XVIII ст. - С. 122). А при нагодi i вкрасти що, особливо в потенцiальних ворогiв - татар та польських панiв, - теж умiли. 103. Мушкет - давня ручна вогнепальна зброя до восьми-десяти кiлограмiв вагою, стрiляли з сошок - пiдпори; стрiлець для пом'якшення вiддачi мав на правому плечi шкiряну подушку. В XVI - XVII ст. мушкети були на озбро╨ннi в козацькому вiйську, одначе уже в кiнцi XVI ст. ©х почали замiнювати легшими i зручнiшими рушницями. У XVIII ст. мушкети стали старим, вiджилим видом збро©, хоч саме слово "мушкет" жило на означення рушницi взагалi. Оружжина, оружина - так iнколи називали рушницю. Гамазея - склад. Гвинтiвка - вiдома ще з XVI ст. рушниця з нарiзами в стволi для надання кулi обертового руху, що збiльшувало дальнiсть i точнiсть стрiльби. Заряджалася з дула. Кругла куля обгорталася змащеною жиром тканиною i заганялася в рушницю шомполом з допомогою молотка. Взагалi гвинтiвка була мисливською збро╨ю. Через повiльнiсть заряджання вона на озбро╨ння вiйська не бралася. В Росi© гвинтiвки в сучасному розумiннi, що заряджалися патронами з казенно© частини, з'явилися пiзнiше, з середини XIX ст. Фузiя, фузея - рушниця з ударно-кремiнним замком. Прийнята на озбро╨ння росiйсько© армi© при Петрi I замiсть мушкета. Мала тригранний багнет. Булдимка - коротка запорiзька рушниця. Вона була зручною для ближнього бою пiд час розвiдки, iз засiдки, з козацьких чайок; там, де вирiшальне значення мала особиста iнiцiатива й кмiтливiсть во©на. Флинта - власне така ж рушниця, як i фузiя, тiльки мала iншу конструкцiю кремiнного замка. Яничарка - турецька рушниця з кремiнним замком. Фузiя, флинта, яничарка - рушницi з довгим дулом, менш придатнi для iндивiдуального бою, розрахованi на регулярнi вiйська феодальних кра©н, для солдатiв, якi йшли в бiй зiмкнутим стро╨м пiд командою i наглядом офiцерiв. Гакiвниця - довга, важка рушниця, пiд час стрiляння прикрiплювалася до землi гаком. Була на озбро╨ннi козацького вiйська ще з XV ст. У XVIII ст. - уже застарiлий вид збро©. Гакiвницi використовувались iнколи тiльки при оборонi фортець. Iронiя захована уже в самому строкатому перелiку збро© латинського вiйська. Зброя кожно© армi© мусить бути унiфiкованою, на рiвнi сучасних вимог. А тут? I арха©чна на той час ручна зброя самопального типу (мушкети, гакiвницi), i прийнятi в тогочаснiй армi© фузi© (але без головно© частини спускового механiзму - пружини), i запорозькi булдимки, i тульськi флiнти, i турецькi яничарки. I вишикуванi в одному рядку списи, пiки, ратища для людини того часу - не те саме. Певне, не тiльки назвою рiзнилися козацький спис i пiка утворених на початку 80-х рокiв XVIII ст. пiкiнерських полкiв. Ратище - дерев'яне держално списа i власне спис у народнiй мовi тих часiв. 104. Жлукто - видовбаний з цiлого стовбура дерева бочонок у формi цилiндра. Жлукто призначалося для золiння бiлизни перед пранням. Форму жлукта мали вулики для бджiл, тiльки вiдповiдно обладнанi всерединi, з льотком, дном знизу i кришкою зверху. Голити - поспiшати, квапитися. Днище - знаряддя для прядiння, спецiально вистругана дошка; на одному кiнцi ©© сидить пряха, на другому мiститься видовбаний отвiр для гребеня з мичкою. Оснiвниця, або снувачка - у ткацькiй справi - дощечка з двома отворами, крiзь якi проходять нитки основи. Використову╨ться при снуваннi основи. Витушка - ткацький прилад для змотування знято© з мотовила пряжi в клубки. Квач - прикрiплена до держална куделя з конопель чи iншого матерiалу для змазування чого-небудь. Помело - мiтла, також ганчiрка на довгому держаку, щоб трусити сажу з димарiв. Макогiн - товкач для розтирання в макiтрi пшона, маку та iн. Бендюги - вiз з розпуском для перевезення колод та iнших довгих предметiв. Кари - водовозка. Мари - збитi з дерев'яних жердин носилки для перенесення труни з тiлом покiйника. Депо пушкарське╨ (франц. depot) - склад, мiсце стоянки та спорядження гармат. 105. Готування войовничих пiдданих царя Латина до бою з троянцями зображене в дусi гумористичних народних казок, приповiдок, пiсеньок. 106. У них, бач, Тули не було - десь з початку XVII ст. Тула стала одним з центрiв виготовлення холодно© i вогнепально© збро©. У XVIII - XIX ст. - важливий постачальник збро© для росiйсько© армi©. Тут також виготовляли зброю на замовлення укра©нських козакiв. 