акливо. Й чарка сто©ть перед ним, зда╨ться, неторкана, налита доповна. "Чи не захворiв вiн часом?" - з тривогою подумалось Iннi. Якась пригнiченiсть почувалася в ньому, внутрiшня криза. Гомiн застолля для нього зараз, видно, далекий, щось людину мучить. Курить та й курить, час вiд часу схмурю╨ свого крутого, плугом лiт поораного лоба... Iнна якось мимоволi переймалась до гостя спiвчуттям. Якi там свiти, коли людина ця й зараз цiлий власний свiт носить у собi, свiт нерозгаданий, розтривожений, чимось недоступний для iнших. I це той дядя Андрон, що колись, як дiвчина була ще маленькою, при©здив у Кура©вку збадьорений, забавляв Iнну рiзними жартами, той, у кого вона не раз сидiла на плечi, бiгала за ним повсюди хвостиком та сама зачiпала до жартiв, дражнилась до нього смiшною, десь вiд старих пiдхопленою пiсенькою: Ой ти, ткач-ниткоплуг, А я королiвна!.. Тодi в не© ще виходило "кололiвна"... Не щадять людину лiта, такий короткий вiк людський. ╙ в ньому буяння весен, ╨ вiнець лiта, але налягають потiм i осiннi тумани, ©хня холодна невiдворотнiсть. Який-небудь десяток рокiв роздiля╨ Ягнича-старшого з його сестрою (вона була наймолодша в сiм'©, з усiх сестер ╨дина зосталась), та все ж мама й зараз ще трима╨ться, сьогоднi ось просто розцвiла, а вiн... Руки Ягнича-старшого лежать на столi. За довгi рейси, за роки труда на них утворились бугри-вузолля, мабуть, такi наростали в тих давнiх, галерних, що надовго були прикутi залiзними ланцюгами до весел. - Хоч би заспiвали! - знов гукнула заводiйкувата Нелька. - Невже отак мовчунами i сидiтимем? - З чого вам спiвати? - засмiялась котрась iз дiвчатдоярок. - Шуби ж для вас i цього разу нема. - Нащо менi шуба! Хоч сама без шуби, зате моя хата в "шубi"! Правда ж, Гурiйовичу! - I Нелька рвучко обняла за шию моряка. - Мода вже на шуби вiдiйшла, ви менi краще дубльонку привезете, еге ж, дядечку? А нi - то син скоро привезе. Вiн же в мене цього лiта збира╨ться поступати. Агiтую, щоб iшов у торговельне, а вiн в одну душу: нi, в морехiдку! Заворожили ви, Гурiйовичу, його сво©ми чучелами. - У ту морехiдку ворота вузькi, - спохмура пiдкинула тiтка Василина, аж чорна з лиця вдова одного з двоюрiдних Ягничiв. - А котрий i потрапить, то швидко звiдти вилiта╨. Хай навiть буде вiн i вчительський син. Це був прямий натяк на Вiктора Веремi╨нка, i натяк досить безтактний: Iнна вiдчула, як густо зашарiлась. - Мiй, якщо потрапить, то вже не вилетить, - гордовито сказала Неля за свого. - У шкiльнiй виробничiй бригадi перед веде, торiк, ви ж зна╨те, на районних змаганнях по оранцi став чемпiоном... Так це ж по степу, а по морю вiн борозну ще рiвнiшу прокладе!.. - I знов лестиво зазирнула Гурiйовичу в його коротко пiдстриженi вуса. - У вас же там, дорогесенький, всюди рука, поспособствуйте!.. Орiонець мовчав. Хотiв би застерегти, що хай не сподiва╨ться там ©© хлопець на легкий хлiб. У морехiдцi так само, як i на "Орiонi", зустрiча╨ не мама з медом на устах - ринда сувора його там зустрiне! Могутню владу ма╨ та ринда-дзвiн, пiдвiшена на подвiр'© морехiдки, щоб регулярно вiдбивати склянки, щоб не лишати хлопцям часу для байдикувань! Ганятиме вона хлопця, як солоного зайця, всюди гудiтиме йому сво╨ю нещадною литою мiддю, чатуватиме кожну курсантську хвилину. Не встигнеш зарядку зробити - уже мерщiй, хлопче, до навчання, в класи, де ждуть тебе хащi таблиць, екрани, лоцi©, всяке хитромудре приладдя... По секундах розписане все курсантське життя вiд рання й до ночi, на ногах вiд пiдйому i аж доки вiдпустять вас "в екiпаж", що, попросту кажучи, ╨ звичайним гуртожитком, хоча кiмнати в ньому звуться кубрики... - Чи, може, справдi й не рипатись? - одверто дiлилася Неля сво©ми сумнiвами. - Може, хай спробу╨ в оте друге, в риболовецьке? - Пришли його до мене, я сам з ним поговорю, - буркнув орiонець. Джухнула бiля двору машина, при©хав Чередниченко. Механiзатори, як за мовчазною командою, враз пiдвелися. Господар дому Ягнич Федiр стояв попереду, лицем до вулицi, готовий, зда╨ться, взяти на себе вiдповiдальнiсть за всiх. Був вiн зараз рясно зрошений потом не менше, нiж на комбайнi, i, наче йому комiр тиснув (хоч уся шия вiдкрита), все поводив сюди-туди сво╨ю круглою, на мiцних в'язах головою. - Ось де вони рекорди ставлять, - пiдходячи, сказав з удаваною сердитiстю голова. - Що це ви, хлопцi, надумали? Жнива в розпалi, а ви тут бенкетувати? - Та ми, та ми... - замикав господар двору, знiяковiло усмiхаючись. - Ви ж бачите, хто тут у нас... - Та бачу, бачу, - суворо спрямував Чередниченко погляд на орiонця. - Ти, зривщику старий, надумав жнива нам зiрвати? Не мiг вибрати кращого дня? Ну, та де ж тебе дiнеш. - I, вже повеселiлий, ступнув уперед, насунувсь на гостя: - З прибуттям. Вони мiцно обнялись, почоломкались. Механiзаторам не треба було вдруге нагадувати, як ©м повестись: без прощань, без зайвих розвiтань, один по одному та з двору, i за хвилину тiльки пофуркали