чик межовий, що ниви чи©сь розполовиню╨, вилiзеш на нього, зовсiм як у тiй колядцi, складенiй для найменших: Я маленький хлопчик, Злiз на стовпчик, У дудочку граю, Всiх вас забавляю... Сто©ш на стовпчику мiж хлiбами, гука╨ш десь туди, аж за трет╨ жито: - Кирику-у-у! А у вiдповiдь: - У-у-у! Лиш луна голос пода╨. Ще бiльший смуток обляга╨ тебе. Жодно© душi на весь степ. Дорога, як i ранiше, безлюдна. Давно вже промчав сво©м рисаком набундючений Кишка-молодший, що розводить у себе на хуторi породистих коней, промчав бiгунками аж до нашо© школи й назад - то вiн щодня пробiга╨ свого рисака, готу╨ до ярмарку чи до яко©сь виставки. Пiвпудовi пiдкови в того коня, щоб вище грудей викидав копита, якомога бiльше загрiбав повiтря. Так i летить на тебе, розкидаючи пiну: рот у копя роздертий вудилами, в молодого хазя©на - мiцно стулений. Промчав - i нема, тiльки осад на душi вiд того, як iiеприязпо глипнув Кишка у твiй бiк, нiби ти в чомусь перед ним завинив, нiби на його землi пасеш, хоч дорога - вона ж нiчия... Зникли бiгунки мiж хлiбами, i знов нiкого, знов безгомiння, тиша. Коник десь просюркоче. Перепiлка в хлiбах пiдпадьомкнула i вмовкла. I в небi нi хмарини, i наче янголи спiвають - все щось бринить i бринить. Чи то степ бринить нагрiваючись? У такi години з Кириком, вiрним товаришем, тiльки i ╨дна╨ тебе тонюсiнька невидима струна золота - ©© напнуло мiж вами Романове бджолоня, щойно прогувши в повiтрi! Бо ж о цiй порi, коли красуються жита, всi нашi ниви медом пахнуть! Бджолам тiльки лiтай i лiтай, кожнiй ╨ робота. Тим, хто пасе на налигачi, звичайно, тiсно в степу серед безлiчi меж, а ©м, Романовим трудiвницям, - роздолля. Ось знов котрась гуде над колоссям басовою струною, просто бiля тебе йде на посадку: знайшла, що шукала! Зачудовано стежиш, як бджола вкублю╨ться там, унизу, в затiнену, може, ще й з росичкою на днi польову квiтку. Почува╨ш, як ©й при╨мно, коли вона купа╨ться в квiтцi, занурюючись глибше й глибше... Хай то буде навiть будяк, бджола й тут занурю╨ться з головою, вона аж стогне вiд насолоди та щастя! I так цiле лiто, не знаючи втоми, трудиться самозабутньо - з нiчого мед бере! З Кириком ми зустрiнемось в обiдню пору, коли приженемо корiв до©ти. Вiн, власне, пасе не свою, а тiтчину Ганнину, що в не© дiтей нема. Це йому по малолiтству пiльга випадав така: не вiддано Кирика, як старших братiв, на хутори, прилаштовано пастушком у сво╨© далеко© родички. Доки тiтка Ганна сидить з дiйницею пiд коровою, Кирик зеленим вiттям вiдганя╨ мух вiд корови, щоб не хвицьнула ногою або хвостом та не перекинула молоко.. Потiм теля пiдпустить, хай посмокче на завершення... А i цей обов'язок виконано, тодi ми, скучивши один за одним, збiжимось нарештi десь у балцi бiля ковбанi, що вода в нiй перегрiта, аж гаряча, i вся кишить пуголовками, з яких потiм жаби виростають здоровеннi, мов крокодили... Там, у лiтеплах, i ми побовта╨мося досхочу. В скаламученiй водi повно планктону, як ми сказали б тепер, чи iншо©, схожо© на нього, живностi, в цих парких водах добре почува╨ться все живе - i пуголовки, в рачки, й довгоногi комахи, що, мов ковзанярi, бiгають поводi, - з таких перегрiтих ковбань-калабань (як вам уява малювала в школi) зароджувалось у даввiх даввах життя на планетi. Iнодi, бува╨, провiда╨мо в обiдню пору латиша бiля його рудо© напiвземлянки у глинищах. Живе бiдно, а чисто, квiти любить, мальва пiд вiконцем пелюстками горить... Присядемо й дивимось, як цей наш Ян Янович запуска╨ свою дивовижну прядку, тiльки не ту, що сирову прядив'яну нитку веде, його пристрiй виводить "нитку iз глини". З клубка зволоженого рудого мiсива латиш тут тобi на очах "випряде" щось таке, що тiльки ойкнеш у захватi. Цього червоного латиша батько Кирикiв привiз з-пiд Перекопу, ще тодi вони, бувши у вiйську, товаришували, i, коли виявилось, що пiсля громадянсько© Яну Яновичу нема куди повертатись. Заболотний-старший забрав його до себе в Тернiвщину. Ось так доля ©х порiднила. I зараз вони нерозлучнi, разом доношують сво© перекопськi шинелi, на сходку вирушають щораз удвох. Невсипущий Ян Янович, за порадою свого друга, спорудив собi напiвземлянку у глинищах якраз поруч iз давньою, ще, мабуть, прадiдiвською хатиною Заболотних, i мiсце виявилось просто-таки щасливим... Око в∙цього Яна Яновича несхибне, тiльки глянув на нашу глину, одразу визначив: "Ваша глина повинна бути спiвуча, бо тут солов'©в повно!" I не минуло багато часу, як хлопцi Заболотного (спершу вони, а за ними i вся малеча слобiдська) вже свистiли в латишевi, випаленi з глини свищики, хай не дуже зграбнi, але голоснi й пiвником розмальованi, завдяки чому вироби цi користувались бурхливим попитом на наших ярмарках. Глини у нас стiльки, що на весь свiт вистачило б, тож, маючи поруч себе ©© невичерпнi родовища, Ян Янович принатурився, крiм свищикiв, робити й багато iнших речей, потрiбних для вжитку людям. Невдовзi завiв собi вiн оцю чудернацьку крутилку, що