арисю! Мар'яна_. Хто... Нiхто тебе... Нiхто вже не посмi╨... (Iде назустрiч)._ В сусiднiй кiмнатi шум i галас. Вiдчиняються дверi. Чорнота двiчi стрiля╨ в Мар'яну з нагана, але не влуча╨. Мар'яна падав в обiйми Скидана. Луна╨ третiй пострiл. Чорнота нада╨. Його вастрiлив_ Сторчак. Загальне збентеження._ Сторчак_. О господи! Безневинну людину... Що ж це таке?.. До чого дожили. Тягнибiда_. Несогласована стрiльба. Врозбрiд пiшла. Гусак_. Зброю! (Кида╨ться на Сторчака)._ Сторчак впустив наган на пiдлогу. Гусак хутко його пiднiма╨._ Сторчак_. Я... Я смерть хотiв одвести... Клянусь... (До Гусака)._ Ви пам'ята╨те, я казав вам: не стрiляти ж... Гусак_. Хто казав?.. Кому?.. (До Тягнибiди)._ От вилазка!.. Три роки панькались!.. Скiльки раз я говорив - знищити гадiв. Тягнибiда_. Знищим... до одного... Входить секретар обкому партi©_ Орацький._ Орацький_. Що за шум? Здрастуйте... Хто i кого тут вбира╨ться нищити? Нечитайло. _Скидана забирати хочуть! Уляна_. I вже стрiляли Мар'яну, трохи не вбили! Орацький_. Мар'яну? Хто? Хутко входить Вигура._ Вигура_. Товаришу секретар!.. Уповноважений по заготiвлi... хлiбообластi... Вигура! Орацький_. Бачу. Видно Вигуру по фiгурi. Що ви тут нако©ли? Як це розумiти? Вигура_. Я... проявляв твердiсть. (Тихо),_ Пропав. Орацький. Твердiсть? Яку твердiсть?.. Дубову. Так я i ЦК повiдомлю. Вигура_. Я... Хотiв сказати... Орацький_. Менi вже сказали Мар'яна й Орися в дорозi. Все i всiх уже знаю... Навiть в обличчя; товариш Нечитайло, Гусак, товариш Цар Левко? Левко Цар_. Я, вашiй милостi. Орацький_. Будьмо знайомi. Я - новий секретар обкому партi© Орацький. Як живете? Левко Цар_. Не питайте. Погано. Орацький_. Чому? Левко Цар_. По сукупностi многих причин i обставин. Орацький_. Що ви кажете! Левко Цар_. Молекули не утряслися - раз. Тепер - письменники аналiз учинили: страждання, кажуть, не те - спрямоване не на головнi предмети. Навiть сумнiви, повiрите, i тi вже не годяться. Верещака_. Вiн одноосiбник. Орацький_. Ну i що ж? Сьогоднi одноосiбник, завтра - колгоспник, i не абиякий, а член правлiння, а там, може, й голова колгоспу, якщо ми Скидана порекоменду╨м в iнструктори замiсть Вигури. Як ви, товаришу Цар? Левко Цар_. Премного вдячний. Згоден на все добре. Ну, скажу наперед, щоб ви знали, - дiло наше навряд чи вийде. Орацький_. Вийде. Вже вийшло. Весь свiт схвильований. Левко Цар_. Що ви кажете? Орацький_. ╞й-богу! Левко Цар_. А я, признатись, думав, що таких людей, як ми, на свiтi нема╨. Що не дружнi, а не любезнi... Орацький_. Хто? Найдружнiшi. Левко Цар_. Хлiбом не годуй, - дай обсудити щось сво╨, огудити... Орацький_. Ну... Позвольте... Ви ж самi й осуджу╨те... Левко Цар_. I я ж такий, хiба який. I сини були якiсь, хто ©х зiiа╨, неслухнянi. Повиростали - подалися з дому. Ну, правда, роботящi були i великi любителi бiйки. Орацький_. А де во'нiт? Левко Цар_. Десь па вiйлi повбивано. Скидан_. Сини були геро©. Коли ми втратили ©х пiд IIовоградом, тужив, повiрте, весь Богунський полк. Ораць_кий_. А де ©х пам'ятник? Що названо ©х iменем в селi? Лiкарня, школа, вулиця? Нiчого! Все iменем Лассаля, Рози Люксембург! Нечитайло_. Клари