а╨ш ©© Бiлою Мафi╨ю? С к и р д а (пiдiйшов, вiдчинив буфет, налив чарку, випив, закусив цукеркою i сiв на канапу). А ти чув про мафiю? К р а в ц о в. Дещо. С к и р д а. Так ото вона i ╨ Мафiя. А чому бiла?.. (Жест). Мабуть, просила, аби мене скорiше спровадив. Я довго не затримаюсь. К р а в ц о в (пiдiйшов до буфета, теж випив чарку, подивився на Скирду). Новий костюм? С к и р д а. Ти ж дав менi премiю, я й купив. К р а в ц о в. Хороший костюм. С к и р д а. А скажи, ти б дав менi премiю, якби, припустимо, не знав з фронту, а так, за роботу? К р а в ц о в. Хтозна, може б, i нi... С к и р д а. Виходить, ти не об'╨ктивний. К р а в ц о в. Те, що я тебе знаю з фронту, да╨ менi можливiсть бути об'╨ктивним. С к и р д а. Фронт! (Пауза). На фронтi я був (жест), а ким ти? А тепер - ти директор заводу, а я в прохiднiй. Охоронник. 220 К р а в ц о в. Бери iншу роботу. С к и р д а. Менi й там непогано... А тобi мiнiстр жалу╨ премiю? К р а в ц о в. Да╨. С к и р д а.А я б подумав. К р а в ц о в. Чому? С к и р д а. Черствий ти, Кравцов, людей трима╨ш (жест) на заводi! Ремствують на тебе! К р а в ц о в. А ти на фронтi як тримав солдатiв? С к и р д а. Там iшов бiй з ворогом. К р а в ц о в. I тут iде бiй, ми мусимо наступати. С к и р д а. То фронт, а це... К р а в ц о в. Економiчний фронт. I дисциплiна потрiбна. Буду вимагати! С к и р д а. Звичайно. Але все ж треба попустити. К р а в ц о в. I це ти менi радиш? С к и р д а. Як друг! Заходить Бiла Мафiя з покупками в руках. Б i л а М а ф i я. Здрастуйте, Скирда. С к и р д а (до Бiло© Мафi©). Треба говорити - товаришу Скирда! Б i л а М а ф i я (до Кравцова). Чай забув включити? (До Скирди). Ми не на зборах. (Виходить на кухню). С к и р д а (вслiд). Я з тобою буду завжди наче на зборах. К р а в ц о в. Ти ввiчливий. С к и р д а. Вiдвертий. Входить Бiла Мафiя з чайником. Дзвiнок. К р а в ц о в. Хто б це? Б i л а М а ф i я (знизала плечима). Зараз побачимо. (Виходить). Заходить Мафiя, за нею Дипломат - хлопець рокiв двадцяти п'яти. Зупинився, погляд на Мафiю, на Скирду, на Кравцова. Д и п л о м а т. Добрий вечiр. (До Кравцова). Ви Микола Iванович Кравцов? К р а в ц о в. Я. Д и п л о м а т. Так i думав. К р а в ц о в. З ким маю честь? Д и п л о м а т. З людиною. К р а в ц о в. Так i думав. Хочете зi мною поговорити? Д и п л о м а т. Вивчити, що ви явля╨те собою. К р а в ц о в (посмiхнувся). Почати з бiографi©? Б i л а М а ф i я (не витриму╨). Молодий чоловiче, хто ви такий i що вам треба? Д и п л о м а т (тiльки подивився на не© i знову до Кравцова). В загальних рисах менi ваша бiографiя вiдома. Частково з нарису в газетi. К р а в ц о в. Мiж iншим, коли вас запиту╨ жiнка, ввiчливiсть вимага╨ вiдповiсти. Д и п л о м а т (до Мафi©), Припустимо, я хочу працювати на заводi, але перше треба знати, що за директор. К р а в ц о в. Фах? Д и п л о м а т. Iнженер. К р а в ц о в.3 цього i почав би. Завтра о дев'ятiй в заводоуправлiннi, товаришу iнженер. Д и п л о м а т. В готелi мiсць нема╨, то я вирiшив до вас додому... може, ще сьогоднi ви©ду. Мiй по©зд iде через три години. К р а в ц о в. Оригiнал чи вда╨те? Д и п л о м а т. Оригiнал. К р а в ц о в. Тодi вивчайте. Д и п л о м а т. Можна оглянути вашi апартаменти? К р а в ц о в. Прошу. Дипломат виходить у другу кiмнату. Б i л а М а ф i я. Пiдозрiлий тип... Жени його в три ши©! К р а в ц о в. Вiн все-таки оригiнал. С к и р д а. Або псих. Д и п л о м а т (поверта╨ться). Могли б взяти кращу, все-таки директор такого заводу. К р а в ц о в. У вас iще багато запитань до мене? Д и п л о м а т. Кiлька. На фронтi були? К р а в ц о в. Був. Д и п л о м а т. У полонi? К р а в ц о в. Нi. Д и п л о м а т. У партизанах? К р а в ц о в. Був. Пауза. Д и п л о м а т. У вас пам'ять хороша? К р а в ц о в. Не скаржусь. Д и п л о м а т. Що вам найбiльше запам'яталося з вiйни? К р а в ц о в (сухо). Молодi солдати, якi не розпитували, де який командир, а йшли в бiй i навiть на смерть, якщо вимагали того обставини... Пауза. Д и п л о м а т. Бiднувата пам'ять у вас, товаришу Кравцов!.. Останн╨ запитання. Як ваше сiмейне життя (глянув на Бiлу Мафiю), щасливе? С к и р д а (пiдвiвся). Молодий iнженер! Поспiшайте на по©зд!.. Д и п л о м а т (пильно подивився на Скирду). Були пораненi в щелепу? С к и р д а (в голосi погроза). Був поранений, але умiю i ранити. Д и п л о м а т. Капiтан Скирда?.. Скирда вiд несподiванки аж виструнчився, по-iншому глянув на Дипломата, перевiв погляд на Кравцова. Тепер я пiду. Знайте, у вас був не iнженер, а дипломат... Прощавайте. (Вийшов). Тро╨ переглянулися мiж собою. Нiма сцена. Завiса Висвiтлю╨ться i зника╨ телеграма: Був дома у Кравцова переконаний вiн адреса вулиця Лазо 18 квартира 56 Володя Вiчний Висвiтлю╨ться сцена. Чути приглушений вiдгомiн мiста. Здаля видно дво╨ освiтлених вiкон. Оленка в лiтньому плащi, з валiзкою в руках проходить авансценою з краю в край: мабуть, уже давно вимiрю╨ цю дорiжку. Погляд час вiд часу лине до освiтлених вiкон. Зупинилася, поставила валiзку. О л е н к а. Я часто оглядаюсь у сво╨ минуле, а зараз воно сто©ть передi мною i до болю яскраво, наче у барвах Рокуелла Кента. Сто©ть i не зника╨ (Пауза). ...