- Хiба?.. Так ото... А подiбне, таке ж бiлогруде.
   - Отож, ото... Чи ти придурю╨шся, чи справдi тодi таки не вповнi розуму
був?
   - Коли хочеш - твоя правда. Але хоч би я й уповнi розуму був, то звiдки
менi знати було, що то його мамка? А ти б менi краще сама дещо  розповiла.
А головне - як я сюди потрапив?

   - Дуже просто. От... - дiвчина взяла ведмежа на руки i,  пестячи  його,
розповiла все коротко:
   - Були ми на Змi©нiй падi - солили солонцi для  пантовки...  Ось  скоро
по©демо пантувати, i тодi взна╨ш, що то таке... Це далеко звiдси. От  я  й
пiшла якось до шатра застрелити тетерку або рябка на  юшку.  Та  й  зайшла
грець його зна й куди. А пiшла з дробовиком, ще й усього два  набо©,  така
думка - встрелю поблизу десь яку пару - та й назад. Навiть ножа не взяла з
собою, як на лихо. Цього нiколи не бувало. А рябки мов поздихали - нема...
I ось замiсть рябка я надибала ось це маля. Кумедне. Я  за  нього,  а  тут
мамка. I вистачило ж дурi хапати мале, але в гущавинi не видно,  та  ще  й
забула, що в малят неодмiнно бува╨ мамка. Я маля геть,  а  мамка  таки  до
мене. Сказилась. А це з чорних, а чорнi тi, коли  здурi╨,  то  мов  сатана
робиться. Утiкати!.. Ге, куди там! Я повернулась i ляснула в не© зопалу  з
дробовика, мов у горобця. Ну, й  зовсiм  натворила  бiди.  Сатана  була  б
роздерла, коли б я не вскочила в розколину межи скель. Я ©© по  лапах,  по
мордi прикладом, я й ще раз стрелила, але  вже  хтозна-куди...  А  вона  ж
дума╨, що дитинча за мною дереться... Я: "Гриньку! Гриньку!"  Е,  де  там,
далеко... Вперше на вiку я перелякалась - смерть же... Смерть. Аж тут щось
як не виломиться з кущiв... Якийсь звiр, бо на людину не схоже. Боже  мiй!
Я думала - другий ведмiдь. Волохате, чорне, очi як у скаженого, - i всторч
на ведмедя!.. Я думала, вiн голiруч... А як ведмiдь навалився на нього,  я
ще дужче перелякалась, скочила та давай вiдтягати. Коли ведмiдь мертвий...
Одвернула трохи - а пiд ним хлопець - i теж мертвий...  Обiдраний,  худий,
аж чорний, i з ножиком. Нiщо не поламане, руки, ноги,  голова  -  цiлi,  а
мертвий...

   Ну, потiм ми забрали всiх - ведмежа  (само  прийшло  до  мами),  мамину
шкуру i тебе. Зразу думали одходити там, на Змi©нiй, але  батько  глянули,
послухали (а вони тямущi!). "Е, - кажуть, - пропаде тут:  гарячка.  Додому
мерщiй, додому, бо пропаде". А вдома ╨ чим рятувати в них.

   Цiлу нiч ©хали-летiли... А ти маячив та  кричав  усяку  нiсенiтницю  та
кликав матiр i Наталку свою. Батько послухають: "Це, - кажуть, - наш! Наш,
- кажуть. - Бо говорить по-нашому". I по конях... Ну i  все.  Отже,  тепер
все зна╨ш...
   - Тепер розумiю...

   - От. I ведмежа привезли... Тобi на забавку, - закiнчила глузливо.
   Посадила ведмежа на лiжко i швидко зiбрала фотокартки.
   - Стривай, - спинив Григорiй. Вiн вибрав зiсподу свiтлину  з  тигром  i
подав Наталцi. - А це що таке?

   - Як що? Це ми з к i ш к о ю, - промовила байдуже.
   - А чого це ви з кiшкою?

   - Та пiймали ж, та возили в  Хабаровськ  на  базу  здавати,  там  якiсь
диваки з газети та з кiна приходили здiймати. Апарат такий чудний...
   Дiйсно, тiльки тепер Григорiй звернув увагу, що свiтлина  не  така,  як
роблять звичайнi фотографи, а оте, вiдоме всюди фотокiно.
   - Як же це вам пощастило? I чого це ти тут? Дiвчина зневажливо  випнула
спiдню губу. Пiшла, зняла зi стiни ще кiлька свiтлин i подала. Тигри... На
iнших по одному, а на однiй аж два. В клiтках. I  мисливцi.  На  деяких  i
Наталка теж. То вона сто©ть в  гуртi,  то  поправля╨  на  нозi  лижву,  то
заслонилась од сонця рукою... А ось сама,  -  насупила  брови  i  дивиться
насмiшкувато. Мисливець!
   - Як же це вам пощастило? Та й карток же ви наробили з нього!
   - Як з нього?
   - Та з кiшки ж.

   Дiвчина насупилась точнiсiнько так, як на картцi, зневажливо, i пальцем
по картках недбало:
   - Оце торiк пiймали. Це позаторiк i оце... А це ще  позаторiк...  А  це
давнiш - це батько з Миколою та з дядьками. Микола - брат, що загинув... А
оце - давнi... Якби ©х усiх познiмав, що ще батько з дядьками та  з  дiдом
половили, то й лiпити  нiде  було  б.  Це  ж  тiльки  кiшки,  а  рисiв  та
росомах!.. I це не ми здiймали - ми собi зда╨мо на базу за умовою, - а  це
вже тi пани нас здiймають. Диво, бач! "Хохли"  тигрiв  живцем  ловлять!  -
перекривила у©дливо та зневажливо тих "панiв", тих, що звуть Наталку з  ©©
родом "хохлами".

   - I як же ви ©х ловите? Стрiля╨те, а тодi вже?
   - Навiщо? Стрiляного нiкому й дурно не треба, хiба що китайцям на мило.
За битого база платить одну тисячу лиш, а за живого i щоб  без  найменшого
ганжу - 12 - 15 тисяч карбованцiв, та все крамом. Ми з того  й  живем.  То
який же дурень його стрiлятиме, - треба живцем.

   - I ото ти ловила його живцем? Таку сатану?
   - А ловила.
   - Тенетами б то?

   - Та нi ж, руками...

   - Сама?
   - Нi, вчотирьох - з батьком, з Грицьком та з Миколою.
   - I як?
   - Пiймали, як бачиш...

   Григорiй нiяк не мiг приховати свого здивування перед неймовiрним,  але
ж, далебi, незаперечним фактом.

   Отака-о дiвчина i  отакi-о  дiла!  Що  вона  правду  говорить,  це  без
сумнiву, але це не мiстилось у головi. Або ж тут кiшки цi домашнi, або тут
люди незвичайнi.
   - Так як ви ©х ловите?

