- Я так люблю.
   - Чому ти не був передучора на вечiрцi в Марiянiв? -  спитав  я.  -  Не
дiстав запрошення?
   - О, так; але подякував. Був  змучений.  Я  зайнятий  бiльше,  як  вони
гадають. Ось нинi вдосвiта, ще ледве виднiлося, я вже встав i  при  свiтлi
готувався до одно© поважно© урядово© справи. А  майже  коло  друго©  вночi
лiг, бо займався ще й студiями. Та, слава богу, моя праця вийшла в користь
убогим i покривдженим, i тим я сьогоднi вдоволений.  Про  те,  правда,  не
зна╨ нiхто. Але це менi найкраща нагорода. А замiсть пiти  на  вечiрку,  я
пiшов далеко на прохiд. Довго йшов я так та скрiпляв свою душу самiтнiстю.
Чи не було жаль менi, що я не був у товариствi? питав я себе.  Там,  може,
була й вона. I я уявив собi гарнi освiтленi поко© в панства Марiянiв i ©©.
Але нi. Я б не належав до ©х гурту. Там було  б  мо╨  нутро  самiтнiше.  А
самiтнiсть у гуртi - ще самiтнiша. Краще самому... i довго  йшов  я.  Коли
вернув остаточно я в свою тиху  кiмнату  i  свiтло  лампи  розсiялось  над
столом i книжками, мене огорнуло почуття  вдоволення.  Засiвши  наново  до
перервано© працi, я сказав собi: "Так, справдi, краще. Праця одна може нам
дати рiвновагу духу. А там десь безпечно гуляють, i для цiлющо© самоти  не
було мiсця".
   Я вiдчув, що вiн вступив у другу судьбу.  В  ту,  де  особистi  бажання
вмовкають, а бажання ближнiх стають на ©х мiсце.
   Однак чи справдi я не помилявся?

   * * * _

   Чай пили ми в кiмнатi матерi, що  пригадувала  сво╨ю  бiлою  головою  й
спокiйною лагiднiстю якусь постать з бiблi©. Скiльки доброти й любовi било
з ©© iстоти. Скiльки  розумiння  людського  горя,  вад,  а  однак  скiльки
терпеливостi в осудi й готовостi прощати! Я був  захоплений,  i  моя  душа
почула себе обiч не© мов в iншiм свiтi - чулась свобiдна  й  без  нагнiту.
Про те, що я з ©© донькою належали  до  себе,  вона  знала.  Однак  жодним
словом не впливала на доньку пiдчинятись  мо©й  просьбi  -  не  вiдкладати
вiнчання.
   Чи боялась, як i донька ©©, мо╨© матерi?
   Я не знав.
   Допитувалася тепло про стан ©© здоров'я, говорила про давнi лiта, i  як
усе бувало, коли ©© муж ще жив i т. iн. Одначе злоби або жалю до матерi  я
не вiдчував у не©. Маня вешталася нечутко коло столу з ча╨м, закидаючи тут
i там в мою розмову з матiр'ю i братом сво© замiтки. Раз,  коли  в  бесiдi
Нестор  закашляв  сильно,  обi  женщиiни  замовкли,  мов  дiткненi  якоюсь
погрозою. Зараз услiд за тим сiла Маня незамiтно обiк мене, неначе  шукала
в мене помочi. Одначе як мало мiг я ©й на  дiлi  помогти!  Я  мiг  ©©  лиш
потiшити. I справдi. Хлопець був молодий, вiдпорно© сили, i лиш  невiра  в
те, що вiн пiдпадав недузi, i тягар надмiрно©  розумово©  працi  вiддаляли
його вiд видужання.
   - Чому не йдеш мiж "патрiотiв", щоб хоч там,  у  розмовi  з  ними,  вiд
працi вiдiтхнути? - спитав я його мiж iншим. Вiн здвигнув плечима.

   - Нi. Я чуюсь вiд них вiддалений. Що вони менi скажуть або дадуть нове?
Ледве що. Я маю почуття, що моя особиста культура вiдмiнна вiд ©хньо©.  До
того роблять вони скоки вперед, мiж тим, на мою думку, не треба, йдучи  до
культури, нiчого пропускати. Тому нехай кожне  в  свiй  спосiб  працю╨,  а
вкiнцi, при обрахунку нашо© працi, побачить кожний свою  суму  на  собi  й
поза собою. Чи я вже такий старий, щоб, не закiнчивши  одного,  бравсь  за
друге? - додав, усмiхаючись. -

   Лиш трохи... трохи... дайте менi ще спокою  й  вiльно©  волi.  Трохи...
трохи... а там... - i вмовк. Вслiд за тим,  пiдiймаючись  з  свого  мiсця,
простиг сво© руки, поставив ©х рiвною лiнi╨ю на мо© рамена i,  усмiхаючись
весело, додав: - Лишiм подiбнi дебати в кiмнатi мо╨© матерi. Я так люблю в
не© випочивати, слухати,  як  ©©  старосвiтський  годинник  тика╨,  неначе
сторожить над нами, чи не марну╨мо ми свого часу. Люблю, як  ©©  святi  по
стiнах придивляються нам, коли вона сама  мiж  ними  всiма  менi  найлiпше
подоба╨ться, для мене найсвятiша; а ти поважних  дебатiв  хочеш,  Богдане!
Скажи, властиво, - додав, звертаючи нараз на  iнше,  i,  як  стояв  передi
мною, потермосив мною з щирiстю й жартiвливiстю  дитини,  -  коли  ви  раз
поберетесь? Маня якось на тiй точцi неясна,  а  мама  до  тi╨©  справи  не
мiша╨ться. Не так, мамо? - спитав i звернув голову,  всмiхаючись  щиро  до
матерi.

   Я зчудувався. Вiдколи ми з собою товаришували, це було по  раз  перший,
що вiн про те явно заговорив, - а тепер навiть зачепив i матiр. Що  з  ним
зайшло? Я вказав мовчки на Маню, що аж пiiд саме чоло почервонiла.  В  тiй
хвилi мати, мов справдi не хотiвши мiшатись у нашу розмову про цю  справу,
пiднялася з свого мiсця й, забираючи трохи  посудини  з  столу,  вийшла  з
кiмнати. Бути може, ©й стала хвиля розлуки  з  донькою  перед  душею  або,
може,пригадавсь упiр з сторони мо╨©© матерi, i вона  усунулась,  залишаючи
нас самих довести справу до кiнця

