Борис Грiнченко. Серед темно© ночi ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Частина першa. ЧУЖЕНИЦЯ У хатi в Пилипа Сиваша за столом сидiла бесiда: брат Охрiм iз жiнкою, сват Манойло з свахою Килиною, кумТерешко Тонконоженко, сусiда Струк iз сво╨ю сердитою Стручихою, дядько - старий Корнiй Грабенко та своя сiм'я. Не того Пилип бесiду завiв до себе, що сьогоднi недiля, а того, що вернувся додому з солдата середульший син його Роман. Дочок у Сивашiв не було, але тро╨ синiв, як соколiв: найстарший. Денце, уже давно жонатий, добрий хазя©н,- удався в батька; середульший - отож Роман; а найменший - Зiнько. Роман знав, що йому йти в солдати, i не схотiв женитися, щоб жiнки само© дома не кидати, сказав, що як вернеться, тодi; Зiньковi ж давно треба було одружитися, бо i в солдати йому не припадало йти, та й жеребок вiн уже брав, дак що ж, коли не хоче? Нема,- каже,- йому пари. Батько сердився: десь у сво©х книжках начитав, мабуть, такого. Мати хоч i гнiвалась, що нема ©й помочi, та не дуже, бо працьовита й тиха Денисова Домаха - он та бiлява молодиця, що тепер пора╨ться бiля печi,- годила свекрусi. А так докорити Зiньковi нiчим не можна було: i тихий, i працьовитий парубок, i непитущий... не такий запальний хазя©н, як Денис, але ж таки хазяйновитий. Та найдужче мати любила оцього Романа: таке воно змалечку було моторне та цiкаве i з себе гарне,то вже було мазунчиком у матерi. А далi на службу пiшов, на чужинi поневiрявся,- хiба ж i не жалко? I стара Параска, забуваючи, щй ©й треба взяти з припiчка та й поставити на стiл миску з варениками, спинялася бiля печi, дивилась закоханими материними очима на сина i думала: "Боже, яке ж гарне! Брови як на шнурочку, вус чорненький, ще й угору трохи закручений. Панич, та й годi!" I батьки радiв, що син вернувся. Сам вiн прожив уже пiвсотнi й шiсть лiт, але сивина ледве починала проблискувати в нього у темному волосi, а оцi _три _сини - такi косарi, що й трава перед ними горить. Хазяйство в нього добре було, а тепер ще покраща╨. За такими синами й забагатiти можна. Пилип уже трохи випив i тепер, частуючи гостей, радiсний та добрий, розказував: - Випийте, люде добрi, за здоровля мо©х синiв!.. Вони в мене - як золото!.. Хоч старших бог забрав, дак же сими щедро надiлив, спасибi ©м!.. - Що правда, то правда, сусiде,- дай, боже, щоб усе було гоже! - тво© сини такi, що в кожного батька серце росло б, на ©х дивлячись,- так проказував довгий i сухий Струк, беручи в Пилипа чарку. Iншi гостi, потакуючи, кивали головами, а сини сидiли гордi тi╨ю хвалою. Старший - уже поважний, з бородою, здоровий, як робочий вiл; менший - ще молодий парубок з невеличкими чорними вусами й задуманими ясними очима; тi очi дуже нагадували батьковi, тiльки що в батька вони вже пригасли за довгi лiта клопоту й працi, а в сина сяли цiлим ся╨вом молодого вогню. Але найбiльше дивилися люди на Романа. Вiн сидiв на покутi пишний, у пiджаку, обстрижений i розчесаний набiк по-городянському; повне обличчя було бiле, а гарний вус аж блищав на ньому. Тепер цей чепурний вид почервонiв, бо парубок випив не одну чарку горiлки; та вiн мiг пити побагато i ще не був п'яний, а так - тiльки починав хмiль голову розбирати, i Роман дедалi ставав усе веселiший та хвалькiший на язик. - Чого ж це ти, небоже,- питав його дядько Охрiм,- не зараз додому вернувся, як службу вiдбув? Адже замалим не год iще прогаявсь. - Тако╨ д╨ло случилось,- одказував Роман.- Как вишол я з служби, зараз должность мине предложили, очинь даже хорошую: триста рубл╨й жалування. - О, це добра служба,- триста рублiв! - озвався свят Манойло.- А яка ж то служба?' - А така - швейцаром при палатi. Ну, я там почал служить, а потом затосковался по свому роду. Нивжлi - думаю - яв свойой родин╨ не могу приличной для себе должности получить? Бросив усьо i прийшов. - I добре зробив, синку,- сказала мати,- бо й нас iзвеселив. - Тепер тiльки одружиш, свате, дiтей та й забувай горе! - сказав до Пилипа Манойло. - Та я з дорогою душею,- всмiхнувся Пилип,- аби сини! - Пождiть, батюшка, будемо й жениться; вот толь-ки должность получим,одказав Роман. --Образований чоловiк може завсегда собi должность получить,- озвався Денисiв кум Терешко. Вiн колись, ще за панського права, був бiля панiв у дворi, то iнодi й сам любив закидати "по-образованому". Йому дуже подобалось, як говорить Роман, i самому хотiлося докинути слiвце, щоб знати було, що й вiн не абихто. Батько й iншi гостi думали: "Ач, як набрався Роман, науки! Так i рiже по-панському!" ╞м здавалося, що Роман дуже добре потрапля╨ на панську мову. Тiльки сивому мовчазному Корнi╨вi Грабенковi та Зi-ньковi не подобалось, що солдат лама╨ язика. А Пилип iз Пилипихою все припрохували та частували. Обличчя в гостей почервонiли й спiтнiли, язики починали чiплятися за зуби, хоч голоси дедалi ставали все гучнiшi та гучнiшi. Тiльки Зiнько був