(Жест). Сiдай, Клавочко, з нами... К л а в а (до Платона). Виходить, я вам непотрiбна? П л а т о н. Потрiбна. Сiдайте, я вас ча╨м пригощу, суницями. К л а в а. Покликали лiкаря, щоб пригощати суницями. П л а т о н. Чому б i нi? (Iде до хати). М а л я р. Бачиш, не мiг вiдмовити, запросив на роботу - i чарку на стiл. К л а в а. Пий i другу, i третю, i четверту... М а л я р. Ти ла╨ш мене, а я тебе люблю. Зна╨ш, за що? Красива ти! Я ж справжнiй художник, хоч i пiшов у маляри, але талант художника в менi живе... I досi мене хвилю╨ твiй стан, тво© губки, такi рухливi, пожадливi, як п'явки. К л а в а. Не патякай. М а л я р. А молодцi ми, Клавочко, гирка╨мося, гирка╨мося, а живемо! (Налив чарку). Входить Платон, вносить самовар. П л а т о н. Чаю вип'╨мо. Спасибi, що завiтала, Клаво, зараз я чашечки... К л а в а. Дозвольте, я допоможу. П л а т о н. Чашки на кухнi. Клава виходить. М а л я р. Правда, у мене красива жiнка? П л а т о н. Дружно живете? М а л я р. Не без сварок, але нiчопо... Вона менi зобов'язана, взяв ©© горобеням задрипаним, вивчив, iнститут закiнчила, лiкар... Не так просто було... Входить Клава, ставить на стiл посуд. Заходить Федiр. Побачив гостей, на якусь мить - здивованiсть i розгубленiсть. Ф е д i р. Добрий вечiр... М а л яр. Ось буде з ким чарку випити. Я не люблю з пляшкою один на один. П л а т о н. Iди до нас, Федоре! Федiр сiда╨ за стiл. М а л я р (налива╨ i пiдсову╨ Федору). Давай. Ф е д i р. Я не п'ю. М а л я р. Поки не жонатий, пий... Оженишся - вже буде пiд боком мiлiцiонер у спiдницi. До речi, знайомся, це Клава. Може, зна╨ш? Вона лiкар. Моя жiнка. (Цiлу╨ Клаву). I люблю я ©©, i вона мене, i вип'╨мо за не©. (Бере чарку). К л а в а. Тобi досить. М а л я р. А мiж iншим. Клавочко, бiльше пити не буду... Сьогоднi ми вiзьмемо доченятко, пiдемо в парк... Я вас покатаю на колесi, люблю догоджати сiм'©. А сьогоднi просто щастя: прийшов, заключив контракт, могорич, i тут дружина. От iсторiя з епiлогом. Давайте вип'╨мо всi. (Бере пляшку, налива╬). П л а т о н (забира╨ пляшку). Встигнемо. М а л я р. Уже жаль стало. От чоловiк! П л а т о н. Встигнете випити, а зараз поговорiть... Вам е про що поговорити. Довга пауза. Федiр i Клава зрозумiли, на що натякнув Платон. А Маляр не розумi╨. М а л я р. Хитрун Платон Микитович, влаштував театр на дому. Хоче цiкавих iсторiй послухати. Ось я розповiм одну: у СМУ-3 хлоп'яга дiзна╨ться, що товаришок до його жiнки, скажем, не байдужий, вона теж вза╨мно... Що робить хлоп'яга? Купу╨ дружинi квиток на БАМ i каже: "╞дь, там прохолонеш, подума╨ш, повернешся через рiк, станеш передi мною навколiшки, а я подивлюся, простити тебе чи нi". А що було далi - не вгада╨те! Вона взяла квиток i по©хала, а далi... Ще дивнiше! Його дружок теж махнув на БАМ. I зовсiм уже незрозумiле. Чоловiк кинув усе i дременув за ними... Що там мiж ними трьома вiдбува╨ться в тайзi, мабуть, тiльки ведмедi знають. От вам iсторiя з епiлогом! Сподобалось? П л а т о н. Сподобалося. М а л я р. А тепер - дiло! Триста цiлкових... П'ять днiв... Я знаю, що ви тугодум. Завтра забiжу, скажете - так чи нi. Ходiм, Клавочко. П л а т о н. Може, ще в кого ╨ iсторiя з епiлогом? М а л я р. Ще пляшку на стiл, i в мене вистачить iсторiй до свiтанку. (Налива╨ чарку). Клаво, пий для спiльностi духу. Сердься, Клавочко, але люби мене. (Цiлу╨). Пауза. К л а в а. Я люблю Федора. М а л я р. I я люблю Федора, хороший хлоп'яга. (Хотiв випити, потiм поставив чарку). Клавочка жарту╨, хороша ознака. К л а в а. Я не жартую. Федiр - дорога менi людина, я все -думала, як це тобi сказати, i ось тепер ти зна╨ш все. М а л я р. Що за театр?! Що за комедiя? Позбиткуватися вирiшили над п'яним. Та я тверезiший вiд вас усiх, тверезих! А п'ю, бо хочу, бо так душi хочеться!.. Я живу!.. Живу сьогоднi!.. П'ю сьогоднi!.. Завтра - нiхто не зна╨, яке воно буде. Що таке завтра? Його може й не бути. Бомбочка... атомка шарахне - i нема╨ Федора, нi стола, нi мене, нi навiть Клави, навiть Платона Микитовича теж... Тiльки купка попелу. Нема╨ нiкого на свiтi. Нi амеби, нi президента! К л а в а. Ти зрозумiв, що я тобi сказала? Люблю Федора... Пауза. М а л я р (iншим, протверезiлим, недобрим голосом). Мене розлюбила Клава-Клавочка. Я ще тебе називав муращечкою, ха-ха... Чого, мурашечко, розлюбила? К л а в а. Ти божевiльний! Не можу бачити щодня вдома божевiльного. М а л я р. Бив? Щипав? Кусав? К л а в а. Тихий чи буйний, але п'яний, божевiльний. Божевiлля тво╨ не злюбила, а потiм зненавидiла. М а л я р (пiдвiвся, пiдiйшов, наче краще хотiв роздавитися Клаву). Колись цей божевiльний купив тобi червону шкIряночку, ти одягла i, щоб побачити себе у дзеркало, стала на табуретку... Понаравилося, сподобалося, прямо з табуретки повiсилась у мене на ши©. Ледь не задушила, цiлувала: "Коханий, рiдний мiй трудiвник, спасибi..." Пам'ята╨ш? К л а в а. На першому