лянув на покiйницю i пита╨: - Що в не© в руцi? Вiн i лiкар, нахилйвшися, з трудом розняли пальцi мертво© i взяли зошит. Лiкар розправив його i чита╨ вголос: "Зошит ученицi... Олени Катранник". Помовчавши, вiн додав: - Найдорожча рiч була в матерi вiд покiйно© донi, мабуть, остання, вся оплакана: з нею i смерть... Вiн опустив очi; вiдвернувшись, пiшов, нiби прислiплий. Саме тодi вдарив дзвiнок, i всi поспiшили до вагонiв. 28 Вертаючися через бур'янистi садиби, хлопець почав збирати старi кiсточки з ягiд. На аркушi бляхи, покладеному зверх двох'цеглин, рiвно прогорнув ©х, а внизу розвiв огонь. Смаженi кiсточки зробилися крихкi i смачнi зернятами. ╞в ©х, як лузають насiння - одну по однiй. Частину зоставив на другий раз, бо зробився скупий собi самому i також передбачливий, мов старичок або вивiрка. Але скибку вiн опожив! - спожив, бачачи, що хлiб висох i зачав черствiти. Скоро пропаде, - то краще вже пiдкрiплятись, поки можна. Помiтив: коло низького пенька, вiд спиляних ворiт, незакле╨ний лист бiлi╨ на бур'янi. Село i вулиця, район i округ названi вiрно, але прiзвище iнше, Кантарик. "Як вони не бачать? - диву╨ться хлопець.- Це ж не нам, а старим коло перехрестя; я однесуi" Довга вулиця - нiби в снi. Бiля того двору, де жив шкiльний товариш Дмитрик, що помер вiд сухот, збереглася частина огорожi. Там став бородатий чоловiк з торбою i пробу╨ хвiртку вiдчинити, але не може: руки не слухаються... "Це Петрун, батько покiйного Дмитрика", - впiзнав хлопець. Помагаючи, вiн вiдкрив крючок на хвiртцi. А бородань не входить; не може нiяк. Подумав тодi хлопець: "Такий наш тато був слабий; ми б до хати ввели, якби ранiш побачили". Вiн вчепився Петруновi в рукав i пiдсобля╨ рушати до дверей i через сiни, i аж до лiжка довiв, де той лiг, мов тяжко хворий. Увiйшла його жiнка, маючи зiлля на руках, i загомонiла з порога: - От i прийшов! От i добре, а я вже сон стратила: все жду - прислухаюся. - Прийшов, та бачиш, який: не ввiйду в хату, - хлопець тягнув. - Аби дома був, i поправишся. - Менi б трохи хлiба. Ось, вiзьми грошi, всi, що зосталися, пiди, де-небудь купи: хоч трохи. Бо пропадаю. Взяла вона грошi i, виходячи, попросила Андрiя: - Побудь тут, - я скоро вернуся! Пiшла i довго не було ©©. Чоловiк дрiмав. Коли ж вернулась вона, то тримала пляшку, в хустинi загорнуту. - Що це? - вiдкривши очi, спитав Петрун. - Не бачиш хiба: горiлка. - Як, горiлка? Навiщо менi? - Випий, так радять. Бiльше нiчогiсiнько в продажi нема! Тiльки горiлка. - Менi хлiба, бо гину, а ти горiлку принесла,- навiщо? Жiнка мовчить. - Навiщо ж грошi перевела, останнi?! - гiрко докоря╨ Петрун.- Голодному випити ©©, зразу смерть, як вiд отрути. - Так нiчого ж нема нiде в цiлому селi, - вiдказу╨ жiнка, - хто верта╨ться, всi беруть горiлку, кажуть: помага╨, бо хлiбна. А при дорозi, бiля сiльради, дво╨ мертвих лежало, мати i дитина. Мабуть, вони здалеку. Кропива пожована в ротi, в не© i в дитини, вiд того потру©лися. Зразу видно: такi доходяцц, що ©м би нi хлiб, нi молоко вже не згодилось. А горiлка ж не з кропиви, - вона з чистого хлiба! - Всi мруть i менi пора, - промовив Петрун. - Пiдождiть, я принесу скибку! - сказав хлопець. Вiн вернувся додому i, розв'язавши торбинку знов, почав ножем розмiряти на скоринi: скiльки кому. Спершу подiлив на три рiвнi частини; потiм передумав, бо матерi належить пайка найбiльша, а сам з'©в недавно шматок i ма╨ останок коржа, через те зоставить собi окра╨ць. Врiзавши хлiба, знов загорта╨ в папiр i виносить пiд пахвою. Коли прийшов до сусiдiв, господиня обмивала моркву, а Петрун ©в; ©в жадiбно, хрумкав i затинався. Побачивши хлiб, так i простягся десятьма пальцями по нього. Взяв i все примовля╨: - Оце спасибi, хлопче, спасибi, ти пожалiв мене! Я чую: з'©м хлiба, хоч скибку, i видужаю. Горiлка i морква не поможе. Хлiб - це менi лiкарство. Ну, спасибi, - колись i я тобi поможу! Справдi вiн споживав хлiб, як цiлющу живнiсть, тримаючи обома долонями так, що нi крихта не просипалась додолу; скiнчивши, сказав: - Слава Богу, я з'©в хлiба! Став тихий, зразу лiг i зразу запався в нерушимий сон. Коли хлопець виходив з хати, господиня