Олексiй Коломi╨ць. Дикий ангел ** ДИКИЙ АНГЕЛ ** Повiсть про сiм'ю на двi дi© ДIЙОВI ОСОБИ Ангел Платон Микитович. Уляна - його дружина. Петро Федiр Павлик - ©хнi сини. Таня - ©хня дочка. Лiда - Петрова дружина. Клава - дiльничний лiкар. Маляр - Клавин чоловiк. Крячко - пенсiонер. Клоков - кореспондент. Бiля - художник. Оля - Павликова дружина. ДIЯ ПЕРША КАРТИНА ПЕРША Невеличке подвiр'я. Ганок одноповерхового будиночка з прибудовою - домашньою майстернею. Посеред двору збитий з дощок стiл. Стовп. На ньому умивальник i прилаштований телефон пiд дашком. Саморобне крiсло-гойдалка. Осторонь - ослiнчик. Таня зачiсу╨ться бiля умивальника. Федiр лагодить стiлець. Лiда в крiслi-гойдалцi. Уляна накрива╨ стiл. Л i д а. У вас мовби маленька неприступна фортеця. Спокiй i якесь особливе вiдчуття безпеки. В минулий при©зд на вулицi мене застала гроза. Блискавицi й громи, здавалося, на тротуари падали. Я так злякалася! А забiгла сюди, у двiр, - i страх пропав. Наче громи i блискавицi боялися сюди вдарити. Т а н я. Якщо тато були вдома, звичайно, побоялися. У л я н а. Не пащекуй, Таню! Л i д а. I кольоровий телевiзор, i оце саморобне крiсло у вас напрочуд пасують одне до одного. У л я н а. Коли вже тобi так усе подоба╨ться, то в нас би й вiдпочила, а не ©хала на курорт. Л i д а. Море... Т а н я. З велико© висоти море зда╨ться калюжею. У л я н а. Ти його бачила з висоти? Т а н я. Побачу. У л я н а. Забила собi в голову стюардесою стати. Л i д а. А батько? У л я н а. Вона така, що й батька умовить. Ф е д i р. Скiльки ж ти, Лiдо, не добула на курортi? Л i д а. Сiм днiв. У л я н а. А грошi повернули? Л i д а. Нi. У л я н а. То вже б добула. Л i д а. Захотiлося вас провiдати, i за домом скучила. За Петром. I синка треба забрати вiд мами. Ми з Петром без нього не можемо. У л я н а. Петро i минулий рiк, i цей без вiдпустки, хоч би до нас навiдався. Ф е д i р. Запанiв Петро. Ул я н а. Хiба можна так на брата? Ф е д i р. Можна. Л i д а. Не запанiв, а все в роботi, вiн такий скажений до роботи, як i всi ви. Т а н я. Мене виключи з цi╬© компанi©. У л я н а. Годi чепуритися. Збiгай на город цибулi вирви. Таня виходить. Л i д а. У вас уже i город свiй? . У л я н а. За гаражем грядочка: За той шматочок землi клопотiв та прикрощiв... Л i д а. То навiщо було брати? У л я н а. А як же без грядки, без свiжо© городини? За пучок кропу на базарi гривеник беруть. Нi совiстi, нi правди нема в людей. Десять копiйок за жмутик трави. Борщ дуже дорогий виходить... А суп ми не любимо. Л i д а. Петро часто каже: якби такого борщу, як мама готу╨. У л я н а. На борщ треба i городину свiжу, i м'ясо свiже, базарне... Заходить Таня, кладе цибулю на стiл. Мало не забула: хто зi мною завтра на базар по©де? Л i д а. Далеко збира╨тесь? У л я н а. Десь у район, щоб дешевше. Т а н я, Я не по©ду. Ф е д i р. Чого не по©деш? Т а н я. Нещодавно права одержала... Недiля, машин багато, ще в аварiю потраплю. На ганок виходить Павлик. П а в л и к. Мамо, де моя бiла сорочка? Ул я на. Там, де прасоване лежить... Павлику, по©демо завтра на базар? П а в л и к. Категорично нi!(Iде в хату). У л ян а. Навiщо ж тодi машину купували - щоб у гаражi стояла?.. Такi грошi витратили. Т а н я. В гаражi... Наш "Запорожець" уже сам поверта╨ на дешевi базари. Л i д а.Я ще не ©здила самостiйно, але на права здала. Ми з Петром надумали купити машину. У л я н а. А грошi? Л i д а. Будемо вiдкладати потроху. На ганку з'явля╨ться Павлик. П а в л и к. У сорочки верхнiй гудзик вiдрива╨ться. Ул я н а. Таню, приший. Т а н я. Були пани, були раби, а тепер усi товаришi! П а в л и к. Де голка? У л я я а. У рушнику. Павлик iде в хату. Т а н я (пiдходить до Лiди). Так модно одяга╨шся! I де тiльки все дiста╨ш? Л i д а. Петро дiста╨. Вiн краще на одязi розумi╨ться, нiж я. Т а н я. Менi б такого чоловiка, як наш Петро. Л i д а. Ти дiвчина вродлива, сама вибереш собi жениха. Т а н я. Тепер такi женихи, що самi на пляшку канючать, де вже ©м про жiнчин одяг дбати. Ф е д i р. Петро заробля╨, мабуть, по пiвтисячi? Виходить на ганок Павлик. П а в л и к. Мамо, де отой галстук бiластий? У л я н а. Там, де лишив, на бильцi лiжка. Павлик виходить. Ф е д i р. Запанiв Петро, мiг би й при©хати. Л i д а. Я ж кажу - його вiд роботи не вiдiрвеш. У вас, у Ангелiв, така вдача. Т а н я. Кореспондент з областi при©хав, до мене пiдходив, хотiв нарис про нашого батька робити. Але, мабуть, роздумав. Щось йому не сподобалося. I Федiр теж не сподобався. Бурмило, каже, не чоловiк. У л я н а. Чому це про тебе так? Ф е д i р. Я до пуття i не розчув, i не зрозумiв, що вiн запитував. От я йому й кажу - у перервi. Сам вiн бурмило! Працю╨ш, а воно лiзе! Т а н я. I сюди приходив. Може, сьогоднi ще прийде. У л я н а. Треба ж батьковi сказати. Т а н я. Мабуть, не прийде. У л я н а. Тебе не розбереш: то прийде, то не прийде. Врива╨ться