   - Маня на тiй точцi неясна, - повторив молодий чоловiк весело, -  а  ти
годишся, як бачу я, з усiм.
   - Що ж, тяжко й змагатися мужиковi з аристократкою, -  обiзвавсь  я.  -
Вiн вдовольня╨ться тим, що вона йому вiрна. Вiн жде...  бо  зна╨,  що  раз
прецiнь настане та хвилина, коли вона сама скаже прямо й  щиро:  "Тепер  я
вже можу йти з мужиком, коли б i не захотiв вiн. Вже я впоралась з  сво©ми
"умовами" i всiма консеквенцiями неподатливого свого "елементу".
   - Коли так, то я бачу, що менi припада╨ задача прийти вам на помiч, щоб
павутина мiж вами пiрвалася i ви остаточно дiбралися до цiлi.
   Вiн говорив це весело, жартом, не змiняючи сво╨© позицiя передо мною, а
Маня розсмiялась вимушено.
   - Що, не вiльно, може? - спитав брат, що, очевидно,  набрав  у  кiмнатi
матерi незвичайного якогось гумору й розговорився проти звичаю. - Я  б  не
такий був податливий, як Богдан,  але...  це...  -  додав,  поважнiючи,  -
правда, також любов. Але ось послухайте, - докинув, нiби зацитькуючи  щось
насилу  в  собi.  -  По-мо╨му,  поберiться  навеснi.  Це  найкращий   час.
Поберiться навеснi, як  усе  зачне  розцвiтатися.  Буде  боз,  будуть  уже
конвалi©, будуть уже лiле© виганяти бiлi стрункi пупчики вгору, а  зелений
дикий виноград коло мого вiкна розлiзеться лабатим  листям  по  стшi...  i
стане зазирати до мо╨© кiмнати.  Не  гарно  так?  Згода,  Маню?  -  спитав
вкiнцi.
   А я глядiв i чудувався йому. Вiн був чудний нинi...  i  нiби  виступав,
прокидавсь нараз в iншого.
   - Могла б бути й згода, Несторе, чому нi?  Але  я  все-таки  кажу,  лиш
"могла б".

   - Ого, Маня ще з чимось не впоралась у душi  або,  може,  в  практичнiм
життi, коли так говорить, - обiзвавсь вiн. -  Але  дарма,  Маню,  до  того
часу, може, вже й я з якоюсь частю сво╨i© працi упораюсь. Так бодай я собi
вже обчислив у душi, i так воно й мусить бути. А ти, Богдане?
   Я похитав головою.
   - Нi, хлопче. З мо╨© сторони я кажу, що не згода. Я  хочу  твою  сестру
забрати скорiше.
   На мо© слова опустив вiн руки, а Маня стала, мов укопана.
   - Скорiше? - спитав Нестор i на тих словах споважнiв.
   - Скорiше, бо вже за два мiсяцi хотiв би я аристократку  в  сво©й  хатi
мати Дума╨ш, хлопче, я згоджусь вижидати  в  сво©й  хатi  весни  без  не©?
Нiколи! I зима гарна, Несторе, - тягнув я далi. - I вона ма╨  свiй  чар  i
свою поезiю. I коли ми вже на те зiйшли, то я скажу тобi, що я  цiле  лiто
носився з думкою забрати твою сестру пiзньою осiнню й перший снiг стрiнути
в ©© й тво©м товариствi. Коли б не те, що ти сам так гарно  цього  пишного
вечора доторкнувся це© справи, твоя сестра, моя постiйна противниця,  була
б довiдалася, що в городника  О.  вже  замовленi  вiднедавна  деякi  гарнi
цвiти, щоб на ©© вступi в мою хату розцвiлись. Тепер питаю я. Згода?
   -  Нi,  Богдане,  ще  нi,  це  заскоро,  -  вiдповiв  молодий  чоловiк,
заклопотаний щиро, мiж тим коли Маня, задивившися з зчудування на мене, не
обзивалась нi одним словом.
   Небагатьма кроками я приступив до дiвчини.
   - Що ж, Маню, ви зчудованi? - спитав  я,  усмiхаючись  i  обiймаючи  ©©
легко правою рукою за стан. Я ж вам казав, що довго ждати я не буду, i  як
прийде час, я ставлюсь у вас i заберу, що мо╨.
   З тими словами я притягнув  ©©  лагiдно,  не  зважаючи  на  присутнiсть
брата, пiд звисаючу лампу, взяв ©© голiвку мiж сво© долонi й  повернув  до
свiтла, щоб заглянути добре в ©© очi.  Вони  були  спущенi,  i  з-пiд  вiй
блиснули сльози.

   - Що ж, Манусенько, ви не кажете нiчого? Ломите протестом мовчання сво╨
слово? Вона похитала головою.
   - Ще цей раз, Богдане, зробiгь мою волю; цей один,  i  нехай  буде  вже
так, як каже Нестор. Я ж i так його й матiр назавше покину.
   Я замовк,  вражений  немило.  Як  i  любив  я  сам  цього  ©©  брата  з
найдавнiших лiт, однак у цiй хвилi, коли ходило для нас обох о  так  важну
хвилю, в менi скипiла ревнiсть i ураза. Я вiдсунув ©© вiд себе й  поглянув
на нього. Вiн стояв недалеко  нас,  високий,  рiвний,  заложивши  руки  за
спину, з блискучими, в цiй хвилi аж розцвiвшими  очима,  i  нiби  ждав  на
якесь рiшуче слово з мо©х уст.

   Але я ще  мовчав.  Ще  не  сформулювались  бурхливi  почування  в  одно
рiшення, не витворили ясно© думки, мiж тим  коли  вона  глядiла  так  само
вижидаюче на мене, як вiн.
   Нараз заблисла менi одна думка, - i я рiшився.
   - Добре, - сказав я, звертаючись поважно до обох. -  Мужик  i  цей  раз
пiддасться волi аристократiв, однак бажа╨, щоб i Нестор сповнив йому  одне
бажання.

   Нестора очi впилися  в  мене,  мов  збiльшилися,  а  дiвчина  так  само
дивилась.

   - Що, Богдане?
   - Нiчого такого, що мужчина Нестор не змiг би не виконати.
   - Що, Богдане? - спитали вдруге, цим разом уже обо╨, в один голос.

   - Те одне, щоб Нестор, як. прийду по нього, пiшов зо мною до  лiкаря  i
дався докладно оглянути.
   Я сказав i ждав.
   Чи обо╨ стратили мову?
   Так здавалось.
   Та, проте, що я сказав таке, що вiн так змiнився? Побiлiвши, мов  зачув
з  мо©х  уст  у  цiй  хвилi  засуд  смертi,  вiн  блиснув   таким   тяжким
непогамованим гнiвом з очей на мене, що я на хвильку занiмiв.
   - Для чого? - спитав. - Чи на те, щоб  я  посерединi  тяжко©  розумово©
працi розривався якимось лiкуванням?  То  нi.  До  лiкаря  я  пiду  й  без
поставлених тобою умов, i пiiду сам. Але знай, -  додав,  обернувшись  вiд
нас обох, - одначе я пiду аж за мiсяць.
   - Несторе!.. - скрикнула тут розпачливо сестра. - Ти себе губиш!..

