ий, як судно, де вiн, Ягнич, зараз один за всiх, поплив пiд ним у сни, в розлийводи снiв... Так витомився за день, що одразу ж налягла дрiмота. Приснились дельфiнята йому: у бiлих ваннах нiбито спали, наче в колисках, i всмiхались йому зi сну... Прокинувся Ягнич вiд сатанинського реготу. Десь iз першого поверху крiзь балкон долинав той регiт, гагакання, грубi крики яко©сь нетверезо© компанi©. "Вiдьмою б'ю!.. Горни, Вiктор! Забирай сво╨!.." Догадавсь: у карти грають волоцюги! I такий моторошний страх, дикий, непоясненний, раптом охопив Ягнича спросоння, - в жодному рейсi такого страху не почував! Мiлiцi© близько нема, начальство роз'©халось, Нельчин Сашко вдома спить, Оксен - десь у вагончику... А цi, що тiльки-но реготали, як чортулаки в пеклi, раптом прищухли: чи не радяться якраз? Кришка тобi, Ягничу, отак i кiнцi вiддаси нi за цапову душу... Як ланцюгами скутий, лежав, не мiг вивiльнитись iз цього моторошного стану, не здатен був поворухнутись, тiльки, зача©вшись, гарячковите прикидав: де сховатись, у яку шпарину шаснути, якщо зараз полiзуть до тебе через балкон, вломляться по твою душу, п'янi з ножами... Схопився очманiлий i навшпиньках мерщiй до балкона... Прихилив дверi й затерп у напрузi, не дихав. З вiкна першого поверху, якраз пiд ним. пада╨ пасмо свiтла. Тьмаво бiлi╨ груддя вапна, блищить потовчене скло та звалище труб, обкипiлих iзоляцiйною смолою... Раптом свiтло внизу погасло, це ще бiльше насторожило Ягнича. А з темряви, як живi, шкiряться зубами зiгнанi на нiч бульдозери, скрепери - зiгнали ©х пiсля роботи й кинули до ранку... Збились чередою i, зда╨ться, аж ворушаться деякi, от-от зрушиться все те стiйбище iкластих, ножастих, заскрегоче, ревне й залiзним табуном полiзе на Ягнича... Небо все у хмарах, i море шумить. Загорнулося в темряву, не прозирнути крiзь його кромiшню, нiби вiчну чорноту. Загуркотiло у хмарах, i знову те гуркотiння здалося якимось залiзним, - хтось там залiзнi бочки перекочу╨, порожнiми цистернами кида╨ться в небi. Та ось вдарило звiдкись снопом синього свiтла, що йде не вiд блискавки, - прикордонницький прожектор гайнув у темряву моря. Не спить азербайджанець! Поволi веде свiтло прожектора, засяга╨ ним кудись аж пiд обрiй, патрулю╨, обнишпорю╨ нiчний простiр. I все почина╨ одразу набувати реальностi, повертатись на сво© мiсця, з Ягнича поступово спада╨ тягар очманiлостi. Пiдiйшов, вiдчинив балкон навстiж, свiжiстю вiтру вiйнуло в обличчя, i це зовсiм звiяло з душi очманiння, розiгнало незрозумiлi оцi страхи, моторошне нашестя ночi. Так що ж це була за мана? Поволi Ягнич приспоко©вся, але до ранку вже ока сплющити не мiг. Згодом не раз йому буде нiяково навiть перед собою за дивнi цi сво© страхи, за несподiваний переляк, що скрутив був його ось тут, коли вiн - як один на суднi - коротав свою першу комплексну нiч у сороковiй каютi порожнього, людським духом не зiгрiтого, ще не обжитого корпусу. XXI Уранцi дощу вже як i не було, небо чисте, тiльки калюжi по територi© блищать. Упрiгся Ягнич у колiю буднiв. Велика це рiч - вiдчути себе знову серед людей, одним iз повноправних у колективi. Хоча одразу й прикрощi почались: забуло начальство видiлити обiцяну бригаду, по©хало кудись у важливiших справах, повернеться аж увечерi. Щоб не згайнувати день, подався Ягнич у Кура©вку уладнати деякi сво© справи, ╨ ж i в нього вони, хай, може, й не такi розмашистi, як у декого. Довелось цього разу тьопати пiшки: машиною - то доки ти не засватаний. Вдома застав саму Iнну По виблисках в очах було видно - зрадiла йому племiнниця: що та як, для якого дiла його залучено на комплекс? Вiдмиркувався напiвжартами, туманними недомовками, по морськiй лiнi©, мовляв, на посаду старшого радника. Настрiй його помiтно покращав, зникла ота внутрiшня постiйна пригнiченiсть, яку не прихова╨ш вiд людей i яка найбiльше, мабуть, старить людину. - Ви одразу нiби й з лиця вiдмолодiли, - сказала йому Iнна, може, й правду сказала, не стане ж вона вигадувати. Багато днiв перед цим був Ягнич у тому станi, коли людина вже склада╨ться з самого болю. Усе, що думав, що згадував, за чим тужив, проходило на екранi болю, вiд якого, здавалось, нiколи вже не вивiльнитись, носитимеш його до останнього вiддиху. I саме чомусь ночами пiд грушею посилювався у ньому цей бiль - рiзноликий, рiзноголосий. Там здушу╨, там крутить, там ни╨ тупо (на вiтрильнику цього мовби й не було). Колись малим чув скарги старших, як мучить ©х власне тiло ночами, i все не мiг тодi чужого болю сприйняти, - не тому, що був бездушним, а тому, що був здоровим. I коли сам у таку фазу вступив на кура©вських широтах, то вже нiкому й не скаржився, чомусь думалось, що навiть такi, як Iнна, хай буде тричi добра та чула в не© душа, не сприймуть тво©х переживань. Адже в юних вiдчування життя особливе, ©м зда╨ться, що мають попереду вiчнiсть i нiяк не менш, ©хнi гризоти та тужби ще тiльки будуть колись, наздоженуть кожного десь на