дала декiлька морквинок. Тiльки вiн за порiг виступив - згриз ©х, як за╨ць: такi смачнi! Навпростець прокрадаючись, понiс лист до Кантарикiв. Крiзь дверi, трiшки прочиненi, видно немiчних старих, що сидять бiля стола. - До©мо замiшку, - обзива╨ться дiдок, - i так менi буде, як Олефiрцевi; його внуки розказували... Гудiла хуртовина, а вiн лежав на холоднiй печi i думав словами вголос: от якби вийти на дорогу i побачити мiшок грошей, цiлий мiшок, по п'ять карбованцiв бумажки; i купити всього: печеного хлiба, бiлого i житнього, i борошна - пекти млинцi, i м'яса телячого - в борщ або смажити, i таравi, молока, цукру i всього, всього... Олефiрець думав голосно, а голоднi внучата сидiли на полу i слухали, як вiн перебирав добрi харчi. Так вiн i вмер. Бабуся промовила: - До©мо щавель з тирсою, тодi - все. - Коли б продержатися кiлька тижнiв i дiстати молодо© картоплi, ми б вижили... - Бiда, всiм бiда, i годi! - сказала стара. - Або на Воронiжчину, вимiняти борошна й олi©. - Мiняти нема на що. Дiд лiг на ослiн i, стрепенувшися, важко зiтхнув i задеревiв. - Що тобi?! - скрикнула стара, але встати неспроможна: пробу╨ з натугою i зразу ж, здригнувшись, хилиться головою на стiл i осува╨ться - перекидаючи стiлець, пада╨ на долiвку. Хлопець, що вже бачив покiйникiв, змiг визначити в думцi: "Вмерли! Обо╨!" - але, як попереду боявся зайти в хату, то тепер жахливо перелякався з несподiванки, аж плечi тремтiли. Впустив лист коло порога i тiкав. Йому здавалося: сам вiд кволостi впасти мусить i вмерти на мiсцi - в одну мить. Пiсля того дня страхався пiдходити до чужих дверей. Здичавiв, бувши весь час наодинцi. Дожував корж i хлiб, сплiснявiлий весь. Мiж бур'янами ввижався дiд з каменюкою i нiби шелестiв шепотом крiзь тишу: "Тут не ходи, бо зарiжуть!" Як звiрик, став хлопець чуткий до шумiв i вiд кожного тупоту чужих крокiв потихеньку вiддалявся в хащi, уникаючи всiх. Випивав колосся, що почало наливатися; розсмакувавши, зрадiв дуже! - цей харч не вадить. До колгоспного поля пiдповзав непомiтно i швидко, мов ящiрка. Скоро шанька, туго прив'язана при боцi, вже вiддувалася i набирала ваги, - тодi сiренькою тiнню вiн зникав серед бур'янiв i нехворощi. Зернини ставали смачнiшi i споживнiшi, коли смажити на бляшанiй накривцi, хоч потiм пiд грудьми дере. На©вшися, вiн швидко запивав водою, але вiд того обважнювало живiт. Зварив воду - i враз полегшало пiсля пиття. Спробував кашу зготувати, але вона розлазилася i пiдгорала; хоч i в такому виглядi - ©стiвна. В покинутiй садибi натрапив на торiшню грядку: трохи бурячкiв, перемерзлих i дрiбних; видно, господарi ви©хали i вона зосталась невибрана. Викопав ломачкою i перенiс додому: про запас. Голодуючи без кiнця, запопадливий став i пожадливий на знахiдки, а також дивно гострозорий до них, мов птах. Нiчого проз очi не пропускав, де що траплялося: чи торiшня макова комiрка, коли зломлена застряла в травi, чи стара сливова кiсточка: брав i приховував на дворищi або в хатi. Iде, нiби не придивляючись, проте, вже з iнстинкту, збуреного бiдою, помiча╨ навiть потлiлi зернини на землi. Не хотiв нiкуди з села вiдбiгати - боявся, що тiльки вiн помандру╨, якраз тодi мати вернеться i, не заставши його дома, знов поспiшить на розшуки. На столi весь час лежав аркушик: "Мамо, я тут, зараз прийду!" Журився невиразимо, що нема╨ мами i нема╨. Згубив днi, ждучи, i не знав, коли будень, коли празник. Навколишнiй свiт став весь як одна сторона: чужа i ворожа, а вiн, Андрiй, i його мама, i сусiди, що живi тримаються, - друга сторона, в яко© втрачено мир з першою; треба стерегтись на кожному кроцi. Одного ранку хлопець ворушився мiж бур'янами в садибi, шукаючи решток старо© городини. Серед заростi, серед гичi - потворно© i жорстко© - побачив квiти: з бiлими промiнцями вкруг i охристими очками посерединi. Вириваючи бадилля, вiн захопив також листочки м'яти, - вмить пронiсся могутнiй i та╨мничий пахощ: такий милий!.. Мама завжди збирала м'яту i вiд того хустка ©© проймалася чародiйним духом, незабутнiм довiку. Хлопець мало не заплакав вiд спомину. Продзвенiв джмiль, бiлявий i дрiбний, але з гарною