мовби все йому робить сама, крутиться, аж виспiву╨ ницьма налаштованим кружалом-колесом, а латиш, схилившись, пильно щось там виворожу╨ над сво╨ю мудрою глиною. Лиш пальцем ©© легенько торкне, оживить безформну зволожену масу, i мигком, без жодних зусиль, з не© само щось вилазить, росте, вироста╨, i - дивись! - перед тобою вже викруглилась мисочка, глечик, або макортетик, або ще яка посудина, схожа на тi тикви-ропавки, що все лiто ростуть по тернiвщанських городах. Найдивнiших форм бувають тi тикви, родичi гарбузовi, що ©х природа лiпить повiльно, протягом лiта, нiби щоб дати латишевi взiрцi для глиняних його творiнь. Ось так - то па калабанi, то бiля латиша - перебудеш найбiльшу спеку, i знов у степ, де тобi годинами стирчати бiля корови з налигачем у руцi, зате увечерi, коли женемо худобу додому, так гарно на душi, бо ж день нарештi кiнчився, i всi хлопчаки, хоч по яких ви межах блукали, знову зiйдетесь у Тернiвщинi, в глибоких ©© вуличках, де куряви повно! Ви й самi навмисне ©© здiйма╨те, збива╨те хмарою, де пройдете - коров'ячi роги потонуть у розпилюженому теплому золотi заходу. Вже ви й прийшли, прокушпелили, мов кiннота, а здiйняте вами червоне хмаровище, не танучи, довго стоятиме уподовж вулички, де в самiм кiнцi, мiж навислими пасмами дерези, якраз вкублю╨ться на спочинок вже тепер не жарке, зовсiм близьке до вас сонце. А потiм, надто ж як буде це пiд недiлю, скiльки гукiв та спiвiв до пiзньо© почi не даватимуть спати вашiй Тернiвщинi! Обiв'ють ©© зi всiх куткiв, перекликаючись мiж собою, когось вигукуючи в левади, комусь признаючись пiснею в коханнi, у сво©х палких почуттях... Над балкою край Тихоново© левади темнi╨ величезна вербова колода-корчомака, кимось давно ©© приладновано так, що вона нагаду╨ величезне крiсло, тут вечорами обнiмки-цiлунка, - тайнолюбнi парочки, влаштувавшись на вербовому тронi, замлiвають в обiймах, сидять, раюють допiзна, i скiльки буде сказано слiв там голубливих, найпестливiших, а ви, малеча, защухнувши в темрявi за корчомакою, ма╨те змогу теж долучитися до тих освiдчень, шепотiв та секретiв, дiзнатись, котрий же з наших парубкiв знов за тi╨ю Винникiвною мре. - А пiсень скiльки в нас там спiвали, - каже вiд керма Заболотний. - Скiльки ©х знала сама наша Тернiвщина!.. Ми з ним почина╨м пригадувати той далекий тернiвщанський репертуар i, коли вда╨ться пригадати щось напiвзабуте, щиро цьому радi╨мо, i навiть Лiда тiшиться нашою напiвгрою, весь час дослухаючись до нас обох зацiкавлено, справдi, видно, сприймаючи це все як дитячу гру-вiдгадайку. Коли нам щось не да╨ться, не ловиться, коли якийсь рядок з пiснi виявиться так забутим, що ми довго не можем його видобути з пам'ятi, Лiда кепку╨ над нашою забудькуватiстю, i Заболотний, вдаючи ущемленого, каже до не©: - А ми ось тебе проекзамену╨мо, всезнайку... I одну за одною загаду╨ Лiдi загадки: - А що росте без кореня? - А що бiжить без повода? - А що плаче без голосу? Мовчить дiвча. Не може вiдгадати. - Отож-бо, - каже задумливо Заболотний. Мою увагу тим часом знов приверта╨ дорога, образ ©©. Залiзний Дунай могутньо струменить у далеч! Рух, енергiя, швидкiсть - вони тут всевладнi. Тiльки в iм'я чого шмату╨ повiтря ця летюча сила й жага, що дедалi мовби нароста╨?.. Чи просто iсну╨, i все? Лишивши позаду смоги-тумани, тру╨во болiт та вiдстiйникiв, траса вилiта╨ в тихе свiтло осiннiх полiв, щоб, ковтаючи милi, хапаючи простiр, знову впасти десь там, за обрi╨м, в обiйми далечi, в та©ну нескiнченностi... V Крiзь лобове, ще на заводi пiдсинене скло налiта╨ навстрiч ультрамаринове небо, барви хоча й при╨мно©, але неприродно©, - принаймнi важко нам у цих ультрамаринах впiзнати небо дитинства, його вiльну, сяючу глибiнь... З кожною милею, з кожною годиною ми ближче до Мадонни, до тi╨© небачено©, що так рано нас сьогоднi пiдняла i весь час свiтить нашiй дорозi. Та, до яко© мчимо, ста╨ для нас чимось бiльшим, нiж ще одне мистецьке полотно. Невiдомо, якою постане насправдi, але зараз Мадонна вiдчутно збуджу╨ уяву, якимось чаром виклика╨ вiддаленi образи напiвзабутих людей, ще не побачена, для нас вона нiби спалах того прекрасного, що вiдкривалось тодi на раннiх тернiвщанських зорях. Не знаю, як Заболотному, а менi вона, та оповита j тайнощами Мадонна, чомусь уявля╨ться в образi Романово© доньки-красунi, що, виринувши десь iз блакитi наших дитячих степових лiт, смаглочола, з дитям на руках, сто©ть бiля свого колодязя з журавлем, до якого ми, пастушата, ходимо пити... Ми довго ждали цi╨© зустрiчi, мрiяли про не©, блукаючи з худiбкою по цупких пирi╨вих межах, та ось хлiба iюскошувано, степ вiдкрився, пускай по стернях корiв куди хоч, наше пастушаче плем'я по╨дналось нарештi. Оце життя, оце роздолля, одразу все змiнилось, можем здiйснити тепер будь-яку мрiю: тож уперед, до Романового колодязя, де та сто©ть, що росою та зорею вмита! Зiбравшись цiлою ватагою, помiтно пiднесенi духом, вируша╨м до дядька Романа, щоб набрати води