- по очах бачу. I за мене переживав. А як не переживати?.. Мене, молоду, красиву, уб'ють. I планета стане бiднiшою. Зникне гарна людина - i земля бiднiша╨. Хто так станцю╨, як я? Нiхто. Може, краще, може, гiрше, але не так, як я. Хто заспiва╨ так? Нiхто. (вiдiйшла до Кравцова)._ Посунься... Кравцов пiдвiвся, вiдiйшов, примостився на вiкнi. _ (Шпурнула хустку на сiно, прилягла. Вже iншим тоном). _До села можна пробратися яром, а там городами. Село невеличке, а фашистiв - як пацюкiв у коморi. Бiгають, ситi - аж вилискують, а люди принишкли, по хатах сидять. Пауза. На вигонi тро╨ повiшених гойдаються. Пауза. К р а в ц о в. З сiльськими нi з ким не говорила? А з а. Я ж циганка - ворожила, розпитувала... (Посмiхнулась)._ Ворожити зараз так легко, у всiх важке горе на серцi та надiя в душi - отак, горе i надiя тiльки i ╨ в людей зараз. Пауза. У першу хату, що за селом бiля тополi, можна зайти. Коли що - перечекати. Там жiнка самотня живе. К р а в ц о в. ╞й вiрити можна? А з а. Сина убито на фронтi. К р а в ц о в. Де комендатура? А з а. Бiля церкви. К р а в ц о в. Дорога до складiв? А з а. Я домовилася з господинею. Завтра корову поведу пасти i роздивлюся. К р а в ц о в. На свiтанку пiдеш? А з а. А зна╨ш, що таке свiтанок? Це коли нiч проща╨ться з землею. Глянеш на небо, свiта╨... а нiч до землi припада, мов бо©ться, що бiльше не побачить ©©. К р а в ц о в. Поспи. А з а. (розстеля╨ фуфайку, ляга╨. Пауза)._ А що, коли останнi два метри життя проспиш? Шкода буде. К р а в ц о в. Як це? А з а. А так. На свiтанку пiду i не повернуся... i пошкоду╨ш, що примусив мене спати! Довга пауза. Ти хотiв знати, чи я циганка? (Схопилася)._ Затанцюю тобi, Кравцов... (Почина╨ танцювати пiд музику безслiвно© пiснi, зупинилась, заспiвала)._ Iди до мене, iди до мене, Iди до мене... Смаглi нiжки - стежку вкажуть, Груди бiлi - нiч засвiтять, Губи нiжнi - втому вип'ють, Руки теплi заколишуть. Iди до мене, iди до мене! Iди до мене... Знов танок - незвичайний, дедалi стрiмкiший, вона наче лiта╨. Розстебнулася блуза - забiлiли груди, коса розплелася. Аза то зупиня╨ться, не зводячи очей з Кравцова, то знову кида╨ться у вихор танцю. Кравцов сто©ть чи то вражений, чи то розгублений. Тьмянi╨ свiтло, i вже в темрявi повторю╨ться пiсня. Довга пауза. Сцена освiтлю╨ться. Аза вдяга╨ фуфайку, запина╨ться. Кравцов сто©ть бiля вiкна, нiби теж зiбрався в дорогу. А з а. Нас було чотири сестри: двi бiлi, як ранок, а двi - чорнi, як вечiр... Я в драмгуртку циганку Азу грала, Кармен розучувала. (Ступила кiлька крокiв до Кравцова, нiби хотiла побачити, що в його очах)._ Вiдпочинь, Кравцов, роботи завтра багато. (Виходить, у дверях повернулась). _Кравцов, коли б ти сю нiч... прийшов до мене, убила б... Ось i нiж приготувала. (Вiдвернула полу фуфайки. Пауза. Знову вiдiйшла до дверей, зупинилася)._ Менi тепер легше жити. Вiрю - ╨ велике кохання! Думала, це казка, а воно насправдi. А так убила б, як зрадника, i рука б не здригнулася! Спасибi, Кравцов, що ти ╨, що я зустрiла такого! (Хоче йти)._ К р а в ц о в. Зачекай... За звича╨м нашого загону я хотiв Iлонку поховати i вiнок зробив. (Виходить i поверта╨ться з вiнком, сплетеним з калини, жита i дубового листя). _Вона, Iлонка, Роксолана... загинула мужньо, як бо╨ць... Я вибрав мiсце, затишно ©й буде. А то не повернусь - хто ©© похова╨? Аза сто©ть, вражена болем i жалем... Сцена темнi╨. Три залпи з двох пiстолетiв, голоси вже в темрявi. К р а в ц о в. Нiби живу поховав... Пауза. А що, коли вона жива? Пауза. З вогню живим не вийдеш... А з а. Менi вже треба йти, Кравцов. Перемiна свiтла. На авансценi сто©ть Тамара. Задумалась. Входить Дiд з погаслою люлькою в руках... Д i д. Що з тобою, Тамаро, не прихворiла? Т а м а р а (прокинулась вiд думок)._ Пробачте, не помiтила... Д i д. I я бiля тебе постою, воно хоч трошки сонце глянуло, а теплить. Чи не простудилась? Погода ж нiкудишня... Т а м а р а. Я тепло вдягнена. Д i д. Он пiдошва в чоботi вiдiрвалась, треба пiдбити. Т а м а р а. Як там нашi? Д i д. Поки не чутно. Т а м а р а. Товаришу командир!.. Д i д. Хочеш пiти дiзнатись? Т а м а р а. Так. Д i д. Не треба йти в той бiк. Не треба привертати увагу. Може, нiмцi мають у лiсi сво© очi, сво© вуха. Т а м а р а. Я кружним шляхом. Д i д. Почека╨мо. Т а м а р а. Кравцов... Д i д. Не певна за нього? Т а м а р а. Ще рани не позагоювалися як слiд. Д i д. Тихо. На перемiну погоди. Пауза. Т а м а р а. Дозвольте, я розвiдаю. Д i д. Я вже сказав. Т а м а р а. А коли без дозволу пiду?.. Д i д (розпалю╨ люльку, наче нехотя. З нотками вибачення)._ Такий час! Берегти дисциплiну треба!.. Без дозволу пiдеш - розстрiляю! Перемiна свiтла. Хата лiсника. Кравцов сто©ть бiля вiкна. Задумався. Входить Аза. В нiй нiби щось змiнилося, нiби кроки стали чiткiшi, зразу й не