, що я в захватi вiд ©© тортiв), залишила мене лайдакувати. Акуратно поклавши вiдкриту книжку на полишене нею мiсце (книжка зайшлась у хвилеподiбному русi, та всунутий олiвець зупинив гортання сторiнок), я перевiрив, чи в безпецi ключ; вiн поко©вся в доволi незатишному мiсцi, а саме пiд старою, але коштовною безпечною бритвою, яку я вживав, поки жiнка не придбала менi iншу, кращу й дешевшу. Треба б спитати: Чи надiйно захований ключ пiд цi╨ю бритвою, в бархатному футлярi? Футляр лежав у скринi, де я зберiгав дiловi папери. Чи можна влаштувати безпечнiше? Як дивно, що важко що-небудь сховати - зокрема коли жiнка те й робить, що пересува╨ речi. 22. Наскiльки пригадую, минув цiлий тиждень з нашого останнього купання, коли полуднева пошта принесла вiдповiдь вiд друго© мiс Фален. Вона писала, що тiльки-но вернулась в пансiонат Св. Алгебри, з похорон сестри: "Евфiмiя суттю нiяк не оклигалась пiсля полому стегна". Що ж стосу╨ться дочки панi Гумберт, вона честиво повiдомила, що для вступу цього року вже запiзно, та що вона (здравствуюча Фален) майже не ма╨ сумнiву, що може прийняти ©© до школи, якщо пан та панi Гумберт привезуть Долорес у сiчнi. Райський перепочинок! Наступного дня, по снiданку я завiтав до "нашого" лiкаря, симпатичного невiгласа, чи╨ вправне обходження з хворими й повна довiра до двох-трьох патентованих лiкiв успiшно маскували байдужiсть до медицини. Той факт, що Ло мала вернутись у Рамздель, дивно осявав печеру майбутнього. Я волiв привести себе у цiлковиту готовнiсть на час здiйснення цi╨© подi©. Власне, я почав кампанiю ще до того, як Шарлотта прийняла сво╨ жорстоке рiшення. Менi потрiбна була впевненiсть, що коли моя звабна дiвчинка повернеться, я матиму змогу тi╨© ж ночi, а потiм нiч у нiч, допоки не вiднiме ©© в мене Св. Алгебра, присипляти двi живi iстоти так ╢рунтовно, щоб жодний звук i жодний доторк не могли б перебити ©х сон. Протягом липня я робив дослiди з рiзними снодiйними засобами, випробовуючи ©х на Шарлоттi, великiй любительцi пiгулок. Остання доза, яку я ©й дав (вона думала, що це слабий препарат брому для промащення ©© нервiв), звалив ©© на цiлих чотири години. Я вмикав радiо на всю його силу. Направляв ©й в обличчя найслiпучiший промiнь фалiчно© форми лiхтарика. Штовхав, тер, смикав, цюкав - i нiщо не зривало риму ©© спокiйного й мiцного дихання. Одначе, вiд тако© просто© дi© як поцiлунок в ключицю, вона прокинулась умить, свiжа й чiпка, як восьминiг (я ледь врятувався). Значить, не годиться, подумав я; слiд набути чогось надiйнiшого. Спочатку д-р Байрон не повiрив, коли я сказав, що його лiки не впорались iз мо©м безсонням. Вiн порадив менi спробувати його ще кiлька разiв i на хвилину вiдволiк мою увагу, почавши показувати менi сiмейнi фотографi©: в нього була приваблива дiвчинка доллiних лiт; та я зрозумiв, що вiн прагнув провести мене, й зажадав, щоб вiн менi прописав якнайсильнiше з iснуючих снодiйних. Порадив грати в гольф, - та врештi-решт погодився дати менi засiб, який "не мiг не подiяти", й, пiдiйшовши до шафки, балакун витяг з нього скляну рурку з бузково-синiми набiйчиками, оперезаними з одного краю тьмяно-фiалковою смужкою. Це був за його словами новий засiб, щойно пущений в продаж i призначений не для неврастенiкiв, котрих можна заспоко©ти й ковтком води, якщо взятись умiючи, а тiльки для великих безсонних митцiв, яким необхiдно вмерти на кiлька годин, щоб жити в столiттях. Я люблю шити в дурнi лiкарiв, i хоча я радiв усерединi, поклав у кишеню пiгулки зi скептичним низанням плечима. Мiж iншим я мав бути з ним напоготiв. Одного разу, з зовсiм iншо© нагоди, я кепсько обмовився - пригадав свою останню санаторiю, й менi здалося, що вiн нашорошивсь. Аж нiяк не прагнучи до того, щоб Шарлотта чи будь-хто iнший довiдався про цей перiод мого минулого, я пояснив якнайшвидше, що я мав здiяти деякi дослiдження в божевiльнях для роману. Та хай йому; одне ╨ безсумнiвним, пройда мав гарненьке дiвчатко. Та ж дивно помислити - всi вони тепер ╨ старими, сiмнадцятирiчними... Я вийшов вiд нього в найчудовiшому настро©. Самим пальцем керуючи жониним авто, я доброзично котив додому. Рамздель був на загал не позбавлений зваби. Цвiркотiли цикади; бульвар був щойно политий. З шовковистою гладкiстю, я звернув униз нашою крутою вуличкою. Якимсь чином усе цього дня складалось так вдало. Так синьо й зелено. Я знав, що яскрiло сонце, тому що нiкельований ключ стартера вiдбивався в передньому склi, i я знав, ╨ рiвно пiв-на-чверту, тому що сестра милосердя, яка щодня приходила масажувати стареньку Вiзавi, дрiбцювала вниз повз вузьку панель у сво©х бiлих панчохах i чоботах. За звича╨м, iстеричний сетер колишнього лахмiтника атакував авто при спуску, й, за звича╨м, мiсцева газета лежала на ╢анку, куди ©© щойно жбурком достачив Кеннi. Напередоднi я припинив режим вiдчуження, який я сам собi прописав, i зараз я видав веселий