ких останеться при православних, та й це пропало. Така наша доля. Князь Януш зляшився з тiлом i кiстками. I школа, i друкарня - усе загириться. Менi дуже старого князя жаль. Не завидую його багатству. Доля люто його переслiду╨. Конашевич обняв голову руками i важко задумався. Йому нагадалася його молодiсть. Величава стать старого князя стала йому перед очима. Аксак помiтив, що Петровi канула сльоза на стiл. - Не гадав я, що вашмосць цього не зна╨ш, я був би тобi цього нинi не говорив. Бачу, що ти спiвчува╨ш горю князя. - То мiй добродiй. Йому завдячую те, що знаю, i чим я ╨. Коли б не ласка князя, не був би такий худопахолок, як я, добивсь вищо© освiти. Нинi я був би в душевнiй темнотi орав невеличкий батькiвський загонець. Смерть князя Олександра - то не лише горе для старого батька, i так вже надто прибитого горем, але це горе всю православну Русь дуже болить. То цiла Укра©на втратила в особi князя Олександра велику могутню опору, одну з цих нечисленних, якi нам лишилися. Вiд межi Польщi щораз ближче до нас падуть цi опори одна по однiй. Ляхи добираються щораз до серця Укра©ни. Яких-то треба буде зусиль, яко© боротьби, щоб ту навалу здержати. Цiлий той тягар звалиться тепер на нашi плечi. Вже i в Ки╨вi лях ста╨ твердою ногою. Ось чому я намагаюся пiдготовити синiв укра©нського православного вельможi до того, щоб вони, як виростуть, - дай ©м боже здоров'я - не пiшли слiдом других, а держалися свого рiдного, православного грунту. Якби у мене була до цього спромога, я би скрiзь учителював по домах наших вельмож i усюди ширив би ту саму правду. Та в мене тако© спромоги нема╨. Я лише хотiв би бути того певний, що мо© дорогi учнi не пiдуть тою дорогою i стануть колись славними оборонцями церкви i народностi. Не знаю, як довго доведеться менi цю мою мiсiю в домi вашо© милостi сповняти. На мою думку, ©х образування на мо©й науцi не скiнчиться. ╞х треба буде вислати у свiт. I я потерпаю, що як вони пiдуть на захiд (а куди ж могли би пiти?), щоби моя праця не пiшла намарне, щоби цих молодих душ не повели туди, куди пiшов князь Януш, син славного православного батька. - Без поради вашмосцi я нiчого не зроблю. Та чого ж би нам так швидко розставатися? - Спасибi вашiй милостi за довiр'я та честь. Але я тут не можу сидiти аж до ©х виросту. Мене жде iнше завдання. Я мушу ще за iншими пiдпорами нашого побуту, нашого iснування шукати. - Не розумiю цього добре. - Це козацтво, ваша милiсть. Його так лишити не можна. Його треба зорганiзувати так, щоб воно стало поважною силою, з якою Польща мусить числитися. Козацтво тепер-то молодець, повний енергi© i сили, перейнятий благородною думкою, але без житт╨вого досвiду. Такий юнак, полишений сам собi, робить промахи, а навiть може зiйти нiнащо. Навпаки, коли вiн мати буде розумний провiд, може стати славним чоловiком. Якщо з козацтва таке станеться, тодi солоницький погром не повториться. - Вашмосць, чи не надто iдеалiзу╨ш козацтво? Тi промахи, як ти ©х назива╨ш, переступили межi промахiв, це вже гiльтайство, супротивне прийнятому порядковi. - Ваша милiсть, не зна╨ш козакiв так, як я. То були лише промахи, а не гiльтайство. Не козаки дали до цього причину, а сво╨вiльство i утиск панiв. Пани допускалися на простому народi безправства супроти законного порядку i не дивно, що козаки безправством хотiли безправно побороти. - Не легкого завдання пiднiма╨ш, вашмосць. З свавiльно© буйно© купи зробити карну, здисциплiновану силу, то праця Сiзiфа. На те Конашевич, усмiхаючись: - Коли б був Сiзiф познайомився трохи з правилами механiки, коли б був прочитав науку Архiмеда або познайомився з великими будiвничими Ассiрi©, Вавiлона та ╙гипту, був би стiльки не намучився i був би, певно, доконав свого. Жодне завдання не може бути неможливе до переведення, коли зна╨мо способи i засоби до того. Сiзiф не вмiв собi ради дати з одним каменем, як його нагору витягти, а стариннi механiки знали витягти вгору велетенськi каменi i полишити на це такi свiдоцтва, над якими теперiшнiй свiт з дива не може вийти. - А вашмосць вже збагнув, якi правила Архiмеда треба примiнити до козацтва? - Так! Козацтву треба вказати благородну християнську мету. Треба йому вказати iдеал, запалити в ньому невгасаючий огонь любовi до того iдеалу, одушевити його, а тодi все зробиться легко. То, однак, праця на десятки лiт, i мого життя до закрiплення цього замало. Але я мушу зробити початок, покласти фундамент до це© будiвлi. За цим пiдуть другi, третi поколiння, i наше козацтво стане славне. - Яка ж то мета, той iдеал? - Наша православна благочестива церква, наша мати. У нiй з'╨диниться увесь укра©нський народ. Треба лише довести до того, щоб козацтво пристало до церкви. Все лишиться, а ця одна опора останеться тверда, мов скеля. За те, що козацтво стане охоронним муром для церкви, вона його облагородить, поборить його дикi iнстинкти, пiднесе його, виведе з хаосу, поставить його в iм'я