огненно© змЁ© (1977) Ё по цьому. Доречно навести тут слова графа ЛорЁс-МелЁкова, якого ми згадували в попередньому роздЁлЁ. ВЁн вважав, що росЁйський уряд, на жаль, не змЁнився з минулого столЁття: "БЁдолашна БатькЁвщино! Чи настане так довгоочЁкуваний час, коли РосЁя, як Ё ЁншЁ кра©ни, висловлюватиме сво© погляди й переконання публЁчно й вЁльно, говорити про сво© думки без ризику бути внесеним у список затятих революцЁонерЁв або руйначЁв основ держави?" (ЛорЁс-МелЁков. КонституцЁя. -- Лондон, 1893). Багато хто на ЗаходЁ, зда╨ться, не усвЁдомлю╨ того, що сьогоднЁ в свЁтЁ Ёснують не комунЁстичнЁ держави, а лише соцЁалЁстичнЁ республЁки. При соцЁалЁзмЁ кожен отриму╨ за сво©ми заслугами, а при комунЁзмЁ кожен отримуватиме за сво©ми потребами. Однак люди муситимуть працювати безкоштовно. ХорошЁ християнськЁ й буддЁйськЁ монастирЁ можуть бути прототипом такого суспЁльства. Проте комунЁзм залишатиметься утопЁ╨ю, поки людська природа радикально не змЁниться вЁд его©зму до альтру©зму. НЁяка та╨мна полЁцЁя неспроможна створити комунЁстичного суспЁльства Ё замЁнити "я" на "ми" -- це мусить здЁйснити сама людина. Безумовно, що трудящЁ Заходу неабияк виграли вЁд появи ЛенЁна, навЁть живучи при капЁталЁзмЁ. Страх перед III ╡нтернацЁоналом пЁсля Жовтнево© революцЁ© змусив бЁльшЁсть капЁталЁстичних урядЁв ввести рЁзнЁ соцЁальнЁ привЁле© для трудящих класЁв, починаючи з грошово© допомоги по безробЁттю Ё безплатного медичного обслуговування пенсЁонерЁв до безплатного молока для школярЁв. Святенники не можуть збагнути, чому тЁ сам мудрецЁ, що вЁтали народження ╡суса, надЁслали привЁтання РадянськЁй республЁцЁ. З цього приводу слЁд зазначити, що великЁ мудрецЁ Сходу цЁлковито безпристраснЁ й надають видиму чи невидиму пЁдтримку тЁй системЁ, що здатна певного часу пЁднести моральний Ё Ёнтелектуальний рЁвень людства. Вони добре усвЁдомлюють, що новий дЁм не можна звести на ветхих пЁдвалинах. СлЁд наголосити ще раз, що потрЁбно брати до уваги лише хорошЁ положення теорЁ©, а не ©© саму загалом. Може бути хороша форма демократЁ©, як Ё прийнятна модель соцЁалЁзму. ╡сторЁя зна╨ прийнятнЁ форми монархЁ©. Системи й доктрини мають Ёснувати для народу, Ё народ не повинен приноситись ©м у жертву. Цей вЁдступ необхЁдний, аби краще збагнути послання махатм. У вереснЁ 1926 року РерЁхи повернулись у МонголЁю. Шлях, яким пройшла експедицЁя, пролягав вЁд Улан-Батора через ГобЁ до хребта Нань-Шань, а потЁм через ТЁбет до ╡ндЁ©. Туди експедицЁя потрапила лише в травнЁ 1928 року через постЁйну протидЁю китайських властей. На висотЁ 4575 м над рЁвнем моря члени експедицЁ© прожили в наметах п'ять мЁсяцЁв при температурЁ ЁнодЁ --40╟С. На цьому етапЁ подорожЁ загинуло п'ять учасникЁв експедицЁ© -- тЁбетцЁв Ё монголЁв, а також дев'яносто в'ючних тварин. Таке ж житт╨во важливе значення мала мЁсЁя РерЁха до Сполучених ШтатЁв, про яку зараз розповЁмо. Пакт Миру РерЁха й Прапор Миру -- бЁле полотнище з трьома червоними крапками в червоному крузЁ -- РерЁх задумав ще перед першою свЁтовою вЁйною. Цю емблему було справедливо названо Червоним Хрестом Культури, оскЁльки вона мала захищати пам'ятники культури пЁд час вЁйни. Лише 1930 року Пакт було прийнято всесвЁтньою органЁзацЁ╨ю --ЛЁгою НацЁй. 1933 року у ВашЁнгтонЁ вЁдбулася III МЁжнародна конвенцЁя Пакту, в якЁй взяло участь тридцять п'ять кра©н. Ще через два роки Пакт Миру РерЁха пЁдписали в БЁлому домЁ представники двадцяти латиноамериканських республЁк. На церемонЁ© пЁдписання президент ФранклЁн Делано Рузвельт зазначив, що цей "договЁр ма╨ куди бЁльше духовне значення, анЁж сам його текст". Державний секретар Корделл Хелл Ё мЁнЁстр сЁльського господарства ГенрЁ Уоллес вЁдЁграли значну спонсорську роль у розробцЁ цього гуманЁтарного проекту. В цей час ГенрЁ Уоллес, який згодом став вЁце-президентом Сполучених ШтатЁв, виявив неабиякий Ёнтерес до Ёнтелектуально© спадщини АзЁ© Ё мЁстичних учень УчителЁв МудростЁ. Схоже, що певнЁ вказЁвки йому дав сам Микола РерЁх Ё що були зробленЁ кроки, аби безпосередньо зв'язати його з великими архатами. Однак реакцЁйнЁ сили Америки, що пЁзнЁше породили маккартизм, використали цю обставину, щоб перешкодити Уоллесу стати президентом США. 1947 року було перехоплено й опублЁковано в американськЁй пресЁ деякЁ його листи. Вони зародили сумнЁв в умах вразливих американських виборцЁв Ё зруйнували його шанси на президентство. Якби ГенрЁ Уоллеса обрали президентом США сьогоднЁшня американська полЁтика примирення з Кита╨м та СРСР започаткувалася б на чверть столЁття ранЁше! А це зберегло б життя тисячам американцЁв у Коре© та В'╨тнамЁ. Однак Америка, на свою бЁду, обрала холодну вЁйну й даллесЁвську дипломатЁю "балансування на гранЁ вЁйни". Спроби сил СвЁтла встановити мирне спЁвЁснування виявилися марними. Прикро згадувати, до якого абсурду призвЁв маккартизм. 