силует коня. - Але якщо ти коха╨ш мене так, якщо для тебе нема╨ нiкого на свiтi дорожчого, нiж я, то не вiдштовхуй мене од себе! - через якусь мить благальне заговорила дiвчина. - Якщо ти бо©шся злих язикiв, я навiть не розмовлятиму з тобою, не пiдходитиму до тебе - менi тiльки б бути тут поблизу, хоч бачити тебе, хоч чути!.. - Ох, Дарино, - з жалем перебив ©© Найда, - ти не зна╨ш людей!.. Якби нас з тобою роздiляла височенна гора - злi язики згладили б ©© в долину, коли б рiка пролягла мiж нами - вони перекинули б через не© мiст... - Та люди ж не звiрi, врештi! - мовила панна i в голосi ©© забринiли сльози. - Вони побачать, повiрять... Адже я не зупинятиму тебе, не умовлятиму уникати небезпеки... Нi, нi, йди. лети вперед, у саме пекло, тiльки я полечу з тобою поруч. Чу╨ш? Разом життя - разом i смерть! Дарина стиснула руку Найди i, близько-близько прихилившись до його обличчя обпекла коханого жагучим поглядом сво©х великих, потемнiлих од хвилювання очей. - З тобою життя, з тобою i смерть!.. Ех, i доля ж щаслива! - прошепотiв, мов у нестямi, козак, обхопивши руками голову. Запала мовчанка, сповнена поривiв бурхливо© пристрастi. Кругом панувала глибока нiч. Вогкий туман повiльно виповзав з байракiв i вже коливався вдалинi край лiсу... Стомленi тривожним пере©здом, гайдамаки голосно хропли, розлiгшись на травi, кашовари мовчки метушилися коло вогнищ, готуючи вечерю... Навколо було тихо, тiльки десь далеко кричав пугач - то перекликалася сторожа, Першим опам'ятався Найда. - Нi, нi... - прошепотiв вiн схвильовано, - не тумань менi голови, кохана, не спокушай мого серця! Нi на що не зважив би я, коли б був простим козаком, а не отаманом. Подумай сама сво╨ю свiтлою голiвкою - адже всi цi чвари похитнуть, а може, й зовсiм зруйнують ту владу, котру я маю нинi над вiйськом. Усi мене вважають за вождя, мало не за божого посланця, який лише тимчасово, до визволення вiтчизни, змiнив чорну рясу на меч. Невже ж ти, козачко моя, захочеш, щоб заради нашого щастя я втратив вiру людей, ©хню повагу до мене i щоб загинула наша свята справа? Обличчя Дарини смертельно зблiдло, але вона випросталась i скрикнула: - Нi, не хочу я того... твоя правда!.. Тiльки... тiльки... я помру, я зiв'яну в розлуцi з тобою! - додала вона ослаблим голосом, ледве чутно. - Нi! Ти не помреш, ти моя сильна, моя горда козачка, ти зумi╨ш знести розлуку й дочекатися тi╨© хвилини, коли я вiддам тобi все мо╨ життя! Дарина мовчала, тiльки ©© зблiдле обличчя виказувало, яку душевну муку вона переживала. - Та й час той пролетить швидко, непомiтно, я передаватиму вiстi про себе... - Переконував Найда дiвчину, голублячи ©© руки. - Не сумуй же, мо╨ серце. Розкажи менi краще, як ти опинилася в Лебединському монастирi, як ти вирвалася звiдти? - Коли ти прислав на хутiр гiнця з чотками, я зрозумiла, що ждеш мене!.. - Що я жду тебе сюди, у це пекло? - здивовано перепитав отаман. - Я тiльки просив тебе чимось допомогти монастиревi, а чотки послав, щоб на всякий випадок - адже пiд час вiйни все бува╨ - вони охороняли тебе... Але щоб сюди!.. Хай бог боронить... - А я зрозумiла, що ти ждеш мене тут, - палко вiдказала Дарина, - бо мiй лицар не мiг би кохати полохливо© голубки, котра хова╨ться в батькiвському гнiздi, тодi як орел з вiдкритими грудьми летить назустрiч ворогам! Найда нiжно пригорнув кохану, а вона почала йому розповiдати про всi страхiття, що пережила в Лебединському монастирi. Спочатку дiвчина говорила якось неохоче, здавалось, вона думала про щось iнше, та з кожним словом ©© дедалi бiльше хвилювали воскреслi в пам'ятi подi©. Кiлька разiв Дарина мимоволi здригалася, пригадуючи пережитий жах. Отаман мовчки слухав розповiдь панни, стискаючи ©© руку, i тiльки очi його, що похмуро блищали, свiдчили про гнiв, який кипiв у козацькiй душi; коли ж Дарина розповiла про те, як вона вбила ненависного ляха, - в очах Найди спалахнуло захоплення. - Королево моя! Орлице моя! - прошепотiв вiн жагуче. - Корона мусить прикрашати твою голову, i, присягаюся цим небом, коли на те буде божа воля - ти матимеш ©©! Дарина щасливо усмiхнулася, милуючись прекрасним обличчям коханого, яке сяяло натхненням, та нараз спохмурнiла: - Так, ти ма╨ш рацiю! - промовила вона уривчастим голосом. - Менi не можна тут залишатися... Та коли вже так судилося, вези мене куди хочеш, тiльки не в Ки©в, не до батька... - Чому не до батька? - Там на мене чека╨ ще гiрша небезпека! Батько хоче мене силомiць вiддати за росiйського полковника... вiдвезуть у Москву! - Тебе... силомiць? - обличчя Найди потемнiло. - О нi, в такому разi я не вiдпущу тебе! Я тепер не вiддам тебе нiкому! Але ж куди, куди?.. - У Мотронинський монастир: там я все-таки буду в центрi боротьби й не сидiтиму склавши руки, а доглядатиму поранених, недужих, немiчних, там уже нiхто нiчого не подума╨ - i все ж я буду ближче до тебе! - Чудово! Тобi там нiщо не загрожуватиме, монастир добре