мелодi╨ю - кращою, нiж вiд сопiлки. Довго на сторони вiявся, i невiдомо де була його домiвля. Раптом, коли хлопець вирвав кущ мишiю бiля горбика, знизу сотнею голосiв задзижчало: в гострiй тривозi. Через хвилину з'явився другий джмiль - з дверей, що темнiли в сiро-брунастiй травi. Кружачи, розглядав горбик, мов iнженер або архiтектор, посланий вiд управи мiста обстежити шкоду, заподiяну землетрусом. Спершу гудiв довкруг свого порога, потiм - далi i далi: над лисиною, звiдки вирвано мишiй, натрапив на свiжi листки i, вплутаний мiж ними, впав додолу. Деякий час метушився при землi; злетiв i, серед стеблинок, подзижчав - подряпався лапками. Трохи лiз, трохи крилив, поки вибрався наверх, тодi знов покружив широко. Мабуть, не знайшовши надто загрозливо© змiни на свiтi i вияснивши, в чому справа, вернувся в гнiздо: повiдомити спiвгромадян. Хлопець пожалiв убогi iстоти i вiдiйшов, не розорячи ©хнього життя. Того ж дня, коли обмив тарiлку i поставив на ослiнець до вiдра, - перед очима спустився з стелi павучок; малий, мов мачинка. Побув на вогкiй поверхнi тарiлки i знов подався в височину; дрiбно перебирав лапками: змотував незриму ниточку. Все частiше вiдчував хлопець, що в свiтi не сам. Почав пильно приглядатися до кожного iснування: метеликiв, жучкiв, мурашок. Наймилiшi птахи - такi чистi i швидкi, жвавi, пильнi i обережнi; вони належать височинi, де нема бруду, а тiльки блакить, хмари, сонце, дощ, блискавка, райдуга, вiтер. I також мають голос, що нiби прозорий; обзиваються однi до одних, i вiд того висоти перестають бути такою нiмою пусткою, як низький обшир села в бур'янах. Пташки, мирно погойдуючи галуззя, креслили дзвенющi рисунки окликiв; перелiтали мiж листками, барвiючи пiр'ям, i обкидали круги над решткою саду, що обернулася в невеличкий пташинник. Там зачали звивати гнiзда. Хлопець боявся, що вони покинуть свою оселю, коли вiдчують його доторки або часто бачитимуть його поблизу. Вiддаля спостерiгав: як вони через певний час вертаються до гнiзд i господарюють. Одночасно ж прикрiсть затьмарила життя на багато днiв. Вiн пiдповзав до колоскiв, за звичкою - сам, окремо вiд всiх. Але шукачiв набиралося все бiльше, коли зерно почало дозрiвати. Також зиркання i напади сторожiв ставали гострiшi i лютiшi. Одного дня, коли знов зловлено "колоссяника", два його спiвучасники задихано проповзли мимо хлопця i, спинившись перевести дух, стиха повели розмову, що чорною журбою обгорнула серце. - Скидан пропав!.. - I вчора судили одного: десять рокiв дали. - То зарiзi - Слабий вiн, як i Скидан, десять лiт йому - труна в сибiрськiй кризi. - Нещасний Скидан... - Сторожi нахвалюються, що всiх переловлять. - Чого ж? Вони здоровiшi. - I то дивися: за жменю колоскiв, наших же колоскiв - могила. Де це видано? - Уже не наше. - А так; уже - бiсове! - Бiсове чи совiтове: все напасть. - Взяли харч i душу беруть. Дядьки проминули, а хлопець принишк до сiро© крихкувато© i легко порозколювано© поверхнi землi, при корiнцях пшеницi: серед ©© струнких рядiв, ними притiнений, пiд колосками, що многiстю похилялися i шелестiли. "Хто ж тепер витрима╨ в лагерi десять рокiв? - жаха╨ться хлопець. - Я вмру". Виразно уявля╨ морознi снiговища, де женуть людей, зовсiм хворих, приречених на загибель пiсля голоднечi. З того часу подво©в обережнiсть. Супроти всi╨© ловити на люднiсть по широкому степу, в пшеницях i житах, скрiзь прибувало не менше виснажених, а щотижня бiльше. Там i вмирали; однi до спожиття здобичi, другi - вже по нiй: такi смертельно помученi, що, на©вшися, конали в лютих болях. ©х обличчя, скривленi, мов на кутнях, страхають вишкiреними зубами. Все частiше хлопець, повзучи до колоскiв, бачить покiйних. Поле моторошне. Стемнила також навiсна журба з передчуттям, що крають серце, - хлопець мiсця собi не знаходив. Оточення нiби розкрилось несвiтськiстю, складеною з неколiрного полум'я: дихати в очi, якi бачать тiльки степ, землю, хмари, коли душа сприйма╨ ©х, мов одну неозориму завiю, i треба жити серед не©, хоч нестерпно мучить. Вiн терявся чуттями; виносив колосся, мов пропасний. Звикся з сво╨ю пусткою. Але хворiсний смуток приходив