   Нестор звернувся блискавкою до не©. Неописана  мука,  терпiння  й  жаль
пробились у його в тiй хвилi майже прозоро-бiлiм вiд зворушення лицi.
   - Ви робiть... як хочете, - сказав погаслим голосом, - а я  зроблю,  як
сказав i мушу.
   Вiн опустив кiмнату, а вона припала до мо©х грудей, заривши на них сво╨
лице. Я гладив без слова раз по раз ©© волосся й не перебивав  ©©  тяжкого
жалю - мовчання. Я лише вiдчув, що над нами всiма запанувала якась  влада,
i ми помимо всього пiддавались ©й...
   Сама влада... походила вiд нього... що перед хвилею без  слова  зачинив
за собою дверi...

   * * * _

   (Пiзнiше).

   До не© заходжу на хвилинки. Десь-не-десь. Навiть не в означених днях, а
так - тут i там сумерком, часом не кидаючи навiть i  пальта.  Не  бачу  ©©
нiколи в вiкнi, коли минаю ©© хату, але вiдчуваю, що вона... та моя чайка,
десь коло котрогось сидить, похилена, може, над яким шитвом,  думаючи  про
мене, або просто, притиснувши чоло до  шиби,  вигляда╨  надвiр,  любу╨ться
снiгом. Вiн уже припада╨  нечутним  льотом  до  землi  й  заповiда╨  якесь
успокоения. Iнодi приношу ©й якийсь цвйт. Оногди егiс-у[98],  а  там  знов
орхiде©. Яка радiсть i вдячнiсть!
   Я сказав, ненадовго заходжу я до не©, на короткi хвилини. Так найкраще.
Не мучу ©©. Нехай душа ©© оста╨ться свiжа. Тому мiж  нами  нема  застою  в
почуваннi.  Хвилини  ти  не  мають  у  собi  анi  забагато  з  то©  смiло©
"поступовостi", що вибiга╨ iнодi аж у грубу iнтимнiсть, анi старосвiтсько©
пересичено© нудьги... воно гарно, природно...

   * * * _

   (З кiнцем листопада).
   Вiн похмурий, закутаний у мрiях про зиму й сам почасти поснiжений.

   Я не  бачив  Нестора  з  мiсяць  i  зайшов  оногди  вечором  до  нього.
Розумi╨ться, здалека вiщувало менi свiтло в його хатi, що вiн дома; там  i
найшов я його. Сидiв, похилений над  актами,  закинувши  на  плечi  якийсь
плед, хоч у хатi було тепло, - i писав.
   Я вступив, не застукавши, бо не хотiв його полохати, i  вiн  оглянувся.
Ми привiталися.
   - Тобi холодно, що ти закинув на себе плед? - спитав я, а в душi сказав
собi, що вiн не поправився з виду, а противно -  змарнiв  бiльше  ще.  Очi
сяли однаковим блиском, як вiд останнього часу, лиш на  щоках  червонiлись
цього вечора плями.

   Працював запальчиво.
   - Так, я змерз, - вiдповiв вiн i, пiдсуваючи менi крiсло недалеко себе,
сам оперся о поруччя свого й дивився, вижидаючи, на мене.
   - Що ж, проживеш гаразд? Зближа╨шся до кiнця  з  сво©м  матерiалом,  що
його мусиш у себе набирати? Вiн усмiхнувся ©дко й здвигнув плечима.
   - Де там! Ось поглянь, що передi мною накопичилось  знов  нового,  -  i
вказав на величезний стос пожовклих актiв перед собою.
   - Що це? - спитав я.
   - Мушу посортувати, а того ╨ в мене в бюро ще стiльки, що  заповнив  би
бiльше, як два мо© столи. Але я знав, що щось буде, - додав,  i  його  очi
блиснули дивним блиском, наче усмiхом.
   -  Зрозумiв  урештi,  що  тебе  й   тво╨   велике   почуття   обов'язку
використовують тво© настоятелi? - спитав я з обуренням. Вiн  здержав  мене
за руку, мов я хотiв комусь з тих згаданих заподiяти кривду.
   - Не  вони  виннi,  а  уряд,  що  використову╨  молодi  сили  надмiрно,
ощаджуючи тим кошти побiльшення сил. Гада╨ш, вони, тi "настоятелi", сидять
самi з заложеними руками? В нас у мо©м урядi - нi. Вiр менi. А щодо  мене,
то я ступив у такий перiод, коли брак сил. Раз вложив голову в ярмо, то  й
цить. Це вiднинi в мене на столi, - додав, указуючи на акти. - А я мав уже
овiй стiл чистий, без рестанцiй[99], i вiддавсь на хвильку мрi©, що спiчну
й буду менше  працювати  ночами,  скрiплюсь.  Займусь  бiльше  наукою,  що
обходить мою особистiсть у будучинi. I коли я оце так сиджу й  обчислюю  в
думках, коли остаточно зможу до послiднього свого iспиту ставитись...
   Слухай,  Богдане...  -  додав  поважно,  мов  мав  у  слiдуючiй   хвилi
сповiстити тайну, - спуска╨ться... майже незамiтною павутиною нараз передi
мною на чистий папiр невеликий павук. I став. "Омен", подумав  я,  i  менi
пригадалась... хвиля перед нашим ви©здом у "Чортовий млин"  цього  лiта...
Тодi... спустився передi мною... також "омен"... заколюючи муху й... добре
вiщував. Ви бачили його всi. Ти, Маня й панi Мiллер. Але лихою ознакою був
вiн лише для мене. Так i нинi. Побачивши його перед собою, я  подумав,  що
оце мене не мине якась нова тяжка праця, що поглине новий  час,  пiдмулить
бiльше ще пошарпанi сили, i я  наново  попаду,  мов  по  шию  в  землю,  в
обов'язки буденщини.
   - I що ж? - спитав я, придивляючись молодому роздражненому товаришевi з
зацiкавленням. З то© сторони, щоб вiрив в "омени" ("ознаки"),  я  не  знав
його. Вiн був тверезий, мудрий i  анi  мiстицизмовi,  анi  iншим  подiбним
рухам недоступний; а тепер, мов молода дiвчина  або  старуха,  маячив  про
"ознаки".

   - I справдi, - тягнув вiн з повагою дальше. - Я не помилився, що з того
часу павук для мене вiщуном лиха й турботи. Не минуло хвилин кiлька,  коли
покликав мене до себе "настоятель" i обтяжив новою працею, що кинула мною,
мов м'ячем, щонайменше на два мiсяцi позаду.
   - Припадок, Несторе... - закинув я, усмiхаючись.
   - Припадок, - вiдповiв вiн з огiрченням, - але в кожнiм рази проклятий,
з фатальними консеквенцiями[100].

   - I ти прийняв наложену на тебе "задачу"? Вiн потакнув мовчки головою.