укрiплений, залишено вiйсько... я присилатиму туди вiстi, а коли дозволить час - сам прилiтатиму до кохано©. Отець Мельхiседек дуже любить тебе i вся братiя теж! Захопленi сво╨ю розмовою, Дарина й Найда не помiтили, як пiдiйшов Петро. - Батьку отамане! - промовив той голосно. - Пiймали двох лядських шпигунiв, що накажеш робити з ними? Найда швидко обернувся до Петра, обличчя його вiдразу стало суворим: - Вчинили ©м допит? - Хотiли були, та вони просять, благають, щоб привели ©х до отамана. Навiть плачуть. Дивне щось... а втiм, розмовляють по-нашому. - Ведiть! - коротко звелiв отаман. За кiлька хвилин до того мiсця, де сидiли Найда й Дарина, пiдiйшли диякон i Неживий, а за ними, оточенi козаками, серед котрих був i Петро, якiсь два невiдомi в мундирах польських жовнiрiв. Побачивши Найду, спiйманi жовнiри впали йому до нiг. - На бога, пане отамане, зглянься! - зарепетували вони, простягаючи до Найди руки. - А, сво©, запроданцi лядськi! - з презирством кинув отаман. - Якому патовi продали душу? - Служимо в коменданта Грудського замку. - Куди прямували? - У Ки©в, з паперами вiд коменданта.. - Певно, просити росiйських вiйськ для втихомирення гайдамакiв? Ах ви, негiдники, запроданцi пiдлi! - гнiвно вигукнув отаман. - Як тiльки земля вас держить на лонi сво╨му? - Спалити ©хнi папери й самих на шибеницю! - порадив Неживий. - Смерть ©м! - гукнули козаки. - На бога! - закричав старший iз жовнiрiв, кидаючись до Найди. - Хоч вислухай... одну хвилину... Якщо ти присудив нам смерть, то, ради Христа, хоч перешли в Переяслав цидулку! Я заприсягся спасiнням сво╨© душi доставити ©© туди i, коли не виконаю присяги, господи, що буде зi мною? У голосi полоненого було стiльки щирого розпачу, що Найда мимохiть зацiкавився його словами. - Од кого ж ти вiз цидулу в Переяслав? - уже м'якше спитав вiн. - Од колишнього iгумена Мотронинського монастиря, отця Мельхiседека. - Од превелебного владики? - скрикнули всi, враженi цими словами. - Де ж вiн? Чому тобi доручив везти цидулку? - У головi Найди нараз ворухнулася пiдозра. - Ану стривай, давай лишень ©© сюди! - звелiв вiн жваво. Жовнiр слухняно скинув з голови шапку i, розпоровши пiдбивку, витяг звiдти складений учетверо клаптик паперу й передав його Найдi. Один з козакiв кинувся до вогнища, що горiло поблизу, й принiс головешку. Отаман розгорнув цидулку. Усi завмерли в напруженому чеканнi. На сiрому клаптику паперу якоюсь сiрою рiдиною було написано, а скорше надряпано, кiлька слiв; незважаючи на перекошенi, ледве виднi лiтери, Найда вiдразу ж упiзнав руку Мельхiседека. - "Владико святий! - прочитав вiн уголос. - Тяжко страждаю; смертельно хворий, у кайданах жорстоких... вiддаю боговi дух свiй!.." Крик жаху, обурення й розпачу прокотився у натовпi. - Владика у кайданах! Святий боже, як же це сталося? - вигукнули разом Найда i Дарина, а за ними й решта. - О господи праведний, як сталося, - те я сам бачив... Вони, слуги проклятого Мокрицького й митрополита унiатського, привезли його до нас такого, що не можна було дивитися без слiз! На простому возi, на соломi, без шапки, босонiж; двi куцi ксьондзiвськi одежини покривали його тiло, а на ногах i на руках залiзнi кайдани, такi тiснi й важкi, що руки й ноги сердешного владики посинiли, розпухли i вкрилися ранами, груди його теж були всi в ранах, вiд отрути повипадали зуби. - Вiд отрути?! - вжахнулися Найда , й Дарина. - Хто ж йому дав ©©? Де схопили його? Розповiдай! - Отр ту ляхи давали - i не раз, та господь усе ще берiг владику, а тепер уже не знаю, що буде з ним! - Та де ж вiн, хто схопив його? - перепитав отаман. - Тепер вiн у Грудках; схопили його ляхи й челядь Мокрицького та митрополита унiатського. Схопили на днiпровськiй переправi, пограбували до останньо© нитки, .одягли в ксьондзiвську одежу, закували в кайдани й повезли в Корсунь. Там над ним глумилися всiляко, били його i канчуками, i барбарами, змушуючи пристати на унiю, не давали ©сти й пити, двiчi пiдносили отруту, та господь врятував владику... Тодi вони перевезли його в Радомишль, а звiдти до нас, у Грудки, й задумали тут замучити нещасного на смерть... Перестали давати йому ©сти й пити... Був у владики слуга вiрний, кудись подiли його, тодi я почав крадькома носити владицi ©сти й пити, та оце мене послали в Ки©в, i вiн зостався тепер сам... А губернатор та iншi ляхи, з нетерпiнням чекаючи його смертi, вирiшили якнайшвидше згубити владику й звелiли замурувати i дверi, i вiкна темницi, щоб вiн задихнувся в нiй. Я владицi заприсягся одвезти цю цидулу в Переяслав i в Мотронинський монастир, але що вона поможе?! Уже коли я ви©жджав з Грудок, почали замуровувати дверi темницi! Полонений голосно заридав. Усi стояли мовчки, занiмiвши вiд жаху та обурення... - Скiльки верстов до Грудок? - перервав моторошну тишу Найда. Обличчя його було смертельно блiде, очi горiли, як двi розпеченi жарини, голос дрижав од лютi. - За два днi