кого життя оспiвував вiн так, як нiхто другий. Менi зда╨ться, що вiршовi й прозовi твори, котрi вiдносяться до сього круга сюжетiв (а в вiршових i прозових Федькович тут однаково великий поет), зiбранi докупи, дали б нашiй лiтературi правдиву перлу й вказали б нам творчiсть Федьковича в ©© найкращiм моментi. Сюди увiйшла б найбiльша часть його повiстей, увiйшли б найкращi його поезi©. Федькович - се талант переважно лiричний; всi його повiстi, всi найкращi його поезi© навiянi теплим, iндивiдуальним чуттям самого автора,- всi похожi на частки його автобiографi© - так i зда╨ться, що автор спiва╨ i розказу╨ всюди про те, що сам бачив, сам найглибшими нервами душi прочув. I в тiм iменно й лежить чаруюча сила його поезi©, в тiм лежить порука ©© живучостi, доки живе наша мова. Федькович вложив в свою поезiю найкращу частину сво╨© душi, а така поезiя не вмира╨, не пропада╨, як се перед кiлькома роками здавалось одному критиковi, котрий, не можучи сам вложити в свою поезiю анi крихiтки сво╨© душi, не вмiв i в поезi© Федьковича найти нiчого, крiм неправильних ритмiв та синтакси, не вiдповiдаючо© шкiльним правилам. Нi, поезiя буковинського Кобзаря жива, правдива поезiя; вона буде порушувати серця людськi й тодi, коли про стихи його критика свiт давно забуде. Про життя Федьковича не багато що можемо сказати: головнi дати знають нашi читателi з власно© автобiографi© поета, помiщено© в передмовi Дiдицького до першого видання його поезiй2, а також i з переднього слова п. Драгоманова до ки©вського видання повiстей Федьковича3. ЛЕСЯ УКРА╞НКА Роздивляючися лiтературну фiзiономiю Лесi Укра©нки, ми бачимо, що вона тiльки що закiнчила першу добу свого розвою, ©© талант тiльки що отрясся з повивачiв то© несамостiйностi, що пута╨ кожного поета при перших його кроках. Вiн тiльки що уперше широко i смiло розмахнув крилами до власного лету, тiльки що показав себе в повнiй силi i показав нам, чого ми можемо ждати в будущинi вiд се© писательки. Зда╨ться, в такiм разi критиковi найлiпше б було пiдождати, поки той талант пройде бiльший шмат дороги, зазначить себе яркiше, зачеркне, що так скажемо, свою власну лiнiю на нашiй лiтературнiй нивi. Певна рiч, ми дуже радо пiдождали б зi сво╨ю студi╨ю, якби знали, що доля позволить сьому талантовi промiрити все те поле, яке вiн зазначив собi. Та, на лихо, умови нашо© лiтературно© працi такi важкi, а особистi вiдносини авторки зложилися так сумно, що ми ледве чи дiждемося вiд Лесi Укра©нки всього того, що вона могла б дати нашому письменству. Розумi╨ться, ми гаряче бажа╨мо, щоб вона дала якнайбiльше; кожний новий твiр, який в останнiх часах виходить з-пiд ©© пера, збагачу╨ наше письменство новою перлиною. Та, на горе, останнi ©© твори, се такий голосний та страшний стогiн примучено© душi, якого не чулося у нас ще вiд часу киргизьких думок Шевченкових1. Сей стогiн тим страшнiший, що вiн не пливе з якогось песимiстичного свiтогляду, не ╨ доктриною, а тiльки ╨ виразом безмiрно болючих обставин, серед яких живе авторка i серед яких знаходиться укра©нське слово та всяка вiльна, гуманна думка в Росi©. Такий стан для iсторика - одна хвилина, переходова доба, але для людини, обдаровано© гарячим чуттям i палкою фантазi╨ю, вiн страшенно небезпечний. В такiм подвiйно безрадiснiм станi не раз дуже сильнi, навiть генiальнi натури ламаються i падуть. Критика може тут не раз зробити добре дiло: пiддержати писателя, загрiти його, впевняючи, що його важких ридань не зрозумiли хибно i що його слово збудило в серцях власне таку луну, яко© вiн бажав собi. Ми бажали б, щоб i наша студiйка про дотеперiшню поетичну дiяльнiсть Лесi Укра©нки була не тiльки iнтерпретацi╨ю ©© таланту для ширшо© громади, але також словом щирого признання i заохоти для авторки, пiддержкою на ©© важкому шляху. I_ Нема нiчого цiкавiшого для критика, як слiдити крок за кроком розвiй автора, прислухуючися, як в його словi звiльна мiцнiють, доходять до переваги, а далi до повного, гармонiйного панування тони, властивi його талантовi. Бувають автори, у котрих такий дослiд неможливий; вони почали писати вже дозрiлими людьми i вiдразу виявили вповнi свою лiтературну фiзiономiю. Бувають iншi, також талановитi люди, у котрих розвiй не йде мов по ступнях угору, а якимись зигзагами: раз, два рази такому авторовi удасться написати щось добре i гарне, а перед тим i по тiм тягнуться довгi облоги, вкритi пустоцвiтом. Бувають, вкiнцi, й такi таланти, що спочатку сво╨© кар'╨ри блиснуть, мов метеор, а вся дальша ©х дiяльнiсть, то повiльне догасання, не раз повне диму i чаду. Леся Укра©нка належить до тих талантiв, що виробляються звiльна, що важкою, iнтенсивною працею доходять до панування над формою i змiстом, над мовою й iдеями. Десятилiття, що пройшло вiд опублiкування ©© перших творiв, позволяе нам слiдити той розвiй вiд перших, майже дитячих поривiв аж до повного майстерства, вiд дитинячо-примiтивних форм до