помiтив, що триматись ©й на ногах i навiть говорити надзвичайно важко, а вона нiби ще й усмiха╨ться. К р а в ц о в. (з полегшенням)._ Ледве дочекався. А з а. Слухай! Повторювати не буду... До сховища треба пробиратися повз церкву вузенькою вуличкою, порослою резедою. А далi - чисте поле, затемна повзтимеш. А там - огорожа дротом. Вартовi проходять уздовж дроту кожнi двадцять хвилин. Ось план. (Да╨ папiр). _ Кравцов пiдiйшов, узяв папiр. Iди зараз, тепер вечiр у нiч переходить. Очi найгiрше бачать у такiй темрявi. Бо вона схожа на величезну тiнь. Ти теж, як тiнь, будеш, i вартовi ще не настороженi... Iди, Кравцов. (Хитнулась)._ К р а в ц о в. Що таке? А з а. Поранена. (Вона б упала, якби Кравиов не пiдхопив ©©, пiдвiв до сiна, обережно поклав)._ К р а в ц о в. Як же я тебе залишу? А з а. Тебе послали пiдривати сховище, а не оберiгати поранену циганку. К р а в ц о в. Азо! А з а. Iди, Кравцов, я дочекаюсь тебе. Сцена темнi╨. В темрявi спалахують рiзнокольоровим свiтлом шматки дороги, якою, очевидно, проходила Аза... Лiс, кущi, дерева, колючий дрiт, химернi переплетiння гiлок. Сцена висвiтлю╨ться. Кравцов сто©ть бiля вiкна. Аза пiдвелася, сiла. ©й неймовiрно важко робити кожен рух, але бiль хоче приховати усмiшкою... а воно й усмiшка болюча. К р а в ц о в. Як себе почува╨ш? А з а. А ти - справжнiй, ти... живий? К р а в ц о в. Який же я ще можу бути? А з а. Сон, марення менi напоказували всього... Скажи ще раз... Ти - Кравцов?! К р а в ц о в. Я, Азо! Все зробив. Тiльки, коли з села виходив, чиркнула куля - дрiбницi... А з а. I я не почула вибуху? К р а в ц о в. Ще почу╨ш через десять хвилин. А з а. Десять хвилин це багато... К р а в ц о в. Вже дев'ять залишилося. А з а. А коли мiна не спрацю╨? К р а в ц о в. Вiдлежуся, як недобитий пес, i знову повзтиму туди. А з а. А зна╨ш, жито - то вiчна пам'ять про тих, хто пiшов, пам'ять серед живих... Калина - то краса, яка пiсля них житиме. Дубове листя - то труд тих, що пiшли, труд, що лишили живим... Кравцов! Хороша традицiя в нашому загонi! Пауза. А вiнок з Флонки прийми i могилу розрiвняй... Для людей ©© нема╨, а для тебе вона лишилась жити... ©© кохають, вона жива... К р а в ц о в. Ти вгадала, циганко. Я й вiнок прийняв, i могилу розрiвняв... Живе Iлонка... В менi живе. Вiддалений вибух, як удар грому, ввiрвався у хату. А з а. (спочатку тихо, а потiм все голоснiше смi╨ться). _Ми ©х... Ми сильнiшi! К р а в ц о в. (тепер уже помiтно, що вiн поранений. Йому вже важко стояти. Вiн трима╨ться за пiдвiконня)._ Сильнiшi... Довга пауза. Аза. Кравцов! (Пода╨ папiр)._ Читай! Кравцов пiдiйшов, йому важко, але стара╨ться не показувати, взяв папiр. Читай голосно! К р а в ц о в. (чита╨ повiльно, чiтко)._ "Я, Кононенко Марiя Дмитрiвна, в загонi прозвана Азою, знаю Миколу Кравцова сорок вiсiм годин. Були разом на завданнi. Микола Кравцов - чесний, мужнiй, вiдданий Вiтчизнi. Ще я знаю: вiн, Кравцов, умi╨ кохати i вмi╨ бути вiрним у коханнi. Пауза. Вищезазначене да╨ йому право бути комунiстом. Приймiть його в партiю. Безпартiйна Марiя Кононенко". Пауза. Кравцов таму╨ бiль, а може, й сльози. А з а. (©й дуже важко говорити)._ Кравцов, добуду╨ш хату пiсля вiйни... коли час буде... К р а в ц о в. Добудую. Для тебе добудую. А з а. Кравцов, у тебе залишилась ще крапелька сили? Пiдведи мене... Кравцов тiльки неймовiрним зусиллям волi трима╨ться на ногах. Пiдiйшов, обережно пiдвiв Азу. Подай хустку. Кравцов пода╨ хустку, розгорта╨ ©© й кладе на плечi дiвчинi. _ (Взяла хустку за кiнцi, розкинула над собою, як крила). _Хтось казав, що найкраще (голос усе тихiша╨)_ прощатися з цим свiтом у танцi... Хочу востанн╨ станцювати... А сама ледве трима╨ться, голову схилила на плече Кравцову. Чути стукiт каблукiв пiд безсловесну пiсню Ази. Стукiт переходить у дрiб. Трохи погасло свiтло. Вони обо╨ ледве стоять у великому колi танцюючих тiней. Як легко танцювати, i землi не чую пiд собою... (Опустилась на колiна, потiм упала, розкинула хустку, як крила). _ Кравцов захитався, вiн теж не може втриматися на ногах. Стукiт каблукiв затиха╨ - коло з тiнями зупиня╨ться... Темрява. Коли освiтлю╨ться сцена, ми бачимо: Аза лежить уже накрита циганською хусткою. Кравцов розпластаний серед хати. Тамара сто©ть бiля них, вражена побаченим. Т а м а р а. (пiдiйшла, трохи пiдняла край хустки рукою, наче закрила очi Азi. Пiдiйшла до Кравцова, опустилась на колiно, прихилилась, слуха╨ серце i тихо)._ Виживи, Кравцов! А вiдповiда╨ луна голосом не Тамари, а Оленки: "Виживи, Кравцевi Виживи, Кравцовi Виживи, Кравцовi" ДIЯ ДРУГА КАРТИНА ТРЕТЯ Нiч. Закуток товарно© станцi©. В колi свiтла, що пада╨ вiд лiхтаря, дво╨ вантажникiв. Навiть ©хнi пози свiдчать про крайню перевтому. Чутно то вiддаленi, то близькi гудки паровозiв. Долинають голоси станцiйно© обслуги. Довга