пiсня "Мой дед-разбойник": Мой дедушка разбойник, разбойник, разбойник, Был в самом деле очень знаменит. Кто мимо дедушки пройдет. Все деньги сразу отдает. Иначе будет бит, Иначе будет бит. Где ж ты, времечко лихое, Когда можно было жить разбоем, да, да! У л я н а. Знову сатану включив. Т а н я (пiдходить до телефону, набира╨). Ванько, Ванько! Виключи, дурню, бегемотiю! Дай пообiдати. Чу╨ш?.. (Кладе трубку. До Лiди). Це наш сусiд Крячкiв Ванько забавля╨ться... Пiсня урива╨ться. Л i д а. Послухався? У л я н а. Вiн батька за петельки хапа╨... Такий волоцюга, що свiт не бачив. Танi, правда, побою╨ться. Ф е д i р. Таню, по©дь завтра на базар. Т а н я. Хому тато скаже, той i по©де. Л i д а. "Як тато скаже"! Петро i нашому синковi спiвав ту пiсню, що ви маленькими спiвали... Як це вона почина╨ться? (Пробу╨ наспiвати). I сказала стиха мати: - Не пустуйте, бо йде тато. Таня пiдспiву╨. I сказала стиха мати: - ╞жте, дiти, бо йде тато! - I сказала стиха мати: - Спати, дiтки, бо йде тато! Самi придумали чи десь почули? Ф е д i р. Це ще не вся пiсня... Вона довго спiва╨ться: I сказала стиха мати: - До роботи, бо йде тато. Т а н я. Цей куплет Федiр запам'ятав. Колись санчата сво© поламав i не хотiв лагодити. Так тато йому всипав. У л я н а. Усiм потроху дiставалося. Хiба що Павлика трошки милували. Т а н я. Любимчик. Виходить Павлик. П а в л и к (до ТанI). Зав'яжи галстук. Т а н я (зав'язу╨). Пора самому навчитися. П а в л и к. Ширший вузол. Т а н я. Що з тобою? Наче щось украв, аж руки трусяться, i очi, як у цигана на ярмарку. Злякався, що трiйку схопив? У л я н а. Мовчи, батько почу╨ - обiд пропаде. Павлику, стипендiю не заберуть? П а вл ик. Нi. У л я н а. I то добре. Таню, клич батька - пора обiдати. Т а н я (пiдходить до прибудови, стука╨ кулаком у дверi). Пане президент, обiд подано. Л i д а. Петро розказував: нiколи не бачив, щоб батько вiдпочивав... Усе щось робить. З прибудови виходить Платон. Видно, колись був у силi чоловiк. Обличчя суворе, втомлене. Пiдходить до умивальника, ми╨ руки. Павлик винiс рушник. Л i д а. Пробачте, звичайно, мою нетактовнiсть, але не втерплю, скажу. Оце дивлюся: Уляна Охтисiвна готу╨ обiд, Федiр майстру╨, Платон Микитович мовчки ми╨ руки, i Павлик з рушником. Так, зда╨ться, булб i минулого разу. Я нiби вдруге дивлюся той самий фiльм. Т а н я. А який наступний кадр? Л i д а. Мабуть Уляна Охтисiвна скаже: "Пора обiдати, ставте стiльцi". У л я н а. Справдi. Берiть, дiти, стiльцi. Федоре, принеси Лiдi. Л i д а. Не будемо порушувати традицiй. Кожен сам собi принесе стiлець. Павлик, Таня, Лiда приносять стiльцi. Федiр приносить матерi, собi ставить полагоджений. Павлик виносить велике саморобне крiсло, ставить на чолi стола. Л i д а (дiста╨ пляшку вина). Кримське. Ф е д i р. Не обiд - бенкет. Т а н я. А перед бенкетом - експропрiацiя, або, просто кажучи, грабунок серед бiлого дня. П л а т о н (сiда╨ в крiсло). Вино? Л i д а. Це я в Криму. Сьогоднi ж субота. Т а н я. День зарплати - майже свято. П л а т о н. Вино не для обiду. (Дiста╨ блокнот, надiва╨ окуляри). Л i д а. Навiть той самий блокнот. Т а н я. При татовому почерку його на все наше життя вистачить. Не лiтери, не цифри, а макове насiння. Ф е д i р (пiдходить до батька, дiста╨ з кишенi грошi, пода╨). Двiстi тридцять! Батько бере грошi, раху╨. У л я н а. Соромно сину не вiрити. П л а т о н. А може, касир не додав? Рахувати не соромно, а приносити двiстi тридцять карбованцiв, як хлопчаковi, - соромно! Ф е д i р. Новий верстат - ще не приноровився. П л а т о н. Двiстi тридцять карбованцiв за мiсяць, слюсар-iнструментальник... При такому здоров'©!.. Ф е д i р. Платять не за здоров'я, а за роботу. П л а т о н. Отож-то, що за роботу. Надурочнi бери! У л я н а. Дай же Федi на витрати. П л а т о н. Минулого мiсяця брав. Де вiн ©х потратив? Т а н я. Двiстi тридцять карбованцiв татовi мало. Менi б такi грошi! А втiм, однаково: на заводi одержуй, а вдома здавай, тiльки й того, що перенесла з одно© каси в iншу. П л а т о н. Як у тебе, Таню? Т а н я (пода╨ грошi). Сто п'ять. П л а то н. А премiальнi? Т а н я. Звiдки зна╨те? П л а т о н. Менше балакай. Т а н я. Двадцять п'ять собi залишила - на сукню. П л а т о н. У тебе ©х досить. Т а н я. Не моднi. Пл а тон. На моду грошей нема╨. У л я н а. Хай купить. Т а н я. Щедрi ви, тату. Отак, кажуть, колись куркулi родилися. П л а т о н. Мабуть, що так. Т а н я. I на курси п'ятнадцять карбованцiв. П л а т он. Якi ще курси? Т а н я. Я вже казала. Iноземних мов... Стюардеса ма╨ знати мiнiмум двi мови. П л а т он. Хочеш на курси - прироби. Тобi ж хотiлося в складальний - переходь. Там i зарплата бiльша. Т а н я. Обiцяють, а не переводять. П л а т о н. Для переходу в iнший цех треба, готуватися. Походити, подивитися, за когось попрацювати. З цеху в цех - не з одного трамвая в другий. Т а н я. Це менi