правив "Дым" на Вас i на Ваш гурток - чи не розсердилися Ви з приводу сцен у Губарьова i чи не застили цi сцени для Вас змiст усi╨© повiстi? За всiма звiстками, що доходять до мене, "Дым" збуджу╨ мало не ненависть та презирство до мене у бiльшостi читачiв: двiтри статтi, якi менi довелося прочитати, - у тому ж дусi. Я не можу не бути справедливим до себе - Mit keiner Arbeit hab' ich geprahlt - Und was ich gemalt hab'hab' ich gemalt , (Не стану за працю себе вихваляти:_ Я те змалював, що зумiв змалювати._ Гете. _(З нiм. переклала Наталя Забiла.)_ а тому й не хвилююсь; я наперед знаю, що не вiдчую нiяковостi, коли б i Ви вiдгукнулися несхвальне, але зверну на цей факт увагу, - бо, хоча я, з одного боку, дуже добре знаю, що кожен талант, як кожне дерево, да╨ лише тi плоди, якi йому належать, проте, з другого боку, я не роблю собi нiяких iлюзiй щодо свого таланту - мого дерева, - я бачу в ньому досить звичайну, ледь прищеплену, росiйську яблуню. В усякому разi. Ваша думка - якщо вона буде висловлена i мотивована, однаково буде при╨мною". - Бачиш, вiн хоче з тобою ближче спiзнатися, - мовила Марiя. Так, Iван Сергiйович жада╨ знати думку Митi. Вiн з Митею розмовля╨ "на рiвних". I раптом боляче вколов спогад - до Сашi вiн завжди ставився дуже, дуже приязно, але яка рiзниця! Та що там! Хiба вiн так чекав думки навiть Добролюбова i Чернишевського! - Вiн тебе цiну╨ бiльше за Добролюбова та Чернишевського, - сказала вона. - Тих вiн не любив i зовсiм не виявляв бажання зiйтися ближче. Вiн сам менi розповiдав, що якось давно сказав Чернишевському жартома: "Ви просто змiя, а Добролюбов - очкова, але ╨ ще й гримуча - це юний Писар╨в - той сповiща╨ про сво╨ наближення". Митя розсмiявся, а потiм сумно мовив: - Яка там гримуча! Про Тургенева треба писати на повну силу, а я ще неспроможний. - Але ж ти вiдповiси йому? - Безперечно. I я не приховаю свого першого враження вiд роману. Я гадав, що наше особисте знайомство обмежиться мо©м дiловим вiзитом. Слово честi. Марi, його лист для мене несподiванка - значить, вiн пам'ята╨ про мене, не хоче забувати, i менi було б цiкаво поговорити з ним. Та ти ж зна╨ш, певне, я не скоро побуваю за кордоном, а може, й нiколи. Хiба мене випустять? Про це Митя написав на початку свого листа Тургеневу i все-таки не мiг не написати хоч кiлька слiв про новий роман, з вiдвертiстю, яка знову i схвилювала, й полонила старого письменника. "Я, напевне, не писатиму про "Дым", принаймнi тепер, - писав Митя. - Не буду з двох причин. По-перше, менi необхiдний деякий простiр, щоб я мiг висловити тi думки, на якi мене наводить Ваша повiсть. А цього простору в мене нема, тому що на мо╨му журналi лежить рука попередньо© цензури". О, ця цензура, найлютiше зло, що не тiльки гальму╨, а спотворю╨ все в лiтературi! "По-друге, я вважаю, що про Вас треба писати добре i захоплююче або зовсiм не писати. А я весь цей час, уже близько пiвроку, вiдчуваю себе нездатним працювати так, як працював ранiше у зачиненiй клiтцi. Вся моя нервова система струшена переходом до волi, i я й досi не можу оправитися вiд цього потрясiння. Ви бачите самi, як недоладно написано цього листа i як тремтить моя рука. Я почекаю писати про "Дым", поки не вiдчую себе спокiйнiше й мiцнiше. Але я передам Вам, наскiльки зумiю, основнi риси мого погляду на Вашу повiсть". I вiн одверто написав про те, про що говорив i Марi©, i що сцени у Губарьова аж нiскiлечки не завдають йому прикростi, i так само навiв прислiв'я: "Дурнiв i в олтарi б'ють". "Я сам, - писав вiн, - глибоко ненавиджу всiх дурнiв взагалi i особливо глибоко ненавиджу тих дурнiв, якi прикидаються мо©ми однодумцями та спiльниками. Далi, я бачу, що сцени у Губарьова складають епiзод, пришитий до повiстi на живу нитку, напевне. для того, щоб автор, скерувавши всю силу свого удару праворуч, не загубив остаточно рiвноваги i не опинився в невластивому йому товариствi червоних демократiв. Що удар дiйсно пада╨ праворуч, а не лiворуч, на Ратмiрова, а не на Губарьова - це зрозумiли i самi Ратмiрови..." До речi, про те, що це зрозумiли самi Ратмiрови - Iван Сергiйович дiзнався одразу. Вiн сам знав, як вони йому добре "вдалися" в. романi, i як вiн влучно поцiлив! Йому розповiли знайомi: "справжнi" генерали так образилися, що, зiбравшись у Англiйському клубi, ухвалили написати автору колективного листа з рiшенням виключити його зi свого товариства! Тургенев шкодував, що Сологуб переконав ©х, що це просто безглуздо, i вiдмовив це робити. А Тургенев смiявся i скаржився друзям: "Не можу простити цього Сологубу! Яким би торжеством був для мене цей лист! Та я б його в золотiй рамцi на стiнi повiсив би!" Звичайно, нi Писар╨в, нi Марiя про це не знали. А над листом Писар╨ва Iван Сергiйович замислився. Той напрямки писав: "При всьому при тому "Дым" мене рiшуче не задовольня╨: вiн уявля╨ться менi дивним i зловiсним коментарем до "Отцов и детей". I вiн знову писав