пауза. К о н о п л i ц ь к и й. Глянувши на нас збоку - хто б догадався, що мiнiстр i академiк розвантажують вагони з вугiллям? Нiкому б i в голову не прийшла така божевiльна думка! Вугiлля, та ще вночi, та ще на голодний шлунок! Пауза. Я так зголоднiв, що хотiв сунути в рот шматок антрациту, але зуби пожалiв. К р а в ц о в. Чи вправимося до ранку? Пауза. К о н о п л i ц ь к и й. Чому ти завжди набусурманений? Тебе за це й дiвчата не люблять. А до Коноплiцького (жест, мовляв, до мене)_ липнуть, як оси до варення. Вони липнуть, а менi байдуже! У них завжди усмiшечка напоготовi. Оченята нiби хотять повистрибувати - всi вони на один копил. Пауза. Не мовчи, розмовляй, бо засну, i вже не розбудиш. Розкажи щось. К р а в ц о в. Що розказати? К о н о п л i ц ь к и й. Дитинство, кохання, мрi©. Або, наприклад, як ти бачиш свою дорiжку в життi? К р а в ц о в. Закiнчу iнститут, одержу призначення i працюватиму. К о н о п л i ц ь к и й. Куди пошлють, туди й пiдеш, - теля... К р а в ц о в. А як же ще? К о н о п л i ц ь к и й. Постав мету i йди до не©, як ось я. Я обов'язково стану мiнiстром! Мiнiстр Коноплiцький! Звучить? Отож-то! Стою в трамва©, а за спиною - "мiнiстр!", "мiнiстр!". При©ду додому - буду матерi покрiвлю перекривати - люди питатимуть: хто то. А потiм дiзнаються та аж роти пороззявляють... Мiнiстр на хату вилiз! Пауза. Так ©сти хочеться, що, якби зараз побачив ситого чоловiка, убив би iз заздрощiв. Пауза. Взагалi передчуваю, що з мене буде щось велике... Хочеш факти? К р а в ц о в. Давай! К о н о п л i ц ь к и й. На фронт я пiшов рядовим... Вiд Чорного до Бiлого моря рядовiшого, нiж я, не можна було знайти. А ким закiнчив вiйну? ╙фрейтором! Вiд рядового до ╨фрейтора! Стрибок? Стрибок. Перший курс iнституту - рядовий студент! Четвертий курс - староста кiмнати! Стрибок? Стрибок. Дiйду i до мiнiстра... А ти - до академiка. Не витрача╨ш часу на балачки, цiннi думки запису╨ш у вахтжурнал. Пауза. Коли голодний - таке вiдчуття, наче у ротi хто кропивою пожалив. К р а в ц о в. Не думай про ©жу. К о н о п л i ц ь к и й. Я не думаю, а нутрощi думають та ще вголос. К р а в ц о в. Досить вiдпочивати. К о н о п л i ц ь к и й. Ще п'ять хвилин. (Видно, чимось збентежений)._ А можна збожеволiти вiд голоду? К р а в ц о в. Мабуть... К о н о п л i ц ь к и й. (прислуха╨ться, принюху╨ться). _Я вже божеволiю! Вчува╨ться запах ковбаси, та не яко©сь там лiверно© (з натхненням),_ а домашньо©! К р а в ц о в. На, з'©ж, а то справдi збожеволi╨ш. (Пода╨ йому окрайчик)._ К о н о п л i ц ь к и й. Як ти економиш? Я, поки принесуть суп, хлiб з'©даю протягом трьох секунд. К р а в ц о в. Ти свiй пайок вiддав технiчцi i добре зробив. В не© - дiти... К о н о п л i ц ь к и й. (вже з'©в хлiб)._ А ковбаса пахне... Це або новий вид галюцинацiй, або... К р а в ц о в. Або... К о н о п л i ц ь к и й. Почина╨ться. (Жест, мовляв, божеволiю, потiм знову принюху╨ться)._ Далi терпiти не можу - пiду на запах... (Вста╨, виходить)._ К р а в ц о в. Дивак! (Розмовля╨ про себе)._ Розвантажувати вугiлля - тяжка робота, але менi чомусь зда╨ться, чим тяжча робота, тим бiльший перепочинок душi. Пауза. Коноплiцький хоче стати мiнiстром, а я? Через рiк призначення. Куди?.. Пауза. Однаково... Заходить Коноплiцький. К о н о п л i ц ь к и й. Пiймав! По запаху вислiдив. За вагоном знайшов - до нас, видно, приглядалась. К р а в ц о в. Ковбаса? К о н о п л i ц ь к и й. Виходь, чого бо©шся, ми не урки... К р а в ц о в. Нiчого не розумiю... К о н о п л i ц ь к и й. (тихiше)._ Пiшов по запаху, як по стежцi, глядь - за вагоном тiнь... Я ж колись "язика" брав - знаю. Пiдкрався i за руку - хап! А вона - "вiдпусти"! I так глянула... В темрявi побачив ©© очi, а вони в не© злi, як у пуми, i рука моя сама опустилась. К р а в ц о в. Де ж та пума? К о н о п л i ц ь к и й. Виходь, мара, - ми чеснi люди, вантажники. Iди ближче, на свiтло. Тамара виходить на свiтло. Т а м а р а. Не скажете, де тут студенти вугiлля розвантажують? К о н о п л i ц ь к и й. О другiй годинi ночi, на колiях товарно© станцi© шукати студентiв? Тамара пiдiйшла на кiлька крокiв, вдивля╨ться в Кравцова. Той уже пiзнав Тамару, але ще не вiрить сво©м очам. Т а м а р а. Кравцов? К р а в ц о в. Тамара? Коли при©хала? Т а м а р а. Сьогоднi пiзно ввечерi. Знайшла ваш гуртожиток, а там сказали, що вугiлля вантажите. Хотiла до свiтанку на вокзалi перебути, але не спиться. Я i пiшла навмання... Бач, i знайшла. Пауза. Який ти замурзаний - ледве впiзнала. К р а в ц о в. Хоч би написала, що при©деш. Т а м а р а. Не збиралася ©хати... К о н о п л i ц ь к и й (кида╨ пiдкреслено зацiкавлений_ погляд то на Кравцова, то на Тамару)._ Якщо давно не бачилися - розцiлуйтеся. К р а в ц о в. (пiдiйшов до Тамари)._ Здрастуй! (Поцiлував)._ Т а м а р а. (вiдвела погляд вiд