ясно, а на курси давайте! П л а т о н. Сказав - прироби. Приробиш - краще вчитися будеш. (До Павлика). Як у тебе, студенте? Ще не одержав стипендi©? Там у вас порядку нема╨. (Склада╨ окуляри, хова╨ блокнот). Ти, синку, в цi канiкули на завод не пiдеш. За два мiсяцi - триста карбованцiв! Не пiдеш. У л я н а. Нарештi зжалився батько. А то чужi дiти вiдпочивають, а вiн свого - на завод. Л i д а. Мiй Петро теж здавав грошi у батькову касу? П л а т о н. Тут жив, тут одягався, харчувався - i грошi докупи. Всi на одних правах. Т а н я. Ви, тату, як пiшли на пенсiю, то ще поскупiшали. П л а то н. Поскупiша╨ш. Бач, поганенько ми цей мiсяць потрудилися. Не пiдеш, Павлику, на завод... Запишешся у тi бригади, що на Пiвнiч ©дуть. У л я н а. На Пiвнiч? П л а т о н. Пiвнiч теж земля, i наша земля. У л я н а. Ти б свою дитину i в пекло послав, аби бiльше грошей. Не да╨ш вiдпочити. П л а т о н. Пiсля яких трудiв? Десять мiсяцiв з портфельчиком бiгав... Натомився! Нещодавно по телевiзору бачив - вручали школярам ключi вiд Артеку. Серед тих дiтей були такi здорованi, що ©м би камiння бити, а ©х вАртек! Тепер ©м ключi вiд Артеку, а там вiд Сочi, а потiм без ключiв труситимуть батькiвськi кишенi... I кишенi, й душi. Подавай ©м життя розвеселе!.. (Пауза). Досить розмов. Обiдати! Наливай, Федоре, пива. Л i д а. Може, вина? П л а т о н. Хай сто©ть - не пропаде. А ти чого, Павлику, задумався? Пообiдай, а потiм думай, коли ╨ про що. Федiр налива╨ в бокали пиво. У л я н а. Як же не думати - на Пiвнiч дитину посила╨ш. Там, мабуть, i лiтом холодно. Захворi╨. П л а т о н. Може, в Артек його? У л я н а. Знали нашi дiти Артек? Оно! (Жест). В отiй майстернi з трьох рокiв. Т а н я. У нас гостя, а ми сiмейнi чвари завели... Перенесемо це питання, як кажуть у мiсцевкомi, на iнше засiдання. У л я н а. На Пiвнiч! А в що одягнути дитину?! П а в л й к. Нiкуди я не по©ду. П л а т о н. Це ж чому? П а в л й к. ╙ причина. П л а т о н. Говори. П а в л й к. Я вам потiм скажу. П л а т о н. Говори, тут усi сво© - шпигунiв нема╬. Пауза. П а вл й к. Я женюся! Пауза. У л я н а. Дурнi жарти. П л а т о н (зупинив довгий погляд на синовi). Прийде час - женишся. П а в л и к. Я без жартiв. П л а т о н. Я теж. - Будемо ми сьогоднi обiдати чи нi? (Бере в руки бокал). Якщо тобi, синку, й прителiпалася в голову ця думка - викинь ©© геть! Закiнчиш iнститут, попрацю╨ш, щоб у гаманцi завелося, а тодi й женися. Iнакше як жити? П а в л и к. Якось проживу. П л а т о н. Десять тисяч виграв на лотерею? Женитися захотiв, жовтодзьобий! У л я н а. Ти, батьку, не гримай на дитину. Сказав - не дозволю, i досить. Ф е д i р (пода╨ Павлику бокал). Випий, чим дражнитися. П а в л й к. Ми вже записалися. Присутнi враженi словами Павлика. Лише Платон, мов i не почув, навiть голови не повернув у бiк сина. Повiльно, занадто повiльно випив сво╨ пиво. Т а н я. Може, й весiлля згуляли? П а в л й к. Згуляли! У л я на. Люди добрi, що ж воно робиться в свiтi бiлому? Т а н я. Нiчого особливого - дитя женилося! У л я н а. Павлику!.. Ф е д i р. Вiн правду каже. У л я н а. Як же так, без батькового дозволу? Т а н я (наспiву╨). I сказала стиха мати: - Хоч женитись, спитай тата... П а в л и к. Знав... не дозволите. Ф е д i р. Сво©м сказати треба було. Л i д а. Звичайно, безглуздо одружуватися, не маючи нiчого за душею. Але ж кажуть: з милим рай I в куренi. П л а т о н (не витримав). Ледар i дурень надумали таке безглуздя. "В куренi". В куренi живуть злиднi, а злиднi перегризають горло коханню, хоч би яке воно було! ╙ в тебе дах над головою?! Зможеш' прогодувати, одягнути дружину свою? Женися! А нi-зайцем бiгай по свiту, хоч цiлий вiк бiгай! Думав, як жити? П а в л и к. Думав. П л а т о н. З чужо© миски годувати дружину? У л я н а. Прогоду╨мо - не збiднi╨мо... Т а н я. Напалися на хлопця. Може, невiсточка така красуня, що всi навколiшки перед нею станемо. Де вона тепер, Павлику? П а в л и к (подивився на годинника, непевний жест). Тут чека╨. Т а н я. Хай зайде. Всi ждуть, що скаже батько, але той мовчки обiда╨. Л i д а. Незручно. Дружина тебе чека╨, Павлику... Розписалися - то вже дружина. П а в л и к (ще вага╨ться). Тату... У л я н а. Клич. Павлик глянув на батька - швидко вийшов. Т а н я. Тату, ти при нiй не гримай на Павлика, вiн же тепер мужчина. Ф е д i р. Ну й Павлик... Т а н я. Заздриш? Павлик уже жонатий, а ти... Ул я н а. Вгамуйся, Таню! Т а н я. Молодець Павлик! Одружився тихо, мирно, мовчки. Ф е д i р. Так не можна. Т а н я. Коли будеш з татом радитися про сво╨ одруження, поклич мене, хочу послухати. Врива╨ться дика пiсня "Мой дед-разбойник". Таня пiдбiга╨ до телефону, набрала номер. Т а н я. Ванько, перестань! Ми ще обiда╨мо!.. Що?.. Не тво╨ дiло. Виключай! (Вiша╨ трубку). Музика затиха╨. Л i д а. Заскочила блискавка i в нашу фортецю. Т а н я. Ще буде грiм. Заходить Павлик i майже