алявину), по©хали. Солонець, як побачив Григорiй, - це низове узбiччя голо© сопки, подекуди покрите буйною травою, а як де - мочарами. Вгорi непрохiднi нетрi, а внкзу схил переходив у болотяну низину, там текла рiчка, утикана камiнням. Далi простяглась безконечна мар, а на марi голi стовбури, як щогли потоплених кораблiв. Всi вони обсмаленi, - чорнi ожуги над чистою ясною зеленню. На самий солонець не ви©здили, оглядали його по черзi в бiнокль. Перший оглянув батько i задоволене повiв бровами. - Ось глянь он туди, - шепнув Григорi╨вi, подаючи бiнокль. Григорiй побачив серед зеленi в кiлькох мiсцях чорну землю, повигрiбану, потоптану. Згадав Грицькову розповiдь: - Ото звiр ©сть ту землю. Потiм батько показав йому в другий бiк. Григорiй довго дивився i нiчого не бачив, а нарештi помiтив збоку, недалеко вiд чорних плям, але мiж кущами i вiтроломом, що громадились нижче i сходили аж до рiчки, якийсь горбик, зарослий травою i бур'яном, i скорше здогадався, анiж роздивився, що то ж ота халупка, засiдка. Так вони оглядали хвилин десять. Потiм старий десь по©хав сам. - Подивитись, звiдки звiр заходить, - пояснив Грицько. Повернувся батько задоволений. Потiм ©хали довго рiчкою вбрiд i оглянули другий солонець, кiлометрiв за три далi; оглянули так само оддалiк i так само батько ©здив сам ще. А вже по тому повернулись назад, так само тихо. Лише аж близько табору старий пiдбив наслiдки огляду. - Мабуть, таки ми недарма при©хали. Це, мабуть, ти, козаче (до Григорiя), щасливий такий. Дай Боже! Дома метали жереб, кому починати пантовку, кому першому йти на цю нiч. Чи батьковi з Григорi╨м, чи Наталцi з Грицьком. Так вони завжди робили, вiрячи в щастя, в Провидiння, в "фарт", - це було традицi╨ю. Жереб випав батьковi з Григорi╨м. Як сонце похилило на захiд, Григорiй з батьком вирядились i пiшли, захопивши бiнокль, сiтки проти мошки, сокиру й зброю. Рушаючи, батько зняв кашкета i перехрестився. Першi кiлометри батько читав новаковi "iнструкцiю" щодо пантовки. ...Сидiти тихо, хоч би навiть блохи з'©ли зовсiм. Не чхати, не кашляти - i iншого нiчого не робити, хоч би й цiлу нiч довелось... дивитись у вiконечко, не спускаючи очей з солонця, дивитись обома. Стрiляти йому, цебто Григорi╨вi, першому. Без заперечень! Перевiрити щастя. Але стрiляти тодi, коли вiн йому натисне тихенько ногу. Однi звiрi будуть безрогi - то самицi, боронь Боже, стрелити, бо тодi пропаде солонець. Тодi вже скоро не буде дiла, як закривавиш мiсце. Будуть i рогатi - але то можуть бути не iзюбри, а сохатi або цапи. Стрiляти ж лише самця-iзюбра, i то в которого пiдходящi панти, отакi й отакi... А як сонечко спускалось за кряж, вони вже сидiли в халупi, заправили заздалегiдь вiнчестер та гвинтiвку i поклали у двi маленькi амбразури, нерiвно© форми вiконечка, продовгi впоперек. Це щоб потiм не клацати. Вечорiло швидко, як взагалi в горах та в нетрях. Не встигло сонечко зникнути, як уже посутенiло та запала темрява. Григорiй дивився лiворуч на сизi кряжi пiд червоним колом, переснованi червоним павутинням променiв, i думка мимохiть поверталась назад, до табору. В малесенькiй тiснiй халупцi було вогко i трохи душно. Почали докучати комарi i дрiбнюсiнька мошка. Понадiвали сiтки, але це мало рятувало. Тонесеньке дзижчання звичайно починалось зокола, а потiм залазило всередину i несподiвано пекло болючим уколом. Гнус ©в по©дом. Але Григорiй терпiв мовчки. Вони сидiли на зручних пеньках i, не прихиляючись до вiконечок, мовчки дивились прямо на солонець, на блiду латку неба. Час тягнувся мляво, без краю. Та далi хвилини побiгли жвавiше, з дзвоном у вухах. В нетрях почався рух. Трiсне гiлка, зашарудить лист. Час плине вже, як кров у висках, вiдбиваючи шалений ритм. Григорiй тримав гвинтiвку, вдивлявся напружено в темряву i нiчого не бачив. Кожну хвилину чекав, що дiд натисне ногу... Ось! Вийшли! На блiдiм тлi неба попливли тiнi, стали, задравши голови. Чути, як чмихтять нiздрями. Але дiд сидiв нерухомо i дивився в бiнокль. Чи й вiн так хвилю╨ться? Григорiй знав, що в нього вiнчестер напоготовi. Навiть рука на рукiв'©. У нього прекрасний цейсiвський бiнокль, наведений ще завидна як слiд, i вiн тепер лише робить маленькi поправки одним пальцем. Потiм вийшла якась здоровенна звiрюка i стала ступнiв за двадцять, пiднiсши рогату голову. Григорiй так захвилювався, що мало не пальнув, мало не скрикнув: "Та стрiляйте ж, батьку". Але роздивився - роги, як лопати, такi характернi для сохатого. Пiшов, чути, як гребе. Секунди бiгли. Мошка розправлялась з нерухомою жертвою як хотiла, але Григорiй не помiчав. О, йому не вперше годувати хижакiв! Згадав Бакирiвськi озера, вечiрнi та вранiшнi перелети, вальдшнепинi тяги над Ворсклою в лiсi i перепелинi ловлi з сiткою та кликуном... I так само комарi, комарi... I прогнати не можна, щоб не видати себе. Втягуй лиш голову в комiр. Аж ось щось задуднiло. Щось iде стежкою