1947 р. полЁтичнЁ супротивники ГаррЁ Уолеса опублЁкували частину його листЁв до РерЁха. ВЁн зверта╨ться до РерЁха в цЁй переписцЁ "Гуру", тобто "Вчитель". Безглуздо шукати тут якЁсь докази небезпечно© "комунЁстично© тенденцЁ©": "Пошуки чи то втраченого пароля масонства, чи то Свято© ЧашЁ, чи то потенцЁйних можливостей прийдешнЁх вЁкЁв -- це мета величезного значення. Це -- кармЁчний обов'язок. Безумовно, кожен з нас -- потенцЁйний Галахад. Так що кожен Ёз нас мусить боротися за Чашу з полум'ям над нею". Так натхненно писав ГенрЁ Уоллес в одному зЁ сво©х листЁв. Я здогадуюся, що сказав би розенкрейцер БенджамЁн ФранклЁн або франкмасон Джордж ВашЁнгтон щодо переслЁдувань посвяченого вЁце-президента, який шукав Святий Грааль подЁбно до сера Галахада? В одному з листЁв Уоллес писав: "Ми повиннЁ бути вЁдкритими для осяйно© слави Великого". Державний дЁяч, що так поважав магЁв Сходу, мЁг би повести Америку до сходження, але натомЁсть його вороги спрямували ©© до десятилЁть сорому. ╡нша думка цього послЁдовника Гуру свЁдчить, як глибоко вЁн розумЁв соцЁальнЁ недуги Америки: "Коли я бачу жахливий его©зм органЁзованого бЁзнесу, органЁзовано© фабрично© працЁ й органЁзованого сЁльського господарства, а також забобони неорганЁзованих споживачЁв, я ладен заявити, що для Америки було б краще поринути в безодню очищувального вогню". Чи зумЁ╨ Америка очиститися таким вогнем Ё чи навчиться чогось пЁсля цього? Вплив Ёдей Миколи РерЁха про загальний мир на ГенрЁ Уоллеса й Корделла Хелла (державного секретаря при РузвельтЁ) мала украй сприятливу Ё довготривалу дЁю. СправдЁ, Корделл Хелл вважа╨ться батьком ООН. ДЁяльнЁсть Миколи РерЁха, натхнену охоронцями Планети, можна пЁдсумувати так: його Пакт Миру, пЁдписаний Всеамериканським Союзом, Ё його непрямий вплив на створення ООН -- це важливий внесок. Цей роздЁл буде неповним без згадки про ще один епЁзод -- втручання посланця магЁв, причому не на нацЁональному, а на ЁнтернацЁональному рЁвнЁ. ЗгЁдно з дещо скороченим звЁтом, пЁдготовленим Лейком Саксессом, у програмЁ, яка передавалася компанЁ╨ю Ей-бЁ-сЁ рЁздвяного вечора 1950 року, незадовго перед цим на спецЁальнЁй сесЁ© ПолЁтичного комЁтету ООН стався дивний випадок. На закритому засЁданнЁ Ради Безпеки бЁльшЁсть держав представляли глави ©хнЁх делегацЁй. Це стосу╨ться Ё Сполучених, ШтатЁв, якЁ представляв ОстЁн; поруч Ёз ним сидЁв Ё Даллес. ВеликобританЁю представляв Джебб, заступник Юнгера, Радянський Союз -- Вишинський. Ця несподЁвана сесЁя мала настЁльки закритий характер, що крЁсла далЁ шостого ряду в залЁ засЁдань 12-го комЁтету були порожнЁ. Сюди не допустили навЁть фоторепортерЁв. ДеякЁ члени СекретарЁату сидЁли в скляних кабЁнах перекладачЁв, куди можна попасти лише по сходах Ёз сусЁдньо© зали. ВсЁ дверЁ в залу з дев'яти годин ранку до сьомо© дванадцяти вечора було зачинено. НЁхто не мЁг пройти в дверЁ 12-го комЁтету без пред'явлення посвЁдчення. Перед зачиненими дверима зали стояли охоронцЁ. За ©хнЁми словами, нЁкого зЁ стороннЁх вони не бачили. Та коли головуючий оголосив засЁдання вЁдкритим (спочатку англЁйською, потЁм французькою мовою), з одного Ёз крЁсел За овальним столом запала тиша, а секретар сера Бенегала Рау, головуючого, легенько пЁдштовхнув його лЁктем, подумавши, що всЁ дивляться на нього. Обернувшися туди, куди всЁ здивовано дивилися, Рау побачив за сво╨ю спиною незнайомця. Першою думкою головуючого було гукнути охорону --це ж бо закрита сесЁя комЁтету, склад учасникЁв суворо обумовлений заздалегЁдь. Рау звернувся до цього чоловЁка: "Сер! З яко© ви делегацЁ©?" ЧоловЁк був худий, у сандалях, бородатий, у схЁдному одязЁ, якого Лейк Саксесс нЁколи доти не бачив. Незнайомець ворухнув губами, Ё в залЁ запала тиша. ЛагЁдним, проникливим голосом, що, здавалося, заповнив примЁщення, хоча чоловЁк Ё говорив без мЁкрофона, вЁн сказав: "Я маю багато чого сказати вам. Я вЁдкрию те, що трималося в та╨мницЁ вЁд сотворЁння свЁту. Ви повиннЁ взнати правду". Запала така тиша, що чулося астматичне дихання повнотЁлого чоловЁка в Ёншому кЁнцЁ цього примЁщення без вЁкон. "Хто ви?" -- перепитав Рау. "╙ зло, яке я бачу пЁд сонцем, Ё воно притаманне людям, ©хнЁ язики кажуть неправду. Отрута гадюки на ©хнЁх вустах. ╡ вони не знають путЁ Миру. Хто творить зло, ненавидить СвЁтло. Вони очищають зовнЁшню сторону чашЁ Ё блюда, а всерединЁ ©х повно здирства Ё зловживань. ТакЁ дерева слЁд вирубати пЁд корЁнь. Вишинський, непроникний Ё похмурий, щось процЁдив крЁзь зуби; незабаром надЁйшов переклад: "Радянська делегацЁя не бажа╨ слухати маячню цього палЁя вЁйни. Це вторгнення -- безумовно, старанно пЁдготовлена, але незграбна спроба змови, мета яко© представити Радянський Союз агресором у вЁйнЁ, в якЁй не бере участЁ! Чи ж дивно, що комунЁзм у Коре© протисто©ть цим ЁмперЁалЁстам?" ВЁн зЁрвав з носа