iдеалiв на твердiй почвi. - Гарно, вашмосць, говориш. Хай тобi бог помага╨ цього доконати, а менi дай боже хоч початки цi╨© працi побачити. Аксак стиснув Петровi руку i вийшов. По його вiдходi думав собi Конашевич: "Звiдкiля у мене сьогоднi такий резон узявся? Не раз я хотiв з цим паном ширше на цю тему поговорити та мо© замисли ясно виложити, а нинi так нi з того нi з цього прийшло до того". Опiсля забрав хлопцiв i пiшов гуляти по городу. Другого дня, коли Конашевич сидiв з хлопцями при науцi, прийшов Антошко i сказав, що цей грубий пан прислав за ним свого лакея. Конашевич пiшов зараз так, як стояв. Пан Хлоднiцький лиш що поснiдав. Надяг на себе оксамитний халат, рамований соболевим хутром. Вiн курив люльку i проходжувався по кiмнатi. Конашевич ввiйшов i поклонився. - Добрий день вашмосцi. Сiдай, прошу, - вiн вказав Петровi стiлець. - Вашмосць мене вчора дуже зацiкавив сво╨ю особою. - Ваша милiсть звернули на мене, худопахолка, свою ласкаву увагу. - Бо так мусило статися. Поява вашмосцi була для мене милою несподiванкою. Про вас, запорожцiв, я iнакше думав. - Гiрше, неправда ж? - Далеко гiрше. Я багато наслухався про них вiд мо©х землякiв. Вiдтак бачив я, як привезли у Варшаву Наливайка i його товаришiв i не мiг мати добро© думки про вiйсько, що таких ватажкiв ма╨. - Правда, ваша милiсть, що вони були збiдженi, зломанi, обдертi i в кайданах? Але я бачив того самого Наливайка, як вiн був на волi, коли мав славу першого лицаря, першого гармаша на всю Укра©ну. Тодi виглядав вiн так, що я був би перший подав голос, щоб його ватажком вибрати i був би пiшов за ним в огонь i воду. Та жовнiри пана Жолкевського, пiймавши його, не жалували собi. Таке знущання може й залiзо стерти, зломити, не то чоловiка. - Не розумiю, як може чоловiк з вищою освiтою так iдеалiзувати звичайного розбiйника i жалiти його. - Припустiм, ваша милiсть, що Наливайко був розбiйник, то спитаймо себе, хто його до такого довiв? То був чоловiк, повний лицарського анiмушу, молодечо© залiзно© енергi©, котру мусив з себе видавати великою стру╨ю. Чому ж Рiч Посполита не узнала цього i його козацького завзяття не використала для себе? Навпаки, пiдсувала йому багато пального матерiалу до невдоволення i до бунту? - До чого ж Рiч Посполита мала його вжити? - До того, до чого судьба призначила увесь козацький рiд: до оборони християнського свiту, до боротьби з ворогами Христа. Я того певний, що коли б який християнський край, що стика╨ться з мусульманством, мав такого Наливайка, ватажка з такою iнiцiативою, таке лицарство козацьке, то по турках i татарах при малiй допомозi i слiду не стало би в ╙вропi. - Через це сво╨вiльство козакiв на турках Рiч Посполита ма╨ вiчнi клопоти з Великою Портою, вiчнi оправдування i оплачування великим вiзирам, пашам. А чи того треба? Чого Речi Посполитiй Турцi© боятися? - Гада╨ш, що Польща спростала би Турцi©, коли цього не може зробити багата Венецiя, цiсар римський i угорськi князi? - Вони цього не можуть зробити, бо не мають козакiв. Такий погляд - то велике неоправдане недооцiнювання сво©х сил. Польщi треба лише дати козацтву волю i лише козацтву це завдання доручити. Тi грошi, якi Польща непотрiбно топить в кишенях вiзирiв, башiв, ханiв i мурзiв, треба би краще видати на узбро╨ння козацтва. Треба знести козацький ре╨стр. Хай кожний буде козаком, хто схоче. Тодi стане до бою козацького вiйська не тисячi, а сотки тисяч, тодi на святинi свято© Софi© засiя╨ замiсть пiвмiсяця хрест. - Го-го-го! Вашмосць, знову не туди забiга╨ш. Як тепер не можна собi дати ради с тисячкою збунтованих козакiв, то що воно було би, якби ©х зiбралися сотки тисяч? Вони би всю шляхту вирiзали впень, цiлу Рiч Посполиту вивернули би горiдном. Впрочiм, як всi будуть козаками, лицарями, то хто ж буде на панськiм ланi робити панщину? - На панiв? Прошу менi вибачити, що я обставин пiдданчих в Польщi не знаю i можу говорити лише про те, що у нас на Укра©нi твориться. Говорю про панiв тутешнiх. Вони прийшли сюди не кликанi, непрошенi, а лише для легко© наживи на плодючiй укра©нськiй землi. Те, що говориться на Западi, у Польщi, про культурну мiсiю панiв на Укра©нi, це неправда. Культура була тут за укра©нських, а опiсля за литовсько-укра©нських князiв. Тi всi королiвськi надання на Укра©нi, тi подарованi панам землi були по найбiльшiй частi вже заселенi укра©нським людом i козаками. Вони це все захопили для себе i хочуть витиснути з цi╨© багато© землi всi користi за помiччю працi, кровi i поту укра©нського хлопа. Тому вони хочуть мати найбiльше пiдданцiв, а найменше козакiв. Козаки на Польщу не пiдуть, бо нема чого. Я не знаю, як у Польщi поводяться пани з сво©ми одновiрцями-пiдданими, але тут, у нас, обходяться, мов зi скотом, називають його бидлом, забирають навiть його вiру, знасиловують душу. Тому народ втiка╨ до козакiв, а потому верта╨, щоб помститися на панах за себе i за сво©х рiдних. Польща для вигоди