тягне за собою Олю. Зупинились. Оля, тендiтне дiвча, виходить наперед, але ще трима╨ за руку Павлика. Оля. Добрий день! У л я н а. Здрастуй. (Пауза). Як же тебе звуть, дiвчино? О л я. Оля. У л я н а. Просимо до столу. Л i д а. Сiдай, Олю, бiля мене. - Я теж ©хня невiстка. Двi невiстки на одному стiльцi. Тiсно, але зручно, у випадку чого, вдвох вiдбиватися будемо. Оля несмiливо сiла. Пообiда╨мо, розмова краще пiде. О л я. Я... ми недавно з Павликом пирiжки ©ли. У л я н а. Скiльки ж тобi рокiв, серденько? О л я. Вiсiмнадцять. У л я н а. Раненько замiж побiгла. О л я. Павлик сказав, то й побiгла... У л я н а. Весiлля нiби було? Де ж ви гуляли? , О л я. У нашому гуртожитку, в тринадцятiй кiмнатi. Т а н я. Тринадцята кiмната! Гарний початок сiмейного життя! У л я н а. Учишся? О л я. У медшколi, на другому курсi. Т а н я. Чудово! Л i д а. Ось i мо╨ вино знадобилося. Вип'╨мо за здоров'я молодих. Таню, давай чарки, а ти, Федоре, вiдкоркуй пляшку. Федiр бере пляшку, давиться на батька, нiби пита╨ дозволу. Таня вносить чарки, ставить на стiл, Федiр налива╨. Т а н я. Оце суботонька! Л i д а. Олю, ти повинна звикнути до цi╨© прекрасно© сiм'©, люди дуже гарнi, але мовчкуватi, за винятком мого Петра. О л я. Павлик теж говорить... Л i д а (пiднiма╨ чарку). За здоров'я молодих! Щоб були вони дружнi та щасливi. Всi випивають, тiльки дво╨, Оля та Платон, тримають чарки, дивляться одне на одного. Врештi Оля торкнулася губами й поставила чарку, а Платон Микитович випив до дна. У л я н а. Павлику, чого ти нiби не вдома?.. I Олi стiлець би винiс, Павлик виносить табуретку, але Федiр забира╨ ©© собi, а стiлець ставить Олi. Якось перед людьми нiяково - скажуть, потай женили сина. Т а н я. Заново переженимо. Хто там бачив весiлля в тринадцятiй кiмнатi? А тут: таксi з прапорцями, "гiрко" кричатимуть, "Запорожець" по районних базарах побiга╨, понавозить дешево© свинини, тато розкошелиться, видасть зi сво╨© скарбницi карбованцiв... Скiльки, тату? У л я н а. Ти б менш торохтiла. Ф е д i р. Ольго, а батьки тво© де? О л я. Мама в Iванкiвському районi медсестрою працю╨. Ф е д i р. А батько? О л я. Не знаю. Утiк, ще як я маленькою була. У л я н а. Мама зна╨, що ти замiж вийшла? О л я. Ми з Павликом ще ©й не казали. Платон Микитович пiдвiвся, пiшов до хати. Т а н я. Ти, Олю, вже зорi╨нтувалася, хто ╨ хто? Я - Таня, сестра твого Павлика. А це - Лiда, дружина нашого старшого брата Петра. А ото, до хати пiшов, Павликiв тато. Наш батько! Л i д а. Зда╨ться, гроза пройшла мимо. Платон Микитович угамувався. У л я н а. Якби-то. Л i д а. I все ж весiлля будете робити чи ото, як було в тринадцятiй, так i залишиться? Ф е д i р. Хiба ж то весiлля? Треба, як у людей. У л я н а. I так усi про нас говорять: "Скупi, корисливi" та всяке... Та н я. Мабуть, оригiнальне весiлля було в тринадцятiй. Ти, Олю, й фату одягала? У л я н а. Вони такi дорогi тепер. О л я. Ми з Павликом не купували фати. Я позичила в одно© дiвчини. Вона вже тричi замiж виходила,, а фата нова-новiсiнька. Т а н я. Мамо, допитайся, може, й Федiр уже оженився, то щоб весiлля разом. Меншi витрати будуть. У л я н а. I чого ти до Федора причепилася? Т а н я. Вiн зна╨. Ф е д i р. Багато говориш, Таню. Якби стiльки ще й робила. Т а н я. Все вимiрю╨ш одним аршином. Жити, Олю, в нас тобi буде добре, але й робити змусять, як каторжну. У л я н а. Що ж, буде як буде!.. Ти, Олю, збирай сво© речi та переходь до нас. Федiр завтра вiльний, допоможе перевезтися. О л я. Я сама. У мене чемоданчик легенький... Я його взяла з собою, вiн там, бiля ворiт. Т а н я. Ще хто вкраде посаг... Неси до хати. О л я. Я все забрала, Павлик так сказав. (Вибiгла). Л i д а. Пощастило - на весiлля .потрапила. У л я н а. На ту недiлю, гадаю, упора╨мося. Напишемо, щоб i Петро при©хав. Л i д а. На весiлля при©де. У л я н а. Ох, Павлику, Павлику, не сказав батьковi. Що вiн тепер дума╨ про тебе? Л i д а. У батькiв серце добре. Входить Оля з невеличким чемоданчиком, з вузликом книжок i зошитiв. О л я. Це мо© речi. А це - книжки й конспекти. Павлик сказав усе захопити. Т а н я (усмiхнулася). Ось ми вже й пере©хали. Л i д а. А жити де будете? О л я (глянула на Павлика). Павлик... ; У л я н а. У нас, а де ж iще... Т а н я. Я до мами в кiмнату, а вони в мо©й. Входить Платон з двома чемоданами в руках, поставив бiля столу. П л а т о н. Ось тво© речi, Павле. (Вийма╨ грошi). Ось дев'яносто сiм карбованцiв, це з тво©х лишилося. Бери - i в добру путь! Живiть! У л я н а. Куди ти його випиха╨ш?! Отямся, Платоне! П л а то н. Сам себе випхав. Оженився, своя сiм'я, сво╨ життя. Не радився з нами - виходить, у нього сво© плани. Обрав дорогу-хай iде! У л я н а. Горенько! Куди ж ©м iти? Пауза. Тиша. О л я. Павлику, то кидай мене, раз тебе з дому проганяють. Ф е д i р. Тату, хай поживуть... Т а н я. У нас же мiсця - хоч танцюй. П л а т о н. Вибрав