зовсiм тверезий, бо вiн не вживав горiлки; та Роман бадьорився. Але й йому вже так ударило в голову, що аж млосно стало, i вiн пiшов з хати на прохолоду. Зiнько й собi вийшов мовби за ним, а просто того, що не любив дивитися на п'яних. Обидва вийшли в двiр. Була недiля, i на вулицi вешталось чимало народу. Iшли парубки в святкових чумарках i добрих поясах, смiялися й погукували на дiвчат, а тi, хихикаючи й щебечучи, проходили вулицею, маючи ясноколiрними стрiчками. Попiд хатами, на призьбах та на колодах скрiзь сидiли баби, лузаючи насiння, часом i чоловiки з люльками в зубах i розмовляли про всякi новини та про хазяйськi й хатнi справи. I пiд Сивашевим двором лежали колоди,добрий хазя©н, Пилип давно вже стягав деревню на нову хату синовi,- i чути було звiдтiля гомiн. Через низенький тин. цiкаво зазирало на нового солдата кiлька дитячих i дiвочих, бiлих i заквiтчаних по-святному голiв. А в дворi у сусiда Струка стояло бiля тину i дивилося дво╨ дiвчат: Струкова дочка з його наймичкою Левантином. - А, дiвчата! - гукнув Роман.- Нада й ©м празник устро©ть. Брат Зiновiй! Получай рубля i бiгай у лавочку! На всього рубля купуй канхветов, пряников, орехов - для наслажденiя девушкам. А ти, мальчик,- кивнув вiн на хлопця, що зазирав через тин,- получиш п'ятак: катай до музики Матвея, пущай iде сюда. Пущай дiвчата знають, когда вернувся со служби Роман Пилипович Сивашов! Хлопець метнувся по музику, а Зiнько якось нехотя пiшов до крамницi. - Дiвчатка! Хад╨ть сюда, веселиться будем! - закликав Роман. Дiвчата соромились увiходити, хоча Струкова дочка вже вибiгла з свого двору на вулицю, витягши за собою й Левантину. Роман вийшов з двору. Мiж дiвчатами було кiлька й парубкiв. Роман покликав i ©х: - Хад╨ть, щоб дiвчатам веселей було! Парубки не хотiли йти без дiвчат, а дiвчата соромились без парубкiв. Врештi бiлява Химка, жвава й моторна, схопила подругу за рукав i потягла до Сивашiв у двiр: - Коли йти, так уже ходiм! Що там ще трихи-мнихи мняти! За нею посунули й iншi дiвчата й парубки. Незабаром прийшли музики - двi скрипки й бубон. Зiнько принiс ласощi. Романовi хотiлося сьогоднi показати себе. Метнувсь у хату, винiс пляшку горiлки, почастував музик, хотiв частувати й дiвчат. Вони пишались, одвертались i казали: - Оце ж таки! Хiба ж таки ми ©© п'╨мо? Таку гiрку! I не схотiли пити. На складках деякi таки ласувалися на чарку, але тут було сором. - Не хочуть горкого, дамо ©м сладкого! - гукнув Роман, беручи цукерки, пряники та горiхи..Получайте, дiвчата! Дiвчата й досi соромились, i нi одна не хотiла брати перша. - Ех, ви! Какi© несм╨лi! - посмiявся Роман. Побачивши бiля себе Левантину, вiн силомiць упхнув ©й у руки торбинку з ласощами й промовив: - Роздавай подругам! Делiкатне довгеньке Левантинине обличчя вiдразу взялося полум'ям. Вона держала в руках ласощi i не знала, як би ©х збутися. А Роман стояв перед нею, смiючися: до не© з-пiд вусiв, блискаючи на не© смiлими очима. Левантина спустила сво© темнi очi, довгi вi© виразно зачорнiли на рожевому личку. Роман зареготався й одiйшов, а Левантинi зробилося ще дужче нiяково._ Дiвчата почала штовхати ©©, шепочучи: - Ну, чого сто©ш? Роздавай. Та вона мов не чула того i все стояла нерухома, а дiвчата смiялися. - Оця ще!.. Моня╨ться! - скрикнула Химка i вхопила в не© з рук ласощi.- Ось я, дiвчата, роздам! I почала роздавати. Кожнiй хотiлося взяти бiльше, але всi брали потроху, бо соромлялись. Тим часом озвалася скрипка, вдарив бубон. Танцюриста Химка кинула й ласощi: - Отже не видержу!.. Ой, танцювати хочу! Парубки вже тим часом випили з Романом по чарцi. З-межи них зараз iзнайшовся один до пари Химцi. - Ех, гуляй душа! - скрикнув вiн i вдарив ногами об землю. Химка танцювала гарно и легенько, парубок силкувався не податися перед нею. Молодiж оточила ©х колом. _Дедалi пара танцювала все палкiше й палкiше, запалюючи до танцю й iнших. Незабаром з натовпу вирвалася й друга пара. Перший парубок, натомлений, скоро кинув танень, але Химка не вгавала, Вона крутнулася, аж стрiчки високо замаяли в повiтрi, вхопила Романа й потягла його в швидкому танцi, смiючись й моргаючи на нього веселив .очима. Але Роман,проходячи проз Левантину, що стояла не танцуючи, вхопив ©© та й закрутив у тому нанцюристому крутенi. Збентежена з тако© несподiванки, дiвчина спершу нiяк не могла потрапити в лад, але згодом якось утрапила, i самi ноги, слухаючись музики, робили що треба. А ©й чогось було так сором, i вона ие глядiла нi на кого i вce думала про те, що Роман танцю╨ перед нею i дивиться на не© сво©ми смiлими, аж незвичайними очима, i не могла звести на його погляду. ╞й ставало все бiльше та бiльше нiяково, здавалося, що всi ©© саму тiльки й пильнують, дивуючися, що вона так довго танцю╨ з Романом. Вона вихопилася з танцю и покрилася в гуртi. Не зосталася й з дiвчатьми, а зараз же нишком подалася через перелаз у двiр до свого