укра©нських панiв нищить у себе найкращий вiйськовий матерiал. Не буде утиску, не буде i бунтiв. Польща забороня╨ козакам ходити на море проти татар i туркiв, котрi не дають нам жити. I це виклика╨ невдоволення, Енергiя замiсть на мусл╨мiв виладову╨ться на панiв. Так буде доти, поки Польща не схаменеться, не приборка╨ укра©нських панiв, щоб народу i грецько© вiри не угнiтали. Хай цi пани будуть змушенi сво©м пiдданцям дати волю, а тодi i одним, i другим буде добре жити. Ваша милiсть натякнули, що не було би кому на панськiм ланi робити, коли б усi стали козаками, цебто людьми вiльними. А що роблять тi пани, що закликають людей до себе на слободу i зобов'язуються через 25 лiт не жадати вiд слобожан нiчого? Вони якось обходяться через цей час без панщизняних пiдданцiв i якось живуть. Чому би не мало так усе бути? Пан Хлоднiцький не знав, що на те сказати, i заговорив так: - Годi ж, щоб пан був з хлопом за пан╨-брац╨. - Такого нiхто не вимага╨. Хлопу навiть на думку не прийде з панами за одним столом сiдати, але хай йому дадуть жити, щоб вiн знав, що його i чим може довiльно розпоряджатися. Не треба його доводити до одчаю, бо то колись страшно помститься над Рiччю Посполитою. Нас не задавите. З Наливайком козацтво не загинуло. Воно живе i крiпша╨ за Днiпровими порогами, там його ваша рука не досягне. Там ми безпечнi i звiдтам не перестане грозити небезпека панськiй владi i свавiльству. Людей нам нiколи не забракне. Мальконтенти усе знайдуть щiлину, якою на Запорожжя дiстануться помимо погроз, шибениць i паль. Зброю ми самi вмi╨мо кувати, а решту добудемо на вороговi. А тим часом Рiч Посполита обезсилиться, створить ордi ворота у свiй край, а польськi посли муситимуть вибивати поклони перед вiзирами, ханами i всякою мусульманською наволоччю, котра дрижить на спогад козакiв, i набива╨ польським золотом турецькi кишенi. А це золото опiсля дiстанеться нам, козакам. Вкри╨ться Чорне море козацькими байдаками, задрижать мури Царгорода й iнших приморських городiв, i те польське золото привеземо до нас. - Вашмосць, менi не поетизуй! - говорив пан сердито. - Ми приказали вашi байдаки попалити. Конашевич на те лиш усмiхнувся: - Буцiмто ми цього приказу послухали? Не жити нам без байдакiв, без походiв. Ми ©х безвпинно буду╨мо. - Такий непослух буде строго покараний, - каже сердито пан Хлоднiцький. - Козаки до цього зобов'язанi загодою. - Неможливого зобов'язання нiхто не додержу╨, i той, хто такi вимоги ставить, повинен про це знати. На Укра©ну нам дорога заперта, куди ж ми дiнемось? Нас орда шарпа╨, забира╨ тисячки людей в ясир, а ми ©х ма╨мо шанувати? А як нам без байдакiв на них iти? Козацтво витворило конечнiсть. Зразу самооборона перед невiрними, а опiсля - гнiт панiв. А Польща, замiсть нам пособляти, нищить нас. Коли бiда Польщу притисне, тодi козацтво ©й добре, тодi, сипле обiцянками на всi боки. Коли ж небезпека мине, тодi козаки кидайте зброю i йдiть на панський лан, пiд канчук. А хто ж на таке згодиться, хiба нерозумний вiл, а не лицар. Ми хочемо робити для iнтересу загалу, пани роблять для iнтересу власного. Чим бiльше Конашевич запалювався, тим бiльше пан злився i багрянiв. Вiн каже: - Ти, вашмосць, засмiло зi мною говориш. Ти подивись, на яких рiзних суспiльних щаблях ми сто©мо. Ти занадто висунув сво© козацькi рiжки. - Ми на таких щаблях сто©мо, на яких нас провидiння поставило. Я не кликаний, був би не смiв сюди прийти, не питаний, я був би того не говорив. Коли мене питають, мушу говорити правду. Мо©х козацьких рiжкiв я нiколи не ховав i не мав потреби ©х тепер висувати. Я сказав нагу правду, хоч вона була гiрка, i я з цього радий. Чи краще було би, коли б я був лукавив, пестився до пансько© ласки та притакував поганим сплетням на мо©х братiв? Тодi би я сам собою мерзився. Пан Хлоднiцький був лихий i нiчого не говорив бiльше. Настала прикра мовчанка. Конашевич ждав. Пан навiть не подивився на нього. "Дурний черевань, - думав Петро, - зарозумiлий, чорт не знать на що. Ой пани, пани! Проклянуть вас колись вашi внуки, як знидiють i пiдуть пiд чуже ярмо. Ми не раз ще впадемо, але пiднiмемося." По дорозi стрiнув його Аксак i покликав до себе: - I яка ж там випала диспута? - Так, як можна було сподiватися, ©х милiсть пан сенатор не дуже був з мене радий. Не розумiю, чому тi люде нiчого не хочуть розумiти, хоч би викладав ©м правду, мов на лопатi. Вiн так огородився сво©м становим великопанським его©змом, що поза це не може видiти наго© правди. Дальшу розмову перебив лакей, котрий принiс вiд ясновельможного сенатора прошення, щоб мiг зараз говорити з вельможним паном. Аксак вийшов. - Слухай, ваша милiсть, мiй достойний господарю. Я мушу звернути твою увагу, що ти держиш гадюку за пазухою. Як можна такому харцизовi поручати виховання шляхетських дiтей? Вiн ©х вихова╨ так, що вони колись тебе самого зарiжуть. - Що ж тут такого сталося? - То харциз! - крикнув пан Хлоднiцький. - То