Карла Маркса. Пiшоходами бiгли, поховавши носи в ковнiри й натискаючись одне на одного, аборигени столицi - службовцi, робiтники, вiйськовi, - росiяни, укра©нцi, китайцi, корейцi... Вiйськовi з течками i цивiльнi з вiйськовими планшетками та шкiряними вiйськовими сумками через плече... Дуднiли авто, ляскаючи ланцюгами, i тут же ©хали нарти, запряженi пiвнiчними оленями, - то десь при©хали гольди до столицi. Рогатi миршавi оленi й гостровухi миршавi пси та екзотично вбранi низенькi гольдячки, що сидiли на нартах, привертали уваги хабаровцiв. Люди товпились, розглядаючи диво. Бо не бачили. Бо, за статистикою цi╨© столицi, в нiй дуже мало старожильцiв, а все - рухливе населення, постiйно змiнне. Воно руха╨ться так, як вода в Амурi: приплива╨ i одплива╨, - не затриму╨ться. При©здить добровiльно i з примусу - за партiйними та профспiлчанськими зобов'язаннями - i, не витримавши умов суворого краю, утiка╨ геть, ризикуючи з усiх пiльг та вигод, передбачених КЗОТом. Поурядуе трохи, отак хапне екзотики i втiка╨ назад, розповiдати там, вдома, "у самовара", як пiкантний додаток до тi© iдилi© всесоюзного мiщанства, - дива про химерний край, про чудеса найчудеснiшi. Оленi апатично тягли нарти, а разом з ними i юрбу роззяв. У перехожих, що десь поспiшали, майже в кожного течка i спецiально приладованi бляшанi банячки на обiд. Не дарма про це мiсто загадують загадку: "Три гори, три дiри i сто тисяч кастрюль та портфелiв - що то буде? Хабаровськ!" Проте Григорi╨вi це мiсто сподобалось, - воно дуже нагадувало Ки©в. Скований кригою i вкритий криговими торосами, широченний Амур огинав його внизу попри гору. Вiд Амуру починалася широка головна вулиця, обставлена модерними будинками. Вона була коротка, але ╨вропейська. Замалим не Хрещатик. Деякi будинки були дуже гарнi, п'яти-шестиповерховi i модерно© архiтектури. Низка будiвель саме будувалась - стояли високi риштовання, що ось-ось розпадуться, розлущаться, i з них, як з горiха, вилупляться iмпозантнi споруди. Вже з самих риштовань пробивався претензiйний розмах будiвничого, що замiрився на високу скалу. В мiстi була, либонь, житлова криза, - на ру©нах колишньо© церкви стояли величезнi брезентовi намети, мов колосальнi киргизькi юрти, i там жили якiсь люди; це там, зразу бiля Амуру, i це на 50-ступневому морозi... Хлопцi оглядали розкiшнi вiтрини гастроному з усiма шедеврами всесоюзного Нархарчопрому: вином, консервами, шинкою, ковбасами, шоколадою, цукерками в станiолi i без станiолю. Оглядали вiтрини крамницi "Динамо" - спортивного товариства - з усiм причандаллям для фiзкультури i спорту та для полювання, - прекраснi ноиенькi дубельтiвки, гiльзи всiх калiбрiв, набiйницькi, бiноклi i всяке начиння мисливське - вiд баркла©в до обжимок включно. Все для полювання! Так нiби тут мали екiпiруватися всi отi аматори екзотики - новiтнi Пржевальськi та Мiклухи-Макла© в дешевому масовому виданнi, як ширпотреб. В крамницi "Госспiрту" був викладений з пляшок портрет Ленiна в однiм вiкнi, а в другiм - Карла Маркса. Григорiй засмiявся: - I досi не знав, що то були такi пияки! Во©стину буйний ╨ i творчий той генiй будiвничих соцiалiзму, i не зна╨ меж, i нi перед чим не зупинясться! Так вони знiчев'я оглядали мiсто, шукаючи те, що ©м треба. Найперше ©м потрiбен був пункт "Дальзаготхутро". Але вони не квапились, бо було ще рано. Йшли собi i роздивлялись... А юрба оглядала ©х. Вiдколи вони з'явилися на центральнiй вулицi, екзотичнi оленi з гольдячками потерпiли поразку, зблiдли, - ©х побили два тури, що ачей прийшли десь з того голубого Хехциру, що височiв так романтично на обрiю, що про нього розповiдають легенди в Хабаровську i що на нiм нiхто з хабаровцiв так i не бував. Особливо вертiли головами дiвчата i старшi панни. Деякi навiть зачiпали ©х, iдучи назустрiч а чи минаючi©, - та скалила око, а iнша говорила зумисне голосно подрузi якiсь дурницi на ©хню адресу i смiялась. Розчервонiлi на морозi дiвочi обличчя пашiли вогнем, молодiстю i безжурною смiливiстю. I взагалi... Чуднi цi хабаровцi, - так нiби всi знайомi межи собою, всi запанiбрата. Якесь дiвчисько - течка, книжки пiд пахвою - зупинилося проти хлопцiв i, витрiщивши очi ©й пританцьовуючи, безцеремонне оглядало ©х з нiг до голови, а тодi: - Хлопцi! Скажiть менi на милiсть, де ви купили i де б я могла собi купити отакi от штуки? - тицьнула туфелькою в галошi в Григорi╨ву волохату ведмежу лапу - в розцяцькований унт. - Бо хай йому чорт, цьому морозовi. От у нас, в Одесi!!. Григорiй запропонував сво©, сам почуваючи, що нiби вiн десь знайомий уже з цi╨ю "от у нас, в Одесi!", нiби це вони при©хали сюди разом, чи що. А та, "в Одесi", була веселою, балакучою дiвчиною. Вона - "хетагуровка", ентузiастка, що загналась в однiх панчiшках просто з благословенно© сонячно© Одеси в цей благословенний, розпропагований, опоетизований ДВК. Унтiв хлопцiв не могли продати, лише Гриць домовився з