   - Несторе! - кликнув я з явним гнiвом. - Завтра пiду я до твого шефа  й
представлю  йому  твiй  фiзичний  стан  вiдповiдно  до  сво©х  "мужицьких"
поглядiв.

   - Не посмiй! -  обiзвався  вiн  з  раптовим  обуренням  i,  пiднявшись,
опинився близько передо мною.
   - О, ви, аристократи! - сказав я з неописаною ©дкiстю в голосi. - Чи  в
тiм лежить ваш геро©зм, ваша вищiсть i  шляхетство,  щоб  згинатися  перед
формальнiстю й урядовим ярмом? Несторе, ти пожалу╨ш твого вчинку, коли  не
скинеш вкоротцi з себе вложеного на тебе свiжого обов'язку. Ти хорий!..
   - Я хорий... - вiдповiв вiн з ледяним супоко╨м, - а ти, Богдане, мужик.
Чи так розумi╨ш обов'язок, колегiальнiсть, честь i сумлiннiсть? Дума╨ш,  я
один угинаюся в ярмi? йди! Поглянь  вечором,  який  плiк[101]  актiв  бере
додому той "настоятель", скiльки беруть мо© товаришi бюро... а побачиш, чи
я маю право свою пайку на одного з них накладати? ╙ там i iншi хорi. А  що
я хорий, - додав, - не ©х  вина.  Мiсяцiв  два  тому  дораджував  мiй  той
"настоятель", щоб вiдпочив я, перервав студi© i працю. Але я сам...  знай,
Богдане, сам вiдложив це. Не хотiв того.
   - Ти божевiльний! - не мiг я здержатися, щоб не висказати йому  в  лице
свою гарячу гадку.
   - Як на чию думку. Нащо переривати працю, щоб, вернувши  з  "спочинку",
застати вдво╨ стiльки на столi, а до того й що iнше: власнi  студi©.  Так.
Не йди, Богдане, я мушу те все побороти. Бути може, -  додав,  усмiхаючись
гiрко, - я не бачу так далеко, як ти, Богдане, цього я не перечу.  Але  як
пiдемо оба в глибiнь, то я чую, що слушнiсть ста╨ по мо©й сторонi.
   - По тво©й, Несторе, але за те можеш впасти  й  жертвою.  Вiн  здвигнув
плечима - i вказав на груди.
   - Тут щось е, Богдане, що не позволя╨ менi iнакше поступати. Слiди моi,
- додав, мов заговорив до себе, й заслонив на хвилину рукою очi,  -  слiди
оставлю за собою чистi. Iнакше я не вмiю.
   "Це твоя трагедiя", хотiв я вiдповiсти. Але, надумавшись, змовчав.

   - А тепер послухай, - обiзвався я до нього. - Я прийшов пригадати  тобi
сповнити свою обiцянку. Себто отверезити тебе упiмненням, щоб iшов  ти  до
лiкаря. Ходiм завтра вдвох. Сам ти цього  не  вдi╨ш.  Я  бачу,  ти  пiдляг
науцi, студiям i урядовiй працi душею й тiлом. Ти не пiдеш.
   - Ти ласкав, Богдане... - сказав вiн  з  повагою.  -  Але  не  журiться
стiльки мною. Я був уже в лiкаря, Богдане, був сам. Я видивився на  нього,
зчудований.

   - Справдi? - спитав я й вiдiтхнув, мов у  цiй  хвилi  зсунувся  з  мо©х
грудей тягар.

   - Справдi. Був сьогоднi сполудня.
   - Ну... i? - вимовили мо© уста.
   - Нiчого, - вiдповiв вiн, схиляючи голову вбiк  дитячим  сво©м  якимось
звича╨м  i  уникаючи  мого  погляду.  -  Зразу  лiкар  лаяв,  чому  я  так
занедбався, не зайшов скорiше до нього, а коли я розповив  про  всю  працю
свою й заняття взагалi, вiн вмовкав чимраз бiльше,  чудувався,  пiдсуваючи
брови вгору, й остаточно наказав ви©жджати якнайскорiше на полудн╨.
   Я вiдiтхнув удруге.
   - Коли ви©жджа╨ш? - було мо╨ перше слово.
   - Не знаю ще напевно, але вiн казав, що вже завтра не смiю йти до бюро.
По©ду через двадцять день.
   - Чому то? - кликнув я з докором. - Чому вiдкладати ви©зд?
   - Бо хочу, щоб слiд за мною остався бiлий!  -  вiдповiв  вiн,  впадаючи
нараз цими словами в сильний кашель.
   - Що ж це ти  виправля╨ш,  Несторе?  -  почав  я  нетерпеливитись.  Вiн
вiднiсся до мо©х слiв байдужо.
   - Я надовше ©ду,  Богдане,  отже,  хочу  всю  на  мене  наложену  працю
викiнчити до послiiднього. Недобре так? - спитав i поглянув сво©ми гарними
очима на мене щиро.
   - Добре, хлопче, - вiдповiв я. - Ти все добре робив, лиш  для  себе  не
був ти нiколи добрим.
   - Ти буденно говориш, Богдане.
   - Вже ж, Несторе. Я  навчився  законiв  життя,  i  вони  наказують  так
говорити. Треба мати сталеве серце й такi ж костi, щоб у життi  держатися.
Хоч i який я "мужик", Несторе, але плями кровi маю я також з того в серцi.
Тебе хотiв би я вiд них охоронити.
   Вiн махнув рукою.
   - Я все виходив i виходжу з того становища, що лиш наше я освячу╨  нашу
працю. Будь вона буденна, iдеальна, патрiотична  чи  яка  там  iнша.  Наша
праця олицетворя╨ нас - одиницю, громаду, всю нашу народнiсть.  Моя  праця
це - я. Скiнчу, запакую книги, потрiбнi менi до закiнчення студiй, i  тодi
по©ду. А ви, що лиша╨тесь тут, вижидайте весни й мене. Але глянь, Богдане,
що за пишний снiг! - додав, приступаючи близько до вiкна. -  Пожди,  нехай
надивлюся. Коли поверну, його вже не застану. Я в сонце ©ду.
   Вiн вiдвернувся знов вiд мене, дивився  хвилину,  притиснувши  чоло  до
шиби, а за часок спустив штору.
   - Так.
   Вiдтак, неначе хотiвши мене позбутися, щоб я не  мiшав  йому  в  працi,
засiв до столу, спер голову на руки й спитав:
   - Ти бачився вже з Манею? - Але iнтонацiя його голосу й сумний  погляд,
яким сказав слова, говорили: "Чи довго будеш мене мучити?"
   - Нi.
   - Я попрошу ©© сюди.
   - Нi. Нинi я виключно до тебе i вже йду. Розумi╨ться, ще зайду до тебе,
хоч би й на те, щоб тобi перебивати працю.
   Вiн усмiхнувся так сумно, поглянувши  менi  повно  в  вiчi,  що  якийсь
раптовий жаль стиснув менi серце. Вiдтак пiднявся з споко╨м i повагою; був
блiдий.