клич, сповiщаючий мо╨ прибуття, водночас вiдкриваючи дверi вiтальнi. Повернута до мене каштановим шиньйоном над вершково-бiлою ши╨ю, в тiй же бiлiй блузцi й тих же темно-червоних штанях, якi були на нiй у день нашо© першо© зустрiчi, Шарлотта сидiла на покуттi письмового столу й шкварила лист. Ще не випустивши дверну клямку, я повторив свiй клич вiтання. ╞© рука припинила писати. З секунду Шарлотта сидiла нерухомо; за тим поволi обернулась на стiльцi, поклавши лiкоть на його ввiгнуту спинку. ╞© обличчя, знiвечене тим що вона зазнавала, не являло собою при╨много видива. Впираючи погляд в мо© ноги, вона почала мовити: "Гидка Гейзиха, товста курва, стара вiдьма, капосна мамця, стара... стара дурка... ця стара дурка все тепер зна╨... Вона... вона..." Моя прекрасна звинителька урвала, ковтаючи свою отруту й сльози. Що саме Гумберт Гумберт сказав - чи намагався сказати - не ма╨ значення. Вона вела далi: "Ви - чудовисько. Ви ╨ огидний, пiдлий, зловмисний брехун. Якщо ви наблизитесь до мене, я закричу в вiкно. Геть вiд мене!" Тут знову, гадаю, можна облишити те, що бурмотiв Г.Г. "Я по©ду сьогоднi ж. Усе це ваше. Та тiльки вам не вдасться нiколи знову побачити це негiдне дiвчисько. Забирайтесь геть з цi╨© кiмнати". Читачу, я пiдкорився. Я пiднявся в мiй екс-напiвкабiнет. Руки в боки, я постояв цiлком нерухомо й у повнiй самовладi, споглядаючи з порогу по╢валтований стольчик: шухляду було висунуто, з-вiд шпарини висiв, зачепившись борiдкою поторований нарештi ключ, iншi рiзнорiднi домашнi вiдмички лежали на стiльницi. Я перейшов через подест у подружню спальню Гумбертiв i зимнокровно перевiв мiй щоденничок з-пiд перини в свою кишеню. По чому я вiдправився вниз, та зупинився напiвдорозi: вона розмовляла телефоном, дрiт якого в цей день був випадково сполучений iз штепселем у ©дальнi. Хотiв був послухати, що вона говорить: скасувала якусь замову й вернула до вiтальнi. Я вiдсапнувся й через передпокiй пройшов до кухнi. Там я вiдкоркував пляшку шотландського вiскi (перед скотчем вона нiколи не могла втриматись). За тим я перейшов до ©дальнi й звiдти, через напiвпрочиненi дверi, подивився на широку спину Шарлотти. "Ти розбива╨ш мо╨ життя й сво╨", сказав я спокiйно. "Обмiркуймо справу, як двi культурнi людини. Це все твоя галюцинацiя. Ти, Шарлотто, не сповна розуму. Цi записи, що ти ©х знайшла, самi лише начерки до роману. Тво╨ iм'я i ©©, були взятi випадково. Тiльки тому, що впали на перо. Ти подумай про це, а я принесу тобi випити". Вона не вiдказала й не обернулась, далi скаженим темпом пишучи, що писала. Вочевидь, третiй за рахунком лист (два вже запечатаних, з накле╨ними марками, приготованi були бiля не© на столi). Я вернув до кухнi. На кухнi я витяг двi склянки (до Св. Алгебри? До Лолiти?) й вiдiмкнув електричний холодильник. Той люто ревiв на мене, поки я вивiльняв з його серця лiд. Написати всю штуку наново. Хай перечита╨. Подробиць вона не пам'ята╨. Змiнити, пiдробити. Написати уривок роману й показати ©й або зоставити лежати на виду? Чому iнодi крани так страшенно скиглять? Жахливе становище, правду сказати. Цеглинки льоду - цеглинки для твого iграшкового полярного ведмедика, Ло! - видавали трiскотливi, нестямнi звуки в мiру того, як гаряча вода з-пiд крана визбавляла ©х вiд металевих комiрок. Я поставив обидвi склянки поряд, налив у них вiскi й додав у кожну по унцi© сельтерсько© води. Шкода, що наклала заборону на мiй любий джинанас. Холодильник рикнув i гуркнув. Несучи склянки, я пройшов до ©дальнi й крiзь дверi вiтальнi, тепер ледь прочиненi, так що я не мiг просунути лiктя, сказав: "Я приготував тобi скотч". Вона не вiдгукнулась, навiжена курва, i я поставив склянки на буфет бiля телефону, який наразi задзвонив. "Говорить Леслi - Леслi омсон", сказав Леслi омсон, котрий полюбляв купатись на свiтанку: "Мiсiс Гумберт, сер, потрапила пiд авто, i вам би краще прийти найхутчiш". Я вiдповiв - можливо не без обурення - що моя дружина цiла й неушкоджена, й усе ще тримаючи слухавку, вiдмахнув дверi в поштовху й сказав: "Ось вiн тут, Шарлотто, говорить, що тебе вбили". Та жодно© Шарлотти в вiтальнi не було. 23. Я вибiг назовнi. Iнший бiк круто© нашо© вулички являв собою незвичайне видовище. На пологий газон мiс Вiзавi вз'©хав великий, чорний, глянсовий Пакар, круто завернувши туди через панель (на якiй горбився зронений картатий плед), i стояв там, полискуючи на сонцi, з розкритими наче крила дверками та з колесами, глибоко втореними в букс. Правобiч вiд воза, на акуратнiй муравi схилу, сивоусий старець, вельми пристойно вбраний (сiрий двобортовий костюм, краватка метеликом в бiлу горошину), лежав горiлиць, здвинувши довгi ноги, наче воскова фiгура росту звичайного мерця. Менi треба виявити поштовх, розряд, блискавку митт╨вого враження чередою слiв; ©х речовинне накопичення на сторiнцi псу╨ самий спалах, гостру ╨днiсть картинки: пагорбок