доскачемо! - вiдповiв жовнiр. - Ти проведеш нас? - Хоч на край свiту! - Замок укрiплений? - Неприступний! - А скiльки жовнiрiв? - Душ iз триста. - Нас вiсiмдесят, виходить, майже по чотири жовнiри на хозака. Замок неприступний... Гм... Отже, силою не вiзьмемо... - Найда нервово прикусив вус... Усi стояли мовчки, не одриваючи вiд отамана очей. А вiн напружено щось обмiрковував... До гурту, що зiбрався коло Найди, пiдходили й пiдходили гайдамаки; товаришi пошепки розказували ©м про страшне нещастя, яке спiткало владику. Найда все ще мовчав, насупивши брови й нервово покусуючи вус. - Пане отамане, а вiйсько наше? Адже ти велiв закладати кiш у Круглому лiсi... Як же ми вiдiб'╨мося так далеко однi? - почувся з натовпу чийсь несмiливий голос. Вiд цього запитання Найда здригнувся, наче вiд удару. - Однi? - гнiвно перепитав вiн, обертаючись до натовпу. - А як же вiн один ©здив скрiзь, не шкодуючи життя свого, щоб захистити нас од ляхiв? Сором, ганьба тому, хто промовив цi слова! Коли життя владики, ╨диного заступника нашого, в небезпецi - тодi не можна думати нi про що iнше, тодi всi повиннi жертвувати сво©м життям i не зважати на небезпеку! - Усi, усi! - одностайно закричали гайдамаки. - Веди нас, батьку, життя не пошкоду╨мо, а визволимо!.. - Вiрю, дiти! - натхненно вiдповiв отаман. - I якщо господь захоче й ви докладете всiх зусиль, ми визволимо владику! - Та шкiри здирай з нас, коли на те ╨ потреба! - вигукнув диякон, мало не плачучи й потрясаючи могутнiми кулаками. - Оце дiло! - Найда мимоволi усмiхнувся й потому заговорив енергiйним, дiловим тоном: - Панове, хто з вас умi╨ розмовляти по-лядськи, та тiльки не "проще пана", а добре, як природжений поляк? Обличчя отамана палало, очi iскрилися натхненням. Усi вiдчули, що вiн захопився якоюсь смiливою думкою, i його натхнення вiдразу передалося всiм. - Я, я... i я... - залунали голоси, i з натовпу вийшло наперед кiлька бравих козакiв. - П'ять! - вiдрахував Найда. - Цiлком досить! Одягнiть же найкраще польське вбрання i лати, - бач, i згодяться лядськi цяцьки, та вiдберiть кращих коней, i причепурiть ©х пишно, по-панськи. А ви, - звернувся вiн до решти гайдамакiв, - одягнiться теж у польськi жупани, - та тiльки в простiшi, в такi, як носить ©хня челядь. - Розумi╨мо, розумi╨мо! - загомонiли козаки. - А тепер мова до тебе, пане дияконе! - сказав отаман. - Тут я! - гаркнув панотець i вийшов наперед. Найда окинув уважним поглядом могутню, широкоплечу постать диякона й промовив нiби сам до себе: - Гм... Добре... Зiйде! - i вже голосно звернувся до гайдамаки: - А чи зможеш ти, панотче, пофарбувати свою голову й бороду в чорний колiр? - Хоч у дьоготь, коли треба! - палко вигукнув диякон. - Чудово, друже, iди ж та приготуйся, а ви, хлопцi, пошукайте швидше, чи не знайдеться в нас росiйсько© купецько© одежини? Ну там зiпунiв, чи як вони звуться в них? Кiлька козакiв кинулося до нав ючених коней. - Нi, батьку, - промовив Неживий, - такого краму, либонь, в тороках не знайдеться... усе лядськi кунтушi, оксамит - Козаки незабаром повернулися й пiдтвердили слова Неживого. - От халепа! - у розпачi скрикнув отаман. - Що ж тепер робити? Без цього i вся наша справа не вигорить... - Хiба пошити? - порадив хтось. - Хто ж його зумi╨ пошити? Та й часу обмаль! - з досадою вiдказав Найда. Усi збентежено замовкли. - Стривай, батьку! - нараз порушив загальну мовчанку радiсний вигук Петра. - Через пiвгодини я тобi добуду i косовороток, i зiпунiв скiльки завгодно, - ген пiд тим гайком живуть пилипони - миттю злiтаю! Найда несказанно зрадiв. - Лети ж хутчiй! - звелiв вiн. - Добудь двi пари одежi - тiльки не грабунком, а за грошi... Одну розмiром приблизно на панну, а другу - як на отця диякона... Адже ти не вiдмовишся допомогти нам, ясновельможна панно? - звернувся отаман до Дарини, яка стояла поруч нього. - Як може пан питати! - вiдповiла дiвчина. - Лечу, батьку! Гей, хлопцi, хто зi мною? - вигукнув Петро, кидаючись до осiдланих коней. Через кiлька хвилин гайдамаки почули кiнський тупiт, який швидко вiддалявся. Усi гарячкове взялися за приготування. Поки iмпровiзованi ляхи переодягались i вбирали у розкiшнiшу збрую коней, Найда встиг вiдрядити двох козакiв у Круглий лiс до коша: вони мали повiдомити наказного отамана, щоб вiн чекав ©хнiй загiн не ранiше як за чотири днi. Не встигли ще всi попереодягатися, як здалеку долинув частий кiнський тупiт i за кiлька хвилин на галяву вилетiв Петро в супроводi двох козакiв. Поперек його сiдла лежав чималий клунок. - Добули, батьку, купили! - закричав парубок, ще здалеку переможно вимахуючи клунком. За чверть години весь загiн уже був на конях. Невеликий почет, у розкiшному польському вбраннi, оточив Найду; а трохи позаду вишикувався загiн панських челядникiв, серед котрих був i диякон, одягнений у росiйську купецьку одежу; кучеряве волосся його, пофарбоване тепер у чорний колiр i густо нашмароване