i - мина╨ш, Вклонюся - навiть не зирнеш I головою не кивнеш, Хоч зна╨ш, зна╨ш, добре зна╨ш, Як я люблю тебе без тями, Як мучусь довгими ночами I як лiта вже за лiтами Свiй бiль, свiй жаль, сво© пiснi У серцi здавлюю на днi. О, нi! Являйся, зiронько, менi Хоч в снi! В життi менi весь вiк тужити - Не жити. Так най те серце, що в турботi, Неначе перла у болотi, Марнi╨, в'яне, засиха,- Хоч в снi на вид твiй ожива╨, Хоч в жалощах живiше гра╨. По-людськи вiльно вiддиха, I того дива золотого Зазна╨, щастя молодого, Бажаного, страшного того Грiха! ДЕКАДЕНТ (В.Щуратовi) Я декадент? Се новина для мене! Ти взяв один з мого життя момент, I слово темне пiдшукав та вчене, I Русi возвiстив: "Ось декадент!" Що в мо©й гiiснi бiль, i жаль, i туга - Се лиш тому, що склалось так життя. Та ╨ в нiй, брате мiй, ще нута друга: Надiя, воля, радiсне чуття. Я не люблю безпредметно тужити Нi шуму в власних слухати вухах; Поки живий, я хочу справдi жити, А боротьби життя менi не страх. Хоч часто я гiрке й квасне ковтаю, Не раз i прiв, i мерз я, i охрип, Та ще ж оскомини хронiчно© не маю, Катар кишок до мене не прилип. Який я декадент? Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мiй поклик: праця, щастя i свобода, Я ╨ мужик, пролог, не епiлог. Я з п'ющими за плiт не виливаю, З ©дцями ©м, для бiйки маю бук, На празнику життя не позiваю, Та в бiдностi не опускаю рук. Не паразит я, що дурi╨ з жиру, Що в буднi тiльки й дума про процент, А для пiсень на "шрррум" настро©ть лiру. Який же я у бiса декадент? * * * Дивувалась зима: Чом се тають снiги, Чом льоди присли1 всi На широкiй рiцi? Дивувалась зима: Чом так слабне вона, Де той легiт 2 бересь, Що теплом пронима? Дивувалась зима: Як се скрiпла земля Налива╨сь теплом, Оживав щодня? Дивувалась зима: Як посмiли над снiг Проклюнутись квiтки Запахущi, дрiбнi? I дунула на них Вiтром з уст льодяних, I пластом почала Снiг метати на них. Похилились квiтки, Посумнiли, замклись 3. Шуря-буря пройшла - Вони знов пiднялись. I найдужче над тим Дивувалась зима, Що на цвiт той дрiбний В не© сили нема. ______________________ 1 Приснути - розламатися. 2 Легiт - легкий вiтерець. 3 Замклитись - закритись. * * * Червона калино, чого в лузi гнешся? Чого в лузi гнешся? Чи свiтла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця не пнешся? Чи жаль тобi цвiту на радощi свiту? На радощi свiту? Чи бурi бо©шся, чи грому з блакиту? Чи грому з блакиту? Не жаль менi цвiту, не страшно i грому, Не страшно i грому, I свiтло люблю я, купаюся в ньому Купаюся в ньому. Та вгору не пнуся, бо сили не маю, Бо сили не маю. Червонi ягiдки додолу схиляю, Додолу схиляю. Я вгору не пнуся, я дубам не пара, Я дубам не пара; Та ти мене, дубе, отiнив, як хмара, Отiнив, як хмара. ГАДКИ НА МЕЖI 1 Ся нитка зелена, що, мов тота гадина, Оте╨ здовж загону сну╨, - Се Terminus наш, се межа, перекладина, Знак, поки "мо╨" i "тво╨". По сей бiк чотири загони Трохимовi, По той бiк Михайловi три: Жий кождий на сво©м, уплачуй дачки новi, Чужого ж i п'ядь не бери© I що кому в тiм, що Михайло