дiвчиною, що вiн конче продасть ©й, але вдома, i спецiально дiвочi, чудеснi унти, хай лишень при©де... I розповiв ©й кудою йти i як повертати... Дiвчина радiла i обiцяла зайти: "Неодмiнно, неодмiнно! Бо ©й так треба отаке-е..." А Григорiй смiявся. Дiвчина, що була почала з ними розмову росiйською мовою та й зразу перейшла на укра©нську, як тiльки почула Грицеву мову, що, до речi, не мiг втнути росiйською нi слова правильно, тiшилась: "Земляки!.. Боже мiй!.." Отож вони як земляки з Грицем щиро домовились, i дiвчина обiцяла неодмiнно зайти. Аж Григорiй з жалем мусив висвiтлити справу, як воно сто©ть з тi╨ю географi╨ю Дiвчина зайшла реготом i турнула Гриця в груди: - Чортiв ведмiдь!.. - Правильно... Чого це всi дiвчата звуть нас ведмедями? - здивувався Гриць до Григорiя. - Цебто Наталка, i Марiйка, i ось це... - Тобто яке "це"? Гриць подивився на дiвчину, що стрибала, як горобець на прутику, i засмiявся. А те "це" виявилось iнженером-хiмiком. При©хало сюди щось велетенське будувати. Тим часом сердито пританцьовувало на морозi i сяяло молодiстю, здоров'ям, невичерпаною енергi╨ю з рожевого обличчя i великих карих очей. - ...Тут нас повен Хабаровськ отаких - тобто при©жджих. Тут всi при©жджi, - "двадцятип'ятитисячники", "хетагуровки", Червона Армiя, що тут зветься ОКДВА, вiдрядженi, контрактованi, iнженери i так службовцi... Всi отак мерзнемо, i всi нiби земляки чи знайомi. Смiшний народ! Смiшне мiсто!.. Смiшний цей край ДВК!.. Дiйсно смiшний, аж плакать хочеться! Унтiв так i не продали (хоч дуже шкодували, що справдi не мали з собою в запасi. "I що б було взяти якi-небудь дiвчачi на всяк випадок!.."), але дiвчина стала ©м в пригодi, - розказала, як ©м iти i кудою повертати, щоб знайти те, що ©м потрiбно. Ще й провела трохи, показуючи дорогу. На розi Карла Маркса i Плюснiнки вони розсталися. Дiвчина ще стрибала на розi i показувала рукою, кричала щось, - корегувала ©хнiй маршрут. Григорiй, озирнувшись, помахав рукою i пригадав оте: "Запорожець, матiнко, запорожець, Вивiв мене босую на морозець!.." Далебi! Та ще на такий морозець! Смiючись, плюнув високо вгору i спостерiгав, поки долетiло додолу - готова крижинка. I в той же час не було так холодно, як хтось собi дума╨. То ╨ дивна рiч. В iнших краях при багато меншому морозi, але при великiй вогкостi повiтря людина вiдчува╨ холод значно прикрiше. А тут - тихе i сухе, висушене морозом повiтря потребувало лише руху, побiльше руху - i все в порядку. Але... Власне, рiзнi люди мають рiзнi погляди на холод, рiзне до нього ставлення. Одне дiло - тайожники, а друге - городяни. Мисливець здiбний ходити при такiм морозi цiлий день по сопках та по заснiжених долинах в однiй лише легенькiй ватянiй фуфайцi i не тiльки не мерзнути, а вiдчувати себе, як у лазнi, сходячи потом, i тiльки пропотiла фуфайка зовнi бiлi╨, беручись iне╨м. Гiрша справа з городянами, бо то все народ незвичний, на©жджий з iнших кра©в. Але пристосову╨ться. Зумисне звертав увагу на жiночi ноги, i не тому, що така вже хлоп'яча вдача, а з цiкавостi, як то жiнки тут дають собi раду з тим сво©м знаряддям зваблювання мужських сердець. Гай-гай! Яка страшна трагедiя! Елегантнi панi i ще елегантнiшi дiвчата ходили в грубезних валянках, в ганчiр'яних потворних бурках, що виглядали на ногах, як балони, набитi клоччям i повикривлюванi в рiзнi боки, в саморобних ватяних чоботах, взутих в мужеськi калошi... Трагедiя! I лише зрiдка траплялися чи то змушенi лихою годиною, а чи опанованi "безумством хоробрих" дiвчата, що демонстрували свiй протест проти узурпацi©, лишаючись вiрнi собi до кiнця, - вони мелькали серед усього того несмаку в елегантних фiльдеперсових панчiшках та в фетрових ботах. Лише бiгали прудко, так, нiби за ними хто женеться, i мерщiй ховалися по будинках та по установах. Бо мороз хапа╨ за литки, як скажений пес, нiби вiн поставлений на сторожi старосвiтсько© етики. То ╨ дiйсно соцзмагання жiночо© революцiйностi з реакцiйною стихi╨ю! В "Дальзаготхутрi" хлопцi здали свою хутрину, поновили контракти, дiстали до лиха грошей. Гриць ще мусив пiдписати якесь з кимсь "змагання". Вiн це зробив, поставивши хрестика, так аби не докучали, бо "хто ж з ними, Сiрками, взагалi може й смi╨ змагатися? Смiшно!.." Потiм вони пiшли виконувати головне завдання, - пiшли шукати Державну iнспекцiю в справах мисливства, а в нiй: самого головного - старшого охотiнспектора на цiлий край - Васю Потаюка, доброго приятеля Сiркового. Цей Вася Потаюк часто гостив у Сiркiв - при©здив на пантовку та на рiзнi "дослiди"; а коли вони бували i мiстi, - то гостили в нього. Вiн завжди лагодив ©м всi формальностi в таких делiкатних справах, як дозволи на пантовку, на ловлю ╨нотiв, на рiзну зброю тощо. Зараз ©м ходило про дозвiл на зброю, а саме на трилiнiйну гвинтiвку.. Iнспекцiя мiстилася в центрi мiста, в будинку "ДеВеБанку", як ©х поiнформовано. Перейшла iз старого мiсця, де ©© марно