   Я попрощався.
   Анi слово не  перейшло  бiльше  з  його  вуст.  Лиш  коли  погляд  його
стрiнувся з мо©м, я завважив, що вiн був вогкий. Коло дверей я на хвилинку
задержався - спитав:

   - Прощальнi вiзити будеш робити? Вiн обернув лице за мною.
   - Що? Нi.
   Я вийшов. У душi винiс я жаль. Той наскрiзь поважний чоловiк посмутнiв.
Був для  всiх  добрий,  щирий,  нiжний;  робив,  працював,  оскiльки  його
молодiсть позволяла, а собi не мiг помогти. Терпiв i мовчав. Аж  врештi  -
посумнiв.


   * * * _

   На вулицi за хвiрткою зустрiвся я з Манею, котра,  не  знаючи  про  мо©
вiдвiдини брата, поспiшала на часок до панi Марiян.
   Ми заговорили про Нестора. Вона була, як бачив я  з  цiло©  ©©  iстоти,
ущасливлена його вiд'©здом на полудн╨,  де  мусив  остаточно  вiдпочити  й
вилiкуватись. Я, подiляючи ©© погляди, був рiвно  ©й  вдоволений  оборотом
цiло© справи.

   - В противнiм раз!, - говорила, - був би через свiй упiр i господь зна╨
якi постановлення змарнувався. Якийсь час iшли ми мовчки.
   - Ось, Маню, гляньте, що за снiг сиплеться, - закинув я. - Не  дурно  й
Нретор задивлявся з замилуванням на нього.
   Вона всмiхнулася, йшла скорим кроком обiч мене, з  лицем,  вiд  свiжого
воздуху оживленим, i шапочка й костюм ©© по недовгiм часi  майже  побiлiли
вiд снiжин. Ми йшли в околицю мого помешкання, бо так провадила дорога  до
панi Марiян, i я... йшов з нею, вiдпроваджуючи ©©. I врештi прийшлося  нам
попри мо╨ помешкання минати По недовгiм ходi показався мiй  дiм.  Вiн  був
гарний Лежав у городi, обведений стрункою залiзною огородою, на  невисокiм
пiдмурку. Перед роком, пополовинi з матiр'ю, ми купили його...
   - Це наш дiм, - сказав я й глянув збоку на не©. Вона  йшла  коло  мене,
рiвна, задумана, i на мо© слова  змiнила  легко  краску  лиця.  Одначе  не
вiдповiла.

   - З лiво© сторони вiд веранди, як бачите, з сходами,  -  поясняв  я,  -
подiбно, як колишн╨ ваше мешкання,  там  поко©  мо╨©  матерi,  а  коли  не
помиляюсь, вона й сидить при вiкнi.
   - Так, - вiдповiла  вона  поважно,  поглядаючи  крадькома  поспiшно  на
вказане вiкно. - З профiлю я пiзнаю ©©, вона ще завше гарна  женщина.  Чим
займа╨ться цiлими днями? - додала.
   - О, вона пильна ще й тепер, - пояснив я. -  Одначе  вiд  якогось  часу
мiня╨ться в не© настрiй, i господь зна╨, чому це приписувати.  Поводиться,
мов сама з себе невдоволена. Зрештою, все зайнята. Одним лиш сумерком,  як
от саме в оцiй порi, припочива╨, т. ╨. до не© заходять  знайомi.  Однi  на
тарока, другi з ручними роботами, а найчастiше ©© товариство - Дора.
   - А  ви?  -  спитала  нараз  якось  поспiшно  дiвчина  й  окинула  мене
несмiливим поглядом.

   - О, щодо мене, то я в тiй порi майже нiколи до ©© салону не заходжу. Я
люблю спокiй, i все  те,  що  там  перелива╨ться,  мене  не  цiкавить.  Це
вiдмiнний свiт вiд мого.
   Вона не обзивалася. Правдоподiбно вiдгадала, що не раз i про дiвчину  з
тихо© вулицi падали з зiбраних там уст деякi слова, мiж iншим i про те, як
мужчина на гарнiм становиську i з ма╨тком не покида╨ вчительки  музики,  а
противно, вижида╨ терпеливо тi╨© хвилини, в котрiй  зможе  ввести  ©©  мiж
гарнi й украшенi мури сво╨© хати.
   - А направо, Маню, - тягнув я далi, -  бачите  за  вiкнами  цвiти?  Це,
можна сказати, найкращi мо© поко© Вони тепер звуться поко© "цвiтiв", як  у
"лiсничiвцi", i бережуть вiд трьох мiсяцiв  прегарний  рояль.  Ось  уже  й
освiтлено ©х. Я так люблю.

   Люблю,  щоб  по  всiм  мешканню  було  ясно.  Тодi  накручую   я   свiй
старосвiтський годинник; пригаду╨те собi його? Вiн у кiмнатi  мого  батька
висiв Вiн почина╨  грати  чудернацькi  якiсь,  чудовi,  нiжнi,  мов  мрi©,
мелодi©, i я поринаю в них. - Ледве що вимовив я  послiдн╨  речення,  коли
нараз над'©хали якiсь сани, й у них сидiв,  як  пiзнали  ми  враз,  доктор
Роттер Вiн так само пiзнав нас i казав вiзниковi станути. Висiв з саней  i
поспiшив до нас. Був нашою стрiчею незвичайно врадуваний.
   - Ось щасливий випадок, -  сказав.  -  Тепер  уже  зможу  сказати  панi
Мiллер, що бачив вас, панi, сво©ми очима. А то хоч i при©здив сюди, не мав
нiколи настiльки часу, щоб вiдвiдати вас особисто.
   Вiн говорив i не спускав з не© очей, мiж тим коли вона, вiдчуваючи його
гарячий погляд на собi, мiнила краску.
   - А ти, Богдане? - звернувся до мене,  i  з  iнтонацi©  його  голосу  я
вiдгадав, що хоче вiн вiд мене дiзнатися.
   - Я все однаковий, - вiдповiв я холодно.
   - Не при©деш лiтом знов у гори? Я скривив уста.
   - В гори - нi. Скорiше по©демо на море. Зрештою, побачимо ще... (I  тут
оповiв я йому наборзi про  Нестора  та  його  подорож).  Вiн  не  вiдповiв
нiчого, лиш похитав головою. Вiдтек попрощавшись з нами (причiм,  як  менi
здавалося, держав руку дiвчини надто довго), вернув до саней i по©хав.  Ми
пiшли дальше, не сказавши нi слова.
   - Доктор Роттер був захоплений вашим видом, - перервав я мовчанку.