другий Наливайко росте. - Що ж вiн такого сказав? - Бiльше не мiг сказати. Коли б це сталося в мо©м домi, то я би його на тiм проклятiм чубi казав повiсити. Вiн заповiдав упадок Польщi, нашо© спiльно© матерi, заповiдав бунт, непослух, розпинався за тим хлопством, з якого сам вийшов. Ну прошу, - говорив сенатор, б'ючи рукою по чолу, - i я мiг на хвилю пiдозрiвати, що то перевдягнений шляхтич. Так мене той хам сво╨ю огладою обманув. Кажу, ваша милiсть, i прошу в iм'я наших шляхетських спiльних iдеалiв, прожени його зараз з дому, не дай затруювати шляхетських дiтей бунтарською, хлопською отрутою, вижени його зараз, бо я не можу однi╨© ночi пiд одним дахом з ним ночувати. - Не хвилюйтесь, ваша, милiсть. Я Конашевича знаю, та його спосiб говорення, але вiн зовсiм не ╨ кровожадним, то чоловiк правий!. - Ха-ха-ха! - смiявся злобно пан Хлоднiцький, аж йому черево тряслось. - Хлоп - i правий чоловiк! Зi мною повинен був говорити iнакше, бо я йому нерiвня. Ваша милiсть, не фортунний вибiр. Хто вашiй милостi таке порадив? То, певно, яко©сь шизматицько© голови концепт. Пан Аксак побагрянiв: - Ваша милiсть зволили забути, що i я належу до грецько© церкви, i прошу покiрно так зневажливо не висказуватися про мою вiру. - Нема що багато говорити: прожени його зараз. Його мiсце при конях, а не в шляхетських покоях. - Не можу вволити волi вашо© милостi, бо я господар в мо╨му домi i я не малолiтнiй. - Знайшов свiй свого, - говорив сердито пан сенатор. - Ви всi однаковi i тiльки блахманите очi Речi Посполитiй, що ви ©й вiрнi, а держитесь то© клято© шизми. - Ваша милiсть! Гостиннiсть ма╨ сво© права, але рiвночасно наклада╨ на гостя певнi обов'язки. Я ще раз прошу не обижати мо╨© вiри. - Я зараз звiдси забираюся, - кричав пан Хлоднiцький. - Не обмежую волi вашо© милостi, за мою щиру гостиннiсть платите менi обидою. Пан Аксак вийшов вiд Хлоднiцького червоний, мов буряк. За ним услiд вийшов i пан Хлоднiцький та став кликати свою службу, якiй приказав зараз складати у купу речi i збиратися в дорогу. Нiхто не знав причини тако© змiни. Служба знала, що тут посидять кiлька днiв, i розтаборились з цiлим крамом. Аксак пiшов до жiнки i розповiв ©й свою розмову з гостем. - Хай собi ©де. Ми до цього не дали причини. Будемо мати науку на будуче, щоб з ляхами у жоднi приятелювання не заходити. Чого пан сенатор Конашевича чiпався? Гадав, що йому поклони битиме, а ми з цiлою родиною прямiсiнько пiдемо до костьолу. Не знаю, чи то брак виховання, брак пiдстав товарисько© оглади, чи польська зарозумiлiсть? Пан Аксак вдоволився тим, що почув вiд жiнки, i пiшов до Конашевича: - Прогнiвив вашмосць сенаторський ма╨стат мого гостя, вiн зараз вибира╨ться вiд мене. - Коли я його прогнiвив, то чого ж на вашу милiсть свою злiсть зганя╨? Я запевняю вашу милiсть, що я поводився i говорив чемно i достойно. Краще менi було до нього на розмову не йти. - Не роби собi, вашмосць, з цi╨© пригоди нi раз нiчого. Вiн, погнiвавшись на тебе, накинувся зневажливо на нашу благочестиву вiру, а я, рiч природна, цього собi чемненько, навiть надто чемненько, випросив. Я такого, не зважаючи на обов'язки господаря, не мiг стерпiти. У Конашевича заблищали радiстю очi: - Цього я i надiявся. Виходить, що наша церква знайде в потребi могутнiх оборонцiв мiж нашими православними вельможами. Передi мною пан сенатор якось про шизму нiчого не говорив, а це щастя, бо я був би не змовчав, а могло вийти ще поганiше. Пан Хлоднiцький, ви©жджаючи, хотiв попрощатися з панею Аксаковою, та вона заявила, що нездужа╨, i до нього не вийшла. Вiн ви©хав вiд Аксакiв, не попрощавшись нi з ким. Того дня вже панського обiду не було. Конашевич зi сво©ми хлопцями на©дав борщ i вареники зi сметаною. В цiлiм домi настав давнiй порядок. Конашевич заходив мiж ки©вське мiщанство. Всюди його радо приймали. Заходив мiж купцiв та ремiсникiв цехових, бував на весiллях i хрестинах. Усi не знали, де його посадити. Загально звали його козаком Петром, "той пан Петро, що у пана суддi Аксака живе, паничiв учить i ма╨ у нього велике слово". О. архiмандрит, коли про це довiдався, по©хав зараз до Аксакiв. Вiн тою справою дуже зацiкавився. Це копало пропасть помiж шляхтою римсько© i грецько© вiри i тим самим зближало вельмож до церкви. - Петре, ти моя надiя. Коли б ти знав, чого я по тобi жду, то ти би аж злякався. Увесь час свого побуту в Ки╨вi не мав Петро жодно© вiстки з Чепелевого хутора. Часом стрiчав Петро козакiв з Сiчi, та нiхто не знав сказати, що у Чепiля дi╨ться. Х Як Петро ви©хав вiд Чепеля з запорожцями, стало на хуторi, мов по вiйнi. Сiчовi гостi нiчого собi не жалували - нi ©жi, нi напиткiв, i цiлий домашнiй порядок пiшов горiдном. Тепер по тих спiвах, музиках i гульнi стало в хуторi тихо, мов вмерця винесли. Усi вiдчували брак Петра, а особливо Маруся. Вона зразу не виходила цiлими днями з сво╨© кiмнати, де ©й усе нагадувало коханого Петра. Усе, чого Петро дотикався сво╨ю