и чиряки з гнiйним стрижнем посерединi. Вони не болiли, лише погано заживали, ятрились, i число ©х з кожним днем прогресивно збiльшувалося, доходячи вже на деяких особах до десяти, до п'ятнадцяти. А потiм число ©х почало доходити до п'ятдесяти, а то й до ста штук на деяких. Рекорд же встановив охотiнспектор Iванов - на ньому число болячок за короткий час почало доходити до 200 - до двохсот!! - штук. Камера мала жалюгiдний вигляд - всi ©© тридцять мешканцiв нагадували прокажених, що гнили живцем. I на диво - Андрiй був винятком, вiн не мав жодно© болячки на собi, шкiра його була чиста, не пошкоджена. З цього всi зробили висновок, що цi болячки не заразнi i що вони не вiд iнфекцi©, а вiд розладу обмiну речовин в органiзмi. Андрiй найсвiжiший i тому стiйкий. Почалась боротьба з лихом... Гай-гай, це страшенно вiдносне поняття "почалася боротьба". Почалися... власне, заяви з цього приводу черговим, але безрезультатно. Очевидно, вся тюремна адмiнiстрацiя вважала це в порядку речей, як реальне здiйснення обiцянок слiдчих "погно©ти живцем", i не мала намiру втручатися. Люди мучилися. I не так фiзично, як мучилися морально - вони гнили живцем i нiчим тому не могли запобiгти. Та й фiзично то все-таки була велика мука - прилипати гнiйними болячками до пiдлоги. Найбiльша ж мука була сидiти в жахливiй тiснотi й прилипати сво©ми болячками до болячок сусiдових. А були ж вони як-не-як, люди iнтелiгентнi, що так любили Флобера й естетику. I не можна розминутися. Найтрагiчнiше було з Iвановим... На охотiнспектора напала та погань, мовби за спецiальними вказiвками слiдчого. Як вiн мучився!.. Вкритий болячками з макiвки до п'ят, бiдолашний Iванов не мiг анi сидiти, анi лежати. Кiнець-кiнцем хтось-таки втрутився в справу, злякався, мабуть, що люди справдi догниють i нi на кому буде слiдчим вести слiдство. Одного дня ©х поведено кудись на оглядини - це була тюремна амбулаторiя, в якiй в'язнi, на сво╨ здивування, побачили чимало лiкарiв, якiсь химернi станки й операцiйнi столи, i ще якiсь апарати. Там ©х понуро i без жодних слiв якiсь непривiтнi суб'╨кти в бiлих халатах понамащували зеленою рiдиною. То була iмiтацiя йоду. Пiсля цi╨© операцi© люди поробилися строкатими й барвистими, як папуги, хоч користi вiд того не було нiяко©. З всього того найсильнiше вражiння на людей (i на ©хнi чиряки) справила наявнiсть лiкарiв, викликавши якусь щемлячу тоскну тривогу: якщо тут так багато лiкарiв i якщо ©х так тяжко (ба, неможливо взагалi) викликати до камери i навпаки тяжко (ба, неможливо!) добитися до них по допомогу, то для чого ж вони iснують т у т? А iснують же для чогось, як iснують для чогось i всi тi ©хнi апарати, операцiйнi столи та пiдозрiлi рiзнi верстати. Щодо "зельонки" - так називалася зелена iмiтацiя йоду - то вiд не© не було жодного ефекту, крiм чисто декоративного. Болячки не тiльки не заживали, а, здавалося, ще бiльше ятрились, сходили мокротою i, тiльки дозрiвши до положено© ©м природно© межi, бралися струпом. Проте в'язнi щодня добивалися "зельонки" i ©м ©© давано. Лише вже нiкого не водили до амбулаторi©, а давали в камеру пляшечку й квачик, i тут, пiд суворим наглядом коридорного, люди намащували самi себе й повертали пляшечку й квачик. З того, що та пляшечка й квачик мандрували до сумiжно© камери, всi зробили висновок, що така сама бiда спiткала, мабуть, всю тюрму. Можливо, це нещастя спричинило подiю, яка стрясла всiма в'язнями в бiльшiй мiрi, анiж ©м би сказали, що сталася революцiя всесвiтня: ╞х почали водити на прогулянку! Це щось неймовiрне, неправдоподiбне, але факт - ©х почали водити на прогулянку. Одного дня сорок дев'ятiй камерi звелено одягтися й зiбратися кудись. Потiм ©х поведено в супроводi кiлькох вартових i чергового корпусу. Перш нiж ©х випустити з тюремних дверей, черговий корпусу з конячою щелепою в кiлькох понурих, презирливих словах (очевидно, вiн не звик до функцi© лектора чи наставника) пояснив (не кажучи, куди це ©х ведуть), як вони мусять триматися за дверима: - ходити один за одним "в затилок", руки назад, не розглядатися, не говорити, нiяких взагалi звукiв не видавати. Хто це порушить - всi пiдуть назад i вже нiколи вдруге не матимуть такого щастя. Це була прогулкова конституцiя. Пiсля цього дверi вiдчинено i вони вийшли на цей раз не туди, куди звикли виходити з тюремних дверей - цебто не в управлiння, а на внутрiшн╨ тюремне подвiр'я. Тiльки це не точно. Вони йшли на тюремне подвiр'я, а опинилися в тiснiй дощанiй загорожi, що була зроблена в тiм подвiр'©, притулена щiльно до тюремних дверей. Височенний паркан - три метри заввишки - оточував площину метрiв п'ять в дiаметрi й був вiн так щiльно збитий, що не було в нiм нi сучечка, нi дiрочки. А вгорi до паркану ще й було прибито дощаний дашок з нахилом всередину, так що в цiлому ця споруда нагадувала ярмаркову циркову халабуду. Нiчого з цi╨© халабуди не було видно, крiм малесенько© латочки неба. Але й за те