хазя©на. А музики тяли тим часом з усi╨© сили, парубки й дiвчата танцювади, аж подвiр'я гуло, ясноколiрнi стрiчки маяли в повiтрi, брязкало намисто на задиханих грудях, а з заквiтчаних голiв падали на землю Квiтки, i дiвчата й парубки топтали ©х ногами. Почувши музики й танцi, вся бесiда давно вже вийшла з хати подивиться на молодiж. Старий Сиваш забурчав епершу, що не слiд було вулицi робити в дворi, але мати оступилася за Романа: - I-i, старий! Мовчи вже! Тiльки сьогоднi дитина прийшла, повеселиться схотiлося, а ти вже й гнiва╨шся! Може, вiн собi тут пару знаходе. Давай краще сядемо на призьбi та подивимось, як молодi веселяться, то, може, й ми помолодша╨мо. Пилип тiльки рукою махнув. Старi гостi подивилися на молодiж i почали прощатися, бо вже вечорiло. Молодiж iще трохи потанцювала та й подалася з Двору на вигiн - кiнчати там свято. Дома матiрки й батьки сварилися, що вже вечiр, а дочки й сини не йдуть корiв до©ти та товар напувати. Але тим було не до того: Роман послав ще по горiлку, попочастував сього разу й дiвчат, i довго чути було на вигонi музику й спiви, танцi й голосний молодий смiх. Але Зiнька там не було. Побачивши, як Левантина втекла з танцiв, i знаючи, що в не© в дворi нiкого нема╨, вiн пiшов до себе на тiк, з току перескочив у свiй садок, а з свого садка в Струкiв,- чи не побачить там дiвчину. Мати напада╨ться на його, що вiн досi не одружився. А коли ж вiн i справдi собi пари не може знайти? ╙ й гарнi дiвчата, i роботящi... навiть ╨ й багатi... та все йому не пiд мислi. Йому треба таку жiнку, щоб вiн про все з нею мiг говорити, щоб усю свою душу мiг ©й одкривати... А то вiн тут так живе, що нi з ким i поговорити по щиростi. Щоправда, про хазяйство i про все таке можна i з батьком, i з матiр'ю, i з братом розмовляти, так цього йому мало. Йому хочеться все знати, все розiбрати: як воно, i через вiщо, i нащо робиться. Колись заманулося йому вивчитися читати. Так схотiлося, що не мав упокою, аж поки вивчився. Школи в ©х тодi ще не було, дак вiн оддав дяковi рублiв iз десять, мабуть, аж поки той навчив його. Тепер Зiнько читав, та тiльки якось не дуже розбира тi© книжки. А хотiлось би йому розiбрати i знати багато... про все... От хоч би й про те - чого так люди живуть? Тут тобi такий убогий, що нiчого ©сти, а там такий багач, що грошi мiркою мiря╨. Один кривавим потом умива╨ться, та робить, та дба╨, а другий, ледащо, лiну╨ться... або ще п'╨... а то й красти пiде... Невже не можна кращого порядку завести? Мабуть, про це в книжках пишуть, та тiльки вiн не зна╨ тих книжок. Де ж таки, щоб вони в таке мале село та подоходили? Тут про ©х нiхто й не чув. Хотiв Зiнько про це кого розпитатися, дак кого ж? Дяк саме божественне зна╨; писар - самi волоснi дiла; крамар усе на щотах кида╨ та запису╨ грошi... до батюшки Зiнько не посмi╨ пiти, а до вчителя ходив, дак i вчитель же... хоч по книгах зна╨ i всяку науку, а як Зiнько попитався його про сво╨- як би кращий порядок завести,- то вiн тiльки рукою махнув. "Це,- каже,- не тво╨© голови дiло. За порядком начальство догляда╨. А ти коли хочеш добре жити-роби, не пияч,-от i все!" Це Зiнько й сам зна╨, та тiльки що цього мало... Де ж це Левантина? Чи не в хатi заховалась? А вiн хотiв би погомонiти з нею. Тиха, роботяща, добра дiвчина... I з себе гарна... Якби йому таку жiнку, та тiльки щоб не таку вже... просту... Колись вiн заговорив з нею про дощ, що вiн бува╨ з пари, а вона тiльки засмiялася та й утекла... Як же вiн розмовлятиме з нею про те, що йому душу займа╨? А втiм... вона ще молода... сиротою по наймах iзросла, нiяко© науки ©й нiхто не давав. Ще й дивно, що вона такою доброю дiвчиною зросла!.. А якби Зiнько з нею одружився, то, може б, ©© й читати можна навчити... i до сво©х думок прихилити... Так думав Зiнько про Левантину i почав придивлятися до не©, зачiпав ©© розмовами. Дiвчина червонiла, але розмовляла з ним залюбки. Та Зiнько був дуже несмiливий з дiвчатами i все боявся зайняти Левантину так, як парубки займають тих дiвчат, що люблять. Тепер йому дуже схотiлося погомонiти з нею... От, щоб хоч забути ту п'яну бесiду!.. Не любить того Зiнько... Але дiвчини нема нiде - нi в садку, нi в дворi. Може, куди пiшла... Зiнько перескочив назад через тин у свiй садок. Незабаром мати загукала його. Упоравшись по хазяйству, Зiнько пiшов спати в садок,- берiг садовину. Та же тiльки заснути не мiг: все тi© думи його не покидали. Роман... вiн чудний якийсь... не подобалося Зiньковi, що вiн так велича╨ться i язик лама╨... А про те, мабуть, вiн багато бачив, багато зна╨. Бо й справдi - по великих городах бував, письма в солдатах навчився. Мабуть, вiн зможе розказати Зiньковi про таке, чого Зiнько сам не здолi╨ розiбрати. Треба з ним поговорити... Не сьогоднi, бо сьогоднi, мабуть, вiн iще не скоро з вулицi вернеться, а колись... Небо давно вже сяло над землею сво©ми зоряними шатами, а