до нього, i не розраджували нi пташки, нi комахи; зда╨ться, мiг би впасти ницьма i кричати з вiдчаю, плачучи i б'ючи кулачками землю. Це проходило; якщо ж не зовсiм розвiювалося, тодi вiн, щоб забути бiль, мандрував через село, але обережно i з нашорошенiстю, мов крiзь тигрячi хащi. Раз, в надвечiр'я з широкими i бистрими хмарами, що вели тiнi по зарослях, - коли вiн брiв проз сусiднi хати, його помiтила тiтка Петруниха; звiдкись верталася додому, несучи клуночок. - Куди це ти зiбрався? Вiн мовчить: не зна╨, що сказати, i вже вiдвик вiд розмови. - Ходiм до нас! - сказала тiтка, а потiм, бачачи, що вiн недовiрливо поблиску╨ на не© ямкуватими очима, додала: - Не бiйся, ми нiкого не ©мо! Сьогоднi в нас борошно: балабушки пектимем. Вiн заходить до Петрунiв. Ще господар недужий - довго виболю╨ пiсля свого вмирання, але вже говорить значно жвавiше, нiж коли прибився в село. - Як же ти живеш? - пита╨ хлопця. Той тiльки плечима знизу╨ i не може слiв знайти; зрештою, вiдповiдь сама приходить: - Колоски... - Ой, бережися, хлопче, з ними! - в Сибiр поженуть, там i замерз. - А тут не пропадають? - втрутилася господиня.- Повно покiйникiв на колгоспному. Одноосiбнi латки дальшi, туди менше хто лiзе, а й там разор. На нашiй нивi мало зосталося: кiлька снопикiв. - Там не рвав! - раптом виголосилося в хлопця з уст. - Добре робиш, - хвалить Петрун. - Iз тих нивок тiльки й порятунок наш. А колгоспне, то все грабоване, i пiде кудись, як у прiрву. - Подивися: борошенце з того зерна, з наших снопикiвi - сказала господиня до гостя. Вона спекла балабушки i стала годувати хворого, що показавши ©й очима на хлопця, мовляв, i його надiляй, споживав i просив: - Ще! Неси ще! Але, боячися, що вiн умре, коли не ©стиме розмiрно, господиня вiдрiзала: - Вже нема, пiдожди трохи. Хлопцевi подарувала хлiбчик - бiльший вiд iнших. Вимовивши: "Спасибi!" - гiсть про все забув; миттю вийшов з хати i попростував бур'янами, де найглухiше. Гостро оглянувся навкруги, вмостився i почав ©сти. Вiдкушував i ретельно жував, жував i одночасно нюхав, бо такий гарний пахощ хлiбний; пильно пiдбирав губами навiть найменшi, мов квiтковий пилок, крихти з вiдкушеного мiсця - боявся ©х згубити. ©в i весь час в душу вбирав пахощ: iз сухiстю його i теплотою, чистий i добрий, вiд малого хлiбця, такого бiлого, як була колись недiльна сорочка. Все з'©в i скоро вiдчув, як посильнiшало дихання в грудях - вiд самого спожиття хлiбця: кругластого, хоч iз кутиками, i такого свiтлого тут, як тiльки одне сонце, що часом погляда╨ мiж бiжучими хмарами. Також - як щось дужче вiд сонця: над всiм свiтом, але вже того вiн не мiг збагнути, нi уявити, лише тихо i слабо вiдчував; i лише згадував мамину ласкавiсть, утрачену для нього. Потiм, бродячи кволою тiнню серед сво╨© пустки, нездатною навiть рити городи кописткою як слiд, вiн уже знав, що в одному мiсцi всi╨© ворожо© довколишностi до нього добрi. Часто, в переходах через хащi, вiн окреслював круги, близькi до тi╨© хати. Дивився здаля, сам непомiчений, як дядько Петрун молотить. Снопи, що тiтка пов'язала, були - як вiники. Господар коло них сто©ть, заточуючись вiд слабостi: не може вдарити цiпом. Тодi нахиля╨ться з тяжким зусиллям i переносить снопи до стiни, а там, обпершись плечима об не©, молотить - ледве б'╨ цiпом; i видно, бо©ться впасти вiд власного руху. Хотiв хлопець вийти з бур'яну в помiч господаревi, але не насмiлився: "Подумають, на ©хнiй хлiб iду"; i сам був слабiший вiд господаря. Вже не то що боявся, а бiльше дичився, вiдлюднiвши, як вовченя. Непомiтно вiдступив вiд сусiдського дворища. Що споконвiку звали чудовим словом "жнива", стало "уборочною кампанi╨ю". Врожай 1933 року подекуди видався невиданий: нiби казковий; важкi колоски схиляли стебло, i вiтер ледве розгойдував ©х. Незчислимою многiстю свого сухого вiястого скарбу половiли ниви, зблизившися в рiвнi рiчки - пiд горяччю сонця. Ждали женцiв. А жати було нiкому. Бо народ страшно вирiдiв. Скiльки ж не косили тi, що вижили, - не могли впоратися навiть з малою частиною. Зерно обсипалося. Потiм аж до Рiздва достоював, гинучи, той врожай. Не могли зарадити