спасибi! Це все-таки чудесно. П о в i т р я!! Латочка неба! Заклавши руки за спину, в'язнi закружляли тiсною черiдкою, ступаючи слiд в слiд. Точнiсiнько, як тi конi, що крутять молотарку. Площа була така мала, що ©х тридцятеро творили суцiльний ланцюжок, а ноги одного наступали на ноги другого. Посерединi, являючи центр цi╨© каруселi, як тресор, стояв один вартовий i пильнував за кожним рухом, особливо за головами, а також давав рукою знак "повернутись", на який ланцюжок крутився назад, потiм знову вперед, потiм назад. Другий вартовий стояв у дверях. Люди жадiбно дихали повiтрям, яке проти камерного видавалося божественним нектаром, хоч i було просякнуте запахом бензину, прiлим каменем та сосновими дошками. Андрiй уперто позирав скоса на боки i вгору, в надi© щось побачити - але марно. Якi вже були високi мури тюрми, а особливо управлiння, але ©х не було видно за дощаним парканом. О, тi, що робили цю "каруселю", знали, що й для чого вони роблять!.. Iншi взагалi боялися позирати, щоб не скiнчити прогулянку страшною карою, - ходили й дивилися на п'яти переднього. Пiсля п'яти хвилин кружляння та тупцяння в дощанiй загорожi ©х одвели назад. Це й була прогулянка. I яка вона не була химерна та коротка, але на всiх справила велике вражiння. П р о г у л я н к а! Щось небачене й взагалi не припустиме (навiть теоретично) в цiй тюрмi. Але факт. А з того, як старанно збудовано халабуду, та з короткотривалостi прогулянки люди зробили висновок, що таке благо звалилося не на саму ©хню прокажену камеру, а на всю тюрму. Цi прогулянки повторювалися через кожних три днi. (Отже, три днi треба, щоб прогулялася вся тюрма! Можна навiть обчислити приблизно, скiльки ця тюрма ма╨ людей, якщо три днi подiлити на п'ять хвилин та помножити на тридцятеро людей (бiльше, як тридцятеро, в халабуду не влiзе). Це буде бiля 10 тисяч!.. Все-таки дбають за людину. "Людина - це найбiльший капiтал" - ствердив Краснояружський глибокодумно, нарештi повiривши в генiальний афоризм Сталiна. I "нема худа без добра". Бо ж було безсумнiвним, що не було б болячок, не було б i прогулянок. Та арештантське життя, попри всю його статичнiсть, повне рiзних несподiванок i часом непередбачених радикальних змiн. II "Чорний ворон"... Повитий серпанком жаско© слави "Чорний ворон". Читачi Леонiда Андр╨╨ва й усiх iнших письменникiв, що писали про тюрми й каторгу, про трагедiю людей, вихоплених iз життя й вiдданих на глум i муки, мали бiльш-менш усталене поняття про "Чорного ворона" - як про атрибут всiх "охранок" i ©хнiх тюрем, як про супутника насильства й смертi, що майже став мiфiчною iстотою, нарiвнi з вiдьмаками й драконами, - чорним хижаком, що хапа╨ й мчить людей на шибеницю чи розстрiл, у прiрву смертi. I знаменита пiсня: "Чорний ворон, чорний ворон, Що ж ти в'╨шся надi мною!.." хоч i була складена про iншого ворона, але для багатьох у всiй царськiй i не царськiй, росiйськiй iмперi© звучала саме, як пiсня про того "Чорного ворона" тюремного. I коли ©© спiвали арештанти чи каторжники, то, мабуть, ©м увижався в пiсенному образi iнший хижак, розгортаючись у всеобiймаюче, унiверсальне страхiття - колесате й крилате, когтисте й дзьобате, що заносить людину над прiрву й там видовбу╨ ©й очi, клю╨ череп i пожира╨ гаряче серце. "Чорний ворон"... Але це опоетизований. А не опоетизований - це в уявi всiх на землi сущих, хто бачив й хто не бачив, -- була звичайна чорна халабуда на колесах. Отака собi собача будка. За часiв Леонiда Андр╨╨ва це була чорна карета, везена кiньми. За пiзнiших часiв розквiту цивiлiзацi© - така сама карета, але вже рухана автомотором, - чорна автомашина. Таким уявляв "Чорного ворона" й Андрiй. I таким уже й знав його раз колись, побувавши в його черевi. За часiв ГПУ це було звичайне вантажне авто зi звичайною залiзною будкою, в яку напаковувано людей. В нiй було загратоване вiкно, завiшене ззовнi чорною матерi╨ю. I нiчого вiн не уявляв собою особливого. Навiть було прикро, що така паскудна й проза©чна коробка мала таку легендарну славу. Але на свiтi все мiня╨ться вiдповiдно до епохи. Напевно, тепер i "Чорний ворон" iнший. Але який? Часто, коли вдень раптом гудiла машина в тюремному подвiр'©, або вночi чути було, як машина в'©жджала й ви©жджала, в камерi 49-й говорили здавленим голосом: - "Чорний ворон"! - Який вiн? - питав Андрiй. Але нiхто не знав точно, який вiн. Говорили рiзне i саме тому, що говорили рiзне, не було вiри в говорене й не було цiлiсного образу. Який вiн тепер - в епоху не Леонiда Андр╨╨ва й не ГПУ, а в епоху ╙жова, "наркома железного"? Казали, що це жахлива чорна машина, обставлена багнетами, яка мчить вулицями несамовито й ви╨, як сатана. Казали, що, саджаючи в не©, в'язням зав'язують очi. Казали... Але нiхто з присутнiх нiчого не знав точно, бо ще не був у нiй, крiм, хiба, Карапетьяна, але веселий вiрменин, поки був у камерi, нiчого не розповiв на цю тему, а потiм його забрали. Таким чином