тапчан. II У просторому, але суворо чернечому помешканнi настоятеля Печорського монастиря сидiли вже за столом, у трапезнiм поко©, запрошенi гостi. Мурований двоповерховий будинок, де були архiмандритськi поко©, стояв осiбно праворуч вiд Лаври, вiн притулився на схилi гори, що спускалася до Днiпра крутими терасами, порослими виноградниками та квiтучими фруктовими деревами, i тонув у ©хнiх срiблисто-рожевих хвилях. Архiмандритська трапезна була невеликою кiмнатою з неймовiрно товстими стiнами, в котрих вузькi, заокругленi згори вiкна мали вигляд справжнiх бiйниць; стеля трапезно© була склепiнчаста, i з вершка ©©, де сходились кути, спускалася вниз люстра, або, точнiше сказати, панiкадило, весь схiдний куток покою займали iкони, в центрi ©х вирiзнявся великий образ Iсуса Христа в багряницi й терновому вiнку, а обабiч його висiли зображення преподобних подвижникiв Антонiя й Феодосiя Печорських. Перед образами в кутку свiтилися три лампадки, а попереду стояв, помiж двома ставниками з зеленими восковими свiчами, накритий чорним оксамитом аналой, взагалi весь цей куток нагадував невеликий iконостас. Вiкна в трапезнiй були вiдчиненi, в них заглядали розквiтлi гiлки вишень i груш, над якими роями гули й метушилися бджоли. В покою стояв важкий дух ладану, та аромат садiв, що лився в вiкна вкупi з ласкавим повiтрям, пом'якшував той дух до нiжних пахощiв. На почесному мiсцi, ближче до iконостаса, сидiв у глибокому крiслi з високою спинкою сам iгумен печорський. Чорна камлотова ряса облягала його маленьке, худорляве тiло, на головi був пiдкапок, скуфiйка, венецiанського Оксамиту, з вишитим срiбним хрестом та адамовою головою й кiстками пiд ним. Вся маленька постать отця iгумена майже ховалася в крiслi; пасмо срiблисто-бiлого волосся, що вибилося з-пiд скуфiйки, така сама iз жовтизною борода й виснажене, воскового кольору обличчя з глибоко запалими очима виказували його похилий вiк. Цiлковиту протилежнiсть являв собою почесний гiсть, що сидiв праворуч, - архiмандрит Мотронинського монастиря отець Мельхiседек Значко-Яворський: огрядний, широкоплечий, високого росту, у чорнiй шовковiй рясi i чорному високому з "крепи хiнсько©" клобуцi; з такою ж довгою пелериною, - вiн мав вигляд людини, повно© житт╨вих сил i майже молодо©: смугляве, з легким темним рум'янцем обличчя його, обрамлене густою, чорною, як смола, бородою, було сповнене мужньо© козачо© краси; чорнi тонкi брови, що зрослися на перенiссi, виявляли тверду, вперту волю ченця; з-пiд них iскрились енергi╨ю темнi довгастi очi; цi зрослi брови й великий з горбиком нiс надавали деяко© суворостi його фiзiономi©, хоч ця суворiсть пом'якшувалась теплою, привабною усмiшкою. Лiворуч вiд архiмандрита сидiв генеральний обозний в каптанi з адамашки, - важко© шовково© з опуклими квiтами матерi© синього кольору, - пiдбитому бiлим легким глазетом й облямованому золотим позументом, з такими ж китицями й гудзями. Голене, випещене, гладке обличчя обозного лиснiло й сяяло задоволенням, на верхнiй тонкiй губi його майже не росло нiчого, чуприна, рiдка, з сивиною, вже не нагадувала колишньо© козацько© зачiски. Обозний був дуже вгодований, ледве вмiщався в крiслi, важко дихав i часто витирав шовковою червоною хусткою лоба. Поруч нього сидiла його ╨дина дочка, панна Дарина, блондинка з фарфоровою бiлiстю шкiри й нiжним рум'янцем; обличчя ©© не можна було назвати бездоганно гарним, - риси його були трохи зiм'ятi, але темнi брови дугою й карi вогнистi очi, вiдтiненi довгими вiями, надавали йому яко©сь оригiнально© привабливо© чарiвностi; особливо гарнi були очi, - виразистi, великi, з поволокою, вони здавалися на сяючому бiлiстю лобi ще бiльшими; кожен перед ними зупинявся, сп'янiлий вiд захвату, i не мiг без сердечного болю вiдiрватися вiд тих очей. Коло панни Дарини сидiв Залiзняк, а мiж ним i отцем Мельхiседеком примостився згорблений, в убогiй полотнянiй рясi священик. Зморшкувате, темне обличчя його вкривали шрами; гладенько зачесане сиве волосся було заплетене ззаду в тонку кiску, що стирчала вгору; бороди в нього майже зовсiм не було, - куйовдилося кiлька жмутiв волосся, а серед них вирiзнялися чорнi синяки чи струпи; у батюшки, замiсть правого ока, зяяла червона яма, та й ©в вiн якось особливо чудно, стиснувши губи й перекидаючи з щоки за щоку ©жу. Обiд був на серединi. Горiлка з солодкими закусками - варенням, медовими шишечками, iмбиром у цукрi й iншими солодощами - вже була прибрана зi столу. На бiлоснiжнiй скатертинi з'явилися срiбнi тарiлки з юшкою iз минькiв i стерлядi, а замiсть пляшок з усякими горiлками - шафрановою, деревi©вкою, березiвкою, полинiвкою й перегiнною на вишневих кiсточках, - з'явилися сулi© з мальвазi╨ю, ратафi╨ю та наливками й дзбани з медами та пивами мiсцевого чернечого виготовлення. Пан обозний i пан Залiзняк вiддавали ©м належну шану, старанно частуючи один одного. Розмова пiсля кожного нового заздоровного