звiдти, звiдки й вони прийшли. Iшло, йшло - стало. Близько десь. Ось скоро вийде з-за халупи. А воно десь сто©ть не руха╨ться. Довго. Григорiй вже думав, що йому почулось. Коли це як не чмихне, як не затупотить, затрiщить... Подалось геть десь. - А, iдолова душа! - не втерпiв, зашипiв дiд: - Ах ти ж враг такий! Зрозумiв... Тварини, що були на солонцi, нашорошились i теж зникли. Довго по тому вони ще сидiли. Дiд уже йорзав сердито... Приходило ще кiлька тiней, солонцювали. Але нi разу дiд не натиснув на ногу. Так просидiли до ранку. Вранцi покинули тихенько халупу i пiшли геть, на табiр. Дiд пильно обдивився стежку бiля халупи, кущi. Iшов стежкою i приглядався. Приблизно за кiлометр став i показав на слiд, що виходив з тайги на стежку... Нiчого не сказав. Григорiй почував себе втомлено, як побитий, поки не розiмнявся. За нiч на нiм усе подерев'янiло. А вже як було далеко вiд солонця, старий Сiрко заговорив: - От лиха личина. Ну, то ж i пантач був! Та хитрий же! Ото вийшов на стежку i нашим слiдом-слiдом... поки не вхопив духу, де був слiд свiжiший.. Ну, ми його все одно обдуримо. Дома ©х узяли на кпини. Обличчя у Григорiя розпухло, аж собаки не впiзнали. Це й було приводом для смiху. I Наталка теж посмiювалася. Глузливо, либонь. Григорiй пiвдня кис у водi, - одтухав. Потiм лiг спати, але коли встав i з'явився перед свiтлi Грицьковi очi - той аж присiдав з реготу: - Як кита╨ць, ха-ха-ха! Наталка кусала губи, а далi не витримала i собi зайшлась смiхом; зиркне та як залл╨ться. Григорiй подивився в шибку - дiйсно, морда! Скивицi i щелепи понабрякали, нiс роздуло, як кушку, а очей нема - самi щiлинки. За обiдом усе потрапляв ложкою мимо казанка. Смiх. - Нiчого, козаче, - потiшав дiд. - Подивимось, якi вони завтра прийдуть... - Е, в мене вже шкiра як у вола. Не протнуть! Пiд вечiр пiшли Грицько з Наталкою, ©м батько звелiв iти на другий солонець. Старий Сiрко звечора довго дослухався i вночi часто виходив. Вийде, стане, послуха╨, - чи не стрельне... I знову укладався спати. Вранцi повернулись мисливцi i теж нi з чим. Грицько дражнив Наталку, Наталка глузувала з Грицька. А разом виходило, що нiчого путнього не прийшло. Така нiч. Багато звiра ходить, але путнього не трапилось. Було два прекрасних пантачi, так ще панти "зеленуватi". Старий Сiрко вислухав звiт i похвалив невiдомо кого: - Добре, дуже добре... I Грицько, й Наталка - обо╨ були забрьоханi, мокрi, як хлюща, по самi вуха, невиспанi i покусанi, але не пухлi. I дивно - Григорi╨вi не було прикро, а, навпаки, вiн радiв, коли вглядiв ще здалеку нормальне, таке строге i воднораз нiжне дiвоче обличчя. У самого в нього за нiч пухлина майже зникла, лише нестерпно свербiло. Знову була ©хня черга з старим. Тепер вони повелись хитро. Не дiйшовши за три кiлометри до мiсця, зупинились, пороззувались i пiшли брiдма рiчкою. Аж до само© халупи. А потiм, не взуваючись, зайшли збоку i забрались у халупу. - От тепер подивимось, - бурчав Сiрко, - хто хитрiший. Повзувались, налаштувались i стали чекати знову, як i перше. Знову були кози, потiм ще якiсь тiнi, але далеко, не видко. Але то було щось цiкаве - дiд нетерпляче почав йорзати. Коли десь опiвночi затупало знову на стежцi i водночас десь збоку ще - не одно! Те, що на стежцi, зупинилось. А збоку повз хатку навкiс пройшла самиця. За нею самець. Стали, слухають, гребуть. Григорiй чу╨, як у нього тремтять колiна, напружу╨ зiр, а серце стука╨, аж у вiчу кола плавають. Та дiд не да╨ знаку, не натиска╨ на ногу. Коли це з-за хатки попри саму стiну пройшло, вийшло наперед i стало ось тут, ступнiв за п'ятнадцять. Видно проти неба, як ворушить головою, чiтко вимальовуються роги, можна навiть перелiчити кiнцi на них... Григорiй навiв мушку пiд пахву i чекав... Вiчнiсть... Аж вiдчув, що йому з усi╨© сили давлять на пальцi. Тодi вiн натиснув собачку... Блиснуло! Бахнуло!.. Звiр стрибонув... В цю мить вистрiлив i дiд, але кудись у другий бiк, а тодi пошепки: - Та-ак. Добре, синку. Ну, а тепер давай спати. Тихо лиш, - звiр пострiлу не бо©ться, людей бо©ться. I вони полягали спати на купi сухого бур'яну. Але яке вже там спання! Григорiй поверта╨ться з боку на бiк. Його пiк сором, - вiн бачив-бо, як звiр утiк. "Партач!". "Прийшов пантач, стрiляв партач, i вийшов пшик". А як засiрiло, вони вийшли. Оддалiк, там, де стрельнув дiд, лежала рудувата велика тварина, одкинувши горду голову. Спить. Туди не кинулись, а зразу до мiсця, де стрелив Григорiй. Пусто. - Добре, добре, - бурчав дiд. I пiшов уперед, придивляючись до рудих краплинок на травi. - В пахву битий... Здоровий, iрод... Вони пройшли з кiлометр. Дiд радiсно кивнув головою. - Он! Ну, слава Богу. На самiм березi коло рiчки лежав боком велетень, красень-iзюбр. Хотiв напитись води, та так i закляк. Голова у водi. - Добре! От добре! - радiв дiд Сiрко. - Умочив панти, мов знарошне, щоб не подряпати, не поламати. Молодець. Григорi╨вi