Зда╨ться, то було не життя, а нескiнченнi муки. (Пауза, ледь посмiхнулась). Ученi пiдрахували, що жiнка в середньому живе на кiлька рокiв довше за чоловiка, - а не знайшлося вченого, який би пiдрахував, наскiльки бiльше в ©© душi заго╨них i незаго╨них ран, наскiльки бiльше каменюк i вибо©н на ©© дорозi. (Пауза). А iнодi мо╨ життя вида╨ться щасливим i свiтлим, бо я кохала. Кохання грiло мою душу, воно билося в менi другим серцем... (Пауза). Сотнi разiв я втрачала надiю зустрiти Кравцова... I сотнi разiв малювала в сво©й уявi цю зустрiч. Незатьмарену, незахмарену, жадану... Наче i вiн чекав на мене, наче i його кохання лишилось таким же незгасним. Он його вiкна... Вiн там... I тепер, коли я так близько вiд нього, - тепер, як злодi©, почали пiдкрадатися iншi думки: вiн не мiг знайти ╞лонку. ╞лонки нiколи не було... А села - не стало... Та чи шукав вiн? Чи вистачило сили жити самотньо, як я, стiльки рокiв?! (Пауза). Ходжу бiля будинку, заходять i виходять звiдти жiнки, а я думаю, одна з них - дружина Кравцова. (Пауза). Вiн не забув, напевно, пам'ята╨ ту на©вну дiвчину з дитячими косичками... Тут пам'ята╨, а побачить мене (гiрко посмiхнулась), перемальовану роками i не... (Пауза). Або не захоче впiзнати. Сценою проходить Бiла Мафiя. Подивилася на Оленку, ще раз оглянулась, вийшла. Вродлива жiнка! I вона може бути дружиною Кравцова... (Пауза). Не впiзна╨, або не захоче впiзнати, або вже... загасив вогник. Як же тодi жити? Вперше вiдчула себе такою безпорадною. (Пауза. Рiшуче). Не пiду... Називали колись хороброю, безстрашною, а тепер боюсь... Не пiду! Перемiна свiтла. Квартира Кравцова. Кравцов сидить на сво╨му улюбленому мiсцi, у крiслi. Бiла Мафiя на канапi горта╨ iлюстрований журнал. Скирда сто©ть посеред кiмнати, наче роздуму╨, що йому треба зробити. Налив келих вина, випив. Бiла Мафiя кра╨м ока стежить за ним. З сусiдньо© квартири доносяться зануднi звуки гам. Скирда пiдiйшов до вiдчиненого вiкна, уважно слуха╨. С к и р д а. Шостакович росте. Б i л а М а ф i я (до Кравцова). Коли береш вiдпустку? К р а в ц о в (не вiдриваючись вiд газет). Запросив дозволу. С к и р д а. План не пустить i командарм... Кравцов подивився в його бiк: що, мовляв, за командарм? На тво╨му заводi людей як у корпусi, виходить - ти комкор, а над тобою - командарм!.. Пауза. Кравцов тiльки посмiхнувся. А менi пiсля фронту всi роки здаються вiдпусткою. Дзвiнок. Скирда i Бiла Мафiя перезирнулися, кому йти вiдчиняти. Кравцов пiдвiвся, вийшов, тут же повернувся з телеграмою. Кладе ©© на стiл. К р а в ц о в (посмiхнувся). Вiдпочив!.. Скирда пiдiйшов, узяв телеграму, прочитав. С к и р д а. В Москву викликають? Це перед наступом, Кравцов. Б i л а М а ф i я. Можна, i я з тобою? На роботi'мене вiдпустять. С к и р д а (про себе). Ад'ютант. Знову дзвiнок. Скирда виходить. Бiла Мафiя поправля╨ зачiску. Заходить Скирда, за ним Оленка, в плащi, з валiзкою в руках. Зупинилася. Хвилювання наче заморозило ©©. Глянула на Бiлу Мафiю, на Скирду, i спинилася поглядом на Кравцовi. Скирда вдивля╨ться в Оленку. Бiла Мафiя в якомусь недоброму передчуттi пiдвелася з канапи. Кравцов поволi опустив газету, дивиться на Оленку. ╞хнi погляди зустрiлися... Валiзка випала з рук Оленки. Кравцов, не вiдриваючи вiд не© погляду, пiдвiвся. Стоять одне проти одного. Пауза. Кравцов ступив крок до Оленки, хотiв щось сказати, але йому наче перехопило подих. Рвучко вiдвернувся вiд Оленки, пiдiйшов до завжди замкнених дверей, повернув ключ, рвонув дверi! Перед нами на бiлiй стiнi голубi оленi, пiд ними саморобний стiл-трикутник. Оленка глянула, хитнулась... Голубi оленi, мабуть, через ©© сльози, то затьмарюються, то яскраво висвiтлюються i бiльшають! Бiльшають... Заповнюють весь простiр сцени. Народжуються звуки вальсу. Завiса ** КРАВЦОВ ** ПОВIСТЬ ПРО ВIРНIСТЬ НА 2 ДI╞ ДIЙОВI ОСОБИ: К р а в ц о в. О л е н к а. Т а м а р а. М и ш к о. А з а. Д i д. С к и р д а. К о н о п л i ц ь к и й. В а с и л ь к о в. ДIЯ ПЕРША КАРТИНА ПЕРША Сцена освiтлю╨ться повiльно, мовби в нiч заплива╨ ранок. Узлiсся. Прихилившись до стовбура, сидить Мишко, наче дрiма╨. Голова впала на груди, автомат на колiнах. Пауза. Раптом стрепенувся, автомат напоготовi. Принишк, насторожився. Входить Тамара, теж з автоматом через плече. Мишко подивився на не© i знову розслабився, прибрав попередню позу. Т а м а р а. Втомилася! (Не пiдходить_ до Мишка, на вiддалi опуска╨ться на землю)._ Вперше так втомилася. Дiд лютий-прелютий. Що, каже, вони