врiзнобiч ©хнi мотоцикли, що досi стояли, попритулявшись пiд штахетником. Жiноцтва теж незабаром поменшало, лишилися з стороннiх тiльки Неля та сусiдська молодиця, - обидвi, перекочувавши на веранду, про щось там перешушукнулися з господинею, а потiм, уже не чiпаючи нi гостя, нi голови, непомiченi вислизнули з двору. Тим часом зовсiм звечорiло, груша оповилась тiнню, мати ввiмкнула надвiрну лампочку, щоб падало свiтло з веранди, щоб краще було видно бесiдникам одне одного, - не щодня ж зустрiча╨ людина свого давнього товариша, друга молодостi. Зостались вони тепер за столом удвох - Ягнич та Чередниченко. Iнна з чемностi вiдсiла вiд них, примостилась iз стiльцем за грушею, але й не далi, бо ж цiкаво було ©й послухати цих двох побратимiв (так вона ©х назвала в думцi), подивитись, як сходяться люди пiсля одного перевалу лiт. - Ну то як воно? Ще пiдстрибу╨ш? - звернувся Чередниченко до друга, i в голосi його виразно прохопилась тепла нота. - Якраз це той, що пiдстрибу╨, - орiонець запалив сигарету й похнюпивсь. - Не тi вiтри повiяли, чи чого ти зажурився, моряче? Невже в чинi понизили? Набуянив? Чи, може, в Марселi з моряками за французьких дiвчат побився? - I, не дiставши вiдгуку на жарт, серйозно спитав: - У вiдпустку надовго? - Надовго, - глухо вимовив Ягнич. - Доки й дух iз грудей. - Та ти що? - аж сахнувся вiд нього Чередниченко. - Що ти верзеш? - Оце ж i верзу... - Невже списали? Та як вони без тебе!.. Бо ж ти там, здавалось, прикипiв навiки... - А виявилось - не вiчний... Приймай свою грамоту i - за борт, чоловiче... - Ягнич понуро втупився у край столу. - Кура, брат, кура... I це останн╨ було видихнуте так важко, з такою глибиною болю й розпуки, що Iнна жахнулась. Нiхто стороннiй не втямив би, що то воно за "кура". Нiби шифрограму, зрозумiлу лише для двох вта╨мничених, виповiв Ягнич товаришевi цю давню чабанську примовку. Був колись у них дiд-чабан на прiзвище Лебiдь, кура©вський мудрець, йому нiбито належало авторство. Приходячи зi степу в осiнню негоду, з гирлигою, в мокрому дубленому сiряку, мав звичку вiдповiдати, коли хто цiкавився його життям та самопочуттям: "Кура, брат, кура..." Тлумачити, що то за "кура", можна було по-всякому, на рiзнi лади, скажiмо, що злющими, пронизливими вiтрами повiяло в степах, чи що ноги крутять, спати не дають, чи що чабанський вiк того Лебедя невблаганно наближа╨ться до яко©сь крайньо©, найкрайнiшо© межi... Деколи Iннi й ранiш доводилось чути про ту загадкову "куру", мовилось про не© коли з жартом, а коли з легким присмутком, але щоб так, як зараз... це вперше. I навiть пояснень до ©хньо© "кури" нiяких не треба було: ця ©хня напiвзагадка, давня чабанська формула мовби увiбрала в себе все, що в нiяке iнше слово не вбереш, i дивним чином ╨днала ©х зараз обох, ╨днала, мов якийсь горьовитий пароль, тiльки ©м доступний тайнослiв. I Чередниченко, видно, справдi одразу i в належнiй глибинi осягнув цей сумовитий Ягничiв шифр, зрозумiв його пекуче, щемливе значення. - Рано нам ще про куру думати, - сказав пiсля мовчанки. - Життя велить, Андроне, ще нам триматися та триматись. Дорозi не кiнець. - З'©здилось колесо. - Скрипуче колесо довше ходить... I вони знов умовкали. Iнна сидiла не ворухнувшись, наче боялась сполохати ©хню задуму. Мати, видно, нутром зачувши, що тут пiд грушею щось негаразд, теж пiдiйшла, пiдсiла до цих двох. Адже брат ©й нiчого не сказав про себе, не встиг чи навмисне вта©в, щоб одразу з порога не отьмарити зустрiч. I сестра, i всi веселились, вважали - й цього разу вiдпустка, а вiн, виходить... списаний, забортний. - Не журись, - зусильно збадьорюючись, мовив Чередниченко до товариша. - Це саме той момент, коли треба вдарити лихом об землю! Кура©вка притулок дасть, напризволяще не кине... - Чим же я вам можу знадобитись? - затоптавши сигарету, озвався Ягнич. - Вузли в'язати? Це вам нi до чого... - I парусiв нема, - пошкодував Чередниченко, - перевiвся кура©вський флот. То колись було: жагель поставить чи бабину спiдницю на "дубку" напне i гайда з кавунами в губернiю на базар... Пригаду╨ш, як дiда Швачку буря загнала з кавунами i з бабою аж у Туреччину? Пiшки через два мiсяцi вернулися - нi байди, нi кавунiв, тiльки бабу за руку привiв... А тепер i кавуни контейнерами пiдбирають просто з баштану... - I знову до Ягнича: - На комбайна тебе теж не посадиш. Мiг би ще косою махати по обнiжках, але це в нас тiльки раз на рiк практику╨ться - на Свято першого снопа. До "фрегата" б, що робить нам дощ, так його повертати не треба, вiн сам себе поверта... - Виходить, чучела набивати тiльки й зоста╨ться. Чередниченко, прижурений, сидiв. Ягничева проблема, видно, зараз проблема й для нього. - Казав я колись тобi, Андроне: не зв'язуйся ти з тим "Орiоном"... - "Орiона", Саво, не чiпай, - схмура кинув Ягнич, i по тону, яким це було сказано. Чередниченко вiдчув, що заводити в цей бiк дискусiю було б марно чи й