чний похорон нашого славного письменника, що сими днями помер. Шануючи заслуги його на полЁ вкра©нського письменства, а також виходячи 3 засади, що нам потрЁбнЁ тепер мЁж Ёншим Ё манЁфестацЁ©, якЁ б свЁдчили про Ёснування наше, перед ширшою публЁчнЁстю показували, що ми живемо, ухвалила громада наша прийняти удЁл в тому похоронЁ депутацЁ╨ю й вЁнком на могилу покЁйного. ВЁнок уже замовлено, Ё грошЁ на нього помалу збираються, але... "Чого се вЁн хоче вЁд мене? Чи не грошей часом?" мЁркував собЁ Макар Iванович Ё перехопив, виймаючи калитку - Прошу не забувати, що й з мене належиться частка на вЁнок... - СпасибЁ, - обЁзвався доктор, ховаючи жовтий папЁрець. - Властиво, тут рЁч не в грошах, а в депутацЁ©, - казав вЁн далЁ. - Ми ухвалили вибрати трьох: двох молодших Ё одного старшого. Громада наша, чолом даючи перед вашим патрЁотизмом Ё заслугами, припоручила менЁ прохати вас по©хати депутатом на похорон Ё завезти вЁнок, що я й чиню тепер з при╨мнЁстю. Макар Iванович зразу налякався. Може, се небезнечно3 Але такЁ почеснЁ запросини при╨мно полоскотали його пиху. Так! Не помилилася громада, називаючи його патрЁотом... ВЁн так любить Укра©ну й той добрий укра©нський люд! БЁдна, бЁдна Вкра©на, чого б вЁн не зробив для не©!.. Макар Iванович цЁлком розкис. ВЁн дякував за честь, запевняв у свойому патрЁотизмЁ, розводився над браком ЁнтелЁгенцЁ© вкра©нсько© й, урештЁ, обЁцяв, умовившись до сво╨© ролЁ з громадянами, ви©хати завтра в мЁсто Луцьке ранЁшнЁм потягом. - А хто ©де з молодих? - зупинив вЁн виходячого доктора. - Семен Пилипчук з АндрЁ╨м Гавриленком. "Погана компанЁя", - подумав Макар Iванович, кривлячися. Доктор попрощався й вийшов, обЁцявши за двЁ години прислати вЁнок, а Макар Iванович лишився у хатЁ. Ба не сам, бо й Хо втисся за доктором Ё прича©вся в куточку, звЁдки вигЁднЁше стежити за кожним рухом тЁла й духу Макара Iвановича. Макар Iванович пройшовся по хатЁ, затираючи руки. ВЁн радий. ВЁн завжди був певним, що заслуги його, яко патрЁота, не загинуть марно. Золото - скрЁзь золото. ВЁн навЁть не диву╨ться, що з-помЁж чималого гурту громадян вибрано його депутатом на похорон. На честь таку вЁн ма╨ право... ТЁльки... навЁщо тЁ дво╨ молодших? Вони якЁсь... непевнЁ... Адже можна б було запрохати когось зЁ старших - правда, не таких славних патрЁотЁв, як Макар Iванович, бо не всЁ ж зазнали в'язницЁ, видавали твори Рябоклячки, збиралися писати наукову розвЁдку, - але все ж людей певних, поважних, з становищем... А то... Семен Пилипчук... АндрЁй Гавриленко... Чекайте! Який се АндрЁй Гавриленко? Чи не той, часом, що недавно був пЁд доглядом? Як же се вЁн, Макар Iванович, урядовець, людина офЁцЁально лояльна, прилюдно виступить з ним у такЁй справЁ, що вже сама з себе трохи... як би се сказати... ну, трохи небезпечна? НЁ, се бог зна що