ло╨м, вибивалося пасмами з-пiд шапки, а широка чорна борода робила диякона зовсiм схожим на росiйського купця. Поруч з ним гарцювала на конi й Дарина, одягнена в червону косоворотку, синю пiддьовку й такi самi шаровари. Найда окинув поглядом свiй загiн i, видно, лишився вдоволений. - Ну, панове, - промовив вiн, пiдiймаючи шапку над головою, - з богом! I не жалiти коней! Гайда! XXII Переляканий до краю Кшемуський мчав з двома ксьондзами в каруцi i тремтiв, як осиковий лист; вiн раз у раз озирався назад, шепотiв молитву й покрикував фурмановi: "Швидше!" Обидва ксьондзи сидiли мовчки, лиш один з них раз по раз стогнав, пiдтримуючи правою рукою поранену лiву. Коли каруца, гуркочучи, влетiла в мiстечко Лисянку, губернатор, страхаючись нападу хлопiв, забився в куток i, скулившись, закрив очi руками; раптом Мокрицький несамовито зарепетував: "Погоня!" Справдi, коли екiпаж ви©хав на греблю, позад нього почувся тупiт копит... Охоплений жахом, Кшемуський заволав: "На бога! Щодуху! До брами!". Заляскав батiг по спинах коней, i каруца, високо пiдскакуючи на вибоях, помчала вгору, але загiн вершникiв все ж наздогнав ©© коло самих ворiт - виявилось, на загальну радiсть, що то були не гайдамаки, а рештки губернаторсько© команди на чолi з полковником Стемпковським. Тiльки в замку, оточений шляхтою, пiсля доброго келиха меду, губернатор нарештi отямився. Один з його гостей, хоробрий полковник Пулавський, який не побажав брати участi в полюваннi на беззбройних людей, з iронiчною усмiшкою вислуховував тепер ламентацi© ' Кшемуського про невдалий похiд та несподiваний напад цiлих полчищ гайдамакiв i запорожцiв, що лише завдяки сво©й кiлькiснiй перевазi, мовляв, змогли перемогти ©хнiй невеликий загiн. Стемпковський скреготiв зубами й вимагав помсти, та Кшемуський одразу ж вiддав наказ негайно пiдготувати замок до оборони. Марно Стемпковський доводив губернаторовi, що замок i без додаткових оборонних заходiв неприступний, що без артилерi© його взяти неможливо i що лiпше, нiж затрачати на це зайву працю, сили й час - сю ж хвилину вiдрядити з ним, Стемпковським, загiн жовнiрiв i вiн розiб'╨ бунтiвникiв та гайдамакiв у Малiй Лисянцi й на самому початку погасить пожежу, навiвши жах на околицi. Але Кшемуський не слухав його й тiльки вимагав укрiплення замку та зосередження в ньому усiх сил. Крiм того, i самi жовнiри скептично ставилися до закликiв полковника, вважаючи за краще лишатися за мiцними мурами замку. Минуло кiлька днiв. До замку раз у раз в'©жджали вози, навантаженi провiантом i бойовим спорядженням, яке зберiгалося ще й в пiдвалах сусiднього базилiанського монастиря. На замкових стiнах i вежах з ранку до вечора метушилися сотнi людей. 3 кожною новою гарматою, встановленою в амбразурi бiйниць, настрiй у Кшемуського пiдвищувався i боягузтво знову поступалося мiсцем пихатiй чванливостi. Пулавський щодня поривався залишити замок та при╨днатися до кварцяного вiйська, що стояло на пiвночi Ки©вщини, але губернатор благав полковника зостатися, доки не з'ясу╨ться ситуацiя, i не давав йому для охорони навiть десятка людей. В часи, про якi тут iдеться, усього коронного вiйська в Польщi було близько вiсiмнадцяти тисяч. Воно складалося з двох частин - литовсько© та польсько©; польсько© було тiльки дванадцять тисяч, i вона, в свою чергу, подiлялася на чотири вiддiли: великопольський, малопольський, сандомирський та укра©нський, кожен пiд орудою окремого регiментаря - отже, на цiлу велику й багатолюдну Укра©ну вiйська було лише тисяч зо три; з цим вiйськом i хотiв полковник Пулавський несподiваним ударом придушити селянський бунт. Але Стемпковський вважав за ганьбу кидати проти тако© поганi солiднi сили. Тим часом чутка про бунт у Лисянцi й розгром команди Кшемуського поширювалась з блискавичною швидкiстю. Уярмлений люд, що терпiв до останнього, пiдвiв тепер голову, й од села до села покотилося: "Настав вирiшальний час!" Посесори, економи, шляхта i ╨вре©, зачувши це, притьмом кидали села й шукали притулку в найближчому замку. Кшемуський охоче приймав усiх гостей, крiм ╨вре©в, i зобов'язував кожного новоприбулого ставати пiд його корогву на захист замку, - таким чином, гарнiзон фортецi з кожним днем збiльшувався i хоробрiсть губернатора зростала. ╙вре© ж селилися в наметах пiд замковими стiнами i щодня на базарi вiд навколишнiх жителiв та втiкачiв вивiдували останнi новини, якi й передавали негайно в замок. В такий спосiб губернатор дiзнався, що в мiстечку теж двiчi збиралася громада, але що недавно й мiстечко, й села спустiли. Ця звiстка почасти врадувала Кшемуського й заспоко©ла мешканцiв замку: очевидячки, бунт селян набрав пасивного характеру, тобто вони почали тiкати од панщини, а не збиратись у ватаги для нападiв: отже, до зими шляхта встигне укрiпити сво© замки, стягне сюди короннi вiйська, а морози й голод виженуть хлопiв iз лiсiв та байракiв, i вони самi приповзуть до панських нiг... Пiсля