Ендрю Томас. Шамбала, оаза св╡тла Уславленому Мор'Ё, мудрецевЁ Шамбали ПЕРЕДН╙ СЛОВО Це художн╨ дослЁдження базу╨ться переважно на тЁбетських буддЁйських текстах -- найбЁльш вЁрогЁдних джерелах щодо Шамбали, хоча для паралелей залучалося й чимало Ёнших книг. Природно, що найперше запитання, яке поста╨, стосу╨ться само© назви Шамбала-- що вона значить Ё коли виникла. Слово шам у санскритЁ означа╨ "спокЁй", "мир", тож цЁлком можливо, що саме вЁд нього й походить назва Шамбала. ЛЁтература пуран згаду╨ острЁв Шамбалу з благословенними гаями, розташований посеред нектарного озера. ╡ндЁйськЁ пурани датуються приблизно тим самим часом, коли складався Ё Новий ЗавЁт. Назва Шамбала часто згаду╨ться на сторЁнках тЁбетських буддЁйських книг. НавЁть до появи буддизму в ТЁбетЁ (VII ст. до н.е.) кра©на Шамбала позначена на географЁчнЁй картЁ в тЁбетськЁй книзЁ релЁгЁ© Бон, що налЁчу╨ понад два тисячолЁття. БагатотомнЁ "Ганжур" Ё "Данжур", "БЁла Вайдур'я", "БлакитнЁ аннали", "Шлях до Шамбали", "Сфера Шамбали" й чимало Ёнших тЁбетських трактатЁв мЁстять достатньо матерЁалу для стисло© характеристики Шамбали. У буддистськЁй системЁ махаяна Шамбала розгляда╨ться як чудесна земля, подЁбна до тЁ╨©, яку ми подибу╨мо в "УтопЁ©" Томаса Мора, "НовЁй АтлантидЁ" ФренсЁса Бекона та "МЁстЁ Сонця" Томмазо Кампанелли, де доброчеснЁсть Ё мудрЁсть творять Ёдеальне суспЁльство. Писати про Шамбалу без вивчення вищезгаданих тЁбетських текстЁв (а це незначна частка тЁбетсько© релЁгЁйно© лЁтератури)-- все одно що множити прикрЁ непорозумЁння й помилки. Тривале життя на Далекому СходЁ дозволило авторовЁ цих рядкЁв уникнути хибних висновкЁв, властивих представникам Заходу, а тому й допомогло вЁдчути суть вчення Шамбали. На ЗаходЁ навряд чи знали щось певне про Шамбалу до публЁкацЁ© О. П. Блаватсько©, яка вЁдкрила стародавню мудрЁсть Сходу не пЁдготовленому належно ╨вропейському та американському читачевЁ у вЁкторЁанську епоху. ВтЁм, першими з ╨вропейцЁв у новЁ часи розповЁли про Шамбалу дво╨ католицьких мЁсЁонерЁв--Стефан Каселла й Джон Кабрал ще триста п'ятдесят рокЁв тому. Можливо, Шамбалу знади в ╙вропЁ й трохи ранЁше, але пЁд Ёншою назвою, оскЁльки ╨ вагомЁ пЁдстави пов'язувати схЁдну традицЁю з середньовЁчними легендами про Святий Грааль Ё пресвЁтера ╡оанна. ЗгЁдно з традицЁ╨ю, встановленою шЁсть сторЁч тому главою тЁбетського буддизму Цзонкабою, з Шамбали на початку останньо© чвертЁ кожного столЁття луна╨ заклик до миру й терпимостЁ. Отож цЁ╨ю книжкою менЁ хотЁлося б зробити свЁй скромний внесок до цього гуманного послання у XX столЁттЁ. ВСТУП Незвичайна тема потребу╨ Ё нетрадицЁйного пЁдходу до не©, тобто, як казав ПЁфагор, "ступити на неходженЁ стежки". Новий задум, хоч вЁн Ё незвичний, мусить усе ж використати всЁ накопиченЁ досЁ знання. ВЁн повинен пЁдтверджуватися фактами, а не витати в царинЁ спекулятивних розмЁрковувань. Та й, крЁм усього, вЁн мусить мати Ё якесь практичне значення, Ёнакше вся праця виявиться марною. За часЁв КрЁшни мудрець Нарада застерЁгав вЁд поквапних висновкЁв щодо свЁжих думок: "НЁколи не кажи "я цього не знаю, а тому це -- неправда". Треба вивчати, щоб знати, знати, щоб розумЁти, розумЁти, щоб судити". НетерпимЁсть у сучаснЁй науцЁ свЁдчить, якими хибними ╨ заперечення нових концепцЁй Ё невипробуваних пЁдходЁв. В атмосферЁ розумово© обмеженостЁ й переслЁдувань за часЁв Кромвеля прогресивнЁ вченЁ АнглЁ© заснували Невидимий Коледж, що вирЁс у найвищу наукову ЁнституцЁю -- КоролЁвське Товариство. Та майже нЁчого невЁдомо про Ёнше "невидиме" наукове та фЁлософське товариство, що провадить дослЁдження у величнЁй самотинЁ ГЁмала©в. А воно отримало вЁдповЁдЁ на найбЁльш складнЁ науковЁ питання. СлЁди цього фЁлантропЁчного й фЁлософського братства знаходимо в Ёсторичних записах вЁд найдавнЁших часЁв Ё дотепер. ЧисленнЁ свЁдчення пЁдтверджують, що справдЁ Ёснували видатнЁ постатЁ як у минулому, так Ё сьогоднЁ, хоч ЁнформацЁя про те, де вони жили, неоднозначна. Скептицизм дЁ╨, як двосЁчний меч. З одного боку, вЁн руйну╨ нЁкчемнЁ теорЁ©, а з Ёншого -- губить розумнЁ, але передчаснЁ гЁпотези. ╡ цей меч слЁд заносити обачно, аби не згубити такого пЁдходу, яким через певний час можна скористатися. ╡сторЁя науки ряснЁ╨ такими трагЁчними прикладами. 