блискучих i вповнi гармонiйних, вiд дитинячо© iмпресiонiстики до широко© iдейностi i могутнього пристрасного огню. I коли ми рiвночасно будемо тямити про важкi обставини, серед яких вiдбувався той розвiй i до крайностi сумний стан того суспiльного i духовного грунту, на якiм вироста╨ наша писателька, то сам факт ©© постiйного розвою i то власне такого_ розвою будемо вважати доказом незвичайно© сили ©© таланту i при тiм одною з найцiкавiших появ нашо© ново© лiтератури. Скiльки ж то молодих писательських сил на Укра©нi в тих 10 лiтах заблисло i пропало, скiльки ©х зламалося або зiйшло на такi стежки, що не приносять велико© честi Укра©нi! Видана в 1893 роцi збiрка вiршiв Лесi Укра©нки п. з. "На крилах пiсень" мiстить у собi все те, що до того часу понаписувала наша авторка. Вона не лишила на боцi тих перших проб свого пера, що були написанi ще перед 1887 роком i виглядають мов примiтивно звiршованi дитячi враження: На зеленому горбочку, У вишневому садочку, Притулилася хатинка, Мов маленькая дитинка Стиха вийшла виглядати Чи не вийде ©© мати. I до бiло© хатинки, Немов мати до дитинки, Вийшло сонце, засвiтило, I хатинку звеселило. В тiм самiм дитинячо-на©внiм тонi держаться вiршики "Лiто красне╨ минуло", "Мамо, iде вже зима", "Тiшся, дитино, поки ще маленька". ╙ тут, звичайно, одна якась, хоч не нова та досить поетична обсервацiйка, але визискання ©©, писательська технiка, мова - ще зовсiм примiтивнi та конвенцiональнi2. Гострий критик, що призна╨ тiльки викiнченим i вповнi характерним творам право iснування, мусив би протестувати проти помiшування тих паперових квiток у букетi; iсторик лiтератури вдячний за се авторцi, бо вони позволяють йому бачити той скромний початок, з якого вийшла вона. Наскрiзь конвенцiональна, не в народному стилi, як сказано в титулi, а в старому романтичному шаблонi зложена ╨ поемка "Русалка", що була первiсне надрукована в жiночому альманаху "Перший вiнок"3. Козак любить дiвчину Ксеню i хоче з нею одружитися, але пiд осiнь забува╨ про не© i жениться з iншою. Молода просить Ксеню за дружку, але Ксеня, замiсть на весiлля, iде до рiчки i топиться. Вона зробилася русалкою, але i в водi не втопила свого горя. Ночами вона приманю╨ до себе козака; сей зачина╨ тужити i сохнути, аж коли раз хотiв зблизитися до любо© русалки, вискакують iншi русалки i залоскотують його на смерть. Поема кiнчиться плачем русалки над трупом бувшого ©© коханця. Слабенький вiдгомiн Шевченкiвських балад без ©х широко© мелодi©, без того твердого пiдкладу житт╨во© обсервацi© i соцiальних контрастiв, що нада╨ тим романтичним баладам вагу i принаду вiчно живих творiв. У Лесинiй "Русалцi" подi© не мотивованi, соцiальних контрастiв нема, психологiчнi конфлiкти ледве натякненi невмiлою, ще дитячою рукою. Та ╨ в тiй поемцi один уступ, де чути якiсь новi, нешаблоновi, хоч дуже ще несмiлi тони; се пiсня русалки (стор. 100-101), котрою вона приваблю╨ до себе козака: Любий козаче, чого ти ходиш Смутний по темному гаю? Слухай, козаче, пiсню русалки! Тож я для тебе спiваю. Вона пригаду╨ йому себе, що його щиро кохала. Як не забув ти, ходи до мене, Я твоя першая мила! Зраду забуду, любити буду Тебе, як перше любила. В мене палати кращi од царських Iз дорогого кришталю, В мене вiночок з чистого злота, З перлiв дрiбних i коралю. Хоч i тут ще нема нiякого особливого майстерства, та все ж таки в тiй пiсеньцi видно перший розмах крил свiжого лiричного таланту. Наскрiзь конвенцiональна i несамостiйна ╨ й друга поемка, помiчена 1888 роком - "Самсон". В половинi 80-х рокiв у росiйському письменствi зайшла була мода на переспiвування бiблiйних тем. Вiдгуком то© моди був також дуже слабий вiрш Олени Пчiлки "Дебора", написаний 1887 р. i надрукований в "Першому вiнку". За прикладом матерi взялася й Леся вiршувати бiблiйне оповiдання про Самсона. Порiвняння тих двох творiв мiж собою i з бiблiйними первовзорами було би дуже цiкаве. Обi нашi авторки поводяться з бiблiйним текстом дуже вiльно, а властиво мовби й зовсiм не дивляться на нього, а беруть тiльки деякi мотиви, обскубанi з тих мiцних паросткiв, що в'яжуть ©х iз старожидiвським життям i дають ©м безсмертну силу. Пчiлчина Дебора - се якась тiнь, а не жива людина; Лесин Самсон - се шаблоновий вояка i патрiот з чудесною силою, а зовсiм не той напiвгумористичний, а напiвтрагiчний герой, змальований у книзi Судi©в4. I в оповiданнi про Дебору, i в оповiданнi про Самсона бiблiйнi первовзори безмiрно поетичнiшi i живiшi вiд того, що з них зробили нашi авторки. Леся, нпр., силку╨ться поглибити бiблiйне оповiдання, аналiзуючи психологiю Самсона i Далiли, але сей аналiз вiдбира╨ оповiданню його геро©чний характер. Самсон верта╨ з бою, в котрiм вiн поборов фiлiстимлян; його вiтають "квiтками та вiнками", мов римського трiумфатора; серед iнших жiнок йому назустрiч iде й його жiнка Далiла, котру вiн силою взяв iз краю фiлiстимлян. Вона хвалить ╙гову за побiду