107. Амуниця, амунiцiя (франц. аmunitionnement - укомплектування бойовими припасами) - термiн вживався в росiйськiй регулярнiй армi©, частиною яко© у XVIII ст. було укра©нське козацьке вiйсько. Подимне - податок вiд диму (димаря), вiд двору. Виборнi, пiдсусiдки - у 1735 р. укра©нська старшина i росiйський уряд законодавчим актом закрiпили уже наявний подiл лiвобережного козацтва на двi групи, залежно вiд характеру ©хньо© участi у вiдбуваннi вiйськово© служби. Заможний прошарок, який мiг забезпечити себе необхiдним спорядженням на випадок вiйни, стали називати "виборними козаками". За бiднiшим прошарком козакiв закрiпилася назва "пiдпомiчники". Вони допомагали виборним забезпечити себе провiантом, збро╨ю, кiньми, одягом, траплялося, обробляли ©хнi землi, коли виборнi ходили в походи чи вiдбували форпостну службу на неспокiйному кордонi з Туреччиною. З пiдпомiчникiв брали погоничiв для обозу, формували внутрiшню охорону та iн. Пiдсусiдки - тiсно пов'язанi з пiдпомiчниками, бiднiшi козаки та селяни, якi не мали власного господарства i землi, жили по чужих дворах: у старшини, козакiв, мiщан, селян. За мешкання та утримання платили грiшми або натурою, вiдробiтком. Пiдсусiдки не вiдбували вiйськово© повинностi, але пiд час во╨нно© кампанi©, як i пiдпомiчники, утримували господарство вiдсутнього козака. Отже, "пiдсусiдкiв розписали" по дворах виборних козакiв. Тяглi - козаки, що складали вiйськовий обоз козачого вiйська та росiйсько© армi©. На заклик до походу мусили з'явитися на збiр зi сво©м тяглом (волами) i возом. Кiннi - козаки на конях з вiдповiдним спорядженням, пiшi - теж зi спорядженням, збро╨ю, харчами. За себе хто, хто на пiдставу - з поступовим занепадом вiйськовотериторiального укладу i виснаженням козацького вiйська у численних во╨нних кампанiях XVIII ст. набула поширення практика посилати за себе ("на пiдставу") в похiд iншого. Багатий козак посилав за певну винагороду бiднiшого. 108. Мушкетний артикул - прийоми з рушницею. Ушкварить як на калавур - тобто взяти рушницю "на караул". Коли пiшком - то марш шульгою, Коли верхом - гляди ж, правою - пiхота в строю почина╨ рух з лiво© ноги (шуйця, шульга), конi пiд вершниками - з право©. Таке╨ ратне╨ фиглярство - тобто блазнювання, штукарство, кривляння. Для сучасникiв I. Котляревського "ратне╨ фиглярство" ототожнювалося iз засиллям муштри при iмператорi Павловi I, потiм - при Аракче╨ву, який у вiйськовiй справi над усе ставив "красоту фронту, яка доходить до акробатства". 109. Посполите╨ рушення - у Польщi - загальна мобiлiзацiя всього народу. 114. Нагада╨мо, що четверта частина "Ене©ди" писалася в роки перебування I. Котляревського на вiйськовiй службi та безперервних наполеонiвських во╨н, зенiту слави французького полководця, ровесника, навiть однолiтка Котляревського (обидва народилися 1769), виходу армiй Бонапарта до кордонiв Росi©. Так само, як ранiше на службу в канцелярiю, а потiм на вельми нелегкий хлiб домашнього учителя помiщицьких дiтей, I. Котляревський пiшов на вiйськову службу тому, що не було лiпшого виходу. За сво╨ю вдачею вiн був глибоко мирною людиною, органiчно не сприймав духу мiлiтаризму. Останнi чотири рядки строфи - кращий тому доказ. Тут зовсiм вiдсутнiй елемент травестi© та бурлеску. Натомiсть звучить не знана досi у письменника гнiвна саркастична нота. В цих рядках вчуваються iнтонацi©, повторенi на iсторично вищому iдейно-естетичному рiвнi через чотири десятки рокiв у "Кавказi" (1845) Т. Шевченка. Пригадаймо: Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а кровi? Напо©ть Всiх iмператорiв би стало З дiтьми i внуками... 115. Для Януса, сердита бога - у стародавнiх римлян Янус - бог часу, всякого початку i кiнця, покровитель дверей i ворiт, рiзних "входiв" i "виходiв". Зображувався у виглядi фiгури з двома обличчями, зверненими в протилежнi боки: старим - назад, в минуле; молодим - вперед, у майбутн╨. В мирний час дверi храму Януса в Римi були закритi, а пiд час вiйни вiдкривалися навстiж. 118. Були злати© днi Астре© - у стародавнiх грекiв Астрея (мала ще iм'я Дiке) - богиня справедливостi, дочка Зевса i фемiди. Жила на землi мiж людьми в "золотий вiк", а коли настав "залiзний вiк" - покинула землю i стала зiркою на небi. Фигляр - театральний блазень. Обтекар - аптекар. Гевальдигер - у росiйськiй армi© офiцер, що виконував полiцейськi функцi©. Посада запроваджена Петром I, скасована пiсля реформи 1861 р. Шпигон - шпигун. 122. Ардея - столичне рутульське мiсто. 123. Мезентiй тирренський - легендарний володар етруського мiста Цере (Агiлли). Тирренцi - етруски. За жорстокiсть був вигнаний сво©ми спiвгромадянами. Було полковник так Лубенський - Лубенський полк на чолi з А. Маркевичем перед Полтавською битвою вчасно пiдiйшов на допомогу вiйськам Петра I. Пропав i вал... - йдеться про вали фортецi, в якiй гарнiзон Полтави витримував облогу ворога до переможного завершення Полтавсько© битви. Фортеця достояла до часiв I. Котляревського. Коли у 1787 р. Катерина II про©здом вiдвiдала Полтаву, ©й урочисто вручили ключi вiд цi╨© фортецi. На початку XIX ст. фортеця була лiквiдована, а осiлi вiд часу землянi вали перетворенi на бульвари. У I. Котляревського "булевари" - на той час порiвняно нове слово, вживалося ще в первiсному його значеннi (франц. boulevard: вал, насип). Пiзнiше так називали обладнанi на мiському валу мiсця для прогулянок, звичайно обсадженi деревами. Нар.: Пропав, як швед пiд Полтавою. 