слова жвавiшала, ставала все бiльше й бiльше невимушена i зразу ж iз загальних пустих фраз перейшла на злобу дня, на пекучi, животрепетнi для всiх питання. - Чим же ви возраду╨те нас, ясновельможний пане? - звернувся отець Мельхi-седек до генерального обозного. - Чи благоволила ваша мосць бачитися з генерал-губернатором, ясно-превосходительним вельможею паном Во╨йковим, i чи довiдалися ви, пане мiй, про те, як Росiйська держава на наше лихо дивиться, i чи не може найласкавiша цариця простягти десницю свою на захист ╨диноплемiнних одновiрцiв, без вини вiдданих на поталу папiстам i на винищення таке тяжке? При словах архiмандрита, якi зачепили кожного за живе, всi змовкли й сумно похилили голови; почулося стримане зiтхання, й присутнi завмерли, чекаючи вiдповiдi пана Свiчки, але обозний мовчав; Мельхiседек пронизував його поглядом. Панна Дарина, гадаючи, що батько ©© не розчув слiв архiмандрита, поспiшила перервати нiякову мовчанку й вiдповiла за батька: - Ясновелебний отче, батько мiй був у його ясно© милостi Во╨йкова, i пан генерал був у нас! - I що ж, вельможна панно? - перевiв Мельхiседек погляд вiд панни до обозного. - Що, превелебний отче? - скинув той очима, обдумавши, певно, вiдповiдь. - Цариця вболiва╨ серцем за сво©х одновiрцiв; всiх скривджених заклика╨ до себе на лiвобережнi землi, на слобiдськi, i на донськi степи, а в пресвiтло© монархинi вистачить на всiх вас i земель, i лiсiв, i угiдь. Але оружною рукою на Польщу пiти ©© державнiй милостi не випада╨ - бо замоцований ╨ Прутський мир, та й сусiднi ма╨стати тому опiр чинять. - Ох, горе, горе! - тяжко зiтхнув iгумен. - Доки, господи, одвертатимеш слух свiй од зойкiв i стогону народного? - Спасибi матiнцi царицi за ласку, - обiзвався, помовчавши, Залiзняк, - продовж ©й, боже, вiку! Та тiльки ось у чому лихо, - з ласки ©© нiхто покористуватися не зможе: всi шляхи на лiвий берег Днiпра затасованi, пани сторожу поставили по Днiпру... втiкати не вiльно, - хiба що птахом перелетиш, а кого на дорозi впiймають, то для спочинку й посадять на палю... а то ще й лiпше вигадають: пани на цi штуки мастаки! - Не так пани, як тi пiдпанки, ксьондзи та вiдступники унiати! - зауважив Мельхiседек. - А якою злобою та ненавистю переповненi ©хнi серця - i повiрити важко! Звiр лютий не шмату╨ так здобичi сво╨©, як християни мучать братiв сво©х християн, - одбирають у православних все, здирають навiть останн╨ рам'я; нашi храми палять або повертають на костьоли, святинi оскверняють, i нема╨ на латинiв суду! Звiра жене голод, а ситiсть гаму╨ його шаленство; гонителiв же наших не вгамову╨ нiщо: нi благання нашi, нi стогони, нi рiки гарячо© кровi - ковзаються, тонуть у нiй жертви й викликають лише вящу лютiсть у ворогiв наших, непогамовне алкання кровi... - Блаженнi ╨сте, аще виженуть вас мене ради, - тихо, немов про себе, мовив iгумен, - бо узрять сонце правди, а гонителi од лютостi сво╨© загинуть. - Загинуть! - енергiйно пiдтримав Залiзняк. - А помста?.. Вже коли гинути, то хоч недарма! - Ви, панове, - посмiхнувся зверхньо пан обозний, - розбiй повсякчас чините. Мало не пiвстолiття лл╨ться у вас кров, i хто зна╨, може, це розбiйникування й виклика╨ лють з другого боку. - Ясновельможний пане, - блиснув на нього Залiзняк запаленiлим поглядом, - не розбiйники гайдамаки, а месники за хрест святий i за свою волю! Нападники, розбiйники, саме розбiйники, силомiць вдерлись у наш споконвiчний край! Нашi дiди й прадiди були його володарями, а не ляхи! А спустошителi нашi по-розбiйницькому напали на нас, вiдняли в нас землi, добро, вiдняли волю... Нас повернули на пiд'яремний скот, на бидло i не дають навiть молитися нашому боговi, як молилися нашi батьки! Обозний трохи знiяковiв вiд палкого заперечення Залiзняка i вiд тих фактiв, якi той виставив; але вiн не подiляв крайнiх поглядiв запорожця, а тому спробував хоч i несмiливо, а таки обстояти свою думку. - Я генеральне не решпектую звiрства, i впорядкована держава нiколи його не потерпить, та й безладдя не потерпить! А ви всi, купно з поспiльством, за панiв себе вважа╨те i без правди добро наживати хочете. Гульнею, та розбоями, та насильствами живете... - Ех, пане обозний генеральний, - вiдповiв з гiркотою i навiть з вiдтiнком зневаги Залiзняк, - взяв ти, твоя ясна мосць, грiх на душуi Поспiльство не бидло, й не можна нарiкати на нього за те, що воно не заклада╨ охотою шию в ярмо, не пiдставля╨ з ласкавою усмiшкою спини пiд канчуки... Тадже й справжня худоба, коли ©© почнеш бити повсякчасно, то й вона оскаженi╨ й пiднiме сво©х мучителiв на роги! - Все сi╨ того у вас чиниться, що в Польщi нема╨ нi ладу, нi влади... а тiльки гуля╨ кулак... - Ну, а якщо кулак - то хто кого? Проти гвалту - гвалт, проти ножа - нiж! Нема╨ iншо© ради! - О tempora! Виходить, один одного рiж? При такому резонi чого ж вам i нарiкати? - Як же не нарiкати? - захвилювався Залiзняк, i в його голосi почувся страшний