було багато домислiв i нiчого точно окресленого. Була лише легенда. Знали лише всi напевно, що вiн ╨ й що працю╨ невтомно, безперервно, i що так i назива╨ться "Чорний ворон", навiть за офiцiйною термiнологi╨ю. Якось дивно чути це фантастичне iм'я, так би мовити, поетичний образ, легенду, замiсть натури, в епоху оголеного реалiзму, в епоху розлегенднення всiх легенд. I ось вiн прилетiв... Одного дня ©х - мешканцiв камери 49-© - забрали з камери. Та╨мничо звелiли всiм зiбратися "з вещами" й вивели до льоху невiдомо для чого, тим накрутивши нещасним людям нерви до крайньо© межi. Тут люди просидiли пiвдня. Потiм вiд них вiдокремили п'ятьох i лишили на мiсцi, а решту забрали й повели. Цебто 24 особи, а серед них був i Андрiй, ©х вивели з льоху й погнали швидким темпом ("Давай-давай!!") по темних i вогких коридорах пiдземелля. Бiля яко©сь, герметично закрито©, залiзно© брами ©х вишикували по три й наказали триматися "там", де вони зараз опиняться, тихо, пiд страхом тяжко© кари. Пiсля того вiдчинили браму -- перед ними стояла автомашина, пiдведена задком щiльно впритул до виходу. То була вантажна машина з халабудою, розмальованою в яскравий колiр i пописаною якимись лiтерами. Андрiй умудрився прочитати сво©м бистрим оком великий напис збоку по дiагоналi - "Ц Е Р А Б К О О П Ч..." Точнiсiнько така машина, якими возять хлiб! ╞х впускали в вiдчиненi залiзнi дверцята по три й тi трiйки щезали мовчки в мовчазному, темному черевi "ЦЕРАБКООПУ". Прийшла черга до Андрi╨во© трiйки. Андрiй перший здерся по вiдкиднiй драбинцi й ступив усередину. Це був вузюсiнький коридорчик, обабiч якого були дверцята! Герметичне закритi дверцята. Однi з них вiдчинив оперативник, що порядкував у коридорчику, й сказав -"Давай!" Андрiй втиснувся в дверцята. То була манюсiнька кабiнка - такий собi залiзний мiшок на одну людину. Але ©х туди впхали трьох. В серединi було прироблене сiдальце, але Андрiй не скористався з права першостi. Вiн уступив мiсце Зарудному. Третiм був Голiят-Охрiменко. Охрiменко прийшов останнiй i не влазив у кабiнку, бо це було проти всiх законiв фiзики. У такiй манюсiнькiй клiтинцi Охрiменко не мiг би вмiститися як слiд сам, а його пхали третiм. - Лiзь, сволоч!! - люто шипiв оперативник, розсипаючись прокльонами. Охрiменко лiз, здушуючи сво©х товаришiв, як пресом, i все не мiг влiзти. Йому допомiг оперативник, втискаючи голiятське тiло колiном. Втиснув. Закрив дверцята й клацнув замком. Готово! Оце й вiн - "Чорний ворон". Чорний ворон без легенди. Нiяких вiкон, навiть завiшених чорним запиналом, i нiяких щiлин! Тiльки вгорi десь просочувалося потрохи повiтря. Андрiй помацав рукою - то було прибито трохи подiрявлено© бляхи в пiвдолонi завширшки, мов тертушка. Дiрочки були манюсiнькi та й тi зробленi не просто, а якось так навскоси, та ще й прикритi дашком, мабуть, щоб нiчого не було видно. Не було видно неба й взагалi свiтла, хоч назовнi був сонячний день. Це щоб люди не милувалися небом (бо ж то "Воля!") та й щоб не помiтили часом бодай горiшнiх поверхiв будинкiв i не зорi╨нтувалися, куди ©х везуть. Ось вiн тут увесь генiй епохи! Андрiй засмiявся злiсно. Навiть той образ "Чорного ворона", який жив в уявi, був занадто поетичний порiвняно з дiйснiстю. "ЦЕРАБКООП!" Нiкому на волi не прийде в голову, зустрiвши цей "ЦЕРАБКООП" на вулицях i площах мiста, що це "Чорний ворон" i що в нiм ©дуть вони - приреченi люди, може, ©хнi друзi, приятелi, знайомi, брати, рiднi. Таким чином, нiхто навiть приблизно не знатиме про ©хню трагедiю. А вони ©хатимуть яскравого сонячного дня через самий центр заштатно© столицi республiки! Це було тяжко й прикро. Андрiй не раз i ранiше ловив себе на думцi, що не страшно вмерти привсенародно, лише страшно умирати, задавленому нишком, в темних закамарках, десь в льосi, iзольованому вiд свiту, без свiдкiв, де твоя смерть навiки лишиться та╨мницею. Ось що страшно. I в чеканнi тако© смертi щодня, щогодини, завжди видавалося недосяжним щастям умерти на шибеницi серед велелюдно© площi, на очах у всiх, щоб усi знали, що ж з ним сталося, де вiн дiвся, як вiн скiнчив сво╨ життя. А може, ще й крикнути зухвало й глузливо щось в очi катам - хлюпнути ©м привселюдно в лице сво©м презирством i зненавистю. Така думка й зараз прийшла в голову. Де там! Навiть коли б закричати отак нагло, то й то нiхто не почу╨ того крику. А почу╨ - не повiрить. I вiд того було прикро. Даремно Андрiй намагався перемогти почуття тоскно© нудьги, вiдчаю, тупого розпачу. А от би це ©хав звичайний "Чорний ворон" часiв Андр╨╨ва або навiть ГПУ, i всi знали б, що там когось везуть. Болiли б серцем, догадувались би, спiвчували, бились душею над болючою загадкою - "Кого ж це везуть?" I, не вгадавши точно, склали б одначе легенду, яка все-таки була б правдоподiбною. Прокляття! Тисячу разiв розстопроклята епоха i проклятий ©© диявольський генiй. Машина йшла через мiсто. Вона йшла зовсiм не божевiльним темпом i зовсiм