124. Байстрюк Авентiй-попадич - союзник Турна Авентiй народжений вiд нешлюбного зв'язку героя античних мiфiв Геркулеса i жрицi Ре©. Оскiльки батько Геркулеса сам громовержець Зевс, то Авентiй "знакомого... пана внучок". У Вергiлiя Авентiй (Авентiн) вируша╨ в похiд на бойовiй колiсницi у вояцькому обладунку Геркулеса. 125. Ручче╨ - хвацьке, проворне. Тут - травестiйна дво©стiсть, змiшування стародавнiх i сучасних I. Котляревському грекiв, що жили на Укра©нi. На укра©нських землях ще з XV ст., пiсля завоювання Грецi© турками-османами, виник ряд колонiй грекiв-емiгрантiв. Близько 1656 р. значна грецька колонiя виникла в Нiжинi (див. також коментар: VI, 3). Займалися греки торгiвлею i пiсля заснування колонi© одержали вiд гетьмана Богдана Хмельницького право на вiльну торгiвлю як в Нiжинi, так i по всiй Укра©нi. Трималися вони сво╨ю громадою досить довго, мали в певних межах самоврядування, свiй магiстрат. Зберiгала свою окремiшнiсть грецька колонiя i в'часи I. Котляревського. В "Ене©дi" сучаснi письменниковi укра©нськi греки немов накладаються на стародавнiх грекiв Вергiлiя. Ма╨мо навiть не дво©сту, а тро©сту травестiю. Прiзвища перелицьовуються на укра©нський i тут же на новогрецький лад. Замiсть Покотило (вiд iменi героя Катiлла - у Вергiлiя) - Покотиллос, замiсть Карась (вiд iменi Караса - у Вергiлiя) - Караспуло. Се гречеськi© проскiноси - тут: гра слiв. Проскiноси: 1) тi, що несуть, прапороносцi, передовi частини; 2) тi, що несуть, злодi©. Iз Бiломор'я все пендоси - Бiломор'я, власне заснований у XV ст. монастир на Соловецькому островi, служило мiсцем ув'язнення й заслання противникiв самодержавства та офiцiйно© православно© церкви, iнколи - також небезпечних кримiнальних злочинцiв. У довгому списку засланих у рiзнi часи на Соловки немало грецьких iмен. Наприклад, у XVII ст. на Соловки був засланий видатний церковний дiяч грек Арсенiй, звинувачений у ╨ресi. В даному контекстi Бiломор'я - мiсце ув'язнення. Мореа - пiвденна частина Балканського пiвострова. Дельта - пiвострiв поблизу Босфора. Кефалос, або Кефалонiя - острiв коло Грецi©. Оливу, мило, риж, маслини - тут: олива - олiя з плодiв дерева тако© само© назви, риж - рис, маслини - плоди. I капама, кебаб колос - калама - вид тiстечка (з грец. - К.); кебаб - печеня (з грец. - (К.). Калос - хороший. Тобто: капама, кебаб - хорошi. 126. Цекул - син бога вогню i ковальського мистецтва Вулкана (тому коваленко), засновник мiста Пренести недалеко вiд Риму (тепер Палестрiни). Тут - травестiя на мотив укра©нсько© народно© пiснi "Гей на горi та женцi жнуть" (див. коментар: III, 3). Во©нство Цекула уподiбнене козацькому вiйську Сагайдачного i Дорошенка. 127. Мезап (у Вергiлiя - Мессап) - глава кiлькох етруських племен. 128. Галес - вождь iталiйських племен аврункiв i оскiв, нащадок грецького царя Агамемнона, одного з головних персонажiв циклу легенд про Троянську вiйну та "Iлiади" Гомера. Аврунцi, аврунки - плем'я, яке заселяло пiвденний Лацiй, область у середнiй Iталi©. Сидицяне, точнiше сiдiцiни - народ у Кампанi© (область на Пiвднi Iталi©). Калесцi - жителi мiста на пiвднi Кампанi© (нинi м. Кальвi). Ситикуляне - жителi мiста Сатиккул в Кампанi©. 129. Iпполит (Iпполiт) - син афiнського царя Тесея i царицi амазонок Iпполiти. 130. Сiканцi (сiкули) - сiцiлiйцi. Аргавцi (аргейцi, аргосцi) - жителi грецького мiста Арголiди на пiвночi Пелепонесу; взагалi - греки. Лабцки - iталiйське плем'я, жителi мiста Лабики в Лацi©. Сакранцi (сакрани) - плем'я в Лацi©. 131. Камилла - iталiйська амазонка, ватажок загону вольськiв (народнiсть у стародавнiй Iталi©). Загинула вiд руки соратника Енея Аррунта. ЧАСТИНА П'ЯТА 1. Нар.: Напасть не по дереву ходить, а по тих людях (Номис. - С. 37). 5. Пред ним сто©ть старий дiдище - бог рiчки Тiбр. За вiруваннями стародавнiх грекiв та римлян, у кожнiй рiчцi жив однойменний з нею бог. Вiн був собi ковтуноватий - ковтун - жмут збитого волосся. Пелехатий - старий, запущений. 7. Iул постро©ть Альбу-град - згiдно з легендою, мiсто Альба Лонга засноване Iулом (друге iм'я Асканiй), сином Енея. Альба Лонга - попередниця Рима, перша твердиня нащадкiв Енея на iталiйськiй землi. Наступником Iула став його молодший брат Сiльвiй. З роду Сiльвiя вийшли Ромул i Рем, якi через триста рокiв пiсля виникнення Альби ("Як тридесят промчаться годи") заснували мiсто Рим. З аркадянами побратайся - тобто побрататися з грецьким плем'ям, яке пiд проводом свого царя Евандра переселилося з Аркадi© на Апеннiнський пiвострiв i осiло в Лацiумi, недалеко вiд того мiсця, де пiзнiше був збудований Рим. Евандр заснував грецьку колонiю Паллантей (пiзнiша назва Палатин) i навчив мiсцевих жителiв грамоти. 