окуляри Ё тицьнув ними в бЁк делегацЁ© Сполучених ШтатЁв. Мова незнайомця стала рЁзкЁшою: "БезглуздЁ й пустЁ закиди я вЁдмЁтаю, бо знаю, що вони лише рЁзновид полЁтично© боротьби. Коли хтось бореться за владу, вЁн не переможе, якщо боротиметься незаконними методами". "Пробачте,-- урвав його головуючий. -- Ви нЁчого не сказали щодо теми нашого засЁдання. Яка ваша думка щодо Коре©? Де ми помиля╨мося в цьому питаннЁ?" "Якщо господар зна╨, коли прийде злодЁй, вЁн приготу╨ться й не допустить, щоб його дЁм обЁкрали. Та якщо вЁн проспить, то його недруг прийде й витопче його пшеницю",-- була вЁдповЁдь. Джебб, глава делегацЁ© ВеликобританЁ©, сказав: "Гадаю, всЁ ми найбЁльш бо©мось, аби хтось Ёз нас не став наступною жертвою". Продовжуючи стояти, незнайомець проказав: "Якщо сильна, озбро╨на людина охоронятиме свЁй дЁм, добро його не постражда╨". ОстЁн змахнув прапорцем, що позначав його мЁсце, просячи слова: "У Сполучених Штатах ми ма╨мо ворогЁв у власному домЁ. Це агенти Ёншого уряду, якЁ прикидаються лояльними до нас". ЧоловЁк чемно пЁдняв руку, щоб скоротити зауваження: "НЁхто не може служити двом хазяям одразу, бо вЁн буде або зневажати одного й любити Ёншого, або, навпаки, служитиме одному Ё мати за нЁщо Ёншого. Всяке подЁлене царство приречене на загибель". ОстЁн докинув: "Вони кажуть, що лише намагаються змЁнити наш уряд мирним шляхом... Покращити нашу економЁчну систему..." ВЁдвЁдувач урвав його дещо нетерпляче: "Здоровому лЁкар не потрЁбен, вЁн потрЁбен лише хворому!" (ЦЁкаво, що лист махатми Кум ХумЁ, написаний у лютому 1882 року, мЁстить саме цю маловЁдому фразу). Непроханий промовець обернувся до ОстЁна й Даллеса: "Серед вас нема╨ нЁкого справедливого. Я знаю цЁ слова -- вони не гарячЁ й не холоднЁ. Бо ви кажете: "Я багатий, мо╨ майно зроста╨, менЁ нЁчого не потрЁбно". А того не зна╨те, якЁ ви нещаснЁ!" Рау пЁдвЁвся зЁ свого крЁсла Ё промовив: "Ми зЁбралися тут, аби розвЁяти нашу тривогу, а ви визначили кожному з нас його долю. То як же бути далЁ? Облишити нашЁ спроби в пошуках миру?" На що чоловЁк вЁдповЁв: "ДЁйте достойно й послЁдовно. Будьте розважливЁ й ретельнЁ. Уникайте зла Ё творЁть добро. Шукайте миру, прагнЁть його. ╡ плекайте вашу вЁру. ВЁра злагЁдню╨ царства, дода╨ справедливостЁ, сповню╨ обов'язки й закрива╨ пащеки левам!" "Вам усе вида╨ться вкрай простим",-- сказав Рау. "Багато хто Ёз справедливих волЁли б почути те, що ви слуха╨те, але не чу╨те",-- вЁдповЁв незнайомець. Рау посмЁхнувся: "Для нас незвично чути мудрЁсть, яка увЁйшла до нас ЁззовнЁ!" "Тож не вЁдмовляйтеся приймати стороннЁх, бо можете прогледЁти вЁзит ангела!" -- мовив чоловЁк. Сер Бенегал Рау повернувся до зали: "Продовжувати засЁдання зайве. Ми почули вЁдповЁдЁ на всЁ нашЁ запитання. Що ж до Вас, сер, то ми вам вдячнЁ... Якби Ви лише могли написати про все, про що тут говорили, якби Ви вЁдтворили цю мудрЁсть у книзЁ, яку кожен мЁг би прочитати"... ОчЁ вЁдвЁдувача гнЁвно спалахнули: "Така книга ╨! Це ваша свята БЁблЁя!" Його гнЁв пригас, погляд знову став спокЁйним Ё сумовитим. ВЁн рушив до дверей, якЁ розчахнулись перед ним. ╡ нЁхто за дверима не помЁтив, як вЁн вийшов. З цього Ёсторичного епЁзоду видно, що посланцЁ мудрецЁв Сходу невпинно борються за Мир, СвЁтло й Культуру. Важко уявити тЁ гЁгантськЁ проблеми, з якими стикаються адепти Сходу. Щоб краще зрозумЁти ©хнЁ завдання Ё Ёстинний стан речей у свЁтЁ сьогоднЁ, пропону╨мо вашЁй увазЁ "ДЁалоги в храмЁ". Вони базуються на особистому досвЁдЁ автора й мають проЁлюструвати основну тезу цЁ╨© книги -- Ёснування оази вищо© культури космЁчного походження на нашЁй планетЁ, яка прагне пЁднести людство на вищий щабель мислення. 13. Д╡АЛОГИ В ХРАМ╡ Льодовики блищали у вранЁшньому сонцЁ, як дЁамантовЁ. Хмари на схилах гЁр Ё туман в ущелинах повЁльно розвЁювались. Арка з рододендронЁв розкЁшне облямовувала цю панораму могутнЁх ГЁмала©в. У мене на колЁнах лежала книга з тЁбетського буддизму, та я не розкривав ©©, зачарований неповторним кра╨видом. НарештЁ я почав чи-тати роздЁл з лама©стсько© йоги, питаючи себе, чи пощастить насправдЁ зустрЁти освЁченого ламу в цЁй частинЁ ПЁвнЁчно© ╡ндЁ©. Коли я напередоднЁ гуляв гЁрською стежиною, мою увагу привернула вивЁска "ТЁбетська школа". Я подумав, що мЁг би зустрЁтися з ©© директором Ё розпитати про пандЁтЁв -- бЁженцЁв з ТЁбету, що живуть у районЁ ДарджЁлЁнга. Директор про них нЁчого не знав, проте один з учителЁв, що знав англЁйську, люб'язно допомЁг менЁ: "У маленькому монастирЁ по той бЁк долини живе вчений лама з Лхаси. Ви дЁстанетеся туди за чотири години, якщо пощастить сЁсти в автомобЁль, що йде до села неподалЁк храму. ╡ не забудьте попередити дарджЁлЁнзьку полЁцЁю про свою подорож". У бЁнокль я розрЁзнив крихЁтну цятку побЁля снЁгового громаддя гЁр на пЁвночЁ. То був лама©стський монастир. Маючи в сво╨му