ича, нi чвертi родича на всiй землi. Мiльярди людей, а в мене нiкого - тiльки ти один, Кравцов. Пауза. Колись хотiв розстрiляти тебе, а тепер у родичi набиваюся. Ось так. Люблю чи не люблю я тебе, Кравцов, а житиму поруч... I хочу попросити - iнколи, як дозволиш, до тебе додому зайду, ти ж один. Вечорами заходитиму - вони для мене такi довгi, а ночi ще довшi... К р а в ц о в. А ми родичi з тобою - кров порiднила нас. Пауза. I самотнiсть... С к и р д а. Кравцов, ти плакав коли-небудь пiсля вiйни?.. Нi!.. I я теж. Слiз нема╨, а так iнколи хочеться заплакати, коли тяжко, щоб легше стало... Подумав якось гнiздо собi злiпити. Нi. Те, перше, зруйноване, з очей не сходить... i гнiздо, i пташенята. Так дозволь заходити до тебе... Ти ж один. (Iде, потiм зупинився)._ Те, що мiж нами було... (Потоптався на мiсцi, слова потрiбного не знайшов. Виходить). _ Кравцов сiв за стiл. Схилив голову на руки. Довга пауза. I в кабiнетi з'явля╨ться Оленка. Боса. В довгiй бiлiй сорочцi, по якiй розкиданi квiти. Квiти на широких спадаючих рукавах. Сорочка розстебнута, волосся розсипалося по плечах. Оленка дивиться на Кравцова i голосом тихим i чутним: "Ти нi в чому не винуватий, i я - у нас кохання велике, велике..." Пiдняла, розкинула руки, наче хотiла показати, яке велике, безмежне кохання. Розстебнутi рукава сорочки опали. Сцена темнi╨. Лиша╨ться свiтло тiльки на закритому руками обличчi Кравцова та на розкинутих руках Оленки. Перемiна свiтла. Кабiнет у квартирi Кравцова. Вся стiна, що перед глядачем, розмальована - точне повторення малюнкiв Оленки на коминi в ©© "палацi". Навiть яскравiше. Саморобний столик-трикутник, табуретки. Бiля столика сто©ть Кравцов у важкiй задумi. Одягнутий по-святковому. На столi лежить калина, два наповненi червоним вином келихи. Пауза. В абсолютнiй тишi голос Оленки: "Справдi, сьогоднi твiй день народження?" К р а в ц о в. (мовби вiдповiда╨ ©й)._ Летять роки! Довга пауза. Телефонний дзвiнок (Виходить з кабiнету, пiднiма╨ трубку)._ Слухаю!.. Проведете без мене! Нi-нi, я зайнятий! (I вже iншим голосом)._ Сьогоднi мiй день народження! В мене повно гостей, як же я ©х залишу? (Кладе трубку. Нiби про себе)._ Раз у рiк я маю право на святий вечiр? На зустрiч з Iлонкою. (Пiдiйшов, сiв бiля столика. Взяв келих, не випив - трима╨ в руках). _Летять роки... I ти вже не дiвча. Не дiвча, Iлонко... Мiня╨ться колiр освiтлення. Заходить Оленка. Не дiвча - красива молода жiнка в чорнiй оксамитовiй сукнi. Ступила кiлька крокiв до Кравцова, зупинилася. Пауза. О л е н к а. Тобi нелегко, Кравцов, чекати мене? Чекати, знаючи, що я не прийду? К р а в ц о в. Дуже важко. Наче хто увiгнав у груди нiж i не вийняв... Ось так усi роки! О л е н к а. А ти ж зна╨ш - не прийду. I не чекай... Чого самотнiм жити? На роботi ще нiчого, а вдома - як у камерi. К р а в ц о в. Так. О л е н к а. Багато гарних жiнок. К р а в ц о в. Багато... О л е н к а. Одружуйся i живи, як усi... Життя ╨ життя... Не його пристосовуй до себе, а себе до нього. К р а в ц о в. Так. О л е н к а. Ще не пiзно i сiм'ю мати. К р а в ц о в. Не пiзно... О л е н к а. Iя швидко забудусь. К р а в ц о в. (наче прокинувся)._ Що? I це говориш менi ти, Iлонка? Пауза. О л е н к а. Нi, це я проказала тво© думки. К р а в ц о в. Так, вони iнодi прокрадаються до мене... Прокрадаються i тiкають, нашого кохання вони бояться. Iлонко, як давно ти запалила свiчку в мо╨му серцi... А той вогонь i досi - i теплить, i грi╨, i палить мене!.. Люди мене не зрозумiють?!! Пауза. Хай тут передi мною буде сто, тисяча чоловiк, я скажу ©м: прислухайтесь до себе! В кожного з вас або жеврi╨ вогник того першого, чистого, справжнього кохання, або ви чека╨те, коли вiн спалахне... Пауза. А може, хто сам погасив його, той кара╨ться все життя. Пауза. Кравцов! А коли з то© тисячi вийдуть кiльканадцять i скажуть тобi: кохання справжнього нема╨! Кохання - то рожеве марево! Пауза. Я ©х запитаю: як же ви живете серед людей? Забирайтесь на iншi планети! На Землi вам мiсця нема╨!!! (Пiдiйшов, опустився на табуретку. Дивиться на голубi оленi)._ Ви не видуманi! Ви ╨! Мо© голубi оленi! Повiльно темнi╨. Народжу╨ться музика. Сцена в смугах свiтла i темряви. Кравцов i Оленка танцюють вальс. Перемiна свiтла. Кравцов сидить у крiслi - заснув. Чути дзвiнок. Кравцов прокинувся. Швидко зачинив дверi до кабiнету, впуска╨ гостей. Заходять Коноплiцький i Тамара, ©х змiнили роки, але вони обо╨ ще молодi на вигляд. К р а в ц о в. Ви?.. К о н о п л i ц ь к и й. Ми... (Вiта╨ться з Кравцовим)._ К р а в ц о в. (цiлу╨ руку Тамарi)._ Молодцi, що згадали. Правда, щороку телеграми поздоровчi одержую, а щоб просто - то нi. К о н о п л i ц ь к и й. На весiлля запрошували листом. Пам'ятаю, я ще i план нашо© квартири намалював. К р а в ц о в. Це було давно. Т а м а р а. Раннiй ранок, а ти вже наче зiбрався кудись