не ревiла несамовито. Вона-бо везла "хлiб" або, може, й "морозиво" i не мусила квапитися, щоб не розтрясти дорогоцiнний крам. Андрiй чув вухом, як в коридорчику човгав чобiтьми наглядач. Вiн теж був усерединi, i нiхто його не бачив. I нiяких рясних i жаских багнетiв. Один-однiсiнький наглядач в коридорчику залiзно© "тюрми на колесах". Ну, скажiть, хiба це не генiальна епоха?! А в'язнi - кожен намагався проглянути крiзь залiзну стiнку кабiни "ЦЕРАБКООПУ" бодай думкою - вгадували, якою саме вулицею оце вони ©дуть. Куди повертають. Всi вони знали досконало сво╨ столичне мiсто i уявляли, що оце вони йдуть по ньому власними ногами, прогулюючись по сонячних вулицях, зустрiчають знайомих... Андрiй впiймав себе на шаленому бажаннi: от якби оце машина ця та налетiла на телеграфний стовп, на трамвай або на iншу машину, щоб сталась аварiя. От би!.. I тепер скажiть, що нема╨ провидiння, або - що людське шалене бажання нiчого не варте! Але це, звичайно, сталося випадково. Нiби Андрi╨ве божевiльне бажання дiйшло до вищого розуму, що керу╨ всесвiтом, - раптом почувся шалений вибух, а тодi сильний струс калатнув людьми, - машина пiсля вибуху пiшла якось бокаса, а тодi тiпонулася вiд удару об вiщось, перехнябилась i стала. Удар був не дуже сильний, так що Андрiй з товаришами тiльки трохи потовклись один об одного, але не пошкодились. Ставши, машина стояла нерухомо, навколо не© засюрчали сюрчки, закричали якiсь погрозливi голоси, розганяючи юрби цiкавих. Як потiм виявилося, сталась маленька аварiя - на крутому поворотi з Павлiвсько© площi на мiст через Лопань лопнула камера й покришка на лiвiм заднiм колесi, i машина, нагло загальмована на один бiк, загнула по iнерцi© круто й врiзалася в телеграфний стовп. Добре, що вона була дуже загальмована, а то хлопцi на тiм i скiнчили б свою арештантську епопею. Навколо машини зiбралась велика юрба - це чути було всiм мешканцям "ЦЕРАБКООПУ". Безперечно, та юрба не знала, що перед ними бiльше диво, анiж звичайна аварiя яко©сь там "Церабкоопiвсько©" машини. Напевно, вони там не розумiють, чому саме ©х так шалено розганяють мiлiцiонери, якi, розганяючи, теж не розумiли, що це таке за машина. Наказано розганяти, значить, треба розганяти. I саме це уперте розганяння iнтригувало людей несамовито, збiльшуючи юрбу все бiльше. Але нiхто не здогадувався, в чому рiч, бо... Бо якби люди здогадались - то кинулись би врозтiч з усiх нiг. Безперечно. Андрiй трiумфував, так само, як i його колеги. Охрiменко здушено реготався. От i пропала ©хня та╨мниця! Проклятий "Чорний ворон" розшифровано! Буде розшифровано! От раптом усi взнають, що це за "ЦЕРАБКООП" i що в нiм возять! Взнають про них! Не взнають персонально про кожного, але взнають взагалi про них, про всiх, як от ©х возять! Довго стояв "ЦЕРАБКООП" перехняблений, очевидно, пошкоджений безнадiйно. Ось пiд'©хала якась машина... i Охрiменко вилаявся, висловивши тим i Андрi╨ву думку. Вони чiпляють "ЦЕРАБКООП" на буксир. Пробують тягти. От потягнуть, сволота, й заволочуть нерозшифровану легенду, так нiхто нiчого й не знатиме. Нi! Не бере! Стало! Попихтiло, пойорзало й стало. Не бере! Сто©ть. Галас i смiх навколо машини клекотить. Люди смiються, як то з тим "ЦЕРАБКООПОМ" вовтузяться. Ще якийсь час стояв "Чорний ворон" нерухомо. Нарештi пiдiйшла якась iнша машина й почала наближатися задки до "ЦЕРАБКООПУ". Пiдiйшла... Засюрчали сюрчки несамовито, розганяючи юрбу, закричали якiсь голоси грiзно. Настала тиша. Мабуть, юрбу вiдтиснули подалi. Чути лише, як вiртуозно лаються якiсь дiтлахи, очевидно, лiзучи крiзь заборону поближче; Не треба було Андрi╨вi пояснювати, що то за дiтлахи. Всюдисущi й непобiдимi безпритульнi, ©х легко впiзнати з ©хньо© барвисто© мови- мови харкiвських i взагалi всесоюзних апашiв. Чути, як пiд голоснi зауваги безпритульникiв вiдкриваються дверцята... Виводять людей... I тут голосний, дзвiнкий дитячий крик пронизу╨ повiтря: . - Трам-трам тарарам! Та це "Ч о р н и й в о р о н" !! Андрi╨вi цей богохульний вигук видався божественною музикою. Нi, Бог сотворив цих безпритульних таки не даром. Вiн вiдчув, як всi юрбища, все мiсто, весь свiт ахнув: -"Ч о р н и й в о р о н"! Ага! Проклята та╨мниця перестала iснувати! I водночас Андрiй вiдчув, як юрби харкiвських обивателiв кинулися, опанованi мiстичним жахом, врозтiч, геть вiд "ЦЕРАБКООПУ". Вони не могли не кинутися. Вони мусiли кинутися. Пiсля того крику та тупотняви настала мертва тиша, i в тiй тишi ©х перевантажували з машини в машину, з одного поламаного "ЦЕРАБКООПУ" в такий самий iнший, цiлий. Пiдвели його щiльно дверцятами до дверцят i перевантажують. А так як вони все-таки не могли пiдiгнати машину до машини дуже щiльно - заважають cхiдцi, та й одна машина сто©ть бокаса, - то зблизька видно, що саме вони перевантажують. Коли Андрiй iз сво©ми товаришами переходив з похило© площi на пряму i переступав смугу осяяного сонцем повiтря, вiн бачив гроно мерехтливих дитячих очей збоку, за мiлiцейськими унiформами. Вони дивилися, поширенi нелюдською цiкавiстю, а голоси тихо робили зауваги. - О! Троцькiст!.