слов'яни. Й коли в боротьбi проти спiльного ворога вони загалом зберегли мiж собою стан рiвноваги, то це означа╨, що вони й перебували на загалом однаковому рiвнi розвитку. Рiзниця полягала хiба в тому, що готи прийняли християнство значно ранiше, але й це сталося тiльки через те, що вони жили ближче до ще досить могутнього на той час Риму, та й були залежними вiд нього в повному розумiннi цього слова: пiдлеглими. А Русь, могутня й самостiйна, ще цiлих сiм сторiч зберiгала свою iдеологiчну незалежнiсть вiд Риму Схiдного й Риму Захiдного й прийняла християнство тiльки тодi, коли воно стало загальною "модою" й мiрилом престижу. Й прийняла не пiд загрозою меча, як iншi народи ╙вропи, а добровiльно й безболiсно, не втративши при цьому свого морального суверенiтету, не кажучи вже про територiальний. Культура Антично© Русi була висока, про що свiдчать й iсторичнi, й фольклорнi, й археологiчнi вiдомостi. Безперервнiсть традицiй хлiборобських народiв, якi населяли нашi землi принаймнi ще за три тисячi рокiв до ново© ери, давно стала аксiомою й не вимага╨ доведення. Знахiдки ж останнiх археологiчних розкопок на Укра©нi не тiльки пiдтверджують це, а й доводять високий рiвень тодiшньо© культури й суспiльного розвитку. Нам досi було вiдомо, що на територi© Укра©ни вже п'ять тисяч рокiв тому, наприклад, виробляли чудовий керамiчний посуд, простота й витонченiсть форми якого ставили це гончарне мистецтво на рiвень з шедеврами стародавнього свiту. Не знали ми тiльки, де й хто його виробляв. Закрадалися навiть сумнiви - може, все це вироблялося не в нашiй землi, бо норманiсти населяли ©© примiтивними напiвдикими племенами. Та ось 1970 року археологiчна експедицiя Державного iсторичного музею Укра©ни на чолi з Т. Г. Мовшета знайшла в басейнi Середнього Днiстра унiкальнi гончарнi печi, де виготовлявся саме цей посуд. Цiлий квартал гончарних майстерень! Цi печi належать до того типу, якими користуються й сучаснi гончарi. "Нашi дослiдження, - стверджу╨ Т. Г. Мовша, - змiнюють уявлення про економiку давньохлiборобських наших племен i про роль гончарства в нiй". Гончарнi печi, знайденi бiля села Жванець на Хмельниччинi, належать до тi╨© категорi©, яку можуть обслуговувати лише чоловiки, а гончарство вже тодi, п'ять тисяч рокiв тому, стало не домашнiм заняттям для власного вжитку, а ремеслом i промислом. Та й розмiщення кiлькох таких двоярусних печей поряд свiдчить про те, що посуд вироблявся масово, отже, для ринку. Коли зважити на високу якiсть керамiки та ©© чудове оформления, то стане зрозумiло, чому належить вважати культуру Антично© Русi дуже високою. Учитаймось лиш пильнiше в рядки Геродотово© "Iсторi©", й ми там побачимо, що так, усе збiга╨ться, все вiдповiда╨ чiтким законам спiвмiрностi продуктивних сил i виробничих вза╨мин: i та чудова гончарна промисловiсть, i високо розвинене хлiборобство околотiв, бо ж сам Геродот каже - й нiхто не силував його казати саме таке: "Над алазонами (тобто на Середньому й Верхньому Днiстрi) живуть так званi скiфи-хлiбороби, якi сiють хлiб не для власного вжитку, а на продаж". А це може означати лише одне: хлiборобське суспiльство тут було високо розвинене, з товарним виробництвом i ремеслами, а отже ж, i класове. I це в той час, коли Еллади ще й на свiтi не було, а стародавнi ╨гиптяни називали грекiв не