пледу, машина, старик-мумiя, масажистка старухи, яка бiжить з крохмальним шелестом, тримаючи в руцi напiвпорожню склянку, назад до веранди, де пiдперта перинами, полонена, дряхла мiс Вiзавi лементувала, втiм, не досить гучно, щоб заглушити рiвномiрний гавкiт лахмiтникового сетера, який переходив вiд одного гурту людей до iншого - чи то до сусiдiв, вже скупчених на тротуарi, бiля картато© штуки, чи то назад до авто (яке йому нарештi вдалось зацькувати), чи то до гурту, зiбраного на газонi, складеного з Леслi омсона, двох полiцiянтiв i кремезного добродiя в рогових окулярах. Тут я мушу пояснити, що незабарна поява дорожньо© полiцi© (не збiгло й двох хвилин по нещастю) була наслiдком того, що патрульники в цей самий час чiпляли штрафи на автiвки, незаконно запаркованi в провулку, неподалiк вiд нас; що один в окулярах був Фредерiк Бiель молодший, водiй Пакара; що його сiмдесятирiчний батько, котрого масажистка щойно вiдпоювала на скошенiй травi, де вiн лежав скошеним, так би мовити, банкiром, був не глибоко зомлiлим, але зручно й меодично оговтувався вiд легкого серцевого нападу або зможностi такого; й нарештi, що плед на тротуарi, де жона так часто вказувала менi з незадоволенням на кривi зеленi трiщини, приховував понiвечений труп Шарлотти Гумберт, котру пере©хав (а потiм i протягнув кiлька футiв) автомобiль Бiелiв у ту мить, коли вона бiгла через дорогу, щоб кинути три листи в поштову скриньку, яка була на краю дiлянки мiс Вiзавi. Цi листи пiдняла й передала менi гарненька дiвчинка в брудному рожевому платтячку, i я перетворив ©х на шмаття, роздерши в кишенi штанiв. Три лiкарi й подружжя Фарло незабаром прибули до мiсця подi© й почали порядкувати. Вдiвець, людина, надiлена неабиякою самовладою, не ридав i не рвався. Вiн нiби трохи похитувався, це правда; та вiн розтуляв вуста тiльки на те, щоб повiдомляти тi свiдчення й давати тi роз'яснення, якi були безумовно необхiднi в зв'язку з упiзнанням, оглядом i вiдвозом покiйницi, тiм'я котро© являло собою кашу з кiсток, мозку, бронзуватого волосся й кровi. Сонце було ще слiпучим, коли друзi, добрий Джон i заплакана Джоана, поклали вдiвця у лiжко в Доллi в кiмнатi; самi ж, щоб бути поблизу, влаштувалися в спальнi Гумбертiв на нiч - котру не знаю, чи добродiйно провели, як вимагала врочистiсть нагоди. Не бачу причини сповiльнятись - у цiй дуже спецiальнiй працi - на передпохоронних формальностях, якi вимагали уваги вiд мене, й на самому похоронi не менш скромному, нiж не так далеке весiлля; та декiлька епiзодiв, якi стосуються тих чотирьох-п'яти днiв, таки слiд вiдзначити. У першу нiч мого вдовування я був такий п'яний, що спав так само мiцно, як те дитя, яке було спало в цьому лiжку. Наступного ранку я насампочаток обстежив клаптики листiв, що зостались у мо©й кишенi. Вони надто ретельно змiшались, щоб ©х можна було роздiлити на три завершених тексти. Гадаю, що слова "...i ти спробуй знайти його, адже я не можу купувати..." були з листа до Ло. Деякi листи нiбито вказували на намiр Шарлотти бiгти з Ло в Паркiн╢тон або навiть назад у Пiскi, аби коршак не схопив ©© дорогоцiнне ягня. Iншi шматки й скравки (аж нiяк не припускав, що мав такi дужi кiгтi) явно дотичили прохання прийняти дiвчинку не в пансiонат Св. Алгебри, а в iншу, також закриту, школу, про яку казали, що ©© виховнi прийоми такi суворi, нудьгавi й сухi (хоча в проспектi згадувався крокет пiд iльмами), що заслужили школi прiзвиська Виправний Заклад для Шляхетних Панн. Трет╨, на кiнець, послання було безсумнiвно адресоване менi. Я розiбрав такi шматочки фраз, як "...можливо, пiсля року розлуки я з тобою...", "...о, мiй коханий, о мiй...", "...або, може бути, я помру..." Та взагалi, те, що я наскубав, було не дуже змiстовно: рiзнi фрагменти цих поквапних послань були так само сплутанi в мо©х долонях, як основнi ©х частини у бiдно© Шарлотти в головi. Джон мав на той день побачення з клi╨нтом, а Джоанi треба було нагодувати собак, отже я був тимчасово позбавлений товариства мо©х друзiв. Добряки побоювались, як би я не покiнчив з собою, залишений без нагляду, й не маючи iнших знайомих, котрi могли б ©х замiнити (мiс Вiзавi злягла, сiмейство Мак-Ку лагодило будування нового дому в далекому районi, Чатфiльдiв щойно викликали в пiвнiчний штат у зв'язку з лихом, яке сталося з ©х власним кревним), до мене вiдрядили Лу©зу та Леслi пiд виглядом потреби допомогти менi розiбрати й упорядкувати силу осиротiлих речей. В хвилину найчудовiшого натхнення я показав милим i легковiрним Фарло (разом iз якими я дожидав приходу Леслi на платне побачення з Лу©зою) аматорський знiмочок, знайдений мною серед Шарлоттиного майна. Стоячи на валунi, вона посмiхалась крiзь розвiяне вiтром волосся. Фотографiя вiдносилась до квiтня 1934-го року, пам'ятна весна! При©хавши того року до Америки в справах, я мав нагоду провести кiлька мiсяцiв у Пiскi. Ми познайомились - мiж