розпорядженнЁ тиждень, я вирЁшив наступного дня навЁдатися туди. Я здогадався прихопити з собою двЁ речЁ: записку на хЁндЁ вЁд учителя з детальним описом шляху до монастиря Ё Ёменем лами, а також мЁшок рису з лавки в ДарджЁлЁнгу, який я купив по цЁнЁ чорного ринку, вважаючи, що вЁн може стати в пригодЁ бЁдним ламам. Я пам'ятав Ё примовку горцЁв: "Чим вище в гори, тим холоднЁше" й одягнув теплу куртку. НевдовзЁ по тому, як розвиднЁло Ё гЁмалайськЁ снЁги зарожевЁли й зазолотились, я вже стояв на дорозЁ, що вела в СЁккЁм. Десь за пЁвгодини менЁ пощастило зупинити автомобЁль, де виявилося вЁльне мЁсце, Ё домовитися з власником щодо платнЁ. ВодЁй запевнив мене, що про©здитиме через село, яке менЁ потрЁбно. Вибо©ста гЁрська дорога робила подорож досить виснажливою, Ё я радЁв, коли нарештЁ добувся мети. Старий фордик зник удалинЁ, а я залишився один серед заснЁжених гЁр Ё долин, огорнутих туманом. Я потупцяв до найбЁльшого дому в селЁ й попрохав пустити на ночЁвлю. Господар запропонував свою власну кЁмнату й навЁть дав овечу шкуру, якщо раптом температура в домЁ понизиться до точки замерзання. Маленький, огорнутий хмарами храм, що його я бачив у бЁнокль, баштою височЁв на стрЁмкЁй кручЁ. Я гадав, що доберуся туди за годину, та мо© надЁ© не справдились. Вузька стежина спЁраллю здЁймалася все вище й губилася серед камЁння та снЁгу. Коли я опинився перед монастирськими ворЁтьми в куртцЁ з пЁднятим вЁд вЁтру комЁром Ё гукнув, дво╨ молодих тЁбетських ченцЁв, побачивши мене, певно, вирЁшили, що це якийсь злий дух. Проте я впевнено пЁдЁйшов Ё поклав ©м до нЁг мЁшок з рисом, виказуючи сво© дружнЁ намЁри. А тодЁ простягнув одному з них записку з Ёменем пандЁта; лама вЁдразу ж метнувся в храм. НевдовзЁ вЁн повернувся Ё вЁдчинив менЁ ПЁсля слЁпучого сонця, посиленого блиском снЁгЁв я спершу нЁчого не бачив у темному храмЁ. Та поступово звик до сутЁнЁ й розрЁзнив двох ченцЁв перед стату╨ю Будди. Старший, з поораним зморшками монгольським обличчям, читав уголос текст пЁд ритмЁчне дзенькання маленького дзвЁночка. Другий лама був високим чоловЁком середнього вЁку з голеною головою. Його обличчя, нЁби вирЁзьблено© Ёз слоново© кЁстки, було типово тибетським, Ёз пронизливими маленькими очима; його рЁт Ё пЁдборЁддя свЁдчили про вольову вдачу. Я стояв Ё чекав, поки старий лама скЁнчить читати. Високий пандЁт-лама привЁтав мене складеними долонями й запитав чистою англЁйською: "Що привело вас в Обитель СнЁгЁв до нашого бЁдного храму, сер?" "Насамперед,-- мовив я,-- це одне з найчарЁвнЁших мЁсць у свЁтЁ. КрЁм того, я шукаю вченого ламу, який би пояснив менЁ суть тЁбетсько© дгарми (вчення Будди)". Лама пронизав мене сво©м ЁнквЁзиторським поглядом: "ЗвЁдки ви взяли, що я вчений лама?" "МенЁ сказали, що ви отримали вчений ступЁнь у ЛхасЁ й зна╨те тЁбетську йогу... Та ще й отримали англЁйську освЁту в СЁккЁмЁ". "Чутки про людину можуть виявитися неправдивими",-- докинув лама. "Воно так, проте ╨ дещо невловиме, що усува╨ помилки. Це Ёнту©цЁя",-- несмЁливо заперечив я. Моя вЁдповЁдь, очевидно, задовольнила тЁбетця, бо крига вЁдчуження зламалася. ВЁн зичливо спитав мене: "Що ж ви хочете взнати про наш буддизм?" "Я завжди вЁрив, що великЁ архати, бодЁсатви, спасителЁ людства, яких в ╡ндЁ© звуть махатмами,-- це реальнЁ Ёстоти. Чи не вЁдомо вам чогось про ©хн╨ мЁсцеперебування?" -- боязко поцЁкавився я. "Буддизм ╢рунту╨ться на вЁрЁ у вищих людей, якЁ, подолавши шлях з восьми поворотЁв, досягли нЁрвани. ╡ ми вЁримо, що на пЁвночЁ ╨ царство, де живуть такЁ великЁ душЁ. Ми назива╨мо його Шамбалою",-- вЁдповЁв лама. "Чи правда, що цЁ свЁтлЁ душЁ створили невидиме братство, яке присвятило себе духовному поступовЁ людства?" "У нас в ТЁбетЁ справдЁ ╨ таке братство, проте нема╨ пЁдстав вважати, що воно охоплю╨ сво©м впливом лише АзЁю",-- вЁдповЁв лама. "Я вважаю, що тренування Ё випробування для допуску в це братство мусять бути тривалими Ё вкрай складними. Я усвЁдомлюю свою непЁдготовленЁсть до цього Ё знаю, що менЁ потрЁбно пережити багато перевтЁлень, аби досягти прийнятих вами високих стандартЁв, проте завжди сподЁвався на це Ё хочу запитати вас -- чи можу я, попри свЁй низький рЁвень, якось допомогти вашим архатам Ё прислужитися вашЁй роботЁ в просвЁтленнЁ людства?" "Шлях служЁння важкий Ё вимага╨ неабияко© самопожертви. Але забувши про себе, можна пЁднестися над землею Ё розчинитись у безконечностЁ. Якщо ви не заперечу╨те, ми можемо виконати йогЁчну психологЁчну вправу, аби ви зрозумЁли наш спосЁб мислення",-- запропонував лама. "О так, це мене надзвичайно цЁкавить!" -- вигукнув я. Лама пояснив менЁ, як прийняти йогЁчну позу перед Буддою Ё поринути в медитацЁю, а сам сЁв поруч. "УявЁть, що вашЁ недолЁки в правЁй руцЁ, а вашЁ чесноти -- в лЁвЁй. Тепер покладЁть вашЁ невидимЁ грЁхи на кам'яну долЁвку, так само покладЁть