еллiнами, а "дикими данайцями", якi тiльки й умiли, що служити пращниками вiйську фараонiв найдавнiших династiй. Рiвень культури та соцiального розвитку Антично© Русi пiдтверджують i археологiчнi розкопки в самому Ки╨вi. Сотнi й сотнi грошових знахiдок i десятки грошових скарбiв II - III сторiч ново© ери можуть свiдчити тiльки одне: поряд з високорозвиненою промисловiстю ремiсникiв iснувала широко розгалужена система торгiвлi. Якщо в землi знайдено десятки великих грошових скарбiв, то в сто й тисячу разiв бiльше було ©х в обiговi, бо скарби закопували в землю не для археологiв, а для того, щоб переховати на певний час, а потiм викопати й пустити ©х знову в обiг. Десятки багатих скарбiв так i лишилися з невiдомих причин у землi, й вони взайве, й цього разу беззаперечно, засвiдчують наявнiсть високорозвиненого товарного виробництва тодiшнього суспiльства. Звiдси, очевидно, слiд зробити й логiчний висновок: наявнiсть численного класу купцiв передбача╨ iснування не якихось селищ або горрдищ общинно-родово© формацi©, а мiст, якi цiлком вiдповiдали вимогам пiзньорабовласницького чи ранньофеодального суспiльства. Таким мiстом був принаймнi в I - III сторiччях Ки©в, тобто Гунугард i Гунiборг часiв Аттiли, тобто Метрополi╨ Птолемея, а може, й той Ки©в, що був центром Геродотово© Басiле©, або Геррiв. Тепер уже нiхто не зважу╨ться "народжувати" Ки©в у VIII - IX, навiть X сторiччях, як ще було донедавна. Тепер Ки╨ву ласкаво дозволено виникнути в V сторiччi. Але це - також несправедливiсть. Чому для визначення статусу мiста ми мусимо неодмiнно втискатись у схоластичнi рамки? Невже мiсто ста╨ мiстом тiльки тодi, коли в центрi його виника╨ фортеця, а навколо - незахищений ремiсничий посад? А якщо все було разом, i фортеця, й посад, як, скажiмо, в найдавнiших мiстах планети - в Шумерi, та й пiзнiше - аж до ранньо© Вiзантi©? В деяких таких мiстах населення було переважно хлiборобським, але ж ми назива╨мо ©х мiстами! А який же статус дати тодi поселенням часiв Трипiльсько© культури, поселенням, у яких зводилися кiлькаповерховi будинки й жило до 25000 мешканцiв? Цi осередки не були захищенi фортечними мурами - i все-таки то були мiста. Кожен час у кожному регiонi диктував сво© правила. Якщо кра©нi не загрожувало вторгнення, то для чого зводити мури? Та чи й могло бути таке мiсто на територi© нинiшнього Ки╨ва або ж бодай неподалiк вiд нього? В тiм-то й справа, що було. Коли, звичайно, не пiдходити до нього зi схоластичним аршином i не вимагати вiд античного мiста того, чого належить вимагати хiба що вiд поселень середнього, ба навiть пiзнього Середньовiччя. Чи була Скiфiя в часи свого найбiльшого розквiту класовим суспiльством? Безперечно. Iснував панiвний клас вiйськово-племiнно© знатi, iснував клас виробникiв - вiльних хлiборобiв, пастухiв та ремiсництва, був також клас рабiв, про що чiтко сказано в "Iсторi©" Геродота. Ми раз у раз вiдкрива╨мо багатющi поховання скiфських вельмож з промовистими доказами класового розшарування й високорозвинено© ремiсницько© творчостi, й не менш розвиненого товарного виробництва не тiльки хлiба, а й промислових товарiв. Надзвичайно високого розвитку набуло й мистецтво. Греки досягли колосальних висот у мистецтвi наслiдування й копiювання форм природи, але ©м було далеко до скiфських митцiв, якi першими в