Кравцова)._ Не збиралася ©хати, а воно якось в один день найшло на мене i... Пауза. Влаштуюсь десь на роботу, а якщо вийде - i в iнститут на той рiк. Допоможеш, порадиш? К р а в ц о в. Подума╨мо. К о н о п л i ц ь к и й. Дрiбницi, i роботу, й iнститут я беру на себе. Роботи - хоч греблю гати, а в iнститут? Декана десь у темному куточку попрошу, вiн фронтовикiв любить i бо©ться. Та ще для користi справи пiдкинеш, що й ти була на фронтi. Т а м а р а. Я серйозно. К о н о п л i ц ь к и й. А хто ж серед ночi жарту╨? К р а в ц о в. (жест у бiк Коноплiцького)._ Мiй товариш, однокурсник. К о н о п л i ц ь к и й. (з поклоном)._ Друг i соратник Кравцова - Петро Коноплiцький. Мiнiстр. Без портфеля поки що... Т а м а р а. (пода╨ руку). Тамара._ К о н о п л i ц ь к и й. "Прекрасна, как ангел небесный, как демон, коварна и зла". К р а в ц о в. Ми через пару годин вже закiнчимо роботу. Т а м а р а. Може, по©сте? Я з дому взяла дещо - ковбаса домашня i хлiб... К о н о п л i ц ь к и й. Нi! Нi! Коли я працюю - ©сти не хочеться. Примушували б - i шматочка не взяв... Поговорiть, а я пiду. Вiдпочивати для мене теж шкiдливо. (Виходить). _ Кравцов i Тамара стоять у напруженiй мовчанцi. Розмова мiж ними або навiть кiлька слiв, якими вони можуть обмiнятись, i визначать ©хнi стосунки зараз, а може, i на все життя. Пауза. Т а м а р а. Могла б i ближче вiд дому влаштуватися, а я... (Не пiдiбрала слiв)._ Ти тут, i я теж сюди... К р а в ц о в. З роботою i в iнститут влаштуватися, думаю, можна. Пауза. Т а м а р а. А не думав, що аж сюди при©ду? К р а в ц о в. (теж наче хотiв знайти iншi слова, але не змiг)._ Нi. Заходить Коноплiцький. К о н о п л i ц ь к и й. (до Тамари)._ Оце розсудив: не можна вам iти самiй - ковбаса бандитiв приманить. Вона ж пахне на три кiлометри, i пограбують. Т а м а р а. (посмiхнулася)._ Не вiддам, для вас прибережу. Чекатиму на вокзалi. (Виходить)._ К о н о п л i ц ь к и й. Гарненьке, нiжненьке дiвча. Влашту╨мо ©© на роботу. Що вона вмi╨? К р а в ц о в. Стрiля╨ без промаху. К о н о п л i ц ь к и й. (здивовано)._ Що?! К р а в ц о в. Розвiдницею була в нашому загонi. К о н о п л i ц ь к и й. В не© в очах ╨ щось вiд зарядженого револьвера. К р а в ц о в. Безстрашна. К о н о п л i ц ь к и й. Ти закоханий в не©? Нi? То я почну облогу, а потiм штурм цi╨© фортецi. Що за лихо? Глянув - сподобалася! Глянув-втоми як не було! Глянув - ©сти перехотiлося! З такою можна одружитися. Помiтив, яка вона горда? А в загонi в не© не було об'╨кта, як би сказати, спостереження? К р а в ц о в. Не було. К о н о п л i ц ь к и й. Кравцов, цей нiчний метелик залетiв менi в душу. Я вiдчиню вiконечко i скажу йому: лети звiдси. Коноплiцький - людина, яка не любить кайданiв, навiть золотих. КАРТИНА ЧЕТВЕРТА Лавочка десь у саду. На лавочцi сидить Кравцов, бiля нього розкладенi книжки, конспекти. Вiн чита╨, занотову╨. К р а в ц о в. (видно, давно вже працю╨. Встав, зробив кiлька фiзичних вправ, як людина, що засидiлась. Говорить, наче вмовля╨ себе)._ А чого, власне, я тут, наче мене хто прив'язав? Бiжи, Кравцов. Куди? В кiно. Не хочу. Просто пройдись... Як це - просто пройтись? А так, по вулицi. Теж не хочу. Ну, тодi сиди, гризи гранiт науки... Ну й що, буду гризти. (Сiда╨, продовжу╨ працювати). _ Заходить Коноплiцький, зодягнений, як на свято. Все на ньому випрасуване, хоч, видно, ношене-переношене, та ще й з чужого плеча. К о н о п л i ц ь к и й. Кравцов, ти ма╨ш нагоду лицезрiти найелегантнiшого мужчину. (Поволi поверта╨ться на всi боки)._ Ну?! Зацiпило... Це все Тамара. Якось вона сказала, що хоче бачити мене в цивiльному. Я намотав собi на вус i оце... Галстук - з четверто© кiмнати, сорочка - з восьмо©, пiджак - з двадцято©, штани - з першо©, черевики - з дев'ятнадцято©. Всi кiмнати гуртожитку перетрусив. (Жест). _Красень! К р а в ц о в. Нiчого! К о н о п л i ц ь к и й. Але пiсля вiйськово© форми, зда╨ться, нiби голий, i потiм все ледве трима╨ться. Боюся крок широкий зробити, боюся рукою махнути, але раз Тамара хоче, я можу для не© i кольчугу вдягти. К р а в ц о в. Куди зiбрався? К о н о п л i ц ь к и й. Хiба я знаю? Тамара зна╨: куди менi йти; що я буду робити; чи треба менi дихати, чи не треба; як Тамара скаже - так i роблю. Рiк минув з того часу, як на товарнiй станцi© я ©© побачив. Рiк, а вже нема╨ Коноплiцького - ╨ раб! Ох i Тамарочка! К р а в ц о в. Чого в тебе одна щока червонiша? К о н о п л i ц ь к и й. Це теж ©© робота. Вона вихову╨ в менi високi моральнi якостi... Взагалi нема в свiтi нiчого прекраснiшого, нiж жiнки, i загадковiшого нема╨. Як швидко вони переходять вiд гнiву до ласки. Заходить Тамара, вдягнена в гарненьку сукню, проста, але до лиця, зачiска. Т а м а р а. Ходiмо, запiзню╨мося. Коноплiцький. Встигнемо. Кравцов. Куди? К о н о п л i ц ь к и й. В кiно. К