свою дорогу, хай iде, i квит! (До Павлика). Отак, синку! Живи сво©м розумом. (Сiв до столу, обiда╨). Нiма сцена. Всi враженi вчинком Платона. Оля пiдходить до Павлика. О л я (тихо). Може, ти лишайся, а я пiду. П а в л и к (бере чемодан). Ходiмо? Оля i Павлик виходять. У л я н а. Синку, почекай! Платоне, зупини! Павлику! (Вибiга╨), Ф е д i р. Це вже занадто, тату. (Виходить). Т а н я. Феодалiзм! (Вибiга╨). Л iд а. Сумнiваюся в мудростi вашого вчинку, Платоне Микитовичу. П л а т о н (випив чарку). Не втручайся, Лiдо. Павлик мiй син. (Iде до хати). Л i д а. Невже ви любовi й жалю до сина не ма╨те? Куди вони всi?.. (Виходить з двору). З хати виходить Платон з курткою в руках. П л а т о н. Як же я забув куртку покласти?.. Повернеться, вiзьме... Не повернеться... (Пауза). "Жалю не маю", "Не люблю сво╨© дитини"... Може, й вона мене не злюбить. (Виходить майже на авансцену). Що скажуть люди? Бува, батьки купують любов сво©х дiтей. Поки малi - за iграшку, за морозиво, потiм п'ять, десять копiйок, двадцять, карбованець, троячка. Потiм дитя вже саме лiзе до них у кишеню! А потiм жiнку приведе - годуйте! "Коли хочеш, батьку, щоб тебе любили, не пручайся..." На це я не пiду! "Прогнав сина"! Нехай його життя поколесить, поморозить, попече! Життя - не батько, не мати - подарункiв не робитиме. "Жалю не маю"! А без мене хто його жалiтиме? Люди? У них сво©х клопотiв повно. Заходить Л iд а. Л i д а. Пiшли до автобусно© зупйнки... Куди дiнеться ТIавлик зi сво╨ю дружиною? П л а т о н. Його дiло! Заходить Крячко. Вiн тут частий гiсть. Сiда╨ на ослiнчику, старанно зачiсу╨ться, лише-пiсля цього зверта╨ться до Лiди. К р я ч к о. У гостi, Лiдо? Л i д а. У гостi. К р я ч к о. Тодi здрастуй. Л i д а. Доброго здоров'я. К р я ч к о. Петро живий-здоровий? У начальствi? Я оно з Платоном у найвищому начальствi - пенсiонери! Живемо найкраще - на всi грошi! Балака╨мо i розважа╨мось на весь розум, який ще лишився! Нiхто вже нiчого не додасть i не вiдбере! Дивлюся: пiшов Павлик з чемоданом, догадуюсь - погнав Платон кудись хлопця грошi заробляти. А навiщо тобi, Платоне, грошi? У тебе й так добра всякого на десятьох. Ось я тебе знаю без малого тридцять рокiв, i все тобi мало. Робиш, заробля╨ш, приробля╨ш, надурочнi, премiальнi... На пенсi©, а влаштувався ще в хлiбний магазин приймальником. Уночi товар прийма╨, або сам, або Федора посила╨, аби шiстдесят карбованцiв придбати. Такi, як ти, Платоне, оббирають державу, як липку. Л i д а (налива╨). Випийте, дядьку, пива. К р я ч к о. Випий пива, а в Платона кров закипить- добро його пропало... За копiйкою вiн не те що нахилиться, а ляже!.. Була революцiя, полiтгуртки, наглядна агiтацiя, п'ятирiчки, соцзмагання... А Платон вистояв зi сво╨ю iде╨ю - гони копiйку. Л i д а. Живеш, то треба й заробляти. К р я ч к о. У мене оно будиночок гiрший, нiж у Платона, не маю нi "Запорожця", нi кольорового телевiзора, нi ощадно© книжки... Я не капiталiстично© фiлософi© - мною не керу╨ копiйка... Платон засмiявся. Що з тобою? Ти ж раз на рiк смi╨шся... П л а т о н. Злиднями люди хизуються... К р я ч к о. Не злиднями, а соцiалiстичною свiдомiстю. Я не голодний i не голий, що менi треба? (Налива╨ пива. Випива╬. Знову сiв на ослiнчик). П л а т о н. У тебе. Крячко, свiтогляд, як у то© кози: влiтку пасеться, а взимку ©сть, що дадуть. Лiд а. Живiть ви по-сво╨му, а Платон Микитович буде по-сво╨му. К р я ч к о. Нi, я все життя активiст! Поки на заводi працював - на зборах його чистив. А тепер доводиться iндивiдуально. Усе б йому простив, а за те, що жмикрут, - простити не можу. На фронтi в одному взводi служили. Платон улiтку в ранцi шапку носив. I тут, бачив, людям каструлi, вiдра клепа╨, майстру╨. Усе дба╨, усе мало. Сто рокiв проживеш? Нi! Правда, ти мiцний, як дуб, може, й проживеш до ста. П л а т о н. Чого прийшов? К р я ч ко. П'ятiрку до пенсi©. Платон да╨ грошi. Воно й не личить брати в пiдсудного... Але до суду вiддам. Куди синок майнув? Менший. Може б, i мого прихопив, нiяк до роботи не прилаштую. П л а т о н. Бо злодiй. К р я ч к о. Що? П л а т о н. Злодiй твiй син! К р я чк о. Як ти смi╨ш! Вiн сво╨ вiддасть, не те щоб украсти. П л а т о н. Не працю╨, а ©сть-значить, злодiй. Не заробив, а тринька╨ - злодiй. К р я ч к о. Мо╨ ©сть - не тво╨. П л а т о н. Гiрший за того злодiя, що нишком краде, по ночах, бо твiй - серед бiлого дня... К р я ч к о. Куркуляка! Йому i мого добра жаль. П л а т о н. Усе державне, усе наше, i все мо╨! К р я ч к о. З такою формулiровочкою ти завтра не те що пустирчик цибулькою висадиш, а всю дорогу. Ну, за цю справу я тобi ще на судi покажу. Л i д а. Про який ви суд, дядьку Крячко? К р я ч к о. Розумi╨ш? Ото ж (жест) обiч дороги такий пустирчик був. Ми збиралися там стенд поставити. Намалювати, написати, яким стане селище за п'ятирiчку. А Платон i прихватив той пустирчик-цибулькою, кропом