дмухало бузково, ачей ромашками, як дитинi, що перший раз стала на ноги або заговорила. Хотiлось обняти слiпого, згадав сентиментальний роман, провiв слiпого на тротуар - i тiльки. Той пiшов. - Товаришу,- i руками повiтря ловить. Думав про радiсть сiмнадцятого року. Пiшов тривожний: стояли в очах сiчневi снiги, iржали десь повстанськi конi - думав. V Живе редактор Карк близько мiського парку, на тiм краю, де сонце сходить i блима╨ в скалках смiття,- там вигiн, там собаки, а вночi пострiли на сполох - вартовi. Мiж iншим, вiдповiдальности за газету жодно©, вiдповiдальний iнший. На кватиру прийшов випусковий. - Еntrez! Редактор Карк завжди: еntrez! Випусковий товариш Шкiц i суворий, i булий член ЦК есерiв. Був на судi - виправдали, тепер щось зна╨. Поклав останню коректу до пiдпису. Редактор Карк: - Сiдайте, прошу. Шкiц дивиться на всiх трiшки з презирством. I на Карка. Безумовно: однi не знають, що ╨ ЦК, а другi - що вiн булий. Дивився поверх Карково© голови й стояв: Карковi з ним при╨мно, а коли згадував - непри╨мно: вiд ЦК дмухало чимсь величним, мов генерал-губернаторство. I прийшло чомусь в голову про величнiсть. Хтось скаржився - ©хати далеко: триста верстов. Не мiг уявити: сьогоднi за фунт хлiба заплатив сто тисяч карбованцiв. За маленький шматок. Що ж триста? Мовчав. I Шкiц. Потiм Шкiц запохмурнiв. - Укра©на... Да... Прогавили - i пiшла вiд нас. Укра©на пiшла. А все тому, що ми поети, що ми не комерцiйно© вдачi. I ще суворiш: - Ми не полiтики. Ми поети. Нема в нас i пiвнiчно© жорстокости. Ми романтики. Редактор Карк: - Велику французьку революцiю поети робили. Iз злiстю: - Французи - нацiя. А ми без мiста, в мiстi ми музла©, роззявивши рота ходимо, а в установах революцiя i на селi революцiя. А втiм, ми не французько© вдачi, ми до нiмцiв скорiш. Може, вам дивно, а я кажу не дивно. Це ж у нас нiмець картопельку садить. Недарма нашi культурники до Нiмеччини ©здять. А нiмецько© комерцiйностi в нас i нема. I в цiм наше лихо. Ми i короткозорi... А що наш народ? Був по лiсах, а тепер в оселi поверта╨ться i плю╨ на нас. Вiн теж романтик. Наш народ. Редактор Карк слухав, i було боляче й тоскно. Дивився на той стiл, де лежав бравнiнг, i було сiро, як у 1905 чи в 1906 роцi. Було: - Центральна рада. Трудовий конгрес. Випусковий взяв пiдписану коректу i в'яло промовив: - До збачення. Потiм хвилину розглядав бiля дверей статуетку - бюст якогось римського полководця. I Карк дивився на статуетку. Вiн принiс ©© з редакцi©: старовиною вiяло. В його редакцi© виходила колись велика газета сiмнадцятого року. Розповсюджувалось ©© по всiй Укра©нi... Ну, i вiд статуетки вiяло. Шкiц, зачиняючи дверi, сказав: - Римський полководець... Дивно. А за дверима зiдхнув. Приходила ще хазяйка i покликала до себе. Iз хазяйчино© кiмнати видно дорогу й зоологiчний сад. Дорога хова╨ться на краю мiста, i на нiй пасуться по-провiнцiяльному гуси. Хазяйка пiдфарбову╨ щоки, дарма що стара. Унизу ©© спiдницi - шмаття, а все-таки вона лермонтiвська панi, з гусарiв. У не© квартиру╨ декiлька чоловiка. Вона завжди незадоволена з будинкового податку. Говорить: - З мене беруть податок, а я нiчим не торгую. А тепер усi торгують. Або можна прожити не торгуючи? I ще каже: - У мене дочка хора, а ©й не дають пайки. А тепер усi хорi мають одержувати пайки, бо тепер комунiзм. Це вона каже досить щиро. Редактор Карк п'╨ в не© чай. За ча╨м вона оповiда╨ йому, як ховала фарфоровi чашки вiд реквiзицiй - вони лежали у вiдомого лiкаря внутрiшнiх хворiб, а в нього реквiзицiй не було. Потiм вона згадувала минуле. Iз станцi© бiгли степовi гудки, i хазяйка ще говорила: - Колись ©здила в Крим... Вiлла була. Горняшки були - багато. Пiд'©демо фаетоном, а потяг уже шипить. Сядемо - гу! - i по©хали. Так гарно в купе колиса╨. ©дем, ©дем - i так без кiнця. На вiллу в Крим. Все за тобою бiжить, як у кiнематографi. А тебе колиса╨... Думав: все це порожньо, а гарно; спогади за ╨гипетськi сфiнкси - для чого? А теж гарно. Потiм вiн пiдвiвся - iти треба. Похитала головою: - Ах, редакторе! Працю╨те ви багато. Матвiй Самiйлович... I замислилась. Матвiй Самiйлович ©© чоловiк. Розстрiляли за контрреволюцiю. Це було три роки тому. Висiв його портрет над ©© лiжком, а в рядок - Михайловський. Купила на базарi, казали, що Михайловський теж не з комунiстами. Коли Карк проходив вiтальнею, бiля вiкна сидiла Нюся. На качалцi: не ходить, ревматизм. Качалка iз старими вiзерунками. Придивишся - щось подiбне до вiзантiйських малюнкiв, а то взагалi по фарбопису якогось минуло столiття. Столiття - вiки. А то нагаду╨ чомусь якогось гетьмана. Нюся покликала. Коли пiдiйшов, подивилась ясно. - Драстуйте! - i подала руку. Рука тепла й м'яка, як його маленька подушка з лебединого пуху, що подарувала мама. Мама вмерла, а подушка нагадувала маму. Налетiла на вiкно сiра хмара, i стало