Цеткiн. Орацький_. Де ©х портрети? У вад нема художника в колгоспi? Уляна_. Професор. Ось! Безверхий_. Безверхий. Уляна_. Будяки все малю╨ та горщики на тину. А зараз взявся за корiв. Безверхий_. Не за перiв, а за колгоспну череду. Орацький_. Наскiльки пам'ятаю вашi твори, ранiше цих корiв ви просто чередою називали.. Безверхий_. Да. Нет. Позвольте. Зачем? Я ось тут намiтив собi цiлу п'ятилiтку. Думаю бабахнуть ось так вот (перелiчу╨ на пальцях):_ взятi╨ Зимнього дворця, взятi╨ Ки╨ва, взятi╨ Перекопа - шiсть на три. Потiм рiшив засмалить зас╨данi╨ етого, как его... А корови й будяки - ето пустячки, так сказать, для душi, а вообще мiй жанр: взятiя, вступлепiя, заседанiя i портрети видатних дiячiв. Орацький_. Так. А ви напишiть портрет Тарасика чи його батька - Скидана, та так, щоб навiть дiт через п'ятсот, милуючися вашим твором, народ казав: "Якi красивi були люди велико© революцiйно© доби". В_игура_ (пiдходить)._ Товаришу секретар, дозвольте... Орацький_. Ну?.. Вигура_. Пiсля того, як ви розкритикували й викрили мене з такою яснiстю i генiальною прозорливiстю, я глибоко зрозумiв, що я... людина не наша. Орацький_. Чого там - не наша. Наша. Ви непоганий ворог ворогiв, але друг друзiв ви нiкчемний. Нiкчемний! I це велике наше лихо. (До колгоспникiв)._ Оцi Вигури, Гусаки, па жаль, все пашi люди. У_ляна_. Самi наплодили! Ото як вийде на трибуну, поверх людей як гляне, та так розумно й гарно промовля╨, та довго так, що плачеш i не зна╨ш - па небi ти чи на землi., Злiзе додолу - хмара. Голос мiня╨ться. I хоч би тобi раз усмiхнувся! Усмiхнiться, прошу вас, хоч разочок) Як трудiвниця! "Нiколи всмiхатись. Менi треба соцiалiзм будувати!" Орацький_. всть i такi. А зачепи його - па партiю обижа╨ться. Не зрозумiла його партiя. (До Вигури)._ Нi, зрозумiла. Вiйну об'явили вигурiвщинi, вiйну! Бездушнiсть, лиху, холодну байдужiсть, казенщину, дурiсть - усе, щ6 обража╨ "Пам'ять Ленiна" i гiднiсть народу". Уляна_. ...виметемо залiзною мiтлою! Орацький_. Так, Удяно. Кальоним залiзом. Все в наших силах. Нема перепон добру! Левко Цар_. А скажiть, отепер лак, коли все, казав той, уже наше i нема нiгде нiчого там такого, так от теперечки, коли людина, скажiм, умира╨, то як от ©© трактувать: спису╨ться вона з бригади в яму, як безполезний iнвентар, чи можна думати, що е щось зараз таке... Орацький_. Великий Ленiн буде вiчно жити. Левко Цар_. Ленiн - зрозумiло. А ми - простi, звичайнi люди, отi, що по церквах колись копiйчанi свiчки перед образами палили, вимолюючи крлхiтку безсмертя... Орацький_. Безсмертне .людство, товаришу мiй. I в ньому людина знаходить безсмертя через сво© дiла. Якiсть содiяного i буде його мiрою ∙в_ комунiзмi. Iнше© мiри життя я не знаю. Бездоганна ленiнська мiра, безсмертного Ленiна. (До Скидана)._ Спасибi за мужнiсть, Скидане. Податок зменшу╨мо до ваших пропозицiй. I всiм спасибi! Всi. _Спасибi й вам! Орацький_. Все. Пауза._ (Поволi поверта╨ться в бiк Гусака i Вигури i, ледве стримуючи гнiв)._ Громадянине Вигура, громадянине Гусак, вийдiть вперед. Народ вас хоче розглядiти. Гусак i Вигура виходять, спустошенi, на авансцену. _ Завiса_