Ё вашЁ чесноти. Ваше обличчя вкрива╨ маска -- наша особистЁсть, що включа╨ в себе ваш вЁк, стать, нацЁональнЁсть, фах тощо. ДеякЁ маски потворнЁ, глинянЁ, ЁншЁ гарнЁ, мармуровЁ. ДеякЁ золотЁ, ЁншЁ залЁзнЁ... Та якою б не була ваша маска, покладЁть ©© ненадовго на долЁвку перед собою",-- казав менЁ лама. ВЁдчуття порожнечЁ, втрата орЁ╨нтацЁ© охопили мене, коли я позбувся свого ЁменЁ, вЁку, статЁ, нацЁональностЁ, фаху -- всЁх мо©х особистих характеристик. Здалося, що я навЁть почув, як стукнула об пЁдлогу та моя маска. "Тепер ви Ё розумово, Ё духовно оголенЁ, ви -- просто центр свЁдомостЁ без нЁчого. Ви лише язичок полум'я в океанЁ вогню. Духовно ми з вами далеко за межами ЗемлЁ й змЁшу╨мо нашЁ вогнЁ з вогнями далеких зЁрок Велико© Пустоти",-- шепотЁв лама. Дивне й збудливе розширення свЁдомостЁ охопило мене природно Ё без будь-яких мо©х зусиль. Розумовий вплив лами мусив бути напрочуд сильним, щоб зробити цЁ вЁдчуття такими яскравими. "Ми вже пЁднялися до межЁ вЁдсутностЁ часу, де все Ёсну╨ одночасно, де нема нЁ минулого, нЁ сучасного, нЁ майбутнього",-- мовив лама. Я вЁдчув цЁлковиту порожнечу, нЁби час зупинився назавжди. БЁльше не було нЁ До, нЁ ПЁсля, нЁ Низу, нЁ Верху, нЁ Тут, нЁ Там. То було вЁдчуття цЁлковитого злиття з простором, позбавленим часу. "Тепер ми спуска╨мося з нашо© високо© межЁ... нижче... нижче... ПЁднЁмЁть вашу стару маску, вЁзьмЁть з пЁдлоги вашЁ грЁхи й чесноти. ВернЁться в свою шкаралупу, в якЁй перебуватимете до остаточного вивЁльнення",-- пЁдсумував лама. "Це ви й назива╨те нЁрваною?" -- спитав я пЁсля глибоко© мовчанки. "Ви вЁдчули лише проблиск Велико© Пустоти, почули лише вЁдлуння Великого Мовчання. Тепер ви здатнЁ збагнути нашу свЁдомЁсть, яка дозволя╨ нам виснувати, що ми -- лише гостЁ планети Земля". "Я хотЁв би якось допомогти вашЁй великЁй працЁ",-- сказав я. "Похвально, що ви бажа╨те працювати на бодЁсатв, проте мушу пояснити вам нашЁ завдання, Ё тодЁ ви, цЁлком можливо, й змЁните свЁй намЁр",-- застерЁг лама. ВЁн пЁдвЁвся зЁ сво╨© циновки, гукнув двох молодих лам Ёз сусЁдньо© келЁ© й вказав ©м на масивну книжкову шафу з вЁддЁленнями, де стояло багато довгастих книг. Юнаки вЁдсунули шафу, Ё на кам'янЁй пЁдлозЁ я побачив люк з кЁльцем. Люк пЁдняли, Ё стало видно кам'янЁ сходи, що вели вниз. Старий лама взяв довгу запалену свЁчку Ё кивнув менЁ, щоб я йшов за ним. Через кЁлька схЁдцЁв я зрозумЁв, що сходи ведуть до високо© печери з сталактитами Ё сталагмЁтами; вона нагадала менЁ середньовЁчну церкву з нЁшами й високим вЁкном, крЁзь яке сЁ╨ться денне свЁтло. НасправдЁ то було не вЁкно, а щЁлина в пЁвденнЁй частинЁ печери, яку штучно розширили, щоб мати бЁльше свЁтла. Хоча загалом у печерЁ було сухо, краплини скапували зЁ сталактитЁв, живлячи крихЁтнЁ струмочки, якЁ вЁдразу щезали в щЁлинах пЁдлоги. Закапелки печери скидалися на церковнЁ нЁшЁ. В найбЁльшЁй, на пЁвнЁчному боцЁ, стояла велика бронзова статуя. Лама запалив ряд червоних свЁчок Ё курильних паличок перед нею. ╡ вЁдразу з напЁвтемряви з'явилась у всЁй сво©й красЁ Тара, богиня планети Венерн. На нЁй була тЁара, великЁ сережки, браслети, око на лобЁ й очЁ на долонях рук Ё ступнях нЁг, що символЁзу╨ ©© всюдисущЁсть. Тара -- це мадонна ТЁбету, Непалу й бЁльшо© частини АзЁ©, де ©© знають Ё пЁд Ём'ям Гуань ╡нь, богинЁ милосердя, ©© права рука була простягнута в поруховЁ спЁвчуття й допомоги, лЁвий великий Ё середнЁй пальцЁ творили кЁльце -- знак, що вказу╨ на божественне вчення в його вищЁй логЁцЁ. Коли кам'яна плита за нами опустилась, менЁ спало на думку, що я опинився в Ёншому свЁтЁ, зовсЁм вЁдмЁнному вЁд того, який знав досЁ. Лама пЁдвЁв мене до богинЁ. Я помЁтив перед нею заглиблення, видовбане водою, що капала з сталактитЁв упродовж тисячолЁть. Цей овальний резервуар був повний по вЁнця, а надлишок води стЁкав у щЁлину. КраплЁ, що зривалися зЁ стелЁ печери, зроджували концетричнЁ кола на дзеркальнЁй поверхнЁ води. "Це -- сльози Тари, що оплаку╨ падЁння людини з ©© колишнього божественного становища,-- пояснив лама Ё продовжив: -- Чи чули ви про озеро Лхама Ламцо в ТЁбетЁ, де з'являються видЁння, коли лама©стськЁ священики ворожать про мЁсце народження майбутнього Далай-лами?" "Пригадую, я щось читав про це..." "Водойма, на яку ви дивитеся, схожа на священне озеро тим, що Ё в нЁй з'являються украй значущЁ зображення". Я зацЁкавлено дивився на воду, що вЁддзеркалювала свЁтло свЁчок, постать Тари в темнЁй нЁшЁ; проте нЁчого Ёншого я не бачив. "ДивЁться глибше... Ще глибше... ОМ МАН╡ ПАДМЕ ХУМ!" -- речитативом згукнув лама, Ё голос його вЁдлунив пЁд стелею печери. СвЁчки освЁтлювали Тару калейдоскопЁчним ореолом барв, дим вЁд курильних паличок линув угору, Ё все те вЁдбивалось у водоймЁ, час вЁд часу сколиснуте впалою краплею. Зненацька зображення зникло, а воду вкрив нЁби туман. Я побачив новЁ зображення, настЁльки чЁткЁ, наче на екранЁ кольорового телевЁзора. Лама стояв поруч Ё собЁ дивився на воду. Перше зображало нашу планету в космосЁ з ©© океанами, континентами й скупченнями хмар, як на знЁмках НАСА. За хвилину-другу вигляд земно© кулЁ почав невпЁзнанне змЁнюватись. ВажкЁ сЁрЁ, чорнЁ, рудЁ й червонЁ хмари окрили найбЁльш заселенЁ частини ЗемлЁ. Час вЁд часу ©х прорЁзали вогненно-червонЁ спалахи, нЁби вибухи. Вряди-годи блакитнЁ, рожевЁ й золотавЁ променЁ й зЁрки виростали з темряви, освЁтлюючи ©©. Але всю планету огортала величезна аура жахаючо© темно© забарви. "Ви спостерЁга╨те ментальнЁ й емоцЁональнЁ вЁбрацЁ©, якЁ випромЁню╨ людство. Як бачите, ©хня якЁсть низька -- звернЁть увагу на сЁрий туман его©зму. БлакитнЁ Ёскри -- то духовнЁ устремлЁння меншостЁ, але ©х поглинають потоки пристрастей, ненавистЁ й жадоби, що творять цю гЁгантську ауру довкола планети впродовж тисячолЁть. Це нагаду╨ ЁонЁзованЁ шари навколо ЗемлЁ, що вЁдбивають радЁохвилЁ",-- пояснив лама. То було приголомшливе видовище -- передЁ мною розгортався весь обшир ментального панцира, що оточу╨ Землю. "Наша планета тяжко хвора, бо люди хибно мислять",-- прошепотЁв я. Час вЁд часу темнЁ пасма тяглися далеко в Космос, наче щупальцЁ восьминога. Той чорний восьминЁг, що витав у мЁжпланетному просторЁ, мав страшний вигляд, Ё вЁд вЁдчуття, що я живу на його спинЁ, мене пересмикнуло. ╡ цЁ╨© митЁ блакитнЁ, рожевЁ й снЁжно-бЁлЁ променЁ блискавками пронизали темне чудовисько. "Це позитивнЁ ментальнЁ випромЁнювання людей?" -- спитав я у свого гЁда. "Так, Ё ви бачите, що темна аура ЗемлЁ може очиститися, якщо людина прагнутиме випромЁнювати сво© думки й емоцЁ© на цЁй довжинЁ хвиль. Це люди повиннЁ робити систематично Ё синхронно, аби планета випромЁнювала лише позитивнЁ духовнЁ вЁбрацЁ©",-- коментував лама. ПотЁм продовжив: "Тара довго плакала, мати-природа може якось струснути цЁ негативнЁ думки, що створюють навколо ЗемлЁ жахливий панцир. Людство мусить очистити й дезинфЁкувати свЁй планетний дЁм. Архати роблять усе можливе, аби нейтралЁзувати зло, проте сьогоднЁ важливЁше зупинити новЁ негативнЁ випромЁнювання, Ё лише сама людина здатна це зробити". Поки тЁбетський лама розмЁрковував уголос, я дивився на водойму перед Тарою Ё на дивовижнЁ зображення, якЁ з'являлися там. Помалу вони стали розтавати, Ё невдовзЁ я вже бачив тЁльки гладку поверхню, порушувану краплями, що падали згори. "ГодЁ й казати, як мене вразило побачене. проте зараз я ще бЁльше хочу допомогти, попри навЁть те, що це робота титанЁв, а ним я не ╨",-- мовив я щиросерде, не приховуючи розпачу. "Це добре, що ви хочете допомагати бодЁсатвам. Кожен може допомогти в мЁру сво©х здЁбностей". "А чим я можу допомогти?" -- запитав я. Лама трохи помовчав. ВЁн заплющив очЁ, чи щоб обдумати вЁдповЁдь, чи щоб прийняти нечутне послання вЁд високих Ёстот, що складають тЁбетський пантеон. "У РЁк архатЁв, у РЁк попередження будьте готовЁ допомогти ©м",-- нарештЁ проказав лама, розплющивши очЁ. "Те станеться через 10 рокЁв, у РЁк вогненного дракона (1976)?"--спитав я. "Так. Але я мушу розповЁсти вам одну легенду -- стару, як ГЁмала©. НавЁть якщо ви ризику╨те пЁдхопити нежить у цЁй печерЁ, я розповЁм ©© вам саме перед нашою богинею Тарою, оскЁльки скоро розпочнеться ©© епоха". ╡ лама почав оповЁдь. "За нашим усним ученням, яке проповЁду╨ монастир ТашЁ Лхунпо, мЁльйони рокЁв тому кЁлька надЁстот з Ёншого високорозвинутого свЁту зЁйшли на Землю, щоб прискорити еволюцЁю планети Ё ©© майбутнього людства. Вони були "народженЁ духом", тобто штучно створенЁ з первЁсно© матерЁ©. ╡ могли ставати важкими, як ядро ЗемлЁ, або легкими й вогнистими, як сонячне свЁтло. ЗовнЁшнЁстю цЁ велетнЁ нагадували богЁв. Серед цих посланцЁв, чи ангелЁв, був Мара, якого ви назива╨те Люцифером, або Сатаною. ВЁн мав розвинути предметне мислення й ЁндивЁдуальнЁсть людини. За вЁки вЁн досяг цЁ╨© мети, та коли пЁзнЁше з'явилися бодЁсатви й Тара, аби виховати серце людини, вЁн не захотЁв вЁддати ©м людину. То було повстання Мари проти ВчителЁв КосмЁчних ЦиклЁв. ВЁдтодЁ його вже не називають НосЁ╨м СвЁтла, або Люцифером, вЁн став Володарем ПЁтьми. ВЁдтодЁ на бодЁсатв упало подвЁйне завдання: боротися проти намагань Мари прив'язати людину до землЁ й зробити ©© себелюбною, безпринципною Ё агресивною, Ё водночас працювати над духовним зростанням людства, як велить закон циклЁв. Ось чому в цей свЁт було послано Будду й архатЁв. ВЁдмова Хазя©на ЗемлЁ спЁвпрацювати з Богом Сонця Ё Духами Планет викликала космЁчну кризу. Людство зараз мусить вирЁшити, куди рухатися -- до СвЁтла чи Темряви, Ё цим пожне плоди сво╨© карми. УсЁ народи мусять зробити вибЁр мЁж старими шляхами боротьби й новим ладом всесвЁтнього братерства. НайвищЁ Ёстоти Сонця Ё Ёнших свЁтЁв кажуть СатанЁ: нехай твоя лампада свЁтить, але