Iван Нечуй-Левицький. На кожум'яках ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Мiщанська комедiя на 5 дiй ДIЙОВI ОСОБИ С и д i р С в и р и д о в и ч Р я б к о, ки©вський мiщанин, ма╨ крамницю на Подолi. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а, його жiнка. ╙ в ф р о с и н а, ©х дочка. Г о р п и н а К о р н i © в н а С к а в ч и х а, сестра ╙вдокi© Корнi©вни, перекупка, вдова; перепроду╨ яблука. О л е н к а, ©© дочка. С в и р и д I в а н о в и ч Г о с т р о х в о с т и й, цилюрник Н а с т я О л ь г а ╙вфросининi приятельки, панни. В а р в а р а Х и м к а, Рябкова наймичка. П е д о р я, Горпинина поденщиця. М а р т а, Б у б л е й н и ц я. О р и н а, Б а ш м а ч н и ц я М е р о н i я печорськi мiщанки, були послушницями. М а г д а л и н а 1-й м и т р о п о л и ч и й б а с. 2-й м и т р о п о л и ч и й б а с. Б е р к о й В о л ь к о, жиди, процентщики. М i щ а н к и, ш а ф е р и, м i щ а н и т а к а т е р и н щ и к. Дiя дi╨ться у Ки╨вi, на Кожум'яках. Г о с т р о х в о с т и й. та ╙ в ф р о с и н а трохи закидають по-руськiй. _ ДIЯ ПЕРША Свiтлиця Сидора Свиридовича Рябка з мiщанською обставою. Однi дверi - в кiмнату, другi - в пекарню. Дiя дi╨ться в недiлю по обiдi. ВИХIД 1 ╙ в д о к i я К о р н i © в н а сама. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а (сидить коло стола i позiха╨)._ Сидоре Свиридовичу! Сидоре Свиридовичу! Чи ти оце й досi спиш? Вставай вже, бо швидко до церкви задзвонять на вечерню. Ходи сюди та посидь коло мене. Нудьга мене бере, Сидоре Свиридовичу! Чи ти чу╨ш? С и д i р С в и р и д о в и ч (обзива╨ться з кiмнати). _Чи то ти мене кличеш, Явдоню? Ось зараз вийду, моя голубко, тiльки трохи прочумаюсь та потягнуся разiв зо два. Вже й скучила за мною! (Виходить з кiмнати i сiда╨ коло жiнки.)_ ВИХIД 2 ╙ в д о к i я К о р н i © в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Авжеж скучила. С и д i р С в и р и д о в и ч. Бо давно пак бачились: як у горосi та й досi... ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Я тут сидiла, сидiла, вже все передумала, вже й богу молилась. С и д i р С в и р и д о в и ч. Скучила, старенька, за мною, як голубка за голубом? Га? А ми таки, Явдоню, прожили вiк, як тi голуб'ята в парцi. Як я тебе не бачу, то й сум мене бере! ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Добрий сум! Пiшов собi в кiмнату та й хропе, аж кiмната дрижить, а я тут сама сиджу. Нема до кого й слова промовити. С и д i р С в и р и д о в и ч. А чи пам'ята╨ш, Явдоню, як я присватувався до тебе! Як тодi вертiвся коло тебе. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Ще б пак не пам'ятала! На всi Кожум'яки не було тодi такого вертуна, як ти. С и д i р С в и р и д о в и ч. А чи пам'ята╨ш, як я тупцяв кругом тебе! Я до не© i звiдтiль, i звiдсiль, а вона тiльки було спiдню губу копилить. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Що копилила, то копилила, бо знала навiщо. А правда, я тодi таки добре виварила тобi воду, аж чуб був мокрий. С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой ви, жiночки ви капоснi! До смертi згаду╨те, як водили нас. Але таки довуркотався. Гулю, гулю, моя старесенька! ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Коли б ти тiльки не був трохи вередливий... я б з тобою зовсiм щасливо дожила вiку. С и д i р С в и р и д о в и ч. Якби пак я взяв за тобою те придане, що обiцяв твiй покiйний батько, то, може б, i не був такий вередливий. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. I годi вже тобi згадувати. С и д i р С в и р и д о в и ч. А якби, стара, оце було тво╨ придане, то наша дочка мала б тепер зайву сотеньку карбованчикiв собi на придане. А нашiй ╙вфросинi треба багато грошей: вони в нас не простi, вченi - не дурно ж вчились аж три мiсяцi в пансiонi. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Авжеж! Що вже викохали доню, то викохали на всi Кожум'яки. Та вже, сказати правду, час би ©й i замiж iти. С и д i р С в и р и д о в и ч. Авжеж час. Але що ж то за доню ми викохали! На всi Кожум'яки! ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. I на всю Глибочицю. Що сказати правду, коли нiкого нема в хатi, то наша ╙вфросина така гарна, як я колись була: в не© якраз такi карi очi, такi чорнi брови, як у мене. В не© ввесь хист мiй! С и д i р С в и р и д о в и ч. Авжеж гарна: все гарне, тiльки в не© нiс такий... трохи нiби довгий чи гострий... трохи такий як у чорногуза. Ой, коли б не почула! (Огляда╨ться.)_ ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. От i вигаду╨ш, старий, таке, що нi до бога, нi до людей. Який же в не© нiс? С и д i р С в и р и д о в и ч. Такий достоту, як i в тебе! Як ми бралися, то я тебе дуже кохав, дуже кохав, але через твiй нiс, старенька, я загаявся з сватанням, може, на мiсяцiв зо три або й чотири. Тепер можна все сказати. ╙ в д о к i я К о р н i ©в н а (сердиться)._ Оцього я вже не люблю! Оце вже ти вереду╨ш. Який же в мене нiс? Зда╨ться, такий, як i в усiх людей. Коли вже на правду пiшло, то й я признаюсь, що й твоя верхня губа тодi була не дуже тоненька: таки така, як нiмецька ковбаса. Признатись, i я довго думала, поки тебе полюбила. С и д i р С в и р и д о в и ч. А все-таки полюбила! I я тебе полюбив, хоч тво©м носом хоч у дерево стукай. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а.I що ти верзеш? От уже не люблю. (Одверта╨ лице,)_ С и д i р С в и р и д о в и ч. Коли правду сказати, то наша ╙вфросина не така гарна, як розумна. От уже що розумна, то розумна, ще й до того вчена. Куди вже, стара, нам з тобою рiвнятись до не©. Вже й не знаю, в кого вона вдалась розумом: в мене неабиякий розум, i в тебе не гурт було розуму й замолоду, а на старiсть i той, що був, не знаю, де дiвся. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. То це вже я й дурна стала? Оцього я вже не знесу! С и д i р С в и р и д о в и ч. Цить, цить, старенька! Я тiльки кажу, що ╙вфросина далеко розумнiша од тебе. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Авжеж розумнiшо© од не© нема на всi Кожум'яки i на всю Глибочицю; тiльки вона якась гостра, палка, як огонь. С и д i р С в и р и д о в и ч. От уже твоя сестра Горпина, так так, що розум. Як пустить язика, то вiн у не©, як млинове колесо, тiльки дрррр... Меле разом i шерету╨. А ти мнеш, мнеш тим язиком... Так ним м'яла, i як ми бралися. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Що це з тобою сього-дня сталося! Та нащо ж ти мене брав, коли в мене i нiс, як у чорногуза, i язик, як колода, i розум десь дiвся? С и д i р С в и р и д о в и ч. На те брав, що було треба... бо полюбив тебе, моя старенька. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Як же ти мене полюбив, коли я була погана? Оце справдi штука! С и д i р С в и р и д о в и ч. Та бач, стара, молодий хлопець часом неначе здурi╨. I я, мабуть, тодi... ╙ в д о к i я К о р н i © в н а (вста╨)._ Оцього я вже не знесу! Це вже мене до слiз доводить! I така, i сяка, i носата, i мизата, i дурна, i без'язика. (Плаксиво,)_ Ти забув, що я твоя жiнка? С и д i р С в и р и д о в и ч. То я жартую! Та схаменись! Я вередую; ще не прочумався. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Доки ти мене дражнитимеш, мов собаку! С и д i р С в и р и д о в и ч. Цить, цить, голубочко! ╞й-богу, я не хотiв того сказати. Якось само на язик лiзе. Що це таке зо мною? Пху на тебе, сатано! ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Постiй! Прийде сестра, то я пожалiюсь. С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой лишечко! Що хоч роби менi, тiльки не кажи Горпинi. ВИХIД З ╙ в д о к i я К о р н i © в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч i Г о р п и н а. Г о р п и н а вбiга╨ в хату з порожнiм кошиком на руцi. Г о р п и н а. Добривечiр вам у вашу хату! (Кида╨ до порога кошик i розляга╨ться на стiльцi.)_ Оце втомилась! Бiгала, бiгала, як той хорт за зайцями, доки не випродала усiх яблук; а це думаю: давай забiжу до Рябка та ковтну чарку горiлки. С и д i р С в и р и д о в и ч. До якого Рябка? В мене був собака Рябко, та я давно прогнав його з двору, що так погано дражнили. Г о р п и н а. Хiба ж вас не Рябком дражнили та й тепер дражнять на Кожум'яках? Куди ж пак! Запанiли нашi! С и д i р С в и р и д о в и ч. А хоч би трохи й запанiли? Та й дочку ж ма╨мо вчену: вчилась у пансiонi аж три мiсяцi. Треба вам якось краще нас величати. Г о р п и н а. Чули ми вже цi╨©, чули. Давай лиш, сестро, чарку горiлки або чаю, або чого-небудь, бо в мене пелька засохла од бiганини. Людям недiля, а менi все будень. Химко! Химко! роздимай там мерщiй самограй, чи самовар! ВИХIД 4 ╙ в д о к i я К о р н i © в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч, Г о р п и н а й Х и м к а. Х и м к а (вигляда╨ з пекарнi в дверi)._ Зараз, зараз! Роздимала, роздимала хвартухом, так нiчого не помага╨. Г о р п и н а. Дми, про мене, хоч халявою, та давай швидше самовар. Чи ╨ в тво©х хазя©нiв горiлка? Х и м к а. А хiба ж я лазила по хазяйських шахвах? В шинку, знаю добре, що ╨. Г о р п и на. То ке сюди на стiл цiлий шинк. С и д i р С в и р и д о в и ч. Ого-го! Ще й жида впрете сюди на стiл з шинком. Х и м к а. Цiй тiтцi все жарти. (Виходить.)_ ВИХIД 5 ╙ в д о к i я К о р н i © в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч i Г о р п и н а. Г о р п и н а. Потривай, Химко, побалака╨мо! С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой, не кричiть так здорово, Горпино Корнi©вно! Г о р п и н а. А хiба в мене горло куповане? Ба буду оце вуркотати, так як ви удвох! Чого це ти, Яв-дохо, надулась, наче той iндик перед смертю? С и д i р С в и р и д о в и ч. Явдохо... Знайшла Явдоху! Скажiть iще Вiвде. Коли б iще дочка не навернулась. Г о р п и н а. ╙ в ф р о с и н а таки мене не дуже любить, спасибi ©й. Де ж пак: вона вчена, а Скавичиха яблука перепроду╨. Так що ж, що тiтка перекупка! Свiй хлiб ©м, не крадений. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Воно, бач, сестро, не те. Г о р п и н а. Не те; а чоловiка скубеш за чуприну, як i я свого покiйного Скавику скубла. Ви сво©й ╙вфро-синi не дуже потурайте, бо вона з великого розуму та в голову заходить. Якби моя дочка О л е н к а так коверзувала, то я б ©й, псяюсi, так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам'ятала б до нових вiникiв. С и д i р С в и р и д о в и ч. Ви, Горпино Корнi©вно, що iнше. Г о р п и н а. Я що iнше? А що ж я таке? Га? Хiба не зна╨мо, якi великi пани були Рябки? Авжеж старий Рябко, ваш батько, м'яв шкури i хлiб з того ©в. Я торгую яблуками i хлiб з того ©м, i нiкого не боюсь, i докажу на всi Кожум'яки, що нiкого не боюсь, навiть вашо© великорозумно© ╙вфросини. (Присiку╨ться до Рябка i б'╨ кулак об кулак.)_ С и д i р С в и р и д о в и ч. Свят, свят, свят! Братська чудовна богородице! Заступи й помилуй. (Оступа╨ться й хреститься.)_ Г о р п и н а. Чого ви одхрещу╨тесь од мене? В мене нема на головi чортячих рогiв. С и д i р С в и р й д о ви ч. А хто ж заглядав пiд ваш очiпок? А може, й ╨? Г о р п и н а. А як я скину хустку та покажу? ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. I годi, сестро, годi. Хiба ж ти не зна╨ш, що мiй старий вереду╨? Г о р п и н а. Скубла вас жiнка, та чортзна по-колишньому. С и д i р С в и р и д о в и ч. Меле, меле, шерету╨. (Приспiву╨.)_ Г о р п и н а (приспiву╨)._ Шерету╨, обернеться й поцiлу╨. Таке лиш по чарцi! Чого це ти, Явдохо, напундючилась? Сидить, як та копиця в дощову годину на полi. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Еге! тут як почав вигадувати на мене, що... С и д i р С в и р и д о в и ч. Цить, цить, цить! (Затуля╨ рота ╙вдокi© Корнi©внi.)_ Нiяк не вдержить свого язика! Ще й дочцi розкаже. Ой, якi ж слизькi язики у тих жiнок: в однi╨© гострий як бритва, а у друго© слиз-ький: так i лiзе сам з рота. (Показу╨.)_ Г о р п и н а. Та кажи-бо, що твiй чоловiк вигадував! С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой, цить, не кажи! Г о р п и н а. Та кажи-бо, коли нагадала; не дратуйся. Кажи, бо вилаю. С и д i р С в и р и д о в и ч. Не кажи, бо з хати втечу. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Та то ми, сестро, оце радились, за кого б нам свою дочку вiддати замiж. Перебирали усi Кожум'яки, та й не знайшли нi одного панича дочцi до пари. Г о р п и н а. Куди ж пак! Тисячi та сотнi нiколи в дiвках не посивiють. Не бiйся! Повиходять швиденько. От уже нам, бiдним, зовсiм друге дiло, хоч моя Оленка красуня не то що на всi Кожум'яки, а може, й на ввесь Ки©в. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Та й наша ╙вфросина не то що на ввесь Ки©в, а може, й за Ки©в. А що вже розумна i вчена, як баришня, то нiгде правди дiти, хоч, може, матерi не приходиться сво╨© дочки хвалити. Г о р п и н а. Тiльки дуже звикла верховодити, тим, бач, що великорозумна. Якби моя Оленка так верховодила в хатi, то я б ©й патли обскубла. Дзвонять до церкви. С и д i р С в и р и д о в и ч. Чи це вже й до вечернi дзвонять? Пiду ж я поможу дяковi спiвати. (Вста╨.)_ Г о р п и н а. Вже таки й поможете дяковi. Сiдайте ж та лучче побалака╨мо. Нехай там сам дяк курника╨. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Я оце все про свою дочку. Вже б, зда╨ться, i час замiж, та все якiсь недоладнi люди трапляються: то негарнi, то без грошей, хоч i гарнi, то не дуже розумнi. ЗоВ с i.м не до пари мо©й ╙вфросинi. Г о р п и н а. О, ╙вфросина таки вередлива. Недурно вона так дере носа передо мною, неначе я ©й не тiтка. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Тут, сестро, почав до нас ходити один молодий панич, та не скажу, як звуть. Г о р п и н а. Про мене, не кажи. Менi не йти за його замiж. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Гарний, хоч з лиця води напийся, ще й до того розумний. Як почне говорити з ╙вфросиною, та так говорить розумно, що я слухаю, слухаю i нiчогiсiнько не розберу. От уже вдався розумний, як наша ╙вфросина . С и д i р С в и р и д о в и ч. Що вже розумний, то розумний, бо набрався розуму од розумних людей: вiн зна╨ться не тiльки з семiнарськими басами, але навiть з митрополичими. Г о р п й н а. Та хто ж це такий? Та скажи-бо, сестро! ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Не скажу, нехай кортить. Знов дзвонять до церкви. С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой, уже вдруге дзвонять! ╞й-богу, втеряю вечерню. (Бере шапку i йде. Горпина його доганя╨ й тягне до стола.)_ Г о р п и н а. I годi вам, годi. От уже наспiва╨те! Шипить, як старий гусак, а йому зда╨ться, що вiн спiва╨. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Та не слухай, сестро! Ото в дяка добра табака, якась не проста, заморська, то вiн бiжить нюхнути з дяково© табатирки. Г о р п и н а. Знайшов добро. Сiдайте-бо та побалака╨мо, та вип'╨мо по чарцi. (Тягне його й садовить.)