в розвiдку пiшли чи на вечорницi? Послав мене розшукати вас, а решту вiн зробить сам. Думаю, вiдшмага╨ нагайкою. Пауза. Бiля дико© яблунi натрапила на ваш слiд. (Засмiялась). _Взяла слiд, як мисливський пес, i майже бiгом кiлометрiв тридцять... Мишко, всi розмови потiм, а зараз хвилин десять подрiмаю перед дорогою. (Скинула i простелила фуфайку, прилягла)._ Довга пауза. (Пiдхопилася, в голосi тривога)._ А чому ти мовчиш?! Мишко!!! (Пiдбiгла до нього, шарпнула за плече). _ Мишко подивився на не© довгим поглядом, i вона прочитала в його очах щось страшне... аж вiдсахнулася вiд нього. (Тихо)._ Де моряк? (Закричала)._ Де моряк?! Мишко зробив повiльний жест, мовляв, там, за деревами. (Виходить, не вiдриваючи погляду вiд Мишка. По довгiй паузi поверта╨ться. В однiй руцi трима╨ стягнуту з голови хустку - коса впала на плечi, в другiй - широкий нiмецький багнет, на ньому прилипла земля)._ М и ш к о. Отим багнетом i руками викопав... Цiлу нiч копав. У зрiст викопав... i листям вистелив могилу. Моряк любив запах листя осiннього. Казав, воно йому нагаду╨ запах моря. Т а м а р а. Як же так?.. М и ш к о. За млинами нiмцi групу червоноармiйцiв оточили, притисли до провалля - i з автоматiв... Стогiн недобитих вдень не так, а вночi далеко йде. Пробували люди туди пробратися, та нiмцi охорону виставили. Хто наблизиться, зразу: не добивали червоноармiйцiв, може, навмисне, щоб приманка для живих людей була, або - хай помучаться. (Примовк)._ Ми з моряком теж почули стогiн. Аж попiд землею наче той стогiн iшов. (Важко пiдвiвся, пiдiйшов до Тамари)._ Ось його вахтжурнал. (Вийняв блокнот, розгорнув, чита╨)._ "Людина за бортом... Як же жити, коли не попробую врятувати людину? Той стогiн лiтатиме за мною чорною чайкою. Все життя - чорною чайкою... Хай що не каже Мишко, а я пiду". (Важко зiтхнув)._ Що я не казав, а вiн таки пiшов. Його зразу ж на пiдступах автоматною чергою. Доповз я до нього, вiн уже не говорив. Донiс сюди. Ти ж зна╨ш, очi в нього ясно-голубi, а то стали чорними... Смерть уже почорнила йому очi. Пауза. (Пiдвiвся)._ Пiду в загiн навпростець, щоб швидше, а ти зайди (жест) -_ там зв'язкiвець чекатиме. (Вийшов). _ Тамара лишилася сама. Нетвердим кроком пiдiйшла, опустилася бiля дерева, пiд яким сидiв Мишко, навiть позу прибрала його. Пауза. Поверта╨ться Мишко. Не подумай сама пробиратись до провалля... Туди й муха не пролетить. (Постояв, нiби хотiв ще щось сказати, i вiдiйшов)._ Тамара поволi горта╨ сторiнки вахтжурналу. Потiм почина╨ прислухатись, наче вловлю╨ якiсь далекi звуки. Сцена темнi╨, а Тамара насторожилась, вся в полонi тiльки ©й чутних звукiв. Пiдводиться обережно, наче бо©ться загубити почуте... Перемiна свiтла. На простеленiй шинелi лежить Кравцов. Весь перев'язаний, просто сповитий. Бiля нього сто©ть на колiнах Тамара. То припада╨ вухом до грудей, то ловить пульс. Т а м а р а. Серце то стрiпнеться, як поранений птах, то не чутно зовсiм, мов зупинилося. Не вмирай! Чу╨ш, солдатику? Тяжко було тебе звiдти забирати. Я повзла туди й назад тихiше, нiж лунь лiта╨. А зна╨ш, як лунь лiта╨? Наче тiнь понад землею, травинка не захита╨ться... Ти спочатку видався легеньким, як дитина, - висох же увесь. А потiм ставав все важчим. Донесла сюди - i бiльше нi кроку. Пауза. Розповiдаю, а вiн не чу╨. Глухий, нiмий, невидющий! Не помирай, солдатику! Ти живучий. Серед усiх один аж до сьогоднi дожив... Мабуть, твiй стогiн i моряк чув. (Бере кухоль)._ Ось я тобi назбирала роси. По краплинцi цiлий ковток назбирала. Люди кажуть: ковток роси - вiдро здоров'я! (Обережно влива╨ йому воду, пригляда╨ться)._ Ледь-ледь розплющив очi. ©й-богу, дивиться! Бачиш мене? (Схаменулась, застiба╨ фуфайку, вдягнену на голе тiло)._ Не лякайся... я все, що можна, пошматувала тобi на бинти... Увесь же ти в ранах. А ось листя горiха. (Приклада╨ листя до лоба)._ Воно жар забира╨. Вже добу отак над тобою, i тiльки вперше помiтно затеплiло життя. Тихо, мовби виплива╨ на сцену Оленка в яскраво-червонiй накидцi. Золотаве волосся розсипалося по плечах. На устах - щасливий усмiх. Зупинилася на вiддалi, дивиться на Кравцова. _ (Нахиля╨ться, прислуха╨ться)._ Щось шепоче. Слава богу. (Знов прислуха╨ться),_ Iлонка. Роксолана... Iмена якiсь дивнi назива╨. Марить... Хай поживе в свiтi марення, кажуть, марення роздмуху╨ життя. Хай! А я крапельку передрiмаю. (Схилила голову на колiна, задрiмала)._ О л е н к а. Як тихо... Мабуть, вiйни не стало. Мабуть, вiйна померла... Чого я в червоному? Ти, Кравцов, називав мене сонцем - i я вдяглася в червоне, щоб ти подумав - сонце сходить... Не подоба╨ться? (Скида╨ накидку, лиша╨ться в бiлiй сорочцi, довгiй-предовгiй, i по нiй червонi квiти. Широкi рукава теж у квiтах)._ Бабуня менi вишила... Хай, каже, лежить, а я для тебе вдягла... iще раз одягла ©©, коли ставала русалкою. (Одяга╨ вiнок з бiлих лiлiй). _ Сцена залива╨ться мiсячним свiтлом. (Танцю╨ танець русалки. Танцю╨, наче заманю╨ кого, потiм кличе)._ "Кра-ав-цов!" (Ось вона наче взяла його за руку). _Обережно iди, тут квiти - ©м боляче. Вони живi, Кравцов! Тепер нiч. Вони сплять. Може, ©м сниться теплий дощ або ранок... (На якусь мить зника╨ i знову з'явля╨ться в червонiй мантi©, а в руках велика квiтка, що пала╨ голубим вогнем. Вона ©© трима╨ над головою, як факел)._ Г о л о с К р а в ц о в а. Знову ти в огнистому вбраннi. Воно аж очi менi палить... чи, може, то синiй вогонь? О л е н к а. Не палить - грi╨... Не синiй вогонь - це нiчна фiалка, або нiчниця, або зна╨ш, як iще вона назива╨ться? Люби-мене, не покинь. Г о л о с К р а в ц о в а. Палить!!! На сценi знову звичайне свiтло. Т а м а р а. (прокинулась, нахилилась над Кравцовим). _Що ти шепочеш? Ти весь гориш. Знову кров! Аж очi залива╨. Пов'язку зрушив на головi. Ось так. (Протира╨ йому чоло)._ Зараз стане легше. Дощ надходить... що ж робити? Тут за десять кiлометрiв хата лiсника недобудована. Треба ж туди добратись, але не дiйдемо ми до лiсниково© хати, солдатику. Не вистача╨ сили донести тебе, i не можна нести. Тобi б лежати, не рухатись. А ти коли мариш, то пробу╨ш пiдвестись, а сили ж то, як у пiдбитого пташеняти. Марить... То жар його палить, то холод обiйма╨. (Прислуха╨ться). _Рани ж болем пронизують наскрiзь, а вiн знову щось розповiда╨, кличе Iлонку, Роксолану, Жанну, а вуста без кровинки, наче аж усмiхаються... iмена дивнi чи вичитав, чи придумав... Знову його пропасниця кату╨! Як же тебе зiгрiти? (Пiсля деякого вагання знiма╨ фуфайку, залиша╨ться в одному лiфчику, фуфайкою прикрива╨ Кравцова)._ Не дивуйся на мо╨ вбрання, все тобi пошматувала на пов'язки. (Усмiхнулася)._ Я, мабуть, i себе б покро©ла на бинти, аби вижив... Виживи, солдатику мiй! Сцена темнi╨, тiльки висвiтлю╨ться коло. Знову з'явля╨ться Оленка в червоному вбраннi. Вона дивиться, наче тут близько перед нею Кравцов. У голосi прохання, вимога, надiя: "Виживи, Кравцов!.." Сто©ть в якомусь напруженому чеканнi, а вiдлуння повторю╨: "Виживи, Кравцов!", "Виживи, Кравцов!" Перемiна свiтла. Входять Тамара i Кравцов. Тамара з автоматом у руках. Кравцов у цивiльному. Помiтно, що не зовсiм видужав. Зупинились. Т а м а р а. (продовжу╨ розповiдь)._ Ось така одiссея. Збудувала тобi курiнь, там i одужав. Пауза. Тяжко йти?.. Треба було б ще полежати. К р а в ц о в. Належався. Далеко, йти? Т а м а р а. З незвички може здатися далеко. Нiмцi в цьому районi щось будують. Вiйськ нагнали, i наш загiн трохи вiдступив у глибину лiсу. К р а в ц о в. (роздивля╨ться)._ Дорога - нiби нею вже колись проходив чи снилося. Т а м а р а. Тобi багато снилося-марилося... В тебе ╨ сестричка? Пауза. К р а в ц о в. Ходiмо. Т а м а р а. Тут ми розiйдемося на деякий час. Менi треба заскочити на хутiр. А ти, щоб скоротити дорогу, пiдеш навпростець. Перейдеш через спалене село, за ним буде невеличкий гайок - у ньому i зачека╨ш мене... Зрозумiв? К р а в ц о в. Довго чекати? Т а м а р а. Години три-чотири... Не заблудишся? Гайок примiтний, кругом нього тополi. Забачиш кого - то уникай зустрiчi. Полiца© переодягненi нишпорять. Партизанiв вислiджують. Розходяться в рiзнi боки. Висвiтлю╨ться сцена - згарище села. На чорному тлi попелища бiлiють комини - це все, що лишилось вiд дворища, вiд хати. Хоч на коминах чорнi язики сажi, хоч де-не-де повипадала цегла, але дуже помiтнi в чорному обарвленнi згарища намальованi на них голубi оленi, якiсь дивовижнi квiти, птахи i напис червоною фарбою: "Кохаю!", "Чекай!". Трет╨ слово майже зовсiм вкрите сажею... Променi вечiрнього сонця впали на малюнок, i вiн нiби засвiтився. На коминi пучок ще свiжих осiннiх квiтiв. Входить Кравцов. Зупинився, скручу╨ цигарку. Примощу╨ться на якiйсь обгорiлiй колодi - i раптом його погляд упав на комин, на голубi оленi. В нього перша думка - йому привидiлось? Нi, справдi. Пiдвiвся. Неприпалена цигарка випала з рук, ступив кiлька крокiв до оленiв, зупинився... Захитався, нiби вражений кулею. Шарпонув рукою груди, мов хотiв вирвати з них розпач. Свiтло, як i його свiдомiсть, погасло, а потiм знову повiльно засвiчу╨ться. Сто©ть Кравцов, заморожений горем. В освiтлення вплiтаються голубi кольори... Наче iз-за комина виходить Оленка - вродлива дiвчина, бiляве волосся перехоплене стрiчкою, плаття в квiточках, у руках велика, чимось схожа на не©, лялька. Погляд на Кравцовi. Не вiдрива╨ вiд нього здивованих, замилуваних очей. Все це вiн бачить у сво©й уявi... I коли розмовля╨ з Оленкою, навiть не мiня╨ пози, навiть не пiдводить голови. Сто©ть нерухомо, наче бо©ться, щоб не зникло намальоване уявою. К р а в ц о в. Здрастуй. О л е н к а. (вiдступила крок, наче хоче запросити в хату). _Добрий вечiр. К р а в ц о в. (вiдрекомендову╨ться)._ Ординарець командира... Пауза. (Жест у бiк ляльки)._ Як ©© звати? О л е н к а. (пiдняла ляльку),_ Iлонка. К р а в ц о в. А тебе? О л е н к а. (вже опанувала себе)._ Сьогоднi мене теж можна називати Iлонкою. К р а в ц о в. А вчора як називалась? О л е н к а. Роксолана. К р а в ц о в. А завтра? О л е н к а. Жанна. (Жест, наче в не© хотять забрати ляльку)._ Не займай! К р а в ц о в. Дивачка! Й досi з ляльками гра╨ться. О л е н к а. Цього року уже в iнститутi була б. К р а в ц о в. У художньому? (Поглянув на розмальованi комини)._ О л е н к а. Подоба╨ться? К р а в ц о в. Трохи подоба╨ться, а трохи нi. Все нiби i схоже, i нiби не з цього свiту. О л е н к а. Все з мого свiту. Пауза. (Схвильовано)._ Ти... поранений? Давай я тебе лiкуватиму! Баба - командира, а я - тебе. К р а в ц о в. Дрiбницi. Я хоч i сьогоднi в бiй. О л е н к а. Лоша! К р а в ц о в. Що?! О л е н к а. Я тебе називатиму лошам. К р а в ц о в. Легше, громадяночко. А то попрошу звiдси... О л е н к а. Мене з мо╨© хати? К р а в ц о в. Ви що, куркулi? Двi хати ма╨те? О л е н к а. Це - мiй палац! А то - хата! К р а в ц о в. Палац... А живете де? О л е н к а. День - у палацi, а день - у хатi. К р а в ц о в. Прийдуть нiмцi - i хату, i палац спалять. Пауза. О л е н к а. Не вiдступайте - не прийдуть! К р а в ц о в. Про Кутузова чула? Отак i ми. О л е н к а. Аж до Москви?! К р а в ц о в. Вiйськова та╨мниця. О л е н к а. А ти герой! Поранений i не признався. К р а в ц о в. У нашiй частинi всi геро©. О л е н к а. А як назива╨ться ваша частина? К р а в ц о в. Енська. О л е н к а. Назва якась дивна... Пауза. Давай вечеряти, Кравцов... А як тебе звати? К р а в ц о в. А яке тобi iм'я подоба╨ться? О л е н к а. Максим. К р а в ц о в. Називай мене Максимом, я теж хочу мати кiлька iмен. А сьогоднi, справдi, мiй день народження. Стукне дев'ятнадцять. Пiде двадцятий... Летять роки!.. Пауза. О л е н к а. Давай потанцю╨мо, Кравцов! К р а в ц о в. Без музики? О л е н к а. Згада╨мо ту, що на випускному. Звучить вальс. (Наче з партнером, танцю╨ одне коло, друге... Зника╨ за комином)._ У цей час входить Аза в чоботях, френч туго перетягнутий ременем, на головi кубанка, з-пiд яко© виднi╨ться закручена коса. В руках пiстолет. Зда╨ться, вона не торка╨ться землi, так тихо пiдiйшла до Кравцова. А з а. Руки! Кравцов наче не чу╨. Ну, бог з тобою, iди на той свiт i так!.. Вбiга╨ Тамара. Т а м а р а. Зупинись! Наш! А з а. (опуска╨ пiстолет)._ Запiзнилася б на пару секунд - i був би мiй... Тут нiмецькi пси бiгають, думала - один iз них. Т а м а р а. Я тебе сподiвалась за левадою зустрiти. А з а. Це той врятований? (Заходить так, щоб бачити обличчя Кравцова)._ Йому ще треба багато сала з'©сти, а тодi вже в загiн. У нього сльози на очах вiд переляку. Не бiйся, ми тебе в бiй не пошлемо, будеш опеньки збирати. Т а м а р а. Щось балакучою стала... А з а. Довго мовчала. (Вийма╨ папiр, переда╨ Тамарi). _Дiдовi вiддаси, а менi ще треба подихати свiжим повiтрям у цих краях. (Виходить)._ Т а м а р а. То наша розвiдниця i контррозвiдниця... Вона безстрашна, ©© ненависть до фашистiв iнколи перетворю╨ться на таку лють!.. I ми ©© в такi хвилини бо©мося. Вiдпочив? Поверта╨ться Аза, кладе пучок польових квiтiв на комин. А з а. Як тво╨ прiзвище, iм'я, ангел небесний? Кравцов поверта╨ться, мовчки дивиться на Азу. А в його поглядi ошмаття ночi... Iграшки любиш? Вiзьми... (Вийма╨ з кишенi, пода╨ наган)._ Т а м а р а. Знову? А з а. Знову зустрiла полiцая. Вiн упав на колiна, просить: "Вiзьми зброю". Я взяла, i вiн замовк, царство йому небесне. (Виходить)._ Т а м а р а. Ти ©й сподобався. Бач, зброю тобi подарувала. Пауза. Я вже розповiдала про моряка, який хотiв тебе врятувати. Перед вiйною вiн капiтаном був на невеличкому суднi. Гордився цим, а послуха╨ш мову, наче вiн тiльки-но з корабля. I блокнот-щоденник свiй називав вахтжурналом. Вiзьми. (Пода╨ записну книжку)._ Вiзьми на пам'ять про моряка. (Виходить). _ Кравцов поклав у кишеню наган. Потiм записну книжку розгорнув, наче хотiв читати, але передумав, поклав до кишенi. Погляд знову - на голубi оленi. _ (Заходить, теж кладе на комин лiсовi квiти. Перехопила погляд Кравцова)._ Нiмцi село спалили i людей, до одного. Тут, кажуть, жила баба з онукою, ©х теж... Пауза. Все згорiло, а комини залишилися. Бачиш, хтось написав "кохаю", "чекай"... Тепер так повелось - проходять тут партизани - квiти кладуть. Комини - як пам'ятники коханню! Ходiмо! Ти такий блiдий. На базi трохи ще пiдлiку╨шся... Пауза. I птахи навiть не перелiтають через згарище. Село тепер - як могила. Перемiна свiтла. Узлiсся. Поблизу - партизанський табiр. Бiля величезного пня, який править за стiл, на саморобнiй лавцi сидить Кравцов - розгляда╨ вахтжурнал. Розгорнув, чита╨ голосно, чiтко: "Виписка з правил ведення вахтового журналу, параграф п'ятий: записи у вахтовому журналi повиннi писатися чiтко, а змiст ©х мусить бути короткий, але вичерпно ясний". (Пауза. Про себе)._ Людина, яку я не знаю, яка не знала мене i вiддала за мене життя. ╙ подяка? ╙ цiна, якою можна розплатитися за це? Нема╨!.. (Пауза. Перегорнув кiлька листочкiв)._ Записи мусять бути короткими, але вичерпно ясними. (Запису╨. Голос Кравцова наче чита╨ запис)._ "Вахту прийняв Кравцов!" (Згорнув книжку, заховав до кишенi)._ Входить Дiд. У крутих плечах вгаду╨ться неабияка сила. Мова спокiйна, розважлива; усмiшки не побачиш, а може, не видно за бородою, що хова╨ пiвобличчя. Зупинився, дивиться на Кравцова. Той деякий час не помiча╨ його, потiм забачив Дiда, пiдхопився, став по командi "струнко". Д i д (зробив жест рукою, мовляв, сiдай. Сам зайшов з другого боку пенька i теж сiв на лавочцi)._ Звання армiйське? К р а в ц о в. Рядовий. Д i д. Звiдки родом? К р а в ц о в. З Сибiру... Д i д. Де вчився? К р а в ц о в. Перший курс полiтехнiчного. Пауза. Дiд запалю╨ люльку. Д i д. Казки любиш? К р а в ц о в. (iхнi погляди зустрiлись)._ Дивлячись якi. Дiд. В казках не придумане, в казках справжн╨, тiльки в стонадцять разiв збiльшене, аж не пiзна╨ш - так збiльшене. ╙ казки веселi, радiснi, а ╨ - страшнi. Ось тепер самi живемо у казцi кривавiй. Руба╨мо голову змiю, а в нього ©х аж сiм собачих, скажених... Пауза. Хлопче, можеш правду зараз говорити - говори, не можеш - почекаю. К р а в ц о в. (пiдвiвся, зробив кiлька крокiв до авансцени, нiби тримаючи на плечах непомiрний тягар, потiм знову повернувся на сво╨ мiсце)._ Запитуйте. Д i д. Чого я буду ритися в тво©й совiстi? Сам вибирай i показуй. К р а в ц о в. З iнституту - в Червону Армiю, потiм - штрафний батальйон. А тодi нас у тил - мiст пiдiрвати. Завдання виконали. Частина бiйцiв назад прорвалася, а нас до провалля притисли - i з автоматiв... Д i д. За що штрафний? К р а в ц о в. Не знаю. Д i д. Такого не бува╨. К р а в ц о в. Дiвчину зустрiв... Пауза. Я колись, а зараз... Д i д. До правди не готовий - почека╨мо! Як здоров'я? К р а в ц о в. Вже добре. А коли на завдання посилають - мене обходять. Д i д. Встигнеш. Вiйнi кiнця ще не видно. (Пiдвiвся). _Розмова в нас не закiнчена. К р а в ц о в. (теж пiдвiвся)._ Не довiря╨те, може? Д i д. Розмова, кажу, в нас не закiнчена. (Виходить)._ Пауза. К р а в ц о в. Не закiнчена. А що сказати вам, командиру... Один командир уже не повiрив. Змiню╨ться колiр освiтлення, потiм залиша╨ться лише освiтлення, в якому сто©ть Скирда. Г о л о с К р а в ц о в а. В чiм моя... наша вина? С к и р д а. Мовчать!!! Батько ©© на фронтi загинув, а ти насмiявся з дiвчини! Во©н червоний! Не во©н - бандит! Я сам, без трибуналу! (Вийма╨ пiстолет)._ Знову освiтлення, як i було. Сто©ть Кравцов, а голос Скирди ще звучить: "Насмiявся з дiвчини. Не во©н - бандит!" Перемiна свiтла. Згарище села. Комин з голубими оленями. На обгорiлiй колодi згорблений, обхопивши голову руками, сидить Кравцов. Весь у полонi спогадiв. Висвiтлю╨ться Оленка в червоному платтячку. К р а в ц о в. Iлонка... А завтра будеш Жанна... Дивна ти... Придумала - кожен день нове iм'я! О л е н к а. А квiти ж мають по кiлька назв. ╙ така квiтка. Любка-дволиста, а ще вона назива╨ться нiчниця, нiчна фiалка, i ще вона ма╨ назву зна╨ш яку? Пауза. Люби-мене, не покинь. К р а в ц о в. Я при©ду до тебе. Ось на них, на голубих оленях! У заметiль таку, що тiльки в нас бува╨, - непроглядну, як бiлий дим... На голубих оленях! Вони мчатимуть, як ось цi... Вiтром мчатимуть! О л е н к а. Голубих оленiв не бува╨, я ©х придумала... К р а в ц о в. Раз ти придумала -то вони ╨! I я ©х знайду! При©ду i скажу: Iлонко, Роксолано, Жанно д'Арк, по©хали! О л е н к а. Куди?! К р а в ц о в. Свiт дивитися! Я тобi покажу такi дивовижнi кра©! О л е н к а. А ти ©х бачив? К р а в ц о в. Снилося або уявляв! Може, по©демо в кра© далекi... О л е н к а. Не бо©шся? К р а в ц о в. Завтра в бiй, i я пiду! Хай уб'ють, не боюся! О л е н к а. А хто до мене при©де? К р а в ц о в. Я виживу... Щоб до тебе повернутися! О л е н к а. Виживи, Кравцов! Пауза. К р а в ц о в. При©ду i скажу... (Голос наче не може вирватися з грудей, а потiм вибуха╨),_ Iлонко! Роксолано!! Непомiчене заходить Аза. Вона пильно вдивля╨ться в малюнки на коминах, потiм хусткою стира╨ сажу з третього напису, i там чiтко проступа╨ слово "Кравцов". А з а. (повернулась до Кравцова i по довгiй паузi)._ Оце ти такий, Кравцов! Нiма сцена. КАРТИНА ДРУГА Узлiсся. На лавочцi бiля пенька сидить Кравцов, щось запису╨ у вахтжурнал. Заходить Тамара. Сiда╨ по другий бiк "столу". Т а м а р а. Як почува╨ш себе? К р а в ц о в. (тiльки тепер помiтив ©©)._ Навiть не чув, коли пiдiйшла. Т а м а р а. Вже звичка нечутно ходити. Iнодi помiчаю - пташка не чу╨, коли проходжу поряд. Поживеш у лiсi, i ти навчишся. Пишеш? К р а в