9. У вiщуваннi бога рiчки Тiбра - Тiберiна (аналогiя в укра©нському фольклорi - "очеретяний дiд", водяний) особливе, ритуальне значення ма╨ двiчi побачена Ене╨м (у снi i наяву) - бiла свиня з поросятами. У стародавнiх грекiв i римлян принесена в жертву бiла тварина найбiльш бажана богам. Три, тридцять - магiчне число. Тут Котляревський iде за Вергiлi╨м: Знайдеш ти льоху велику пiд дубом, на березi рiчки, Буде лежати вона, поросят породивши аж тридцять, Бiла сама, й поросята у не© при вименi бiлi (Вергiлiй. - Кн. 8. - Ряд. 43 - 45). 10. Евандр - аркадський цар. Лiси, вода, пiски зумились - зумились - здивувалися. 13. I в його приязнь засталявся - довiрявся, здавався на його ласку. Де гардовав Евандр з попами - гордувати - гуляти. Але дане тлумачення вида╨ться неточним. Слово походить вiд гард - перегородка на водi для ловлi риби, звiдси "займище для рибно© ловлi з житлом для рибалок" ("Словарь" Бiлецького-Носенка). Означа╨ також: узгоджений подiл чогось, умова. У народнiй пiснi: Було тобi, пане Саво, Гард не руйнувати, Коли хотiв запорожцiв В куми собi брати (Афанасьев-Чужбинский А. С. Собр. соч. - С-Пб, 1892. - Т. 9. - С. 356). Отже, "гардувати" тут у значеннi: скрiпляти угоду. Узгоджу╨ться з характером Евандра, як розсудливого, тямущого господаря, який влаштову╨ гуляння не просто для пиятики чи з панського гонору, а по завершеннi яко©сь справи. 14. Хогь ти i грек, та цар правдивий - Евандр - виходець з Грецi©, а греки зруйнували Трою - батькiвщину Енея. Тепер тебе я суплiкую - прошу. 16. Гак лучше в сажiвцi втоплюся i лучше очкуром вдавлюся - сажiвка, сажавка - копанка, криниця на низу, де близько до поверхнi пiдходять грунтовi води. В сажiвцi до води можна рукою дiстати. Також ще - невелика викопана водойма бiля берега рiчки, озера, в якiй тримають живу рибу. Очкур - шнур, яким стягують у поясi штани або шаровари для пiдтримання ©х. 17. Турбацi© не заживайте - не турбуйтеся (К.). 19. Подаються бiльш вишуканi на©дки, нiж тi, якi троянцi вживали до цього. Да╨ обiд аркадський цар Евандр, зображений великим i щедрим паном. I тут страви названi в тому порядку, в якому ©х подавали на стiл. Просiлне з ушками. з грiнками - просiлне - з засолом (К.). Ушки - невеликi вареники з м'ясним фаршем, пельменi. Грiнки - тут у значеннi: сухарики, суп з сухариками. Хляки - шлунок корови, теляти. Телячий, лизень - язик. Ягни - печеня. Вид на©дку (з грец. - К.). Софорок - соус до курки, приготовлений на тому бульйонi, в якому варилася курка. Три гури - три гори (пол.), дуже багато. 21. Евандр точив гостям розкази - Евандр розповiда╨ про один з подвигiв легендарного героя Геракла (Iракла), який був здiйснений на iталiйськiй землi. На крайньому заходi античного свiту серед океану був острiв Ерiф, яким володiв Герiон, потвора з трьома тулубами. Пiсля довго© мадрiвки Геракл добрався до цього острова i викрав корiв Герiона. На зворотному шляху на тому самому мiсцi, де пiзнiше був заснований Рим, частину корiв Геракла викрав велетень Как. Пiсля жорстокого бою велетень був убитий Гераклом. За звiльнення кра©ни вiд злого Кака мiсцевi жителi установили в себе культ Геракла ("Евандр i празник учредив"). Потiм цей культ перейняли римляни. На задвiрку хропти уклався - задвiрок - частина двору позад будинку, хати. 23. К Вулкану пiдтюпцем iшла - у стародавнiх грекiв Вулкан - бог вогню i ковальсько© майстерностi (у римлян - Гефест), син Зевса i Гери. В античних мiфах фiгуру╨ кривим, незграбним, закуреним димом кузнi. В "Одiссе©" Гомера та "Ене©дi" Вергiлiя вiн виступа╨ чоловiком Венери (Афродiти). 27. Киприда, Кiпрiда - iм'я Венери, походить вiд назви острова Кiпр, на березi якого, за одним iз мiфiв, вона народилася з морсько© пiни. 28. Шишак - тут ма╨ться на увазi бойовий шолом, з вiстрям зверху, на кiнцi якого була невеличка кулька (шишка). Кабатирка - табакерка. Насiчка з черню - висiчений на металi малюнок, орнамент, покритий зверху емаллю (черню) - спецiальним сплавом темно-сiрого кольору для прикраси i збереження вiд корозi©. Образки i кунштики - картинки, якими майстри прикрашали вояцький обладунок. Робили також рiзнi написи: родовi та вояцькi титули во©на, власне iм'я меча, щита, рога, бойовi девiзи та iн. Тут бачимо травестiйне обiгрування, змiшування прикрас на стародавнiй, середньовiчнiй та тогочаснiй збро©. На завершення - ще й брязкальця та дзвiнки, доречнi на кiнськiй збру©, дитячих iграшках, але не на спорядженнi во©на. ЗО. Махнула в Пафос оддихать - йдеться про мiсто Пафос на островi Кiпрi, де був славнозвiсний храм Афродiти (Венери), осередок культу богинi. 32. Уже онагри захрючали - онагр - кабан (К.).У словниках в такому значеннi слово "онагр" бiльше нiде не зафiксоване. Вжива╨ться у значеннi: дикий осел. 35. А доки в пацi будеш грати? - пацi (рос. бабки) - дуже давня гра: розставляються рiзними способами фiгурки з кiсток тварин. По них влучають спецiальною кiсткою - битою (iнколи ©© заливають свинцем). Вiдомо багато рiзновидiв гри. Грають дво╨ або й бiльше. 