шукав Гриць, в нове. То мав бути "хмародряп", найвищий i найлiпший будинок на головнiй, iз спецiальним написом на фасадi. За цi╨ю прикметою хлопцi його швидко й вiдшукали. В центрi мiста, поруч з модерним будинком крайвиконкому, що стояв на одному розi бiчно© вулицi, на другiм розi стояв цей "хмародряп", гордiсть Хабаровська, - шестиповерховий, сiрий будинок американського стилю, на лобовiй стiнi - великi бетоновi рель╨фнi лiтери "ДеВеБанк". Тут i мiстилася iнспекцiя. Потаюк - низенький енергiйний хлопець, дуже гостроносий i дуже закоханий в шапочку-кубаночку, в якiй так i сидiв за бюрком пiд величезною мапою, обтиканою фiгурками рiзних звiрят i птахiв, - щиро привiтав хлопцiв. Але щось був дуже чимсь зiритований i насуплений. Розпитував про старого, про пантовку, про бiдкування, про всякi тайговi справи, що завжди так цiкавили цього енергiйного охотiнспектора i бiолога, а тим часом думав про щось iнше. В серединi розмови враз нахилився i, нi сiло нi впало, не в силi тримати те, що його гнiтило, тихим, розгубленим голосом поiнформував: - Все начальство виарештували... - i назвав iмена уповноваженого Наркомату зовнiшньо© торгiвлi, якому пiдлягала i ця iнспекцiя разом з цiлою мисливською галуззю, iмена дирекцi© "Дальзаготхутра" i навiть голiвки крайвиконкому та крайкому ВКП(б). - Та й взагалi... - i Вася Потаюк махнув рукою якось безнадiйно. Хлопцi не знали, що на цiм свiтi зайшла епiдемiя арештiв. I то не тiльки тут - в цiм кра©, - а й по цiлiй "шостiй частинi свiту". Та те ©х зрештою i не цiкавило. Лише було шкода цього, видно, славного, хлопця. Поспiвчувавши красномовною мовчанкою, вони йому виклали свою справу. Квапились полагодити та й iти геть. - Гаразд, - згодився Потаюк, вислухавши. - Тiльки ж... Бач, яка справа. Тепер новi порядки, все треба через НКВД. Хвилинку... Зняв рурку з настiльного апарата i, викликавши "комутатор НКВД", назвав номер. З кимсь привiтався... З кимсь говорив, викладаючи суть справи: - ...Знаменитий мисливець такий-то ("Зна╨ш? От i добре!"), ма╨ зобов'язання на експортну сировину таке-то, мусить мати конче зброю таку-то, а згiдно з зарядженням таким-то i таким, мусить мати дозвiл на купiвлю збро© i на користання, а через це просить... В рурцi клекотiло i клацало. Потаюк слухав i дедалi все бiльше супився. - Гаразд! - нарештi повiсив рурку злiсно i, збiгвши кубанку на очi, став бiля вiкна, дивлячись на фантастичнi вiзерунки, розписанi морозом на шибках. - Ось... Велять з'явитися самим... Iдiть, Грицю... Я вам напишу заяву, а ви подасте i чекатимете вiдповiдi. Тiльки не кажiть, що ви зброю ма╨те, а що збира╨тесь придбати, ясно? Скажете, пiд договiр обiця╨ ДК ОКДВА, вепрiв стрiляти... Зда╨ться, старий ма╨ такий договiр. Так? Я знаю. Отже - потрiбен дозвiл на купiвлю та на користання. Як питатимуть, чим полю╨те, називайте лише ту зброю, що на не© ╨ дозволи. Ясно? Дивись же, Грицю! Так повчаючи, Потаюк, написав заяву. - Ось це вiддасте там. Кiмната 133, другий поверх. Йти отак i отак. Та дивись там... (пауза). Потiм зайдете до мене. А нi - перекажеш батьковi привiт i... хай пильну╨ться. Ех... - потер брови мiцно, - дурний час! Чорт зна╨, що твориться. Ви там позвикали, як царi-господарi... Привiт Наталi©-каналi©. Скажеш, при©ду свататись... Пожартував. Потис руки, подивившись пильно Григорi╨вi у вiчi. Григорiй витримав погляд i посмiхнувся. Потаюк теж посмiхнувся. "Прекрасний хлопець! - майнула Григорi╨вi думка. - Боже! Теж мечеться людина..." - але не пустив i пари з уст. А Потаюк потер чоло, щось хотiв спитати, та й махнув рукою: - Ну то й паняйте... Хлопцi пiшли. Пiшли до НКВД. Григорiй: ступав поруч з Грицем, рiшений на зухвалий вибрик - на дерзку вiзиту. Так. А що ж! Якийсь чортик пiдштрикував: "Ану ж! Та що там! Подума╨ш... Чхать!!." НКВД мiстилося у величезному новозбудованому будинку на розi вулицi Калiнiна. Вiн огинав той рiг пiвколом i височiв шiстьма поверхами, ще не облицьований, червоний, але вже урядуючий. Бiля входу, пiдпертого могутнiми колонами, стояли вартовi, як iдоли, - в довгих шинелях, а назверх кожухи, тримаючи гвинтiвки з примкнутими багнетами навскоси, - зовсiм так, як на малюнках, що мали iлюструвати могутнiсть першо© в свiтi кра©ни диктатури пролетарiату. Григорiй пiднявся з Грицем сходами до вестибюлю. Iшов урочисто i воднораз зневажливо, замiтаючи слiд дохою, як катерининська дама шлейфом. Так пройшли повз вартових, що стояли закам'янiлi, як втiлення могутностi, та╨мничостi i караючо© невблаганности т. зв. "революцiйно© законностi". У вестибюлi Гриць зупинився, взяв Григорiя за петельки i притяг до себе. Цей тайожник, цей примiтивний i простолiнiйний хлопчина був чуткий, як вовк, як дикий, гордий, свободолюбивий горал. Подивився мерехтливими очима у саму душу i - вiдштовхнув: "Iди геть! Чекай на вулицi". "Чортiв Гриць!.." - Григорiй не був анi слабовольний, анi забобонний, - вiн не вiрив нi в чорта, нi