   - А от, може, поживеш тут, то побачиш. Може, батько вiзьмуть i тебе, то
тодi я й подивлюся, який ти герой i чи не покличеш ти на помiч... -  I  по
хвилинi журно: - Торiк брат загинув на такiм дiлi... Микола... Орел був.
   - То навiщо ж ви ©х чiпа╨те, хай ©м чорт?
   - От... Ти, я бачу, таки герой. А як же ти думав?! I як же iнакше?! Тут
всюди однаково чига╨ смерть. Навiть на печi. То ж виходь перший.  "Бог  не
без милостi, козак не без щастя", - казав наш дiдусь, а ми його онуки.
   Ось вона, козача кров! I ось вона - найвищий вияв не тiльки жiнки, а  й
взагалi людини його кровi. Така юна й квiтуча - i така сувора, гартована i
гонориста. Та вiн думав одне, милувався нею  з  дивним  почуттям,  а  язик
вимовляв iнше, дражнив, либонь,  як  звик  дражнити  дiвчат,  та  й  охота
погомонiти з цим дивом.
   - А навiщо ж так важити життям?  Ви  б  сiяли  хлiб,  годували  свиней,
курчат. Адже сiють iншi.
   - А сiють... А сiяти - то не ризикувати хiба? Сiють, але з одного хлiба
не проживеш, тож i тi, що сiють, мусять ще й промишляти.  Ми  ж  хлiба  не
сi╨мо зовсiм, лише овес та гречку для коней. Хлiб вродить чи нi, а звiра в
нетрях повно, навiть "свиней та курчат". Ми так увесь вiк  промишля╨м,  бо
так i вигiднiше, та й цiкавiше, та ще тепер.  Але  кiшок  оцих  тiльки  ми
ловимо. Та ще там однi. Iншi бояться.

   - Я думаю!..
   Григорiй дивився на дiвчину i думав трохи  не  з  острахом.  пригадавши
ведмедя: "Отак цюю красу звiр розмета╨ десь нагло..."  Аж  шкода  було,  а
язик промовляв насмiшкувато, як до мало©:

   - Десь тебе отака кiшка з'©сть...

   Дiвчина, що до цього  говорила  щиро,  враз  насупилась,  розгнiвалась.
Замкнула вуста i так глянула - стрельнула очима. Аж шпигнула  наче.  Чуйна
збiса, як не знати що! ╞© образила ця мова, як до дитини, тон  зверхностi.
Це-бо було горде створiння. Як той дикий кiнь, що ладен забити  на  смерть
того, хто посмi╨ доторкнутись до нього рукою.

   Насупилась. Але нiчого не сказала, ч╨мнiсть для  не©  така  ж  вроджена
риса, як i краса. Мовчки взяла ведмежа i  зсадила  додолу.  Потiм  зiбрала
свiтлини, а збираючи, промовила по довгiй павзi, незадоволена з себе, нiби
з каяттям:
   - Отак... Я сьогоднi набалакалась, аж язик менi спух з незвички. Нiколи
так багато не говорила...

   - А чи не пора вже обiдати? - почулось з друго© половини хати.
   - Пора! Пора, мамо!

   I суворiсть дiвчинi мов вiтром здмухнуло. Безтурботна, моторна  схопила
картки.
   - Давно пора!.. Ой час i пора... Буде  мене  мати  бити...  Приспiвуючи
насмiшкувато, розвiшала картки на стiнi i подалась на другу  половину,  до
хатини.
   По хвилi дверi широко  вiдчинились.  Тримаючи  перед  собою  табурет  з
наставленими тарiлками i з незмiнною червоною  чарочкою,  увiйшла  мати  й
поставила табурет перед лiжком.
   - ╞ж на здоров'я, синку!

   - Спасибi, мамо...

   - Богу дякуватимеш. Видужуй лиш. Ось привезуть нашi солi, та по©дете на
промисел. На тiй Укра©нi такого не бува, як у нас.
   Зрадiле ведмежа, вхопившись зубами  за  пiлку  спiдницi,  сiпало  ©©  з
радiсним бурчанням. Ластилось, як мала дитина, i теж просило ©сти.
   Бабуся його любила i мизила, як дитину.

   * * *
   Перед хатою цвiтуть гвоздики. Насадженi дбайливою дiвочою  рукою,  вони
змагаються  з  пишними  тубiльними  саранками,   -   червоними,   жовтими,
фiалковими, що розбiглися ген скрiзь по схилу  до  рiчки  i  аж  у  лiс  i
перегукуються пишними кольорами серед безлiчi iнших квiтiв в морi яскраво©
зеленi, буйно© i соковито©. Великими суцiльними масивами рожевi╨ плакун. А
з-за хати повиходили черемхи, - повтiкали з тайги i  стоять,  як  дiвчата,
запишались, заквiтчанi. Стережуть невеличкий город i пасiку - десяткiв  зо
два вуликiв.
   Кругом хати снують бджоли, бо кругом хати квiти. Всюди квiти, на  землi
i вгорi. I всюди ╨ дiло для робочих, золотих працiвничок, для цих сонячних
комах. I над рiчкою  он  цвiтуть  черемхи,  видивляються  в  бистру  воду,
слухають, як бтгаька╨ вона по камiнцях. Це там, унизу.
   Перед хатою плай. Двiр не двiр - вибитий плай. Не  обгороджений  нiяким
тином i без нiяких ворiт. Бо тут усе це двiр i все це  господа  -  всi  цi
нетрi, що розiллялись навколо ген сизого високого пасма гiр,  яке  обiйшло
здалеку хату дугою.
   Стара, але дебела ще хата,  рублена  з  доброго  дерева,  з  рiзьбленим
ганком i такими ж наличниками коло вiкон, крита гонтом,  сто©ть  на  схилi
сопки i дивиться всiма чотирма вiкнами на рiчечку, що тече внизу, i далi -
на син╨ бескеття Сiхоте-Алiня.
   Праворуч - дебела комора з  омшаником,  повiтка  для  коней,  корiвник,
стiжок сiна, обгороджений латами, ще якiсь будiвлi. Лiворуч -  город,  теж
обгороджений в одну лату. ще й  глечик  стирчить  на  ближнiм  стовпцi.  В
городi  картопля  i  соняшники,  а  просто  над  самою  рiчечкою  -  якась
комiрчина: то лазня "по-чорному".
   Оце i вся господа. I вона одна тут на великому просторi. До найближчого
селища, що зветься Копитонiвка i склада╨ться з кiлькох таких хат, понад 50
кiлометрiв. Григорiй це вже знав, i це його тiшило:  небезпека  вiд  людей
була тут найменша. А цi люди, що в них вiн жив, навiть охороняли його.
   Дома тепер були вiн, мати й Наталка. А батько з Грицьком як по©хали, то
ось уже два тижнi ©здять.

