не знайдете нi товкача, нi ковганки, бо цi ки©вськi ледащицi не затовкують салом борщу, навiть i не заминають, i не засмажують засмажкою. Обiдала я iнодi в тих ресторанах. Борщ, серце, хоч свиням в корито або в помийницю! Пхе! - аж пхекала Ликерiя Петрiвна. На другий день стара мати з Галею та Ликерi╨ю Петрiвною цiлiсiнький день вештались по магазинах та скуповували усяку всячину для молодих на нове господарство: i посуд, i мебiль, i куховарськi знаряддя, i лiжка, i усякi укривала й простирадла, ще й набирали для Галi усяке убрання. Ввечерi стара мати лежала на лiжку аж блiда, аж тлiнна, трохи не стогнала, така,була втомлена од того клопоту та бiганини. В не© судомило ноги i все тiло обважнiло, неначе од яко©сь важко© хвороби. Аж другого дня скiнчилась та бiганина. Аж перед вечором Олександра Остапiвна й Галя вже зовсiм скупились i поодвозили усi закупки на квартиру. З ними пiшла дивиться на квартиру й Ликерiя Петрiвна. Стара мати загадала зятевi зараз-таки почiплять образи, а Галя почiпляла вишиванi рушники й пообвiшувала ними обидва образи, котрими старi ©© благословили, ще й лампадку почепила в кутку перед образами. В матерi чогось була думка, щоб часом вольнодумний зять не поставив, в куточку iншого будлiякого образа з iншого якогось культу або з культу Рибачково© обожено© Маргарити вкупi з Фаустом та з поцiлунками. Ще раз мати окинула оком свiтлицю, чи все було гаразд, неначе вона сама налагодилась тутечки доживать вiку; i всi вкупi вернулись в гостиницю, щоб перебуть вечiр та останню нiч. Стара мати й Ликерiя Петрiвна були такi потомленi, що ледве волокли ноги. - Ой, коли б вже швидше тiкать додому з цього Ки╨ва! - говорив старий батько. - Цей Ки©в втомить тебе, неначе лиха година. А мати сидiла та журилась. Важка дума неначе похилила ©© голову трохи не на самi груди: завтра вранцi треба було розпрощаться з дочкою. Напились чаю мовчки, невесело. Усi були й потомленi, й змученi. Усi заранi розiйшлись на спочинок, бо вранцi треба було раненько вставать та виряджаться в дорогу. Усi спали мiцним сном, потомленi клопотами. Одна Масючка спала тривожним легким сном, як людина нiби спить i неначе не спить i через сон почува╨ i втому та клопiт минувшего дня, i журбу, i жаль на серцi. Рано-вранцi усi заворушились в кiмнатах, ще як почало зоряти й днiть. Почали лаштуваться, та виноситься, та вкладатись. Знов почалась довга без мiри та клопiтна бiганина та тяганина. Знов три наймити й послушники завештались по коридорах, неначе посунулась весiльна перезва. Напившись чаю та влаштувавши й навантаживши повозки, усi стали перед образами й почали хреститься та молитись на дорогу, щоб бог дав добру путь. Стара мати, обернувшись до образiв, плакала, неначе мала дитина. Галя й собi почала плакать. Мати вхопила дочку за голову, припала плечем до ©© плеча й нiчого не говорила, тiльки хлипала. - Та не плачте-бо, а то ще й я оце заплачу! - крикнула Ликерiя Петрiвна. - Хiба ж ви оце таки справдi навiки розлуча╨тесь? Схочете, то через тиждень iзнов побачитесь. - Прощай, дочко! Тепер в мене в покоях будуть без тебе й стiни нiмi, й вiкна невидющi, - обiзвалась мати. - Ще що вигадайте! Не плачте, бо я ладна при©здить до вас хоч щодня на оденки, i з гребенем, iз днищем, i з кужелем. Будемо балакать та якось себе розважимо, - пробувала розважать панiя Висока жартами. Але при останнiх словах в не© затрусивсь голос, i вона нiби вже ковтала й слова, i жарти, неначе щось здавило ©© в горлi. I несподiвано покотились по щоках сльози, неначе горошинки. Поцiлувавшись з Галею на прощання, вона не вдержалась i собi заплакала. Усi повиходили на подвiр'я смутнi, аж сумнi, i знов почали прощатьс", готуючись сiсти на повозки. - Пере©жджайте, зятю, до нас на прожиття та й будемо гуртом хазяйнувать, бо менi важко буде звикати без дочки в хатi, - сказала Масючка. - Ох, мамо! Менi либонь швидше книжки або папери в руки, нiж сiльське хазяйство. Надiсь, поганий з мене був би хазя©н, - сказав зять. - Це, бачте, так! - обiзвавсь Масюк з повозки. - Хто усе з книжками носиться, з того не вийде добрий господар, а хто дуже добрий господар та пiклу╨ться цi╨ю справою, той книжки i в руки не бере; в того книжок i заводу нема в домi. Берiться за що одно, але туди кладiть вже й усю свою душу! - гукав старий з воза в брамi, махаючи картузом на прощання. "Це правда! Туди покладу всю свою душу, усi сво© мрi©, усi сво© поривання, туди - в книжку, в науки, в просвiтнiсть рiдного краю й темних мас!" - майнула думка в молодого зятя. - Прощайте! Зоставайтесь здоровi! - гукнув батько з воза в брамi. - Та коли при©дете до нас, то не забудьте привезти менi усяких укра©нських книжок. Я тiльки ©х залюбки й читаю. Господи, споспiшай i спострiчай! Дай боже час добрий! - Щасливо© дороги! - гукав зять з двора. XV Другого дня перед вечором молодий хазя©н з сво╨ю жiнкою сидiли в свiтлицi за столом за ча╨м. Чистенька невеличка свiтлиця аж