таке! Се... се... просто неможливе! Тепер такий час, такЁ умови, що як плюнути - пЁдпасти пЁд категорЁю укра©нофЁлЁв, сепаратистЁв, полЁтично небезпечних et cet. (et cet. - Ё т. д. (скороч. вЁд лат. et cetera). - Ред.) А нащо се? Та й, мЁж нами кажучи, до чого нам тепер тЁ манЁфестацЁ©, до чого такий бучний похорон, з вЁнками, з промовами, з комедЁями? Умерла людина - поховати ©© тихенько, зЁйтись по тому в гурточок, згадати небЁжчика, пом'янути сльозою ("п'яною" - шепнув внутрЁшнЁй голос МакаровЁ Iвановичу, але вЁн не звернув на се уваги), посумувати, що бЁднЁй Укра©нЁ нашЁй щербата доля забира╨ кращих синЁв, - Ё розЁйтися тихенько по хатах, не тремтячи за власну шкуру... Макар Iванович задумався. НепотрЁбно, цЁлком непотрЁбно, поквапився вЁн з обЁцянкою ©хати на той похорон. Що то в нього - двЁ голови на плечах, щоб отак ризикувати, або слава захистить його вЁд "всевидячого ока"? Краще б було вЁдмовитись, краще б не ©хати. I як можна бути таким необережним?! ЦЁлий вЁк мати на метЁ обережнЁсть Ё так вклепатися! Ат! - Що менЁ чинити, що робити? Адже я згодився, обЁцяв! - бЁга╨ по хатЁ збурений Макар Iванович. - Тепер якось нЁяково назад лЁзти... А ©хати не можу... I не по©ду, нЁзащо не по©ду... Але що менЁ зробити, як викрутитися?.. Боже!.. Макар Iванович бЁга╨ по хатЁ, як навЁжений, а Хо не може далЁ витримати в свому кутку. Його розбира такий смЁх, що аж кольки пЁд грудьми спирають. - Ха-ха-ха! - регочеться старий, узявшись у боки. - Ха-ха-ха! Чи бачив хто кумеднЁшу фЁгуру? Оце "фЁл", так "фЁл", чисто©, мовляв, води!.. Ха-ха-ха!.. БЁла борода Хо труситься вЁд реготу, аж холодний вЁтер Ёде вЁд не©, а наш патрЁот тЁпа╨ться, мав у пропасницЁ, уявляючи буйною фантазЁ╨ю всЁ наслЁдки сво╨© необачно© обЁцянки. Тут Ё компрометацЁя, Ё втрата посади, Ё допити, Ё таке страхЁття, що й малим дЁтям не сниться, - Не по©ду! - рЁша╨ вЁн врештЁ. - Не по©ду! - Барин! - ускаку╨ служебка. - Там принесено з крамницЁ такий вЁнок з срЁбла, що аж ся╨ на сонцЁ... - Дурна! - грима╨ на не© роздратований Макар Iванович Ё сЁда╨ за стЁл. - Що його зробить? - мЁрку╨ вЁн. - Напишу хЁба, що несподЁвано заслаб Ё через те не можу ©хати... Доведеться день зо два не виходити на вулицю, посидЁти в хатЁ, та що ж робити! Усе ж краще, нЁж компрометацЁя... I Макар Iванович гладенькими фразами (звичайно, московськими) вилива╨ на паперЁ жаль, що несподЁвана слабЁсть змушу╨ його зректись великого обов'язку, ба й честЁ в ролЁ депутата виявити свЁй невтЁшний смуток над свЁжою могилою вкра©нського письменника, Ё через те вЁдсилав вЁнок у надЁ©, що вЁн дЁстанеться не в гЁршЁ руки... Одно можна додати: Макар Iванович не збрехав: вЁн справдЁ заслаб... вЁд страху. V Хо вступа╨ в здоровезну кам'яницю, лЁзе, покректуючи, по ступанцЁ високо, аж "пЁд небо", Ё втиска╨ться в маленьку кЁмнату, в найтемнЁший