не заважай Ёншим, славетнЁшим свЁтилам у зоряному просторЁ! Розвали стЁну навколо ЗемлЁ, бо лдство духовно вже задиха╨ться пЁд цим панцирем. КосмЁчний годинник указу╨, що скоро настане Духовний вЁк. Ти не зможеш зупинити його, хоч Ё прагнеш це зробити, бо джан чохани незабаром принесуть Ёз космосу тЁло, яке досЁ ще нЁхто не бачив -- простий вихор сил. Коли вЁн спалахне, його полум'я спопелить усю твою працю. ВЁк по вЁку, тисячолЁття по тисячолЁттю ми надсилали людству послання, призначенЁ окремим народам. УсЁ вони закликали до ╨дностЁ Ё загального братерства. На жаль, небагато з них розбудили людство. Ось чому в цей критичний час так необхЁдно передати послання з останнЁм попередженням. Це наш Всепланетний ультиматум: людство повинно прийняти Владарювання Серця, Ёнакше воно самознищиться. Порушуючи кармЁчний закон унЁверсальностЁ життя сво╨ю руйнЁвною поведЁнкою, людина буде осуджена й покарана природою. ЦЁлЁ мЁста зануряться в океани, величезнЁ континенти розколють вулканЁчнЁ катаклЁзми. ПЁсля Року архатЁв усЁм людям ЗемлЁ буде поставлено Всепланетний ультиматум. ВЁн повинен передатися з добротою Ё спЁвчуттям, хоч Ё твердо, бо це -- останн╨ попередження, його передають лише з добрими намЁрами. Людина пЁсля цього муситиме зробити остаточний вибЁр -- СвЁтло чи ПЁтьму, Мир чи ВЁйну, Серце чи Кулак, МудрЁсть чи НевЁгластво. Тепер вам зрозумЁло, що людство -- поле битви небесних сил. Це -- вкрай давн╨ вчення, воно входить у всЁ релЁгЁ©. ВЁйна СвЁтЁв зараз у розпалЁ, Ё будемо сподЁватися, що людина не стане до сил Темряви, бо Ёнакше сили карми зЁтруть ©© з ЗемлЁ". "СтародавнЁ легенди засвЁдчують подЁбну планетарну кризу в останнЁ днЁ Атлантиди",-- докинув я, вражений словами лами. "Це так, проте наша сучасна криза бЁльш гостра через чисельнЁсть населення Ё бЁльшим ступенем духовного занепаду людини". "То як же нам тодЁ бути?" -- вихопилось у мене. "В останню чверть столЁття пролуна╨ заклик заснувати Доктрину Серця, бо лише вона спроможна врятувати планету",-- вЁдповЁв лама. "Чи захоче хто ©© почути..." -- урвав я його. "Це неЁстотно. Наш Всепланетний ультиматум треба донести всЁм людям ЗемлЁ! На нинЁшньому перехрестЁ дорЁг людство мусить або вибрати шлях, що веде в безодню морально© деградацЁ©, або Ёнший, що зносить до зЁрок. Це визначальна пора для долЁ землян. Якщо попередженням знехтують Ё людство далЁ йтиме за Володарем ПЁтьми, тодЁ космЁчна Ё╨рархЁя прийме виклик Ё знищить зло на цЁй планетЁ". "Ви гада╨те, що я зумЁю донести цЁ легенди Ё пророцтва до широкого загалу й зберегти репутацЁю людини в сво©й свЁдомостЁ?" -- спитав я. "У цьому столЁттЁ народи свЁту пережили двЁ свЁтовЁ вЁйни й можуть ввергнутися в третю наприкЁнцЁ столЁття. То вони при здоровому глуздЁ? Ви зробите це, до вашого голосу при╨днаються ЁншЁ, бо цього разу ставки величезнЁ. Йдеться не про долю людства, яке вЁдновилося б через кЁлька мЁльйонЁв рокЁв, а про Ёснування цЁло© планети, для створення Ё розвитку яко© потрЁбна манвантара часу (надзвичайно довгий космЁчний цикл; згЁдно з даними науки, вЁк ЗемлЁ склада╨ п'ять мЁльярдЁв ро-кЁв)" -- вЁдповЁв тЁбебець. "Всяке моралЁзування чи заклик до реформ зустрЁча╨ грубий опЁр мас",-- зауважив я. "Народи ЗемлЁ повиннЁ зрозумЁти, що час розп'ять Ё пророкЁв, якЁ виступали перед екзальтованими натовпами, минувся. Зараз архати розмовлятимуть блискавками, громами й падаючими зЁрками! Наста╨ епоха Шамбали!" ВЁн трохи помовчав, а тодЁ продовжив: "Зважте, я не пророкую, а розкриваю вам стратегЁчнЁ дЁ© небесних армЁй, якЁ розпочинають битву з незлЁченними силами ПЁтьми. Готу╨ться ВЁйна СвЁтЁв, вищЁ космЁчнЁ понадлюдськЁ системи борються з силами зла на ЗемлЁ, що отруюють космос Ё вшкоджують всю Сонячну систему. ВЁрить людина чи нЁ в цю космЁчну битву, вона вЁдповЁда╨ за сво© вчинки й пожне врожай сво╨© карми. Однак ╨ засЁб, що дозволить почути могутнЁх володарЁв карми Ё нас, ©хнЁх слуг. ОхоронцЁ культурного спадку загиблих цивЁлЁзацЁй, ми вЁдкри╨мо та╨мнЁ сховища в ╙гиптЁ й продемонстру╨мо Ёснування високо© науки Ё технологЁ© у далекому минулому. На сво©х телевЁзЁйних екранах люди побачать здобутки минулих часЁв. Мораль цього вЁдкриття стане зрозумЁлою: те, що сталося з тЁ╨ю цивЁлЁзацЁ╨ю, може статись Ё з вашою. ╡ ви можете стати безживною цивЁлЁзацЁ╨ю, легендою, в яку нЁхто не вЁритиме через десять тисяч рокЁв. То буде найважливЁше послання -- не берЁть за приклад Атлантиду!" Уперше за час нашо© бесЁди я вЁдчув хвилювання в голосЁ лами. "Таке вЁдкриття, безумовно, буде революцЁйним",-- зазначив я. "Воно стане сенсацЁ╨ю Ё приверне увагу народЁв. ╡ ось так вони почують Всепланетний ультиматум". "╡ яко© ж ви очЁку╨те поведЁнки людства?" -- поцЁкавився я. "Вчення Тари, Доктрина Серця повиннЁ скласти основу ново© соцЁологЁ©. Можуть виникати суперечки мЁж системами, але без вЁйни. Ми