лиснiла в майському теплому свiтi, що лився через вiкна й грав на чистiй, недавно помальованiй пiдлозi. Галя була зроду чепурна та чистючка, як i ©© мати. В покоях було гарно прибрано. На двох образах в кутку Галя почiпляла повишиванi взорцями рушники. Над столиком висiло чимале нове дзеркало, а коло його по обидва боки так само висiли на цвяшках чистi вишиванi рушники й нiби ще бiльше звеселяли й так свiтлу та веселу горницю. Пiд дзеркалом лежали тiльки що накупленi новi книжки: перший том Лассаля[75] на нiмецькiй мовi та iншi науковi книжки, що ©х Радюк купив для себе, й Шпiльгагенове[76] "Лавами та рядками" та всякi Дiккенсовi[77] утвори, купленi для Галi, котрих вона ще не мала спроможностi прочитать на селi. - Я оце радий, що ти, Галю, вже перестала журиться та сумувать за сво©ми. Поживеш в Ки╨вi, то й звикнеш, - сказав Павло Антонович, мостячись на стiльцi, ближче до самовара. - Мушу звикать. Милi батько й мати, а милий ще милiший, як кажуть на селi. Оце й менi довелось в Ки╨вi звикать до того милого. Якби не ти, мiй милий, я, зда╨ться, зроду-звiку не ви©хала б з Масюкiвки, з батьково© господи, не то що до Ки╨ва, а хоч i до Парижа. Менi наша Масюкiвка вдесятеро краща од Ки╨ва, не то що од Парижа, - говорила Галя, засипаючи чай в новiсiнький чайник. - То ти, певно, по сво©й вдачi вже призначена для села, бо ти там родилась, там i зросла. А тим часом тобi судилась iнша доля: будеш зо мною вештаться по усяких мiстах; мусиш стать городянкою. Галя поставила чайник на самовар i похилила голову. Перед нею нiби майнули якiсь невиданi iншi мiста в якомусь далекому кра©, мiста чужi, з iншими людьми, i вона на хвилину задумалась. - От я вчора подав по мiськiй поштi листа до Дунiна-Левченка, дав звiстку про мо╨ нове житло, то треба його й сподiваться. Цей прибiжить швидко. Чи ╨ пак в нас що на закуску? - спитав Павло Антонович в Галi. - ╙ ще цiлiсiньке плiчко шинки. А за паляницями можна й послать, - сказала Галя. Не встигли вони випить по стакану чаю, як у дверi почувся крик. Полковник стояв на порозi й чогось кричав на дворника. - Вже наш полковник викотив свою гармату й гуркав на подвiр'©, - сказав Радюк, заглядаючи в вiкно. - Цiкаво знать, на кого це вiн нацiля╨ться, щоб стрiлять. - Може, влуча╨ в нашi вiкна? Може, це вiн якраз на нас хоче шпурлять кулями за якусь провину? - сказала Галя, оглянувшись до вiкна. - Хвалить бога, не на нас. Бог хранив якось! Це вiн стрiля╨ на свого пришелепуватого дворника. А ондечки в хвiртку входить наш Дунiн-Левченко. Одже ж якраз вiн потрапить пiд кулi! - Ой, лишечко! Ще, борони боже, й поляже отам надворi пiд кулями! - бiдкалась Галя жартовливо. Незабаром в свiтлицю вступив Дунiн-Левченко й поздоровкавсь. Його попросили сiдати за стiл. - Що це в вас за хазя©н такий крикливий та галасливий? - спитав гiсть. - Та це ми отут оселились i справдi неначе пiд самою твердинею та пiд рулками гармат, - смiявсь Радюк, - наш господар дуже опришкуватий та якийсь заводiяка: страх як любить стрiлять! - сказав Радюк. - Я боялась, що й ви так i покотитесь пiд його кулями, - сказала Галя, наливши стакан чаю й подаючи гостевi. - В мене й не трудно влучить. Влучив би одразу, бо я не дуже-то швидкий: несплоха втiк би й далеко б не забiг, - сказав гiсть, осмiхаючись. - Ог i спасибi тобi, Павле Антоновичу, що дав менi знать про сво╨ житло. Менi доведеться частенько забiгать до тебе, бо нам потрiбна твоя голова. - Ну, в мене не така ж завбiльшки голова, як копа, як казала панiя Висока про свою голову, - смiявсь Радюк. - Чи така, чи не така завбiльшки, як полукiпок, а все-таки голова. Будемо радиться гуртом, до яко© працi нам ставать теперечки. Мо© iменини пiслязавтра. Приходь, будь ласка, до нас, та побалака╨мо, та порадимось. Ще й мiй тато, й мати не ви©хали. Мiй тато тебе любить, питав про тебе. I мама до тебе прихильна. Приходь же, не забувайсь! Зiйдеться, надiсь, багато мо©х товаришiв та давнiших знайомих. Побачимось й з ними, поки не розлiзлись по свiтi, як рудi мишi. - Добре! Прийду, але не сидiтиму довго, бо моя жiнка плакатиме тут без мене з нудьги. - От таки й плакатиме! А може, й не плакатиме? Це ще вилами писано, - сказала Галя. - Та, сказати правду, в Ки╨вi жiнки не дуже-то плачуть та побиваються за сво©ми чоловiками, бо в мiстах чоловiки не дуже держаться хати, - сказав гiсть. - А я, собi на лихо, селянка, а не городянка. В селах, бачте, трохи iншi звича©, нiж в мiстах. Я передпочуваю, що менi навiть буде трудно звикнуть до мiста, призвича©ться до тутешнiх людей та ©х звичок, - сказала Галя. - А вгадай, хто тiльки що тобi кланявсь? - сказав гiсть. - Тимошкевич? Мiрошниченко? - спитав Радюк навмання. - Кованько! веселий Кованько! Питав, де ти оселивсь, i казав, що зараз-таки до тебе зайде, - сказав гiсть. - От i гаразд! Цей чолов'яга й справдi веселий, при╨мний, але менi вiн припадав до вподоби колись переднiше, а теперечки вже нi; колись