Зiнько все не спав. Дума за думою снувалася в головi, iшли одна по однiй, як хвиля за хвилею... По хатах давно вже сплять, затихли вже й дiвчата, й парубки на вулицi... i дерева дрiмали, схилившись над ним, i дрiмала зелена трава i ввi снi лоскотала йому обличчя, як вiн доторкався до не©, ворушачись... А високе й глибоке-глибоке небо жахтiло й тремтiло живим свiтом, i зорi здавалися великими й розумними очима блискучими... Вони дивляться так ясно, мов хочуть зазирнути Зiньковi в душу, подивитися, що там е. Дивляться такими великими-великими очима... Як у Левантини... тодi, як вона спiва╨ сумно© пiснi... Вона дивиться й спiва╨... i любо, любо ста╨... i хиляться вiти... i всмiхаються зорi... I Зiнько заснув пiд Левантинин спiв, не знаючи, що Левантина справдi вийшла в свiй садок i спiвала, приваблена ся╨вом безкрайого неба, напо╨на солодкими пахощами чарiвно© ночi - тихо©, як сон маленько© дитини, ласкаво©, як погляд матерi... II Другого дня Роман устав пiзно. У його болiла голова, бо вчора таки добре випив. Вiн почав згадувати минулий день, лежачи на соломi в стодолi, i гнiвався сам на себе, що "завiв кумпанiю" з парубками й з дiвчатами. З дiвчатами воно ще нiчого, до дiвчат Роман охочий, а от на вулицю не треба було з ©ми ходити. Йому не годиться запанiбрата з ©ми бути, а вiн учора, хильнувши, це й забув. Ну, да це ще не бiда, вiн зараз покаже, що вiн не те, що вони, а бери вище. Роман устав i пiшов у хату. Батько з Денисом та з Зiньком уже поснiдали й по©хали на поле - останнi копи забирати. Мати метушилась бiля печi. - Виспався, синку? - ласкаво озвалася вона.- Сiдай же та будеш снiдати. - А от умиюся. Умився, розчесався i сiв за стiл. Мати подала галушки з салом. Роман ще нiчого не робив, то й не виголодався, а галушки були з простого гречаного борошна i здались йому несмачнi. Iз'©в галушку, двi та й положив ложку. - А що ж це ти, синку, вже й не хочеш? - здивувалася мати. - Штось ©сти не хочеться,- одказав Роман i встав iз-за стола.- Треба пойтiть проведать старих знакомих,- додав. - Пiди, синку, пiди одвiдай! Роман надiв пiджака й картуза з бiлим верхом, тодi глянув на чоботи: - Ех, вакси просють!.. Ну, нехай другим разом! - I пiшов з хати. Вийшовши Роман з двору, спинився, не знаючи, куди йти. У нього були колись товаришi парубки,тепер уже всi жонатi хазя©ни,- та йому не хотiлося до ©х iти: що там од ©х вiн цiкавого почу╨? Хiба пiти, щоб побачили, який вiн тепер став? Дак же нiкого дома нема - всi на роботi. Ну, та вже вийшов з двору, то пройдеться селом, а там, може, й надума╨, куди пiти. I вiн подався вулицею. Iшов помалу, мов туди-сюди роззираючись на село, а справдi дивився, чи хто його бачить, чи нi. Та всi люди по©хали на поле, тiльки деякi баби поралися по хатах. На вулицi бiгали самi дiти. Один маленький хлопець, побачивши Романiв пiджак i чоботи з блискучими рiвними халявами, гукнув через вулицю до трохи старшенько© дiвчинки: - Дивись! Дивись! Пан iде. Роман усмiхнувся,- йому це сподобалося. Але дiвчинка глянула на його i вiдказала сво╨му товаришевi: - Дурний! Co ти казес? То не пан, а салдат Сива-сенко, менi мати казали. "Еч, чортова патяка! - подумав Роман.- Слова не вмi╨ сказати, а ще й пащеку╨". Вiн сердито глянув на дiвчинку, крикнув: "Ну, ти тут!" - i пiшов далi, а та, перелякана, спершу мовчала, аж поки Роман одiйшов геть-геть, а тодi, подбiгши до хлопця, сказала: - Людоцки, який страсний!.. А "страшний" iшов далi. Йому по дорозi була крамничка, а бiля не© стояло дво╨-тро╨ чоловiкiв i жiнка. Роман знав, що треба поздоровкатися, проз ©х проходячи, але подумав собi: "От iще чортзна-кому куражку скидать!" - i поминув людей так, мовби ©х i не помiтив. - Що це воно пiшло? - спитав один дядько. - Та це Сивашiв солдат. - Чи ба, яке пишне: iде i не здоровка╨ться.- I дядьки з жiнкою почали промiж себе судити Романа, що незвичайний; але вiй того не чув, а чимчикував далi i звернув на другу вулицю. Там побачив серед солом'яних покрiвель залiзний дах на невеличкому будииковi. Вгорi над дверима прибито було дошку з написом^ "Народное училище". "А зайду до вчителя!" -подумав Роман, хоч зовсiм учителя не знав. Увiйшов у чималi сiни з кiлочками й гвiздками по стiнах задля школярсько© одежi. Став, не знаючи, в якi дверi йти, бо перед ©м було ©х дво╨. Однi буля трохи вiдхиленi, i крiзь них чути було розмову. Сердитий голос, говорячи "по-панському", кричав: - Почему ты мне сапог не почистил? - Двiр чистив,одповiдав другий, мужицький старечий голос.- Хiба я вам лакей? Я - сторож. - Нанялся сторожем - должен быть учителю лакеем. Каждый день сапоги чисть! - Та що це таке справдi? Я громадi пожалiюсь. - Плевать мне на твою громаду! Иди сейчас до Сучка и купи мне две колоды карт! 3 дверей вийшов, бурчачи собi щось, сивий сторож. - Чи дома вчитель? - спитав Роман. - А он! - показав сторож на дверi i пiшов з школи. - Кто там? - почувся з-за дверей голос.