ттер усмiхнувся. Оксанко! Ти повинна була бачити в тiй хвилi тих обох 'мужчин. Одного - з захмареним чолом i поглядом, що узнавав авторитет у даному разi другого лиш з найглибшим внутрiшнiм опором, i другого - з очима, зверненими на дiвчину, повними блиску й захвату. Оба не виглядали в цiй хвилi як добрi приятелi, товаришi. "Це© ночi буду вам уже помiчна, пане Олесь", звернулася Маня до нього, iгноруючи цiлком його хмарний настрiй. I неначе приготовляючися вже до свого обов'язку, вона пiднялася з крiсла. "Дякую вам! - обiзвався тут доктор Ротгер, простягаючи до не© руку. - Я знав, що мiй щирий асистент не вiдтягне в послiднiй хвилi сво╨© помiчно© руки вiд мене, що рад би i з сво╨© сторони поставити шановану ним хору якнайскорiше на ноги. - I звертаючися востанн╨ до добродiя Олеся, що стояв мовчки коло мене, подав йому ще деякi вказiвки про новi, хорiй записанi заспокоюючi медикаменти, вклонився й поставив уже руку на клямку дверей. - Ов! - кликнув нараз i задержався, мов пригадав щось. I з тим, сягнувши рукою у внутрiшню грудну кишеню, витягнув звiдти щось невелике, в тонкий папiр заловите. - Сьогоднi зрання, - сказав, - принесла менi моя господиня розцвiлу не© бурливо© ночi бiлу рожу, а я не мiг... не подiлитися з вами, панi Обринська, сею пишною бiлою квiткою. Вона пiзня, - додав, звертаючися неначе вибачливо до товариша, - але самi побачите - препишна. Погляньте!" I поставивши з тими словами бiлий цвiток перед Манею на стiл, сам попрощався. "Вiдчува╨ш, Оксанко, ти дещо за тим? Це чудова!.." Маня розвинула з слабим усмiхом шовковий папiр, похилилася мовчки цiлим обличчям над пишною бiлою квiткою. "Чудова, дiйсно... одинока! - прошептала й хвилинку мов упивалася рожею. - Погляньте, пане Олесь... панi Мiллер!" Я взяла квiтку в руки, подивляючи ©© непорочну красу, мiж тим коли добродiй Олесь, неначе пiдождавши, щоб ця сцена скiнчилася якнайскорше, почав нетерпеливо по хатi туди й назад проходжуватися. Налюбувавшися рожею не менше, як дiвчина, я заткнула ©©, не надумуючись довго, дiвчинi позад уха в звисаючу косу. Побачивши це, добродiй Олесь захмарився, як недавно, i задержався в ходi. "Чи не було б краще, панi Мiллер, дати паннi Обринськiй хоч на кiлька день ще обв'язку на чоло? - обiзвався, поглянувши ще завше понуро на оздобу в дiвочiм волоссi. - Доктор Роттер, очевидно, забув про те спiмнути сво©й молодшiй пацi╨нтцi. Але я, дивлячися на гострий, незаго╨ний цiлком шрам коло ©© виска, не можу позбутися почуття, що, при найменшiм зворушеннi або напруженнi реконвалесцентки, з нього мусить на чолi витиснутися кров". "Справдi, це не пошкодило б", вiдповiла я спокiйно i, вiдшукавши обв'язку, я сповнила його бажання, обв'язуючи нею чоло дiвчини наново. "Моя рожа!" кликнула тут Маня з жалем, кинувшися тривожно за сво╨ю квiткою, що, порушена незручно мо╨ю рукою при обв'язуваннi чола, скотилася саме в тiй хвилi по ©© рамелi на долiвку. "Вона тут... ©й нiчого не сталося", сказав Олесь сумно i, пiднявши квiтку з долу, подав ©© назад дiвчинi. "Вона така чудова й перебула бурю!" закинула Маня й похилилася наново над нею. Пан Олесь не сказав бiльше нiчого, але замiсть того поглянув на годинник i заявив менi, що мусить вiддалитись конче на часок до свого помешкання, бо ма╨ там умовлятися з деякими висланими йому робiтниками, що рiшили вiдреставрувати йото ушкоджений дiм. Взагалi, вiн буде мусив вiдтепер частiше вiддалятися надглядати за робiтниками ще й сам, бо рад би матiр якнайскорше перевести до свого дому, що мусить статися перед закiнченням його вiдпустки. В разi, - додав, не звертаючи на дiвчину уваги, - коли матерi було б чого пiд час його вiдсутностi потрiбно, то вiн просить мене його заступити. Гу! Який це мужик, Оксано, цiлий той Олесь, та ще й ревнивий, und das soil ein "Vollblutmensch aus einem GuB" sein?[67] Як це скiнчиться? Твоя А. Мiллер". * * * _ (По довшiм часi). Я дуже давно не писав нiчого й оце кидаю лиш наборзi. Будучи з нею тепер коло матерi так часто в якихось майже ясно окреслених вiдносинах, я, зда╨ться, розумiю ©© далеко краще й лiпше, як давнiше. При нiй я стаю, мов видючий. Про почування нашi жодне з нас не натяка╨. Але я вiдчуваю, що ©© душа належить до мене. I не любов'ю, що бажала б у менi мати лиш батька для сво╨© дитини, а якоюсь iншою. Я б сказав, що вона становить у не© ©© буття. I чи це не ╨ правдива любов женщини? Всiма нервами чую я, що вся безшелесна праця ©©, вся ©© нiжнiсть вiддана мо©й матерi, вона вiддана через призму мо╨© матерi - менi. Свiдомо чи нi, воно так ╨. Одначе уста ©© мовчать. Мiж нами сто©ть ©© неподатливий елемент, що менi вже стiльки завдавав дiла й мук. Вiн притяга╨, а заразом огiрчу╨ мене. Iнодi я б роздавив його з ненавистi... А потiм заявляю сам собi, що всi лiта, котрi втиснулися мiж нас, не змiнили змiсту ©© душi, а противно, виковали його в сильнiший характер. I той ©© характер, неподатливий елемент у нiй, вiн володi╨ мною!.. ©© колишня молода любов, що пригадувала ледве розпочатий розквiт рожi, була тодi позбавлена то© страстi, котра несвiдомо вплива╨ на мужчину, що тягне ©© зiйти до нього з свого п'╨десталу непорочностi. ╞© й тепер у не© нема. Вона ще бiльше споважнiла, зглибшала, вирiвнялася, помимо сво╨© неподатливостi, спокiйна, хоч я... часом чую, що цiлком вона не все бува╨ спокiйна. Яка гарна! * * * _ (Пiзнiше). Ходить, вешта╨ться коло мо╨© матерi, успокою╨ ©© сво©м альтовим виразистим голосом, i сама не замiча╨, як непомiтно кладе на все, що носить наш характер, щось вiдмiнне з сво╨© iстоти. - Маню! - кликнув я раз несподiвано ©© по iменi iнтимно (не хотячи майже), бо це вимагала хвиля коло матерi, i вразив ╞╞ несподiванiстю мого голосу, мов електричним ударом. Вона сполохалась, мiняючи барву лиця, а я зачинив вiдкриту тайну в собi, як мiй скарб. Тепер вона вже стережеться, а я чимраз бiльше клонюсь перед нею. Доктор Роттер, той спокiйний, мудрий нiмець, обожа╨ ©© без слова. Все слiдить поглядом за нею. Зда╨ться, вiн щось догаду╨ться. Але, що вiн джентльмен, не пита╨ нi про що. Я так само мовчу. Та чи надовго стане мiж нами того тяжкого мовчання? Один звук бiльше, один погляд гарячiший, - i воно розiб'╨ться... Мужик ма╨ струни, а любов його мужицька - стережися, Обринська! * * * _ (Пiзнiше). Оксанко! Днина була пишна. Я сидiла коло хоро©, що ослонена параваном [68]дрiмала, а пан Олесь i твоя сестра, що проходжувалися недовго по городi, вернули незамiтно до кiмнати i, сiвши оподалiк вiд хоро©, сидiли якийсь час мовчки. Чи звертали увагу на мене, я не знаю. Менi про це байдуже. Вона взяла якусь роботу до рук, а вiн, усiвши проти не© в мо©м глибокiм поручевiм крiслi, спер голову на руки й приглядався мовчки, як шила. В нього пишний профiль, Оксанко, i взагалi вiд голови до нiг поважний, темний, як та смерека. Гарний мужчина. Сидять обо╨ проти себе, i хто б не знав, що мiж ними бувають iнодi хвилi бурливi й гарячi, мов грань, - думав би, це якась, бог зна яка, миролюбна пара. "Ви змiнилися, панно Маню", обзива╨ться вiн холодним пiвголосом, щоб не збудити засипляючу матiр. У м'яких звуках, за винятком першого вечора, вiн взагалi до не© тепер не говорить. Нiби провадить розпочату (може, в городi) розмову. "Бути може, - вiдповiда╨ вона спокiйно сво©м симпатичним голосом, - але без впливу одиниць, що бувають iнодi й несвiдомо керманичами нашого життя й наших учинкiв. Однак самою вдачею я не змiнилася, хiба що, може, тут i там змiнила в деякiм напрямi сво© погляди, затвердла бiльше в сво©х постановлениях; розгiрчилась, може, проти духу й часу життя". "Матерiалiстичного?" спитав вiн з притиском, мов збудився нараз з яко© глибоко© задуми й вiдразу вiдгадав ©© думку. "Так. Iнодi менi лячно... так, неначеб для слабiших, а може, лиш тонко вiдчуваючих, наста╨ кiнець, час упадку духового життя й моральних вартостей мiж укра©нцями". Вiн усмiхнувся. "Не бiйтеся Як однi оборонцi духу минуться, однi вартостi переживуться, заступлять ©х другi. За собою мають вони ще народ. Мужикiв". "Мужикiв?" спитала вона. "Так. I таких, як i я". Вона похитала головою. "Ви невiльник. Ви ще не розбили в собi матерiалiстичного духу, потребу╨те ще самi для пiддержання свого "я" потвердження вашого окружения; себто патенту знадвору". "Отже, на вашу думку я - матерiалiст? - спитав вiн. - Я ж також уже "нарушений" тим духом, як каже доктор Роттер, "aus der Hohenluft" [69]i не з первiсно© руки". Вона так само заперечила. "Нi?" "Нi, пане Олесь!" Була б, може, дещо доповiла, одначе дверi недалеко них створилися й тихо, мов на шовкових пiдошвах, увiйшов Нестор. Вiн приступив до сестри. Вона опустила руки з шитвом на колiна i, зда╨ться, всiм теплом сво╨© гарно© душi звернулася допитливим поглядом до брата: "Що там, Несторе? - спитала. - Потребу╨ш мене? Я прийду. Ми вже вижида╨мо лише доктора Роттера, що обiцявся передучора, вiд'©жджаючи кудись, зайти вже сьогоднi в оцiй порi сюди, а тому i я тут". Нестор схилився над сестрою i, спершися одною рукою на ©© фотель, гладив другою мовчки ©© волосся. "Коли скинеш цю пов'язку, Маню? Вона заслоню╨ менi тво© очi". "Ще за день-два, мiй хлопче, - обiзвався замiсть сестри добродiй Олесь. - Вже за день-два не буде вона тебе разити. Менi знов о те чоло без то© пов'язки лячно..." "А мене якраз нинi питав доктор Роттер, чи Маня ще носить ©©", сказав Нестор. "Доктор Роттер? - спитав Олесь, зчудований, неначе немило вражений, мiж тим коли гаряче полум'я затемнило його лице ще о вiдтiнок бiльше. - То вiн уже вернув?" "Так, - вiдповiв Нестор. - Власне перед годиною бачився я з ним. Вiя вернув. Споминав про те, що зайде й сюди, але що мусив непремiнно вiдвiдати вперед якогось небезпечно занедужавшого, вiдложив вiзит сюди на пiзнiше, а сам по©хав верхом". "Дивак вiн", закинув Олесь. "О, нi, вiн гарна людина, пане Олесь! - боронила Маня. - Вiн вiд голови до нiг джентльмен". Олесь усмiхнувся ледве