. А тодЁ, зЁ срЁблом КадарЁ©, полишить вЁн Абу Амара Ё зразу ж пЁде в порт Ё взна╨, коли перший вЁтрильник-дхау виходить в Арабське море, щоб досягти за тим моря-океану, а за морем-океаном славного мЁста КалЁкута. ╡ вЁн тодЁ, нЁчого не сказавши Абу Амару, попливе назустрЁч сво©й долЁ, щоб здЁйснити сво© мрЁ© Ё побачити чудеса далеких обрЁ©в. Адже виходило з Абу Амаром погано. АлЁ не спитав на самЁм початку про платню за службу. А тепер вЁн уже не мЁг про це спитати. Язик не повертався, та й було страшно. Бо в Абу Амара хоч скаженЁ ночЁ, Ё бЁганина, Ё треба все встигнути, та все ж АлЁ постЁйно ма╨ на©док. ╡ якби не Абу Амар, то не знати, що б Ё робив вЁн у БасрЁ. Здихав би з голоду. Бо як зЁбрались тут кораблЁ з усЁх усюд, то цЁни на ©жу пЁдскочили у кЁлька разЁв. ╡ вода, смердюча й брудна, ну чисто з калюжЁ, та ще Ёз солонЁстю морською, кошту╨ не дешевше багдадського шербету! ╡ отак-от, з невеселими думками про свою службу в Абу Амара та мрЁями про дирхеми КадарЁ©, АлЁ зрештою заснув. ╡ зовсЁм не чув п'яного галасу, коли вночЁ вийшли гостЁ вЁд Абу Амара. Сам Абу Амар Ёз п'яним музикою проводжали човна, стоячи на краю греблЁ, Ё довго розмовляли зЁ стражником, що мав охороняти богословЁв, кожного до його оселЁ. А потЁм пЁднялись удвох до покою Абу Амара, Ё ДжарЁя знов пЁдглядала за ними. Та юний багдадець всього цього не чув Ё не знав... АлЁ прокинувся ще до вранЁшньо© молитви. Зазирнув до АйшЁ. Вона стогнала увЁ снЁ. Тому розбудив ©© Ё дав води й дурманного лЁкарського зЁлля. ДжарЁю не став будити, а поспЁшив нагору до кЁмнати Абу Амара. ДверЁ були зачиненЁ на ключ, Ё йому нЁхто не вЁдповЁв. ТодЁ хлопець зазирнув крЁзь дЁрку вЁд сучка. . У сутЁнках, бо завЁси зовсЁм були спущенЁ на решЁтки, побачив - у кЁмнатЁ нЁкого нема╨. Подушки розкиданЁ, скатертина з перевернутими чашами, баклажками Ё глечиками з-пЁд вина, лушпинням Ё недо©дками не прибрана. АлЁ зняв ключЁ з пояса, та жоден з ключЁв не пЁдЁйшов до замка кЁмнати Абу Амара. ТодЁ вирЁшив не витрачати марно часу, а поспЁшати до кварталу повЁй. Прихопив у дорогу жменЁ двЁ родзинок та трохи сушених смужок динЁ. За фалс перебрався до кварталу, де жили християни, а тодЁ вже по мостах високих та по низьких плавучих мостах дЁстався до широкого каналу, на другому березЁ якого були веселЁ кварталЁ повЁй з шинками, харчевнями, крамницями, де торгували вином та закусками. Знову за фалс вЁн був на другому березЁ. О славна Басра! За все, за все тут треба заплатити хоч би фалс! Якщо всЁ квартали пЁсля вранЁшньо© молитви вибухали всЁма можливими звуками - галасували човнярЁ, продавцЁ, дзвенЁли ©© стукотЁли молотками й молоточками ковалЁ, мЁдники та золотарЁ; вихваляли сво© страви базарнЁ кухарЁ; закликали подивитися всякЁ штучки й витребеньки базарнЁ фЁглярЁ - то в кварталЁ повЁй панувала тиша. Геть усЁ вЁкна завЁшенЁ, а дверЁ замкненЁ. Лише дво╨ смЁттярЁв затертими пальмовими мЁтлами змЁтали бруд з хЁдникЁв. Та ще дво╨ зЁгнутих водонош з величезними бурдюками на плечах стукали у дверЁ шинкЁв - пропонували наповнити за нЁч спорожнЁлЁ глеки. Ще один водовоз куняв на деменЁ пузатого човна, наповненого здоровенними корчагами та бурдюками, Ё час вЁд часу торкався сво©м зморшкуватим чолом зЁгнутих колЁн. Лише на кЁнцЁ кварталу, бЁля рогу, де Ёнша вуличка перетинала головну, були вЁдчиненЁ дверЁ знайомого будиночку, Ё вЁдтЁля чувся легенький передзвЁн струн. АлЁ вмить упЁзнав мелодЁю "ФатЁми", з яко© й почалося його знайомство з цЁ╨ю малесенькою жЁнкою з кварталу повЁй. Аж у грудях млосно зробилося вЁд срЁбного дзвону акордЁв... УсЁм вона вЁдрЁзнялася вЁд повЁй, але жила тут. Та спитати, чому вона тут, АлЁ не насмЁлювався. Адже мужчина не ма╨ права задавати чужЁй жЁнцЁ питання. ВЁн не пам'ятав такого, щоб хтось Ёз чоловЁкЁв розмовляв з чужою жЁнкою. Хоча от довелось таки йти до не©, бо зовсЁм Ёнша справа, якщо в людинЁ тЁй ╨ якась потреба. АлЁ, дЁйшовши до дверей, зупинився, невидимий за дверима, але й не пЁдступав упритул до дверей, щоб не вийшло, що вЁн пЁдгляда╨ та пЁдслухову╨. ╡ чекав, поки КадарЁя скЁнчить грати. Слухаючи срЁбний дзвЁн аль-ута, вЁн забув про перстень, про сво© невдалЁ розмови з капЁтаном, навЁть про мандри. ╡ про те, що служба в Абу Амара ста╨ для нього образливою. ВЁн поплив у тих прозорих звуках музики нЁби та чайка, про яку два днЁ тому спЁвала НЁссо. ВЁн стояв, опустивши голову, Ё схаменувся тЁльки тодЁ, коли перед ним постала КадарЁя без плаща, Ё очЁ не були в не© пЁдфарбованЁ сурмою. БлЁдЁ щоки тепер вЁдкрились у сво╨му справжньому виглядЁ - геть обсипанЁ ластовинням, мов усе обличчя облЁпили просяною лускою. Вуста не були яскраво-червонЁ, а здавались якогось темно-фЁалкового кольору. А очЁ були стомленЁ, Ёз припухлими повЁками, як у хворо© людини. АлЁ здригнувся вЁд ©© голосу. - Ти прийшов вЁд Абу Амара? АлЁ похитав головою. - А вЁд кого? Чи та╨мниця? АлЁ озирнувся на всЁ боки, приклав пальця до вуст. - ТодЁ заходь до мо╨© оселЁ. ВЁн переступив, через порЁг. ПрисЁв пЁд стЁною, мовчки розмотав свою згустку, розв'язав вузлик на кЁнцЁ хустки Ё видобув звЁдтЁля Ёскристо-кривавий лал. КадарЁя скрикнула. - Той самий?!! - Так, моя господине! - Як ти його видобув?!! АлЁ почув в ©© словах захват, Ё йому закортЁло похвалитись. Бо питання було без жодного вЁдтЁнку зневаги, геть не схоже на Абу АмаровЁ слова й питання: "Так ти себе вважа╨ш мужчиною?! Вважа╨ш себе чоловЁком?" ╡ АлЁ розповЁв ©й про смужку свинцю, знайдену в купЁ смЁття на подвЁр'© АйшЁ, як раз на те мЁсце, де вона, КадарЁя, стояла. Як сам пЁрнув за свинцем та знайшов Ё свинець, Ё золотий перстень. - Правда? - просто проспЁвала зачудована КадарЁя, Ё ©© щоки порожевЁли. АлЁ видлубав з пояса нерЁвний свинцевий бублик. - Дай я тебе поцЁлую! - ╡ воза обхопила його голову, притисла до себе Ё гучно поцЁлувала в обидвЁ щоки. Обняла, притисла, Ё АлЁ вЁдчув, якЁ в не© пЁд одягом маленькЁ Ё гострЁ груди. Враз рвучко КадарЁя вЁдтрутила вЁд себе хлопчину Ё, лишивши його в хмарЁ тонкого дорогоцЁнного запаху камфори, схилилась до тахта, застеленого червоним вЁрменським килимом, найдорожчим на тЁ часи. Видобула з глибини невеличку черепахову коробочку. З самого закутка витягла перстень, зроблений Ёз товсто© смужки золота. А посерединЁ смуги сидЁв темно-синЁй гранчастий камЁнь. Такого каменя хлопцевЁ не доводилось бачити. Хоча часом добрЁ сазанчики були йому нЁби живою перепусткою до найдорожчого базару в БагдадЁ - там торгували дорогоцЁнним камЁнням, фарбами та благовонними. Здалеку бачив блакитний цейлонський сапфЁр, бачив бЁрюзу афганську та лазурит, яспис Ё онЁкс, агат Ё халцедон, двЁчЁ свЁтили йому променЁ марЁйських 3 смарагдЁв, бачив, як променЁла, наче золотий мед, купка бурштину з далеких кра©в русЁв. ╡ не були для нього дивом купки густо-зеленого сЁнайського малахЁту. О багдадськЁ базари-суки! Чого там тЁльки не побачиш! Про що не довЁда╨шся! Про що тЁльки не придба╨ш знання й розумЁння! А синЁй камЁнь у перснЁ свЁтився незвично - несхоже на жоден з бачених там. Здавалося, що вЁй випромЁню╨ назовнЁ свЁтло стократ сильнЁше за те свЁтло, що пада╨ на нього Ёз зовнЁ. До всього камЁнь було вЁдшлЁфовано не круглим горбочком, а його гострЁ природнЁ гранЁ пЁдсилено ретельною Ё вправною шлЁфовкою. КадарЁя взяла стиснену правицю АлЁ, розтисла його пальцЁ Ё поклала на долоню перстень - не дуже великий, та ваговитий. Хлопчина нахилився до персня, Ё густе ╨мне промЁння просто рЁзало йому очЁ. ╡ закрЁплено було камЁнь дивовижно - з трьох бокЁв його тримали малесенькЁ золотЁ руки. Робота велико© вправностЁ - на кожному пальчику викарбуванЁ всЁ суглоби Ё нЁгтики! Пройшла перша мить здивування й радостЁ, Ё гЁрко стислося серце - згинула враз уся надЁя на дирхеми. А зЁ срЁблом Ё спокЁйна, певна подорож до КалЁкута. Та попрохати срЁбло не посмЁв. Тут сталося ще гЁрше - вЁн нараз вЁдчув, що хоче володЁти цим перснем Ё що зовсЁм не бажа╨ повернути перстень КадарЁ©. Перстень сво╨ю коштовнЁстю лягав тягарем на його плечЁ, пов'язував його путами - було шкода вЁддати дивний скарб Ё попрохати замЁсть нього жменьку дирхемЁв. ╡ подорож до ╡ндЁ© вЁддалилася кудись за туманний гарячий обрЁй Басри на непевний час... Затис перстень-скарб, аж нЁгтЁ побЁлЁли, Ё порачкував до дверей. Все мовчки, тЁльки сопЁв вЁд напруги. Вже стоячи на порозЁ, лицем до КадарЁ©, видобув Ёз сво╨© пам'ятЁ слова оповЁдачЁв-фЁглярЁв на багдадських базарах. Такими словами у ©хнЁх оповЁдках нЁби говорили люди вельможнЁ, багатЁ та освЁченЁ. - Хай на тебе впаде благословення Аллаха, моя господине... за цей царський дарунок!.. Бо мо╨ здивування тво╨ю щедрЁстю дЁйшло межЁ можливого! Дякую Ё припадаю до тво©х нЁг!!! ╡ хай твоя царська щедрота буде тобЁ воздаватись тисячу тисяч разЁв добром Ё радЁстю!!! Хай на тебе впаде благословення Аллаха Ё захист його!!! Малий порачкував, а тодЁ повернувся Ё просто побЁг по вулицЁ, ледь не штовхнувши двох смЁттярЁв. Вони зчепилися над купою смЁття Ё намагалися видерти один в одного уламок дирхема. Певно, його вночЁ загубив якийсь пЁдпилий моряк... ВзагалЁ, з кожним днем у БасрЁ життя ставало бЁльш гучне, неспокЁйне. Бо прибували новЁ й новЁ кораблЁ по Шатт-аль-Арабу зЁ сво©ми товарами аж Ёз верхЁв'©в ТЁгру та ╙вфрату. ВсЁ за©зди-хани були забитЁ купцями, ©хнЁми домочадцями та слугами матросами Ё корабельниками, торговцями та шейхами Ёз сусЁднЁх озерних та степових племен. ВсЁ чекали й не могли дочекатись, коли ж почнеться лЁтнЁй вЁтер. Але щось не було чути нЁяко© звЁстки нЁ вЁд рибалок, що виходили в море за рибою, нЁ вЁд ловцЁв перлин Ё збирачЁв коралЁв. Весь час вЁтри зненацька зривалися з рЁзних частин свЁту, крутили над морем, рвались на рЁзнЁ боки, проносились шквалами та закручувались у небо чорними стовпами смерчЁв. ПостЁйний же вЁтер, що