нами зав'язався необережний роман. Я, нажаль, був одружений, вона була нареченою Гейза. По мо╨му поверненнi в ╙вропу, ми листувались через спiльного друга, нинi покiйного. Джоана прошепотiла, що до не© дiйшли деяки чутки - й подивилась iще на знiмок, i дивлячись далi на нього, передала його Джоновi, й Джон вийняв люльку з рота й теж поглянув на привабну, легковажну Шарлотту Беккер, i повернув свiтлину менi. Потiм вони на кiлька годин вiд'©хали. В пiдвалi Лу©за з вуркiтливим смiхом гудила собi свого кавалера. Не встигли Фарло вiдбути, як завiтав до мене священнослужитель з сизим пiдборiддям - i я спромiгся до мiнiмуму скоротити iнтерв'ю, оскiльки це було до виконання без того, щоб не образити його почуттiв i не збудити його пiдозр. Так, маю намiр присвятити все життя добробутовi дитини. От, до речi, той хрестик, який Шарлотта Беккер менi подарувала, коли ми обидво╨ були молодими. В мене ╨ кузина в Новому Йорку, ╢речна стара панна. Я там з нею знайду хорошу приватну школу для Доллi. О хитрющий Гумберт! До вiдома Леслi та Лу©зи, котрi за мо©м (що виявилось правильним) пiдрахунком повиннi були доповiсти про це Джону та Джоанi, я пречудово розiграв незвичайно гучний мiжмiський монолог телефоном, симулюючи розмову з Шерлi Хольмс, начальницею табору "Ку". Коли повернулись Джон та Джоана, то я без труду провiв ©х повiдомленням, яке навмисно схвильовано й безладно пробурмотiв, що, мовляв, Лолiта пiшла з промiжною групою на п'ятиденну екскурсiю, i з нею неможливо сполучитись. "Боже мiй", вигукнула Джоана, "що ж нам робити?" Джон вiдказав, що все надзвичайно просто - вiн улашту╨, щоб тамтешня полiцiя негайно розшукала екскурсантiв - це в них i години не вiзьме; вiн, до речi, сам добре зна╨ мiсцевiсть та - "Послухайте", вiв далi вiн, "чому б менi одразу ж не з'©здити туди на авто, а ви поки переспите з Джоаною" (насправдi, останньо© фрази вiн не додав, та Джоана так палко пiдтримала його пропозицiю, що це могло розумiтись). Я розiграв iстерику. Я вчав заклинати Джона нiчого не починати. Сказав, що не мiг би витримати зараз постiйну присутнiсть дiвчинки, яка плаче, чiпля╨ться за мене, - така вона вразлива, подiбний струс може вiдбитись на ©© майбутньому, психiатри проаналiзували такi випадки... Запала раптова тиша. "Та що ж, ваша ласка", проговорив, нарештi, Джон доволi сухо. "Тiльки, зна╨те, я таки був другом i порадником Шарлотти. Й по всьому хотiлося б знати, що ви, власне, збира╨тесь з дiвчинкою робити". "Джон!" крикнула Джоана. "Вона його дочка, а не дочка Гарольда Гейза, хiба тобi не ясно? Бiдний Гумберт - справжнiй батько Доллi!" "Розумiю", сказав Джон, звернувшись до мене. "Перепрошую. Розумiю. Ось воно що. Я не одразу второпав... Це, звичайно, спрощу╨ справу. Що намовля╨ вам серце, то й добре". Вбитий горем батько пояснив, що вiдправиться за крихкою донькою одразу з поховання, а за тим спроможеться ©© розважити перебуванням у цiлком iншому середовищi - майне з нею, либонь, до Ново© Мексики чи до Калiфорнi© - якщо тiльки не покiнчить з собою, звичайно. Настiльки художньо змалював я супокiй доконечного вiдчаю, затишок перед нестямним спалахом, що бездоганнi Фарло увезли мене до себе. В них був непоганий для Америки сховок, i це послужило менi на користь, бо я боявся безсоння - й примари. Тепер менi слiд пояснити справжню причину, за якою я хотiв тимчасово тримати Долорес у вiддаленнi. Природна рiч, що спочатку, коли Шарлотта тiльки-но постала лiквiдованою i я повернувся до себе непiдлеглим батьком, i залпом проковтнув обидвi мною приготованi склянки вiскi, й навздогiн ©м вiдправив пiнту-iншу свого джинанаса, й замкнувся у ваннiй, спасаючись вiд сусiдiв та друзiв - я мав одне лишень на думцi й у кровi, а саме усвiдомлення того, що всього за кiлька годин, тепленька, русява, i вся моя, вся моя, Лолiта в мо©х обiймах буде проливати сльози, i я почну ©х осушувати скорiше, нiж ©© очi будуть ними повнитись. Та допоки я стояв проти дзеркала, весь червоний, з розширеними зiницями, Джон Фарло делiкатно постукав i спитав, чи я в доброму станi, - i я враз уторопав, що з мого боку було б безглуздям допустити ©© повернення в цей дiм, де сновигало стiльки чужих клопотунiв, ладних вiдняти ©© в мене. Та й сама навiжена Ло могла-бо - як знати? - раптом виказати глупу недовiру, нечекану неприязнь, смутний острах i тому подiбне - й прощавай навiк, у саму мить торжества, чарiвна нагородо! До речi про нав'язливих людей: менi з'явився ще один вiдвiдувач, люб'язний Бiель (той самий, котрий лiквiдував мою дружину). Солiдний i серйозний, схожий якось на допомiжного ката, сво©ми бульдожими брилами, чорними очками, окулярами в важкiй оправi й вивернутими нiздрями. Його впустив Джон, котрий потiм залишив нас, прикривши дверi з величезним тактом. Гладко почавши з того, що у нього двiйня в одному класi з мо╨ю пасербицею, мiй карикатурний гiсть розгорнув немов сувiй велику дiаграму, на якiй ним були позначенi всi подробицi катастрофи. Це був "захват", як висловилася б моя пасербиця, iз силою поважних стрiлок i пунктирних лiнiй, проведених рiзного кольору чорнилом. Тра╨кторiю панi Г.