ситого й п'яного обiду веселi гостi лисянського губернатора зiбралися у просторiй вiтальнi, опорядженiй у стилi рококо; щоб пiдтримати хороший настрiй товариства, тут же, на мармуровому столi, гостинний господар i його приймачка запалили пунш; його синiй вогник, грайливо коливаючись над масивною срiбною вазою, i самiй вiтальнi, i тим, хто оточував той жертовник, надавав яко©сь фантастично© картинностi. Шановне товариство, забувши про небезпеку, безжурно веселилося: шляхтичi примирились iз збитками цього року, сподiваючись надолужити ©х у майбутньому, а во©нiв заспоко©ло тимчасове затишшя, й вони потiшали себе думкою, що взимку розправлятимуться з "псячою кров'ю". Точилася голосна, жвава розмова. Молодшi лицарi упадали бiля дам, товариство яких тепер набагато збiльшилося - разом з шляхтичами, котрi втекли пiд захист замку, були i ©хнi жiнки та дочки. Дехто з юнакiв вихвалявся перед красним панством, що вони впень знищать схизматiв, що уже й тепер цi пси з переляку порозбiгалися, тому, мовляв, можна дати спокiй суворому Марсовi, а самим вдатися до Кiпрiди, тобто втiшатися насолодами життя; iншi нашiптували вельможним панiям про чарiвнiсть пустотливих жартiв Ерота, а деякi розважали губернаторову приймачку, запевняючи, що ©© наречений захопився здобиччю, щоб засипати кохану дощем дукатiв i кинути до ©© прегарних нiжок цiлi купи скарбiв, або ж пропонували яснiй паннi сво╨ серце й сво╨ життя. Солiднi, лiтнi чоловiки гомонiли, звiсно, про полiтику. - Як хочете, панове, - запальне говорив Стемпковський, - а моя рада - дiяти щодо цих клятих схизматiв радикально, тобто, коли вони вилiзуть iз сво©х кри©вок, не обмежуватися звичайними карами, а знищити всiх собак до ноги, та й годi! - Ого! - ущипливе засмiявся Пулавський. - Гм! А хто ж буде на нас працювати? - несмiливо запротестували господарi. - Я так i знав! - перебив ©х Стемпковський. - Я так i знав, що особистiй вигодi ви завжди вiддасте перевагу над розсудливiстю. Адже це бидло неможливо привести до iстинно© вiри... Сотнi лiт минули, i ви могли переконатися, панове, що пiдлi хлопи охочiше здихали на тортурах, нiж приймали унiю. Мокрицький глибоко зiтхнув i схилив голову. - I це бидло таке ж уперте i в баранячiй мовi сво©й, i в диких звичаях i в гадючiй пiдступностi. Коли залишити хоч малу частину цих негiдникiв, вони знову пошлодяться й створять гадючi кубла. А я не знаю. хто захоче жити серед гадюк i щодня наражатися на небезпеку бути ужаленим. Хто працюватиме?! Та населiть цi благодатнi землi мазурами, литвинами, нiмцями, сербами, молдаванами!.. - Легко сказати, - зауважив лiтнiй шляхтич з посесорiв. - А де тих переселенцiв одразу найдеш? Кожному шкода покинути хоча й убогi, але сво© на-сидженi, рiднi мiсця, а ще бiльший страх - переселитися в невiдому Палестину. От i пан, хоч як тривожно жити в нинiшнi поганi часи, а все ж не побажа╨ зараз переселитися на небо, бодай i в самiсiнький рай, пiд захистом папсько© булли... Кшемуський, почувши таке порiвняння, зареготав, а за ним i всi iншi, не виключаючи навiть самого Мокрицького. - То зовсiм iнше, - спохмурнiв Стемпковський, - туди небесне панство не допуска╨ переселенцiв для попереднього огляду, а тут - приходь i дивися, вибирай до смаку i землi, i пiльги... - Пшепрашам пана полковника, - знову заговорив посесор, - i тут не дуже вiльно й не вельми до смаку: мазури - то ╨ хлопи вельможного панства, а воно сво©х пiдданих не одпустить... Виходить, у всьому крулевствi може тiльки знайтися або мiське населення, призвича╨не до ремесел i торгiвлi, а не до тяжко© працi хлiбороба, або зубожiла шляхта, якiй гонор не дозволить анi за плугом ходити, анi за ремесло або торгiвлю взятися... А яка ж чужа держава вiдпустить сво©х пiдданцiв для змiцнення сусiда собi на погибель? - Iстинна правда, - сказав Пулавський, кивнувши головою посесоровi. - Пан ма╨ цiлковиту рацiю... Думка про заселення укра©нських степiв чужоземцями дуже давня. За сто рокiв тих переселенцiв набралося, як кiт наплакав... та й що ©х може сюди привабити? Пiльги, якi обiцяють пани? Але ж вони тимчасовi - на дванадцять, п'ятнадцять, щонайбiльше на двадцять рокiв, а пiсля цього строку переселенцi повиннi стати вiчними рабами! Але й цi пiльговi роки, опрiч сумно© перспективи, нiким не були гарантованi й цiлком залежали од сваволi власника... - Даруйте, пане полковнику! - скипiв Стемпковський. - Цi пiльговi умови занесено в земськi книги й гарантуються законом! - Ха-ха-ха! - розсмiявся Пулавський. - Закони в Польщi? Обов'язковiсть законiв у Коронi для шляхтича! Пан, звичайно, жарту╨? - Я не жартую! - пiдвищив голос Стемпковський i кинув на полковника визивний погляд. - Вельми радий, - спокiйно усмiхнувся Пулавський, - i я жадаю, з свого боку, серйозно подiлитися з шановним паном, який посiда╨ високе становище у вiйську, i з шляхетними лицарями мо©ми думками; вважаю, що ми - в родинному колi й можемо розмовляти