   Як сподiвалась мати, вони мали прибути ще вчора, а як учора не було,  -
то, значить, сьогоднi. Чекаючи ©х, Григорiй нiкуди не ходив уже, а сидiв з
самого ранку на призьбi i виглядав. I хвилювався. Так, хвилювався, - як то
вони поставляться до нього? Може, вже не  так,  як  перше,  коли  вiн  був
хворий? Знiчев'я бавився з ведмежам, спостерiгав навколишнiй свiт.
   От зараз його увагою заволодiв праник, пiдкидуваний  засмаглою  дiвочою
рукою там, над рiчкою; вiн то пiдлiтав,  то  падав  -  ляпотiв  по  кладцi
завзято та лунко. I бiгли луни нетрями, ударялись об бескеття i  озивались
- ляпотiли на кiлька голосiв... I виходило  -  нiби  перепел  бив  десь  у
пшеницях на зорi. Чудно.
   То Наталка прала на рiчцi. Запнута кулинкою,  орудувала  на  сонцi  над
водою, як вправний спортсмен на вранiшнiй руханцi. Воркотiла яко©сь пiснi,
полоскала ©© в водi i прибивала праником до кладки. Перiщила з усi╨© сили.
   Дивна вона, ця дiвчина Наталка. Григорiй чомусь тепер навiть боявся ©©,
боявся при зустрiчах дивитися ©й в обличчя. Вона нiби сердилася, коли  вiн
на не© витрiщав очi. Не знав тепер, як  до  не©  приступитись,  як  з  нею
поводитись. I почувався,  як  хлоп'як.  Смiшно,  але  ж  так.  Сказати  б,
недоторканна панна? Нi! Дурна? Нi! Горда? Нi-нi! Вона навiть не  розумiла,
яка вона чарiвна, безперечно, не розумiла.  А  от  така,  як  ота  рослина
дивна, що  ти  ©©  торкнеш  рукою,  а  вона  аж  повернеться  i  напустить
тонюсiньких колючок у руку. I це дiвчина-звiроловка, переможниця  страхiть
усяких!  Уперше  йому  було  на  вiку  таке,  щоб  на  його  мову  дiвчина
заломлювала брови. Так, як та дика коза, що бо©ться, щоб ©© не впiймали, i
не да╨ться навiть пiдступити. А може, в не© така вiдраза до нього?
   Тож найлiпше зовсiм не звертати уваги. Нехай собi пере. ╞й-бо, ото вона
перiщить праником так люто, бо дума╨, що б'╨ по чи©хось, може, й по  його,
нескромних очах, на не© витрiщених. Нехай собi пере. I нехай  пiдпадьомка╨
праник. Чи то, може, не праник  пiдпадьомка╨,  а  то  в  його  серцi  щось
тьохка╨, на тую дикунку дивлячись?  Засмiявшись  з  цi╨©  химерно©  думки,
Григорiй силомiць вiдверта╨  увагу  вiд  праника,  затисненого  в  гнучкiй
дiвочiй руцi. Ген за рiчкою на галявину вийшли табунцем  дикi  кози.  Так,
дикi кози. П'ятiрко ©х. Стали, збились докупи i, пiднiсши  високо  голови,
слухають: де воно i що воно ляпотить? Потiм  зiрвались  з  мiсця  i  пiшли
вистрибом, черiдкою по високих травах, мелькаючи бiлими плямами на крижах.
Зникли в лiсi. Так нiби ©х i не було.
   - Ти б пiшов погуляв де, синку, а то, мо', спочив  би  лiг.  Не  бiйсь,
нудьгу╨ш?
   Це мати. Вона вже вдесяте, либонь, виходить на ганок глянути  туди,  за
рiчку, за зелене море галявини, куди простяглась стежка, -  чи  не  ©дуть?
Вона пора╨тьсч бiля печi i так виходить з пiдкасаними рукавами.
   Заслонившись рукою вiд сонця, мати аж перехиля╨ться через лонку  i  вже
турбу╨ться. "Довго щось. Чи не трапилось чого?"
   - Наталко-о!..

   - Чого-о? - озвалась дiвчина в тон.

   - А йди-но сюди.

   - Кажiть, я й так чую... Ось доперу...
   - Як ти дума╨ш, що з нашими?

   Дiвчина протягла, кепкуючи:

   - Ну-у... А що з нашими? ╞дуть десь.

   - Бозна... Таке ж .тепер настало, Господи прости!
   - ╞дуть, ©дуть, мамо! - це Наталка весело, жартiвливо, упевнено,  ще  й
трiшки кепкуючи з матерi. - А не iдуть, то пiшки йдуть, а конi  за  поводи
ведуть, от i припiзнились...

   I смiялась безжурно. I почала лупити по тiм смiху праником. Мати й собi
засмiялась.
   - От така бач!.. Сказано - нове насiння. Ще й кепку╨ з дурно© матерi...
Тiльки й розради мо╨©, синку, - мати зiйшла з ганку i сiла поруч  Григорiя
на призьбi. Либонь, уже скiнчила поратись по  господi  i  тепер  ма╨  час.
Поправивши очiпок, поклала натрудженi руки на колiна i втопила очi в  море
зеленi на долинi, що ©© звуть "паддю", туди, де втекла стежечка.
   - Ну, будемо виглядати, - промовила з доброю усмiшкою.
   У не© така ж усмiшка, як i в дочки. Яка вона  була,  як  була  молодою?
Авжеж, мабуть, така, як Наталка. Атож. Недарма-бо в такiм краю,  забившись
на кiнець свiту, та пiсля всiх злигоднiв, в тяжкому змаганнi з цi╨ю  дикою
природою так збереглась, ©й понад п'ятдесят  рокiв,  а  вона  вигляда╨  ще
молодо й бадьоро. I голос у  не©  такий,  як  у  дочки,  тiльки  не  такий
гострий, якийсь теплiший, ближчий.  Такий,  як  у  всiх  матерiв  там,  за
двадцять  тисяч  кiлометрiв  звiдси.  Але  не  ки©вський.   Григорiй   мiг
посперечатись з ким завгодно, що вона полтавка з кореня, - м'яко вимовляла
"л", як усi жiнки на Полтавщинi, щось середн╨ мiж "л" i "ль". Це така мила
йому, зворушлива особливiсть мови полтавських жiнок. Йому кортiло спитати,
чи ©© мати або бабуся не з Зiнькова часом або чи не з Лубен.  А  мати  тим
часом дивилась за падь, посмiхаючись  ще  й  досi  з  доччиного  жарту,  з
потiхи, з упевненостi.

   - Хорошi в мене дiти, синку...