- Верно, опять кто-нибудь притырил мальчика! Ну й идиоты! Хоть не говори им, что еще рано! Дверi вiдчинились вiд штурханця ногою, i на порозi став молодий хлопець з закрученими вгору вусиками, без пiджака й жилета, в самiй сорочцi, позакладавши руки в кишенi в штани. - Тебе чего? - спитав вiн, але, побачивши на Романi не мужицьку одежу, повернув iнакше: - Вам чего нужно? - Мо╨ поштенi╨! - сказав Роман, простягуючи руку.- Сивашов. Учитель дав йому й свою руку i покликав у хату. В невеличкiй свiтличцi, з лiжком, столом i кiлькома стiльцями, був нелад, порозкидувана одежа, недокурки з цигарок, на стiнi гiтара й рушниця, на столi стояв недопитий чай i пляшечка з написом: "Ром"; пiд столом спала собака. Учитель попрохав гостя сiдати i надiв пiджак. Роман сiв, закинув ногу за ногу, витяг коробочку з цигарками, вiдчинив i простяг до вчителя: - Не вгодно ли,- хорошо╨ разлiченiе. Учитель узяв цигарку, i вони закурили. Роман, ламаючи свою мову ще дужче перед "образованим чоловiком", почав виясняти, чого вiн прийшов. Вернувся з города, ну, а на селi "скучно", бо скрiзь сама мужва i нема такого чоловiка, щоб iз ним можна було про "образованi" речi розмовитися,- тiльки й ╨, що вчитель та врядник, та ще писар... Дак от вiн i прийшов. Учитель почав уже розумiти, кого вiн перед себе ма╨,- спершу вiн подумав, що це щось iнше. Сам учитель був з таких, як i Роман: через двокласову сiльську школу потрапив до вчительсько© семiнарi©. Як довчився в нiй, то його мали настановити за вчителя в його рiдному селi, але вiн сам того не схотiв, бо там з ним усi будуть запанiбрата. Був з тих учителiв, що, вилiзши з "мужикiв" у "пани", силкуються якомога дужче вiдрiзнитися вiд мужика, сахаються, як нечисто© сили, знатися з ним i виглядають собi яко© багато© управителiвни, чи дочки грошовитого глитая з мужикiв, чи хоч удови якого полупанка, щоб, оженившися, покинути нелюбе й нудне вчителювання та й перейти зовсiм на "панську лiнiю". Роман був перед ним уже занадто низький, бо вчитель нижче писаря, врядника та крамаря Сучка i не дивився. Тiльки вiн iще не певний був, чи справдi Роман мужик. От i прiзвище його... Сивашов... Сивашов... Не чуть у нашому селi Сивашова... Але враз iзгадав: - Та вы должно Пилипа Сиваша сын? Роман трохи почервонiв i почав виясняти, що хоч сьому й правда, але всi його на службi звали "Сивашов", бо як простий чоловiк, то буде Сиваш, а як "образований", то - Сивашов. Тепер учитель уже знав, що нема чого йому знатися з Романом,- це тiльки пошкодить йому, принизить його перед його "панськими" знайомими. Надто вiн був сьогоднi сердитий: учора звечора вiн мало не до свiту гуляв у карти у батюшки i програв сiм рублiв. А в його саме не було тепер грошей, бо влiтку на грошi скрутнiше: взимку школярi (вони в його муштрованi) раз у раз носять йому всякi ковбаси, сало, а то так i сахар навiть, то менше доводиться витрачати. А тепер усе з готовеньких грошей! Добре ж, як вiн сьогоднi (ма╨ покликати всю компанiю до себе) та одiгра╨, верне сво╨, а як же нi? Все це гнiвало вчителя, i вiн сердито сказав Романовi: - Ну, мне теперь некогда... У меня дело есть... Роман почервонiв i встав ображений. - Как завгодно... Вiн простяг був знову руку, але тепер уже учитель не дав йому сво╨©. Зовсiм збентежений, Роман швидше пiшов з хати i чув, як слiдком за ©м учитель пробубонiв: - Всякий тебе хамлюга лезет знакомиться! Поки вийшов Роман на вулицю, його збентеження минулося, i вiн тiльки був страшенно лютий на вчителя за образу. "До кого ж би менi ще пiти?" - думав вiн i побачив зараз же бiля школи волость. Повернув до не©. Тут уже йому пощастило, бо виявилось, що писар був його колишнiй товариш. Батько його ще хлопцем оддав до щколи аж у мiстечко, там вiн i вивчився на писарi. Цей сам добре вмiв "по-образованому" i радий був Романовi. - Сiдай, брат, сiдай! У нас у волостi нiкого нема: старшина, староста i всяке начальство подалося снопи возить,- дак я сам тут i старшина, i староста, i все. Роман сiв бiля столу, покритого зеленим, старим, скрiзь чорнилом заляпаним сукном. Писар, Григорiй Павлович Копаниця, був таких лiт, як i Роман, але вже добре вiдпасся на волосному хлiбi, i його заялозений пiджачок був вузький на гладкi плечi. Вiн крутив свою руденьку борiдку i залюбки розказував Романовi, який йому великий клопiт у волостi, що старшина дурний, вiн сам усе мусить робити, i за себе, i за старшину справлятися, а плата мала, а "так собi постороннiй доход тоже не значительно большой". На домик так-сяк збився, а бiльше й нi з чого... Тодi почав розказувати Роман, як вiн жив у городi - спершу в солдатах, а тодi на службi в палатi; тiльки вiн уже не казав тепер, що був швейцаром, а говорив, що був "таким служащим, што, зна╨ш, над-зира╨ть за йзданi╨м". Тодi збалакались за мужикiв, i писар ©х лаяв, що народ став неслухняний i все хоче, щоб на дурничку йому роблено, мов i не тямить, що, хоч такси й нема, ну а всякому звiсно, що опрiч годово© плати, треба писаревi i за кожну роботу - чи за пашпорт, чи за розписку, чи ще за що - окремо заплатити... а мужик коли й скаже, що принесе мiрку картоплi, то пришле тiльки пiвмiрки, i отак усе... Гомонiли довгенько,, аж поки писар сказав: - Ну, зна╨ш шо, Романе Пилиповичу? Хадьом до мене обiдать! Пошаную тебе для нового знакомства! Роман томy був дуже радий-. Вже виходячи, стрiли на порозi врядника Iвана Iллiча, трохи старiшого за _©х обох чоловiка, непоганого з себе, з пiдстриженою гострим клинцем .