засадив. Управи'на нього нема╨. Будемо товариським судом судити. Я виступатиму громадським обвинувачем. Я вже там виллю душу... Скоро ©деш, Лiдо? Л i д а. Днями. К р я ч к о. Я пiшов. Щось серце коле. Л i д а. Я теж пройду в магазин. Лiда й Крячко виходятiь. Платон лиша╨ться сам. П л а т о н. Пташка - i та гнiздо в'╨, щоб i вiтер не звалив, щоб i дощ не залив, щоб i тепло пташенятам було. Крячко i пташцi сказав би: багатi╨ш! Народилася людина - то й живи! I добре гнiздо сво╨ клади, щоб i дощ, i вiтер, I холод не страшнi були тобi. Заходить Клоков, зупиня╨ться на вiдстанi, придивля╨ться до Платона. Клаца╨ фотоапаратом. Платон мовчки спостерiга╨ за ним. К л о к о в. Доброго здоров'я. Якщо не помиляюся, Платон Микитович Ангел? А я Клоков, з газети. Ось... Простяга╨ посвiдчення. Платон навiть не подивився. Хотiв ближче з вами познайомитися. Дещо менi вже вiдомо. Стаж роботи, висока квалiфiкацiя. Син i дочка на заводi. Словом, потомствена робiтнича сiм'я. П л а т о н. Так. К л о к о в. Попередньо хочу з'ясувати кiлька питань. Але домовимося, вiдповiдати так, нiби ви розмовля╨те з добрим приятелем. П л а т о н. Давай, як з приятелем. К л о к о в(вiдходить далеченько, фотографу╨, потiм вийма╨ блокнот, приготувався записувати). Коли почалася ваша трудова дiяльнiсть? П л а т о н. З двох рокiв. К л о к о в. Тобто? П л а т о н. Штайцi сам одягнув, потiм iграшки собi майстрував, потiм по господарству, потiм школа, потiм завод... К л о к о в. На вiйнi були? П л а т о н. Був. К л о к о в. Геро©чнi вчинки, приклади? П л а т о н. Вся вiйна-приклад. К л о к о в. Ваша мета в життi? П л а т о н. Добре жити. К л о к о в. Що, на ваш погляд, для цього треба? П л а т о н. Мати здоров'я i грошi. К л о к о в. Уточнiть про грошi. П л а т о н. Або заробити, або вкрасти. Третього путi нема╨. К л о к о в. Громадська робота, коли працювали на заводi? П л а т о н. Бiля верстата. Пауза. К л о к о в. У багатотиражцi я читав, що ви любите грошi. П л а т о н. Не люблю, а поважаю. К л о к о в. Там вас намалювали ангелом, а замiсть крил - п'ятiрки. Пiдпис - "Стяжатель". П л а т о н. Правильно, все тягну до себе, а що ж, до сусiда тягти? К л о к о в. Вища мета вашого життя? П л а то н. Ото ж i ╨ вища - жити як слiд. К л о к о в. Через багатство держави до свого власного. П л а т о н. А ми разом з державою i плану╨мо, i багатi╨мо... Правда, я трошки попереду. Бо в не© ╨ ще чимало дармо©дiв: або не працюють зовсiм, або багато балакають i мало роблять... А в мо©й державi цього нема╨... Як заробив, так i ©ж! Як заробив, так i одягайся. Будемо кiнчати, приятелю. К л о к о в. Що ви стружете? П л а т о н. Ложку. К л о к о в. Давайте зробимо кiлька фото. Гадаю, ви часто згаду╨те роботу, свiй верстат. Станьте так, наче задумалися. П л а т о н. Думки не сфотографу╨ш. К л о к о в. Тодi вiзьмiть пенсiйну книжку й дивiться так, нiби це вам подарували велику радiсть i спокiй на старостi... П л а т о н. Не подарували - заробив! I не в нiй радiсть i спокiй. К л о к о в. А сфотографувати, що стружете ложку, - поганий кадр! П л а т о н. Яка в тебе зарплатня? К л о к о в. А що? П л а т о н. Я тобi все кажу, а ти та©шся. К л о к о в. Сто п'ятдесят. П л а т о н. Непогано. За такi грошi треба метикувати. (Пiшов до хати). К л о к о в. Бурбон. Клоков вийшов з двору. В цей час пiдгйшла Таня. Т а н я. Здрастуйте! К л о к о в. Привiт! Т а н я. Побачилися з татом? Не пiдходить, негативний тип. Так? К л о к о в. Майже. Т а н я (усмiхнулася). А я не годжуся в геро©нi вашого нарису? К л о к о в (теж усмiхнувся). Гада╨те, цiкаво буде читачевi? Т а н я. Я наче навмисне готувала себе для преси. Послухайте. Школу закiнчила з медаллю i пiшла працювати на завод. Цiкаво? К л о к о в. Бал не добрала? Т а н я. Навiть документи не подавала. К л о к о в. Цiкаво. Т а н я. Зайдете в цех - на Дошцi пошани. (Жест, мовляв, мiй портрет). К л о к о в. Цiкаво. Т а н я. Люблю лiтературу. Толстой, Досто╨вський, Джек Лондон, Фiцджеральд, Сент-Екзюперi, Распутiн, Гончар, Загребельний... К л о к о в. Цiкаво. Т а н я. Мрiю стати стюардесою, поглянути на планету з височини польоту лайнера. Звiдти люди менi будуть бачитись, як крапочки, i навiть ви, кореспондент зi сво©м фотоапаратом, здастеся менi меншi за сонечко, за мурашку, навiть за блоху! К л о к о в (стриму╨ образу). Балакуча. До зустрiчi. Т а н я. Сподiваюся, ©© не буде. (Пройшла кiлька крокiв услiд кореспонденту, iмiтуючи його оригiнальну ходу). Перемiна свiтла. Раннiй ранок. Платон, як завжди, щось майстру╨. Заходить Крячко. К р я ч к о. Не спиться? Я теж не сплю. Уяви собi, на всiй землi люди сплять, а пенсiонери, як сови, очi повитрiщали - не сплять! А коли й перевертаються на другий бiк, то тихо, щоб iншим не заважать. (Пауза). Вчора я ото позавидував, що Павлик на роботу пiшов, а мiй лайдаку╨. А воно, виявля╨ться, усе не