Г. вiн iлюстрував серi╨ю маленьких силуетiв, на кшталт маленьких фiгурок, кадрових учениць вiйськово-допомiжного корпусу, якi уживають для наочностi в статистицi. Дуже ясно й переконливо цей шлях сполучався зi смiливо накресленою звивиною, яка зображала два слiдуючих один за iншим повороти, з яких один був здiйснений Бiелiвським возом, щоб обминути лахмiтникового сетера (не показаного на дiаграмi), а другий, що в перебiльшеному виглядi повторював перший, мав на метi запобiгти лиху. Поважний чорний хрестик позначав мiсце, де акуратний маленький силует нарештi лiг на панель. Я пошукав, чи не ма╨ вiдповiдно© позначки на схилi, де вiдлежувався великий восковий батько мого вiдвiдувача, та позначки не виявилось. Втiм, старий розписався на документi, як свiдок, пiд пiдписами Леслi омсона, мiс Вiзавi й деяких iнших. Олiвець Фредерiка з точнiстю й легкiстю колiбрi перелiтав з одного пункту в iнший, мiрою того як вiн демонстрував свою цiлковиту неповиннiсть та нерозсудливу необережнiсть мо╨© дружини: в ту секунду, як вiн об'©хав собаку, Шарлотта послизнулась на свiжополитому асфальтi й упала вперед, мiж тим як ©й слiд було вiдсахнутись назад (Фред показував як саме, сильно сiпнувши сво©м пiдбитим ватою плечем). Я сказав, що вiн, звiсно, не ╨ винним, i розстеження пiдкрiпило мою думку. Сильно дихаючи крiзь напруженi чорнi нiздрi, вiн засмучено потрусив головою, водночас трясучи мою руку; потiм, виказуючи вишукану свiтськiсть i джентльменську шир, зголосився сплатити витрати похоронного бюро. Вiн очiкував мо╨© вiдмови. З п'янким вдячним схлипом я пристав на його пропозицiю. Нiби недочувши, вiн роздiльно повторив ним сказане, та я знову йому подякував, iще палкiше, нiж перед тим. У результатi цього страхiткого побачення, мо╨ душевне занiмiння знайшло на хвилину деяке визволення. То й не дивно! Я на власнi очi побачив маклера долi. Я притулився до само© плотi фортуни - до ©© бутафорського плеча. Вiдбулась сяйлива й жахлива мутацiя, i ось що було ©© знаряддям. Серед складних подробиць узору (кваплива ╢аздиня, слизька брукiвка, дурний собака, крутий узвiз, великий вiз, йолоп за кермом) я смутно вирiзняв власний мiзерний внесок. Якби не глупство (чи iнту©тивна генiальнiсть!), через яку я зберiг свiй щоденник, волога очей, видiлена внаслiдок мстивого гнiву й розпаленого самозакохання, не заслiпила б Шарлотту, коли вона кинулась до поштово© скриньки. Та навiть i так, нiчого б, можливо, не ско©лось, якби непохибний рок, синхронiзатор-примара, не змiшав би в сво©й ретортi авто, собаку, сонце, тiнь, вогкiсть, слабкiсть, силу, камiнь. Бувай, Марлено! Потиск долi (ваговито вiдтворений Бiелем у прощаннi) вивiв мене з помертвiння. I тут я заридав. Панi та панове присяжнi, я заридав! 20 24. Iльми й тополi повертались до рiзко навального вiтру хитливими спинами й грозова хмара чорнiла над бiлою вежею рамздельсько© церкви, коли я роздивився востанн╨ перед вiд'©здом. Для невiдомих пригод я залишав мертвотно-блiдий будинок, де винайняв кiмнату десять тижнiв тому. Вже спущенi були жалюзi - недорогi, практичнi жалюзi з бамбука. "Верандам i внутрiшнiй оздобi будинку ©х розкiшний матерiал нада╨ модерного драматичного характеру", говорив прей-скурант. Пiсля цього небесна обитель ма╨ видатись доволi-таки голою. Крапля дощу впала менi на кiстку руки. Я вернувся в будинок за чимось, поки Джон складав мо© валiзи у вiз, й тодi виникла курйозна рiч. Не знаю, чи достатньо я пiдкреслив в цих невеселих нотатках особливу, саме-таки запаморочливу дiю, яку цiкавий вигляд автора - псевдо-кельтичний, привабно-мавпячий, мужнiй, iз домiшкою чогось хлоп'ячого - справляв на жiнок будь-якого вiку та стану. Звiсно, такi заяви вiд першо© особи можуть видатись смiшними; та час вiд часу я змушений нагадати про мою зовнiшнiсть читачевi, як декотрий професiйний романiст, який дав персонажевi який-небудь кунштик або собаку, бачить себе змушеним пред'явити цього собаку або цей кунштик всякий раз, коли даний персонаж з'явля╨ться. Стосовно мене цей прийом мiстить, певно, в собi глибокий сенс. Смеркове чарування мо©х рис ма╨ залишатись у полi зору читача, котрий бажа╨ по-справжньому зрозумiти мою повiсть. Недолiтня Ло млiла вiд шарму Гумберта, як млiла вiд корчувато© музики; доросла Лотта любила мене iз владною, зрiлою пристрастю, котру нинi жалiю й поважаю в бiльшому ступенi, нiж дозволено сказати. Тридцятиоднорiчна Джоана Фарло, будучи цiлковитою неврастенiчкою, дуже-таки, вочевидь, закохалась у мене. В ©© красi було щось рiзке, iндейське. Засмага в не© була теракотова. ╞© губи були як великi червоногарячi слимаки, й коли вона вибухала сво©м характерним гавкаючим смiхом, то показувала