бiль. - Та ми ж залили сво╨ю кров'ю весь край i одбилися-таки - визволилися з лядсько© неволi, щоб при╨днатися до сво©х братiв, стати пiд високу руку Москви, а нас вiддали ляхам на згубу? Що ж нам зоста╨ться чинити, як не рiзатися до останньо© голови з ворогом? Вельможний пан диву╨ться, що пiвстолiття точиться рiзанина! Iнакше й бути не може! Не призна╨мо ми над собою панами ляхiв! Майте на увазi, вельможний пане, що гайдамачить i шляхта. - Ну, ну? - усмiхнувся обозний. - ╞й-богу! Навiть чи не бiльше вона, анiж простий, пiд'яремний люд! Збере шляхтич команду, попереодягаються всi, як наш брат, та й розбiйничають, чинять на©зди на села iнших панiв i на ©хнi замки: рiжуть, палять i грабують не згiрше найзапеклiших гайдамакiв! - Воiстину так, - пiдтвердив Мельхiседек, - а насильства унiатiв... Ех, i язик прилипне до гортанi! - Чутки йдуть, святий отче, чував, - погодився обозний. - Тiльки ось i губернатор, його превосходительна милость, в сих рiзких словах деяке перебiльшення вбача╨! - Нi, мiй таточку! Це все правда, що пан полковник мовить, чиста правда! - зашарiлась панна Дарина. - Я чула од багатьох, ще в Переяславi. Пам'ята╨те, посол був, - загорiлась вона ще дужче вiд хвилювання, - та й тут, на хуторi... i калiки, i народ - всi в один голос... Хiба можна, таточку мiй, не вiрити? - О велелюбна панно! - заговорив Мельхiседек зворушеним голосом. - Хай осiнить тво╨ серце благодать божа i хай захистить тебе вiд напастей десниця його! Ось погляньте, превелебнi й премилостивi панове, на сього мученика, отця i╨рея. Оскаженiлi унiати вдерлися в храм православний, пограбували, осквернили його, а сьому служителевi олтаря вирвали бороду, висвердлили праве око свердлом i вiдрiзали язика... Невже вам, маловiрнi, не досить цього свiдчення? Усi з жахом подивилися на священика. Його жалюгiдний хворобливий вигляд збуджував i ранiше в них спiвчуття, а мовчання пояснювалося затурканiстю й нiяковiстю, але тепер, при словах отця Мельхiседека, жах охопив усiх присутнiх, а коли нещасний мученик, вiдкривши рота, видав жалiсний звук, то жах перейшов у страшне обурення. - Боже сил! - вигукнув отець iгумен. - Пощо убо iспиту╨ш народ твiй? Панна затулила обличчя руками й заплакала... - О, це жахливо, - прошепотiв обозний, опустивши очi. - Прокляття! - скрикнув Залiзняк, з грюкотом вiдсунувши стiльця; але, схаменувшись, зараз же стримав себе. - Даруйте менi, ясновелебнi святi отцi, мою запальнiсть. Нелюдськi муки, яких завдали цьому нещасному знавiснiлi кати, крають мо╨ серце... Душа бентежиться, й скорбота мене гризе, а наша кривда затуманю╨ розум! Хiба можна сидiти спокiйно в куренi, склавши руки? Адже й туди долiтають зойки матерiв, сестер, крики дiтей i стогони вмираючих! Та треба ж вирвати з грудей серце й покласти замiсть нього камiнь, щоб не кинутись на катiв! Треба повиривати очi, щоб не дивитися, як ©х виверчують у пастирiв наших! Ох, отцi святi, молiльники за нас перед господом! Простiть менi хули мо© у цьому мiсцi святому, але горить в менi все, i я не можу бути спокiйним., - Сину мiй! - пiдвищив голос Мельхiседек. - В тобi вола╨ любов до Укра©ни та жаль до принижених i зневажених, i от вона, ця любов, запалила гнiв у тво╨му серцi. Але глаголю тобi, гнiв цей шляхетний i означа╨ велич духу: хай же зiйде на тебе ласка господня! - I Христос вигнав вервi╨м осквернителiв храму, - лагiдно додав iгумен. Залiзняк устав i пiдiйшов пiд благословення обох iгуменiв. Обозний почував себе трохи нiяково, його дочка, осушивши мимовiльнi сльози, тепер дивилася захоплено на Залiзняка, i в ©© темних, бездонних очах загорялося бентежне полум'я. - Чого ж, пане, - спитала вона в Залiзняка, - ви мовчите й не допоможете в бiдi братам сво©м, коли до вас долинають ©хнi стогони? - Чого, люба, вельможна панно? Та того, що боронять нам. Накази йдуть все суворiшi й суворiшi... Ех, коли б нам розв'язали руки! Ми б - нiбито од себе, свавiльно... Мельхiседек з захватом стежив за кожним словом завзятого лицаря, що збуджував у нього новi думки. - Справдi, iншого й викруту нема╨! Нужда напосiлася на козака, загризла його до смертi. Найкращi лицарi, цвiт Запорожжя, не витримують уже, тiкають до чорногорцiв, до волохiв, а то кидають шаблюки й мiняють ©х на чотки... - Старi вже, - зауважив iгумен печорський. - Ех, коли б старi, то було б i по закону, i за звича╨м - на горе, йдуть юнаки, якi щойно досягли слави... Ось i в вашо© ясновелебностi перебува╨ в ченцях Найда, наш славний запорожець... - Юнак i в ченцях? З яко© причини? - здивувався Мельхiседек. - Не знаю, а тiльки шкода: така втрата! - зiтхнув Залiзняк. - Найда... Найда, - щось не пригадаю, - згадував уголос iгумен. - Може, вiн, святий отче, iнакше назвався тут, - отой, що свiчкарем у головному храмi. - А-а! Ось хто! - розвiв руками iгумен. - Тiльки зда╨ться менi, вiн ще не посвячений остаточно... А втiм, треба довiдатись. - Ех, коли б, пане полковнику, у