в диявола. Але, вирiсши серед природи, вiн вiрив у iнту©цiю, у незбагненне вiдчуття, у вовчий iнстинкт. Постояв хвилинку. Подивився, як Гриць пiдiймався сходами вгору, i перемагаючи хворобливо-упертий потяг пiти iслiдом, пiти побавитись, пiдкорився отому товариському, лагiдному, але категоричному: "Iди геть!" Помалу повернув i вийшов. Пройшов сходами, замiтаючи дохою слiд, минув вартових i вийшов на вулицю. Минуло з пiвгодини... Минула година... Опанував неспокiй. Вiн крутився на розi i зрозумiв, як то недоречно, i що це може скiнчитись дуже зле, - крутитись на розi насупроти НКВД. Ну, зна╨те! Лiпше було йти нагору. Вiн поверта╨ться iде до схiдцiв i почина╨ пiдiйматися... Але тут вийшов Гриць. Чiпляючи за плече рюкзак, пiдморгнув: "Пiшли!" - i попростував собi, нiби й незнайомий. "Чортiв Гриць! Хто б подумав, що в такiм на©внiм, дикiм хлопчиську стiльки змислу i такту? Мисливець! Справжнiй мисливець!" А Гриць справдi почувався, як мисливець, нашорошений близькiстю хижого звiра - ходив по гранi мiж звичайним i небезпечним, ходив, як на ризикованiм полюваннi, обачливо, хитро... Тигролов! Хитро заскаливши око i посмiхаючись, пройшов мимо, лише кинув на ходу: "Iди збоку. За мною". Так вони пройшли квартал. Завернули направо. Потiм налiво. I завернули в охотiнспекцiю. Тут Гриць поклав заяву на стiл i вiдсапнувся: - Ху-у!.. Вiдмовили. От. - Таж... - навiть не здивувався Потаюк. - Ну, i? - I вiдмовили. Кажуть: "Не треба! Навiщо?! Полюйте так..." Потаюк помовчав, поводив нахмуреними бровами з-пiд кубанки i враз засмiявся iронiчно. А далi зайшовся смiхом весело, та: - Слухай, Грицю... А це хто з тобою? - Та це ж свояк один тут! Привiз я йому доху й унти. Свiй! - Добре, - i одверю посмiхнувся до Григорiя. - Так не дають, кажеш? - А не дають. - Кажуть, не треба? - заскалив око. - Авжеж... - Ну i чорт з ними, з дураками! Подума╨ш! Не менi вас з батьком учити. Ясно?.. Привiт всiм. Приготуйтесь добре до пантовки в цiм лiтi, при©ду комарi годувати. Все. Всi справи вирiшено. Попрощавшись i подякувавши за приязнь та перепросивши за клопiт, хлопцi пiшли. Ось так вони покiнчили всi справи i тiльки тепер згадали, що ©м хочеться ©сти. Де б його пообiдати? Мають вони повну торбу грошей, маючи i харчi в рюкзаку, але хочеться чогось гарячого. Хотiлося по©сти якось так, особливо смачно i особливо гарно, - не звичайно по©сти, а по-столичному, по-культурному. Хiба ж марно вони так здалека мандрували сюди?! - Знаю! - враз згадав Гриць. - Ходiм до японцiв! О! Дорогою Гриць розповiдав сво© пригоди в НКВД. I вони пiшли до японцiв. Десь на передмiстя. - Там, брат, такого начальства! Аж страшно. Я прийшов до одного, а ©х понасходилось там чоловiка з десять - почули, що з тайги, що "Сiрченко - знаменитий охотник", син "ще знаменитiшого Сiрка". Чортовi сини! Звiдкiля вони все знають? Бач, у газетах, пак, писалося багато! Та й у кiнi показували. Це вони один одному: "А читав те? А чув оте?! А бачив картину-журнал оту?! - I до мене: "Чи то все правда?" Я удаю на цвiту прибитого i: "Еге... Так... Не знаю"... А вони: "Бач, дикий зовсiм. Дiйсно - нi тобi культури, нi тобi газет, нi театрiв. Що ви там робите святами та вечорами? Мабуть, пиячите?!" - Так... - А скажи, чи не заходив хто до вас? - Нi... - А подумай, згадай. - Ага, заходив... - Хто? - i аж поприсiдали, хто на столi, хто на стiльцях. - Мiлiцiонер iз "Союззолота", торiк... - Нi, а тепер? Цього лiта, або восени, або оце взимку? Подумай. Я подумав: "Бурундуки ви дурнi, смугастi задерихвости". - Нi, не було нiкого. - Малад╨ц! - Авжеж... Так дуже просимо про дозвiл... - А в лiсi кого стрiчали, на промислi? - Та, крiм звiра, нiкого... Iдоловi душi! Що ©х так цiкавить? Ось так вони гомонiли зi мною з годину. Iнтересно. Та все навчали: - Як десь когось стрiнеш - розпитуй, хто вiн i що вiн, i пам'ятай. А як пiдозрiлий - повiдомляй начальство. "Яке?" - хотiв я в них спитати, але не спитав, лише притакнув. - Ну, от i малад╨ц! Ти куриш? - Нi... - А горiлку п'╨ш? - П'ю... Почастували мене горiлкою - якийсь квасок бабський, та все навчали бути пильним, уважним, плели про "гражданський обов'язок" та про нагороди за щиру працю. А заяву так i повернули назад: "Не можна!..". Чортовi вiслюки! I хто б це ©х справдi всерйоз просив про дозвiл! Та ми вiк прожили тут - в них дозволу не питали. То й питати не будемо. Або ми не хазя©... Розмовляючи, Гриць розмахував руками та пiдвищував голос, забуваючи, що вiн не в лiсi. Аж Григорiй мусив його отямлювати, те ще й брати пiд руку, - Гриць-бо не вмiв ходити по пiшоходах i не визнавав нiяких правил вуличного руху, - пер через вулицю наскiс i, якби не Григорiй, мусив би не раз за те поплатитися десь пiд колесами тягарiвок, що снували вулицями, як навiженi, ляскаючи ланцюгами. Так вони добрались до японцiв - цебто до японсько© ресторацi©, аж геть на передмiстi, що звалось У к р а © н с ь к о ю С л о б о д к о ю. Та Укра©нська Слободка iснувала тут з давен-давен, вiдколи iсну╨ сам Хабаровськ. Цiла ця iсторична Слободка i iсторична ©© назва вiдповiдають, як нацiональному складовi тих пiонерiв, ©© засновникiв, так i нацiональному обличчю ©© основних мешканцiв. Весь час тут мешкали (спочатку виключно, а потiм переважно) укра©нцi. З того краю, що ближче до центру мiста, стояла пошукувана ресторацiя. Хлопцi вломилися в не© опанованi вовчим голодом i окриленi надi╨ю всмак, та ще й екзотичними забаганками на©стися. Навiть той примiтив, що вдарив ©м у очi зразу при вступi, не збавив настрою. Ресторацiя виглядала надто вбого й примiтивно, - нiби десь в хатi у найбiднiшого старовiра! - Дерев'янi, немазанi i небiленi стiни випиналися ребрами колод, межи колодами натикано моху та клоччя. Простi лави попiд стiнами i простi дерев'янi суцiльнi столи, нiчим не покритi i такi, як в касарнi. Бiля дверей в другу кiмнату - японець. Тiльки й екзотики, що цей косоокий японець у бiлiм халатi. Напiтнiлi шиби сльозилися буйно, аж клапотiло з лонок. Хлопцi замовили в японця все, що ╨ в нього лiпшого. По якiмсь часi вбiгло китайча i поставило перед ними двi великi череп'янi миски. В них, нiби повiсма бiлих ниток, лежали густо змотанi тоненькi бiлi макарони суцiльним суво╨м, залитi юшкою. До тi© страви ©м не дано нi ложок, нi виделець, анi ножiв. Лише двi тонюньких довгих палички. Хлопцi вертiли палички, дивились один на одного i в миски i не знали, з чого початi© та й як до дiла приступити. Григорiй попробував був узяти тими паличками той бiлий моток, але вiн вислизнув i плюхнув назад у юшку. Знову - iзнову те саме. Гриць вирiшив, що вiн ма╨ бiльше сприту, але... результати вийшли однаковi. - От чорт! Та ми ж тут були, i такого нам не давали... - бубонiв вiн безпорадно. Мавши скажений голод, хлопцi сидiли в розпачi, дивлючись на тi бiлi суво© i не знаючи, як з ними повестися. Ану ж той япошка буде смiятися, вражий син, скаже: "От дикуни!.." Тим часом зайшло дво╨ китайцiв i сiли бiля другого столу, насупроти. Щось поджеркотiли мiж собою, а тодi з японцем. I от так само подано таких конопель в юшцi (далебi японець iншо© страви й не мав). Хлопцi нишком, але пильно дивились, що з того буде, тим часом розмовляючи собi. Китайцi повелися дуже просто i дуже швидко: надлившись над мискою i орудуючи паличками одною рукою, мов би удовженими пальцями, взяли ними за один край той бiлий моток i, пiднiсши його трiшки до уст, одним духом втягли всю ту мороку в себе. Тiльки кавкнуло. Так собi глитнули, нiби чапля жабу. А тодi швидко-швидко вертячи паличками, зробили з юшки водограй i втягували його в себе... Все. Решту висьорбнули, перехиливши миски. Пiдбадьоренi прикладом, хлопцi зробили з макаронами те саме. Вийшло несподiвано просто i швидко. Але з водогра╨м ©м не велося. - Е-е, Грицю! То ж треба тисячолiтньо© культури до цього водограю! Ба! Нарештi, спотiвши, хлопцi покидали палички i випили юшку навхильки. Китайча подало зелений чай у манюньких порцелянових горнятках, без цукру i безкоштовно. Але хлопцi не стали пить його. Розквитались i вийшли. Це коштувало всього лише... по п'ятдесят карбованцiв! - Теля!.. Теля можна купить!! - реготався Гриць, аж присiдав на вулицi Григорi╨вi теж було весело з тако© пригоди. Екзотика! А за екзотику платять! Тi палички щось коштують! Цю ресторацiю Григорiй охрестив "Таверна Дохло© Кiшки". Одначе голод - ╨ голод. Та ще тайговий, вовчий. Проблема на©стися лишилася нерозв'язаною. Хлопцi заходили ще до якогось буфету, - теж таверна. Там було повно, як у вулику. Але людей, а не ©жi. З ©жi був якийсь вiнегрет, горiлка "Анiсовка" та слизявi цукерки. Хлопцi взяли вiнегрету, по чарцi анiсовки й по порцi© цукерок. Завiдуючий буфетом - либонь, запопадливий збiгця з Бiробiджану - сам подавав великим панам. Хлопцi випили анiсовку, понюхали прокислий вiнегрет i покидали геть пiд столи слизявi, нiби помащенi соплями цукерки. Бр-р-р-р! Заплатили втридорога й розлюченi вийшли на мороз. Григорiй подивився на вивiску, насунув папаху на носа й довго не мiг пiдiбрати вiдповiдно© назви. Врештi назвав цю таверну "Таверна iменi ЛАВРЕНТI╙ВА". Гриць поцiкавився чому так, i що то за Лаврентi╨в, але Григорiй не схотiв поясняти. Пiди поясни цьому вiрнопiдданому, що не зна╨, хто в нього король, - та хiба вiн збагне, цей Гриць! I нащо йому те потрiбне. Хай собi Лаврентi╨в керу╨ крайкомом ВКП(б), - цей новiтнiй Муравйов-Амурський, - яке до того дiло Грицевi. Гриць ╨ пан й бог нетрiв, а Лаврентi╨в... затичка. Гриць його не знав, не зна╨ й не потребу╨ знати. В розпачi хлопцi зайшли до голярнi й поголилися, напудрувалися, посмiялися, дивлячись на себе в люстро - "ясно, чого тi дiвчиська очi луплять!.." Потiм пiшли i натрапили на гастроном, який вже були бачили вранцi, але забули. А в нiм - на казковi речi: на багатющi поклади вина, горiлки, кав'яру й шинки, шоколади, цукерок й... Боже