ризиковане. - Може, сторожем пiдеш на польовий стан? Ти тiльки не ображайся. Ми тут люди сво©, а сторож - то теж людина, не манекен. - Братика мого, мабуть, бiльше до моря тягне, - аж тепер, не втерпiвши, докинула хазяйка двору. - Так-так, у нас же й море сво╨! - одразу пiдхопив iдею Чередниченко. - I наша кура©вська "рибтюлька" ще не всi там сiтки попропивала. Правда, в нас по ставках та каналах риби сьогоднi, вважай, бiльше, нiж у Чорному... Там тiльки медузи, мов капелюхи, плавають. - А вiн, мабуть, i за медузами скучатиме, - пiддала жiночо© психологiчно© тонкостi Iннина мати. - Скучати не дамо. Та й ти не з таких, щоб скучати, знаю твою натуру. А взагалi добрий зав'язали вони тобi вузол напризахiд життя! Хоча, здавалось би, й не пора; ще порох ╨, козарлюга ще ж, як подивитись... - А медики списали. - То вже дiло кепське, - нахмурився й Чередниченко, - з медиками не дуже повою╨ш. Справдi, виходить нiби кура... - I помовчавши, знову: - То як? Щоб берданку через плече та й на пост? Злодi©в поки що не чути, та все ж для порядку треба. Робота саме раз: вдень спи собi в затiнку, пiсля всiх сво©х орiонських вахт вiдсипайся, а вночi в космос поглядай, зорi лiчи!.. Обидва звели голови вгору, дивились якийсь час мiж верховiття на зiрки. - Подумаю, - сказав Ягнич перегодя. - Може, й доведеться... Може, й справдi лiчитиму оцi кура©вськi зорi, доки всiх не перелiчу. XI Так I став вiн тут жити. Коли дiйшлось до його мiсцевлаштування на нiчлiг, Iнна запропонувала свою чистеньку, вiдведену ©й матiр'ю свiтличку, одначе прибулець вiдмовився рiшуче. I взагалi вiд хати вiдмовився, хоч вiльно ж там, комбайнери обидва в степу, та ще й тахта ╨ на пружинах. Не треба й тахти, багато курить, мовляв, уночi вста╨. Попросив для себе розкладайку, сам прилаштував ©© пiд грушею, так буде краще. "Це ж лiто, а коли зайде осiнь?" - видно, кортiло спитати сестрi, та вчасно стрималась. - Нащо нагадувати зайвий раз про те, вiд чого людинi болить? Сестрi Ягнич теж завдав думок сумовитою новиною. Звикла була вже, що провiда╨, погостю╨, та й знов прощавайте. Здавалось, так завжди буде, а воно ось як поверта╨ться... Звiсно, вона рада, рiдна ж кров, та й сiм'я в не© дружна, людину пригрiють, але як сам вiн тут почуватиметься? Замiсть хати старо© тепер нова, ставилась без нього, щоправда, подвiр'я батькiвське i груша теж, принаймнi пiвгрушi належить братовi по праву. Та тiльки чи це його втiшить? З його самолюбивим характером вважатиме, мабуть, що всiм вiн тут буде тягарем, завдасть клопоту, самою сво╨ю присутнiстю порушить ©хн╨ звичне й владноване життя. Груша Ягничева - в кам'янiй корi. Просто як камiнне дерево. Постелившись пiд рiдною грушею, гiсть одразу лiг, умостився на сво©й розкладайцi i, зморений з дороги, здавалось, швидко заснув. Проте, коли Iнна, прибираючи зi столу, востанн╨ пробiгала побiля нього, орiонець стиха ©© окликнув: - I-нко! - Що вам?.. - Вона зам'ялась, не знаючи, як його делiкатнiше буде назвати. "Дядя Андрон" - надто по-дитячому, по-давньому, "дядько Андроне" - це звучало б наче трохи грубувато, бо декотрi з дiвчат у медучилищi, коли про когось iз хлопцiв хотiли висловитись зневажливо, вживали саме цю форму: "А, вайло, ╨ в ньому щось дядькiвське"... I хоч Iнна сама й не приймала цього, слово "дядько" для не© нiколи лайкою не було, та все ж зараз хотiла знайти якесь шановитiше слово. I тому звернулась до нього на iм'я й по батьковi, як звертаються в школi до вчителiв: - Що ви хотiли, Андроне Гурiйовичу? - Про одну рiч хочу тебе спитати. - Питайте, - вона аж розгубилась: про що б то? Гiсть мовчав, нiби й сам в останню мить завагався, питати чи нi. Потiм таки подав голос: - Що воно таке... пiте-кантроп? Вона трохи не розсмiялась. Так це було несподiвано, й таке смiшне слово! Пiте-кантроп! - Якщо не помиляюсь, назву таку ма╨ викопна людина чи навiть напiвлюдина... А власне, для чого вам це? - Та просто так. - А все ж таки? З нiчого ж не бува╨. - Нi-нi, просто. Якраз iз нiчого, взяло та й приверзлось. - I жестом руки вiн одразу ж вiдпустив ©©, йди, мовляв, собi... Вона вiдiйшла кiлька крокiв, а потiм враз повернулась: - Ви не сумуйте. - З чого ти взяла? - Та так... Вiдпустiть нерви, добре виспiться, це вас змiцнить. - Для чого? - Як - для чого? Для життя! - А життю таке луб'я потрiбне? - Вiд вас я цього не ждала, - вона аж розсердилась, щиро, неприховане. - Той, хто став для нас символом мужностi, витримки. Людина, яка носить у собi "Орiон"!.. I раптом... Таж нема знецiнено© людини! Нема й не повинно бути, якщо вона справжня... Невже не ясно? А ви: чи потрiбен... Навiть слухати дивно. Спiть! Крутнулась i пiшла. Якщо бува╨ слово цiлющим, то для Ягнича оце було воно. "Людина, яка носить у собi "Орiон"... Отак з щемливою гостротою вiдчув, що не приблуда вiн тут, щось таки важить його особа бодай для декого iз рiднi. А досить, виявля╨ться, бути потрiбним хай навiть однiй людськiй душi, щоб присутнiсть