свого мужа, а на його питання, чи ©й не жаль рiдного люду, вона вiдповiда╨: Чужа для мене мого люду доля, Тво© для мене стали рiднi люде, Твоя, Самсоне, лиш ╨дина воля Для мене завжди наймилiша буде, Для тебе вiдцуралась я родини. Самсон хоче ©й вiддячити за таке безмежне кохання, i вона випиту╨ його, вiдки у нього така сила, що мiг колись роздерти льва i побити багато ворогiв ослячими щелепами. Самсон не хоче сказати ©й се© тайни, вона блага╨, далi плаче, i ось Самсон виявля╨ ©й усю правду: вiн назорей, його волос ма╨ велику силу, а якби хтось обтяв його, вiн був би слабий, як мала дитина. Далiла в снi обтина╨ йому волосся i кличе фiлiстимлян. Тi в'яжуть його - а Далiла кличе: Прощай, Самсоне! - крикнула зрадлива: - Ти думав, що для тебе я забуду Родину? Нi. Ти гинеш,- дяка се правдива Вiд мене за погибель мого люду. Значить, Далiла не менша, а навiть бiльша патрiотка вiд Самсона. Оригiнал нiчого про се не зна╨. Там Самсон зовсiм не во╨вода ╨врейський, вiн б'╨ться з фiлiстимлянами одинцем, щось таке, як у староруських билинах "поляница удалая". На честь його нiхто не справля╨ трiумфу. Далiла не ╨ його жiнка, а припадкова коханка, правдоподiбно не фiлiстимлянка, а ╨врейка. Знаючи, що Самсон бува╨ у не©, фiлiстимськi во╨води пiдкуплюють ©© великою сумою грошей, щоб випитала, в чiм лежить його сила. Самсон три рази дурить ©©, а тiльки четвертий раз говорить ©й правду. Як бачимо, анi герой, анi обставини, виведенi в бiблiйному оповiданнi, не надавалися до патрiотично© поеми в нашiм сучаснiм стилi; замiсть поглибляти тi факти, якi да╨ первовзiр, авторка мусила обкроювати, перемiнювати, ослаблювати ©х i замiсть живого змiсту наповнювати сво© вiршi досить рiденькою фразеологi╨ю. Конець поемки ще слабший. Сцена смертi Самсоново© в книзi Судi©в описана ось як: "Та ось князi фiлiстимськi зiбралися, щоби принести велику жертву сво╨му богу Дагоновi, серед забав, мовлячи: "Наш бог дав нам у руки нашого ворога Самсона". А коли се побачили люди з ©х народу, вони величали свого бога, мовлячи: Наш бог дав нам у руки Нашого ворога, Що нiвечив наш край I вбив так много люду. А коли були навеселi, мовили: "Покличте Самсона, нехай забавля╨ нас!" I покликано Самсона з тюрми, i вiн мусив танцювати перед ними. Отож його поставили мiж стовпами, а Самсон мовив до хлопця, що держав його за руку: "Постав мене так, щоб я мiг доторкатися до стовпiв, на котрих опира╨ться дiм, i щоб я оперся об них". А дiм був повний чоловiкiв i жiнок, тут були й усi князi фiлiстимлян, а на плоскому дасi було коло 3000 чоловiк i жiнок, що дивилися, як танцював Самсон. А Самсон покликав Ягве i мовив : "Господи Ягве! Згадай про мене i дай менi силу лиш сей раз, о боже, щоб я помстився на фiлiстимлянах хоч за одне сво╨ око"! Тодi Самсон обняв два середнi стовпи, на котрих держався будинок, один правою рукою, а другий лiвою, i оперся на них. I скрикнув Самсон: "Нехай згину я сам з фiлiстимлянами!" I силою вiн похилив тi стовпи, i дiм завалився на князiв i на всю купу народу, що була там, i, вмираючи, вiн побив бiльше народу, нiж побив у сво╨му життю. Нема сумнiву, що се безмiрно трудно - перероблювати стару поезiю на нову; переробка дуже легко виходить водяниста i замазу╨ характернi деталi оригiналу. Так сталось i тут. Авторка без потреби перенесла сей празник на во╨нний час - буцiмто фiлiстимляни знов напали на Палестiну; в бiблi© катастрофа дi╨ться в Газi, однiм iз головних фiлiстимських мiст. Далi ослабила авторка сцену наруги над Самсоном; у поемi вiн тiльки сто©ть i сво©м понурим видом тiшить ворогiв. Власнiстю нашо© авторки ╨ також наруга Далiли, наруга млява, так як i всi фiлiстимськi промови, зверненi в поемi до Самсона. Хоч i як невисоко ми ставимо сього Самсона, то все ж таки мусимо сказати, що, порiвнюючи його з Деборою Олени Пчiлки, видно вже тут перевагу таланту дочки над талантом матерi. Дiя в "Самсонi" розвива╨ться досить драматично, а лiричнi мiсця (Самсон у тюрмi) декуди виявляють силу i пластику виразу. У тiм самiм 1888 роцi написаний також цикл лiричних i описових вiршiв п. з. "Подорiж до моря". Талант авторки очевидячки дужча╨, пiднiма╨ться, вона попада╨ в свiй природний тон, менше в'яжеться чужими взiрцями, i ми стрiча╨мо в тiм циклi першi проблиски сильного, самостiйного таланту, першi такi картини i поетичнi звороти, що виявляють руку майстра. Зразу йдуть легесенько начеркненi кра╨види, ще трохи конвенцiональнi i блiдi (I, III, IV), та мiж ними прориваються новi, незвичайнi риси. Далi, все далi! Он латанi ниви, Наче плахти навкруги розляглись, Потiм укрили все хмари тi сивi Густого диму, з очей скрився лiс, Гори веселi й зеленi долини Згинули раптом як любi© сни. Ще за годину i ще за хвилину Будуть далеко, далеко вони! Зовсiм так, як хвилi колишнього щастя! - озива╨ться щось у душi авторки при тiм видi. Рефлексiя, ще несмiла, буде вертати дедалi все частiше, мiцнiше, поки сво©м вогнем не