було трохи шкода таку прегарну тварину, почував себе, як убивець. Але це мить. Здушив у собi це дурне почуття. Дiд урочисто зняв кашкет, перехрестився на схiд сонця i взяв сокирку: - А держи отак. Сперш ножем провiв по шкiрi, зробивши велике коло круг рогiв, а тодi по-мистецькому вирубав ©х з черепом. - Ох i ловкi ж! Оце фарт тобi! На. Держи. Григорiй узяв. Так оце-о панти? Отакi вони! Роги - не роги, якiсь гумовi цурпалки. А таки роги, але молодi, по три пагiнцi лише пустили кожен. Не роги, а сама шкiра, чимсь наллята, а зверху аж мерехтить, вилиску╨ шерсть густа та коротенька, що нею тi панти покритi. Тим часом старий вправно i швидко оббiлував тушу. Дав усьому лад. М'ясо вже порубане склав на траву i так накрив шкурою. Тельбухи пустив за водою. Те саме зробили й з другим. Ранiше його пiдтягли до рiчки подалi. Це був молодший самець, але панти мав не гiршi, меншi, але красивiшi, повнiшi i такi симетричнi, як близнята. - А це, - розповiдав Сiрко, - найбiльше цiниться. Упоравшись iз другим i так само пустивши тельбухи за водою, стали чекати. Дiд гомонiв: - Колись за такi рiвненькi панти китайцi платили золотом удво╨ проти ваги, тодi як за звичайнi лише половину, а то й менше, i то за не попсованi. А як попсованi, то, бувало, й зовсiм дешево. А чого так за рiвненькi та щоб невеликi добре платили, - бiс його зна. Бачиш, панти у китайцiв - це першi лiки протi© всяких хвороб. От, скажiм, як умiючi© приготувати, то й старого дiда потягне женитись... Та й всякi хвороби лiкують, рiзнi. Тебе ми теж лiкували ними. Атож. Через те вони й цiняться так. Я дещо у китайцiв вивчився. От. А маленькi, кажуть, ось чим дорогi: як вельможа вельможi да╨ хабара, то за найлiпший хабар вважають панти. Ото з рукава й пiдсуне йому нишком. А попробуй ти великi панти сховати в рукав. Та й сили у молодших бiльше. Колись китайцi скуповували ©х самi тут i навiть полювати ходили, поки нашi не вiднадили. А тепер власть заготовля╨ ©х органiзовано та й збува╨ в Китай за золото... Та чого це наших нема╨? Ходiм, бо зiпсуються. Забрали панти й пiшли. - Це вже на цiм солонцi - хiба як дощ пройде та зми╨ дух, - тодi буде дiло. На стежцi зустрiли Грицька й Наталку верхи. Тi навiть не здивувалися, побачивши. Лише Грицько запитав: - Хто? _-_ Та хто ж, як не вiн, - кинув дiд на Григорiя. - Обидвi? - А то ж як. Поганяйте та чепурненько все заберiть. __ _Сiркове чаклування_ Вдома була розвага. Старий, як жрець, заходився священодiяти з пантами. Звелiв напалити пiч. Тим часом обмотав панти марлею. Майстерно так. Всi спостерiгали, а старий повчав. - Стiй, а м'ясо посолили? - Посолили. Все як слiд, ще й нагнiтили добре. - Гаразд. Головне, слухай, ти, синку, це тобi десь здасться. Панти ж, бачиш, м'якi, а ©х треба зробити твердими, бо засмердяться i пропадуть. То ж ранiше ©х заварювали по-китайському. Але то довго й марудно i треба китайського терпiння. На базi - там "лiктричеством", так до бази, бач, далеко, сiм раз попсуються. А у нас простiш, по-нашому... А як там у печi? В печi трiщало. Щедро накладенi смолянi дрова горiли дружно. Розпiкали. - Отож, як панти припсувались трохи, ©х дутиме i вони репнуть, - тодi треба, як ковбасу, поштрикати ©х голкою, щоб зiйшла порча. Вони ж бач, повнi кровi, а кров псу╨ться швидко. Затужавити панти, цебто зробити ©х твердими, мало хто зможе, це велике дiло. А от паш спосiб - це секрет. Ми ©х, як хлiб, печемо... Коли нарештi пiч добре розпеклась, старий велiв геть вигребти весь жар, а тодi всунув у пiч руку, потримав, покрутив головою: - Зайве, хай прочахне. За десять хвилин: - Ану, Наталко, як там? Можна? Наталка всунула руку: - Хтозна... Тодi попробував дiд, скрутнув головою. - Ану, ти, козаче. Григорiй засмiявся: - Було б же термометр узяти. Яку вам температуру треба? - Е, термометр тут нi до чого. Тут якi панти, таку й температуру треба. Треба угадати на дух, рукою. Нарештi дiд уловив момент i "посадив" панти. Закрив заслiнкою i глянув на сонце - закарбував час. Пiсля того Григорiй з Грицьком ходили на мар "ховати iзюбрiв". Викопали яму з метр завглибшки i дiстались до криги. Суцiльна крига. Викопали поруч i другу таку. Теж крига. Потiм допхали сюди кадовби i поставили ©х в цi природнi льодiвнi. Зверху добре привалили колодами, гiллям i камiнням. Добре накрили. Вiд сонця i вiд звiра. А Наталка знiчев'я вчиняла батьковi допит: - Ви, тату, обманю╨те, що це Григорiй убив. - От, ма╨ш. А то чого? - А того, що один же битий з гвинтiвки, а другий з вiнчестера. - Ну, як ти така збiса хитра, що й батько вже брехун... - Нi, але скажiть. - Та я ж сказав. За якийсь час панти урочисто вийняли з печi. Розмотали марлю... I аж замилувався старий Сiрко: - Нi, таки тобi фарт, козаче! Ти взагалi щасливий. Я ж на тебе задумав. Панти стали наполовину тоншi, та зате були уже твердi, як кiстка, i чистенькi, оксамитнi зверху. Грицько з Наталкою ледве дочекались