так, як казав Марi©, про Ка©на i Авеля, i невже перший i останнiй Базаров умер у 1859 роцi вiд порiзу пальця або переродився в Бiндасова. Але ж у Писар╨ва нiяких сумнiвiв не було, що Базаров iсну╨, як же Тургенев його не примiтив? Не мiг вiн не написати й про те, що його дуже здивувала i ущипливо вразила в кiнцi повiстi одна "глибоко фальшива та несподiвано солодка рулада". "Ви, без сумнiву, зрозумi╨те, про що я кажу. Це, звичайно, дрiбниця, але я рiшуче не розумiю, як це вам спало написати таку дивну фразу?" - Ти натяка╨ш про "царське слово"? - спитала Марiя. - А звичайно, - пам'ята╨ш, як у нього: "... i лише одне велике царське слово "воля" витало, як божий дух, над водами". Ну, просто соромно за нього! - Я певна, це вставлено для цензорiв. Але ти правий, треба було обiйтися без цього. Згодом, в окремiй книжцi, що вийшла незабаром, вони обо╨ з задоволенням побачили, що цi╨© "солодко©" рулади нема╨, та й у вiдповiдi на цей лист Тургенев пояснив Митi, чому вiн написав ©©, так, саме так, як i припускала Марiя. Iван Сергiйович писав, що вiд душi хотiв би продовження знайомства i принаймнi листування, поки не побачаться. На жаль, вони не побачилися з причин, незалежних вiд них. Трагiчних причин. 6 Марiя вже помiтила: пiсля кожно© зустрiчi з Благосв╨тловим Митя поверта╨ться сердитий та роздратований. - Вiн не вносить у нашу справу анi розуму, анi таланту. От ранiше вiн був iнший. Коли я починав тiльки працювати, вiн добре вплинув на мене, щоб я зрозумiв, у чому саме полягають обов'язки чесного лiтератора, i я зрозумiв, - лiтератор, однаково, чи критик, чи письменник, не повинен бути схожим на лагiдне телятко, що смокче двох, а то й трьох чи чотирьох маток. А нашi росiйськi письменники - аби грошi платили! Як шевцi, хто купу╨, тому й продають. Зна╨ш, Марi, я радий, що ти не дала сво© твори Каткову. Тако© поведiнки колись навчав мене Благосв╨тлов. Вiн тодi прихильно ставився до мене. - А що з "Русским словом" було б без тебе? - заперечила Марiя. - Хiба журнал набув би такого значення? - Ну, не тiльки без мене... Ти не згадала Зайцева, iнших. - Гаразд, тим бiльш обурливо... Що Благосв╨тлов без вас? А як вiн з вами поводиться?! - Признатися, вiн став просто неможливий у сво©х вза╨минах iз людьми. Вiн в одну мить може все зiпсувати, над чим мiркували, працювали, - розладнати, переплутати i просто оскандалити сво╨ю метушливiстю, роздратованiстю, якоюсь короткозорою задерикуватiстю i якоюсь пристрастю до порожньо© i в той же час красномовно© полемiки. - На жаль, дуже вже часто тепер надибу╨ш на таку... порожню та красномовну. - Я не хочу вважати його поганою людиною, - вiв далi Митя. - Та вiн же просто перетворився на хазя©на-буржуа у ставленнi до всiх вас, - обурено перебила Марiя. - Ти б тiльки почула, як вiн розмовля╨ з наборщиками, службовцями, - не мiг не згадати Митя. - Це правда, що вiн ударив одного з робiтникiв? - Достеменна правда. I вiн ще дорiка╨ менi панством! - От уже таки справдi "панство" - наше життя, - знизала плечима Марiя - А ти б побачила, як вiн живе, яка квартира! Та хоча дверi з червоного дерева, полiрованi, пiдвiконня мармуровi, скрiзь понатиканi кришталевi вази, бронза, дорогий посуд, рояль вiд Бехштейна. на якому, певне, нiхто не гра╨, - все свiдчить про абсолютну вiдсутнiсть i крихти смаку. Уяви, в нього був навiть лакей - негр. Правда, з приводу цього з нашого ╙влампiйовича, з Благосв╨тлова, так глузували, що вiн його досить швидко звiльнив. I разом з усi╨ю цi╨ю дурною пишнотою вiн торгу╨ться iз спiвробiтниками за копiйки, як якийсь дрiбний крамар. Зна╨ш, вiн зменшив менi гонорар, коли я сидiв у фортецi, - мовляв, його й так там годують, грошi йому не потрiбнi! - Вiн просто огидна людина! - спалахнула Марiя. - I як люди перероджуються! Менi боляче, що ти мусиш терпiти його. Я, звичайно, розумiю, вiн почав видавати "Дело", а це ж буде продовженням "Русского слова". - Я не дуже в це вiрю, - признався Писар╨в. - Цензура цензурою, але й сам ╙влампiйович i менi, i Зайцеву ставить такi рогатки, що просто неможливо працювати. Я жадаю бiльшого простору для роботи, але вiн скрiзь, де може, торочить, що я видохся. Що може бути для лiтератора болючiшим, коли колеги, а то й друзi з жалiсливою мiною, - мовляв, нiчого не поробиш, - голосним шепотом, щоб усi чули, нiби мiж iншим, але пiдкреслюючи, кинуть: "Виписався. З'©здився. Кiнь, та не той". Хiба вона сама на собi це не вiдчувала i не вiдчува╨? I це трапля╨ться часто, коли письменник "мовчить" не тому, що видохся, а коли замислив щось бiльше, ширше, може, навiть на кiлька ступнiв вище, значимiше, нiж ранiше, i важче для втiлення, - а оцi нiби спiвчутливi жалi й питання: "Щось вас давно не чути", "чи скоро пораду╨те?". А за спиною: "Нiчого вже пiсля "Народних оповiдань" не дала надзвичайного". I не може ж вона кожному такому "друговi" перераховувати, скiльки написано й надруковано повiстей та оповiдань, скiльки