мiй! - Хлопцi набили тим усiм повен рюкзак. Один i другий, той, що був у запасi, десь на сподi першого. Так нав'ючились, як верблюди, i вийшли на вулицю. На вулицi завечорiло. Туман стояв од морозу, а в туманi зацвiли лiхтарi, як кульбаби, оточенi морозяними нiмбами. В туманi хтось кудись бiг, квапився, - снiг верещав, скреготiв пiд ногами... Тепер йде про те, де б ©м прилаштуватися, щоб до тих накуплених розкошiв причаститися. В голову вдарила випита анiсовка, було так безтурботно й легко. Насупроти - через вулицю - щось грало, бряжчало, ухало... Насупроти був ресторан, сяяв освiтленими вiкнами, гудiв, як гнiздо шершнiв. - Ходiм!!! - скомандував Гриць, збивши папаху набiк. На вечоровiй вулицi було сизо й непривiтно, а там тепло, ясно i затишно. Гулять так гулять! Хлопцi пошелепкались до ресторану. При входi стояв - генерал не генерал - розцяцькований начальник. Оглянув хлопцiв i запопадливо розчинив перед ними дверi. Хлопцi ледве пролiзли в них, як ведмедi, чiпляючись дохами та рюкзаками за одвiрки. А за дверима ще бiльший начальник! З золотими лампасами й позументами, з золотими гудзиками, а борода, як у Скобелева. I де та борода зберiгалася двадцять рокiв!? Забрав у хлопцiв торби. - А тут пиво ╨? "Генерал" подивився на хлопцiв, пустив усмiшку в бороду й вiдповiв ©м ©хньою власною мовою: - ╙, ╨, хлопцi! I пиво, й горiлка, й баби... Давайте вашi ризи. Господи прости, оце кожухи!!! Почепив "ризи" на гак i видав хлопцям нумерки. Ще й показав рукою, куди йти. Не генерал, а, можна сказати, дiд мороз в генеральськiм мундирi. - Звiдки, дiду? - не втерпiв Григорiй, причiсуючись. Дiд хитро заскалив око й нiчого не сказав, - широко вiдкрив перед хлопцями дверi. I хлопцi ввiйшли. Нi, впливли... Все, що було в ресторанi - танцювало, пило, курило, грало, - все обернулося. Веремiя фокстроту на хвильку припинилася. На цьому тлi станцьованих, засмоктаних, блiдих облич i постатей два гостi виглядали, як люди з iншо© планети, з якогось iншого, геро©чного, а не такого задимленого, смердючого свiту. Так, нiби зiйшли з екрана персонажi якогось цiкавого геро©чного фiльму. Два пiрати чи два ковбо©. А чи посланцi досi незнаного царя тих, оспiваних, але так i невiдомих уссурiйських нетрiв. Найбiльше привертали увагу (попри все екзотичне вбрання) обличчя, нiби викутi з червоно© бронзи, а потiм в них вставлено очi, що вражали сво©м блиском i зосередженою силою. Гриць ступав так, як по кедрачу, не звертаючи нi на кого уваги, - дивився примруженим оком понад головами - шукав, де побiгло... Диригент енергiйно замахав паличкою, фагот загавкав, мовби пес, назустрiч, все пожвавiшало, але нiхто не танцював, - нiби на честь новоприбулих. Дами змiряли очима сво©х партнерiв i одвели ©х швиденько - зрiвняли... Хтось з мужчин, пiд'юджуваний iнстинктом самця, сказав якийсь плаский дотеп, хтось засмiявся... А хлопцi дiйшли до середини, не звертаючи нi на кого уваги, так, нiби вони в лiсi, зупинились, вибираючи мiсце для табору. Навiть не бачили, як котрась з тих голоспинних бабiв стрiляла до них очима, смiючись дзвiнко. Ба, так, як у скелю. "У, ведмедi!" Аж тодi Гриць зареагував, простуючи за Григорi╨м до вибраного мiсця: - Чув?.. То либонь про тебе... I чого це нас усi дiвчата називають ведмедями? Вони вибрали собi порожнiй столик бiля вiкна й зручно розсiлися. Пiдлетiв гарсон. Джаз-оркестра заторохкотiла, завихляла танго... Григорiй поклав поданий прейскурант догори ногами: - Вина карафку!.. Горiлку двiчi!.. Кав'яр двiчi... Оселедець з оцетом двiчi. Бiфштекс двiчi. Капусту з цибулею двiчi. Я╨чню по п'ять я╨ць з салом двiчi!.. - не спитав, скомандував. Гарсон вилупив очi: - Все подавати зразу? - Будь ласка, все зразу! - ╙сть!.. - подався, й вже чути десь за буфетом його веселий, бойкий голос: "Вина карафку... горiлку двiчi... бiфштекс двiчi... двiчi... двiчi..." ! Сперш гарсон примчав вино й горiлку. Але хлопцi не доторкнулися, слухаючи, як у них всерединi грали гобо© й нiби вовки дерли пазурами, нетерпляче ковтали слину. Гриць блукав очима по залi, що закрутилася у веремi© танго, на дiвчат з голими лiктями й спинами й не реагував, - "©-i-с-ти!". Григорiй дивився в картку, що звалася прейскурант, читав ©© знiчев'я й згадував студентськi роки в Ки╨вi й сво© студентськi жарти: дурiючи в ресторанi, вони отак брали прейскурант (тiльки там вони були писанi од руки) й дописували в меню: пiсля - "Стерлядь в марiнад╨" та "Омлет по в╨нгерскi" писали - "Лошадь в яблоках", "Гi╨на огненная со льдом"" i так далi... Так доповнювали меню й ставили його знову на стiл для втiшного дивування спантеличених клi╨нтiв. Безжурнi студентськi роки! Гарсон примчав на велетенськiй тацi гору тарiлок з стравами й без страв... I загуляли хлопцi... Випили по чарцi - й налягли! Дiйсно, як два ведмедi. А вже як втишили голод - свiт прояснився. Гриць не мiг вiйти з дива, що воно робиться! Як тi сукенки тримаються на тих