iти. На роботу? Сьогоднi ж вихiдний... К р а в ц о в. У нас менше вихiдних. (До Коноплiцького). _Ростеш, Коноплiцький! Чув, уже член-кореспондент! К о н о п л i ц ь к и й. Не думав, не гадав - само прийшло! К р а в ц о в. Зада╨шся. Я читав тво© роботи. Вартi уваги. Т а м а р а. Як здоров'я? К р а в ц о в. Вiдмiнно. Т а м а р а. Змарнiв. К р а в ц о в. Роки. Сiдайте в мо©й хатi - я пригощу шампанським, коньяком, консервами i ковбасою, Т а м а р а. Холостяку╨ш? К р а в ц о в. А чим погано? К о н о п л i ц ь к и й. Ми так i думали... К р а в ц о в. Будемо снiдати? К о н о п л i ц ь к и й. Я людина долi, та спершу про справи. К р а в ц о в. Будь ласка. Якщо так термiново. К о н о п л i ц ь к и й. Чим почати розмову, давайте сядемо. Щоб було чинно, благородно. Пауза. А ти трохи подався, мiй дорогий Миколко. Видно, працю╨ш як каторжний. I товариш хороший, i люблю я тебе... К р а в ц о в. Оце та дiлова розмова? К о н о п л i ц ь к и й. (до Тамари)._ Почнемо, Тамарочко? Т а м а р а. (по нiй видно - чимось занепоко©лась)._ Може, Кравцов кудись поспiша╨? К р а в ц о в. Я до ваших послуг. К о н о п л i ц ь к и й. Починаю! (Схопився. Ходить по кiмнатi)._ Дуже важко, майже неможливо жити з жiнкою, яка говорить правду! К р а в ц о в. Сумнiвна iстина. К о н о п л i ц ь к и й. А ти ©© постарайся засво©ти. Я вже збиваюся з послiдовностi. Пауза. (Зупинився)._ Я привiз свою дружину тобi. Знак оклику, пауза. Повторюю - свою дружину - тобi! Все почалося з правди, яка мала такий вигляд: "Дорогий мiй друже Коноплiцький, ти найпрекраснiший чоловiк. Я була певна, що жити будемо добре i навiть покохаю тебе, але з цього нiчого не вийшло. Я кохаю iншого. Пауза. Кохаю Кравцова... Бiльше критися перед тобою не можу". Ось основний змiст промов, якi вона почала все частiше проголошувати. Пауза. I по©хала до тебе... Я теж при©хав, аби ти не подумав, що вона втекла. Ми - по-доброму. За бравадою слiв вiдчутно гiркоту i жаль, що так сталось. Запала напружена мовчанка. Кожний по-сво╨му пережива╨ почуте. I ще додам: знай, Кравцов, як там ви домовитесь - не знаю, але для Тамари в мене завжди серце (посмiхнувся) _вiдкрите. Пауза. Я пройдусь, мiсто ваше подивлюся. (Швидко виходить). _ Кравцов устав, ходить по хатi, видно, не зна╨, як почати розмову з Та марою. Та й про що? Мовчанка затягнулась. Т а м а р а. Кравцов, не сердься. Може, не так треба було сказати, як це зробив Коноплiцький, але суть вiрна. Я роками готувалась до цi╨© розмови. До розмови з тобою, а тепер не стало слiв. Пауза. (Вiдiйшла в протилежний бiк кiмнати)._ Так, мабуть, з того, певно, з того почалося... коли я тебе винесла... Коли ти напiвживий марив нею, Iлонкою, марив, i шукав, i вiрив, i побивався за нею... Я ще тодi наче напилася чужого кохання, напилася i сп'янiла... Гадала - пройде, а воно нi. Пауза. Кравцов, тобi важко жити самому? Все думаю, якi в тебе рани! Болять i досi? Я ж кожну твою... Я не хочу, не думай, наче прошу вдячностi, нi, Кравцов! Довга пауза. К р а в ц о в. Ти врятувала менi життя. I я не забув - забути грiх. Т а м а р а. Але я не для цього кажу. Згадаю тво© рани - в само© бiль народжу╨ться. Вiдчула: без тебе, Кравцов, життя мо╨ пощерблене. Пауза. Iлонку не забув? Нi! Я знала, ти не з тих, хто забува╨. Дозволь десь бiля тебе жити! Хоч на заводi у вас працюватиму. Вечорами буду заходити, чай готувати... Ми ж друзi, Кравцов! Так менi легше буде. Пауза. (Зовсiм тихо про себе)._ А може, з часом... _ Довга мовчанка. Заходить Скирда, вже в цивiльному. С к и р д а. Чого це в тебе, Кравцов, дверi розпанаханi? (Пабачив Тамару, здивований погляд). _ К р а в ц о в. Знайомтесь, друзi мо©... Тамара й Скирда, перш нiж подати руку, обмiнялись вивчаючим поглядом. Перемiна свiтла. Мiський скверик. На лавочцi сидить зiщулившись Оленка. В руках, опущених на колiна, газета. Поруч сто©ть невеличка валiзка. Оленка заслухалась, задивилась у сво© скаламученi думки. Пауза. О л е н к а (знов погляд на газету, на портрет)._ Посивiлий, немовби змарнiв. Пауза. Все про тебе написали, Кравцов: i дiловий, i органiзатор, i план викону╨... А взяли б та й написали: "...Iлонку шука╨". Пауза. Не ти, я тебе знайшла, Кравцов! Випадково? Нi! Мабуть, пiвсвiту знало, що я тебе шукаю. (Ледь торкнулась уст гiрка посмiшка)._ I газету, бач, з тво©м портретом прислали. А ти не знайшов мене - бо не шукав! Пауза. А може, шукав, але як знайти? Вiйна начисто слiди замела... Хоч би й побував у мо©х краях - села нема╨. В одну нiч фашисти i село спалили, i людей до одного вигубили!.. Нiхто ж не вiдав, що я напередоднi то© ночi втекла на фронт... Пауза. У сотий раз я звинувачую себе, i в сотий раз виправдовую... Днi, мiсяцi, роки - для мене були не плином часу, а бiлим полотном чекання... I ось тепер ти так близько вiд мене, он у тому будинку. Всього кiлька хвилин, щоб до тебе дiйти... Роками