волохато. Замрiялось. Нюся казала: - Чому це в головi два днi одбива╨: губ-трамот! губ-трамот! Чому це слово? Ну, я не знаю. Чому це слово? Навiть уночi тривожить: зна╨те - гупа╨ й утрамбову╨. I боляче. Навiщо? Вечорiло. Слухав, як десь прокричав пiвень. Нюся: - А на тiм тижнi думала про степи. Про махновщину. Довго-довго думала. I думала, що махновщина - то ╨ трагедiя iнтелiгенцi© Лiвобережно© Укра©ни. Як ви гада╨те? Подумав. - Може. Потiм сiв бiля не©, а вона не говорила. Вона говорила краще, як Шкiц: тепло, по-жiночому. I хотiлось погладити ©© руку. За вiкном гудiло мiсто. Десь ще прокричав пiвень. VI Зауважте, як пишуть молодi укра©нськi письменники. Ви ©х, мабуть, не зна╨те, а ©х треба знати, це ще в Шевченка написано. ╙ повiр'я, що нашi дiди всi грали на сопiлках, тим-то й мова така музична. Нашi дiди були чабани i виганяли товар на вигiн по синiй росi, а бiля пiдбитого бурею дуба грали на сопiлках. А от Рабiндранат Тагор теж народився в нетрях. Так от, зауважте: вони родились в нетрях i заблукалися в нетрях. Це погано. Я виходжу на новий шлях, i менi радiсно. Поперед мене горить зоря, як i колись горiла. Я ©© кладу в сво╨ волосся - i вона горить iнакше... Да... VII На подальшiм роздiлi мiй читач зупиниться й продума╨ те, що вiн прочитав. Ах, як радiсно блукати невiдомими чебрецевими шляхами. VIII Для живо© мислi читачево©. IX Менi хочеться говорити не на тему, i я говорю. Я хочу написати агiтацiйного листка. Iсторична справка: великiй соцiалiстичнiй революцi© завжди бракувало на талановитих поетiв-агiтаторiв, а халтурили всi, за гонорар. Як менi тяжко писати про халтуру, я дивлюсь у майбутн╨, я звертаюсь до нащадкiв: заплюйте темну тiнь мо©х сучасникiв вiд халтури. Це - риторика утилiтарного походження. Ну i що ж. З Карком спiльного - нiчого, а з новелою - багато, з життям - теж багато. Так от, революцiя творить новий побут, i треба писати революцiйний побут. ╙ ще пролетарська поезiя, в укра©нськiй лiтературi вона утворю╨ добу, а може, епоху... У мене, як на сеансi на користь голодних, в антрактах - "на користь". Мiж iншим - читайте оповiдання на тему "голод" - це корисно. ...Про вiчнiсть твору: де тенденцiя - межа ©©, де рафiнована художнiсть. Я хочу, щоб твiр мiй був вiчний i величний... Пролетарська поезiя - не метелик... Яка загальна композицiя мо╨© новели?.. Важко торувати... твердий грунт, реп'яхи... Коли я вийду з лiтератури минулого? Вiдчува╨те змагання мого класу! Мiй клас - пролетарiат - по кровi в бур'янах i на шляхах боротьби за волю, рiвнiсть i братерство. X У редактора Карка очi як у Гаршина, а очi Гаршина писав Р╨пiн, а Р╨пiн оголошував себе за укра©нця, i Нюсi здавалось, що в очах Карка - степи. Крiм того, вона часто читала Бельше, може, й тому степи. Стояли яснi днi, i йшли яснi днi. За мiськими левадами сторожили простори, i було просторо, а на душах темно. I на тих, i на других, i переможцi, i переможенi - а хто перемiг? Це редактор Карк дума╨. Усi були похмурi, того й театри так повно заповнювала публiка... республiка... ха!..- це редактор Карк дума╨. На заняття ходив уже пiзнiш вiдповiдального. Вчора зiйшлись у кабiнетi. Вiдповiдальний каже: - Читали "Росiю в iмлi" Уельса? Хай тепер радi╨: на вулицях весело - магазини всi одчинено. Занозуватий чоловiк - це видно, i нервовий - це теж видно. Йому повсякчас зда╨ться, що з нього глузують. Вiн ла╨ iнтелiгенцiю, але любить, коли йому кажуть: - Та ви ж самi iнтелiгент! Правда, замаха╨ руками: - Iзбави бог, iзбави бог! Карковi вiн говорить: - Про присутнiх iсторiя замовчу╨. Карк iнтелiгент. Карк червонi╨. Вiдповiдальний iде. В редакцi© не по собi. В конторi теж. Контора мiститься в однiй iз кiмнат другого поверху. А там, де була контора, губпечать розда╨ газети. I там нудно. Згаду╨, яке життя кипiло тут. У конторi сидить машинiстка, дочка бувшого власника цi╨© друкарнi... (бувшого... тепер усi бувшi i все бувше, i в цiм глибiнь вечiрньо© мислi...). Карковi шкода ©©, i вiн також ставиться до не©, як i до стату© римського полководця,- з повагою, i йому сумно, коли дивиться на не©. Зда╨ться, що вона, як i Нюся, вмi╨ говорити, що i в не© такi м'якi руки, як у Нюсi. Проте вiн до не© нiколи не говорить. Редактор Карк любить сидiти в кiмнатi коректорiв, а в конторi нi. Тут так тихо, а внизу гуде машина. Голови нахилились над столами, Напруження. Навiть небо працьовито загляда╨ сюди: свiтлi-свiтлi плями на розiсланий папiр. Дума╨: i за триста лiт така ж напруженiсть i байдужiсть до всього, що дi╨ться там. ...