замiтною iронi╨ю й погладив свою гарну, темну, плекану бороду. "його всi жiнки люблять, але вiн не ма╨ замiру женитися". Маня здвигнула плечима. "Вiн i його кiнь виглядають, неначеб з одно© маси скованi", сказала, iгноруючи останнi його слова. "Так. I вiн любитель природи. Як ма╨ час, ©здить у гори або в лiс, i товариства уника╨. Терплячий на серце, каже, що, може, впаде колись мертвий з коня, як застрiлений птах; а це була б, на його думку, найкраща смерть. Вiн зна╨ тут у горах кожний закуточок". "Це менi також казав, - потвердив Нестор, - а задокументував це саме послiдньою сво╨ю про©здкою". "Якою про©здкою?" спитала Маня. "На скалу Р. Д.", вiдповiв Нестор. "В товариствi?" спитав добродiй Олесь. "Не знаю, - вiдповiв Нестор. - Дав менi ось кiлька чудових шарiток". I оказавши це, вiн витягнув свiй нотес, отворив його й указав кiлька бiлих, уже трохи затисиених цвiтiв, що звикли ми бачити лиш в альпiйських горах. "Якi чудовi! - кликнула Маня i взяла ©х обережно на долоню, приглядаючись ©м хвилю, мов малим нiжним створiнням. - Дай менi одну, Несторе", сказала, всмiхаючись до брата. "Бери i всi". "Залишiть ©х Несторовi, панi. Вони йому здадуться... Я вам постараюся о свiжi", вмiшався тут увiчливо Олесь. "Менi якраз оцi подобаються, i вони вже тут", заперечила, не надумуючись, дiвчина, схилившися наново пестливо над гiрською квiткою. Господи, що вона таке сказала, що вiн так на не© витрiщився? Дiвчина, мов вiдчувши його змiну самим жiночим iнстинктом, не пiдводячи цiлком голови, подала квiтку братовi назад. "Задержи ©х, Маню, деякi з них, може, i для тебе призначенi", сказав брат. "Нi, - вiдповiла вона спокiйно. - Оцi цвiти я люблю понад усе, але вони зриваються з небезпекою життя. Сховай ©х. У тебе вони будуть лiпше захованi, як у мене. Ти любитель усяких незвичайних рослин". "Коли вернемо додому. Маню? - спитав нараз брат, ховаючи цвiти назад у свiй нотес. - За вiсiм день моя вiдпустка кiнчиться, а я б хотiв скорiше вiд'©хати. На мене жде багато працi". "Як мусиш, то по©демо, Несторе, - вiдповiла дiвчина лагiдно. - Моя задача тут скiнчиться вже за два-три днi, i зможемо ©хати. Мо╨ мiсце займе панi Дора К., що, як чую, при©жджа╨ цими днями; все пiде давнiм ладом, i кожне найде себе на давньому мiсцi. Правда, пане Олесь?" При питаннi дiвчини обернувся Олесь, що зблизився був на хвилину до вiкна, i його лице показалося дуже поважним. "Може, й так, панно Маню. Я був би то© гадки, Несторе, - додав, звертаючися виключно до молодого чоловiка, - щоб ти, наколи б це не потягло для тебе особистих прикростей, остався з сестрою ще як не довше, то хоч з чотирнадцять день. Через нещастя, яке постигло мою матiр, твоя сестра, та й ти, стратили багато на силi, а я не в силi направити це моментально. Не можу й переiначити, що раз сталооя. Чи справдi мусиш ©хати? Ти ледве чи набагато досi скрiпився", Нестор поглянув щиро бесiдниковi в очi й вiдгорнув якимось заклопотаним рухом волосся з чола. "Мушу, Богдане, на мене ждуть обов'язки. А сестра як... хоче. Хоча... - додав, - по правдi кажучи, менi було б наймилiше, наколи б i вона зо мною ©хала". Добродiй Олесь думав, гладячи раз по раз гарною рукою свою плекану бороду. "За вiсiм день, кажеш, мусиш?" "I се тво╨ непохитне постановленвя?" Нестор потакнув головою. Добродiй Олесь здвигнув плечима, "Я б тобi пригадав, - сказав, - що для тво╨© сестри було б лiпше, якби вона побула ще якийсь час у горах, як вертала в гаряче, порошне мiсто. На мою думку, вона ще реконвалесцентка. Подумай, якою поверне й стане перед сво╨ю матiр'ю. А до того жде ©© також праця. - Останнi слова висказав якось несмiливо й оминув погляд дiвчини, немов боявся нагадувати, що ©© ждуть утяжливi лекцi©, якими заробляла на життя i причинялася також до удержання. - А й тобi, як сказав я, не завадить побути довше на гiрськiм воздусi. Кажеш, тебе жде велика прадя, а про свiй фiзичний стан не дба╨ш нiколи. Розваж, Несторе! Пiд час пожежi напружувався ти надмiрно. Це знаю я не лиш вiд панства Марiянiв, але й вiд других, що були в той час там присутнi й бачили тебе. Ти не силач. Вiд то© пригоди тобi сили не прибуло. Мо©м обов'язком, як уже не бiльше, ╨ подбати, щоб ти й твоя сестра ви©хали вiдси не менше здоровi, як (прибули. Тому прошу тебе, щоб вiд часу закiнчення тво╨© вiдпустки залишився ти ще хоч з кiльканадцять день тут у горах, i .