великi тьмянi зуби й безкровнi ясна. Вона була дуже висока на зрiст, носила або сандалi© й вузькi штанцi, або широкi спiдницi й балетнi пантофлi; пила скотч у будь-якiй кiлькостi; двiчi викинула; вигадувала оповiдання про тварин для юнацтва; малювала, як вiдомо мо╨му читачевi, озернi види; вже носила в собi зачаток рака, вiд якого мала вмерти два роки по тому. Вона здавалась менi безнадiйно незглядною. Судiть же про мiй переляк, коли за кiлька секунд до мого вiд'©зду (ми з нею стояли в передпоко©) Джоана взяла мене за скронi сво©ми завжди тремтячими пальцями й зi сльозами в яскраво-синiх очах спробувала, без великого успiху, присмоктатись до мо©х вуст. "Побережiть себе", сказала вона, "та поцiлуйте за мене доньку". Удар грому прокотився через весь дiм, i Джоана додала: "Можливо, де-небудь, коли-небудь, за менш жахливих обставин ми ще побачимось". (Джоано! Чим би ти не була, в мiнус-просторi або в плюс-часi, вибач менi все це - беручи й цi дужки). Хвилину по тому я вже обмiнювався з нею i з ним прощальними потисками, на вулицi, й усе кружляло, летiло перед початком бiло© зливи, й фургон з матрацем з Фiладельфi© самовпевнено котився вниз до опустiлого будинку, й пилюка бiгла й вилась по тiй самiй траурнiй плитi, де Шарлотта, коли для мене припiдняли плед, з'явилась лежачи клубочком, iз зовсiм нестронутими очима, з iще вологими чорними вiями, злиплими, як тво©, Лолiто! 25. Здавалося б тепер, коли всi перепони були усунутi й передi мною вiдкрилась перспектива безмежно© втiхи, я мiг подумки вiдкинутись назад iз подихом солодкого полегшення. Eh bien, pas du tout. Замiсть того, щоб нiжитись в промiннi всмiхнено© фортуни, я був пройнятий чисто етичними сумнiвами й страхами. Наприклад: чи не вiзьмуть люди за дивину, що Лолiту так уперто не допускали до участi нi в радiсних, анi в жалобних сiмейних учтах? Як пам'ята╨те, вона не була присутня на нашому весiллi. Та ось ще до цього: якщо прийняти, що нi в чому не винну жiнку знищила простягнута хтозна звiдки довга волохата рука збiжностi, чи не могла вона в нехристиянську хвилинку забути вчинок сво╨© правицi й шуйцею передати Лолiтi чиюсь несво╨часну записку спiвчування? Правда, звiт про пригоду з'явився тiльки в рамздельськiй газетцi; його не було нi в Паркiн╢тонських вiдомостях, нi в Клаймаксовому вiснику; мiсцевi смертi позбавленi федерального iнтересу, а табiр "Ку" знаходився не в нашому штатi; та я не мiг припинити в'являти, що якимсь чином Доллi Гейз вже повiдомлена й що в той самий час, коли я за нею ©ду, невiдомi менi друзi мчать ©© в Рамздель. Ще тривожнiшим вiд усiх цих домислiв та пiклувань було те, що Гумберт Гумберт, скорозлiплений американський громадянин темного ╨вропейського походження, не зужив жодного заходу для того, щоб стати законним опiкуном дiвчинки (дванадцяти рокiв i семи мiсяцiв од народження), залишено© вiд його покiйно© жони. Чи насмiлюсь ужити таких заходiв? Я не мiг приборкати подрог, коли траплялось менi уявити собi голизну свою, здушену та╨мничими статутами в нищiвно рiзкому свiтлi цивiльних законiв. Мiй план був дивом первiсного мистецтва: я вирiшив, що махну в табiр "Ку", скажу Лолiтi, що ©© матiр лагодиться на серйозну операцiю в неiснуючiй лiкарнi й по цьому буду кочувати з мо╨ю напiвсонною нiмфеткою з одного готелю до iншого, поки матiр буде поволi, але напевно одужувати й нарештi помре. Та по дорозi до табору я вiдчув зростаючий неспокiй. Мене гнiтила думка, що вона може вже й не бути там або я знайду замiсть безтурботно© Лолiти залякану сирiтку, що вимага╨ з плачем присутностi будь-яких близьких приятелiв сiм'©. Подружжя Фарло, слава богу, вона ледве знала, та чи не могли бути iншi, менi невiдомi, особи? Врештi-решт, я намислив улаштувати оту мiжмiську розмову, яку я недавно так вдало симулював. Падав сильний дощ, коли я зупинився при панелi в спотвореному негодою передмiстi Паркiн╢тона, майже перед роздорiжжям, одне вiття якого лягло в обхiд мiста й вело на шосе, перетинаюче ланцюг пагорбiв в напрямку озера Клаймакс i табору "Ку". Вимикнувши мотор, я не менш як хвилину просидiв у возi, надихаючись i дивлячись на дощ, на залиту панель, на гiдрант, що являв собою безладну тумбу, вкриту грубим шаром червоно© та срiбно© фарби, яка простягла червонi цурпалки, щоб ©х мiг вiдлакувати дощ, який мов стилiзована кров стiкав по ©© геральдичних кайданах. То й не дивно, що ╨ заборонено стояти автомобiлям бiля цих страшних маленьких калiк. Я пустив знову мотор й пiд'©хав до телефонно© буди. Коли нарештi остання з потрiбних монет iз дзеньком провалилась, дозволивши iншому голосу вiдгукнутись на мiй, я отримав сюрприз. Шерлi Хольмс, начальниця табору, повiдомила менi, що в понедiлок (того дня була середа) моя Доллi пiшла зi сво╨ю групою на екскурсiю в гори й верне тiльки проти ночi. Вона запросила мене при©хати наступного дня. Запитала, чи не трапилось чого? Не хапаючи