перекладено ©© творiв iншими мовами. Коли люди не хочуть помiчати та знати - це так легко зробити! А щодо Митi - це така несправедливiсть iз боку Благосв╨тлова! Навiть пiсля фортецi за кiлька мiсяцiв вiн уже стiльки написав! - Ти ж йому дав таку цiкаву статтю "Образованная толпа", а "Будничные стороны жизни"! Хто ще так тонко зрозумiв Досто╨вського, його Раскольникова? Шкода, що це лише перша частина тво╨© роботи, а найдужче я чекаю, коли ти напишеш про Гейне. Ти ж зна╨ш, як я його люблю! - Можна сказати, я починав з Гейне свою лiтературну дiяльнiсть, з перекладiв його поезi©, - вже зовсiм iншим тоном, вiдкинувши думки пре Благосв╨тлова i роздратування, мовив Митя; куди цiкавiше було розмовляти з Марi╨ю про саму роботу, а не про рiзнi непри╨мностi пов'язанi з роботою! - Ти тiльки не чекай вiд мене самих дифiрамбiв i захоплень щодо Гейне! Адже поруч з його генiальнiстю поета ужива╨ться такий полiтичний дилетантизм свiтогляду, i менi хочеться це розкрити, насамперед для молодi. Треба, щоб молодь, звiльняючись з-пiд влади старих iлюзiй, зв'язувала сво╨ життя з боротьбою за перетворення всього суспiльства, хiба не так? Нi, не влаштовують зараз мо© статтi Благосв╨тлова. - I раптом закiнчив жартом: - i трима╨ться, як самодур, i платить, як скнара! Ну, нiчого. Марi, сiдаймо за працю! Слово честi, я просто з насолодою перекладаю "Походження людини" Дарвiна. Стiльки думок виника╨ одразу i стiльки хочеться написати з приводу цi╨© надзвичайно© книги! - Ти зна╨ш, - мовила Марiя, - я гадаю, i так цього хочу, просто мрiю, перекладати з тобою i Брема "Життя тварин". От тiльки закiнчу Жюля Верна, я обiцяла Етцелю i милому Жюлю не затримувати. Як це радiсно було чути Митi, вiн вiдчув, що треба стримати себе, адже Марi говорить так спокiйно, по-дружньому. Надто спокiйно, надто по-дружньому. Тому вiн по-дiловому нагаду╨: - А твiй власний роман? Новий роман, який задумала писати Марiя i дiлилася з ним. - Ну, то вже для душi. То вже напишу напевне. Як воно вийде - не знаю, а написати - напишу. ╞© рятувала праця. Багато працi, не тiльки "для душi" - iнша рiч, що вона обирала завжди працю, - переклади в даному разi, - яка була для не© цiкава, спiвзвучна ©© настановам або поширювала ©© кругозiр, знання. Абищо вона не брала перекладати i в найскрутнiшi часи, коли зовсiм не було грошей. Тепер були найскрутнiшi часи в iншому планi. Треба було повернутися до життя. Заново почати для себе. Може, виправдати внутрiшньо для себе iнстинкт життя, що не зника╨ наперекiр усьому? При Митi вона не давала волi сво╨му суму. Вона нiчого не розповiдала про сво╨ особисте, iнтимне життя за кордоном. Вона не згадувала нiколи iменi Сашi. На те були ночi. Самотнi ночi. Удень вона була рiвна, турботлива, дiловита. Митя не обманював себе. Вiн проймався чим дужчою повагою до цього вмiння триматись. Вiн так не вмiв. I невже вона не помiчала нiчого, що з ним? Iнколи йому було образливо вiд цього, iнколи вiн був радий цьому - бо iнакше що б було? Хай принаймнi вже так - турботлива сестра. Та нiколи Митя не бачив Марiю такою роздратованою i збудженою, як одного дня, коли вона раптом повернулася додому далеко ранiше, нiж вiн сподiвався. - Уяви, що утнув твiй Благосв╨тлов! Навiть не питаючись у мене, поставив мо╨ iм'я в анонсi вашого "Дела". Для пристойностi вiн мусив поговорити зi мною? А може, я зовсiм цього не хочу! Я ж тепер познайомилася з Некрасовим, вiн клопочеться про видання збiрок, про свiй якийсь журнал, я друкувалася у нього в "Современнике" i обiцяла дати йому новi твори. А твiй Благосв╨тлов, я вже не раз, мiж iншим, чула, що вiн про мене скрiзь патяка╨ те, що його зовсiм не стосу╨ться, - вiн просто невихований нечема, i я зовсiм не хочу мати з ним справ! Яке вiн ма╨ право розпоряджатися мною? Митю усього аж пересмикнуло. Його теж таким нiколи не бачила Марiя. Вiн швидко накинув легке пальто i пiшов з дому, тiльки сказавши: - Заспокойся. Я зараз повернуся. Марiя за хвилину вже картала себе - чом вона не стрималася? Чом дозволила йому пiти таким роздратованим? Що там вiн утне? Ясно, що вiн побiг до Благосв╨тлова! I в той же час стало якось тепло вiд того, що вiн так близько до серця взяв ©© образу, одразу кинувся захищати. Вiн повернувся, звичайно, збуджений, але зовсiм не пригнiчений i не стурбований. - Чорт з ним, з ╙влампiйовичем! Нашi вза╨мини порванi. Я вже не спiвробiтник його "Дела"! - Що ти кажеш? Як же так? - злякалася Марiя. - А от так! Я сказав йому, що коли вiн не вибачиться перед тобою, мо╨ю близькою родичкою, я не зможу з ним працювати. Вiн вiдповiв напрочуд грубо, що коли нашi вза╨мини залежать вiд усяко© дрiбницi, то ними i дорожити нема чого. Я остаточно переконався, що вiн у собi уособлю╨ журнал i навiть на основних сво©х спiвробiтникiв, як я i Зайцев, дивиться як на наймитiв, яких в одну мить можна замiнити новим комплектом. Менi це набридло! Я розкланявся й пiшов. Будь ласка, не