iшла до цих хвилин i зупинилась... Боюся... Я жила коханням, дихала ним... А коли ти, Кравцов, забув мене, а коли... Тодi все... все в прiрву!.. (╞© наче пронизав гострий бiль, аж серце притисла рукою)._ Виходить Тамара. Пройшла мимо, потiм повернулась, зупинилась. Т а м а р а. (до Оленки)._ Пробачте, вам зле? О л е н к а (тiльки тепер помiтила Тамару)._ Нi, це так... Зустрiлись поглядом. Пауза. Т а м а р а. Може, зайдемо до мене, перепочинете. Я тут поруч живу. О л е н к а. Дуже вдячна, але я почуваю себе добре. Т а м а р а. Видно, при©хали у вiдрядження? На наш завод? О л е н к а. У приватних справах. Чекаю автобуса на станцiю. Через годину мiй по©зд. Т а м а р а. Ви з Укра©ни? О л е н к а. Так. Т а м а р а. По вимовi вiдчула. З яких мiсць? О л е н к а. З Полiсся. Т а м а р а. Та ми земляки, навiть близькi. I я з Полiсся. Це ж треба - в такiй далечинi зустрiтися. Там у вас iще купаються, а тут уже холодом диха╨. Як наше мiсто, сподобалось? О л е н к а. Недовго була. Як слiд не роздивилася. Зовсiм нове, нiби трохи суворе, черстве... Пауза. Т а м а р а. Хочете, я дам вам свою адресу! Iншим разом при©дете - гостею будете. (Шука╨, на чому б написати адресу)._ О л е н к а. Дякую. Сюди я бiльше не при©ду. А он автобус мiй ©де. Т а м а р а. Щасливо© дороги. Привiт Полiссю. Скучила за ним. О л е н к а. Повертайтеся на Полiсся. Т а м а р а. Не можу! (Посмiхнулась: i гiркота, i щастя в тiй посмiшцi)._ Тут моя доля. Коротка пауза. (Обмiнялись поглядом)._ Щасливо© дороги. (Виходить, ще раз озирнулась)._ О л е н к а. (дивиться ©й вслiд)._ Вродлива жiнка! I вона може бути дружиною Кравцова... (Пiдняла газету, знову вдивля╨ться в портрет)._ Не треба нам зустрiчатися, Кравцов! Не будемо руйнувати мого, а може, й твого щастя. (Пiдвелася, взяла валiзку)._ Роками iшла, а на останнi кiлька хвилин не вистачило мужностi... (Поглянула на його будинок)._ Прощай, Кравцов! Пауза. Моя доля... (Затиснула вуста рукою, наче злякалася, що вирветься з грудей плач. Повiльно виходить). _ Квартира Кравцова. Кравцов сидить на сво╨му улюбленому мiсцi, у крiслi. Тамара - на канапi, горта╨ iлюстрований журнал. Скирда сто©ть посеред кiмнати, наче роздуму╨, що йому треба зробити. Налив келих вина, випив. Тамара кра╨м ока спостерiга╨ за ним. С к и р д а. Кравцов, не зда╨ться тобi, що ти директор так нiби (жест)_ i нiчого, але з плямочками? К р а в ц о в. Менi зда╨ться iнше - що ти, Скирда, захоплю╨шся вишукуванням плямочок. С к и р д а. Не подоба╨ться? К р а в ц о в. Як бачиш - терплю. С к и р д а. Кравцов, ну, хай уже ти, як то кажуть, i дню╨ш, i ночу╨ш на заводi. Для тебе на заводi свiт почина╨ться i кiнча╨ться. А люди? Людям потрiбен вiдпочинок. А куди вони пiдуть? Клуб малий, кiнотеатр один-однiсiнький, розваги в парку - нi гу-гу. I стадiончик би теж... К р а в ц о в. Якiсь у тебе побажання, я б сказав, цiлеспрямованi. С к и р д а. (жест, мовляв, ось хто я)._ Фабзавком, культ-сектор - вiдпочинок трудящих. К р а в ц о в. Пробач, забув. Т а м а р а. Скирда ма╨ рацiю. Сьогоднi одна жiнка в розмовi назвала наше мiсто навiть трохи суворим. С к и р д а. (жест)._ Дякую за пiдтримку. Т а м а р а. (до Кравцова)._ А коли ти береш вiдпустку, Кравцов? К р а в ц о в. (не вiдриваючись вiд газет)._ Попросив дозволу. С к и р д а. План не пустить i командарм... К р а в ц о в. подивився в його бiк: що, мовляв, за командарм? На тво╨му заводi людей до корпусу, виходить, - ти комкор, а над тобою - командарм... Пауза. К р а в ц о в. (тiльки посмiхнувся)._ А менi пiсля фронту всi роки здаються вiдпусткою. Дзвiнок. Скирда i Тамара перезирнулися, кому йти вiдчиняти. Кравцов пiдвiвся, вийшов, тут же повернувся з телеграмою. Кладе ©© на стiл. К р а в ц о в. (посмiхнувся)._ Вiдпочив!.. Скирда пiдiйшов, взяв телеграму, прочитав. С к и р д а. У Москву викликають? Це - перед наступом, Кравцов. Т а м а р а. Можна i я з тобою? На роботi мене вiдпустять. С к и р д а. (про себе)._ Ад'ютант. Знову дзвiнок. (Виходить). _ Т а м а р а. поправля╨ зачiску. Поверта╨ться Скирда, за ним - Оленка з валiзкою в руках. Зупинилася. Хвилювання наче заморозило ©©. Глянула на Тамару, на Скирду i зупинилася поглядом на Кравцовi. Скирда вдивля╨ться в Оленку. Тамара в якомусь недоброму передчуттi пiдвелася з канапи. Кравцов поволi опустив газету, дивиться на Оленку, ©хнi погляди зустрiлися. Валiзка випала з рук Оленки. Кравцов, не вiдриваючи вiд не© погляду, пiдвiвся. Стоять одне проти одного... Завiса ** ФАРАОНИ ** ДIЙОВI ОСОБИ: Т а р а н - завiдуючий механiзацi╨ю. О д а р к а - його дружина. О н и с ь к о - бригадир. У л я н а - його дружина. А р и с т а р х - бухгалтер. Г а н н а - його дружина. О в е р к о - завiдуючий птахофермою. К о р н i й - колгоспний сторож. Г р и ц ь к о - облiковець. К а т е р и н а - доярка. О л е н а У с т и м i в н а - дружина голови