борiдкою. Писар зазнайомив його з Романом та й теж покликав до себе обiдати. Цей хоч i пообiдав, та не мав зараз чого робити, то пiшов. Писар жив у гарненькому домику, прибраному по-мiщанському, з стiльцями, з топчаном, з комодом та стареньким буфетом, поставленим у найпараднiвну хату, з яснофарбованими малюнками пiд склом по стiнах. Видко було, що добродiй Копаниця даремне звав "так собi постороннiй доход" "не значительно большим". Гостей стрiла писарка - молода, обгодована i свiжа молодиця-моргуха. - Улясю,сказав весело писар,- давай нам обiдать, та ще й швидко! Та ще й доброго! - Буде й добре, буде й швидко! - смiючися привiтно, вiдказала молодиця i побiгла в пекарню. Незабаром справдi сидiли за столом. Писар витяг з кишенi пляшку горiлки i поставив на стiл. - Доброхотное даянi╨? - спитав, пiдморгнувши, врядник. - З капосного Омелька,- вiдказав господар,- нада було б больш, та вже хай буде й стольки. - Всяко даямi╨ благо, а надолужити можна не тепер, то в четвер,порадив урядник. - Iстинно© - згодився писар. Випили но чарцi, i хазяйка чарочку хильнула, i тiльки взялись до борщу, аж у сiнях щось затупотiло. -А чи дома хазя©н? - почувся звiдти товстий голос. - А, Михайло Григорович? - Сказав писар. - Iдiть! - Iдiть! Дома! - I вiн одчинив дверi. У свiтлицю ввiйшов невисокий, але товстий рудий чоловiк, убраний у гарну чумарку, з картзом у руках. Цього Роман знав: це був крамар Сучок. Хазя© почапли садовити його за стiл. Вiн повагом, з протягом вимовляючи кожне слово, _упеняв спершу, що вже пообiдав _i зайшов за дiлом, але таки сiв. Винили знову й почали _©сти смачний борщ, Поки пiд'©ли, то мало розмовляли, але потiм уже, по четвертiй виgивши (i писарка Уляcя щоразу по пiвчарочки), зробилися всi веселi й гомiнкi. Роман бачив, як Уляся все моргала на врядника та припрохувала його. Сучка не припрохувала, але той i сам добре ©в, важко сопучи. Пообiдавши, позакурювали i пiшли в садок - господар iз Сучком попереду, за ©ми Роман, а позад усiх урядник з писаркою. Озирнувшись випадком, Роман побачив, як урядник займае Улясю за стан, а вона, смiючися, свариться на нього пальцем, показуючи, що побачать переднi, i Романовi одразу стало заздро й шкода, що не вiн займа╨ червонощоку, веселооку писарку. В садку полягали й посiдали на травi i знов почали розмовляти, кожен здебiльшого про сво© дiла, i всi якось чiплялися за мужикiв: одному мужики тим не догодили, другому iншим. Сучок казав, що мужик хитрiший за чорта, а врядник доводив, що хоч вiн i хитрий, але дурний, i розказав, щоб пiдперти свою думку, про дурного Хому, як вiн мило по©в. Усi страшенно реготалися, а заохочений оповiдач докидав одну по однiй ще й iншi брехеньки про мужикiв: про те, як мужиковi перемiнили його хахлацьку голову на чортову; про те, як солдат i хахол кипiли в пеклi в казанi; чорт сказав: "Салдат!" А салдат: "Ась?" - "Ну, вилазь!" - Тодi до хахла: "Хахол!" - "Шшчо-о?" - "Ну, сiдi iщо! Вот тiб╨ за хахлацький язик - у пеклi сиди!" Всi знову реготалися, а писарка навiть кричала тоненько: - Ах, прелiсть! Ах, прелiсть! Вона служила в панiв за поко©вку i там навчилася так кричати. Потiм повернулися в хату, i пили чай, i знову весело гомонiли... Сучок пiшов, бо йому треба було в крамницю, але Роман з урядником досидiли аж до вечора. В хатах уже посвiтилося, як Роман вертався додому. Як увiйшов у хату, сiм'я саме вечеряла. - Бач, от де й наш приблуда! - озвавсь, ласкаво смiючися, батько.- Де це ввесь день швендяв? От, хiба в його нема тут добрих людей, знайомих! - I Роман почав розказувати, що вiн ходив до вчителя i так гарно з ©м познайомився; а тодi був у писаря, i як добре його там приймано... Мати радiла, слухаючи, як ©© сина гарно вiтають; iншi мовчали. - Та сiдай уже, синку, ближче до столу та вечеряй! - припрохувала мати. - Вот, я таких страв на╨вся у писаря, што вже мине вашо© вечерi не хочеться. Матерi це трохи не сподобалося, що син понижа╨ ©© страви, але вiн того не помiтив i знов почав розказувати про писаря: як вiн добре живе та як добре бути писарем. - Та воно добре,- озвався Зiнько,- та тiльки ще краще було б, якби писарi бiльше по правдi робили, а то... он i цей такий, що примiв би - двi шкури з тебе драв би. - Ну, це, братуха, пустяк дело,- одказав Роман,- на то щука в морi, штоб карась не дрiмал. Кажен з свово ремесла можить сiб╨ бариш брать. - Нехай i бариш, та не здирство,- озвався батько,- а то цей був такий харпак, що сiряк на хребтi не держався, а тепер уже бач у якi достатки з тих баришiв убився. Ти б, Романе, краще не водився з ним: вiн тебе на добро не напутить, а люди про тебе погане казатимуть. - А како╨ мине внiманi╨ до людей? - одказав Роман, здвигнувши плечима.