так. Павлик женився, а ти його прогнав... Привiв жiнку, а ти ©х з хати. Я свого п'яницю терплю, а ти тверезих з хати... Сина з двору! Дикий ти чоловiк! Добувати копiйку, може, i навчив сво©х дiтей, а щоб зовсiм ©х пiд сво╨ керiвництво повернути - теж пас! У нас, батькiв, до них стiльки ж прав, як у англiйського короля: що напишуть, те й читай! Он мiй два роки не працю╨, а я що? Побити вже не здужаю. Мати нагоду╨. Сорочка, джинси, пляшка "чорнила" - i над панами вiн пан. А може, воно так i треба? П л а т о н. Поступися перед дiтьми раз, вдруге, вони тебе i запитувать не будуть. К р я ч к о. Пiду. (Виходить). На ганку з'явля╨ться Лiда. Л i д а. Не набрид вам цей в'©дливий сусiд? П л а т о н. Звик до нього, як до задавнено© хвороби. Розбудив тебе? Л i д а. Я мiцно сплю, коли знаю, що не треба поспiшати. П л а т о н. Виходить, завжди довгенько спиш --- куди людинi поспiшати, раз не працю╨. Л i д а. У мене складна робота. П л а т о н. То ти працю╨ш, а я й не знав. Л i д а. Працюю. П л а т о н. Що за професiя? Л i д а. Бути дружиною - це професiя. Складна професiя! П л а то н. Вперше чую про таке. Л i д а. Умiти любити свого чоловiка - не так просто i не так легко. П л а т о н. Приклад, як казав один кореспондент. Л i д а. Вiзьмемо нас з Петром. Хоч би що там на роботi сталося, вiн певний: удома на нього чека╨ спокiй, i затишок, i тепло. Я вивчила його звички, його смаки. Знаю, який костюм йому подоба╨ться, яку сорочку приготувати, якi вузли вiн любить на галстуцi. Знаю, якi любить книжки, вгадую, що б вiн хотiв на вечерю, на обiд, на снiданок! Яке освiтлення любить, якi кольори не терпить. Вiн вибира╨ менi сукню, черевики - я дозволяю. Це йому приносить радiсть, а я вдвiчi рада. Вiн часто подовгу затриму╨ться на роботi. Але хоч як пiзно прийде, зна╨, його чека╨ гарячий чай. Не сам ри╨ться в буфетi, шука╨ цукор, хлiб, масло, варення. Я йому все приготую, подам. Коли прийде роздратований, засмучений чи обурений, - усе ж бува╨ на роботi, - треба вмiти повернути йому спокiй. Холод з душi прогнати. Дума╨те, мiщанська фiлософiя? П л а т о н. Збирався подумати. Л i д а. Коли чоловiк зна╨, що в нього в тилу, тобто вдома, все гаразд, вiн i на роботi краще працю╨. (Усмiхнулася), Треба б завести порядок: коли беруть чоловiка на роботу, вимагати характеристику не тiльки на нього, а й на його дружину. Бо якщо дружина лиха, то який же з нього працiвник? Увесь, час голова буде зайнята, що його чека╨ вдома. П л а т о н. Твоя лекцiя менi, Лiдо, сподобалася. Аплодувати не буду, а питання ╨. Виходить, жiнцi й працювати не треба? Хай у тилу пора╨ться? Л i д а. Ото в тилу i ╨ ©© робота. П л а т о н. А щоб пiдмогти чоловiку грiшми? Л i д а. Iнколи заробити вiсiмдесят карбованцiв утричi легше, нiж поратися в отому тилу. Але, на жаль, не всi жiнки мають таку можливiсть, доводиться ©м теж iти на трудовий фронт. (Пауза), Крячко про Павлика взнав? Пл а т о н. Правди не схова╨ш. Л i д а. Павлик, може, завтра й повернеться. П л а т о н. Не повернеться. Л i д а. Звiдки зна╨те? П л а т о н. Син. Пауза. Л i д а. Пiду скупаюся в озерi. П л а т о н. Обережно, воно глибоке. Лiда виходить. Платон кинув майструвати, видно, втомлений; знесилений сiв на стiлець. П л а т о н. Думав, мо© дiти слухнянi... А Павлик... (Бере куртку, знову вiша╨ на стiлець). Чи щось недобачив... або не розумiю ©х, молодих... Заходить Крячко. К р я ч к о. Повернувся я, побачив, Лiда пiшла, i повернувся. Павлик - ще не все тво╨ горе... Хотiв був не казати, але псовi, i тому хвiст не кожен день потрошку обрубують, а зразу весь. Отак i це: хай би все зразу, все знай! Про твого Федора мова... Я спочатку не повiрив. Роботяга з роботяг, не п'яниця, розумний. I в цьому ж загадка. Та ще в такiй сiм'©, як твоя. А бач, i Федiр з морального боку непевний. Ну, я коротко, Платоне: лiкаршу нашу дiльничну зна╨ш? ╞© чоловiк маляр, квартири розмальову╨, бiлить, зна╨ш чи нi? П л а т о н. Знаю. ' К р я ч к о. Так ото твiй Федя за лiкаршею волочиться, а маляр що? Малю╨ й не зна╨, що його дружина райськими яблучками другого пригоща╨. Федя потай то на машинi ©© пiдвезе, то проведе увечерi, а люди все знають: бачать i помiчають, i я теж. Одне слово, крiм тебе i маляра, усiм вiдомий цей ганебний зв'язок. I чому воно в такiй сiм'© з морально© лiнi© збочення? Отож тримайся, Платоне, я завжди з тобою! (Виходить), Платон сидить якийсь час мовчки, потiм бере ложку, струже. Заходить Федiр. Федiр (знiма╨ пiджак). Смiшна робота розвантажувати хлiб: i легка, а не приловчишся. П л а т о н. На завод устига╨ш? Ф е д i р. Звичайно. Правда, менi тепер ранiше треба. Хлопчину одного взяв дiла навчити. П л а т о н. Записали наставником? Ф е д i р. Сам, по добрiй волi взявся. Заводу хорошi слюсарi-iнструментальники он як потрiбнi! П л а т о н. Тямущий? Ф е д i р. Придивляюсь - нiби береться. П л а т о н. Чомусь