колгоспу. П а в л и к - виконавець. ДIЯ ПЕРША КАРТИНА ПЕРША Нiч. На сценi напiвтемне. Подвiр'я Т а р а н а. Мiж двома деревами прив'язано гамак, застелений рядном, зверху подушка. Чути пiсню - спiвають чоловiки рiзними голосами, невлад: Гей, наливайте повнi© чари, Щоб через вiнця лилося, Щоб наша доля нас не цуралась, Щоб краще в свiтi жилося. На сцену виходять Т а р а н, О н и с ь к о, А р и с т а р х, О в е р к о. Всi напiдпитку. Зупиняються бiля подвiр'я Т а р а н а. Т а р а н - огрядний чоловiк у хорошому костюмi, вишитiй сорочцi. Кашкет зсунувся набiк. Рухи повiльнi, лiнивi. О н и с ь к о вдягнений простiше, але теж добре. Без кашкета, чуб скуйовджений. Пiд час розмови жестикулю╨, нiби ловить долонями власнi слова. А р и с т а р х - товстелезний, з великим животом, у солом'яному капелюсi. Комiр сорочки розстебнутий, пiджак трима╨ на руцi. О в е р к о - щуплий, рухливий, кожне слово супроводжу╨ вiдповiдним жестом. А р и с т а р х. Що не кажiть, а нас таки доля, хлопцi, не цура╨ться. О н и с ь к о. Не цура╨ться, прямо пiд ручки з нами ходить. Живемо в достатку! А р и с т а р х. Живемо в достатку! О н и с ь к о. В достатку! О в е р к о. Як отi вареники - iз сметани та в масло... А р и с т а р х. В керiвництвi ходимо! О н и с ь к о. Ходимо. О в е р к о. На велоролерах ©здимо. Т а р а н. На моторолерах! А р и с т а р х. Люди нас шанують! В с i. Шанують. О в е р к о. I начальство поважа╨! А р и с т а р х. А тут - тр-р-р! Т а р а н. Чого ж тр-р-р? А р и с т а р х. Кажуть, "собiвартiсть" у нас наче "висока", з механiзацi╨ю "слабкувато"... Вчора нашому головi дуже рiзко сказали в районi: "Якщо так i надалi буде, то..." (жест), мовляв, усiх нас чека╨ колiно... (Жест). Т а р а н. Що ж, по-©хньому, нашi трактори за горобцями ганяються? О н и с ь к о. Працюють же! О в е р к о. Працюють! Постоять-постоять - i знову... Др-р-р... (Уявля╨ себе за кермом). Т а р а н. Не все ж i на технiку покладати. А живi люди нащо? Ентузiазм? Де неуправка буде (хихикнув), на жiнок пiднажмемо. О н и с ь к о. Жiнки будь-яку механiку замiнять. Смiх. Т а р а н. Ще й як замiнять! Жiнки - така технiка, що нi тобi амортизацi©, нi запасних частин, нi капiтального ремонту... О в е р к о. Добiрне товариство! Я так розумiю: переключимо жiнок на пiдвищенi швидкостi! I собiвартiсть знизимо. Всi зайшлися смiхом. А р и с т а р х. Мудру голову носиш на плечах, сусiде! О н и с ь к о. Давайте, хлопцi, на радощах "Рушника" втнемо. (Затягу╨). "Рiдна мати моя..." (Фальшивить). Затягуй, Аристарше! А р и с т а р х. Не можу. В сон кида╨. Покотимо, Оверку, додому! О в е р к о. Покотимо! На добранiч! Дасть бог день... А р и с т а р х. Дасть бог i чарку... Пiшли. О н и с ь к о. I ми по хатах, чи що? Т а р а н. Добре тобi, Ониську! Прийдеш додому, вицiдиш глечик квасу для прохолоди, простягнешся пiд яблунею, жiнка мовчки чоботи з тебе знiме, подушку пiдiб'╨ - i спи собi на здоров'я! А тут... (Безнадiйно махнув рукою). О н и с ь к о. На себе ремствуй! Учить жiнку треба!.. Моя теж така була, а тепер хоч до рани прикладай. А ти - лiберал! Т а р а н. Я лiберал! (Б'╨ себе в груди). Я лiберал?! Нi, брат! Я вже твердо вирiшив - досить!.. (Та╨мниче). Кину я свою Одарку! Кину - i край!.. Не до пари вона менi. Дiвкою ще наче личила, а тепер занехаялась, постарiла, теплого слова не почу╨ш вiд не©. Тiльки гир та гир. I по господарству порядку нема╨, i на роботу нiколи не вийде. Р-р-розведусь!.. О н и с ь к о. Розiйтись - не штука. Тiльки ж мороки до дiдька, та й витрати неабиякi... Т а р а н. Яка морока? Ти газети чита╨ш? О н и с ь к о. Само собою... Т а р а н. Чита╨ш, мабуть, з п'ятого на десяте. В кожнiй же газетi пишеться, що хтось "порушу╨ справу про...". (Жест). Та це ж по району... А в областi? А в республiцi? А в Союзi?.. А на планетi?.. Мiльйон мiльйонiв - i нiчого... Да... О н и с ь к о. Воно так, звичайно, тiльки чужого собака куса╨ - тобi не боляче, а на самого комар сяде - вже i руками маха╨ш. Т а р а н. Нi-чо-го!.. Треба, так i я помахаю. О н и с ь к о (подумавши). Я чув, i голова наш не мириться з жiнкою i теж помишля╨ про... (Жест). Т а р а н (радiсно). От бачиш! Хто ранiше, хто пiзнiше - всi, брат, до цього дiйдемо! Це тобi не старий режим!.. О н и с ь к о. Мо', й таке буде... Т а р а н. Аби жилось погано, то й гиркай собi на здоров'я. А то ж нi. Хату поставив, як дзвiн, - три кiмнати. Хлiб - ще позаторiшнiй лежить. I сало, i до сала... Електрика цiлу нiч свiтить. (Махнув у бiк стовпа). Iз областi по знайомству цiлого радiокомбайна припер, хоч так грай, хоч пластинки став. Живи пiд музику та чоловiка голуб, так нi... (Голосно гикнув). Хвилька нiчого не пiдсипа╨ в горiлку? Щось менi той... (Жест). О н и с ь к о. Грiх наговорювати! Дванадцятий рiк беру в не© - i кращого самогону для здоров'я не пам ятаю... Т а р а н. Це, мабуть, у мене