Шумить машина внизу. Пiшов знову в кабiнет. Йому треба писати передмову. Не хочеться. Але вiн сiда╨ й пише - треба. Потiм згадав про губ-трамот, i в головi почало одбивати: - Губ-трамот! Потiм вiн пiшов додому. I завтра вiн ходив додому, i багато днiв ходив додому. Дивився: по верхiв'ях парку з паровозобудiвельного в задумi заходив десь дим, iшов за димом i думав про дим знову. По дорозi стрiчав знайомих. Як от: у чумарцi, iз стьожкою, вiн завжди все зна╨, улесливий, лагiдний. Вiн каже: - Хi! хочете побачити радянський шлюб? Це iнтересно. Справжнiй робiтник, з тютюново© фабрики. I його батько робiтник. Входять у церкву. Улесливий метушиться, вказу╨ на двох, що бiля вiвтаря стоять,- шлюб. Запевня╨, що це робiтник, що батько його робiтник. А Карк дума╨, що улесливий, мабуть, бувший есер, мабуть, бувший есдек. Курить ладан-дим. Церква завжди збирала нацiю - Кирило-Методi©вськi братчики, лаври - фортецi. Та от прийшла революцiя, i закурiло, i не стало церкви, i воскресла церква. - Христос воскрес iз мертвих!.. Пiшов дощ. До великоднiх свят було сiро, холодно, першого (паски святили) заяснiло, весело, тепло. I другого. Потiм знову дощi. Вiруючi думали, що це знамення, i Карк сьогоднi трiшки збентежений: бачив колись комету з хвостом, чогось тепер зелена, бiля Орiону... Нащо комета? А земля одiрветься-таки вiд сонця й полетить у провалля. I тодi будуть смiшнi революцi© й автокефалi©. Буде тiльки дим. Дим заповнить повiтря, i буде первотвiр. - Христос воскрес iз мертвих!.. У церквi спiвали мелодi© з Леонтовича - кажуть, вiн загинув химерно однi╨© зелено© ночi, а це було взимку, а його композицi© французькi дiти спiвають, а в нас у церквi, з ладаном. Вийшов iз церкви. Виходило свiтло, виходило темно, i йшла за обрiй, щоб бiльше не повернутися. Шумiли трамва©, часом давили людей, а назавтра об'ява: Комендант мiста наказу╨.. Колись Карк бачив, як авiомобiль задавив велосипедиста. Летiли обидва. Що думав велосипедист? I уявив: Сиваш, тривожна нiч, море i 10 000. Махновщина по Сивашу на тачанках. Трагедiя iнтелiгенцi© Лiвобережно© Укра©ни... ...Нюся. Вона така лагiдна, а вiзерунки нагадують гетьманщину. Було сумно. Вечорами сидiв з Нюсею або ходив до вiдомого укра©нського дiяча - з боротьбiстiв - з рудою борiдкою. Слухав його плани за те, як утворити нову партiю,- викинути "Р" з РКП, викинути "У" з КП (б) У, утворити ╨дину КП. Це фантазiя, це романтика. Укра©нський дiяч ще видавав поганенького журнала й не мiг його видавати - самоокупа╨мiсть сувора, а в нiм не було нiмецького Духу. I була лагiднiсть i скорбота в сiрих очах, i було м'яке тiло. Фантазi© розцвiтали пiд блакитним небом. Блакитне небо проточувалось на всi вулицi великого промислового мiста. XI Зазеленiли мiськi садки. Виходили няньки й дiти, i тут же блiдi обличчя з вокзалу - невiдомi, невiдомо, в невiдомiсть. I хотiлось кохати i не хотiлось кохати. Редактор Карк виходив у зоологiчний сад i прислухався до неясного шуму, що туманiв мiж дерев. Тягнуло кудись, а на серцi наростало слизьке, наростала злiсть на всiх. У редакцi© вiн не хотiв стрiчатись. Не говорив iз вiдповiдальним. Про що говорити? Була й на нього злiсть. Росла. Торiк думав: раrvеnu, а вiдповiдальний рiс, i була вже злiсть. Образливо було за себе, за руду борiдку, за тисячi розкиданих по Укра©нi невiдомих i близьких. А вiдповiдальний рiс, знову лаяв iнтелiгенцiю, i хотiлось плюнути йому межи очi за його неправду, за його лицемiр'я. Годинами стояв бiля букiнiста, а недалеко бандурист набринькував про славу Укра©ни. Пiшов до Нюсi. Нюся розказувала про козаччину, про боротьбу укра©нського народу за сво╨ визволення. Тодi вiн говорив - суворий, нiби з борами говорив: - Нi, Нюсю, я так не можу. Менi важко. Мене оточують люди, а хто вони? Про ймення замовчують. Я не можу жити, не можу творити. У нас жах - однi продаються, однi вискакують - темнi, невiдомi, раrvеnu. Бувшi соцiал-демократи метрополi© беруть. Соцiал-демократи!.. Розумi╨те - в митрах соцiал-демократи. Це - жах. Я не можу. Це - жах. Нюся втiшала, вiн заспокоювався, i вона знову говорила про козаччину, про Хмельниччину. Редактор Карк: - Менi сняться зеленi сни - навкруги простори, а на мене лiзуть гадюки. Я ©х б'ю, а вони лiзуть. Я не символiст, а вони на мене лiзуть. Нюся: - Покладiть на мо© колiна голову. Вiн клав, i вона пестила йому м'яке волосся. Вона усмiхалась: - Губ-трамот! Губ-трамот! I вiн усмiхався хоро: - Губ-трамот! Губ-трамот! А потiм вiн знову думав про бравнiнг, i було тоскно, бо хотiлось жити, руда борiдка теж хоче жити - одiрваний вiд життя iз сво©м журналом радянський автомат. I було його шкода. А от варязька сила - велика, велетенська, напира╨, ще напира╨. I мовить руда борiдка з сумом: - Не придавiть зовсiм! ...