36. В опрiчне╨ попав число - тобто в число особливих, видатних (див. також коментар: V, 74). Еней мiй сват... - нiхто з роду Евандра не був одружений з кимось iз роду Енея, отже, вони нiби нiякi не свати. Проте в народi сватами iнодi називали людей, з якими уклали якусь угоду, яким щось продали з свого господарства чи купили у них щось. Купив, продав - породичався. З глибоко© давнини iде поняття "сват", адресоване людинi, з якою взагалi мав якусь справу, навiть сходився, як з противником, у бою. В "Словi о полку Iгоревiм", порiвнюючи битву з бенкетом, автор говорить: "Ту пир докончаша храбрiи русичи: сваты попоиша, а сами полегоша за землю Рускую". 37. Умi╨ i склади читать - у старiй дякiвськiй школi довго (рiк, а може, й бiльше) зубрили окремi лiтери й склади i тiльки потiм складали ©х у слова та речення. 38. Зайдiть к лидiйському народу - у стародавнi часи Лiдiя - держава на заходi Мало© Азi©. Згiдно з легендою, етруски, якi жили на Апеннiнському пiвостровi до римлян, прийшли сюди з Лiдi©. У поемi Вергiлiя розповiда╨ться, що на час прибуття Енея до Iталi© етруски терпiли гнiт тирана Мезентiя. Чинш - податок, плата за користування землею. За крiпосного права "пускати на чинш" значило замiнити панщину податком, дати селянам землю в аренду. Хто жiнку мав, сестру, ятровку - слово ятрiвка повсюдно вжива╨ться у значеннi "дружина чоловiкового брата". Отже, ятрiвку можуть мати тiльки жiнки. В такому значеннi це слово уже ранiше вжите в "Ене©дi" (див. коментар: III, 46), зафiксоване у словниках. Однак тут дане слово вжите у значеннi, яке уже в добу I. Котляревського було глибоким арха©змом, - ятровкою звуть чоловiки жiнку свого брата, братову. В такому значеннi зустрiча╨мо це слово в "Галицько-волинському лiтопису" (XIII ст.), переклад якого зробив Л. Махновець: "По смертi Романовiи зустрiчався був король угорський Андрiй з ятрiвкою сво╨ю Анною у городi Сяноцi"; "Коли ж настала зима, прийшов король у Галич i привiв ятрiвку свою, велику княгиню Романову" (Жовтень. - 1982. - N 7. - С. 14, 18). Тут Роман - князь галицький, Анна - його дружина, Андрiй - король угорський, троюрiдний брат Романа. Згаданi в лiтопису родиннi зв'язки ╨ вiдгуком доби родово© сiм'©, коли взятi братами жiнки з чужих родiв ставали в певних рамках власнiстю всього роду, i якщо виникала необхiднiсть, один брат переймав обов'язки глави сiм'© другого брата. Клейноди, животи, обнови - клейноди - коштовностi, також атрибути влади гетьмана, полковника та iн. Животи - життя. 43. Амбре (франц. аmbrе) - парфуми, духи. Власне "амбра" - застосовувана в парфюмерi© речовина з при╨мним муксусним запахом, яку добувають з кишечника китiв-кашалотiв. Презент (франц. ргеsent) - подарунок. 44 - 45. Порядок зображених на щитi Енея казкових персонажiв загалом вiдповiда╨ ©хнiй популярностi. Першою в цьому ряду - казка про Iвасика-Телесика. Тут же зображена казкова змiя-чудовисько Жеретiя. Вокруг же щита на заломах - залом - вигин, крива, поверхня сфери. На заломах - на верхнiй випуклiй частинi щита. Котигорох. Котигорошок - персонаж укра©нсько© народно© казки. Iван-царевич, Кощiй (Кащей), баба-яга - персонажi, що фiгурують у багатьох укра©нських, росiйських, бiлоруських народних казках. Кухарчич, Сучич i Налетич - казковi персонажi, зараз менше вiдомi. Услужливий Кузьма-Дем'ян - казковий персонаж, фiгурував то як одна, то як двi особи. У I. Котляревського йдеться про одну, що пiдтверджу╨ i коментоване мiсце, - "услужливий" вжите в однинi. Подвiйне iм'я зумовлене, зокрема, тим, що в кузнi кують звичайно два ковалi. Кузьма-Дем'ян - коваль, також цiлитель, знахар. Зв'язок мiж ковалем i цiлителем-знахарем для сучасного читача може бути неясним. Але цей зв'язок стане зрозумiлим, коли згада╨мо про культ вогню, вiру в його магiчну силу. У фольклорнiй образнiй символiцi вогонь - життя, рух, любов. У церковному календарi записанi два брати Косма i Дамiан, якi нiбито жили у другiй половинi III ст. недалеко вiд Риму i прославилися чудодiйним зцiленням хворих, за яке не брали нiяко© винагороди, тiльки просили вiрити в сина божого Iсуса Христа. Прийняли мученицьку смерть вiд заздрiсного лiкаря-язичника. Канонiзованi церквою брати-лiкарi мають мало спiльного з сво©м фольклорним прототипом. Дурень з ступою - персонаж народно© казки. Нар.: Носиться, як дурень з ступою (Номис. - С. 52). I славний лицар Марципан - Марципан - герой рицарського роману чи повiстi, вiдомих на Укра©нi та в Росi© у XVIII ст. 47. Вiн дожидавсь тогдi вертепа - вертеп - укра©нський ляльковий театр. Власне лялькову гру знали на Укра©нi, як i iнших краях, з давнiх-давен. Але вертеп виник у зв'язку з розвитком шкiльно© драми десь у XVII ст. Тексти вертепних драм дiйшли до нас лише з друго© половини XVIII ст. I. Котляревському, певне, доводилося бачити вертепнi театральнi дiйства. Свiдченням тому ╨ згадка про вертеп в "Ене©дi", п'╨си "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарiвник", де письменник розвинув реалiстичнi традицi© вертепно© драми. 