- У нас своя кунпанiя. Ну, што там розбалакувать: врем'я спать. Забрав одежу i пiшов спати в клуню. Умощуючись на соломi, згадав, якi високi й м'якi подушки, квiтчастою ковдрою застеленi, вiн у писаря бачив. I йому стало заздро, i схотiлося тако© саме гарно© свiтлицi, м'яких подушок, добро© страви з горiлкою i червонощоко© жiнки... А хата батькова здалася йому такою негарною й чужою... та й люди в тiй хатi... Велика штука, що вони йому сво©. Коли ж вони такi...мужики! I по правдi врядник та писар з мужикiв смiються, бо вони живуть так, зовсiм "без понятiя, как настоящая необразованная животная". Хiба ж вiн може так жити? Коли ж вiн тепер зовсiм iнший чоловiк став. Вiн усе думав про це i не мiг заснути. Поруч iз тим, що вiн бачив сьогоднi, згадувався йому город, вулицi з лiхтарями, свiтлицi в палатi, де вiн був за сторожа... цирк - от туди щодня ходив би! А тут ця тiсна хата з лавами, з рогачами..: Цей батько або Денис, що як скаже слово, та так i верне язиком "на верле"... Репа-на мужва - аж смердить! А там, у городi, зовсiм не такi люди.. А дiвчата! I вiн почав згадувати городянських поко©вок та куховарок, якi були до його ласкавi... Ах, чорт його зна╨, Машка, мабуть, плаче тепер!.. (Гляди, що ще дитина буде!..) Та хiба сама Машка? Були й поперед не©... Устав, не можучи лежати, накинув пiджака i вийшов з клунi. В кiнцi садка, що був зараз же сумежно з током, якийсь чистий молодий голос виводив пiсню. - Що воно спiва в нашому садку? - подумав Роман, перескочив через тин i пiшов садком. Спiвало не в ©х, а в садку в сусiди, в Струка. Роман перелiз i через Струкiв тин i потиху пiшов помiж деревами вниз до рiчки на той голос. Незабаром вiн побачив дiвочу постать. Видно, що прийшла по воду, бо на землi стояли вiдра, але вона забула про ©х, причарована цi╨ю тихою нiччю i нiжно-звабливим плюскотом темних хвиль бiля сво©х нiг... Стояла й спiвала. - Мабуть, Струкова наймичка,- подумав Роман, i йому згадалось ©© делiкатне обличчя з довгими вiями i тоненький стан,- так вiн тодi в танцi обкрутнув ©©, обхопивши за стан рукою... Вся зачервонiлася, задиханi молодi груди високо здiймаються... вихопилась i втекла... Роман тихо-тихо пiдiйшов до дiвчини. За спiвом вона почула його тiльки тодi, як уже бiля не© стояв. Жахнулась: - Ой боже! Хто це? Хотiла вже тiкати, але вiн придержав ©© за рукав: - Це я... Роман... - Чого ж це ти... ви тут? - Послишал, как пойош, та й прийшов. - Отож! Чого б то ви до мене прийшли! - Того, што харошiнька! - I вiн хотiв обняти ©© за стан, але вона випручалася.- Как тiбя звуть? - Левантиною... - Харашо! - I таки обняв ©© й притулив до себе. Але вона зараз одiпхнула його, вирвалась i, покинувши й вiдра, як коза дика, втекла, покрившися за деревами. "Еч, яка прудка! - подумав Роман.- Моторна! А ловка дiвчонка,- треба б заходиться коло не©!" Постояв ще трохи, дожидаючи, чи не вернеться по вiдра. Не верталась. Пiшов додому в свою клуню. Туди ж тим часом прийшов спати Зiнько. - Я думав, що ти вже спиш, Романе, а ти ще ходиш. - Не спиться какось. - От менi часом не спиться. Усе думки обнiмають та й спати на дають. - Думки? - сказав Романа i Зiньковi на мить здалося, немов сказав, трохи глузуючи: -Што за думки? - Та всякi... От учора я все думав, як його так iзробити, щоб усiм людянi добре на свiтi жилося? А то от хоч би сказати про землю... Такого народу намножилося i дедалi то все бiльше й бiльше людей на свiтi ста╨... Людей бiльша╨, а землi не бiльша╨... Ну, тепер скрутно людям жити, а дедалi - все скрутнiше, все скрутнiше буде... i так колись iзробиться, що не ставатиме людям того, що земля може зародити... Що ж тодi робити людям? Хоч з голоду гинь! - Вот штука! - вiдказав Роман.- Не станить тут чого ╨сть - прикажуть переселяться на другое место, та й шабаш! - Та я ж кажу: а як i на Другому мiсцi так буде? По всiй землi так. Що тодi буде? Може, про це в книжках абощо пишеться? Тебе добре навчено в салдатах, Романе, то ти це повинен знати. - В каких там книжках? - одказав Роман.- Вот будуть iщо такi© книги печатать! Про ето начальство само зна╨ть, как i што. - Нi,- не згодився Зiнько,- от я читав одну книгу про чужi кра©, так у ©й... - А, пустяк внiманiя! - перепинив його Роман.