подобавсь менi сво©ми жартами та безжурною вдачею, доки ми не поставили нацiонально© справи на поважний науковий грунт. Вiн, зда╨ться, легковажна, легкодумна людина, хоч i при╨мна, бо весела та безжурна. - Така, що ладна повернуть на жарти часом такi поважнi речi, з котрими не личило б жартувать, - перебив його розмову гiсть. - Еге ж! Ти добре вгадав. В Кованька цi веселощi та жарти, певно, од того, що вiн ©сть та п'╨ добре i що в його шлунок швидко перетравлю╨ усякий поживок. Та в його й кишенi таки не порожнi i голова не заснована клопотом та журбою, - сказав Радюк. - Либонь воно так. Я в його не примiчаю мiцно© пiдбiйки в жартах та смiшках, - сказав Дунiн-Левченко, вперше на вiку пiдводячи пiд критику свого знайомого. - Яка там в його пiдбiйка? Це в йому обрiк гра╨, як кажуть на селi, то вiн i хвица╨, i брика╨, i реготить, - говорив Радюк. Галя зареготалась, аж ложечку випустила з рук, уявляючи собi, як-то хвица╨ той брикливий Кованько, мов коняка. - От i менi заманулось побачить на сво© очi того вашого веселого знайомого, який вiн на стать та на масть, - сказала Галя, смiючись. - То й побачиш незабаром. Цей швидко прибiжить до нас, - сказав Радюк. - Ще як ми були студентами, я його дуже любив за його веселу вдачу, але вiн часом було вже геть-то настира╨ться з сво©ми жартами. Так було обридне та остогидне, що я часом був ладен тiкать од його або запираться на замок. Оце часом було по обiдi лежу собi на лiжку та одпочиваю, читаю якусь цiкаву книжку. Вiн рип у хату! та й причепиться з жартами. Так i прилипне, як шевська смола! - Кидай книжку та вставай! Ходiм гулять на гору до Владимирового пам'ятника. Лежить оце м'яло, оцей лежень, неначе колода! Ходiм! Вставай-бо, пiчкуре! - було кричить вiн та реготить. Менi не хочеться вставать, бо я ще не одпочив гаразд. Та й саме начитав цiкаве мiсце. Вiн менi заважа╨, одривае мо© напруженi думки. - Та одчепись собi! Дай хоч дочитаю до кiнця монолог, - було кажу до його. - Кидай iк дiдьку тi монологи та ходiм на Владимирову гору до пам'ятника; може, там побачимо який монолог з чорними очима та бровами, - репету╨ вiн i висмику╨ в мене з рук книжку та кида╨ ©© аж у другий кучок так, що вона хурчить листками, мов горобець. Я було серджусь та одмагаюсь. Вiн тодi хапа╨ мене за ногу й смика╨, а потiм стяга╨ з лiжка. Я хапаюсь за лiжко рукою. Вiн висмику╨ в мене з-пiд голови подушку й шпурля╨ нею в дверi, а потiм хапа╨ мене за обидвi ноги й цуприку╨ з усi╨© сили. А руки в його неначе залiзнi. Я пускаю руки, i вiн мене стяга╨ додолу. Бачу було, що менi непереливки, встаю й одягаюсь, бо знаю добре, що ця причепа, ця нахаба вже не одчепиться од мене сплоха, напосядеться на мене ще гiрше i зробить-таки по-сво╨му. На його находила часом нудьга. А книжок вiн не любив читати, щоб читанням розважить себе та розiгнати нудьгу. Тодi вiн починав жартувать з нудьги i тим, зда╨ться, розганяв ©©. Я було встаю й мушу одягаться та чепуриться, щоб вволить його дурну волю та йти з ним, куди потягне його пароксизм нудьги. - Зна╨ш що? А ходiм оце до Мiрошниченка дражниться та смiятись з його. Певно, ота мацапура, оте вайло сидить та човпе, бо хоче буть магiстром. Ходiм та насмi╨мось добре, натiшимось, а тодi вже потягнемо й його з собою на прогуляння. Втрьох буде веселiше. Я було вже йду з ним, куди вiн схоче, бо добре знав, що од його не одчепишся й не одхрестишся сплоха. Не войдуваться ж i не битись з ним. Йдемо ми смiятись з тi╨© мацапури. Приходимо до його. Мiрошниченко кiнчав вже тодi курс i лагодивсь держать екзамени. Вiн було поверта╨ до нас свiй вид, пiдводить темно-карi очi, тихi та спокiйнi, неначе в якогось буддiйського святого. Кованько вбiгав в хату з реготом та вскакував з криком. - I сидить же собi оця буддiйська мацапура над лекцiями в такий погожий вечiр! Одягайсь та ходiм на Владимирську гору витрiщать очi на паннiв, - кричить Кованько. Мiрошниченко було втирить спокiйнi очi в Кованька й не обзива╨ться й словом. Вiн i справдi тодi був схожий на непорушну статую Будди[78], витесану з каменя. Кованько починав дратувать його. - Ти хочеш буть магiстром? Еге, хочеш? Признайсь по правдi, - зачiпа╨ було Кованько. - Ну, нехай i хочу. Що тобi до того? - обзивавсь Мiрошниченко, пронизуючи Кованька сво©ми сливинь чорними спокiйними, але вже сердитими очима. - Ти дурнiсiнько тiльки сидиш та нидi╨ш над отими шпаргалами. Ти нiколи не будеш магiстром, - дражнив Кованько. - А ти звiдкiль це зна╨ш? Тобi святi сказали, чи що? - обзивавсь знехотя Мiрошниченко. - Менi це снилось у снi. А мо© сни завсiди справджуються. Швидше я буду абiссiнським царем або нубiйським архi╨ре╨м, нiж ти будеш магiстром. От побачиш. От поназдивишся. - Ну, то й будь собi, чим там хочеш, чи нубiйським архi╨ре╨м, чи абiссiнським iмператором, а менi дай покiй, - говорив спокiйним тоном Мiрошниченко. - Та, коли сказати правду, i ти сам швидше надiнеш на голову якийсь нубiйський тюрбан