- сказав котрийсь на Андрi╨ву адресу. - О! А це махновець, якийсь... Охрiменко не витримав i засмiявся, бо ця влучна заувага була зроблена саме на його адресу. - Вгадав, сукин кот! На той смiх дитячий голос зарепетував трiумфально: - Смi╨ться!! Так, нiби докладав цiлому свiтовi. I засмiявся сам дзвiнко, а тодi, видно вхоплений чи штовхнутий мiлiцiонером, залементував люто: - Куди хапа╨ш, лахудра лягава!? Гад! "ЦЕРАБКООП" який видумав!.. Дитячий смiх перекинувся десь далi й покотився по юрбищах. Знову сюрчки, окрики, тупотнява. То десь розбiгаються панiчно люди. Бояться, щоб не потрапити до "ЦЕРАБКООПУ". Нарештi перевантажились i по©хали. Машина з маркою "ЦЕРАБКООП" пiшла, лишивши по собi переляк у здивованих обивателiв, Вони бачили!.. Та тiльки що з того. Вони бачили, але вони мовчатимуть, боятимуться розповiсти навiть вдома про те, що бачили, та все чекатимуть з острахом, чи не йдуть уже по них, як по людей, що пiдгледiли "державну та╨мницю". Ачей ©х уже десь позаписувано. Боятимуться самi себе й сусiдiв, щоб не проговоритися, щоб хто не донiс. I багато харкiвських обивателiв через цю вуличну пригоду довго будуть позбавленi сну й спокою, пройнятi жахом вже не за тих, що були там, в "ЦЕРАБКООПI", а за себе самих. Ану як почнеться кампанiя виловлювання тих, хто був свiдком вулично© катастрофи такого то дня на такiй то площi, - i будуть саджати ©х до тюрми, як окремий гатунок "ворогiв народу". Нi, цей "Чорний ворон" страшнiший i славнiший за всi попереднi. Напевно, пiсля цi╨© пригоди всi машини харкiвського "ЦЕРАБКООПУ" буде перемальовано в iнший колiр, бо люди не ©стимуть хлiба й розбiгатимуться з хлiбних черг при наближеннi такого от чуда. Та й ще на тому не скiнчиться. Страх у людей буде тепер такий великий, що поява кожно©, навiть найневиннiшо©, аби тiльки крито©, машини змушуватиме здригатися; бо в нiй пiдозрюватимуть замаскованого, засекреченого "Чорного ворона". От, брат, епоха! I от, брат, який той "Чорний ворон"! "Чорний ворон, чорний ворон, Що ж ти в'╨шся надi мною?!" Ця моторошна пiсня набере тепер зовсiм iншого змiсту, коли ©© спiватимуть десь бурлаки на Основi або на Москалiвцi та все думатимуть не про якихось там "сiм повiшених" Л. Андр╨╨ва, якого вони нiколи не читали, а про машину "ЦЕРАБКООП" та про ©© ще не повiшений вантаж. Чорний ворон, чорний ворон... "Чорний ворон" пiд маркою "ЦЕРАБКООПУ" зупинився на Холоднiй горi, на внутрiшньому дворi знаменито© колись каторжно© царсько© тюрми. Тут уже не було юрби вiльних роззяв, бо це царство неподiльного панування "органiв революцiйно© законностi" Одначе безпритульники й тут були. Саме проходила колона так званих "неповнолiтнiх правопорушникiв", повертаючись з прогулянки, як розвантажували машину Тут машина теж пiдiйшла щiльно до яко©сь брами, але не на стiльки щiльно, як там, на площi, бо тут не було чужих, тут були всi "сво©". Неповнолiтнi обступили машину, й нiхто ©х не проганяв. "Вихователi", правда, покрикували на свою юну гвардiю, але ©х нiхто не боявся зовсiм. Хлопцi презирливо осаджували сво©х "опiкунiв" i товпилися двома шпалерами, мовби це вони приймали вантаж. Вони дивилися на зарослих, неголених "полiтичних" з надзвичайною цiкавiстю, i... з ворожiстю. Так-так, з ворожiстю. Це ж "вороги народу". А ©х всiх навчили, що бiда вся у свiтi, що жити так погано, що i в тюрмi вони сидять саме через отих страшних "ворогiв народу", рiзних троцькiстiв, бухарiнцiв, петлюрiвцiв, фашистiв тощо, тощо. Хлоп'ята дивилися з-пiд лоба, понуро, а перед ними проходила черiдка дорослих, старших людей, i хлопцi, напевно, боялися, чи не кинуться на них цi легендарнi "вороги народу" та й почнуть душити. Але "вороги" не кидалися, а зникали по одному в залiзнiй брамцi. Неповнолiтнi кримiнальники дивилися й подавали понуро реплiки один до одного. - Це троцькiст... - Бухарiнець... - Фашист... Постать Охрiменка викликала певний пi╨тет. - О, гад, гля!.. Оце, видно, дядя!.. Ого-го! В уявi спостерiгачiв Охрiменко не пiдходив пiд жодну вiдому ©м категорiю. Дуже вже вiн ©м заiмпонував сво©м виглядом. - Це Кармалюк! Накажи мене бог! - нарештi вирiшив котрийсь. I, напевно, кожен з них хотiв би бути таким страшним велетнем. - Дядя! - смикнув котрийсь Андрiя за полу. - Ти шпiйон? Андрiй посмiхнувся й машинально погладив кирпате хлоп'я по головi i то так несподiвано, що той не встиг вiдсторонитися, лиш втягнув голову перелякано. А Андрiй промовив крiзь лагiдну посмiшку: - Нi, козаче, не шпiйон. Увiходячи в браму, озирнувся - хлоп'я не могло прийти до пам'ятi: подумати тiльки - такий страшнючий фашист не тiльки не звернув йому в'язiв, а приголубив та ще й так сумно вiдповiв, як приятель до приятеля. З тим розгубленим поглядом у вiччю Андрiй зник за брамою слiдом за всiма, понiс його до тюремно© канцелярi©. ╞х