   А в голосi стiльки гордостi матерньо©...
   - Я весь час дякую Боговi за те, що послав менi таку втiху.  I  в  кого
вони  вдалися?  Нi  тучi,  нi  грому  не  бояться.  От  хоч  би  й  ця,  -
посмiхнулась, кажучи про Наталку, - i в кого  тiльки  вдалася?  ╞й  би  на
конi, та на полозках, та з гвинтiвкою, та з собаками... I пре туди, куди й
чоловiк не насмiлиться. Нiч, пiвнiч, чи мороз лютий, чи злива страхiтна, -
байдуже. Звели ©й до вiдьми в зуби полiзти - i полiзе, ©й би треба хлопцем
родитись (знов засмiялась). Аби тiльки дав Бог здоров'я та щастя, а  то...
Це-бо страшний край, i страшне тут життя, як подума╨ш. Ось був ще  в  мене
син (посмутнiла  i  тихенько  зiтхнула),  Миколою  звали...  Царство  йому
небесне... Якби ти його був побачив, - що то  за  сокiл  був!  Грицько  от
здоровий та красний, а то ще мiцнiший i кращий був. А сили  було  -  як  у
дiда покiйного, у старого Сiрка колись: пiдкову розгинав руками  граючись.
I привiтний, i безжурний, як оця ось... Вiн ©© вибавив  i  всього  навчив,
мабуть, i смiливостi тi╨©.. Було, споряджаються на промисел, - я про нього
турбуюся - i се, i те, i бережи себе, i  будь  обачний.  А  вiн  смi╨ться,
було, та заспокою╨: "Я вам, мамо, ведмедя живого на мотузку приведу..."  I
вiн ось ©й то ведмежата, то рисята живi приносив.  I  велось  йому  добре.
Смiливий та щасливий був. А от спiткало лихо. Подумаю - скрiзь люди мруть,
скрiзь на людей чига╨ лихо, i на печi вiд  долi  не  втечеш.  Та  материне
серце таке вже... Твоя ж мати за тобою теж, мабуть, не абияк журиться... -
Помовчала, а тодi знов: - Не журися, синку. Вiр у сво╨  щастя!  А  воно  в
тебе ╨. О, я хоч i стара, й дурна, але дещо знаю. У смiливих щастя  завжди
╨.
   Григорi╨вi хотiлось враз по-дитячому обiйнятi© ©© i поцiлувати, так, як
це, напевно, зробила б Наталка. I вiн ледве утримався вiд цього. А стара з
непiдробним, глибоким переконанням казала далi.

   - В смiливих щастя завжди ╨!.. От хоч би й ми. При©хали  сюди...  Боже!
Яка страшна i дика пуща була! I нудьга смертельна. I лихо скрiзь  навколо,
i злигоднi, i смерть... Чужа чужина...  А  бач,  оббулися...  I  дивись  -
зажили ж як потiм! I пущi здолали, i  край  скорили,  ще  й  залюднили.  I
звикли, полюбили. А новi дiти народились - це вже ©хня батькiвщина тута, -
то такi, нiби Бог знав, де ©м доведеться жити, та й вдачу ©м дав таку,  як
треба...
   Григорiй слухав з великою увагою, а як стара примовкла, спитав:
   - Так ви пливли кругом свiту?

   - А пливли ж. З Одеси сiли... В якому пак? Ага, в 1887 роцi, навеснi...
Скiльки тi╨© води. Боже! I скiльки тих кра©в та людей рiзних! Але  я  тобi
негодна про все розповiсти. То нехай дiд колись. Вiн хоч i не говiркий, та
iнодi й на нього  находить  балакучка.  Тодi  вже  тiльки  слухай.  Вiн-бо
старший за мене i тодi вже парубiйком був, то й усе  пам'ята╨  добре.  Вiн
тебе тут дечого навчить, а то, мабуть, ти вже занудився?
   - Нi... Тут усе нове для мене i... чудне.
   - Чудне?
   - Так. Я от скiльки днiв дивлюсь на оцю хату вашу - i менi якось дивно.
Всерединi вона вибiлена, ще й розмальована по-нашому, а  зокола  -  вигляд
сибiрський або полiщуцький.
   Мати засмiялась:

