Вiн спересердя вистрелив. I просто-таки сiкачевi в морду. Така думка була: "Перелякаю, очi повибиваю". Пострiл зробив належне враження: розлючений, ущипнутий шротинами вепр оскаженiв, почув ворога, гуркнув i кинувся на виворотень... I вiн би той виворотень, мабуть, розкришив би, якби не сталася незрозумiла несподiванка... Миттю весь табун i сiкач вкупi кинулись навтiки, затрiщали по всiм лiсi i щезли, мов i не було ©х. "Тигр! Далебi так". - З Грицькових оповiдань Григорiй знав, що в цих краях за тутешнiми законами слiдом за вепрами неодмiнно ходить тигр, - пасе i з того живе. Така невиключена можливiсть - зустрiтися з тигром, мавши дубельтiвку в руках, була не зовсiм при╨мною. I хоча знав i те, що кiшка ця людини бо©ться та перша ©© нiколи не зачепить, але... ану ж, як вiн голодний. Проте нiякого тигра це було, та й хiба тут углядиш що? Смеркало. Крутила веремiя. Мавши вибiр мiж можливою смертю в звiрячих пазурах i певною смертю на виворотнi вiд холоду, Григорiй почекав мить, послухав, а потiм рiшуче злiз i пiшов. Але куди йти? Снiг сипав такий, що нiчого не видно. Вiтер крутив вiхолу. Темно... Тут тiльки збагнув, яку зробив дурницю. В нього не тiльки путньо© збро© не було при собi, а й сiрникiв. Отже, нiяк було й вогню розкласти. Якийсь час iшов з упертостi. Але куди йшов, не знав. Опинившись в безнадiйному становищi i знаючи, що зайшов далеко та що йому не виблукати вночi, вирiшив чекати, поки вщухне вiхола. А щоб не замерзнути - вирiшив тупцювати навколо товстого дерева. Так вiн крутився довго. Разiв кiлька пробував запалити вогонь без сiрникiв - насмикав вати з куцини, понатикав ©© в патрони i стрiляв... Так вiн розстрiляв всi набо©, а вогню не розпалив. Пройнята потом вата не тлi╨, клята, - покурить-покурить та й гасне. Трохи перестало крутити. Тодi вiн пiшов далi, полiз по снiгу напропуд. Стомився. Веремiя тим часом закрутила ще дужче. Тодi сiв мiж кедрами i вирiшив чекати ранку. Тримався з усiх сил, щоб не задрiмати, бо знав, що тодi навряд вже чи вийде вiн переможцем в цьому дурному змаганнi з стихi╨ю. Тримався, тримався... i задрiмав. Власне, не задрiмав, а сидiв i думав про всяку всячину... Розбудив його стороннiй дотик. Схаменувся - перед ним стояла якась тварина i лизькала його в нiс. - Заливай!!! Заливай радiсно загавкав. По хвилi пiдiйшла постать, вся бiла, залiплена снiгом, - десь брьохалась по пояс у снiгах. Наталка! Важко дихала. Вибилась iз сил. - Живий? - спитала вiдсапуючись. - Живий, - вiдгукнувся стримано. Довго вiдсапувалась. Потiм сказала сердито: - Хто ж так ходить?!. От iще... Бiльше вона нiчого не сказала. Видно, що пройшла багато без зупинок, без лижв та в пiтьмi по нетрях. А веремiя крутила. Постояли якийсь час. Потiм пiшли. Довго борсались у снiгу - i заблукали десь зовсiм. Наталка зразу не послухала Заливая, що тяг у свiй бiк, - вона думала, що лiпше орi╨нту╨ться, а тепер побачила, що сама збилась. Та сил уже не було. Треба чекати. Натрапивши на якусь скелю в гущавинi, Наталка вибрала затишне мiсце пiд густим дахом сплетеного i покритого снiгом гiлля. Тут було сухо i зовсiм не було снiгу, сухий густий мох, купа листя, бур'ян. Безсило опустилась на землю i сiла, притулившись спиною до пня. Григорiй постояв i сiв поруч. Заливай лiг у ногах. Вогню нiчим було розпалити, бо у Наталки теж не було сiрникiв (не здумала, як iшла), - то ж сидiли так... Розвиднялось. Веремiя ущухла. Вимучена дiвчина спала сидячи. "Тож змучилась так!" Тiльки тут, тiльки в нетрях, у цих жорстоких умовах ╨ та справжня людсььа солiдарнiсть, що робить геро©чнi речi, як звичайнi, як свiй обов'язок, i нiхто нiколи не здума╨ назвати ©х геро©чними... Дiвчино у снi, не маючи сили тримати голову, обiперлась об щось (то були Григорi╨вi груди, але звiдки ©й про те знати?) - i так спала. Як мале дитя у матерi. Сонна поворушилась, влаштувалась зручнiше, мов на подушцi. Спала солодко, звiвши лице трохи вгору, втягши голову в плечi. А Григорiй сидiв i боявся рухнутись, боявся розбудити. Хай. Нехай спить. Вже розвиднилось. Було тихо. А дiвчина щось марила у снi, посмiхаючись. Якийсь дивний сон блукав пiд ©© повiками, ворушив бровою, розпалив i розiмкнув трiшечки гарячi уста... Григорiй дивився на тi уста i боровся сам iз собою. Йому хотiлося поцiлувати ©©. Нишком. Так, як мати цiлу╨ сонну дитину. Раз лише. Вона не почу╨. I вiн, як злодiй, дослухаючись до ©© дихання, тихенько-тихенько поцiлував... Раз лише. Дiвчина розплющила очi. Заморгала вiями. Здивовано, потiм злякано. Швидко вiдхилилась вiд грудей. Смiшно, на©вно, торкнула долонею за уста, що на них ще горiв поцiлунок... I враз спалахнула. До слiз. Схопилась. Закрила лице руками. А тодi швидко повернулася i пiшла. Подалась. Навiть вiнчестер забула. Заливай слiдом. Збентежений, спiйманий на злочинствi, приголомшений i засоромлений Григорiй розгублено дивився ©й услiд. Кляв себе. Вперше побачив, скiльки лиха може нако©ти