закуток. В кЁмнатЁ - як в улику: гучний гомЁн молодих голосЁв бринить усЁма тонами радостЁ ©© смутку. То за столом, при свЁтлЁ лампи, зЁбралася в гурточок молодЁж, щоб, нЁм розЁйтись рЁзними шляхами, востанн╨, може, подЁлитися враженнями пережитого та надЁями на будучину. Бачить Хо перед собою людей, повних сили, енергЁ©, вЁри, злучених з собою теплими, сливе братерськими вЁдносинами. ╞ не диво: всЁ вони грЁлися бЁля одного вогнища, кожен брав звЁдти свЁтло й тепло. Огнище те - любов до сво╨© кра©ни, до свого народу; свЁтло - то Ёдея, що дала змЁст життю, то свЁдомЁсть сво©х обов'язкЁв; тепло вЁра в перевагу добра над злом, правди над кривдою, свЁтла над темрявою... - Братики мо©! - здЁйма╨ рЁч один. - Розходимось ми рЁзними шляхами, розлуча╨мось, навЁки злученЁ одною Ёде╨ю... Ёде╨ю нацЁйно-культурного вЁдродження нашо© кра©ни.... Перед нами життя, перед нами робота... РозЁйдЁмось ми промЁннями сонця, понесЁмо свЁтло у темнЁ закутки... РозпливЁмось глибокими рЁчками, зросЁмо рЁдну землю, Ё "як дЁвочЁ вЁнки, зазеленЁють нашЁ ниви..." Не лякаймось великостЁ працЁ, не жахаймось важко© дороги! В Ёде© нашЁй, в нашЁй працЁ, в нашЁй смЁливостЁ - сила наша. П'ю за смЁливЁсть! - За смЁливЁсть! - лунають голоси, вторуючи брязкоту чарок. - Хе-хе-хе! за смЁливЁсть!.. - глузливо шепотить Хо. РозЁйдемось промЁннями... розЁлл╨мось рЁчками... Хе-хе-хе! Ой, як устануть тумани, як закутають промЁння те, як потиснуть морози та скують рЁчки - побачимо, куди дЁнеться ваша смЁливЁсть! Хе-хе!.. А про дЁда Хо й забули? Не пам'ята╨те, яку чудодЁйну силу мав його борода? Ге? А сього не хочете?.. - I Хо трясе бородою, сповняючи хату холодним вЁтром. Але молодЁж Ёз усмЁшкою слуха старого. Лякай, дЁду! - Нам скажуть, що думки нашЁ не новЁ, - обзива╨ться другий, - Ё ранЁш не одно чисте серце загрЁвалося такими ж Ёдеями... Та тим-то й ба, що тодЁ тЁльки Ёдея набира╨ вартостЁ, коли пороста╨ тЁлом, переводиться в життя, Перевагу нашу я добачаю найголовнЁше в тому, що ми поставили собЁ завданням перевести нашЁ Ёде© в життя, Ё певнЁ, що зробимо все, що в нашЁй силЁ й змозЁ... Будьмо передусЁм скрЁзь укра©нцями - чи то в сво©й хатЁ, чи в чужЁй, чи то в свому кра©, чи на чужинЁ, Хай мова наша не буде мовою, якою звертаються лиш до челядЁ... Хай вона бринить Ё розгорта╨ться в нашЁй родинЁ, у наших зносинах товариських, громадських, у лЁтературЁ скрЁзь, де нам не зацЁплено... Не попускаймо собЁ навЁть у дрЁбничках. НесЁмо прапор справи нашо© в дужих руках, а будьмо консеквентними, не вЁддЁляймо слова вЁд дЁла... Не жахаймось, що дЁло те таке велике, таке важке... РобЁм, що можемо: на яку б дорогу не ступили ми - йдЁм смЁливо, пам'ятаючи, що всЁ дороги провадять до Рима... А поки що нам треба працЁ, працЁ й працЁ... Я, як ви зна╨те вже, маючи шматочок власного грунту, Ёду