Пiдхопився. Хотiлось вилаятись, крiпко, цинiчно, матюком. У голову лiзли соцiал-демократи в митрах... Простогнав: - Нюсю! Вона одкинула руку, подивилась на його обличчя - воно було мертве. Сказала схвильовано: - Iдiть випийте води! Редактор Карк пiдвiвся i, як хорий, пiшов до дверей. XII Вогкий грунт притягу╨: вогкiсть на сонцi. Майже щодня ходив у ярок i вбивав у легенi вогкiсть. З ярка чути було далекий шум, у ярках блукало сонце. Зна╨те, сонце вмi╨ жити: ранком воно веселе, вдень - працьовите, увечерi - задумливе, коли за обрiй вiдходить, а бiля нього купчаться хмари, обгортають сонце; воно задумливе, як мудрець. Удень бачив, як гурток дiвчат бiля акацiй iз сапками. Смiшнi в шумнiм мiстi: у них такi ноги бронзовi й м'язкi. Зна╨те: грунт, рiлля - пухко; тiльки що важко пройшов плуг, а недалеко панський ма╨ток, а десь збираються води, i зелина буйно б'╨ться вгору. Зна╨те: майбутн╨ не в обмашиненнi життя, а в притягненнi природи до машини. Ах, як природа дивиться на машину! Зна╨те: колись я вийшов iз цеху на повiтря пiсля нiчно© змiни. Цокотiли молотки, гудiли машини - i все задумливо. А вгорi одне небо з зорями - i тiльки. За заводським парканом тиша - нiч. Тодi в головi мудро, тодi в серцi мудро, тодi я цар життя, i моя голова пiдпира╨ темно-синю височiнь. Редактор Карк заговорив до дiвчат: - Вiдкiля ви? - Хi! хi! хi! Але одна смiливо сказала: - Що тобi, паничу? Подивись на себе: тобi жити два днi. Хiба тобi до дiвчат? Здригнув. - Вiдкiля це ти зна╨ш? - Знаю! Тепер усе пiшло на комунiю. Всi зна╨мо. I заспiвала: Ципльонок жареной, ципльонок вареной, Ципльонок тоже хочiть жить. Я не совецькой, я не кадецькой, А я народной комiсар. I говорила: - Бач, i той лiзе в комiсари - ципльонок. - Да...- сказав i одiйшов. Думав... ...Увечерi бачив Шкiца. Дивно: почав одягатися краще, навiть надто. I комунiсти одягаються краще, може, й не всi - неп. Шкiц органiзову╨ трест i вже не говорить про Укра©ну, тiльки iнодi мало. Але вiн каже: - Практика - рiч велика. Це життьова пошлiсть, але й життьова мудрiсть. Треба жити. Так пiсля пожежi: сто©ш на ру©нах - важко, бо смердить трiшки й нагаду╨... та треба жити. Карк нервово кинув: - Пiсля пожежi не смердить! Шкiц уперто заявив: - Пiсля пожежi маленький дим i... смердить. I розiйшлись. Знову наростала злiсть. I на Шкiца. Був самотнiй, сунула непереможна стихiя: степова пожежа... А потiм буде дим. Крiзь дим вирисову╨ться дiрка на чолi... ...Цiлу нiч горiв степ, бiгли отари товару, ревли, i душно було в повiтрi... Так снилося. XIII Справа посува╨ться до розв'язки. Як ви гада╨те, чим закiнчиться новела? Американцi не читають творiв iз нещасним кiнцем, слов'яни навпаки - така вдача в тих i других. Я буду щиро казати: я_ сам не знаю, чим закiнчиться вона. Проте над новелою я працював чимало. Я нарочито не знаю, чим вона закiнчиться. Я не хочу бути зв'язаним. Я хочу творити по-новому. Все-таки новелу мою дочитайте - iнтересно, до чого я прийду? XIV Уривок iз мого щоденника._ Мiркую про сучасну укра©нську белетристику. Думаю так: iде доба романтизму. Хто цього не розумi╨, багато втратить. Реалiзм прийде, коли з робфакiв вийдуть тисячi, натуралiзм - коли конче запаскудимо життя. XV В новелi два головнi типи: Карк i Шкiц. Я хотiв, щоб Нюся покохала Карка, а Шкiц Нюсю. Вони не покохали, i не треба. Проте не можна в кожнiй новелi про кохання - як ви гада╨те? XVI Навiщо стiльки роздiлiв? Така психологiя творчого iнтелекту: дати якомога бiльш навiть тодi, коли не можна. XVII Ранком заявив вiдповiдальному, щоб пiдшукав йому заступника. Спокiйно: - Добре. Чуття казало: - Тепер багато знайдеться. Стрiчав руду борiдку - це не вiдповiдальний. Хазяйка стала суворiша. Шкiц у трестi заправило. Каже: - Практика - велика рiч, хоч i життьова пошлiсть. Тiльки Нюся. А хазяйка стала ще нахабнiша. Не знав, що буде далi, i не цiкавився. Без посади? Добре. Далi. Однаковiсiнько. Iшов мiський вечiр: фаркали лiхтарi, шумувало на тротуарах, а брук - тихше. Сидiв проти Нюсi. Нюся не говорила про Хмельниччину - дивно. З вiкна видно третину мiста - з другого поверху. Мiсто загадкове, надмiрне. Уносить ген-ген: чогось згадуються лицарськi часи в Нiмеччинi, потiм бараки з тифозними - тифознi залишились, а вороги прийшли. Тифознi в гарячцi, а палати сумнi. I думають палати велику народну думу: де правда? ...Iшов мiський вечiр, фаркали люкси, шумувало на тротуарах, а брук - тихше... - А я вам хочу ще сказати. Це Нюся. Карк: - Говорiть. - Не дума╨те ви, що на Волинi й сьогоднi лiс шумить? Я гадаю, що шумить. Я в цей момент на Волинi. ...