за той час був мо©м гостем, однаково, чи за мешкував би в лiсничiвцi, чи в мо©й власнiй хатi. Якби не те, що досi був я такий зайнятий хоробою матерi й клопотами поновного впорядкування сво╨© хати, був би ти вже про ту мою постанову довiдався. Нинi ти доторкнувся се© оправи сам, i я тобi за це вдячний. Я маю надiю, що за кiлька день полiпшиться стан мо╨© матерi остiльки, що зможу забрати ©© вже в свою хату, i тодi запану╨ в лiснйчiвцi давнiй супокiй i свобода. Застановись над мо╨ю просьбою, Несторе". Молодий чоловiк помовчав хвилину, а потiм похитав головою. "Ти зробив рахунок без господаря, Богдане, - сказав. - Нехай би й якi там шляхетнi мотиви спонукали тебе до того проекту, але прийняти його я в жоден спосiб не годен. Щодо мо╨© сестри, то вона, коли хоче, нехай оста╨ться у панi Мiллер, але я один мушу за вiсiм день вертати. На протязi тих трьох тижнiв, що я тут перебув, я скрiпився бiльше, як навiть сподiвався. Навiть i кашель уступив по бiльшiй частi, i я чую, що можу хоч би й подвiйну працю взяти на себе". "Що я тобi ще рiшуче вiдраджую. Ти не так скрiпивсь, як повинен", закинув тут добродiй Олесь. "Радо прийняв би я тво╨ предложения iншим разом, Богдане... Однак цього лiта не годен се вчинити. А щодо мо╨© незначно© помочi при пожежi, то ти переоцiню╨ш ©©. Кожний iнший на мо©м мiсцi був би те саме вчинив, i про якiсь "обов'язки" проти нас ти навiть не згадуй, бо тим справля╨ш менi прикрiсть. Залиши доторкатись се© справи. Ти не настро©ш мене iнакше, як настро╨ний я тепер". "А я по©ду з тобою, Несторе! - обiзвалася тут.Маня, що заховувалася досi спокiйно. - За вiсiм день побуту й супочинку в лiснiм воздусi i неперериваного сну я наберу давнiх сил. Вашi сумнiви щодо мого фiзичного стану, пане Олесь, - додала, звертаючись до нього, - цiлком безпiдставнi. Навiть це, - додала й указала на пов'язку кругом голови, - ношу я бiльше на бажання мого окружения, як з справдiшньо© потреби. Менi вже нiчого не хибу╨! - I сказавши це, вона, мов на доказ сво©х сил, встала й, отворивши нараз широко обiйми, майже блискавкою пiдняла брата одробину вгору й поставила назад. - Бачите, пане Олесь?" сказала вiдтак, вiддихаючи глибше, i всмiхнулась через плечi до нього, що витрiщився перелякано на не©. "Дiйсно, - обiзвався добродiй Олесь з гiрким вiдтiнком у голосi. - Ви готовi цей experiment[70] ще й на кiм iншiм повторити, щоб лиш свою постанову, як i брат, перетерти. Чому нi? Але вам це все не поможе. Доктор Роттер нехай рiшить. Вiн буде в тiй справi компетентнiший, як я. Я, як бачу, не вдiю нiчого. Мужик проти аристократiв безсильний. Для них знайдеться в кожнiм разi задня хвiрточка, через котру вони перед ним вивинуться. Я це вiдчуваю. Йому оста╨ться" лише пересвiдчення, що вiн проти них довжником, i що до сплачення свого довгу не подасть йому жодне з них помiчно© руки. його матiр i майно вирвали з пожежi, а особистi його почування вiдносно то© цiло© подi© ©м байдужi. З ними нехай справля╨ться вiн сам". Наступила хвиля мовчання. Тяжкого, напруженого мовчання. А однак його слова, висказанi з поважним, майже понурим супоко╨м, викликали дивнi наслiдки. Брат i сестра поглянули на себе, i коли лице дiвчини покрилось блiдiстю, обiзвався Нестор: "Коли ти, Богдане, з це© сторони береш цю оправу, то помиля╨шся сильно. Не якою-небудь поверховною забаганкою ╨ моя постанова скорiшого вiд'©зду, а поважною рiччю. До того примушений я працею, котра, як i сам зна╨ш, робить нас часто-густо невiльниками. Крiм того, вимагають того вiд мене й особистi причини, про котрi тепер говорити рiч зайва. Все те разом вимага╨ вiд мене подвiйно© пильностi та вiдречення хоч би й найменшо© особисто© свободи. Коли моя сестра хоче товаришити менi, то робить це без впливу з мо╨© сторони. Та все ж таки я обiцяю тобi розважити ще раз твою просьбу й буду старатись вдоволити ©© хоч почасти". По лицi добродiя Олеся перебiг мов сонячний проблиск. Одначе вiн, здержуючись вiд усякого теплiшого тону в сво©м голосi, простяг руку до Нестора й сказав: "Дякую, мiй хлопче". Нестор i Маня мовчали хвилину. Сестра похилилася наново над шитвом, а Нестор, поглядiвши деякий час в створене вiкно, подався нараз до дверей. "Куди, Несторе? - спитала Маня пiвголосом. - Залишися трохи коло нас". "Я обiцяв прийти коло це© пори до панi Марiян i не хотiв би, щоб на мене ждали". "Що поробляють дiвчата? - спитала Маня. - Я вже цiлик три днi не бачила ©х". Нестор усмiхнувся. "Панна Iрина вчиту╨ться завзято в iсторiю музики, котру дiстала вiд мене, а панна Наталя вiдсила╨ й прийма╨ листи й вижида╨, мов сходу сонця, днини, в котрiй окинеш пов'язку з чола й зможеш взяти участь в однiй проектованiй прогулцi по орхiде© в околицi "Чортового млина". "Держись, Несторе... - погрозив йому жартiвливо добродiй Олесь, - i не заглядай надто глибоко в морськi очii..." По нiжнiм лицi Нестора перебiгла краска. "Не бiйся, - обiзвався вiн, а вiдтак, мов вiдриваючися вiд обох, насилу додав: - Ось я бачу, йде доктор Роттер, i я тепер тут лишнiй". Сказавши це, вiддалився так само нечутно, як прийшов. Будь здорова. Твоя А. Мiллер". * * * _ (Пiзнiше). Чотирнадцятий день минув передучора вiд часу, як моя мати лягла в постiль i майже чи не з смертю боролася. Слава богу, криза минула щасливо, доктор Роттер вважа╨ ©© врятованою, i вiд то© хвилi йде ©© стан чимраз до лiпшого. Саме, як кажу, передучора була та тяжка нiч, коли ми, чи не всi, пересидiли коло ©© постелi. То ╨: панi Мiллер, доктор Роттер, Маня й я. Коли ж коло