, не спiвайте лучче! Нехай вже дочки спiвають, - сказав професор i пiшов знов до свого кабiнету. Одначе всi переспiванi пiснi не сподобались молодим паннам, бо всi були козачки до танцiв. - Як умi╨мо, так i пi╨мо! Коли цих не хочете вчиться, то де ж ми вам достанемо кращих? - сказала Степанида Сидорiвна. - Може, тато зна╨? - сказала Ольга i вже хотiла бiгти до дверей. - Мабуть, стiльки, скiльки й мама! - одказала ©й Марта Сидорiвна. - А поклич, Ольго, куховарку! Вона часом спiва╨ дуже гарних пiсень, - промовила Степанида. Ольга, забувши на той час Турманшу й iнститут, побiгла в пекарню й прикликала куховарку, котра ввiйшла в залу з позакачуваними рукавами i напеченим лицем. - Ти, Палажко, спiва╨ш дуже багато пiсень. Заспiвай нашим паннам яко©-небудь гарно© пiснi! - промовила Степанида Сидорiвна. - Вони хотять вивчиться. - Оце! узяла б та отут i спiвала, неначе дурна дiвка! - сказала Палажка, подумавши, що з не© глузують. - Та ну-бо, не жартуй, коли тебе просять! - вже сердилась Степанида. - Оце! ©й-богу, якось нiяково! Якби пак в пекарнi, то й спiвала б, - казала Палажка, затуляючись рукавом. - Спiвай-бо, яко© вмi╨ш найкращо©, - просила Ольга. - Яко© ж? Хiба оцi╨©: "Ой полину, полину - добувати талану!" - Та не говори, а спiвай! Нам треба знать голос, - вже поважно казала Степанида. Палажка мусила спiвать пiснi, а Ольга записувала слова i вчила на фортеп'янi голос. Швидко потiм обидвi панни, пiдiбравши акомпанемент, вчились спiвати пiсню: "Ой полину, полину - добувати талану!" А тим часом в обох у ©х була думка, що б то сказала начальниця iнституту, якби вона досвiдчилась, що вони вчаться мужицьких пiсень од сво╨© куховарки! Вже й пiсня була готова. Ольга й Катерина швидко вивчили й спiвали ©© чисто по-укра©нськiй, пiдбираючись пiд Палажчин спiв. Другого дня Ольга тiльки що встала вранцi, зараз сiла за форт╨п'ян i знов промовляла слова й голос тi╨© пiснi. Вона таки перемогла себе, бо вчила ©© для Радюка й думкою бажала, щоб вiн, а не хтось iнший, ©© слухав. Вона його ждала, виглядала цiлий день у вiкно, не оступалась од вiкна, оглядаючи кожного прохожого. Надвечорй у вiкнi майнуло Радюкове лице. Ольга насилу всидiла на стiльцi. Вона бачила, як Радюк не то що увiйшов, а нiби вскочив у хвiртку. Незчулась вона, як рипнули дверi i Радюк вступив у свiтлицю й подав нову книжку журналу. Мати зараз вийшла з кiмнати, привiталась до Радюка дуже ласкаво, зараз навiть витягла з кабiнету Дашковича й привела його в залу. - Яка я рада, що ви принесли менi нову книжку! - промовила Ольга, i ©© очi так i сипали iскрами, так i свiтились промiнням. Радюк тепер тiльки придивився добре до Ольжиного лиця, до очей, до брiв. Лице було таке свiже й гарне, як та мрiя, що так негадано ввечерi нiби зацвiла квiткою й причарувала його серце i взрушила його душу. "Боже мiй! яка випещена краса! якi чудовi оксамитовi брови, якi променястi очi!" - подумав Радюк i почутив, що таких очей, тако© краси лиця вiн ще не бачив. Розмовляючи з Радюком, Ольга бистро кидала на його очима, а потiм помалу спускала ©х додолу. Радюк ледве видержував магiчну силу тих очей. А Ользi так хотiлося сiсти за рояль i заспiвать