сво╨© пори. _Щастя, як трясця_ _-_ Щастя, як трясця, як нападе, не скоро покине, - казав Сiрко. - Ось побачиш, дiло пiде. Це фарт. Почався фарт - не зiвай. Фарт - це щастiння, слiпа фортуна. Мабуть, нiхто так, як мисливцi, не поклада╨ться i не вiрить у щастя. А такi корiннi - особливо. В щастя вони вiрять, як у долю, як у Бога, i нiщо тую вiру не може похитнути. Мисливцi взагалi забобоннi. А життя ©х пiдтриму╨ з усi╨© сили. Коли почалося щастя, фарт - не лови гав. Удосвiта старий Сiрко розбудив Григорiя. - А вставай-но, синку! Вдень доспиш. Квло хати стояли сiдланi конi, вiрьовки на сiдлах. По©хали. Григорiй не питав, як завжди, знав, що неспроста. А дiд чув уночi, як тричi поспiль вистрелило. Там, на Голубiй. Коли Григорiй висловив був думку, що, може, не вони або й могли обмилитися, Сiрко покрутив головою: - Там Наталка. I так це було сказано, що нiякого сумнiву не могло бути. - Вона двiчi вистрелила. Щаслива вона в мене. Коли при©хали на той другий солонець, бiля берега сидiли Грицько з Наталкою, бовтали у водi босими ногами.. Чекали. - Чого ви пригнали?! - це Грицько. - Пусте дiло! Оця напсувала... Вчинила стрiлянину по комарах. Старий Сiрко посмiхнувся в вуса: бреши, мовляв. В хатi було двi пари пантiв. А бiля рiчки в травi - двi тушi. Дорогою, смiючись, Грицько розповiдав беззлобно, як його сестра пiддурила. Умовилися стрiляти заразом. Як стануть зручно, тодi й стрiляти... А сама стрелила двiчi, "на ходу"... Ну, а вiн уже пальнув у собачий слiд. Наталка щиро виправдувалась, що не втерпiла та що, "якби не стрелила, - було б гiрше". I розповiдала жваво, з захопленням, як все було. Григорiй слухав, дивився на не©, i йому аж моторошно було трохи: "Яка запальна! Хижа! Нi, не хижа, - дикунка. От. I в нiй кров бурха╨ так, як i в кожно© тварини тут, як у пантери, чи в рисi, чи в тигра". Але це було хвилину. Дiвчина якось урвала на пiвсловi i далi iшла мовчки вже. Але задоволена, як переможниця. Старий Сiрко, перш нiж покинути солонець, пильно оглянув його, висловив здогад, що було цю нiч там щонайменше чотири бики i стiльки ж самиць. Грицько й Наталка признались, що дiйсно було аж чотири пантачi i три самицi. I тi, що втекли, були наче лiпшi, але цi були ближче. - Нiчого, дiтки. Добре! Дуже добре. Тепер пождем. А там Бог дасть, може, дощ. А там, може, й ще добудем що. __ _Золотi арабески_ Зiпсувавши солонцi, вони кiлька день не пантували. Але знайшли собi не менш цiкаву розвагу: "лучили" рибу. Вдень косили та гребли сiно, запасали на зимовий промисел, а вночi "лучили" рибу. Спустили на воду байду. Приробили вилку i жаровню з товстого дроту, що валялась у хижi, до байди спереду. На жаровню накладали сухих смоляних дров, хмизу, березово© кори, ще й брали запас з собою в байду. Брали трохи гасу, ость, рушницi про всякий випадок, i втрьох - Грицько, Наталка й Григорiй - рушали на рiчку. Байда тихенько пливла за течi╨ю. На носi байди горiла яскрава ватра, - навколо вiд того було ще темнiше, - так в темрявi та тишинi рухалися з дивним смолоскипом. Мiсцями, де було глибше i де риби було бiльше, - пiдкидали палива ще й бризкали гасом. Полум'я вибухало фейерверком, розсипаючи iскри. Це були дивнi ночi. Це була велика втiха для Наталки. А ще бiльша, може, для Григорiя. Наталка бiльше була з остю i iншим не хотiла вiддавати. Григорiй охоче вiдмовлявся вiд сво╨© "черги" на ©© користь, мотивуючи тим, що в нього "руку крутить", - i мав з того вигоду. Вiн сидiв на кермi i стернував тихенько дрючком i дивився на не© скiльки хотiв. Милувався. Впивався, п'янiв вiд того споглядання. А вона не помiчала. Занiсши ость навiдлiг i зiгнувшись, мов пантера, вдивлялась гострим бистрим зором у глибiнь. Химернi блищики танцювали на ©© розчервонiлому обличчi, повному невимовного захвату. Пасемко волосся трiпотiло i золотилось над бровами. Блискавичний удар - i Наталка трiумфу╨... Викида╨ в байду здоровенного тайменя або меншого х а р ю з я. Вибирала все найбiльшу i била влучно. А Грицько пильнував вогню. Коли вiн хотiв i собi взяти ость, вона його благала: - Грицю, братику, хай я ще... Ось iще, iще трiшки... Нарештi передавала з жалем йому ость, заступала його коло вогню. Але не могла втерпiти i перехилялась слiдом за братом, пильнуючи. Тодi Григорi╨вi важко було держати байду рiвно, але вiн напружував усi сили. Коли Грицько давав хука, Наталка хвилювалась. За другим разом - проганяла i заступала сама. Григорiй радiв з того. Спостерiгав годинами. Гнучка, як вуж, грацiйна, як мавка, вона та©ла в собi дивну силу, ця дiвчина. По╨днання дiвочо© краси та чар з дикiстю майже первiсною, неприступною. Ось зiгнулась помалу i враз розiгнулась, мов сталева пружина з дзвоном. Ость, пробивши рибу, черкала по камiнному дну. А раз помилилась i вгородила ость замiсть риби в пень. Довго вони крутились на однiм мiсцi заякоренi, не можучи висмикнути ость. Десь за©ло в сирому деревi. Наталка хвилювалась, гнiвалась, хотiла тут же роздягатись i лiзти в воду. Забула, з ким вона. А коли Григорiй мовчки, спокiйно полiз у воду, скинувши лише сорочку, вона якось слухняно поступилась йому в цьому. Ба, гукала на нього i командувала, - думала що то батько. Енергiйно допомагала йому, вказувала, з якого боку краще йому пiдiйти, тощо. А як Григорiй, звiльнивши ость, пiдвiвся i зустрiвся очима, Наталка вмить спалахнула, здивувалась. Почервонiла, зламала брови i вiдвернулась. Дивовижна, химерна дiвчина! То були дивнi, чарiвнi ночi в казкових первiсних пралiсах, на бистрiй мерехтливiй водi, на чорнiй водi з золотими арабесками. На свiтанку вони пхалися проти течi© у три пари рук i причалювали бiля хати. Мокрi, втомленi, закуренi сажею, але щасливi. __ _ЧАСТИНА ДРУГА_ _Роздiл сьомий_ _MEMENTO MORI___ Над Голубою паддю, над горами лiловими, над буйними нетрями стояв слiпучий сонячний ранок, граючи всiма кольорами веселки. Мiльярди перлин мерехтiли на всьому, випромiнюючи маленькi сонця, розсипаючи спектри, на лапатiм листi дубiв i лiщини, на травах, на квiтах, на тисячолiтнiх, укритих мохом пнях i колодах i на вершинах височенних кедрiв та осик... Вони мерехтiли там особливо, як вогнистi краплини; часом одривалися нечут-но i лет''ли вниз, блискаючи межи стовбурами i прошиваючи синiй холод глибоких сутiнкiв гущавини. Буйна роса була на всьому, тяжiла гронами, згинаючи стеблини трав та одгортаючи пелюстки квiтiв. Було напрочуд тихо. Нi шелесне лист, анi ворухнеться травинка. Тiльки веселкова мерехкотнява... Наталка стояла на кладцi з рушницею i, трохи зiгнувшись, дивилась у воду нерухомо, - пильнувала т а й м е н я, що вiд двох днiв заволодiв увагою цiло© ©хньо© колонi© i що його вони завзялися встерегти, змагаючись мiж собою. Здоровенний таймень. Вiн жив межи великими кам'яними брилами в водянiй прiрвi i лише iнодi показувався на чистих мiлинах, бентежачи мисливськi душi, але не давався нi на якi хитрощi - зникав враз, як тiльки тупне хтось на березi, нiби вiдчував небезпеку. Весь iнтерес цього надзвичайного полювання полягав у тiм, що тайменя тяжко було пiдстерегти, а ще тяжче було встрелити в водi: тiльки пущена всторч куля могла досягти мети. Пущена ж пiд кутом куля тьохкала об воду, робила рикошет i дзижчала геть як несамовита, нiби вiд болю, що забилась об воду. Та таймень не давався анi на пострiл сторч, анi пiд кутом. Наталка заповзялась на нього особливо - така вже вдача: як що заволодiло ©© серцем, то вже край. Тепер ось заволодiв ©© серцем таймень... Стояла, як статуя, як нежива, i дивилась, не моргаючи, в глибiнь. По обличчю, по очах ©й бiгали сонячнi зайчики, нiби намагаючись ©© розсмiшити або зiпсувати полювання, - смiхотливi зайчики, вiддзеркаленi хвилями. В такiй же позi i теж з рушницею стояв Гриць на скелi, що випнулась далеко над водою. Григорiй, що облишив уже цю розвагу... Не тому, що до не© треба було китайського терпiння, а тому, що був такий чудесний веселковий ранок, а ще, може, тому, що в того дiвчиська по очах i обличчi пустували надзвичайнi сонячнi зайчики, перекочуючись, мов плями живого срiбла. Сидiв собi отак на перекипенiй бандi посеред осяяного сонцем подвiр'я, пiдставив пiд сонце розхристанi груди i дивився на той цiлий свiт слiпучий. Тиша була на свiтi, i тиша була на серцi, i мерехтiння-мерехтiння... Чомусь згадувався Врубель з його веселковою палiтрою. Царiвна Лебiдь... I той розбитий "Демон" з поламаними крилами i печальними очима... Тiльки ж нi! Нема того генiя, щоб передав ось цю буйну симфонiю блиску i спектрального шалу, i тi╨© радостi - буйно© радостi життя й цвiтiння, - анi отих невидимих крил у серцi, що виростають... А надто ж того воскресiння, отого пришестя людини на цей свiт, - i вже не в свiт нудьги, брутальностi i одчаю (те все зосталось позаду, як в туманi), а в свiт веселкового сяйва, безмежного радiсного спокою i щастя... Дивне почуття володiло ним. Воно ним володiло вже вiд багатьох днiв, вiдколи вiн пiрнув у цей первiсний, незайманий, напiвказковий свiт i ставав помалу сам його часткою мимо сво╨© волi - часткою цього блиску, i шалу, i радiсного спокою, i цiло© цi╨© симфонi© буття, що поза нею, здавалось, нема╨ вже нiчого iншого i нiколи не було. Почуття те дивне стосувалось минулого. Його не було. Так, було лише марево, був химерний сон. Туманна фiкцiя, видимiсть свiту. I вiн був там ще тодi, коли ще не народився на свiт взагалi, коли ще не жив, як людина, а жив, як iнша iстота. Раптом!.. Що це?!. Далекий грiм? Вiтер?.. Знову... Григорiй схопився, вiдчувши, як в нiм закалатало серце. Вiтер виростав в ураган з блискавичною швидкiстю. I раптом скажено загримiло, заревло, аж по задвигтiла земля, пiшов вiтер по нетрях i по всiй Голубiй падi, з дерев посипались блискучi сонця - цiлий зоряний дощ... Потрясаючи землю, потрясаючи нетрi, низько над кедрами заклекотали машини - велетенськi, чорнi проти