один поцiлунок. "Йолоп, ай йолоп! Як брутально, як нахабно повiвся вiн з цi╨ю гордою i чистою дiвчиною! Але ж вiн не думав, що вона почу╨. Але ж вiд того ти не менший йолоп! Злодюжка". Насупившись, Григорiй сидiв i не знав, чи йому йти, чи вже не йти. Потiм таки зiбрався i пiшов, захопивши ©© вiнчестер. Ось i табiр... Виявилось, що вони, хоч i багато вночi кружляли, проте замалим не потрапили, були зовсiм близько вiд дому. Григорiй пройшов мимо, поставив тихенько вiнчестер бiля дерева i пiшов собi... "Злодюжка!" Звернув убiк i пiшов. Наталка, насуплена, чекала на краю галявини. Дивилась, не обертаючись, кудись просто себе... Ясно, ©й незручно вертатись без збро©. Поблукати трохи... Повернувся до табору уже тодi, як здалеку почув дзвiнкий Наталчин смiх, веселий, розкотистий. А вона дурiла, бавилася з Залива╨м. Химерна, незрозумiла дiвчина! Пiсля цього нашi ловцi вирушили додому, щоб встигнути на кутю. _Рiздво в пралiсах_ Iшли майже без зупинок день i нiч, i знову день i нiч. - А вже ж Святвечiр пiслязавтра, - лiчив старий Сiрко i хвилювався. Як то вiн загаявся так! Такого ще й не бувало.I квапився. А снiги глибокi, а стежки непроторенi, як не чхай - вище себе не скочиш. Йшли не перепочиваючи: ©ли i спали на ходу i конi, i люди. Коли б крила - льотом полетiли б. А так - брьохались в снiгах по вуха. Сiрко все рахував - знову i знову, намагаючись перехитрити себе i, зда╨ться, зовсiм збився. Нi-таки, - вже сьогоднi Святвечiр! Так виходило. А додому ще далеко. Синiй-синiй та холодний вечiр застукав ©х в дорозi, мокрих, як мишi, - i вiд поту, i вiд наледiв, куди вони потрапляли, iдучи рiкою. Замiсть додому, вийшли на якiсь бараки у вершинi одного з допливiв Бiкiна. Старий Сiрко здивувався, збентежився, - новi бараки! Аж куди посунули лiсозаготiвлi! Диви! Але ж це не дiлянка Бiкiнського лiспромгоспу! Коло баракiв зупинились, - спочити трохи i посушитись, бо потрапили в наледь i помочили унти. Це дивна рiч - на замерзлiй рiчцi при такiм морозi намочити ноги, бродити по колiна в водi. Але бува╨, в цiм кра© все бува╨. При товщинi криги в метр людина бродить по водi, як улiтку. На перекатах вода промерза╨ до дна, горiшня ж течiя напира╨, крига не витриму╨ i репа╨ться, - вода iде поверху межи кригою i снiгом, i горе тому, хто туди вшелепка╨ться, як от нашi звiролови. Та нашi - люди бувалi. Траплялося ж, що люди й гинуть. Отже, сушили швиденько унти та годували коней бiля одного бараку. В барацi було повно людей - колгоспи вiдбували трудобов'язок на лiсорозробках. А насупроти, через рiчку - був другий барак. Але там, кажуть, - репресованi, засланi сюди "заключенi"... Напо©ли коней. Грицько з Наталкою пiдтягали попруги, прибирали овес, лаштувались далi. Небо було син╨, холодне. Скелi стояли, як мури. Лiс занiмiв на холодi, чорнiв нашорошено. А Григорiй дивився на той бiк. Його тягло туди. В присмерку було видно, як там - на тiм боцi - вештався хтось з вiдрами. В барацi горiв вогонь, коло бараку щось пиляло дрова. Перестало. Хтось гукав: - Аррлов!.. - ╙сть, таварiщ карнач! Я слушаю. - Скажi етiм девкам... етiм шлюхам, пускай живей пiлят, я жрать хачу! - ╙сть, таварiщ карнач! Ей, ви (гидка лайка)!.. iлi вас прiгласiть?!. Пилка - чирги... чирги.... Небо син╨ та холодне, i пустеля - пустеля. I раптом на лютiм морозi, пiдпихаючи тяжку, тугу пилку, зрина╨ голос, зовсiм молоденький, журливий дiвочий голос, нiжний, степовий, як чайчине ячiння: ...Ой, куди ж, куди, куди Я тепер попала, - Замело й малi слiди Там, де я ступала!.. Чайчине ячiння, - туга безмежная... А другий голос, такий же юний i журливий, пiдтриму╨, горнеться в холодi до першого, як волошка до волошки: ...Там, де я ступала, Там, де я страждала... Мати ж моя, мати ж моя, - Я ж тепер пропала!.. - Адставiть п╨снi!!. I клац-клац закривкою. Григорiй нiколи не лаявся брутально, але тут не витримав. Хай же Бог простить - сьогоднi ж Святвечiр! "Боже мiй, Боже! Та чи Ти ж ╨ на небi?! Чи Тебе шукати та на прю викликати, Боже? Куди ж Ти дивишся?!!" А небо син╨-син╨. Байдуже. А сопки та кряжi понурi, як мури непрохiднi. А нетрi безмежнi та чужi, по пояс снiгом заметенi, непролазнi. Та нi дорiг, та нi стежок... Та нi рiднi, та нi вiсток... З тяжким серцем рушав Григорiй з цього мiсця. Ноги стали, як свинцем налитi, а чи то в землю вкопанi. Здавалось - вiн не зрушить ©х. Стояв i дивився туди, пiдсвiдомо то знiмав гвинтiвку, то чiпляв ©© знову... Вже все було готове до вимаршу, а вiн не рухався, - мов загiпнотизований, дивився на той бiк, у темряву. I нiхто не знав, що вiдбувалося в нiм. Наталчин голос вернув його до дiйсностi!: - Ну ж!.. - Вона стояла напроти нього i промовила те "ну ж" сердито, а очi запливли ©й при зорях iншим, пiдозрiлим блиском. - От iще!.. Гукай його... Рушили. Зажебонiв, зачиргикав снiг пiд копитами. Григорiй плентався ззаду, а його переслiдувало чиргикання пилки та чайчине ячiння, переслiдувало довго в тiм