рукою, вона цiлувала нiжно i берегла, мов дорогу пам'ятку. Мама до не© не торкалася. Краще ©© було оставити саму, чим розважати, а воно само вiд себе перейде. Те саме робили i всi домашнi. Горпина заходила до не© частенько, а тодi не було мiж ними iншо© розмови, лиш про Петра. За кiлька днiв важкого смутку Маруся отямилась i взялася знову за свою буденну роботу. Але вона дуже перемiнилась за той час. Вона споважнiла i зробилась мовчазлива, начеб ©© десять лiт вiку прибуло. Коли спiвала, то лиш у себе в кiмнатцi i то лише тi пiсеньки, котрих Петро любив слухати. Якось зимою випало сотниковi по©хати з кiлькома козаками в дорогу на кiлька днiв. В хуторi хазяйнувала сама сотничиха з челяддю. Не було це нiчого незвичайного, бо таке не раз траплялося, тепер, взимi, був час спокiйний i не було жодно© небезпеки. Одно© ночi, коли всi вже спали, почула Маруся, як дуже собаки на хуторi загавкали та й вiдразу замовкли. Це ©© чогось занепоко©ло, i вона встала. Мати каже: - Певно, десь вовка зачули. Тепер якраз проти святого Миколи вовки у тiчки збираються. - Менi чогось лячно. Коли б це вовк, то собаки би не замовкли. Я пiду в челядну та розбуджу кого, щоб подивився. - Так бодай надягни кожушину та обуй чоботи, бо, чого доброго, ще перестудишся. Лиш що Маруся вийшла в сiни, як вдарило луною крiзь оболонки. Маруся вiдчинила дверi i скрикнула. Це загорiлась стайня. А там стояли воли, корови та конi. Вони, прочуваючи небезпеку, стали ревiти. Маруся кричала: - Гей, вставай, бо горимо! А сама побiгла у двiр, щоб вiдчинити стайню та випустити товар, поки челядь повста╨. Не перейшла ще половини обори, як ©© хтось сильними руками позаду, мов клiщами, обхопив. Маруся скрикнула раз, та в цiй хвилi заткали ©й рота i при-слонили рядном голову. Вона чула, що ©© хтось несе поперед себе i втiка╨ щосили. З хати повибiгала челядь i стала рятувати стайню. На селi вдарили на пожар у дзвiн церковний. Люде стали збiгатися до пожару i гасити огонь. Огонь був очевидно пiдложений. У цiй метушнi про Марусю усi забули. Вони почули, як скрикнула, та думали, що пожар тому причина. Лиш згодом, як потушили огонь, сотничиха оглянулася за дочкою. Нiхто не знав, що казати, бо нiхто ©© не бачив. Мати була в одча©, шукала за нею усюди, кликала. Усе даремно. Усi потратили голови - дiвчина пропала. А тут така нiч, що й слiду не побачиш. Козаки посiдали на коней i роз'©хались у рiзнi кiнцi. Старий Онисько каже до сотничихи: - Нашу Марусю хтось викрав, бо в огнi згорiти не могла. Менi дивно, що нашi собаки цього злодiя через ворота пустили. То мусив бути хтось такий, кого вони знають, бо чужого би на куски порвали. - А далi Онисько скрикнув: - Господи святий, це, певно, Срулькова робота! Усi тепер нагадали собi жидка. Старий Онисько схопив з стiни рушницю, вибiг до стайнi, сiв на коня таки без сiдла, прикликав за собою собаку i полетiв за ворота. За ним по©хали два козаки. Марусю понесено геть за хутiр, де не доходило свiтло пожару. Вона пручалась з усi╨© сили та не могла себе освободити. На тiм мiсцi стояли якiсь двi постатi на конях i держали третього коня за поводи. Той, що ©© нiс, сiв на коня. Йому пiдсадили Марусю i всi тро╨ помчали вихром у степ. - Тепер ти будеш мо╨ю, хочеш ти чи не хочеш. Мусиш забути свого Петруся, чортового сина. Дiвчина аж завмерла зi страху вiдразу, побачивши бiля свого лиця погане рябе лице Сруля. Гнали так аж до свiту. Тодi стали пiд якимсь деревом, позлазили з коней. Маруся вже не мала рядна на лицi та усiх бачила. Крiм Сруля, було тут ще дво╨ обiрванцiв, розбишак страшних, мов чорти. Марусi вiдiткали рота, але зв'язали позаду руки. Тепер, вдень, побачивши таку красу, аж язиками прицмокували. Срулько не зводив очей з дiвчини, аж горiв увесь. Один з розбишак каже: - То ти, миршавий, хочеш, щоб ця чудо-дiвчина з тобою, поганим, жила? - По це ж я з вами ©хав. Тодi той розбишака узяв його за вухо i каже: - А ми за що з тобою ©хали? Чим ти нам заплатиш за труд? Срулько поблiд: - Те, що я вам обiцяв, уже почасти дав, а решту дам зараз. - Вiн вийняв гаманець з кишенi i подав розбишацi. - Вибачай, небоже, не для пса ковбаса, не для кота сало. Дiвчину ми беремо собi. Вона варта султаншею бути, а перший стрiчний татарин дасть за не© п'ятсот червоних, а два рази стiльки вiзьме за не© на базарi у Кафi або де-небудь. Маруся чула те все i вiдразу зрозумiла, яка ©й доля призначена. Вона перелякалась так, що серце геть застигло, i не могла промовити словечка. - Так ви менi хочете вiдiбрати мою добичу? - скрикнув Срулько не сво©м голосом i блимнув люто очима, мов вовкулак, та заскреготав зубами. Розбишаки стали смiятися: - Не хвилюйся, козаче, i не сердься, бо ми ©© вже взяли. - А мо© грошi, що я вам заплатив? - Говорiм на розум. Де нам на думку прийшло, щоб таке гороб'яче опудало, як ти, посмiв посягнути на таку кралю? Ми думали, що це буде якесь гоже-негоже. Ти навiть набрехав перед нами, що вона тебе