сонця, потворища. Лiтаки! ! . Шiсть... вiсiм... вiсiм... чотиримоторових велетнiв! Собаки заскавулiли i кинулись врозтiч. Потiм позбiгалися на пагорбок i зчинили несамовиту гавкотняву. А Рушай сiв на хвiст по-вовчому, пiдняв пащеку i тоскно завив. Лiтаки прогримiли над табором i вже летiли низько над паддю, перехиляючись то на одно крило, то на друге. Щось, далебi, шукають... Вiсiм велетенських невиданих тут птиць пливли по блакитнiй долинi, заглушаючи все сво©м ревом, а пiд ними, по марях, по зеленаво-синьому, срiблястому вiд роси килимовi пливло вiсiм тiней: спершу - великих чорних... потiм менших сизих... фiалково-синiх... синiх.. Пролетiвши падь, лiтаки звернули упоперек i так само пiшли низом, перехиляючись. Далi... Далi... Приголомшений Григорiй стояв посеред двору як вкопаний. Вiдчував, як у грудях скажено билося серце. Так, нiби його кинуто з височенно© скелi на землю, в провалля. Змiшане почуття тривоги, здивування, скаженого руху, неспокою... - цiла буря найдивовижнiших почувань та асоцiацiй опанувала ним. Помалу буря уляглась, а натомiсть росло невиразне, бентежне передчуття чогось страшного. Вовчий iнстинкт прокинувся, як у того Рушая, i вiщував недобре. Вiн тормосив чуба, хмурив брови i стояв так посеред двору, дивлячись в блакитний обрiй, де в сонячнiй iмлi зникли лiтаки. Мов загiпнотизований. Навiть не бачив, як осторонь, оддалiк стояла Наталка i широко розкритими очима дивилась на нього. Дивилась з тривогою, притиснувши руку до грудей. Не лiтаки приголомшили те "дiвчисько". Лiтаки ©© здивували, але й тiльки. Нi, далебi, щось iнше вразило ©©. Якийсь iнстинктивний вiдрух, чи, може, страшний здогад, а чи десь незбагненний жах, - хтозна... Вона дивилась на нахмуренi Григорi╨вi брови, на стисненi щелепи i намагалася рукою стримати серце. А ранок стояв сонячний, мерехтливий, запишаний перлами i веселковими барвами. Усмiхнений, золотий ранок. _Тунгуз Пятро Дядоров_ Того ж дня в обiдню пору до табору завiтав ще один несподiваний гiсть. Саме збиралися обiдати, як завалували собаки i кинулися в гущавину. Наталка спинила собак криком, - вони повернулися i полягали бiля не©, гарчачи та наставивши вуха в нетрi, що вкривали схил сопки. Там по крутому схилу, чiпляючись за кущi, спускалась людина. В хутрянiм капелюсi, у ватяних штанах, в жупанi з голо©, обшворгано© козулячо© шкiри, пiдперезанiм мотузкою; через плече набiйниця, при поясi нiж, а рушницею обпирався, як палкою. - Глянь! Глянь!.. - здивувався старий Сiрко. - П я т р о!.. Д я д о р о в! А бий тебе коза хвостом! Гiсть виплутався з кущiв i пiдiйшов, розпливаючись в широку радiсну посмiшку цiлим сво©м квадратовим, косооким обличчям. Присадкуватий i добродушний, вiн пiдiйшов упевненою ходою, як додому, i далебi щиро тiшився. - Зиздрасте... - тикав кожному свою шкарубату руку. - Зидраст╨, батiка! - i аж зажмурився вiд втiхи, коли старий Сiрко дружньо обхопив його ручищами за плечi i потряс, - старi добрi друзi! "Це ж Пятро Дядор". Обернув тунгуза до хлопцiв: - Перший мисливець у цiлому свiтi. Ну-ну, добрий гiсть!.. - Зиздрасте, Наталика... Здраст╨... - коло Григорiя тунгуз завагався i подивився запитливо на Сiрка. Той пiдморгнув йому: "То теж наш!" - Зиздраст╨, капiтана!.. - подав вiн руку Григорi╨вi. Григорiй потис ту тунгузьку руку; вперше в життi вiн мав з тунгузами до дiла, але потис приязно, - сподобалось йому те косооке i на©вне дитяче обличчя. Лише здивувався, чого це вiн назива╨ його "капiтаном". - Та то вони всiх так, кого вперше бачать i хто вида╨ться ©м за начальника або взагалi за росiянина, - пояснив Сiрко. Тунгуз поставив гвинтiвку до дерева i, обтираючи рясний пiт з обличчя, сiв на колодi. Оглядаючи всiх сво©ми косими, нiби попрорiзуваними осокою, усмiхненими очима, вiдсапувався. На головi йому цупке русяве волосся стояло ©жаком, над верхньою губою кiлька волосинок замiсть вусiв, на пiдборiддi так само кiлька волосинок. Далi, не кваплячись, витяг кисета i люльку, натоптав люльку махоркою i закурив, передаючи кисет гостинно iншим. Сiрко теж набив люльку. - Ну, як же живеш, Пятро?!. Розказуй. Чого це ти ника╨ш? Чом не панту╨ш? Тунгуз, все обтираючи рясний пiт, похитав головою i аж зажмурив очi: - ╞роплану ©скаiм! Говорив вiн, як i всi тубiльцi, смiшною, покалiченою росiйською мовою. - ╞роплану ©ска©м, - повторив скрушно вже i важко вiддихнув. - Яку "©роплану"!? - Упала... Мало-мало лiтала i упала... ©ска©м. - Чого ж вона впала? Хай вона сказиться! Оттако©! - Пороха мало... Порох горi - ©роплана летi. Порох кончай - ©роплана падай. Капут! Лiтала-лiтала i... "чш-ш-шi-к". - I аж показав захоплено рукою, як то вона "чш-ш-шi-к" - штопором вниз, i прицмокнув язиком. - Коли ж вона впала i де? - Десять-i день... - i безпорадно розвiв руками, бо невiдомо, де впала, i нiхто того не бачив. - ©ска©м. - А чого ж це ти ©© ©ска©ш, хай вона згорить? - Нада. Начальника много i шибко кричи. Шибко