Як i завжди в тиху погоду, струмками вiдходив за обрiй дим - над вечором, над мiстом. Редактор Карк: - А я от: Запорiжжя, Хортиця. Навiщо було бунтувати? Я щоденно читаю голоднi iнформацi© з Запорiжжя. I я згадую тiльки, що це була житниця. На столi стояли фарфоровi чашки. Це тi, що лiкар ховав. Карк згадав: укра©нський мужик нiколи не бачив фарфорових чашок, а потiм вiн пiшов у повстанцi - i бачив чашки. Але вiн не пив з тих чашок - йому нiколи. Укра©нський мужик i на заводi - вiн усюди укра©нський. Бува╨ вiн пролетар - таких багато. Вiн бiльшовик i вмi╨ умирати. Це було в листопадi. Укра©нський мужик бiг обiдраний i темний, з гарячими очима, з порожнiми руками на багнети - чимало ©х бiгло. Вони умiли умирати. Тодi вiтер носився з листям. Було й так: при©здили до нього, ставили його до стiнки розстрiлювати. А вiн казав: - Простiть, господа... чи то пак, як вас... Було ще й у ярках - ярки багато знають... Я: на те революцiя, на те боротьба. Вiн, редактор Карк: - А все-таки вклоняюсь тобi, мiй геро©чний народе! Тво╨ю кров'ю ми окропили три чверти пройдено© нами путi до соцiалiзму. Почалося з волинцiв та iзма©льцiв у Петроградi; продовжу╨ться в посьолках Донеччини, в шахтах i на тихих чебрецевих ланах. Так от. Карк казав: - Невже я зайвий чоловiк тому, що люблю безумно Укра©ну? Нюся пiдвела очi, подивилась на Карка й узяла його руку. Вона сказала: - Я так ©©, я так люблю мою Укра©ну убогу, що прокляну Святого Бога, за не© душу погублю. ...Було тихо. Вулицею пролетiла прольотка. Карк схилив голову: - Нас не зрозумiють: як погубити? ...Було тихо. Нюся заговорила ледве чутно: - Моя мама рада, що нема вибухiв, а я не рада. Свiдомiстю мо╨© мами життя керу╨, а мо╨ю нi. Чого це? Я вночi прокидаюсь i прислухаюсь, i менi зда╨ться, що я в оселях i там громи. Потiм гайдамаччина, махновськi рейди, тачанки, а над ними я горлицею. Як менi хочеться бути горлицею! У нас у ма╨тку був байрак, i там реп'яхи. Коли пiдходила до них, вiдтiля пурхали горлицi й летiли до лiсу. Потiм до нас прийшли селяни, лаяли нас, i ми по©хали в мiсто. Карк пiдвiвся й нервово заходив по кiмнатi. Пiшов до вiкна. Вбирав у груди свiже повiтря. На першому поверсi грали на пiанiно щось стародавн╨, далеке. Було в головi: чия музика? Вердi? Стукало в голову: - Ала-верди! Ала-верди! I ще: - Губ-трамот! Ала-верди! Нюся покликала: - Вам боляче? Скажiть правду! Вiн: - Не знаю, я дивлюся вгору - там синьо i нiчого не видно, а я щось знаю. Його нiхто не бачить, а я почуваю. Налетить вiтер, розвi╨ його - я про дим - i нiчого не буде. Загориться будинок, i довго на всю вулицю йде дух. Тодi бува╨ тоскно. Нюся: - Все так, все дим! Я бачила вчора книжечку, червона, для молодi, про козаччину. Малюнки там. Один малюнок: козаки на морi - величний малюнок. Над ними буревiсники, над ними в хмарах сховано блукають бурi. Пiд ними морська безодня. Це символ безумства хоробрих. I от пiд малюнком напис: "Козаки випливають грабувати турецькi мiста". I текст вiдповiдний... Може, й козаччина через сто лiт буде дим... Карк зблiд i схопився з канапи. Але не повiрив тому, що хотiлось. I було тоскно. Карк пiшов у свою кiмнату, сiв бiля столу, в якому був бравнiнг. Так просидiв до трьох годин ночi. ...Близько вiкна пролетiла пташина, гасли зорi. На мiськiй баштi загорiвся циферблат. XVIII Новелу скiнчено... Що? Так, скiнчено... ...Велике промислове мiсто, велике, але не величне: забуло слобожанське народження, забуло слобожанськi полки... ...А проте чудовi легенди революцi© теж виростають тут. Нарештi коментарiй i дi╨вi особи: 1. Автор. 2. Читач. Читач. Послухай, шановний авторе, де ж тво╨ авторське обличчя? Автор. Любий мiй читачу, це ж Каркiв щоденник (для того: розкрити природу типа), i тiльки зрiдка проривався я. Читач. Ну, а хто ж ти, шановний авторе? Автор. Милий мiй читачу, редактор Карк дума╨, що я - раrvenu. Читач став бiля вiкна i замислився. Автор. По-мойому, я виконав сво╨ завдання. Га? Читач мовчав. У кiмнату влетiв запашний вiтер. У далекiй кузнi спiвали молотки. За вiкном стояв город у вечоровiй задумi. А на горизонтi вiдходило шосе в степову бур'янову безвiсть. КIТ У ЧОБОТЯХ I Отже, про глухе слово: Гапка - глухо, ми ©© не Гапка, а товариш Жучок. Це так, а то - глухо. А от гаптувати - це яскраво, бо гаптувати: вишивати золотом або срiблом. ...А то бува╨ гаптований захiд, бува╨ схiд, це коли пiдводиться або ляга╨ заграва. Гаптований - запашне слово, як бува╨ лан у вереснi або трави в сiновалах - трави, коли йде з них дух бiляплавнево© осоки. Гапка - це глухо. Ми ©©: товариш Жучок. I личить. ...От вона: Це тип: "кiт у чоботях"? Зна╨те малюнки за дитинства: "кiт у чоботях"? Вiн дуже комiчний. Але вiн теплий i близький, як неньчина рука з синьою жилкою, як прозорий вечiр у червiнцях осени. "Кiт у чоботях" - це товариш Жучок. От. А тепер я питаю: - Вiдкiля вони вийшли - товаришi Жучки? Скiльки ©х вийшло? Га? А пройшли вони з краю в край нашу запашну червiнькову революцiю. Пройшли товаришi Жучки, "кiт у чоботях". ...Ах, я знаю: це Жовтнева тайна. Вiдкiля вони вийшли - це Жовтнева тайна. ! ...Сьогоднi в степах кiнноти не чути, не бачу й "кота в чоботях". ! Вiдкiля прийшов, туди й зник. ...