вiдверто, не дратуючись i не ображаючись, коли я висловлю думки, хоч i непопулярнi серед шляхти, ба навiть протилежнi ©© традицiям, але знайденi мною на сторiнках нашо© бурхливо©, сповнено© блиску й сумних помилок, iсторi©... Скрiзь однi й тi ж самi симптоми нашо© тяжко© хвороби, що до того ж швидко прогресу╨: це крайнiй его©зм i брак усякого громадянського почуття й активно© любовi до вiтчизни... - Але ж це образа... Його мосць занадто вже! - почулося серед слухачiв стримане ремство. Стемпковський слухав мовчки, зцiпивши зуби; Мокрицький зiтхав, а жiноцтво, яке базiкало з сво©ми кавалерами, сумно притихло й почало прихильно дослухатися до слiв молодого полковника. Його вiдкрите обличчя було збуджене, темнi очi палали благородним вогнем, а гучний голос проникав у серце кожного. - Нiкого я не думаю ображати, а хочу сказати правду й порадитися з друзями, як нам з такою правдою жити далi? - упевнено провадив Пулавський. - Якщо я помиляюсь, переконайте мене в iншому, тiльки справжнiми фактами, дiлом, а не пустопорожнiми вигуками. Адже ми дорослi люди, i кожен iз нас, на пiдставi шляхетсько© вольностi, ма╨ право думати вiльно, як йому велить розум, а не якийсь королiвський чи навiть папський декрет. - Так, такi Шляхтич вiльний, як птах! - пiдхопили слухачi, яким, видно, припав до серця останнiй аргумент Пулавського. Панна Кшемуська встала й почала наливати в келихи мальвазiю, гречно подаючи ©х гостям. - Так, так! Audiatur et altera pars! - промовив губернатор i, пiдiйшовши до сво╨© дружини, тихо спитав: - Чого ти така сумна? Адже, хвалити бога, ми в цiлковитiй безпецi, а пани полковники лише фiлософствують. - Нi, не слова полковника засмутили мене, - зiтхнула панi губернаторова, - вiн дуже щира людина, а гнiтить мою душу журба... надто сьогоднi. Сон бачила, - стишила вона голос. - Менi приснився наш загиблий Стась... Дорослий зовсiм, ставний, пишний лицар... - Ох! - закрив очi рукою Кшемуський. - Йому було б нинi рокiв iз двадцять... Нi, що це я, бiльше, двадцять три... - Двадцять чотири, - крадькома витерла очi панi. - Вiн стояв передi мною i з таким докором дивився менi в вiчi, а потiм прошепотiв голосом, вiд якого душа моя здригнулася: "Поглянь, - каже, - мамо, що зi мною зробив рiдний батько!", розгорнув жупан i показав сво© груди - вони були пробитi нижче вiд родимки-зiрочки, а крiзь рану було видно, як трiпотiло його розшматоване серце... я скрикнула вiд жаху i прокинулась... Матко найсв╨нтша! Вiн i тепер мов живий, сто©ть передi мною iз страшною раною в грудях, блiдий, скривавлений! - i панi Кшемуська глухо заридала, закривши хусткою зрошене слiзьми обличчя. Гостi неодмiнно звернули б увагу на цю сцену, та всi вони юрмилися коло мармурового стола, приймаючи з рук молодо© вакханки келихи й гучно вихваляючи ©© за мистецьке приготування "напою богiв". - Заспокойся, заспокойся, моя кохана, - шепотiв схвильований губернатор. - Навiщо сво╨ горе показувати чужим людям? Ми його майже двадцять рокiв хова╨мо в грудях, час уже й звикнути... Адже мертвого не воскресиш!.. А нашого бiдолашного хлопчика уже й костi зотлiли. Викрали недолюдки, вбили й труп забрали. I тiльки одна помста лишилася на втiху! - Але ця помста й там, у чистилищi, завда╨ нещасному лише зайвих мук! - Ми для його заспоко╨ння багато жертвували на монастирi, посилали в Рим... Все для душi невинного немовляти... - Ой, не кажи так; не кажи! - сливе крикнула Кшемуська. - Я не хочу вiрити, що вiн помер, менi все зда╨ться... - Ох, кохана, це тебе бентежать тi та╨мничi листи, котрi ми iнодi отриму╨мо... Але то витiвки якогось заклятого ворога, щоб роз'ятрити наше горе... - Ой ╙зус-Марiя! Хiба серце матерi може забути таке горе?.. - Тихiше, тихiше, моя люба, моя кохана! Завтра по синовi вiдправимо в монастирi лiтiю. Ходiмо, перед товариством треба бути твердими й сильними!.. Та панi Кшемуська не змогла повернутися до гостей, а пiшла у сво© поко©... Пiсля голосних похвал молодiй господинi й перших ковткiв товариство, з келихами в руках, посiдало й трохи притихло. - З загального дозволу! - пiдвищив голос Пулавський. - Ми слуха╨мо пана, - процiдив крiзь зуби Стемпковський, вiдчуваючи, що Пулавський знов скаже щось вороже його переконанням. - Панове! - почав полковник. - Я сказав, що переселенцi не можуть мати певностi у виконаннi панами сво©х зобов'язань, що нi гродськi, нi земськi книги не можуть бути в тому гарантi╨ю - i це щира правда; скажу навiть бiльше: у нашому крулевствi закону нема╨ зовсiм або, лiпше сказати, вiн для шляхти нiщо! I у вiдповiдь на гомiн, який зчинився навколо, Пулавський рiзко повторив: - Так, нiщо - отже, я висловився цiлком слушно, що у нас законiв нема╨! Для того, щоб закон виконувався, потрiбна сила, а на яку силу спира╨ться наш закон? На державу?! Вона нами обдерта, пограбована й править за iграшку зажерливим сусiдам! Вiйська в не© всього-на-всього тисяч п'ятнадцять-шiстнадцять, а