калиновому мостi! Чи, може, й не наздоженуть, може, справдi безболiсно житимуть люди прийдешнi? При╨мно почути, що вiдмолодiв. Можливо, й так, бо й сам почува╨, нiби ковшем зачерпнув вiн звiдкись нових житт╨вих сил. Винiс сундучок на веранду й заходився знов бiля нього ворожити. Те, що було на днi й що найбiльше розпалювало цiкавiсть сусiдських хлопчакiв, виявилось... папушею старих облiгацiй. Витяг ©х, переглянув i простягнув усю папушу дiвчинi: - Матерi вiд мене передаси. Iнна, знiтившись, стала вiдмагатись. - Вiзьми, вiзьми, - наполiг орiонець i додав з усмiшкою: - Ще гратимуть. Завалялась у нього в сундучку маленька блискуча бляшка - уламок колечка, одного з тих латунних, що ними кiльцюють птахiв. - Зняли з ластiвки, коли вона однi╨© ночi розбилась на палубi, - показав бляшанку Iннi. - Дуже менi пам'ятна та нiч. - Розкажiть i менi. - Уяви собi, дочко, дощ, негода, видимостi нiяко© - в туманi йдемо... Зустрiчних остерiга╨мось, раз у раз гудки посила╨мо в туман. I раптом щось пада╨ на палубу, кам'яний якийсь дощ. Птахи! Виснаженi, мокрi. Потрапило судно якраз у ©хнiй перелiт. Вночi вони, як дуже виснажаться, бува╨, купами отак падають на палубу. Iнодi й розбиваються в темрявi об щогли, об троси. - I це вам найдужче запам'яталось? - запитала Iнна, повертаючи бляшку. - Нi, не тiльки це, але й це... Заходжу до сво╨© майстернi (вiдлучавсь ненадовго, тому й свiтло залишив), а в нiй, вiриш, повно ластiвок! Налетiли на свiтло, на затишок. I такi з дощу покiрнi, нелякливi... Виявля╨ться, коли ©м скрута, птахи просто горнуться до людини, зовсiм довiряються ©й... - Можливо, й птахи здатнi вiдчувати людську доброту? - А чому б i нi... Хоча й на суднах всякi типи трапляються. Знайдеться iнодi такий, що ледь живих обранених птахiв, як смiття, змiта╨ вранцi шваброю за борт. Немало ще на свiтi, Iнко, жорстоких людей... Ну, в нас на "Орiонi" таких не було... Навпаки, ми вважали, що ластiвки нам щастя приносять. Налетить ©х, бува╨, повнiсiнько i до капiтана в каюту, i до мене в майстерню... Сто©ш мiж ними, геть мокрий з дощу, а вони облiплять тебе, сiдають на плечi, на руки i так довiрливо попискують. Iннi зовсiм реально уявилось низьке корабельне примiщення, наповнене ластiвками, що довiрливо збилися в освiтленiм затишку людського житла, i серед них застигла самотня, в мокрiй одежинi людина, усмiхнений оцей Ягнич, вузлов'яз... Нiби наяву чула дiвчина тонку ластiв'ячу пискотняву й суворi вишуми нiчно© стихi© довкруг корабля... - Ну, а далi, що з ними? - Цiлу нiч свiтло ради них не вимикав, щоб не боялись... Повлаштовував ©х на полицях, на сувоях парусини, на рiзних снастях, - хай вам, думаю, буде зручнiше... Отак i переночували. А вранцi випустив. - I все? - Все. Просто й буденно, одначе, як багато це сказало дiвчинi про людину... У сундучку орiонця виявились ще якiсь ножички, швайки, навiть циркуль, трохи бiльший за школярський. Усе це майстер також вiдклав, щоб забрати з собою на комплекс. I, звичайно, наперсток-гардаман та весь набiр парусницьких голок. Перед тим одну з них витяг i, довгенько покрутивши в руках, подав дiвчинi: - Прочитай, що там написано. На однiй iз трьох граней Iнна розгледiла дрiбнюсiнько накарбований уподовж голки напис. - "Made in England", - повiльно прочитала вона. - Так це англiйськi? - Не думай, що в них сталь краща... Коли довелось, то череп фашизмовi таки вiд нашо© сталi трiснув... А от по парусництву англiйцi здавна майстри. Про Роберта Стiла читала що-небудь? - Нi, не доводилось. - А ти поцiкався. Чайнi клiпери, iдо вiн ©х з братом побудував, то, кажуть, було чудо з чудес. Не було рiвних ©м нi в легкостi та швидкостi ходу, нi в красi лiнiй та форм... Це ще в тi часи, коли iснував звичай влаштовувати гонки чайних клiперiв - вiд Шанхая до Англi© - з партi╨ю першого чаю нового збору. Отам розпалювались пристрастi! Вся Англiя в тi днi тiльки одним жила: хто перший прийде? Повсюди ставили на вiтрильники, як на скакових коней: ану ж бо котрий набере соколиного лету, пережене решту... Один капiтан нiбито застрелився в себе на мiстку, коли побачив, що його обiгнано, що не першим прийшов... Iнна зацiкавлено слухала орiонця, дивуючись з того, що в покладах його пам'ятi зберiгаються навiть оцi, всiма забутi змагання чайних клiперiв... Дiвчина все ще крутила в руках ребристу голку з великим вушком, потiм, не знаючи, що з нею робити, простягла, щоб вiддати дядьковi. Вiн сидiв неподалiк, сундучок був знову замкнений, вiдставлений у куток. - Прошу, голку вiзьмiть... Орiонець аж вiдхилився, зробивши руками швидкий, вiдсторонливий рух: - Нi, Iнко, нi... - I, одвернувшись, глухо додав кудись убiк: - Залиш собi, дитино. Хай буде хоч така про родича пам'ять. Ця голка всього бачила. Збережи ©©... Зберiгай, коли дядька вже й на свiтi не буде. У голосi його щось прохопилось таке, що глибоко вразило й схвилювало дiвчину. Що там голка, не в нiй же рiч!.. Разом з голкою, почувалось, вiн