любить, а вона дивитись на тебе не може не сплюнувши, а це дiвчина - хоч у султанський гарем. Та ми тво╨© кривди не хочемо, ось ма╨ш тво© грошi, а дiвчина - наша. Вiн шпурнув Срульковi гаманець з грiшми в лице. Срулько посатанiв. Хвилинку подумав. Вони гадали, що вiн з тим погодився. Та вiн миттю вихопив ножа i штовхнув Марусi в груди в саме серце. Дiвчина застогнала раз i впала, мов пiдкошений цвiт, на снiг нежива. Розбишаки скрикнули: - А ти, злодiю, що зробив? - Хай не буде нi менi, нi вам, коли так, - говорив Срулько, запiнившись мов скажений пес. Дрижав усiм тiлом. - Ти, душогубе, на таке лиходiйство зважився? Пiдожди. - Один вхопив його так сильно, що не мiг ворухнутися. - Давай, товаришу, мотуза. - Люде добрi, що ви хочете зi мною робити? - жебонiв Срулько, пручаючись. - Пожалiйте мене, не губiть. Я ©© дуже любив. Берiть усi мо© грошi, а мене пустiть. Бога бiйтеся. - Грошi не тво©, бо ти ©х вкрав, може, сотниковi, i вони будуть нашi за наш труд, що тебе повiсимо. Пiдеш вгору. Ти нам видер п'ятсот дукатiв. - Якi був би виплатив сам сотник, - каже другий, - i не треба нам було за татарином шукати. Ну, остання тобi година вибила. Жидок верещав щосили, поки йому не заткали рота. - Ви╨, шельма, та ще вовкiв накличе. Перекинули мотуза за галузу, заложили Срулевi петлю на шию i пiдтягнули вгору. Сруль повис. Здригнув кiлька разiв i сконав. Пiшла душа чортовi в зуби. - Що ж ми з цi╨ю бiдною зробимо? Годi ©© так лишати в степу вовкам на снiданок, - каже один. - Не турбуйся. Сотниковi люде наспiють зараз. Ми даваймо ногам знати, щоб з ними не стрiнутися, а то не жити нам. Пiдняли гаманець з грiшми з землi, обшукали ще Срульковi кишенi, посiдали на конi i по©хали в степ. Побачив ©х Онисько з козаками здалека. Пес гнав за слiдом, мов вихор. Пристанув пiд деревом i став жалiбно вити. Значить, що знайшли Марусю. Онисько пiдганяв коня щосили. Аж до гриви прилiг цiлим тiлом. Так. Вони Марусю знайшли. Лежала боком на снiгу з створеними переляканими очима у калюжцi сво╨© кровi, яка ще не застигла. На деревi висiв Срулько. Онисько скочив з коня i припав до дiвчини. Гадав зразу, що, може, ©© вряту╨. Та вона вже застигла. Дiд припав головою до мертвого тiла i плакав, мов мала дитина: - Марусенько моя люба, от чого дiждалась. Замiсть весiльного вiночка ти у сво©й кровi купа╨шся. Бодай я був не дожив цього. Чи на те я тебе няньчив, лелiяв, мов квiтку в садочку, моя ягiдко. Вже не почу╨мо твого щебетання, твого срiбного голосочка. Боже, боже! За що ж така страшна кара? Бiдний сотник, бiдна мати, всi ми бiднi без тебе будемо. Козаки позлазили з коней i плакали теж. Нiхто не знав, що тепер ©м робити? Один з козакiв, втираючи рукавом очi, каже: - Годi, дiду, нам пора вертати з мертвим тiлом на хутiр. Що тут сталося, хто ╨ той душогуб проклятий, нiяк не розберу. Аж ось побачили вiсельника на галузi. - Господи святий, спаси нас! Та дивiться, люде, це ж Срулько, то його робота. Козаки позлазили з коней i стали розглядатись за слiдами. - Глядiть, ©х тут було бiльше. Видно, що нi вона, небога, себе не зарiзала, бо у не© пов'язанi руки, нi Срулько сам не повiсився, бо вiн теж мотузом пов'язаний. Хто його розбере, як воно було? Онисько не чув цього говорення. Вiн розрiзав мотуза, котрим зв'язали Марусю. Сiв на осiдланого коня. Козаки подали йому обережно Марусине тiло, i вiн держав ©© наперед себе, мов малу дитину. Мертва ©© голiвка склонилась на плече дiда, як колись, коли дитиною на його руках засинала у пасiцi. I тепер вона спить i вже нiколи не прокинеться. Онисько придержував ©© голiвку рукою, i так поволi вертали додому. Чого ©м було поспiшати? У хуторi здалека вже побачили сумне товариство i поспiшили назустрiч. Бiдна мати, побачивши свою дитину мертвою, зомлiла. Дiвчата i молодицi зливали ©© водою. Коли прочуняла, стала голосити. Рвала собi волосся з голови з одчаю. Настала страшна хвиля на хуторi. Збiглося усе село, допитам не було кiнця. В цiлому хуторi зойки i голосiння. Сруля проклинали усi. Марусю вмили молодицi, прибрали, мов до шлюбу, та нарядили в свiтлицi. На ©© гарнiй головi пишався дiвочий вiнок з зеленого барвiнку. Маруся лежала, начеб сонна. Тiльки карих очей не далось закрити. Даремно силкувався на це старий Онисько. З цих очей визирав перестрах в передсмертнiй тривозi. Бiдна мати сидiла безвпинно при Марусi в тяжкiм отупiннi. Не далось од не© вiдвести. Уста ©© шевелiли, начеб промовляла. Iнколи на ©© устах появлялась на один миг зболiла усмiшка. Сотничиху загорнули кожухом, бо в свiтлицi було холодно. Не рушилась, як i пiп прийшов з дячками до парастату. З похороном треба було заждати, аж сотник вернеться. За ним послали кiнних гiнцiв, щоб швидше вертався. А за той час хата не зачинялася. Сходилося усе село, i мале, i велике приходило поглянути востанн╨ на любу Марусю. Дячки читали псалтир. Не годен цього нiхто описати, що дiялось з сотником, коли, вернувши, побачив ╨дину