обiгнав якийсь в'юнкий шелихвiст в унiформi, в ╨жовськiм кашкетi, в галiфе, при пiстолi й з паперами в руцi - вiн вилiз iз кабiнки машини, супроводивши ©©, як виявля╨ться. Рудий, чисто виголений, з бiлим ковнiрцем, блискучий весь, вiн пiшов за перегородку до чергового, що сидiв за столом, а в'язнi стовпилися по цей бiк перегородки. - П р и й м а й л ю д i ш е к!.. Л ю д i ш е к п р и в i з!.. - вимахував шелихвiст паперами весело. Так, нiби здавав худобу чи крам. Цю формулу Андрiй чув уперше, i йому непри╨мно рiзнула вона вухо. Вiн знав добре iсторiю "государства росiйського" i знав добре, хто й коли називав людей "людiшками". Це формула часiв Iвана Грозного з його опричниною. Бач! Володарi йдуть в iсторiю! Змикають порваний ©© ланцюг. Цим словом "людiшкi" змика╨ться двi епохи. I робиться це свiдомо, бравурно, цинiчно. Блискучий опричник, закурюючи цигарку з срiбного портсигара, перечислив "людiшек", як овець, перевiрив за списком i здав. Ця процедура тривала коротко. Здавши ж i дiставши розписку, блискучий опричник навiть не глянув нi на кого, посвистуючи, геть вийшов. Лиш вчувалося з того свисту, що йому мулько пiд понурими поглядами "людiшек" i що вiн квапиться вiд тих поглядiв швидше зникнути. Поробивши всi формальностi, черговий викликав тюремну варту й ©х забрано з канцелярi© й десь поведено. "Х т о н е б у в - т о й б у д е, х т о б у в, т о й н е з а б у д е". Це Андрiй прочитав на якiйсь стiнi, коли ©х ведено рiзними закамарками та переходами. I ще прочитав безлiч iнших написiв, позначених безсмертним i злобним шибеничним гумором, як-от: "╙жов не Ягода, весь народ став врагом народа!.." Або старе, збите, але тут чомусь свiже й вражаюче: "Чай Высоцкого, сахар Бродского, Россия Троцкого". Або - "Прощай, мама!". I т. п. Тих написiв було всюди багато. I були вони рiзно© давностi й рiзного характеру - писанi олiвцями, видряпуванi цвяхами, були й рудуватi. Цi написи, як i взагалi масивнi, товстелезнi стiни цi╨© тюрми, були заяложенi, вкритi плiсенню, кiптявою. Цiкавий об'╨кт для iсторика й майбутнього археолога, який розкопуватиме колись ру©ни, в якi буде все це геть обернено... А буде ж обернено!! На якiйсь чiльнiй стiнi, мимо яко© вони проходили в тюремних сутеренах, кинулася в очi пляма вiд двоголового орла, перекреслена видряпаною п'ятикутною зорею... Пiсля того вони опинилися ще на якомусь подвiр'©, обставленому високими мурами. Поставивши по чотири, ©х пiдвели до широко©, залiзом обковано© брами. Тут вони зупинилися - брама була зачинена, бо подвiр'я зайняте. (За брамою якийсь рух). I тут, власне, Андрiй прочитав найцiкавiший напис. Вiн був написаний дуже чiтко над самою брамою, очевидно, зумисне, з вiдома адмiнiстрацi© хоч i зроблений пiд "арештантський стиль". Кривими, широкими i незграбними лiтерами чимось чорним було написано: "Оставь над╨жди, входящiй сюда!" Без сумнiву, це використано, як засiб психiчного впливу. "Над╨жди" було написано через ять. Чому "над╨жди" через ять? Це було незрозумiле, як незрозумiлим зразу було й те, чого цей напис на такому видному мiсцi не стирають. Але то лиш на перший погляд було незрозумiлим, в дiйсностi ж було все зрозумiлим, як вирубування дерев i нищення найменших ознак зеленi, навiть травки на тюремних подвiр'ях, як заборона бити блощиць i чистити бруднi, вкритi роздушеними комахами стiни, як та тертушка замiсть вiконечка в "Чорному воронi" тощо. Андрiй мiг iти на парi, що той напис зроблено спецiально, для морального тиснення на людину. Але чому ж тодi вiн не зроблений золотими лiтерами? В ньому сказалася вся пiдла, лицемiрна ця епоха на цiй землi. Це зроблено так, як i все. З одного боку тюрма ╨, а з другого - ©© нема╨, а лише "трудовопоправна iнституцiя", з одного боку каторга ╨, а з другого - ©© нема╨, а ╨ лише поправнi колонi©, де людину, для ©© ж блага, "перековують" i т.д. Напис був тяжкий, вiн налягай на людську психiку. Одначе не було страшно. Люди, навпаки, потрапивши на територiю цiй тюрми, радiли, либонь, бо вiдчували, що тут набагато легше й краще, нiж на тiй проклятiй Раднаркомiвськiй. Принаймнi таке вiдчуття мав Андрiй. Уже сам факт, що ©х оточували не ╨жовськi унiформи, а чорнi безобиднi унiформи тюремно© варти, щось та значив. Крiм того, ця варта була абсолютно беззбройна й якась мирна. Крiм того... Крiм того, там он люди ходять! Ходять цiлою юрбою! Гуляють! Ось... Пiд брамою була велика прорiха (брама не дiставала до землi на цiлих ЗО сантиметрiв), i в тiй прорiсi з'явилася велика черiдка нiг, проходячи помалу. Всi в'язнi завмерли, поблiдли схвильовано, аже витягли голови - то були жiночi ноги! Жiночi ноги! Андрiй вiдчув, як йому йокнуло серце. Вiн був охоплений загальним почуттям. То не було почуття самцiв, нi. То було бiльше, трагiчне людське почуття. Почуття людей, якi раптом уявили там, за брамою, сво©х дружин, взятих "по д╨лу мужа", матерiв, сестер, наречених. Вони проходили довгою