нервове. Так що я хотiв тобi сказати? Ага, згадав. Добре жилось ╨гипетським фараонам... Я десь чув, що жiнки кожного ранку ноги ©м цiлували... О н и с ь к о. Ще й як цiлували! Фараони, брат, умiли сво©х жiнок у руках тримати. Т а р а н. Молодцi фараони! О н и с ь к о. Щось i менi, той, цинком вiдганя╨... Мабуть, Хвилька новi труби поставила... Цс-с!.. Наче хтось iде... Захова╨мось? Т а р а н. Хiба хочеш - треба... Вiдходять, присiдають за тином. По дорозi йде сумна Катерина, з протилежного боку - Гриць. К а т е р и н а (злякано). Ой!.. Хто це?! Г р и ц ь к о. Не лякайся, Катю. Це я, Грицько. (Хоче взяти ©© за руки). К а т е р и н а. Бродиш ночами, як привид. Пусти! Г р и ц ь к о. Зачекай сваритися, Катю! Послухай краще... Сьогоднi такий день, найбiльше свято на землi!.. К а т е р и н а. Яке свято? Он люди вже давно сплять. Г р и ц ь к о (урочисто). Сьогоднi мина╨ рiвно два роки, три мiсяцi й одинадцять днiв, як ми почали стрiчатись... К а т е р и н а. Ой помру! (Чмихнула). Стрiчатись!.. Та я тебе бачу кожного дня ось уже вiсiмнадцять рокiв. Г р и ц ь к о. Я маю на увазi той день, коли вперше вiдчув, що... (Раптом). Загину без тебе! Пам'ята╨ш, пiсля випуску ми всiм класом пiшли на берег Вербички, i там я дiстав тобi лiлi©? Ти ще кричала: "Грицю! Не пливи - там прiрва, глибоко! Вернись, рудий бiсе, потонеш!" А я таки дiстав, хоч плавав поганенько, бо чув, як ти дiвчатам говорила, що любиш лiлi© над усi квiти. Не пам'ята╨ш? К а т е р и н а (зiтха╨). Пам'ятаю. Але де тебе сьогоднi носило? Я так чекала.. Може, прийдеш... Г р и ц ь к о. Я принiс тобi... Ось!.. (Пода╨ Катеринi пучок бiлих лiлiй). К а т е р и н а (вражена, бере лiлi©. Не вiрячи очам). Звiдки? Г р и ц ь к о. На Вербичцi нарвав. К а т е р и н а. На Вербичцi? Так далеко? (Пригорта╨ лiлi© до грудей, поривчасто цiлу╨ Грицька). Спасибi. Г р и ц ь к о (йому перехопило подих). Катю! Хiба дванадцять кiлометрiв так далеко? Катю! Поцiлуй ще раз - i я до свiтанку позбираю лiлi© вздовж усi╨© рiчки!.. К а т е р и н а (схиля╨ голову до квiтiв). Помовч! (Пауза). Гриць цiлу╨ ©©. (Хилиться йому на груди). Бiлi лiлi©... Я так давно не милувалася ними при мiсяцi! (Пауза). Поглянь, Грицю, вони аж посмiхаються до нас... Гриць ствердно хита╨ головою. Вони завмерли в довгому поцiлунку. За тином почувся Таранiв стогiн. Ходiмо!.. Пора! Г р и ц ь к о. Катю! Ну, чого ти поспiша╨ш! Ходiмо в поле... В полi тихо так та гарно: пахнуть хлiба, спiва╨ перепел, а небо... Ходiмо!.. К а т е р и н а. Руда моя бухгалтерiя, вже другi пiвнi давно вiдспiвали... Г р и ц ь к о. Пройдемо росою аж до Заячого лiсу. Люди ранком побачать стежки i скажуть: "Тут ходили закоханi©" Навiть у старих залоскоче серце згадкою про юнiсть. К а т е р и н а. I чого ти пiшов у конторники?! Г р и ц ь к о. Кепку╨! А може, пiд оцi╨ю рудою чуприною така фантазiя палахкотить, що й письменникам не снилася... К а т е р и н а. Милий мiй Грицю! Добре тобi пiсля конторсько© задухи та в поле ринути, а менi в п'ять годин треба на фермi бути. За день так накрутишся, що ждеш того вечора, як свята. Кидай бухгалтерiю та йди до нас, тодi не тако© заспiва╨ш. Кинеш? Г р и ц ь к о. I кину. К а т е р и н а. I перейдеш? Г р и ц ь к о. I перейду. К а т е р и н а. Слово? Г р и ц ь к о. Слово. Ферми механiзу╨мо, електродо©лки встановимо. К а т е р и н а. В людей давно вже ╨, а в нас, може, тiльки при комунiзмi встановлять. Он твiй дядько Таран третiй рiк обiця╨. Я б такого i дня не тримала завiдуючим механiзацi╨ю... Г р и ц ь к о. Тихше, ми ж бiля його хати! К а т е р и н а. Не почу╨. Це барило, мабуть, насмокталося та спить, а може, десь швендя╨ - чарку шука╨. Г р и ц ь к о. Та кинь про нього... Пiдемо в поле... К а т е р и н а. Нi, я - додому. Вiдпочити треба, та й мати сердяться, коли я пiзно приходжу. Повiльно пiшли вулицею. Таран i Онисько вилазять iз схованки, дивляться ©м услiд. Т а р а н. Ти не впiзнав, чия то мудра така? О н и с ь к о. Катерина Чипчина. Т а р а н. Я ©й покажу - "барило". Бач, переробилася - електродо©лку ©й подавай! Грамотна! "При комунiзмi встановлять..." Ониську, я так вважаю. Оце кажуть, поступово переходимо до комунiзму. Поступово - значить, не всi разом? Спочатку чоловiки, а потiм жiнки. I то не всi, а поодинцi пускати будемо. О н и с ь к о. Якби нас на воротях поставили, через якi в комунiзм проходитимуть, ми б маху не дали - не пустили б жодно©. Т а р а н. Не зна╨ш ти мо╨© Одарки. Попiд носом, а проскочить!.. О н и с ь к о. Клята вона в тебе. Т а р а н. Клята, проклятющаi По©дом ©сть, навiть якщо вип'╨ш iнколи. А ми ж без причини не п'╨мо? Нi! От сьогоднi випили. Чому? О н и с ь к о. А чому? Т а р а н. А чому? Трактора вiдремонтували! То не працював, а тепер працюватиме. На радощах i випили. Не сво© шкурнi iнтереси нас хвилюють, а державнi! А жiнки цього не розумiють! О н и с ь к о. Вiдсталий елемент - що з них вiзьмеш? Ще якусь бенерю несе. Може, знову той... (Жест). Т а р а н. Не хочу. На щось колюче сiв, коли отi цiлувались... Бач, яка жiнка в мене, нема того, щоб пiд тином прибрати. Входить Корнiй, широкоплечий, здоровенний дядюга.