большой начальника... I розказав Пятро, що хоч "©роплана" i не його, але вiн мусить шукати. Всi мусять шукати. Вiн обiйшов уже сотнi кiлометрiв за цi десять день, i все марно. А оце зайшов, мимо йдучи, у гостi, провiдати. "Як пантовка? Добре?.." I з жалем зiтхав та хитав головою. Пропала його пантовка. Не можна. Шукати звелiли. I всi так. Багато людей отак ника╨, шукаючи ту загадкову "©роплану" по проваллях та по всiх нетрях на величезному просторi. I нiхто не бачив, як вона падала i де вона падала i навiть яка вона з себе ╨ та "©роплана". Пiдняли отак людей по всiх тайгових селищах i розiгнали ©х на всi боки - шукайте! - i, не знайшовши, не велiли вертатись. - Так це ти так нiколи й додому не вернешся! - покепкував Сiрко. - Хай ©й бiс, тiй "©ропланi"! Тунгуз зiтхнув i безпорадно розвiв руками, мовляв: "Що ж" - i додав: - Начальнiка велi... Шибко кричи. Шибко сердитий начальник. - Помовчав, прицмокнув язиком i похитав головою розпачливо: - Пропадай панти! Йому спiвчували. Запрошували обiдати, перепочити, заночувати. Тунгуз вiд усього вiдмовився. Посидiв ще трохи. Потiм попрощався, надiв капелюха, взяв гвинтiвку i, сховавши люльку, щез, як i прийшов. Пошелестiв десь нетрями. Зник. - От так... - Сiрко помовчав i сердито сплюнув чи на ту "©роплапу", чи на тих придуркуватих начальникiв, що "шибко кричи", i кивнув у той бiк, де поплентався на©вний лiсовий чоловiчок з дитячим обличчям: - Золотий чоловiк, пантовщик - яких мало! I от такий, можна сказати, хрест несе. Мало, що дав Бог жiночку, так ще й "©роплану" кинув. Що там за дурна "©роплана" i що там за дурнi начальники!? - Сiрко вiд усi╨© душi спiвчував тунгузовi. - Живе тим, що заполю╨. Купу дiток ма╨ та ще й жiнку таку от... красуню. Московка там одна. Що гарна, то вже гарна, вража дочка, тiльки ж i не дай Бог... - Як же вiн таку жiнку гарну доп'яв отакий-о красень? - поцiкавився Григорiй знiчев'я, бо сам думав над тим, що то ж i тi лiтаки вранiшнi, далебi, теж за тi╨ю "©ропланою" нишпорили. Авжеж. А на серцi було якось зле. Вiдчував, що втiкав вiн, утiкав, але.. Все це десь за ним назирцi посува╨ться. - Як же вiн ту красуню доп'яв? Питав знiчев'я, так собi, i навiть i в голову не клав, як не клали й iншi, що тая красуня ще десь так вплута╨ться в ©хн╨ життя. - А так... - i розказав старий Сiрко, як доп'яв цей Пятро Дядоров найпершу красуню серед усiх старовiрiв i скiльки вiн з того лиха ма╨. Бiдолашний чоловiк. Чоловiк-дитина. - Була, бач, така дiвка, краля мальована, "Фiйоною" звалась... А пiди, Наталко, он буланий заплутався на долинi. - Та я, тату, i так знаю ту iсторiю, - знизала плечима насмiшкувато, одначе встала i пiшла собi геть, гукнувши Заливая: - Будуть там усякi дурницi говорити... Ходiм! - i подалась геть. - ...Отож крутила з парубками... Поки накрутила... А цей помирав за нею, Богу на не© молився. Бува╨ так. Ну й взяв за себе небогу. А вона ж як цариця, а вiн бач який. От i ма╨! Це все одно, як спарувати козла з зозулею. I нi стиду в не©, нi сорому. Пятро, бач, "©роплану ©ска╨", а жiнка, либонь, десь "шибко" великого начальника гостить... Тьху! Слухали, чи не йде ще хто. В нетрях було спокiйно i тихо. Хто б подумав, що по тому океану десь вiдбуваються великi подi©, що там нишпорить така сила людей i що десь там якась "©роплана" запалась. Думалося, що в зв'язку з тi╨ю "©ропланою" ще хтось завiта╨ на Голубу падь, до ©хнього табору. Або й ще щось трапиться. Григорiй був нашорошений, хоч i не подавав виду. Але нiхто не заходив бiльше i нiчого не траплялось. Так i не трапилось. Врештi i те забулось. Потонуло в зеленому шумi, в сонячнiй повенi. Зiтерлось. Щезло. Так щезають луни, перекочуючись горами i нетрями, зникають десь там за паддю Голубою, замовкають. Так плине мiсяць вночi по хвилях, плюскотить i втiка╨ десь за водою... Час собi йшов замрiяною ходою по безбережному зеленому океану, осяяний сонячним блиском, сповнений буйно©, веселково© молодостi, озвучений гомоном птахiв i звiрят, i шумом кедрiв вгорi, i та╨мничим шепотом листу, заквiтчаний-закосичений цвiтом. Час iшов по нетрях, час iшов по жилах - рухав у них кров, змушував серце тремтiти так, як тремтить лист пiд промiнням сонця в дiамантових росинках... То йшла молодiсть, i нi до кого ©й нема нiякого дiла. То йшло життя, трiумфуючи. Життя - як мерехтливий сонячний простiр, як безмежна, заквiтчана падь Голуба. __ _Iсторична довiдка_ Якось два днi поспiль iшов дощ. Не дощ - злива африканська. Старий Сiрко був у доброму настро©. Ще два днi перед тим вiн поглядав на небо, нюхав повiтря, дослухався, як йому крутить у нозi, i пiдняв усiх несподiвано на гарячу роботу - лагодити "за©здок", попросту сказати - тин через рiчку впоперек. Був вiн установлений на якорях-каменях, а з берегiв мiцно укрiплений зв'язаними колодами, що простяглись через усю рiчку i що на них тин, власне, й тримався. А призначення того тину - ловити рибу. Посерединi