або якусь нубiйську макiтру, нiж магiстерську тогу. I, по правдi сказавши, тобi така макiтра та чалма багато бiльше прияличувала б, нiж магiстерство, - зачiпав Кованько. - Нехай буде й так, а ти одчепись од мене, бо я дiло роблю, - говорив Мiрошниченко. - Ба не одчеплюсь! Одягайсь та ходiм втрьох гулять! Одягайся-таки зараз, бо менi хочеться на гору! - репетував Кованько. I Кованько було хапа╨ з реготом пiсочницю й висипа╨ ввесь пiсок на Мiрошниченковi лекцi©. Мiрошниченко було поверта╨ спокiйний погляд i пильно дивиться на купку пiску на зшитку. - Здурiв, зовсiм знавiснiв, коли ще часом i зроду не був навiжений. В тебе тiльки й одлички од дiдька, що гво╨ людське ймення та обличчя, - було каже Мiрошниченко. - Та вставай та ходiм з ним гуляти, бо ти ж добре тому вiдомий, що од його i не одчепишся, i нi на який спосiб не одкараска╨шся, - було кажу я. - Це iстинно чортяча спокуса, а не Кованько! - було каже Мiрошниченко та вста╨ з-за стола й одяга╨ться. - А ба! таки стало по-мо╨му! Ходiм же мерщiй на гору. Ага! або зайдiм ще до Шелеста: пожарту╨мо та подрату╨мось трохи з ним, - було каже Кованько. - Ну, дай нам покiй! Оце ж пак заходимось ходить по хатах з жартами, неначе колядники або якiсь щедрiвники. Ще часом достанемо десь замiсть коляди потиличника, - було кажу я до його. - Це правда, що Кованько якийсь навiжений. Цiкаво б подивиться на його, який вiн на масть, - сказала Галя. - Побачиш незабаром, бо як перечу╨ через когось, що я в Ки╨вi, то й зараз прибiжить, - сказав Радюк. - Цей Кованько чогось вже й не припав менi до вподоби, хоч я його ще й не бачила в вiчi. - На його часом находить якийсь нервовий пароксизм жартiв. Коли вже почне жартувать, то, певно, й сам вже не вдержить себе й нiби не ма╨ сили накинуть на себе гнуздечку. Це все одно, що iстеричний смiх, - сказав Дунiн-Левченко. - Одже ти чи не правду кажеш. Ще як був вiн в гiмназi©, то чiплявсь з жартами до сво©х двох менших братiв так, що вони його зненавидiли, й не говорили з ним, i не здоровкались з ним. - Це, справдi, якась проява, а не штукар! Я почуваю, що вже чогось не люблю цi╨© нахабно© людини, - сказала Галя. - А вже як розвеселиться та розрегочеться чого, то реготить та реготить, чи ╨ чого, чи й нема, неначе з ним трапилась якась iстерична хвороба. Я вважаю на цi пароксизми його смiшкiв та жартiв як на щось хоробливе, - сказав Дунiн-Левченко. - Мiж нашими усяковими штукарями бува╨ велика рiзнацiя, бо вони не однаковi, - сказав Радюк. Не встиг вiн скiнчить сво╨© розмови, як раптом одчинились дверi i в кiмнату неначе вплигнув Кованько. Вiн осмiхавсь, пiднявши високо вгору вуса й верхню повну рожеву губу. Широкi й подовжастi бiлi зуби виставились усi, нiби на показ, неначе вiн нiс ©х на сво╨му виду поперед себе й показував усiм, наче на показ. Галя тiльки й примiтила переднiше, нiж самого гостя, тi широкi зуби, неначе лопатнi. - Вечiр добрий, пане господарю! Не ждав, не сподiвавсь? А ми й тут! Чи ви радi, чи не радi гостевi, а ми вже й тут! - говорив i смiявсь Кованько. - Радi, радi! Просимо до чаю! Будь гостем в нашiй господi! - просив Радюк. - А оце рекомендую тобi свою молоденьку жiнку, хуторянку Ганну Йванiвну Радючку. - Чув, чув! Я все чую, бо менi бог таке чутке вушко дав зроду, - говорив Кованько, подаючи Галi руку, i здушив ©© за пальцi так здорово, що вона трохи не крикнула й не пiдскочила. - Я радий, дуже радий з вами познайомиться, - промовив Кованько. - I я рада бачить i знати товаришiв мого чоловiка. Сiдайте ж в нас! - "Щоб старости сiдали", як приказують в Масюкiвцi, - сказав Радюк. - Ну, трохи ще рано дбать за старостiв! Треба пiдождать, доки трохи виясниться, - сказав Кованько, привiтавшись до Дунiна-Левченка. Галя почервонiла, ©й стало трохи сором. Вона налила чаю й поставила перед гостем. - Та як в вас тут гарненько в кiмнатах! I рушники на образах, та ще як гарно повишиванi. Це, певно, ви, Ганно Iванiвно, навезли з села. Як веселенько од ©х в кiмнатi! - говорив Кованько. - Атож! Навезла в Ки©в нашого хуторянського добра, - обiзвалась Галя. - Чом ж ви не натикали за образи чогось, вже й не знаю чого, бо я мiська людина. Щось там на селах затикають за образи, чи зiлля, чи якесь зело? - сказав Кованько. - Може, васильки, гвоздики та чорнобривцi? - сказала Галя. - Так, так! Васильки та якiсь гудзики, чи гвоздики. Я колись був на селi й заглядав в хати через порiг, то бачив за образами щось натикане таке кострубате, але що воно там натикано, то я гаразд не придививсь: чи пшениця, чи просо, чи морква, чи якiсь будяки. Зда╨ться, стримiли там i будяки та якiсь колючки, - говорив i реготавсь Кованько. - Та то, певно, ви бачили за образами маковiйове зiлля: колючки - то сизi миколайки та петровi батоги, - сказала Галя. - Певно, батоги, бо були довгi, аж телiпались по стiнi, - говорив Кованько. - Ну, ти вже справдi наговорив три мiшки гречано© вовни про свячене маковiйове зiлля. Ще