В руках величезний дрючок, пiд пахвою згорнутий лантух. Говорить крiзь зуби, ходить трохи нагнувшись, наче когось пiдстерiга╨. Корнiй! О н и с ь к о. Заховаймось! К о р н i й. Хто тут, признавайсь! Що я вам, мальчик?! О н и с ь к о. Ти що? К о р н i й. Добро© ночi... Т а р а н. Здоров! На варту йдеш? К о р н i й. А куди ж - на вечорницi?! О н и с ь к о. Може, там вiд комори тiльки дух лишився, а ти сунеш так пiзно. К о р н i й. Чужi не прийдуть, а сво© багато не вiзьмуть! Т а р а н. Воно так. Ти теж, бачу, мiшечка прихватив? К о р н i й (спiдлоба блимнув очима). Тво© трактори в мiшок не повкидаю, не бiйся! Бувайте!.. (Пiшов нагнувшись). О н и с ь к о. Корнiй - страшенно© сили чоловiк. Позаминулого року спав пiд скиртою. Мабуть, теж сторожував. Коли це пiдiйшов бичок-бузiвок i наступив йому на спину. Корнiй як схопиться, як свисне бузiвка у вухо, так бiдолашна скотина i впала з усiх чотирьох. Т а р а н. Ото сила! О н и с ь к о. Ледве вiдходили. I досi в бика контузiя. То нi з того нi з сього почне головою мотати, нiби його гедзi кусають, то стане серед дороги i реве мов навiжений. А побаче Корнiя - в лiс тiка╨, сердега. Т а р а н. I не дивно, що в Корнiя здоров'я, - шостий рiк сторожу╨. Вночi на роботi спить, а вдень - дома. Правда, й заробiтки такi... О н и с ь к о. В нього жiнка ланкова. Щороку трудоднiв по шiстсот виганя. Т а р а н. Коли жiнка хороша - можна бути при здоров'©! (Позiха╨). Бувай!.. В сон кида╨... О н и с ь к о. А мо', заспiва╨мо? На пiсню тягне. Т а р а н. Менi ще дома доведеться спiвати, бодай не дiждати вороговi тако© пiснi. О н и с ь к о. Бувай. Жаль менi тебе, до слiз жаль! Але сам винуватий - лiберал!.. (Виходить). Т а р а н. Тьху! I видере ж таке противне слово - "лiберал"! Чортзна-що! (Вiдчиня╨ хвiртку). В цей час чути голосне: "Ку-ку-рi-куi" А здох би ти, проклятющий, розкричався!.. З хати виходить Одарка, легко одягнена, коса впала на плече. О д а р к а. Знову лементу╨ш серед ночi? Т а р а н (обурено). I коли ти того пiвня зарiжеш? Скiльки разiв треба наказувать?! О д а р к а. Причепився до пiвня! Поперек горла вiн тобi став?! Т а р а н. Це не пiвень, а диявол з кнопкою. Тiльки вiдчиниш хвiртку, вже й горланить. О д а р к а. Пiвнiч, то й горланить. Т а р а н. Чого ж сусiдський мовчить? О д а р к а. У сусiдiв нема╨ пiвня. Т а р а н. I нам вiн нi до чого! Далеко на селi чути пiвнячий переспiв. О д а р к а. Чу╨ш, скрiзь спiвають. Т а р а н. Менi до чужих пiвнiв дiла нема╨, а сво╨му я господар! Сказав зарiж - i крапка! О д а р к а. Вгамуйся, люди почують. Т а р а н. Хай чують, яка в мене жiнка. На роботi не була? О д а р к а. Нi. Т а р а н. Соромиш мене перед людьми! О д а р к а. Дома тi╨© роботи зiбралось - на трьох стане. Хлiб пекла, бiлизну попрала, Наталочцi плаття пошила, хату пiдмазала, поприбирала... Т а р а н (перебива╨). Та-та-та! Заторохтiла! Переробилася! Знаю - в холодочку вилежувалася! В гамаку гойдалася?! Купив я його, дурень, на свою голову! Сама хоч би причепурилася... О д а р к а. Покрутився б, як я, та спробував чепурним та охайним в холодочку вилежуватися! Побачила б я, на кого ти був би схожий... коли б був на мо╨му мiсцi. Т а р а н (смi╨ться). На тво╨му мiсцi? Оце налякала! Та якби я був на тво╨му мiсцi, у мене б усе (жест)... кипiло, а я лежав би та посвистував. (Смi╨ться). Придумала, що сказати. (Iде до гамака, знiма╨ пiджак, кида╨ його на гiлку дерева, ляга╨). Оце так втнула - "на мо╨му мiсцi". (Смi╨ться). Одарка виносить з хати ковдру, кида╨ в гамак. О д а р к а. Вкрийся, пiд ранок холодно буде. Т а р а н. Кажеш, якби побув... хе-хе-хе... (Вже крiзь сон). На... тво...╨му... мiс...цi... Гм-м-м!.. Затемнення КАРТИНА ДРУГА Пiзнiй ранок. Таран сидить на ослiнчику бiля столика. Ще не проспався, нiяк не второпа╨, що йому каже Онисько. О н и с ь к о. Миколо! Миколо! Миколо! Та прокинься ти, голова - два вуха. (Трясе його за плечi). Т а р а н. Не буркай мене. Вчора обiйшов технiку - все в ажурi... О н и с ь к о. Ти можеш розплющити очi i вислухати мою трагiчну звiстку? Т а р а н. Не можу. Голова! (Жест). А в головi - трибки крутяться нахолосту, свiчки замокли, зажиганi╨ не працю╨ - потрiбен капiтальний ремонт. (Хапа╨ пляшку зi столу). Онисько (вирива╨ пляшку з рук Тарана). Вгамуйся, зараз не до цього... (Понюхав). I потiм - це олiя! Т а р а н. Так що сталося? О н и с ь к о. Повний переворот!.. Т а р а н. Який переворот? О н и с ь к о. Чи хтось написав, чи наговорив на нас. Словом - бiда. Скликають сьогоднi чуть свiт правлiння, представник з району при©хав, i почалось... Т а р а