дiрка, а над дiркою ставиться величезну "морду", чи, як кажуть в Укра©нi, вершу. Влiтку ставлять ©© устеньком за течi╨ю, взимку - проти течi©. Це тому, що влiтку риба йде вгору на мiлини, взимку спуска╨ться вниз на бiльшу глибiнь. На бiльших рiчках i за©здки великi, i вершi такi, що ©х коловоротом викручують; напха╨ться туди iнодi з десяток пудiв риби. Це все розповiдав уривками старий Сiрко, поки лагодили за©здок i примiряли нову "морду". Потiм почепили "морду" на деревi: пiде дощ - пiде риба на теплу воду, тодi й мали ©© ставити. I таки пiшов дощ. Отже, точний Сiркiв барометр не помилився. I то за два-три днi вперед. А як пiшов дощ, - всi сидiли на ганку в святковому настро© i спостерiгали, як важкi потоки з неба поливали дерева й кущi, прошивали ©х наскрiзь, аж збивали лист з осик i старi бирки з кедрiв, а на падi клали траву покотом. Дiвчина - мрiйний водоспад - вже не плакала, вже ридала, тужила, морем розливалась. У рiчцi ревла вода, пiднiмаючись дедалi вище; каменi, що стирчали на нiй зверху, щезали один по одному пiд водою. Старий Сiрко радiв: Бог щастя пiслав. Змив землю, зми╨ лист, змив слiди, - наведе новий лад. Пантуй, дiду! Та й рибка попливе. А часу вiльного було мало. Та цi люди не вмiють нудьгувати. Якщо вони можуть по пiвдоби сидiти, витрiщивши очi, на однiм мiсцi нерухомо, то на ганку або в хатi сидiти пiд таку музику небесну - одна втiха. У молодих настрiй був мрiйний, сумовитий, хороший, а в старого ще й лiпший. А дощ! Аж пищить! Не пищить - на тисячу тонiв залива╨ться. Спершу був громовий. Як мигоне, - покотить-покотить десь гуркотом та як ударить! Та як припустить лити! Аж земля двигтить. Старий Сiрко перехреститься та: - Слава Богу, аби лиш не мимо. Оце десь розчахнуло когось, хто бiльше нагрiшив. Грiм б'╨, аж дим стелиться по Голубiй падi. Потiм громовий перейшов у добрий, обложний. Лив рiвно, шалено i сюрчав-шелестiв, нiби безлiч пасiв оберталося на велетенськiй трансмiсi©. Рiчка набубнявiла, кипiла, ворушилась крiзь мереживо - крiзь водяну запону, як у туманi. - Коли б тiльки за©здка не замчало де... - ╨диний клопiт у Сiрка. - Отакий дощ, дiтки, я бачив ще в Iндi©. Давно колись, ще як молодим був... I залитий хвилею спогадiв, пiд монотонний акомпанемент дощу, старий Сiрко розповiдав про дивну мандрiвку навколо свiту, та про життя на Укра©нi колись, та про дику землю, де вони потiм висiли, куди ©х закинула доля. Напала на дiда балакучка. I можна було б цiлу книгу списати, надзвичайну книгу про те, як жили колись Сiрки на Полтавщинi, коло славного города Переяслава, - батьки Сiрковi жили. Та як i дiди, i прадiди ще жили - в Запорiжжi козакували, на Крим i в Туреччину ходили, на "ночвах" море перепливали, та страху усiм наганяли, та ще й на галерах не раз бували i звiдтiля утiкали... А потiм i онуки на галерах попливли тим морем Чорним... Рiдну землю покидали, уклiн ©й складали, береги сльозами поливали i довго-довго руками та шапками з моря Чорного махали, у кра© чужi, далекi, за тридесять земель-морiв, на край свiту мандрували, щастя-долi шукали. Мимо берега турецького, ще й мимо Босфору пропливали, Царгород-Стамбул i всю Туреччину обминали, де дiди й прадiди на гаках та палях загибали, бо султановi страху нагонили... А потiм якоюсь "канавою" в iнше море вибирались i увесь свiт кругом на обмин об'©здили. Коло Iндi© ©х дощi обливали-мочили, бiля Цейлону вiтри пекли-сушили. В Бомбе© вони воду пили, в Сiнгапурi сльози лили... Китай обминали, - на голому чердаку купою лежали, пальцi гризли i сльозами запивали... Та вiри в щастя сво╨ щербате i в силу свою двожильну не теряли. Нi, нi! Отак i пливли. Здорово мандрували. I чого тiльки, чого не надивились, не набачились! А в край дикий, аж пiд Японiю, як прибули та на землю як стали, то все його кляли-проклинали. Чи ©ли, чи спали, - все свiй край далекий, ясний споминали. Для початку з половини перемерли. А далi позвикали. А позвикали - то й зажили! Ого! Ще й як зажили! Ось так... Дiд, правда, розповiдав докладнiше, але в цьому ж стилi, - задумливому. Ще й приправляв усе добрим гумором. I слухали його дивну казку-бувальщину нове поколiння славного роду Сiркового - Сiрченко й Сiркiвна. Ще й нащадок гетьмана Дем'яна Многогрiшного. А дощ - аж сюрчить. А над паддю Голубою вже небо виясня╨ться. __ _Спiвуни_ Iнодi на дозвiллi Грицько з сестрою спiвали пiсень, лежачи горiлиць на березi. Григорiй в цей час неодмiнно був чимсь зайнятий: то байду смолив зi старим Сiрком, то сiдла лагодили, то ще що-небудь. А брат з сестрою спiвали собi. Починали вони з: За тучами, за хмарами Сонечко не сходить... У Наталки був хороший, сильний голос. Вона вела свою партiю, як прошву золоту шила. Смiливо, щиро, як i все робила так. I аж луна котилася та завмирала ген десь на Голубiй падi, i замовкали нетрi, коли вона виводила оте: За лихими ворогами Мiй миленький не ходить... "Чи вiдчува╨ вона сер