передавав Iннi щось безмiрно цiннiше, може, частку свого життя, частку всiх пережитостей, всього свого вiдболiлого й вiдшумiлого назавжди. Складалося враження, що зараз вiн з чимось проща╨ться, вiдтина╨ вiд себе якiсь найдорожчi житт╨вi нитi й водночас нiби вруча╨ Iннi скромний цей амулет на незабутнiсть, а може, й на щастя. I хоч перебувають вони на рiзних поверхах життя, хоч який далекий той свiт, що його орiонець носить у собi, Iнна почува╨ з ним свою духовну спорiдненiсть, вiн чимось суголосний з ©© власними роздумами, чимось потрiбний для становлення ©© власного внутрiшнього свiту, для змiцнення отих, може, й справдi поетичних росткiв, що в нiй прокидаються. Не тiльки в парусницькiй професi© Андрона Гурiйовича, в самiй натурi його для Iнни ╨ щось глибоко поетичне. Вже не раз розпитувала бувалого моряка про життя пiд вiтрилами, приваблювала в ньому оця самозабутня вiдданiсть "Орiоновi" i ©й хотiлось бiльше, повнiше пiзнати це життя. Але досi майстер навiть перед близькими дуже неохоче вiдкривався душею, волiв долати сво╨ горе в самотi, певне, вважаючи, що так зможе швидше забути й вiдболiти те, що вiн втратив. I тiльки сьогоднi, коли на прощання сiли, за звича╨м, посидiти на верандi перед дорогою, хай i недалекою, орiонець, видно, вiдчув потребу подiлитися з Iнною сво©ми переживаннями. В нинiшнiй сво©й оновленостi був вiн не такий замкнутий, як завжди, почула вiд нього знiяковiле, тихе зiзнання: досi, мовляв, його тягне море, досi несила йому порвати з учорашнiм днем, забути те, що повинен забути - бо ж тому нема вороття. Звичка? Мабуть, хоча навряд чи тiльки вона. Кличе жагуча, не зникаюча туга за чимось, що йому й сам вiн iмення не зна╨. Може, це туга за молодiстю? За тими лiтами, коли юнаком, затамувавши дух, прислухався до тонкого, нi з чим незрiвнянного спiву в парусах, i коли кожен юнак почува╨ себе Магелланом? Працювати доводилось на висотах, де аж голова йде тобi обертом, годинами працю╨ш пiд шквалами, притиснувшись грудьми до рей. Зате ж потiм летиш i летиш i зна╨ш, що над тобою парусся надiйне, ти сам його перебрав i озбро©в, ти сам свого лету господар... - Часом зда╨ться, що на "Орiонi" у вас люди винятковi. - Слабкодухих, дочко, море не прийма, це правда. Та й "Орiон" - це ж судно особливе, воно як добрий вiсник, як невтомний зв'язковий помiж людьми... Чисте, вiдкрите, з добром iде до людей, - ну як його не вiтати?! Прямо скажу: честь та гордiсть бути в його екiпажi... Буря, стихiя, нiчний ураган - то, звiсно, страхiття. А коли вже ти вистояв, коли не розтрощило, не поглинуло тебе, то там, Iнко, й радiсть людина звiду╨ таку, як, може, й нiде... Склада╨ш пiснi, Iнко. От уже де, скажу тобi, пiсня! Йдемо при попутному, простiр без кiнця-краю, все в нас у злагодi, курсанти з секстантами в руках зiбрались на ютi - беруть проби сонця... Та враз ось попутний подужчав, ставимо тодi все, як кажуть у нас, "до останньо© сорочки", всi до ╨диного паруси несемо над собою! Мчиться твiй красень, високо злiта╨ на хвилю, провалю╨ться й знову злiтас, аж дивитися моторошно, особливо з марса: мчиться, весь у бризках, пiнi, в росi, вода навкруг кипить, i весь вiн оповитий хмарою водяно© куряви, хмарою сяйва... Колись чарiвницi приворот-зiллям вмiли приворожувати хлопцiв на вiчну любов, а море, воно теж умi╨... Вiтрила та простiр - це, Iнко, таке, що, хто раз його звiдав, той уже навiки там. XXII Ранками стала сивiти земля. Поля брались легкою памороззю. Айстри та майори-паничi заквiтували в кура©вських палiсадниках, зда╨ться, ще яскравiш, по-останньому, по-осiнньому... Просторiшими стали степи; очистились, подаленiли обрi©. Океан повiтря стояв кришталево прозорий. Птаство гурту╨ться, злетiлося звiдусюд, збилось у примор'© (деякi тут нiбито й зимують - змiню╨ться клiмат). Повернулися комбайнери з Казахстану. Обидва Ягничi - батько й син - привезли подарованi ©м чапани (нацiональний одяг, який вруча╨ться тiльки найповажнiшим особам), урюку, кишмишу в рюкзаках. Мати, розбираючи гостинцi, залишила з привезеного й для орiонця, вiн любить компоти. Штурманець, оточений дiтворою, ходить по двору в тюбетейцi, в смугастому схiдному халатi; сiда╨ пiд грушею i неквапливо, в манерi схiдного мудреця, виповiда╨ торопленiй малечi сво© неймовiрнi пригоди. Так, знiмав хлiб бiля самого Байконура, i однi╨© чудово© днини на його очах просто з пшениць пiдiймалась, вирушала в небо, окутана димом та полум'ям, срiбляста ракета. Стрясаючи гуркотом степи, злiтала поволi-поволi, i можна було в нiй усе достеменно розгледiти. Доки пiдiймалась, iз ракети в цей час через незгораюче скло саме хтось виглядав i навiть помахав Ягничам-комбайнерам рукою... Уява запрацювала з усiх сил. Тож i не дивно, що бiля Петраштурманця тепер дiтвори товчеться бiльше, нiж бiля сусiдського телевiзора. Хлопець i свiй "Електрон" витяг на веранду, щоб позмагатися iз сусiдським чiткiстю зображення та силою звуку, потiм, не вдовольнившись, перетягнув