в лЁтнЁ мЁсяцЁ дме в одному напрямку Ё несе крутобокЁ арабськЁ вЁтрильники до берегЁв ╡ндЁ©, нЁяк не починався. А басрЁйськЁ завжди можна було пЁзнати серед Ёнших кораблЁв по ©хнЁх бЁлих боках, бо тЁльки в БасрЁ вживали таке чисте бЁле вапно в сумЁшЁ з акулячим жиром для обмазки дощок дхау. ╡ от АлЁ прибЁг до кЁнця кварталу. А КадарЁя тим часом гралася перснем, крутила на всЁ боки, милуючись багряним промЁнням, що вогненними пучками виривалося Ёз глибини кристалу. Музика визирнула з дверей, озирнулася на всЁ боки - чи не йде хто до ©© помешкання - Ё швидко зачинила дверЁ. ТодЁ пЁдскочила до вЁкна. З-пЁд вЁкна, пЁд рамою витягла невеличкого дерев'яного чЁпа, встромила в дЁрочку перстень. Закрила згори чЁпом Ё, послинивши пальця, замазала крейдою Ёз стЁни, щоб не було знаку. АлЁ спинився в кЁнцЁ кварталу Ё сЁв на палЁ над водою. АлЁ махав рукою, та човнярЁ пропливали мимо - у всЁх у них були пасажири. Хлопець озирнувся. Осторонь, де в дамбЁ вирубанЁ сходинки й укладено акацЁ╨вЁ дошки, припала вже знайома йому широкобока лодЁя, вся заставлена корчагами з водою Ё обложена попЁд бортами величезними бурдюками з водою. На деменЁ сидЁв могутнЁй мулат, розпустивши товстеннЁ червонЁ губи Ё сопучи увЁ снЁ. А руки сторожко тримав на довгому шестовЁ, яким вЁн гальмував рух, щоб течЁ╨ю не вЁдвело човен вЁд причалу. Дво╨ його помЁчникЁв, один, мабуть, молодший брат, такий же могутнЁй мулат, Ё другий, певно курд, високий та стрункий, тягали корчаги з водою. АлЁ вЁдвернувся вЁд них Ё розкрив пальцЁ. За ту мить, що перстень лежав вЁдкритим, сонце впало на камЁнь. Сонячний промЁнь наче кудись глибоко-глибоко занурився, а тодЁ вибухнув назовнЁ рЁзким, яскравим свЁтлом. . СинЁй промЁнь вдарив йому в очЁ. Хлопчик аж здригнувся вЁд нестерпного блиску. ╡ тодЁ вдЁяв так само, як Ё з перснем-лалом - зав'язав у хустку. СидЁв АлЁ Ё розмЁрковував, що ж далЁ робити. З грошей, що дав Абу Амар, у нього лишився якийсь мЁзер. А частку дирхема вЁд законника Ё батькЁвський дирхем вЁн волЁв нЁзащо не чЁпати. СинЁй камЁнь не можна вЁддати Абу АмаровЁ. Бо якщо КадарЁя не винагородила хлопця грошима за таку безцЁнну послугу, то хто зна╨, як мосулець вчинить?!! Що скаже? А продати синЁй камЁнь неможливо! Хто повЁрить хлопцевЁ, що вЁн цей перстень не вкрав, а йому подарували?! Таке трапля╨ться лише в казках! У життЁ, тут, ось зараз, подЁбного не бува╨! Чудеса трапляються десь там, далеко за обрЁ╨м Ё не сьогоднЁ! Траплялися давно, вчора. Або трапляться в далекому завтра. Це вже АлЁ зрозумЁв, бо всЁ чудеса, про якЁ говорилося й кричалося в БагдадЁ, потЁм виявились або брехнею, або помилкою... А десь далеко чудеса таки трапляються! Це всЁ стверджували Ё нЁхто не сумнЁвався, Ё всЁ вЁрили, Ё разом з усЁма вЁрив АлЁ. Чудеса бЁльше бувають страшнЁ, а бувають Ё веселЁ. А чудо з перснем не ма╨ нЁяко© назви. ╡ з ним зовсЁм не весело - воно лягло на хлопця мов камЁнна брила. Думав, але нЁчого не мЁг придумати. Може б, ця пожадлива Айша купила перстень пота╨мно? А може, Ё забрала б собЁ, нЁчого не давши? А що ©й зробиш? Та головне - вона зараз хвора Ё нЁ до чого не здатна. Якби Рустем був удома, може, вЁн купив би синЁй камЁнь?! Дати камЁнь комусь Ёз капЁтанЁв, щоб вони його вЁдвезли до ╡ндЁ©? А якщо вона перстень вЁзьмуть, а самого продадуть пЁратам, щоб нЁхто й не знав, хто ©м цей камЁнь дав? ПодЁбне чув на базарЁ, де збиралися торговцЁ кЁньми... Та й до капЁтанЁв у нього була велика пересторога - вЁн добре запам'ятав ©х зневагу, коли хотЁв найнятись на корабель. Вови всЁ кепкували з його худорлявостЁ, наче це були не вЁдважнЁ мореплавцЁ, а бруднЁ кухарЁ з рЁчково© сафЁни. ╡ раптом вЁн вирЁшив - пЁти до Бен Сахла Ё в обмЁн на синЁй камЁнь подивитись на чудесну бЁло-червону троянду - справжн╨ диво Басри. За мЁдяки вЁн купив собЁ найгЁрших, найсухЁших фЁнЁкЁв, Ё це була для нього добра ©жа. В БагдадЁ вЁн Ё такЁ рЁдко куштував. А пундики зЁ стола в Амара ще його не розбестили. Те, що вЁддасть синЁй камЁнь, його вже не бентежило. Лише б не взнав Абу Амар про лал. Та, певно, вже Абу Амар не цЁкавиться тими НЁссо Ё КадарЁ╨ю. Можливо, коли мосудець знову з ними здиба╨ться, якщо таки здиба╨ться, то кораблЁ попливуть у море. ╡ хтось Ёз капЁтанЁв або купцЁв вЁзьме АлЁ в ╡ндЁю. ВЁн так сподЁвався цього, що був просто переконаний - його вЁзьмуть! Йому усмЁхнеться доля! Хлопець проговорив до мулата: - Ви у той бЁк пливете? - Га? Що? Що таке? - стрепенувся спросоння мулат. ЗвЁв угору голову Ё, побачивши над собою хлопця, спитав: - ТобЁ води? Ми кухлями не прода╨мо! Лише мЁхами! - Я не про воду! Ви пливете он туди? - А тобЁ що? - А менЁ туди треба! - Ё показав рукою до Зеленого базару. - Пливемо туди! Але людей ми не возимо. - Я плачу фалс! МенЁ дуже треба! Мулат довго чухав потилицю, зрештою вирЁшив: -- Прийдуть мо© хлопцЁ - й тодЁ попливемо. АлЁ перебрався в широкий, товстопузий