пiвночi, в котрiй побоювались погiршення, вона впала в глибокий спокiйний сон, а лiкар, переконавшися востанн╨, що органiзм освободжений вiд гарячки, - вiн залишив ©© пiд наш догляд i пiшов. Вiдходячи, звернувся до Манi, за котрою слiдив очима, як звичайно, i сказав: - Тепер, панно Маню, спочивайте спокiйно. Ваша задача, яку повзяли ви на себе, вже скiнчена, а ваша помiч вiдтепер майже лишня. Хора цим сном скрiпиться бiльше, як попереднiми, а ©© дальший догляд не буде вимагати стiльки осiб, як досi. Я дуже вдоволений з ©© стану. Вiдтепер дозирайте ви вже себе й брата. Вам обом треба бiльше одпочинку, чим вам зда╨ться. - I докинувши, що з нею ще, мабуть, побачиться, вiн попрощався. Маня, зачувши з уст Роттера, що вона при постелi хоро© вiднинi зайва, пiднялася по його вiддаленню з свого мiсця i, замiтивши, що йде в сусiднiй кiмнатi лиш створити вiкна, вийшла нечутно в кiмнату цвiтiв, у котрiй мали ми вже першого вечора дискусiю. Моя мати спала спокiйно, панi Мiллер сидiла напiвдрiмаючи непорушно в фотелi коло не©, i я пiшов за дiвчиною. Вона отворила дiйсно одне вiкно широко i, сперши голову на руку, дивилась якийсь час мовчки в чудову безгомiнну нiч. Було по легенькiм дощi, i теплий воздух, переповнений вогкiстю, пригадував собою веснянi ночi. Саме перед вiкнами, над горою, пишався мiсяць, i навкруги панувала тишина, майже пiвнiчно© години! Я пiдiйшов до дiвчини. - Крiпiться, панно Маню... - промовив я до не© пiвголосом. - Я тепер такий щасливий, що хотiв би, щоб усi... а й ви, почували себе такою. Але тепер ви втомленi, i я не задержу вас довго. Я хотiв вам нинi лиш поки що одним словом за все добро, що пiшло вiд вас для мене й мо╨© матерi, подякувати. Але де те слово, панно Маню, щоб ним висказати всi мо© почування для вас? На мо© слова дiвчина звернулася до мене, i по ©© лицi було видно вираз зчудування. - Я тут недалеко вашо© матерi ще лиш на хвилину задержусь, - сказала, - а вiдтак також пiду. - Чи моя присутнiсть вас виганя╨? - спитав я, i мiй голос, котрий мав я досi завсiди в сво©й властi, задрижав мимоволi м'якiстю. - Ви ж тут у сво©й хатi; я втиснувся в не© й розбив на силу ©© супокiй. - Не в тiм рiч, пане Олесь, - обiзвалась вона. - Я потрохи звикла перебувати тепер в оцiй кiмнатi. Ви самi чули, що моя присутнiсть при постелi хоро© лишня. Сповнивши свою задачу, я вважаю зайвим задержуватись в поблизькостi вашо© матерi довше. Цими днями, а може й завтра, як чую, при©де панi Дора К. Вона займе, як заявила менi панi Мiллер, оцю кiмнату. На час, нехай би й який короткий, поки пере©де хора досвого дому, я пiду до панства Марiянiв. Кра╨виду, як оцей, - додала, вказавши рукою на дiйсно чарiвну картину ночi перед очима, - може, й не побачу перед вiд'©здом вдруге. - Вiсiм день злетить скоро, тому зачинаю поважно прощатися зо всiм. - Маню! - обiзвався я пiвголосом i приблизився до не©. - Завтра не йдiть ще вiд нас. Хто зна╨, чи Дора буде вже завтра тут. А хоч би. так, тодi хоч тут i там покажiться у хоро©... i в нас. Тут ви дома, а хора, вона також... звикла... до вас. - Як хора, - докiнчила дiвчина з ледве замiтним нервовим усмiхом. - Але я сповню ваше бажання. За кiлька день перевезуть ©© додому, там вона вiднайде себе, як вiднайде себе з нас кожне; а вiдтак пiде кожне сво╨ю дорогою, стаючи на сво©м мiсцi, не забираючи нiчого з усього пережитого на будуче з собою. Чи вдоволенi ви, пане? - Це чую я вiд вас по раз другий, панно Маню, - сказав я спокiйно, хоч у менi задрижало на останнi ©© слова болюче. - Я б думав, що саме по тiм тяжко псребутiм часi, коли ми, мов два добрi товаришi, прямували до одно© мети, сторожачи над боротьбою мiж життям i смертю, з пожертвуванням все© сили, - ми повиннi тепер розiйтись iнакше. Ми ж станули собi ближче. - Гада╨те? - опитала вона, i ©© нiжнi вуста скривилися гiркою усмiшкою. - Я так думаю. - А я - нi. Якраз тi нашi переконання не зливаються в одно, - вiдповiла вона поважно. - Я признаю, панно Маню, що багато дечого, що стояло незрозумiлiстю, упередженням i поглядами молодшо© "Sturm-i Drangperiode" [71]мiж нами, ви вирiвняли сво╨ю благороднiстю, а головно шляхетним поступуванням. Останнiй, для нас обох утяжливий час затер чи не на все нерiвностi мiж минувшиною а теперiшнiстю. Такого погляду й почування, я переконаний, е й моя мати. Вона не могла не бачити вас, якою ви ╨ в дiйсностi. Не могла не взнати ваш несамолюбний геро©чний учинок проти не©, не вiдчути вашо© безкорисностi. Вона вам мусить вiддати належний поклiн, якою б i не була консеквентна в сво©х почуваннях i постановах з давнiшнiх лiт. - А я буду досить твереза не повiрити хвилевим настроям, пане Олесь! - вiдповiла вона й пiднялась гордо. - Зрештою, i на що б це все здалося? За тиждень або й кiлька день пiзнiше розiйдемось ми назавше; пощо, отже, скидатись того, що пiддержувалося тверезим розумом цiлими роками? В кожнiм iншiм разi, - додала, - була б мене, може, змiна ©© поглядiв