перетопить усiх вражень, усiх почувань авторки, поки фiзичне око i фiзичне вухо не зробиться вповнi органом ©© поетично© душi. Ось вона в великiм мiстi над морем - у Одесi. I все чужина! Ох, бiда самотному У мiстi широкiм Себе почувать одиноким! I добре, хто ма╨ к багаттю чийому Склонитися слухом i оком. Авторка знаходить собi тут приятельку; обi вони вечорами дивляться на море, думками шукають щастя. Та де воно? Чи в небi, чи в морi? Нi, думко! даремне в свiтовiм просторi Притулку шукати, В безодню дарма поринати; Любов i надiя не в зорях, не в морi! Мiж людьми поради питати! Се перший раз у поезi© Лесi Укра©нки вiдзива╨ться соцiальна нота. Досi вона любувалася природою, витала в сферi якихсь абстрактних людських вiдносин i абстрактного патрiотизму; вiдтепер вона почне пильнiше придивлятися дiйсному життю i тим реальним вiдносинам людсько© суспiльностi, на яких вироста╨ i щоденне горе i великi iдеальнi змагання до свободи i рiвностi. Правда, обставини, серед яких жила авторка, не були прихильнi такому зворотовi ©© музи. Забезпечене економiчне та соцiальне становище не змушувало ©© поринати в бурхливе море соцiальних контрастiв, а, з другого боку, слабе здоров'я потребувало лiчення в теплiм клiматi, серед гарно© природи Криму. I ось вона пливе з Одеси в Крим. Далi, далi вiд душного мiста! Серце прагне буять на просторi. Бачу здалека - хвиля iскриста Гра╨ вiльно по синьому морi. Цiла та п'╨ска (VI, стор. 52-53)- то правдива перлина. Майстерна форма якнайкраще гармонiю╨ зi змiстом,- опис морського плавання при погiднiм, радiснiм настрою. Авторка щосили гонить вiд себе всякi прикрi спомини. Я жадаю на час, на годину, Щоб не бачить нiчого на свiтi, Тiлько бачить осяйну долину I губитись в прозорiй блакитi. Тут нема анi одного зайвого слова, анi одного шаблонового та маневрованого звороту,- все тут просте, ясне та сильне, перший раз блиска╨ талант авторки в повнiй красi. Дальша п'╨са (VII) в цiлому слабша: вона занадто многословна, опис Акерманських веж замало пластичний, рефлексi© про козацьку славу занадто вже пережованi, та ╨ й тут деякi рядки, киненi рукою великого майстра. Особливо гарна оця строфа: Виросла там квiтка у темницi, в ямi. Ми ©© зiрвали, нехай буде з нами. Квiтка тая, може, виросла з якого Козацького серця щирого, палкого. Чи гадав той козаченько, йдучи на чужину, Що вернеться з його серця квiтка на Вкра©ну? Як бачимо, розвiй нашо© авторки йшов дуже швидко. Ми не зна╨мо часу, з якого походять ©© першi вiршованi проби, але в 1888 роцi вона вже в деяких п'╨сах доходить до повного майстерства. Нема сумнiву, що се було здобутком дуже iнтенсивно© духовно© працi над власною освiтою, над опануванням мови i вiршово© технiки, та певна рiч, що й само життя i постороннi впливи сильно гнали ©© наперед. Не знаю напевно, але зда╨ться, що не помилюся, коли мiж тими впливами на першому мiсцi поставлю вплив ©© дядька5, незабутнього сiвача живих i широких iдей серед нашо© суспiльностi, Михайла Драгоманова. Леся вела з ним оживлену переписку, i покiйник уже тодi з великою надi╨ю дивився на ©© талант i, певно, не залишив нiяко© нагоди прояснювати i наводити його на кращу дорогу, до щораз вищих мет. II_ Життя Лесi Укра©нки складалося так, що про безпереривний, так сказати, простолiнiйний розвiй не можна у не© говорити. По хвилях мiцного розмаху, гармонiйного настрою, самостiйного лету наступа╨ ослаблення, занепад, перемага╨ знов шаблон i манера. На се були, зда╨ться менi, двi причини: дух авторки не був ще вповнi вироблений i загартований, а в станi здоров'я набiгали важкi кризи. Так виясняю я собi той факт, що по 1888 р. вона продуку╨ чимало творiв досить слабих i зманерованих. На першiм мiсцi мiж тими творами я поклав би "Мiсячну легенду", найдовшу i - найслабшу з п'╨с, помiщених у збiрцi "На крилах пiсень". Авторка присвятила ©© сво©й мамi, може, знехотя даючи свiдоцтво, пiд чи©м впливом постала ся поема. ╙ се iсторiя артиста, не то спiвака, не то поета. Ще дитиною вiн чув у снi ангельськi спiви i вирiс на спiвака. Та швидко слава вiдвернулася вiд нього; не зна╨мо, чи вiн стратив голос, чи що сталося з ним, досить, що вiн живе самотнiй у рiднiй хатi i нарiка╨ на долю i на людей. Аж ось раз, проходжуючися селом, вiн почув пiснi лiрника про панщину, про сирiтку та про правду i побачив, як люди плакали вiд тих пiсень. Вiн iде до лiсу; йому хочеться ще раз заспiвати "на цiлу кра©ну" i "домовити гiрку тугу". Мiсячне свiтло запада╨ в його серце, i йому верта╨ться голос, вiн знов спiва╨ чудово i верта╨ться в свiт. Кiнчиться поема описом концерту, на котрiм наш спiвак спiва╨ не так гарну, як довгу пiсню власного укладу. Яке враження зробила вона на слухачiв - авторка не говорить. Як бачимо, композицiя зовсiм не особлива, поодинокi роздiли порозриванi, мотивування ©х слабе або зовсiм нiяке, оброблення многословне, вiршова форма млява i монотонна. Леся Укра©нка, мабуть, i сама не