всiх запорожцiв було тво╨ серце й твоя душа! - запальне мовив Мельхiседек. - Аби тiльки нам дозволили... - почав був Залiзняк. - Зрю душею, - натхненно промовив iгумен, - що нi благочестя, нi знедолений люд не загинуть i, аки фенiкс, вiдродяться в славi. - Я раджу вам, превелебний отче, - сказав обозний Мельхiседековi, - самим податися до Петербурга i там усе пояснити. - Нехай збудеться по глаголу тво╨му! - сказав Мельхiседек. - А я, грiшний раб i служитель церкви, дерзаю! - Амiнь! - промовив отець iгумен i пiдвiвся з крiсла сотворити молитву. Обiд кiнчився, всi, повстававши з-за столу, побожно обернулися до кутка з образами i, хрестячись, промовили в думцi за святим отцем слова зворушливо© молитви. Отець iгумен запросив гостей до сусiднього покою, а сам звернувся до обозного: - Ваша милость цiкавилися друкарнею й школою, то, якщо дозволите, я вас проводжу. - Менi нiяково турбувати вашу ясновелебнiсть, - зам'явся обозний. - О, пройтися в добрий час нешкiдливо, - усмiхнувся старий. I вони вийшли з трапезно©; за ними пiшов i покалiчений священик. Коли Мельхiседек, Залiзняк i панна Дарина перейшли до сусiднього покою, то iгумен Мотронинського монастиря згадав про Найду. - То ти кажеш, пане полковнику, що славний лицар, краса Сiчi й бич невiрних, пiшов сюди, промiняв меч на чотки, надiв на себе власяницю? - Авжеж, превелебний отче, вiн тут ченцем, - заговорив Залiзняк, - у мене серце мало не вискочило вiд радостi, коли я його побачив живого, - ми ж його за мертвого вважали, - а потiм, коли вiн менi сказав, що навiки розпрощався з мечем, то мене ще гiрше охопив жаль i, мов кiлок, пробила груди туга... Якщо й обителi почнуть одбирати в Укра©ни ©© кращих синiв, то де ж ©й тодi шукати оборонцiв? - Авжеж, авжеж... це так... - задумався архiмандрит. - Менi здалося, що превелебний iгумен сказав, нiбито Найда ще не зовсiм чернець... То, може, його ще можна вiдмовити, узнати причину, - зауважила панна. - Так, менi треба його побачити, поговорити. - Це найлегше зробити, - похопився прислужитись Залiзняк. - Я звелю послушниковi покликати його до вашо© ясновелебно© милостi. Залiзняк розпорядився. Всi, чекаючи цього та╨мничого ченця, притихли й задумалися. Та ось з'явився в дверях келар i доповiв отцевi Мельхiседеку, що покликаний чернець жде його розпоряджень. Панна хутко обернулася й спинила сво© здивованi очi на блiдому, збентеженому обличчi ченця, який переступив порiг... Пiдiйшовши пiд благословення отця Мельхiседека, Найда вiдступив набiк i мовчки зупинився коло дверей, потупивши очi. Мельхiседек уважно подивився на Найду; суворе, енергiйне обличчя молодого ченця справило на нього, як видно, надзвичайно при╨мне враження. - Чого ж ти одiйшов, сину мiй? Сядь тут, коло нас, - звернувся вiн до нього привiтно. Чернець мовчки пiдiйшов i сiв на одному з ослонiв; хоч вiн i не пiдводив очей, але вiдчував, що панна, яка була в келi©, не одрива╨ допитливого, пильного погляду вiд його обличчя, i вiд того якийсь дрож пробiгав по тiлi ченця, але вiн не виказував свого хвилювання. - Пан полковник, - тим часом ласкаво провадив Мельхiседек, - так багато менi розповiдав про тебе, про твою вiдданiсть святому нашому благочестю, про славнi подвиги, якими ти встиг уже, два роки тому, прославитися на Запорожжi. - Два роки тому, на Запорожжi? - перепитала швидко Дарина, обернувшись здивовано до отця iгумена, i, не дочекавшись вiд нього вiдповiдi, звернулася до Найди й промовила швидко: - Господи! Та невже ж то був ти, той молодий запорожець, котрий при©жджав до нас посланцем вiд запорозького коша? - Так, ясновельможна панно, то був я, - спокiйно вiдповiв Найда й пiдвiв голову. - I ти... ти... пiсля всього, що говорив тодi в нас, зважився пiти в монастир? Але чому? Чому? На щоках Дарини виступив гарячий рум'янець, вона раптом рiзко урвала свою мову й зупинила на обличчi молодого ченця запитливий, здивований погляд. - Ага! - скрикнув Залiзняк. - Диву╨ й тебе, ясновельможна панно, що Найда покинув Укра©ну, та ти бачила його раз чи двiчi на сво╨му вiку, а як же не дивуватися менi, як не вболiвати серцем, коли я бачу, що найкращий наш запорозький лицар сам iз сво╨© волi пiшов навiки в монастир? Ех, та й лицар же який був!.. Честь i слава всього Запорожжя! Орел, а не козак! Побачила б ти його в бою, вельможна панно, то ще б i не так здивувалася! Що за рука була, що за орлиний погляд, що за одвага! I Залiзняк захоплено почав розповiдати про колишнi подвиги Найди. З якоюсь тривожною цiкавiстю слухала панна Дарина Залiзняковi слова; на щоках ©© то спалахував, то згасав рум'янець; кiлька разiв пiдводила вона на ченця очi, намагаючись прочитати на його обличчi причину цього не зрозумiлого всiм кроку, та обличчя його було холодне й незворушне, мiж соболиними бровами лежала сувора риса. Здавалося, Залiзняковi слова не дiйшли до слуху молодого ченця... - I ось тепер, у таку хвилину, коли всiм треба