   Вона зiгнорувала мо© слова й вiдповiла спокiйно:
   - Ви станули на тiм,  пане  Олесь,  що  любите,  як  кiмнати  вашi  всi
освiтленi, а тодi накручу╨те свiй старосвiтський годинник, щоб вам грав...
i самi потопа╨те в мрi©. Чи так?
   Я окинув ©© вигребущим поглядом. Чи справдi займало ©©  мо╨  оповiдання
про мо© кiмнати в тiй хвилi бiльше, чим стрiча з ©© поважним  поклонником?
Хто б ©х всiх не знав, якi вони бувають, хто б ©х усiх  не  знав!..  Однак
вона, неначе вгадавши мо© гадки, звернула  сво©  молодi  очi  ожидаюче  на
мене... А не дiждавшись вiд мене зараз  вiдповiдi,  не  питала  бiльше.  В
кiлька хвиль пiзнiше, як доходили ми  до  помешкання  ©©  приятелiв,  вона
сказала:
   - Я вже у цiлi, пане Олесь.
   Ми подали собi руки; вона постояла ще хвилинку, мов ожидала,  що  я  ще
скажу що, а вiдтак пiшла. Залiзна хвiртка  зачинилася  голосно  за  нею  в
замок. А я вернув сам.

   На мене ждали  гарно  урядженi,  дорогими  килимами  виробу  домашнього
оздобленi, освiтленi кiмнати, моя  горда  деспотка  мати,  не  замешкуванi
"поко© цвiтiв", замкнений рояль, - i самота. Я був  невдоволений.  I  тому
всьому був винен (я вiдчув) Роттер - i вона. Чого мала мiшатись  вiд  його
поглядiв?  Прецiнь...  ех,  Богдане!..  Я  накрутив  старосвiтський   свiй
годинник на стiнi, кинувсь, як дуб довгий, на отоману  i,  знеохочений  до
глибини душi, чогось вижидав...

   Надворi падав снiг чимраз бiльший... а я все думав. Думав про не©...


   * * * _

   (Пiзнiше).

   В день, у котрiм вечором мав Нестор  вiд'©здити,  я  зайшов  до  нього.
Думав застати його зайнятим пакуванням сво©х писань, наукових  книг  i  т.
iн., про котрi споминав, що вiзьме ©х з собою, однак яке велике  було  мо╨
зчудування, коли побачив я його, як звичайно, похиленого коло столу.
   - Несторе! Ти не ладишся в дорогу? Перед тобою не бiльше  як  1  година
часу до вiд'©зду потягу!
   - Нi, - вiдповiв, не змiняючи анi на хвилину пози, а подаючи  менi,  не
пiдводячи голови з-над паперiв, поза себе руку.
   - Що ж це ма╨ значити: не ©деш?
   Аж тепер вiн  пiдняв  голову  й  поглянув  на  мене.  Був  це  великий,
поважний, надмiрно блискучий погляд двох очей,  що,  зда╨ться,  нiколи  не
видавалися менi такими гарними й переповненими психiкою, як у  тiй  хвилi.
На щоках горiли червонi плями. Вiн обiзвався:
   - Сьогоднi не ©ду, Богдане, аж завтра вечором.  Сьогоднi  викiнчую  все
обов'язкове; прочитаю, як стане часу, ще дещо, що постановив  до  вiд'©зду
переробити, й по©ду. Сiдай, як ма╨ш час. - З тими  словами  схилив  голову
наново над письмами, з котрих вичитував дещо, робив нотатки й  заглиблявся
дальше. Однак ненадовго. За  хвилину,  мов  на  внутрiшнiй  наказ,  пiдняв
швидко голову, вiдгорнув з чола волосся, окинув мене  блискучим  поглядом,
як перше, i додав поважно: - Богдане, я ви©жджаю. Може,  мо©й  матерi  або
сестрi буде треба колись,  у  часi  мо╨©  неприсутностi,  в  дечiм'  стати
помiчним, я тебе прошу - заступи ©м мене. Поверну,  вiддячусь.  Одначе  не
жди, щоб самi тебе про те просили. Мати може ще, але Маня - нi.  Брати,  а
також сестра, як зна╨ш, вiддаленi вiд нас, i лише нас трьох згорнула  доля
докупи назавше. Тим i прошу.
   Я обiцяв, про що вiн просив, а вiдтак ще додав:
   - Якби це вiд мене залежало, я б ©х обох наярадше  й  сьогоднi  в  свою
хату забрав i, як  сво©  цвiти,  доглядав.  Але  сам  зна╨ш,  твоя  сестра
вага╨ться вступити в  мо©  давно  ожидаючi  кiмнати,  як  вагалась  колись
переходити кладку, бо припадок зарядив, що й  Богдан  Олесь  мав  той  сам
замiр.
   - Запиши ©©, - вiдповiв Нестор з теплом у голосi. - Вона, очевидно,  на
дещо зосередилася, наважилась навiть сво╨ю долею, отже, нехай i доведе  до
кiнця те, що володi╨ ©© нутром i характером. Хто зна╨, чи не буде воно так
i лiпше. Для тебе вона через те не змiниться. Вона - нi!
   - Хто зна╨, Несторе, - докинув я, а вiдтак додав:  -  Ти  не  змiнишся,
Несторе, ти один!
   Вiн спер голову на лiву руку, опускаючи ©© незамiтно взад,  i  заслонив
очi.

   - Кажеш, Богдане, я не змiнюся... - Говорив так, усмiхаючись, мов крiзь
сон, мов побачив нараз духовим зором картину в далекiй будучинi, а в нiй i
себе. - Кажеш, я не змiнюся нiколи? Пожди! Коли б лише мати те  за  собою,
що мене ще до ординарно© буденщини в'яже, рабом до часу  держить,  а  тодi
побачите, тодi, може, мене дехто й не пiзна╨. Але... тепер...  -  додав  i
усмiхнувся болiсно й махнув рукою. - А оце, - сказав, не  змiняючи  дальше
стурбовано© пози, - оця подорож моя  на  полудн╨...  це  також  молох,  що
пожере менi  шмат  часу  й  становить  свого  роду  бар'╨р,  котрий  треба
перескочити, чи як ти казав, Богдане, перше "кладку", котру Маня  не  хоче
перейти? Я свою перейду. - I замовк.
   Я пiднявсь з свого мiсця.
   - Ти зайнятий, Несторе, i я пiду. Отже, завтра вечором.
   - Завтра вечором, - повторив вiн втомлено. - А  тепер  iди  до  мами  й
Манi. Обi вони радi, що я ©ду. Але обi вони й  сумнi.  Менi  самому  якось
двояко на душi... - I при цих  словах  один  кутик  його  вуст  здригнувся
нервово. - Це... моя перша подорож у чужину!..
   - Лягай вчасно до супочинку... - упiмнув я, вiдходячи. Вiн  усмiхнувся,
махнувши, як недавно, рукою.
   -  Завтра  в  вагонi,  -  вiдповiв.  -  Нинiшня   нiч   належиться   ще
обов'язкам...