черiдкою- ноги, жiночi ноги! В модних туфельках, в чобiтках, в подертих черевиках, в ганчiр'яних лаптях, босi... Там були стрункi дiвочi ноги, з точеними литками, з божественними лiнiями, там були й здеформованi вже старiстю й тяжкими житт╨вими шляхами ноги старших жiнок - матерiв i, може, навiть, бабусь... I жодного голосу там за брамою... Варта помiтила, куди це так потяглися очима всi арештанти, й скомандувала: "Обернись!!" Всi обернулися, але ноги все йшли й iшли ©м у вiччю. Жiночi ноги. Група арештантiв так простояла хвилин з десять, поки прогулянка закiнчилась, i тодi брама перед ними вiдчинилась. У великiм подвiр'© вже було порожньо. Жiнки зникли, як камфора. Так, нiби ©х i не було. Невiдомi, незнанi, загадковi жiнки. Жiнки-в'язнi. Це почалася нова, вiдмiнна фаза в ©хньому арештантському життi, ©х вели осяяним сонцем подвiр'ям, порожнiм i голим, як долоня, обставленим височенними грiзними мурами тюремних блокiв, обчеплених рядами залiзних i дерев'яних щитiв на вiкнах, як ластiв'ячими гнiздами. Щити були фарбованi в чорний колiр. Вражiння було грiзне й та╨мниче. Блоки нагадували величезнi, вогнетривкi скринi з рядами герметичне закритих шухляд, в одну з яких ©х от ведуть поховати вiд цього слiпучого сонця й вiд свiту взагалi. Але перш нiж ©х поховати, ©х повели до лазнi, так як стiй, з усiма ©хнiми лахами, клунками й торбиночками. З усiх в'язнiв лише Андрiй не мав нiяких лахiв i нiяких взагалi речей, крiм маленько© торбиночки, в якiй зберiгалася недо©дена пайка й замайорена в тюремно© адмiнiстрацi©, там, на Раднаркомiвськiй, алюмiнi╨ва ложка, - Андрiй назло примудрився ©© не здати. Мандруючи до лазнi, вони перейшли ще через кiлька iзольованих подвiр'©в. Вражiння було гнiтюче -це була неприступна фортеця, держава в державi, царство молоха, - ця Холодногорська тюрма з безлiччю розгалужень, тюремних блокiв, якихось прибудiвель. I на всьому лежала печать мовчання, засекреченостi. Де-не-де шнирили люди - тюремна варта та тюремна обслуга з кримiнальних злочинцiв, що користалися з привiле©в у всiх тюрмах та концтаборах СССР - з права довiри до себе, як "соцiально близьких", а звiдси - з права працювати на рiзних посадах та верховодити над полiтичними, як упривiлейована каста, сво╨рiдна арештантська аристократiя. Вони бо не були "ворогами народу", а просто "правопорушниками". Ця аристократiя порядкувала й в лазнi, куди привели групу з Андрi╨м. В лазнi, в окремiм закамарку ©м звелiли роздягтися догола й здати одежу та всi речi до "Гелiоса" - до спецiального апарата парово© дезинфекцi©. Потiм вистригли ©м усi мiсця машинками - це проробили дво╨ кримiнальних, якi не вiдзначалися особливою делiкатнiстю, роблячи свою роботу пiд акомпанемент вiртуозно© лайки та терпких дотепiв, особливо кепкуючи з Петровського, потiшаючись над його гилою. Але зрештою всi тi жарти та дотепи були безобиднi. Гiрше могло статися з речами, про якi всi були певнi, що ©х спiтка╨ печальна доля, а саме: все, що було лiпшого, щезне пiсля зворушливо© опiки цих "теплих ребят". Саме миття - то була досить непри╨мна розвага. Лазня була iдеально брудна, з несамовитими протягами, темна й холодна, без гарячо© води, зате колосальних розмiрiв, як полiгон. Це була лазня така, яка й мусила тут бути - величезно© пропускно© спроможностi, розрахована на велику кiлькiсть i на спецiальну функцiю - мочити людей холодною водою, простуджувати ©х, принижувати й поглиблювати моральну депресiю. Цементова пiдлога була холодна й слизька, як пiдводне камiння, вiд харкотиння та плiсняви. Перед тим як впустити хлопцiв, ©м дали кожному в жменю якогось рiдкого, смердючого мила, яке гидко було тримати в руках, а ним же треба було митися! Чомусь приходило на думку запитання: "з кого те мило роблене?" Було бридко. Здавалося, тим смердючим милом була вкрита вся пiдлога, лави й лоханки - великi дерев'янi зрiзи, з яких митися, бо те мило, мабуть, не в силi була подолати нiяка вода, не в силi його розчинити. Замiсть душу, пускано воду з брандспойта. Це робив якийсь "рубаха парень" з кримiнальних, виконуючи функцiю "банщика" й потiшаючись тим, що збивав струменем людей з нiг. Сяк-так хлопцi побанились: розвезли на собi бруд, намокли в холоднiй водi й перемерзли люто. А надто перемерзли, чекаючи, коли ж ©х нарештi з цi╨© лазнi випустять. Товпилися коло дверей i несамовито цокотiли зубами. Це не лазня, а кара божа. Особливо змерз бiдолашний Руденко, посинiв, як печiнка, й увесь вкрився "гусячою шкiрою", нагадував того одчайдушного хлопчиська, що полiз до ставка купатися пiсля того, як "Iлько в воду нас...", та й зарiкся. Ряснi болячки на людях понамокали, посинiли, почервонiли, почорнiли. А ©хнi "опiкуни" не квапилися, бо ще одежа була неготова. Нарештi ©х випустили i хлопцi вiдчули справжн╨ блаженство, потрапивши з такого рефрижератора до примiщення "Гелiоса", де було жарко, як у пеклi. Вiд сухого повiтря забивало дух. А надто забивало дух вiд смороду та