1838 року один паризький лЁкар переконував свою пацЁ╨нтку, що хобЁ ©© чоловЁка -- ловити тЁнЁ людей на мЁдну пластинку -- певна ознака божевЁлля. ЛЁкар настЁйливо радив цЁй жЁнцЁ на прЁзвище Дагерр примЁстити мось╨ Дагерра в паризьку божевЁльню. На щастя для Лу© Дагерра, Французька академЁя наук уберегла винахЁдника вЁд цЁ╨© сумно© долЁ, визнавши його вЁдкриття фотографЁ©. Що таке реальнЁсть? СкажЁмо, повЁтря -- воно реальне чи просто нЁщо? Але ж коли цим "нЁщо" напомпувати шину, вона ста╨ твердою, як дерево. У дЁтей, що граються -- одна реальнЁсть, а зовсЁм Ёнша -- в дорослих; одна -- у ядерного фЁзика, що ма╨ справу з безмежно малим свЁтом атома, Ё зовсЁм Ёнша -- у нефахЁвця, що стика╨ться з чималими предметами; одна -- в астронома, що вивча╨ гЁгантськЁ зорянЁ свЁти, а Ёнша -- у звичайно© людини, що спостерЁга╨ "малЁ зЁрочки" на небЁ; одна -- в Ёсторика, що бачить перебЁг подЁй Ё розвиток суспЁльства упродовж столЁть, Ё Ёнша -- у пересЁчно© людини, що живе теперЁшнЁм днем Ё не здатна уявити життя людства загалом. У наш релятивЁстський вЁк реальнЁсть залежить вЁд спостерЁгача. ╡ ця книга ма╨ справу з предметом, який можна означити, як "неординарна реальнЁсть". Що правда для одного, те неправда для Ёншого. А оскЁльки в цьому велетенському свЁтЁ багато правд, нам треба вмЁти слухати один одного, щоб мати користь вЁд обмЁну Ёдеями навЁть тодЁ, коли вони видаються вкрай химерними. Ця книга проводить думку, що на землЁ Ёсну╨ оаза космЁчно© культури, представники яко©, немов провЁдна зЁрка, столЁттями ведуть людство до вищого ступеню розумЁння, вищо© моралЁ Ё повнЁшого втЁлення Ёде© про братерство людей. Майбутн╨ покаже, чи зумЁ╨ сучасне суспЁльство нашо© критично© епохи пЁти за цЁ╨ю провЁдною зЁркою. ╙ два рЁзновиди людей: однЁ розпЁзнають правду вЁдразу, а ЁншЁ лише в останню чергу. Саме першЁ ╨ провЁдниками передово© культури й цивЁлЁзацЁ©, як це нам засвЁдчу╨ ЁсторЁя науки, мистецтва й фЁлософЁ©. Не зажили слави тЁ, хто заперечував кулясту форму ЗемлЁ, вЁдкидав теорЁю вЁдносностЁ, не вЁрив у пароплави, аероплани чи космЁчнЁ кораблЁ, а творцям смЁливих Ёдей стоять пам'ятники. ╡ нехай теза про закрите братство довершених людей, що сприяють розвитковЁ людства, належить поки до сфери припущень -- вона все ж варта уваги. Адже висмЁювала ж, до запуску першого супутника, бЁльшЁсть людей саму Ёдею про пЁдкорення космосу! А вона виявилася правдивою. Отож нехай читач прочита╨ цЁ сторЁнки Ё спробу╨ збагнути те, про що на них мовиться. 1. ДАВН╡ М╡СТЕР╡╞ На Далекому СходЁ Ёсну╨ давня Ё досить поширена вЁра в Ёснування плеяди видатних умЁв, що живуть вЁдлюдно в невЁдомЁй областЁ АзЁ©. Про це писали Ёсторики й фЁлософи Стародавньо© ГрецЁ© та Риму. Вважа╨ться, що великий ПЁфагор вЁдвЁдав ╡ндЁю. ФЁлострат опису╨ подорож АполлонЁя ТЁанського в ТрансгЁмалайський регЁон, що може бути лише ТЁбетом. Добре вЁдомо, що ПЁфагор Ё АполлонЁй були знайомЁ з дуже давньою системою посвячення, вЁдомою як ВеликЁ мЁстерЁ©. В той час, як МалЁ мЁстерЁ© являли здебЁльшого народнЁ культи. ВеликЁ мЁстерЁ© призначалися для обмеженого кола освЁчених людей, здатних пЁднятися над посереднЁстю мас. Цельс у II столЁттЁ писав про допуск до цих мЁстерЁй: "Нехай у них вЁзьме участь той, чи© руки чистЁ, а слова мудрЁ". Запис античного автора про вта╨мничених мовить, що вони були здатнЁ розумЁти значення загадки Ёснування, осягаючи його мету Ё межЁ, як то визначиш Зевс". ЦЁ слова -- хороший ключ до фЁлософсько© сутЁ Великих мЁстерЁй. Дев'ятнадцять вЁкЁв тому ФЁлон АлександрЁйський написав про ВеликЁ мЁстерЁ© такЁ знаменнЁ рядки: "О ви, вта╨мниченЁ, чи© вуха очищенЁ, приймЁть це в сво© душЁ, як та╨мницю, щоб нЁколи ©© не втратити! Не вЁдкривайте ©© профановЁ! ОберЁгайте ©© в собЁ, як нетлЁнний скарб -- не як золото чи срЁбло, а як щось куди цЁннЁше, куди вартЁснЁше вЁд будь-яко© речЁ, бо це -- знання Велико© Причини, Природи Ё того, що вони обо╨ зродили". У ╙гиптЁ, ГрецЁ©, ВавЁлонЁ й ╡ндЁ© вта╨мниченЁ розмЁрковували про безмежне зоряними ночами, чекаючи на одкровення. Так ПЁфагор вЁдкрив сЁм нот у музицЁ Ё "музику сфер", фЁлософський сенс чисел Ё кулясту форму ЗемлЁ. Так само й Платон установив, що абстрактнЁ Ёде© творять свЁй власний невидимий свЁт. ОдвЁчну природу всесвЁту вЁдкрив ГераклЁт ПонтЁйський. БЁльша частина грецько© фЁлософЁ© бере початок з ╙гипетських мЁстерЁй. ПЁфагор Ё Платон навчалися у верховних жерцЁв кра©ни на НЁлЁ. ╡ видатний Ёсторик античностЁ, Геродот, говорив про мЁстерЁ© з видимою повагою: "Я зберЁгаю глибоке мовчання про цЁ мЁстерЁ©, з бЁльшЁстю яких я познайомився". МЁстерЁ© завжди користувалися зашифрованою мовою, щоб зберегти та╨мнЁ знання. Цей дивний звичай пЁдтверджу╨ Платон у листЁ до ДЁонЁсЁя Молодшого: "Я мушу писати тобЁ загадками, щоб, коли мо╨ послання буде перехоплене на землЁ чи на морЁ, його не зрозумЁв той, хто його прочита╨". Потайна символЁка Великих мЁстерЁй робила ©хн╨ вчення "незрозумЁлим для дурнЁв", як казали вта╨мниченЁ. Упродовж ЁсторЁ© цЁ вищЁ люди багато слухали, мало говорили й активно дЁяли. "З найдавнЁших часЁв Ёсну╨ та╨мний мЁжнародний код символЁв, яким користуються вта╨мниченЁ, що мають ключ до цих окультних доктрин. ЦЁ знання досЁ ретельно оберЁгають релЁгЁйнЁ братства в ╡ндЁ©, ТЁбетЁ, Кита©, МонголЁ© та ЯпонЁ©" (В. 1. Еванс-Вентц. ТЁбетська книга смертЁ.