присланцi з заводiв i фабрик. А хлiборобiв домучено; тi, що не вмерли, бiльшiстю на землi валялися: зовсiм опухлi! - з потрiскано© шкiри сочилась водиця; або сухi вони, як дошка. Не могли косу в руцi вдержати. Хотiли чимсь пiдкрiпитися i багато, багато повзло в лани: спожити стиглих колоскiв. Лежачи, зривали ©х i розтирали на долонях, м'яли в хустках, приполах, торбинках, картузах; сирим зерном наповнювали собi виголодженi шлунки: так i мерли на мiсцi! Скрiзь по нивах повно покiйникiв, але не видно сторони; коли ж хто заглянув зблизька, повзучи мiж ними, робилося моторошно вiд окритого кладовища. Хлопець добувався до колоскiв кiлькома завченими напрямками i все обминав мертвих, що там лежали. Спершу страшився, аж торопiв при зустрiчi з конаючими або вже покiйниками, згодом звик; i сам був - як першi з них. Схована трупарня ставала дедалi жахливiша; тлiла з нестерпною сморiднiстю, хоч i затоплена в хвилях стиглого хлiба, якi поверх не© то перебiгали шелесткою чергою, буяючи вiд вiтрових напливiв i поривних нападiв, то - при безвiтрi - затихали, так що чути було, як комашка на колоску ворушиться. Коли зморений хлопець, вiдпочиваючи, дивився вгору, тодi на густо-густо синьому тлi неба, засiяного невстижимими iскорками з сонця, вирiзьблювалася колоскова численнiсть, мiдясто-рудава i рясна, рясна! Тихо притулюються колоски однi до одних i перетинають, як в рисунку золотим атраментом, стрiлчастi промiнцi свого озбро╨ння. Простягають його i схиляють наперед: вiд всiх сво©х зернин, що ©х так чiтко, в ритмi ступенчатого складу, вкрiплено однi при одних. Колихаються колоски легко i мило; з ними такий щирий i зворушливий настрiй вi╨! - можна без кiнця дивитися на них. Неоцiнитною ризою добростi i смутку Божого накрито замучених. Видно також: вгорi срiбними скелями повiльно пропливають вiд пiвдня хмари, слiпучi з лицево© сторони - в сонцi. Хлопець застиг, вражений та╨мничiстю дива. Притьма, почувши сильний шорхiт, здригнувся вiн i миттю вiдповз геть набiк: вiд нив'я тiкати до бур'янiв i вибалкiв з чагар'ям, де нiхто не помiтить. Там вiн випростову╨ться на свiй дрiбний зрiст i вiдносить здобутi колоски додому. Коли розгорнулися жнива, то всiх, хто косити мiг або снопи в'язати, наймано пiдряд. Ходив i дядько Петрун: вже так оклигав, що спромiгся працювати в полi, разом з жiнкою. Але для хлопця настала грiзнiша пора, бо при косарях, над ©хнiми душами, скрiзь стояли наглядачi. Треба дуже обережно пiдступати до ланiв. Вранцi, ще ледве зачинало виднiти, вiн прокинувся вiд торохкання в шибку; за вiкном стояла тiтка Петруниха i гукала: - Збирайся зараз, пiдем на роботу - снопи носити! Дiстанеш хлiб. Андрiй миттю вихопився з хати. Вже як iшли в поле, сусiд казав хлопцевi: - Перебрався б ти до нас! Зна╨ш, наш синок помер, одно, що - нужда, а потiм хвороба пристала. В хатi все однi╨© душi браку╨. Якби схотiв, жив би в нас. Не було б тобi сумно одному, i нам веселiше, - подумай! - Пороблю трохи, тодi перейду. - От i добре. Дивися ж: ми ждатимем! - Ще по©ду маму шукати... - Шукати - де? Це не одне село i не одна станцiя. Сам загубишся. Не ©хав би! - Таки по©ду. - Якби мiг, я по©хав би з тобою, та бач: бiда. - Я сам. Увечерi, вертаючися додому, побачили, як в одному дворi з великим клопотом виряджають мертвого на похорон; навкруг метушаться мiлiцiонери i сiльрадiвцi, мов рибалки бiля човна - перед бурею. - Чого вони? - пита╨ хлопець. - То кара прийшла i правду виказу╨: на голосному активiстовi, - сказав дядько. - За зло чоловiк i ма╨ зло, як цей Корбик, що тепер хоронять. Був дуже беручкий i докучливий, людям спокою не давав; мучив ©х, щоб догодити партi©. Тихого середняка переслiдував, бо нiби ла╨ радянську владу, а того не було! Середняк мав кiнну машину i жив як трудовик; крiм машини i коней, була в нього корова. Його з синами розкуркулено, - тодi в його хатi активiст забрав собi сало i кожух. Пройшло два роки пiсля того; от вiн розпух з голоду i вночi в поле вийшов, де кошено хлiб. Узяв снiп i вернувся додому: так узяв, як ото кожух попереду. Вилiза╨ з сином на горище i обмина╨ там. А декотрi партiйцi пiдгледiли i зразу ж