чаду, вiд смалятини - вивантажувано з "Гелiоса" ©хню одежу. Боже ти мiй! Що сталося з ©хньою нещасною одежею та всiма лахами! Яке то чудо, цей "Гелiос"! Нi, вiн, безперечно, сумлiнно викону╨ свою спецiальну роль тут. Одежа або була попалена, або геть мокра, як хлющ. ╞© викочувано на спецiальних вiшалах з пекельного апарата, а решту витягувано гаками, ту, що позривалася з вiшал i намокла внизу, i звалювано на купу. А вже з тi╨© купи в'язнi вибирали ©©, копаючись, як археологи. Андрiй ледве викопав з гарячо© купи свою одежу й переконався, що вже йому, власне, нiчого й одягати, - штани й сорочка розповзалися в руках! Лишилися самi рубцi. I так у багатьох. Але люди не журилися, скалозубили, як скалозубив i черговий бiля "Гелiоса", потiшаючи, що хоч фасон трохи й попсувався, зате вошей напевно всiх побито. Проте це була помилка - пiзнiше виявилося, що вошей не тiльки не побито, а ще якимось чудом кiлькiсть ©х збiльшилася, вони з'явилися навiть там, де ©х i не було. Та де пiзнiше! Вже зразу люди вiдчули, що проклятi створiння, розпаренi й розiритованi, рятуючись вiд вогкостi, повзали ошалiло по ганчiр'©, лоскочучи шкiру. I вiд того ©х видавалося безлiч. Але Аллах з ними. Лазняна екзекуцiя скiнчилася для всiх - i для вошей, i для людей. Зрештою ©х спiткала однакова доля й однаково для всiх ця пригода скiнчилася щасливо: ©х не поморили, тiльки намочили. Потiм "людiшек" вишикували по чотири й повели знову через всi подвiр'я кудись. Пiдходячи до якогось блоку, вони переходили вузький дощаний коридорчик чи завулок, - тут ©м нагло скомандувано обернутися лицем до дощок i так стояти. Це був вузесенький прохiд з двох дощаних стiнок. Стiнки були вибiленi вапном, i в те вапно ©м звелiли упертись лобами, ще й перевiрили, чи нiхто не дивиться. Так, упершись лобами, вони стояли довго. Було вражiння, що з них хтось глузу╨. Але стояти було при╨мно - сонце пекло згори немилосердно, наповнюючи вузенький дощаний завулок сяйвом i теплом. В'язнi висихали й вiдiгрiвалися пiсля лазнi. Нiби ©х зумисно для цього поставлено. Виявилося, що не було начальства, а варта не знала, куди ж цих "людiшек" вести пiсля лазнi. А може, дорога була зайнята. В'язнi стояли й пильно слухали, що робиться навколо. Десь вгорi за щитками вiкон глухо перегукувалися люди, подавали реплiки, iнформували вже камера камеру про новоприбулих. Вони там бачать! Вже порахували гостей, i чийсь голос ствердив безпомилково, що ©х "двадцять чотири"! - Двадцять чотири гаврики! - I нiкого знайомого! Це був "другий спецкорпус". Прийшло начальство i двадцять чотири "гаврики" щезли в його черевi, перейшовши з сонячного сяйва в холодну пiвтемряву знаменитого 2-го спецкорпусу, а колишнього найславнiшого корпусу каторжно© тюрми. Спершу вони опинилися в якiйсь залi з скляним дахом, що нагадувала те примiщення цукроварнi, де стоять балянсовi машини. По боках тяглися галере© в чотири яруси. Вони пiднялися по сходах на першу галерею, пройшли ©© кругом, повз ряд герметичне закритих масивних дверей з вовчками. Потiм пiднялися на другу, на третю. I аже на четвертi перед ними вiдчинилися дверi - й ©хнi мандри скiнчилися. Вони прийшли. Це була маленька келiя з трьома лiжками, причепленими до стiн. Келiя на три особи, ©© називали "трiйником", а цiлий цей тюремний сектор називався - "трiйники". В цiй маленькiй келi© на три особи вони й розмiстилися всi двадцять чотири. III Все-таки порiвняно з РаднаркомIвською тут була свобода. Насамперед - можна ходити, стояти, танцювати, лежати i, якщо хочеш, - навiть битися головою об стiну - нiкому до того не було нiякого дiла, як не було й нiякого вiд того ефекту. Стiни тут були зробленi з достатку - роботи ще царсько©, могутнi, розрахованi на тисячолiття. В амбразурi вiкна хлопцi ради iнтересу промiряли цю стiну - виходило 70 сантиметрiв. I це ж на четвертому поверсi! А внизу?! Пiдлога асфальтова. Стеля дугою, пiвкругла. Дверi кованi дебелим залiзом. Лiжка (залiзнi) вгвинченi в стiни. Добра квартира. Ще цар-батюшка будував, спасибi йому! Нiяких матрацiв чи чогось подiбного, звичайно, не було, як i нiяких меблiв, крiм незмiнно© смердючо© "парашi". Хлопцям вiд незвички було аж чудно. Подумати тiльки! Можна стояти, ходити, танцювати, говорити голосно, спати вдень. Це не тюрма, а просто рай. З лiжок нiхто не хотiв користатися, бо то було б несправедливо - чому це привiлей для трьох! Через те всi розташувалися на пiдлозi, так, як звикли вже. Покотом. Так само, як i ранiше, пороздягались i з радiстю порозвiшували лахмiття на лiжках сушитись. Було так само тiсно, як i на Раднаркомiвськiй, бо хоч це й "трiйник", але не бiльший за одиночку. Одначе було незрiвняно зручнiше тут i при╨мнiше. А головне, зда╨ться, не було блощиць, а якщо й були, то зовсiм мало, бо пiдлога асфальтова, а мури щiльнi й холоднi. Вони тiльки трохи нанесли блощиць у черевиках та чоботях iз собою, але тепер старанно нищили ©х. Почався новий роздiл ©хньо©