до мо╨©© особи ущасливила, але нинi залишить вона мене холодною Внутрiшньо ми однаково розлученi на все. - На все, Маню? - спитав я. I я чув, як мiй голос мимоволi задрижав. - Так, пане Олесь. Чи як же? - спитала й пiдняла сво╨ лице, що пригадувало блiдiстю в слабiм освiтленнi якийсь бiлий цвiт. - Чи донька колишнього вбогого, але чесного урядовця, що не мала за життя його, з причини свого вбожества, вартостi в очах ваших i вашо© матерi, перейнято© матерiалiстичним духом, може ©© тепер, яко вбога вчителька, що бiга╨ по лекцiях, щоб здобути матерiальнi засоби... бiльше мати, як перше? Нi, пане Олесь... - сказала й потрясла гордо головою. - Якою й була Маня Обринська колись на©вною, вiрующою в безкористь людську слiпо, в здiйснення iдеалiв i мрiй, то нинi вона не ╨ нею бiльше. Не годна бiльше бути. Ми були вiддаленi вiд себе, жили iншим життям i заняттям, - тягнула далi, пiд час коли ©© альтовий голос заграв нараз сильним зворушенням i пiрвав i мене з собою, - але я вiдчувала гiрко, що лиш сама та моя вбогiсть вiддiлила мене вiд вашо© матерi й вiд вас, дарма що душа моя протестувала проти тих розумувань. Остаточно одначе i пiддалась ©м, переконуючись, що слушнiсть по ©х сторонi. Через хвилину я дивився зчудовано на не©, а потiм обiзвався: - Чи справдi ви того переконання, що я й моя мати причинились сво©м, як утриму╨те, "матерiалiстичним" духом до того? В якi уявлення загнались ви, пiд яким впливом перебува╨те? Ви несправедливi, панi! - Не можна iнакше збирати, як засiва╨ться, - вiдповiла вона, усмiхнувшися гiрко. - Я не розумiю вас, куди пряму╨те ви, панi? Вона здвигнула плечима. - Ви огiрченi й упередженi проти нас, хоч менi не зрозумiло, з яких причин. Ба я пiду навiть дальше, - говорив я спокiйним голосом. - Я припускаю, що в мо╨© матерi бiльше матерiалiстичного духу, чим, може, в деяких iнших жiнок. Це в не© виробилося з деяких причин, котрi порушувати не належить сюди. Одначе крайньою матерiалiсткою, як ви це заявля╨те, вона не бувала нiколи. На те не допустила б уже ©© релiгiйнiсть. Дiвчина вислухала мене мовчки, а вiдтак, перейшовши повiльним, нечутним кроком кiмнату, звернулася знов до вiкна. - Бачите, панi Обринська! - сказав я. - Ви не ма╨те фактiв i доказiв на сво© заявления, з котрими, як мiродайними, ми повиннi числитися. Вона все ще мовчала, опираючись до вiкна, мов я не знаходився недалеко не©; i доперва по хвилi завзятого мовчання заговорила, iгноруючи мо© слова цiлковито. - Понад усе ставила вона й ви матерiалiзм. Той грубий матерiалiзм, що нiвечить безоглядно найтоншi зворушення душi, найшляхетнiшi замiри й постанови людсько© душi. Понад усе. - I я, панно Маню!.. I я? - спитав я, прокидаючися, мов доторкнений гарячим залiзом. - I я, панно Маню? - I ви також! - вiдповiла вона твердо. - Я також! - повторив я i пронизав ©© сво©м... я чув, у тiй хвилi майже ненавистю спалахнувшим поглядом. - Маню, схаменiться! Ви могли б сво©х слiв пожалувати. Я мужик, - упiмнув я, - ви з скоробiжучою аристократичною кров'ю в жилах, це правда; але мужицька амбiцiя, зражена раз до глибини душi, могла б статись для аристократiв динамiтом, яким би там спокiйним i поблажливим не здавався мужик з поверховностi. На точцi честi вiн твердий, як камiнь, а гордiйськi вузли, нав'язуванi аристократичними руками з шляхетськими гербами на нiгтях, розтина╨ вiн без вагання. Вона стояла спокiйна, блiда, з очима, що зорiли проти мене, мов ждали, щоб я цiлком успоко©вся. А вiдтак пiшла до дверей, i мов переконавшися там, що слова нашi не дiйшли нi до матерi, нi до панi Мiллер, вернулася знов повiльним кроком. - Я хочу доказiв i фактiв, хоч би яких незначних! - наставав я на сво╨му, сильно зворушений. - Добре, - сказала вона, - я ©х вам подам кожним iншим разом, лиш нинi нi, пане Олесь! - Iз тими словами вiдвернула сво╨ лице, мов ховала його вiд мене. - Нинi нi. - Нинi нi? - Так, - вiдповiла вона змiненим голосом. - Коли ж я хочу ©х саме нинi мати! - Нинi нi, пане Олесь, - повторила вона й цим разом (о, диво!) прохаючим голосом. - Нинi нi. - Чому нинi нi? - спитав я, i в мо©м голосi продзвенiв мимоволi грiзний трiумф побiди. - Бо ви нинi щасливi, пане Олесь, як самi сказали... а... я... нинi обезсилена... - Ага! - кликнув я, смiючись злорадно. - Аристократка не хоче псувати мужиковi "недiлi". Чи не так? - спитав я i з тим словом приступив до не© ближче. - Нi, панi Обринська. Я настаю на те, щоб аристократка попсувала мужиковi святочну днину й почислила факти, що потвердили б закиди ©© та обвинувачення про нашу матерiалiстичнiсть. Могла вона знати ©х i про них мовчати, можу й я про них дiзнатися. Знов стулилися дiвочi вуста до мовчання, знов той самий прохаючий вираз у карих очах - не силувати ©©. Але я не втерпiв. Вона боролась, очевидно, щоб, бути може, не завдати менi сво©ми висказами болю, мiж тим коли я, саме внаслiдок того, тратив чимраз бiльше супокiй i моя душа неначе видющою ставала. Заразом я не мiг при тiм усiм i не вiдчути, що оця чудна дiвоча душа перейнята до мужика чистою несамолюбною любов'ю, не мiг i не сказати собi, що мiж нами пану╨ якась та╨мнича перепона, - сила, що спиня╨ цiлковите довiрочне зiлляння душi в душу... Я почав по хатi проходжуватись, оставляючи ©й i собi час до заспоко╨ння, а остаточно спинився перед нею. - Чи факти, наколи ви ©х ма╨те, е такого роду, що ╞х висказ справить вам i менi прикрiсть? - спитав я. - Ви ж бачите, саме ваше мовчання не може нам обо©м також добра принести. Коли вона ще мовчала, вагалася, тодi я обiзвався вдруге. - Ви не вмii╨те неправдою орудувати, .