з його колодязя i торкнутись поглядом Надьчино© краси. Обвiшанi баклагами, ропавками, наближа╨мось зi степу соромливо зпiчепим, але ж, нiвроку, щасливим гуртиком, а вона, Романова Надька, молода мати, забачивши пас, уже вийшла, зупинилась у вiльнiй, природнiй поставi пiд колодязним журавлем i, тримаючи на руках сво╨ мале, привiтно вичiку╨ нас. Звичайно ж, Надька Романова була створена для безсмертних полотен, для пензля великого живописця. ╙ люди гарнi, а ╨ нiби найгарнiшi з-помiж усiх людей. Така вона. Аж дух тобi перехоплю╨, коли загледиш ©©, злегка усмiхнену до тебе, та ще коли вона з щирим спiвчуттям запита╨: - А що то в тебе на позi? - Корова наступила... - Ну як же ти... - Загавився, а вона - раз! Нiготь так i зчесала. Нiяк не зажива╨. - Бо ти його стернею раз у раз обраинмзш, не да╨ш заго©тись... Ось я тобi перев'яжу. I мов ота дiва з казок, що йшла шляхом iз Киева, несла. срiбну голочку, шовкову ниточку - рапу зашивати, кров замовляти: кров з буйно© голови, з рум'яного лиця, з чорних кiс, з карих очей!.. Цвiто цвiта╨ться, рана за-живля╨ться... Справжнього бiлого бинта винесе з хати, йодом змаже тобi того нещасного розтовченого пальця, пече так, що закричав би, але терпиш, хлопцi тобi аж заздрять, понахилявшись, ловлять носами той йодовий дух: як гарно пахне! Що iсну╨ на свiтi йод, ми тодi вперше й дiзнались вiд не©, вiд Надьки Винникiвни. - Терпи, козаче, терпи, - ласкаво примовить, помiтивши, як ти аж зуби стина╨ш вiд болю. Iнша б знехтувала тобою, нечупарою, неохайником, а Надька... Сама завжди чиста i коси пахнуть, вимитi в зiллi, а проте наших виразок не бо©ться, недарма ж на фершалку вчилась у Полтавi, хай i не довчилась через сво╨ загадкове нещасливе кохання... Зацiкавлено огляда╨ всiх пiдряд, бо в кожного замазюри знайдеться для тако© лiкарки вавка, тому капне йоду, тому прикладе подорожника iз сметаною, а тому просто порадить добре сво© ноги пошкребти, вiдтерти турицю вiхтем "собачого мила" (╨ така трава). I хоч ми розумi╨м, що вона на нас практику╨ться, однак це в Надьки виходить якось по-доброму, видно ж, коли людина пiклу╨ться щиро, схилившись над тобою, наче старша сестра над меншим братом, хоча, сказати б, хто ми ©й? Приблукались зi степу бешкетники тернiвщанськi, бруднi, занехаянi, ноги побитi стернями, потрiсканi, виразки кровоточать, в одного щось схоже на лишай, а в другого роззяви вкотре вже нiготь злазить, бо знову, загавившись, ногу коровi пiд ратицю пiдмостив. Очi в Надьки ясно-карi, повнi сонця, вони так i сяють до нас сво╨ю ласкавою глибиною, а нам на не©, пречисту, й глянути нiяково, бо ж ми всi тут грiшники, ми й буркун та кiнськi кiзяки куримо, i негарно лавмось, коли корова, задерши голову, пiшла кудись свiт за очi, а вечорами ще й по садках гаса╨мо та пiдслухову╨мо потай мову закоханих на левадах, чого Надька нiяк би не схвалила. Дядько Роман, видно, десь у вiдлуцi, iнакше б i вiн був тут, з минулих разiв зна╨мо, що його раду╨ такий пастушачий прихiд, i господар охоче стежить, як донька йото на наших болячках практику╨ться. Доки ми воду беремо, Надька зацiкавлено огляда╨ нашi баклаги, при цьому Кирик, танучи з гордощiв, поясню╨, що цю, справжню, алюмiнi╨ву, батько йому з Перекопу принiс, iншi ж хочуть привернути Надьчину увагу сво©ми ропавками, що, на вiдмiну вiд Кириково© посудини, з'явились не з поля битви, а просто на грядках виросли, поряд з гарбузами викохались по наших а городах, набувши за лiто дивовижно© форми, природа так химерно ©х вилiпила, надала ©м тако© пластики, що не соромно було б ту ропавку виставити й сьогоднi у му-у аеi модерного мистецтва! Тикву такого сорту й саджають Д саме для того, щоб iз не© виросла, виформувалась посудина, щось на зразок глека або невелико© амфори, - коли посаджене доспi╨, виберуть з тако© ропавки жабуриння та насiння, i вже вона, висушена на сонцi, набула мiцностi та легкостi, дуже зручно в нiй зберiгати воду, надто ж у косовицю: як наберуть колодязно© та постав-а дять пiд полукiпком, вода в ропавцi, наче в термосi, в будь-яку спеку залиша╨ться свiжою та прохолодною. Насiння було однакове, а повиростало рiзне, ось хоч би i в нас: в того ропавка формою як глечик, а в iншого J схожа на гусака, i Надьцi, видно, справдi цiкаво ©х, жовто-бiлих, золотавих, розглядати, порiвнювати та показувати сво╨му дитинчатi для забавки. А дитя в не© таке ж смагляве, як i юна мати його, ще й з родимкою на щоцi. Зiркооке, по-дорослому серйозне, чомусь майже нiколи воно не всмiха╨ться, хiба лиш зрiдка, скупенько, самими кутиками уст, - це коли Кирик корчить гримаси чи, ставши на руках, посто©ть ногами в небо або якимось iншим вихилясом таки спробу╨ його розсмiшити. Тепер з вiдстанi лiт розумi╨мо, що приваблювала Надька нас, малечу, не тiльки сво╨ю привiтнiстю та що не жахалася наших виразок, а ще й тим, що зацiкавлення ©© нашим пастушачим життям було невдаваним, спiвчуття ©© до нас було природним, до краю щирим, це ж одразу