була вдоволена сею поемкою, коли пiзнiше вернулася до се© теми i в поемi "Давня казка" змалювала нам артиста-спiвака, але вже зовсiм iншими фарбами i на зовсiм iншому, широкому, суспiльному тлi. Бiльшина поезiй у збiрцi "На крилах пiсень" не ма╨ дат, отим-то ми не можемо зовсiм напевно сказати, коли творчiсть авторки пiднiмалася вище, а коли вона опускала крила. Та нам досить сказати, що мiж 1888 i 1893 роками у не© йшло вагання, поставали п'╨си такi слабi, як "Мiсячна легенда", "Зоряне небо", "Зоря", "До мого фортеп'яна", "В магазинi квiток", "Сон лiтньо© ночi", "На давнiй мотив", а обiк них такi сконцентрованi, сильнi i характернi, як "Пiсня" Brioso"*, "Rondeau"*, "Contra Spem Spero"*, "Сльози - перли". Ми коротко схарактеризу╨мо перший гурток названих тут вiршiв. Про ©х змiст можна би з невеличкою змiною сказати те, що говорить Кальхас у "Прекраснiй ╙ленi"6: "Trop des fleurs! Trop des fleurs!"*. Цвiти i зорi, зорi i цвiти - оце й весь змiст тих поезiй. А коли додати до того досить монотонну форму, многословнiсть i брак пластичних картин та брак виразного, сильного чуття, то не здиву╨мо, що тi вiршi не будять у нас нiякого настрою i читаються без смаку, як ремiсницька робота, не раз добра i старанна, але все-таки без душi. Обiк них знаходимо декiлька талановито задуманих, але слабо виконаних п'╨с, як ось "В'язень", "Коли втомлюся я життям щоденним", "Досвiтнi огнi". ╙ в тiй останнiй п'╨сi деякi дуже гарнi строфи, як ось: Вставай, хто живий, в кого думка повстала! Година для працi настала. Не бiйся досвiтньо© мли, Досвiтнiй огонь запали, Коли ще зоря не заграла. У поемцi "В'язень" трохи загусто наложено чорних красок: муж сидить у тюрмi, жiнка з дитинкою терпить голод. ╙врей за довг продав останню корову,- але контраст запертого в тюрмi батька i дитини, що знадвору кличе до нього: "Куку! Куку! А де ти? Тут, татусю?" справдi хапа╨ за серце, так само як i та рисочка, що Татусь, цiлуючи свою дитину, Невольничого хлiба дав скоринку. Розволiкла також i декуди солодкувато-сентиментальна п'╨ска "Спiвець", але ╨ в нiй прекраснi строфи: Чом я не маю огнистого слова, Палкого, чому? Може б та щира, гарячая мова Зломила зиму! Загалом треба сказати, що серед того вагання в творчостi нашо© авторки чимраз частiше прориваються свiтлi ноти, охота до життя i до боротьби, а разом з тим розширя╨ться ©© свiтогляд, поглибля╨ться розумiння життя i його глибоких антагонiзмiв. Мов чудовий заспiв, пiд музику народно© пiснi, озива╨ться й пiсня нашо© авторки: Реве-гуде негодонька, Негодоньки не боюся. Хоч на мене пригодонька, То я нею не журюся. Гей ви, грiзнi, чорнi хмари, Я на вас збираю чари, Чарiвну добуду зброю I пiснi сво© узброю. Дощi вашi дрiбненькi© Обернуться в перли дрiбнi, Поломляться ясненькi© Блискавицi вашi срiбнi. Я ж пущу свою пригоду Геть на тую бистру воду, Я розвiю свою тугу Вiльним спiвом в темнiм лугу. Той самий мужнiй бадьорий настрiй видно i в прекраснiм вiршi "Contra Spem Spero": Нi, я хочу крiзь сльози смiятись, Серед лиха спiвати пiснi, Без надi© таки сподiватись, Хочу жити. Геть, думи сумнi! Та ба, не так зложилося життя нашо© авторки, щоб вона могла зовсiм вiдiгнати сумнi думи. Навпаки, чим глибше входять тi думи в життя, тим сумнiшi робляться вони, але серце авторки вiд них уже не вiдверта╨ться i не м'якне, не пiдда╨ться песимiзмовi. Вона помалу доходить до того, що може виспiвувати найтяжчi, розпучливi ридання i тим спiвом не будити в серцях розпуки та зневiри, бо у само© в душi горить могуче полум'я любовi до людей, до рiдного краю i широких людських iдеалiв, яснi╨ сильна вiра в кращу будущину. Соловейковi пiснi, веснянi квiти тепер тратять для не© свою принаду. Вiльнi спiви гучнi, голоснi В рiднiм краю я чути бажаю,- Чую скрiзь голосiння сумнi. Ох, невже в тобi, рiдний мiй краю, Тiльки й чуються вiльнi пiснi У снi? ("Rondeau"). Авторка не встида╨ться плакати, особливо з такими, що плачуть, але коли почу╨ вiльну пiсню, то одгукнеться й на не©: Сховаю я тодi журбу свою I пiснi вольно© жалем не отрую. ("Мiй шлях"). I в прекраснiм циклi "Сльози - перли" вона пiднiма╨ важке голосiння - вже не над сво╨ю долею, не над долею якогось героя або примховатого артиста, але над цiлим рiдним кра╨м, над тим народом, забитим у кайдани. Подiбних голосiнь було багато в нашiй поезi©, особливо пiсля Шевченка. Леся Укра©нка перша i одинока вмi╨ опанувати тут широку скалю почувань вiд тихого суму до скажено© розпуки i мужнього, гордого прокляття, що явля╨ться природною реакцi╨ю проти холодно© зневiри. Коли ж се минеться? Чи згинем без долi? Прокляття рукам, що спадають без сили! Навiщо родитись i жити в могилi? Як ма╨мо жити в ганебнiй неволi, Хай смертна темнота нам очi застеле! Авторка запиту╨ себе, пощо тi сльози, що палять душу, а не мають сили допомогти рiдному краю, i вiдповiда╨ чудовим вiршем: Всi нашi сльози тугою палкою Спадуть на серце, серце запала╨... Нехай пала╨, не