думають - до музики треба талант, до пiснi слух, а майстровим абихто... Дивись, людину вчити - не рiзьбу класти. Ф е д i р. Розумiю. (Хоче йти в хату). П л а т о н. Зачекай, Федоре. (Помовчав, окинув сина важким поглядом). Правду кажуть, що в тебе з лiкаркою... (пiдшуку╨ слово) шури-мури? Як глянув на нього Федiр, Платон зрозумiв - образливе те слово для сина. Називай, як хочеш, по-сво╨му. Федiр мовчить. Що ж ти себе i батька соромиш? Iз замiжньою! На посмiх i пересуди нашу сiм'ю виставля╨ш... Чого зацiпило? Ф е д i р. Я люблю Клаву! П л а т о н. Дiвчат мало? Ф е д i р. Я Клаву люблю! Пауза. Платон (насилу стриму╨ себе). Любиш?.. Любов не возять по закапелках, не приховують! Любов не крадуть, Федоре! Ф е д i р. Ми з Клавою ще не зна╨мо... П л а т о н. Серед дороги зупинилися? Нi сюди нi туди. Життя на©де i розчавить вашу любов, коли вона така!.. Ф е д i р. Ми з Клавою порадимося. П л а т о н. У всьому, у малому й великому, ╨диний порадник - правда! Чу╨ш, правда! Ф е д i р. Правду сказати треба. А як? Перемiна свiтла. Надвечiр'я. Платон майстру╨. Заходить Маляр. М а л я р. Добрий вечiр, Платоне Микитовичу. В трудi i турботах? Звичайно, треба якось убивати час. Вийти на пенсiю - все одно, що прийти в чистилище - за ним або рай, або пекло. Третього не дано. Трудiться, хай вам буде здоров'я. А де ж не видно ваших? П л а т о н. Матiр i Таню невiстка повела японцiв слухати. Кажуть, добре спiвають. Федiр скоро буде. М а л я р. Хай спiвають, а в нас дiло. Коли ви подзвонили - не повiрив... П л а т о н. Чому? М а л я р. Грошi ви любите класти в кишенi, а виймати... (Жест). А тут доведеться розкошелитися. Вам побiлка-фарбовка?.. П л а т о н. Так. М а л я р. Кажу для роздумiв: з конторою офiцiйно домовлятись будете - бiлитимуть мiсяць - два. Коли ж домовимось по-людському-три-чотири днi, знак якост - i будь здоров! Така iсторiя з епiлогом! П л а т о н. А встигнете i на роботi, i тут? М а л я р. Асигнацi© вашi - дiло наше. Кожна людина хоче жити, щоб був хлiб з маслом. П л а т о н. Крадеш, хапа╨ш? М а л я р. Кручуся! Де i як людина мота╨ться, шукаючи масло, - темнi, заплутанi стежки, Платоне Микитовичу. У мене сiм'я: жiнка - лiкар, дочка у школу ходить, - грошi менi потрiбнi. П л а т о н. Жiнка теж заробля╨? М а л я р. Не заробля╨, а одержу╨ зарплату! Заробити - це те, що зверх зарплати. А вона ходить, обслухову╨, шука╨ всяку слабину в людинi, а зиску з цього - нуль. У мене - закон: зарплатня до копiйки сiм'©, а навар - це вже мо╨. П л а т о н. На що тратиш? М а л я р. Ви вже в такому вiцi, що вам треба довгенько пояснювати. Ближче до дiла. Могорич! Потiм розмова, таке правило трудящого. П л а т о н. Гаразд. (Виносить якусь закуску, пляшку). Чого ти пiшов iз заводу? М а л я р. Ямку знайшов. (Налив чарку). Коли б ви були рибалкою, то знали б: риба, як правило, любить ямку. Чому? Там корм збира╨ться. Це я одкровенно з вами, бо ви менi майже хрещений батько. Пам'ята╨те, колись у дитинствi мене хлопчаки дубасили, а ви обороняли? Ще по маленькiй? Платон налива╨ чарку. М а л я р. А собi? П л а т о н. Не можу. М а л я р. Примушувати людину не можна. Горiлка - це лiки вiд хандри, вiд горя, вiд щастя, вiд бездiлля, вiд перевтоми, вiд кохання, вiд ревнощiв - ╨динi унiверсальнi лiки. (П'╨). До них треба звикнути. (Налива╨ ще чарку, випив). Кажете, хапаю? Хапають усi. Хто може, хто вмi╨, кому ╨ де - той хапа╨. З ними борються, а вони хапають... Один хапне - йому догана. Другий хапне - його з роботи, третiй хапне - в кутузку... А скiльки невловимих? Платоне Микитовичу! Я належу до тих., хто наче краде i не краде. На межi... Для мене статтi не знайдеш. П л а то н (когось побачив). Довечеря╨ш потiм, пiди обмiряй кiмнати, доглянь, щоб знати, яка робота. М а л я р. Обмiряти... Я оком кину - i дiло в горщику. (Iде до хати). Заходить Клава, гарна жiнка юкiв тридцяти. К л а в а. Трохи затрималася. П л а то н. Пробачте, що у вихiдний вас покликав. К л а в а. Хвороби не мають вихiдного, та й лiкар теж. Серце, очевидно? П л а то н. Все, що не ╨, - на серце, Клаво. К л а в а. Ходiмте до кiмнати, я вас послухаю. П л а то н. I тут можна. К л а в а (розкрива╨ чемоданчик). Помiря╨мо тиск? П л а то н. Не трудися, Клаво. К л а в а. Треба обов'язково. П л а то н. Обiйдемося. К л а в а. Ви взагалi iгнору╨те медицину... П л а то н. Людина i сама, без лiкаря, чу╨, що воно i до чого. К л а в а. Але ж мене викликали не на чай? П л а то н. Можна й ча╨м пригостити. Входить Маляр. М а л я р (побачив дружину). Клаво, Клавочко, Клавусю, за мною прийшла? К л а в а. До хворого. М а л я р. Платон Микитович хворий? Вiн iще i в двадцять першому столiттi буде ощадну книжку поповнювати. П л а т о н. Доживу - буду. М а л я р. Це добре, що нагодилася: знатимеш, чому я приходжу додому не у формi. Хiба я сьогоднi хотiв випити? Нi! Але Платон Микитович, i той, бачиш!