донесли на нього, як вiн - на середняка. Прийшли гуртом другi активiсти, ще докучнiшi i злiшi, нiж вiн сам. Шукають його скрiзь i лiзуть на горище, там бачать: обмина╨ крадений снiп. I давай бити Корбика, як злодiя. Побили до смертi. Бач, кладуть на вiз, i це вже остання дорога: куди вiдiйшов, там нема нi снопа, нi потреби на нього. А грiх зостався невiдпокутуваний. Ходiм, не треба довго глядiти! Першими днями немiчнi хлiбороби ступали мляво i втинали небагато; згодом, пiдкормленi теплою юшкою i кашею, де було трохи вишкварок, випростали плечi i праця сяк-так пiшла. Хоч в'язано дрiбнiшi снопи, нiж колись, вони хлопцевi жили тягли: мов колоди. Пiдгодувавсь, то, несподiвано для себе, значно подужчав, може, не вiд самого харчу, але також - вiд пробуджуваних сил, що, з природи, могли зрости. Вiн тягав снопи запопадливо, спершу обхоплюючи обома руками кругом; потiм тiльки зачiпав однi╨© рукою за перевесло, просунувши пальцi, другою знизу помагав собi тримати, i сам важко перехилявся. Хоч робота не пригнiчувала тяжкiстю, так мучив жах, що вiдкрився з самого початку. Не могла дiяти жниварка, бо всюди мертвi лежали: на невеличких вiдстанях один вiд одного, нiби вiдмiрених. Видно, кожна конаюча душа, потай прибувши, окремилася вже вiд готових, - лягала осторонь. ©х так багато, що стрiчаються без перерви: всiяли землю. Поки не почали при©жджати погребницькi пiдводи, чорнiло ними всюди по свiтлiй стернi, - i тiтка сказала хлопцевi: - Скiльки снопiв з ниви, стiльки людей лягло! Декотрi вмерли давно; несло вiдтiля разючо, аж нудило женцiв. Не могли працювати, хоч дихали крiзь хустки, обкинутi при обличчi. Петрунова жiнка знов подала голос: - Розвести б огнище треба i сирий бур'ян палити - дим це переб'╨. Так ми робили в дев'ятнадцятому роцi: тодi бiлi вистрiлювали людей i загортали, а червонi коли вернулися, звелiли, щоб полоненi би; розкопували ями i виносили мертвих. Такий був дух страшний, як тепер! - аби перебити його, багаття розводили i палили зеленi гiлки. Потiм приходили знов бiлi i робили так само: наказували вiдкопувати, кого... - Тихо, тихо! Ви б, тiтко, не договорювали далi, - радять женцi, озираючися на доглядачiв. - Вони не чують. Так пасуть очима по людських руках i кишенях, що ©м слухати нiколи. - А все ж! Тепер i в само© стежки очi довгi - Сибiр бачать. Учора туди чоловiка на смерть присуджено: за жмутик колоскiв, що розтер на долонi. Зробим огнище. Хлопче, носи бадилля! Андрiй дiстав додатковий обов'язок: завiдувати огнищем; це швидко пiшло в нього. Збирав сухий бур'ян на розпал, а докидав зеленого - для диму. Повiяв той дим скрiзь, нiби на пожарищi: гiркий, але сво╨ю гiркiстю чистий, i вже менше чути було нудкого i страшного повiву вiд покiйникiв на полi. В iнших мiсцях також розведено огнища; пiшов дим клубучий, обгортаючи всю многiсть мертвих. Вони мiж снопами ждали сво╨© черги на повiльнiй пiдводi, що тяглася через стерню. Дим завiював i живих, хоч змучених, коли поралися з хлiбами. Заходячи ©м в очi, виводив сльози. Тiтка заплющилась вiд нього на хвилину, витерла очi i, глянувши навкруги, сказала: - Таких жнив не було вiд створення свiту i вже не буде. Спершу робота тяглася, як болiсна вагота для душi: з палючою су противнiстю ©й. Повiтря навкруг вигрiто до тi╨© мiри, що вже нiби пронизу╨ наскрiзь, без перерви гонячи пiт з кожного, хто руха╨ться. Воно пашить спекою печi, обважню╨ почуття i залива╨ тiло зморою: iстота от-от знеможеться серед спеки i найважчого диму. Але якраз тодi, всупереч собi самому, треба з зусиллями рухатися по стернi, мов безлiчi цвяхiв. Це в звичку входить - i труднiстю, i заведеним ладом, при якому кожен повинен встигати з сво╨ю працею. Призвича©вся також i Андрiй, навiть мiг би нудьгувати, якби тепер заборонили йому на жнивах тягти снопи i збирати колосся, розводити вогонь i пiдтримувати його, носити вiдро з водою i кухоль для женцiв; i - що звелять. Волю i думку заполонила робота: вiд того навiть звiряча туга, якою вiн довго жив, притихла, нiби скована. Образ матерi свiтився в уявi, але i вiн, зда╨ться, був примирений з турботами жнив. Для серця ж вiдкрилася тут сторiнка