ц о в. Пишу. (Хова╨ блокнот)._ Пауза. Раптом залп - один, другий, третiй. Кравцов i Тамара пiдвелися, стоять, наче над могилою. Кравцов i шапку зняв. Через кiлька хвилин знову сiдають. Т а м а р а. I п'ятий не повернувся. Там загинув. К р а в ц о в. Не повернувся? А як же ховають? Т а м а р а. А Дiд завiв такий порядок. Де б не загинув бо╨ць, хоч i останкiв його нема╨, але ховають у розташуваннi загону. Насипають могилу, кладуть вiнок iз жита, калини i дубового листя. Неподалiк виявлено величезне сховище пального, яким харчуються нiмецькi танки. Наказ командування будь-що знищити сховище. А там численна охорона, укрiплення, прямим бо╨м не взяти. Отож i посилають по одному. Посилають, а вони гинуть. К р а в ц о в. А що ж далi? Т а м а р а. Пошлють шостого. А може, й не пошлють. Бо тепер ясно - це вiрна смерть. К р а в ц о в. Де ховають ? Т а м а р а. Ходiмо поклонимося його могилi. Виходять. Заходять Мишко i Дiд, вони чимось схожi мiж собою. Мовчки сiдають бiля "столу", мовчки скручують цигарки... Головне вже сказано ними. М и ш к о. А що? Пiду... Д i д (наче розмiркову╨ чи виправдову╨ться)._ Тебе доводиться посилати. А кого? Iншого пошлю, а тебе прибережу, бо ти мiй син? Пауза. Не можна так! Це проти совiстi! М и ш к о. Розумiю, не маленький. Д i д. Там... М и ш к о. Знаю, дорога в один бiк. Д i д. Що? М и ш к о. Туди йдуть, а звiдти... Д i д. Злякався?! М и ш к о. До слова прийшлося. Д i д. Не вправишся - комусь знову йти... Пауза. I десятий пiде. Наказ командування викона╨мо! М и ш к о. Викона╨те... Пауза. Д i д. Чоботи не давлять? М и ш к о. Нi. Д i д (дiста╨ з кишенi, пода╨ Мишковi)._ На. М и ш к о. Цукерка? Де взяли, тату? Д i д. Завалялась. Пауза. М и ш к о. (пiдвiвся)._ Пiду. (А сам сто©ть, не йде)._ Тату, давайте шапками помiня╨мось. У мене теплiша i якраз на вас. Мiняються шапками. Д i д. Придумав... (Теж пiдводиться). _ М и ш к о (одягнув батькову шапку, натягнув на лоба). _Бережiть себе, тату! (Швидко виходить). _ Дiд трима╨ в руках синову шапку, потiм рвучко притис ©© до обличчя. Сцена темнi╨. В темрявi жiночий тужний крик з вiдлунням... Потiм тиша. Три рушничнi залпи. Освiтлю╨ться сцена. Виходить Дiд, сiда╨ на лаву, кладе шапку на колiно... Пауза. Ще тричi лунають трикратнi залпи все тихiше й тихiше. Це вже вчува╨ться Дiдовi. Д i д (гладить шапку, наче голову дитини)._ Немовлям iще був ти, Мишко, i року не було, коли прихворiв. Плачеш i плачеш... А вiзьму на руки - затихнеш. То я цiлу нiч i проношу тебе на руках. А ще коли до школи у перший клас повiв тебе... Побриньдзювало з малечею. Менi чомусь так стало тебе шкода, а ти нiби вiдчув, зупинилося мале, я пiдiйшов, поцiлував тебе. А ще якось на трактор до себе посадив. Дво╨ гонiв з тобою обiйшов. (Ковтнув беззвучний плач)._ А то завжди, як з дорослим. Пауза. А це, бач, узяв та й послав на смерть! Батько сина послав!.. Чи ти хоч устиг до мене, до матерi думкою шугнути? Може, й не встиг... куля прямо в голову... Пауза. Мишко, чому я хоч на прощання не обняв тебе, не пригорнув до себе, щоб серце тво╨ живим почути! Почути, як б'╨ться! Пауза. Чому, Мишко? Пауза. (Глухим стогоном-криком)._ Батьки, цiлуйте ©х, дiтей сво©х, поки вони маленькi. Дорослi стануть, а ви ©х обнiмайте, слухайте, як б'╨ться ©хн╨ серце - то шматочок вашого серця. Треба ©х любити! Дихати ними! Ось бачите, не стало мого сина... Холодно менi в грудях... Холодно!.. Як у вiдчиненi дверi, мороз увiйшов у душу. Пауза. Знову чутно три вiддаленi залпи. Простiть, батьки тих синiв, яких я знову пошлю. Може, на смерть! Простiть, як я собi прощаю, iнакше не можна! Вiтчизну свою, край свiй, цю землю свою (розкинув руки) _Треба захищати! Пауза. Ось i тепер пiде слiдами мого сина командир третього взводу, найкращий у загонi. (Пiдвiвся, сто©ть згорблений, постарiлий. Шапку так i трима╨ в руках)._ Входить Кравцов, майже стройовим кроком наблизився до Дiда. К р а в ц о в. Товаришу командир, дозвольте. (Помiтив, що Дiд_ не бачить i не чу╨ його, повiльно, тихо ступаючи, виходить)._ Д i д (не мiняючи пози)._ Що хотiв, Кравцов? К р а в ц о в. (повернувся на мiсце)._ Я прошу послати мене туди... Д i д. Куди не дiйшов Мишко? (Дивиться на Кравцова, наче не збагне, що той сказав)._ К р а в ц о в. Куди iшов Мишко. (Ступив кiлька крокiв до командира, той вдивля╨ться в нього, наче хоче розгадати його)._ Д i д. Сам, чи хто пiдказав? Пауза. Чу╨ться голос Кравцова, наче чита╨ запис: "Вахту прийняв Кравцевi" К р а в ц о в. Сам собi пiдказав. Д i д (твердо)._ Пiде командир третього взводу. Пауза. (Наче сердито)._ Чи гада╨ш, ти кращий, хоробрiший, досвiдченiший? Пауза. Чого в тебе очi червонi? Випив? К р а в ц о в. Не спав... за старостою ходили. Д iд. Поспи... Хто може рiвнятися з комвзводом-три! К р а в ц о в. На це дiло мене краще... Д i д. Ти кращий, вiдважнiший? Iди