можна вiдчутi©. Помiчали ми також i те, що крiзь ©© усмiшки раз у раз прорива╨ться тiнь не зрозумiло© нам зажури, i навiть дитячим сво©м сприйманням ми iнту©тивно вгадували, що ця молода мати носить якесь горе в душi, мабуть, зв'язане з тим ©© полтавським нещасливим коханням. Видно, на той час вона вже настраждалась чимало, не один, мабуть, зоряний вечiр провела тут самотою, заглиблена в сво╨ горе, i хоч ми нiчим не могли ©й допомогти, однак чутливiстю дитячих душ за смутком молодо© матерi туманно вгадували кривду, заподiяну ©й, i хотiли б в якийсь спосiб полегшити ©© долю, - але ж як, як? Малолiтки, чим могли ми зарадити Надьцi, яке зiлля пригасило б, погамувало ©© дорослий бiль? Та й чи була в цьому потреба? Проймаючись спiвчуттям, ми не розумiли тодi, що життя без болю не бува╨ i що пережитий бiль чи навiть страждання це якраз те, що здатне очищати й поглиблювати життя людсько© душi. Отже, ми бiля колодязя. По-сестринському дивиться Надька на нас сво©ми золотаво-карими, вся оповита теплом усмiшки, ©й, видно, при╨мно спостерiгати, як ми, з веселою спрагою припавши, п'╨мо iз ©© дубового, обручем обтягнутого цебра, набира╨мо колодязно© ще й у сво© ропавки та баклаги, - це про запас та для тих, хто лишився бiля худоби. Хоч уже й понапивались, а все ще юрмимось бiля колодязя, просто щоб довше тут затриматись, - не хочеться звiдси йти. На прощання ми знову схиля╨мось над цебром, що, повне колихко© води, так було схоже на оте золоте пiсенне вiдерце, у якому "сосновi клепки й дубове денце"... Ах, яка там солодка була вода, яка смачна! I нiколи не боронили нам ©© набирати, завжди дозволяють приязно, з душею, - берiть, тягнiть, пийте вволю, тiльки не побийте об цямрини цебра!.. Не те що в iнших хуторян, де, як пiдеш по воду, буркнуть тобi щось нехiтьма, а то и зовсiм не вийдуть навстрiч, тiльки злющi вовкодави аж розриваються, гасаючи на сталевому дротi через двiр, iскрять ланцюгами... Можна було лише здогадуватись, що скучала тут Надька в степу за людьми, та, мабуть, i ©© донечка ждала наших вiдвiдин, чимось таки розраював ©© наш вдатний на всякi витiвки Кирик, бо, коли руша╨мо, було, вiд колодязя, дiвча благальне гляне на матiр, а Надька, враз присмутнiвши, мовить нам услiд: - Приходьте ж iще... I зажура чу╨ться в ©© голосi. Може, бо©ться, що ми бiльше не прийдемо, забудемо ©©? Але хiба те можливо? Всi ж бо ми, хай i "дiти-малолiтки", пота╨мно закоханi в не©, i не одному з нас мрiялось, як вiн швидко виросте, порiвня╨ться сво╨ю дорослiстю з Надькою, i тодi ось такий уже, як рiвня, як суджений, ©й руку подасть, наздогнавши свою мрiю не-вiдкрасованою. Бо не пiддатна ж плиновi часу Надьчина молодiсть, лiта над нею влади не мають, i завжди залишатиметься вона у сво©й вродi такою, як ╨! Вона буде, як ╨, а ти виростеш на конях летючих лiт, доженеш ©© i тодi, зачубатiлий по-парубоцьки, призна╨шся ©й у сво©х почуваннях, виряту╨ш Надьку iз самоти, кимось знеславлену й кинуту з дитям серед цього степу широкого... Вiдданiсть нашу не похитнути нiяким терпiвщанським плетухам, хай там що лiплять, а воно до Надьки не лiпиться, як до того лебедя з байки, що його зусiбiч обкидають гуси багном на ставку, щоб сiрим зробити, а вiн "шубовсть! - i випiрнув, як снiг!.." Кожен iз нас потайки носить образ Надьчин з собою в серцi, коли блука╨мо по наших стернях, а якось одного вечора, коли ми сидiтимем удвох iз Кириком на гiлляцi старо© верби край нашо© левади й мовчки лiчитимем незлiченнi зорi, що густо всiяли небо, вiн раптом скаже до мене з незвичним хвилюванням: "Вiриш, iз ©© рук я не побоявся б i зоряно© води напитись..." I ясно менi було, про кого йдеться... А зоряна вода - то ж рiч страшна, для таких, як ми, може, навiть згубна! Готують ©© особливим чином ставлять воду яко©сь там ночi пiд найчистiшими зорями' коли небо все аж горить, i неодмiнно, щоб нiхто тi╨© води не сколихнув, нiхто щоб ©© нi оком не пiдстерiг, нi голосом не сполохав, доки вона набира╨ться сили вiд зiрок, i ось така вода, на самих чистих зiрках настояна, набува╨ нiбито сили чаклунсько©, нiчим не вiдворотно©, тим-то i вважа╨ться тяжким грiхом давати таку воду людинi - хай краще вже приворот-зiлля, нiж це... Надьку ж Винникiвну тернiвщанськi злоязичницi якраз i звинувачують у тому, що для заваблювань вда╨ться вона до цього недозволеного засобу, нiбито замiсть звичайно© води напува╨ зоряною прохожалих вигурiвських парубкiв i навiть парубчат, а вiдомо ж, хто хоч раз зоряно© напився, то в©ке й навiк, такого нiчим вiд не© пе вiдчару╨ш!.. I от Кирик, подумати тiльки, ладен i того небезпечного зоряного напою з ©© рук спожити. Кирик зважився б, а я хiба нi? Так само не зупинився б ради пе© нi перед чим, ладен би й клятву ©й будь-яку дати, й настiй зоряний иив би, самого неба хотiв би Надьцi нашiй прихилити неба отого близького, що пiд ним вона зараз десь у степу зорю╨... Там небо степове, без краю широке, а тут воно, мов яблуня рясна та гiлляста, зоряним