Маню! Якi несправедливi й "божевiльнi" бува╨те ви подеколи проти себе й других! Однак сво©х уст нею сплiяiмлювати ви не годнi; це я бачу ясно. Тому я проiшу вас не опиратись мо©й просьбi довше, а виявити .менi все, що зна╨те. Всi, якi б вони не були, тi мо© й мо╨© матерi провини на тлi нашо© матерiалiстичностi. Я хочу ©х з ваших уст почути. Зрештою, ви помиля╨тесь, коли дума╨те, що я неопоiсiбний вислухати ©х нинi, бо буцiм я нинi щасливий. Поки що, - додав я, всмiхаючись гiрко, - мо╨ щастя, як бачите, не ослiплю╨ мене. Але сядьте, - додав я нараз, пiдсуваючи ©й фотель, побачивши, що вона з зворушення й утоми ледве на ногах держалася. Вона сiла, я коло не©, i вона почала говорити. Тихо, вриваним голосом i трохи вздержливо. Якраз у часi по вiдданню старшо© ©© сестри (Оксани) позичив ©© батько бiльшу грошову суму в мо╨© матерi на недовгий час, без вiдома мого батька, як це робила мати не раз, орудуючи сама одна сво©м власним ма╨тком. Вона визичила ©х на виставлений лист довжностi за проценти тако© висоти, як беруть ©х лиш однi крайнi лихварi потайки. Лист довжностi був пiдписаний ©© родичами, мо╨ю матiр'ю i як свiдком i будучим ©© спадко╨мцем - i мною. Суму ту обернув ©© батько на закупно одного першокласного шматка землi, що з часом мусив набути подвiйно© вартостi, бо знаходився в купелевiй мiсцевостi, котра розвивалася якнайкраще. Шматок землi то© був призначений для не©, в разi вона колись вiддавалась би, а як не те, просто в крайнiм разi на продаж, щоб за узискану за не© суму вона могла вiддаватися без перерви вищим студiям, котрi дали б ©й iможнiсть здобути в суспiльностi незалежне становисько й забезпечити тi╨ю дорогою свiй бит. Несподiвана смерть батька погромила не лиш його плани, але враз з ними й ©©. Вона мусила покинути постанову вiддатись студiям, що було колись ©© найгарячiшим бажанням, розстатись назавше з сво©ми улюбленими мрiями й остатись надальше, як виховавчиня, в домi панства Марiянiв. Молодшi брати ©© потребували на разi найбiльше пiдпори. Поiвдовiла, турботами прибита мати не була в силi виплачувати точно по умовi довг (як мiг це батько), котрий завдяки високим процентам побiльшився скоро. До того не уставала й боротьба з життям, боротьба о виховання молодших братiв, i часто-густо попадала до злиднiв не звикла мати в розпуку й сум. Одного дня, що був i реченцем до сплачення одно© частi довгу, вдалася вона до мо╨© матерi з просьбою, щоб та опустила ©й хоч одну часть високих процентiв, бо iнакше, як впевняла, вона буде примушена спродати гарний й цiнний кусень землi з утратою, а як нi, то вирвати з-помiж малолiтнiх дiтей невеличку готiвку, котру держала на непередбаченi пригоди, як хороби, смерть i т. iн., щоб позбутися затягненого мужем нещасливого довгу як не цiлком, то бодай частково. На ту просьбу, виявлену з усiм теплом i упокоренням пригноблено© матерi-вдовицi, одержала вона вiд мо╨© матерi вiдповiдь, що, на превеликий жаль, вона не в силi сповнити ©© бажання. Про яке-небудь "опущення" процентiв не може бути бесiди, бо, визичуючи батьковi грошi, чинила вона це з увiчливостi для нього й його жiнки, а не впрошувалася о те. Одначе, додала, могла матерi остiльки полегшi вчинити, що продовжити реченець виплати капiталу на кiлька рокiв ще або й довше. Крiм того, зробила матерi, мiж iншим, докiр що вона не вихову╨ сво©х дiтей практично, особливо - щодо "дiвчини". Вона, - (Маня, говорила) - тратить дурно лiта. Нехай, - сказала, - та донька ваша виб'╨, собi непотрiбнi моднi уро╨ння й мрi© з голови, а вдасться завчасу до яко© добро© кравчинi i, не гаячи часу, вiзьметься до заробiтку голкою, як це роблять дiвчата й з iнших добрих домiв в ©© положеннi. Це принесе ©й бiльше користi, чим усякi "розумовi пiдпри╨мства", котрi хiба потягають за собою видатки, а бiльше нiчого. З часом може трапитись ©й якийсь жених, що буде до ©© ма╨тку вiдповiдний i таким способом усталить сво╨ буття, а вона... бiдна, доволi вже хлопцями обшарпувана, буде мати на собi на один тягар менше. Це ©© щира приятельська рада, що веде, справдi, не до самого великого панства, але й не до злиднiв. Щождо самого реченця до сплачування грошових рат, - додала при кiнцi, - то нехай панi Обринська додержу╨ його точно, бо син ©©, котрому припаде ввесь ©© ма╨ток, так само безцеремонне