добре, що тебе не чу╨ наша сусiда, панiя Висока. Вона б оце дала тобi джосу за свячене зiлля та зело. Це ж для не© був би страшний лiбералiзм! - сказав Радюк. - Я, сказати по правдi, не тямлю смаку та поезi© в цих свячених сiльських зiллях та зелах та й поезi© самого села, хоч i моя мати носить святить зiлля на маковiя[79], - сказав Кованько. - Бо в вас, городян, нема вже народно© сiльсько© поезi©. В вас це все вже видихалось, - сказав Радюк. - Ви не тямите справжньо© поезi© села, хоч i посила╨те святить зiлля на маковiя; ви вже потроху втрачу╨те саме нюхало, що здатне зрозумiть дух сiльсько© поезi©, - сказав Радюк. - Ви кажете, що не тямите поезi© села, а я й сплю й бачу свою Масюкiвку. Примiла б, летiла туди оце таки зараз, i вже й не знаю, чи звикну я до вашого Ки╨ва, - сказала Галя. - То тим, що ви зросли в селi, - говорив гiсть. - А я городянин з дiда, й прадiда, й прапрадiда. Кованько пив чай стакан за стаканом i трiскав паляницю на весь рот, аж плямкав: очевидячки, вiн добре виголодавсь. Галя прикмiтила це, догадалась, що вiн голодний, пiшла в комiрчину й принесла на полумиску чималий шмат шинки та й поставила на столi, припрошуючи гостей закусить. Потiм винесла пляшку червоного вина й поставила на столi. - Оцю сiльську поезiю я люблю i вважаю на не© бiльше, нiж на усяке поетичне зiлля. Страх як люблю сiльську шинку, печену в житньому коржi! Люблю, що вона пахне колендрою, - говорив Кованько, одкраявши здоровий шмат. Вiн заходивсь уплiтать шинку на весь рот, на всi сво© здоровi зуби. Шинка зникла в здоровому ротi, неначе вiй кидав ©© в вершу або в лантух. Бiлi здоровi зуби терли м'ясо, аж шинка пищала в ротi. Щось животинне було примiтне в його здоровому апетитi, в завзятiй працi пащекою та щелепами. Здавалось, нiби то вовк наминав вiвцю. Од цiкавого Галиного очка не пота©лась ця животинна прикмета в гостя; вона цiкаво кмiтила, як Кованько неначе махав щелепами, та зубами, та широкими губищами. - Чи ви напитали собi яку службу, чи й досi козаку╨те та бурлаку╨те? - спитав в Кованька Дунiн-Левченко. - Шукаю i вже неначебто й напитав, - говорив Кованько, не перестаючи махать зубами. - Обридло тинятись без роботи. - Чи добре ж мiсце напитав собi? - спитав Радюк. - Авжеж добре! Я не шукаю мiсця внизу, а прямо зверху: або столоначальника, або якогось директора, чи предсiдателя, щоб, бач, швидше потрапить в губернатори, - говорив Кованько й разом з тим i ©в, i смiявсь. - Ну, це ти жарту╨ш. Не так-то швидко знайти й багато нижче мiсце, - сказав Радюк. - Або таке мiсце, або нiякого! Я оце й молоду собi назнав. Вiзьму за нею прездоровий дiм, пишно обставлений. На горищi сто©ть казан з водою, а з казана вода проведена в крани i в пекарнi, i в умивальнi, i скрiзь по дворi, i в станю, i в возовню, i в льох. - Навiщо ж та вода в возовнi та в льоху? - спитала Галя, смiючись. - А щоб дiжки та кадовби з варивом наливать! Хiба ж цього не потрiбно? - Та ти, певно, помиливсь! Мабуть, позабував. Певно, в тому домi вода тече не з горища, а з долу, як по долинi на мочарах на.Либедi, де в хатах вода тече з джерел, так що в хатi бува╨ на долiвцi криниця, а в сiнях ставок; ще там i качки плавають та полощуться, - жартував Радюк. - Овва! Вiзьму я такий дурний дiм! Знайшов дурня. Це вже було б надто багато догоди в домi. А який екiпаж я беру! Якi баскi конi беру в придане! То не вашi сiльськi доморослi шкапи свого хову, а заводського хову, - говорив Кованько. - Ви й справдi оце женитесь? - спитала Галя. - Атож! Навiщо менi вас дурить чи ману пускати на людей? Я оце незабаром оженюсь, бо маю вже на примiтi гарненьку дiвчину. - А та дiвчина не пiднесе вам часом печеного гарбуза? - спитав Дунiн-Левченко. - Я й гадки про гарбуза не маю, та ще й печеного: прийшов, побачив, побiдив, - говорив Кованько. - А хто ж твоя наречена, чи молода? Можна про це спитать? - говорив Радюк. - Не скажу, нехай кортить! - потiм скажу. - Скажи по правдi, чи ти справдi вже знайшов мiсце, бо оце й менi доведеться десь його шукати, - сказав Радюк. - Буцiмбито так, що й знайшов, але як не посадовлять мене за столоначальника, то я на iнше мiсце ще й не сяду. Я вже настоятель на одно таке мiсце, - говорив Кованько. - Ну, в тебе правди нiколи не допита╨шся через тво© жарти, - сказав Радюк. - В тебе правда все якось нiби повита туманом жартiв чи нещиростi, прикрито© жартами. - Ще що вигадай! Щирiшо© од мене людини й на свiтi не знайдеш. В мене що на умi, те й на язицi, як у п'яного, - сказав Ковамько, кидаючи на стiл нiж та виделку й пiдвiвши сво© чималi веселi, трохи виряченi й блискучi, наче склянi очi. Вiн одсунув набiк чарку, вхопив стакан, налив до половини його вина й випив одразу, неначе нахильцi. - Оце я й пополуднував в вас. Буде, годi! Душа мiру зна╨, - сказав Кованько, втираючи губи й вуса. - Хоч i при╨мно менi в вас сидiть, але час менi додому, - сказав Дунiн-Левченко, встаючи з стiльця. - Та й гарно ж у