   - А так. Я сама, синку, довго не могла звикнути, не по-нашому це. Але ж
це ми тiльки тут так. А як  жили  в  селi...  Тепер  це  мiстечко,  Ки╨вом
зветься... Так там, та й у всiх наших селах тутешнiх, хати бiленi  зокола,
як на Укра©нi. З нас за це всi тут смiялись, що от, мовляв, скiльки  лiсу,
а "хохли" хати з глини лiплять та бiлять. Нi, тут хати зовсiм такi, як  на
Укра©нi. А не раз i  кращi,  бо  на  дощанiм  помостi  i  критi  здебiльша
цинковою бляхою. Колись, до революцi©, здорово жили тут нашi  люди.  Довго
борюкались iз злиднями, але ж потiм i жили добре. Тут край працю любить та
й винагороджу╨ ©© щедро. Тут рай був, а не край, як для робочого. I лiс, i
золото, i риба, i земля хлiб родить, i ягода всяка, i все -  бери  тiльки.
Лишень треба рук. А народ наш робочий. То ми й жили-колись! Ге, побачив би
ти! I не в такiй хатi. Ця хата була збудована для промислу. Мисливцi  нашi
виходили сюди на осiнь та на зиму i тут отаборювались. I ми жили  добре...
А сiм'я у нашого дiда була велика... Ти тако© не  бачив!  Понад  п'ятдесят
чоловiка сiмейка! Синiв сiм мав, женив - не вiддiляв. Дочок замiж вiддавав
- на сторону не вiдпускав, зятiв у прийми брав. Двiр  у  нього  був  -  не
двiр, "економiя". Нас, невiсток, було сiм, а дочок було вiсiм, то й  зятiв
вiсiм, та малих у кожного! Разом - цiла зграя,  i  якi  хочеш  завбiльшки,
такi й ╨. Чоловiкiв та парубкiв - громада. Сiркiв куток -  то  цiле  село.
Весело жилося. Коней мав старий Сiрко - вiн ©м лiку не знав,  i  корiв,  i
свиней... Та, Боже мiй!.. Пасiка була вуликiв з двiстi... Трудилися  щиро,
то й мали. I те сказати - було що  робити  i  де  заробляти:  хлiб  сiяли,
промишляли звiрину, ходили з хурами в Маньчжурiю i в Китай, копали золото,
ловили  рибу,  брали  ягоди  та  кедровi  горiхи,  ловили  звiря   живцем,
"пантували"... Ми хлiба сiрого, синку, не ©ли! I коли навiть  недорiд  тут
був, то ми мали борошно заграничне, японське або  американське,  i  риж  з
Китаю, як золото, i крам рiзний... А якi рушницi та всiляке  начиння  нашi
хлопцi добували!.. Жили ми тут лiпше, як дома. Це була наша друга Укра©на,
нова Укра©на, синку, але щасливiша. I назви нашi люди подавали  тут  сво©,
сумуючи iнодi  за  рiдним  кра╨м:  Ки©в,  Чернiгiвка,  Полтавка,  Укра©на,
Катеринославка, Переяславка тощо. Тут, де не по©деш, - то з Ки╨ва  ви©деш,
а в Чернiгiвку при©деш, з  Чернiгiвки  ви©деш  -  в  Полтавку  при©деш,  в
Катерино-Славку, в Переяславку... По всiм Уссурi i  по  всьому  Амуру,  як
дома... Але це там, де все люди нашi осiли понад рiчками, де  можна  сiяти
хлiб. Жили! Жили ми, синку!.. Ну, а потiм  пiшло  все  шкереберть...  Десь
прогнiвили Бога. Новi часи, новi порядки.  I  настало  таке,  що  люди  за
голови хапаються. Прийшла сов╨тська власть i все перевернула.
   Перевелись люди, i звелось життя нiнащо... Вже нема╨ Сiрково©  держави,
гай-гай... А ми плюнули на все та й перебрались сюди, щоб i не чути, i  не
бачити, та щоб по-сво╨му таки вiку доживати. Це далеко. Сюди  й  ворон  не
часто залiтай. По-тутешньому, то воно близько, якихось п'ятсот  верстов...
Але людей тут мало, i власть не так чiпля╨ться. А ранiш, як Сiрко з синами
почав тут промишляти, то людей тут було ще менше. Де-не-де були тiльки отi
косоокi, манзи та гольди, чи як ©х... Та ©х зовсiм  було  мало.  Отак,  як
гори перейдеш, - ото бачиш - синi╨, Хехцир зветься, - то буде  Хабаровськ.
Як ми при©хали, то там, казав дiд, була тiльки халабуда, а  тепер  великий
город. А як отак перейдеш гори, на Терней вийдеш або на Ольгу, бухти такi,
одна й друга. Там море. Там ми вперше на цю землю стали i до Уссурi  крiзь
нетрi пробивались. А як отак пiдеш кряжами та сопками - то мiсяць  iтимеш,
а з лiсу не вийдеш. Нетрi, та рiки, та гори, та марi... Оце  вже  рокiв  з
десять, як оселились ми тут  зовсiм.  Оця  рiчечка  зветься  Пiдхоронок  i
впада╨ в рiчку Хор, а той в Амур... Отам з гiр починаються i течуть  рiчки
в усiх напрямках - Бiкин, Iман, Мухень i ще якiсь, я вже й позабувала.
   Григорiй слухав лагiдну, спокiйну мову цi╨© жiнки, цi╨© матерi, i  було
йому дивно при╨мно. Аж наче кров швидше пульсувала, коли слухав цю  матiр:
така вона, як i там, на Укра©нi, i не така. Розборкана - он  яка.  Скiльки
тi╨© мужностi просто©, скiльки  тi╨©  певностi,  може,  неусвiдомлено©,  а
звичайно©, стихiйно©. I скiльки тi╨© гордостi  волелюбно©,  природно©,  як
отi могутнi кряжi гiр!
   Тому в не© i Наталка така дика та горда.
   - А за Укра©ною ви й не скуча╨те? Та ви ©© й не пам'ята╨те, мабуть?
   - Чому ж? Пам'ятаю, але... Ти колись розкажеш, синку, як матимеш охоту,
про тую Укра©ну, як там живуть тепер. Дуже цiкаво менi послухати. Я  часто
згадую сво╨ дитинство i рiдну землю. А надто, було, мати  моя.  Дуже  вона
тужила за рiдною стороною та з того,  мабуть,  i  померла.  Все  мрiяла  i
просила, щоб ©© вiдвезли вмирати додому, на рiдну землю, на  кладовище  до
батькiв. Iнодi й на мене находить туга, особливо, як згадаю матiр. Але я й
цю землю люблю. Тут-то зросла, тут вiддалась, тут дiток породила, та в цiй
землi чотирьох i поховала. I матiр, i батька поховала тут.  Нi,  вiд  цi╨©
землi вже несила  вiдiрватись.  Але  й  туди  тягне.  Як  згадаю  материнi
розмови, тi© сади вишневi, тi© степи широкi, рiки тихi, ночi яснi,  зорянi
i все, про що мати розповiдала, та й сама бачила, хоч малою була...  От  я
тут живу вiк, а волошок тут не бачила. А там я з них, та  барвiнку,  та  з
чорнобривцiв вiнки на Купала плела. Нема ©х тут. I василькiв  нема  тут...
Зберiгся пучечок, з Укра©ни завезений - якось новi переселенцi подарували,
- i пахнуть вони рiдним кра╨м, тi╨ю Укра©ною... Як напосядуть  згадки  про
край той рiдний, сонячний i тихий, - далебi, журба бере, так би й полетiла
туди...

   Григорi╨вi серце стискалось. Хотiлось йому сказати цiй матерi, що нема╨
вже того тихого краю, Укра©ни тi╨©,  ясно©,  сонячно©.  Що  садки  вишневi
повирубуванi, рiки збаламученi, степи сльозами обпо╨нi, i небо ясне  людям
потемнiло... Але вiн мовчав. Нехай. Нехай любить ©© такою, якою  пам'ята╨.
А мати снувала думку далi:
   - Отак, синку. Ти ще повернешся туди, дитино. Ти тут не  ма╨ш  корiння.
Та й не матимеш його тут... I час не той, i ти не такий.
   Григорiй дивувався, чого в них таке  ставлення  до  нього.  Вiн  же  ©м
нiчого не говорив, вони про нього нiчого не  знають,  лиш  бачать,  що  не
мiсцевий. Дивно було йому i з того, що його не розпитують, хто вiн i як  у
нетрi забився. Адже вiн мiг бути якийсь злодюга, пройда. Правда, вiн  щось
говорив, хворiючи, але хiба тому можна вiрити? Проте з  ©хнього  спiвчуття
до нього було знати,  що  вони  про  щось  догадуються.  Але  з  природно©
делiкатностi, як це часто трапля╨ться у простих людей, не розпитують... Це
його зворушувало, i за це вiн був вдячний ©м.

   Сонечко викотилось на обiднiй пруг i поливало  гарячим  приском  землю.
Було щонайменше 35 ступнiв спеки. Мати похопилась: пора обiдати.
   - Не дочека╨мось ми ©х сьогоднi! Коли б хоч усе було гаразд.
   - ╞дуть, мамо! ╞дуть, - раптом заалярмувала Наталка дзвiнко й радiсно.
   Мати приклала руку до очей i стала дивитись на  стежку...  Григорiй  аж
схопився. Захвилювався. Вп'явся молодим зором геть за падь, на стежку. Але
там було порожньо. Де вона ©х бачить? Де ©дуть? Так само марно напружувала
зiр мати.
   - Чи ти не тю? Де ти бачиш? Хто ©де?