безконечнiм скрипiннi снiгу. Не то вiд того ячiння утiкали, не то когось доганяли, - либонь вчорашнiй день доганяли, нi, Святвечiр, - гнались Сiрки без вiддиху... I догнали! Бува╨ так, що можна вчорашнiй день догнати. Але це бува╨ лише в таких нетрищах, де нема╨ календарiв, де людина зрештою сама календар встановлю╨ по сво©й здiбностi та й з конечностi, де година чи день не вiдiгра╨ нiяко© ролi, де бiльше анiж деiнде пасу╨ ота примовка: "Все нiщо в порiвняннi з вiчнiстю!" Старий Сiрко, далебi, обчислився. Вони додому прийшли-таки на Святвечiр, бо прийшли саме на кутю i на святвечорове поготiвля. А може, то стара Сiрчиха обчислилася. А може, й нiхто не обчислився, бо нiхто не годен того перевiрити тут. В кожнiм разi вони не спiзнилися i прийшли додому саме якраз. Дома ©х чекала гаряче напалена лазня - по-чорному, в хатi кутя на покутi у вiвсяному кулi, мрiйна лампадка пiд образами, застелений скатертиною стiл, тиша святвечорова. Як у дитинствi Григорi╨вому. Спершу вони втрьох парилися в лазнi - два Грицьки з батьком. Здорово! Так, як тiльки тут умiють париться. Григорiй нащо вже дебелий, але не мiг витримати того, що виробляли Гриць з старим Сiрком. Вони пороздягалися ще в хатi, забрали березовi вiники, мило й мочалку - i так, в самих валянках та дохах наопашки, пiшли крiзь 50-ступневий мороз до лазнi. А лазня була вiд хати метрiв за 150, над замерзлою рiчкою. Така собi комiрчина, а посерединi пiч з дикого каменю, а в нiй - казан. Попри стiну широка полиця вгорi. Розпечене камiння дихало вогнем. Старий Сiрко з сипом взялися з ентузiазмом до процедури, яка для ╨вропейця може видатись лютим катуванням, iнквiзицi╨ю. Вони лили воду на розпечене камiння i тако© пари напустили, що не продихнеш. I в тiй задушливiй парi сперш обливалися нестерпно гарячою водою. А тодi залазили пiд стелю на полицю i перiщили один одного березовими вiниками, перiщили люто. Обливались крижаною водою, а тодi знову майже окропом. Терли шкiру мочалками, як наждаком, - дерли ©©. I знову перiщили вiниками. А тодi з гиком червонi вибiгали на снiг i в сумерку качалися по снiгу, гуляли в снiжки, як дiтлахи, - батько з сином! I знову залазили на полицю та додавали березово© кашi. Отак баняться!!! Григорiй дивився на них i смiявся: - Нiчого, звикну й я до цього. А тим часом вiн i так добре побанився, не вдаючись до тi╨© страшно© екзекуцi©, i почувався так, нiби змив усi грiхи з себе. Все змив. Не змiг тiльки однi╨© речi змити - бо то було на серцi: поцiлунку отого свого злодiйського. Та ще не змiг змити отого: "Ой, куди, куди, куди я тепер попала..." ячiння чайчиного i туги вiд нього на серцi глибоко©. Святкували Рiздво. Сiрки святкували його, як з дiда-прадiда велося: з кутею на Святвечiр i з усiм тим зворушливим i романтичним ритуалом, що такий пам'ятний Григорi╨вi з дитинства. З вiршуванням, з колядками. Рано-вранцi, ще вдосвiта, щось застукало в дверi. - Пустiть вiршувати! - почулось з сiней. Мати озвалась вiд печi: - Iдiть. Дверi вiдчинилися, i до хати увiйшов святково виряджений вiршовник. Скинув шапку, пригладив рукою волосся i почав старовинно-старовинно©, тако©, що Григорiй нiколи й не чув, вiршiвки, мистецьки складено©: - Христос народився, щоб мир звеселився. Пiсля Адамового грiха родився в Вiфле╨мi, та в стайнi, не в домi, - от дивина яка! Зiрка ясненька, гарна, кругленька, прикотилась аж над Вiфлеем, там стала, де вже сама знала - освiтила всю стайню кругом. Пастушки з степу прибiгли к вертепу, ще й по ягнятку принесли, - на дудочки грали, поздоровляли та й знов до отари пiшли. А янголи святi©, крилатi©, чуднi© та так же лепська спiвали, що ми родились та й поженились, а далебi, ще й не чували. Вiл та осел стояли кра© ясел, - отже, й вони Христа впiзнали, ще й на колiнка впали - i дишуть на нього, бо знають, на кого. А три© царi принесли Христу дари iз Востока, - тут ©х поклали ще й поздоровляли по-письменськи звисока: "Будь ласка, благослови-таки й нас, щоб жито родило, а вiйни нiколи не було, щоб ми таки пожили всмак". Iцько старенький був ©м раденький, прийняв гостинця: "Сiдайте Ви в нас, почасту╨м ми вас, чим Бог нам дав". Зараз же як пiдсулив: по кухлику варенухи, по каганчику сивухи... Царi як хлиснули, та сидя й поснули. Ангол Божий, святий, гожий, ввi снi царям шепнув: "Гей додому махайте та Iрода обминайте, бо ви вчора у нього були i слово йому дали - ще раз побувати i всi© новини переказати". Царi схопились, перехрестились, налiво повернули та й додому чкурнули..." Так вiршував старий Сiрко. I треба сказати, що Григорiй слухав його з величезним дивом. Багато вiн чув вiршiвок, багато сам знав, але тако© зроду не чув. Аж потiм Григорiй удень вивчив ©©, ту вiршiвку, всю, особливо йому сподобався кiнець ©©, приперчений добрим народним гумором, про те, як Бог покарав Iрода за те, що вiн маленьких дiтей повбивав: "...