Зникли, розiйшлись по шляхах, по кварталах, по глухих дорогах республiки. "Кiт у чоботях" - це муралi революцi©. I сьогоднi, коли голубине небо, коли вiтер стиха лоскоче мою скроню, в мо©й душi васильковий сум. ? Так! Я хочу проспiвати степову бур'янову пiсню цим сiреньким муралям. Я дуже хочу, але - - Я не можу: треба, щоб була пiсня пiсень, треба, щоб був - - Гiмн. Тому й васильковий сум: хiба я створю гiмн "коту в чоботях", щоб понести цей гiмн у глухi нетрi республiки? Хiба я створю гiмн? От ©© одiж: - Блюза, спiдничка (зимою стара шинеля), капелюшок, чоботи. Блюза колiр "хакi", без гудзикiв, колiр "хакi" - це ж зелений, а вся революцiя стука╨, дзвенить, плужить, утрамбову╨ по ярках, по бур'янах, бiля шахти - де колiр "хакi". Вся революцiя без гудзикiв, щоб було просторо, щоб можна розправитись, зiтхнути вiльно на всi легенi, на всi степи, на всi оселi... - На ввесь свiт! Спiдничка теж "хакi", а коли й не так, то все одно так, бо колiр з бур'янiв давно вже одбився в нiй. Так, i спiдничка теж "хакi". Вона трiшки подерта спереду, трiшки ззаду, трiшки по боках. Але спiдньо© сорочки не видно, бо революцiя зна╨ одну гармонiю фарб: червiньковий з кольором "хакi", тому й сорочка була зелена - тiнi з бур'янiв упали на сорочку. От. - Капелюшок... а на нiм п'ятикутна зоря. Цього досить? А то ще: пiд капелюшком голена голова - не для моди, а для походу, для простору. I нарештi - - чоботи. Ну, тут ясно: подивiться на малюнок, той, що за дитинства. Досить? А тепер про ©© зовнiшнiсть, а потiм - про не©... ...Зовнiшнiсть. Русява? Чорнява? Ясно - жучок. А втiм, це не важно... ...Очi... ах, цi очi... Я зовсiм не роман пишу, а тiльки маленьку пiсню. Але треба й про очi. Очi - - теж жучок. Iще дивiться на ©© очi: коли на бузину впаде серпневий промiнь - то теж ©© очi. А от нiс (для баришень скандал!)... нiс - головка вiд цвяшка: кирпатенький ("Кирпик!" - казали й так, поза очi тiльки). Ну, ще зрiст. Ясно: "кiт у чоботях". А втiм, я зовсiм не хочу iдеалiзувати товариша Жучка, я хочу написати правду про не© - уривок правди, бо вся правда - то цiла революцiя. Тепер мiй читач чека╨ вiд мене, мабуть, цiкаво© зав'язки, цiкаво© розв'язки, а вiд "кота в чоботях" - загальновизнаних подвигiв, красивих рухiв - - iще багато чого. Це даремно. Ми з товаришем Жучком не мiщани, красивих рухiв у нас не буде: у товариша Жучка не буде. За цим звертайтесь до гiтарних геро©в гiтарних поем. Товариш Жучок - це тiльки "кiт у чоботях" iз жвавими рухами, з бузинковим поглядом, що ходить по бур'янах революцi© i, як мураль, тягне соняшну вагу, щоб висушити болото... А яке - ви самi зна╨те. I тiльки. А зав'язки - розв'язки так вiд мене й не дочека╨тесь. Бо зав'язка - Жовтень, а розв'язка - соняшний вiк, i до нього йдемо. Розв'язка в гiтарних поетiв... От: "Вони поцiлувались, кiнець", або "О моя Дульсiне╨! Всаджу собi оцей чингал... Умира╨..." Ми з товаришем Жучком цього не зна╨мо. Правда, подвиги ╨, але вони не нашi... - А чи©? - Ви подумайте! Так от. Це не роман - це тiльки маленька пiсня, i я ©© скоро скiнчу. II В цьому роздiлi я оповiдаю про невеликий подвиг..._ - А чий? Ви подумайте!.._ ...Зима, фуга, буруни, iще буруни... Потяг, залiзниця, й рейки, рейки в степ. На Кубань! На Кубань! На Кубань! Довго паровик борса╨ться в депо: i тут - у депо, i там - у депо... I тихо в мовчанцi стоять снiговi станцi©: може, знову ми будемо бiгати сюди розгубленi, з запаленими очима, а за холодними станцiйними будинками завиють вовки на журний холодний семафор. Але сьогоднi ми ©демо на Кубань, бо вiримо в сво© запаленi очi. - Товаришу Жучок! Так, i товариш Жучок! ...А чому вона в цьому полку, ви, звичайно, не зна╨те й нiколи не взна╨те, бо й я не знаю, а брехати не хочу: це уривок правди, а вся правда - то цiла революцiя. ...На кожнiй станцi© тiльки й чути: - Козаки! Козаки! Всюди козаки, всюди бандити. Тягнеться потяг, як ледачi воли в поле, як ледачi воли з поля. Степ. Раптом: - Стоп! - Що таке? - Нема палива. Товаришi! Всеросiйская кочегарка в опасностi! Д'ех, яблучко, куда котiшся, Попадьош до Краснова - не воротiшся. I раптом: Ой на горi та женцi жнуть. - ...Ей, ви, хохли! Чого завили? Буде панахидити - i так сумно. ...Степ. Фуга. Бурани й ще бурани. - ...╙фто пятой вагон - антiрнацiональной. I скажу я тоб╨, братця, про народи. Латиш - ╨фто тiш, смiрной народ, мудрай; оврей - тож нiчяво. Ходя - катаяць аль тутарiн - суварай i в╨рнай народ. А вот ╨фтот хахол - паняхiда: как завоя про поля аль про д╨вчину - тякай! ...Степ. Фуга. I рейки - рейки. - Козаки! - Козаки! - Де? Що? Як? - Хто панiку робить? Сволочi! Вискакують сотнi "наганiв", "бравнiнгiв", "гвинтiвок". Дехто дивиться з тугою, дехто готу╨ набо©, дехто сiв на тендер i полетiв: паровик одчепився й летить по паливо. Товаришу Жучок, вам не боязко? Козаки! Усмiха╨ться: в ©хнiм селi були козаки. О, вона добре зна╨, що то - козаки. I чогось засмутнiла, замислилась. ...Довго бiлi широкi поля. Довго паровик не приходить. Нарештi приходить. Тодi знову вiдходить у дикий i нiмий степ. ...Вiд станцi© до станцi©, вiд холодно© ночi до холодно© ночi. Палива нема. Коли нiч, тодi трiщать станцiйнi паркани, i трiщать i дивляться з тугою обiдранi вагони: ..."