укра©нсько© пiснi! Вона встала, перейшла залу проз самий рояль, потiм стала коло рояля, i поклавши два пальцi на клавiшi, зачепила двi струни, котрi стиха задзвенiли i поти дзвенiли, поки вона стояла й держала руку на клавiшах. - Заграйте, будьте ласкавi! - насмiлився Радюк, нарештi, попросить ©©, i сам став коло рояля. Ольга сiла, поклала руки на клавiшi й задумалась. Вона вибирала п'╨су, i швидко смутна мелодiя полилася по свiтлицi. Якби вона заграла весело©, то та мелодiя не так би Радюковi вразила серце. Смутна музика навела на його багато дум, взрушила серце, повне кохання. - Моя Ольга вивчила недавно нову пiсню! - не втерпiла-таки сказать Степанида Сидорiвна. - Яку пiсню? Може, яку укра©нську? - спитав Радюк. - Еге! - одказала вона. - А заспiвайте, коли ваша ласка! - почав просить Радюк дуже ласкавим голосом. - Я ще добре не вивчила, - тихо промовила Ольга й почервонiла. Ольга взяла хапком прелюдiю й почала спiвати: "Ой полину, полину". Невважаючи на те, що в iнститутi вона не вчилась спiвать по-укра©нськiй, вона перейняла щиро укра©нську iнтонацiю, бо часто чула укра©нськi пiснi од няньки й куховарки. Вона спiвала дуже добре, тiльки укра©нськi слова так перекручувала на руський лад, що Радюковi стало нiяково. Зате ж голос ©©, свiжий i молодий, промикувавсь з мелодi╨ю до самого серця молодого хлопця. - Я назбирав багато пiсень по селах i навiть завiв вже в ноти. Я був би дуже щасливий, якби ви дали менi надiю прийнять од мене послугу, взяти мо© ноти. Там ╨ чудовi й оригiнальнi мелодi©. - Принесiть, коли ваша ласка. Я дуже люблю музику, i хоч добре ще не граю, але вчуся щодня, - промовила Ольга. Тим часом Дашкович, послухавши пiснi, згадав сво© Сегединцi й розпочав розмову з Радюком про народ i укра©нську народнiсть. Почувши те, Ольга злякалась: вона бачила, що батько одiб'╨ собi Радюка й не дасть i слова промовить до його. Степанида Сидорiвна, назираючи збоку, як добра наглядачка, зараз постерегла це й почала вмикуваться в розмову, щоб зробить розмову загальною для всiх. Вона почала розмову про жiноче питання. Радюк так i вхопився за те питання. Вiн почав доказувать, що женщина повинна мати однакове право з чоловiками як на просвiту, так i на мiсце в соцiальному життi, та усе обертався до Ольги, неначе там бiльше нiкого й не було. - Коли в нас дiвчат не пускають в нашi унiверситети, то нехай заводять опрiчнi, жiноцькi, - так скiнчив свою розмову Радюк. - У нас з женщиною обходяться по-варварськiй, поставили женщину дуже низько просвiтою й наукою, неначе засудили ©© зумисне на завсiдню темноту й неволю. - Ой нi, Павле Антоновичу! - обiзвалась Ольга. - Хоч нас не пускають в унiверситети, так нам не дуже й треба того! В нас ╨ iнститути. Ми й не хочемо ваших унiверситетiв, бо iнститут все одно, що жiночий унiверситет. - Як так, то нiчого й клопотаться, - одрубав Радюк. - Таки справдi! - казала далi Ольга, обороняючи честь свого iнституту. - Хоч ваш унiверситет i вищий, я те знаю, але i в нас наука неабияк сто©ть! В нас читають лекцi© вашi ж унiверситетськi професори... - Та воно так! читають, але трохи iнакше. - Хоч i трохи iнакше, а все не далеко од унiверситетського. Нам й Турман казала,