човен Ё примостивсь у щЁлину мЁж бурдюками. Йому все ще хотЁлося ©сти Ё вЁн не змЁг втриматись, щоб не витягти смужку сушено© динЁ. Але ©сти одному в присутностЁ Ёншо© людини вЁн не мЁг - АлЁ знав, яка то мука Ё образа, коди хтось ©сть, а тебе не пригоща╨! ВЁн витяг ще смужечку динЁ Ё подав мулатовЁ. - Пригощайся, дядечку! - А ти щедрий! - ╡ той простягнув коричневу вузлувату руку, наче вирЁзьблену Ёз старого горЁхового корЁння, на яку наклали рибальську сЁтку, так випирались з-пЁд шкЁри судини. АлЁ ще витяг залишки родзинок, може, з пЁвтори дюжини дрЁбних зморщених ягЁд. РоздЁлив на долонЁ порЁвну. Одну частку схопив у пучку та в рота, а другу переклав у мозолясту долоню мулата. Повернулися носЁ©-здорованЁ Ё поставили на мЁсце порожнЁ корчаги. Був час повного припливу, Ё тому молодий мулат з курдом схопилися за весла й вдарили ними по каламутно-зеленЁй водЁ. ╡ човен бадьоро поспЁшив уперед, б'ючись Ёз плюскотом крутими боками об дрЁбну хвилю. Ось Ё Зелений базар. ВеслярЁ пЁдЁгнали човна до насипу, а малий полЁз у пояс, щоб вЁддати ©м фалс. - НЁ, нЁ, хлопче! - мулат закрутив сивою головою. - СпасибЁ тобЁ за пригощення. Ти хлопець добрий Ё без гонору! - А який гонор? - спитав АлЁ здивовано, вже тримаючись рукою за палю, щоб вилЁзти на греблю. - Хе! - виставив уперед пЁдборЁддя старший мулат. - Тут у БасрЁ люди жорстокЁ - кожен себе вважа╨ вищим Ё кращим за Ёншого! Араб за перса; перс вважа╨ себе вищим за ЁндЁйця.... Ё таке Ёнше... Ё взагалЁ... Тут кожен перед кожним пнеться. А нас, темношкЁрих, весь час упослЁджують... Хоча були, були колись часи... Отож я й кажу - у БасрЁ люди злЁ й пихатЁ. - А ти, дядечку, хЁба ти не з Басри? - Ми оманцЁ зЁ славного мЁста Маската. - А чого ж ви опинилися в БасрЁ? - Так сталося. Колись зустрЁнемось - розповЁм. Ну, бувай здоров, бо нам час далЁ рушати. Треба цю воду продати та й поспЁшати по свЁжу. Ти хЁба не зна╨ш, що коли вода з вЁдпливом у каналах спада╨, тодЁ там, у Шатт-ель-АрабЁ, вода не така солона. ╡ нам треба нею наповнити всЁ корчаги й бурдюки! - ВЁн чомусь засмЁявся, повЁв мозолистою рукою над зморщеними, обпалими шкЁрами бурдюкЁв. - У БасрЁ хлЁба нЁхто не подару╨! Може, тЁльки з радЁстю подадуть хлЁбець-закурЁ 4, коли потрапиш до в'язницЁ. АмЁнь! АлЁ, призвавши на водовозЁв усЁ можливЁ щедроти Аллаха, вЁдштовхнув носа човна Ё видряпався на верх греблЁ. 11. Д╡АМАНТ ╡ ТРОЯНДА АлЁ поспЁшив через Зелений базар. А на базарЁ вирував людський натовп. З усЁх бокЁв до кварталу пЁдпливали по трьох каналах усе новЁ й новЁ човни. Привозили всяку зелень, яку тЁльки можна зростити на острЁвних городах та в садах. Цибулю червону й бЁлу, круглу й довгу, мов корЁнь солодко© тростини, капусту, часник зовсЁм молодий - Ё часник дозрЁлий, кожною головкою завбЁльшки з добрий кулак м'ясника, цЁлЁ снопи петрушки, кропу, оберемки темного бадилля духмяно© кЁндзи, невеличкЁ корзинки соковитих пахучих каперсЁв1, редьку й моркву у великих корзинах, огЁрки та ще всяку-всяку всячину. Ну й лакЁтки з пустелЁ - корзини бЁлих круглих грибЁв. Беду©ни привезли ©х до Шатт-ель-Арабу, а там у них гриби перекупили спритнЁ зеленярЁ. АлЁ не мЁг затримуватись Ё доклав усЁх сил Ё спритностЁ, щоб пробитись через вируючий людський тлум. Коли виходив з базару, угледЁв - бЁля першого мосту сидить дервЁш Ёз каландарЁв2. Голова непокрита, виголена, вусЁв Ё бороди нема╨, брови вищипанЁ. Шия у зморшках, мов черепахова. Перед ним стояла на дерев'яних плахах хЁдника чаша Ёз шкаралущЁ кокосового горЁха. ╡ в нЁй кЁлька стертих фалсЁв. АлЁ проминув каландаря, але потЁм повернув Ё поклав йому в чашу останню смужку динЁ. ЧоловЁк з голим видом уважно подивився на хлопця. ╡ по цьому погляду АлЁ наче вЁдчув - каландар зна╨ його, пЁзнав його. Та сам хлопець не мЁг пригадати нЁяк, чи вЁн його вже бачив у БасрЁ, десь у юрмЁ, чи не бачив. Каландар розкрив сухЁ вуста. ╡ безлЁч зморшок по куточках рота розправились Ё склались у якийсь дивовижний вЁзерунок. - Благословення тобЁ Аллаха, хлопчику, за щедре подання! - ╡ тобЁ благословення Ё щедрЁсть Отверзаючого Браму! Та й побЁг далЁ по мосту. Коли бЁг по горбатому мостовЁ, що зводився над каналом наче дуга напнутого арбалета, вЁдчув на собЁ погляд безбрового дервЁша. ╡ коли вже спускався вниз Ёз мосту, обернувся й побачив, що каландар пильно дивиться йому услЁд. ВЁд того АлЁ стало наче аж моторошно. ТЁльки, правда, на хвилю. Бо далЁ вЁн уже бЁг вулицею кварталу, де торгували кЁзяками, вугЁллям, деревом, хмизом, очеретом, сухим пальмовим листям - усяким паливом, одним словом. Наче повернувся в рЁдний Багдад. ДалЁ продавали канати, линви, грубу пряжу, полотно для вЁтрил та всЁляке моряцьке начиння. По другому мостовЁ перебЁг до кварталу, де жили перси-ши©ти. А вЁд кварталу персЁв через мЁст дЁстався до дЁльницЁ, де селилися не мусульмани. ВЁн знав, що в самому кЁнцЁ цього кварталу