р а в ц о в. А чого Тамара не вiта╨ться? Т а м а р а. Ми ж ранком вiталися. Забув? К р а в ц о в. Пам'ять щось пiдводить. Т а м а р а. Вона в тебе й була слабенька. К о н о п л i ц ь к и й. Ходiмо, Тамаро. Тiльки за мене братись не можна - все, як павутинка, розлiзеться. Т а м а р а. (оглянула)._ "Как денди лондонский одет". К о н о п л i ц ь к и й. Красивий чоловiк! Як тобi пофортунило, Тамаро! Зустрiти мене, покохати... Чого так дивишся?.. Пожартувати не можна? Т а м а р а. Ходiмо з нами, Кравцов. К р а в ц о в. Попрацюю. К о н о п л i ц ь к и й. Ох, який я гарний! Хоч на виставку. КАРТИНА П'ЯТА Кабiнет директора заводу. За столом сидить Васильков, йому за тридцять, впевнений у собi. Ця впевненiсть вiдчутна i в голосi, i в манерi розмовляти, i в жестах. Вiн вiдкинувся на спинку крiсла, нiби задумався. Заходить Кравцов, пiдходить до столу, сiда╨. В а с и л ь к о в. Ось тепер поговоримо. Почитав анкету, характеристики, хоч вони часто й необ'╨ктивнi, але знати ©х треба. (Посмiхнувся)._ Ми з тобою з одного гнiзда... Один iнститут закiнчували. Я - до вiйни, а ти - пiсля. Хороший iнститут. Мiж iншим, я просив мiнiстерство, щоб саме з цього iнституту прислали менi iнженера. Рвався в Сибiр чи за призначенням? К р а в ц о в. За призначенням. В а с и л ь к о в. (посмiхувся)._ А мiг би сказати - рвався. Про завод наш ма╨ш уявлення? К р а в ц о в. Можна сказати - нi. В а с и л ь к о в. Яку б ти роботу хотiв? К р а в ц о в. Не знаю. В а с и л ь к о в. I я не знаю. (Пройшовся кабiнетом, усмiхнувся)._ Менi хорошi iнженери дуже потрiбнi i навiть посереднi, на жаль, теж потрiбнi. Де тебе притулити? К р а в ц о в. Ви мене не тулiть, а призначте, i я буду працювати. В а с и л ь к о в. (наче вивча╨ поглядом)._ Ти сердитий чи така вдача? К р а в ц о в. Вдача. В а с и л ь к о в. Одружений? В анкетi щось не запам'ятав цю графу. Пауза. К р а в ц о в. Це стосу╨ться роботи? В а с и л ь к о в. Так. К р а в ц о в. ...Одружений. В а с и л ь к о в. Ваш характер ма╨ значення для дружини, а менi потрiбна лише ваша робота. До речi, дружина з вами при©хала? К р а в ц о в. Нi... Я не знаю, де вона зараз. В а с и л ь к о в. Заре╨строванi, чи подруга? К р а в ц о в. Давайте про дiло. В а с и л ь к о в. Це теж дiло. Я зобов'язаний знати все про керiвний склад заводу. К р а в ц о в. Про керiвний, а я при чому? В а с и л ь к о в. Тобi б попрацювати помiчником майстра, майстром кiльканадцять рокiв, а потiм уже до цеху, а так людей нема╨, i я змушений призначити тебе виконуючим обов'язки начальника цеху... Збагнув? В. о. начальника цеху. К р а в ц о в. Збагнув. В а с и л ь к о в. Ну й що? К р а в ц о в. Нiчого. В а с и л ь к о в. Чому не вiдмовля╨шся? З студентсько© лави - до начальника цеху? К р а в ц о в. Ви ж кажете, людей нема╨. В а с и л ь к о в. (розсмiявся)._ Чогось менi зда╨ться, що ти або простий i хороший хлопець, або кар'╨рист чисто© води. Не гнiвайся - це думки вголос. Хочу тобi сказати ще одне: у вiйну я не покидав заводу нi вдень нi вночi. В мирний час чотирнадцять-п'ятнадцять годин на роботi. (Пiдвiвся)._ Пауза. Звикай, Кравцов, до заводу, до свого заводу, вивчай його пульс, вiдчувай подих. Щоб вiн став тво©м життям. К р а в ц о в. А бiльш конкретно? В а с и л ь к о в. (його почина╨ трохи дратувати манера розмови Кравцова)._ Три днi походи вiльним екскурсантом, а потiм - у дев'ятий цех. I запам'ятай: тво© знання, вмiння, характер, здiбностi - все визнача╨ться тiльки двома показниками: план i якiсть. К р а в ц о в. Можна йти? В а с и л ь к о в. Зачекай, я ще на тебе подивлюся, може, помилився... Щось ти "чувств никаких не изведал", одержавши призначення. Чи не забагато я тобi даю... К р а в ц о в. Давайте менше. В а с и л ь к о в. Гаразд, iди. Моя iнту©цiя мене ще не пiдводила. Заглянь до заступника по госпчастинi. Кравцов виходить. _ (Бере трубку)._ До тебе зайде iнженер Кравцов, з випускникiв. Ти звик, щоб тебе просили, а цей не буде, тому сам запропонуй. Талони на черевики, пальто, шапку, подумай, де йому жити... (Про себе)._ Кравцов! Я чув це прiзвище чи здалося?.. КАРТИНА ШОСТА Квартира Кравцова. Простора кiмната, тро╨ дверей. Тi, що ведуть до кабiнету, - прямо на глядача. Меблi в кiмнатi не новi i не комплектнi. На стiнi - жито, калина, дубове листя. Кравцов сидить у крiслi, видно, не вiдпочива╨, про щось дума╨. Блiдий. Погустiшала сивина. Пiсля паузи пiдвiвся, пройшовся по кiмнатi, опустився в крiсло. Дiстав вахтжурнал, щось записав. Телефонний дзвiнок. К р а в ц о в. (бере трубку)._ Слухаю, так пiзно? Вже перша година... Будь ласка, буду радий. (Кладе трубку). _Чим же вгостити?.. А нiчим - хай подише свiжим повiтрям. (Пiдiйшов, вiдчинив вiкно, прислуха╨ться)._ Диха╨ завод. Пауза. диха╨, але не на повнi груди... Заходить Васильков. В а с и л ь к о в. ©ду