його аж пiд грушу (з намiром прилаштувати антену на самiм вершечку столiтньо©), а вже звiдти штурманець звернувся до матерi: - Мамо, правда, що коли щось розбива╨ться, то це на щастя? - Та кажуть люди, що так. - Ну раз так, мамо, то я розбив телевiзор... Вечорами мати iнодi чу╨ бiля хвiртки виплески дiвочого смiху, приглушений голос хлоп'ячий, - то синштурманець чимось веселить недавнiх однокласниць, що мають звичку проводжати свого кавалера до самого двору. Кра╨м вуха вловлю╨ мати, як хлопець розповiда╨ ©м щось смiшне про цiлину або розважа╨ народним гумором про пекло, що не таке воно, мовляв, для теперiшньо© людини й страшне, бо неминучi будуть i там перебо© з дровами або з смолою... Iнколи син зверта╨ться до котро©сь iз дiвчат з дивним словом "киз", i звучить воно в його устах якось iнтимно i аж та╨мничо, хоча згодом виявля╨ться, що "киз" означа╨ просто "дiвчина"... Iнна день у день бiга╨ на медпункт, часто бачать ©© в бiблiотецi... Коли виходить з бiблiотеки, не мине, звичайно, й музейчика (це тут же, в палацi), зазирне до Панаса Омеляновича. Як стражда╨ цей чоловiк! Зовсiм звiвся, нема йому полегшення. Сидить ось, як зараз, серед сво©х прядок, гербарi©в та снопiв, зiбгався в кулачок i поринув у сво© горьовитi думки, - не перестаючи, видно, точить людину журба. Все Вiктор та Вiктор, щось знову ко©ться з ним, порiдшали його вiзити в Кура©вку... Поясню╨ це тим, що розгулявся люд, бо ж осiнь - пора весiль, запрошу╨ то один, то другий - хiба тут вiдмовиш? Воно нiби й так, але для батька це нiяка не втiха. Хай сьогоднi в сина справи нiбито нiчого, а що вiн завтра встругне, цього нiхто наперед не скаже. Коли Iнна заходить, вчитель нiби трохи ожива╨, бо ╨ з ким душу вiдвести. I думки його, звичайно, знову довкола сина. - Що губить його? - роздуму╨ Панас Омелянович, коли дiвчина сяде на сво╨му звичному мiсцi бiля ткацького верстата. - Его©зм. Безмежний, невситний, цинiчний... Нiчого святого! Розумi╨ш: нiчого в душi святого... Оце найбiльше мене ляка╨. Ти молода, може, не бачила таких, а я надивився ©х за сво╨ життя, знаю, чим це людинi загрожу╨... Хто без святинь, в кого душа не заповнена почуттям обов'язку й честi, пам'ятi та любовi - той, Iнно, здатен на все, нi перед чим не зупиниться. Порожнеча душi - це стан не нейтральний, як декому зда╨ться. Вакуум душi - вiн теж здатен на дiю, причому здебiльшого руйнiвну... Страшна це рiч - его©зм, та ще коли вiн самовпевнений, переконаний у сво©й правотi... - Не перебiльшуйте, Панасе Омеляновичу, - пробу╨ дiвчина приспоко©ти вчителя... Все-таки Вiктор працю╨, скарг на нього нi вiд кого нема... Та й не завжди знають батьки, що вiдбува╨ться в душах ©хнiх дiтей. - А навiть якщо й зна╨м? Що тво© ради-поради, коли вони раз у раз розбиваються об стiну душевно© глухоти... Не розумiю, за що нам з дружиною випали такi випробування, - звертався Панас Омелянович кудись у простiр. - В iнших дiти - це радiсть, гордiсть батькам... I наш мiг би ж бути таким! Якi ми надi© на нього покладали, всю свою любов йому вiддали. I ось ма╨мо... Нещастя он у Заградiвцi, сина батьковi та матерi привезли, щоб удома поховати, горя скiльки в людей, а я, вiриш, iнодi i ©м заздрю. Чула Iнна про ту заградiвську драму, про те, з якими почестями ховали там молодого моряка, що загинув на суднi пiд час пожежi. Коли спалахнуло, треба було негайно вимкнути струм, хлопець крiзь хмару диму кинувся до рубильника, товариша вiдштовхнув, ще й крикнути встиг: у тебе дiти!.. Рубильник йому вдалося вирвати, але самого спалило на мiсцi... Друзi-моряки привезли його в Заградiвку, з музикою ховали, на рушниках спускали в могилу... Батьки вбитi горем, але навiть i ©м позаздрив Панас Омелянович- це вже треба достраждатись до краю. - Панасе Омеляновичу, не судiть Вiктора так су воро, - сказала дiвчина пiсля нелегко© мовчанки. - Змiни в ньому все-таки стались, i, згодьтесь, на краще. Наш обов'язок разом йому допомогти. Звiсно, бува╨ розхристаний, у чомусь скритний, нерозгаданий, але й добро помiча╨... А що на iнших не схожий, що нетерпимий до фальшi... - Спасибi тобi, Iнно, що ти його захища╨ш. Може, великодушнiсть, тво╨ почуття виявиться для нього цiлющим. Мабуть, я в чомусь дуже вiдстав. Вiк прожив, а стiльки загадок зоста╨ться ще не розгаданих... Вiддав я, Iнно, Кура©вцi все сво╨ свiдоме життя, сили поклав для школи, для всiх вас, щоб ви стали людьми. I ви ними стали. За ╨диним, може, найтяжчим для мене винятком... Чому ж це так? От уже справдi - насмiшка долi! Виховати стiлькох, а найближчого... Але й з поразки я виношу гiркий свiй урок, виношу найперше для вас: хай ви iншi, деколи навiть розумнiшi, проникливiшi за нас, але, поважаючи себе, не зневажайте i тих, хто до останнього б'╨ться пiд тягарем лiт та в мiру сво©х сил плека╨ для вас квiти людяностi... Не топчiть ©х. Панас Омелянович стояв, схилившись бiля ткацького верстата, сухенька рука його в забуттi все перебирала напнуту