згуртуватися й повстати проти спiльного ворога, - гаряче закiнчив Залiзняк, - наш найкращий орел сам наклада╨ на себе пута! Надiя всього Запорожжя кида╨ його, залиша╨ все й замика╨ться за монастирською стiною! Залiзняк сердито пiдвiвся з мiсця й вiдiйшов до гратчастого вiконечка, що виходило в монастирський сад. Найда мовчав. - Сину мiй! - неголосно промовив Мельхiседек, торкаючись рукою колiна Найди. - Якщо сi╨ не тяжко для душi тво╨©... Повiдай менi, що примусило тебе зректися свiту i взяти на себе чернечий сан? Щось болiсне промайнуло в рисах молодого ченця. - Стомився, превелебний отче iгумене, вiд свiтського життя... схотiлося послужити боговi, - вiдповiв вiн коротко й сухо. - Стомився! Не ти б казав це i не я б слухав! - скрикнув Залiзняк, швидко обертаючись од вiкна. - Чи це нечиста сила якась втрутилась у нашу долю, чи зурочив його хто? Отець Мельхiседек спинив Залiзняка поглядом. - Сину мiй, - заговорив вiн повчально, звертаючись до Найди, - пан полковник казав менi, що зневiра в майбутньому батькiвщини привела тебе до монастиря, але пам'ятай - зневiра ╨ найбiльший грiх перед господом богом. Ми не смi╨мо впадати в розпач: розпач - зневiра, а вiра в милосердя боже хай не оскудiва╨ в нас до кiнця днiв наших. Путi господнi невiдомi: ми бачимо тiльки путь наших злигоднiв i бiд, але не вiда╨мо, до якого кiнця вiн веде нас. - Голос Мельхiседека зазвучав гучно й владно. - I я вiрую, i всi ми повиннi вiрувати в те, що не залишить нас господь навiки в руках католика. Ось ©ду я тепер до православно© царицi, й вiрую, i надiюся, що серце ©© прихилиться до наших страждань i що вона заступиться за святе благочестя. Ворог сильний, не можна тепер пiклуватися тiльки про спасiння сво╨© душi, треба думати про спасiння багатьох з малих сих, котрих ловлять день у день в сво© злохитрi сiтi й унiат, i католик. Ти сказав, що схотiв послужити боговi? Повернися тодi в свiт, бо в свiтi тепер ти послужиш бiльше господевi милосердному, нiж за монастирською стiною. Чернечий подвиг можна зберегти i в життi, а вмертвiння плотi залиш немiчним старцям, нездатним до боротьби. Залiзняк з надi╨ю перевiв погляд з обличчя отця iгумена на обличчя Найди. - Правдиве тво╨ слово, превелебний отче iгумене, - стримано вiдповiв Найда, - хто може служити господевi милосердному в свiтi - нехай трудиться в ньому; але в житт╨вiй боротьбi знесилюються не лише старi; i хто знесилiв, нехай послужить боговi хоч сво╨ю вбитою душею... - Ех, панно моя! - з прикрiстю мовив Залiзняк, звертаючись до Дарини. - А ти ще казала: "Чому мовчить Запорожжя?" Та як же йому не мовчати, коли, бачиш, скрутила його так доля, що й найкращi його сини втрачають силу до боротьби! Дарина збентежено мовчала, видно було, що вся ця сцена дуже ©© хвилювала. - Сину мiй, - тим часом задумливо провадив далi отець Мельхiседек, - коли не обiтниця, чи присяга, чи заповiт батькiвський, а ╨дина лише втрата надi© привела тебе в монастир, то паки реку тобi: повертайся в свiт. Ти кажеш, що втратив силу трудитися в ньому, - повернися туди i ти ©© обрящеш. Надiя ╨; господь допоможе нам захистити свiй храм вiд нападу унiатських i католицьких вовкiв, але треба з'╨днати всi сили... Не личить тому, хто може пiдняти на сво©х раменах пуд, пiдiймати гiрчичне зерно. Бiльший подвиг перед богом сотвориш ти, коли послужиш йому тепер у свiтi... Подумай про це. - Превелебний отче, я вже про все подумав i все вирiшив, - твердо вiдповiв Найда. Залiзняк хотiв був щось заперечити, але отець Мельхiседек стримав його порухом руки. - Зачекай, пане полковнику, - мовив вiн суворо, - якщо в монастир привела його така тверда воля, то силувати душу не можна. Хто зна╨, може, господь призначив його для свого духовного во©нства... Нехай буде його свята воля! - Отець iгумен звiв очi до потемнiлого образа, осяяного ' лампадою, й пiдвiвся з мiсця. - А тепер, пане полковнику, - звернувся вiн до Залiзняка, - може, придiлиш менi кiлька хвилин для одно© приватно© розмови? Залiзняк квапливо встав i вийшов за отцем архiмандритом з кiмнати. Слiдом за ними пiдвiвся й Найда, зробивши рух у напрямi до дверей. - Як, ти вже йдеш? - промовила Дарина, i тонкий рум'янець залив ©© обличчя. Найда зупинився: - Ясновельможна панна ма╨ щось сказати менi? - Так, маю... хочу... зостанься!.. Дарина збентежилась i замовкла. Молодий чернець пiдiйшов до гратчастого вiконечка, що виходило в сад, i спинився. Наставав ясний, прозорий i тихий весняний вечiр... Крiзь обсипанi бiлим цвiтом гiлки яблунь i вишень просвiчувало нiжне, з рожевим вiдтiнком небо. За садом, що збiгав з гори вниз, видно було на обрi© синю смугу широко розлитого Днiпра. У келi© вже сутенiло, в кутку перед старовинним образом яскраво свiтилась велика лампада. Чернець стояв мовчки, прихилившись плечем до гратчастого вiкна. Його блiде обличчя, освiтлене з одного боку сяйвом лапмади, вирiзнялося надзвичайно рель╨фно на тлi нiжного