н. Переворот, бiда, представник... Нiчого не второпаю. Кажи толком. О н и с ь к о. Сказали так: чоловiки стають тепер жiнками, а жiнки - чоловiками. От! Т а р а н (очманiло дивиться на Ониська, трохи вiдсову╨ться вiд нього, потiм вста╨, знiма╨ рушник, який лежав на перильцях ганку, вмочу╨ у вiдро, кладе Ониськовi на голову). Бiла гарячка, брат, дiло погане. Та не журись, пройде! О н и с ь к о (намага╨ться зiрвати рушника). На бiса менi тво© компреси? Дiло говори, що робити ма╨мо? Т а р а н (трима╨ його за руки). Заспокойся! Менi теж таке було пiсля звiтно-виборних, пам'ята╨ш? Ми тодi критику замочили добренько. Прийшов я додому, лiг, дивлюсь - в усiх закапелках сидять чортенята i лущать насiння. От де страху набрався, ледве не вив. Так що сиди тихо - повинно пройти. О н и с ь к о. Та не здурiв я, хочеш - перевiр; у мене в бригадi сiмсот п'ятдесят гектарiв землi, сто тридцять працездатних, чотири трактори, в двох поплавились пiдшипники... Т а р а н (здивовано). Говориш нiби нормально. Але як же це, що ми будемо жiнками? О н и с ь к о. Та не жiнками, а просто: де були ми - там стають вони, де були вони - там ста╨мо ми. Т а р а н. Хто "вони"? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н. Жiнки? Як? О н и с ь к о. А ось так: головиха вже стала головою. Т а р а н. А вiн? О н и с ь к о. Дома сидiтиме. Т а р а н. Чим же йому погано? О н и с ь к о. Йому - нi. А iншим? Корнiй, примiром, буде ланковим, а Корнi©ха - сторожем. Т а р а н (зайшовся смiхом). Здорово! Давно б так! О н и с ь к о. Зачекай смiятися, я не про всiх сказав. Бухгалтером буде Аристархова жiнка, а його - на свиноферму. Т а р а н (ще бiльше смi╨ться). Аристарха?.. На свиноферму?.. Туди к бiсовому батьковi - вiн же не зможе нагнутися! З його фiгурою вiн усiх свиней попереляку╨. О н и с ь к о. Свирид-облiковець пiшов на iнкубатор. Т а р а н. Чекай, чекай! Облiковцi? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н. Сторожi? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н. Актив? Керiвний склад? Командування колгоспу? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н (смi╨ться). Жарту╨ш. О н и с ь к о (сердито). Гиготиш, а менi не до жартiв. Дума╨ш, легко буде оцими руками вим'я коровам викручувать? Т а р а н. Замiсть Уляни? О н и с ь к о. Ну да! Уляна - бригадиром тепер. Т а р а н. От смiхота! Одарко, а йди-но сюди, послухай, що Онисько розповiда╨. Одарко!! О н и с ь к о. Кричи дужче! Т а р а н (кричить). Одар-ко-о! Де ти там запропастилася? От клята жiнка, мабуть, спить?! О н и с ь к о. Вона вже давно ходить по колгоспу гоголем. Як-не-як - завмеханiзацi╨ю! Т а р а н. Моя Одарка? О н и с ь к о. Та твоя ж... Т а р а н. А я?.. О н и с ь к о. Ти будеш на рiзних роботах - старшим куди пошлють. Бери, чоловiче, сапу - i в поле! Т а р а н. Я? О н и с ь к о. Ти! Т а р а н. Сапу? О н и с ь к о. Сапу! Т а р а н (зрива╨ з Ониськово© голови рушника, обмоту╨ собi голову). Хи-хи-хиI А ти часом не той... Не з похмiлля? Поклянись! Онисько робить виразний жест клятви. (Схоплю╨ться, бiжить до хати, виносить у тремтячiй руцi папiрець). Читай-но, що вона пише. О н и с ь к о (бере папiрця, чита╨). "Микольцю..." (До Тарана). Ач яка ласкава стала. (Чита╨ далi). "На снiданок звари кулiш, на обiд - борщ. Зарiж зозулясту курку, вона не несеться. Кашу молочну звари. Та не забудь нагодувати порося. Для корови нарви трави в лузi. Курям намни кукурудзи, каченятам змiшай сир з вареною картоплею. Вранiшн╨ молоко не забудь поставити в погрiб. Поки Наталочка спить, город прополи, а то забур'янився. Коли Наталочку у дитсадок вестимеш, умий, причеши, кiсники випрасуй. Та гляди, щоб на роботу не запiзнився..." Т а р а н (поки Онисько чита╨, загина╨ пальцi, перерахову╨, що треба зробити, потiм сердито). Та що вона?.. О н и с ь к о. Ах, патлате плем'я! Слухай, що далi пише: "Збiгай до Ониська, розбуди! То ж таке ледащо, що до пiвдня спатиме i на ферму запiзниться". Т а р а н. А скiльки воно зараз? О н и с ь к о. Пiв на десяту. Т а р а н ( хапа╨ться за голову). Що ж його робить? Реве корова. О н и с ь к о. Корову до©ти пора. Т а р а н Кажеш, до©ти треба? (На хвилинку замислю╨ться, потiм рiшуче). Добре, Одарочко, подивимось, яко© ти ввечерi заспiва╨ш! Побачимо, чия зверху буде!.. А менi... До©ти так до©ти! ( Хапа╨ вiдро, хоче бiгти). О н и с ь к о (бере його пiд руку). Стривай! Т а р а н. Чого? О н и с ь к о. Дихни! Т а р а н (диха╨). Ну? О н и с ь к о (морщиться, вiдверта╨ голову). I не думай отак до корови йти. (Нахиля╨ голову). Помацай! Т а р а н (маца╨). Гуля! Звiдки? О н и с ь к о. Теж пробував до©ти. Пiшов на ферму замiсть жiнки. Думаю - не святi горшки лiплять. Пiдходжу до рябо©. Може, зна╨ш, рекордистка наша? Т а р а н. Ну? О н и с ь к о. Тiльки присiв бiля не©, а вона поверта╨ свою мордяку, дивиться... Я ©й по-свiйському: "Чого витрiщилась?" А