для ткання пряжу (щоб ©© правильно натягти, привозили стару жiнку-ткалю iз сусiднього села). Назавжди вiдiйшли в минуле домотканi, зiгрiтi чи©мись сльозами та пiснею, полотна, думалось Iннi, а чи набагато досконалiше те полотно, що його з нових наших переживань тче саме життя? - Пригадалось, - сказала Iнна, - як ви ще в школi звертали нашу увагу на досконалiсть квiтки, на довершенiсть колоска... Чомусь тiльки тепер, через роки, почина╨ш це розумiти... - ╙ речi, Iнно, котрi вiдкриваються людинi тiльки з вершини лiт. I тобi з часом багато що вiдкри╨ться... Як хотiлось би, щоб ви знайшли з Вiктором сво╨ щастя! Справдi, в нього ж ╨ добрi задатки. З тобою вiн, може, стане iнакшим. Бо любов, вона таки здатна на чудо, вона спроможна переродити людину... Тож не вiдкладай, це ми з дружиною разом блага╨м тебе: записуйтесь, берiть шлюб - i хай вам щастить... Про шлюб вона й вiд Вiктора вже чула не раз. Пiсля одного з чи©хось там весiль у райцентрi вiн особливо наполягав: - Давай зiгра╨м i ми... Чого тягти? Спiшiмо, люба, спiшiм! Треба хапати щастя! Обома руками! Але це були його думки, не ©©. Вона якраз не спiшила. Бо деякi речi стримували ©©. Останнiм часом Вiктор не раз пропускав побачення. Одного вечора, коли проводжав, коли вже бiля хвiртки прощались, помiтила, що ©© кавалер нетверезий. Порушив умову, власного слова не дотримавсь. Це ©© глибоко вразило: як можна зламати обiцяне? Невже справдi нiчого святого? Розстаючись того вечора, Вiктор накинувся з бурхливими обiймами, були вони несподiвано грубi, з виламуванням рук, зi словами, що принижували ©©. Дiвчина змушена була геть вiдштовхнути його, вирвалась i побiгла, тамуючи в душi бiль i образу. Порiдшали вiдтодi ©хнi зустрiчi, холодок сторожкостi з'явився в стосунках. Панасу Омеляновичу вона, звичайно, не сказала про це, навпаки, приспоко©ла, що, може ж, таки обiйдеться, дво╨ на©жачених якось порозумiються, хай тiльки ось вiн при©де, як обiцяв. Iнна чомусь покладала надiю на сьогоднiшню зустрiч, адже Вiктор запевнив, що при©де увечерi неодмiнно. До того ж сьогоднi в Кура©вцi великий концерт, а таку подiю Вiктор навряд чи пропустить. З початком осенi ожив Кура©вський Палац культури. Потяглася сюди, крiм сiльсько©, ще й молодь iз комплексу i хлопцi з застав, рядовi та сержанти (в прикордонникiв з кура©вцями традицiйна дружба). Поповнився уславлений кура©вський хор. Чередниченко придбав для всiх хористiв розкiшнi костюми: попереду районний огляд - щоб i там була першiсть, як i в попереднi роки. Керу╨ хором молодий учитель, викладач музики та спiвiв, котрий сам теж пробу╨ дещо компонувати, списав не один зошит нотного паперу i серед самодiяльних композиторiв вважа╨ться таким, що пода╨ надi©. Крiм хору, палац ма╨ незабаром збагатитись ще одним колективом: зусиллям Оксена-гуцула, столяра з комплексу, створю╨ться ансамбль народних iнструментiв: Оксен зумiв зацiкавити багатьох, навiть начальник застави Гулi╨в зголосився взяти в ансамблi участь. Пiсля розмови з Панасом Омеляновичем Iнна вже й додому не йшла, бо ©й, як учасницi художньо© самодiяльностi, заздалегiдь належало бути в палацi. Концерт цього вечора вийшов досить багатий. Виконувались пiснi сучаснi й старовиннi, виступала цiлою капелою городня бригада i дует доярок iз ферми, а серед солiстiв вiдзначились механiзатор Ягнич Валерiй з балалайкою та Iнна Ягнич, яка прочитала "Contra spem spero" Лесi Укра©нки. Впевнено виступив офiцер-азербайджанець, начальник застави, що його Кура©вка завжди вiта╨, мовби столичного баритона. Оскiльки ансамбль народних iнструментiв ще не встиг пiдготувати свою програму, то керiвник його, той заповзятливий гуцул, виходив на сцену кiлька разiв у ролi солiста, виходив, такий симпатичний та скромний, iз сво©ми аж нiяк не скромними коломийками. На завершення хор виконав "Ревуть-стогнуть гори-хвилi" та - вперше у Кура©вцi-"Берег любовi"; пiсню кура©всько© медички зустрiли дуже прихильно, i мати, що сидiла з Iнною поруч, звелiла авторцi, розшарiлiй, аж темнiй вiд радостi та нiяковостi, встати й поклонитись людям за оплески. Довелось. Лаври зобов'язують. Коли пiсля вечора збудженi вийшли з палацу, Iнна, "п'яна юнощами та надiями" (недавно вичитане в когось), мимовiль поглянула на шлях, що зникав за Кура©вкою в сивих мряках: десь звiдти сьогоднi мав би при©хати Вiктор. Зловила себе на тому, що жде - так жде сьогоднi свого вiтрогона! Перед цим Вiктор кiлька днiв не заявлявсь, а на сьогоднiшньому вечорi твердо ж обiцяв бути, - якби послухав, може, i йому, насмiшниковi, тут би дещо сподобалось. Виглядав, очiкував, видно, сина й батько, Веремi╨нкостарший. Постукуючи паличкою, перетнув полотно дороги перед палацом, пристояв пiд деревами й далi рушив, десь аж ген-там зупинившись при ви©здi iз села на узбiччi, та все приглядаючись, чи не з'явиться з грейдерки свiтло фар, чи не летiтиме скажений шарабан, слiпучим снопом розтинаючи осiнню мжичку... Бо батько - то таки батько, i