твоя на землi вже була виправдана... Таке зробив для себе маленьке вiдкриття i тихо порадувався йому. Навiть посмiхнувся: дiвча, а як вiдбрило, як провчило тебе лисого. От тобi й Iнка! Уранцi подарував ©й хустку. Таку, як i матерi, японську, з квiттям, тiльки справдi веселiшу - червоне квiття розкидане по золотаво-оранжевому тлу. Отак угадати! Сприйняла це як добрий знак, з якоюсь навiть символiкою, - згадалась ©й одразу вчорашня оранжева безрукавка на Вiкторовi, коли побачила його в першу мить. - Буде вiд вас пам'ять, спасибi. Накинула перед дзеркалом хустку на голову, потiм опустила на плечi, покрутилась, повела плечем сюди й туди... Ягнич милувався нею: справдi, мов юна циганка десь iз Калькутти. Сестрина гордiсть, кура©вська смагт лява краса, - де воно тут i береться в Кура©вцi? З якого корiння? Очi чистi, а коли засмi╨ться (зрiдка), то й смiх у не© якийсь чистий. Не сьогорiчна, а вроджена смага (абрикосова, з рум'янцем густим) рiвно лежить на щоках, на ши©, рухи плавковитi, i в усьому дiвоча, самою ще, може, не усвiдомлена гiднiсть, нi проти кого не спрямована гордовитiсть, королiвна-кололiвна, та й годi! А надто ж цей погляд, орiонець ще зучора його помiтив: глибокий, непустий, та╨мно тобi спiвчуваючий. - Спасибi, дядю Андроне, - ще раз подякувала Iнка й передала хустку з квiттям матерi на сховок: - На збереження вам... Коли завi╨ зима, запинатимусь... А зараз на роботу майнула без хустки, з вiльно розпущеним витким, смолянистого блиску волоссям, - переливами хвилястими воно так гарно ©й розсипалось по плечах. - Оце ж наша зцiлителька, - сказала до Ягнича з усмiшкою сестра, коли залишились доснiдувати вдвох на верандi. - Ця всiх оздоровить, бо душею добра. Бiжить, поспiша╨, щоб, бува, куди не втiк вiд не© медпункт. Не встигла й оглянутись, як уже головиха впрягла ©© замiсть себе... - Варвара, кажуть, нездужа╨ часто? - поцiкавився брат. - А кине роботу, то й зовсiм заскнi╨. Мабуть, i сама це почува: бо кида╨, кида╨, а з рук, проте, не випуска... Звiсно, на бездiллi людина всиха... У мене ось що бiльше клопотiв, то я здоровiша. Не приховалось вiд Ягнича, що сестра сьогоднi, знов увiйшовши в свiй звичний будень, i сама якось збуденилась, мовби злиняла, хоча й хвалиться, що здоровiша╨ в клопотах... Теж покарбувало життя. Густо кладуться зморшки бiля очей, i хоч у поглядi сестри ще повно тепла, проте очi вже не горять, як ранiш... Чорнi тiльки брови зостались, у косах срiбляться нитки сивини. Була врода та, вважай, злиняла, як ото в пiснi спiва╨ться. Тiльки ж не намарне пропала, в дочку перейшла... - Щаслива ти, сестро, з такими дiтьми. - Це правда. Для матерi iншого щастя нема. - Знайти б тепер Iннi пару достойну... Чи вже знайшла? - Та наче... Хiба не помiтив, як учора згорiла, коли Василина бовкнула про вчительського синка? То ж ©© любов. Рання, ще з школи. Як ото мовиться, перша... Ох, боюсь я цi╨© любовi! Чимось вiн ©© заслiпив, вклепалась без ума в халамидника. Та ти ж Вiктора зна╨ш? - Веремi╨нкiв? - Один вiн у нас такий вiтрогон. Йому пiсля школи на трактора б сiсти, а вiн замiсть того сiв на лаву пiдсудних... Наплакалась мати, ще й досi вiд сорому людей уника╨, з двору не виходить... Ох, Вiктор, Вiктор, в кого вiн i вдався! Вiдбувши сво╨, в Кура©вку не спiшить, десь у районi застряв, з дружками з чайних, кажуть, не вилазить. Хулiган, зайдисвiт, а наша за ним, я ж бачу, мре... - У цьому ми ©й не суддi, - зауважив брат. - Зна╨ш по собi: серця не зневолиш... - Хоч би вiн куди завербувався на край свiта... Go як подумаю, що такого дурисвiта матиму зятем, тарiлки за ним прибиратиму... Ну хiба ж вона йому рiвня,? З похвалою училище закiнчила, кругла вiдмiнниця, здiбна до всього... Окрiм що медичка, вона ще ж i поетка в нас, сама пiсню склала!.. - Пiсню? Iнка? - Тож-бо! Радiо двiчi вже передавало: слова Iнни Ягнич, ну, а музика... та, мабуть, i музика ©©. Декотрi кажуть: кому вони здалися, цi новi пiснi, коли й старих уже не спiвають... За теперiшньою модою бiльше готове ж слухають з платiвок, бояться живе горло натрудити... А по-мо╨му, коли дiвчинi закортiло свою пiсню скласти, то - хай, кому це заважа╨? Бува╨ таке на душi, що пiснею тiльки й скажеш... Мама нашi скiльки он тих пiсень знали - i для будня, й для свята... Одначе, що ж це я тут з тобою розсиджуюсь, братечку. Десь там моя комашня мене жде, - згадала вона про дитсадок. - Напарниця, мабуть, уже знов губи роздула. - Клопiтка робота? - запитав Ягнич. - Клопiтка, та й дуже, та все ж легше, нiж комбайнеркою. Отам робота! Доки молодшою була, то воно й нiчого, якось навiть самолюбно, коли кажуть: он вона, Ягничева, нарiвнi з чоловiком стала до штурвала. А потiм, почуваю, еге! Уже це не для тво©х лiт, молодице... Не скаржилась. Чередниченко сам помiтив: за комбайнерство, каже, Ганно, хвала i слава тобi, оскiльки ж виростила достойного сина - штурмана для степового корабля, виховательськi здiбностi