додому, - глядь, у тебе свiтло горить, от i завiтав. К р а в ц о в. Дякую, сiдайте. В а с и л ь к о в. (окинув поглядом кiмнату)._ Так i живеш. Я ж тобi казав - купи хорошi меблi, а то заходиш, як у пустку. Ввiмкни свiтло, не люблю темряви. Кравцов вмика╨ свiтло. Що ти зараз робиш? К р а в ц о в. Збирався лягати спати. В а с и л ь к о в. I тобi спиться? К р а в ц о в. Снотворного не вживаю. В а с и л ь к о в. А я вживаю, i все одно не спиться. К р а в ц о в. Лiкуватися треба. В а с и л ь к о в. Кравцов, ти прийшов на наш завод прямо з студентсько© лави, я поставив тебе в. о., а потiм начальником цеху. Щорiчно премi©, орденом нагороджений... Не тому, звичайно, що я до тебе добре ставлюсь, а тому, що цех твiй один з кращих. Я рiдко в людях помиляюсь, як i не помилився в тобi. Пиво ╨? К р а в ц о в. Нема╨. Коньяк ╨! В а с и л ь к о в. Навiть не знав, що ти вжива╨ш спиртне... К р а в ц о в. Зрiдка. В а с и л ь к о в. По п'ятдесят грамiв коньяку до розмови... К р а в ц о в. (дiстав чарки, розлива╨ коньяк)._ Досить лимона чи ковбаси нарiзати? В а с и л ь к о в. Обiйдемось. (Бере чарку, випива╨)._ Ти, Кравцов, прекрасний працiвник. Менi стало легше, як ти з'явився на заводi... К р а в ц о в. (випив чарку)._ Ви мене так розхвалю╨те, товаришу Васильков, нiби збира╨теся звiльнити з роботи. В а с и л ь к о в. (трохи розгубився). Я_ просто висловлюю сво© думки. На чому ми зупинились? К р а в ц о в. Коли я з'явився на заводi - вам стало легше працювати. В а с и л ь к о в. Так, стало легше працювати. Незамiнний ти iнженер, серйозний, роботящий. Ось тiльки я став помiчати - подався ти трохи, змарнiв. Здоров'я, видно, почало здавати. Ти скiльки рокiв не був у вiдпустцi? К р а в ц о в. Сiм. В а с и л ь к о в. Сiм рокiв вiдмовлявся, а зараз я наполягаю - ©дь вiдпочинь. Навiть наш лiкар жалiвся, що ти не слуха╨ш його, не хочеш пiдремонтуватись. I потiм, як бачиш, завод наш почав потроху вiдступати на лiвий фланг. Нам доведеться попрацювати до ломоти в кiстках. Тож набирайся сил. К р а в ц о в. Це так несподiвано. В а с и л ь к о в. ╙ путiвка в Ялту. К р а в ц о в. Не хочу в Ялту. В а с и л ь к о в. Тодi просто на море, але щоб завтра я тебе на заводi не бачив. Повернешся - продовжимо розмову про заводськi справи. Пауза. Ти якийсь завжди захмарений, Кравцов. К р а в ц о в. Коли ж менi ©хати у вiдпустку? В а с и л ь к о в. Iз завтрашнього дня. К р а в ц о в. Подумаю. В а с и л ь к о в. Виконуй розпорядження. Спасибi за частування, бувай. До зустрiчi пiсля вiдпустки. (Виходить). _ Кравцов залиша╨ться сам, мiря╨ кiмнату з кутка в куток. К р а в ц о в. (про себе)._ Завтра - так завтра! Але куди? (Зупиня╨ться посеред кiмнати, задумався)._ Довга пауза. Потiм йому почулися далекi три залпи з пiстолетiв. КАРТИНА СЬОМА Хата лiсника. Зда╨ться, в нiй нiчого не змiнилося, навiть облинялий пiджак висить на стiнi. На чемоданi сидить Кравцов, обхопивши голову руками. По довгiй паузi чути вiддаленi три пострiли з двох пiстолетiв, як у попереднiй картинi. Вони нiби повертають його до дiйсностi. Пiдвiв голову, оглянув кiмнату, пiдiйшов, торкнувся пiджака. З пiдвiконня змахнув порохняву. К р а в ц о в. Зупинився час! У цiй хатi час сто©ть на мiсцi! Навiть тривога вiйни мов прита©лась, диха╨ десь у кутку... (Посмiхнувся)._ Може, я вiдвик вiд лiсу, i менi страшно? (Пiдiйшов, взяв, потримав фуганок в руках, потiм сокиру, попробував, чи гостре лезо)._ Мабуть, з того часу тут нiхто й не був. Не диво - глушина. Аза мрiяла пiсля вiйни тут вiдпочивати i слухати, як iде час. Мрiяла, просила добудувати хату, а я забув? Нi! Не забув! Того й при©хав. При©хав добудувати хату!.. Затемнення. Якась дивна музика. В нiй i тишина лiсу, i вiдгомiн вiйни, i радiсть, i туга. Сцена освiтлю╨ться. Та ж хата, впадають в очi новi вiкна, дверi, свiже сiно в кутку... I калина, жито, дубове листя на стiнi. К р а в ц о в. Два днi сиджу у цiй хатi, слухаю, а час не йде, вiн поверта╨ться, пливе назад у вiйну. Пауза. Стук у вiкно. Що це? Почулося? Знову стук. (Вiдчиня╨ дверi). _ Заходить Дiд. Зда╨ться, вiн i не змiнився, хiба що зсутулився та бiлi пасма в бородi... I для нього, i для Кравцова ця зустрiч несподiвана. Стоять на вiддалi, уже й упiзнали один одного, але ще мовчать. Це ви, товаришу командир?.. Д i д. Я, Кравцов. (Пiдходить, пода╨ руку. Оглянув хату)._ Прочув, що хтось у лiсi хату добудову╨. Хто б це, думаю? (Оглянув)._ Сам? К р а в ц о в. Сам. Роботи небагато, а митарств чимало: дошки, скло, цвяхи... Д i д. Сказав собi: пiду погляну хто. Господар повернувся чи так хто? К р а в ц о в. А чому серед ночi? Д i д (засмiявся, не розтуляючи вуст)._ Вдень у лiсi боюся... Вдень i заблудитись у ньому можу. А вночi лiс для мене - як сво╨ дворище. Вночi вiн менi звичайний. К р а в ц о в. Як ви? Д i д. Нiчого. А