51. А на зикратого сам сiвши - тут зикратий - масть коня. Починаючи з першого повного видання "Ене©ди" (1842), в коментаторiв нема╨ одностайностi в поясненнi цього слова. У словнику, доданому до першого повного видання "Ене©ди", сказано: зикратий - рiзноокий кiнь. У наступних авторитетнiших виданнях - "бiлоокий, а сам iншо© мастi", "бiлобокий", "з бiлими боками". В одному з словникiв укра©нсько© мови зазначено: зикра - очi/див.: К. с. - 1889. - Кн. 9. - С. 705). Польське zirkaty - зiркатий, людина з блискучими чи то витрiщеними очима. Але коли йдеться про масть, то, певне, справа не в очах, а в плямах iншо©, звичайно бiло© мастi навкруги очей. Коли для знавцiв може й грають якусь роль вiдмiнностi в кольорi кiнських очей, то для визначення мастi вони не мають значення. Тут годиться тiльки те, що видно на значнiй вiддалi. Таким чином, у даному разi зикратий - з плямою iншо© мастi бiля ока з одного чи з обох бокiв. Отже, Турн ©здив на рiзномасному конi. В минулому значення коня, так само як i вола, в господарствi та вiйськовiй справi просто неможливо переоцiнити. Звичайно, люди дуже добре зналися i на тiй, i на другiй тягловiй силi. В характеристицi, оцiнцi коней та волiв неабияке значення мала масть та iншi похiднi ознаки. Так, у спецiальному дослiдженнi на сторiнках журналу "Киевская старина" повiдомлялося, що тiльки на Брацлавщинi (примiрно теперiшня Вiнниччина) розрiзняли двадцять вiдтiнкiв мастi волiв та ще плюс вiсiмнадцять рiзновидiв за формою рiг. I всi цi вiдтiнки та рiзновиди мали свою назвукличку. Звичайно, аж нiяк не менше iснувало вiдтiнкiв у мастi та iнших нiби несутт╨вих зовнiшнiх ознаках, коли йшлося про коней. Пiд час купiвлi-продажу коней грали роль не тiльки вiдомi нам з приказки зуби (визначали вiк), а й маса iнших ознак, у тому числi масть. Воронi конi вважалися витривалiшими вiд свiтлiших мастей (буланих, бiлих, в яблуках та iн.). Рябi конi саме через масть поцiновувалися нижче i мали не дуже добру славу. Отож, "зикратий" Турна, який далi зустрiнеться ще не раз, ма╨ на собi недобру прикмету, несе рутульського вождя до його поразки i загибелi. У Вергiлiя про коня Турна чита╨мо: "Кiнь фракiйський пiд ним вигра╨, весь у яблуках бiлих" (книга дев'ята, 49). У стародавнiх римлян конi з Фракi© (теперiшня Болгарiя) славилися швидким бiгом. 54. Набалдашник - тут у значеннi: накриття переважно з дорого© тканини з оздобами. Нар.: Жiночий празник (любитель жiночого товариства, жiночий угодник). 56. Кабак - нiс. 58. Турн ©м iзволив тимфи дати - тимфа, пимфа - варварський бурсацький жарт. Бурсак Антось в романi А. Свидницького "Люборацькi" (написаний у 1861 - 1862 роках) розповiда╨ про нього так: "Пинфа от що: вiзьме паперу та бавовни i скрутить папiр в дудочку i в один кiнець, в тонший, завине ту бавовну, запалить, розду╨. Як добре курить, то запаленим кiнцем вiзьме в рот осторожно i подме. То так сапне. Диму, як голова завбiльшки, висунеться пiд нiс. Ще й кожухом накриють, як на кроватi спиш. Так закашля╨шся, що ну! Бухика╨ш та й бухика╨ш... I сльози котяться, наче били" (Свидницький А. Люборацькi. - К., 1971. - С. 25). 59. Цибелла (Кiбелла) - велика мати богiв i всього живого на землi, богиня родючостi й вiдроджувано© природи. 63. Сатурнович, змилосердися - за мiфологi╨ю, Сатурн - батько Зевса, до нього правив людьми i богами. 68. Реб'ятушки - в царськiй армi© узвича╨не звертання во╨начальникiв до солдатiв. Пройшлось сказать Енею: пас - тут пас вжива╨ться у значеннi: вiдступаю, пасую. Термiн походить з картярсько© гри - вiдмова вiд участi в даному розиграшi до наступно© роздачi карт. 71. Ходили рунди по валах - рунда - команда, що перевiряла вартовi пости. 74. Мiй батько був сердюк опрiчний - сердюки - гетьманська гвардiя, утворена на Лiвобережнiй Укра©нi в 60-х роках XVII ст. Сердюцькi полки порiвняно з територiальними полками, або, як ©х ще тодi називали, городовими, були невеликi, до п'ятисот козакiв. Вони охороняли резиденцiю гетьмана, вiйськову артилерiю, склади продовольства i бо╨припасiв, виконували полiцейськi функцi©. Перебували на повному утриманнi гетьмансько© казни, були лiквiдованi у 1726 р. Опрiчний - особливий, вiдмiнний вiд iнших, тут: видний, видатний. 78. Iноси! - згода, хай буде так. 79. Дорожку знаю я окромну - тобто окрему, потайну. 80. I красовулю пiднесли - кросовуля - велика чарка (К.). 81. Землi, овець i дать по плугу - тут у значеннi: дати по плугу волiв - по двi пари. В чиновнi вивесть обiщав - тобто в чиновники, що займали якусь посаду в урядових установах. Чиновники належали до привiлейованого стану, мали звичайно потомствене або особисте дворянство. 82. Козак природi покоривсь - тобто пiдкоритися сво©й козацькiй вдачi. 83. Ви сами мали панiматку - мати Iула, перша дружина Енея - Креуза, загинула пiд час утечi з Тро©. 