строгий у грошових справах, як i вона, i не любить заходитись у непотрiбнi дискусi© й жалостi, i в випадку недодержання означених умов або спродасть лист довжностi, або поступить, як вимагають дотичнi таких справ закони. Це каже вона ©й без зла в серцi, просто, без зайвих церемонiй, бо шану╨ ©©. З тим передала матерi новий прилагоджений уже лист довгу, пiдписаний наново нею й мною, попрощалась i вийшла, бо на не© ждали "мужики-купцi", що прийшли закупити ©© худобу i т. iн. Оповiвши це, дiвчина мов передала менi з оцим оповiданням якусь останню свою силу. Вiдтак, затуливши лице руками, опустила голову вниз i сидiла якийсь час неповорушно. - Чому ви менi цього не сказали давно, панно Маню? - спитав я беззвучним, майже менi самому чужим якимсь голосом, вiдчувши, що пiд час ©й оповiдання з мого лиця зникла чи не остання крапля кровi. - Довiдавшися про це, я був би зараз у самiй першiй хвилi зробив цiй справi одним замахом кiнець. I сказавши це, я зсунув з ©© лиця лагiдно руки i, вижидаючи на ©© вiдповiдь, хвилину дивився на не©. - Чому? - спитала вона блiдими вустами, окинувши мене сумним поглядом. - Ви ж чу╨те: бо "син був так само безцеремонне строгий у грошових справах i не бавився в непотрiбнi дискусi© i жалостi, як i вона". На часок я опустив голову на руку, заслонюючи рiвно дiвчинi очi, а вiдтак обiзвався. - Маню, - сказав я, - оце, що розказали ви менi, я, присягаюсь, чую нинi по раз перший. I вiрте, всього був би я по сво©й матерi сподiвався! Всього жорстокого й безiвзглядного, всього подiбного тому, лиш такого поступування й таких вчинкiв - нiколи! Я признаюсь, хоч i як тяжко до цього признатись синовi матерi сво╨©, що нiколи а нiколи я цього в свiтi не сподiвався. Маню! - додав я з здавленим голосом, бо в притикаючiй кiмнатi лежала ж вона. Та, над котрою я дрижав, котрiй вiддавав я чи не всю свою молодiсть i сво╨ життя, щоб лиш нагородити ©© за все, що жертвувала менi, i вдоволити ©©... - Маню! - повторив я, коли вона не обзивалася, - це чиясь видумка, що ма╨ понизити мою матiр i мене; бо ж це з ©© сторони неможливо. Воно заогидне! - Видумка, пане Олесь? - спитала вона, i крiзь ©© пишний альтовий голос продзвенiли гiркий жаль i ураза. - Може бути, це й видумка з сторони мо╨© матерi, - сказала вона. - Але в такiм разi питаю я вас: що скаже на те власноручний ваш пiдпис на тiм листi довжностi? - Мiй? - спитав я, витрiщаючись зчудовано на не©. - Так, ваш. Ви забули... Я ж вам казала, що на листi довжностi були пiдписанi родичi, ваша мати i, як свiдок i спадко╨мець, ви! - Я, Маню, я?.. - повторив я, неначе сонний, а вслiд за тим прокинувся. - Де той лист, панно Обринська? Де вiн ╨? - кликнув я, вiдсуваючи бурхливо ©© руку зi свого рамена, що спочила там нараз. - Я мушу свiй пiдпис сам па сво© очi побачити! - Ви побачите його! - вiдповiла дiвчина спокiйно i вийшла на часок з кiмнати. Коли вернула, була поважна, хоч блiда, i подала менi з вiдверненим лицем якийсь зложений папiр, котрий я не взяв, але вирвав з ©© рук. Вiдтак, приступивши з ним пiд звисаючу над столом лампу, перебiг його очима i, вчинивши це, не обiзвався до не© нi словом... У кiлька хвиль пiзнiше я перемiрював у найбiльшiм зворушеннi вшир i .вдовж кiмнату, а мо© вуста зачинились мов назавше. Справдi! Хоч i знав я запопадливiсть хоробливу, ощаднiсть i безсердечнiсть сво╨© матерi - однак щоб це все набрало тако© iнтенсивностi, що вона допускалася найгрубшого лихварства, заслоняючись до того й мо©м сфальшованим пiдписом, - я не мiг сподiватися. Якi чеснi були тi люди, з котрими поступала вона так немилосердно, що не потягли ©© до се© хвилi до одвiчальностi. Я був зворушений до крайностi, а щоб не сполошити присутню дiвчину вибухом свого безграничного обурення, як i огiрчення, я вспокоював себе насилу ходом, як чинив це не раз у великiм зворушеннi. Остаточно задержався я перед нею, що, мов склавшись у себе й вiдчуваючи враз зо мною мо╨ зворушення, сидiла, як перше, на сво©м мiсцi, сперши голову на руку, i слiдила неспокiйними очима за мною. - Все правда, Маню, що оповiдали ви менi; все, що до послiднього слова. А рука, що писала це письмо, аж надто менi знана, - сказав я, вiддихаючи важко. - Однак лиш одне, що сто©ть у письмi тiм, мiж пiдписом мо╨© матерi й ваших родичiв, горить для мо©х очей червоним полум'ям протесту, вижидаючи свого знищення й оправдання мо╨ю рукою. Це той пiдпис, Маню, котрий назвали ви мо©м, що слушне настроював вас до нас, а взглядно до мене, вороже, котрого однак я нiколи в життi сво╨ю рукою не виконував, бо вiн фальсифiкований. - Це не може бути, пане Олесь!.. - обiзвалася вона з переляком, пiднявшися з свого мiсця й опиняючися передi мною. - Цього ваша мати не могла вчинити. Я вiдвернувся вiд не© й почав, як перше, перемiрювати кiмнату. - Сама - нi, панно Маню, сама певно, що - нi! - сказав я, всмiхаючись гiрко. "Але думка вчинити це, хоч би й рукою не сво╨ю, вийшла все ж таки з ©© го