хоч скiльки там зiбралось у ньому образ на сина, хоч як мучиться за синову поведiнку, та все ж iз сво╨©, з отецько©, душi його вiн не викине - така вже, мабуть, доля батькiв. Навiть страждаючи за непутящих сво©х, люблять i любитимуть ©х, доки й життя. Нерiдко бачать кура©вцi старого вчителя на ви©здi з села, довго може вистоювати отак край дороги, терпеливо очiкуючи того, хто в нього один, хто мав би стати йому розрадою, опорою в старостi, а натомiсть став мукою, вiчним терзанням, жде батько, а вiн, може, й зараз десь бешкету╨ в чайнiй, бо ж коли розiйдеться, тодi вже не дума╨ про власну гiднiсть, про те, що безчестить сво╨ й батькове iм'я... Вдома, перед сном, вiрна собi, Iнна сiла на верандi дещо записати (вирiшила, починаючи з оцi╨© осенi, вести щоденник). Не заповнила й сторiнки, як за нею прибiгли, гукаючи ще з вулицi: - Мерщiй у медпункт! Вiктор батька машиною збив! Летiла, не чуючи нiг. У медпунктi були вже Чередниченко, парторг, ще якiсь незнайомi люди... Панас Омелянович лежав на бiлiй, оббитiй цератою кушетцi. Не надiваючи халата, Iнна кинулась, присiла бiля нього, взялась нервово шукати пульс - хто б мiг подумати в шкiльнi роки, що доведеться ©й бути в цiй ролi, сидiти над сво©м учителем ботанiки в позi сестри милосердя... Обличчя Панаса Омеляновича без окулярiв стало ще меншим, воно аж свiтилося блiдизною, бiля вух темнiли якiсь садна, сиве рiденьке волосся з потилицi скипiлося кров'ю. Вчитель був у станi повно© непритомностi. Iнна тримала сухеньку старечу руку Панаса Омеляновича, дошукувалась у нiй життя. Ось вiн, найстрашнiший екзамен... Як хотiла б вона зараз стати чаклункою, однi╨ю з тих, що зналися на магi©, мали доступ до сил та╨мничих, що нiбито вмiли повертати надiю навiть безнадiйним!.. Пiд поглядами стишених, тривожно занiмiлих людей дiвчина з острахом, з розпачем рахувала ледь чутний, поволi зникаючий пульс. Не дорахувала... Не опритомнiвши, Веремi╨нко-старший помер у не© на руках. Це була перша смерть на ©© очах, на ©© руках, у ©© медпунктi. Iнна була в потрясiннi. Невже це все? Нестямне виникло бажання будити його, трясти, розтермосити це легке, вичерпане, бездиханне тiло, вивести його з небуття. Нiколи досi нерви ©© не знали такого струсу. У вiдча© власного безсилля, здушена риданням, Iнна схопилася, кинулась до дверей. Вибiгти, виплакатись десь наодинцi!.. Була бiля дверей, коли саме - просто ©й навстрiч - знадвору з'явився Вiктор. Iшов похитуючись. Лице полотно полотном. Невже це вiн? Зустрiла погляд сомнамбули, розгубленiсть посiрiлого вiд жаху жалюгiдця, що, спотворюючи себе гримасами, ловить повiтря, натужиться щось сказати й не може... Вiн, зда╨ться, втратив дар мови. Зда╨ться, не зовсiм ще втямив, що сталось. I цi мутнi риб'ячi очi! Отупiлим поглядом, наче лунатик, насувався на Iнну, нетверезе, кволо потягся до не© рукою... - Геть! - вiдсахнувшись, крикнула йому. - Вбивця!!! Ненавиджу! Ненавиджу до кiнця днiв!.. I, не тямлячи себе, вискочила в дверi. Од Вiктора взяли розписку про неви©зд. Почалося слiдство. Мати розгорнула несподiвано бурхливу дiяльнiсть: кидалась в рiзнi установи, вдавалась навiть до малознайомих людей, котрi, як ©й здавалось, могли ще вiдвернути вiд сина удар. Логiка в нещасно© жiнки була проста: батька вже не повернеш, то хоч спробу╨ вирятувати сина. Де й взявши сил, худюща, з розпаленим поглядом бiгала по Кура©вцi, шукала свiдкiв, щоб пiдтвердили ©© версiю: син не винуватий, батько сам потрапив пiд машину, сам - через те, що слiпий... Свiдкiв таких Кура©вка не дала. Не взяла й на поруки. В iншому випадку могла б узяти, але тiльки не в цьому. Коло звужувалось, приятелi швидко вiдступились од Вiктора, чи, як вiн висловлювався, - продали (тi, що були разом з ним у машинi). Перед слiдчим спiвали всi в один голос, що хоч вони й були добре напiдпитку, проте намагалися стримати Вiктора, умовляли не гнати, бо ж летiв як навiжений, а вiн не послухався, пiд'©жджаючи до палацу, натиснув ще дужче. Ну, а тут постать посеред дороги де не вiзьмись, наче п'яний якийсь - руки простяг, щось кричить, може, хотiв зупинити... "Батько! Батько!" - ще встигли гукнути Вiкторовi, а вiн нiбито крикнув через плече: "Нiчого, прорвьомся!.." I хоч в останнiй момент таки спробував звихнути убiк, але вже було пiзно, то вже була катастрофа. Винуватець того, що ско©лось, поки що був залишений на волi. Одначе волею вона тепер для нього вже не була. Незважаючи на всi материнi старання, лжесвiдкiв не вдалось добути, i нiяких виправдань нема, це Вiктор i сам тепер розумiв. Задавив батька - тут Кура©вка була ╨дина в безмежнiм обуреннi, в осудi, в колективнiй сво©й нещадностi. Може, аж тепер дiйшов до нього весь жах вчиненого. Пiвдня стояв, понурений, посiрiлий на кладовищi бiля свiжо© батьково© могили. Нiде пiсля того не з'являвся. Бачили, тиня╨ться сам, зсутулений понад морем. Очевидно, не тiшив бiльше себе нiякими iлюзiями: пiсля однi╨© провини тепер ось