   - Та нашi ж ©дуть, мамо! Допоможiть-но розвiшати шмаття швиденько.
   - Та де ти ©х бачиш?

   Наталка смiялася, iдучи з оберемком бiлля i кладучи його на колоду  пiд
черемхами:
   - Ще й не бачила, а вже знаю.

   - Не дурiй, дочко. I таке-е... Як це ти й не бачила, а вже зна╨ш?
   - А от поживете в лiсi з мо╨, то навчитесь... - I зареготалась:  -  Ой,
мамо, я думала не про те! А мати:

   - Чи ти не тю?! Оттако©! Мати вiк звiкувала в лiсi i вже умре  скоро  в
лiсi ж таки, а вона: "Поживете з мо╨"...

   А Наталка регочеться.

   - Та я, мамо, не про те... Нi, ©й-бо, ©дуть. А хочеться  знати,  звiдки
взнала? Сорока на хвостi принесла... Заливай  брехав,  да-а-ле-ко,  i  мо╨
вухо й почуло. I тiльки. За годину. За годину, а  найбiльше  за  двi  вони
будуть тут...
   I нiби на потвердження ©© слiв далеко на стежцi, що перевалювала аж ген
через голу, осяяну сонцем сопку, виметнулась манюнька комашинка... Собака!
За нею друга, третя. Пробiгли трохи вперед, а потiм окрутнулись i, граючи,
подались назад за сопку.

   Григорiй дивувався. Яке треба мати вухо, щоб за двi години ходу  почути
крiзь нетрi собачий гавкiт, та ще й упiзнати, що то Заливай,  а  не  iнший
який. Вража дiвчина, вона таки ма╨ пiдставу кепкувати.

   Мати махнула рукою, засмiявшись, i пiшла швиденько до хати.
   - Менi нiколи, дочко. Нехай он Грицько допоможе.
   - Ну, то видайте йому вiрьовку. Але ж як вiн увiрветься та й уб'╨ться з
черемхи? - Але це вже без смiху, а насупивши брови.
   Григорiй пiшов у сiни, взяв  довжелезну  вiрьовку,  скручену  у  грубий
сувiй i, розв'язавши кiнець, пiдiйшов до товсто© й високо© черемхи.
   - Високо тобi? - спитав.

   - За вершечок.

   Григорiй прив'язав кiнець не за вершок, а  все-таки  повище,  для  чого
пiдтягся на руках од гiлки до гiлки. Потiм узяв другий кiнець i озирнувся,
де прив'язати.
   - Куди тобi? - спитав.

   - За он ту сопку, - кивнула, не глядячи, у бiк синiх гiр.
   Григорiй потяг вiрьовку до комори. "Вража дiвчина!" Вiрьовка була трохи
покоротка, вiн ©© так потяг спересердя, що вона перервалась посерединi.
   - Ну... Таку вiрьовку - i порвав... От iще! - I не знати,  чи  то  вона
глузувала, чи здивувалась. Бо вiрьовка таки була нiби ж дебела. А далi вже
глузливо: - Це ж ти ще не обiдав!.. А що буде, як пообiда╨ш...
   Григорiй, знiяковiвши, зв'язав вiрьовку посерединi, прив'язав до хлiвця
i, не оглядаючись, пiшов собi.

   - Куди ж ти тiка╨ш? Тобi мати наказала допомагати та й слухати старших.
А проте, йди лiпше, я сама, а то ще порвеш що.
   Григорiй пiшов до рiчки, зiбрав на оберемок все шмаття, поскручуване  в
джути, i, боячись, щоб не впало що, принiс i поклав усе на колоду. Наталка
навiть не глянула на нього. Байдуже собi  i  моторно  розвiшувала  все  на
вiрьовцi, на гiллi, на латах. Григорiй подивився на не© скоса, посмiхнувся
i пiшов собi до рiчки на брiд...
   По якiмсь часi загавкали радiсно собаки, женучи вистрибом  через  воду.
Налетiли з шаленим гавкотом на Наталку i мало не збили ©© з нiг.
   Двiр виповнився галасом, дiвочим смiхом, криком на подурiлих  собак.  А
вони як  шаленi  закрутили  дiвчину,  стрибали  вище  голови,  намагаючись
лизнути ©© в самi губи. А особливо той красень Заливай, якутський пес...
   - Мамо, покличте ж ©х, абощо, а то усе мо╨ прання перепсують.
   А собаки вже забачили Григорiя коло води.  Вони  його  зразу  проминули
були, а тепер, люто ревучи,  вихором  накинулись  на  чужого.  Коли  б  не
Наталка, то вони б його з'©ли, мабуть. А так  -  зупинились,  погарчали  i
кинулись знову до дiвчини. А дiвчина смiялась, гомонiла до собак:

   - Не чiпайте його, бо руками вас порозрива╨... А на стежцi  вже  цокали
пiдводи. Йшли черiдкою конi, тяжко нав'юченi. П'ятеро коней.
   Попереду  дiд.  Не  дiд,   а   вусатий   дiдуган,   дебелий,   високий,
червоновидий, волохатi груди випинаються з бiло© пазухи. На  ногах  iчаги,
на головi пропотiлий кашкет, ватянi штани на нiм, дарма що така спека, при
боцi  мисливський  нiж,  а  коло  сiдла  в  переднього  коня   приторочена
гвинтiвка.
   Позаду Грицько. Високий, як батько, дебелий красень.  Молодий  -  рокiв
25. На ньому вiйськовий, старенький  френч.  На  ногах  iчаги,  на  головi
набакир кепка, а з-пiд не© буйний чуб кучерявиться. При боцi - нiж,  а  за
плечем новенький дробовик.
   Обо╨ забачили Григорiя, посмiхаються. - Ого,  синку!  Брика╨мо  вже?  -
зрадiв старий Сiрко, бредучи через воду навпрост. -  А  ми  тобi  гостинця
доп'яли!
   I, перейшовши воду, старий став, широко розставив обiйми. Григорiя нiби
невидимою силою пiдштовхнуло, як малого, але вiн витримав.
   Урочисто обнялись, як батько з сином, за старим звича╨м i поцiлувались.
   Грицько просто подав крiпку руку. Привiтно посмiхався. Обидва вони були
однаковi зростом, i однаковi вiком, i однаковi вродою,  як  близнята.  Два
Грицьки. Аж Наталка замерехтiла очима, глядючи на них.
   - Два ведмедi! Ось гляньте, мамо. Та мати  вже  бачила  й  так:  вийшла
швиденько з хати назустрiч.
   - Подивимось, який ти стрiлець, синку!.. На ось, це тобi, - i дiд подав
гостинець.
   В руках у Григорiя була новенька трилiнiйна гвинтiвка.
   А вже як розв'ючували коней гуртом, старий Сiрко додав:
   - I коня матимеш, синку... Оцього ось, гнiдого...
   - Ану лиш, стара, - обiдати!