вас в покоях! Чисто, недавно ремонтовано, побiлено й помальовано. А в нас же то все запущено в домi, не бiлено й не мазано i нiгде не помальовано. Мiй тато чогось оце на старiсть зовсiм якось осунувсь. Не забувайте ж, панове, що пiслязавтра мо© iменини. Приходьте так надвечiр. Я певний, що назбира╨ться мо©х товаришiв чимало, бо вже багацько з ©х повидержували екзамени. Приходьте й ви, Ганно Иванiвно! Моя мама й сестра будуть вам радi. - О, спасибi вам! Нехай вже iншим часом ми вдвох прийдемо до вас, бо, як я бачу, в вас буде тiльки ваше паничiвське товариство, - обiзвалась Галя. - Нам доведеться побалакать про дуже поважнi справи, - сказав Радюк. - Час би вже нам заходжуваться коло роботи, коло практичного чогось. Вже в Петербурзi Костомаров[80] та Кулiш[81] почали видавати для народу книжечки на укра©нськiй мовi, видали "метелики". Треба б нам побалакать, дещо обмiркувать i взяться за цю справу без жартiв i з завзяттям. - То приймiть i мене до сво╨© спiлки. Ти, Павле Антоновичу, писатимеш для народу "метелики", а я фель╨тони, бо це теж "метелики". Ти по-сiльськiй, а я вже по-сво╨му, по-мiському. От i будемо в спiлцi та в супрязi для загально© працi. - Ну, це не дуже гарний буде для вас спiльник та супряжич, - сказав Радюк. - Ще й який гарний спiлець вийде з мене. От побачиш! От поназдивишся! - жартував Кованько. - А з вас i справдi вийшов би пречудовий фель╨тонiст! - аж крикнув Дунiн-Левченко. - Не забувайте ж i ви про мо© iменини. Приносьте сво© фельетони, - просив на прощання Кованька Дунiн-Левченко. - Добре! Спасибi за пам'ять! Як не вмру до завтрього, то прийду. - Тiльки як йтимеш, то покинь дома сво© фель╨тони. Замкни ©х у скриню на замок на два зводи, щоб часом не повтiкали та не потяглись наслiдцi за тобою в гостi на iменини, - жартував Радюк. - Добре, добре! Але вже й менi час додому. Ходiм разом! Прощайте! Бувайте здоровi! Спасибi за шинку та за сiльську колендру, - говорив Кованько, прощаючись з Галею. I вони похапцем одяглись i вийшли. - Та стережись там у дворi, щоб часом не вискочив з дверей наш полковник та не застрелив тебе з сво╨© гармати! А то ще тво© фель╨тони й ноги задеруть серед двора, - говорив Радюк. - Ще побачимо, чий батько дужчий: чи його гармати, чи мо© фель╨тони, - кричав з двора Кованько. - Може, не менi, а йому доведеться задригати ногами од мо©х фель╨тонiв, бо цей полковник обшахрував полк та з того й стулив собi оцей дiм, та ще взяв багату вихрестку, а вона йому прилiпила до дому ще й другий дiм. Мене нехай стережеться та не дуже нехай влуча╨. Радюк з Галею вернулись в кiмнату. Галя кинулась мити посуд та прибирать з стола недо©дки та недопитки, наче пере©ди пiсля товаряки. - Як же тобi здавсь мiй веселий товариш? - спитав Радюк в жiнки. - Сказати по щирiй правдi, твiй веселий товариш чомусь не припав менi до вподоби таки одразу, хоч вiн i веселий, i реготить, i смiшить. Щось ╨ в йому таке, що менi одразу не сподобалось. - Товаришi в нас його любили за веселу вдачу, хоч вiн i причепливий, та аж в'©дливий з сво©ми жартами, але не вважали на його як на поважну, статковиту людину, з котрою можна всмак побалакать про якiсь поважнi справи. Вiн просто ненавидить такi поважнi питання й од ©х позiха╨ без сорому або зараз глузу╨ з ©х, повернувши усю справу на жарти. Ти ж чула дещо з його поглядiв. - Це правда, - сказала Галя, - але як же то отi веселi жартовливi зуби перетерли таку поважну рiч, як ота тверда наука, коли вiн скiнчив курс? - Ця псяюха талановита, хоч нiби легенька на вдачу, як пiр'©на. Кованько з тих, що б'ють летючу й котючу опуку, як кажуть на селi. Здатнiсть в його до наук здорова. Але вiн нездатний спиниться на чомусь одному, скласти собi якiсь яснi мiцнi пересвiдчення. Це людина, як бачиш, зовсiм безпринципна. Це метелик, що весело пурха╨ на сонцi. - Але ж цей твiй приятель, скiльки я зауважила, неначе трохи брехливий, бо все щось плете, чого я гаразд не втямила: плеще щось схоже на сiм мiшкiв гречано© вовни. - Твоя правда, але тiльки трохи. Кованько й справдi з тих штукарiв, в котрих нiколи гаразд не допита╨шся правди, бо вiн все поверта╨ па жарти, про що не спитай, i одбрiху╨ться, й прикрива╨ правду, наче якоюсь мрякою з жартiв. Але часом забудеться та й скине з свого язика ту мряку; якось ненароком нiби прохопиться та й скаже правду. Це бува╨ з ним, коли вiн або дуже голодний, або трохи слабий, або роздратований i злий. - Як слабий, то говорить правду? Це щось смiшнiше за самого Кованька, - сказала Галя й зареготалась на всю кiмнату. - Таки справдi так! Як здоровий, то все бреше, а як слабий, то каже правду, бо тодi катма в його снаги до жартiв: обрiк в кому тодi не гра╨. - По-мо╨му, нехай би вiн краще все нездужав та слабував, аби тiльки казав правду, - сказала Галя й зареготалась на всю кiмнату. - Я цiй людинi чомусь не йму вiри. Коли б вiн часом не нашкодив або тобi, або iншим. - Може, це тобi такi гадки пiдказу╨ твоя жiноцька вдача, бо ваша вдача бува╨ часом дуже чутка та почутлива i часом вгаду╨ дещо наперед так само, як i далекосяглий розум. Галя почала виносить посуд до друго© кiмнати та ховать його в шафу, а потiм вийшла в пекарню до куховарки, щоб попiклуватись вечерею. Радюк прилiг на новенькiй канапi, оббитiй темно-пунсовою оббивкою, поклавши чорноволосу голову на вишивану подушку, i закурив папiросу. Надворi вже вечорiло. В кiмнатi густiшали тiнi по кутках. Тiльки червоне майське небо на заходi неначе горiло й жеврiло, як жар, i кидало гарячi жаровi одлиски на чимале дзеркало та на вишиванi рушники по обидва боки дзеркала. На яснiй вишиванiй подушцi чорнi кучерявi васильки в Радюка вилися наче молодим хмелем, але на його високiм гладенькiм, неначе виточенiм з бiлого мрамору чолi над самiсiнькими бровами вперше виникли два тоненькi зморшки, - перша прикмета заклопотано© жонато© людини, неначе з ©х визирав перший клопiт в життi людини, котрiй треба думати, гадати вже не за себе одного. Несподiванi запросини Дунiна-Левченка до себе викликали в його головi думи. I пiшли його думи за думами, неначе журавлi в небi повелись ключами, нешвидко, по-маленьку, з журливим сутiнком журавлиного вуркотання в лiтньому тихому небi. "Треба буде сьогоднi в товариствi зачепить питання про нашi нацiональнi й просвiтнi справи. Як оцi тiнi закутали мою нову прибрану свiтлицю, так закутали нiби важкi чорнi хмари Укра©ну. Зiбрались тi сумнi хмари з усiх усюдiв i давно вже заступили нам ясне прозоре н╨бо i кинули тiнь та мряку на рiдний край. I хто розжене тi сумнi хмари? I звiдкiль полл╨ться свiт на наш край? Народнi маси, тiльки що визволенi од панщини, темнi i непросвiтнi. Просвiченi верстви байдужнi до долi рiдного краю, позбиванi з пантелику, а часом виявляють себе й шкiдливими. Iсторiя заплутала ще гiрше ту плутанину. Сусiднi народи нашкодили нам сво©м безглуздим вмикуванням в нашi справи та ще гiрше поплутали ©х..." Радюк важко зiтхнув. I його гострi, пронизуватi карi очi неначе припали росою. Вiн кинув думками в давню давнину, в далекi мннувшi часи, неначе хотiв там вишукать одповiдi на сво© журливi питання, перебiг думками давню iсторiю й зауважив скрiзь культурний широкий розвиток через просвiту, через знання науки. "Це одно i ╨дине джерело, звiдкiль полл╨ться свiт на Укра©ну: просвiтнiсть та наука. Люди через те недобрi й лиходiйнi, що не тямлять нiчого, нiчого не знають про те, що вчиняють, казав ще Сократ. Як тiльки в ©х буде знання, вони втямлять, що то ╨сть добро, краса, правда й доброчинок. I вони тодi одвернуться од усього злочинного i привернуться до правди, краси, добра й доброчинку. Це свята правда! Усе лихо в свiтi сталось од нетямучостi. Люди коять лихо знезнавки. Знання й просвiтнiсть - це однi й ╨динi золотi ключi, котрими ми одчинимо свiтлий рай для нашого краю, рай, повний зелених садкiв, повний збиткiв усякого добра, повний щастя й радощiв, де не буде нi старця, нi бiдноти, де всiм буде добре, скрiзь буде мирнота й спокiй, i не буде нi зависностi, нi ненависностi, не буде людей зависних, не буде нiякiсiнького ворогування, бо настане золотий час рiвностi, знання й просвiтностi". I молодий красунь неначе потонув думками в тiй золотiй iмлi наступаючих кращих часiв, потонув думами в поезi© мрiй про будущий час. Свiтлi iдеали, свiтлi картини, одна краща й пишнiша за другу, то з'являлись, то зникали перед ним. Вiн опам'ятався й пiдвiвсь. Час було виряджаться в гостi до свого товариша. Причепурившись перед дзеркалом, вiн попрощавсь з Галею й вийшов з кiмнати. "От i загаявсь в мрiях. Затого зовсiм смеркне. Затого вечiр буде. Хотiлось би завидна дочвалать до iменинникового двора", - думав Радюк, хапаючись. I вiн хапком скочив на "дрожку" й ще завидна покатав в гостi до товариша. XVI Здоровий дерев'яний дiм Дунiна-Левченка був на Липках, де тодi проживали сливе винятково аристократичнi сiм'©, усякi полтавськi, чернiгiвськi та здебiльшого ки©вськi сполонiзованi дiдичi. Дiм був стародавнiй, схожий на дi-дицькi будинки по селах в дiдицьких багатих оселях. Стародавнiй сiльський ганок з чотирма дерев'яними колонами виступав сходами на тротуар, а дiм стояв трохи осторонь, одгороджений од улицi невисокими залiзними штахетами, через котрi попiд стiнами манячили кущi троянд та жасмину. Через одчинену хвiртку Радюк вгледiв, що в садку манячили молодi товаришi, й сам Дунiн-Левченко стояв не далеко од хвiртки й махав до його брилем. Прикатавши до брами, Радюк злiз, пiшов у двiр зайшов у садок. В садку на лавках сидiло кiлька душ молодих товаришiв та студентiв. Декотрi ходили парами по нечищених дорiжках та зарослих травою стежечках. I двiр, i садок були занехаянi, занедбанi. Старi грушi та яблунi буйно росли на волi, як хотiли, попереплутувались гiллям, вгнiздились верхами однi над другими, тислись, зчiплювались, неначе вступали в бiйку за сво╨ мiсце. Клумби кзiток позаростували