бiйся, я не кричав i не лаявся - хоч дуже хотiлося! У них у портфелi ╨ мо© новi статтi, вони покриють мiй борг, який я зробив, коли вийшов iз фортецi. Марi, я не мiг дiяти iнакше. Ти моя сестра, мiй друг, я нiкому в життi не дам скривдити тебе. Вона знала - це не просто слова. Чим вiддячить вона йому? - Не турбуйся, Митюшо. Ми не будемо без роботи. Ми не загинемо й без "Дела". Я бачила, тобi вже нестерпно було з ним працювати останнiм часом. Менi тiльки шкода й нiяково, що цей розрив трапився через мене. I потiм - це ж все-таки журнал твого напрямку. - Не тiльки через тебе. Я не хочу бути настiльки рабом будьяко© iде©, щоб вiдмовитися вiд особистих бажань i почуттiв. Ти ж зна╨ш, я глибокий его©ст не лише з переконань, а й по природi. - Милий ти мiй его©ст! - усмiхнулася Марiя. - Нiчого. Влашту╨мося. I в ©© тонi забринiли впевненi, бадьорi нотки. Вона подумала: "А може, й добре, що так вийшло. Може, Митине мiсце тепер серед iнших людей? Що з того, що "Современник" i "Русское слово" завжди полемiзували? Полемiзував Антонович з Митею чсрез Базарова. Правий же був Митя!" А от Некрасова вiн, М,итя, завжди високо ставив, i поважав як поета, i писав, що поважа╨ його за чесне слово, яке Некрасов завжди готовий промовити за бiдаря, за пригнiчену маленьку людину, що в його творах завжди до тако© людини гаряче спiвчуття. У ставленнi до Некрасова в них не було суперечок, як у ставленнi до iнших поетiв i поезi© взагалi, ©х обох захоплювала сила некрасовсько© ненавистi до "ликующих, праздно болтающих", що росла вiд твору до твору. Власне, ця сила захоплювала всю молоду Росiю, i окремi твори, i уривки з них ставали улюбленими пiснями. На якiй студентськiй вечiрцi не спiвали .тепер "Вьiдь на Волгу, чей стон раздается над великою русской рекой"? Або не декламували з "Железной дороги"? Навiть дивно, що Писар╨в ще не мав нагоди особисто познайомитися з Некрасовим! А от Марiя дуже швидко здiйснила те, чого ще так хотiв Микола Олександрович Добролюбов у Неаполi, чого не вдалося зробити пiд час свого короткого при©зду до Петербурга у 1862 роцi, коли вона щиро заприятелювала з Василем Сл╨пцовим. Обо╨ - i Марко Вовчок, i Некрасов - уже добре знали одне одного заочно, адже Марко Вовчок був жаданим автором у "Современнике". Тепер вони нарештi познайомилися особисто, так само, як i з сестрою Некрасова - Анною Олексi©вною Буткевич. 7 Знайомлячися з сестрою Некрасова, Марiя сказала ©й: - Я не могла довго отямитися, коли ще в Парижi прочитала поему Миколи Олексiйовича "Мороз, Красный нос", i звичайно, я звернула увагу на присвяту - "Сестрi" - одне тiльки слово. - I таке багатство в дарунок на все життя, - замислено мовила Анна Олексi©вна. У не© було серйозне хороше обличчя, можливо, навiть строге, коли б не добра м'яка усмiшка, не добрий погляд очей. - Не тiльки вам! Усiм людям! Усiм жiнкам! - Звичайно, всiм людям i насамперед жiнкам. Це зрозумiло. Тим дорожче, що присвятив менi, - i додала, помовчавши з мить: - Брат мене завжди любив i жалiв iз самого малку. - Коли я прочитала поему, ще в Парижi, - знову сказала Марiя (о, як давно це було, вiк минув з того часу!), - менi так захотiлося побачити швидше вас, познайомитися з вами. Вона не сказала, як тодi ©й захотiлося швидше "додому", на батькiвщину. Адже й вона найбiльше писала про долю жiнок, долю селянок, - а хiба рiзна доля в укра©нсько© i в росiйсько© селянки? Як намальованi, постали тодi перед нею i жнива, i дiтлашня, i чудовий образ слов'янсько© жiнки, i радiсть немудрованого ©© щирого щастя. Тодi ще Саша був з нею, коли вона читала... Вона i в думках не казала "помер", "був живий"... Був з нею. А цей похорон Прокла, а ця казкова, прекрасна, найвищо© поетичностi картина з Морозом-во╨водою! - Аж моторошно, коли чита╨ш кiнцiвку. - сказала вона, - навiть не вiд смертi Дарi©, а вiд надзвичайностi образу Мороза. Це ж так вражаюче зроблено: Не ветер бушует над бором, Не с гор побежали ручьи, Мороз-воевода дозором Обходит владенья свои... Певне, цi рядки вчитимуть школярi напам'ять! - Так, так, - проникливе мовила Анна Олексi©вна, - я теж вважаю цей твiр перлиною росiйсько© поезi©. А от уявiть собi, на початку лiтературно© дiяльностi брата, нi, навiть не на початку, адже були вже написанi i "Саша", i цей чудовий вiрш "В дороге" - пам'ята╨те: "Скучно! скучно!.. Ямщик удалой, разгони чем-нибудь мою скуку". Марiя кивнула головою. Вона тепер з особливим почуттям перечитувала вiршi Некрасова. - Так от, - вела далi Анна Олексi©вна, - в час, коли вже видно було, який вiн поет, тодiшнi його друзi - i Василь Боткiн, i Тургенев, особливо Боткiн, докоряли братовi, що вiрш його важкий, нема в ньому грацiозно© форми, а це непоправна вада для поета, це буцiмто "коробить" людей з художнiм смаком, рiже вухо, яке не терпить дисонансiв, i що поезiя поляга╨ не в реальностi, а у витонченостi форми. Ну, одне слово, що мiг сказати такий захисник чистого мистецтва, як