Бог посила╨ пару, на Iрода всю кару за дитячу неповинну кров. Його дуже мутило, коло серця нудило, коло очей позеленiло, попiд носом почорнiло, немов у пса пiд хвостом, щоб не ганявся за Христом. Диявольський гайдамака не схотiв хлiба ©сти - пропав безвiсти, немов у ярмарку собака..." Вiршував сам дiд Сiрко. А що ж робити, як нiкому вiршувати? Не ведмедям же це робити? А без цього Рiздво - не Рiздво. По тому Сiрки один одного поздоровляли... Тодi сiдали до столу - пили, гуляли... Потiм вiдпочивали... А вже в обiд добре гуляли, як належить. Скiльки тi© наливки та медово© попили! А увечерi приходили колядники: Наталка, в гарному дiвочому убраннi, якого ще не бачив Григорiй у не©, закосичена, ще й, ба, на ши© намисто й дукачi, над чолом волосся перетяте блакитною стрiчкою; Грицько у сво©й святковiй парубоцькiй одежi; а назверх у обох накиненi оленячi дохи наопашки. Постукали. Увiйшли в блискiтках снiгу... Колядували. Почали вдвох, а кiнчили всi гуртом, бо таки цiлий день пили добре. Навiть Наталка, що нiколи горiлки в рот не брала, сьогоднi випила аж три чарки: за матiр, за батька i за всiх, - i була рожева, як макiв цвiт. Григорiй теж колядував. Спiвав. Почав свята весело, та... Помалу напосiлася туга. Чорна туга. Чи то вiд горiлки, чи вiд чого iншого, - нiби хто враз чорну заслону опустив. Страшна туга взяла серце як у лещата... Ще там, у тайзi, якось забував про все. А тут, в цiм святковiм дозвiллi, звiльнена думка почала бунтуватись i так само почало бунтуватись серце, мов в залiзнiм капканi защiпнуте. Вiн не знав, де i до чого себе прикласти i де тую тугу втопити, i що з тi╨ю головою зробити, - вiдчував, як на карку тiй головi мулько. На полювання б знову, чи що! Досить цих свят! Або й ще куди... Вiн би вже тепер з цiлковитою апатi╨ю i байдужiстю полiз до самого пекла, його тягло туди. В щастя сво╨ вiн уже не вiрив, - все життя йому - нинi, завтра i на майбутн╨ - поламане i попсоване непоправно, його вовче життя... Не поламана лишилась тiльки воля та жадоба щастя, але гай-гай - в тiм-то вся й колiзiя: мiж жадобою та неможливiстю. Чимраз, то бiльше, а особливо тепер, його поривало вийти дерзко назустрiч всьому тому темному сво╨му невiдомому, - вийти просто грудьми, i чорт по ньому до всьому! Можливо, тому зрадiв, коли Гриць почав збиратись до Хабаровська, - взяла охота зробити зухвалий рейд, - побавитись з долею в пiжмурки. __ _Роздiл десятий_ Рейд на Хабаровськ На третiй день свят Гриць з Григорi╨м вирушили до Хабаровська. "Хутрину поздавати, договори (контракти) поновити на 1-й квартал, бо╨начиння набрати - воно здасться! А головне з тi╨ю охотiнспекцi╨ю дозволи на нарiзну зброю оформити наново, i найперше - на трилiнiйну гвинтiвку..." - все це мав проробити Гриць за батькiвською iнструкцi╨ю, а Григорiй напросився за помiчника, - йому страшенно кортiло, його тягло глянути на той заборонений для нього свiт. Що там робиться?!. Знав, що небезпечно, але те його й вабило - пограти в пiжмурки. Вабило кинути дерзкий виклик самiй сво©й долi, перевiрить ©©. Або-або... Власне, двох "або" не могло бути. Було лише одне "або", пiсля якого йшла чорна порожнеча. Знав це. I воно замалим так i не вийшло... Два Грицьки посiдлали конi - гнiдого й буланого, - приторочили мiшки з хутором, з вiвсом для коней, та рюкзаки з ©жею для себе i вибралися. "Як на сватання", - кепкувала Наталка, поглядаючи на хлопцiв заздрiсне, що дiйсно вибралися нiби на сватання чи на зльоти десь до царiвни щонайменше, - таких два соколи, таких два пишних королевичi: в гаптованих лапчатих унтах, що являли собою сво╨рiдне чудо мистецтва, в добрiй новенькiй мисливськiй сво©й унiформi, гаптованiй i оздобленiй по-тубiльному, пiдперезанi набiйницями, а назверх - пишнi оленячi дохи до п'ят з величезними одкладними ковнiрами; на головах козулячi папахи. Бронзовi обличчя, засмаленi вiтром, слiпучим сонцем i морозами, були нiби вирiзьбленi за iдеальною моделлю мужесько© краси вправним майстром з суворого металу - наснаженi життям, силою. Один похмурий, а один веселий, - але обидва красенi, нiби вiд одно© мами. Два молодих королевичi, два богатирi... "Два ведмедi!" Перекинули рушницi по-козацькому через плечi, скочили на коней - i гайда. Тiльки й бачили... До залiзницi - до станцi© Лазо - ©хали верхи, ©хали заснiженими нетрями, через сопки та голi падi, навпростець, по хащах та бур'янищах. А ©дучи, знiчев'я стрiляли по тих бур'янищах фазанiв та тетерукiв, стрiляли просто з сiдла влет, - вони вилiтали часто з-пiд кiнських нiг зi снiгу, де ховалися вiд морозу. То ╨ спосiб рятуватися вiд холоду, що до нього вда╨ться тут все живе, включно i до людей, - ховатися в снiг. В деяких мiсцях тетерукiв, а особливо фазанiв, було до гибелi! Цей представник субтропiчно© орнiтофауни - фазан - дивно пристосувався до цього суворого краю: - жив тут, множився i розкошував улiтку в цих буйних хащах та й лишався на зиму добровiльно великими масами, навчившись переборювати п'ятдесятиступневий холод. Ну, а