--Оксфорд, 1927). Схоже, Ёснував постЁйний обмЁн знаннями мЁж групами вта╨мничених АзЁ© та Середземноморського басейну, попри великЁ вЁдстанЁ, що ©х роздЁляли. Це поясню╨, чому вчення про переродження раптово з'явля╨ться в пЁфагорЁйцЁв Кротони (╡талЁя). Хоча його знали Ё в ╙гиптЁ, не виключено, що його привЁз з ╡ндЁ© саме ПЁфагор. За ЦЁцероном Ё ВергЁлЁ╨м, мЁстерЁ© виходили з доктрини переродження Ё вчили, що нещастя й лиха цього життя ╨ спокутою за вчинки й грЁхи минулого життя. Ця Ёдея могла бути запозичена в ╡ндЁ©, з якою Стародавня ГрецЁя та Рим пЁдтримували культурнЁ й торговельнЁ зв'язки. Допуск до Великих мЁстерЁй вимагав складних процедур, що називалися ЁнЁцЁацЁ©. З праць класичних авторЁв вЁдомо, що пЁд час цих ритуалЁв мали мЁсце незвичайнЁ явища. У "ФедрЁ" Платон так опису╨ сво© враження: "Ми стали свЁдками цЁлЁсних, простих, незмЁнних Ё благословенних видЁнь, що складалися з чистого свЁтла". Прокл (V ст.) дода╨, що "боги прибирали рЁзноманЁтних форм, постаючи в рЁзних подобах, а Ёнколи навЁть у виглядЁ безформного сяйва". Сократ нЁбито мусив визнати, що "тЁ, хто встановив мЁстерЁ©, були людьми винятково генЁальними". НайосвЁченЁшЁ уми давнини -- ПЁндар, Платон, Плутарх, ЕврЁпЁд, АрЁстофан, ЦЁцерон, ЕпЁктет, Марк АврелЁй Ё багато Ёнших -- дали найвищу оцЁнку мЁстерЁям. Твори цих великих мислителЁв засвЁдчують ©хню глибоку повагу до мЁстерЁй. ╡сторична Ёстина поляга╨ в тому, що велика наука, глибокЁ знання Ё висока фЁлософЁя шкЁл ╨гипетських мЁстерЁй надихали найвидатнЁших представникЁв класично© епохи. НайпоширенЁшими з мЁстерЁй були мЁстерЁ© ╡зЁди, Орфея, ДЁонЁса, Елевса, Церери й МЁтри. ╡нЁцЁацЁ© вЁдбувалися вночЁ, переважно в печерах, лабЁринтах чи пЁрамЁдах. Виразно прозира╨ космЁчний характер Ё змЁст Великих мЁстерЁй, що випливають з основно© засади: Земля для людини лише мЁсце вигнання, а справжня ©© оселя -- зоряний простЁр. Цю всесвЁтню асоцЁацЁю мудрецЁв було створено на свЁтанку цивЁлЁзацЁ©, Ё вона успЁшно зберегла давню мудрЁсть упродовж тисячолЁть. ╡снував тЁсний зв'язок мЁж наукою, особливо астрономЁ╨ю, Ё Великими мЁстерЁями -- такий висновок напрошу╨ться з астрономЁчно© символЁки, вживано© в мЁстерЁях. Людство постЁйно стика╨ться з примарою фанатизму й забобонЁв. ЦЁ примари видаються гЁдними уваги лише для тих, чий погляд прикутий до них, Ё для кого вони -- частка психологЁчного багажу. Та для умЁв, що зводяться неад посереднЁстю мас, цЁ страхЁття неспроможнЁ приховати сво╨© справжньо© личини. Так вважають адепти Ё ©хнЁ послЁдовники. Вважалося неможливим допускати навЁть до Малих мЁстерЁй осЁб сумнЁвно© вдачЁ. Так, попри всю свою владу, Ёмператор Нерон не змЁг бути присутнЁм на елевсинських мЁстерЁях пЁсля того, як стратив власну матЁр. ╡мператор Константин мусив вЁдмовитись вЁд участЁ в таких самих мЁстерЁях пЁсля вбивства одного сина КрЁспа, а тодЁ й дружини Фаусти. А проте навЁть грецька церква виявилася менш нетерпимою, канонЁзувавши його пЁсля смертЁ! ЦЁ ЁсторичнЁ факти свЁдчать, що учасник мЁстерЁй мусив мати незаплямовану репутацЁю. Вкрай важливЁ свЁдчення наводять першЁ ВЁтцЁ церкви. Клемент АлександрЁйський (II ст.) писав, що вчення Великих мЁстерЁй стосу╨ться переважно Природи й УсесвЁту. "Тут кЁнчаються всЁлякЁ вказЁвки,-- пояснював вЁн.-- Природа й усЁ явища стають видимими й зрозумЁлими". МЁстерЁ© були ближчими до науки й фЁлософЁ©, анЁж визнана релЁгЁя, яка призначалася для тих, чий Ёнтелект Ё моральнЁсть не досягли достатнього рЁвня. Вта╨мниченому вЁдкривалися знання, часто у виглядЁ символЁв чи криптограм, до яких простЁ смертнЁ не мали ключа. Через секретнЁсть упродовж вЁкЁв годЁ вЁдтворити картину цих давнЁх ЁнЁцЁацЁй. Ось що тЁльки каже ЛуцЁй Апулей (II ст.): "Не сумнЁваюсь, допитливий читачу, що ти хочеш дЁзнатися, що ж сталося, коли я увЁйшов. Якби менЁ було дозволено сказати тобЁ про це, а тобЁ дозволено вислухати, то ти дЁзнався б про все; але тодЁ язик мЁй постраждав би вЁд надмЁрно© балакучостЁ, а тво© вуха -- вЁд надмЁрно© цЁкавостЁ". ЦЁ недомовки Ёнтригують, але не бЁльше. ФЁлон АлександрЁйський (I ст.) усе ж повЁдомля╨ нам, що "мЁстерЁ© розкривали та╨мницЁ Природи". З давнЁх Ёсторичних повЁдомлень виплива╨, що школи мЁстерЁй не лише вЁдкривали очЁ на найвище "Я" Ё пЁдносили людину до рЁвня космЁчно© свЁдомостЁ, а й давали ©й науковЁ вказЁвки й данЁ про невЁдому ЁсторЁю людства. Доказ цього знаходимо в "ТЁме©" Платона, де Солон заявля╨, що ╨гипетськЁ жерцЁ розповЁли йому про хронологЁю, започатковану в дев'ятому тисячолЁттЁ до його епохи. Це дозволя╨ припустити, що в Давньому ╙гиптЁ Ёснували архЁви, що охоплювали значнЁ перЁоди ЁсторЁ©. Так званЁ маги, або МудрецЁ Сходу, поза сумнЁвом, входили до всесвЁтньо© школи мЁстерЁй. Святий Жером (IV ст.) визнача╨ ©х як "УчителЁв, що розмЁрковують про ВсесвЁт" Ё припису╨ ©м глибоке знання астрологЁ©. Питання про магЁв було в теологЁ© досить лоскЁтливим Ё суперечливим. Найпершими знали про пришестя Христа ангельськЁ вЁсники, якЁ з'явилися перед Йосифом Ё ДЁвою МарЁ╨ю. Цих трьох (чи й бЁльше) МудрецЁв хтось попередив про майбутн╨ народження ╡суса, Ёнакше вони б не залишили сво╨© далеко© кра©ни за кЁлька мЁсяцЁв до очЁкувано© подЁ©. НавЁть кращЁ тогочаснЁ астрологи не могли передбачити точно, де й коли у свЁт прийде месЁя. Лише дар передбачення мЁг привести магЁв до Палестини. Теологи вважають спекуляцЁями всЁлякЁ розумування про природу ЗорЁ ВЁфле╨мсько©. Якщо вважати вЁрогЁдним розповЁдь про святого МатвЁя, то зоря та не могла бути планетою, зЁркою чи кометою, бо вона надто швидко рухалася по небу. З Ёншого боку, той рух був надто повЁльним як для метеорита. То чи не був то апарат, створений давньою наукою, якою володЁли маги? Цю та╨мницю може прояснити давня легенда, що вочевидь Ёде вЁд магЁв: "Що ж то за зЁрка вела магЁв? Безумовно, то було велЁння Братства: привЁтати ╡суса, вберегти нужденну сЁм'ю Ё принести ©й якийсь прожиток. Ми йшли по ЗемлЁ, не знаючи достеменного мЁсця. ВказЁвки ТерафЁма направляли Ё вели нас день у день. Коли ми чули: "Вже близько", ми не бачили жодного слЁду житла. Чи мЁг хто-небудь отримати чудо такого небаченого попередження серед послЁду верблюдЁв Ё ревЁння вЁслюкЁв?" МудрецЁ мусили бути провЁщенЁ про народження ╡суса, якщо вирушили в тривалу подорож, коли МарЁя була вагЁтна. То звЁдки ж прийшли маги? Хто послав ©х? ╡ куди вони пЁшли потЁм? ЦЁ питання, схоже, залишаються без вЁдповЁдЁ, та принаймнЁ знаменний факт, що вони знали про грядущу подЁю, ©хн╨ знання про зорЁ, ©хн╨ володЁння паранормальними здЁбностями, якЁ проявилися в попередженнЁ, що явилося увЁ снЁ, пЁдтверджу╨ Новий ЗавЁт. ╙врейський Ёсторик ФЁлон АлександрЁйський (30 р. до н. е.-- 10 р. н.е.), можливо, краще за Ёнших визначив слово "маг", бо був сучасником ╡суса: "Маги були святими людьми, що тримались осторонь усього земного, споглядали божественнЁ доброчесностЁ Ё розумЁлися на сутностЁ богЁв та духЁв. Вони усе життя пЁдтримували постЁйний зв'язок Ёз цими невидимими Ёстотами, а також посвячували Ёнших у сво© та╨мницЁ". Це пояснення, певно ж, куди цЁннЁше, нЁж усЁ церковнЁ тлумачення слова "маг", бо його да╨ вчений епохи ╡суса. За ФЁлоном, маги були не лише прийшлими з ПерсЁ© астрологами, про що мовлять теологЁчнЁ джерела, а й великими вта╨мниченими. До всього, це Ёсторичне свЁдчення да╨ зрозумЁти, що маги належали до мЁстичного Братства. Якими ж були Ёдеали й засади цього давнього братства та його послЁдовникЁв, що Ё сьогоднЁ провадять ВеликЁ мЁстерЁ©? На це запитання досить чЁтко вЁдповЁда╨ англЁйський автор Уолтер Оуен: "Члени Братства нЁ всемогутнЁ, нЁ деспотичнЁ. ВЁльна воля, ця суть особистостЁ людини -- недоторканна. Вони лише впливають, спонукують, переконують, стримують. ©хн╨ знаряддя -- закони природи, а матерЁал, з яким вони працюють,-- це бажання, себелюбство, надЁ©, страхи, сумнЁви, пристрастЁ, антипатЁ© Ё ненависть, якЁ ще залишаються Ёдеалами Театру, Барлогу, Ринку й ПлеменЁ, воля яких -- це "брутальний Ёмпульс" патологЁчних схильностей, що в духовному розумЁннЁ не набагато перевищують спонуки мисливцЁв за мамутами. Люди, свЁдомЁсть яких вЁдкрита, спЁвпрацюють Ёз ними, але ©х вкрай обмаль. Вони випускники УнЁверситету ЛюдяностЁ". В ╡ндЁ© ще збереглася традицЁя осЁб, що закЁнчили УнЁверситет ЛюдяностЁ; ©х там називають рЁшЁ. ДавнЁй трактат "Аватаншака-сутра" свЁдчить, що з початку цивЁлЁзацЁ© людство змЁшало Ёстину й брехню. ТодЁ була створена вища система знань алая-вЁджняна. Але хто володЁ╨ цими знаннями? ДавнЁ тексти вЁдповЁдають: "ВеликЁ ВчителЁ ГЁмала©в". Доктор Еванс-Вентц, вЁдомий сходознавець, так визнача╨ ©хнЁ цЁлЁ й дЁяльнЁсть: "НевидимЁ для звичайних людей, цЁ Ёстоти видимЁ для пророкЁв Ё чистим серцем можуть спЁлкуватися з ними. Як мовчазна сторожа вони з божественним спЁвчуттям споглядатимуть з ГЁмалайських вЁдрогЁв на Землю, поки нЁч калЁюги завершить свою довгу путь й настане День Пробудження над усЁма народами". ЗгЁдно з "Веданта-сарою", Ёстинним учителем, або гуру, ╨ людина, уславлена чеснотами, яка мечем мудростЁ обтяла гЁлки й коренЁ дерева зла, яка свЁтлом розуму розвЁяла щЁльну темряву неуцтва, в яку поринуло людство. МЁстики Заходу також знали про Ёснування цих магЁв. Один Ёз них, Карл фон Еккартсхаузен (1752--1813), так писав у сво©х "Викриттях магЁ©": "Вони живуть у рЁзних мЁсцях ЗемлЁ. Хто в ╙вропЁ, хто в АфрицЁ, але ©х пов'язу╨ гармонЁя душ, тому вони -- одне цЁле. Вони розумЁють один одного, хоч Ё розмовляють рЁзними мовами, бо мова мудрецЁв -- духовне сприйняття". В ЁншЁй книзЁ цей самий автор каже, що ця "Школа МудростЁ" схована вЁд свЁту Ё пЁдляга╨ лише божественному урядуванню. Нема нЁчого неймовЁрного в припущеннЁ, що в минулому мудрецЁ й провидцЁ об'╨дналися в постЁйне спЁвтовариство, аби протидЁяти невЁгластву й посередностЁ, властивих масам, та ще нетерпимостЁ Ёснуючих культЁв. Думати не так, як бЁльшЁсть -- завжди вкрай ризиковано, бо служителЁ ЁдолЁв зла завжди нетерпимЁ до смЁливцЁв, що здатнЁ виявляти бЁльшу мудрЁсть, анЁж вони самЁ. Ось чому в давнЁ часи освЁченЁ люди об'╨днувалися в групи, щоб займатися фЁлософськими й науковими розробками й уникнути протидЁ© зовнЁшнЁх сил. ╡нодЁ в сво©х кра©нах вони опинялися в лонЁ панЁвно© релЁгЁ©, належали до ©© елЁти. ╡нодЁ дЁяли поза цими межами, зовсЁм невЁдомЁ для невта╨мничених. Школи мЁстерЁй ╙гипту, ╡ндЁ©, ГрецЁ©, Китаю та Ёнших кра©н античностЁ можуть бути прикладом збереження Давнього Знання. Як повЁдомляють класичнЁ Ёсторики й письменники, давнЁ тексти -- учасники Великих мЁстерЁй були людьми широких поглядЁв, високо© моралЁ Ё глибоко© свЁдомостЁ. Вони вивчали не лише людину, а й усесвЁт, де людина склада╨ лише мЁзерну частку. МЁж усЁма центрами свЁту Ёснував зв'язок, Ё коли якась цивЁлЁзацЁя мала отримати поштовх, то ЁншЁ гЁлки цього всесвЁтнього Братства вЁдразу сприяли цьому. Цим поясню╨ться швидке, несподЁване виникнення нових Ёдей за певних Ёсторичних перЁодЁв Ё докорЁннЁ змЁни, якЁ вони викликали. Поява християнства -- приклад цЁ╨© вражаючо© роботи мЁстерЁй, що ведеться у свЁтЁ за певним планом. Йому не змогли завадити зусилля ессенЁв, що вчили християнству до християнства, або, навпаки, зводили його до догматично© релЁгЁ© й оволодЁння сучасною наукою. ╡ навЁть якщо деякЁ з намЁрЁв МудрецЁв випадково зазнавали невдачЁ, бо не було узгодженостЁ мас, навряд чи варто сумнЁватися, що самЁ цЁ задуми були чудовЁ, бо похопили вЁд тих хто володЁв глибокою мудрЁстю, збереженою у вЁках Ё тисячолЁттях. ЛегендарнЁ махатми ГЁмала©в - це не усамЁтненЁ посвятники, а члени Братства за духовне вЁдродження людства. Зрештою, саме в цьому Ё поляга╨ суть вЁри народЁв ╡ндЁ© й ТЁбету. 2. ДОЛИНА БЕЗСМЕРТНИХ Стало вже звичним вважати мЁф гарним, але неправдивим уявленням первЁсних народЁв про походження свЁту й людини. Це слушно лише до певно© мЁри. Однак ╨ мЁфи, якЁ розповЁдають про легендарнЁ мЁста й легендарних геро©в. Але усна й писемна традицЁя зна╨ чимало випадкЁв, коли цЁ мЁфи виявлялися правдою. Коли ГенрЁх ШлЁман заявив, що вЁрить ГомеровЁй "╡лЁадЁ" Ё вируша╨ на пошуки легендарно© Тро©, вченЁ кола пЁдняли його насмЁх, бо Троя вважалася лише гарною казкою. А ШлЁман вЁдкрив не одну, а цЁлих дев'ять Трой -- одна на однЁй, поглинутих землею! ВЁн знайшов ЁнкрустованЁ слоновою кЁсткою шкатулки, повнЁ золотих браслетЁв, чаш, сережок -- щедра винагорода за його першопрохЁдництво в археологЁ©! Згодом ШлЁман вирЁшив повторити шлях Агамемнона, переможця Тро©, назад до ГрецЁ©. ДослЁдник прагнув знайти тЁ вЁйськовЁ трофе©, що ©х греки захопили в переможеному мЁстЁ. Отак ШлЁман потрапив до МЁкен, де й вЁдкопав цЁлЁ скарби золотих Ё срЁбних речей. ╡ хоча вони належали не Агамемнону, а Ёншому царевЁ, ШлЁман довЁв реальнЁсть стародавньо© легенди про Трою. Його дослЁдження остаточно революцЁонЁзували ЁсторЁю й археологЁю. Артур Еванс Ё собЁ допустив рацЁональне зерно в легендЁ про крЁтського МЁнотавра. Його розкопки вЁдкрили свЁтовЁ велетенський палац царя МЁноса, з яким тепер захоплено знайомляться тисячЁ туристЁв, що при©здять на КрЁт. ВавЁлонськЁ таблички й пЁзнЁшЁ тексти БЁблЁ© оповЁдають про ВавЁлонську вежу. 1898 року Роберт Кольдевей вЁдкопав мЁсто в МесопотамЁ© Ё вЁдкрив там давнЁй зЁккурат. ╡ ще один мЁф став, Ёсторичним фактом. ВченЁ й хронЁсти Стародавнього Китаю з винятковою точнЁстю фЁксували астрономЁчнЁ явища, такЁ як сонячнЁ плями, новЁ зЁрки, комети тощо. Така ж точнЁсть властива Ё ©хнЁм Ёсторичним записам, навЁть коли зда╨ться, що в них просто неймовЁрнЁ факти. Згадаймо, що 547 р. до н. е. один китайський Ёсторик вЁдмовився всупереч ЁстинЁ прославляти свого Ёмператора Ё за це був страчений. ЗгЁдно з найдавнЁшими китайськими текстами, Ну Ё Куа, азЁатськЁ прототипи Адама та ╙ви, народилися в горах Куньлуня в пустельному районЁ Центрально© АзЁ©. Важко збагнути, чому китайський Едем розташувався в такому малопридатному мЁсцЁ. А проте ╨ данЁ, що в далекЁ часи пустеля ГобЁ, можливо, була внутрЁшньою водоймою серед родючих земель. ТодЁ цЁлком правомЁрно, що китайцЁ мусили оселити перших людей на ЗемлЁ в провЁнцЁ© Шаньдун чи в долинЁ рЁки Янцзи. Це повЁр'я ма╨ глибоке корЁння й постЁйно повторю╨ться в хронЁках Ё текстах ПЁднебесно© ЁмперЁ©. Величний Куньлунь, вершини якого вкривають лЁд Ё снЁг, у китайськЁй мЁфологЁ© вважався оселею Безсмертних. АзЁатським ОлЁмпом правила СЁ-ван-му, Мати-володарка Заходу. КитайськЁ вченЁ не можуть пояснити, чому ©хнЁй ОлЁмп знаходиться так далеко вЁд власне Китаю. До недавнього часу мало який кита╨ць наважувався на подорож у цю вЁддалену малонаселену провЁнцЁю, де жили вороже настро╨нЁ до них тЁбетцЁ й монголи. Чи можна вЁрогЁдно пояснити цю легенду? Дев'ятиповерховий палац СЁ-ван-му, за