По©зд генерала (iм'ярек)". ...Вiд дико© станцi© до холодно© ночi, вiд дико© ночi до холодно© станцi©. ...Товариш Жучок дiстала палива. А дiста╨ так: - Тьотю, дайте оцю паличку. - Що? - Дайте оцю паличку. - Бери. Взяла. - А може, ще дасте? Подивиться "тьотя": ...Жучок: "кiт у чоботях". Iще да╨. ...Товариш Жучок залива╨ться: - Ха! Ха! Обдурила тьотю! А вона зовсiм не обдурила, вона просто - жучок! Ах, цi жучки в чоботях, вони конче не дають менi покою! Коли я буду вiдомий письменник, тодi я напишу велику драматичну поему: "Кiт у чоботях". ...Трiщить чавунна пiчка - паливо. За вагоном летить, ви╨ дика фуга. ╞демо на Кубань. -...Отак... не так. (Це товариш Жучок). Отак... не так... Бiля пiчки одиниця вагону - може, я, може, хто iнший, може, всi ми. Вона вчить, як залатати пропалену шинелю. Але вона каже: - Дурня нiчого валяти. Дума╨ш, як при©деш додому, то я з тобою буду i тепер панькатись? Дзуськи! Як би не так!.. На, ший! Вона нам обiд варить, вона наша куховарка - i тiльки. Вона безпартiйна, але вже ма╨ в торбинцi товстеньку книжку "Что такое коммунизм" (без автора)... Издание N-го боевого участка рабоче-крестьянской Красной Армии. ...Iнодi ми ©й кажемо: - Слухай, товаришу Жучок! Чи не можна з тобою пожирувати? Тодi ми чу╨мо: - Дзуськи! Ми регочемось, бо зна╨мо, що не всiм "дзуськи"! - у нас ╨ молодий "пареньок" - так зветься, так звемо: "пареньок". Вiн теж кирпатенький, i ми вже бачили, як вiн обiймав ©©, i вона мовчала. ...Ну, то ©хн╨ дiло. ...Але вона нас конче дивувала, вона iнодi вживала таких слiв, вела такi промови, що ми лише роти роззявляли. Безумовно, коли ми думали тiльки про ворога, вона ще про щось думала. - Чи не скiнчила ти, бува, гiмназiю? - смiявся дехто. Вона комiчно сплескувала руками: - Гiмназiю? Гiмназiя для панiв. А для нас - дзуськи! Тодi один незграбний хохол авторитетно заявив: - Це паходной Ленiн... - Да руки порепанi. ...А за вiкном стояла туга, i звисала туга з дроту, що йшов, вiдходив за стовпами невiдомо куди. ...Хуртовина, морози, станцi© з заметеними дзвонами, зрiдка туга на дрiт, а завжди: - Д'ех! Революцiя - так революцiя! А потiм знову холоднi вагони, довгi потяги, потяг, як воли, i раптом: - Стоп! - Що таке? - Нема палива. Паровик одчеплюють, паровик летить у темну дику фугу, у дикий нiмий степ. Тiльки забув я ще сказати: Частенько, коли потяг зупинявся на станцi© "на неопред╨льонно╨ вр╨мя", товариш Жучок, упоравшись бiля походно© кухнi, виходила з вагона невiдомо куди, i довго ©© не було. А вiдтiля вона приходила завжди в зажурi. Чого в зажурi? Це буде видно далi. Плакати! Плакати! Плакати! Гу-у! Гу-у! Бах! Бах! Плакати! Плакати! Плакати! Схiд. Захiд. Пiвнiч. Пiвдень. Росiя. Укра©на. Сибiр. Польща. Туркестан. Грузiя. Бiлорусiя. Азербайджан. Крим. Хiва. Бухара. Плакати! Плакати! Плакати! Нiмцi, поляки, петлюрiвцi - ще, ще, ще... Колчак. Юденiч. Денiкiн - ще, ще, ще... Плакати! Плакати! Плакати! Мiсяць, два, три, шiсть, двадцять... ще, ще, ще... Гу-у! Гу-у! Бах! Бах! Мчались мiсяцi... Минуло... я не знаю, скiльки минуло: може, це було вчора, може, позавчора, а може, промайнуло двiстi лiт? Коли це було?.. А може, це васильковий сон? - Не знаю! I от - лiто, степове лiто. Це степи бiля Днiпра - недалеко Днiпро. ...Тепер ночi в лiтнiх степах. Це так чудово, так каламутно© Зна╨те? Сидиш у степу й дума╨ш про тирсу. Це так чудово: думати про тирсу, коли вона та╨мно шелестить, коли шелест зайчиком: плиг! плиг! Це так чудово! Ах, який мене жаль бере, що мо© попередники змалювали вже степ уночi. А то б я його так замалював - ©й-право! ...Я при©хав. На третiй день одержую записку: "Товарiщ, ви, кажется, прi╨халi ╨що в пятнiцу. Предлагаю н╨м╨дл╨нно зарегiстрiроваться в яч╨йк╨". Кажу: - Секретар, мабуть, жоха, iз старих партiйцiв. Товариш усмiхнувся: - Тебе диву╨ записка? "Это чепуха". От ти ще понюха╨ш дискусiю. В печiнках менi сидить оця дискусiя. Я зацiкавився. - Що за дискусiя? - Почекай, сам узна╨ш. I не сказав. ...Я пiшов. - Де кiмната ком'ячейки? - Он! Входжу. Дивлюсь - щось знайоме. Думаю, пригадую й раптом згадав: та це ж "кiт у чоботях". Ото штука! - Ви секретар ком'ячейки? - Я... - Вас, зда╨ться, товариш Жучок? - Так. - Ну, так ми з вами знайомi. Пам'ята╨те?.. Вона, звичайно, все пам'ята╨, але вперше заре╨струвала мiй партквиток, а потiм уже говорила. ...