вiдання, яко© не можна знайти i прочитати в шкiльних книгах. Люди тут дивовижно вiдмiннi вiд городських! - такi вiдмiннi, що ©хня прикмета враз вiдкрива╨ться для погляду. В мiстi люди мов би i не дуже прочувають, що на свiтi аж доконче потрiбнi ©х заняття, i назверх прибирають надмiрну значнiсть. А тут, при байдужостi до життя серед злиднiв, люди покладають у словi i вчинку добре значення. Завжди з достойнiстю, до себе самих i кожного, мов старочаснi бiлi жерцi; от i тепер - зрiзаючи житини i в'яжучи в снопи. Коло хлiба роблять, як перед очима Божими! З вiдчуттям важливостi, що ма╨ ©х праця, - однак без жодного самозвищення. Андрiй не збагне причин всього i зв'язкiв. Але з природною хлоп'ячою спостережливiстю, вiдразу бачить вiдмiну горожан вiд всiх тутешнiх. Пiдсумову╨ собi коротко: "Цi - справжнiшi". Тiтка була до нього дуже добра; все щось приберiгала з'©сти - з свiжо© городини. Нiколи не кривдила i не кричала, не лаялась, навiть не мала нiколи гнiву на нього. I вiн почав з довiрою дивитись на не©: мов на мамину сестру рiдну. Раз, бiгши босий по стернi, вiн сухою надрiзаною бур'яниною пробив собi ногу бiля пальцiв, - густо пiшла кров. Тiтка знайшла в кошику, бiля торбинок, чисту тканину i перев'язала виразку: спитала, чи болить. Через два днi стався подiбний випадок: з iншим хлопцем, що працював при сво©х батьках на тiй самiй дiлянцi. Його мати, сполошена, бiжить мерщiй перев'язуватиi Прихиля╨ться до сина, голубить - гладить поранену стопу i втiша╨ хлопця, заглядаючи йому в очi, нiби хоче взяти його бiль собi в серце i перетерпiти самiй. Нiяк не може вiдiйти. Припада╨ до нього, як свiтлий янгол, що вбрався в полатану одежину i прикрив голову вбогою бiлою хусткою. Побачивши це, Андрiй став на мiсцi i так зажуривсяi Згадав свою нещасну маму: вона була для нього - як ця мати для свого хлопця; жалiла i втiшала; схилялася до нього, нiби з неба. I тодi сирота вiдчув, що нема вже коло нього найдобрiшо© душi в свiтi: його мами. Швидко вiдiйшов з ниви - в заростi, що, глухi, стояли стiною недалеко, i, закривши долонями обличчя, з вiдчаю залився гiркими, як ще нiколи в життi, тяжкими краплями, що нiби аж парували пекучою солонiстю. Вже пiсля того вiн спокою не мав. Кожна хвилина тяглася довго, з глухою забарнiстю, як зайва, бо вiддаляла вiд сподiвано© зустрiчi. Пiсля роботи, коли вечеряли в дворi, прославши ряднину на шпоришi,- Андрiй сказав: - Буду мами шукати. - Де будеш? - пита╨ тiтка. - По дорозi, де ми ©хали. - Як же ти знайдеш: там стiльки люду! - Маму я зразу впiзнаю. Заходили зеленi сутiнки i бралися чорнотою вiд високо© ночi з чистими зiрками. Хлопець був певен, що навiть i поночi, серед найлюдянiших натовпiв мiста i в його завулках, вiн при першому ж поглядi зауважить маму. - Чого тобi спiшити, - говорить господар, - як досi мати не вернулась, видно, кудись вiд'©хала далi; на роботу стала, щоб копiйку здобути. Потiм i вернеться. - По©ду! - повторю╨ хлопець. - Чи дасте картоплi на дорогу? - Бери, скiльки вмiститься в торбинi, i хлiба спечемо: ти ж заробив. А тiльки не раджу ©хати в бiду. Як же пускати тебе самого, коли такi пропадають скрiзь? Ось пiдожди трохи, по жнивах з тобою по©ду. Нi, тобi одному не можна. - Авжеж, не можна, - ствердила тiтка, - i думку викинь! Бiльше ждав, ще трохи потерпи: до кiнця жнив недалеко. Не пущу. Довечеряли мовчки. Потiм скоро ж почали збиратися спати. Господарi були уважнi до хлопця. Але смуток наповнював йому серце i, коли погасили свiтло, прорвався тихим плачем серед темряви. Хлопець пiдождав, поки господарi, втомленi пiсля цiлоденно© працi, мiцно заснуть. Тодi по-мишачому беззвучно взяв торбинку, з якою ходив на жнива: в нiй були сiрники, ложка, нiж i трохи хлiба. Додав картоплi з мiшечка, що в кутку, бiля печi поставлений. Прочинив дверi так обережно! - без скрипу. Нечутною тiнню виступив надвiр i навшпиньках подався до ворiт, пригинаючись пiд вiкнами. На вулицi завагався: а що, як мати ввечерi прийшла? - могло ж так бути. Дожидатиметься якраз тодi, коли вiн пiшов шукати. В двiр заходить - нi, дверi замкнутi! Тихо в пустощi, що була рiдною оселею. Зорi, крiзь