курсi. Восьмого березня... М а л я р. А квартиру менi дали, я ©© розмалював пiд бурштин, пiд синь небесну... Руки цiлувала, ха... ха... Мурашко, було? К л а в а. Було. М а л я р. Федоре, подивися в мо© очi: що ти в них бачиш? Ф е д i р. Вилупкуватi. М а л я р. А Клава побачила, що то озера, а в них iскорки сонця... Так, бувало, говорила, точно так, у мене пам'ять гостра, i мрiяла, аби донька була на мене схожа. Так i сталося - схожа, особливо очима. Тепер мурашечка-хвойдоч-ка переметнулася... Тепер Федiр - коханий-рiдний, у нього озера, i в них плавають сонця... Тепер мрiятиме, щоб на нього були схожi дiти... ха... ха... Пiдленький, довгий смiх. Федiр не витриму╨, пiдвiвся, пiдiйшов до Маляра. П л а т о н. Сядь, Федоре! К л а в а. Кохала, було. Потiм ти почав кожного дня давати коханню отрути по краплi, по крапелинi. Тру©в, тру©в... Я його лiкувала, рятувала, ночами над ним плакала, а воно все кволiшало i померло. М а л я р. Де ж ти його поховала? Пiду на могилку погляну, пом'яну, вип'ю, загородочку, пам'ятничок поставлю. К л а в а. Кохання там, де народилось, там i хоронять. У серцi! М а л я р. Поетеса, а я й не знав. А може, не поетеса, а просто шлюха! (I вже зовсiм iншим голосом). Пора додому! Донька сама боятиметься. К л а в а (пiдвелася). Пора. Маляр вийма╨ iграшкову машинку "Волгу", заводить ©© i ставить на стiл. Iграшка об'©хала стiл. До побаченая. Дякую за чай! (Швидко виходить). Маляр схопився услiд за Клавою, але Федiр заступив йому дорогу. Ф е д i р. Не смiй! Не смiй доторкатися Клави, Маляре! Не один, сто вас, малярiв, стане мiж нами - всiх змету! Люблю Клаву... Вона мо╨ життя! (Виходить). М а л я р (аж задихнувся, аж знесилiв вiд лютi. По мовчанцi з неприхованою ненавистю). Платоне Микитовичу, оце так ви надумали розважитися, театр на дому? А я й справдi подумав - потрiбен ремонт, могорич приготував старий... Наслухався ©©, тепер мене послухай! Усе, що вона тут натякала, Клава, Клавочка, квiточка, мурашечка, я зiбрав усе! Зiбрав до останнього слова i поверну, запхну ©й в горлянку, щоб не було охоти знову пускати ©х на волю вольну!.. Я це зроблю! Бо це наше сiмейне дiло! А коли ви, поряднi люди, Ангели, будете руйнувати мо╨ гнiздо, я вашi крила вогнем обпалю! Любить, не любить - хай це нiкого не обходить. У мене сiм'я, дочка! А Федоровi сво╨му передайте: боротися з ним не буду, вiн сильнiший. Боротися не буду, а вбити - вб'ю! (Пiдводиться, криво посмiхнувся). Iсторiя з епiлогом!. А хто ©© розповiв? Я? Федя? Клава? НI! Ти мовчки розповiв, старий ка©н! Ти!. (Посмiхнувся), Iсторiя з епiлогом. Завiса ДIЯ ДРУГА КАРТИНА ДРУГА Подвiр'я. Платон майстру╨. Заходить Крячко. К р я ч к о (сiда╨ на ослiнчик). Дай випити! П л а т о н (кивнув на пляшку). Пий, якщо там лишилося! К р я ч к о. Не того, валер'янки... Платон iде до хати. Все частiше й частiше хапа╨. (Бере пляшку). Чим це вони запивали? Може, могорич давали Маляру, щоб жiнку уступив Федоровi... Входить Платон, пода╨ шкалик i чашку з водою. П л а т о н. Скiльки крапель? Тридцять? (Пода╨ Крячковi). К р я ч к о (випива╨). Бридке! Це вже мене втрет╨ чи вчетверте так. Начебто гвiздок пiд лопатку. (Пауза). Хочу, Платоне, поговорити, як далi жити. Тебе трохи дiти трусонули... Тепер i мене краще зрозумi╨ш. Учора ввечерi мого взяли. Назюзюкався, бешкетував... Пострижуть, мiтлу в руки i - пiдмiтай на виду у всiх... Що робити? Ну що?.. (Бере чашку, вилива╨ рештки горiлки, п'╨). Як менi, батьковi, в такiй ситуацi©? Говори... Ти ж дума╨ш, що ти розумний, то говори... Що робити? Вiн на виду у всiх вулицю пiдмiтатиме, а менi? П л а т о н. Дiстань i собi мiтлу, станьте вдвох поруч i пiдмiтайте. К р я ч к о. З якого це ти боку за©жджа╨ш? П л а т о н. З того, що треба. К р я ч к о. Нi, не туди вернеш. Ось я скажу! У вихованнi молодi помилочки були i ╨. Учиться, бовдур, нiкудишньо, а йому все рiвно трi╨чки ставлять. Бо школа змага╨ться з iншою школою - треба перемогти в успiшностi. Не вчив i не учить, а його переводять з класу в клас, бо треба перемогти в соцзмаганнi. В комсомол затягли, бо треба, щоб зростала органiзацiя... Вiзьмемо мiлiцiю... Ось мiй потрапив у погану компанiю. А чому ця компанiя iсну╨? Бо мiлiцiя ходить - руки в кишенi. А нема того... Зустрiв мiлiцiонер хулiгана - по макiтрi, по макiтрi! А вiн засюрчить i тiка╨. Ось тобi страж порядку. П л а т о н. А ти сам пробував сина по макiтрi? Пауза. К р я ч к о. Уже не подужаю... Та й жаль. Змалку треба було вчити. Але як? П л а т о н. Трудом! Здорову руку прив'яжи, щоб вона не рухалася мiсяцiв зо два, а потiм вiдв'яжи, склянки води до рота не донесеш нею. А коли твiй син не два мiсяцi, а двадцять рокiв нiчого не робить, то ясно - калiкою став... ╞сти, пити хоче, а робити - нi. Калiка з калiк. К р я ч к о (спалахнув). Iнших учиш, а в самого... Федiр з докторшею... Молодшого з жiнкою прогнав! Мабуть, царство