описами, був з чистого нефриту. Його оточував прекрасний сад, де росло персикове дерево Безсмертя. Воно цвЁте й родить лише раз на шЁсть тисяч рокЁв. ТЁльки найрозумнЁшЁ та найморальнЁшЁ чоловЁки й жЁнки могли споживати цЁ чудеснЁ фрукти, що оберЁгають вЁд смертЁ Ё дають вЁчну молодЁсть. ЧарЁвна музика повнила палац, а його мешканцЁ пили елЁксир молодостЁ з водограю вЁчного життя. Так запевняють китайськЁ оповЁдачЁ. У цьому гЁрському масивЁ, згЁдно з легендою, лежить прекрасна долина, захищена вЁд стужних вЁтрЁв. Для того, хто добувався долини, колесо перероджень зупиня╨ться, Ё вони досягають нЁрвани -- кажуть пЁвнЁчнЁ буддисти. СЁ-ван-му ма╨ ще Ёнше Ём'я -- ©© називають ГуаньЁнь, або богинею милосердя. У Кита© та ЯпонЁ© ©© часто зображають тисячорукою Ё тисячоокою, що ма╨ символЁзувати ©© прагнення допомогти людству. ГуаньЁнь ЁнодЁ називають "Та, що дослуха╨ться до крику СвЁту", "Богиня, що зверта╨ погляд на СвЁт", "Милосердна захисниця". Для буддистЁв вона -- подруга АвалокЁтешвари, саме вона дала людству молитву серця "Ом манЁ падме хум ("О ти, скарбе в лотосЁ)". У ТЁбетЁ й НепалЁ ©© часто називають БЁлою Тарою, або Долмою. КитайцЁ кажуть, що помЁчники СЁ-ван-му довершенЁ Ёстоти, якЁ не старЁють Ё не вмирають. Вони сповненЁ мудростЁ й мЁцЁ, допомагають ЗолотЁй МатерЁ в ©© гуманнЁй дЁяльностЁ. Вважа╨ться, що БезсмертнЁ здатнЁ мандрувати сво╨ю волею по ВсесвЁту, з одного свЁту в Ёнший Ё навЁть жити на вЁддалених зЁрках. Досить дивна концепцЁя як для давнини, бо вона, по сутЁ, вЁдтворю╨ сучасну Ёдею космЁчних мандрЁв. З Ёншого боку, якщо ця концепцЁя -- проекцЁя розуму на далеку космЁчну систему, то не менш дивно, що стародавнЁ китайцЁ взагалЁ могли уявити собЁ таку можливЁсть, оскЁльки в ©хню епоху нЁщо не свЁдчило про безконечнЁсть космосу. СтародавнЁ книги ПЁднебесно© описують легендарну епоху СинЁв Неба, що з'явились як зичливЁ носЁ© культури в третьому тисячолЁттЁ до ново© ери. Саме тодЁ мали мЁсце дивнЁ астрономЁчнЁ явища, як, скажЁмо, падЁння велико© зЁрки на ОстрЁв КвЁтЁв, що його радянський фЁлолог 1. Лисевич розмЁщу╨ в пустелЁ ГобЁ ("Азия й Африка сегодня", 1974, No 11). Радянський учений вважа╨, що цей мЁф вЁдбива╨ дЁйсний спуск на свЁтанку ЁсторЁ© космЁчного корабля з Ёнопланетними посланцями в ЦентральнЁй АзЁ©. Ця легенда зЁ старовинного китайського тексту ста╨ ще бЁльш значущою, коли ми взна╨мо про БЁлий ОстрЁв, де перебували безсмертнЁ йоги, про яких згадують ЁндЁйськЁ джерела. Легенда про обитель Безсмертних досить дивна. Ще великий мудрець Лао-цзи, який народився близько 604 р. до н.е. Ё написав класичну книгу "Дао де цзЁн", основу даосизму, як вважають, наприкЁнцЁ свого довгого життя полишив Центральний Китай Ё подався в кра©ну СЁ-ван-му. ╡ сьогоднЁ Ёсну╨ безлЁч статуеток великого мудреця, що на спинЁ буйвола вируша╨ у легендарну кра©ну на ЗаходЁ. Можливо, це поясню╨, чому жоден китайський Ёсторик не зна╨, де Ё коли помер цей уславлений мудрець. З Ёсторичних записЁв виплива╨, що не лише Лао-цзи вирушав у подорож до далекого Куньлуня через ГобЁ. ЗгЁдно з давньокитайськими джерелами, Ёмператор Му з династЁ© Чжоу (1001--946 рр. до н. е) прославився тим, що удосто©вся аудЁ╨нцЁ© в богинЁ СЁ-вань-му на березЁ Яшмового озера в горах Куньлуня. ╡нша хронЁка оповЁда╨ про раптову появу богинЁ Заходу в палацЁ Ёмператора Ву-ТЁ з династЁ© Хань (140--86 рр. до н.е.). Ко Юань, або Цю Янь, вчений даосист III сторЁччя, пише про власнЁ фЁлософськЁ вЁдкриття. ВЁн пЁдкреслю╨, що та╨мне знання нЁколи не було доступним для просто цЁкавих з-посеред освЁчених людей цього грЁшного свЁту, Ё каже, що потрЁбно знестися над Землею, аби зрозумЁти це вчення. КрЁм того, вЁн знав, де знаходиться джерело даосизму -- воно, на його думку, прийшло з царства божественно© володарки Заходу. Протягом столЁть легенду про землю МатерЁ-володарки Заходу, де перебувають велети духу, постЁйно повторюють китайськЁ автори. А чи не алегорЁя це Ёзольовано© мЁсцини в ЦентральнЁй АзЁ©, де живуть досконалЁ люди? Вивчення ЁсторЁ© Ё лЁтератури Китаю справдЁ допуска╨ таку можливЁсть. АрхЁви ВатЁкану зберЁгають чимало донесень католицьких мЁсЁонерЁв про та╨мничЁ депутацЁ© за останнЁ пЁвтори сотнЁ рокЁв, що ©х вЁдправляли китайськЁ Ёмператори до ДухЁв гЁр. Вважалося, що цЁ загадковЁ Ёстоти мешкають у НаньшанЁ або горах Куньлунь. ╞х описують як таких, що мають щЁльне видиме тЁло, проте без плотЁ та кровЁ. Чи не ╨ вони штучними надлюдьми з кристалЁзовано© матерЁ©, Ёнакше кажучи -- богами, породженими духом? ╡ндЁйськЁ тексти також говорять про можливостЁ, що ними володЁють божественнЁ Ёстоти,-- ставати важчими й щЁльнЁшими, чи, навпаки, легшими й ефЁрнЁшими. Про цю загадку повЁдомля╨ Ё ╨пископ Делаплас у сво©х "Анналах поширення вЁри", опублЁкованих понад сто рокЁв тому. ДепутацЁ© виряджалися з ПекЁна Ёмператором, як правило, в кризовЁ роки, коли