й Трохим На сво©х загонах криваво бiдують, Хоч рук собi й нiг вiд роботи не чують, Прийде передновок-занестись нiчим? I що кому в тiм, що худiбчиня ©х "Чомусь" не держиться, чахлi╨, марнi╨, Що поле ©х рiк в рiк гiршi╨, пустi╨, Хоч орють i полють не гiрше вiд всiх? I нию кому в тiм, що вже руки у них В розпуцi безпомiчнiй вниз опускаються? "Замало землицi! В часах тих трудних Довги вже дверима i вiкнами пхаються. Прийдеться пропасти... Мов риба в саку, Так б'╨мся, i годi що вдати!" Аж слухати важко тих слiв, та яку Пораду ©м дати - не знати. А станеш у полi отак на межi - В обох сiм загонiв, i вдовж ╨ куди дивить! Ну, нивка незгiрша, що хоч, тс й кажи,- При добрiй роботi i вiсiм душ виживить... А в них обох шiсть душ! I що б за завада Зложитися полем докупи обом, Зложитись хатами, знаряддям, тяглом? I, може, для них се ╨диная рада. Та ба, ось межа! Ся попруга вузька Несильну ©х силу роздерла на части, I де в спiльнiй працi жили б довiка, Там вроздрiб прийдесь ©м лиш спiльно пропасти. 2 Малим ще, тямую, всi межi я знав: За мамою лiтом щодень тупцював, Коли для дiйно© корови вона Трави узбирати надвечiр iшла. То межi й па ступiнь широкi були, 3 одно© нажнеш двi веретi трави. А я немiцними ногами межею Безпечно ступаю м'якою стернею. А нинi погляну на межi: невже ж? Нема стародавнiх, широких тих меж! Всi нинi тоненькi, як нитка,отак, Чужий ледве б здужав намацати знак, Сей з того, той з того ©х боку пiдтяв, Рад кождий, що лишнюю скибу дiстав. I чом кождий так то© скиби бажить? Чом тiсно так в свiтi, нелюдяно жить? Чи люду замного наплодилось нам, Чи бiльш до життя потребу╨ вiн сам? Нi люду за много на нашiй рiлли, Нi в нього самого потреби зросли, А бiльш його дома стiснили чужi©, На рук його працю, мов трутнi, падкi©. I дарма то дехто незрячий не раз Говорить: "Вiйна би здалася у нас, Замного людей, свiт тiсний всiм, мов сак,- Просiкли б, вiльнiше би стало вiдтак". Вiльнiше, ее так! Та, крiм знищення й мук, Не стало б до працi щонайкращих рук, А джерело нужди як било, так било б, Лиш що до старого нове причинило б. А люд через межi, котрi го тiснять, Не може добачити тих всiх завад, Добачить всiх сплетених коренiв лиха. Що сили його пiдлоточу╨ стиха, Ей, межi, ви, межi, вузенькi, куцi! В якi бездорiжжя, в якi манiвцi Ви втисли незрiлий ще погляд суспiльний! Хто шлях нам покаже широкий i вiльний? З Приходить до мене один чоловiк: "Порадьте, що маю робити? Ось тут, на тiм полi, мiй дiд прожив вiк, Хоч, правду сказавши, нема чим i жити. Три прути! Та ну, якось, певно, тодi Не так було тiсно, як нинi,- Досить, що отак нi в добрi, нi в бiдi Пройшов цiлий вiк старовинi. Мав дiд два сини, поженив ©х, i враз Жили в однiй хатi з дiтками. Все дiд, було, каже: "Дiлив би я вас Тим полем, та й б'юся з гадками. Тепер воно ледве живить нас, а iго ж Тодi, як ту дрiбку надво╨ роздерти? Нi, я вас не буду дiлити! Як мож, Так жийте прикупi, а схочете тож Дiлитись-дiлiться по мо©й аж смерти". Та сталося, бачте, що дiд i сини Померли на тифус одно© весни, Лишивши по дво╨ дiтей