виявила, то переводжу тебе вiднинi на дитсадок... Виховуй цих пуп'янкiв. Отам бiля них i веселюсь... Що ж, побiжу. Ти вже вибачай, братику, сам будеш тут грушу сторожувати... - Опудалом для горобцiв - саме раз, - глухо вiдповiв орiонець. Та тiльки сестра з двору, став лагодитись i вiн кудись: причепурився, оглянув себе перед дзеркалом, щiточку вусiв торкнув ребром долонi. Йде Кура©вкою Ягнич. Малолюдна вона в цей час жнив'яно© пори, лише де-не-де на вулицю вискочить чи╨сь дитинча. Колись дiтей тут, як горобцiв, кублилось у пилюцi, зараз не дуже ©х рясно, але котрого зустрiне моряк - не мине без уваги. - Чий ти? - Яковин. - Якого ж це Якова? - Ну отого... Ягничiвського. I довго ще потiм прикида╨ орiонець, з яких це Ягничiв буде цей малий Мурза Замурзович? Виявиться, що нiякий вiн тобi й не родич. Однак пошкоду╨ш, що яко©сь цяцьки-гостинця для нього в кишенi не приберiг, бо дiти - це дiти... Аж нiяк не всi дорослi викликають у Ягнича до себе приязне ставлення. ╙ такий крутiйло, фальшивець, словоблуд, зустрiнеться десь тобi пика така мерзенна, повзуча, що вiк би ©© не бачив, не людина - гидота. А от дiти завжди для Ягнича приваба, всюди вони йому любi - чи в сво╨му, чи в чужому порту... Забралось ото на вишню, крiзь гiлля позирку╨ звiдти до тебе, бiлолобе, iнше он вулицею покривуляло верхи на велосипедi - глянеш, i душа сама запиту╨: яким воно буде! Якою побачить свою Кура©вку? Кого воно з не© згада╨? Розрослась, розбудувалась, багато хат незнайомих, та все шифер - пiд стрiхою лише зрiдка десь трапиться... А що там уже говорити про тi мазанки самановi, чабанськi, - з молодих, мабуть, мало хто й зна╨, як ллють хату з саману, не чули, як, скажiмо, прядка гуде або як просо в ступi товчуть - так що аж хата ходором ходить... А були ж у Кура©вцi такi, що й хати путньо© не мали - халупу руду злiпить або напiвземлянку-напiвкурiнь зiпне, як у тiй пiснi: збудуй хату з лободи, та й розкошу╨... Нiхто тепер не повiрить, що в куренях iз камки, з морсько© трави люди жили, а Ягничеве дитинство саме в такому палацi тулилось... I це ж вам не в тропiках, де снiгiв нiколи не бачать... Лишили б хоча для музею яку-небудь пiдслiпувату мазанку, щоб було з чим порiвнювати все оце теперiшн╨... Палац культури вигрохали на шiстсот мiсць, унiвермаг ся╨ вiтринами незгiрш, як у мiстi, та й сама Кура©вка, мабуть, стане колись мiстом, яким-небудь приморським Кура©вградом. Опинившись у центрi села, Ягнич найперше пiшов до обелiска. Щоразу тут перед ним посто©ть, коли при©жджа╨. Поволi - вкотре уже! - вчитувавсь у той скорботний ре╨стр, у тих карбованих по каменю золотом Дикопавленкiв, Рябих та Чорних, Чередниченкiв, Щаденкiв та Ягничiв, - Ягничами кiнча╨ться алфавiтний список майже бiля само© землi. Вогонь горить, ворушиться пломiнцем - газовий балон пiд ним час вiд часу мiняють. Квiтiв багато довкiл, на рiзнi барви цвiтуть троянди, дуже тiльки запилюженi; мiж квiттям, мiж колючими кущами троянд мишiй та осот жене, дарма що сiльрада через дорогу, молодiй секретарцi з вiкна видно ж цей бур'ян, могла б вийти та й прополоти... Потiм аж край села, на старому цвинтарi, опинивсь. Мiж осiлими, ледь помiтними безiменними горбками розшукав могилки батька-матерi, вони штахетиною обгородженi, сам пiд час минулого при©зду обгородив. Постояв у роздумах Ягнич i тут. Звiдси вiдкривалося море, добре видно було в далечi розлогу його синяву. Ось воно, безкра╨, повне осяйного простору... Ослiпило, щемом наповнило груди. Отак, Ягничу: з цвинтарних бур'янiв, з полинево© сушi вивча╨ш тепер юнацьке море сво╨, вiчно звабливу його блакить. Просився ще хоч в один рейс, а вiн тобi вже, мабуть, прокладений просто в кура©вськi оцi полини... Викопають тобi тут хату останню, оту, що над нею хiба що яка добра душа тополицю посадить... На "Орiонi" - отам вiн, зда╨ться б, нiколи не вмер! Новим рейсом, з новими курсантами зараз десь, мабуть, в Егейському йде, в найсинiшому iз морiв... Пiд рiвним вiтром, серед сяйних, розкiшних просторiв хлоп'ятка iдуть, подорослiшали без" тебе синочки, все вмiють самi, - аж сюди чути, як бринить, спiва╨ над ними парусся! Може, якраз у тих водах лине твiй "Орiон", де його люблять зустрiчати дельфiни, ©м це чомусь до вподоби - пливти поруч iз судном, весело його супроводити, мають звичай якомога довше з ним не розлучатися. Вiдомо, що дельфiни почувають симпатiю до людей, непоясненним поки що ╨ ©хнiй постiйний потяг - бути з людьми. Може, i ©м, морським створiнням, властиво вiдчувати потребу в людському теплi? Виявiв ласки й доброти в нас шукають? Чи, може, тягнучись до людини, сподiваються знайти в нiй вiрного друга собi, створiння взiрцеве, щось близьке до найвищо© досконалостi? Йти в морi поруч "Орiона", пустувати, показувати свою спритнiсть молодим морякам - то дельфiнам найкраща розвага. Як саме втiлення житт╨любства i пластики, пругкими живими дугами вигинаючись, вискакують iз води, виграють, аж нiби