ти? К р а в ц о в. Теж нiчого. Д i д (обiйшов, подивився на дверi, вiкна попробував руками)._ Добряче зробив. А чого це надумав? К р а в ц о в. Колись тодi... Аза просила мене, коли господар не повернеться, то щоб добудували. Збиралась тут жити. Д i д. Довго думав. К р а в ц о в. Ранiше не випадало. Д i д. З наших кого зустрiчав? К р а в ц о в. Тамару. Пауза. Д i д. Вона тебе двiчi вiд смертi врятувала. Прямо-таки врукопашну зi смертю билась за тебе... В цiй хатi тодi вона знайшла Азу вже... а ти ще дихав. Сама принесла в загiн. Вона в землянку для тебе яко©сь трави м яко© наносила. А лiкiв треба було, так нiмецьку санiтарну машину пiдiрвала... Згорiло все: i машина, i нiмцi, i таблетки. Пауза. Повз землянку, де ти лежав, ходили навшпиньки, бо Тамара, як тигриця, берегла тебе. Вона ладна була вiтер зупинити, аби тобi було тихо. Тепер ви побралися, мабуть. К р а в ц о в. Нi. Пауза. Д i д. I таке бува╨. А ти ж як? Столяру╨ш? К р а в ц о в. Нi, на заводi. Д i д. Нiчого живеш? К р а в ц о в. Нiчого. Д i д. А я один. Ось бачиш, i лiтом, i зимою в Мишковiй шапцi. (Обережно зняв з голови, погладив)._ Сам. I хата хороша, i пенсiя персональна, i шана, а в душi - протяг, холод... I дружина, i Мишко пiшли... Пiшли i не зачинили дверей у мо©й душi - так холод i находить. Думав, час затаму╨, а воно - нi. Якiсь звуки музики, наче спогади. Довга пауза. Тi, що пiшли, вимагають, аби ми по совiстi жили. По чистiй совiстi. Наче його хто запиту╨. Це так! Совiстi нема╨ сiро©, рябо©, в крапочку. Совiсть або чиста, або не чиста. Пауза. Дивись, Кравцов, щоб i ти (по паузi)..._ по совiстi. К р а в ц о в. Нiч яка темна. Д i д. Гроза буде - хмара аж на землю ляга╨. Довга пауза. Затемнення. Лишилося тiльки свiтлове коло на Дiдовi, на Кравцевi. З'являються ще свiтло-голубi кола, а в них - Мишко, Аза, Оленка. Нiма сцена. Спалахнула блискавка, вдарив грiм, погасив голубi кола. К р а в ц о в. Завтра по©ду. Д i д. А я, мабуть, сюди переберусь, ближче до... Лiсником уже пропонували. Погоджусь. Довга пауза. Знову випливають у свiтлi Дiд i Кравцов. А в голубих колах - Мишко без шапки. Аза, Оленка. I здалеку ледве чутнi три залпи. КАРТИНА ВОСЬМА Кабiнет Василькова. Обстановка та ж, але впада╨ в око крiсло, на якому сидить директор. Оббите шкiрою, просторе: в ньому, зда╨ться, i спати можна. Васильков щось пише, коли заходить Кравцов, вiн на мить вiдiрвався вiд роботи, жестом запросив сiсти. В а с и л ь к о в. (дописав аркуш, переглянув, узяв телефонну трубку)._ Я в себе. Чекаю Москву. (Поклав трубку, пiдвiвся, подав руку Кравцову)._ Привiт вiдпускникам! Засмаг, схуд - це непогано, але чому не добув, при©хав ранiше? За заводом скучив? К р а в ц о в. Скучив. В а с и л ь к о в. Отак я за останнi роки жодно© вiдпустки не добув до кiнця. Тягне на завод. Усе зда╨ться, нiби там щось трапилось. Повiриш, заходжу на завод, наче в свою хату, - огорта╨ якимсь теплом. Пауза Що нового? К р а в ц о в. У мене нiчого, а у вас? В а с и л ь к о в. По-старому. Остання декада - штурму╨мо. Нового? (Посмiхнувся)._ Ось крiсло поставили менi нове. Люблю зручнiсть. Та й проводжу я в ньому пiвжиття. До пенсi© п'ятнадцять рокiв, якраз його й вистачить. Шкiра добряча, не протреться. (Спохватився)._ Кравцов, чому ти так пiзно зайшов? (Глянув на годинника)._ Зараз же дванадцята ночi. Мiг би i завтра. К р а в ц о в. Справи... В а с и л ь к о в. По очах бачу - iнiцiативу принiс. Викладай! Економiя буде? План буде? Основнi показники iнiцiативи? К р а в ц о в. Важко сказати. " В а с и л ь к о в. Про що ж говорити, коли не продумав? К р а в ц о в. Продумав. В а с и л ь к о в. Слухаю. Люблю новi думки. Чаю хочеш? К р а в ц о в. Дякую. В а с и л ь к о в. Людина може придумати таке, що потiм слуха╨ш i диву╨шся. (Вiдкинувся на спинку крiсла)._ Цiкаво, що ти за вiдпустку надумав? К р а в ц о в. Ви, товаришу Васильков... В а с и л ь к о в. (жест)._ Зна╨ш, Кравцов, я не так уже й набагато старший за тебе, а на вигляд, пробач, нiби ровесник. Давай на "ти", зручнiше. К р а в ц о в. Давай на "ти". Пауза. Вислухай мене уважно, Васильков. В а с и л ь к о в. В неуважностi мене ще нiхто нiколи не звинувачував, тим паче, коли йдеться про iнiцiативу, подавай ©© коротше. К р а в ц о в. Можу коротко! (В голосi повна переконанiсть)._ Тобi треба вiдмовитись вiд посади директора заводу, товаришу Васильков! Пауза. Васильков аж вiдкинувся на спинку крiсла, на обличчi якась непевна посмiшка. Такими безглуздими здалися слова Кравцова. В а с и л ь к о в. Ти... (Не знайшов слiв, але йому ще зда╨ться, що це жарт)._ К р а в ц о в. Ми з тобою комунiсти... А комунiст, якщо перекласти на просту, звичайнiсiньку мову, це той, хто добровiльно взяв на себе клятву служити людям! Робити добро людям! ©хнi iнтереси ставити вище сво©х власних