вЁн вагався прийняти остаточне рЁшення. ХронЁки, що описують цЁ посольства мандаринЁв Ё священикЁв двору Ёмператора ПЁднебесно© до ГенЁ©в гЁр, читаються бЁльш нЁж дивно. Кого сподЁвалися зустрЁти посланцЁ Ёмператора на снЁгових вершинах Куньлуня? Навряд, щоб вони гналися за недосяжним. Частка правди, певно, схована мЁж рядкЁв цих Ёсторичних документЁв. Якщо це так, то фантастичнЁ, поетично прикрашенЁ описи палацу СЁ-ван-му в кра©нЁ Безсмертних можуть виявитися такою ж реальнЁстю, як Ё описи Палацу Неба в ПекЁнЁ. В III Ё II ст. до н. е. китайськЁ Ёмператори посилали великЁ, добре спорядженЁ експедицЁ© углиб Центрально© АзЁ© -- шукати схованих вЁд свЁту Безсмертних Ё Царицю-МатЁр Заходу. Щоб зрозумЁти вЁдрегульованЁсть державно© машини Давнього Китаю Ё точнЁсть записЁв ╞╞ чиновникЁв, наведемо такий приклад з життя ПЁднебесно©: за переписом 1--II вв. н. е., в Кита© жило 59 594 978 громадян. ╡ якщо записи про ЁмператорськЁ депутацЁ© в Долину Безсмертних удвЁчЁ перебЁльшенЁ, усе ж вони заслуговують на пильну увагу. Китайський пантеон мав чЁтку Ё╨рархЁю богЁв, напЁвбогЁв Ё смертних. СкажЁмо, ЦЁнь-жень був чоловЁком, що випив елЁксир безсмертя й пЁшов у гори. Саме Ём'я ЦЁнь-жень означа╨ "горець". ЗахЁдний Рай, що називався СЁ ТЁ╨н, був мЁсцем, де осяянЁ душЁ уникали колеса перероджень. Це кра©на розкошЁв Ё блаженства. У мЁсцевих вЁруваннях СЁ-ван-му, Цариця-Мати Заходу, часто ототожню╨ться з ГуаньЁнь, богинею милосердя, а також з АвалокЁтешварою Милосердним. Попри рЁзнЁ Ёмена й атрибути цих божеств, ЗахЁдний Китай з його високими горами вважа╨ться мЁсцем Добра Ё МудростЁ. Даосисти вЁрять в Ёснування кра©ни Тебу, найпрекраснЁшо© в свЁтЁ, заховано© мЁж Сичуанем Ё ТЁбетом, де снЁговЁ хребти оточують вузькЁ долини з стрЁмкими потоками й водоспадами. В святому мЁсцЁ Безсмертних фЁзичний свЁт стика╨ться з невидимою реальнЁстю богЁв, Ё тЁ, кому випало щастя потрапити туди, живуть одночасно в двох свЁтах -- матерЁальному Ё духовному. Вони мають довершенЁ тЁла Ё найчистЁшЁ, найблагороднЁшЁ душЁ. ОкремЁ деталЁ цих китайських легенд вражають конкретнЁстю. Це вта╨мничене мЁсце населяють Ёстоти, доти звичайнЁ чоловЁки й жЁнки. Вони досягли священно© кра©ни завдяки сво╨му духовному злету. БЁльше того, туди й сьогоднЁ може попасти гЁдний щукач правди, якщо вЁн подола╨ в собЁ его©стичнЁ нахили. Так вигляда╨ ця вЁкова традицЁя Китаю, що виклика╨ благоговЁння у його великих фЁлософЁв. Ця давня вЁра в Ёснування Долини Безсмертних повинна мати реальний грунт, який, звЁсно, численнЁ поколЁння прикрасили всЁлякими подробицями. Якщо мудрецЁ об'╨днались Ё створили в давнЁ часи центр в пустельнЁй частинЁ АзЁ©, тодЁ мЁф про Безсмертних ста╨ зрозумЁлим, ©хня доктрина може бути спадком яко©сь зникло© цивЁлЁзацЁ©. ╡ хоча самих мудрецЁв може бути зовсЁм небагато, важливЁсть ©х Давнього Знання важко переоцЁнити. РеальнЁсть цЁ╨© обителЁ охоронцЁв давньо© традицЁ© стане ще вЁдчутнЁшою, коли уважно ознайомитися з Ёсторичними хронЁками Ё повЁдомленнями дослЁдникЁв АзЁ©. 3. ОСТР╡В ШАМБАЛА Народи ╡ндЁ©, як Ё Китаю, вЁрять, що Ёсну╨ обитель досконалих людей, яку вони називають Калапа, або Катапа. "Бгагавата-пурана" й санскритська енциклопедЁя "Вачаспатья" розмЁщують цю обитель на пЁвнЁчних схилах ГЁмала©в, тобто в ТЁбетЁ. Легендарна земля Ар'яварша, звЁдки Ёндуси чекають появи майбутнього спасителя КалькЁ, мЁститься на пЁвнЁч вЁд гори Кайласа в ЗахЁдному ТЁбетЁ. Вважа╨ться, що Долина посвячення Будди розташована саме там. ЗгЁдно з "Курма-пураноюо, колись у пЁвнЁчному морЁ Ёснував острЁв ШветадвЁпа, або БЁлий острЁв, де жили великЁ Йоги. Вважа╨ться, що пустеля ГобЁ-- дно цього давнього моря, а острЁв сьогоднЁ -- масив високих гЁр, порЁзаних глибокими долинами. ЦЁлком ЁмовЁрно, що МудрЁ Йоги ще живуть у цьому районЁ, захованому серед гЁрських лабЁринтЁв АзЁ©. ПуранЁчна лЁтература змальову╨ острЁв Шамбалу, розташований посеред нектарного озера, з палацами Ё розкЁшною зеленню. Потрапити на цей острЁв можна лише тодЁ, коли "золотий птах" перенесе вас туди на сво©х крилах. У тЁбетських рукописах цей та╨мничий центр назива╨ться ще "Шамбала", або "Дежюнг". Отець Каселла, португальський ╨зу©т-мЁсЁонер, пЁдтверджу╨ Ёснування цЁ╨© "знаменито© кра©ни" в сво©х звЁтах. Певно, в нього вистачало часу, аби переконатись у цьому, бо двадцять три роки вЁн прожив у ШЁгадзе, де й помер 1650 року. Лами так поважали цього священика, що навЁть запропонували провести його в це пота╨мне мЁсце -- ПЁвнЁчну Шамбалу. ОскЁльки на пЁвнЁч вЁд Бенаресу в ╡ндЁ© ╨ мЁсто пЁд назвою Шамбала, то мЁсцезнаходження ПросвЁтлених за ГЁмалаями називають ПЁвнЁчною, або Чанг-Шамбалою. Колега Каселли Кабрал писав 1625 року: "Шамбала, на мою думку, не Катхей (старовинна назва Китаю), а те, що на наших картах назива╨ться Великою ТартарЁ╨ю". ЦЁ два мЁсЁонери першими з ╨вропейцЁв подали документованЁ повЁдомлення про Шамбалу. КнязЁвство Шамбала позначено й на картЁ XVII столЁття, виданЁй католицькими властями в АнтверпенЁ. Угорський фЁлолог Ксома де Корос, що провЁв чотири роки в буддЁйському монастирЁ в ТЁбетЁ (1827--1830 рр.), географЁчно розташову╨ Шамбалу мЁж 45╟ Ё 50╟ пЁвнЁчно© широти за Сирдар'╨ю. У 60-Ё роки тЁбетськЁ емЁгранти в ╡ндЁ© переклали й видали чимало книг з давньо© тЁбетсько© релЁгЁ© Бон. Одна Ёз цих священних книг мЁстить карту, де позначено багато стародавнЁх кра©н, таких як ПерсЁя, БактрЁя, ВавЁлон, ╡удея та ╙гипет. Виходячи з цього, карта може датуватися 1 ст. н.