на село господарювати... Придивляючись ближче до життя села, я пересвЁдчився, що навЁть одна ЁнтелЁгентна людина може багато там зробити, скоро потрафить забезпечити собЁ поважання та вплив. Аби охота, а знайдеться змога приложити руки й до освЁти, Ё до полЁпшення економЁчного та морального стану нашого люду. - А сила ворожа? А кроти, що стануть пЁдривати твЁй будинок? А шинкар? А жмикрути всякЁ? - аж пЁдскаку╨ на мЁсцЁ Хо, трясучи бородою. - Чи ж ти гада╨ш, що то жарти? - Знаю, - веде далЁ будучий хлЁбороб, наче вЁдповЁдав на запитання Хо, - що доведеться менЁ рахуватися з чималими труднацЁями, стрЁти багато перешкод, але теж багато й вЁри в мене у свою Ёдею, багато сили молодо©, багато енергЁ© вкладу я в свою працю! П'ю за працю на пожиток кра©нЁ нашЁй, панове! Випито за працю. - Приймаючи сей тост, - обзива╨ться третЁй, - додам кЁлька слЁв. Пригадайте собЁ, панове, байку про селянина, що, вмираючи, на пучку прутикЁв показав синам, яку силу ма╨ ╨днЁсть. Отож, ╨дностЁ, яка б робила нас Ёз кволих навЁть одиниць незламною силою, потребу╨мо й ми... Важка праця, перешкоди, що неминуче стануть нам на дорозЁ, усякЁ лихЁ пригоди здолають зламати хоч якЁ сили, хоч яку енергЁю, Ё горе людинЁ, що в таких обставинах почу╨ться самотньою, вЁдЁрваним листком... Отож, треба нам цементу, щоб нарЁвнЁ з Ёде╨ю зв'язував нас докупи, а таким цементом уважаю я щирЁ, чисто братерськЁ вЁдносини мЁж нами, обопЁльну помЁч, пораду... ОпрЁч двох тостЁв - за смЁливЁсть Ё за працю - п'ю ще й третЁй: за ╨днЁсть! - За ╨днЁсть! - торкнулись усЁ чарками. В маленькЁй кЁмнатцЁ чимдалЁ ста╨ гучнЁше. В атмосферЁ, повнЁй палких речей, смЁливих поривань, надЁй, енергЁ©, повнЁй безкрайо© вЁри в Ёдею та власнЁ сили, загрЁтЁй юнацьким запалом, гарно почува╨ться молодЁж. Байдуже ©й, що Хо з усе© сили намага╨ться налякати ©©: то бородою ма╨, з вЁтром холодним дрижаки посилаючи, то вЁдхиля╨ заслону, показуючи спокуси й небезпечностЁ, що мрЁють на житт╨вому шляху... Байдуже!.. Палка молодЁж у живЁ очЁ смЁ╨ться старому, кепку╨ з його заходЁв, зве його порохном. Хо ма╨ причину радЁти, бо хто ж то, як не вЁн, нарЁкав на полохливЁсть, що трима його на свЁтЁ, не да╨ спокЁйно зложити кЁсток у домовину? Але Хо не сьогоднЁшнЁй, вЁн старий, як свЁт, його не зведеш. Ох, багато бачив вЁн на вЁку свому! Бачив вЁн Ё таких, що, повнЁ молодечо© вЁдваги, викликали на герць потуги зла, а як прийшло що до чого - першЁ ж п'ятами накивали. Ставиться, як лев, а гине, як муха. Бачив Хо таких, ох, бачив, Ё тепер... не вЁрить. Просто не вЁрить, щоб ся палка молодЁж, скоро зЁткнеться зЁ справжнЁм життям, витривала боротьбу з його чудодЁйною силою, не пЁдхилилася ©й, Адже й такЁ Макари IвановичЁ мали сво© хвилини зваги, а тепер що з ними сталося? Пожалься, боже!.. - Слова, фрази!... - шепотить Хо. - Се