Боткiн! Марiя зiтхнула, згадавши, як у Парижi Боткiн наче священнодiяв - ©в грушу або ще щось солодке. Тодi враз спротивiли його "витонченi" розмови. А зустрiч оце тепер з Митею у Тургенева! Дiйсно вже витончена особа! Аннi Олексi©внi вона, звичайно, нiчого не сказала, а слухала ©©. - А брат йому вiдповiв: "Я вас ще дужче здивую, якщо одверто висловлю свою думку - мо╨ авторське самолюбство буде цiлком задоволене, коли хоча б пiсля мо╨© смертi росiйський мужик читатиме мо© вiршi!" - I читатиме! - з певнiстю сказала Марiя. - I не тiльки росiйський! Ви зна╨те, мiй добрий друг польський поет Антонiй Сова-Жслiговський перекладав вiршi вашого брата польською мовою. Вже нащо Герцен, - ви ж самi зна╨те ©хню неприязнь, - а вiн одразу надрукував "Размышления у парадного подъезда" в сво╨му "Колоколе", i менi казала його приятелька, вихователька його дочки, Мейзенбуг, як вiн рекомендував ©й читати твори Некрасова, що вiн високо цiну╨ його як поета i що це поет надзвичайно визначний сво╨ю демократичною, соцiалiстичною зненавистю. - I скiльки при цьому саме Герцен завдав прикростей та образи братовi, - стримано, але з глибокою гiркотою мовила Анна Олексi©вна. - Не прийняти брата в Лондонi! Брат не може забути цього! - Справдi, це жахливо сталося, - погодилася Марiя. Вона сама не могла збагнути, як розумний, великий Герцен через якiсь грошовi непорозумiння, плiтки, нез'ясованiсть не захотiв прийняти у Лондонi найкращого, найпередовiшого поета Росi©, редактора "Современника"! - До брата все життя ставилися i ставляться несправедливо його друзi, - зажурено сказала Анна Олексi©вна, - ставлять йому у провину i широкий розмах життя, i картярську гру, i навiть його пристрасть до полювання, i те, що водиться з людьми, якi зовсiм не заслуговують поваги. А того не розумiють, не згадують, як вiн бiдував, голодував у молодостi, поки перемiг життя. Тодi мало хто йому допомiг, щоб вiн просто не загинув! А тепер я не знаю випадку, щоб вiн не допомiг у скрутну хвилину сво©м колегам, ©хнiм сiм'ям, от хоча б сiм'© Чернишевського - вiн вважа╨ сво©м святим обов'язком турбуватися про його дiтей, регулярно допомагати ©м матерiально, не лише словесним спiвчуттям, що далеко легше! А журнал! Як вiн завжди виручав журнал, як примушений був вести знайомства з зовсiм чужими по духу людьми, пiдтримувати дружнi вза╨мини з цензорами, аби врятувати цю велику вiдповiдальну справу! Що вiн, для себе особисто старався? Хiба не мiг вiн iз сво©ми коштами тепер спокiйнiсiнько жити, полювати, пописувати, як iншi, вiршики i не наражатися на небезпеку? Але ж вiн вiдчува╨ на собi вiдповiдальнiсть за справу росiйсько© журналiстики. Я не виправдую всiх його вчинкiв, навiть у цiй боротьбi трапляються помилки, за якi вiн сам себе карта╨ найдужче. Коли б хто знав, як вiн карта╨ себе! - Анна Олексi©вна замовкла. Марiя теж мовчала. Вона зрозумiла - певне, Анна Олексi©вна згадала зараз той вчинок Некрасова, що так несподiвано приголомшив усiх, викликав обурення в лiтературних колах. Пiсля пострiлу Каракозова, коли настав просто терор з боку уряду, Некрасов всiлякими засобами намагався врятувати "Современник" i таки перегнув палицю - вiн узяв участь у вшануваннi Муравйова ("вiшателя"), яке влаштували йому в Англiйському клубi, i навiть, за порадою графа Строганова - старшини клубу, щоб "вплинути та приборкати" цю страшну людину, майже повновладного диктатора в той час, прочитав на честь Муравйова вiршi. Це було вже занадто! Анна Олексi©вна не сказала Марi©, як терза╨ це брата i досi i, певне, терзатиме все життя, бо вiн одразу усвiдомив свою полiтичну помилку, але ж по-жiночому, по-сестринському ©й хотiлося виправдати брата в усьому, усьому! - Треба ж зрозумiти, зрозумiти його, - заговорила знову Анна Олексi©вна. Завжди мовчазна i скромна в колi лiтераторiв - знайомих брата, - з цi╨ю жiнкою, Марi╨ю Олександрiвною Маркович, вона вiдчула змогу бути одвертою. - Зрозумiти, - повторила вона, - i не так по-панськи ставитися, як, примiром, Тургенев. А брат казав колись: "Вiн, Тургенев, з панами хотiв бути паном, хоча по природi сво©й, по духу не був пан. Його тягне до яко©сь аристократично© баринi, а я б не пiшов туди нiзащо, хiба тiльки, коли б знав, що там можна жартом п'ять тисяч виграти!" Марiя розсмiялася, а Анна Олексi©вна сумно похитала головою, видно, i ©й важко було зрозумiти до кiнця суперечливу вдачу брата. - Приходьте до нас частiше, - запросила Анна Олексi©вна, - i до мене, до ╙ракових, i до брата, на Литейний. Брат з великим задоволенням друкував ваш роман у "Современнике" i статтю Добролюбова про вашi оповiдання. Добролюбов так добре розповiдав про вашу зустрiч в Iталi©, i все мрiяв, як ви при©дете до Петербурга i будете в нашому гуртi. А крiм того, зна╨те, брат любить вашу Укра©ну, адже мати наша з Укра©ни, з Подiльсько© губернi©, Олена Андрi©вна Закревська - дочка укра©нського помiщика, а брат i народився в