малолiтнiх. Я найстарший був, мав три роки з весни, Стрикiв хлопець - пiвтора; в мами й стрийни При грудях дiвчатка-були. По бездiтних Багатших сусiдах мами роздали Нас, хлопчикiв,- бач, не було з чого жити. Дiстодьто, годуйте, допоки малий, А виросте, мусить за се вiдслужити. I ми наслужились, назнались бiди! Мами повмирали. Менi вже тогди Було двадцять лiт, я покинув служити, До хати пiшов, оженивсь i, як слiд, Обняв усе поле, що нам лишив дiд, I став на нiм в бiдностi жити. Гадав я: сплачу малолiтнiм тамтим, I поле по дiдовiй волi Останесь цiле, то хоч я на тiм полi Вдержусь, а то впадесь у руки чужим. Дiвчат повiную, а старший братiй Пристане де-будь до вдово©... То так, як би двом у сорочцi тiснiй: Волить хоч один, та ходити в цiлiй, Нiж дерти сорочку надво╨, Бо жаден тодi не буде мав що вбрать. Отак я, бувало, частенько Говорю тамтому. Та ба, любий брат Лиш вислухав все те чистенько Та й зараз до суду. Списать зажадав, Що там на всi дiти лишилось, I щоб все напiв помiж них подiлилось Так, як би ©х тато окремо вмирав. Я вчув се, i сумно зробилося. Шлю До нього людей, щоб згодились на сплату; Сам ходжу за ним i благаю-цвiлю: "Вважай, передiлимо поле i хату, То що ж на тих кусниках будем робить? Вважай, дiд-небiжчик не хтiли дiлить, А ти хочеш дiдову волю ламати?" Дарма, вiн про сплату не хоче i знати! Минуло два роки, i з суду ми нинi Декрети дiстали: усе, що дiд мав, Мiж нас подiлити по рiвнiй частинi, А кождий щоб з того сестру звiнував. I що тут робити, порадьте, сли ласка! Зруйнують дочиста, як вкроять отак Пiвгрунту! Моя вже задбвжена частка. Сестри не звiную, i сам я жебрак. Я думаю свiдкiв до суду вести, Що дiд не хотiв дiлить поля, - То, чень, йому скажуть на сплату пiти, А нi, га! - то дiйсь божа воля!" 4 Я думав про людське братерство нове, I думав, чи в свiт воно швидко прийде? I бачив я в думцi безмежнi поля: Управлена спiльним трудом, та рiлля Народ годувала щасливий, свобiдний. Чи се ж Укра©на, чи се край мiй рiдний, Обдертий чужими i свiтом забутий? Так, се Укра©на, свобiдна, нова! I в мойому серцi бiль втишувавсь лютий. Щез привид. Я глянув довкола. Он там За зорану межу б'╨сь з Грицем Степан; Там дiд оре поле, старенький, як гриб, I плаче за сином, що в Боснi© згиб; Там батько за сином з дрюком уганя╨сь; Там мачухи лютий проклiн розляга╨сь... О краю мiй рiдний, недолею гнутий, Пропасти би радше тобi, нiж коли б Така твоя доля повiк мала бути! 1881 ГIМН Вiчний революцйонер - Дух, що тiло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Вiн живе, вiн ще не вмер. Нi попiвськi© тортури, Нi тюремнi царськi мури, Анi вiйська муштрованi, Нi гармати лаштованi, Нi шпiонське ремесло В грiб його ще не звело. Вiн не вмер, вiн ще живе! Хоч вiд тисяч лiт родився, Та аж вчора розповився I о власнiй силi йде. I просту╨ться, мiцнi╨, I спiшить туди, де днi╨; Словом сильним, мов трубою Мiлiони зве з собою,- Мiлiони радо йдуть, Бо се голос духа чуть. Голос духа чути скрiзь: По курних хатах мужицьких, По верстатах ремiсницьких, По мiсцях недолi й