тво╨ вже розвалилось, а, я все ходжу сюди на екскурсiю - на останню сiмейну монархiю дивитися. (Пауза). Тво© ж трудилися! Ти ж ©х з трьох рокiв примушував трудитися, а тепер - що?! Ну що? Ти для них нуль без палички! Десять нулiв без палички! Нiчого в тебе вчитися, i не хочу! Бувай здоровий! Мене учить, а в самого розпада╨ться монархiя. Перемiна свiтла. Ранок. Уляна пора╨ться бiля столу. Платон сидить осторонь, розгляда╨ Павликову куртку. У л я н а. Базар був хороший, i м'ясо дешеве, i городина, я й для Крячка купила дещо. А машин тих пона©здило i з города, i з села... Один у "Ладi" поросят привiз продавати. П л а т о н. Гудзики прикрiпи, а то загубляться, таких не знайдеш. Це ж нiмецькi. У л я н а. Забув покласти. П л а т о н. Забув, та й усе. У л я н а. Питаю, куди ж ви? Куди, Павлику, а вiн мовчить... Сiда╨ в автобус... Кажу, заходь, а вiн мовчить! I вона, горобеня, горнеться до нього. Вигнали дитину! I бог, i люди нам не простять. П л а т о н. На самостiйне життя пiшов. У л я н а. Душi в тебе нема╨! П л а т о н (пiдiйшов, увiмкнув репродуктор, тiльки почув: "Поставьте ноги на ширину плеч" i вимкнув). Люди давно працюють, а воно каже: "...ноги на ширину плеч". У л я н а. Де ©стимуть, де житимуть, що одягатимуть? П л а т о н. Женився... думав. У л я н а. Надiявся, ми допоможемо. П л а т о н. Чого це ми? ╞м у вiсiмнадцять рокiв Конституцiя дала право вибирати, а в дцадцять один воно може бути членом уряду. А я б записав: "З шiстнадцяти рокiв - ©сти свiй хлiб!" (Пауза). Iнакше все нанiвець пiде. Нi газети, нi кiно, нi збори, нi лекцi© не допоможуть! Коли до роботи не призвича╨не, то калiка. У л я н а. Наш Павлик непризвича╨ний! Грiх так i думати. П л а т о н. Значить, проживе. У л я н а. Ми в молодостi набiдувалися. Хай би хоч дiти... П л а т о н. "Ми набiдувалися", "Хай хоч дiти"! Це якийсь ворог Радянсько© влади придумав, аби дiтей розбещувати. Бiдувати - одне, а працювати - iнше. I жити треба не ябияк, а добре, багато, - вкоренятися в життя, щоб усе було i про запас було. I це не грiх. Заробила моя сiм'я на "Запорожця", а державi два "Запорожцi" ми заробили; телевiзор - ©й два телевiзори. Бiльше ми робим - краще державi. Бiльше труда - мiцнiша держава. Арифметика простiша простого. У л я н а. Лiда завтра ©де, я купила сала - у них такого не знайдеш, - кiлограмiв зо три, i ще дещо. Але чи не важко буде Лiдi? В не© чемодан i сумка. П л а т о н. Я з нею по©ду. У л я н а. Куди? П л а т о н. До Петра. На пару днiв по©ду. Подивлюся, як живуть, як на хлiб заробляють. КАРТИНА ТРЕТЯ Раннiй ранок. Дача Петра. Повне враження, що це подвiр'я Платона. Ганок будиночка з прибудовою. Дощаний стiл, стовпчик з умивальником. Лише впада╨ в око вибагливе крiсло-гойдалка та лiтнi кольоровi стiльцi навколо столу. Платон сто©ть посеред двору, огляда╨ подвiр'я. Пiдiйшов до стiльця, сiв i тут же пiдвiвся, нiби злякався, що вiн розвалиться пiд ним. Попробував, чи мiцно вкопаний стiл. Пройшовся двором, наче шука╨ собi роботи. З'явля╨ться Вiля, молодий хлопець у джинсах, довгоносий, з гiтарою, сорочка в пальмах, вiн деякий час спостерiга╨ за Платоном Микитовичем. В i л я. Привiт, батьку! (Заходить у двiр). Столяр? До Петра Платоновича завiтали? Ви ж обiцяли прийти ще на тому тижнi. А де вашi iнструменти? Правда, тут усе ╨. Оно прибудова - майстерня, там i матерiал, i iнструмент. Я чув, господар хотiв, щоб зробили ослiнчик, а головне, на ганку вгорi - пiвник, а по боках отакi... (жест) вiзерунки з дерева. П л а т о н. Навiщо воно здалося? В i л я. У його батька так. А вiн хоче, щоб усе, як у батька. Примхи великих! П л а т о н. Це ж не його дача, я так розумiю? В i л я. Цю дачу вiн кожне лiто оренду╨. Iди, старий, у майстерню i вирiзуй пiвникiв, курочок, мережки, грошей тобi дадуть, скiльки заправиш. Вони у них водяться. Але щось менi зда╨ться, ви теж не з бiдних. П л а т о н. На лобi написано? В i л я. Друкованими лiтерами. П л а т о н. Дачник? В i л я. Так. П л а т о н. Державний? В i л я. Батько - державний, а я при ньому. П л а т о н. Вiдпочива╨ш? В i л я. Кайф ловлю. П л а т о н. Слово яке чудне! В i л я. Щастячко, задоволення, насолода, при╨мнiсть, легкiсть, радiсть. П л а т о н. Збагнув. (Пауза). Щасливий батько! В i л я (посмiхнувся). Одержати задоволення хочете? П л а т о н. Хочу. В i л я. Повчiть мене, як треба жити. Я - весь увага. (Сiда╨, наче зiбрався три днi слухати). П л а т о н. Досi не навчили, то вже не научиш. Як тебе звуть? В i л я. Вiля. П л а т о н. Спiвак? В i л я. Заспiвати? П л а т о н. Безкоштовно? В i л я. Для вас. (Спiва╨, акомпану╨ на гiтарi). ...А вiтер часу пiдганя╨ кораблi, кораблi, кораблi!.. Якось стара ворона Знайшла шматочок сиру I вчила молоду, Як сир той не вiддати Лисицi! ...А вiтер часу пiдганя╨ кораблi, кораблi, кораблi!.. I молода ворона Взяла шматочок сиру, Щоб за хвалу собi Той сир подарувати Лисицi... ...