на кожен край не набереться й трьох тисяч... голодних, обiдраних. Прибутки з кварти коронних ма╨ткiв падають, бо тi ма╨тки всякими способами захопила шляхта, а сама вiдмовилася платити податки: ergo, казни держава теж не ма╨! Хiба не правда, що наша Корона нещасна, безсила жебрачка? Не тiльки магнат, а й середньо© руки шляхтич дужчий за короля, не кажучи вже про якийсь там гродський суд. Та, признатися щиро, хiба хто-небудь з нас пiдкориться вироку такого суду? Та кожен з нас iз сво╨ю надвiрною командою розжене i суд, i суддю вiдшмага╨ за вирок не на свою користь! Схвальний смiх був вiдповiддю на цi слова. - Злота воля! - вигукнув хтось. - Ех, воля! - сумно похитав головою Пулавський. - Сваволя, а не воля!.. Цiлковите безправ'я й безладдя... кулачне право! А ще кажуть, що Польща безладдям сильна! Вельми сильна! От ви кричите, панове, що плювати вам на бидло, що те смiття можна мiтлами розмести, канчуками розiгнати, розчавити чоботом... Гай-гай! А якщо воно все пiднiметься, то нас розчавить... далебi! - Pater noster! - крикнув, сплеснувши руками, Мокрицький. - Нi, ми розчавимо тих гадюк, i католицька церква восторжеству╨! - Ще не вмерло шляхетне лицарство! - палко вигукнув молодь. - Усе це слова... Все це пориви юного серця... А от гляньте, що робиться кругом i яких заходiв вжива╨ беззуба Корона й могутнi речники лицарсько© свободи! Всi знають, що вже з весни почалося загальне заворушення, що до нього спричинилися безмiрнi насильства над вiрою, над майном i особою трудiвника. Що ж ми зробили? Для приборкання заколотiв нiчого лiпшого не придумали, як вдатися iз скаргами до московсько© царицi, щоб вона втихомирила нашi домашнi нелади, а Коронi сво©й ми вiдмовили навiть у субсидi© для збiльшення кiлькостi кварцяних вiйськ, для виплати грошей жовнiрам... Що ж це за сила, коли вона неспроможна впоратися з хатньою бiдою! Та кожен з наших сусiдiв легко загарбав би нас! I не безладдям сильнi ми, а вза╨мним недовiр'ям сусiдiв... А як тiльки вони порозумiються, то вiд старо© славно© Польщi й слiду не залишиться! - Пан - злобний пророк! - просичав Стемпковський. - I не патрiот! - процiдив Мокрицький. - Не зрозумiв, видно, тi╨© велико© мiсi©, яку поклав на Польщу Всевишнiй... - Вогнем i мечем поширювати католицьку вiру? Чи не вам, превелебний отче, доручив ту мiсiю Всевишнiй? Так, вiн свого единородного сина, бога, послав на землю, щоб провiстити всiм любов i братерство... А ви обража╨те бога, приписуючи йому прагнення до насильства! Iдеал християнства - свобода духу, лагiднiсть, покiрливiсть, прощення кривд, молитва за ворогiв... а ви ангела нiжно© любовi перетворили на демона нетерпимостi й злоби, з закривавленим обличчям, iз знаряддями тортур у руках... - О, то дисидентськi наклепи! - заволав Мокрицький. - Найсв╨нтша панна! Справдi, наступають останнi часи, коли вже й шляхетнi лицарi стають дисидентами! - I ладнi захищати права бидла, того дикого звiра, здатного лиш до пияцтва, грабунку та люто©, скажено© помсти, яка не милу╨ нiчого й нiкого! Це ганьба! - обурився Стемпковський, не стримавши ненавистi до вiльнодумства Пулавського. - Дикий звiр, невиправний ненависник! - гостро кинув Пулавський. - А хто його таким зробив? Ми! Звiдки темному людовi брати приклад, кого наслiдувати? Нас, панiв! Погляньмо ж на себе: хiба вельможнi пани не чинять грабiжницьких на©здiв на сво©х же братiв? Хiба нашi лицарi не тiшаться справжнiсiнькими грабунками й не здобувають собi розбо╨м багатства, а то й не пристають отаманами до гайдамакiв? Хiба не переодягаються хлопами й не одягають сво© команди в сiряки, щоб, пiд виглядом гайдамакiв, палити й грабувати околишню шляхту?.. Скажете - нi?.. А Юзеф Монасинський, Казимир Глодич, Ян Башевич?.. Та що шляхта! Прiори монастирiв у нас збирають розбiйницькi банди й грабують... навiть католицькi монастирi, а то ще наймають для розбою i короннi вiйська!.. Я не вигадую, ясновельможний пане офiцiале! Згадайте горезвiсного Хому Кше-совського, Iгнацiя Конiжицького! То як же серед страхiтливих, кривавих бешкетiв кидати камiнь у темних пригнiчених смердiв, коли вони беруть приклад з гонорового панства? Слова Пулавського були такi влучнi й правдивi, що нiхто прямо не ризикнув йому заперечувати. Мокрицький i Стемпковський кидали на полковника лютi погляди, мимрячи прокляття; губернатор роздратовано смикав свого вуса, дами збентежено похнюпили голови, але молодь була на боцi Пулавського, вiдомого сво╨ю мужнiстю й шаленою вiдвагою. А втiм, незабаром серед покаянно© тишi почулися нарiкання, якi швидко iз самовиправдань обернулись на ворожi звинувачення. - Шановний пан iще забув до списку лицарiв при╨днати й Левандовського, який очолив хлопський бунт, - зауважив Кшемуський. - Пан полковник так висловлювався про хлопiв, схизматiв i взагалi про всiх... не знаю вже, як пановi при╨мнiше ©х назвати, що, може, й сам не вiд того, щоб стати гетьманом