розташована садиба Бен Сахла. Трохи було дивно для АлЁ, чому цей Ёудей не поселився в сво╨му кварталЁ. Та хЁба ж його спита╨ш? Не личить та й не за звича╨м, щоб питати сину смЁттяра про такЁ речЁ в торговця. Звичай не закон - його не можна обходити. Звичай визнача╨ життя людини, Ё це обов'язок - слЁдувати звичаю. Лавка Бен Сахла теж була вЁдчинена - тЁльки з вулицЁ. РозкритЁ Ё дверЁ, Ё вузеньке вЁкно. А на пЁдвЁконнЁ лише невеличкЁ глечички Ёз соками. Зате всерединЁ вся пЁдлога лавки була заставлена запечатаними глечиками з вином. Господар сидЁв пЁд стЁною на широкому тахтЁ Ё, низько схилившись над суво╨м, читав. АлЁ привЁтався Ё став перед порогом крамницЁ. - А, це ти?! КмЁтливий слуга славного господина! Прийшов подЁлитися зо мною сво©м прибутком? Бачу, ти хлопець чесний! - МЁй господине, - сказав АлЁ Ё замовк, бо не доводилося йому мати справу з Ёудеями Ё не знав вЁн, чи. належить йому ЁновЁрця величати господином? Чи не належить? Та й до всього вЁн не пам'ятав, щоб при ньому хтось Ёз дорослих розмовляв Ёз багатими Ёудеями. А батько, коли ходив, платити за "житло", то нЁколи не брав Ёз собою сина... Тим пак, що багато на базарЁ всякого розповЁдали про Ёуде©в. Та й самому АлЁ багато хто з базарних Ёуде©в не подобався сво©м виглядом Ё одягом. - НЁ, мЁй господине!.. Прибуток у мене нЁякий. Нема чим дЁлитись, - Ё АлЁ показав уламочок срЁбного дирхема. - Ай-ай-ай! - похитав головою Бей Сахл. - Ну скЁльки раз говорено й загадано законом - не псуйте, монету! Адже при рубаннЁ монети якась крихта срЁбла впаде ва землю, Ё на зубилЁ лишиться! ВеличезнЁ втрати, якщо подумати, скЁльки монет рубають Ё скЁльки губиться крихЁток срЁбла! А якщо ©х скласти докупи - яка втрата! Ти уявля╨ш? СрЁбло ж усе дорожча╨ Ё дорожча╨... ╡, до речЁ, гЁрша╨. ╡ правителЁ, Ё простЁ люди псують монету... - ╙ до тебе, мЁй господине, велика та╨мниця! - О, це вже цЁкаво! - зразу ж стрепенувся огрядний бородань, примруживши лЁве око Ё схиливши горбоносу голову до лЁвого плеча. - Ну-ну, розповЁдай, яка там у тебе та╨мниця! - НЁ, мЁй господине! Я не розповЁдатиму, я тобЁ ©© покажу. ТЁльки не тут! 3 вулицЁ хтось може побачити... - Ну, заходь, до лавки, щоб нЁхто не побачив з вулицЁ. - Але в лавцЁ в тебе темно, мЁй господине! - То може, ти хочеш ще й до мого помешкання зайти? - з насмЁшкою спитав Бен Сахл. - НЁ. До помешкання менЁ негоже вступати, - вЁдповЁв йому щиро АлЁ. - А на подвЁр'я я можу зайти. Де вчора стЁл стояв. - Ну добре! Побачимо, що в тебе за та╨мниця. ╡ вЁн провЁв хлопця межи глечиками з вином Ё поставив пЁд стЁною. Сам же швидко замкнув дверЁ Ё закрив вЁкно. Стало в лавцЁ зовсЁм чорно. Бен Сахл прошелестЁв шовковим халатом повз АлЁ Ё десь у глибинЁ коридору вЁдкрив завЁшанЁ циновками дверЁ. - Проходь! ТЁльки не нароби шкоди. Вони ступили на подвЁр'я, те саме, де вчора Бей Сахл продавав заможним гультяям вино Ё квЁти. СтЁл стояв трохи далЁ пЁд муром, але якраз туди вже дЁставало сонце. Обернувся на всЁ боки, чи хтось не зирить на них з яко©сь шпаринки? ПотЁм став так, щоб де було видно, якби хто пЁдглядав у шпарку брами. Розв'язав хустку на кЁнчику Ё поклав на долоню Бен Сахла густо-синЁй Ёскристий камЁнь у золотЁй оправЁ. На камЁнь впало сонячне промЁння, камЁнь зразу ж поглинув його Ё викинув через бокову грань, мов блискавку, густий синЁй промЁнь. ПромЁнь вдарив ©м обом в очЁ - Ё хлопцевЁ, Ё Бен Сах-ловЁ. ╡ Бен Сахл, досвЁдчений, битий Ё тертий торговець, не стримався - вЁн був захоплений зненацька появою такого чуда! РозчепЁрив пальцЁ правицЁ Ё заволав: - Ай-ай! Ай-ай! Це той камЁнь! ВЁн почав крутити перстень на долонЁ, не забуваючи тепер, як Ё АлЁ, стати спиною до ворЁт. При кожному поруховЁ камЁнь зсередини просто бив спалахами густих синЁх променЁв. - Де ти його дЁстав? Чи може ти скажеш, що ти його знайшов у купЁ золи на хазяйському подвЁр'©, чи мЁж палями в щЁлинЁ на причалЁ? Га? - НЁ мЁй господине. МенЁ його подарувала КадарЁя за те, що я витяг з каналу ©© перстень з лалом. - Присягаюсь здоров'ям, це все не так! Вода у нас брудна. Гидота, а не вода, справжн╨ холерне лайно! В морЁ - повЁрю! Тут ти не мЁг знайти! ТодЁ АлЁ видобув з пояса смужку крученого свинцю. - Я кинув у канал ось цей свинцевий перстень. ╡ пЁрнув зразу в те мЁсне. Намацав пЁд водою Ё золотий, Ё свинцевий перстеньки. Ну й витяг ©х! Знову Бен Сахл звЁв розчепЁренЁ пальцЁ правицЁ над головою Ё вигукнув: - Ай-ай! Який кмЁтливий хлопець! ДалЁ АлЁ розповЁв, як вЁднЁс лал музицЁ КадарЁ©, а вона в дарунок йому вЁддала синЁй камЁнь. Знов, утрет╨, Бен Сахл звЁв правицю Ё наче аж заголосив, таким сумним голосом вЁн проговорив: - Ай-ай! - Що то значить - жЁнка! Покласти на хлопця те, що сама не в силах...- але урвав на .