абихто зможе! А от дЁлом довести вЁдвагу - й то не нерозсудливу вЁдвагу, а таку, щоб давала змогу повсякчасно© працЁ, - се я РозумЁю! Не можу, правда, наперед сказати, що ви нездатнЁ на се, але не повЁрю, поки життя ваше не покаже вашо© правди... А тодЁ... О, тодЁ страховЁ Хо легше стане, бо ближче буде до могили... Хо слуха╨, як молодий лЁкар розгорта╨ плани сво╨© лЁкарсько© та просвЁтньо© дЁяльностЁ на селЁ, де ма╨ замЁр оселитись. ВЁн веде боротьбу з темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до ЁнтелЁгента, органЁзу╨ дешеву медичну помЁч... Чу╨ Хо, як сЁльський учитель обЁця╨ хитромудро керувати помЁж пЁдводними камЁннями сучасних порядкЁв, а таки доплисти, куди треба, таки досягти сво╨© мети... А ось починаючий письменник нахваля╨ться щиро взятись за працю, за поважнЁ студЁ©, простати сво© Ёде© та працювати не то в свято, але й у будень... I Хо не може його нЁяк злякати анЁ цензурними умовами, анЁ фатумом укра©нського письменника писати gratis (gratis (лат.) - безкоштовно, задарма. - Ред.) , або за "бЁг дасть"... Довго ще, мов улик той, гуде маленька кЁмната "пЁд небом", довго ще чека╨ Хо, аж поки братерський поцЁлунок на прощання не закЁнчить сього пам'ятного вечора. - Не полегшало менЁ з того, що глянули менЁ сьогоднЁ в вЁчЁ, не полегшало... - шепотить Хо, плентаючись за останнЁм з гостей. - I не полегша, аж пересвЁдчуся, що не порожнЁ згуки лунали там у кЁмнатцЁ, що час Ё життя не зламають вЁдваги вашо©... Почекаю ще... почекаю. x x x Мина╨ кЁлька лЁт. Змордований вЁчною блуканиною, знуджений полохливЁстю всього живучого та невдячною ролею страху, шкандиба╨ по курнЁй дорозЁ Хо, пЁдпираючись довгим костуром. - Скучно на свЁтЁ, нудно на свЁтЁ... скрЁзь повно страхополохЁв... - мимрить старий у роздратуваннЁ. - А ти волочись по свЁтах, не бачачи кЁнця-краю сво©й мандрЁвцЁ... Ох, важко, важко, спочити б уже... - зЁтха╨ вЁн до спокою. - А що се манячить улЁворуч? - зацЁкавився Хо, з-пЁд руки вдивляючись у далечЁнь, що червонЁла вся в променях заходячого сонця. - Селом Не пЁду туди; остобЁсЁли менЁ оселЁ людськЁ... Е, нЁ, стривайте, зайду, бо тут живе хлЁбороб-ЁнтелЁгент, що то нахвалявся запровадити на селЁ новЁ порядки... Побачимо... Сонце вже сЁдало, коли Хо входив у село. Насамперед, як пристало порядному подорожньому, подавсь вЁн до корчми. Але що за диво? Корчму хтось обгородив, прибив нову табличку над дверима та повиганяв звЁдти, мабуть, усЁх п'яниць, бо якось там так дивно тихо, мов у церквЁ... Хо наблизився, глянув на табличку й прочитав: "Школа". Е-ге-ге! Ось воно що! Недавно була корчма, а тепер школа. Де ж корчма? Хо обЁйшов село, але корчми не було. ЧудасЁя, та й годЁ! А що то робить пан дЁдич, цЁкаво глянути? - пода╨ться Хо до чепурного двора, що дивиться на нього осяяними вЁкнами. Старий присува╨ться до