друга, та ще яка. Жахлива, трагiчна, непоправима... Якось наприкiнцi дня з'явивсь бiля пляжiв пiонертабору, якраз бiля тих мiсць, де свого часу врiзався в дiтей мотоциклом. Пляж був порожнiй, дiтей заводськi вже забрали до шкiл, лише кiлька мiсцевих хлопчакiв ганяли понад берегом м'яча. Кажуть, був Вiктор нiби не в собi, iшов, як мара, чвалав наослiп, нiби справдi лунатик. Зупинившись, дивився, як море жене прибiй, вистеля╨ берег шумовинням. "Який гарний прибiй, - скачав- Буду купатись". I по волi побрiв у шумовиння. Дiти поторопiли: нiхто з кура©вських уже не купа╨ться, ну а ти - невже будеш?.. Не став навiть роздягатись. Як був, так i побрiв у море: глибше, глибше, по пояс, по груди, по шию. Тодi поплив (вiн добре плава╨, кудись аж пiд обрiй, бувало, запливав). Плив i плив, доки й не видно стало його мiж хвилями... Сприйняли як чергове дивацтво - зробив заплив та й повернеться, випливе десь в iншому мiсцi. I справдi, виплив через три днi навпроти хати дiда Коршака, сторожа рибартiлi. Коршак його перший i помiтив: думав, каже, дитячий м'яч загнало, гойда╨ться мiж хвиль. Аж поки прибило до берега ближче... То був Веремi╨нко-потопленик. Рибалки, що витягали, вперше бачили, щоб утонулий тримався тако© дивно© пози: увесь вiн стояв у водi, в одежi, як був, стояв зовсiм вертикально. Тому й голова на хвилях хилиталась, як м'яч. XXIII Заволодiв Ягнич судном, тi╨ю загадковою лайбою. Начальство виявля╨ йому всiляке сприяння: треба електрозварникiв - на, малярiв - будь ласка, матерiалiв - випишемо, аби дiло йшло. Орiонець i ночу╨ тепер на суднi. Пiсля першо© ночi не захотiв бiльше залишатися в тому порожньому другому корпусi. Хай там хоч i домовики товчуться, а вiн буде на суднi, тут почува╨ться звичнiше. Цiлими днями працю╨, ворожить над лайбою, - спокiйно, вперто, без галасу, без хапанини. Дiвчатам з будови цiкаво дiзнатись, що ж вiн там робить, той орiонець, що там старанно так ладна╨ та переладнову╨. Надбiжить гуртик штукатурниць у заляпаних'комбiнезонах - дозвольте на екскурсiю, але старий нiкого не пуска╨ всередину, трима╨ дiло сво╨ в та╨мницi. Навiть виконроба, хитроокого товстуна в гумових чоботях, Ягнич не дуже охоче вта╨мничу╨ у сво© корабельнi клопоти: бо хай вiн у сво╨му дiлi й знавець, а на цьому тямку╨ вiдомо як - як ведмiдь по зорях... Лише найближчi особи нерозлучно з Ягничем цiлi днi: Оксен-верховинець та ще кiлька завзятцiв з видiлених Ягничевi в пiдмайстри, щоб працювати пiд його рукою. Нещсiдно випотрошу югь внутрiшнiсть судна, те викидають, а те перебудовують, бо все тут ма╨ заграти поновому, все повинно бути "доведене до фантастики", як каже гуцул. Упевненiсть, владнiсть з'явилась у повадках орiонця: як же, повноправний член колективу. Був списаний мовби в тираж, а тепер ось старший консультант, особа майже засекречена. Трима╨ться так, наче важливiшого об'╨кта, нiж його лайба, на будiвництвi нема. Часом бачать його i в корпусах, де ведуть роботи, вшниплю╨ться, доскiпу╨ться до всього, аж дехто бува╨ невдоволений: iще один народний контроль... Коли керiвництво у вiд'©здi (а це бува╨ нерiдко, справ та нарад безлiч), Ягничевi хоч-не-хоч доводиться мати справу з товаришем Балабушним, виконробом. Це стрiляний горобець, вмi╨ пiдсiкти, раз у раз нагаду╨: темп давайте, менше вигадок, строки пiдпирають... На це йому орiонець вiдповiда╨ поважно, з олiмпiйським споко╨м: - Нас пiдганяти не треба. Краще простежте, щоб з матерiалами не було перебою. А що обiцяно - буде, ми слiв на вiтер не кида╨м. - Я вас не жену, ви мене правильно зрозумiйте, - одразу викручу╨ться Балабушний, - з мого боку цiлковита вам довiра, Андроне Гурiйовичу... I за матерiали не турбуйтесь... Завтра ось привезуть пластик, кажуть, просто бiлоснiжний, гедеерiвський! Дорогуватий, правда... - Для шахтарiв не шкода, - каже Ягнич i, добувши з кишенi папiрець, почина╨ повагом вичитувати, чого йому ще треба i скiльки. В обiдню перерву на будовi наста╨ штиль. Вщуха╨ гаркотнява машин, робочий люд зника╨ по затiнках, хто обiда╨, хто газету чита╨, i нiхто й не бачить, як саме в цей час з'явля╨ться на будовi при©жджий, той, що його треба б зустрiти як належить, зi всi╨ю службовою шанобою. Не заставши в штабному вагончику нiкого, прибулець широким кроком пряму╨ до Ягнича, що саме сто©ть, як вахтовий, бiля сво╨© лайби. Мабуть, "високий гiсть" у сво©й заклопотаностi прийняв орiонця за сторожа, бо, не вiтаючись, звернувся до старого досить вимогливо: - Де начальство? - На обiд по©хало. Начальство теж не святим духом живе. - Хто ж зараз тут старший? - А ось я вам i старший. У при©жджого це, видно, виклика╨ сумнiв, по обличчю перебiга╨ гримаса невдоволення. Почува╨ться, що прибулець ма╨ право на таку гримасу, зна╨ сво© можливостi та права. Iз себе досить опецькуватий, обличчя, притiнене капелюхом, якесь глиняне, брезкле. Ще, видно, на курортi не було, справжнього сонця не бачило. - Нi, ви серйозно - старший? - Таж сказав... А ви хто