   Та в "старо©" вже все було готове.


   _Роздiл п'ятий_
   _"П'ЯТНУВАННЯ"_
   Другого дня зранку чистили зброю. Весело лаштувалися в  далеку  дорогу,
на промисел, виконуючи Сiркiв наказ: "Як на промисел рушати, то найперше -
треба зброю в порядку мати".
   Тож не в жарт готувалися до поважного дiла, як на вiйну йдучи. Посiдали
на призьбi напроти сонечка, порозкладали причандалля перед собою на  травi
- i закипiла робота.

   Кожен чистив свою. Наталка вiнчестера.  Старий  Сiрко  теж  вiнчестера.
Гриць свою "японку". А Григорiй - трилiнiйку. Гвинтiвка  була  новесенька,
але Григорiй розiбрав ©© до шрубика. Хотiв перевiрити,  чи  все  в  нiй  в
порядку та й для вправи - чи не забув, як те все робиться.
   Старий Сiрко поглядав якийсь  час  збоку  пильно  -  чи  в  добрi  руки
потрапила iграшка, а потiм посмiхнувся задоволено i почав розповiдати межи
дiлом, як то вiн тую "iграшку" дiстав.

   - Ти, синку, не думай, що то так собi. Ти зна╨ш, що то за гвинтiвка?
   _-_ Ну ж?..

   - То вiд самого, можна  сказати,  найбiльшого  генерала  -  вiд  самого
Блюхера гвинтiвка. Еге ж...
   I розповiв дiд про те, як вони пiдписували  оце  контракт  з  ОКДВА  на
м'ясо оленяче, вепряче тощо. Як вiн зустрiвся з Блюхером i як той  Блюхер,
що з ним вони зналися ще вiд громадянсько© вiйни, вiдтодi, як  били  разом
всю  бiлу  контрреволюцiю  та  "япошкiв",  -  отже  той  Блюхер,  зрадiвши
несподiванiй зустрiчi з  старим  ветераном  революцi©,  подарував  йому  -
ветерановi тобто - оцю гвинтiвку.  Звелiв  якомусь  великому  начальниковi
принести ©© зi склепу на "гостинець вiд нього ветерановi  революцi©  та  й
знаменитому мисливцевi на цiлий СССР!"

   А, передаючi© власноручно та урочисто гостинець, ще пак i рече:
   "Вiзьми! Та не пiдкачай. Даю в надiйнi руки цю геройську зброю".
   Дiд заскалив око i враз весело зареготався чомусь.  А  по  якiмсь  часi
мовчанки закiнчив:
   - Вгадав, вражо© мами!.. Хороший вiн чоловiк, ©й-бо. Свiй  чоловiк  той
Блюхер.

   Он як. Григорiй не втерпiв, щоб i  собi  не  засмiятись,  але  з  iншо©
причини. А може, й з то© само©, що й дiд. Власне, засмiявся при думцi: "Як
часто само життя створю╨ каламбури, такi, яких i  не  вигада╨ш!..  Дiйсно,
гвинтiвка це не проста i дiйсно потрапила в надiйнi руки. Чи справдить  же
вiн надi©..."
   Вiн пiдiймав ©© вгору  i  дивився  крiзь  люфу  на  сонце,  дивився  на
блискучу спiраль всерединi, офарблену в спектральнi кольори. Клав на  руку
- чи добре збалянсована. Бавився, як iграшкою.

   Наталка поглядала  скоса,  закопиливши  скептично  губу.  "Хiба  так  з
рушницею поводяться? Чого вiн загляда╨ в не©, як сорока  в  кiстку?"  Сама
вона орудувала з вiнчестером, мов досвiдчений вояк, - швидко розiбрала  до
дрiбничок, вправно все перевiрила та вичистила, змазала... I  вже  збирала
докупи.

   Григорiй перевiрив гвинтiвку i дiйшов висновку, що ма╨  добру  рушницю.
Добру тим, що була вона старого випуску, точно i чисто зроблена i не  була
ще в дiлi. От тiльки не пристрiляна  ним.  Але  то  ще  буде  час.  А  тим
часом... Охота була побавити Наталку, - бач як задрала губу  насмiшкувато.
Вiн возькався з закривкою i "нiяк не мiг дати ©й ради". I так ©© тикав,  i
сюди завертав, - а  вона  все  розпадалася,  не  трималася  купи...  Аж-но
Наталка почервонiла, далебi вiд сорому за нього.
   Та старого не проведеш, -  ворушив  усмiхнене  вусом,  мовляв:  "Дурiй,
дурiй! Не бачу я..." Проте не втерпiв i запитав:
   - А чи ти ж стрiляв коли, чи вмi╨ш? Га?.. Чи вмi╨ш?..
   Григорiй почухав голову:

   - Не пробував. Може, й умiю... Не святi ж горшки лiплять...
   - I то правда.

   Прочистили i позбирали. Погримали трiшки закривками.  Потiм  перевiрили
набiйницi, понабивали ©х - кожен до  сво╨©  рушницi  -  бо╨вими  патронами
повнi. Набiйницi були добре приладованi проти дощу й роси, та й до щедрого
полювання, - насаджуванi на ремiнь по чотири  й  по  п'ять,  вони  вмiщали
велику кiлькiсть набо©в.
   А як все вже було пороблено i прилаштовано до вимаршу хоч зараз, старий
Сiрко подивився з-пiд долонi через падь та:
   - А катни-но, Грицю, он туди... - махнув рукою ген на той бiк пiд  синю
сопку: - Та вiзьми крейду... Крейду не забудь!..
   Гриць вже знав, про що йде.  Метнувся  до  комори,  а  тодi  скочив  на
буланого i подався через падь, туди, де ген пiд синьою сопкою, зiходячи на
не© по сонячнiй галявинi, стояли рядком  старi  високi  кедри.  Туди  було
щонайменше 600 метрiв. Там зiскочив з коня  i  став  щось  ворожити...  По
якiмсь часi веселий примчав назад.
   - Поп'ятну╨мо трохи, - пояснив Григорi╨вi. - Не зна╨ш, що то  таке?  То
нашi стрiлецькi вправи. В "п'ятно" стрiляти, значить. В пляму. Попробу╨мо,
а то, може, позабували.

   - Е-е.. - згадав щось старий. - Бач, а ще одно провiрити!  -  Пiшов  до
хати i винiс щось в новенькiм чохлi.

   Подав Григорi╨вi:

   - А глянь-но, синку, це Наталчине, але чи то щось путн╨?..
   В чохлi був  цейсiвський,  семикратний,  вiйськовий  бiнокль.  Григорiй
витяг його. "I не вражий тобi дiд! То ж не бiнокля  вiн  хоче  провiрити".
Оглянув.  Покрутив.  Подивився   за   падь:   на   кедрах   було   крейдою
понамальовувано звiрячi голови... Правий бiк бiнокля темнив.