А вiтер часу пiдганя╨ кораблi, кораблi, кораблi!.. Концерт закiнчено, при╨мно було познайомитися. Можете приступати до роботи. Скоро господар прибуде. До зустрiчi. (Виходить. Наспiву╨: "...А вiтер часу пiдганя╨ кораблi, кораблi, кораблi!.."') П л а т о н (провiв його поглядом). Нiби воно й не зовсiм дурне. (Огляда╨ двiр). Прямо-таки як у мене. Ослiнчика, правда, браку╨. Заходить Лiда. Л i д а. Рано ж ви вста╨те. Де були? Я вже думала, чи не в мiсто майнули. П л а т о н. Луки подивився. Райськi мiсця. Л i д а. А я в село сходила, молока взяла. Тихо тут у нас. А в будень i людей не побачиш. П л а т о н. Я вже одного бачив. Сюди заходив. Л i д а. Хто ж це? П л а т о н. Якесь хлопеня з гiтарою. Патлатеньке, Вiлею назива╨ться. Л i д а. То он з тi╨© дачi. П л а т о н. Батько - шишка? Л i д а. Шишка. П л а т о н. А синок - телiпай-хвiст? Л i д а. Помиля╨тесь. Вiдомий художник. Його роботи експонуються на виставках, навiть за кордоном. Талант! П л а т о н. Часом глянеш на людину i спершу побачиш, дурний вiн чи розумний, а потiм уже - блондин чи чорнявий. А тут не доглянув. Л i д а. Находилися. Вiдпочинете трошки? П л а т о н (посмiхнувся). Пiвника та мережку буду вистругувать. Л i д а. Петро сказав? П л а т о н. Вiля. Л i д а (жест). Петро все хоче, як удома! I прибудiвочок спорудив. У вихiднi щось майстру╨, i маленький Платончик привча╨ться. П л а т о н. У батькiв мале зимуватиме? Л i д а. На осiнь привезу. Коли синок з нами, i дишеться легше. (Iде до хати), П л а т о н (про себе). Не вернеться Павлик! (Пауза). I Федiр заплутався. "Розвалю╨ться сiмейна монархiя", - каже Крячко. А хто ©© розвалю╨? Прогледiв ти десь, Платоне. Як .бува╨ в життi. От батько - шишка, а син роботящий, художником став. А в Крячка з худо© кишенi син вино точить. Л i д а. З ким ви говорили? П л а т о н. Уголос роздумував. У нас гостi будуть чи сама в гостi зiбралася? Так вичепурилася. Л i д а. Петро з хвилини на хвилину прийде. До гостей можна сяк-так, а до чоловiка треба прибратися. Мене Петро нiколи не бачив розпатланою чи недбало одягненою. П л а т о н. Як на свято... Чути сигнал машини. Л i д а. Це Петро. Але не на сво©й, а на якiйсь iншiй машинi. П л а т о н. Життя - будень... Заходить Петро з пакунками. П е т р о (цiлу╨ Лiду). Добрий ранок! Як почува╨те себе, тату? П л а т о н. Нiчого. Л i д а. На чи©й машинi при©хав? Сигнал iнший. П е т р о. Нову "Волгу" дали. Л i д а. Нова - не грiх i шампанське на стiл. (Виходить). П л а т о н. Це ж як дали? П е т р о. Службова машина. П л а т о н. А дача? П е т р о. Теж службова. П л а т о н. Безкоштовно? П е т р о. Плачу. П л а т о н. Здорово ти живеш, Петре. Квартира, машина, дача i зарплатня чимала. Держись, Петре, тако© роботи! Держись! Зайву годину-двi на роботi побудеш, не злиня╨ш. Думав, ти непогано влаштувався, а щоб так - i гадки не мав. Держися! П е т р о (засмiявся). Постараюсь! П л а т о н. Ото держава да╨ тобi так багато, може, й зайве. (Пауза). То ти вже дивись, не пiдведи. В добрi i шанi син, а батько вдвiчi щасливий! П е т р о. Все, що я маю, то все завдяки вам... (Наспiву╨). I сказала стиха мати: - До роботи, бо йде тато! - I повчала стиха мати: - А як жити, скаже тато! П л а т о н (усмiхнувся). Не забув? П е т р о. Нiчого не забув... П л а т о н. I пiвника, i рiзьбу хочеш? Зроблю. П е т р о. Удвох за вихiдний управимось. Заходить Вiля. В i л я. Начальство при©хало? П е т р о. Вiлю, привiт!.. На снiданок просимо. Знайомся, це мiй тато, а це Вiля, вже визнаний талант! П л а т о н. Ми знайомi. П е т р о. Вже був у нас? В i л я. Рано-ранесенько заходив, щоб мати з вами, Петре Платоновичу, серйозну розмову. П е т р о. Серйозну розмову перенесемо на роботу, а зараз снiдати. Л i д а (з хати). З шампанським! В i л я. На роботi не пройду через шеренгу засiдань, нарад. Л i д а (вигляда╨ з дверей). Бiдолашний Вiля, воно таке скромне та несмiливе, що й не проб'╨ться... Поснiда╨мо i поговоримо. Петрику, переодягнися, я приготувала тобi. П е т р о. Залишаю вас на хвилинку. (Iде до кiмнати). П л а т о н. В якiй справi до Петра? В i л я. Квартиру вибиваю. П л а т о н. У батькiв живеш? В i л я. Жив у батькiв, а тепер вiдлучають, як теля вiд корови. П л а т о н. Не теля, а бузiвок. Пора! Хiба Петро розда╨ квартири? В i л я. Вiн один iз сотнi тих, хто ма╨ поставити резолюцiю на одержання. П л а т о н. Один iз сотнi? А дев'яносто дев'ять уже обiйшов? В i л я. Ваш син правофланговий. Виходять Петро i Лiд а, несуть на стiл снiданок. П е т р о. Вiля i Петро - шампанське, а ви, тату? П л а т о н. Нiчого. В i л я. Ми люди цивiлiзованi, не будемо переобтяжувати себе умовностями. До вас при©хав батько. Вам краще побути самим, менi ж головне - вирiшити сво© справи i пiти. На мене чека╨ цiкаве товариство. П е т р о. Що хотiв? В i л я. Допомога з квартирою. Не в планi свiтлого майбутнього, а вагомо, грубо, зримо... П е т р о. Ти заслужив... В i л я. Краще сказати - заробив... Дуже не люблю слова "заслужив". У ньому якийсь присмак... П л а т о н. "Заробив" - краще слово. П е т р о (засмiявся). Змовилися. Коли вже на те пiшло, це ти, Вiлю, мав би ставити менi шампанське. Вважай - ма╨ш квартиру. В i л я. Менi ця казка подоба╨ться. (Наче пiдрахову╨ собi пульс). Аж пульс зачастив. П е т р о. Поки що йдеться про однокiмнатну. В i л я. З акварелi на олiвець! П е т р о. У цьому роцi почина╨мо будувати. В i л я. В якому райському куточку? П е т р о. В кiнцi Качаловсько©. В i л я (помовчав - наче в умi оглянув це мiсце). Iнших полотен нема╨? П е т р о. На жаль. В i л я. Спасибi за увагу! П е т р о. Не влаштову╨? В i л я. Хто буде жити в тому будинку? П е т р о. Двiстi квартир, двiстi сiмей. В i л я. Точнiше, близько тисячi невинних - засуджених до каторги... П е т р о. Замудро висловлю╨шся. В i л я. Петре Платоновичу, вам не пiдходить роль на©вненького чиновника. Добра i щастя! (Поклонився, виходить, наспiвуючи пiсню: "...Л вiтер часу пiдганя╨ кораблi, кораблi, кораблi!") П е т р о. Перекипить. Л i д а. Чого йому те мiсце не до вподоби? П е т р о. Трохи шумно. Але ж мiсто не село, скрiзь шум. Лiда ставить на стiл шампанське, келихи. Л iд а. I сказала стиха мати: - ╞жте, дiти, бо йде тато. П е т р о. Ця пiсня, зда╨ться, i не затиха╨ в душi... Я iнодi працюю i ловлю себе на тому, що беззвучно наспiвую собi нашу сiмейну пiсню. Тату, який я щасливий, що ти при©хав. П л а т о н. Я теж. Побачив, як живете... Добре живете, Петре, дорожи роботою... Ще раз скажу, не ображайся. Багато тобi дають, тож i ти працюй на совiсть. Чу╨ться далекий чоловiчий голос, що спiва╨. (Прислуха╨ться). Ану тихiше. (Пауза.) Наче Павликiв голос... Таке вчулося, i снився вiн... Перемiна свiтла. Надвечiр'я. Платон бiля майстернi вистругу╨ дерев'яну мережку. Повз двiр проходить Вiля. В i л я (зупинився). Добрий вечiр. Виходить, не помилився... Ви таки майстер, i тут Петро Платонович зекономив... Вiн любить економити... Сво╨ i чуже. Пл ат о н. Зайди. Я навiть хотiв тебе шукати. В i л я. Я вам потрiбний? (Заходить у двiр). Портрет свiй замовите? Не вийде! П л а т о н. А кого ж ти малю╨ш, коли не секрет? Кого скажуть? В i л я. Не так легко пояснити вам. П л а т о н. Спробую зрозумiти. В i л я. Шукачi женьшеня довго, дуже довго ходять тайгою, поки знаходять заповiтний корiнь. Отак i я серед людсько© тайги шукаю того, хто засвiтиться в менi... засвiтиться - того й пишу. П л а т о н. Гарно сказав... Куди поспiша╨ш? В i л я. Один мудрий чоловiк говорив: "Хочеш скорiше дiйти, не спiши! Хочеш довго прожити, не думай про це! Хочеш, щоб люди тебе любили, - не лiзь ©м на очi!" П л а т о н. З квартирою теж не поспiшав? В i л я. I не поспiшав, а спiткнувся. П л а т о н. Що ж воно за мiсцина на Качаловськiй? В i л я. Цiкавить?.. Може, Петро вам теж квартиру там пропону╨? П л а т о н. Що за мiсцина, розказуй. В i л я. З одного боку завод, наче зiпсований велетенський шлунок, бурчить день i нiч. З другого - за п'ять рокiв збудують мiст, i весь вантажний транспорт попiд будинком пiде... А якщо врахувати сучасну звукоiзоляцiю... П л а т о н. Може, ти, синку, не в курсi... Бува╨, набалакають. В i л я. Iнформацiя точна! П л а т о н. Знали i робили? В i л я. Типовий випадок. П л а т о н. I жити, кажеш, там погано буде? В i л я (засмiявся). Весело! Закiнчили iнтерв'ю... Дозвольте вiдкланятися. Виходить. Перемiна свiтла. Лiда в крiслi-гойдалцi горта╨ журнал. Петро за столом нерегляда╨ газети, помiтно хвилю╨ться. Л i д а. Петрику, не хвилюйся, Платон Микитович скоро прийде. П е т р о. Не збагну, що сталося? Тато збирався сьогоднi додому... Раптом забажалося по©хати в мiсто, до того ж одному, без мене... Л i д а. Може, щось надумав купити. П е т р о. Недiля, магазини зачиненi. Л i д а. Не дитина, не заблука╨. П е т р о. Пора б уже й прийти. Л i д а. Почека╨мо. Гадаю, на обiд повернеться. П е т р о. Лiдок, давай пройдемося перед обiдом. Л i д а (пiдводиться). До автобусно© зупинки. П е т р о (усмiхнувся). Вгадала. Думаю, зустрiнемо тата. Л i д а. При батьковi ти ще хлопчакуватiший. Ходiмо, мiй хлопчику. Виходять. Заходять Платон i Вiля. В i л я. Оно вашi кудись пiшли. П л а т о н. Мабуть, на зупинку мене стрiчати. В i л я. Побачать таксi, догадаються, що ви при©хали. Дивiться, вже повернулися. Пiду. Бо й менi дiстанеться. П л а т о н. Гада╨ш, нiчого не вийде? В i л я. Якби навiть знали, що завтра та мiсцина провалиться або там вибухне вулкан, все одно будуватимуть, бо ╨ пiдпис, ╨ резолюцiя, ╨ постанова... П л а т о н. Навiщо перебiльшу╨ш? В i л я. Для кращого сприйняття. П л а т о н. Якi ж то господарi? В i л я. Всi вони чи©сь сини, чи©сь онуки... Добра i здоров'я, Платоне Микитовичу. (Виходить). Заходять Лiда i Петро. Л i д а (глянула на