_ С и д i р С в и р и д о в и ч. Ото дав господь ручки! Аж мо© кiстки трiщать. Г о р п и н а. Химко! Входить Химка. ВИХIД 6 Т i с а м i й Х и м к а. Г о р п и н а. Побiжи, Химко, в церкву до дяка, нехай дяк дасть хазя©новi на один нюх табаки. Х и м к а. Чого? Табаки? Хiба ж я дурна, щоб за чортзна-чим бiгала, та ще й до церкви! Вже цi тiтка вигадають! (Виходить.)_ ВИХIД 7 Т i с а м i без Химки i ╙ в ф р о с и н а. ╙ в ф р о с и н а (входить в свiтлицю. Побачивши Горпину, йде до не© i гордо вiта╨ться)._ Добривечiр, тiтко! Це ви до нас в гостi? Г о р п и н а. Авжеж бачите, небого! В гостi прийшла. ╙ в ф р о с и н а. Ходила оце гуляти та купила щось задля вас, мамо. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Що ж ти купила? Чи не черевики? Г о р п и н а. Певно, купила матерi московську бурульку. ╙ в ф р о с и н а. (розвiрчу╨ папiр й вийма╨ очiпок з червоними стрiчками)._ Ось що я вам, мамо, купила. (Хоче надiти матерi на голову; мати одхиля╨ться.)_ ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Що се ти, дочко! Схаменися! Чи годиться ж менi на старiсть убиратися в очiпок, та ще з червоними стрiчками? Г о р п и н а. Авжеж! Воно якраз пристане до сиво© коси. ╙ в ф р о с и н а. Скиньте, мамо, оту мiщанську хустку з рiжками та вберiться в чепчик. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Ходила з рiжками замолоду, ходитиму й на старостi лiт. ╙ в ф р о с и н а. Ви бачите, мамо, що в нас почали бувати не простi люди. ╞й-богу, вiзьму ножницi та постинаю тi капоснi рiжки вам i тiтцi. Г о р п и н а. Отак пак! На здоров'ячко матерi. Рiжте, небого, матерi, а тiтки не зачiпайте. ╙ в ф р о с и н а. От уже кожум'яцька простота! Що ж то скажуть мо© товаришки, що вчилися зо мною в мадами у пансiонi, як часом котра ненароком загляне до нас? (Тихо.)_ Що то скаже вiн, як прийде та знов побачить на матерi отi рiжки? Вiн же смiявся з тих рiжкiв менi в вiчi! Г о р п и н а. А дайте, небого, я приберуся в той очiпок хоч на час. (Надiва╨ чепчик перед дзеркалом, вертить головою й пританцьову╨.)_ А що? Чи не панi ж з мене вийшла? Дивiться, Сидоре Свиридовичу, чи не пристали ж оцi червонястi стрiчки менi до лиця? С и д i р С в и р и д о в и ч. Хоч сьогодня замiж, ©й же богу, хоч сьогодня. Г о р п и н а. А брови як чорнiють при цих капосних стрiчках. Бий тебе коцюба! На двадцять рокiв помолодшала. Тепер я неначе i кругом панi. Загляну хоч у вiкно, може, на мене задивиться який ко-жум'яцький прудивус. (Загляда╨ в вiкно.)_ Ото шкода! Нiкогiсiнько нема на улицi, тiльки дурна телиця витрiщила на мене очi. Химко! Химко! Входить Х и м к а. ВИХIД 8 Т i с а м i й Х и м к а. Г о р п и н а. Химко! Подивись ти на мене, чи гарно менi в цих стрiчках? Х и м к а. Авжеж гарно. (Тихо.)_ Господи прости, як та потороча. (г о л о сно.)_ Вже, господи, що не вигадають оця тiтка, то все пiвтора людського. (Смi╨ться.)_ Нема часу дивитись. Г о р п и н а. I цур йому! Нагрiшила повнiсiньку хату, хоч зараз iди до попа та й сповiдайся. Х и м к а виходить. ВИХIД 9 Т i с а м i без Химки. С и д i р С в и р и д о в и ч. Вам би, сестро, i справдi треба щодня сповiдатись. ╙ в ф р о с и н а. Дайте лишень сюди чiпок, бо в вас руки в гнилих яблуках, щоб часом не помазали. Г о р п и н а. В гнилих яблуках... Цiлували мо© руки кращi уста, нiж тi, що вашi ручки будуть цiлувати. С и д i р С в и р и д о в и ч. Меле, меле, шерету╨! (Приспiву╨.)_ ╙ в ф р о с и н а. Ой господи, яка кумпанiя! (Тихо.) _Що, як вiн навернеться в хату та побачить оцю всю кумедiю? Г о р п и н а. Вже яка ╨ кумпанiя, така й буде. Ви вже нас не перевчите. Пiдiть лишень, небого, в пекарню та подивiться, чи не закипiв самовар, та напiйте тiтку ча╨м. ╙ в ф р о с и н а. Авжеж, i з мiсця не рушу. Заходжусь оце бiгати до пекарнi! Г о р п и н а. А я, бувши вашою матiр'ю, послала б вас до пекарнi, щоб ви халявою самовар роздували. ╙ в ф р о с и н а. Пхе! Пхе! Ви, тiтко, чортзна-що верзете. Вчiть уже свою Оленку, а я й без вас доволi вчилась. Г о р п и н а. Зна╨мо вашу науку! Вчились три недiлi, а набрались у мадами хванаберi© на тридцять добрих рокiв. Прощайте! (Виходить.)_ С и д i р С в и р и д о в и ч. Гур-гур-гур! Бери, Сидоре Свиридовичу, шапку та тiкай до церкви. _Ой, хочеться нюхнути тi╨© американсько© табаки! Коли б застати хоч на шапкобрання, щоб дяк не втiк з церкви. (Виходить.)_ ВИХIД 10 ╙ в д о к i я К о р н i © в н а i ╙ в ф р о с и н а ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Отже ж ти, серце, розсердила тiтку; ще й не прийде до нас в гостi. ╙ в ф р о с и н а. Коли ж тiтка вже геть-то простий чоловiк. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Та годi, годi, не сердься! (Йде i сiда╨ коло ╙вфросини.)_ ╙ в ф р о с и н а. Дайте, мамо, менi спокiй! (Одхиля╨ голову.)_ Ще попсу╨те менi на головi коафюру. (Оступа╨ться.)_ Сьогодня забiжать до мене в гостi мо© приятельки. Ви б, мамо, побiгли в пекарню та наготували, чого там треба. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Та йду, йду! Чого ти сердишся! (Виходить до пекарнi.)_ ВИХIД 11 ╙ в ф р о с и н а, Н а с т я, О л ь г а i В а р в а р а. Н а с т я, О л ь г а i В а р в а р а (входять в хату). _Добривечiр, ╙вфросино! Чи жива, чи здорова? ╙ в ф р о с и н а (плеще в долонi)._ От i баришнi йдуть! Доброго здоров'ячка! Насилу вас дiждалась. (Цiлу╨ться з усiма.)_ Буде оце з ким хоч поговорити. Ще добре, що тiтку оце з хати виперла. Прийшла, накричала повну хату, засмердiла гнилими яблуками свiтлицю, ще й вилаяла мене на В с i. боки. Н а с т я, О л ь г а i В а р в а р а. Ха-ха-ха! Н а с т я. Слава тобi, господи, що в мене таких тiток нема. О л ь г а. В мене таких тiток нема, але зате моя мати зоВ с i.м така, як твоя тiтка Г о р п и н а. Н а с т я. Чого це ти, ╙вфросино, так убралась, як на Великдень? Певно, когось ждеш у гостi? Га? Скажи-бо, скажи! Признайся. ╙ в ф р о с и н а . Може, жду, а може, й нi. Там-то менi великiй клопiт. Хто схоче, прийде, а хто не схоче, то, про мене, як схоче. О л ь г а. Це в тебе, ╙вфросино, нове плаття, та ще й шовкове. ВИХIД 12 Т i с а м i та ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а (з порога)._ Авжеж шовкове, та ще й дороге: по три карбованцi платила за аршин. (Входить.)_ Здоровi були! (Цiлу╨ться зо всiма.) А_ вашi матерi живi, здоровi? Н а с т я, О л ь г а, В а р в а р а. Живi й здоровi i вам кланяються. А вас як бог милу╨? ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Та волочуся до котрого часу. Це ми справили ╙вфросинi одно шовкове плаття, а оце дума╨мо ще й друге справити, бо... ╙ в ф р о с и н а . Годi вже, мамо, хвалитись. Вже й знайшли, чим хвалитись; неначе справдi яке диво шовкове плаття. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Та ще оце ми купили ╙вфросинi новi золотi сережки та золотi... як-бо ©х... каблучки на руки... ©й-богу, забула. Ось покажи-бо, ╙вфросино! Там такi, так i сяють на всю хату. ╙ в ф р о с и н а (сердито)._ Ет, вигадали! Знайшли, чим хвалитись. Н а с т я, О л ь г а, В а р в а р а. Ой, покажи! Покажи-бо, ╙вфросино, нехай ми подивимось. Покажи, серце! ╙ в ф р о с и н а . Нехай перегодя. Мене не дуже кортить: я звикла до того. Iдiть, мамо, в пекарню та зготуйте нам закуску. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Пiду, пiду! За всi голови. (Виходить.)_ вихiд 13 ╙ в ф р о с и н а, Н а с т я, О л ь г а i В а р в а р а. Н а с т я (лапа╨ пальцями ╙вфросинине плаття). _Яке ж гарне тво╨ плаття! Ото якби собi таке справити. Та яке широке та добряще! А як шелестить! А перейди, ╙вфросино, через хату. ╙ в ф р о с и н а гордо переходить через хату i зумисне шелестить хвостом. В а р в а р а. Ой, як же шелестить! Шелесь-шелесь! Неначе листя на вiтрi. А який хвiст! Зда╨ться, увесь шелест на хвостi. ВИХIД 14 Т i с а м i й О л е н к а. О л е н к а (входить)._ Добривечiр! З недiлею будьте здоровi! В с i. Доброго здоров'я! Спасибi, будь i ти здорова. О л е н к а. Моя мати лягли спочивати та й кажуть: пiди до ╙вфросини та погуляй трошки. А я оце - й прийшла. ╙ в ф р о с и н а . Сiдай, Оленко! О л е н к а. Це в тебе, ╙вфросино. нове плаття? Та яке гарне, як золото. ╙ в ф р о с и н а . Мабуть; чи подоба╨ться тобi хоч трохи? О л е н к а. Де вже пак не подоба╨ться! Менi такого й до смертi не носити. Ох! (Зiтха╨.)_ ╙ в ф р о с и н а .А може, посвата╨ хтось багатий, то й носитимеш. Н а с т я, О л ь г а, В а р в а р а. Покажи-бо, ╙вфросинко, золотi сережки та браслети, покажи! ╙ в ф р о с и н а . Та вже нiгде дiтись: треба показати. (Йде в кiмнату й виносить сережки й браслет.)_ В с i. Ой, гарнi ж! Аж блищать, аж горять! Так i сяють на всю хату. ВИХIД 15 Т i с а м i й ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а (вбiга╨ з пекарнi прожогом)._ Аж тридцять карбованцiв заплатила сво©ми руками! Надiнь, ╙вфросинко, то й я подивлюсь. ╙ в ф р о с и н а . Таки не втерпiли, прибiгли: ще й Химку сюди приведiть. Пiдiть-бо, мамо, в пекарню, а то Химка там все перепалить та переварить. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Пiду, пiду. (Виходить.)_ ╙ в ф р о с и н а надiва╨ перед дзеркалом сережки й браслет. В с i. Ой, як блищать! А повернись, ╙вфросинко! О л е н к а. Яка ти стала гарна в сережках! Вдво╨ покращала. ВИХIД 16 ╙ в ф р о с и н а , Н а с т я, О л ь г а, В а р в а р а i О л е н к а. О л е н к а. Дай менi, ╙вфросино, в руки браслет: ще зроду в руках не держала золота. ╙ в ф р о с и н а . Ти, Оленко, як мала дитина. На, про мене, й подерж, та тiльки не впусти, бо ще й розiб'╨ш. О л е н к а (бере браслет i примiря╨ на руку)._ Отже й до мо╨© руки приста╨; ©й-богу, приста╨. I моя рука не дуже чорна для золота. В а р в а р а. Якби пак було, то й пристало б. О л е н к а. Та горенько, що нема. ╙ в ф р о с и н а. Та не держи-бо так близько коло рота: на золото не можна дихати, бо стемнi╨. Дай лишень сюди! (Бере й надiва╨ на руку.)_ О л е н к а. Ой, як же на тобi блищить золото! Неначе на образi. В а р в а р а. Як ти ╙вфросино, сьогодня розкiшно вбрала голову! О л е н к а. Якi в тебе, ╙вфросино, стали тепер великi коси. Як ви були бiднiшi, то в мене були довшi коси, нiж у тебе, а як ви розбагатiли, то в тебе аж утро╨ бiльшi коси виросли. ╙ в ф р о с и н а i в с i т р и п р и я т е л ь к и смiються. ╙ в ф р о с и н а . От вже кожум'яцька простота! Чи вже ж ти дума╨ш, що у всiх панiв на головi сво© коси? О л е н к а. Невже ж чужi? О л ь г а. А чом же не вбратись i в чужi коси, аби було гарно? О л е н к а. А я все було дивуюсь, чого в тих багатих панiв такi здоровецькi косища, неначе в кожно© куделя на головi або повiсмо конопель. ╙ в ф р о с и н а . Купи, Оленко, й собi таке повiсмо та почепи на голову. Побачиш, як покраща╨ш. Н а с т я. Недурно ти, ╙вфросино, так сьогодня прибралась. Еге? Когось ждеш? ╙ в ф р о с и н а . Може, кого й жду, та не скажу кого. Н а с т я. А я вгадаю, хоч ти й не скажеш. ╙ в ф р о с и н а . Ба не вгада╨ш! Н а с т я. Ба вгадаю. ╙ в ф р о с и н а . Ба не вгада╨ш. Н а с т я. Бодай я завтрiшнього дня не дiждала, коли не вгадаю. ╙ в ф р о с и н а . Ану скажи, як почина╨ться його прозвище. Н а с т я. Го... ╙ в ф р о с и н а . А далi? Н а с т я. Гострохво... ╙ в ф р о с и н а . А далi? Н а с т я. Гострохво... ╙ в ф р о с и н а . Попала пальцем в самiсiньке небо. Н а с т я. Знаю я його! Бiга╨ за баришнями як несамовитий. ВИХIД 17 Т i с а м i й С в и р и д I в а н о в и ч Г о с т р о х в о с т и й. Г о с т р о х в о с т и й входить в шляпi, в рукавичках i з паличкою. Шляпа на головi набакир. Вiн усе тре руки - показу╨ рукавички. ╙ в ф р о с и н а (тихо)._ Як б'╨ться мо╨ серце! Боже мiй! Г о с т р о х в о с т и й. (кланя╨ться)._ Мiй найнижчий поклiн тому, хто в сьому дому, а поперед усього вам, ╙вфросино Сидоровно. (Пода╨ ╙вфросинi руку.)_ Хоч я не знаю, кого я тут бачу i з ким буду розмовляти, але в домi тако© баришнi, як ╙вфросина Сидоровна, я сподiваюсь, що познакомлюсь не аби з ким. Рiкiмiндуйте мене, прошу вас. (Здiйма╨ дуже помаленьку рукавички, щоб показати ©х.)_ ╙ в ф р о с и н а . Се мо© близькi приятельки i сусiди. Н а с т я. Менi зда╨ться, що ми таки не зовсiм незнакомi... Менi зда╨ться, що ми вже десь бачились. Г о с т р о х в о с т и й. Може, може... В мене так багацько знакомих баришень по всьому Ки╨ву, що й на два вози не забереш. Може, я й забувся. Рiкiмiндуюсь вам: Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й. (Тихо.) З_ цi╨ю не варт би й знакомитись, як я придивився при свiтлi: нiс, як цибуля, а очi, як у сови. (До Ольги й Варвари.) _Рiкiмiндуюсь i вам. Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й. (Побачивши Оленку, пита╨ в ╙вфросини.)_ А це ж хто такий? ╙ в ф р о с и н а . Та це моя родичка... живе тут недалечке з матiр'ю; торгують яблуками. Вбогi люди. Г о с т р о х в о с т и й. (придивля╨ться до Оленки. Тихо)._ Яка ж вона гарна оця кожум'яцька мiщаночка! Тако© й на Хрещатику, i в Липках чорта з два знайдеш. (До ╙вфросини голосно.)_ Прошу вас, порiкiмiндуйте мене сво©й родичцi. Для вас, ╙вфросино Сидоровно, я готовий познакомитись з вашими родичами, хоч би i в десятому колiнi, хоч би вони й яблуками та медяниками торгували. ╙ в ф р о с и н а (тихо),_ Ат... простенька собi дiвчина... Зовсiм не нам рiвня. Г о с т р о х в о с т и й. (до Оленки)._ Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й з сво╨ю особою! (Пода╨ Оленцi руку; Оленка не бере й соромиться.)_ Не соромтесь-бо, подайте менi свою бiлу ручку. О л е н к а одверта╨ лице i ледве простяга╨ йому руку. Будьте ж смiливiшi! О л е н к а. От i знайшли бiлу руку. Нема мо©м рукам од чого бiлiти. Г о с т р о х в о с т и й. То купiть рукавички. О л е н к а. Я зроду не носила рукавичок. Далася я вам на смiх! ╙ в ф р о с и н а i приятельки осмiхаються. Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Яка ж гарна ця мiщаночка! Якi в не© очки, брiвки, як шнурочки, щiчки, як палянички. Якби довiдатись, хоч де вона живе. О л е н к а. Як вас чудно прозивають. Г о с т р о х в о с т и й. Може, й чудно. Всяково бува╨. Бува╨ й чуднiше. ВИХIД 18 Т i с а м i й ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а (виходить з пекарнi)_. Добривечiр вам, Свириде Йвановичу! Оце я почула ваш голос, та й не видержала: прийшла послухати вас, хоч у мене дiла, аж голова бiла. Сiдайте, будьте ласкавi, i я хоч на час сяду та послухаю вас. Оце шкода, що нема мого старого. Вiн вас усе згаду╨. От би наслухався. (Сiда╨.)_ Ото моя ╙вфросина та й мiй старий все кажуть, що нема в свiтi нiчого кращого й луччого, як розумнi i вченi люди. Г о с т р о х в о с т и й. Авжеж так; що правда, то правда. Як чоловiк пiдiйметься розумом вгору аж вище од лаврсько© дзвiницi та гляне звiдтiль на людей, то люди здаються такi маленькi, такi маленькi, як пацюки. А вже вашi Кожум'яки здаються звiдтiля смердячим болотом, в котрому повивертали боки проти сонця товстi свинi. ╙ в ф р о с и н а. О, що правда, то правда! Як я вийшла з пансiону, то менi зда╨ться, що я стою на Щекавицi або на Андрi©вськiй горi та все дивлюсь на людей зверху. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Ото скажiть! Страх, та й годi! Ото шкода, що нема мого старого; от наслухався б. ВИХIД 19 . Т i с а м i й С и д i р С в и р и д о в и ч. С и д i р С в и р и д о в и ч (виходить)._ Е! Та се в мене гостi! Добривечiр вам! Спасибi, спасибi, що мене не забува╨те. Г о с т i. Доброго здоров'я, Сидоре Свиридовичу! С и д i р С в и р и д о в и ч. Та ще й ви, Свириде Йвановичу, в мене в гостях. (Цiлу╨ться з Гострохвостим.) Оце_ шкода, що я загаявся з дяком. Але ж у дяка табака! Що за табака! (Нюха╨ пучки.)_ Ще й досi пучка пахне. Сiдайте ж, гостi, в мене та й не просiть сiсти, бо я оце втомився. (Сiда╨; Всi сiдають.)_ ╙ в ф р о с и н а . Мамо, чи швидко в нас буде готова вечеря? Час би давати що-небудь на закуску. ╙ в д о к i я К о р н i © в н а. Зараз, зараз, мо╨ серце! Що за розумну дочку маю! (Виходить.)_ С и д i р С в и р и д о в и ч. Скажiть же нам, Свириде Йвановичу, що-небудь розумне. Ви ж там ведете кумпанiю з ученими людьми на тих розумних кутках нашого Ки╨ва. Скажiть ви менi, чи не чули ви там од вчених людей, чого-то тепер на свiтi стала така дорожнеча? ╙ в ф р о с и н а . А тим усе дороге, що тепер люди стали багато ©сти. Наша Химка як почне лупити, то за один раз укладе в копи з борщем цiлий хлiб. Якби пак усi вчились в пансiонi та ©ли так, як наша мадам ©ла i як нас годувала - всього по кришечцi, щоб тiльки язичком лизнути, тодi було б усе дешево. С и д i р С в и р и д о в и ч. Та як же його грiшним людям одним духом жити, коли не на©стись або й не випити гаразд. Г о с т р о х в о с т и й. Одно те, як кажуть ╙вфросина Сидоровна, а друге те, що людей стало на свiтi дуже багато. Тепер хоч би й нашого брата цилюрника так розплодилось, що й не потовпишся. Якби половина людей вимерла, то знов би на свiтi все подешевшало. С и д i р С в и р и д о в и ч. Чи вже ж? Стара! Де це вона пiшла! Кинь там сво╨ куховарство та йди слухати! ╙ в ф р о с и н а здiйма╨ руки i знов надiва браслет; гра╨ться ним i показу╨ Гострохвостому. Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Чи не багата ж оця ╙вфросина! Гра╨ться золотом, неначе я бритвами. (Голосно.)_ Що то добре бути вченим! Я вчених людей i вас, ╙вфросино Сидоровно, ставлю без мiри високо. (Тихо.)_ ╙вфросина , одна ╙вфросина достойна бути мо╨ю жiнкою; ╙вфросина, а бiльше нiхто! Але ж ота Оленка! Що за цяця, що за краса! То ж квiтка, а не дiвчина! Коли б з нею хоч побалакати на самотi, хоч зблизька надивитись на тi пишнi очi! Треба ©© десь пiдстерегти. Але сватати буду ╙вфросину. Старий i стара держатимуть руку за мною. Напустив я ©м в вiчi туману. Завiса пада╨. _ ДIЯ ДРУГА По обидва боки сцени гори: Кисилiвка i Старогородська. На Кисилiвцi сидить подольський х о р шевцiв, на другiй горi сидять старогородськi ш е в ц i i спiвають. Вечiр. Мiсяць високо на небi. ВИХIД 1 Подольський i старогородський х о р м i щ а н. П о д о л ь с ь к и й ш е в с ь к и й х о р (спiва╨)._ Не щебечи, соловейку, На зорi раненько. Не щебечи, малесенький, Пiд вiкном близенько. С т а р о г о р о д с ь к и й х о р (хоче перекричати i почина╨ на половинi куплета, як перший хор ще не скiнчу╨)._ Твоя пiсня дуже гарна, Ти гарно спiва╨ш; Ти щасливо спарувався, Ще й гнiздечко ма╨ш. П о д о л ь с ь к и й х о р (ще голоснiше, аж дереться)._ А я бiдний, безталанний, Без пари, без хати! Не досталось менi в свiтi Весело спiвати. С т а р о г о р о д с ь к и й х о р (ще голоснiше)._ Менi пугач знадобився; Стогне, не спiва╨... Нехай стогне, нехай стогне I смерть возвiща╨. г о л о с з 1-го х о р у. А в нас баси кращi; а в вас баси, як побитi горшки. г о л о с з 2-го х о р у. Брешете! В нас кращi баси! г о л о с з 1-го х о р у. Брешiть самi, старогородськi шевцi. В нас на Подолi у коров кращi баси, нiж у вас. г о л о с з 2-го х о р у. Брешете, як ми шевцi! Мiж нами нема нi однiсiнького шевця. Ви самi шевцi! г о л о с з 1-го х о р у. У вас баси, як старi циганськi решета. У флоровських черниць багато кращi баси, нiж у вас! г о л о с з 2-го х о р у. У нас корови спiвають такими басами, як ви, кожум'яцькi шевцi. г о л о с з 1-го х о р у. Бий ©х, старогородсь-ких шевцiв! (Кидають грудками. З другого хору кидаються так само.)_ Бий ©х, щоб i не наближались до нас. (Збiгають з гори i нападають. Б'ються i пхаються. 2-й хор розбiга╨ться.)_ Ганяй ©х! Бий ©х! От такого перцю дали! Будуть вони пам'ятати нас до нових вiникiв. г о л о с з 1-го х о р у. Повтiкали старогородськi шевцi, мабуть, до чорта в зуби. Коли б тобi один. Неначе чортяка похапала. А ще казали, що в ©х баси кращi. Та в нас баси такi, що i в семiнарi© таких не знайдеш! 2-й г о л о с. А який тепер хор найкращий? Чи семiнарський, чи братський, чи бурсацький? 3-й г о л о с. Я кажу семiнарський. 4-й г о л о с. А я кажу бурсацький. 1-й г о л о с. А я кажу братський. 5-й г о л о с.Ая кажу архi╨рейський. 2-й г о л о с. А я кажу митрополичий. 3-й г о л о с. Ба семiнарський. 1-й г о л о с. Ба братський. 3-й г о л о с. Ба брешеш. 