   * * * _

   Друго© днини я пiшов о визначенiй годинi до Обринських. Нестора  застав
я одягненого чи не святочно, i вiн  видався  менi  бiльше  "панський",  як
звичайно. Сидiв у кiмнатi сво╨© матерi, в  ©©  високiм  поручевiм  крiслi,
мовчаливий i блiдий. Був зворушений. Бачачи, що  не  мiг  говорити,  я  не
чiпав його  багато  до  бесiди,  а  оставляв  бiльше  самого.  Вiдтак  вiн
проходжувався  по  кiмнатах,  з  одно©  до  друго©,  з  руками,  на  спинi
заложеними, вертався до сво╨©, в котрiй на його столi  було  майже  чисто,
займався тут деякими дрiбницями i йшов знов до матерi.  Говорив  стисненим
голосом. Очевидно, прощався в душi заодно з старенькою матiр'ю й  сестрою.
Ви©жджав надовго. Маня, рiвно братовi зворушена, шукала неустанно заняття,
щоб держатися в рiвновазi. Але заразом була вдоволена! Укладала  ше  деякi
речi  в  його  чемодан,  впевняла  мене,  що  вправдi  будуть  з   матiр'ю
неприсутнiсть його дуже вiдчувати, але нехай хоч там скрiпля╨ться. При тих
©© щирих i теплих словах у менi заворушилося болюче почуття жалю  до  не©.
Всюди й завше той брат! Одначе поглянувши на нього, я засоромився! Я ж сам
був так несказанно прив'язаний до оцього молодого чоловiка, як майже рiдко
до кого. Нiжний i тихий, неначе мiмозно© вдачi, вiн був чимось визначним i
заповняв тою тихою iстотою сво╨ю цiлу  хату.  А  надто  тепер  вiдчувалося
подвiйно, що з його вiд'©здом... вiддаля╨ться сила...
   Вiдтак наступила хвиля прощання.
   Бiлоголова мати, вiрна сестра i я.  Група  невелика.  Коли  був  уже  в
дверях, сказав до сестри кiлька слiв, котрих я не зачув добре, а зда╨ться,
були просьбою не тужити за ним надто, i ми вдвох вiд'©хали.
   Дворець був ясно освiтлений...
   Всiдаючи в потяг, просив  мене  повернутися  по  його  вiд'©здi  ше  на
хвильку-двi до сестри й матерi - "бодай  по  кiмнатi  перейтися".  Вiдтак,
стиснувши менi руку, не вихилявся з вiкна бiльше до мене. В  кiлька  хвиль
по тiм погнав потяг з жарiючими очима, зникши вмить з очей, мов у безвiстi
вiднiс його.

   * * * _

   (Далеко пiзнiше).
   Нескоро наспiли вiд Нестора вiстi, а  коли  наспiли,  були  вдоволяючi.
Говорили про скрiплення й полiпшення стану, лiпший вигляд i т. iн.  Дальше
слiдували  ще  й  описи  природи  околицi,  де  перебував,   окружения   й
товариства, в котрих обертався; а хоч i якi короткi були  тi  його  описи,
знавцевi вони зраджували наскрiзь поетичну вдачу. Я спiмнув про те  одного
разу сестрi його. Вона признала слушнiсть.
   - Так, - сказала вона, - мiй брат лiрик, не написавши, як  сам  не  раз
говорив, нi одного вiрша в сво©м життi. Однак хто його добре зна╨,  той  i
зрозумi╨,  що  тягар  буденщини,  тяжкi  фаховi  студi©  i  всякого   роду
обов'язки, що набрав  на  сво©  молодi  плечi,  не  давали  йому  досi  ще
настiльки часу, щоб мiг свобiдно вiддати  й  тому  елементовi  данину,  що
добувався з його душi й просив i для себе  одробину  посвячення.  Зрештою,
вiн лиш ще до берега доплива╨, - додала, усмiхаючися... -  А  як  допливе,
зачнеться аж тодi його властива дiяльнiсть.

   * * * _

   (Знов далеко пiзнiше).
   Тяжка зима оця нiяк не  хоче  уступати,  хоч  повиннi  б  снiги  дедалi
забуватися.

   Правда, гiацинти, орхiде© й  iншi  цвiти  цвiтуть  уже  й  на  виставах
пишаються, приманюють, мов напрошуються в кiмнати. Сам я вiд часу до  часу
заношу ©х до  Манi,  любуюсь  ©©  радiстю  на  вид  так  пахучих  весняних
привiтiв. Лиш вiд Нестора, що потонув десь сам на полуднi, доходять чимраз
рiдшi вiстi. Крiм того, й  невеселi  вони.  Хоч  i  як,  здавалося,  зразу
полiпшився його стан, тепер однак вiн чим дальше погiршу╨ться. Одначе  вiн
терпеливий i жде. З листiв його нi одне слово жалю  про  сво╨  терпiння  й
поганий стан не говорило, хiба що тут i там спомина╨, що "багато  роздуму╨
вiн над сво╨ю минувшиною, теперiшнiстю й будучиною".

   Чи передчував небезпеку яку?
   Нiхто не знав. Листи його коротйi, були без докорiв на людей, окружения
i все, що було й могло викликати щось подiбне. Був сильний  i  в  терпiннi
фiзичнiм, а дописами сво©ми пiддержував у родини надiю й  добрий  настрiй.
Так довгий час, поки одного дня не  змiнилося  все.  На  просьбу  Манi,  я
звернувся до лiкаря закладу, де перебував вiн, о докладнi  iнформацi©  про
його правдивий стан. Вiдповiдь наспiла.  Вона  нам  заявила  в  небагатьох
словах, що для Нестора Обринського виходу нема. Вiн мусив гинути.  Запiзно
звернувся вiн о помiч для свого хорого тiла.  Забагато  працi  передвигали
молодi сили.
   Вiсть та звалила матiр i  сестру.  Мов  громом  вдарила.  Нестор  мусив
гинути!!  Чи  можливо?  Не  вiрили.  I   менi   припадала   гiрка   задача
освiдомлювати ©х на тiй смутнiй точцi. Маня ридала розпачливо по закутках,
давлячися в присутностi матерi сльозами, а старушка, не  говорячи  про  те
бiльше майже нiколи - подалася раптом, мов заздалегiдь бажала зрiвнятися з
землею.
   I настала весна.
   Легко, незамiтно позеленяючи землю.  Тут  прибрала  деревину  в  глибшу
зелень, там ще нiжно, мов окинула ©© ледве замiтним  серпанком.  По  садах
попристроювалися  бози  й  iншi  деревинки  в   дрiбнi   твердi   пупiнки.
Повисувалися з землi, розвиваючися в подовгуватi трубки, листки й улюбленi
Нестора цвiти весни, -  конвалi©.  Вже  ось-ось  на  розцвiтi,  коли  саме
наспiла вiд  лiкаря  телеграма  -  забрати  хорого  додому,  бо  днi  його
обчисленi, i вiн погаса╨...
   Нiхто не плакав, прочитавши страшнi слова. Нi мати, нi сестра  -  радше
кам'янiли. ...