дiвчатах. А головне - чого то вони так ходять вихилясом, затискаючi© ноги межи ноги? "Дрочаться..." - вирiшив вiн по простотi душевнiй. Все навколо ходило ходором. Веремiя звукiв i дiвочих грудей, нiг, розмальованих губiв, набiлених крейдою носiв, сухозадих кавалерiв... Верещали банджо, як кози, нi, як козли весною, ухкав трамбон, нiби роздрочений вепр, а хтось вистукував паличками, нiби за╨ць лапами, змагаючись з клюйдеревом, щось свистiло, щось видзвонювало... Диригент вимахував руками й ходив вихилясом, i всi музики з ним. Було таке вражiння, нiби вони перепились й виробляли здуру, що кому забрело в голову, ще й пригукували разом. А публiка шалiла, притупувала обцасами, приляпувала пiдметками... Й все те крутилося в шаленому, божевiльному, розпутному ритмi, тручись одне об одного. Григорiй дивився - й дедалi бiльше супив брови, - на нього насувалась чорна хмара. Пiдлетiв гарсон - хлопцi замовили ще вина, замовили пива. Пили... Замовляли ще якiсь страви... Хмiль ударив у голову. Гарсон поставив на стiл якусь споруду. Двi. На нiкельових пiдставках горiло син╨ полум'я, а над ним щось шкварчало, накрите нiкельовими покришками. Гриць чудувався: "От смiшно!.. Вiн такого не бачив ще. Смiшнi тi городяни - на тацi вогонь продають". Насупроти сидiло якихось дво╨ дiвчат за столиком, вп'ялися в хлопцiв очима. Замовили собi чорну каву, сьорбали ©© потрошку й так сидiли. Дивилися як завороженi. Одна робила очко уперто, але без наслiдкiв, - хлопцi не помiчали зовсiм. Друга - навiть очка не стро©ла, - дивилась вогкими, широко одвертими, не то здивованими, не то захопленими очима й зрiдка пiдносила до уст каву. Iнших дiвчат - всiх, якi були в цiй залi - хтось запрошував до танцiв, хтось до них залицявся, всi вони танцювали з партнерами, а тодi блiдi й щасливi сiдали до столикiв - ©ли, пили, смiялись, i знову схоплювались, i знову танцювали. А тодi з партнерами десь виходили... й поверталися ще блiдiшi. Лише цих дiвчат нiхто не запрошував i нiхто ©х не помiчав. Грицьки теж. Вони собi пили й замовляли всякi витребеньки, як от консервованi абрикоси або краби... Розпалений вином, трiшки захмелiлий Гриць смiявся, одкинувшись на крiслi, як не знати який пан: - От цирк!.. От би це до нас туди, у лiс, усе, га!? Йому вже дво©лося у вiччю од всього видовища. Розпалений тим видовищем, такою силою дiвчат напiвоголених, звабливих, небачених, вiн широко роздував нiздрi, як молодий олень, iскрив очима й смiявся. Сам не знав чого. Смiшно!.. Григорiй натомiсть сидiв понурий. Вино не вступало йому в голову. Вiн пив i лиш все бiльше хмурнiв. Не сп'янiв, нi, дивився на ту веремiю, на оголенi плечi й груди, на щасливi посмiшки, на обiйми, на всiх тих "володарiв життя", володарiв цих напiвголих дiвчат та бабiв, дивився на всiх тих парованих i непарованих, i в серце заходив жаль. Дивився собi всередину, й було там нiби на пожарищi, i так, нiби йому хтось наступив чоботом на самiсiньке серце... Наливав горiлку й пив. До нього хтось кинув паперову квiтку, вiн не звернув уваги. Хтось залицявся через третiй столик... Байдуже. Замовив коньяк, пив. Але хмiль щось не брав. Натомiсть брала туга, брала серце в лещата. Дивився на всi тi обличчя мальованi, на все те претензiйне, засмоктане зборище, на ту виставку жiночо© краси й вроди та мужесько© пихи i гонору - i зцiплював зуби. Понурий, налитий болем i презирством запереченням. Його стоптано, випхано геть а життя, викреслено. I хто?!. Перед ним вихалась хтива веремiя людського спiтнiлого, фарбованого i пудрованого м'яса. Будiвники i реконструктори свiту! Згальванiзованi спиртом iмпотенти, творцi iмперi©! Аристократiя! Сучасна аристократiя! Пани становища... Володарi... Мотлох!!! Всi цi ляльки, всi цi кралi й ©хнi альфонси - личкованi командири, й якiсь надутi "вiдповiдальнi", i якiсь претензiйне вбранi "а-ля ╙вропа" суб'╨кти - все це мотлох, що вихав по залi, затисши сво© худосочнi колiна межи жiночi. I всi тi заслиненi, заялозенi панни i панi, з синцями пiд очима, з'©денi алкоголем, розпустою, парфумами i люесом... В джазовiм вихорi вчувавсь Заливай... Гавкав радiсно, схвильовано. А до нього срiбними дзвiночками озивався дiвочий голос... Наталка! Стояла на сонячнiй кладцi i, пiдставивши обличчя пiд слiпуче сонце, смiялась загонисто, буйно... Вже не ревiла оркестра i вже нiкого не було - то ревiв водоспад, а над ним у веселковiм ся╨вi стояла Наталка. Горда, як королева; буйна, як вiтер; радiсна, як сонце; мерехтiла очима i смiялась, закинувши голову, махала рукою туди, до вершечка кедра... Королева!! Ось вона справжня, свавiльна, i горда, i прекрасна, як богиня... I чиста, як богиня. Його королева! I... не його королева. Його бiль. Його туга... Оркестра увiрвала i знов випливли блiдi, спiтнiлi обличчя, захеканi, безглуздi. - Маестро! фокстрот!! - гукав хтось на всю залу. Знову зiрвалися пари, i знову гула веремiя. Григорiй наливав i понуро, задумливо