да╨ спокою, Поки душа терпiти силу ма╨. Коли ж не стане сили, коли туга Вразить украй те серденько замлiле, Тодi душа повстане недолуга, ╞© розбудить серденько зболiле. Як же повстане - ©й не буде впину, Заснути знов, як перш, вона не зможе, Вона боротись буде до загину: Або загине, або переможе. Вiд часу Шевченкового "Поховайте та вставайте, кайдани порвiте" Укра©на не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як iз уст се© слабосило©, хворо© дiвчини. Правда, укра©нськi епiгони Шевченка не раз "рвали кайдани", вiщували "волю", але се звичайно були фрази, було пережовування не так думок, як поетичних зворотiв i образiв великого кобзаря. Леся Укра©нка не силку╨ться на Шевченкiв пафос, не пережову╨ його термiнологi©; у не© ╨ свiй пафос, сво╨ власне слово. Коли в "Русалцi" вона сто©ть пiд впливом Шевченкового романтизму, то тут вона давно отряслася вiд нього, не потребу╨ зичити нi вiд кого поетичного апарату, бо сама ма╨ що сказати читачам, у само© наболiло на душi чимало, у само© поетичне слово доспiло i сиплеться, мов золота пшениця. В 1890 i 1891 р. зложений цикл "Кримських спогадiв", у котрих майстерство Лесi Укра©нки ся╨ повним блиском. Вельми характерний для свiтогляду нашо© авторки "Заспiв", зложений очевидно пiзнiше, як бiльша частина вiршiв сього циклу. Вона радо згаду╨ гарну кримську кра©ну. Де прожила я не одную днину, А не була щаслива й на годину. Та я за те докiрливого слова Тобi не кину, стороно прекрасна! Не винна ти, що я не маю долi, Не винна ти, що я така нещасна! Се знак, що талант нашо© писательки доходить до повно© дозрiлостi, при всiй сво©й лiричнiй експансивностi пiдноситься до того об'╨ктивiзму, що вмi╨ вiдрiзнити власне горе вiд загального порядку фактiв i iдей, не попада╨ в чорний песимiзм пiд впливом власного страждання. Брак того об'╨ктивiзму у деяких генiальних поетiв наробив багато лиха в сферi думок i настрою цiлих поколiнь; пригадаю тiльки iтальянця Леопардi7, у котрого незлiчима фiзична хвороба породила песимiстичний свiтогляд, що закрасив собою всi його твори; пригадаю цiлий ряд французьких поетiв сатанiстiв, неокатоликiв та декадентiв-неврастенiкiв, у котрих поезiя була виразом ©х власних нервових та психiчних хвороб, але при тiм генералiзацi╨ю тих хворобливих явищ. Наша авторка безпечна вiд тако© генералiзацi©. У не© тiло хворе, але душа здорова i думка ясна. Власне страждання не заслоню╨ перед нею анi краси природи i тих розкiшних мрiй, якi навiва╨ та краса (див. "Тиша морська", "На човнi", "Байдари", "Бахчисарай"), анi краси, спокою i щастя iнших людей (див. "Татарочка"); воно не заглушу╨ у не© бажання волi i добра для всiх людей, навпаки, скрiпля╨ те бажання, хоч разом i прислоню╨ його легким туманом суму та резигнацi©. Серед мороку, бурi-негоди Цiлу нiч буде човен блукати; Як зiйде сонце правди та згоди, Я тодi вiчним сном буду спати. Буде шарпати буря вiтрила, Пожене геть по темному морю... Ох, коли б менi доля судила Хоч побачити раннюю зорю! По 1893 р. Леся Укра©нка не опублiкувала нiяко© бiльшо© збiрки сво©х творiв, але з того, що вона публiкувала вiдтодi в наших перiодичних виданнях, ми бачимо, що талант ©© все мiцнi╨, ставить собi все труднiшi i ширшi завдання. З тих ©© пiзнiших творiв ми роздивимось тут лише поему "Роберт Брюс", опублiкованому в "Хлiборобi"8 1894 р., поему "Давня казка" ("Жит╨ i слово", V, 1896 р.), i вiршi, друкованi в "Життю i словi" 1897 р. та в Л. Н. вiснику9 1898 року. "Шотландська легенда" про Роберта Брюса написана 1893 р. Композицiя сього твору не блискуча, епiчний тон авторцi не да╨ться ще, описи битв досить блiдi i конвенцiональнi, державнi справи в ©© вiршах малюються досить на©вно i сухо, без поетично© пластики. Загалом "Роберт Брюс" ╨ немов pendant* до Самсона, хоча видно тут значний поступ у епiчному стилю. Нема вже тут то© балакучостi i розволiклостi, що в "Самсонi", авторка говорить просто, ясно, декуди пiдноситься до правдивого запалу, як ось у промовi Брюса до шотландських селян: Нема в нас лицарства, нема в нас панiв, Вони вже англiйськi пiдданi; Та ╨ ще в кра©нi шотландський народ, Не звик вiн носити кайдани. Повстаньмо ж тепера усi, як один, За дiло братерське спiльне! Розкуймо на зброю плуги! Що орать, Коли наше поле не вiльне. У поемi "Давня казка" авторка пiдiйма╨ наново тему, порушену в "Мiсячнiй легендi", але пiдiйма╨ далеко вдатнiше, ставить ©© широко i обробля╨ по-майстерськи. Ся тема - вiдносини поета до суспiльностi, а властиво значення поезi© в iндивiдуальному i громадському життi. Авторка показу╨ нам се на iсторi© двох людей - безiменного поета i гордого лицаря Бертольда. Занятий сво©ми щоденними забавами, гордий лицар не дивиться на поета, глузу╨ з нього, вважа╨ його жебраком, а в найлiпшiм разi диваком чи навiть божевiльним. Але, закохавшися, сей лицар почува╨ потребу поезi©, щоби збудити любов у серцi любо© дiвчини, i тут поет ста╨ йому в пригодi. Та ось лицар