вЁкна, зазира всередину й бачить: у хатЁ, за столом, сидять гостЁ - учитель та селяни. УсЁ вони вкупЁ з господарем щось пишуть, рахують, мЁркують. У кутку дво╨ дЁтей граються, декламуючи байку ГлЁбова "Вовк та ягня". - Що вони там рахують? - шепотить Хо, прислухаючись. - Еге! ось що: касу ощадну заложили. Бач ©х? А се знав що? Гомонять про якусь землю, що громада ма╨ купити в сусЁднього дЁдича. Еге, вЁн таки оре перелЁг свЁй, той хлЁбороб! Що ж далЁ, що ще нового?.. Хо, однак, мусить вЁдЁрвати увагу вЁд товариства, бо в хату вступа╨ жЁнка господаря, звертаючись до дЁтей чистою, неламаною мовою: - А йдЁть, дЁточки, гратися в другу хату, бо ви тут заважа╨те... За якусь часинку господиня знов увЁходить, прохаючи всЁх на вечерю. Здивований Хо бачить, як усЁ посполу сЁдають за стЁл, Ё каже до себе: "А диви! Тут наче нема пана й мужика, а самЁ люди..." По вечерЁ гостЁ примощуються, де кому вигЁднЁше, а господар вийма╨ книжку, Ё почина╨ться лектура... Тут уже Хо не витриму╨. Його обхоплю╨ непереможне бажання викликати вЁдважного господаря на останню боротьбу з собою. Хо збира╨ всю свою потугу: проймаючим холодом вЁ╨ борода його, чудодЁйна сила, мов хмари тЁ, насува╨ найстрашнЁшЁ картини перед очЁ лектора, а лектор наче не помЁча╨ сього. Але, врештЁ, почувши при сутнЁсть страху, вЁн вЁдрива╨ться вЁд книжки, оберта╨ться до Хо Ё дивиться йому в вЁчЁ довгим, зважливим поглядом... I враз Хо помЁча╨, що вЁд погляду того дЁються з ним незвичайнЁ речЁ: з бороди вже не вЁ╨ проймаючий холод, вона тратить свою чудодЁйну силу, тЁло його менша╨, легша╨, немов частина ЁЁого парою взялась або порохом розсипалась; Хо чу╨, що на душЁ в нього став легше, вЁдраднЁше, що бЁльш таких смЁливих поглядЁв - Ё скЁнчиться його довЁчна мандрЁвка, Ё складе вЁн на спочинок сво© старЁ, натрудженЁ кЁстки... Хо йде далЁ, не чуючи втоми, невважаючи на глуху нЁч. Ось Ё небо всмЁхнулось перед свЁтанням, ось Ё сонечко землЁ вродливЁй на добридень дало, а Хо чимчику╨, поспЁшаючи до села, де молодий лЁкар, вЁрний сво©й Ёде©, мав розгорнути свою лЁкарську та просвЁтню практику. ВрештЁ - село. Хо пЁдЁйшов до села, Ё перша хата, яка кинулась йому у вЁчЁ, була шпиталь, мЁсце страждання Ё заразом боротьби з тим стражданням. Хо став на порозЁ, зазирнув усередину. Що там? Чи нема лЁкаря? НЁ, ╨сть: вЁн на свому мЁсцЁ, бЁля хорих. ТЁльки вЁн не помЁча╨ Хо, що всЁма силами намага╨ться звернути на себе його увагу; лЁкаревЁ просто нЁколи. Тут нового хорого привезено, там операцЁя, а то треба й лЁки самому налагодити, Сила роботи! Довго чига╨ Хо на хвилину, коли лЁкар буде вЁльнЁшим, Аж ось Ё дочекався. ЛЁкар Ёде додому, обЁда╨, а по обЁдЁ замика╨ться в сво©й хатинЁ, щоб нЁхто не заважав йому писати популярний виклад з гЁгЁ╨ни для селян, звичайно, мовою вкра©нською... Осю-то хвилину й уважа╨ Хо за