пив. Вiн був далеко звiдси з сво©ми думками, з сво©м болем. Котрась пишногруда, розпалена вином i хтивими танками, пiдбiгала до хлопцiв i, граючи очима, дерзко запросила до танцю. Стояла, вихаючи стегнами... Григорiй лише глянув на не©, потiм на Гриця: "Пiди, Грицю". Гриць зареготався. Лише вiд одно© думки пiти оттак гоцати з такою от - його напав смiх. - Нi, нi... - буркнув, стусонувши Григорiя пiд столом. А пишногруда не зводила очей з Григорiя. Зустрiлася з його счима. Спершу моргала, потiм перестала, очi зробились великi... Нарештi не витримала i втекла, струснувши плечима, як од морозу. Тiльки тепер Григорiй звернув увагу на дiвчат, що сидiли насупроти, що пили свою вбогу каву. Коли пишногруда подалась геть, вони перезирнулися i засмiялись - одна радiсно, вголос, друга - про себе. I пасли очима за хлопцями. Григорiй знiчев'я одним оком почав спостерiгати ©х. Дивився, як вони сьорбали каву. Обидвi вродливi. Одна - бистроока i так зачiпала бровою, грайлива; друга - смутна. Обидвi витомленi, змарнiлi. Десь видно зле дiвчатам живеться. Тож сьорбають каву, бо нi за що повечеряти. Стареньке вбрання на них було вже цероване-перецероване. На ногах стоптанi грубi черевики - вони ©х ховали пiд стiльцi. Одна в потертих простих панчохах, одна - в хлоп'ячих шкарпетках, голi литки теж ховала пiд стiльцем. В такiм убраннi нiхто ©х i не просить до танцю. Та i якiсь вони тихi, не стильнi тут, як селянськi дiвчата. Раптом Григорiй уловив фразу... I враз зринув у пам'ятi ешелон, набитий дитячим плачем i материнським розпачем, i тi етапи... i та пiсня про "горiховий листочок", вся та нужда на колесах... Дiвчата, говорили укра©нською мовою! I так, нiби хто врiзав батогом по серцi, нiби обухом по карку: Та це ж вони!!! - дочки розкуркулених батькiв, розкиданих по Сибiрах! Це ж вони, втiкаючи, рятуються! рятуються вiд голоду й холоду, вiд безправ'я i смертi, - рятують життя цiною краси i молодостi, цiною честi i материнського щастя... Григорiй глянув пильно дiвчатам в обличчя. Вони зрадiли, закивали до нього привiтно, силкуючись бути звабливими, гарними, безжурними i на все готовими... Лише , в одно© - смертельна-смертельна втома, яку вона не в силi перемогти, а в друго© - очi горять хворобливим блиском. Гриць уже нiчого не хотiв, але Григорiй покликав гарсона: - Вино! Двiчi кав'яр! Двiчi бiфштекс! Двiчi кава i тiстечка... Грицю, не пишайся так! Гриць смiявся замрiяний. Йому вже все тро©лось в очах, i вiн собi посмiхався, мандруючи десь думками, там, в iншому, сво╨му свiтi... Оркестра шалiла, гупала, дзижчала в шаленому ритмi. Дiвчата, що були повеселiли, знов знiтилися. Григорiй, замiсть пiдсiсти або покликати, дивився на них похмурими очима i мовчав. Вони бгали пiд себе ноги i, похнюпившись безнадiйно, проводили тремтливо плечима, втягали голови в плечi, либонь, при думцi про лютий холод надворi i десь "вдома". Бистроока одвернулась до вiкна, закусивши губу, i в очах ©й були сльози. Нiхто-нiхто ними не цiкавиться... Кава стигла. Пiдлетiв кельнер з густо заставленою тацею. Григорiй кивнув на дiвочий столик... I враз столик запарував, заряснiв на©дками, чарками, тарелями. Дiвчата широко одкритими очима подивились одна на одну, а далi замерехтiли ними на Григорiя розгублено. Тодi Григорiй, що досi говорив до кельнера по-росiйському, промовив, як то часом батько до дiтей, суворо, iз зле прихованою ноткою жалю: - Вечеряйте... - i додав: - Та не лупайте на мене так очима. В бистрооко© очi запливли туманом. Вона закусила губи, напружуючi© всю силу волi. А далi не витримала i, схилившись до подруги, нагло вибухла у не© на грудях буйним плачем. Григорiй рипнув зубами. Зцiпив ©х до болю. Вибух раптово©, несамовито© лютi струснув ним. Йому хотiлося враз ревнути дико, скажено, схопитись i потрощити все! - поламати стiльцi, побити на цурки люстра, порозкидати фаготи й гобо©, поперекидати столи... Порозганяти все геть... В очах йому потемнiло вiд нелюдського напруження, - тримав нерви. Лише зiбгав скатертину конвульсiйним рухом руки i, либонь, переламав виделку, що потрапила в засяг долонi. В жилах гуготiла кров... I гуготiла зала... Крутилась вихорем... iшла перекидя... десь кигкотiли гобо©... Ревiв водоспад... Дзвiнко розсипалась смiхом Наталка, викликаючи луни, а навколо не© стрибав i гавкав, як фагот, Заливай... Григорiй прибрав себе до рук, згадав, що по©зд ма╨ бути десь у першiй годинi ночi. Було 11. Гриць хотiв ще пити. Дебелий хлопець мiг зрештою жлуктити, мов кiнь, але Григорiй не дав. Одначе сам хотiв упитися, одурiти, щоб нiчого не пам'ятати, не чути, не бачити. I вiн вiдчував, що потроху наближа╨ться до того благословенного стану. Йому вже здавалося не двi дiвчини насупроти, а чотири. Посмiхнувшись, вiн пiдкликав кельнера i замовив чотири рази консервованi абрикоси. Дiвчата привiтно кивали головами, були повеселiлi. Бистроока цвiла, як мак. "Як здаватиметься вiсi