смiються, шлють сво© усмiхи водянi крiзь срiблястi бризки до екiпажу, до Ягнича. Часом якась просто химерiя на нього находила, здавалось: а може, то його потоплi пiд бомбами дiти, здобувши iншу подобу, стали там, у пiдводдi, веселими дельфiнятами й далi живуть, принатурившись до iншого, до водяного життя? Коли, повертаючись з кладовища, Ягнич проходив мимо кура©всько© пекарнi, на дверях як виросла Нелька: - Здрастуйте, дядечку. На прогулянку вийшли? З дверей так гарно пахло гарячим духом щойно випеченого хлiба. I Нелька, як справжня пекарка, в бiлiм культурнiм халатi привiтно красу╨ться на порозi, розчервонiла, напалена вiд печей. - Паляницi якраз вийняла, може, вгостити?.. - Нi, спасибi. - То, може, хоч бублика? - Дякую й за бублика. - Та що ж це ви так, дядечку?.. I з ходу знову про сина. Цiлу нiч не спала, все сушила голову, йти чи не йти хлопцевi в ту морехiдку... Чи витрима╨ вiн там, чи не виженуть? - У морехiдцi, звiсно, не мед, - стримано сказав Ягнич. - Бачити морехiдку на парадi в безкозирках, у стрiчках - то одне... А коли воно, хлопченя, в бурю сидить ото на палубi та, ще не вмiючи, руками школярськими зачища╨ сталевий кiнець - то морехiдка iнша... Там у нього всi руки в кровi... - Ой лишечко! - Чого ж ти його до мене не прислала? - Соромиться! Такий сором'язливий вiн у мене... Якщо вступлю, каже, тодi пiду... Бо ще подумають, що канючник, слабодух, протекцi© шукати прийшов!.. Нi, я його таки умовлю в торговельне. Вже нiбито й сам схиля╨ться... - Дiло його. Торгувати теж комусь треба. Тiльки, як вивчиться та стане за прилавок, щоб людей не общитував. Ягнич уже напрямився далi йти, але ж молодиця знову його спинила: - Дядечку, стривайте на хвилинку!.. Метнулась до пекарнi, з'явилася на порозi з великою бiлою паляницею в руках. - Торкнiться до не©: гаряча, вся дише ще! Давно не бачив Ягнич тако© високо© та пишно© паляницi, аж усмiхнувсь: от тобi й Нелька... Хлiбину таку спекти - це теж талант .. - Мабуть, на виставку пекла? - Будь ласка, Гурiйовичу, вiзьмiть, нiхто вам тако© не спече! - Цiлий дивень! На весiлля б комусь, а ти... нi, нi, - вiдмахнувся Ягнич, хоча в душi був зворушений. - Хлiба в нас повно на столi... - Знаю, але хай поряд iз ©хнiм буде й ваш... У них свiй, а в квартиранта свiй!.. Ягнич аж образився: - Поки що не дiлимось... Нiхто хлiбом ще не дорiкнув. I не квартирант я... - буркнув убiк i, похнюпившись, пiшов собi далi. Дверi Палацу культури, що виник перед Ягничем, зараз були вiдчиненi, хтось, видно, з'явився з ключем. Моряк вирiшив зайти. У просторому, повному свiтла вестибюлi нi душi. Тихо, не чути нiчи©х крокiв. На стiнах приваблюють зiр картини великих розмiрiв, що ©х Чередниченко замовля╨ десь у художнiх майстернях i добре оплачу╨, вважа╨, що для цього дiла коштiв жалiти грiх. На найбiльшiй картинi пташина ферма, бiлi кури чи гуси розбрелися по згiрку, посеред них красу╨ться весела дiвчина-пташниця в бiлому халатi. До когось вона смi╨ться, може, до того чубатого тракториста, що так браво сидить за кермом на iншому полотнi... Для втiхи степовикам вiдтворено також i ставок, обсаджений ядучо-зеленими вербами... Фарб накладено щедро на полотнах, товсто, зда╨ться, ось-ось потечуть... У далекiм закутнi вестибюля, всуцiль вiдгородженому вiтринним склом, щось зеленi╨ i наче прозориться вода, - акварiум там, чи що? Ягнич рушив туди, неквапом наблизився до вiтрини. Нiяко© води. Пальми стирчать гостролистi, як осока, а пiд ними серед штучних кущикiв та камiнцiв сама дивовижа... чучела! Його, Ягничевi, чучела! Наче тiльки й ждали свого творця, щоб iз ним тут зустрiтись. Аж до скла вiтрини Ягнич притулився головою, вражено застиг: треба ж такого... Стояв навлобки зi склом, товстим, непробивним, розглядав експонати. Хто зайшов би зараз, побачив би сцену неповторну, з усiх вестибюльних картин ця була б, мабуть, найсумнiша: по цей бiк вiтрини майстер, а по той бiк, за склом, у величезнiй склянiй клiтцi, його пересохлi на порох пташки. Бiльшi й меншi представники пташиного свiту, зiбранi однi╨ю сiм'╨ю: i тi, що з дальнiх морiв, i тутешнi, добре знайомi цьому узбережжю... Дроздики, журавлики, ластiвка-бiлогрудка, баклан-чорноморець, тропiчнi папуги в яскравiм опереннi... Кожне лiтало, вигравало в повiтрi, а зараз скляним незрушним оком-бусинкою блищить, сторожко дивиться з-за вiтрини на свого творця. Самi окаменiлостi, до крихкостi зсушенi, пилюкою припилюженi густо, нiкуди вже вони звiдси не знiмуться, не полетять. Були життям, стали колекцi╨ю в склянiй, мовби безповiтрянiй клiтцi... Рiзко одвернувся Ягнич i пiшов геть, важко ступаючи, несучи в душi тягар побаченого. Але ж i в зал ще треба було глянути. Дверi незамкнутi, вiдчинив, переступив порiг. Тут напiвсутiнь i навiть прохолода. Не зал, а цiлий корабель. Гасла повсюди на червоних полотнищах, у глибинi сцени давня, ще, мабуть, пiсля яко©сь вистави не прибрана декорацiя: хатка бiленька, перелаз