слiз. I де тiльки вiн роздасться, Щезнуть сльози, сум, нещастя. Сила родиться й завзяття Не ридать, а добувать, Хоч синам, як не собi, Кращу долю в боротьбi. Вiчний революцйонер - Дух, наука, думка, воля - Не уступить пiтьмi поля. Не дасть спутатись тепер. Розвалилась зла ру©на, Покотилася лавина, I де в свiтi тая сила, Щоб в бiгу ©© спинила, Щоб згасила, мов огень, Розвидняющийся день? ГРИМИТЬ Гримить! Благодатна пора наступа╨, Природу розкiшная дрож пронима╨, Жде спрагла земля плодотворно© зливи, I вiтер над нею гуля╨ бурхливий, I з заходу темная хмара летить - Гримить! Гримить! Тайна дрож пронима╨ народи,- Мабуть, благодатная хвиля надходить... Мiльйони чекають щасливо© змiни, Тi хмари - плiдно© будущини тiни, Що людськiсть, мов красна весна, обновить... Гримить! 1880 КАМЕНЯРI Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмiрна, та пуста, i дика площина I я, прикований ланцем залiзним, стою Пiд височенною гранiтною скалою, А далi тисячi таких самих, як я. У кожного чоло життя i жаль порили, I в оцi кожного горить любовi жар, I руки в кожного ланцi, мов гадь, обвили, I плечi кожного додолу ся схилили, Бо давить всiх один страшний якийсь тягар. У кожного в руках тяжкий залiзний молот, I голос сильний нам згори, як грiм, гримить: "Лупайте сю скалу! Нехай нi жар, нi холод Не спинить вас! Зносiть i труд, i спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить". I всi ми, як один, пiдняли вгору руки, I тисяч молотiв о камiнь загуло, I в тисячнi боки розприскалися штуки Та вiдривки скали; ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам'яне чоло. Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так нашi молоти гримiли раз у раз; I п'ядь за п'ядею ми мiсця здобували; Хоч не одного там калiчили тi скали, Ми далi йшли, нiщо не спинювало нас. I кожний з нас те знав, що слави нам не буде, Нi пам'ятi в людей за сей кривавий труд, Що аж тодi пiдуть по сiй дорозi люди, Як ми проб'╨м ©© та вирiвня╨м всюди, Як нашi костi тут пiд нею зогниють. Та слави людсько© зовсiм ми не бажали, Бо не геро© ми i не богатирi. Нi, ми невольники, хоч добровiльно взяли На себе пута. Ми рабами волi стали: На шляху поступу ми лиш каменярi. I всi ми вiрили, що сво©ми руками Розiб'╨мо скалу, роздробимо гранiт, Що кров'ю власною i власними кiстками Твердий змуру╨мо гостинець i за нами Прийде нове життя, добро нове у свiт. I знали ми, що там далеко десь у свiтi, Який ми кинули для працi, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жiнки i дiти, Що други й недруги, гнiвнi© та сердитi, I нас, i намiр наш, i дiло те кленуть. Ми знали се, i в нас не раз душа болiла, I серце рвалося, i груди жаль стискав; Та сльози, анi жаль, нi бiль пекучий тiла, Анi прокляття нас не вiдтягли вiд дiла, I молота нiхто iз рук не випускав. Отак ми всi йдемо, в одну громаду скутi Святою думкою, а молоти в руках. Нехай проклятi ми i свiтом позабутi! Ми ломимо скалу, рiвня╨м правдi путi, I щастя всiх прийде по наших аж кiстках. * * * Мiсяцю-князю! Нiчкою темною Тихо пливеш ти Стежков та╨мною... Нiжно хлюпочеться Вбздушне море, Так в нiм i хочеться Змить з серця горе. Мiсяцю-князю, Ти,чарiвниченьку! Смуток на твбйому Ясному личеньку. Iз небозвiдно© Стежки погiдно© Важко глядiть тобi В море бездонне, В людськостi бiдно© Горе безсонне. Мiсяцю-князю! В пiтьмi будущего, Знать, ти шука╨ш Зiлля цiлющого, Зiлля, що лиш цвiте З-за райських меж... Ох, i коли ж ти те Зiлля найдеш?.. 