роздивився. Можу навЁть намалювати! Дай менЁ каламар Ё папЁр - я вмить вималюю. - Слухай, ти ж мусульманин - хЁба можна порушувати заповЁти вЁри? - Не можна малювати живих Ёстот. Сам чув суперечки про це у мечетЁ. Перстень з каменя й золота -- без дихання - зовсЁм Ёнша рЁч! Бен Сахд подав клаптик тоненького паперу, каламар Ё калам 6. - Це знаменитий самаркандський папЁр.... - Це в тЁм краю, де Бухара Ё Мерв? ДинЁ там знаменитЁ.... Я сам чув запах динЁ, що коштувала сто динарЁв... - Що динЁ?! Там мо© родичЁ живуть, у БухарЁ Ё в МервЁ. Правда, вони бЁднЁ люди - шкЁри виробляють, тканини фарбують... А от у МЁсрЁ мЁй двоюрЁдний брат - то великий умЁлець! ВЁн оправля╨ в золото найвибагливЁший камЁнь - смарагд! ╡з крихким смарагдом треба вмЁти поводитись. Хлопчик став навколЁшки, поклав на вЁко тахта папЁр Ё обережно вималював перстень з лалом. Особливо ретельно вЁзерунок навколо гнЁзда, куди було вставлено лал. Бен Сахл аж здригнувся, коли пЁднЁс ще мокрий малюнок до очей. - Тихо! Мовчання! За цим перснем напевно смерть. МЁй брат його робив у Ка©рЁ, для одного вЁдчайдушного мандрЁвця Ё дуже вдалого купця. ВЁн десь родом Ёз Дамаска... Багатий Ё в дружбЁ з багатьма сильними свЁту цього. Якщо цей лал Абу Амар подарував КадарЁ╞, то його володар загинув. Або з ним сталося страшне нещастя, що вЁн мав позбутися свого улюбленого персня! Ай-ай! Тепер слухай - ти присягся Аллахом мовчати! Швидше йди та .вЁддай ©й перстень! Краще втратити цей скарб Ё лишитися цЁлому, нЁж володЁти мить скарбом, для того, щоб втратити Ё тЁло, Ё душу! - МенЁ так хотЁлося пошвидше потрапити в кра©ну чудес ╡ндЁю. - Потерпи трохи, Ё мрЁя твоя здЁйсниться. Як сказав премудрий цар Соломон: "ВЁдсунута надЁя - мука серця, а здЁйснення бажання - дерево життя", ©ди Ё поспЁшай позбутися небезпеки! ПоспЁшай же! АлЁ, призвавши мир Ё благословення на Бен Сахла та його дЁм, пЁдЁйшов до дверей. Визирнув Ёз крамницЁ на всЁ боки. ПересвЁдчився - нЁкого нема. Вискочив назовнЁ. ПопЁд стЁнами пробЁг пЁвкварталу, а тодЁ перейшов на самий край вулицЁ просто над каналом. Пострибав по палях, нЁби випробовуючи Ё долю, Ё свою вправнЁсть - чи прискаче по верхах паль до кЁнця кварталу. Не зЁрвався, навЁть не похитнувся Ё не перечепився. Коли повертав за рЁг, зирнув назад. Бен Сахл стояв у дверях крамницЁ. ВЁн пЁднЁс руку до обличчя - чи то пейси собЁ закручу╨, чи то напучу╨ АлЁ, мовляв: "ПоспЁшай, поспЁшай! Все буде гаразд..." Коли хлопчик зник за рогом, Бен Сахл вЁдчув велику втому Ё тремтