-  зрадiла  я,
пригадавши, як змальовував його Степняк)  чоловiк  став  передi  мною.  Не
встигла я i рота розкрити, як вiн мало не одiпхнув мене вiд дверей,  почав
кричати, лаятись... "Геть! Геть! Нiяких  парижан  я  не  знаю...  не  хочу
знати.  Забирайтеся!"  Я  подаю  йому  листа,  а  вiн  в  лютi  навiть  не
бачить-Оговталась я, i зло мене взяло: чого, думаю, вiн кричить? - i теж з
серцем: нiяка, мовляв, я не парижанка, перше хоч розпитатися треба, а тодi
вже виганяти людину... Очевидно, тон мiй трохи його остудив, - узяв листа.
Прочитав, глянув на мене, на пiдпис - Степнякiв  пiдпис  Михайло  Iванович
знав добре - i обм'як. "Так ви з Лондона? - перепитав. - А чому... чому на
вас сiре вбрання?" -"А яке це, - кажу, - ма╨ значення. Ви ненавидите сiрий
колiр?" Бачу, мiй грiзний незнайомець почина╨ всмiхатися. Ще по хвилинi  -
широко розчинив дверi, взяв мого чемодана, запросив до кiмнати.  I  раптом
став  невпiзнанним,  справдi  добрим,  лагiдним,  таким,  як   про   нього
розказували.
   - Чому ж вiн так спершу повiвся? - запитала Бiзi.
   - Всьому вина - сiрий  колiр  мого  пальта.  Друзi  попередили  Михайла
Iвановича, що до нього ма╨ з'явитися жiнка-провокатор з Парижа, одягнена в
сiре. Вiн i прийняв мене за не©... Довго ми потiм  згадували  ту  зустрiч.
Розказала Франковi - той мало не вмер зо смiху.
   - Зате подружилися вони пiсля того! - додав Михайло Войнич.  -  Я  мало
знаю людей, яких Лiлi так швидко могла полюбити. От i скажiть пiсля цього,
що потрiбнi роки, аби по-справжньому потоваришувати.
   - Це стосу╨ться особливих людей, - мовила Етель. - А Павлика, Франка  я
вважаю саме такими.  Коли  познайомилася  з  матiр'ю  та  сестрою  Михайла
Iвановича, ще бiльше зрозумiла, що це винятковi люди.
   - Я не раз дивувалася його вмiнню ставитись до iнших, - зауважила Леся.
- Це, певне, якийсь природжений талант.
   -  Павлик  як  нiхто  допомiг  нашому  дiлу.  Будете  бачитись  -  щиро
привiтайте Михайла Iвановича, - попросив  Войнич.  -  I  передайте  велике
спасибi. Ми дуже шкоду╨мо, що вiн нi разу не скористався нашим запрошенням
при©хати до Лондона.
   - Вiчна занятiсть, - пояснила Лариса Петрiвна. - Я навiть не  пригадую,
щоб вiн коли-небудь ви©здив тiльки помандрувати.
   Войнич, видно, стомився. Вiн попрощався i пiшов вiдпочивати.
   - Михайло до того перевiв  сво©  нерви,  що  навiть  незначне  розумове
зусилля чи хвилювання виводить його з рiвноваги, - пояснила Етель-Лiлiан.
   Вони все ще сидiли на верандi. З дальшо© розмови  Леся  довiдалася,  що
Войничi повертаються з Францi©, з Провансу,  де  найкращий  для  лiкування
Михайла клiмат, по дорозi за©здили в Нiццу подивитися на могилу Герцена, а
тепер Етель хоче заглянути в Пiзу, Флоренцiю, ще  раз  походити  дорогами,
якими ходив Артур, ©© залiзний Рiварес.
   - Це зовсiм близько, - пояснила Альбiна. - Пiза на  протилежнiм  березi
затоки.
   - Хвилю╨ мене цей образ, не да╨ спокою навiть тепер, - промовила Етель.
- Смерть Овода я пережила як смерть рiдного сина. Дорогий вiн менi i сво╨ю
ранньою мрiйнiстю, а ще бiльше сво╨ю безстрашнiстю.
   - В Росi© роман викликав сенсацiю, - сказала Леся.
   - Спасибi Степняковi - вiн перший переклав "Овода".  Та  й  росiйського
духу в нiм чимало. Я далеко не схильна розцiнювати художнi образи як бiльш
чи менш вдалi копi© прототипiв, а все ж, пишучи книгу, мала перед очима  i
Гарiбальдi, i Желябова, i Кропоткiна, про  якого  так  багато  розповiдала
менi Шарлотта У©лсон, його найближча помiчниця, i, звичайно  ж,  Степняка.
Який це, Ларисо Петрiвно, колосi Яка непоправна втрата для  Росi©  -  його
передчасна смерть. - Альбiна пiдлила ©й вина, i Етель надпила трохи.  -  Я
саме лежала хвора - пiсля iнфлюенци i пiсля "Овода". Почувала себе  зовсiм
виснаженою. Одного дня вбiга╨ Михайло: "Сергiй загинув! Вiн  потрапив  пiд
по©зд!.." Така  несподiвана  смерть...  Убила  його  в  найкращi  роки.  А
жартував: сто  п'ятдесят  рокiв  житиму,  Лiлi!..  Так  невчасно.  -  Вона
помовчала- Все це, дорога товаришко, зримо чи незримо присутн╨  в  романi.
Взагалi ж, походження Овода зв'язане з мо©м давнiм захопленням Мадзiнi.  -
Вона глянула на Ларису. - А ви знайомi з "Оводом" у читали?
   - На жаль, не повнiстю. В  Петербурзi  вчилася  моя  сестра,  то  якось
привозила на канiкули один чи два журнали "Мир божий" -  там  я  й  читала
роздiли вашо© книги.
   Войнич на те нiчого не сказала.
   - А ви бували у Петербурзi? - поцiкавилась.  -  Навiть  двiчi?  Скiльки
менi довелося там пережити! - зiтхнула.
   Так, Петербург, Росiя... Величезна, багатюща  i  така  нещасна  кра©на.
Скоро п'ятнадцять лiт, як вона з нею розсталася... Пiвтора десятка? А нiби
зараз бачить перед собою неозорi заснiженi далi,  дрiмучi  лiси...  молоду
пiвнiчну столицю... Вона  жила  там  на  Сьомiй  вулицi  Пiскiв,  дiм  17.
Петербург зустрiв ©© тривогою: напередоднi було викрито нову  змову  проти
царя.  Арештовано  групу  терористiв-студентiв,  серед   них   було   дво╨
Улья-нових:  Анна  i  Олександр,  брат  i   сестра...   Олександра   потiм
стратили...
   Петербург...  Вона  годинами  блукала  мiстом,  понад  Невою,   слухала
невiдому  ©й  мову.  Вона  вивчала  ©©,  мову   безстрашних   декабристiв,
народовольцiв,  вивчала  з  живого  слова,  з   книжок,   ©й   подобаються
Досто╨вський, Гаршин, Глiб Успенський, захопив Салтиков-Щедрiн. ©хнi твори
допомогли зрозумiти цей народ. Зрозумiти i ще бiльш полюбити.  Пiд  кiнець
свого перебування в Росi© вона вже знала, в iм'я чого  загинули  Олександр
Ульянов i його друзi,  на  вiвтар  чого  поклали  сво©  таланти  Плеханов,
Засулич, Степняк i багато-багато iнших.
   - ...А через рiк ховали Щедрiна. Вiн жив на Литейному проспектi. Властi
заборонили  процесiю,  вулицi  заповнили  голубi  мундири.   Проте   людей
зiбралось  чимало.  То  була  справжня  демонстрацiя...  -  Усмiшка   ледь
торкнулася уст оповiдачки. - Я несла з собою  малюсiнький  букетик  раннiх
квiтiв. Думала покласти на труну, але не добралася. По дорозi  чую,  хтось
шепоче до мене: "Давайте квiти. Для букета..." Так i лягли  мо©  квiти  на
труну Щедрiна...
   Вони помовчали.
   Альбiну кудись покликали - вона пробачилась, вийшла.
   - Останнього  разу  я  була  в  Петербурзi  рiк  тому,  -  пiсля  паузи
заговорила Леся. -  Столиця  виру╨.  Росiя  пережива╨  добу  революцiйного
пiднесення. Скоро, дуже скоро гряне буря.
   - Я вiрю в прекрасне майбутн╨ вашо©  вiтчизни,  -  вiдповiла  Етель.  -
Такий народ не може бути рабом.
   VII
   Якось надвечiр Лариса Петрiвна  й  Етель  прогулювалися  мiстом.  Денна
спека  вже  спала,  i  Сан-Ремо  ожив  знову.  Iз  санаторi©в,   розкiшних
особнякiв, будинкiв i халуп, що нерiдко тулилися навiть у центрi, виповзли
аборигени й при©жджi, "власть  iмущi"  i  люмпени.  Вони  пливли  в  однiм
людськiм плавi - модно одягненi, са-мовдоволенi i скривдженi життям,  ситi
й напiвголоднi. З вулиць i курних покручених вуличок брели  на  набережну.
Тут потiк був найгустiший, бо кожний поспiшав саме сюди, до моря, нiби мав
неодмiнно вклонитися його величнiй красi.  Загорiлi  до  чорноти  хлопчаки
сновигали помiж  дорослими,  пропонували  букетики  прив'ялих  гвоздик  чи
пом'ятих, очевидно десь крадькома нарваних, iрисiв, канючили  в  iноземцiв
недокурки сигар, коробки з-пiд них чи ще  якусь  зайвину.  Мiшались  люди,
мiшались мови.
   Море дихало прохолодою. Бiля одного з причалiв погойдувалося величезне,
певно океанське, судно. Згра© крикливих чайок  вилися  навколо  нього,  на
льоту спритно  вихоплюючи  з  води  рiзнi  покидьки.  Трапом,  спущеним  з
корабля,  безперервно  снували  вантажники  в  широких,  брудного  кольору
блузах. Вони то  зникали  в  трюмi,  то,  похитуючись  пiд  важкою  ношею,
виринали звiдти i один за одним понуро брели на берег.
   - Факiно, - задумливо мовила Войнич. - В ©хнiх зiгнутих постатях я бачу
приреченiсть, вони викликають в менi якийсь невимовний жаль.  Звичайно  це
колишнi ув'язненi, каторжани... колишнi люди.
   Шби на пiдтвердження ©© слiв,  з-за  довжелезного  дерев'яного  складу,
куди вантажники зносили лантухи, вийшов, ледь тримаючись на ногах,  п'яний
факiно. Чорним замащеним беретом вiн раз по раз витирав спiтнiле  обличчя,
заточувався з боку на бiк, штовхаючи перехожих, i бурмотiв якусь пiсеньку.
   Забачивши   двох   рослих   жандармiв,   факiно   примовк,    спробував
випростатись, проте ноги його не слухались,  i  вiн  захитався  ще  дужче.
Жандарми пiдiйшли, звично пiдхопили його пiд руки й поволокли.
   - От i розвеселився, сердега, -  поспiвчувала  Леся.  А  меви  плакали,
випрошуючи собi поживи... А трапом важко ступали  натомленi  ноги,  i  вiн
вгинався, поскрипував - так само жалiбно...
   Вони взяли фiакр i по©хали за мiсто. Тут було тихо. Терасами спускалися
до моря закучерявленi дикими оливами гори. Подекуди  на  рiвнинках  палали
маки, кривавили землю, на скелях золотився дрок. Пахло морем, полином,  що
густо рiс мiж камiнням i робив його ще сивiшим.
   - Як тут гарно! -  на  повнi  груди  вдихнула  Леся  цiлюще  повiтря  й
закашлялась.
   - Коли менi важко або тривожно на серцi, я завжди звертаюся до природи,
- сказала Етель. - Вона мiй вiрний розрадник.
   - I я  завдячна  ©й  усiм,  що  маю  найкращого.  З  любовi  до  натури
народилися мо© найпершi поезi©. Шкода, що  вам  не  довелося  побувати  на
Укра©нi.
   - Не пощастило. Проте кра©ну Днiпра  я  знаю  й  люблю...  -  I  зовсiм
неждано, трохи плутаною вкра©нською мовою Етель спокiйно продекламувала: -
"Садок вишневий коло хати, хрущi над  вишнями  гудуть..."-  i  глянула  на
Укра©нку променистими очима.
   Лариса Петрiвна стояла зачарована. Аж ось куди проникло Тарасове слово!
Та й як же гарно, мелодiйно звучить воно в устах цi╨© мило© англiйки!
   - Не дивуйтесь, - промовила Войнич. - Шевченка я люблю, як i Бернса  чи
Шеллi.
   - Заждiть, шановна, - не втрималась Лариса Петрiвна.  -  Вiдкiля  ж  ви
зна╨те нашого Тараса Григоровича?
   - Дивно було б, якби не знала, - вiдповiла  Войнич.  -  Степняк  багато
менi про нього розповiдав. I читав. Шевченко був його богом.
   Вони неспiшно йшли розчищеною помiж уламками скель дорогою. У травах та
бур'янах дзвiнко стрекотiли цикади,  легкий  вiтерець  матляв  срiблистими
полинами, бадьорив потомленi мiською су╨тою серця.
   - I мови укра©нсько© вчив теж вiн? - Лариса Петрiвна не зводила з Етель
погляду.
   - Так. Я вельми вдячна Сергiю Михайловичу за те,  що  порiднив  мене  з
вашою мовою, вашими чудовими пiснями. Геро©чна  i  така  трагiчна  iсторiя
Укра©ни виклика╨ в менi ще бiльше бажання  допомагати  у  вашiй  священнiй
боротьбi. Я дуже шкодую, що не все намiчене вдалося i вда╨ться  здiйснити.
Ви мене  розумi╨те,  Ларисо  Петрiвно?..  Зi  смертю  Степняка  наше  дiло
пiдупало.
   - Його пiдхопили, дорога Етель. На мiсцi  загиблих  стали  сотнi  нових
борцiв. До речi, брат отого страченого при вас  у  Петербурзi  Ульянова  -
Володимир Улья-нов - один  з  найпопулярнiших  марксистiв  Росi©.  Навколо
нього гуртуються нинi кращi сили росiйсько© соцiал-демократi©.
   - Такий народ повинен  мати  свого  Месiю.  Я  ще  раз  можу  повторити
сказане: я вiрю в краще майбутн╨ вашо© вiтчизни.
   Мимо пройшли кiлька рибалок. Вiд них  рiзко  пахнуло  сiллю,  морськими
водоростями i тютюном. Чоловiки привiталися, зникли за поворотом дороги.
   - Вже кiлька рокiв я перекладаю Шевченка, - вела далi Войнич. - Адже  в
Англi© мало хто зна╨ його.
   - Ви ма╨те "Кобзаря"?
   - Нi, я маю лиш збiрочку його  заборонених  вiршiв.  ©©  видали  руськi
друзi  в  Женевi.  Невеличка,  тоненька  книжечка...  Та  яка  сила!   Яка
полум'янiсть! Музика вiрша!
   Поховайте та вставайте,
   Кайдани порвiте
   I вражою злою кров'ю
   Волю окропiте.
   - Спасибi вам, сестро. Сердечне спасибi. - Леся потиснула руку Етель. -
На любов ми вiдповiда╨мо любов'ю. Не  здивуйтеся,  коли  знайдете  в  мо©х
поезiях щиру до вас прихильнiсть. Я теж  усiм  серцем  люблю  вашу  славну
кра©ну, ©© легенди, котрi навiяли менi не одну хвилюючу тему. I ваша  мова
менi близька...
   - Я глибоко зворушена вашими словами, - сказала Етель  -  Знайомство  з
вами, як i багатьма вашими спiввiтчизниками, ╨ для мене  сонячний  промiнь
пiсля густого туману. Бережiть себе. Я зовсiм не закликаю до бездiлля ради
особистого спокою, нi, нехай ваша  пiсня  летить  на  всi  свiти,  але  не
забувайте: спiвцi, навiть у такого народу, як ваш, з'являються не щодня.
   Попереду завиднiлися кiлька рибальських хижок. Вони стояли  внизу,  над
самiсiньким морем. До них було зовсiм близенько.
   Дорiжка звивалася попiд скелею, спускаючись все нижче й нижче.
   - Коли я працювала над "Оводом", - розповiдала Войнич,  -  один  старий
гарiбальдi╨ць водив мене сво©ми стежками. Дивне почуття  охоплю╨?  Iдеш  i
нiби вiдчува╨ш чиюсь присутнiсть.
   - Так я колись у себе на Волинi  самотою  бiгала  вночi  до  лiсу,  щоб
побачити мавку.
   Вони опинилися бiля висiлка. Дужче запахло водою, пiд ногами зашарудiла
галька. Коло баркасiв поралися рибалки. Однi перекидали  в  кошики  вилов,
iншi розвiшували на кiлках довжелезнi бронзуватi сiтi  -  наче  перебирали
волосся русалок.
   Звiдкiлясь потягло димом. Лариса  Петрiвна  оглянулася:  бiля  одно©  з
хижок, прямо надворi, жiнка готувала вечерю. Пiд казаном курилось невеселе
багаття. Стара ворушила вогонь,  дмухала  на  нього,  а  вiн  лиш  пирскав
iскрами i ще дужче димiв, запинаючи журливе жiноче лице...
   Чомусь згадалися такi ж висхлi обличчя, - там, у Колодяжнiм, у  Зеленiм
Гаю... обличчя матерiв. I дим, який  щорання  i  щовечора  туманив  чистий
погляд ©хнiх ясних очей, змивав рум'янець з ©хнiх щiк... "Яка ж це чужина?
- в думках запитала сама себе Леся. - Тi ж вантажники  -  я  бачила  ©х  в
Одесi, в Петербурзi, тi ж злиднi i той же дим, що бiлить  лиця  i  чорнить
одежу..."
   Вони прощалися наступного  дня.  Невеличкий  хиткий  пароплав,  що  мав
доставити Войничiв до Пiзи, був готовий вiдчалити.  Трап  давно  прибрали.
Альбiна Бiзi, Леся i  тiточка,  яка  теж  прийшла  провести,  а  заодно  й
познайомитися з Войничами, зрiдка  перемовлялися  з  тими,  що  стояли  на
палубi. Альбiна просила Етель неодмiнно про щось довiдатись i написати ©й,
а Лариса Петрiвна не без смутку дивилася  на  нових  сво©х  приятелiв.  Як
добре, що вона зустрiла цю жiнку! I  як  зле,  що  так  швидко  доводиться
розлучатись...
   Пролунала команда, пароплав поволi почав одходити.
   - Зоставайтеся здоровi! - по-укра©нськи гукнула Етель.
   ...А  меви  плакали  у  мерехтливiм  плетивi  сонця,  моря  й  повiтря,
випрошуючи собi поживи...
   VIII
   А в  Ки╨вi  тим  часом  iшли  поголовнi  арешти.  Жандармський  генерал
Новицький одержав  суворий  наказ  iзолювати  всiх  органiзаторiв  масових
демонстрацiй, а головне - агентiв "Искры". Властi нiяк не могли  збагнути,
звiдки береться ця газета, яким чином проника╨ в робiтничi  маси,  -  адже
друкувалася вона за кордоном.  Ясно  було  одне:  в  мiстi  працю╨  досить
активна група ©© розповсюджувачiв, кореспондентiв, десь ╨ сховища, явки i,
зрештою, особа, яка координу╨ всю цю роботу.
   Пiсля впертих шукань, на якi було кинуто значнi сили й  кошти,  полiцi©
пощастило натрапити на  слiд.  Цьому  значною  мiрою  сприяла  безпечнiсть
Крохмаля (Красеня) -  одного  з  ки©вських  агентiв  "Искры".  Людина,  як
з'ясувалося пiзнiше, нетвердих революцiйних переконань, вiн, запаморочений
першими успiхами, проявив непростиму благодушнiсть -  почав  виступати  на
диспутах, нерiдко посилаючись на газету, чим i привернув  до  себе  увагу.
Полiцiя встановила за ним i за будинком, де  мешкав,  негласний  нагляд  i
незабаром переконалася,  що  ма╨  справу  не  з  рядовим  працiвником.  До
Крохмаля сходилося чимало ниток,  що  зв'язували  редакцiю  "Искры"  з  ©©
агентами. А раз так, мiркував Новицький,  значить,  цiй  людинi  вiдомi  i
явки, i багато дечого iншого. Треба тiльки вдало накрити ©©.
   Навколо  Крохмаля  закрутилися  новi  "прихильники".  I  поки  вiн   ©х
розкусив, тi встигли  вивiдати  далеко  бiльше,  нiж  навiть  сподiвалися.
Новицький аж руки потирав од задоволення. Ще б пак! Його люди нишпорять по
всiх усюдах, вишукуючи iскрiвцiв, а вони, виявля╨ться, майже всi ©дуть  до
Ки╨ва. Яка смiливiсть!.. Яке нахабство! Проводити конференцiю перед  очима
полiцi©!.. Розрахунок, видно, на несподiванiсть. Мовляв,  хто  припустить,
що вони зiбралися саме тут, у центрi.
   Зрештою,  дошукуватися   мотивiв,   порпатися   в   рiзних   здогадках,
припущеннях, коли рибка йде в невiд, - марна трата часу. Тут треба дiяти.
   Новицький сам узявся керувати операцi╨ю, заздалегiдь обставив усе  так,
щоб жоден iскрiвець не мiг  вислизнути  з  його  рук.  22  лютого  полiцiя
спокiйно пропустила в будинок, де мала вiдбутися  конференцiя,  всiх,  хто
туди заходив, а потiм зненацька вдерлася й арештувала.
   Iскрiвцi ще не знали такого  масового  одночасного  провалу.  В  пазурi
охранки потрапили майже всi головнi агенти, серед них Бауман  i  Литвинов.
Арештованих пiд посиленим конво╨м вiдправили до Лук'янiвки,  а  спецiальнi
групи шпигiв  кинулись  по  ©хнiх  квартирах.  У  першу  чергу,  звичайно,
обшукали квартиру Крохмаля. I недаремно: той нiби навмисне залишив у  себе
в столi список осiб, що сприяли поширенню "Искры",  i  погано  зашифрованi
адреси ки©вських явок.
   Серед конфiскованих Крохмалевих паперiв був  конспiративний  лист  Лесi
Укра©нки, а ©© прiзвище чiтко значилось у знайденому списку.
   Подаючи матерiал  шефовi,  слiдчий  зробив  проти  Лесиного  псевдонiма
помiтку: "Лариса Косач".
   Новицький зажадав усю "Справу Косачiв".
   ...Повертаючись iз Сан-Ремо через Одесу,  Лариса  Петрiвна,  зрозумiло,
могла тiльки дивуватися надзвичайнiй увазi митних чиновникiв до  ©©  особи
та речей. Звiдки ©й було знати, що лист, який писався  кiлька  рокiв  тому
людинi  конспiративнiй,  досi  валявся  десь  у  паперах  i  зрештою  став
надбанням полiцi©,  тим  бiльше  не  могла  вона  догадуватися  про  наказ
генерала Новицького, який посилював над  нею  давно  встановлений  та╨мний
нагляд.
   ...Ки©в потопав у зеленi.  Травень  рясно  розвiшав  ©©  по  скверах  i
парках, по вулицях та  бульварах,  рутвяними  килимами  вистелив  днiпровi
схили.  На  Хрещатику,  Фундукле©вськiй,  на  Володимирськiй  гiрцi  цвiли
каштани. ©х блiдо-рожевi квiтки густо  обтикали  гiлля.  Ввечерi,  окутанi
м'яким сяйвом газових лiхтарiв, вони нагадували урочистi свiтильники.
   Пiсля  тривало©  вiдсутностi,  середземноморсько©  гой-данки   i   всiх
дорожнiх  незгод  весняне  мiсто  здавалося   особливо   красивим.   Однак
милуватися ним Лесi не довелося. Одразу ж по  при©здi  вона  поспiшила  на
Сирець, до Драгоманових, де  лежало  (про  це  ©й  повiдомив  Труш)  трохи
привезено© зi Львова лiтератури. Нарештi - хоч через рiк - зробилося дiло!
Щоправда, "Ткачiв" Ганкевич так i не видав, зробив лише "Хто з  чого  жи╨"
та "Манiфест", але й це було  якраз  доречно.  Через  Горощенка  та  iнших
"уцiлiлих" брошури розповсюдили по органiзацiях.
   - А тепер, Ларисо Петрiвно, вам краще ви©хати, - порадили ©й товаришi.
   Та нагодилася Шура, i Леся  мусила  побути  в  Ки╨вi  ще  кiлька  днiв.
Братова привезла для  "Киевськой  старини"  новi  оповiдання,  розказувала
чимало цiкавого про Харкiв, куди Михайло з  родиною  недавнечко  пере©хав.
"Михайловi обiцяють кафедру i професорське звання", - хвалилася... Що ж, у
братових здiбностях - i математичних - вона нiколи  не  сумнiвалася,  хоча
лiтератор був би з нього, мабуть, кращий. Але це вже уо©шiiiаз iаii - воля
долi, як твердить латинь. Вона рада, що Михайло, по сутi,  один  з  ©хньо©
чимало© родини, вибився в люди. Нею, Шурою,  теж  задоволена:  i  дружиною
стала вiрною, i перо не закинула...
   За цей же час Лариса Петрiвна  одвiдала  Старицьких  (Михайло  Петрович
вразив ©©  сво©м  нездоровим  виглядом)  i  Лисенкiв,  що  жили  поруч  на
Марi©нсько-Благовiщенськiй.
   Заходив Квiтка. Такий же змарнiлий, втомлений. Удома в них  якiсь  новi
непри╨мностi, видно, зв'язанi з нестатками.  Проте  потяг  до  музики,  до
пiсень у нього не зменшився. Мрi╨ видати записи. Мрi╨... А сам ще не зна╨,
куди доведеться ©хати на роботу. Поговорюють  про  Кавказ...  Шкода  його,
Кльоню.
   ...Через тиждень пiсля повернення  ©©  з  Сан-Ремо  потяг  мчав  Ларису
Петрiвну на Полтавщину, до Гадяча...
   Вчителька  Антонiна  Семенiвна  Макарова,  Лесина  подруга  ще  з  часу
перебування в Гадячi, мешкала в школi.  Пiсля  кiлькох  днiв  спочинку,  в
недiлю, Лариса Петрiвна  вирiшила  провiдати  товаришку.  Вкрита  соломою,
чепурна хатина  стояла  оддалiк  вiд  центру  мiстечка,  в  незабрукованiм
провулку.  На  подвiр'©  кучерявився  рiденький  вишняк,  а  пiд   вiкнами
привiльне розляглись квiтники.
   Дiтвора, що гуляла на вулицi, провела при©жджу до вчительки.
   ...Вони сидiли в маленькiй скромнiй кiмнатцi.
   - Отак i живете?
   - Як бачите. Взяла собi хлопчика-сиротину, та й горю╨мо.
   - А пам'ята╨те, як ви просили мене навчить на свiтi жити?
   Макарова зашарiлася - ©© лице взялося густим рум'янцем.
   - Я й зараз не проти вашо© науки, Ларисо Петрiвно. Шкода, що нам  рiдко
доводиться стрiчатись.
   - Рiдко. Свiт такий великий, що двi людини в ньому - як двi  пiщини.  А
ще отi мо© постiйнi хорування, через якi доводиться ©хати  не  туди,  куди
хотiв би, а куди треба... - Леся замислилася, проте  одразу  ж  заговорила
знову: - I зна╨те, я все-таки  задоволена,  що  тодi  не  вийшло  з  вашим
влаштуванням десь у великому мiстi. Чому? Не дивуйтеся... Хто зна╨,  якого
мали б гадячани учителя. Був би якийсь попович та  вдовбував  би  денно  i
нощно в дитячi голови як не закон божий, то непротивлення злу. А так  -  я
певна - з ваших учнiв, Антонiно Семенiвно, вийдуть люди, якi  цiнуватимуть
i рiдне слово, i рiдну землю. Так що, бачте, нема лиха без добра.
   - Важко менi. Часами так зробиться важко...
   - А кому тепер легко? I  взагалi  я  не  можу  уявити  якогось  iншого,
легшого для себе життя, крiм того, яким щоденно живу.
   - Ви - iнша, не така...
   - Хочете сказати: надлюдина? - засмiялася Леся. - Нi, дорога товаришко,
i я така ж, як усi. От тiльки вогонь, що пала╨ в  мо©й  душi,  можливо,  й
сильнiший. То це вже залежно вiд само© людини, одна  згоря╨  швидше,  iнша
повiльнiше.
   ...Над Гадячем прозорими хвилями спадав тихий вечiр. Яких  тiльки  слiв
не чув вiн з то© розмови! Яких не наслухавсь речей!
   IX
   На початку вересня Леся  Укра©нка  повернулася  до  Ки╨ва.  Мiсто  жило
новиною:  18  серпня,  ввечерi,  з  Лук'янiвсько©  в'язницi   втекли   всi
арештованi iскрiвцi.
   Друзi розповiли подробицi: втеча готувалась давно.  Ув'язненим  вдалося
передати мотузки для  драбини  i  якiрець,  яким  вона  мала  вчепитися  i
триматися за стiну. Один з арештованих, аби  дезорi╨нтувати  варту,  щодня
горланив: "Караул!" Спочатку наглядачi кидались на крик, а пiзнiше звикли,
не стали звертати увагу. Полiтичнi, або "полiтики", як ©х називало тюремне
начальство, оскiльки ©х було дуже багато i вони не  вмiщалися  в  камерах,
допiзна, навiть пiсля змiни караулiв, гуляли в дворi.
   18 серпня, о дев'ятiй вечора, iскрiвцi один за одним перебралися  через
стiну i розбiглися по заздалегiдь умовлених явках.
   Новицький, - вiн, виявля╨ться, того вечора гуляв на весiллi, - мало  не
збожеволiв, коли йому про це повiдомили. Особисто примчав до в'язницi, але
- шукай вiт-ра в полi. Втiкачiв уже й  слiд  прохолов.  Нi  того  дня,  нi
пiзнiше, як не старалися, не знайшли жодного. Тисячi золотих  карбованцiв,
витрачених генералом-невдахою на арешт iскрiвцiв, мов у  воду  впали...  А
скiльки галасували навколо майбутнього процесу! Подейкували, що  Новицький
уже й дiрочку провертiв було в мундирi для ордена...
   Втеча iскрiвцiв ще раз засвiдчила одностайнiсть соцiал-демократiв,  якi
мобiлiзувалися, готуючись до Другого з'©зду партi©, давали вiдсiч  усякого
роду радикалам, лiбералам, примиренцям та угодовцям,  що  гуртувалися  пiд
вивiсками "укра©нсько© демократично©" та "робiтничо© укра©нсько©" партiй.
   За дорученням комiтету РСДРП Лариса Петрiвна написала кiлька  листiвок,
в яких викривалися намагання обмежити укра©нський соцiал-демократичний рух
вузькими нацiональними рамками.
   На  одному  iз  засiдань  Лiтературно-артистичного  товариства,   пiсля
реферату Читадзе про  поезiю  ново©  доби,  розгорiлася  гостра  полемiка.
Виступив  критик  ╙фремов,  почав  валити  до  одно©  купи  символiстiв  i
декадентiв.
   Особливо не сподобалися  критиковi  писання  Коби-лянсько©  -  ©©  було
поставлено в залежнiсть i  вiд  нiмецько©  i  вiд  французько©  лiтератур,
зведено нанiвець всi щонайкращi твори письменницi.
   Це вже було занадто. Коли ж пiд час  перерви  котрийсь  iз  москвофiлiв
╨хидно кинув: "Чи не краще пiсля цього взагалi перекреслити  малоросiйську
лiтературу?" - Ларису Петрiвну обдало жаром. Вона тут  же,  незважаючи  на
материне стримування, рiзко вiдповiла на реплiку, а коли знову  зайшла  до
залу, одразу попросила слова.
   - Хотiла б я знати: з якого це часу нашу лiтерату ру, наших лiтераторiв
прийнято вважати залежними? - спитала. - Чи не вiд Котляревського?  Не  од
Шевченка? Франка? I взагалi: навiщо вигадувати те, чого  нема╨  насправдi?
Нашiй лiтературi, як i всякiй, властиво  постiйно  шукати.  А  в  шуканнях
завше знаходиться i  краще,  i  гiрше.  Це  вже  клопiт  iсторi©,  власне,
критики, розiбратися в тiм.
   Зал  зосереджено  мовчав.  Правда,  на  переднiх  лавах  помiтне   було
нервування,  проте  нiхто,  очевидно,  зважаючи  на  загальну  увагу,   не
насмiлювався порушувати спокiй.  Нащо  вже  молодь,  гальорка,  яку  завше
доводилось закликати до порядку, i та була сьогоднi якась терпеливiша.
   - До речi, - говорила Леся, - декадентство i символiзм були породженням
фiлософi© регресу, занепаду, автори i  проповiдники  яко©  галасували  про
неминуче виродження свiту. Нам це не загрожу╨.
   Залом прокотився шелест.
   - Так, так,  -  пiдкреслила  Леся,  -  iсторiя  невпинно  руха╨ться.  I
руха╨ться не назад, а тiльки вперед i вперед...
   - Це агiтацiя!
   - Не заважайте!
   Зал шумiв. Голоси, думки дiлились - дво©лись, тро©лись...
   Нараз помiж рядiв виросла кремезна постать Старицького.
   Михайло Петрович - один iз засновникiв i керiвникiв товариства - був чи
не найавторитетнiшою в ньому людиною. Тому-то, коли  вiн  пiдвiвся,  гамiр
затих.
   - А на якого ж дiдька ми тут збира╨мось, коли не можна висловити  сво©х
думок? - просто i виразно, пiд схвальнi вигуки молодi запитав  Старицький.
- Говорiть, Ларисо Петрiвно... А кому невисидки, нехай бiжить.
   - Хтось тут закинув менi агiтацiю, - вела далi Леся. - А невже  ж  таки
ма╨мо бути слiпими й глухими до всього, що робиться в свiтi, чим живе люд?
У всякi часи, у всiх  державах  поети  були  з  народом,  прорица-ли,  мов
одержимi. Такий наш фатум, що мусимо, коли е в  тому  потреба,  гукати  на
майданах, сталити слово, щоб було крицеве, творити пiсню - як промiнь,  що
провiща╨ новий, свiтлий день.
   Гальорка лунко  зааплодувала.  Заплескали  в  долонi  Читадзе,  Михайло
Петрович, Лисенко, Квiтка,  що  сидiв  поруч  старого  Косача  та  Людмили
Старицько©.
   - I коли такий уже фатум спiвцiв,  то  нiчого  його  цуратись,  нiчого,
мовби той африканський птах страус, ховати голову в лози. Слова нашi, коли
вони щирi, мають стати нашими дiлами,  i  судитимуть  нас  люди  по  дiлах
наших. - Леся Укра©нка закiнчила, проте не сiдала. - Давно я не промовляла
в цiм залi, - додала по паузi, - а коли вже зiбралася з духом, то хочеться
i прочитати дещо...
   Упала тиша. Леся втопила погляд у плетиво гiлок  за  широким  вiкном  i
спроквола почала:
   Де тi© струни, де голос потужний,
   де те╨ слово крилате,
   щоб заспiвати про се лихолiття,
   щастям i горем багате?
   Щоб понесли се приховане в мурах
   геть на просторi майдани...
   Голос потроху набирав сили:
   ...щоб переклали на людськую мову пiсню, що дзвонять кайдани?  ╙русалим
мав свого ╙ремiю, що голосив серед поля;
   чом же свого ╙ремi© не мав наша зруйнована воля?
   Вiн уже дзвенiв, очi зi спокiйних, замрiяних стали вогнистими.
   Полум'ям вiчним на жах всiм нащадкам Дантове пекло палав...
   Вона вдихнула на повнi груди i кинула:
   ...пекло страшнiше горить в нашiм краю, - чом же в нас Данта нема╨?
   Оплески бризнули, хвилею вдарили  в  стiни"  у  дверi  i  попливли  над
верхiв'ями Ботанiчного саду, золоченими банями  Володимирського  собору...
Разом з ними, назустрiч багровим променям, що  ткались  на  заходi,  линув
тонкий, насталений голос:
   Гей, блискавице, громова сестрице, де ти? Розбий злi© чари! Хай ми  хоч
раз заговоримо громом так, як веснянi© хмари!
   Х
   РЯДКИ З ЛИСТIВ
   ...А здоров'я тим часом, хоч  i  не  здавало  зовсiм,  все  ж  вимагало
змiцнення. Лiкарi наполягали продовжити лiкування, щоб закрiпити набуте...
Отже, знову: Sаn-Rеmо, Villа Nаtаliа.
   Любi мо©! Учора ввечерi при©хала я  в  Сан  Ремо...  У  Львовi  пробула
тiльки один день i двi ночi, зате аж чотири - у  Вiднi.  Жила  в  брата  i
братово© Кобилянсь-ко©... Записалась у бiблiотеку  (будуть  сюди  посилати
книжки), запевнила собi посилку безплатну газети Цайт, куди мене запрошено
спiвробiтницею, була у писательки Dеllе Gratie, ну, словом, усе що  треба,
справила... В середу рано ви©хала... В Мiланi спинилась, щоб записатись  в
бiблiотецi iтальянськiй... в Гену© переночувала. I отож о 5 годинi  вечора
була тут. Тут лiто ще куди не скiнчилось, i  всi  мешканцi  Villa  Nаtаliа
возяться в саду, копають, садять, поливають.
   2 листопада 1902 р.
   Лiле©нько моя!..
   Тут мене прийняли по-рiдному... Я таки дуже рада,  що  маю  таке  добре
пристановисько. Хата у мене торiшня (найлiпша в  домi,  надвiрних  робочих
кабiнети аж три - над морем, в саду i на найвищiм балконi).
   ...Я зважилась, i вийшло, що на  3  кiло  менше  важу,  нiж  до  ви©зду
звiдси. Проте, вислухавши мене, лiкар сказав,  що  в  легких  нема  хрипу,
тiльки ще  певна  слабiсть  дихання...  Зрештою,  почуваюся  добре  i  маю
енергiю, а се найголовнiше. До роботи ще навсправжки не бралась...
   4 листопада
   ...Вiдсилаю Вам, з подякою, позиченi книжки, бо вже скористала з них, -
саме оце викiнчила статтю про Конопнiцьку для "Мира божьего"... В  яку  Ви
сумну струну вдарили в сво╨му "Iз дневника"!..
   До Iв. Франка, 23 грудня
   Дiльнику мiй дорогий!..
   Отримала вчора i я листа вiд Оксаночки... Я ©й зараз написала...  Кличу
©© до себе в гостi. Вона, може, й при©де...  тiльки  все  ж  ма╨  ще  бути
"обсуждение  вопро-са",  той  фатальний  перiод  для  нервiв  всi╨©  нашо©
родини".. Оксана згаду╨,  що...  хотiла  остатись  на  першi  днi  свят  в
Запруддi ради ялинки для запрудських  дiтей,  але  мама  (вона  ж  була  в
Запруддi) "обiдилась за такий замiр... "Iсторiя нас учить, що вона  нiчого
не учить!.. Знов тi самi "обiди замiсть нормального вiдношення до здоров'я
i волi сво╨© дитини!
   Мама писала менi пару разiв... Менi прикро, що  раз  у  мами  пробилось
якесь несправедливо напасливе вiдношення до  Кльонi.  Воно,  власне,  було
замiтне вже й в останнi днi перед  мо©м  ви©здом,  уже  тодi  у  мами  був
непри╨мно холодний вираз в його присутностi,  одвертання  очей,  вiдповiдi
крiзь зуби, накривання себе  газетою  або  книжкою  i  т.  н.  "симптоми",
либонь,  добре  знайомi  тобi.  Се  вже,  я  бачу,  почина╨ться  "ревность
материнська", але все одно, може, тiй ревностi буде далi ще бiльше поживи,
а свого вiдношення до Кльонi я не змiню, хiба  що  в  напрямi  ще  бiльшо©
прихильностi...
   Чи пише тобi Кльоня?.. Справи його в Тифлiсi пiшли дуже неважно, i йому
знов приходиться дуже задумуватись про той "хлiб насущний"...
   29 грудня
   ...Якось я читаю в "Дiлi" про депутацiю черновецьких русинiв...  до  о.
Воробкевича з нагоди дарування йому  цiсарського  ордена.  Може,  воно  на
австрiйськi звича© iнакше виходить, але нам, укра©нцям  з  Роси,  то  дуже
чудно i навiть прикро зда╨ться... бо в скiльки-небудь лiберальнiй пресi  у
нас навiть не споминають про всякi  офiцiальнi  "поступки"  писателiв,  та
правда, що у нас поряднi писателi  не  дуже-то  й  отримують  ордени.  Та,
зда╨ться менi, i австрiйським укра©нцям нема чого так уже тiшитись, аж  до
урочистого святкування, коли те правительство, що, властиве,  за  нiщо  ©х
ма╨, кине якийсь там орденчик "з ласки на потiху..."
   До О. Кобилянсько©" 30 грудня
   Тепер про Ваше "Iз дневника"... Я скажу просто:
   далеко не кожний Ваш вiрш одiзваеся так менi десь аж в  глибинi  серця,
як оцi картки "Iз дневника"... Се, власне,  "вiдгук",  тож  не  дивуйтесь,
коли в ньому бракуватиме об'╨ктивностi, бо я  не  стiльки  думаю,  скiльки
почуваю  те,  що  маю  казати...  Давно  колись,  ще  в  Коло-дяжному.  Ви
розповiдали менi план одно© драми... потiм елементи з нього  я  пiзнала  в
"Кам'янiй  душi"  i  щиро  призналась  Вам,  що  вiд  плану   я   бiльшого
сподiвалась. Ви сказали, що дiйсно мусите "скрутити голову" плановi  через
незалежнi вiд Вас причини... Менi  було  жаль  того  плану  iз  "скрученою
головою"... Ще раз, теж давно... Ви казали, що ма╨те писати якийсь  роман,
що вiн Вам дуже на душi лежить; теми не сказали. Пiзнiше я спитала,  що  з
Вашим романом. Ви сказали щось безнадiйне...  I  часто  я  думала  про  тi
"скрученi голови"... I я не одну "голову скрутила"... А тiльки  як  я  оце
прочитала крик i скарги Ваших "дiтей", то й мо©  обiзвалися  -  тим  самим
тоном!..
   I ще зна╨те  що?  Вашi  дiти  не  загинули,  бо  ось  вони  вже  вголос
обiзвались, - певне, не тим голосом, якого Ви для них  бажали,  не  спiвом
соловейкiв, але людським голосом, людською тугою, i, хто зна╨, може,  спiв
соловейкiв не так проникав би у  серце,  як  сей  стогiн  утоплених  дiтей
Ваших.
   До ©в. Франка, 13 сiчня
   ...Хто да╨ одсiч ╙фремову  за  когось  i  ще  за  когось  i  за  прапор
модернiзму (так, як хтось розумi╨ модернiзм)... ╙фремов  зачепив  мене  як
критика i як публiциста" то менi мовчати не випада╨.
   До Кобилянсько©, 24 сiчня
   Люба мамочко! .............
   . . . . . . Оце ж я, як бачиш, таки одгризнулась
   на ╙фремова, не стерпiло серце, та таки  й  не  випадало  терпiти...  Я
хочу, щоб моя вiдповiдь  одбивала  сво©м  спокiйним,  навiть  "рицарським"
тоном вiд то© дико© бурсаччини... Хто сказав ╙фремову, що  натуралiзм  був
iндиферентним "к вопросам общественно-политической  жизни"?..  Хто  сказав
╙фремову, що лiтературнi школи  то  "вопросы  домашнего  свойства",  а  не
iнтернацiональнi?.. Де вiн бачив "планомерность в чередовании направлений"
- хiба люди ставили собi  планом:  оце  у  нас  романтизм,  а  потiм  буде
натуралiзм, а потiм новоромантизм i  т.  п.  ...Кобринська  i  Кобилянська
"выступили на литературное поприще" далеко не "в последние годы" i  навiть
не в "последнее десятилетие". Як не було натуралiзму - а Нечуй, а  Франко?
Сумбур його доказiв i нападiв на мене я, сподiваюсь, уже доказала._
   27 сiчня
   ...А що, чи ти не допиталась чого у фiрми Малих про
   переклади?
   Сестрi Дiлi, 10 лютого
   Фiрма Малих. Лариса Петрiвна чула про не© у Берлiнi, Вiднi,  у  Львовi,
бачила  ©©  продукцiю  -  маленькi  книжечки  Маркса,  Горького,  Лафарга,
Мiрбо... Чимало розповiдала про видавництво Лiля.  Заснувала  його  молода
соцiал-демократка Марiя  Малих.  Лiля  добре  знала  Марiю  Олександрiвну,
невгамовну, енергiйну жiнку, часто гостила у не© дома - ©©  сестра"  Катя,
теж була слухачкою медичних курсiв. Ще кiлька рокiв тому, - власне,  тодi,
як Леся востанн╨ лiкувалася в Берлiнi, - Малих шукала сво╨©  дороги.  Доля
закинула ©© до Швейцарi©, звела з росiйською революцiйною емiграцi╨ю.  Там
i зародилась в  Малих  iдея  органiзувати  в  Росi©  легальне  видавництво
дешево© соцiал-демокра-тично© лiтератури.
   Отже, через сестру Леся вважала себе, хоч i  заочно,  а  таки  знайомою
Марi© Олександрiвни. Щоправда, обидвi про те не  розповсюджувалися-"фiрма"
теж була "пiднадзорна", за дiяльнiстю, зв'язками  ©©  видавця  стежили  не
менш, нiж за Лесиними.
   Тепер, з  далекого  Сан-Ремо,  Лариса  Петрiвна  турбувалася  про  долю
"Ткачiв". Не повезло ©й з цi╨ю драмою: Ганкевич промаринував бiльше року -
довелося забрати, зробити (який  раз!)  росiйський  переклад  i  вiдiслати
Малих. Книга ж потрiбна до зарiзу! Та  й  Франко  дав  згоду  на  переклад
кiлькох оповiдань.
   Треба писати, треба  й  пропагувати,  "прорицати".  Лiтературнi  школи,
лiтературний процес - питання не "домашнего свойства".
   ...Хтось дорогий та добрий пробачить комусь-якомусь за мовчання, як уже
не раз пробачив - правда?.. ...Той хтось таки мав  неспокiйну  натуру.  От
недавно зладив полемiчну статтю до "Молодо© Укра©ни", схотiлося зачепитися
з М. Ганкевичем за терор та за полiтичну етику... Не стерпiла душа моя, що
проводир укра©нсько© соцiал-демократi© таке плете!
   ...Хтось комусь радить "Землю"  на  нiмецьке  перекладати...  бо  такий
роман... варт i нiмецькiй публiцi показати.
   До О. Кобилянсько©, 12 березня
   Люба мамочко!.. Сi двi речi я посилаю до того збiрника, що  ти  i  Людя
вида╨те...
   ...З передмовою i примiтками до останнього роздiлу збiрника "На  крилах
пiсень" я мала досить  клопоту...  Терпiть  не  можу  взагалi  передмов  i
коментарi©в писати...
   ...Боюся, що ти знов, як завжди, будеш незадоволена з  мо©х  думок  про
зарiбок, диплом i т. iн... А ще я знаю, що,  хоч  не  зовсiм  виразно,  що
фiнанси родиннi заплутанi... На мене йде багато бiльше,  нiж  на  iнших...
Все це якимсь каменем ляга╨ на душу...

   29 березня
   ...Щодо мене, то я,  на  жаль,  не  можу  так  рiшуче  сказати:  "Отже,
пере©жджаю... " Чому Ви дума╨те, що я знайду учениць, - чи на те е виразнi
прецеденти фактичнi? Хто-небудь з вiдомих  Вам  людей  утриму╨ться  з  се©
професi© приватно©  учительки  ╨вропейських  мов?..  Лiкарi  зменшили  мiй
робочий  день  -  дозволяють  тiльки  4,  найбiльше  5   годин   на   день
iнтелектуально© працi.
   ...Прикрим здалася менi одна, виставлена вже у  Вас,  обставина,  що  я
мусила б "скинутись всяко© полiтики". Я хотiла б знати  докладнiше,  як  я
маю се розумiти? Невже так, що в Галичинi я мала б ще "тихше" жити, нiж на
Укра©нi? Коли так, то се страшна жертва душi... Скинутися всяко©  полiтики
в лiтературi i в мо©х зносинах з метрополi╨ю нiяк не можу,  бо  не  тiльки
переконання, але темперамент мiй того  не  дозволя╨,  а  ще  не  дозволя╨-
зна╨те що? - дядькiв заповiт... Дядько хотiв, щоб i моя праця, i моя думка
росли i жили, щоб я нi лiтератури, нi полiтики не скидалась, щоб я  шукала
свого шляху...
   До М, Павлика, 10 квiтня
   Радiсна i весела та година повороту додому. I дорога зда╨ться легшою та
прямiшою, i люди нiби кращають...
   Цього  разу  вона  поверталася   залiзницею"   перетнувши   одразу   аж
пiв-╙вропи. На кiлька днiв "причепилася павутинкою"  до  "чи╨©сь"  хати  у
Чернiвцях, на тиждень - у Ки╨вi" i ось знову Гадяч, Зелений Гай...
   ...Про мою аферу з Трушем не буду Вам писати, бо, на мою думку, вона не
ма╨ ширшого значення. Я вибираю собi не друзiв  мо©х  друзiв,  але  друзiв
мо©х iдей.
   ...Ви для мене друг свято© поезi©, найбiльшого i найпостiйнiшого з усiх
мо©х друзiв...
   Для мене в Вас ╨ завжди щось таке,  що  сто©ть  вище  всяких  кружкових
котерiйних та iнших справ от мира сего. Товаришування наше, зда╨ться менi,
власне, "не от мира сего".
   До Iв. Франка, 1 серпня
   Що-то хтось любий та чорненький дума╨, що не ©де до когось... Хтось уже
дожида╨ когось так! Нехай би хтось при©хав таки сього мiсяця,  то  був  би
мiг звiдати Полтаву з нагоди вiдкриття пам'ятника Котляревському...  Хтось
замiря╨ ви©хати на зиму на Кавказ...
   До О. Кобилянськоi, 2-10 серпня XI
   Кавказ... Рiвно через десять рокiв вiн стане  ©©  другою  батькiвщиною,
мiсцем останнього притулку. А зараз вона ©хала тiльки "на зиму",  на  одну
лише  зиму.  Однак  треба  подаватися  в   якусь   полудневу   сторону   -
полтавсько-ки©вський клiмат, видно, вже не для не©, то чому не звiдати  ще
цього краю? Хвалить же його й Кримський,  i  Маня  Биковська  од  нього  в
захопленнi, й Квiтка... Клименту Васильовичу вiн хоч i не зда╨ться  чимось
надзвичайним - гори як гори, i люди як люди, -  все  ж  радить,  запрошу╨.
Буде, мовляв, до кого сво©м словом озватися. Воно й правда. Бо поки вдома,
поки поблизу тебе друзi, батьки, якось не вiдчува╨ш тi╨© туги  за  рiдним,
котра охоплю╨ тебе на чужинi. А це велике горе - буть одиноким, самiтним.

   ...На початку жовтня Леся була в Тифлiсi.
   Тимчасово зупинилася в готелi, бо Маня, яка прийняла  б  ©©  з  дорогою
душею, сама жила в чоловiкових родичiв, а Квiтка на  власне  житло  ще  не
спромiгся - теж тулився по людях. Зрештою, добре, що вони хоч зустрiли ©©,
допомогли влаштуватись, не залишають  одну.  Климент  Васильович  так  той
просто зi служби поспiша╨ до не©... Бiдний вiн: двадцяти трьох рокiв, а як
вимучений життям! От тобi й унiверситет, коли нема "сво╨©" руки  в  якiмсь
вiдомствi чи департаментi. Шматковi хлiба радiтимеш...
   Климент Васильович працював помiчником секретаря окружного суду. Робота
не так i важка, але i безгрошова. Шiстдесят п'ять карбованцiв на мiсяць  -
не вельми розбагатi╨ш. Бракувало не то що на  одяг  та  матерi  в  Ки©в  -
навiть на театр треба було економити.
   Все ж у театрi вiн бував часто, не залишав нi музики, нi етнографi©.  В
цьому значною мiрою допомiг Климен-товi  добрий  друг  Лариси  Петрiвни  -
Агатангел Юхимович Кримський. Квiтка познайомився з ним  дав