будете? - поцiкавився в свою чергу Ягнич. - З мiнiстерства, - недбало кинув при©жджий, не вважаючи за потрiбне уточнювати, з якого саме: чи з того, яке замовля╨, чи яке буду╨. А втiм, i для Ягнича це не дуже iстотно. Важливо, що ╨ нарештi до кого вдатись, з'ясувати деякi речi, що з виконробом ©х не з'ясу╨ш... - Оце ви менi якраз i потрiбнi. - Я? Вам? - глиняне обличчя розплива╨ться в iронi©. - Тiльки уважно слухайте, якщо з мiнiстерства... Це ж, мабуть, ви тут корпуси прив'язували? Корпус номер два пiд яким градусом сто©ть? Червоний куток i половина кiмнат - куди у вас вiкнами дивляться? - А куди? - при©жджого це, видно, зацiкавило. - У степ, пiд нордовi вiтри! Вранцi встане шахтар - не побачить, як i сонце сходить. До моря при©хав, а ви його до моря спиною, до сонця потилицею... - З моря ж напiкатиме. Та й море, як узяти, - воно шахтаревi, пробачте, до лампочки... Йому найперше б тут вiдiспатись пiсля трудiв праведних... Калорiйне харчування, домiно та бiльярд - оце йому подай, а не схiд сонця. Комфортом мусимо забезпечити насамперед... - Тож-бо ви подбали! ©дальню плану╨те на двi змiни, це ж скiльки доведеться вистояти на ногах у когось за плечима, щоб дiждатися мiсця... А в корпусах? На цiлий поверх один туалет, та й той аж у кiнцi коридора, що йому й кiнця не видно! Як це вам подоба╨ться? А бiгти ж треба... Ось би хоч i вам такий нiчний марафон по коридору в кальсонах!.. Незнайомець аж носа зморщив вiд такого натуралiзму. - Тут, можливо, ми й не додумали. - А хто ж за вас додума╨? Пушкiн? Для чого тодi ви поставленi? При©жджий прибрав мiни раптом суворо©: - Власне, по якому праву ви так зi мною розмовля╨те? Хто ви такий? Ягнич змружився, тiльки вiстря, маленькi, колючi, блищали з-пiд брiв. - Робiтничий клас - ось хто. А що стаж набував на морi, так на морi ми теж - клас... А я скоро сорок лiт робiтник моря! Саме надбiг виконроб, задиханий, знепоко╨ний. Викрутьком крутнувся бiля при©жджого, засипав вибаченнями, пiдхопив легенько пiд лiкоть, повiв показувати територiю. А тут i начальник будiвництва нагодивсь. I перша розмова, що вiдбулася мiж ними, стосувалась Ягничево© персони. - Що то у вас за старий? - кивнув при©жджий у той бiк, де залишився стояти орiонець. - Скажений якийсь дiд! - Це наш дiд, - осмiхнувся вибачливо начальник будiвництва. - Та й не зовсiм вiн, щоб уже дiд... Скорiше сказати б, людина зрiлого вiку, майстер унiкально© справи. - Критикан якийсь... Вiн, мабуть, i анонiмки шле до iнстанцiй? - Цього за ним не помiчалось. А що правду креше у вiчi - то це така вже натура. - Пустили б ви його на заслужений вiдпочинок... За власним бажанням, а? - Та можна б! Хоча нам без нього невикрутка, Степане Петровичу... Просто зарiз без нього. - Дивiться. Вам виднiше. Тiльки щоб потiм не плакались, коли в "Правду" про комплекс напише, навишуку╨ неполадок... Начбуд запевнив, що до конфлiкту не дiйде i що це вiн бере на себе, бо не можна iнакше: такого умiльця-трудяги, як цей, пошукати - особа рiдкiсна... А Ягнич тим часом уже стояв плечима до них, обличчям - до моря, до лайби. Пiсля роботи ма╨ вiн звичку пройтись надбережжям, подивитись, що море викида. Трудиться воно невтомно. То викине тобi чорну купу камки з слизистими водоростями, то медузу, то черепашки мiдiй, то якесь роз'©дене сiллю ганчiр'я... Бiлi чайки над Ягничем мерехтять у повiтрi. Iнодi змайне у згадках щось давн╨. Слiпучий шторм. Камiння берега, що посивiло вiд морсько© солi. I ти на ньому, ще молодий, з кимось в обнiмку сидиш... Невже пiде й нiколи не вернеться в цю дiйснiсть, до цих птиць, до цих днiв, до зоряних кура©вських ночей? Забреде часом Ягнич аж до Коршаково© хати. На вiдлюддi, сама сто©ть серед пiщаних переметiв, бiля причалу рибальсько© бригади. Кролi бiгають, обважнiлi качки та гуси купами снiгу бiлiють по бур'янах. Рибальське начиння сушиться, розвiшане на пакiллi. А бiля нього сам дiд Коршак без поспiху пора╨ться, лагодить сiть чи просто сидить у роздумах, спочива╨. - То як, дiду, ловляться диверсанти? - Щось нi диверсантiв, нi тюльки... - А сiтки ж на когось таки плетете? - Та плету, аби не гуляти. Iнодi узбецькi хлопцi з застави, обходячи берег, забредуть, стануть i так пильно вдивляються: як то воно виходить у плетiя? А воно просто: береш пригорщу дiрок i зшива╨ш... З заставою сторож у контактi, ма╨ навiть медаль "За охорону державних кордонiв". Мабуть, сто лiт цьому Коршаковi: ще Ягнич малим був, а Коршак уже гостровусий ходив по Кура©вцi в шпичастiй будьонiвцi, дiлив землю та наганяв страх на свiтовий капiтал. Давно здiдився, самотою живе, а проте сво╨ дiло робить, тiльки дуже зарiс, закудлатiв, сивi патли поворозкою через лоб перев'язанi, щоб в очi не падали. Деколи, бува╨, розщедриться. Пiде, знiме кiлька рибин-в'ялиць, що пiд хатою висять на жилцi нанизанi, принесе: - Бери, Андроне, посолонцю╨м. - Не скуча╨те тут за людьми, Iвановичу? - По-рiзному бува╨... Ночами, коли розшумиться море,