годинник). Без десяти третя. П л а т о н. Я вчора замiтив, що ви о третiй обiда╨те, ну й старався не запiзнитися. Л i д а. У мене все готове, навiть вареники з медом. Хто забажа╨, можна й з сметаною. (Iде в хату). П л а т о н. Поговоримо, Петре, поки Лiда приготу╨. П е т р о. Де ви були? П л а т о н. На Качаловськiй. Пауза. П е т р о. Вiля возив? П л а т о н. Я його... Вiн менi за провiдника був. П е т р о. Воно вам треба? П л а т о н. Колись малим ти просився: "Поведiть, тату, на завод, покажiть, що ви там робите". I я водив тебе. А тепер захотiлося подивитися, що син робить. П е т р о. Не тiльки я... П л а т о н. I ти. П е т р о. Державна комiсiя... П л а т о н. Державна! П е т р о. Вiля вас потягнув! Хлопчик хоче чужими зубами мене вкусити. П л а т о н. На Качаловськiй уже екскаватори морди позадирали. П е т р о. Ви при©хали до нас на пару днiв у гостi... То вже коли й вести мову, то про сво╨, про наше... Я все думаю, як Павлик... П л а т о н. Я теж думаю. (Пауза). А ти, Петре, жив би в такому будинку, як на Качаловськiй? П е т р о. Припекло - жив би... Видно, прихову╨ роздратування. В цей час непомiтно входить Лiда, сiда╨ на стiлець, слуха╨ розмову. Щоб покiнчити... давайте зараз вiдповiм на всi питання, пов'язанi з цим будинком, точнiше - з його будiвництвом. П л а т о н. Так би й давно - поговоримо, синку. Ти ж розумний хлопець. П е т р о. Слухаю, тату. П л а т о н. Ти теж пiдписувався, що там можна будувати? П е т р о (посмiхнувся). Пiдписувався. П л а т о н. Така посада в тебе? П е т р о. Така. П л а т о н. А коли б твого пiдпису не було, стро©ли б чи нi? П е т р о (завагався). Може, й нi. (Посмiхнувся). Питань у прокурора бiльше нема╨? П л а т о н. ╙. А чому все-таки пiдписав? П е т р о. Усе не так просто, як ви дума╨те... Ну, як вам сказати... Якби збудували десь подалi - зв'язати його з комунiкацiями коштувало б дорожче, довше тяглося б саме будiвництво. А тут ми вклада╨мося в строк. I потiм - цей будинок, так би мовити, прикрасить, увiнча╨ Качаловську вулицю. Вимальову╨ться певний ансамбль... П л а т о н. Але ж сотнi людей трудом заробили, чекають на квартиру, на свiй куток, затишок... Квартира не готель - при©хав, по©хав. Там будуть народжуватися, життя проживати, вмирати. А ви: "комунiкацi©", "план", "увiнчати Качаловську". П е т р о. Живуть, умирають - далеко, тату, загляда╨те. П л а т о н. Завод гуде. За п'ять рокiв мiст, машини задимлять, заревуть... П е т р о. Мiст буде за п'ять рокiв. Про нього мало хто й зна╨. П л а т о н. I за п'ять рокiв мешканцi поскаржаться, почнуть розбиратися, а там i твiй пiдпис, Петре. I скажуть: совiстi в нього не було, i з роботи наженуть, i все - шкереберть. П е т р о. Тату! (Поясню╨ тоном учителя). За п'ять рокiв я, може, й не працюватиму тут, переведуть на iншу роботу. За п'ять рокiв кому захочеться повертатися до будiвництва? А коли й розглядатимуть, то в крайньому випадку - догана. Ось так! (Пауза). Лiдо, ми закiнчили державну розмову. Можна обiдати. Я, тату, дiстав чеське пиво. Спецiально для вас, я пам'ятаю нашi обiди з пивом, раз на тиждень. У вас залишився той кухоль череп'яний, не побили? П л а т о н. Цiлий. П е т р о. Пиво з тараночкою - вищий делiкатес! П л а т о н. Петре, скажи, ти любиш свою землю, людей сво©х, державу свою? П е т р о (спалахнув, тихо). Тiльки вам я прощаю такi запитання! П л а т о н. Любиш, iнакше й немислимо. (Пауза). А зна╨ш, хто найбiльше шкоди приносить землi нашiй, людям, державi нашiй? Маленькi временщики! П е т р о. До чого я тут? П л а т о н. До того! У тобi теж временщик обiзвався... За п'ять рокiв, мовляв, може, мене на цiй роботi й не буде. Мовляв, iнший буде вiдповiдати - ось i вся фiлософiя временщика. Наробить, напакостить, наплута╨, грядку свою споганить, потiм на iншу роботу сам пiде або перекинуть... I сухим з води! За кожен рiк, за кожен мiсяць, за кожну годину сво╨© роботи - вiдповiдай! Помреш, i тодi пам'ять про тебе вiдповiсть за дiла тво©. Iнакше немислимо... (Пауза). Кажеш, у крайньому разi - догана. Отi догани в печiнках народних вiдболюють!... Догани! Всi догани, винесенi в кра©нi, можна в один сейф зiбрати! Чу╨ш, в один сейф! А бракованi будiвлi, заводи, знищенi рiки, тисячi машин та на мiльярди бракованого ганчiр'я... Це ж тi самi догани, ©х не схова╨ш у сейф. (Посмiхнувся). I не побачиш ©© на чоловiковi! Хоч би ©©, як гирю, на. шию чiпляли, сучi сини, аби поперек трiщав вiд не©! Ось так, мiй сину... П е т р о. Послухати вас, за кожну дрiбницю - суд? П л а т о н. Труд людський цiнувати треба, як свiй! Людину цiнувати й себе! Лiда приносить пиво, налива╨ його в бокали, пода╨ Петровi й Платоновi. "Жильцi"... А можна сказати, тi, що податок платили, щоб в iнститутах учити вас... вивчили, а ви ©м на Качаловськiй... Л i д а. Випийте, оратори. П е т р о. Я аудиторiя, а тато оратор. П л а т о н. ╙ такi, синку, що