рожевувато-блакитного неба, яке видно було крiзь розчинене вiкно. Легенький подих вiтру ледь ворушив темне хвилясте волосся молодого ченця, що вибилося з-пiд чорно© оксамитно© шапочки. Вiн був напрочуд гарний у цю хвилину, тiльки похмуро стиснутi брови надавали суворостi його прекрасному обличчю. З саду вiяло ласкавим, теплим повiтрям, напо╨ним пахощами квiтучих дерев. Якась солодка, нiжна туга вливалася разом з ним у душу. У келi© було тихо, звiдкись здалека-здалека, може, з берега Днiпра, долинали звуки сумно© мелодiйно© пiснi. I чернець, i панна Дарина мовчали. - Ти пам'ята╨ш Переяслав? - промовила нарештi тихо Дарина, пiдводячи на молодого ченця лагiднi, оксамитовi сво© очi, що заволоклися нараз якимось смутком. - Пам'ятаю, ясновельможна панно. - I тво© суперечки з мо©м батьком? I нашi довгi розмови? - Я не забував ©х нiколи. - Коли ти по©хав вiд нас, я довго згадувала тебе i тво© слова... Щось невловне промайнуло на мить у поглядi ченця. - Спасибi за пам'ять, ясновельможна панно, - вiдповiв вiн стримано, схиляючи голову. - Я так само не раз згадував тебе... Але скажи менi, яким побитом опинилися ви тут, у Ки╨вi? Адже панотець твiй служив у Переяславськiм полку. - Тепер вiн уже виписався з полку й купив пiд Ки╨вом хутiрець. Ми оселилися тут назавжди. - Пiд Ки╨вом? Назавжди? - промовив якось занадто квапливо й тривожно чернець. - Так, назавжди, - пiдтвердила Дарина. - Чого ж це тебе так диву╨? Вiд цього запитання Дарини чернець трохи знiяковiв, обличчя його ледь помiтно зашарiлось, i вiн мовчки потупив очi. - Ми живемо тут уже бiльше як пiвроку, - говорила тим часом Дарина, - i були кiлька разiв у Печерах, тiльки не знали, що ти тут. Господи! Та хiба могло кому на думку спасти, що ти пiдеш у монастир? Остання фраза вирвалася в Дарини з якимсь особливим болем. Молодий чернець не вiдповiв i слова. У келi© знову запала мовчанка. Сумна, мелодiйна пiсня ледве чутно линула здалека. Цi нiжнi звуки немов шепотiли про щось далеке, втрачене, безповоротне... З грудей панни Дарини вирвалося тихе, придушене зiтхання. - Скажи менi, - заговорила вона знову, пiдводячи на ченця, що нерухомо стояв коло вiкна iз схрещеними на грудях руками, свiй засмучений погляд. - Скажи менi, чому ти пiшов у монастир? Нi, нi, стривай, - промовила вона квапливо, помiтивши, що Найда хоче сказати щось, - ти говорив ©м, що втомився од свiтського життя; та я не вiрю цьому, не вiрю! Згадай тiльки сво© палкi слова... Згадай сво© надi©... - Я, панно, втратив у них вiру... Переяслав убив ©х i показав, що всi вони марнi й безнадiйнi. - Чим же Переяслав винен? Якщо батько i наша старшина були не згоднi з тобою, то ти ж не з тих людей, котрi пiддаються й зупиняються на пiвдорозi. Якесь горе, певно, пiдбило тебе. Скажи менi. По обличчю ченця пробiгла болiсна судорога, вiн стиснув губи й обернувся до осяяно© iкони, червонуватий вiдблиск вогненною лiнi╨ю окреслив його профiль. - Або нi, стривай, не треба... мовчи... не говори... - квапливо промовила Дарина, помiтивши враження, яке справили ©© слова, - прости мене... прости мене! - додала вона зовсiм тихо i теж потупила очi. - Не тривож себе, ясновельможна панно, - вiдповiв Найда лагiдним, але сповненим туги голосом. - Що було - те вiдiйшло i не повинно вертатися. Дарина боязко притихла. У келi© знову запанувало мовчання. Пiснi вже не було чути, вона вiдпливла кудись далеко-далеко, за синю смугу плеса, що пригасало на обрi©... - Та що б з тобою не трапилось, - заговорила знову тихим голосом панна, - прошу тебе, не занапащуй себе... вернися до життя, втiху дасть тобi батькiвщина... - Ти так дума╨ш, панно? - промовив чернець з якимсь особливим виразом. - Авжеж, авжеж, думаю, знаю..', певна того! - скрикнула палко Дарина. - Вона пiдтрима╨ тебе, вона вiдшкоду╨ тобi всi втрати. Нема╨ такого горя на свiтi, яке б не заго©ла вона. - Так, так, - повторив за нею Найда, - нема╨ такого горя, яке не заго©ла б вона, i я не залишу ©© й не перестану ©й служити цiле життя сво╨... - Але не постом i молитвою! Хай це чинять iншi: старi, калiки, слiпi, кривi й убогi! - перебила його палко Дарина. - Вернись до того, до чого покликав тебе господь. Ти ось уже два роки перебува╨ш за цими стiнами i не зна╨ш про тi страхiття, що кояться. Ти чув, що казав пан полковник i превелебний отець iгумен? - I Дарина палко почала розповiдати Найдi все, що почула вiд отця Мельхiседека й Залiзняка. Вiд хвилювання обличчя ©© розпашiлося яскравим рум'янцем, очi спалахнули - вся вона була само пiднесення в цю хвилину. Молодий чернець мовчки слухав Дарину, не одриваючи вiд не© свого погляду. - Ти помиля╨шся, панно, - промовив вiн, коли Дарина замовкла, - все це я знаю незгiрше за них. - I все-таки вирiшив поховати себе навiки в цьому монастирi? - Перш нiж. прийти сюди, ясновельможна панно, я думав не одну нiч... - Господи! - з щирою тугою скрикнула Дарина. - Та невже ж нiщо, нiщо не зможе вирвати тебе звiдси