Ясно: минуло стiльки часу. Товариш Жучок дочитала - прочитала "Что такое коммунизм" (без автора)... Издание N-го боевого участка рабоче-крестьянской Красной Армии. I тiльки. А iнше так просто: ходить "кiт у чоботях" по бур'янах революцi© i, може, й сам не зна╨, що вiн секретар ком'ячейки, а потiм узна╨ й пише: "Предлагаю н╨м╨дл╨нно зарегiстрiроваться..." Одне слово, я, мабуть, i не здивувався, тим паче що минуло так багато часу, а "кiт у чоботях" i тодi вже був - - "паходной Ленiн..." I, треба щиро сказати, друге видання Ленiна - "Паходной Ленiн" - таке ж iнодi було суворе й жахне. От малюнок: Я завинив. Товариш Жучок очi драконом: - Товаришу! I вам не соромно? - Дозвольте... я ж... ©й-право... я ж... Товариш Жучок очi драконом: - Ваш партквиток!.. Давайте! Вiддаю. Пише: "Товарiщ такой-то в таком-то м╨сяц╨ пропустiл столько-то собранiй. Получiл виговор от секретаря ком'ячейкi с предупр╨жд╨нi╨м вин╨стi ╨го недiсцiплiнiрованность на обсужд╨нi╨ обществен-ного мн╨нiя партi© посредством партiйного суда на предмет перевода в кандiдати iлi окончательного iсключ╨нiя iз нашiх коммунiстiч╨скiх рядов. Подпiсь". Точка. Коротко. Ясно. I трiшки того... нiяково. ...Звичайно, як i тодi (тодi - в дикiм степу), на нiй колiр "хакi", бо революцiя зна╨ одну гармонiю фарб: червiньковий з кольором "хакi". Як i тодi: величезнi чоботи не на ногу. Як i тодi. - Дзуськи! Як i тодi, бузиновий погляд, бузиновий смiх i носик - голiвка вiд цвяшка: кирпатенький. ...Як i тодi, були ночi, але вже не холоднi, а теплi, замрiянi - лiтнi степовi ночi. Тiльки тепер тривожили нас не козаки, а бандити-лiсовики тривожили наш тил. А з пiвдня насiдав розлютований, поранений (добивали) ведмiдь з бiлого кубла велико© Росiйсько© iмперi©. А от дискусiя (в печiнках сидить!). ╙ ходяча фраза: треба бути начеку i не забувати про чеку. Зробили перефразовку. - Дискусiя - це бути начеку, щоб не попасти в секретарську чеку. Товариш Жучок каже: - Сьогоднi вечiр дискусi©! Ми: - О-ох! У печiнках вона сидить! (Це, звичайно, не вголос). - Товаришу! Дайте менi на хвилину "Азбуку комунiзма". - Ах, н╨ м╨шайт╨, товарiщ. От я i забил: как ето? Фу, чорт. Значiт, капiталiзм iм╨╨т трi прiзнака: найомний труд... найомний труд... найомний труд... Хтось пiдказу╨: - Монополiзацiя стредств проiзводства. I... - I iдiте ви к чорту, сам прекрасно знаю. ...А от на другiм краю: - Комедiя! Как все заволновалiсь. Товарiщ Ларiков, неужелi ви н╨ волну╨тесь? Н╨ в╨рю. Н╨ пов╨рю, чтоб ви всьо зналi. Це до одного з тих, що все знають: - Ну от, ╨слi ви всьо зна╨те, скажiте: когда Ть╨р разбiл велiкую французскую комуну - в 71 iлi в 48 году. А? От скажiте. - А ви, товарiщ Молодочков, не хiтрiт╨, н╨ випитивайт╨, скажiте просто, что ви не зна╨те. I тогда я вам скажу. Молодчiков червонi╨, i я червонiю, i багато з нас червонi╨, бо бiльшiсть iз нас - це тi, що нiчого не знають, але цього нi в якiм разi не скажуть. - Це ж дурницi - цi дискусi©, наче ми шкiльники. - I правда. На чорта це? Це ж буржуазна метода освiти. Не доста╨ ще екзамена з iнспектором. Iще чути: - Да, након╨ц, дайте мн╨ на мiнуту "Азбуку комунiзма"). - Фу, чорт, снова забил. Капiталiзм iм╨╨т трi прiзнака: монополiзацiя проiзводства... монополiзацiя проiзводства... - От бачите, все ж одно не зна╨те. - Ах, оставьт╨ м╨ня, товарiщ... Нарештi вечiр. Так: за вiкном, як i в iнших мо©х оповiданнях (не всiх),- громи гармат, а десь у травах, а потiм на дорозi - кавалерiя. Наша? Кажуть, не наша. А чия? Не знаю. Може, ворожа кавалерiя, може, рейд. I хтось тихенько за травами - "може, завтра тут, де ми сидимо, будуть папiрцi, ганчiрки й дух порожнечi, дух побiгу, дух крови". Але те забува╨ться. ...Доповiдач скiнчив. Товариш Жучок: - Ну, товаришу Бойко, все-таки я нiчого не зрозумiла. При чому тут дiалектика, коли сказано iсторичний матерiялiзм? Ви як дума╨те? - Дозвольте, товаришу голова, я, собственно, слова не прохав. Товариш Жучок очi драконом: - Як голова нiчого не дозволяю, а як товариш прошу вас сказати. Ми говорили, ми плутались (з нами iнодi бувало навiть дурно). А все це називалось дискусiя. Товариш Жучок казала: - Дзуськи! Не так. Ану ви, товаришу Молодчiков? Вона рiшуче входила в роль педагога. А ми бiсились, бо в нас було самолюбство. Ми обурювались на нашу бувшу кухарку, на сьогоднiшнього секретаря ком'ячейки - на "кота в чоботях". ...Потiм вона бiгала, метушилась, збирала жiнок, улаштовувала жiночi зiбрання, де говорили: про аборт, про кохання, про право куховарки (Ленiн сказав). Кричали: - Геть сем'ю! - Хай живе холоста женщина! А для плодючо© женщини казали: - Хай буде iнтернат, хай будуть спiльнi прачешнi й т. д., й т. iнш. - ...Товаришу Жучок, можна двох любити? - Це залежить вiд того, як ви зна╨те iсторичний матерiалiзм. Я його погано знаю, а тому й "воздержуюсь". Так от - - багато я написав би ще про товариша Жучка, i це заняття вельми цiкаве. Та, бачите, зараз пiв на п'яту, i менi треба вже спiшити на партзiбрання, бо там - - товариш Жучок N 2, а це значить... проте коли ви партiйний, то ви самi зна╨те, що це значить. Вона написала так: "Товаришу Миколо (це до мене, Микола Хвильовий). Ви, зда╨ться, пiслязавтра будете вже в Таращанськiм полку, а я зараз буду в резервнiй кiннотi: там щось махновщина, треба поагiтувати. Може, нiколи не побачимось, так я вас хо