дитину на столi помiж свiчками. У нього рвалось серце з жалю на шматки. Замiсть пiд вiнець, повезли Марусю на кладовище бiля церкви. Поховали Марусю в замерзлу землю. З весною загадали висипати могилу, обсадити барвiнком, у головах посадити червону калину та поставити хрест. Не стало в хуторi гарно©, добро©, мов янгол, Марусi. ХI Конашевич вже два роки з половиною учителював у Аксака. За той час лише одного разу стрiнув у Ки╨вi запорожцiв. Вони розповiли йому про сучасне становище на Сiчi, але там нiхто ще не знав про те нещастя, яке ско©лося у Чепеля. Через увесь той час Конашевич працював пiд рукою о. Плетенецького невпинно. Через Аксака при╨днував шляхту православну, гуртував мiщанство у церковних братствах i пильно слiдив за тим, що на Укра©нi дiялось. Те, що вiн бачив i над чим сумувала його душа, було дуже невiдрадне. Ляхи, оп'янiлi ще вiд солонецько© рiзнi i поменших мiсцевих козацьких розгромiв, раювали по всiй Укра©нi. Жолкевського всi благословили i виносили попiд небеса. Вiн називався одиноким оборонцем шляхетчини перед роззухваленим гiльтайством. Пани, почуваючи за собою силу, щораз бiльше угнiтали нещасних пiдданцiв. Народ втiкав на Запорожжя. Укра©ннi пани слали безперестанку жалоби у Варшаву, а звiдтам йшли прикази до укра©нних старостiв, щоб нiкого на Запорожжя не пускати. Та це помагало небагато, а втiкачiв було стiльки, що не можна ©х було зупинити. Конашевичевi ставало в Ки╨вi тiсно. Його душа рвалась у широкий козацький свiт. Вiн склав собi, вилелiяв у сво©й душi план органiзацi© сiчового товариства i хотiв зачинати свою роботу. А тут прив'язали його в однiм магнатськiм домi, вiдiрвали вiд почви, на якiй мав працювати. Конашевич заговорював кiлька разiв до о. архiмандрита, та о. архiмандрит усе заговорював чим iншим. Видно було, що не хоче його ще звiдсiля пустити. "Господи святий, - думав собi Конашевич, - невже ж менi тут вiкувати прийдеться на цiм бакалаврствi? Цю роботу може зробити хто iнший, який мiж козацтвом на нiщо не здався. Далi вiрветься у мене терпець, начхаю на всiх панiв i втечу на Запорожжя". Тiльки не знати, що би на це сказав кошовий, котрий його сюди призначив? Його душа бунтувалася щораз дужче. Те, що з ним робилося, вважав за важке ярмо, яке треба вже раз скинути. Одного разу сказав вiн о. архiмандритовi свою думку без обинякiв. - Признаю тобi повну рацiю, Петре. Ти зробив дуже багато, та дiло далеко ще не покiнчене. - Я його i цiлим мо©м життям не покiнчу. - Годi так серед року Аксака лишити. Я про це думаю i глядаю за яким достойним заступником. Вже одного я намiтив таки з-помiж наших галичан. Але року треба вже добути. Петро заспоко©вся. Пiвроку - то не вiк, треба видержати. А тим часом сталося щось таке, що негайно приспiшило втечу Петра на Запорожжя. Наспiв час насильного ширення унi© на Укра©нi. Православних попiв стали силувати на послушенство унiатському владицi. В Ки╨вi вiн сам боявся жити i посилав сюди сво©х вiкарi©в. Упiрних православних попiв викидали силою з церкви i давали сюди унiатських. Одного разу в недiлю, лiтом, на третьому роцi побуту Конашевича в Ки╨вi, вийшов вiн вранцi з дому i зайшов на Подiл. Вiн побачив тут щось таке, що його страшно подратувало. Унiати хотiли забрати силою одну малу церковцю, що тут стояла. Мiсцевий священик не хотiв пiдчинитися унiатському владицi i не хотiв з церкви уступитися. Народ зiбрався на утреню. В церквi i довкруги ©© зiбрались мiщани з жiнками i дiтьми, святочно одягненi. Нараз з'явився заступник унiатського владики в товариствi пахолкiв, ведучи з собою унiатського священика, якого мав тут помiстити. Вони розтрутили народ i ввiйшли до церкви. Передерлися помiж народу аж до царських врат i до престолу. Пахолки схопили пораючогося коло престола попа за бороду i волосся та виволокли надвiр, його мiсце зайняв зараз пiп унiатський i став правити утреню. Народ збентежився. На криласi дяки замовкли. Заступник владики, стоячи у царських вратах i погрожуючи кулаком до криласа, кричав: - Я вас, гiльта©, бунтiвники, клятi шизматики, в кайдани закувати прикажу та у холодну, там будете свою шизматичну утреню правити. Та його таки нiхто не послухав. Крилас мовчав, а люде, охкаючи та плачучи, стали виходити з церкви. Унiатський вiкарiй пiнився зi злостi, а далi сам пiшов до криласа i став спiвати. А тим часом пахолки виволокли попа аж за церковну огорожу, не щадячи йому стусанiв, аж його покривавили. Кров текла йому з носа i губи та спливала по ризах. Народ став гомонiти i вiдгрожуватися. Та нiхто не посмiв зачiпати узбро╨них пахолкiв. Конашевич, дивлячись на таку зневагу православно© церкви, скипiв. Злiсть аж пiдкидала його. Не надумуючись довго, прискочив до церковно© огорожi i виломив кола. - Гей, люде, кияне, народе православний! I не сором вам дивитися бездiльно на такий злочин? З ломакою в руках кинувся на пахолкiв i бив, мов цiпом, кого попало. Пахолки збентежилися, що зразу i про