iнтересiв. Пауза. Обидва мовчать. Васильков уже збагнув, що Кравцов не жарту╨. Вiн якось глибше втиснувся в крiсло. (Кравцов пройшовся кабiнетом i знову зупинився перед Васильковим)._ А недавно одна у вищiй мiрi шановна людина нагадала менi вiдому iстину, що совiсть не може бути сiрою, чи рябою, чи в крапочку - совiсть може бути або чистою, або не чистою. Отже, поговоримо з позицiй чисто© совiстi - з позицiй комунiстiв! В а с и л ь к о в. Хто тебе уповноважив на цю розмову? К р а в ц о в. Я ж тiльки-но пояснив! Пауза. Не тобi розповiдати про значення нашого пiдпри╨мства. В а с и л ь к о в (уже з нотками злостi)._ Скорочуйся. Кравцов. Коли завод був меншим, продукцiя простiшою, ти, Васильков, справлявся з роботою. В а с и л ь к о в. А тепер розлiнився, зазнався... К р а в ц о в. Залишився чесним, вiдданим роботi, але... В а с и л ь к о в. Коли почав, то не заникуйся! К р а в ц о в. Але тепер завод вирiс, i керувати ним тобi просто не пiд силу. Ти це сам вiдчува╨ш. Вiдчува╨ш свою, пробач на словi, безпомiчнiсть... Вiд цього на заводi i зайва су╨та, штурмiвщина, безлiч летючок, нарад... Пауза. В а с и л ь к о в. (з нотками зла)._ Став балакучим! (Вийшов з-за столу, ходить по кабiнету. Видно, намага╨ться заспоко©тись, i це йому нiби вда╨ться. Нараз вiн пiдходить дiста╨ телеграму, пода╨ Кравцову)._ Мiнiстр дяку╨, а ти знiма╨ш з роботи! К р а в ц о в. Мiнiстр менше зна╨ тебе, нiж я. I потiм, це подяка заводу. В а с и л ь к о в. Може, вже й кандидатуру пiдiбрав на директора заводу? (Зупинився, чека╨ вiдповiдi)._ Пауза. К р а в ц о в. Товаришу Васильков, те, що я сказав, ти сам десь розумi╨ш i вiдчува╨ш, але бо©шся собi признатися. Для цього треба бути мужнiм. Пауза. (Знову пройшовся по кабiнету)._ А щодо призначення... Це справа мiнiстерства. Пауза. В а с и л ь к о в. Може, тебе рекомендувати директором? К р а в ц о в. Рекомендуй. Я, певен, справу повiв би краще. В а с и л ь к о в. (на його обличчi розгубленiсть, здивованiсть, врештi вiн щиро смi╨ться)._ Я всього чекав, тiльки не цього... До того неприкритий кар'╨ризм, безсоромнiсть, нескромнiсть! Кравцов, вас треба лiкувати довго й серйозно. К р а в ц о в. (залиша╨ться спокiйним)._ Повторюю, для справ заводу це було б краще! В а с и л ь к о в. (сiда╨ в сво╨ крiсло i вже з якоюсь цiкавiстю в голосi)._ Я можу припустити, хоч це для мене несподiвано боляче, але я можу припустити, що у вас, так би мовити, у перебiльшенiй формi кар'╨ризм, але щоб не приховувати, а так напоказ... Це вперше. К р а в ц о в. Того, хто на фронтi пропонував себе, щоб його послали на смертельно небезпечнi завдання, нiхто не звинувачував у кар'╨ризмi, безсоромностi, нескромностi. Коли вибував зi строю комбат, - пiдводився комроти i вiв батальйон в атаку, його не звинувачували в кар'╨ризмi, безсоромностi. В а с и л ь к о в. Закони вiйни перенести хочеш... К р а в ц о в. Закони найвищо© мужностi, чесностi, вiдданостi Вiтчизнi, народу - цi закони iснували у вiйну, i ©х не треба забувати i сьогоднi. Васильков вийшов з-за столу, став навпроти Кравцова. В нього згаса╨ неприязнь. Нiма сцена. Чу╨ться голос Кравцова, наче чита╨ запис: "Вахту прийняв Кравцов!" Темнi╨ свiтло. Знову музика, як спогади вiйни, як роздуми, як пiсня мужностi. Поступово свiтло розгора╨ться. Кабiнет директора заводу. Впадають в очi на однiй iз стiн жито, калина i дубове листя. Заходить Кравцов, знiма╨ плащ, сiда╨ за стiл. Дiста╨ якiсь папери. Потiм знiма╨ трубку. К р а в ц о в. До дев'ято© мене по можливостi не турбуйте. В цей час заходить Скирда, у вiйськовiй вицвiлiй одежi, без погон. С к и р д а. А я потурбую... Кравцов здивований: хто так рано мiг зайти. Скористався, що секретарка ще не прийшла, робота почина╨ться о дев'ятiй, а зараз вiсiм. К р а в ц о в. (виходить з-за столу, наблизився до Скирди. Ще деякий час дивиться мовчки, нiби хоче переконатись, Що не помилився)._ Товариш капiтан?! Скирда? Здрастуйте! (Потиснув руку)._ Яким вiтром? С к и р д а. А я вже й без вiтру, як перекотиполе. I тихо, а воно котиться. К р а в ц о в. Сiдай. Аж не вiриться! С к и р д а. Не вiриться... I менi не вiриться. Кравцов - директор такого заводу! Виходить, хлопець ти не дурний. Правда, рiзне говорять люди. К р а в ц о в. Звiдки начувся? С к и р д а. Я на тво╨му заводi служу. К р а в цо в (здивовано)._ Ти служиш? С к и р д а. На прохiднiй, охоронником. К р а в ц о в. А я i не знав. С к и р д а. Комкор солдатiв усiх не зна╨ i не бачить. Так, кажу, говорять рiзне. Бiльше хвалять: дiловий, штурмiвщини менше. Видно, ╨ в тебе струнка. К р а в ц о в. На завод до нас випадково? С к и р д а. Обличчя тво╨ в газетi побачив - те, дев'ятнадцятирiчне згадалося, впiзнав тебе - i при©хав... К р а в ц о в. Спасибi. С к и р д а. Обiрвала мене вiйна, обкарнала, обпалила. Один - нi родича, нi пiврод