16 iюля 1883 МОЯ ЛЮБОВ Вона так гарна, ся╨ так Святою, чистою красою, I на лицi ярi╨ знак Любовi, щиростi, спокою. Вона так гарна, а проте Так нещаслива, стiльки лиха Знесла, що квилить лихо те В ©© кождiськiй пiснi стиха. ©© пiзнавши, чи ж я мiг Не полюбить ©© сердечно, Не вiдректися власних втiх, Щоб ©й вiддатись доконечно? А полюбивши, чи ж би мiг Я божую ©© подобу Згубити з серця, мимо всiх Терпiнь i горя аж до гробу? I чи ж перечить ся любов Тiй другiй а святiй любовi До всiх, що ллють свiй пiт i кров, До всiх, котрих гнетуть окови? Нi, хто не любить всiх братiв, Як сонце боже, всiх зарiвно, Той щиро полюбить не вмiв Тебе, коханая Вкра©но! 27 iюня 1880 * * * Не покидай мене, пекучий болю, Не покидай, важкая думо-муко Над людським горем, людською журбою! Рви серце в мнi, блiда журо-марюко, Не дай заснуть в постелi безучастя - Не покидай мене, гриже-гадюко© Не дай живому в домовину класться, Не дай подумать анi на хвилину Про власну радiсть i про власне щастя, Докiль круг мене мiлiони гинуть, Мов та трава схне лiтом пiд косою, I вiд колиски аж по домовину Жиють з бiдою, наче брат з сестрою, - Докiль життя тяжким нас давить валом, На пнi лама╨ силою страшною, Докiль ще недосяглим iдеалом Для мiлiонiв ситiсть, тепла хата, - Докiль на лицях сльози, нiби ралом, Борозди риють, доки зимна крата Тюремна руки пута╨ робучi, Мруть з голоду бездомнi сиротята, Пишаються пiд небом тi блискучi Гнiзда розпусти, зопсуття й обмани I свiт заражують, докiль могучi "Стовпи" отруту ллють в народнi рашi, Думки кують, для прихотi сво╨© Люд трупом стелють лютi тамерлани! * * * Не високо мудруй, Але твердо держись, А хто правду лама, З тим ти смiло борись! Не бажай ти умом Понад свiтом кружить; А скорiш завiзьмись В свiтi праведно жить. * * * Oй ти, дiвчино, з горiха зерня, Чом тво╨ серденько - колюче терня? Чом тво© устонька - тиха молитва, А тво╨ слово остре, як бритва? Чом тво© очi сяють тим чаром, Що то запалю╨ серце пожаром? Ох, тi© очi темнiшi ночi, Хто в них задивиться, й сонця не хоче! I чом твiй усмiх -для мене скрута, Серце бентежить, як буря люта? Ой ти, дiвчино, ясная зоре! Ти мо© радощi, ти мо╨ горе! Тебе видаючи, любити мушу, Тебе кохаючи, загублю душу. СIДОГЛАВОМУ Ти, брате, любиш Русь, Я ж не люблю, сарака! Ти, брате, патрiот, А я собi собака. Ти, брате, любиш Русь, Як хлiб i кусень сала, - Я ж гавкаю раз в раз, Щоби вона не спала. Ти, брате, любиш Русь, Як любиш добре пиво, - Я ж не люблю, як жнець Не любить спеки в жниво. Ти, брате, любиш Русь, За те, що гарно вбрана,- Я ж не люблю, як раб Не любить свого пана. Бо твiй патрiотизм - Празнична одежина, А мiй - то труд