мене по-всякому прозивають: i "жмикрут", i "користолюбець", i "скнара"... нехай собi. Iнодi побачиш: труби валяються поржавiлi, купа цементу пiд дощем пропала... I менi жаль, повiр, як свого, аж у грудях пече... Бо воно таки наше... спiльне... Держава в нас така! Хочемо жити добре. Вiд заводу аж до соломинки, до гвiздочка, до кирпичинки - все берегти треба! Скупими бути! А не розкрадниками i байдужниками! Скупими!!! Iнакше i немислимо! П е т р о. Будемо кiнчати диспут. П л а т о н. Будемо... (Пауза). Поки не пiзно, напиши, синку, куди слiд... Напиши: помилився. Зiзнайся, що помилився. Хай будують не там... Сядь i напиши... Л i д а. Так просто: сядь i напиши. П е т р о (здивовано). Що написати? П л а т о н. Що жити там людям не можна. I доведи. П е т р о. У вас вiдсутня логiка. У будiвництво вкладено вже десятки тисяч карбованцiв. Заклика╨те скупими бути, а тут - тисячi на вiтер. Хто дозволить? П л а т о н. А витратити мiльйон на будинок, в якому жити каторжно, мiльйон - ще бiльше марнотратство... i зневага до людей... Тож, поки не пiзно, пиши... П е т р о. Власне, чого я маю тримати звiт перед вами за сво© службовi справи? П л а т о н. Я твiй батько. П е т р о. З пiонерського вiку давно вийшов. П л а т о н (не стримав гнiв). З вiку сина мого не вийдеш нiколи! Тебе називають не Петько, а Петро Платонович! I Платон за тебе, за дiла тво© вiдповiда╨. I совiсть роду свого не дам плямити! Л i д а (проспiвала). I повчала стиха мати: - А як жити, скаже тато. Петро кинув у ©© бiк сердитий погляд. Просто пригадала. П е т р о (йому не по собi, налив пива, пробу╨ посмiхнутися). Напишу... Пiдтвердиться, припинять будiвництво, а мене з роботи-... П л а т о н. Жаль... та нiчого не зробиш. Так сталося. Знайдеш iншу. П е т р о. Така робота, як моя, на дорозi не валя╨ться. П л а т о н. Яку .вже дадуть. П е т р о. З партi© теж... П л а т о н. А якщо й з партi©... Тут нiчого не вдi╨ш. Значить, не може партiя таких тримати! Вона ╨ i ма╨ бути чистою! Свою совiсть вiдбiлиш. Вину трудом спокуту╨ш, може, повернуть. П е т р о (вдарив кулаком по столу). Досить, награлися словами... (Схаменувся). Вибачте, не стримався... Але ж i ви, тату... В держави багато органiзацiй i органiв, яким належить перевiряти i наглядати. П л а т о н. У держави вас мiльйон - за всiма i не встежиш, а в мене вас четверо. Кожного мушу бачити i за кожним наглядати! Споконвiкiв так велено батькам! Iнакше немислимо. П е т р о. Вас не перекона╨ш... Давайте хоч перепочинемо... П л а т о н. Напиши, а потiм перепочинемо. П е т р о. Що? Що написати?! П л а т о н. Я, Ангел Петро Платонович, хочу зiзнатися... П е т р о (хрипло). Ну й пишiть! П л а т о н. Писати будеш ти! Завiса. Чути Платонiв голос: "Я, Ангел Петро Платонович, визнаю, що постанова про спорудження житлового будинку на Качаловськiй вулицi помилкова. Велика вина в цьому i моя..." Голос Платона затиха╨. Виника╨ спiв пiд гiтару: "...А вiтер ча:су пiдганя╨ кораблi, кораблi, кораблi!.." КАРТИНА ЧЕТВЕРТА Рання осiнь. Подвiр'я Платона. Платон майстру╨. Заходить Крячко, спостерiга╨ за Платоном. К р я ч к о. Сопеш уже, Платоне... А чого? Дiти обшматовують, обкусують здоров'я батькiв. Павлика не чути? А як Петро? Пережива╨?.. Така робота була, а тепер рядовим iнженером. Залишив квартиру. Соромно стало, i до батька! А Лiди не видно. Кинула? Така красива, ©й грошi треба, а рядовий... вже не той коленкор. I Федiр, бачу, ходить з докторшею... В них i досi невизначено. Дiти! (Пауза), Але тво© хоч на волi, а мого на три роки в колонiю... ©здив, провiдував... Там така шпана, що попа туди посади, вийде звiдти бандюгою першого гатунку! (Пауза, вийма╨ з кишенi сло©к). Був оце в аптецi, купив настоянки конвалi©. Ти ще мiцний, а я на лiках... (Подивився). Маляр iде. П'яний як чiп. Мабуть, до тебе. Заходить Маляр. Спершу ледве вловлю╨ться, що вiн п'яний. М а л я р (огляда╨ дворище, нiби хотiв переконатися, що ©х тут лише дво╬. Пiдiйшов до Крячка). Громадянин Крячко, активiст i агiтатор, член товариського суду ЖЕКу, батько арештанта... Який ще в тебе чин? Згадав - пенсiонер! Нiчого не робиш, а тебе годують, одягають... А навiщо? Добриво для суспiльства! Ось ти хто! К р я ч к о. Маляре! Малюй, а людей не чiпай. М а л я р. Не сердься, товаришу Крячко. Я без злоби, я просто почав розглядати людей, заходячи ©м з тилу... Анфас вони чепурнi, а з тилу - облiпленi кiзяками життя... I хочеться менi скласти книжку "Хто ╨ хто?". К р я ч к о. Починай з себе. М а л я р. Я особистiсть складна. Ти, Крячко, дивився коли-небудь у довжелезну трубу, що лежить на землi? Глянеш - i далеко-далеко маячить кружечок порожнечi. Отак я iнодi життя сво╨ бачу - як труба... I з цього, iз того боку порожнеча. (Сiда╨ на стiлець, голова важко пада╨ на груди, нiби раптом задрiмав). К р я ч к о. Набрався спозарання, а мо', ще звечора. П л а т о н. Iтимеш, забери