для  нього "надзвичайно
свiтла книга". Автор  пiдкреслював, що його Месiя  говорив: "Ми притягу╨мо в
наше життя  те, про що дума╨мо, i якщо все це так,  то iсну╨  якась  причина
того, що цей  момент прийшов у мо╨  життя...  i у ваше теж.  Мабуть,  не ма╨
нiчого випадкового в тому, що ви зараз трима╨те в руках цю книгу;  мабуть, у
цих пригодах ╨ щось таке, заради чого ви ©© зустрiли. Я гадаю, що це так".
     Чи не  правда знайомий мотив? Пригаду╨те,  як у Блока: "Все,  що людина
хоче, неодмiнно здiйсниться, а якщо не здiйсниться,  то й бажання не було. А
якщо здiйсниться не те, розчарування тiльки уявне -- здiйснилося саме те!"
     Працюючи  над  перекладом i заглиблюючись у пiдтекст, я повсякчас ловив
себе на думцi, що в цiй  книзi, крiм  Месi©, Учителя,  друга, який може дати
могутнiй   поштовх  для   самовдосконалення,  присутнiй  iнший,  можливо,  й
сильнiший герой -- той, що сидить у кожному з нас; той потенцiал внутрiшньо©
снаги, який розкрива╨ться в лихi години випробувань; те, про що Микола Рерiх
говорив так:  "Iсну╨  межа  слiв,  але не iсну╨  межi почуттiв та вмiстилища
серця".  Такi книги  примножують сили людини, i пiсля ©© прочитання рефреном
звучить звернення до простих людей: "А я вам кажу, ви -- боги".

     Валерiй ГРУЗИН