вона як дригне та ратицею по головi! Вiриш, аж каганцi в очах засвiтилися. Очуняв трохи - до друго©. I та мене почастувала, до третьо© - те ж саме. "Чого вони показились?" - думаю. Коли це Лукерка роз'яснила: "Скотина перегару не терпить!" Зрозумiв? Тобi, голубе, i близько до корови пiдходити не можна, вiд тебе... Т а р а н (затуля╨ долонею рота, диха╨). Справдi. Що ж робити? Ага! (Бiжить до хати, поверта╨ться з пляшечкою одеколону). Зараз заб'╨мо вражий дух! (Надпива╨). Пахне погано, а на смак нiчого. О н и с ь к о. Дай попробую. "Шипр". (П'╨). Гу-у-у! Неважне! Т а р а н (плямка╨ губами). Ще трохи вип'ю, у корови нiздрi великi - почу╨. (П'╨, кривиться менше). О н и с ь к о. При╨мно, коли вiд чоловiка пахне! (П'╨). Т а р а н. Годi! (Вiдбира╨ пляшку). Його тут лишилося на днi! (Подумав). Однак висохне! (Допива╨). О н и с ь к о. Виходить, "Шипр" можна i всередину приймать?! Т а р а н. Тiльки дугйе маленькi пляшечки роблять. Воно-то... О н и с ь к о. Що? Т а р а н. На спирту. (Повеселiшав). До©ть так до©ть. Вбiга╨ Павлик. П а в л и к (захекавшись). Дядьку Ониську! Ху-у-у! Бiгом на ферму, бо вас там уже лають. Кажуть: i штраф буде, i в газетi пропечатають! О н и с ь к о. Лечу!.. П а в л и к (до Тарана). А ваша Наталочка сидить на вигонi бiля калюжi, очей не видно - пирiжки з мулу робить. Т а р а н. Горе менi! П а в л и к. Сьогоднi всi чоловiки сердитi i всi кричать: "Горе нам!" Я побiг! Швидше, дядьку, запiзнитесь!.. (Вибiга╨). Входить Корнiй з сапою в руках. К о р н i й. Дай боже здоров'я i два коропи в ятiр. Т а р а н i О н и с ь к о. Здоров, Корнiю! К о р н i й (до Тарана). В тебе терпуга нема╨?! Т а р а н (знайшов терпуг, пода╨ Корнi╨вi). Вiзьми! К о р н i й. Пiдгострити треба, бо тупа, як валянок. Т а р а н. Що воно буде? К о р н i й. Нiчого! Подума╨ш, злякали. Я вiсiм пудiв на плечi скину, а з сапою не вправлюсь? Дурницi! (Люто гострить сапу). Ми ще ©м покажемо! О н и с ь к о (приклада╨ козирком долоню до лоба). Хто то пiшов, чи не Аристарх? К о р н i й. I пузатому черга прийшла? Т а р а н. Пузатi, по-тво╨му, не люди? Входить Аристарх - у халатi, з вилами. А р и с т а р х (вiддиху╨ться). Ну й жарище... Мо╨ вам! Т а р а н. Хай живе! К о р н i й (хихикнув, крiзь зуби). Хвiстiваль! Здоров! Т а р а н. Куди зiбрався? А р и с т а р х (люто). На свиноферму! О н и с ь к о. Ну й халат у тебе... (Встав, обiйшов Аристарха). Т а р а н. Просили ж колись дiвчата з свиноферми, щоб ©м по другому халату справили, а ти кричав: "Витрати!" А р и с т а р х. Якби ж то знаття... К о р н i й. Спохватився цуцик, як хвоста врубали. Входить Оверко. О в е р к о (весело). Добiрному товариству мо╨ шануваннячко! А р и с т а р х. Чого ся╨ш, як великодн╨ яйце? О в е р к о. З магазину бiжу. На плаття дiвчаткам набрав! Жiнка догосподарювалась до того, що дiти старченятами ходять. О н и с ь к о. Поши╨ хто? О в е р к о. Сам. Не таке це вже мудре дiло. Т а р а н. I то правда. А р и с т а р х. Важкувато нам буде!.. Т а р а н. Нiчого, хлопцi! Через три днi на колiнах проситимуть, щоб знову помiнятись... А дзуськи!.. О н и с ь к о. А проситимуть? Т а р а н. Побачиш. Але провчити ©х треба. Договiр, товариство, такий: не згоджуватись нi на що, наче не до нас мова! Марку тримать! Ясно? О в е р к о. Щоб не кортiло на наше мiсце! О н и с ь к о. А якщо не попросяться? Т а р а н. Дурний ти, Ониську, хоч об дорогу вдар! Корову кожен видо©ть, а бригадиром тепер з головою треба бути. А р и с т а р х. Так-то воно так, тiльки ж... (Крутить головою). Там дух дуже далекий вiд конторського... (Жест). К о р н i й. Вiд цього духу габарити меншають. А р и с т а р х. "Меншають"! Побачимо, як ти вiдвикатимеш спати по двадцять годин на добу. Т а р а н. Товариство, нам не сваритись треба, а гурту держатися - допомагати один одному. А р и с т а р х. Спробу╨мо... О в е р к о. I кожну роботу починати з пiснi! Щоб у жiнок вiд заздростi в носi перчило! А р и с т а р х. А яко© ж пiснi спiвати? О н и с ь к о. "Рiдна мати..." О в е р к о. Нi! Нi! Найбадьорiшо©! Щоб радiсть було видно! (Спiва╨). Т а р а н. Корнiю, давай ти! К о р н i й. "Если бы парни всей земли..." Всi пiдтягують. Т а р а н. Коли вони почують пiсню i попросяться на сво© мiсця, прикинемось, що не чу╨мо... О в е р к о. Поглухли. Т а р а н. Попросяться вдруге, а ми ще голоснiше. О в е р к о. I коли вже втрет╨ умовлятимуть... Т а р а н. Навколiшках! О в е р к о. Тодi згодимось. К о р н i й. Але скажемо: сидiть i не рипайтесь бiльше! О н и с ь к о. А коли й вони вдарять по голосах? Т а р а н. Не вдарять! Побачиш! Ну, браття, закочуйте рукава! Побачимо, чий козир буде старший! За мною! Виходять. Затемнення КАРТИНА ТРЕТЯ Подвiр'я Тарана. У всьому помiтна невмiла чоловiча рука: сушиться дитяча бiлизна, простирадло, посеред двору - вiник, порожн╨ вiдро, перевернутi ночви. Таран у фартусi, р