тетерук - тому i Бог велiв, бо це його стихiя, для яко© вiн сотворений спецiально, далебi. То була для хлопцiв цiкава розвага. - Набо©в не шкодувати, - радив Гриць, повторюючи важно, сам того не знаючи, фразу одного росiйського iмператора. Радив, бо для чогось йому треба було тi© дичини. Особливо цiкаво було стрiляти фазанiв. Причiм хлопцi стрiляли на вибiр - тiльки пiвнiв! Вилетiвши несподiвано зi снiгу з криком, такий пишнобарвний пiвень сюрчав зразу по прямiй вгору, як веретено, - летiв так вгору метрiв з 30. А тодi робив кут - i мчав повздовж. При такiм його маневрi його дуже тяжко було застрелити. Але саме тим було й цiкаво. Пишноперi пiвнi, збитi в найнесподiванiшу для них хвилину, летiли назад в снiг, розсипаючи кольорове пiр'я. Так вони ©хали i помежи дiлом полювали, розважалися. До Лазо ©хали три днi, а фазанiв та тетерукiв настрiляли цiлий оберемок - десяткiв зо два. Позв'язували ©х голова до голови i так пуками почiпляли до сiдел. Кiлометрiв за п'ять перед Лазо за©хали на за©мку до Сiркового знайомого мандзи Кiм-Гi-Суна i подарували йому всiх тих фазанiв та тетерукiв гамузом - празникове, - i стали в нього табором. Тут вони залишили конi, зброю i зайвi речi... Кiм-Гi-Сун був добрий i давнiй знайомий родини Сiркiв. В нього вони з давен-давен зупинялися завжди, ви©жджаючи в свiт, до мiста, - чи то на пiвдень, чи то на пiвнiч. Тут вони мали свiй пункт, так би мовити - базу. Гостинний i привiтний, як i всi тубiльцi, Кiм-Гi-Сун був особливо гостинний до Сiркiв. Вони були завжди бажаними гостями. Мабуть, у вiдплату за ©хню щедрiсть i гостиннiсть, що вiдтак викликав Схiд на змагання. Тут хлопцi заночували. Увечерi загуляли з Кiм-Гi-Су-ном, - гостили його у нього ж, - напували його горiлкою, та медовухою, та частували всякими витребеньками рiздвяними (з тi╨© торби, що напхала мати з Наталкою, пам'ятаючи й про цього доброго Кiм-Гi-Суна). I так його начастували, що вже й полягали спати, а вiн ще сидiв на сво╨му канi (пiдлога така опалювана, кам'яна) та спiвав сво©м диким фальцетом: "Розпрягайте, хлопцi, конi..." - ╨дино© "рюсько©" пiснi, яку вiн умiв добре спiвати, навчившись ©© вiд червоноармiйцiв на маньчжурському кордонi, i найпоширенiшо© в цiлiм цiм Далекосхiднiм кра©. Григорiй слухав той спiв з неабияким зачудуванням. Кiм-Гi-Сун навiть не запiдозрював, яке надзвичайне, яке колосальне вражiння той його п'яний ще й фальцетовий спiв справля╨, яку силу думок вiн родить... Тiльки в устах чужинця, та ще такого далекого, дикого азiата, рiдна пiсня набува╨ враз якогось ви©мкового значiння i змислу. Смiшний, веселий i на©вний Кiм-Гi-Сун! Тут вони залишили коней i далi вже мандрували по©здом. Тут-бо починався свiт цивiлiзацi©, свiт технiки, електрики i радiо, свiт "соцбудiвництва", словом - свiт "заключiт╨льной фази постро╨нiя соцiалiзма в адной стране". __ _ЕКСПРЕС,__ "котори__й возi__т__ дрова i__ лес"_ Гриць ©здив не вперше в цивiлiзований той свiт, але все почувався трохи безпорадно. Не так, як вдома, в нетрях. Через те мусив взяти на себе iнiцiативу Григорiй, iнакше-бо вони з цi╨© станцi© не ви©дуть. Пройшов експрес "И-1" Негорелов - Владивосток, i поштовий "И-41" - Владивосток - Москва, а ви©хати годi. Мiсцевих по©здiв в цiм благословеннiм краю нiби й нема╨, всi далекого маршруту, а на них квитки лише по бронi, тобто рiзним вiдповiдальним вiдрядженцям i так, сво©м - по блату. А так як нашi обидва Грицьки були не "вiдповiдальнi" i не "сво©", то сiсти ©м на по©зд було неможливо. Таких "невiдповiдальних" було багато, i всi вони вирiшили чекати на якийсь свiй експрес, напiвреальний, напiвфантастичний, "ЕКСПРЕС, КОТОРИЙ ВОЗIТ ДРОВА I Л╙С", - як жартував хтось весело i воднораз саркастично. Так, бач, звався знаменитий i ви©мковий в сво╨му родi особливий по©зд "Нумер 97" - Владивосток - Москва. Щось подiбне може iснувати лише тут - в цiй кра©нi соцiалiзму, i то тiльки для цього краю i для всiх йому подiбних околиць "необ'ятно© многонацiонально© Родiни": Нарештi пiд вечiр надiйшов цей знаменитий на цiлий ДВК, Схiдний i Захiдрий Сибiр i на цiлий СРСР "експрес". Вiн пiдiйшов у сутiнках, темний зсередини i чорний зокола, - пiдiйшов тяжко, простуджено кашляючи, i став. Довжелезний - вагонiв на 50. Половина вагонiв товарових, а половина поштових - всi ж вони несли функцiю пасажирських. Нiяких дров вiн не возив. Вся та валка вагонiв була натоптана пасажиром до одказу, так що людськi руки i голови, навiть ноги випиналися з вiкон i з тамбурiв. Темний i неосвiтлений, "експрес" той гомонiв, нi, гудiв, як вулик, - зойкав, спiвав, кашляв простуджено, матюкався вiртуозно й розпачливо, лементував дитячим плачем... Е к с п р е с!.. Не експрес, а цiла республiка на колесах. Григорiй i Гриць брали його штурмом. Бо iнакше годi було вдертися до його нутра. Все, що було в по©здi, одчайдушне репетувало, не пускало нiкого бiльше, люто-прелюто матюкаючись. Все, що було зовнi, наступало, як