пЁвсловЁ сво© причитання Ё почав знов милуватися грою каменя, перевертаючи його на долонЁ. - На, потримай! - вЁддав перстень АлЁ та, пЁдхопивши поли халату, мов жЁнка подЁл сукнЁ, поспЁшив, до крамницЁ. З крамницЁ вЁн прибЁг, несучи тонкого скла чашу дамасько© роботи. Чаша була по вЁнця налита водою. Бен Сахл обережно опустив у чашу перстень. ╡ крЁзь воду, Ё крЁзь скло синЁй камЁнь свЁтив, коли на нього падало сонце, все таким же ясним Ё пронизуючим синЁм променем. Бен Сахл порожевЁв, очЁ його блищали, на високому шишкуватому чолЁ виступили росою краплини поту. ВЁн прицмокував, схиляв голову то на одне плече, то на друге, примружував то лЁве око, то праве. - СкЁльки я чув про цей камЁнь, але вперше ним милуюся, тримаю в сво©х руках! - виголосив зрештою. Обережно випив воду Ёз склянки, вЁддихнувся Ё сказав: - Така чиста вода фалс кошту╨! ╡ волохатими пальцями витяг з чашЁ перстень. - На! Забирай! - Але ж я вам його принЁс! - Я його не можу купити... У мене у всьому домЁ! - Та тут, як АлЁ в КадарЁ©, цей досвЁдчений купець знЁтився на пЁвсловЁ. - НЁ, я його не можу купити!.. - ТодЁ я хочу з тобою на нього замЁнятись. - На що? - вирячив очЁ Бен Сахл, Ё густЁ брови його полЁзли до чорно© високо© шапки. - На що?! -Я тобЁ вЁддам перстень. А ти, мЁй господине, дозволиш менЁ подивитись на бЁло-червону троянду!.. Бен Сахл стояв, кусав собЁ губи, Ё тодЁ ©жачилась на пЁдборЁддЁ густа борода Ёз сивиною. ЗЁбрав пучками пальцЁв шкЁру на лобЁ Ё отак довго мовчки стояв. - Ну добре. ПЁшли! - вицЁдив нарештЁ з себе торговець. - Троянду я тобЁ покажу, але перстень лишай при собЁ! - У мене нема╨ бЁльше нЁчого, чим би я мЁг заплатити. - Яка з тебе плата? На тебе скинули таку ношу... ПЁшли! Не можу гаяти часу - а раптом покупець прийде - збитки! ВЁн пройшов назад з хлопчиною у темну лавку. А з лавки були дверЁ в заднЁй стЁнЁ у довгий коридор. Вони йшли, Ё Бен Сахл говорив: - Я йду з гостем, я йду з гостем! АлЁ знав, що в Ёуде©в жЁнки не закривають лиця Ё наче не ховаються при стороннЁх мужчинах. Адже ввечерЁ пишнокоса дЁвчина подавала ©м квЁти. Певно, донька його. Так вони пройшли довгим проходом Ё стали перед цегляною стЁною. Тут уже було свЁтло, бо згори в отвЁр стелЁ падало сонячне промЁння. Бен Сахл покликав когось незрозумЁлою мовою. ╡ була вона не схожа нЁ на Ёудейську, нЁ на перську мови, якЁ вЁн вряди-годи чув на базарах у БагдадЁ Ё тим пак у БасрЁ. З-за товсто© цегляно© стЁни йому вЁдповЁв старечий рипучий голос такою ж самою мовою. ТЁльки тодЁ Бен Сахл дЁстав ключа Ё вЁдчинив вузесеньку хвЁртку. ╡ вони з напЁвтемряви переходу ступили пЁд рЁзке промЁння сонця у чарЁвний смарагдовий садок. Стояли пЁд самим муром двЁ низенькЁ пальми. У невеличкому басейнЁ-хаузЁ був острЁвець, а з середини острЁвця стирчала мЁдна чапля Ё з ©© розкритого дзьоба тонкою цЁвкою плюскотЁла на камЁнцЁ вода. У самому хаузЁ порозпускали пелюстки фЁолетовЁ водянЁ лЁлЁ© з темно-червоними серцевинами. На кущах квЁтучого жасмину у клЁтках стрибали чорнЁ, з червоними дзьобами й ногами птахи Ё несамовито кричали арабською та перською мовами. Просто перед хлопцем, на другому боцЁ пЁщано© стежки виростав трояндовий кущ. Невисокий, може, до грудей АлЁ. Троянда виростала з розпушено© чорно© землЁ, що була навколо викладена блакитними полив'яними цеглинами. На кущЁ було, АлЁ вмить порахував, п'ять нерозпущених бутонЁв, а чотири квЁтки вже розгорнули сво© пелюстки. Де пелюстки розгорнулися, то верх пелюсток був бЁлого, майже до половини, кольору, а далЁ йшов багряно-кривавий колЁр. ╡ таке було враження, що на багряну квЁтку згори накле©ли бЁлу квЁтку. АлЁ затамував подих. Почув над собою голос Бен Сахла: - Можеш пЁдступити ближче. ТЁльки не торкайся руками! АлЁ пЁдступив до куща троянди. СправдЁ - наче одна квЁтка, червона, зрЁзана бритвою, а на зрЁз накле©ли бЁлу квЁтку! Та що найдивнЁше - не було нЁ рисочки, нЁ слЁду мЁж червоним Ё бЁлим. Просто обривалося червоне, Ё зразу ж починалося бЁле. Хлопець злегка потяг носом повЁтря. Запах був слабенький Ё аж нЁтрохи не кращий за аромат придорожньо© шипшини. - О мЁй щедрий господине Ё Хай нЁколи не полиша╨ тебе благословення Аллаха! Хай завжди в тво╨му домЁ будуть здоров'я та грошЁ!11 Але, скажи менЁ, найдостославнЁший володарю квЁтки, чому у не© нема╨... майже нема╨ запаху?! Бен Сахл здЁймався над хлопцем, випнувши черево Ё склавши руки на ньому. Великими пальцями крутив один навколо одного. ВЁн посмЁхався поблажливою, зверхньою посмЁшкою. - О нерозумний хлопчику! СлЁд тобЁ знати, що ╨ речЁ, якЁ радують людський нЁс, а ╨ речЁ, що радують людське око. НЁс можна швидко втомити радЁстю. А око нЁколи не насичу╨ться тим, що бачить! ╡ нЁколи не насичу╨ться улесливими словами людське вухо. Як сказано в ПисаннЁ - "Та не насититься око баченим, та не насититься вухо слуханим". АмЁнь! ╡ вже зовсЁм по-Ёншому, суворо: - ПЁшли! Не гаймо бЁльше часу! Я не збираюсь втрачати покупцЁв. АлЁ обернувся, поклонився двоколЁрнЁй трояндЁ Ё поспЁшив поперед Бен Сахла в ту малесеньку хвЁртку. Кра╨м