вируша╨ на вiйну, вiйсько втомлене важкими походами i невигодами, бунту╨ться, лицаревi прийшлось би пропасти, та знов поетовi пiснi виручають його, додають воякам духу i ведуть ©х до побiди. Через се лицар робиться великим паном i по якiмсь часi почина╨ утискати та кривдити сво©х пiдданих. Тодi поетовi пiснi пiдiймаються против нього, говорять народовi про волю i рiвнiсть, кличуть його до бунту. Лицар зразу хоче пiдкупити поета, далi грозить йому - все надармо. Тодi вiн закида╨ його в тюрму, де поет i вмира╨. Але його слово не вмерло. Народ зрива╨ться до бунту i вбива╨ кривдника-пана. Та його ма╨ток i його пиху переймають його нащадки, так само як по смертi одного поета постають новi, перейнятi тими самими думками. Мiж нащадками знялася Боротьба тяжка, завзята, Та вона ведеться й досi, Та вiйна страшна, затята. I тепер нащадки графськi Тюрми мiцнi© будують, А поетовi нащадки Слово гостре╨ гартують. Проти дiла соромного, Виступа╨ слово праве. Ох, страшне оте змагання, Хоч воно i не криваве! А коли вiйна скiнчиться Того дiла й того слова, То скiнчиться давня казка, А настане правда нова. На сьому кiнчиться Лесина поема, без сумнiву одна з найкращих i найхарактернiших окрас нашо© ново© лiтератури. У наших часах, в часах загального рознервовання i екстраваганцi©, у часах, коли скрiзь луна╨ аж лящить поклик "штука для штуки", аж чудно якось iз уст поета почути такi тверезi та здоровi погляди на задачу i вагу поезi©, якi висказу╨ тут наша авторка. По ©© думцi, поезiя для маси робучого народу - потiха в горю, спочивок по працi, для кожного чоловiка - природний вираз розбудженого чуття i вищих змагань, для все© громади - заохота в боротьбi i докiр усякiй нiкчемностi; для пригноблених вона - гарячий поклик до бою за волю i людськi права, а для кривдникiв - грiзний месник. Все i всюди поезiя - слуга житт╨вих потреб, слуга того вищого й iдейного порядку, що веде людей до поступу, до поправи ©х долi. I коли зразу вона служить iнколи розривкою i забавою вищих верстов, то до найвищо© сили i гiдностi доходить тiльки тодi, коли робиться виразом життя i боротьби найширших народних мас i заразом бойовим окликом за найвищi людськi i громадськi iдеали - свободу, рiвнiсть i братерство всiх людей. Коли поминути деякi розволiклостi, деякi млявi i латанi строфи (напр., перша з тих, якi ми навели вище) i деякi недошлiфованi вiршi, то цiлу поему мусимо признати дуже гарною. Композицiя проста i ясна, без зайвих епiзодiв, конфлiкти мiж обома героями зазначенi виразно, глибокими рисами, хоч i не пiдведенi крикливими фарбами, характери змальованi живо i вiрно, i хоча цiла поема властиво ма╨ символiчне значення, то проте ©© геро© нiде i нiчим не подiбнi до мертвих абстрактiв i символiв, а жиють повним, iндивiдуальним життям. Се великий трiумф таланту Лесi Укра©нки; ©© твiр ╨ наскрiзь iдейний, а проте не ╨ тенденцiйний. Ще одну важну прикмету свого таланту виявила наша авторка в тiй поемi - гумор. Справедливо сказано, що гумор - невiдлучна прикмета кожного правдивого таланту. У Лесi Укра©нки досi ми майже не завважували гумору; тiльки часом в ©© поезi© проблискувало щось легесеньке, наче ледве замiтний усмiх на заплаканiм лицi. "Давня казка" вся, вiд початку до кiнця, держана в легкiм, гумористичнiм тонi. Се гумор наскрiзь добродушний, щирий, що пливе не з гамовано© злостi, не з завистi, а з глибоко© любовi, з ясного, спокiйного погляду на життя i його боротьбу. Навiть там, де сама течiя оповiдання набира╨ кривавого кольору, напр., в бунтiвницькiй пiснi поетовiй, авторка вмi╨ сво©м гумором озолотити ту криваву течiю, надати ©й подобу на©вного жарту. Я не сумнiваюся, що сей гумористичний тон ╨ головна основа високо© стiйностi се© поеми, що тiльки через нього авторка устереглася вiд того фальшивого пафосу, що так псу╨ "Мiсячну легенду", i здужала надати сво╨му оповiданню живiсть i принаду. Та коли зважити той важкий настрiй, який уже тодi гнiтив душу Лесi Укра©нки i який виливався майже рiвночасно в iнших ©© вiршах, то ми мусимо подякувати якiйсь та╨мничiй щасливiй хвилинi, що могла викликати з-пiд ©© пера оцю поему, наскрiзь здорову, погiдну i повну житт╨во© радостi. У вiршах, помiщених у "Житю i словi" за 1897 р., особливим артизмом i незвичайною силою визначуються тi, де авторка малю╨ сумний i невiдрадний полiтичний стан сво╨© рiдно© кра©ни i ту безнадiйну боротьбу, яку веде жменька смiлих, гарячих душ з темним колосом. Особливо в вiршах "Fiat nox"* та "Грiшниця" змальована ся боротьба яркими кольорами. Авторка бажала б i сама встати до то© боротьби, але чу╨ свою безсильнiсть i бажа╨, щоб хоч ©© слово було твердою крицею i ранило ворога. Слово авторки справдi робиться грiмке i гостре, як сталь, але воно луна╨ страшною розпукою. О горе тим, що вродженi в темницi, Що глянули на свiт в тюремне╨ вiкно. Тюрма, се коло зло© чарiвницi, Нiколи не розiб'╨ться воно. I авторка кiнчить словами, повними