на фортецю, ще лютiше матюкаючись та пускаючи всю силу та весь сприт в рух. Було таке вражiння, що то люди спецiально вибрали собi таку розвагу, щоб грiтися на скаженому холодi. - За мною! - спокiйно скомандував Григорiй Грицевi, вiдчувши враз, що потрапив в рiдну стихiю, в так добре знану здавна i звичну ситуацiю, та й, пригадавши всi, так колись добре засво╨нi правила й норми поведiнки в цiм свiтi цивiлiзацi© шосто© частини земно© кулi, пригадав всi властивостi тi© цивiлiзацi©, не знавши яких, пропадеш нi за понюшку тютюну. - За мною, разом!!. I на цю команду, напруживши свою молодечу, можна сказати, волячу силу, вони, а за ними, як за тараном, i ще цiла група - вдерлися з тяжким бо╨м до вагона. Можна сказати, по головах вдерлися. Тi, що вдерлися з ©хньою помiччю - кiлька осiб - враз почали скажено лаятись. Але вже не на тих, що у вагонi, а на тих, що напирали зовнi, - не пускаючи ©х, обкладали ©х божевiльною матюкнею, як розпеченою смолою, з усiх бокiв - згори, знизу, i вздовж, i впоперек... Оригiнальнi звича©! Дивнi звича©! А ще дивнiший цей по©зд. На нього не треба було анi бронi, анi квиткiв. Теоретично квитки iснували, практично ж - то було не до переведення, i ©х пiхто й нiколи не брав. Хто хотiв, той i ©хав. I куди хотiв, туди й ©хав. Але не бравши квиткiв, нiхто не мiг i претензiй будь-яких мати щодо ©зди, - по©зд iшов, як йому здума╨ться: хотiв - ©хав, хотiв - стояв годинами чи то на станцi©, i чи то просто посеред дороги чи десь у тупику. Отже, квитки iснували тiльки в теорi©, так само, як i перевiрка квиткiв у цiм "експресi" можлива була лише в теорi©. Квитки були обов'язковi лише для тих, хто сiдав з мiсця, цебто у Владивостоцi. Далi ж - далi йшло дуже просто. Труднiсть вся полягала лише в тiм, щоб сiсти. Сiвши ж, можна бути певним, що нiхто не потурбу╨ i не поцiкавиться, чи ╨ у вас квиток. По©зд бо так набитий людьми - i то завжди, - що далебi жодному кондукторовi i жодному контролеровi за всю його iсторiю не пощастило ще пройти його вiд паротягу i... бодай до третини ешелону. У вагонi, куди всiли нашi хлопцi, було iдеально тiсно i поночi, стояв густий гамiр, ще густiший сморiд i вже зовсiм нестерпно густий дим вiд махорки. Хлопцi потрохи оговтались i втиснулись в юрбу з максимальним комфортом, - Грицевi, наприклад, не греба було стояти власними ногами на бруднiй пiдлозi, нi, вiн якимось чудом тримався в повiтрi. Тим часом по©зд засвистiв, зашипiв, зойкнув i, шарпаючись, - аж но ребра в людей трiщали, - рушив i поповз у темряву. Аж тодi людей трохи утрясло i хлопцi вмостилися досить зручно. З гомону, уривкiв фраз, з дотепiв, з уривкiв пiсень та прокльонiв поставало дивне вражiння... Григорi╨вi здавалось, що вiн потрапив додому. Вагон говорив всiма дiялектами його - Григорi╨во© - мови: полтавським, херсонським, чернiгiвським, одеським, кубанським, харкiвським... I ще й хтось кричав - "Най би тя шляк трафив", - нагадуючи про далеке Подiлля... Ба, - тими дiалектами говорив весь цей "експрес", i то не тiльки тепер, а, либонь, протягом цiло© сво╨© iсторi©. Основний контингент його пасажирiв - Укра©на, ота зiрвана з мiсця i кидана по всiх свiтах - поза геттю. I хоч цей "експрес" ходив по маршруту "Владивосток - Москва", але то була сво©м мовним i пiсенним фольклором та всiм iншим - Укра©на. Екстериторiальна Укра©на. Укра©на "без стерна i без вiтрил". Хтось розповiдав про Сахалiн - "будь вiн трижди Богом проклятий!" - куди вони ©здили цiлою округою на рибнi промисли, як "вербованi". I такi ж "вербованi", що ©здили на "дальстрой - будь вiн розстопроклятий!" - слухали i подавали реплiки, приперченi мiцним словом та безсмертним укра©нським гумором. Заробiтчани! Вербованi та контрактованi, та "плановi"! З дiтками, з жiнками... Возять ©х по цiлому "соцiалiстiческаму ат╨ч╨ству"! Будують соцiялiзм! Це вони будують соцiялiзм!! "Туди везли вошi в очкурi, а звiдтiля - в пригорщах, трам!-трам!-тарарам!" - Заробили... хоч ти з мосту та в воду! Днi, тижнi, мiсяцi мандрують вони отак в брудi, в холодi, в голодi. Окриленi надi╨ю, повзли спершу на схiд i опанованi розпукою та апатi╨ю, повертали на захiд. А на ©хн╨ мiсце - новi посувалися. Йшли безконечнi ешелони таких же, як i вони, шукачiв щастя, примусових i добровiльних ентузiастiв. Гомонiли, сварилися тi╨ю ж мовою, скалозубили, спiвали пiсень, кляли понуро, саркастично, невiдомо що i кого. . В темрявi, в галасi, в смородi плакало немовля. Квилило тоненько, i безнадiйно, i безконечно. Ячiло, як пташеня, а над ним слiзний материн голос, вмовляючи, припадаючи до маляти: - Ну, чого ж ти, моя ясочко?.. Ну, годi... Голiвка в тебе болить?.. Боже мiй! Ну, ластiвочко ж... - i враз з люттю божевiльною, розпучливою: - Ци-ить!!! Та цить же, будь ти прокляте!!! Цить!.. А от отак!.. - i заходилась буйним плачем, безпорадно, безвихiдно. Дитина ячiла тонюнько, в агонi©... От чийсь понурий голос з кубанською вимовою: - I