свiтi, випередивши тисячолiття, сягнули i нинi не перевершених еверестiв символiзму, стилiзацi© та абстрактного бачення свiту. Але повернiмося думкою до мiста, яке все-таки було. Воно виникло в межах нинiшньо© столицi Укра©ни не пiзнiше VI сторiччя до н. е. й iснувало за часiв Геродота, тож вiн не мiг не чувати про нього. Так, мiсто виросло не точно там, де згодом постали палаци Володимира та Ярослава, Софiя Ки©вська чи баня Золотих ворiт. Воно було трохи далi на пiвдень, мiж ки©вськими мiкрорайонами Феофанi╨ю та Хотовим, займало високе, зусiбiч оточене глибоким ровом плато, взяте нагорi в мiцне кiльце стрiмкого валу, мало три брами та дерев'янi обороннi вежi. А площа мiста перевершувала загальну площу всiх трьох "класичних" ки©вських гiр: Старо-ки©всько©, Щекавицi та Хоревицi: 31 гектар! I це на добрих пiвтори тисячi рокiв ранiше вiд Володимира та Ярослава. В радянськiй iсторiографi© налiчу╨ться аж три рiзнi "дати народження" Ки╨ва. Дехто назива╨ навiть... Х сторiччя! Не так давно, як ми зна╨мо, Ки╨ву "дозволили" вiдзначити 1500-рiчний ювiлей. Але давно iсну╨ й третя думка: iсторiю Ки╨ва слiд починати вiд тих поселень, що з'явилися на його нинiшнiй територi© задовго до полянського князя Кия й навiть до ново© ери. Тако© думки дотримували видатнi укра©нськi вченi I. М. Самойловський, В. П. Петров та багато iнших iсторикiв. Навряд чи можна вiдшукати кращий варiант для того, щоб сказати: ось античний Ки©в - величезне й могутн╨ першомiсто Ки©в-Хотiвський, од якого слiд починати лiточислення Матерi мiст руських. Археологи називають його "городищем", i це в ©хнiх вустах звучить зневажливо. Але ж ми кажемо, що полянський князь Кий збудував "мал городок" - то чим же це вище? Якщо французи не так давно вiдсвяткували 2000-лiття сво╨© столицi тiльки на тiй пiдставi, що Юлiй Цезар згадав серед переможених галлiв якесь плем'я паризi╨нiв, а сам Париж засновано через три сотнi рокiв по смертi Цезаревiй, то ми мусимо взяти за дату народження нашого Ки╨ва VI сторiччя до н. е., коли на пiвденних околицях нашо© столицi народився Ки©в-Хотiвський. Доба Ки╨ва-Хотiвського була добою розквiту таких городищ (насправдi - античних мiст) на територi© всi╨© Укра©ни. Згадаймо хоча б Немирiвське, Гаврилiвське, Кам'янське та Бiльське городища, заснованi тодi-таки хлiборобськими "скiфськими" племенами. А ще згадаймо Змiйовi вали - могутнi фортифiкацiйнi споруди, першi з яких виникли теж у "скiфський" час. Тiльки високорозвинене суспiльство спроможне на подiбнi трудомiсткi й дорогi будови, й тогочасне суспiльство було таким. Хоч у якихось галузях поступу племена та племiннi об'╨днання Пiвнiчного Причорномор'я вiдставали од грекiв, але в суспiльному розвитку, як казав вiдомий ленiнградський вчений В. Ф. Гайдукевич, iшли майже в ногу з давнiми греками. Хiба ж не про це свiдчить iсторiя Скiфi©? Чому тодi ми намага╨мося принизити самих себе й запекло твердимо, нiби в нашiй минувшинi не було нi блискучо© культури, нi гiдних подиву звершень, анi чудових мiст? Усе це було, був i Ки©в (може, хiба що називався Хотовим чи ще там як) за пiвтори тисячi рокiв до Олега й Iгоря, хай i не на тих самих пагорбах, але стояв. Живi мiста мають властивiсть рухатися в просторi. Кожна епоха висувала сво© закони, сво© вимоги й до людей, i до мiст. Стародавнiй Галич, наприклад, був