вiттям розкинулось над нами обома, над нашими балками та байраками... I такий стан дитячо© завороженостi, виявля╨ться, здатен довго тривати: чи юнаки, чи люди посивiлi, чи близько перебува╨мо, чи далеко, а все вона для нас десь там у степу ╨, не зника╨, невiддiльна вiд свого райського саду i свого дитяти, вiд пасiки й колодязя з журавлем. I коли вона - в густих смаглявих рум'янцях - хай навiть тiльки в уявi схиля╨ться над тво©ми виразками, то й тодi чу╨ш запашний любистковий дух ©© кiс, i вся вона пахне м'ятою й сонцем. Ось i зараз, майже уявки, чу╨ться з далечi грудний той голос, що ледь шелестить ласкаво: - Приходьте ж iще... Зайдуть дощi, покотять степом тумаии, i кола оiяньо© осенi ми, хлопчаки, пiд стугонiння холодних вiтрiв збира╨мося в котрогось - найчастiше в Заболотних - розучувати передрiздвянi колядки та щедрiвки, то й тодi нам ще пливе iз слiпучого лiта колодязь дядькiв Роман i Надька з дитям бiля нього. Iнодi воно бавиться на травi, а мати щось пере йому внизу, бiля ставочка, i, може, тому найбiльше ми любили розучувати, щоб потiм, шугаючи в снiгах попiд тернiвщанськими вiкнамв, колядувати ось таку: Ой на рiцi На Ярданi Там пречиста Ризи пврала... Свого сина Сповивала... Бо ж здавалось, що це саме про не© складено, ма╨ться на увазi саме ©©, пречисту Романову Надьку, коли вона взимку бiля обмерзло© ополонки, розчервонiвшись, сво© полотнянi домотканi "ризи" пере... I ми так дружно викрикували для не© свiй величальний спiв, неодмiнно з розгонистим ударянням на останньому складi... А наступного лiта ми знов бiля Романового садка, вишнi шпанки уже поспiли, Надька саме ягоди на варення рве. Видобулась на одну з найряснiших вишень неподалiк колодязя, серед гiлля постатi ©© майже не видно, лише кра╨чок ситцевого плаття рябi╨ та загорiлi ноги з-помiж листя проблискують у плямах сонця, в мереживi свiтлотiней. Дiвча ©© теж тут, пiд вишнею, за зиму пiдросло, задерши голову на вишню, до сво╨© молодо© матерi, торопi╨... Це ж таки цiкаво стежити, як вона, звиваючись усiм станом серед гiлля, тягнеться смаглою рукою "гору, до кетяга найчервонiших ягiд, що на самiм вершечку горять. Загледiвши нас, Надьчине мале звiркувате, спiдлоба позирку╨ на нашу хлоп'ячу ватагу, хоч i могло б згадати нас, торiшнiх, i знати вже, що лиха ми йому не бажа╨мо. Оце ж те дитинча, що нам у рiздвяних колядках та щедрiвках являлось, що для нього на Ярданi Надька сво© "ризи прала". Тiльки та сина "сповивала", а ця - доньку, смагляве оце вовченя, що його звати Настя. Наетеня. Настуся. А iнколи дядько Роман навiть зовсiм по-дорос-лому називав малу: Анастасiя. - А йди-но сюди, Анастасi╨, - пiдкликув вiв дiвчинку, - ноздоровкайсь до хлопцiв. Воно ж таке вiдлюдкувате, хоч i миркне там щось, але щоб всмiхнутись... - Оте Надьчине дитинча, - озива╨ться до мене Заболотний, - чи воно хоч раз усмiхнулося коли? - По-мо╨му, нi... Один раз, пригадую, коли ти бiля колодязя на головi ходив, а так бiльше супилось. Не всмiхалось... Наче не вмiло... - До речi, i в галереях, ти звернув увагу? Скiльки тжх мадонн, кожна з дитям, але - жодного серед них усмiхненого... Чому це? I Лiда, стрепенувшись, зацiкавлю╨ться! - Справдi, чому? Заболотний помiтно суворiша╨ бiля керма, iютiм дедав задумливо: - А що може бути прекраснiшим за усмiх дитини?.. Нiчоге рiвного в свiтi. VI Шiсть рядiв металу в польотi, в свистiинi-етугвнiинi, але й вони не можуть заглушити рiвний гул Романове© бджоли, що десь там, у сяйвах наших степiв, потягла й потягла над житами свою золоту невидиму струну... Все, власне, й почалося з того, що рiй звiдкись прилетiв на нашу Тернiвщину. Бджолиний десант, як сказали б ми тепер. Несподiваний прилiт загадкового того рою був одним iз пайрозкiшнiших мiфiв нашого дитинства. Хтось бачив, що десь iзвисока вiн летiв, нiби з самих небес, i хоч мiг би й на Улинiвку полетiти чи на Озера, але ж вибрав чомусь Тернiвщину при байрацi... Золотим, аж темним, клубком опустився рiй спершу на одну з наших верб, завис кетягом на верховiттi, а звiдти - що й зовсiм уже було дивним - перекочував до володiнь найкрикливiшого та найлатанiшого з наших тернiвщан Мини Омельковича, який навiть не знав, що то за штука рiйниця, а саме вона тут би знадобилась... Приблуканий рiй спробував був осiдлати Минину дерезу, що нею зарiс увесь пагорб над вуличкою, але сiсти ро╨вi Мина не дав пi на деревi, нi на кущевi бузини за хатою, вiдiгнав бджiл, щоб не покусали приблуди, якi, за його уявленням, були не кращi за осиний виводок, озбро╨ний безлiччю жал, - отже: "Киш! Киш! Приблуднi! - гримiло над дерезою, - летiть собi геть!.." I то, може, був най-фатальпiший промах усього Мининого життя. Не хочеш-не треба: рiй, розсердившись, пiднявся й полетiв у степ, а з ним, зда╨ться, вiдлетiла й сама Минина фортуна... Що ж то був за рiй? Звiдки вiн узявся i чому прилетiв саме на пашi не такi вже й квiтучi степи? Десь iз пебес - а па цi будяки, пасльони, дерезу, на терни по байраках?! Можливо, у пас для рою таки щось було, може, степ наш привабив його... свiтлом? Чого вдосталь у нас, так це - свiтла! Океан! Все лiто степи залитi слiпучiстю сонця, надто в жпива, коли сонце ро╨м небесним зависне над тобою й, не рухаючись, горить, нездвижпе, хоча й по зпати, чому вопо горить, - ядерна то реакцiя бушу╨ в його розвергнутих надрах, чи що там воно вiдбува╨ться... - Все чин чином: i свiтить, i грi╨, i життя всьому да╨... - лагiдно мружиться в небо дядько Роман, йому до слiпучостi наших липнiв та серпнiв не звикати, бо живе вiн серед вiдкритого степу, на роздоллi, тож нiби з усiх терпiвщап перебува╨ найближче до сонця. I вiд того раппi зморшки. I завжди вiн ними паче всмiха╨ться. Усмiха╨ться не всмiхаючись, - такий чоловiк! I все завдяки мереживу зморщок та особливiй складцi житнiх вусiв, що коли й сердитi, а й тодi паче в усмiшцi... Сердитим Ромапа-степового ми рiдко бачили. Все бiльше в усмiшцi, справжнiй чи гаданiй, що нею, можливо, вiн i привабив до себе той нiчийний, блукаючий у небесах рiй. Вважа╨ться, що саме вiд того рою i пiшла Романовi фортуна. Клубок, повний гулу та жал, що спустився десь iз небес на Тернiвщину i що Мина сво©м тулумбасом прогнав його, вiдполохавши сам сво╨ щастя, той, може, долею дарований виводок мудрих створiнь обрав собi зрештою Романа Винника. Завбачливий цей чоловiк, нiби в передчуттi чогось такого, ще ранiше виселився з Тернiвщини в степ, поставивши на роздоллi свою бiлу, чепурно вшиту житньою соломою хату, а вона звiдти, з висоти, може якраз i схожа на вулик? Ставив ©© господар серед гречок вимрiяних, але й такi, лише в думцi розквiтлi, гречки, видно, мали силу, бо ось, будьте ласкавi, вже й на них, лише уявних, бджолина сiм'я вiдгукнулась, принiсши невiдомо звiдкiль до Романового осiдку сво╨ загадкове й мудре життя. А той Роман-степовий, вiн для нас теж - сама загадковiсть. Якби сказав хтось нам, що вiн над степом по хмарах босий ходить i не провалю╨ться, ми повiрили б i в таке, бо ж усiй Тернiвщинi вiдомо, що Роман, iще парубком бувши, мiг за одну нiч, та ще й найкоротшу, сягнути аж у Козельськ, де на монастирських буряках гнула спину його кохана дiвчина. За лiченi години мiж двома зорями, за оту коротюсiньку темну нiчку-петрiвочку встигнути туди й назад, - нiкому ще таке не вдавалось, а Роман кiлька разiв на лiто долав той свiй марафон кохання. Жодному з його ровесникiв не подолати б за нiч тако© вiдстанi, а Романовi це виявилось пiд силу. Пiшки? О, нi! Як ото бджола, що летить по прямiй, прокладаючи шлях до сво╨© квiтки, так Роман, окрилений коханням, аж шумiв уночi навпростець понад молодими житами, - то вiн у повiтрi летить до сво╨© любовi-коха-но©! Хоч i не високо вiд землi, може, на висотi кажана але ж летить, летить, п'ятами землi не торка╨ться... Так одне лiто, друге, доки й привiв ©© за руку в Терпiвщину, привiв таку ж безма╨тну, як i сам, але веселеньку, осяяну любов'ю молодичку, i тако© вроди з лиця, що i в наших краях була рiдкiстю, - зда╨ться, вiд матерi ця налiтана краса i Надьцi в спадок перейшла... Звичайно, щоб лiтати в повiтрi ночами через степи та хутори, - хай навiть i дуже бувши закоханим, - таке да╨ться натурам неабияким, тут треба вродитись аж надто вдатним, двожильним або навiть статись на чарiвництвi, i щодо цього наша дитяча уява нiколи ие пiддавала сумнiвам Романову вдатнiсть та його легендарнi перельоти. До того ж був авторитетний свiдок Клим Подовий, тер-нiвщанський дзвонар, який хоча й до смiшвого безпорадний був у справах земних, але користався цiлковитою вашою дитячою довiрою, коли йшлося про дiла небеснi. Саме вiн запевняв, що Роман Винник - це всемогутець, йому лiтати, як iншому ходити, i володiв вiн такою приворот-силою, що може й бджiл викликати до себе iз блакитних високостей, вiн умi╨, скажiмо, й таке поробити, що на великдень у когось пасочки в печi, на гарячiй черенi, як дiвчата, затанцюють. Вся Тернiвщина знав, яке диво сталося саме в Климово© Хими, коли вона поставила пасочки в пiч - i хоч всього з двiйко ©х печеi - а вв-иж, замiсть пектись, давай раптом у полум'© таипюватя. Пiдскоком, пiдскоком - весело так... "Це Романi Його штуки! - одразу догадалась Хима. - Поробивi Вiн, вiв, крiм Романа, нiхто... Для смiху поробив... Бiжи, Климоньку, падай та проси, хай вiдробить назад!" Побiг Клим щодуху, як було йому велено. Роман, вислухавши, повiв вусом весело й заперечувати не став, тiльки допевнився, чи високо ж пiдскакувала в полум'© i чи ве бралися в боки... "Добре, Климе, вертався додому, заспокой Химу - все буде гаразд". Доки Химии посланець додому прибiг, а й правда: пасочки, гарячi ще пiсля танцю, пiдрум'яненi, горошком повсипанi, вже на вiкнах стоять. Добре пiдсмажились, проте не пригорит до чорного, дарма що в самому полум'© танцювали, так у ньому вигопували, що аж яiч гуда. Iсторiя з Химиними пасочками, звiсно, розважала Тер-нiвщину, однак пiсля не© жiноцтво поглядало на Романа