при©хали ми... Тиждень валялись пiд ожеледицею, пiд дощем i снiгом посеред Владивостока... Поки нас котрактували - добре спiвали, м'яко стелили, щедро мастили, а законтрактували - мов загнуздали, та й на смiтник викинули... Худобу лiпше трактують... в душу! Вздовж i впоперек, через цiлу "конституцiю"! В другiм кутку вагону дiвочий голос спiвав сам собi - чи то з досади, а чи зi смутку: - Ой, де б я, де б я Iз досадоньки пiшла? Ой, де б я, де б я Цей деньочок провела?.. Пiсня губилася в хаосi i зринала знову, переплiтаючись з дитячим ячiнням, з чи©мсь плачем та з чи©мсь буботiнням.. - Ой, та й пiду я у вишневий садочок, Ой, та й зiрву я горiховий листочок... - ...I вирвали з коренем... - бубонить чийсь приглушений голос збоку, злива╨ iшшком комусь сво© та╨мнi жалi, що ©х можна звiряти лише в темрявi. - Отак викинули всiх на снiг - з манюнькими дiтками... Боже мiй!.. "Куркуль", - кажуть... Мати на Печорi померла... А нас - п'ятьох синiв - по свiтах позагеттю майнули... Трьох в "С╨влаг" засадили... Ну, добре!!. - рип-рип зубами... - ... Горiховий-ий ли-с-то-чо-ок... - тяг дiвочий голос. - ... В Донбасi працював, - розповiдав якийсь юнак зухвало, весело: - Нема ходу! Пашпорт, кажуть, дайош... Ха-ха! А ранiше! хе, пашпорт! Я б з папшортом раднаркомом був би, та хiба ж таким! А так - нема ходу параходу! В Архангельську був... На Камчатцi був... В Ташкент! був... I всюди те саме - "справку од с╨льсав╨та" давай. Тю! Знайшли дурного!.. - i зiтхнув скептично: - Велика земля, та тiсна, чорт би його взяв. - Що там у нас вдома робиться!? - журилась якась жiнка. - Як там нашi?.. - А зна╨ш, - гукнув хтось, мов до глухого: - Серьога дiстав вишака! Конi подохли в колхозi так, кажуть: "шкiдник"! - Ба... - хтось сичить i труситься (видно, хворий) на горiшнiй полицi: - Як люди подохли в цiлiй окрузi, то шкiдника, не бiйсь, нiде не шукали!.. - Ну ж, цить же, цить, ясочко моя!.. - квилила мати. - ...Ой, та й спишу я всю досаду на листу, - журився дiвочий голос: - Ой, та й пошлю я в славний город Пол-та-ву... - Пошли, пошли, - насмiшкуватий парубоцький голос: - Пошли, дiвко, i прямо до голови горсовета. Хай сучий син дочита╨, як його хрещеники - розкуркуленi, то так... Другий парубоцький понуро, наче про себе: - I напиши йому прив╨т... в гроб!.. в могилу!.. в дошку i в Но©в ковчег!.. - заграв вiн енергiйну моряцьку молитву i зашморгнув моряцьким вузлом. Сплюнув. Дiвчина притихла, а потiм насмiшкувато: - А ти, видать, з попiв. Чим вiн тобi так допiк? - "З попiв, з попiв", - передражнив понурий парубоцький голос i замовк. Але не було в нiм злоби до дiвчини, лише була злоба взагалi. Дiвчина теж замовкла. Довго мовчала в гомонi. А потiм знову зринув ©© голос, як з каламутно© води, нiби вторячи дитячому ячiнню, але вжи тихше: - Ой, а хто буде той листок читати, Та той буде всю досадоньку знати... - Ну цить же, цить, - схиля╨ться материн голос, як материнка в полi, горнеться до немовляти... Григорiй слухав весь той гамiр, зцiпивши зуби, i йому наморочилась голова. Те, що вiн почав був забувати - цiла ота трагедiя його народу - навалилась на нього всiм тягарем, кидаючи серце, мов м'яч, у всi боки. Уся! Уся його Вiтчизна ось так - на колесах позагеттю, розчавлена, розшматована, знеосiблена, в коростi, в брудi... розпачi!.. Голодна!.. безвихiдна!.. безперспективна!.. Стискав зуби, аж но набрякли щелепи. А журливий голос, як материнка в полi пiд вiтром: - Ну ж, моя крихiтко... мо╨ сонечко... моя ластiвко... - гойда╨ться на вiтрi, тремтить безнадiйно над дитячою агонi╨ю. По©зд гримотiв, конвульсiйне здригаючись, в темрявi. Зупинявся i довго стояв на станцiях i роз'©здах. На якiй станцi© до вагона вдерлося дво╨ з лiхтариками. - НКВД!.. - прошелестiло вагоном. Там, де кондуктори i контролери не мали сили анi совiстi вдертися, там цi вдерлися i господарили, як вдома, шукаючи за чимсь, що ©м потрiбне. Свiтили лiхтариками в обличчя, ступаючи по людях, як по дровах. Григорiй чекав спокiйно, приготовившись до найгiршого. Лише тут збагнув, який вiн дурень - вилiз в свiт, не мавши документiв. Але не додумав цi╨© думки до кiнця, як йому присвiтили лiхтариком в обличчя. Сперш Грицевi, потiм йому. Дивились мовчки, водячи свiтлом згори вниз. Пильно дивились на розцяцькованi унти i дохи... I полiзли далi. Либонь, взяли ©х за двох "вiдповiдальних", екзотично вбраних представникiв влади з мiсць, а то й з центру. Григорiй засмiявся про себе: "Раз!.." - цебто пронесло раз. Ясно, таке екзотичне вбрання виключа╨ одразу всякi пiдозрiння. Таке вбрання недоступне для будь-кого, бо то задорого коштувало б, а доступне лише хiба для дуже великих вiдповiдальних осiб та й то не для всiх, а лише для тих, що мають з тайгою до дiла, що командують там; або представникам влади з тих нетрiв - головам сiльрад та директорам золотих копалень. Пiнкертони з лiхтариками нiкого не зачепили в вагонi, лише свiтили всiм мужчинам, а особливо