важкий, Гарячка невдержима. Ти любиш в нiй князiв, Гетьмання, панування, - Мене ж болить ©© Вiдвiчне╨ страждання. Ти любиш Русь, за те Тобi i честь, i шана, У мене ж тая Русь - Кривава в серцi рана. Ти, брате, любиш Русь, Як дiм,воли,корови,- Я ж не люблю ©© З надмiрно© любови. ТОВАРИШАМ IЗ ТЮРМИ Обриваються звiльна всi пута, Що в'язали нас з давнiм життем; З давнiх брудiв i думка розкута - Ожи╨мо, брати, ожи╨м! Ожи╨мо новим ми, повнiшим I любов'ю огрiтим житт╨м; Через хвилi мутнi та бурливi До щасливих кра©в попливем. Через хвилi нещасть i неволi, Мимо бур, пересудiв, обмов, Попливем до кра©ни свято©, Де братерство, i згода, й любов. Ми ступа╨м до бою нового Не за царство тиранiв, царiв, Не за церков, попiв, анi бога, Нi за панство неситих панiв. Наша цiль - людське щастя i воля, Розум владний без вiри основ, I братерство велике, всесвiтн╨, Вiльна праця i вiльна любов! Треба твердо нам в бою стояти, Не лякаться, що впав перший ряд, Хоч по трупах наперед ступати, Нi на крок не вертатися взад. Се ж остатня вiйна! Се до бою Чоловiцтво зi звiрством ста╨, Се поборю╨ воля неволю, "Царство боже" на землю зiйде. Не молiться вже бiльше до бога: "Най явиться нам царство тво╨!" Бо молитва - слаба там пiдмога, Де лиш розум i труд у пригодi ста╨. Не вiд бога те царство нам спаде, Не святi його з неба знесуть, Але власний наш розум посяде, Сильна воля i спiльний наш труд. ВЕСНЯНКИ Розвивайся, лозо, борзо [швидко], Зелена дiброво! Ожива╨ помертвiла Природа наново. Ожива╨, розрива╨ Пута зимовi©, Обновля╨сь в свiжi сили Й свiжi© надi©. Зеленiйся, рiдне поле Укра©нська ниво! Пiдiймися, колосися, Достигай щасливо! I щоб всяке добре сiм'я Ти повiк плекала, I щоб свiту добра служба З твого плоду стала! * * * Грi╨ сонечко! Усмiха╨ться небо ясне╨, Дзвонить пiсеньку жайвороночок, Затонувши десь в безднi-глубiнi Кришталевого океану... Встань, Встань, орачу! Вже прогули вiтри, Проскрипiв мороз, вже пройшла зима! Любо диха╨ воздух леготом; Мов у дiвчини, що з сну будиться, В грудi радiсно б'╨сь здоровая Молодая кров, Так i грудь землi диха-двига╨сь Силов дивною, оживущою. Встань, орачу, встань! Сiй в щасливий час золоте зерно! З трепетом любвi мати щирая Обiйме його, Кров'ю теплою накормить його, Обережливо виростить його. Гей, брати! В кого серце чисте╨, Руки сильнi©, думка чесная,- Прокидайтеся! Встаньте, слухайте всемогущого Поклику весни! Сiйте в головах думи вольнi©, В серцях жадобу братолюбiя, В грудях смiливiсть до великого Бою за добро, щастя й волю всiх! Сiйте! На пухку, на живу рiллю Впадуть сiмена думки вашо©! * * * Земле, моя всеплодющая мати, Сили, що в тво©й живе глибинi, Краплю, щоб в бою сильнiше стояти, Дай i менi! Дай теплоти, що розширю╨ груди, Чистить чуття i вiдновлю╨ кров, Що до людей безграничную будить Чисту любов! Дай i огню, щоб ним слово налити, Душi стрясать громовую дай власть, Правдi служити, неправду палити Вiчну дай страгть! Силу рукам дай, щоб пута ламати, Яснiсть думкам - в серце кривди влучать, Дай працювать, працювать, працювати, В працi сконать! 1880