1-й г о л о с. Ба не брешу. 3-й г о л о с. Ба брешеш-бо. 1-й г о л о с. Та бреши сам. Хто бреше, тому легше. А хто не йме вiри, тому в спинi дiри! 3-й г о л о с. В семiнарськiм хорi сам Тарас як попре горою: го-го-го! (Показу╨ голосом.)_ А Кирило! як ревне низом (показу╨)..._ гурр! го! го! го! Або Орест як суне октавою (пуска╨ октаву)..._ рррр... гурррр! аж хори дрижать. 1-й ш в е ц ь. А вгадайте, хто найрозумнiший в Ки╨вi: чи семiнарист, чи академiст, чи унiверситант? 2-й ш в е ц ь. Я кажу семiнарист. 1-й ш в е ц ь. Я кажу академiст. 3-й ш в е ц ь . А я кажу унiверситант. В с i до 3-го ш е в ц я. О, цей тягне за старогородськими шевцями! Бий його! 3-й ш в е ц ь. Ба справдi унiверситант. 1-й ш в е ц ь. Я кажу академiст. 2-й ш в е ц ь. Ба нi; найрозумнiший семiнарист: семiнариста нiхто на словах не переможе. I баси найкращi в семiнарi©. 1-й ш в е ц ь . Семiнарист то бурсак. 2-й ш в е ц ь. Ба брешеш! Семiнарист найрозумнiший. 1-й ш в е ц ь. Ось тобi за те! (Да╨ стусана.) _ 2-й ш в е ц ь Ось тобi здачi! 4-й ш в е ц ь . А хто мiж нашими найрозумнiший? В с i. Г о с т р о х в о с т и й.! Г о с т р о х в о с т и й.! Про це нiчого й голову ламати. Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й.! Вiн зна╨ться з семiнарськими i митрополичими басами. Вiн найрозумнiший на всi. Кожум'яки, бо так набрався розуму, що як начне говорити, то нiхто нiчого не второпа╨. Г о с т р о х в о с т и й. виходить i проходжу╨ться на сценi. В с i. (до його)._ Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! А хто найрозумнiший: чи семiнарист, чи академiст, чи унiверситант? ВИХIД 2 Т i с а м i i Г о с т р о х в о с т и й. Г о с т р о х в о с т и й. (авторитетно)._ Ви й того не тямите? Авжеж семiнарист, бо в семiнаристiв найкращi баси. Та що з такими дурнями, як ви, й говорити! 4-й ш в е ц ь . Яка ж у вас, Свириде Йвановичу, чудова жилетка, якi рябi штани! Як зветься ця матерiя? Г о с т р о х в о с т и й. Жилетка з физiчесько© матерi©, а штани з матерi© морально©. 3-й х л о п е ц ь. Яка гарна матерiя! Ряба-ряба, як зозуля. Як менi хазя©н дасть грошi, то собi пошию физiчеський сiртук. 4-й х л о п е ц ь. А я б собi пошив такi самi моральнi штани, як у Свирида Йвановича. 3-й х л о п е ц ь. Один Г о с т р о х в о с т и й. скаже, де найлуччi баси. В с i. Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! Ось ходiть до нас: про щось ма╨мо вас спитати. Г о с т р о х в о с т и й. Питайте, то й скажемо. В с i. У якому х о рi тепер найкращi баси? 1-й ш в е ц ь . Еге у братському? Г о с т р о х в о с т и й. Може, у братському, а може, й нi. 3-й ш в е ц ь . А правда, тепер у семiнарському найкращi баси? Г о с т р о х в о с т и й. В братському тепер баси за-снадiли, а в михайловському неначе галушками подавились. Найдужчi баси в семiнарi©. Там один Орест стане за десять братських басiв. 3-й г о л о с. Ага! А що! Чи не моя правда вийшла? Там один Тарас як ревне. Недавно вiн був у гостях в мого хазя©на i так спiвав, що наш хазя©н трохи не здурiв, аж на стiну лiз. Г о с т р о х в о с т и й. А все-таки найкращий тепер бас. у мiщанському хорi. У Йоньки Шелихвiста така басюра, що нi одна бочка з ним не справиться. В с i. до 3-го хлопця. А ба, й ти вбрехався, а ба, вбрехався! А що! Г о л о с и з г о р и. Свириде Йвановичу! А йдiть до нас спiвати. Г о с т р о х в о с т и й. Куди ж пак! Так i полечу оце на гору людям на смiх! Не знав, з ким заходити у патьохи! Отут треба постояти, пiдождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дiвчата ходять по воду, сюди виходять пiсень послухати. Коли б вдалося хоч натiшитись до заручин з ╙вфросиною, бо як заручуся, то тодi годi тобi, Свириде Йвановичу, до дiвчат липнути! ╙вфроси-на, зда╨ться, вхопить мене в сво© пазури; але ж тi пазури в золотi! А тут доконче треба поправити сво© дiла, бо лусне цилюрня незабаром. Старого Рябка струсну, то так i посипляться карбованцi. Тодi я позакидаю сво© бритви iк чортовому батьковi через голову в Днiпро та й буду купцем. Але ж О л е н к а, серце мо╨, любка моя! Коли б хоч углядiти, хоч подивитись! (Ходить взад i вперед.) _ Х о р (спiва╨)_. Вийду на поле, гляну на море, Сама ж я бачу, що менi горе; Сама ж я бачу, чого я плачу... А ще милого хоч раз побачу. Буду стояти на цiм каменi, А чи не вийде милий до мене; Буду терпiти велику муку, А чи не скаже: дай менi руку! ВИХIД 3 Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й i О л е н к а. Через сцену переходять дiвчата з вiдрами; деякi зостаються й слухають х о р, балакаючи. З гори сходять кiлька хлопцiв i пристають до ©х. О л е н к а виходить з вiдрами i ста╨. О л е н к а. Як гарно спiвають хлопцi! Стану та послухаю хоч на часок. За тими яблуками, за тi╨ю бiганиною нема менi цiлiсiнький день просвiтку. Може, й Г о с т р о х в о с т и й там сидить на горi та спiва╨? Боже мiй милий! Нащо ж я його полюбила, коли я знаю, що вiн на мене й не гляне, й слова до мене не промовить! Г о с т р о х в о с т и й. (вглядiвши Оленку