хлопцям в обличчя пильно придивлялися, - шукали того, кого ©м треба. Коли лiхтарики пiшли геть i щезли (десь полiзли через тамбур до другого вагона, либонь), хтось молодий засмiявся в темнотi, пошепотiв з кимсь i сказав вголос, на весь вагон, зловiсно та злорадно: - Хай-но ми помiня╨мось ролями... Так я от тебе знайду! I в пеклi! В самого диявола на печi не схова╨шся - трам-тарарам! - i заспiвав безжурно по-одеському, на жидiвський манер, з вихилясами та з викликом: - Ой, Джан, - ой, Джанко©, Ой, Джанко© - папи мо©, Ой, Джанкой - i - Джан - Б i р о б i д ж я н!.. Хтось засмiявся. Хтось весело сплюнув. Хтось зiтхнув - Бiробiджан - сибiрська Палестина, а iшачить там - все наш брат... Ех, ти-и!.. По©зд котився в темрявi, мов пiд водою. Хтось тужив Хтось наспiвував: - Колима ти, Колима, - Новая планета: Дв╨надцать м╨сяцев зiма, Астальное - л╨то... А дитина квилила, чiпляючись за життя. Як каганчик на вiтрi змагаючись, - ось-ось погасне... Ось-ось... Хтось маячив увi снi. Хтось помирав вiд спраги... Велике переселення народiв! I таке враження, нiби всi це котиться десь у прiрву. На станцi© Красная Речка "експрес" зупинився, десi на грець його зна якiй лiнi©, серед моря товарових ваго нiв, освiтлених вiдблисками деяких лiхтарикiв... Назустрiч пiдкотився iнший ешелон i став поруч. У Григорiя серце задрижало: крiзь загратованi вiконечка дивились блiдi обличчя, поприлипавши до грат... Етап !!! З другого боку "експресу" стояв такий же етап, лише в другий бiк. На гальмових площадках маячiли патрулi з тригранними багнетами. Хтось гукав злiва через "експрес" до другого етапу: - Здорово земляки!... - i смiявся шибеничним смiхом. - Куди Бог несе?!. - В "Дальлаг", а вас? - В "С╨влаг"!... Ха-ха-ха! Людп висовували руки i махали один одному i смiялись. Що ©м ще лишилось, як не смiятись?!? Хтось з'©хав з глузду в цiй кра©нi. Один етап iшов на схiд, другий на захiд, а посерединi - ще один етап, тiльки без конвоя. - Глянь глянь... Нашi! - прошепотiв хтось гаряче в вагонi "експресу", припадаючи до вiкна. - I по той бiк i по цей бiк!.. - Ото тутешнi, - бурчав той, що спiвав "Джанкоя". - Скрипниковi вчителi, та парт╨йцi, та куркулi, - все наш брат, "враг народа"! Тi, що колись укра©нiзацiю тут робили, i iншi "враги". Люди в "експресi" повiдтуляли ганчiр'я в повидушуваних вiкнах i ловили слова, згуки, дивились на притисненi до грат обличчя. - Боже-Боже! - побивалась якась жiнка. - I що воно в свiтi робиться?!. I де те людське пристановище наше? Га?! А земляки махали один одному руками з загратованих вiконечок, втискали в грати бiлi, як смерть, обличчя i пряли очима... I смiялись... Смiялись беззвучним мефiстофельським смiхом. Це тривало якусь коротку мить. I щезло, як марево, як нiчне хворе маячiння. А здавалось, нiби це тривало вiчнiсть i трива╨ й досi. Вже ешелони розiйшлись, а той беззвучний мефiстофельський смiх стояв, як привид у фантазi© вимучено©, невиспано© людини, як мара в чорнiй безоднi ночi. Хтось з'©хав з глузду в цiй кра©нi. З одного кiнця землi гнав етапи в другий, а ©м назустрiч гнав такi ж етапи, I нема ©м кiнця-краю. А межи ними котив цей плач на колесах, цей неетапний етап, цей найдемократичнiший "експрес", нi, - ковчег горя проклять i слiз материнських. Змазчики перестукували букси, лаючись на чiм свiт на лютiм морозi. Чи то вистукували колеса, ляскотiли буфери i чиргикали та скиглили гальма?.. Вимученi люди вже спали, похилившись одне на одного. "Експрес" стрясав ними, обдавав ©х димом та смородом, ревiв до них iз скреготом, - та вже не в силi був ©х розбудити. Лише ячiло мале ди©я. Ячiло тихенько, безпомiчно, безнадiйно вже... Та не спав ще Григорiй - думав свою понуру думу, притримуючи на плечi Грицеву голову. Надворi помалу сiрiло. _ХАБАРОВСЬК_ _Смiшнi й печальнi походеньки_ Туман стояв од морозу. Туман дрiбнюсiньких блискучих пилинок iскрився на вранiшньому сонцi. П'ятдесятиступневий мороз бiг шпарко по пiшоходах, по нулицях i рипiв-дзвенiв, заливався на всi голоси, квапився десь, бадьоро пританцьовуючи. Мiсто, розташоване на сопках i в долинах, хукало, тупотiло, хлопало рукавицями i волохатими од iнею вiями. Згромадженi на горбах будинки середмiстя, пiдносячись з лискучого туману, як з моря, димили з усiх димарiв, хукали в небо. Гейби величезне товпище пароплавiв - кораблiв фантастичного флоту - згромадились в порту i розпалювали печi, готуючись до вимаршу в невiдомi рейси. А чи згубили маршрути, збились в туманi, i згромадившись на зрадливих рифах, алярмують, i димлять, i хукають в небо. Нi, пливуть, пливуть!.. Похиленi стовпи диму злягли в один бiк - цiлий лiс рухливих димових стовпiв, - пливуть!.. I так само димiли конi, люди, пси, випускаючи клубки бiло© пари, що тут же на них осiдала iне╨м. Димiло все. I рипiло, чиргикало, квапилось. Хабаровськ - столиця цiлого Далекосхiдного краю, цього химерного ельдорадо. Хлопцi вийшли на головну вулицю, що звалась