ока схопив, як уже вступав у отвЁр, що за пальмою в затЁнку сто©ть дЁдусь-ЁндЁ╨ць, в чалмЁ Ё в бЁлЁй спЁдницЁ. У руцЁ тримав довгу бамбукову палицю з кривим ножичком на кЁнцЁ,., ` ТЁ╨ю ж самою дорогою вони поверталися до лавки. Бен Сахл вЁдчинив дверЁ та вЁкно Ё визирнув на вулицю. НЁкого нЁде. АлЁ стояв посеред лавки Ё не рушав з мЁсця. - ╡ди вже! Все! Досить! - МЁй господине! Поясни менЁ, чому ти не бажа╨ш володЁти цим перснем? ВЁн дуже коштовний! Я це напевно знаю! У БагдадЁ я бував на базарЁ золотарЁв. ╡ там бачив блакитнЁ сапфЁри з Цейлону. ПокупцЁ дивились крЁзь них на сонце. У них не така блакить Ё не такий гострий блиск. Це не сапфЁр. Це щось надзвичайне! Це чарЁвний камЁнь... - Ти майже вгадав, - повагом Ё без дратливостЁ проговорив Бен Сахл, хоча за мить перед тим намагався швидше спекатись хлопчика. - Я тобЁ розповЁм! ТЁльки домовились - про те, що ти був у мене з ним, нЁколи й нЁкому не говорити! Ти можеш присягтися? Так? Присягнись! - Присягаюсь Ёменем Аллаха милостивого, милосердного! Присягаюсь мовчати, хто б мене про тебе Ё про камЁнь не випитував! - Добре! - одказав Бен Сахл. - Бачу, що ти хлопець поважний. Отож слухай цю страшну ЁсторЁю. У одного купця була жЁнка. Вона й зараз нЁби жива. ╡ купець нЁби десь ще прожива╨. ЖЁнка ж, про яку мова, походила Ёз султанського роду. Казали, що ©© бабка народилася вЁд наложницЁ султана Му'Ёзз ад-дЁна Санд-жара3... КупцевЁ продали ©© десь у КашгарЁ4. - А чому вона була продана купцевЁ?.. - Не знаю... Чи, може, вона втекла... Чи, може, як, не знаю... Та╨мниця для мене, Ё нЁхто не зна╨. ПотЁм цей купець повернувся до Басри. Накупив собЁ кЁлька добрих будинкЁв, вЁдкрив лавки, збудував кораблЁ Ё посилав сво©х капЁтанЁв у рЁзнЁ кра©. Було в нього багато наложниць Ё рабинь. Пройшов якийсь час - Ё ця, султансько© кровЁ, дружина народила йому доньку. Донька вЁд самого початку, тЁльки стала говорити, зразу й заспЁвала. Вона могла з одного разу запам'ятати всю мелодЁю й проспЁвати ©© вЁд початку до кЁнця! НавЁть досвЁдченЁ гравцЁ на аль-утЁ не могли так точно повторити мелодЁю, як вона. Для дЁвчинки батько замовляв у найкращих майстрЁв малесенькЁ Ёнструменти, а найкращЁ вчителЁ музики приходили ©© навчати. А собою вона була мЁзерна © зовсЁм непоказна. ╡ от коли вона вже пЁдросла Ё вибилась на дЁвчину, до ©© батька в гостЁ прибув сам намЁсник Басри. Кажуть, що його так трактували в домЁ купця, нЁби вЁн був не намЁсником, а батьком халЁфа! Щоб задобрити нашого намЁсника, щоб ублажити його, купець велЁв сво©м наложницям Ё невЁльницям танцювати перед гостем з вЁдкритими лицями!!! Та намЁсника це зовсЁм не задовольнило, Ё вЁн побажав, щоб донька купця грала для нього на аль-утЁ. Почав тодЁ благати його купець: "О найдостойнЁший з найдостойних! Ти зна╨ш, як я тебе люблю Ё поважаю Ё впадаю перед тобою в порох, але - в Ём'я Аллаха! - не побажай, щоб моя донька стала перед тобою з вЁдкритим обличчям!" ╡ вона грала за завЁсою на аль-утЁ Ё спЁвала. НамЁсник заплакав, як почув ©© гру. А коли вона скЁнчила грати, то вЁн сказав, що кращо© гри вЁн не чув Ё що за ним дарунок, достойний подЁбно© музики... А потЁм вЁн дЁйсно прислав дарунок... Оцей перстень, що ти його трима╨ш!.. ╡ як же хитро прислав - у футлярЁ три флейти зЁ слоново© кЁстки, оздобленЁ золотими обручками. ╡, як обручка, на одну був цей перстень Ёз синЁм каменем вдягнений, Ё коли вона роздивилась, що перстень Ёз каменем, а не золотий обручик, посланець вже вЁдбув... А через кЁлька днЁв прибув брат намЁсника до купця домовитись про весЁлля дЁвчини Ё намЁсника Басри. Вона б мала стати його четвертою дружиною. Купець плакав Ё дуже побивався з цього, бо не хотЁв вЁддавати свою доньку за намЁсника Басри. НамЁсник не лише рокЁв на двадцять п'ять старший за дЁвчину. ВЁн брутальний Ё нестримний. У нього безлЁч наложниць Ё рабинь. Та ще й до всього у нього були завжди коханки - жЁнки тих купцЁв та капЁтанЁв, що надовго забарились у сво©х дЁлових мандрах. Отож плакала Ё жЁнка купця, в жилах яко© текла султанська кров. Та, видно, шалу султансько© кровЁ ©й не передали нЁ баба, нЁ мати, бо вона лише плакала. А от дЁвчина перейняла кров вЁд предкЁв. Коли ©й сказали про посланця намЁсника, вона захотЁла через завЁсу поговорити з братом емЁра. Батько ©й дозволив. ТЁльки вона попрохала, щоб нЁ батько, нЁ мати не були приявнЁ при тЁй розмовЁ. ДЁвчина вийшла до брата намЁсника Ё, стоячи за завЁсою, вЁдмовилась вЁд замЁжжя. ╡ ще щось додала ядуче та образливе про намЁсника. Про якусь його ваду, про яку знали лише близькЁ родичЁ. А вона ж лише один раз бачила його крЁзь шпарочку в завЁсЁ! Посланець вибЁг Ёз дому купця мов ошпарений Ё поскакав зЁ сво©м почтом назад до палацу намЁсника. ╡ ще до вечора того дня привЁз гонець лист-наказ - переселитися доньцЁ купця до кварталу повЁй. Може бути блудницею, може не бути, це ©© приватна справа, але