й повернути до радостi, до життя? В темних очах ченця нараз спалахнув яскравий вогонь, - мимовiльним рухом вiн подався вперед, здавалось, якесь щире, тепле слово ось-ось мало зiрватися з його уст. У цей час коло дверей почулися кроки. В одну мить погляд ченця згас, губи його мiцно стислися. Вiн ще ближче притулився до вiкна, холодна тiнь упала на його обличчя, i воно знову стало замкнуте й суворе. Дверi вiдчинилися, i в кiмнату ввiйшли отець Мельхiседек, а за ним i Залiзняк. - Ось що, сину мiй, - промовив отець iгумен, пiдходячи до Найди. - Якщо ти вирiшив непохитно присвятити себе боговi, якщо душа твоя прагне християнського подвигу, переходь до нас, у Мотронинський монастир. Тут, у святому градi Ки╨вi, пiд захистом православно© держави, все мирне, все спокiйне, а там у нас у боротьбi з унiатами й католиками ти зможеш воiстину послужити Христу. Я збираю собi сильне й свiтле духовне во©нство, чи хочеш ти стати в ряди його? На блiдому обличчi ченця виступив яскравий рум'янець. - Превелебний отче iгумене, - вiдповiв вiн, низько схиляючи голову, - за честь велику приймаю твою пропозицiю, i якщо тiльки його мосць, отець iгумен, дозволить менi... - Про це не журися, я сам переговорю з його милостю, та ось, зда╨ться, й вiн... - Мельхiседек оглянувся. Справдi, в кiмнату входили отець iгумен i генеральний обозний. - Не турбуйтеся нi про що, превелебний отче, - говорив обозний, нахиляючись до отця iгумена, - все передам пановi губернаторовi. Коли трапиться якась потреба, прошу звертатися просто до мене, - радий послужити, чим можу. - Нехай благословить за се╨ господь твою милость. - Вашими святими молитвами, - низько схилив голову перед iгуменом обозний, i, звернувшись до Дарини, яка мовчки стояла збоку з сумним обличчям, промовив голосно й жваво: - Ну, дочко, дякуй його превелебностi за хлiб, за сiль та за ласку i збирайся в дорогу. - Ох, пане генеральний, - промовив отець iгумен, зiтхнувши, - паки й паки кажу тобi, зостанься краще переночувати в нас: надворi темнi╨, дорога до Ки╨ва через лiс небезпечна... коли б не налякав хто панну! - Го-го, - посмiхнувся обозний, - та невже ж ото й нам гайдамакiв лякатися? Конi в нас добрi, козакiв доволi, та й дочка наша не з полохливого десятка. Чи так я кажу, Дарино? Але Дарина нiчого не вiдповiла на цi жартiвливi батьковi слова; мовчки пiдiйшла вона пiд благословення отця iгумена печорського й отця Мельхiседека й стала коло дверей, ждучи батька. Генеральний обозний почав прощатися з усiма присутнiми. Розпрощавшись з архiмандритом печорським i Залiзняком, вiн пiдiйшов пiд благословення до отця Мельхiседека. - Добро© путi i в дiлах успiху, превелебний отче iгумене, - промовив вiн, нахиляючись до його руки. - Звичайно, тепер держава Росiйська не може виступити вiйною проти Польщi, але в майбутньому все може змiнитися... "Толцит╨ i отверзеться вам", - сказано в святому письмi. - Дерзаю, дерзаю! - зiтхнувши, вiдповiв Мельхiседек. - А без дозволу не зважуйтесь нi на що, превелебний отче, щоб не вийшло з цього ще гiршого сум'яття. Прошу ж вашу милость навiдати мене ще раз у мо╨му хуторi, - додав обозний, мiняючи тон, - я постараюся приготувати листи до деяких мо©х доброчинцiв, якi проживають у столицi. Мельхiседек ще раз подякував пановi обозному за ласку. А той ще раз попрощався з усiма й вийшов у супроводi Дарини з кiмнати. Молодого ченця, який мовчазно стояв коло вiкна, вельможний пан i не помiтив. Дарина також пройшла повз нього, не пiдводячи голови. Слiдом за обозним рушили з келi© i всi iншi, а разом з ними й Найда. Провiвши шановного гостя до ганку свого дому, отець архiмандрит ще раз попрощався з ним i, звернувшись до Найди, звелiв йому провести вельможного пана до ворiт. Найда мовчки нахилив голову й пiшов слiдом за обозним та його дочкою. За брамою лаврсько© вежi пана генерального обозного вже чекав його повiз. Як тiльки вельможний показався в брамi, зразу ж до нього пiдкотив незграбний, великий, але пишно розцяцькований ридван, запряжений шестериком вороних коней. На козлах сидiв кучер з довгою пугою у руках, поруч з ним примостився козачок, а на переднiх конях - машталiр. Усi були одягнутi в бiлi сукнянi жупани й кармазиновi кунтушi, прикрашенi золотим позументом. Таке ж убрання було й на десятьох верхiвцях-козаках, що оточували карету й становили почет обозного. Козачок миттю зiскочив з козел i вiдчинив перед вельможним паном дверцi ридвана. Важко крекчучи i спираючись на дорогу палицю й на козачкову руку, влiз в екiпаж пан генеральний обозний. Дарина вже взялася була рукою за дверцi ридвана, щоб ускочити в нього, але, обернувшись до молодого ченця, що стояв мовчки бiля монастирсько© стiни, спинила на ньому довгий i сумний погляд... - Гей, доню, чого ж ти баришся? - почувся з глибини колимаги нетерплячий голос. Дарина тiльки мовчки кивнула головою Найдi й стала на пiднiжок. Козачок зачинив дверцi колимаги й вискочив