   Я рiшився.
   - Я по©ду до нього, - були першi мо© слова. - На  чужинi  вiн  не  смi╨
вмерти.

   - Нi, мiж нами! - сказала бiлоголова  мати  чужим  голосом,  вхопившися
твердо стола...
   - Мiж нами! - зойкнула Маня,  зсуваючися  на  софу,  й  зарила  лице  в
руки...

   - Мiж нами!.. - повторив я пiвголосом...
   Надвечiр, о тiй самiй порi, о котрiй пiвроку назад вiд'©здив Нестор,  я
вступив до обох женщин. Надворi падав дощ, колисався вiтер.
   Минаючи вiкна, я поглянув у Манине вiкно, через котре мене тепер  iнодi
визирала. Стояла там. Ждала.
   Я ввiйшов. Застав ©© саму блiду, як смерть.
   - Прийшов ще попрощатися, Маню, - сказав спокiйно, щоб додати ©й  сили.
Але вона  не  вислухала  мене.  Побачивши  мене  в  подорожнiм  костюмi  й
пригадавши цiль мого вiд'©зду, вона без слова кинулась  менi  на  груди  й
заридала гiрко. По часi я вспоко©в ©©.
   - Богдане! - сказала, непоко©вшися врештi. -  Оцим  тво©м  несамолюбним
учинком для мого брата сплачу╨ш нам усiм сторицею свiй довг. Мiж  нами  не
сто©ть Нiчого бiльше.
   Без слова притиснув я ©© до себе. Тепер була вона моя. Сама прийшла...

   Насилу вiдриваючися вiд дорого© дiвчини, я пiшов. Надворi обхопив  мене
свiжий воздух - вiтер. Я поглянув у ©© вiкно. З нього била темiнь,  ©©  не
було. Не могло бути. Залишившися в хатi, заносилася з плачу  за  вмираючим
братом i починала, як впевняла мене послiднiм сво©м словом, мене з  братом
дожидати.

   Я спiшив скоро, рiвним, певним кроком. Не мiг я бути  веселий,  не  мiг
бути врадуваний. Але не мiг я почувати себе в цiй хвилi й сумним.

   Нi.

   Сама судьба, само життя дало нагоду вiдплатитися, на жаль,  погасаючому
з найкращих приятелiв i його сестрi, за ©х колишнiй благородний учинок для
мо╨© матерi! Я був щасливий, хоч жалем прибитий.
   Нелегкий був обов'язок, котрий я взяв так радо на себе. Не легкий i  не
веселий. Але з роду мужик, я мав силу,  i  мо╨  нутро  вiщувало  менi,  що
догоряючого голуба з чужини я завезу до рiдно© землi живого.
   I довiз.
   Через два тижнi пiзнiше вiн знайшовся по пiврiчнiй вiдсутностi  знов  у
сво©й кiмнатi. Пригадував сво©м видом i великими блискучими  очима  бiльше
янгола смертi, як колишнього невтомимого трудiвника.
   Не знав, що ма╨ гинути, держався всiма силами життя,  -  й  був  повний
надi©, дарма що хвилями споминав й забував про смерть. Лежав спокiйно, хоч
терпiв. Водив очима по сво©й улюбленiй кiмнатi-товаришцi.
   Третьо© днини по його поворотi  з  чужини,  саме  вполудне  вертаючи  з
уряду, я поступив до нього.
   Вiн дрiмав.
   Сестра сидiла похилена коло нього й держала, його руку.  Може,  зачувши
шелест коло себе, вiн нараз отворив очi.  його  погляд  упав  на  створене
проти нього вiкно, через котре зазирало тут i там виноградне зелене листя.
   - Пiднесiть мене, - попросив. - Я б сидiв. Ми вдоволили його волю.

   - Маню... - прошептав, i по його нiжнiм лицi промайнуло  щось  зболiле,
що пригадувало усмiх, якби добувався вiн з тяжкою мукою  зо  дна  душi  на
молодi вуста. Однак, цiлком як i тодi, коли дорога йому дiвчина  встромила
жало в його душу, вiн i тепер наверх не добувся.
   Вiн примкнув злегка очi, мов до пiвсну, й через час, коли,  пiддержуючи
його, боялись ми обо╨ навiть вiдiтхнути - молодого трудiвника не стало.
   Перейшов через свою кладку.
   Третьо© днини по тiм зрання зайшла Маня впослiдн╨  до  мертвого  брата,
щоб попрощатися з ним  назавше  на  самотi.  Я  вступив  за  нею.  Дiвчина
схилилась  низько  над  братом,  щоб  упослiдн╨  зложити  на  його   вуста
поцiлунок. Одначе  в  тiй  же  самiй  хвилi,  як  схилилася,  жахнулася  з
переляком назад.
   Зчудований, пiдступив я до не©.
   Вона вказала на чоло брата.
   Я поглянув.
   Саме мiж гарними бровами його, де вони з╨днувалися  на  мармурово-бiлiм
чолi його, сидiв скулений невеличкий павучок. Блискавкою струтив я його  з
чола i, забравши дiвчину, вивiв ©© з кiмнати.
   - Його "омен", Богдане, - прошептала вона, усмiхнувшися гiрко.  -  Його
"омен", що над ним сторожив. Вiн один приготовився з ним i до гробу йти...

   - Видiння, Маню, - сказав я спокiйно, але в душi  не  мiг  я  позбутися
прикрого почуття.

   * * * _

   Два мiсяцi пiзнiше, одно© сльотно© днини, коло  шосто©  перед  вечором,
увiйшла до мо╨© кiмнати, де я був зайнятий одною урядовою поважною  працею
- мати. Була одягнена в чорний дорогий шовк, поважно вiд голови до нiг,  й
обiзвалася:

   - Я прийшла до тебе, Богдане, щоб ти зiбрався й по©хав зо мною  в  одне
мiсце.

   Як сказав, я був у тiй хвилi зайнятий одною  доволi  важною  справою  й
видивився трохи зчудовано на не©, не змiнюючи сво╨© позицi©.
   - Що ж дивишся на мене, сину, так, начеб бачив мене вперше одягнену  до
ви©зду? - спитала вона сухо. - Як прошу тебе, щоб ти зiбрався  й  зо  мною
©хав, то вчини це, а можеш бути певний, що щось неможливого