маленькому ╨врейському мiстечку на Подiллi, у Немировi. - У Немировi? - аж схопилася Марiя. - В мо╨му Немировi? - Чому вашому? - Та я ж там жила з чоловiком, вiн там учителював. Я так люблю тi мiсця! I Немирiв менi як батькiвщина! - От i його батькiвщина там. Уже пiзнiше, коли йому було три роки, пере©хали на Ярославщину, у Гр╨шн╨во, на Волгу. Мати наша багато зберегла укра©нського i в характерi, i в звичках - така лагiднiсть, поетичнiсть, високе почуття обов'язку. Вона любила спiвати укра©нськi пiснi... ©й важко довелося з нашим батьком, вона його майже не знала, коли вiддалася за нього. Але по любовi - побачила офiцера, досить гарного, веселого, дотепного, закохалася i майже втекла з дому, потiм усе життя терпiла... Як i вся сiм'я, особливо брат. Круто© вiн був вдачi, наш батько, типовий помiщик-крiпосник... Брат рано пiшов з дому на самостiйне життя. Зна╨те, вiн дуже любив вашого Шевченка. У день його похорон, коли вiн iшов за труною Шевченка, брат казав, - у головi в нього склалися вiршi, удома вiн записав ©х i розiрвав аркуш надво╨, про всякий випадок. Вже згодом я переписала. Прийдете до нас - я покажу вам. Адже цi вiршi поки що нiде не надрукованi. Незабаром Анна Олексi©вна прочитала Марi© вiршi, присвяченi ©© "батьковi": Не предавайтесь особой унылости! Случай предвиденный, чуть не желательный. Так погибает по божией милости Русской земли человек замечательный... Марiя охоче стала заходити до ╙ракових - сiм'© Анни Олексi©вни. Так, це була ©© сiм'я, справжня, дружня i рiдна. Анна Олексi©вна зазнала на сво╨му шляху немало труднощiв та горя. Про себе вона мало розповiдала - бiльше про брата. Та хiба для Марi© потрiбнi були розповiдi? З кiлькох слiв вона могла уявити все - важке дитинство пiд гнiтом самодура батька, бажання вчитися, мати самостiйний заробiток. Ранн╨ замiжжя з нелюбим, далеко старшим за не© чоловiком, потiм розлука неофiцiйна, адже й прiзвище його лишилося - "Буткевич". "Так, як i я, - Маркович", - подумала Марiя. Потiм пошуки самостiйних заробiткiв для самостiйного життя. Добре, що був закiнчений пансiон, що мати, освiчена й розумна, переборюючи всi перешкоди, якi чинив батько, домоглася, щоб дочка вивчала мови, розвинула в нiй любов до книг, до читання. Анна Олексi©вна знайшла мiсце виховательки дочок вдiвця полковника - iнженера шляхiв сполучення Олександра Миколайовича ╙ракова. З дочками ╙ракова виникла вза╨мна любов. Та вза╨мна любов народилася i все мiцнiла i з ©хнiм батьком, i не тiльки Анна Олексi©вна стала членом сiм'© ╙ракових, але й вiн увiйшов рiдною приязною людиною у родину Некрасових, заприятелював з Мяколою Олексiйовичем. Некрасов навiть присвятив йому один iз сво©х визначних вiршiв. Анна Олексi©вна була старша за Марiю бiльше як на десять рокiв. Та у самостiйних трудящих жiнок рiзниця вiку стира╨ться. ©х ╨днало не тiльки те, що в обох життя починалося несолодко i в спогадах було багато подiбного. Чимало стрiчалося таких жiнок! Головне - ╨днали погляди, ставлення до людей, до роботи. Анна Олексi©вна перекладала, завжди була вiрною i сумлiнною помiчницею брата. Раптом ще одна ниточка зв'язала ©х. Навеснi цього 1867 року Некрасов iз сестрою i лiкарем ©здив лiкуватися до Iталi©. Правда, ще з ними ©здила артистка французького театру в Петербурзi Селiна Лефрен-Потчер, яка ненадовго заступила Авдотiю Якiвну Панаеву в життi Некрасова, але про не© Анна Олексi©вна не згадувала. Анна Олексi©вна згадувала життя у Римi, зустрiчi з земляками, новi знайомства з росiйськими художниками, яких завжди було багато в Римi, i з особливою при╨мнiстю згадала про знайомство з подружжям Якобi - Валерi╨м Iвановичем i Олександрою Микола©вною. * * * Для при©жджих чи то для лiкування, чи просто для подорожей та вiдпочинку Iталiя, як завжди, була неперевершеною скарбницею мистецтва, найпоетичнiшою кра©ною сво╨ю казковою пiвденною природою, але для самих iталiйцiв i для тих, хто надовго вже затримався тут i ближче познайомився з сучасним ©© повсякденним життям, ясно було, що знову назрiвають подi©, вiд закулiсних iнтриг та дипломатi© папи, королiв, ╨вропейських урядiв знову народ стане свiдком i учасником кривавих сутичок, все частiше знову повторювали iм'я Гарiбальдi. Валерiй Iванович, перебуваючи в Римi як стипендiат Росiйсько© Академi© художеств, зайнятий був сво©ми картинами. Олександра ж Микола©вна, яка немов подорослiшала, ще дужче жадала працювати сама, а не обмежувати сво╨ життя лише турботами про сина та чоловiка. За порадою видавця Солдатенкова вона вирiшила познайомитися з iталiйськими народними школами й написати статтю про освiту в Iталi©. Вiдвiдуючи рiзнi школи, Шура згадувала, як у Парижi ходила в рiзнi дитячi установи з Марi╨ю, i часто шкодувала, що ©© нема тепер iз нею, -не можна подiлитися враженнями, порадитись. Ще дужче вона почала цiкавитись полiтичним життям Iталi© i, стикаючись з простим народом, всi╨ю душею була на боцi гарiбальдiйцiв. А