з горнятками на пакiллi, поруч - дiвчина у вишитому вбраннi, у вiнку, з коромислом на плечi... Сто©ть як жива, поставою так схожа на Iнку! Може, з не© хто й малював? Стiльцi не стiльцi, а просто крiсла розкiшнi, спинки блищать чорним лаком, новi сидiння оббитi пухнастим, небово-блакитним плющем. Аж посидiти закортiло. Сiв Ягнич i зiтхнув, спочиваючи. А десь, у дальнiм темнiм кутку, принишкло зата©вся i вiн, невiдчепний дух самотностi. Зубоскалить. Сиди, сиди, Ягничу. Зда╨ться, досяг... Чи це ж бо не розкiш? Один, сам-самiсiнький на всi шiстсот блакитних плюшевих мiсць! XII На Другому поверсi палацу, в лiвому його крилi, чулися кроки, хтось там ходив. Коли Ягнич пiднявся туди широкими сходами з вестибюля, незабаром зустрiлась йому табличка на вiдхилених дверях: "Iсторико-кра╨знавчий музей села Кура©вки". Зайшов. У зiщуленiй постатi, що в протилежнiм кутку за прядками та ступами розбирала старезне якесь причандалля, насилу впiзнав Панаса Веремi╨нка. Отак знепримiтився, зменшився ростом, на мумiю ╨гипетську звiвся чоловiк... Сонця нема, а вiн у темних окулярах, брилик капроновий на головi. Зачувши кроки, Панас Омелянович одразу вiдклав мотовило (це було справжн╨ допотопне мотовило, обсноване нитками), скинувся обличчям угору, якось аж нiби сполохано: - Хто там? Ягнич пiдiйшов до нього на близьку вiдстань i зупинився мовчки, може ж, таки впiзна╨ крiзь темнi сво© окуляри. Веремi╨нко перебував у незрозумiлiй стривоженостi: - Хто ти? Це ти, Вiтько? Ягнича навiть острах взяв, аж моторошно стало. Ти для нього не ти! Дивиться зовсiм напрямцi, просто в очi, а ввижа╨шся ти йому кимось iншим, може, хлопчаком, що вирiшив пожартувати... - Ягнич я. Андрон. - Андрон? Вседержитель морiв? Пробач менi, друже, - одразу прояснилось, просвiтлiшало обличчя завiдувача музею. - Чув я, що ти в Кура©вцi... Прошу, заходь, заходь. - Панас Омелянович заметушився i одразу пожалiвся: - Слiпну я, Андроне, катастрофiчно втрачаю зiр. - В Одесу треба, в отой Iнститут свiтла... - Був. Спершу трохи покращало, а це знов... гасне свiт. Усе розплива╨ться, i тебе ось бачу зараз, наче крiзь товщу води. Тiльки тiнь вiд тебе. Весь нiби сто©ш у водi з головою. "Вже я йому - як водорiсть..." - подумалось Ягничевi. - Оце ж бережу нашу минувшину, Андроне... Для кого минувшина, а для нас iз тобою вона до останньо© клiтинки жива... Ось випадково на мотовило натрапив у дiда Коршака - буде ще один експонат. Майже знахiдка вiку... У нього ╨ й жорна ручнi, та поки що не да╨... Став показувати Ягничевi музей. Були тут i давнi рибальськi пристро©, i плахти, i очiпки, цiлий ткацький верстат звiдкись притягли... На столиках пiд склом засушенi рослини всякi, ковила бiлочуба, й будняк, i навiть стебло полину... Цiлi гербарi© з кура©вського рослинного свiту. А по стiнах всюди фотографi©, позбiльшуванi, мабуть, з якихось посвiдчень, порозмиванi, затуманенi чи вiд невмiлого збiльшування, чи вiд давностi лiт. Скiльки Батькiвщинi достойних людей дала Кура©вка, що уславили ©© i працею, i подвигами на фронтах!.. Самих тiльки морякiв - на пiвстiни. Та ще якi моряки: Ягнич Федот на торпедному катерi загинув пiд час атаки... Чорноба╨нко-середульший сягнув був навiть чину контр-адмiрала, - недавно помер у Владивостоцi. I на кого не глянь - той, як ось Сава Чередниченко, Одесу обороняв, а пiзнiше вiдзначився в керченському десантi, Бiлокiнь став геро╨м за Севастополь, Петро Шафран по ленд-лiзу ходив i зараз десь ходить iз сейнерами в Атлантику... Натрапив Ягнич на стендi й на свою рядову особу, ледве впiзнав у бравому парубковi себе: збiльшили його з давньо© фотографiйки, що збереглася в сестри, молодцюватий моряк у святковiй бiлiй матросцi, безкозирка з стрiчками красу╨ться на юнацькiй лобатiй головi... "Старший майстер парусно© справи вiтрильника "Орiон" - такий сто©ть пiд цим "експонатом" пiдпис. Усе вiрно, тiльки чому старший? Чи, може, й справдi старший? I ще на однiй iз фотографiй, на груповiй карточцi перших кура©вських комсомольцiв, знайшов Ягнич себе й витрiшкуватого, зовсiм худющого тодi Чередниченка (у якихось штиблетах лежав попереду всiх на травi). А поруч iз ним Iванилов Женька, що пiд час вiйни командував танковим батальйоном, загинув десь пiд Кенiгсбергом... Не без зусиль Ягнич вiдшукав на цiй груповiй i Панаса Омеляновича, в ту пору молодого кура©вського вчителя, вiн притулився оторопiло збоку, вже й тодi був чимось нiби зляканий... Молодiсть - ось де вона тiльки й зосталася! Це ж прощальна карточка ©хнього осередку, коли хлопцi на Жовтневi, перед тим як розiйтись по свiтах, разом сфотографувались - уперше й востанн╨... Багатьох, багатьох уже нема. Одиницi позоставались. I серед тих одиниць вас дво╨, сумовито зараз застиглих перед цими стендами. - А цю впiзна╨ш? - з та╨мничим виглядом Панас Омелянович пiдвiв Ягнича ще до одного стенда. З туманно© фотографi© з найвиднiшого мiсця дивилась на них молода кругловида дiвчина