шанобливо, з веселим острахом, - такого не гнiви, бо за-хоче, то, чого доброго, i в тебе в печi не тiльки паски, а й книшi та паляницi затанцюють. Якщо вже Хима та Клим вiрили в Романовi чудеса, то що казати про тернiвщанську дiтвору. Ми тiльки й ждали, доки вiн ще якусь чудасiю утне. Це ж диво з див - щоб людина отак умiла! Безпритульний рiй, що блукав у небесах, якоюсь ласкавою замовою приманив, а далi й пiшло: вулик до вулика, i тепер сто©ть у Романовiм садку чепурненька пасiка, на одному з вуликiв ще й веселий козак Мамай намальований, хитро пiдморгу╨, наче каже: "Ось я той, хто зна╨, як i звiдки бджоляток приманювати?.." Колись нiбито, вигнанi iз-за Днiпрових порогiв та з-за Орелi, селились по наших степах та байраках люди загадкових ворожбитських можливостей, так званi характерники. Пiд силу було ©м усе - наворожити й вiдворо-жити, наслати що-небудь або вiдкликати, знайти стосйлв корiння або вгадати, де закопано скарб у землi. Мiг характерник пропасницю або жовтяницю з людини вигнати, иров у ранi зупинити, умiв бурю та град замовою вiд ниви вiдвести. "Бий, дзвоне, бий, хмару розбий!" - i вже хмари нема. Знали характерники науку i на перший квiт жита, i на дерево, щоб родило, i на бджiл, щоб були роботящi: пускаю вас, бджоли, на всi чотири сторони свiту, пускаю на роси травнi©, на бiлi квiти, по жовтi воеии, по густi меди... Роман-степовий, безперечно ж, походив iз породи характерникiв, може, навiть останнiй iа них, - тан принаймнi вважала Тернiвщина. Висловлювались догадки, ще й той рiй, невiдь-звiдки налетiлий, еиершу був дикий, нiчого не вмiв, вулика не знав, i, можливе, якраз Роман з-помiж наших людей був першим, хте диких тих бджоляток приручив i ласкою привчив ©х трудитись. Так чи не так, одначе бджоли надiйно вселилися в Романовiм садку i звiдти ото лiтають десь аж на край свiту. На бiлi© квiти, на роси травнi©... Жодного будяка не проминуть, побачиш ©х i на баштанах у стену та в селi по городах, де тiльки соняшник розцвiв чи гарвуз роаирвв свою грамофонну трубу, оту волохатим золотем наповнену квiтку, - заглянь ©й усередину, вже Романова там! Уткнулась у саму серединку гарбузового жовтегарячего зацвiту i вже не гуде, а тiльки вдоволено мурмоче... Набрала пилку та солодко© росички, знялась, розправила крильця, весело дзвизкнула i додому, у свою бджолину комуну. Полетiла й не пiдозрю╨, що услiд ©й невiдступне й заздрiсть чиясь потяглася: "Живе ж той Роман! У медах купа╨ться, iксплуату╨ святу худiбку..." Найчастiше тi бджоли не давали спокою Минi Омель-ковичу, дарма що вiн колись товаришував iз Романом, по заробiтках разом ходили, з одних таганiв кулiш сьорбали по економiях, а ось тепер... - Розжився той Винник на комунiвських гречках, - розбалаку╨ Мина в недiлю на толоцi, коли тернiвщани зiйдуться погомонiти про все на свiтi пiд крамнипею чи пiд гамазе╨м. - Це ж iз комуни вони йому пудами мед носять... Комуна вiд нас на чималiй вiдстанi - за Вигурiвщиною, за хуторами, вона там справдi сi╨ багато гречок, маючи на увазi потреби свого бджолиного племенi (в комунарiв пасiка велика), тож чи дивно, що й Романовi бджолята там частенько пасуться... Якось ми ©хали з дорослими до млина, день був ясний, безвiтряний, i коли опинились на комунiвських землях, навстрiч нам раптом так i вдарило бiлим, ми з Кириком не одразу навiть збагнули, що це, - вперше нашим очам вiдкрився величезний, просто безкра©й лан гречки. Наче зараз бачу: ось ми, позiскакувавши з воза, присiли навпочiпки бiля самих гречок i слуха╨м, як це бiле квiтуче царство все аж двигтить вiд гулу якогось золотого, - то бджоли мед беруть! I сам вiдчува╨ш, як гарно ©м тут на просторах, пiд вiльним сонцем, гарно i бджолам, i гречкам, що, переповненi тихою, гарячою музикою, млiють у розкошах, напо©вши все повiтря сво©ми пахощами... Рiвний, глибинний сто©ть гул. Вслухайся i вiдчу╨ш, що перед тобою звершу╨ться тайнодiйство, що всi тi гречанi нетрi зараз повнi життя, там вiдбува╨ться щось могутн╨, загадкове, нурту╨ там сила вiчно©, неосяжно© пристрастi, якiй пiд цим небом, у цей сяючий, безвiтряний день так солодко вiдда╨ться сама природа... Нi, видно, бджолярем справдi треба вродитись! Були ми певнi, що Роман-степовий зна╨ та╨мну бджолину мову, адже вiн той, хто одразу чу╨, коли якась "не так гуде", змiнила тон, летить ось вона звiдкись i явно сердиться: не iнакше, що бiля крамницi пролiтала, де Мина Омелькович смалить скажений свiй самосад, що ним би гадюк тру©ти, або й не кращу за нього фабричну кременчуцьку махорку. Тож як тут бджолi, нiжному створiнню, що звикло до пахощiв квiтки, не загудiти ображено, гнiвно? Зате на пасiцi в Романа з самого ранку сто©ть гул трудовий, нiби аж радiсний, то як музика добробуту й злагоди, певна ознака того, що плем'я бджолипс почува╨ себе нормально, нiяких у нього скарг. Треба було бачити, як ходить Роман серед мальованих сво©х рамкових, неквапом вислухову╨ сво©х пiдопiчних або й сам щось намовля╨ бджолятам, певне, iцоб не хворiли та дружнiше носили нектар з близьких i далеких квiток. Iнодi господар навiть вухом прикладеться до вулика, мов лiкар до чийогось серця, уважно слуха╨, що вiдбува╨ться там, як бджолина сiм'я поводить себе зараз. Коли б щось негаразд, занепоко©лись би одразу, загули б тривожно, нервово, роздратовано. Смогами, одначе, тодi ще не смердiло, до отрутохiмiкатiв далеко - Романовi бджоли ще там рiвно гудуть. - Мудрий у вуликах народ, - поясню╨ нам, пастушатам, господар, коли ми, напившись звичайно© з колодязя, не зоряно© води, ще якийсь час тупця╨мося пiд журавлем, розглядаючи володiння "бджолиного отамана". - Все в них розумно облаштовано, хлопцi, в усьому порядок та лад. Трутнiв просто терпiти не можуть, зате матка в якiй шанобi... А мiж собою без сварок, дружно живуть, - хто ©х i вчить... Колись покажу вам, як дбайливо годують вони одна одну з весни, коли ще кволi, слабенькi... Ну i, ясне дiло, не тiльки тютюн, а й кривду чу╨ бджола, таке це створiння. Коли щось ©й не так, одразу загуде сердито, сповiстить, щоб i ви, люди, знали. Зате коли в квiтцi купа╨ться, коли нектар бере - ось тодi ви до не© нахилiться, зовсiм iнша то буде музика... I погоду це створiння чуг, краще за нас. Якщо зранку бджоли весело, стрiмко лiтають, так i знайте: день буде погожий, сонячний. А роботящiсть ©хня вiдома: трудитись - ото i ╨ в них справжн╨ життя. I навряд чи хто бачив, як вмира╨ бджола: лiта╨ до останнього, вона i вмпрас в польотi!.. Цей Роман з Яворово© балки був для нас людиною-дивом не тiльки тому, що замолоду здатеп був у повiтрi лiтати до сво╨© кохано© i що дикий рiй приручити зумiв, а що й тому, що бджоли, хо'i би що вiн там з ними робив, анiяк його по кусали! Безперечно, знав вiн якось слово до них, та╨мниче якось замовляння. Маг, чародiйник! На iншого накинуться з лютим дзижчанням, не знатиме, як i затулитись вiд ©хнiх жал, тiкатиме з пасiки так, що й кдшкет загубить (як пв сталось одного разу з Миною Омельковичем), а до господаря вони - будь ласка: зовсiм не сердяться, хай би як вiн там ©х трусив пiд час оглядин чи переселень. Ходить дядько Роман помiж вуликiв завжди неквапно, нiякого не виказу╨ неспокою, вийме рамцю, що вся ворушиться золотокрилками, й довго розгляда╨ ©© до сонця, - може, ось тодi якраз i чаклу╨ вiн ©х, чимось у той момент саме й замовля╨ роботящих сво©х помiчниць, свою, як вiн каже, "святу худiбку"? - Ви справдi до них зна╨те слово, дядьку Романе? - запиту╨м, набравшись смiливостi. - Аякже. Без слова з ними по обiйтись. - I нам ви могли б то слово сказати? - Колись скажу, прийде час... Отже, е речi, доступнi лише для посвячених, такi, ще з вiком лише вiдкриваються... Що ж, наберемось терпiння, ждатимем, бо зараз, мабуть, нам рано ще довiряти чудодiйне те слово з його тайнознавства. А що ми, хлоп'ята, вважа╨мо дядька Романа чародi╨м, чаклуном, характерником, це, видно, тiшить його самого, це йому до душi. Одного разу, коли збирав рiй у садку, то навмисне, щоб здивувати нас, зробив так, що бджоли облiпили його всього, вкрили всуцiль, аж навiть бiло© сорочки не стало на ньому видно. Ось такий, облiплений бджолами, постав вiн i зараз нам, десь iз блакитно© далечi, з'явившись над цим свистючим залiзним Дуна╨м. Виплив, зринув, ще й усмiха╨ться вам а-пiд вусiв у сво©й живiй бджолянiй кольчузi! VII Роман-степовий запевня╨, що й садок у нього т так би родив, якби не бджола. Вважа╨, що тiльки завдяки ©й, тiльки разом з бджолою викохав вiн тут цей садом иа роздоллi. Деколи навiть з Улинiвки вчителi приводять до Романа школярчат на екскурсiю, щоб господар показав дiтям, як дерево щепиться, як дике ста╨ недиким. Замолоду, працюючи по економiях, знався Роман переважно з садiвниками та пасiчниками, все бiльше коло них крутився та пiдглядав, як каже ревниво Мина Омелькович, вивiдував ©хнi секрети, що так згодом прислужились Романовi в него райськiм садку. Яка то сила - розум тямущий та людська невсипущiсть! Якщо в кого, згiдно з приказкою, i на вербi грушi ростуть, - то це ж у Романа! На однiм деревi в иього можна побачити сiм'ю рiзних сортiв, поряд ухитряються там рости не лише близькi, а й далекi родичi, на пiй гiлцi висить яблуко снiжно-бiле, а на сусiднiй золотаве або й зовсiм червонощоке, немов циганка: он воно, гра╨ з-помiж листя, смi╨ться до сонця та випробову╨ наш терпець. Все в тiм садку повите для нас та╨мницею, починаючи з самого дядька Романа, з його нiколи до кiнця не розгаданою усмiшкою. Загадкове усе, що там да╨ зав'язь i родить, бо ногою стороннiй в Романовi володiння не ступи, не потривож нi садок, нi отi вулики, що, повнi мирного гудiння, трудяться, не знаючи втоми, тримаючись будь-яко© днини свого ладу та сво©х законiв. Коли в Романовiм садку почина╨ щось дозрiвати, коли щось там, беручись рум'янцем, заманливо проблиску╨ крiзь листя, тодi ми, ясна рiч, почува╨мо спрагу найбiльшу, до колодязя заникувм частiше звичайного, просто якоюсь силою тягне ту