безмежного горя: О горе нам усiм! Хай гине честь, сумлiння, Аби упала ся тюремная стiна! Нехай вона впаде, i зрушене камiння Покри╨ нас i нашi iмена! Перед нами вирина╨ фiгура Самсона, обрисована колись невправною ще рукою нашо© авторки. Як же без порiвняння могутнiше i правдивiше ©© слово тут, де вона сама разом з сучасним сво©м поколiнням чу╨ себе в ролi Самсона, але без нiяких романтичних прикрас, без квiток i вiнкiв, з одною перспективою страшно© смертi, безславно© i ганебно©, смертi, що нiвечить не тiльки тiло, але навiть сумлiння i добру пам'ять у людей. Сучаснi росiйськi вiдносини не раз викликали таку розпучливу думку в поетiв; пригада╨мо хоч би вiрш Некрасова на смерть Писар╨ва, де вiн вiд правдивого новочасного героя жадав резигнацi© навiть з особисто© честi: Тот герой, кто и честь свою губит, Когда жертва спасает людей. На лихо, ся думка дуже небезпечна i двосiчна: жертва з особисто© честi i з сумлiння звичайно нiколи не ряту╨ нiкого, i супроти сього Некрасовського поклику i його практичного переводження на користь свободолюбного руху в 70-х роках пiднявся тверезий та непоборно ясний голос Драгоманова з покликом: "Чиста справа потребу╨ чистих рук". От тим-то ми, вiддаючи всяку можливу похвалу вiршам Лесi Укра©нки "Хвилина розпачу" за ©х силу, красоту i поетичнiсть, мусимо застерегтися проти ©х практично© фiлософi©. Сама авторка, очевидно, також добре розумi╨ ©х практичну неможливiсть, коли дала ©м власне такий титул, що наперед характеризу╨ ©х, як хвилевий вибух важкого болю i зневiри. Iз поезiй Лесi, помiщених у "Вiснику", найкраща i найбiльш характерна - "Мрiя", чудове сповiдання, напiвспомин, а напiвпоклик до важкого бою з рiзким, мужнiм прокляттям на кiнцi: Будь проклята кров ледача, Не за чесний стяг пролита! Ще раз повторяю: читаючи м'якi та рознервованi або холодно резонерськi писання сучасних молодих укра©нцiв мужчин i порiвнюючи ©х з тими бадьорими, сильними та смiлими, а притiм такими простими, такими щирими словами Лесi Укра©нки, мимоволi дума╨ш, що ся хвора, слабосила дiвчина - трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Укра©ну. Але проте вона дiвчина, у не© м'яке жiноче серце, i ми пiзна╨мо уперве його несмiлi пориви з двох вiршiв, помiщених у "Вiснику". Оба тi вiршi мають орi╨нтальну закраску: "Схiдна мелодiя" i "Жидiвська мелодiя", та в обох видно за туманом туги i резигнацi© безмiрно нiжне, щире чуття i притiм таке багатство колориту, якого не повстидався б i справдi орi╨нтальний поет. Ми перебрали всi важнiщi поетичнi твори Лесi Укра©нки. Ми не покривали хиб ©© першкх проб, судили ©х гостро, мiркуючи, що авторка тако© мiри, як вона, не потребу╨ поблажливостi. Для пiзнiших творiв ми ма╨мо найповнiше признання i подив. Укра©на, на наш погляд, нинi не ма╨ поета, що мiг би силою i рiзностороннiстю свого таланту зрiвнятися з Лесею Укра©нкою. Ми навмисно лишили набоцi ©© прозовi проби "Така ©© доля", "Бiда навчить", "Жаль" i ©© переклади з Гейне i Вiктора Гюго. Не в новелах ©© сила, а переклади, хоч деякi й дуже вдатнi, не додадуть свiжих листкiв до ©© лаврового вiнка. ╞© талант - лiричний, але не вузько суб'╨ктивний; ©й удаються й епiчнi i драматичнi форми, але тiльки тодi, коли вони являються тiльки формами ©© могутньо© лiрики. Чиста епiка i чиста драма не входять, як нам зда╨ться, у обсяг ©© таланту. III_ Я бажав би закiнчити свою критичну студiйку кiлькома загальними увагами. Я не сумнiваюся, що у нас знайдуться людцi, котрi, прочитавши мо© уваги i прочитавши тi вiршi, якi я ставлю найвище в поетичнiм скарбi Лесi Укра©нки, скажуть: "Е, зна╨мо! Йому подоба╨ться все тенденцiйне та публiцистичне, але се ще зовсiм не промовля╨ за поетичною вартiстю тих творiв". Розумi╨ться, сфера думок i естетичних уподобань ╨ республiка без жандармiв i без диктатора. Я також не жандарм i не диктатор i накидати нiкому думок i уподобань не хочу, але проте вважаю себе в правi i в обов'язку висловлювати сво© власнi думки i уподобання i боронити ©х з таким запалом i з таким розумiнням, на яке мене стане. Я вже сказав i повторяю ще раз: найкращi писання Лесi Укра©нки iдейнi, але зовсiм не тенденцiйнi. Яка тут рiзниця? Така, як мiж iндукцi╨ю i дедукцi╨ю в логiцi, мiж синтезом i аналiзом в хiмi©. Поетичний твiр я називаю iдейним тодi, коли в його основi лежить якийсь живий образ, факт, враження, чуття автора. Вглибляючися фантазi╨ю в той образ, автор обрисову╨, освiтлю╨ його з рiзних бокiв i силку╨ться способами, якi да╨ йому поетична технiка, викликати його по змозi в такiй формi, в такiй самiй силi, в такiм самiм колоритi в душi читача. Вглибляючися фантазi╨ю в той образ, автор силку╨ться сконцентрувати його, вiднайти, вiдчути його суть, його значення, його зв'язок з цiлiстю життя, тобто виключити з нього все припадкове, а пiднести те, що в нiм ╨ типове, iдейне. Розумi╨ться, що й його поетичний малюнок буде мати метою передати читачевi сей глибший, iдейн