   - Добрий бiнокль! Лише одна лiнза попсована.
   - А що то таке "лiнза"? - це дiд.

   - Та оце ж скло. Ось подряпане, бачите?..
   - Отож така в нього господиня... Тут Наталка вiдiбрала бiнокля:
   _-_ Таке-е... Це зовсiм добрий бiнокль. Крутять...
   - Авжеж. Тим-то ти ним так добре й оруду╨ш. - Це Гриць. А дiд:
   - А глянь же та й скажи, що то там понамальовувано. Щось  бiлi╨,  а  не
розберу.
   Наталка приклала бiнокля до очей, довго  ворожила  з  ним  зосереджено.
Знизувала плечима. А далi вiдняла його i глянула пильно так та:
   - Тю! Та там роги понамальовувано! Оленячi голови!..
   Всi зареготалися, i сама Наталка теж. А Гриць по-батькiвському:
   - Бiдна дитино! Аж упрiла, видивляючись в ту мороку.
   - Коли ж вiн неправильний...

   - Я ж кажу... Давай лиш  сюди,  бо  ти  сво©ми  очима  тiльки  струмент
портиш. - Дiд вiдiбрав бiнокля i передав Григорi╨вi. - А тепер  заряджати.
Нi, стривайте! Ти, синку, будеш дивитися, як ми будем мазати.  А  як  щось
цiкаве вглядиш, - скажеш... Так  ото  бiлiють,  значить,  оленячi  голови?
Добре. По сезону...
   - Ложись! - скомандував враз по-вiйськовому. Всi брикнули посеред двору
на травi рядочком. I дiд теж. Злiва крайня - Наталка. Потiм  Гриць.  Потiм
дiд.   А   потiм   Григорiй.   Собаки   теж   полягали   рядочком   збоку,
новисолоплювавши язики i нашорошивши вуха, - дивилися на людей, очiкуючi©.
   - Заряджай! Стрiляти по  п'ять  разiв  лише.  Права  оленяча  голова  -
Наталчина. Потiм - Грицева i так за порядком.

   - Стрiля╨мо всi разом чи по черзi? - поцiкавився Гриць.
   - По черзi. Перша Наталка. Та не хапайтеся, вражо©  мами...  Не  псуйте
куль.
   - Авжеж, - вставила Наталка в тон. - Заб'╨мо кедрину  -  кандьор  буде.
Починаю!.. - i глянувши скоса на Григорiя, що пильно нацiлився  з  бiнокля
по мiшенi, раз по раз вистрiлила п'ять разiв. Швидко.

   - Тю-у!.. -  зробив  Гриць  при  кiнцi,  iмiтуючи  свист  кулi.  Собаки
схопилися i кинулися вперед, але Наталка  вклала  ©х  назад  криком.  Вони
лежали, дрижачи вiд нетерплячки. А Гриць:

   - Пiшли по молоко! Всi! От мазилка... Об'являю себе ударником i йду  по
сметану. Пiшов!..
   I так само раз по раз одстрiляв сво╨.  З  тi╨ю  ж  швидкiстю.  Григорiй
дивився пильно  в  бiнокль,  але  нiчого  не  мiг  зауважити,  лише  пiсля
останнього пострiлу щось бризнуло збоку на ялицi.

   - Одбив, Грицю!

   - Що?
   - Гiлку.
   - Неправда, то рiг одлетiв. Старий хитав головою:
   - Що ви робите, дiтки! Таж по тiм боцi сопки так вашi кулi свистять, що
там порозбiгалося все живе й мертве.

   А стара Сiрчиха вийшла на ганок i стояла, пiдперши рукою пiдборiддя:
   - Мати Божа!.. Подурiли!.. I що вони виробляють?!
   Як на вiйнi, прости, Господи...

   Пiсля Гриця стрiляв старий Сiрко. Вiн дс5ре вмостився i, не кваплячись,
випустив сво©х п'ять куль, пiсля кожно© примовляючи: "Пiшла, мила!"
   Наталка,  що  пильно  дивилась,  як  стрiляв  батько.  вкiнцi  серйозно
зауважила:
   - Таке-е. Спортили ви дерево, тату! Воно б ще росло.
   - Смiйся, смiйся. А воно, може, й не спортив, дочко.
   Останнiй стрiляв Григорiй. До правди, - вiн хвилювався.  Бував  вiн  на
рiзних стрiльбищах i не був новаком в стрiлецькiм дiлi,  на  всякiй  збро©
мисливськiй i немисливськiй, як  кажуть,  зуби  з'©в.  Мав  навiть  колись
ворошиловськi  значки  i  на  всяких  змаганнях  стрiлецьких   пописувався
знаменито. Але тут, на цiм iспитi, на цiм ви©мковiм змаганнi,  хвилювався.
I рушниця нова, не вивiрена, i iспит складати треба незвичайний, змагатися
з стрiльцями, яких, далебi, ще не зустрiчав у життi.
   Коли  б  йому  хтось  колись  запропонував  змагатися  з   дiвчиною   в
стрiлецтвi, - вiн посмiявся б i взяв би те за злий жарт. Але тут бачив, що
може бути побитий, i то саме дiвчиною. "А  що  як  гвинтiвка  "мота╨"  або
забира╨ вбiк?" Аж пiт йому на долонях виступив. Ну ж ну...

   Поставив рамку на "600". Прицiлився пробно. Раз...

   Вдруге...
   Наталка серйозно: "От,  бач,  як  треба..."  Це,  власне,  i  врятувало
справу, наладувавши враз його, як тугий лук.

   Раз по раз вiн вистрiлив п'ять разiв.  Так  же  швидко,  як  перед  тим
Наталка i Гриць.
   За останнiм пострiлом всi враз  схопились  -  стрiльцi  й  собаки  -  i
подалися стрiмголов через падь. Старий Сiрко ледве поспiвав верхи. Наталка
летiла попереду, перестрибуючи пеньки й колоди, як та  дика  коза.  Спершу
вона була за Грицем, але обдурила:
   _-_ Грицю-у! Постривай, щось скажу! Гриць загаявся, i Наталка зi смiхом
пролетiла мимо, а за нею Заливай, голосно гавкаючи.
   - А тепер доганяй, ха-ха-ха!.. Не будь дурний! Старий Сiрко тюпав верхи
на буланому:
   - Бiсово© вiри... Ну-ну, чисто тобi гурани! - I смiявся задоволене.  То
╨ плем'я Сiркове!
   Наталка  була  вже  бiля  кедрiв.  Перша.  Обдивилася  всiх   "оленiв",
намальованих на товстих кедрах, i стояла, надувши губи та длубаючи пальцем
в батьковiй мiшенi.
   - Я ж казала, тату, що ви спортили дерево. Гляньте... В оленячiй голо