чернi?.. - Годi! - вставши, рiзко зупинив Стемпковського Пулавський. - Спростовуйте мене, доводьте помилковiсть наведених мною фактiв скiльки завгодно, але ображати себе безглуздими пiдозрами я не дозволю! Пулавський нi перед якою небезпекою не пасував, меч Пулавського вiдомий ворогам, Пулавський не ховався вiд служби Речi Посполитiй у сво©х ма╨тках, як iншi; коли Пулавський рiзко заговорив, то це вiд сердечного болю, вiд усвiдомлення, що гине кохана ойчизна, гине вiд наших же рук, якi пограбували ©© для сво╨© особисто© вигоди! Пулавський вола╨ до честi й гонору синiв Польщi, закликаючи ©х рятувати свою матiр, а хто цьому не вiрить, той нехай схрестить свою шаблю з мо╨ю! Стемпковський позеленiв од злостi, зрозумiвши, що виклик адресовано йому, i чуючи схвальний гомiн у всiх кутках вiтальнi, але прийняти той виклик не вiдважився. Губернатор виручив його з непри╨много становища: - На бога, панове! Окраса нашого лицарства! - заговорив вiн стривожено, звертаючись то до Стемпковського, то до Пулавського. - Ви наша ╨дина опора... Але в цю мить до свiтлицi поквапно ввiйшов гайдук i перепинив сварку: - Ясновельможний пане! Жидки прибiгли до брами з якоюсь страшною звiсткою... Впустити? - Веди ©х до мого кабiнету, - тремтячим голосом звелiв губернатор i вийшов слiдом за гайдуком. Усi затихли в напруженому чеканнi, передчуваючи щось лихе. Господар недовго барився. Вiн увiйшов до свiтлицi блiдий, iз перекривленим вiд жаху обличчям. - Бiда, панове, погибель! - прошепотiв Кшемуський, хапаючись рукою за високу спинку крiсла. - Тисячi запорожцiв вдерлися до нашого краю, усе поспiльство повстало й згуртувалося в гайдамацькi загони, вибравши собi за ватажкiв Залiзняка i якогось мiфiчного ченця Найду; у Мотронинському монастирi освячено ножi... I от учора бунтiвники взяли Чигирин... Всю шляхту вирiзано... А сьогоднi, зараз, горять Млi©в i Смiла! - Ой рятуйте! - зарепетували дами; почулися ридання та iстеричнi викрики. Молодь кинулася втiшати жiноцтво; старi хрестилися й зiтхали, Мокрицький голосно почав читати молитву. Стемпковський розлючено скреготав зубами. - Нема чого, панове, занепадати духом! - пiдвищив голос Пулавський. - Гроза збиралася давно, а ми безтурботно бенкетували... То вiзьмiмося ж за дiло хоч тепер, коли вже вдарив перун! Тутешнiй замок неприступний, а тому ви, окраса нашого життя, пишнi панi й чарiвницi панянки, можете бути цiлком спокiйнi!.. - Еге ж, замок мiй... те╨... замок - фортеця, - забелькотiв i губернатор, силкуючись пiдбадьорити себе й перейнятися вiрою в слова Пулавського. - I менi тут нiякий дябел не страшний, як бога кохам! - Та й ми сво©ми грудьми й шаблями посто©мо! - загукала молодь, брязкаючи острогами й шаблями. - О, me miserum! - вигукнув Мокрицький. - Усьому злу причиною той баламут Мельхiседек!.. Я давно казав, що проклятого попа треба знищити, та його ясна мосць, пан бiскуп, усе не зважувався... Ох, правда, я й сам мiг дати наказ, та схибив... Меа culpa, mea maxima culpa! А заварив кашу цей схизматський пес, ця бестiя! Вiн усюди ©здив iз скаргами - i в Ки©в, i в Петербург, i до Варшави; вiн скрiзь розсилав iз свого схизматського гнiзда бунтiвникiв i шпигунiв, вiн вигадав байку i про Найду: нiбито цей чернець ╨ Богун, якому господь послав Мафуса©лiв вiк i якого призначив стати на чолi повстанцiв... Бараняче бидло повiрило цiй байцi й носиться нинi з тими героями, як дурень iз ступою... Але я присягаюсь iм'ям найсвятiшого папи, що цього головного пророка, цього хлопського месiю Мельхiседека знищу, розчавлю... i всi ©хнi надi© розсиплються на порох! Днiв три тому я одержав звiстку, що мотронинський iгумен подався до Гервасiя у Переяслав i що його мало не схопили бiля Сокиринцiв, та вiн вислизнув, - але це йому вдруге не вдасться!.. I я його скараю на горло! Ось навiть зараз по©ду туди... - А я того Найду посаджу на палю!.. Бий мене триста перунiв, коли не посаджу! - вигукнув Стемпковський. - Так! Поражу пастиря, i розбредуться вiвцi! - напутливе промовив Мо-крицький. - Ось що, панове! - владним голосом заговорив Пулавський. - Я негайно вирушаю в Радомишль, де сто©ть наше кварцяне вiйсько, i примчу з ним сюди... Треба вдарити зненацька й приголомшити ворога! - Цiлком слушно, - пiдхопив Стемпковський. - I я по©ду з паном колегою! - Хай зiйде на вас beneditio! - пiдняв руки Мокрицький. - Я теж ©ду разом з вами, панове, пiд вашим крилом!.. - I гайда зараз же! Тепер жодно© хвилини гаяти не можна! - вирiшив Пулавський. - Але, ласкавi панове, браття мо©! - запротестував губернатор. - Як же ви мене залиша╨те самого... в розпалi пожежi? - Шановний пане! - вiдповiв Пулавський. - Цю твердиню захища╨ хоробрий i досвiдчений комендант, а ми вмi╨мо битися тiльки в чистому полi. Крiм того, гарнiзону в пана бiльш нiж досить... Я навiть побоююсь, що пiд впливом поганих звiсток усе околишн╨ й дальн╨ шляхетство злетиться сюди, так що й мiсця для всiх не вистачит