- Лучче давай спать! Вiн одвернувся, мов хоче спати. Вiн був малописьменний, книжок не читав, хiба часом анекдоти про Балакiрева. Тепер вiн бачив, що Зiнько за нього бiльше письменний i щось зна╨ таке, Що Роман його не зна╨, i йому стало нiяково. А Зiньковi здалося, що Роман менше зна╨, нiж спершу вiн, Зiнько, думав про його. Другого дня вранцi батько зайшов у клуню, збудив Зiнька й Романа i звелiв обом iти на тiк молотити. Зiнько зараз устав i пiшов, а Роман довго ще огинався. Йому зовсiм не хотiлося молотити, трохи навiть сором було до чорно© роботи братися. Що це батько собi дума? Що вiн буде йому в гною риться, волам хвости крутити? Не пiти оце, та й годi! Одначе цього разу ще не зважився сперечатися з батьком i пiшов на тiк. Сонце ледве починало визирати з-за обрiю, було росяно й холодно i Роман аж тремтiв. На току вже були батько й брати. - А що, брате, холодно? - озвався Денис.- У вас там по городах тепер iще сплять. Та дарма! Як цiпком попоммоха╨ш, то так угрi╨шся, що й потом тебе вми╨. Роман нiчого не вiдказав, узяв цiп i став ближче до Зiнька. Ударило чотири цiпи: три смiло й важко, один яоксь не до ладу. Роман зосiм одвик од цi╨© роботи. Вiн не потрапляв у лад, замiсто щоб уцiлити бичем, бив у снiп кiнцем цiплина, а бич завертався вгору i заскакував назад. Вiн розсердився й гупнув з усi╨© сили. Бич одiрвався, вiдскочдв i вдарив Романа по руцi дуже боляче. Роман кинув цiпилно й лайнувся. - Еге, синку,озвався батько,- та я бачу, що тобi треба довго привчатися, щоб iзнову добрим молотником стати. - На чорта я буду привчаться? - визвiрився сердитий Роман.- Разлi ви дума╨те, що я буду гупать тут iз вами по остюках цепом? - А хiба ж ти дума╨ш, що хлiб сам буде робитися, сам i в рот кластиметься? - I без етого дурацкого д╨ла сит буду! - Ану як? - Разлi я сiб╨ служби не знайду? Вот пойду в iкономiю i прикажчиком поступлю. - А що ж, добра штука,- вiдказав спокiйно батько.- Аби прийняли. -Iщо би! ╞м образованих людей нужно. - Та... казала й Ганна, що вона рада за пана, дак пан,_ клятий, не бере! - засмiявся Денис. - Ет, ви з вашими мужицькими вигадкдми! - роз-сердився Роман, кинув цiп i пiшов з току. Батько з синами ззирнулися, але нiхто нiчого не сказав, i цiпи знову загупали по повноколосих сопах, далеко озиваючись у свiжому живощому повiтрi веселого, сонцем осяяного ранку. Сердитий Роман, не заходячи в хату, подався просто на село й опинився у врядника. Там вiн подтрапив на чай, напився його добре, потiм ще посидiли та побалакали. Романовi хотiлося, щоб його заставлено й обiдати, дак господарi або не догадались, або не схотiли того. Довелося йти обiдати до дому. Прийшов, як уже всi пообiдали, i обiдав сам. Мати, щоб йому догодити, зарiзала й зварила курку. Виголодавшись, Роман не зоставив з не © нiчого. Поп ©вши, зараз подавсь içíîâу з дому. Почув, що сьогоднi тiлькi прийшов до Гриценкiв ©х солдат, дак i повiявся туди. Вiн з ним не в одному полку був, та те дарма: солдат, то вже одинаково, що й товариш. Гриценки були вбогi люди i не закликали бесiди так, як Сивашi, але i в ©х були гостi: дво╨-тро╨ родичiв. Бiлявий поганенький солдатик сидiв за столом радий такий, що аж ся╨, i розпитував про хазяйство, про родичiв, про товаришiв, бажаючи знати все, що сталося на селi, вiдколи його не було дома. Романа посадили за стiл, шанували... Вернувся Роман додому аж увечерi i лiг зараз спати. Другого дня пiшов зранку, поблукав по гаях до обiд i прийшов додому так, щоб iзнов обiдати самому. Вже кiнчав обiдати,ввiйшов батько з току: - А де, Романе, був? Чи не в ©кономi©? - Де був, там був! Поспi╨мо ще з ©кономi╨ю... Современно все зробиться.- Та й вийшов з хати. - А що, стара, робитимемо з синком-солдатиком? - запитався Пилип у жiнки, як Роман вийшов. - А що ж там робити? - вiдказала Параска питанням, мов не розумiючи, бо це справа ©© мазунчика була. - Де та як будемо добувати, щоб йому на панування настачити? - Оце ще що вигадай! Дитина тiльки при©хала, натомилася,- i вiдпочити не дасть. Оклига╨, то й до роботи вiзьметься. - Нi, каже, що не хоче братися, а буде в ©кономiю прикажчиком поступати. - А може ж, i поступить! Вiн же в нас образований. - Треба там таких! - Ти вже нападешся! Перечави, то й побачиш, що все добре буде. А то ти як почнеш гримати, то тiльки сварка зчиниться. - Добре, я перечасую, помовчу трохи,- побачимо, якi з його люди будуть. I батько справдi замовк i не казав Романовi нiчого. III Три днi минуло тихо; на четвертий Роман попрохав у батька карбованця. - Нащо? - спитав батько. - А што ж я без копейки жить буду? Покуда дайшов - витратился. I папирос н╨ за што купить! - Ге, хлопче! _Як ми будемо на панськi цигарки грошi переводити, то скоро в нас i хазяйства не стане,- вiдказав батько.-Нема в мене грошей. Роман грюкнув дверима та й подався на село. Вiн гнiвався на батька й на братiв страшенно, лаяв ©х мужвою нетямущою, що не розумiють, як повиннi поводиться з образованим чоловiком. Але вiн те знав добре, що як батько затнеться, то вже з ним нiчого не зробиш. Грошей вiн не дасть. Треба справдi пiти в ©кономiю: а може, пощастить. ©кономiя була велика, i людей т