його. Додому заведеш. К р я ч к о. Його нести треба, а сил нема╨. М а л я р (прокинувся. Знову оглянув подвiр'я), Платоне Микитовичу, пiдiйдiть... Хочу вам щось сказати при свiдках. Платон пiдходить. Я прийшов до вас свататися... Вiддайте менi мою жiнку. Так-так, вiддайте! Ми ще не розведенi, живемо в однiй квартирi, але вона вже ваша... Вiддайте! Я заново з нею одружуся. Весiлля вiдгуляю. Бувало, i лаяв ©©, i бив потроху... Бачите, як на духу перед вами... Зраджував, бувало, тому що вона менi здавалась якоюсь прiсною, i очi, i руки, i як повернеться, як пройде, - все менi не подобалося, а тепер... (Вирива╨ться безглуздий смiх). Усе подоба╨ться!.. Подоба╨ться!.. Вiддайте менi. Могорич... Заново весiлля вiдгуля╨мо. К р я ч к о. Не до Платона, до Федора апелюй... М а л я р. У Платоновi собака заритий, вiн дiло вершить! (Наче щось згадав). Вона безпутна ганчiрниця, ©й аби наряди, вона розорить Федора i вас. Вона звикла... У мене навар був, i все вона... Не до вашого двору. Голова болить... Забув похмелитися... К р я ч к о. Ходiмо, проведу. М а л я р. Тут недалеко "чорнила" продаються. Але похмелюсь i прийду, я вам таке розповiм... Крячко i Маляр виходять. Потiм Маляр поверта╨ться. Забув сказати... спалю я ваше коршаче гнiздо, а ©© скалiчу. I буде ще одна iсторiя з епiлогом... (Виходить). Платон Микитович сiв на край столу. Видно, i на душi важко, i серце болить. Не помiтив, як зайшов Павлик. Вiн наче змужнiв, наче аж вирiс, а може, йому нада╨ такого вигляду прикрашена численними кишеньками та змiйками куртка. Зайшов у двiр, нiби в хату, зняв кепку. Дивиться на батька, вiд хвилювання слово приготовлене загубилося. П а в л и к. Тату... Платон не оглянувся, може, недочув, а може, дума╨, що почулося. Тату!.. П л а т о н (оглянувся). Це ти?.. Павлику... (Пiдвiвся). П а в л и к. Я, тату... П л а т о н. Повернувся... (Пiшов, зачинив дверi майстернi). Де пропадав? П а в л и к. Як мама?.. Дома все благополучно? П л а т о н. Помаленьку, все благополучно... Iнститут не кинув? П а в л и к. Домовився на вечiрнiй... А канiкули i оце трохи вересня захопив - на Пiвночi у будiвельному загонi... П л а т о н. Таки по©хав? П а в л и к. По©хав i не шкодую... Важко було, а потiм оговтався. П л а т о н. А Оля? П а в л и к. Зi мною. ©сти бригадi варила... Заробили ми там, тату, чимало... Близько двох тисяч... П л а т о н. Такi великi грошi? П а в л и к. Великi? Подивiться на руки... П л а т о н. Пробач, синку, що тодi так... Пауза. Батько i син наче в душi пережили ту пам'ятну розлуку. П а в л и к. Було i минуло. П л а т о н. I Петро живе з нами... П а в л и к. Пере©хав сюди на роботу?.. П л а т о н. Додому при©хав i на роботу тут влаштувався. П а в л и к. А Лiда? Пауза. П л а т о н. Оля чого ж не прийшла? П а в л и к. Ми завтра, на суботнiй обiд. П л а т о н (якимсь голосом, наче стримуючи i плач i радiсть). Збира╨ться сiм'я... Синку, Павлику, драстуи! (Пiдiйшов, обняв сина). Перемiна свiтла. З протилежних бокiв виходять Таня i Вiля. Вони вже до цього помiтили одне одного. Наблизились, зупинились. Очi в очi, наче ©м не розминутися, наче вичiкують, хто перший скаже слово. Т а н я. Так вдивля╨тесь, наче впiзна╨те? В i л я. I пiзнаю. Т а н я. Мене? Пауза. В i л я. Свою суджену в тобi. Т а н я. Ви... В i л я. На цьому й зупинимось, дiвчинко. (Рухом руки наче зняв з очей полуду). Бува╨ ж таке, наче долю свою зустрiв... А тепер спокiйно подивлюся. Когось ти нагаду╨ш... Чи не донька Ангела Платона Микитовича? Т а н я. Так... (Нiяк не може отямитись вiд враження зустрiчi). В i л я. Де вiн живе? Т а н я. Тата зараз нема╨ вдома. В i л я. Коли буде? Т а н я. На обiд. Сьогоднi о п'ятiй на обiд ми всi збира╨мося. В i л я. То я зайду о сьомiй. Т а н я. Можна й зараз. В i л я. Менi пообiцяли номер у готелi... За пару годин. Т а н я. Що татовi сказати? В i л я. При©хав Вiля. Портрет його писати. Т а н я. Татiв? В i л я. Скажи, вiн засвiтився... Т а н я. Засвiтився?.. Не розумiю. В i л я. Платон Микитович зрозумi╨. Таню, ви теж будете о сьомiй? (Виходить). Т а н я. Художник... Малювати портрет тата, а може, як той кореспондент, утече. Везе ж менi на зустрiчi. Татовi не буду зараз говорити, скажу пiсля обiду. КАРТИНА П'ЯТА Подвiр'я Платона. Уляна накрива╨ на стiл. Таня зачiсу╨ться. Федiр лагодить стiлець. Платон ми╨ руки, бiля нього сто©ть Оля з рушником. Павлик вносить батькове крiсло. У л я н а. Федоре, залиш той стiлець. (Пiдрахову╨ стiльцi бiля'столу). Тут уже всiм вистачить... Ф е д i р. Пару хвилин... П л а т о н. На Пiвнiч злiтали. Мама зна╨? О л я. Ми з Павликом написали. Т а н я.. Тату, тiльки пиво чи й вино можна? На честь при©зду Павлика. П л а т о н. Обiйдемося. Ф е д i р (вiдремонтований стiлець ставить бiля столу). Хай буде вино на столi. П а в л й к. А борщ як пахне! Заходить Лiда, як завжди, модно вдягнена, але без речей.