серед росiян вона бiльше сходилася тепер з революцiйне настро╨ними молодими людьми, як брат Валерiя Iвановича - Павло Iванович, якi всiлякими шляхами проникали до колишнiх гарiбальдiйських загонiв, тепер розпорошених, але цi загони стягалися, об'╨днувалися, були напоготовi стати пiд червоне знамено визволення Рима з-пiд влади папи i чекали, чекали голосу свого Джузеппе. Все частiше виникали сварки i непорозумiння в Олександри Микола©вни з Валерi╨м Iвановичем, який ревнував ©© до цих молодих людей i до лiтературно© працi. Взагалi, те, що полонило його першi роки - самостiйнiсть, якась цiльнiсть ©© натури, цi╨© нiжно© юно© красунi, тепер наче дратувало його. Художник Верещагiн, також стипендiат Академi©, який працював над картиною "Побачення ув'язненого з родиною", саме в цей час змалював чудесний портрет Олександри Микола©вни. Портрет вийшов напрочуд вдалим, не просто подiбним до натури, а наче вiн уловив саму ©© сутнiсть. Правда, Шурочка була на ньому замислена i навiть трохи смутна, але з тим виразом чисто© доброти i уважностi, що так полонив людей i перемагав найзаскорублiшi серця. Про сiмейнi нелади чужi, звичайно, не знали, Некрасов був радий знайомству i дiлився сво©ми враженнями, вважав, що обо╨ вони люди розвиненi й розумнi, i, як завжди, охоче взявся допомогти Олександрi Микола©внi в ©© лiтературнiй дiяльностi. Сам Некрасов спочатку, навпаки, не дуже сподобався Шурi. Та так, мiж iншим, було з багатьма, хто його вперше бачив. У сво╨му щоденнику, який Шура вела за кордоном, вона записувала: "15 травня. 1867 року: ...Увечерi в Hotel d'Europe познайомилась iз Некрасовим". "16 травня. Вранцi з сво©м лiкарем при©хав Некрасов. Вiн несимпатичний, носить на собi печать яко©сь внутрiшньо© тривоги". Але це було перше враження. Чим далi, тим хотiлося бiльше бувати разом. "Пiшли снiдати з Некрасовим до Nassari, вiн не один: з ним при©хали, крiм лiкаря, француженка та ного сестра Буткевич. Пiсля снiданку по©хали в Ватiкан... Некрасов подарував менi на пам'ять сво© твори". Некрасови умовляли Олександру Микола©вну по©хати з ними до Неаполя на кiлька днiв. "Я зовсiм готова, тiльки Валерiй сприйма╨ все це з якоюсь злобою та незадоволенням". Шурочка не по©хала. "24 травня. Сьогоднi увечерi повернувся з Неаполя Некрасов, надiслав менi дерев'яний нiж з Сорренто". При цьому була записка Некрасова, в якiй писав: "Прошу дати менi банок, бо за росiйською прикметою - ножi дарувати не слiд, навiть дерев'янi". "25 травня Некрасов, лiкар i м-м Буткевич при©хали до мене: менi нездужа╨ться, але тому, що вони завтра ©дуть, я вирiшила вийти. Разом з ними обiдала". Врештi, вона насмiлилась i потiм, щаслива, записала до щоденника: "Увечерi читала Некрасову сво╨ оповiдання, i вiн знайшов, що дуже добре написано, проникливе, але зауважив одну хибу, що у мене старий i його дочка надто багато плачуть i скаржаться на сво╨ горе, мало вiдчуваючи журби про загальну справу..." Та Шурочка, як i в Парижi з Марi╨ю, була ще молода, гарна жiнка, з усiма багатьма притаманними жiнкам рисами, i, як у Парижi, завжди в щоденнику перераховувала всi подарунки i покупки, так i зараз пiсля думки Некрасова про ©© оповiдання все ж таки записала: "Я подарувала Буткевич камею (голову медузи), вона менi плаття, квiти, пудру". Але вже 26 травня треба було прощатися. "Була цiлий день з Некрасовими, ©здила ввечерi провести ©х на залiзницю, вiн обiцяв умiстити мою працю, сам надарував багато книг, обiцяв писати". 8 Ну що ж, хiба скласти руки, що "Современник" заборонили зовсiм? Звичайно, з його загону вирвано таких мiцних бiйцiв, але ж не припинилося життя, воно йде, вимага╨ працi, боротьби. Треба боротися, треба ризикувати! Да! будем лучше рисковать, Чем безопасному безделью Остаток жизни отдавать... Так Некрасов у своему вiршi сказав, i новi, з погляду декого з старих соратникiв, неймовiрнi, несподiванi плани вже народжувалися в його головi... Спочатку вони здивували i Марiю, але вона швидко зрозумiла ©хнiй сенс, i ©© все дужче притягав будинок Кра╨вського на Литейному проспектi. Там ранiше мiстилася редакцiя "Современника". Там жили Пана╨ви й Некрасов. Пана╨в помер. Авдотiя Якiвна Панаева, пiсля важкого остаточного розриву з Некрасовим (нi для кого не був та╨мницею багаторiчний зв'язок ©© з Миколою Олексiйовичем), тепер вийшла замiж за скромного працiвника "Современника" Головачова i пере©хала звiдси. У будинку на Литейному лишився жити Некрасов, i всiх соратникiв по журналу завжди тягнуло сюди. Марiю здивувало, коли вона вперше завiтала на квартиру Миколи Олексiйовича. Нiщо не нагадувало примiщення лiтератора, поета. Але потiм думала - с-аме така обстановка i мусить бути у Некрасова, адже вiн сам зовнi нiяк не вiдповiдав образу поета, "печальника горя народного", як уявляло багато його читачiв i прихильникiв! Марiя з цiкавiстю розглядала: скрiзь висiла мисливська зброя, стояли чучела рiзних звiрят та птахiв. А у