од Галича сучасного за шiсть кiлометрiв, але ж ми не кажемо, що це рiзнi населенi пункти. З цього приводу надзвичайно цiнною вида╨ться нам знахiдка Г. М. та I. Г. Шовкоплясiв у ки©вському мiкрорайонi Оболонь. Вони вiдкрили поселення II ст. до н. е. - II ст. н. е., що неабияк прислужилось iсторикам, продовжуючи бiографiю Ки╨ва. Iсторiя наша повна бiлих плям, iсторiографiя ряснi╨ плямами темними й ще бiльше - затемненими. Й цей справедливий докiр, як казав Олександр Хомич Вельтман, талановитий росiйський письменник та iсторик, може, не досить озбро╨ний археологiчними матерiалами, зате щедро обдарований талантом ретроспективного аналiтика, - ляга╨ на сумлiння не так найдавнiших iсторикiв, як на iсторикiв доби iстинно варварсько©, коли стараннiсть, доброчеснiсть та прагнення об'╨ктивностi, що iснувала ранiше, почали в масовому порядку, при переписуваннi античних свiдчень та хронiк, замiнюватись невiгласькими перекручуваннями, описками та свiдомим пiдтасовуванням для наперед планованого вкорiнення в iсторiографi© неiснуючих фактiв i дiй, прийшлих династiй та прийшлих народiв-завойовникiв. Та й нинi далеко не кожен iсторик може похвастатися, що вiн очистив себе вiд скверни тих варварських традицiй. I наш святий першообов'язок - вишукувати в половi нещиростi й тенденцiйних перекручень зерна правди, хоч би як важко й на перший погляд безнадiйно це здавалось. 1972-1990 pp. [1] Н а в - мрець. [2] Одна з найвищих посад у давнiй Ки©вськiй Русi. [3] Ч а с - мiра вiдстанi, приблизно 5 км. [4] Сарана. [5] Слово "гуни" слов'янського походження i в багатьох iсторичних джерелах пишеться з одним "н" (авт.). [6] Борошном називали взагалi харчi. [7] Волгу. [8] Т а л ь- заложник. [9] ╙гипетська. [10] В е р е к т и - молотити, звiдси вересень - мiсяць молотiння. [11] Тепер м. Очакiв Микола©всько© областi [12] Херсонес, або Корсунь, був коло теперiшнього Севастополя, влежав до Вiзантi©. [13] Писар. [14] Тут i далi цитуються слова, залишенi давньогрецьким iсториком Прiском, який жив у V сторiччi й вiдвiдував столицю Аттiли. [15] Захiдна Римська iмперiя зi столицею в Римi. Схiдна iмперiя, зi столицею в Константинополi, теж звалася Римською, хоч насправдi була грецька. [16] Гра. [17] Персiя. [18] Чумацький Шлях. [19] Аргентум - срiбло (лат.). Тепер Страсбург. [20] Майнц. [21] Кельн. 22] Мiланi. [23] Тепер Орлеан, мiсто на вигинi правого берега р. Луари. [24] Подiбну промову, за свiдченням iсторика Иордана, Теодорiк виголосив i перед бо╨м з Аттiлою. [25] Тепер Шварцвальд у Захiднiй Нiмеччинi [26] Однi з найвищих посад великокняжого двору в стародавнiх русинiв. [27] Iталi╨ць. [28] Флагеллум - дрюк, бич, кий. [29] Дослiвно переклада╨ться: Божий Бич (порiвняй: Богдан Гатило). [30] Лев Перший (лат.). [31] Ходити ротi - клястися, присягатися. [32] Шовку. [33] Калiмера - Ласкаво прошу! [34] Радiй, пане iмператоре. [35] Кало - добре (грецьк.). [36] Життя. [37] Мотузка. [38] Бiблiотеки. [39] Тепер там початок вул. Володимирсько©, трохи вище вiд iсторичного музею. [40] Викуп, платня. [41] Тепер м. Вормс на лiвому Березi р. Рейну. [42] Викупу. [43] Луската рiзниця. [44] Разом з правою рукою. [45] Великий келих [46] Варягiв. [47] Пiзнiше його прозвали Чудським. [48] "Дика вира" - об'╨днання заможних смердiв серед сiльсько© общини-громади на давнiй Укра©нi