слушну для свого досвЁду. ВЁн дЁйма╨ трудЁвника холодом, вЁн малю╨ перед ним картину недостаткЁв, убожества, бо що дасть сЁльська практика? ВЁн показу╨ йому всЁ засоби темно© сили, що вою╨ зЁ свЁтлом та чесною працею, Дарма! Не жаха╨ться лЁкар, а зводить на Хо очЁ й пронизу╨ його ясним, смЁливим поглядом чесно© людини... I знову чу╨ Хо, що сила його слабша╨, що сам вЁн менша╨, Ё з вдячним серцем, повним поважання, низько вклоня╨ться лЁкаревЁ, шепочучи сво╨: - СпасибЁ... А вчитель? I мчиться Хо до другого села, Ё мусить уклонитись учителевЁ, бо вЁн смЁливо пливе помЁж камЁнням до мети, нЁ на хвилину не забуваючи сво©х обЁцянок, сво©х обов'язкЁв. - Еге-ге! поталанило менЁ, - радЁ╨ старий. - На добру стежку вступив я, пЁду й далЁ по ©й... I ось перед ним маленька хата, а в хатЁ тЁй, зЁгнувшись над столом, худий, блЁдий, змарнЁлий, працю╨ вкра©нський письменник, Ё лиш велика душа дивиться з його великих очей. Ледве-ледве пЁзна╨ Хо в ньому юнака з повним рум'яним обличчям, що рвався до слова пам'ятного вечора. I не дивниця: життя йшло, а було в життЁ тому Ё кайданЁв, Ё голоду, Ё холоду, Ё всього, що мусить зазнати спЁвак невЁльного народу. - Три чисницЁ до смертЁ, - рЁша╨ Хо, дивлячись на його. - Покинь, бо вмреш1 - ляка╨ вЁн господаря свЁтлички. - Бачиш, який холод Ёде з мо╨© бороди, а бувають кра©, де ще холоднЁше... - Покинути? - обзива╨ться тихий голос з-над столу. - НЁ, не покину. Вмерти я можу, але що зроблю, те буде зроблено. Холодом же не лякай мене, бо поки жеврЁ╨ вогонь, що маю в серцЁ, менЁ буде тепло й добре... I Хо стрЁва╨ться очима з худою, мЁзерною людиною Ё не витриму╨ того погляду, повного вЁри, повного кохання до сво╨© кра©ни... I ще раз склоня╨ться Хо перед силою, вищою й сильнЁшою вЁд сили страху. ВЁльнЁше зЁтхнув старий страх, Ё радЁсно й легко зробилось в нього на серцЁ. Йому забажалося самотини, бо полохливЁ люди, що стрЁвались по дорозЁ, стались йому гидкими. Чимдуж покинув Хо людськЁ оселЁ й подавсь ген-ген полями аж до лЁсу. Тут, на знайомЁй галявЁ, сЁв вЁн, загорнувся сивою, мов туман той, бородою та й замислився. Сидить Хо Ё не помЁча╨, що все живе в лЁсЁ пЁд впливом страху зата©ло дух, перестало жити, що навкруги його запанувала. мертва, прикра тиша. Пташки ущухли, звЁрина прича©лась, малЁ комашки завмерли в травицЁ. Ростини боялись навЁть тягти сЁк Ёз землЁ, пити холодну росу, виправити зЁбганЁ листочки, розгорнути звиненЁ квЁтки. Пустотливий промЁнь сонця зупинивсь у зеленЁй гущинЁ та лиш здалеку придивлявся до сиво©, мов туман той, бороди Хо, боячись наблизитись до не©. Тихо було, мертво. Але Хо не помЁчав сього: вЁн сидЁв, замислившись, з радЁсною усмЁшкою на устах, з надЁ╨ю в серцЁ. НадЁя та сягала аж у тЁ часи, коли смЁливЁсть вЁзьме верх над страхом Ё Хо зложить на спочинок сво© старЁ, наболЁлЁ кЁстки." 1894