великiй залi кожного, хто приходив уперше, несподiвано лякала величезна ведмедиця з двома ведмежатами. Нi, не живi, звичайно, а також чучела. - Це я сам забив, - пояснив тодi Некрасов не з пихатою гордiстю людини, що хоче здивувати собою, а з захопленням справжнього мисливця. - У мене випав тодi щасливий рiк на ведмедiв. Я трьох поклав, вагою до десяти пудiв. Одного подарував для зоологiчного кабiнету Медико-хiрургiчно© академi©, Сергiю Петровичу Боткiну, певне, зна╨те, братовi Василя, лiкаревi. Ото був радий! А цих мо©х приятелiв, - кивнув вiн на чучела, - я в найнебезпечнiше сво╨ полювання здобув, трохи сам не загинув! Потiм ведмедиця i ведмежата вже не лякали Марiю, навпаки, приходячи сюди, ©й хотiлося пiдморгнути ©м i спитати: "Ну, як тут у вас? Як Микола Олексiйович? Як його здоров'я?" Сьогоднi, коли вона прийшла сюди, наче заспоко©лась, побачивши усе знайоме птаство та звiр'я, i стiл, за яким розмiщувалися усi спiвробiтники на некрасовських обiдах, i конторку, де вiн писав, i вiкно, що виходило на Литейний i з якого видно було будинок департаменту удiлiв з тим пiд'©здом, славнозвiсним пiд'©здом, коло якого Некрасов побачив прохачiв-мужикiв i, схвильований гнiтючою сценою, написав сво© "Размышления у парадного подъезда". I велика кiмната, i спальня Некрасова - його кабiнет водночас, - i iншi кiмнати виявляли характер самого хазя©на - роботящий, нiяко© вишуканостi, близький природi й люблячий ©©. Марiя згадала кабiнет iншого енергiйного завзятого видавця, теж захопленого сво╨ю дiяльнiстю - П'╨ра-Жюля Етцеля. Захопленiсть, талант видавця - це було в них спiльне, але до чого вони були рiзнi! Елегантний i в старостi, француз до самих кiсток - один; другий - до самих кiсток - росiянин, великий органiзатор росiйсько© журналiстики. До того ж поет, твори якого ставали народними пiснями. Зовнi - дуже скромний iнтелiгент, росiйське просте обличчя, одразу зда╨ться вiн суворим, сухим, замкненим, голос хрипкий, слабий, - але гляне добрими уважними очима, i враз змiню╨ться враження, i зника╨ нiяковiсть i скутiсть, i раптом помiча╨ш у наче недбалому звичайному одязi.елегантнiсть i смак. - Ну, отцi, значить, домовились, з богом, - почула вона голос Некрасова за дверима, усмiхнулась на це його звичне звернення "отцi", - вiн часто й далеко молодшому за себе казав: "так от, отець", - i це одразу знищувало межу, стiну мiж визнаним майстром i юнаком. Що ж за "отцi" були зараз у нього? Е! Таки справдi "отцi"! З кабiнету вийшли Салтиков, Сл╨пцов i ╙лис╨╨в. Певне, тiльки-но вiдбулась якась важлива розмова, бо навiть завжди наче застигле суворе обличчя Салтикова виявляло хвилювання. "До чого й вони не схожi на письменникiв! Хiба що Василь Олексiйович! Салтиков - поважний чиновник, недарма був вiце-губернатором, а ╙лисе╨в, ну ©й-богу, одягни тiльки рясу -справжнiсiнький пiп!" Зараз саме ╙лис╨╨в був найдужче схвильований, але, видно, не непри╨мнiстю якоюсь, а чимось надзвичайним. Та й у всiх був вигляд - наче наважились на якийсь рiшучий крок. - Чом ви ранiше не прийшли, Марi╨ Олександрiвно? Нам таки довелося обмiрковувати та сперечатися, - тиснучи руку, сказав ╙лис╨╨в. - I в нас давно не були, дружина питала, куди подiлися. - А що ж таке обмiрковували? - зацiкавилась Марiя. - Микола Олексiйович вам розповiсть. Одне слово - готуйте новий роман! - iнтригуюче повiдомив Слепцов. Вiн був так само красивий, дiяльний,,iяк i тодi., коли вони вперше познайомились, хоча за цi роки зазнав стiльки невдач у сво©х починаннях. Хоча б iз славнозвiсною Знаменською комуною! "Знаменською" вона звалась тому, що органiзована була на Знаменськiй вулицi. Зiбралося кiлька молодих жiнок та чоловiкiв, щоб жити комуною i запровадити в побутi тi iдеали, про якi стiльки скрiзь красномовно говорили - самостiйна праця, спiльнi витрати. Та нiчого з того не вийшло. Однi нiчого не вмiли й не хотiли робити i пред'являли лише великi претензi©, iншi хотiли - та не вмiли, усе було безладно, всi когось обвинувачували, а найдужче самого Василя Олексiйовича, який один працював, про все турбувався, всiх намагався примирити i мусив зовсiм закинути свою лiтературну роботу, хоча з перших же крокiв мав заслужений успiх. Врештi, "комуна" стала буквально притчею во язицех у Петербурзi - чого тiльки не плели про не©! Як Марi© шкода було вiдданого захисника жiночих прав Слепцова, коли вона чула неймовiрнi плiтки про нього i про життя комуни. Вона й недовго проiснувала, ця комуна. Як добре, що сам Василь Олексiйович не занепав духом, не розчарувався у сво©й дiяльностi! - Готуйте, готуйте новий роман i давайте швидше! - повторив вiн. - А вiн уже майже готовий, - в тон йому вiдповiла Марiя, - але ж куди давати? Хто його вiзьме? - Вона вже догадувалася, в чiм справа, але вдавала, що нiчого не розумi╨. - З Благосв╨тловим я не хочу мати справи! - Тiльки з нами! Тiльки з нами! - насварив жартома пальцем Слепцов. - Вiрно, отець, - пiдтвердив