жити повинна в кварталЁ повЁй! За одну нЁч купець винайшов дуже гарне помешкання в кварталЁ повЁй Ё поселив туди свою непокЁрну доньку, правнучку султансько© наложницЁ, з двома служницями-охороницями темношкЁрими. ТЁ двЁ з кра©ни зЁнджЁв були з племенЁ, де й жЁнки разом Ёз чоловЁками виступають на вЁйну... Сам же купець намагався ви©хати з Басри до Багдада. ТЁльки для цього йому потрЁбнЁ грошЁ готЁвкою Ё паперовЁ сакки на золото в БагдадЁ. А вЁн же був компаньйоном скупердяги Рустема. Вони вдвох робили величезнЁ, неймовЁрнЁ грошЁ. ╡ без того, щоб вилучити грошЁ Ёз справи спЁльно© або одержати сакк без пЁдпису Рустема, не мЁг вЁн Ё ворухнутись. Не вдалося йому сво╨часно прибути до Багдада, пЁдкупити вЁзира Ё через нього добитися скасування жорстокого наказу проти дЁвчини. А спритний Рустем зрозумЁв, що свого приятеля можна обдерти до кЁсток!.. Довго розповЁдати, але кЁнець ось який: Рустем за безцЁнь придбав собЁ Ё його будинки, Ё палац. ПотЁм найкращий будинок пограбованого друга продав новому сво╨му приятелевЁ. Той був великий знавець на фЁнЁках, але поганий купець. То Рустем його вЁдправив як прикажчика чи молодшого компаньйона до СЁрЁ© налагоджувати склади для басрЁйських фЁнЁкЁв. Щоб, значить, не вЁддавати басрЁйських фЁнЁкЁв перекупцям, а самим з цього прибуток мати. ВЁн по©хав, а в будинку поселив старшу сестру, вдову - Айшу. Ось тепер розумЁ╨ш, чому КадарЁя кинула перстень у канал?.. ТЁльки скажи менЁ - що вона хотЁла вЁд АйшЁ за перстень? ╡ на що Айша не згодилась? ТодЁ АлЁ оповЁв, що нЁби КадарЁя сказала АйшЁ, що коли вона, Айша, протанцю╨ голяка перед гостями, тодЁ одержить перстень. Бен Сахл пробурмотЁв собЁ щось у бороду Ё звЁв руки вгору, виголосивши: "АмЁнь!" - Вельмиласкавий мЁй господине, скажи менЁ Ё витлумач, що означають слова тво© тво╨© мови? - Я проказав слова нашо© молитви. В молитвЁ кожного ранку чоловЁк дяку╨ боговЁ перш за все, що вЁн не створив його жЁнкою. Це Величезна мудрЁсть, але ти ще цього не можеш зрозумЁти. Слухай: ти чув про мудрого царя нашого Соломона? - А! Я чув про нього на базарЁ мЁдникЁв! ВЁн мав чарЁвний перстень Ё завдяки йому знав усЁ мови всЁх тварин Ё птахЁв. - Перстень Соломона - дрЁбничка з усЁх його чудес! Головним чудом була його неймовЁрна мудрЁсть! ВЁн сказав одну рЁч - Ё запам'ятай ©© на все життя: "Хто стереже сво© вуста, той зберЁга╨ свою душу, хто ж свого рота невгамовно роззявля╨, тому погибель!" ЗрозумЁв? А тепер Ёди собЁ Ё не заважай мо©й працЁ! АлЁ хотЁв вЁддати йому уламок дирхема, який вручив учора вчений муж, та Бен Сахл вЁдтрутив його руку. - Не поспЁшай! Може, ця лусочка срЁбла вряту╨ тобЁ життя! - А мо╨му життю нЁщо не загрожу╨ - ось вЁддам КадарЁ© перстень, Ё все буде в повному порядку, - впевнено проказав АлЁ. - Ти ще справдЁ малий Ё недосвЁдчений! Нашому життю повсякчас щось загрожу╨! Наприклад, мо╨му життю сьогоднЁ загрожував твЁй синЁй камЁнь. ВЁн спокушав мене, але я його не взяв. Але я щасливий, що врештЁ-решт на нього подивився! Багато про нього чув. ВЁн привезений одним капЁтаном Ёз ╡ндЁ©. Його купив у капЁтана за всЁ сво© гаразди один купець-ши©т. ХотЁв вЁдвезти в Кербелу на могилу Аль-Хусейна 5. Та його закололи Ё заволодЁли перснем. ЗлочинцЁв через якийсь час схопили стражники. Вони всЁ належали до рЁзних родЁв Ё не змогли домовитись Ё привласнити перстень. Тому вЁддали його намЁсниковЁ. Через якийсь час загинули всЁ стражники по-дурному. Один впився Ё захлинувся власною блювотиною. Другий потонув у багнЁ пЁд час вЁдпливу. ТретЁй сонний упав з даху. А четвертого забив у конюшнЁ його власний кЁнь! ПЁсля цього, певно, намЁсник шукав випадку, щоб комусь подарувати перстень. Купцям не мЁг, бо тЁльки вони йому дарували. Послати комусь Ёз старшини ж Багдад боявся - а раптом у МЁстЁ Миру вже знають про нещасливий перстень? А рантом це трактуватимуть як чаклування, замах на ©хн╨ життя? ╡ вЁн вирЁшив, щонайкраще вЁддати перстень за султанську правнучку. ╡ знов, бачиш, синЁй камЁнь наробив лиха! Певно, КадарЁя й вирЁшила Ёншим перснем, тим, що з лалом, перебити долю. Перша спроба - Ё Айша напЁвжива. А тут ти поверта╨ш лал. ╡ тодЁ вона мЁня╨ лал на синЁй камЁнь. Це вже чари. ╡ тепер вже ти в халепЁ. - Але це неправда! Я вЁддам ©й дЁамант, Ё вона його забере. Вона нЁчого не хотЁла менЁ заподЁяти. Вона така, вона така... - Свята? - засмЁявся Бен Сахл. - Так! Вона як свята! Вона склада╨ такЁ пЁснЁ, вЁд яких плачеш, вЁд яких серце тво╨ десь летить над водою. Он вона яка! - Хлопче! Ти ще не зна╨ш, який то страх - глибина жЁночо© душЁ! Глибша за всякий океан! До речЁ. Як ти назвав камЁнь - дЁамант? Чому ти вирЁшив, що це дЁамант? ВЁн же синЁй! - Бо й перлини бувають чорнЁ. А завжди вони рожевЁ! Значить, Ё дЁамант може бути синЁм. - Ай-ай! А ти метикуватий хлопець. Слухай, менЁ ось що на думку спало... Ти довго роздивлявся перстень з лалом? - Добре