84. Тво©м буть братом не стижуся - перед нами епiзод, що воскреша╨ характерний для крзацтва звичай i показу╨, наскiльки сильною була серед нього традицiя побратимства. Во╨начальник, що сто©ть на вищих шаблях суспiльно© i╨рархi©, урочисто перед громадою назива╨ сво©м братом простого во©на, що добровiльно йде на подвиг, клянеться заступити його матерi рiдного сина. I тут же - бурлескна гра: поняття з побуту росiйсько© регулярно© армi© - "пайок", "кватира" - поставленi в один ряд з речами патрiархального козацького та селянського побуту. Все назване змiшувалось i в реальному життi Укра©ни кiнця XVIII - початку XIX ст., проте "пайок" i "кватира" не були властивi побуту старо© селянки. 86. Пiкет - передовий сторожовий пост, застава. 87. У Вергiлiя про Рамента (Рамнета) чита╨мо: Сам вiн був цар i вiщун, i Турну-царевi був милий; Та вiщуванням загину вiд себе не мiг вiдвернути (Вергiлiй. - Кн. 9. - Ряд. 327 - 328). Тестамент - заповiт, духiвниця. 88. Потиснув, мов Хому Ярема - маються на увазi комiчнi персонажi в фольклорi укра©нського, росiйського та бiлоруського народiв. Хома i Ярема фiгурують у жартiвливих пiснях, анекдотах, лубочних картинках (малювань). В однiй з пiсень зустрiча╨мо слова, що нагадують коментований рядок "Ене©ди": ...Ходiмо у церкву Богу молиться. Хома надiв ризи, А Ярема взяв книги. Де не взявся пiп та дяк - Хома вискочив у дверi, А Ярема у вiкно. Як затис та й затис - Та й Хому притис... (Укра©нськi народнi пiснi в записах Осипа та Федора Бодянських. - К╦ 1978. - С. 269). 91. Пальонка - вид горiлки. I приколов його, як квiтку, Що баби колють на намiтку - намiтка - святкове вбрання одружено© жiнки; довге, мало не до землi, покривало, яким зав'язували поверх очiпка голову. Прийнято було покiйницю в домовинi покривати зверху намiткою. Iнколи до намiтки пришпилювали воскову квiтку. 93. Агапiй Шамрай так коменту╨ це мiсце: "Слимаки - монастирськi служки... I знову в цiй строфi - яскрава картина з побуту школярiв старих часiв ("курохватiв"), якi добували собi прожиток не завжди достойними способами. Цiкаво вiдзначити, що для них господарi, у яких вони крали, то "вороже плем'я" - Гевали i Амалики. За бiблi╨ю, Амалик - родоначальник племенi амаликiтян, що ворогувало з ╨вреями, а Гевал - назва народу арабського походження - гевалiтян, - що так само ворогував з Iзра©лем. Звiдси в бiблi©, а потiм пiзнiше i в мовi духiвництва цi назви стали загалом означати людей "чужих", "ворожих". Причому назву "гевал" вживали в зневажливому значеннi - простак, грубiян та iн. Це зневажливе ставлення до мiщанства i селянства з боку школярiв типове для тих часiв, коли навчальнi заклади були iзольованi, користувалися самоврядуванням, i школярi, або "спуде©", розвивали в собi професiональну замкненiсть i деяку погорду до iнших "неосвiчених" станiв. (Так само, як, наприклад, для нiмецьких студентiв середньовiчних унiверситетiв, всi, хто не належали до "ученого стану", називались звисока "фiлiстiмлянами", або скорочено - "фiлiстерами". Знов-таки бiблiйна термiнологiя - фiлiстiмляни - народ, що ворогував з ╨вреями)" (Котляревський I.П. Повне зiбр. творiв: У 2 т. - К., 1952. - Т. 1. - С. 525 - 526). Що роблять часто i дяки - мандрованi дяки, бурсаки. 95. Дали рутульцям накарпас - дали прочуханки. Кал - грязь. По сам пас (пол.) - по пояс. 96. Волсент - проводир кiнноти латинян. 101. Уже знайома нам бурсацька макаронiчна мова (див. коментар: IV, 46 - 47). Переклавши латинськi слова, слiд читати: Грiх робиш, брате милий, Невинному смерть зада╨ш: Я дурень, розбiйник, розбишака, Найбiльший негiдник! гайдамака; Постiй! невинную кров лл╨ш. На що ж розраховував Низ, звертаючись до Волсента на бурсацькому арго? Щоб збити з пантелику, виграти час, затримати пiднесений над головою друга палаш. А ще мав надiю, що Волсент хоч на якийсь момент прийме його за людину з свого табору, адже зрозумiле тiльки бурсакам арго служило свого роду паролем. 111 - 112. Цi строфи написанi в дусi народних голосiнь матерi за сином-одинаком. 115. Що мов на його сап напав - тут сап - утруднене, свистяче дихання через закладений нiс. 116. ...Брат брата в батька луплять - лаються. Гак в мiднi клекотить гарячiй - мiдня - пiдпри╨мство, де плавлять мiдь. Гак в кабацi кричить пiддячий - кабак (рос.) - шинок. У старi часи було прийнято рiзнi урядовi укази та розпорядження читати в людних мiсцях: на ярмарках, площах, у шинках тощо. Звичайно, пiддячому особливо доводилося пiдвищувати голос у шинках, щоб перекричати п'яний гамiр. 118. Парнас - гора в Грецi©, де, за мiфологi╨ю, перебував покровитель мистецтв Аполлон i музи. Пегас - у грецькiй мiфологi© - крилатий кiнь. На вершинi гори Гелiкон вибив копитом джерело, з якого пили воду музи i яке давало натхнення поетам. 