е. ("Байкал", 1969, No 3). ╡ серед кра©н, вказаних на цЁй картЁ, ╨ Шамбала, з позначкою, що тут зародилася релЁгЁя Бон. Таким чином, давнЁсть цЁ╨© географЁчно© карти пЁдтверджу╨ давнЁй переказ, пов'язаний Ёз Шамбалою. Близько пЁвстолЁття тому нЁмецький фЁлолог А. X. Франке не сумнЁвався, коли вказував саме цей район у сво©х публЁкацЁях. ВЁн навЁть писав, що реальнЁсть Шамбали настЁльки жива в його провЁдникЁв, що пЁд час мандрЁв по АзЁ© вони ЁнодЁ вЁдмовлялись Ёти маршрутом, намЁченим його експедицЁ╨ю. А йшли Ёншим, щоб не порушити священних кордонЁв заборонено© територЁ©. ПодЁбнЁ випадки понад сто рокЁв тому описував Ё росЁйський мандрЁвник М. М. Пржевальський. Ось як вЁн пише щодо Шамбали: "╡нша дуже й дуже цЁкава легенда стосу╨ться ШамбалЁнга -- острова в далекому пЁвнЁчному морЁ. Там багато золота, а пшениця неймовЁрно© висоти. В тЁй кра©нЁ не знають злиднЁв; справдЁ, молоко й мед течуть у ШамбалЁнгу". РЁдкЁснЁ тЁбетськЁ прапори, як Ё зображений у цЁй книзЁ, вЁдтворюють мЁсто Шамбалу. На них воно в центрЁ оази, оточено© кЁльцями гЁр зЁ снЁговими вершинами. Води рЁки чи озера омивають священну землю. Цим поясню╨ться одна з назв царства богЁв -- ОстрЁв Шамбала. ВнаслЁдок систематичних дослЁджень ЁталЁйський тЁбетолог Джузеппе ТуччЁ розмЁщу╨ кра©ну Шамбалу в басейнЁ рЁки Тарим, що бере початок у гЁрському масивЁ Алтин Таг (Д. ТуччЁ. ТЁбетськЁ кольоровЁ суво©. --Т. 1.-- Рим, 1949). Вивчаючи тЁбетськЁ манускрипти, професор ТуччЁ виявив, що з незапам'ятних часЁв династЁя мудрих правителЁв небесного походження правила царством Шамбала, Ё саме вЁд них започаткувалася калачакра -- мЁстична наука езотеричного буддизму. "Ганжур" (книга VII) мовить про цю кра©ну Шамбалу на ПЁвночЁ. ╡ справдЁ, одна з книг "Ганжура" мЁстить навЁть текст, що вважа╨ться копЁ╨ю рукопису, отриманого безпосередньо з Шамбали. Санскритська назва цього тексту неймовЁрно довга: "Бгагаван-вайдхара-панЁ-губ'я-бгЁдешатантрараджа". "Данжур" (Калапар-югпа) окреслю╨ межЁ шляху, що веде в Шамбалу, тодЁ як "БлакитнЁ Аннали" згадують про "духовний палац ПЁвнЁчно© Шамбали". ЗЁбранЁ докупи, як частини моза©ки, цЁ сторЁнки дають опис обителЁ, що вважалася просто мЁфом. Але не забуваймо про Трою, вЁдкриту ШлЁманом! ╡ Шамбала може виявитися другою Тро╨ю. СлЁд зазначити, що доктрина Шамбали тЁсно пов'язана з монастирем ТашЁ Лхунпо, заснованим 1447 року неподалЁк вЁд ШЁгадзе. До захоплення мао©стами ТЁбету цей лама©стський монастир мЁстив храми, учбовЁ класи й примЁщення для чотирьох тисяч ченцЁв, що свЁдчить про його значнЁ розмЁри. 1923 року шостий Панчен, або ТашЁ Лама (Панчен -- скорочення вЁд ПандЁт Чен-по, "Великий вчений"), глава тЁбетського езотеричного буддизму, що доти перебував у величнЁй монастирськЁй цитаделЁ ТатЁ Лхунпо, мусив з полЁтичних мотивЁв емЁгрувати в Китай. Його мали за ╨диного верховного ламу в ТЁбетЁ, що мав право "давати перепустку" до Шамбали найдостойнЁшим ламам. Цей Панчен-лама був видатною особою; це про нього сер Чарлз Белл, експерт з тЁбетських питань, якось висловився: "Добре, що. в ТЁбетЁ ╨ така людина". Його обЁзнанЁсть в окультних науках була загальновЁдомою, а про його чудеса ходили легенди. СкажЁмо, коли 1915 року вЁн заклав храм для велетенсько© стату© Майтрей©, грядущого Будди, у всЁй долинЁ Цзангпо зЁбрали небувалий врожай. ╡ навпаки, коли 1923 року Панчен-лама полишив ТЁбет, страхЁтливЁ снЁгопади обрушилися на кра©ну, вигублюючи народ. Коли Панчен-лама вЁдвЁдував ╡ндЁю, в нього поцЁкавились, чи правда, нЁбито в тЁбетських лам винятковЁ психЁчнЁ можливостЁ. Його святЁйшество лише мовчки посмЁхнувся на це, а тодЁ зненацька мов розтанув. УсЁ спроби знайти його виявилися марними. Лише одного гостя, що прийшов пЁзнЁше, вразило незвичайне видовище: Панчен-лама сидЁв у садку пЁд деревом, тим часом як ЁндЁйськЁ господарЁ ходили довкола нього й не бачили. У сво©й книзЁ "Тварини, люди й боги" доктор ФердЁнанд Оссендовський посила╨ться на монгольського Тушегун-ламу, який розповЁв йому про чудеса, що ©х творив Панчен-лама, коли лампи й свЁчки в храмах самЁ по собЁ запалювались, а зображення на танках (релЁгЁйних стягах) промовляли й вЁщували. ПЁсля прибуття Панчен-лами в Китай у багатьох мЁстах були органЁзованЁ вражаючЁ пр