у льотчицькiй формi... Саня Хутiрна! Дивилась i всмiхалась аж трохи лукаво: ну, яка я перед вами, дiди? Всi вони тодi були в не© закоханi до безпам'ятства. Однак нiкому не вдалося знайти ключ до ©© веселого серця. Спiвати з ними спiвала, до моря на мiсячну дорiжку гуртом дивитись ходила, а щоб вирiзнити котрогось, щоб вiкно вночi вiдчинити котромусь... Е, нi, вибачайте, хлопцi! Однi╨© ночi Саня загадково зникла з села, думали, чи не втопилась - навiть розшуки на дiвчину оголосила стривожена Кура©вка. Об'явилась ©хня Саня згодом десь аж на Пiвнiчнiм Кавказi, в льотному училищi. Спершу нiбито. влаштувалась там офiцiанткою, компоти подавала курсантам, а потiм так закрутила голову одному командировi, що незабаром i одружилася з ним. Казали, що причарувала на смерть, i, може, не так навiть iз любовi, як ради того, щоб на льотчицю вивчив, це вiн ©й твердо обiцяв. I досягла свого: навчилась, у складi жiночого екiпажу брала участь у далеких перельотах, котрi починались з-пiд кримського сонця й кiнчались десь аж у тундрi, поставила з подругами якийсь дуже значний рекорд. Коли в променях слави купалась Хутiрна - прилетiла лiтаком аж у саму Кура©вку, сiла край села на чабанських угiддях, привела батькам у хату свого сивого мужа, теж бойового авiатора, що був на той час у ще вищому чинi. Ах, Саня, Саня, неспокiйна душа! З першого дня вiйни була вже в польотах, поривалась навстрiч небезпекам, втратила мужа в боях, а ©© все щось нiби щадило, хоч не раз поверталась на аеродром у прорешеченiй кабiнi. Непогамовна, знов пiсля того здiймалась на завдання, бiльше, зда╨ться, там i жила, в небi, в польотах денних i нiчних. I вже коли рушили наступом, загинула Саня Хутiрна десь у повiтряних боях над Таманню. Орлиця в боях, а душi була нiжно©, незадовго до загибелi опалила ©© коротка фронтова любов. Була в останнiм польотi з льотчиком-юнаком, що його вона зустрiла мiж боями й по-справжньому покохала. З ним пiшла i в полiт. Розбилися в один день, в одну мить, i, як запевня╨ легенда, розбились в обiймах. Офiцiйна версiя, що рятунку, пiдбитi, уже не мали, а дехто з кура©вських навiть досi поговорю╨, що то Санька могла й зумисне пiдстро©ти - з жаги та знетямлення почуттiв чи ще, може, з ревнощiв, iз боязнi втратити свою вперше знайдену, вперше вiдкриту в життi любов... Зда╨ться, тут вони найдовше стояли, дво╨ зiстарених людей, бiля сво╨© ровесницi, що так i зосталася вiчно юною. - Це ось ©©, Саню нашу, нiяка вже старiсть не здожене... - Що нi, то нi, - згодився вчитель. - Правду колись казав поет: "Хорошо умереть молодым"... Хоча й лiта несуть перевагу - просвiтлюють дух, дарують мудрiсть людинi... - Сплав для життя потрiбен, сплав дво╨диний - молодого й зрiлого, - сказав Ягнич i почав допитувати Веремi╨нка про сина: де вiн? Як вiн? Чи вiрнi чутки, що розпоганився хлопець? - Збився з пуття, - зiтхнув старий. - Та вiзьми ти його за барки, Панасе, отям, зупини, - порадив Ягнич суворо. - Як не себе, то хай честь дiвчини побереже... У них же там з Iнкою почуття. Хай не здума╨ покривдити, бо тодi матиме справу зi мною. - Ох, Андроне, Андроне, торкнувсь ти такого... Найболючiша це моя рана... Сам би в могилу пiшов, щоб тiльки вiн став iнакшим. - Та, може ж, таки заговорить у ньому совiсть? - Якщо вона в нього ╨... Схнюплений стояв Панас Омелянович серед сво©х експонатiв. Колись був такий прудкий та непосидющий, а зараз де та й прудкiсть подiлась, зiсох, зморщився, жменя того чоловiка зосталась. Надворi - море кура©вського сонця. Бiля контори колгоспу знудьговано жде когось компанiя молодих людей, при©жджих чи, може, й тутешнiх: хлопцi в футболках, серед них дiвчина кимось нiби ображена, надута, з аероф'лотською сумочкою через плече. Вона на однiй лавцi, хлопцi навпроти, всi в позах недбалих, аж сiрi з нудьги. Прийняли, видно, Ягнича за сторожа конторського, бо тiльки став наближатись, почулось мiж ними: "Ану спита╨м цього довгожителя..." Вимогливим тоном домагалися вiдповiдi, де голова, коли вiн буде, а як не буде, то де шукати, хоч приблизно в яких полях? Пройшов мовчки мимо них Ягнич, давши зрозумiти, що зневажа╨ такий тон спiлкування. "Глухий, - донеслось йому вслiд байдуже й беззлобне, - чи, може, й нiмий?" Зустрiчав ще когось у розпланованому посеред села скверику з декоративним ставком (теж Чередниченкове завоювання), натиканi вздовж берега вербички срiблястi, як оливи, стiкають вiттям аж до води. Вода важка, в маслянистих плямах, засмiчена лушпайками. По ставку плава╨ лебiдь, приручений, ситий, схожий на гусака. Дiтлашня з берега гука╨ йому: "Мишко! Мишко!" - i вiн реагу╨, пливе на голос, - хлопчаки булками годують його з рук. Ще й тут Ягничевi мло©ла душу образа, певне, без умислу завдана тими, що бiля контори назвали його довгожителем, а потiм глухим та нiмим. Образили бiльше навiть не словом, а сво╨ю хамською манерою розмовляти, поводитись. Звертаючись до людини старшо© вiком, не пот