120. Якраз i тарани вродились - тарани застосовувалися пiд час штурмiв фортець. Тяжку, оббиту металом колоду пiдвiшували на канатах чи ланцюгах на поставлених на колеса поперечках. Таран пiдкочували до крiпосно© стiни чи то брами i, розгойдуючи, били в не© колодою. Оббитому металом чи цiлком металiчному передньому кiнцевi колоди iнколи надавали форму баранячо© голови. За аналогiчним принципом працювали тарани - дерев'янi довбнi - в олiйницях. Пiдвiшеними до стелi таранами пiдбивали клини, якi притискали прес, що вичавлював з вiдповiдно пiдготовленого насiння олiю. Застосовувалися тарани i для пресування воску на воскобiйнях. Тут продовжу╨ться розпочате у четвертiй частинi "Ене©ди" травестiйне обiгрування, комiчне зниження збро©, бойового обладунку двох воюючих армiй, ототожнення ©х з предметами господарського вжитку. До того ж, всi давнiшi види збро© беруть свiй початок вiд предметiв господарського вжитку (тi ж тарани, вся холодна або ще говорили - бiла зброя, певною мiрою i вогнепальна). Замiсть бойових таранiв рутульцi використовують довбнi з олiйниць, якими проти фортечних укрiплень нiчого не вдi╨ш. Тимчасом у наступнiй строфi з ©х допомогою вiйсько Турна валить браму. 123. Геленор - троянський во©н, син лiдiйського царя i рабинi Лiкiмнi© (Вергiлiй. - Кн. 9. - Ряд. 544 - 549). Лик - у Вергiлiя Лiкос (Вергiлiй. - Кн. 9. - Ряд. 556 - 566). Верлань - крикун. Кундель - вiвчарка степово© породи. I, мов на поступки, хотiлось Рутульцям перегону дать - змагаючись у бiгах наввипередки чи що iнше, бува╨, iдуть на поступки, скажiмо: "починай бiгти першим". Як у шахматах, починаючи гру з явно слабiшим противником, iнколи дають фору - знiмають з дошки якусь фiгуру. 124. Пробралися подуть тичок - тобто помiрятися силою в по╨динку, бою. У народних казках геро© iнколи, перш нiж почати по╨динок, а то й перериваючи його, дмуть тiчок (мiсце по╨динку), щоб в такий спосiб виявити, хто з них сильнiший. 129. Лигагь латинськi© потали! - потапцi - особливо злиденна страва: хлiб, накришений у посолену воду. Нар.: Лигай потапцi, впустивши в юшку (Номис. - С. 235). 131. По-сербськи величали вiру - тобто лаялися нецензурними словами. 132. Голiаф - бiблiйний велетень i силач. Один дражнився Битiасом - травестiйне обiгрування iменi троянця Бiтiй у Вергiлiя. Iз Кочубейським вiн Тарасом - ма╨ться на увазi слуга великих магнатiв, князiв Кочубе©в, якi мали ма╨тки в Диканьцi, самiй Полтавi, iнших мiсцях. Котляревський добре знав Кочубе©в i ©хн╨ оточення. Одному з них, Семеновi Михайловичу Кочубею (1778 - 1835) присвятив власноручно пiдготовлене видання "Ене©ди" (1809). 137. Стратилат - во╨начальник, ватажок вiйська. 139. Келебердянськая верства - локальна приказка. Матвiй Номис до приказки "Випросталась, як семисотна верства" да╨ таку примiтку: "Семисотнi верстви були за царицi Катерини. По старих шляхах вони ще й тепер (середина XIX ст. - О. С.) iнодi ╨: дубовi, високi. Пирятинська верства теж семисотна, - себто верства, що вони стоять по старому шляху з Переяслава у Лубни" (Номис. - С. 288). Келеберда - мiстечко Полтавського полку. Попав богиню камнем в лад - тобто в лоно. Тут: лоно - низ живота. 142. Генеральний обозний - одна з вищих посад у гетьманському урядi на Укра©нi. У його вiданнi була органiзацiя i постачання вiйська, артилерiя. Генеральний обозний також брав участь у зносинах з iншими державами, переговорах з iноземними послами, засiдав у генеральному судi. Були також полковi обознi. ЧАСТИНА ШОСТА 1. Бiжать в олимпську карвасар - йдеться про одну з давнiх форм народного судочинства, щось близьке до третейського суду чи суду честi (вiдповiдно в росiйського народу - "на миру"). Обранi громадою авторитетнi люди вислуховували обидвi сторони i тут же виносили сво╨ рiшення. Слово "карвасар", як i сама iнституцiя суду на ярмарку, давн╨, уже в часи Котляревського можливо сприймалося як арха©зм. 3. Як грек на нiжинськi ковбаси - це вже друга згадка про грекiв-колонiстiв на Укра©нi (див. коментар: IV, 125). Нар.: Ласий, як до ковбас. Ласий на ковбаси (Номис. - С. 98). Я намочу вас в шевський, квас - шевський квас - розчин дубильно© речовини для вичинювання шкур. 4. Запру в смирительних домах - такi будинки були введенi при Петрi I для ув'язнення за порiвняно незначнi злочини. Коли перед судом поставала особа з привiлейованих станiв (а богинi ж сюди належать), вона по можливостi вiдбувала покарання в такому будинку, а не в тюрмi. Як мiсця ув'язнення цi будинки припинили iснування у 1884 р. Жiнок там на тютюн мiняють - ще один, уже третiй (див. коментар: III, 3; IV, 126) вiдгук у поемi пiснi "Гей на горi та женцi жнуть". Тут ремiнiсценцiя рядкiв: А позаду Сагайдачний, Що промiняв жiнку На тютюн та люльку, Необачний. 6. В античнiй мiфологi© Венера традицiйно прихильна до Марса - бога вiйни. Тому природно, що тут вона виступа╨ ще й в образi маркiтанки. Останнi супроводжували армiю в походах, торгували рiзними продуктами, напоями, предметами солдатського вжитку. I бите з ними м'ясо ©ла - тобто м'ясо настрiляно© дичини. 7. Лiтературознавець Юрiй Iвакiн слушно вказу╨ на перегук епiзодiв iз побуту небожителiв у шостiй частинi "Ене©ди