з мо©х очей. Скромник. К р а в ц о в. У мене бiльше шансiв виконати це завдання. Пауза. Не той тепер час, щоб думати про скромнiсть. I я не з лякливих. Пауза. В мене план iнший - не вiд лiсу i не вiд поля пiдкрадатися до об'╨кту, а з села. Д i д. Там штаб польово© жандармерi©, аж кишить нiмцями. К р а в ц о в. Саме тому охорона не чекатиме з боку села. Д i д. А в село як? К р а в ц о в. На мiсцi вирiшу. Д i д. Треба думати. К р а в ц о в. Я вже думав. Скiльки ж iще думати? Пауза. Д i д. Рiдня ╨? К р а в ц о в. Я дитдомiвець. Пауза. Д i д. Придумали слово - дитдомiвець. (Виходить). _ К р а в ц о в (говорить, наче вона поряд),_ Iлонко, як ми вирiшили з тобою, так i зроблю, пiду. Ми не проща╨мося, бо ми завжди разом. Заходить Дiд. Д i д. День i нiч вистачить тобi зiбратися? I пiдеш. Пiдете вдвох з Азою. К р а в ц о в. (пiдвiвся). Я сам. Д i д. Пiдете вдвох. Адресу, якщо ╨ кому... даси. К р а в ц о в. Обiйдеться без адреси... Стоять дво╨ людей, мовчки прощаються, i кроку один до одного не зробили. Перемiна свiтла. На авансценi Аза з вузликом у руках. На нiй широка довга циганська спiдниця. Поверх фуфайки велика циганська хустка. Кравцов у звичайному одязi сiльського парубка. Обо╨ зупинились, обирають дорогу. А з а. Пiдемо лiворуч, поза березняком. К р а в ц о в. Праворуч яром - дивився по картi. А з а. По картi. Iди за мною, я тут не тiльки кожне деревце - кожну гiлочку знаю. В мене очi - як фотоапарат: гляну - i на все життя. I потiм - хто в нас старший? К р а в ц о в. Не запитував у командира. А з а. А я запитувала. К р а в ц о в. Що ж вiн сказав? А з а. Хто розумнiший, той i старший, а хто розумнiший - дiло покаже... Ще кiлометрiв тридцять! Пауза. Ти вже за нiч пройшов сорок. Ходив на згарище? Стоять комини? Бiжать оленi? Пауза. Скiльки ©й рокiв було? К р а в ц о в. Вiсiмнадцять. А з а. А менi дев'ятнадцять. А тобi? Вже сивина пробива╨ться. Мабуть, за тридцять. Кравцов прислуха╨ться, насторожився. То листя пада╨. В лiсi, коли голi дерева, - листок пада╨, а чути далеко, зда╨ться, нiби хтось крадеться. Через кiлька годин будемо в хатi лiсника. Перемiна свiтла. Сiльська хата. Недобудована - вiкна i дверi не вставленi. На пiдвiконнi фуганок. На стiнi на гвiздку висить полинялий пiджак. На долiвцi кинутий оберемок сiна, на ньому лежить Аза. Кравцов сто©ть, обiперся об одвiрок. А з а. Старий самотнiй лiсник майстрував собi хату. Вiйна почалася, а вiн майстру╨. Якогось дня поклав фуганок на пiдвiконня i пiшов у село по тютюн, навiть пiджак залишив. Пiшов - i не вернувся. Може, десь на вiйнi вже. К р а в ц о в. (пiдiйшов до вiкна, взяв фуганок, провiв раз, другий)._ Хазя©н повернеться, добуду╨. А з а. Гарно тут. Якби менi пiсля вiйни таку хату. Нi, не таку, а цю. Жодних меблiв, тiльки сiно. Щодня свiже сiно в цей куточок носитиму i буду лежати, слухати тишу, думати. А потiм потанцюю. Я люблю сама собi спiвати, танцювати. Людина, яка спiва╨ для когось, - вона на роботi, як i та, що руба╨ дрова, пiдмiта╨ вулицi чи зводить будинок. А та людина, що для себе спiва╨, вона летить. Летить на крилах смутку або на крилах радостi. Вона й земного тяжiння не вiдчува╨, вона летить!.. К р а в ц о в. Ти справжня циганка? А з а. А ти як гада╨ш? К р а в ц о в. Чого я буду гадати? Хочеш - скажеш. Нi, так нi. Давай про дiло. А з а. До чого просто на вiйнi - або тебе вб'ють, або уб'╨ш ти. К р а в ц о в. Присмеркне, спробую пiдiйти до села, оглянути. А з а. Це завдання менi!.. Ти прийдеш у село - зразу помiтять. А я прокрадусь... Чого крадеться циганка, нiхто не здиву╨ться. Не здиву╨ться, бо циган i ╨вре©в фашисти мовчки вбивають. К р а в ц о в. За що? А з а. Одна вина - за те, що народилися на свiт. К р а в ц о в. Вони за це заплатять. А з а. За людське життя розплатитися не можна... Хоч мiльйон рокiв плати. Пауза. Зайду в село, розвiдаю, а ти полежиш тут, поспиш або помрi╨ш. Я в мрiях стiльки кра©в, стiльки людей набачилась. I женихи в мене були. Високi, стрункi, красенi, та й годi. А такого, щоб ранив мене, не було. Не змогла намалювати. Пауза. Розкажи менi про себе. Пауза. К р а в ц о в. Iншим разом. Якщо ти йдеш, то пора. Вже звечорiло. А з а. (пiдвелася)._ Iду. Коли через добу мене не буде, iди сам. Коли хочеш, можна i в загiн повернутися, - нiхто нарiкати не буде. Це так Дiд сказав. К р а в ц о в. Дивись, обережно. А з а. Ех, Кравцов!.. Менi вiдомо, тобi теж двадцятий! А зна╨ш, чому ти вида╨шся старшим? Тому що сивина пробива╨ться? Нi. Тому, що в очах тво©х ошмаття ночi... Бувай! (Виходить). _ Перемiна свiтла. Кравцов сидить на сiнi, запису╨ у вахтжурнал. Вiдклав вахтжурнал, лiг, пiдклавши руки пiд голову... Вечорiв. К р а в ц о в. А час наче не йде, а повзе. Якось непомiтно зайшла Аза i стала в дверях. А з а. Лежиш, Кравцов? К р а в ц о в. (пiдвiвся)._ Нарештi! А з а. Лежав i не спав