сво© палашi забули. Народ отямився. - Гей, люде, не даймося, мiж нами козак Петро. Затрiщала церковна огорожа. Мiщани ламали коли i рушили Петровi на допомогу. Вони страшно роззвiрились. Побивши пахолкiв, кинулись цiлою юрбою в церкву. Владичого делегата вбили в криласi на смерть i виволокли збите тiло на майдан перед церкву, знущаючись над трупом. Пiп, побачивши вiд престола, що це не жарти, покинув правити i сховався пiд столом у презвитерi©. Мiщани там його знайшли i поволокли на майдан, страшно б'ючи. - От тобi, поганче, унiя, останнiй раз ти правиш! Навiть жiнки не остались позаду сво©х чоловiкiв. Вони рвали одежу на побитих на куски i маяли ними в повiтрi, мов хоруговками. Коло церкви знявся великий крик. Те все сталося дуже швидко. Народ трiумфував. Православного попа умили з кровi i хотiли завести в церкву, щоб правив далi. Та пiп був такий побитий, знесилений i схвильований, що ледве стояв на ногах. Один з пахолкiв вирвався з товпи зразу i побiг на найближчий постiй. Звiдсiля рушила цiла сила пахолкiв та жовнiрiв на Подiл. Петро, побачивши це, змiркував вiдразу, що такiй силi неозбро╨нi мiщани не дадуть ради i не встояться. Вiн крикнув: - Люде, врозтiч! Ховайтесь, де можна! Велика бiда на вас йде! На майданi стало тихо. Люде стали розбiгатися по хатах. Петро подумав тепер про себе i став утiкати. Гайдуки пiзнали його, що то звiсний усiм козак Петро, що у пана Аксака живе. Одна частина пустилася за ним в погоню. Петро втiкав щосили. Вiн знав, що коли його роззвiренi гайдуки догонять, то тут йому i кiнець буде. Втiкав огородами, перескакуючи плоти, найближчою дорогою до Лаври. Там його безпечно сховають. Мiщани, яких вiн стрiчав, кликали: - Втiкай, вашмосць, бо тобi смерть. Пахолки гнали за ним аж до само© Лаври. I тут зчинився великий галас. Гайдуки хотiли йди далi, та заступила ©м дорогу архiмандритова гвардiя, узбро╨на в бердишi, списи i шаблi. Петро так задихався, що ледве дух переводив. Але вiн був урятований. О. Плетенецький був дуже роздратований цiлою тою подi╨ю: - У мене ти цiлком безпечний, а що буде далi, то побачимо. О. архiмандритовi сказали, що Лавра в облозi, що ворiт i всiх виходiв пильно стережуть i нiкого не хотять з монастиря випустити. О. архiмандрит приказав сказати ватажковi облягаючих, що коли по доброму не уступлять, то прикаже стрiляти з мушкетiв. Петро побачив, як з усiх усюдiв виходили озбро╨нi ченцi з мушкетами на сво© становиська. О. архiмандрит говорив: - Сьогоднi недiля. Як збереться народ до обiднi, а побачить Лавру в облозi, то прийде до пролиття кровi. Я би цього не хотiв, але я жодному ляховi не позволю переступити порога цi╨© обителi. Ченцi заповiли облягаючим, що коли не вступляться, то по приказу о. архiмандрита зачнуть стрiляти. Зараз опiсля вiдчинилися ворота, i гайдуки побачили за воротами двi лаштованi гармати, при яких стояли гармашi у чернечих рясах з позапалюваними льонтами. Це помогло. Гайдуки уступилися, i тодi зiбраний на площi перед Лаврою народ всипався досередини. Архiмандрит полишив Петра у сво©й келi© i пiшов до обiднi. Лиш як вернувся, став розпитувати Петра, що сталося. - Годi! Хто сi╨ вiтер - збира╨ бурю. Не ти ©х зачепив, а вони тебе. Ти, сину, зробив добре, виступаючи в оборонi церкви. Таке злочинство не могло остатися без кари. Воля божа ужила тебе за караючу десницю. Не раз вже православнi заносили жалоби до актiв гродських на утиски i гвалти унiатiв та насильне загарбування майна православно© церкви. Це нiчого не помогло. Ми й тепер подба╨мо про таку жалобу не на те, щоб помогло, лише щоб осталось записане на вiчнi часи для грядущих поколiнь. А поки що треба насильство вiдбивати силою. Якою мiрою мiриш, такою буде тобi вiдмiряно. Дарма, що полл╨ться багато християнсько© кровi, аж Днiпро побагрянi╨, але так мусить бути. У Ки╨вi мiж унiатами i католиками зчинився великий гвалт i замiшання. Занесено жалобу до актiв i розпочалося слiдство за гвалт на пахолкiв i за вбиття двох унiатських священикiв. Багато людей ув'язнено, та нiкому не можна було нiчого доказати. Уряд довiдався лише, що цiлий той бунт пiдняв вiдомий усiм козак Петро, а той пропав за воротами Лаври, а звiдтам його не дiстане, хiба пiдступом. Коли б його за ворота у город можна було заманити. Лише щоб тайком iз Лаври не перекрався, i тому треба запобiгти. Стали i день i нiч наглядати усi виходи з монастиря. О. архiмандрит бачив сам, що якiсь пiдозрiлi люде коло мурiв Лаври швендяють i пильнують. Довiдався зараз про все i пан Аксак. Вiн зараз по обiдi в недiлю по©хав до о. архiмандрита. - Наробив ти менi, вашмосць, великого бешкету на цiлий город. Не треба було так дуже гаряче братися за дiло, - але сталося. Я, вашмосць, зовсiм оправдую, менi дуже жаль, що мусимо розстатися. У мене вашмосцi не було би безпечно одно© години, бо я не маю тако© сили, щоб тебе перед цими розбiшеними юхами оберегти. Впрочiм, вони зажадали би суду над тобою. То не щ