лопухом, чорнобилем та кропивою. А з бур'яну виглядали квiтки: лелi©, розкiшнi ряснi пiвонi©. Довгi дерев'янi станi та возовнi з галерейками та колонками зчорнiли, перехнябились, аж повгинались. Покрiвля на ©х поросла зеленим мохом. Усе було пообдиране, зчорнiле. На стiнах дому щикотурка подекуди пообсипалась. Бляшана покрiвля на домi скрiзь повигорювала й зчорнiла. Подвiр'я заросло травою. Попiд барканами росли зеленi лопухи та кропива; вони постiкали й збутля-вiли в холодку. Десь вихопилась навiть собача бузина. Смерком вигляд здававсь ще сумнiший. "Одже ж син казав правду, що старий Дунiн-Левченко все осову╨ться та осову╨ться, неначе iсторiя давнього козацтва та його нащадкiв, сьогочасних укра©нських дiдичiв", - подумав Радюк, озираючи подвiр'я та поплутаний старий зарослий садок, Радюк привiтавсь до iменинника й тричi поцiлувався з ним. Молодi гостi повставали з лавок i попростували до гурту. Почалась розмова та привiтання. Всi поздоровляли Радюка з оженiнням, бажали йому щастя-долi в новому життi. Тi, що поскiнчували курс, були надзвичайно веселi та говорючi. Дехто розказував про сво© вдатнi чи не зовсiм вдатнi останнi екзамени. Усiм очевидячки було весело. Майське повiтря ворушило й без того ворушливi молодi нерви. Весела голосна розмова, веселий нездержний регiт аж розлягавсь по старому садку. - Але жарти жартами, а оце коли ми випадком зiбрались, то при цiй нагодi було б варто побалакать нам про щось поважнiше, - сказав Радюк. - Ми ж оце незабаром розiйдемось i розлiземось по свiтi. А поки що поговорiм, до яко© працi нам ставати. - Добре, добре! Тiльки коли б часом не принесло Кованька, бо вiн не дасть нам поговорить до ладу про нашi справи, - говорили молодi паничi. З дому вийшов старий лакей i запросив усiх в поко© на чай. Молодий Дунiн-Левченко вхопив пiд руку Радюка й повiв в поко©. За ними юрбою, з вискоком, трохи не з вибриком, пiшли молодi гостi на парадовий прихiд з улицi. Старий лакей одчинив дверi i впустив в поко© цю веселу юрбу молоднечi. Вона одразу сповнила старi просторнi, але мертвi поко© шумом та гамом. Дiм i справдi був старий i не лагоджений вже, може, кiлька десяткiв рокiв. В здоровiй залi два кутки осiли. Пiдлога погнулась i пожолобилась. Вiкна покривились набiк, неначе нездужали й терпiли велику муку, аж скривились. Старомодна дорога, але важка й завальна мебiль стояла неначе на горбу, й насторочилась бiгти наниз, а по другий бiк старомодний довгий та вузький фортеп'ян неначе опустив вниз довгого хвоста й заткнув його в куток. По закутках на шпалерах проглядали плями на стiнах, неначе хто позапинав ©х попiд стелею географiчними картами. Тiльки двi гарнi копi© з портретiв козацьких полковникiв, хазя©нових предкiв, були прикрасою в залi. Весела компанiя розсипалась по залi й неначе збудила й дрiмаючу завальну мебiль, i старого недужого дiда з хвостом, що вже вижив свiй вiк i смутно опустив свого хвоста в куток. Молодий хазя©н повiв гостей в столову. Вони перейшли через невеличку довгу кiмнатку, схожу на коридор, з котро© через одчиненi збоку дверi здорово© бiблiотеки виглядали шафи з книжками, високi, аж до само© стелi. Ввесь коридорчик i бiблiотека були суспiль обставленi шафами. Дiд молодого Дунiна-Левченка був вольтерiянець i лiберал, яких було багато в давнiшний час на Укра©нi. Веселе товариство по дорозi добре нагукало здоровим мертвим шафам: i Вольтеровi[82], i Дiдро[83] та Жан-Жаковi Руссо[84], i Бантиш-Каменському[85] та Георгi╨вi Кониському, i iншим небiжчикам i вступило в просторну столову. В високiй просторнiй столовiй поосiдали всi чотири кутки i пiдлога посерединi так випнулась, неначе стала черевата, Серед столово©, неначе десь на пригорку, стояв довгий стiл з самоваром. Стiл аж захряс пiд закусками та посудом. Коло самовара сидiла Юлiя Кирилiвна Дунiна-Лев-ченкова й наливала чай. Побiч не© на широкому м'якому крiслi сидiв хазя©н Платон Петрович Дунiн-Левченко, а проти його сидiли три його сусiди, чернiгiвськi дiдичi, вже лiтнi люди. Вони при©хали з села й прийшли на одвiдиня до свого земляка й приятеля. Платон Петрович був вже пристаркуватий чоловiк, високий на зрiст, кандибастий, сухорлявий та смуглявий з лиця, дуже добрий, тихий, довгобразий i нiби хамулуватий. Чорне довге волосся й здоровi вуса вже нiби припали снiжком. Карi яснi, але тихi очi свiтились розумом. Платон Петрович був освiчений i начитаний, як i його батько, котрий, як вольтерiянець, сповняв свою бiблiотеку утворами енциклопедистiв. До панщанних крiпакiв вiн був ласкавий, а до двiрських слуг такий добрий, що на старостi лiт визволив ©х на волю, навiть видавав пенсi© грiшми та харчами. Од батька до його перейшла, нiби в спадщину, любов до книжок, до просвiтностi, навiть до штучностi. Вiн все сповняв баткiвську сливе винятково французьку та нiмецьку бiблiотеку новими книжками; любив укра©нську iсторiю, любив козацьку давнину. "Iсторiю Русов" Кониського, укра©нську