подробиць, я вiдповiв, що мою дружину перевезли до клiнiки, що ©© стан серйозний, та що вона ма╨ бути готовою ©хати зi мною завтра вдень. Нашi голоси розпрощались пiд грiм гарячих доброзичень, i внаслiдок якогось оригiнального вибраку в механiзмi, всi мо© монети вивалились назад з автомата, з тим дзеньком, який супроводжу╨ великий виграш на гральних машинах в Невадi. Це мене розсмiшило попри прикру потребу вiдстрочити щастя. Спитати б, чи не було це раптове видiлення, це судомне повернення грошей якимось чином пов'язане в розумi Мак-Фатума з тим, що я вигадав екскурсiю, перш нiж довiдатись про не©? Що далi? Я завернув у торговий район Паркiн╢тона й решту дня (погода прояснiла, цiле мiсто мiнилося скляним полиском) присвятив набуттю привабних обнов для Ло. Господи, на якi примхливi покупки штовхнула Гумберта властива йому в цi днi пристрасть до картатих тканин, яскравих ситцiв, шлярок, пишних коротких рукавчикiв, до м'яко© плiсировки, сукенок, тiсно прилягаючих зверху й дуже широких знизу! Покохав я Лолiту, як Вiрджинiю - По, I як Данте - свою Беатрiче; Закружляли дiвички у широких спiдничках: Штанцi, ах! - Не вiд гарного звичаю! Ласкавi голоси питали мене, що саме я волiв би бачити? Купальнi вбрання? Ма╨мо ©х всiляких тонiв: рожева замрiя, матовий аквамарин, бузкова голiвка, червоний тюльпан, чорний кан-кан. А як щодо пляжних речей? А чохли? Не треба чохлiв. Я з Ло завше ©х не зносили. Одною з вказiвок у цiй справi прислужився менi антропометричний запис, зроблений ©© матiр'ю в день, коли виповнилось Л. 12 рокiв (читач пам'ята╨, я гадаю, книжку "Знай свою дитину"). Я мав враження, що, через невиразну спонуку заздростi й антипатi©, Шарлотта долучила деiнде зайвого дюйма та зайвого фунта; та через те, що нiмфетка пiдросла за останнi сiм мiсяцiв, я вважав, що в цiлому можу довiритись цим останнiм сiчневим вимiрюванням: у стегнах - двадцять дев'ять дюймiв; обсяг ляжок (з-пiд само© сiдницi) - сiмнадцять; обсяг литки та шия по колу - одинадцять; обсяг грудей - двадцять сiм; обсяг лiктя - вiсiм; стан - двадцять три; на зрiст - п'ятдесят сiм; вага - сiмдесят вiсiм африканських фунтiв; будова - видовжена; КРР (коефiцi╨нт розумового розвитку) - сто двадцять один; робачкiв вiдросток - не вiдтятий (слава богу). Окрiм цих вимiрювань, я, звiсно, бачив перед собою Лолiту з близькою до галюцинацi© яснiстю; й тому що у мене без упину горiло плекане мiсце посеред грудно© кiстки, там де ©© ╨двабиста макiвка десь два рази дiйшла до рiвня мого серця, й тому що я не розлучався з вiдчуттям ©© тепло© ваги на мо©х колiнах (внаслiдок чого я завше "носив" Лолiту, як жiнка "носить" дитину), я не дивувався, коли в подальшому з'ясувалось, що мо© вирахунки ╨ бiльш-менш правильнi. До того ж, я нещодавно вивчив каталог лiтнього вбрання, що дозволило менi вибирати нiби знавцю рiзкi гарненькi речi: спортивне взуття, тапцi, туфельки, з зiм'ято© лайки для зiм'ятих дiвчаток тощо. Нафарбована продавчиня в чорному, котра допомагала менi вдовольняти всi цi гострi потреби, обертала батькiвську науку й поганий опис розмiру на комерцiйний евфемiзм "менше середнього". Iнша, старша вiд не©, в бiлiй сукнi, з театральним гримом, здавалось, ╨ дещо приголомшена мо©ми пiзнаннями в галузi мод для молодшого поколiння; думала, можливо, що я живу разом з цирковою карлицею; а тому, коли менi показали спiдничку з двома "пiкантними" кишеньками спереду, я умисно поставив на©вне чоловiче питання й був нагороджений усмiшками й демонстрацi╨ю того, як iззаду дiяла застiбка-блискавка. Мене також всiляко потiшили всiлякi трусики й плавки, в яких примари мiнiатюрних Лолiт горзали, плюхкались, ©здили на сiдничках по всьому прилавку. Ми завершили оборудку двома скромними паперовими пiжамами з круглим комiром фасону "учень рiзника". Рiзника Гумберта. ╙ щось мiичне, чаклунське в оцих великих крамницях, де, якщо вiрити об'явам, конторська дiвчина може вбратись для всяко© нагоди дня - вiд ранкового приходу на службу до вечiрнього виходу з кавалером, i де ©© сестричка може замилуватись вовняним светром, мрiючи про той день, коли вона, вдягнувши його до школи, змусить битись серця вiдсталих гiмназистiв. Пластиковi манекени в натуральну довжину, що зображали кирпатих дiтей iз бежевими, оливковими, буро-веснянковими личками фавенят, напливали на мене з усiх бо-кiв. Я раптом помiтив, що я ╨диний покупець в цьому доволi та╨мничому мiсцi, де я рухався, як риба в зеленуватому ак-варiумi. Я чуяв, що дивнi думки впадають на розум млосним кралям, супроводжуючим мене вiд прилавка до прилавка, вiд пiдводно© скелi до буявища морських рослин, i вiдбиранi мною ремiнцi й браслетики падали, здавалось, з русалкових рук у прозору воду. Нарештi, я купив грацiйну валiзу, звелiв покласти в не© всi мо© покупки й вiдправився до ближчо© харчевнi, вельми задоволений проведеним днем. Якимсь чином у зв'язку з цим тихим поетичним свiтлом