на козли, кучер ляснув довгою пугою, i кортеж рушив у дорогу. Уже пишний повiз вельможного пана зник зовсiм з-перед очей, а молодий чернець все ще стояв непорушне коло брами, не одриваючи погляду вiд легко© хмарки куряви, що змi©лася далеко по дорозi, освiтленiй останнiм променем сонця... III Наприкiнцi друго© третини XVIII столiття Польща, як держава, судорожно билася в агонi©, розтрачуючи в якiйсь слiпiй лютi останнi житт╨вi сили. Пiсля невдало© спроби Владислава IV приборкати свавiлля магнатства, змiцнити королiвську владу, пiднести закон, створити третiй стан i запровадити в державi правду й силу значення королiв почало занепадати. Вже Ян-Казимир, ╨зу©тський послугач, не мiг витримати боротьби нi з звитяжним козацтвом, нi з свавiльною шляхтою, котра урiзувала його владу на кожному кроцi й сiяла розбрат у нещаснiй ойчизнi, - вже вiн не мiг витримати до кiнця й, кинувши престол, утiк з Речi Посполито©. Пiсля Андрусiвсько© угоди, за якою було при╨днано бiльшу частину Укра©ни до Росi©, залишена пiд польською кормигою правобережна частина вже не могла так успiшно боротися з свавiллям шляхти, як ранiше. Щоправда, боротьба ця не припинялася, в нiй брали участь, як i колись, i татари, але наслiдком ©© були розорення i спустошення багатого, населеного краю i перетворення його на велику ру©ну. Запорожцi не могли вже вiдкрито допомагати правобережцям у цiй боротьбi; козацтво або гине в кривавих сiчах, або перебира╨ться разом з селянами на лiвий берег - так що наприкiнцi XVII столiття воно майже зовсiм зника╨ в польськiй Укра©нi. З XVII столiття об'╨днаний релiгiйне шляхетський стан, не маючи в поневоленiй кра©нi серйозних суперникiв, поширю╨ свою владу до цiлковито© неповаги закону, до безмежного свавiлля; йому тепер не треба вже нi королiвсько© влади, нi посполитих рушень для охорони вiд внутрiшнiх ворогiв сво©х прав, а тому воно й прагне звести короля лише до ролi парадного фiгуранта шляхетсько© пихи. Польська аристократiя, довiвши наприкiнцi столiття сво╨ самовладдя до безмежного деспотизму, з таким презирством i зневагою вже дивиться на сво©х королiв, що навiть цiлком байдуже ставиться до настановлення ©х росiйським урядом, немов зрiкаючись свого головного споконвiчного права. Така була доля театральних представникiв Речi Посполито© - Михайла Вишневенького, Августа II Саксонського й Станiслава Лещинського. В одному тiльки польська шляхта дала сво©м останнiм королям цiлковиту свободу: переслiдувати православне духiвництво i його паству, немов це переслiдування було покликанням фанатизовано© шляхти й символом iснування Польського королiвства. Пiсля остаточного вiдокремлення вiд Польщi Лiвобережно© Укра©ни польський уряд почина╨ смiливо й зухвало дiяти проти православ'я в залишенiй пiд його владою частинi Пiвденно-Руського краю: ╨пископi© передаються унiатським владикам, а православним священикам не дозволя╨ться навiть пiдтримувати стосунки з ки©вським митрополитом; у православного духiвництва вiдбира╨ться все церковне майно, й воно прирiка╨ться на цiлковитi злиднi й отупiння: братства, цi колишнi оплоти православ'я, позбавляються сво©х споконвiчних прав i пiдпорядковуються цiлком мiсцевим владикам - унiатам... Усi новi постанови сейму i декрети короля, спрямованi на приниження русько© i╨рархi©, звели зрештою особу священика до хлопа, навiть нижче-до позбавленого прав банiти. Губернатори й економи польських ма╨ткiв почали примушувати священикiв працювати нарiвнi з селянами; та, прирiвнюючи останнiх до робочо© худоби, дiдичi все ж таки не дозволяли нiкому чужому експлуатувати свою власнiсть; що ж до схизматського священика, то вважалося, що вiн належить усiм, i кожен католик мiг мучити його, як йому заманеться... Нiкому було за нього заступитися: селянство було пригноблене, мiщани й купцi - знедоленi, пограбованi й майже зрiвнянi з хлопами. Чуже, нiмецьке магдебурзьке право, дароване польськими королями для пiднесення мiст i змiцнення третього стану, не дало бажаних наслiдкiв: з одного боку - старости, присво©вши собi верховну владу, принижували самоврядування, з другого - державнi й володiльницькi побори знищували будь-яку можливiсть розвитку промислiв i торгiвлi, з третього - суворий цеховий лад, монополiзувавши працю, убив внутрiшн╨ змагання, допускаючи конкуренцiю ╨вре©в, якi захопили врештi усе в сво© руки. Шляхетський стан, позбавивши прав усе iнше населення Речi Посполито©, сам розклада╨ться, втрача╨ благороднi прагнення славних часiв Августа-Сигiзмунда, замiнюючи ©х вузькими, брудними его©стичними цiлями, шаленством фанатизму, як релiгiйного, так i станового. ╙зу©ти, прибравши до сво©х рук виховання шляхетського юнацтва, витравили з нього високi традицi© свободи совiстi, любовi до батькiвщини й розвинули тiльки одне прагнення - навернути всiх iновiрцiв у лоно католицько© церкви або стерти ©х з лиця землi: одно слово, шляхтич зрештою перестав бути сином ойчизн