безмiсячну нiч, мерехтять спокiйно, з значеннями та╨мницi, над близькими могилками. Вiн присiв бiля порога, обпершись об дверi: тiльки на хвилинку. Але так непомiтно наплива╨ дрiмота, привiяна свiжiстю ночi, а потiм - сон: на збореного жнивами. Все розгора╨ться одне тужливе почування, як окрема сила i як спонука собi самому, неоднакова з денною волею, хоч близька; все ввижа╨ться, дi╨, мов тчеться в просторi, i не може погаснути. Заходячи з рiзних сторiн, приверта╨ уяву до всього, в чому iсну╨ якась схожiсть i знанiсть, тiльки ж нiби замкнута i незбагненна. Душа i сама повинна там бути присутньою. Мучиться, прагнучи, довго терпить i, зрештою, сприйма╨ звiдти, мов поблиск, болючiсть, що ранить, що проноситься близько i несподiвано. Коли терпiння вiд кривди вже незносиме - таке, мов би когось, хто не сподiвався, враз потоптано: дужо i рiзко, серед невидностi, як в обведеному блiдому-блiдому крузi,- по безколiрнiй одежi на плечах. Жах i жаль зростають до безмiрностi, до зойку з приглушених, мов зв'язаних грудей, до лементу в несвiтському зусиллi одного дихання, бо видно, як привидною з'явою хтось рiдний заточу╨ться серед могильних хрестикiв i не може вийти, - хлопець в останньому розпачi пробу╨ гукнути, що сюди, до нього треба йти! I не може здобути крику з свого рота, хоч вся душа зметнулася в порив. Хлопець прокинувся. Глянув навкруги в темрявi i спершу не мiг зрозумiти, де вiн. Пригадавши все, стурбувався: проспав багато часу, i невiдомо чи встигне до станцi© пройти непомiтно i по©хати "зайцем", - якщо скоро досвiт. Бо зорi перемiстилися в небi далеко. Ще треба грошi взяти на квиток. Вiдiмкнув хату i знайшов схованi серед ганчiр'я в пiдпiччi карбованцi: вiд лiсного заробiтку. Iз села виходив, обминаючи сусiдiв, iншими вулицями, бо могли з вiкон побачити, - виходив, крадучися, як звiрець нiчний. Замирав вiд шелесту в пустках. Задихався i пiтнiв; чув, як серце стукало в ребра i вiддавало в скронях. Нерви напруженi, аж тремтять. Нiч, в останнi години сво©, як стояла чорними стiнами, то ними мало i зрушилась; i скоро вiн, задиханий, стишив крок. Порiвнявся з садибою пiчника i став: заглянути чи нi? - взнати треба, чи круг над закопаною коштовнiстю цiлий, чи хтось, дiзнавши, розрив грунт i забрав ©©. Сторожко ступа╨ хлопець навколо хати i наближа╨ться до самого заповiдного мiсця; бачить при мерехтливому зоряному свiтлi i торка╨ пальцями: не зрушене воно! Вкрилося рiвними i густими стеблинками трави, недалеко вiд яко© скрiзь стали хижi заростi, що затопили низький обвiд колишнiх грядок. Втiкач перебирав рослини, шукаючи улюбленого зiлля; отмов бавлячися, зiрвав кiлька схожих листочкiв - ростер пальцями кра╨ць одного з них: тодi враз озвався пахощ м'яти, тонкий i добрий, милий, як хустка матерi. А вже починало трiшки свiтлiти, такою гарною синiстю, як цей запах м'ятний. Пронiсся легенький вiтрець на вiдходi ночi, нiби подаючи знак, що - пора в дорогу. Уява ж сироти затриму╨ться, при сутiнках передсвiтанкових розкрива╨ собi сховок, як видиво: тут, пiд зеленню i грунтом - святиня, про огненну силу яко© страшно помислити. I стояти тут треба з пошаною! - як в церквi. Тихенько вiдступив вiд та╨мничого мiсця i пiшов з оселi. Коли вiддалявся вiд околицi, зовсiм посвiтлiшало в крайнебi; стало виднiти навкруг: з тi╨ю ще не повною яснотою, яка вiщу╨ про вихiд сонця. Поспiшив хлопець нерiвною дорогою, вкритою довгими смугами рослин, на яких, з листкових кра©в, звисали роси - бiлi i прозорi. Засвiчувалися з них iскри. Коли оглянувся на садибу пiчника, - там, над скарбним мiсцем, пiдводилося полум'я з такою великою i променистою сполукою ясминно© просвiтлостi, пурпуру, кровi, слiпучого горiння, нiби там могутностi ненашого життя стали i пiдносять коштовнiсть, вiдкриту з глибини землi. Палахкотливий стовп, що розкидав свiчення, мов грозовицi, на всi напрямки в небозвiд, прибрав обрис, подiбний до чашi, що сховали ©© селяни в чорнозем i нiкому не вiдкрили ©© та╨мницi, страшно помираючи однi за одними в приреченому колi. Зда╨ться, над ними, з нетлiнною i непоборимою силою, сходить вона: навiки принести порятунок. 1958-1961