мусимо зрозумЁти, що всЁ ми -- члени однЁ╨© велико© всепланетно© родини",-- лагЁдно промовив лама. "Чи можемо ми вирЁшити нашЁ проблеми без тих апокалЁптичних потрясЁнь, якЁ ви згадували?" -- запитав я. "Можемо й повиннЁ, та от чи захочемо? Чи захоче бЁльшЁсть людей зректися шляху жадоби, его©зму, обмеженого нацЁоналЁзму Ё культу хтивостЁ заради культу духовностЁ? Людям не обов'язково всЁм поголовно ставати ченцями й аскетами, але вони, безперечно, можуть жити й думати як Ёстоти, гЁднЁ цього найменування (людина розумна). Чому люди стають братовбивцями й руйнують матЁр-природу? Карма, або космЁчне правосуддя, невЁдворотне й жахливе. То навЁщо його провокувати?" -- вигукнув лама. "А кому адресуватиметься це попередження -- Всепланетний ультиматум -- лише урядам чи нацЁям?" -- поспитав я. "╡ тим, Ё тим. Уряд не може Ёснувати без пЁдтримки народу, а народ може виражати свою волю лише через сво©х представникЁв". "Чи пов'язу╨ться цей ультиматум з епохою Шамбали, про яку мовлять вашЁ давнЁ тексти?" -- спитав я. "Чи вЁдкри╨ дверЁ в кращу еру, в цикл Тари. ПриймЁть ©© емблему, Знак Серця, нехай вона об'╨дну╨ людство, оскЁльки кожна добра релЁгЁя та ЁдеологЁя базу╨ться на гуманЁзмЁ",-- вЁдповЁв лама. ВЁн пЁдвЁв мене ще ближче до Тари, освЁтлено© свЁчками. Без попередження поклав мою лЁву руку на ©© праву, простягнуту в поруховЁ спЁвчуття людству. "Знак Серця -- то емблема майбутньо© епохи,-- мовив лама,-- епохи Майтре©. Так каже калачакра, наука про цикли". Коли я зняв свою руку з руки Тари, то виявив дивовижу: на долонЁ мо╨© лЁво© руки виразно вЁдбилося зображення серця. То не був вЁдбиток символа, вирЁзаного на руцЁ Тари у виглядЁ ока, а якийсь феномен, пов'язаний з кровообЁгом, бо щоразу, коли я натискав на пляму-серце, вона блЁдла. Ламу неабияк втЁшило те, що сталося. "Це добре, ви отримали знак Тари. Хоча вЁн Ё зникне з руки через кЁлька днЁв, та все ж залишиться невидимим на вашЁй руцЁ",-- сказав вЁн. Я так розхвилювався, що не мЁг вимовити бодай слова. Лише думав про велике знання, яке менЁ вЁдкрилося в святилищЁ Тари. Ми пЁднялися сходами до люка, Ё головний лама постукав у нього. НевдовзЁ ми знову були в головному храмЁ. "Продовжимо завтра",-- пЁдсумував лама. ПЁсля легко© вечерЁ, подано© ламою, якого я ранЁше не бачив, я залишив монастир у супроводЁ молодого лами з лЁхтарем. ВЁн попередив мене, що трохи доведеться йти в темрявЁ. ╡ справдЁ, через пЁвгодини стало темно, Ё олЁйний лЁхтар неабияк прислужився нам. Наступного ранку я знову залишив ущелину й подерся до монастиря. Там головний лама привЁтав мене Ё пригостив дарджЁлЁнзьким ча╨м, що було вкрай доречно пЁсля мо╨© прогулянки на морозЁ. ПотЁм вЁн показав менЁ кЁлька тЁбетських книг, пояснюючи, про що вони. На стЁнах храму висЁло багато прапорЁв, яких я в сутЁнках ранЁше не помЁтив. Лама взяв довгу свЁчку й запросив мене оглянути цЁ прапори-танки. "Це -- танка Майтре©, прийдешнього Будди. Бачите, вЁн посмЁха╨ться. Це означа╨, що його мЁсЁя сприятлива, а поява несподЁвана". "Прихильники багатьох релЁгЁй вЁрять у месЁю, або аватару,-- зауважив я. -- Та чи принесе майбутнЁй Майтрея мир людству?" "Ваше запитання нагадало менЁ урок, який менЁ дали в юностЁ тро╨ великих архатЁв. Вони сказали: "Ваш свЁт котиться до нещастя. Людство може врятувати Землю лише на шляху до духовного вЁдродження". ╡ коли я нахабно спитав: "Але чи зможе майбутнЁй Майтрея, новий Будда, врятувати його?" -- один з учителЁв вЁдповЁв: "Майтрея лише вкаже шлях, а людство саме муситиме пройти його". "Я бачу, як нерозважливо чинить людина, йдучи проти космЁчного закону вЁчного сходження",-- мовив я. "Коли зло досягне критично© позначки й шкала цЁнностей рЁзко впаде пЁд тягарем ненавистЁ, неуцтва й аморальностЁ, Шамбала звелить джан чоханам (космЁчним надЁстотам) наблизити астрономЁчне тЁло, що перебува╨ за ЮпЁтером. Його випромЁнювання змЁнить усе живе на цЁй планетЁ",-- запевнив лама. "╡ коли очЁку╨ться ця велика космЁчна подЁя?" "Нове свЁтило стане видимим наприкЁнцЁ столЁття, проте наближатися воно буде ще багато рокЁв",-- була вЁдповЁдь. Ми стояли перед танкою Майтре©, Ё я вирЁшив запитати ще про одне: "А коли настане пришестя Майтре©?" "В останню чверть XX столЁття людство повинно бути готовим до пришестя архатЁв. Можливо, в цей критичний перЁод свЁтово© ЁсторЁ© з'явиться Ё сам Майтрея. ПравлЁння Серця пошириться серед усЁх народЁв. Тож коли сфЁнкс у ГЁзЁ виступить Ёз попередженням, готуйтеся до великих подЁй". "Отже, Всепланетний ультиматум адресуватиметься всЁм народам. ╡ндивЁдуально чи колективно, через ОрганЁзацЁю Об'╨днаних НацЁй, усЁ вони мають отримати це Ёсторичне послання",-- пЁдсумував я розмову. "ВЁн дасть усЁм на цЁй планетЁ шанс проявити свою волю у виборЁ СвЁтла чи Темряви, Братерства чи Его©зму",-- вЁдповЁв лама. Я мЁг висловити свою повагу