добiрних товарiв спав менi на згадку готель зi знадливою назвою "Спочин зачарованих мисливцiв", який спом'янула Шарлотта незадовго до мого розкрiпачення. З-вiд путiвки я з'ясував, що вiн розташований в Брайслaндi - вiдлюдному мiстечку за чотири години ©зди вiд лолiтчиного табору. Я мiг би подзвонити, та боячись, що втрачу владу над голосом i зайдуся в манiрному кваканнi ламаною англiйською мовою, я вирiшив замовити на наступну нiч телеграфом кiмнату на два лiжка. Який я був безпорадний, непевний, смiшний, казковий принц! Як посмiються з мене деякi з мо©х читачiв, дiзнавшись про мо© клопоти зi складанням телеграми! Що сказати: Гумберт i донька? Гумбур╢ з маленькою донькою? Гумбер╢ i нелiтня донька? Гомбур╢ i його дитя? Кумедна похибка, що на останку виявилась в телеграмi - це лiтера „╔" в кiнцi iменi - збереглась нiби телепатичне вiдлуння мо©х коливань. А за тим, в оксамитовiй мряцi лiтньо© ночi, мо© мрi© над припасеним мною чар-зiллям. О, скнара Гумберт! Чи не був вiн сущим "зачарованим мисливцем" з чарiвною амунiцi╨ю? Чи мiг вiн дозволити собi, аби розсiяти демонiв безсоння, сам-один спробувати одну з цих аметистових капсюлiв? ╞х усiх було сорок - сорок ночей удвох iз крихким створiнням, сплячим поряд з мо©м пружно-бiйним серцем... Чи мiг я в пошуках сну позбавити самого себе однi╨© тако© ночi? Певна рiч, нi! Надто була коштовна кожна з цих лилипутових слив, кожний мiкроскопiйний планетарiй з його живим розсипом зiрок. О, дайте менi хоч разок порозчулитись! Я так втомився бути цинiком! 26. Мене не вiдпуска╨ головний бiль в iмлистому повiтрi цi╨© склоподiбно© цiмрi, та я не здамся. Написав вже понад сто сторiнок, а нi до чого не договоривсь. Мiй календар ста╨ плутаним. Я по©хав за нею десь на серединi серпня 1947-го року. Нi, зда╨ться, бiльш не можу. Серце, голова - словом, все погано. Лолiта, Лолiта, Лолiта, Лолiта, Лолiта, Лолiта, Лолiта, Лолiта. Повторюй це iм'я, набирачу, поки не скiнчиться сторiнка. 27. Все ще в Паркiн╢тонi. Ледве вдалося заснути на годинку. Прокинувся вiд безглуздого й страшенно виснажливого злучання з маленьким, волохатим, зовсiм менi не вiдомим гермафродитом. На той час була шоста година ранку, й менi раптом спало на думку, що, мабуть, незле по©хати в табiр ранiше, нiж домовлено. Я мав про©хати ще близько ста миль, а потiм добиратись до Iмлистих Гiр i Брайсланда. Якщо я сказав, що при©ду за Доллi в серединi дня, то лише тому, що моя нетерпляча уява вимагала скорiшого наступу милосердно© ночi; та тепер менi стали бачитись всiлякi ускладнення i я весь iздригався на думку, що за час вiдстрочки вона може раптом отак собi й подзвонити в Рамздель. Проте, коли о дев'ятiй тридцять ранку я спробував завести мотор, виявилось, що батарея наказала довго жити, й було опiвднi, коли нарештi я залишив Паркiн╢тон. Я домчав до мiсця свого призначення о-пiв-на-третю; полишив авто в сусiдньому гаю, де розбишацького вигляду рудий хлопчисько в зеленiй кошулi похмуро тiшився на самотi старовинною грою - накиданням здаля пiдкiв на вбитий у землю кiл. Вiн мовчки вказав менi на тинькуватий будиночок, де була контора табору; менi довелось, завмираючи з хвилювання, вислуховувати впродовж кiлькох хвилин пронозливi спiвчування табiрно© начальницi, неохайно©, життям подряпано© жiнки з iржавого кольору волоссям. Вона сказала, що Доллi склалась, i готова ©хати; що дiвчинка зна╨ про хворобу матерi, та не зна╨, наскiльки це серйозно. Чи не хоче пан Гейз, тобто пан Гумберт познайомитись iз табiрними наставниками? Або поглянути на будиночки, де помiщенi дiвчатка? Кожен з них ма╨ назву одного зi звiрят Вальтера Дiснея. Або оглянути Головний будинок? Дiвчатка саме зараз скiнчають прикрашати ©дальню до вечiрки (мабуть, потiм Шерлi Хольмс розповiсть кому-небудь: сердега аж сполотнiв). Хочу з хвилину продляти цю сцену з усiма ©© дрiбницями й роковими подробицями. Карга, що випису╨ розписку, скребе голову, висува╨ шухляду столу, сипле здачу на мою нетерплячу долоню, потiм акуратно розкладаюча поверх монет декiлька асигнацiй, з бадьорим вигуком: "а ось iще десять!"; фотографi© дiвчаточок; ще живий квiтчастий метелик, надiйно приколотий до стiнки (вiддiл природознавства); обрамований диплом табiрно© дi╨тистки; мо© дрижачi руки; вiдгук, приготований старанною начальницею на поведiнку Доллi Гейз за липень ("вельми задовiльно; цiкавиться плаванням i веслуванням"); шум дерев i пташинi спiви, й мо╨ калатливе серце... Я стояв спиною до вiдкритих дверей i раптом вiдчув приплив кровi в голову, почувши за собою ©© подих i голос. Вона з'явилась, тягнучи свою пiдстрибуючу валiзу. "Здраст╨, здраст╨", i стала сумирно, позираючи мене лукавими, радiсними очима й привiдкривши нiжнi вуста, на яких вигравав трохи дурненький, та на подив звабний усмiх. Була вона тонкiша й вища, й на мить менi намарилось, що обличчя ©© подурнiшало в порiвняннi з уявленим знiмком, який я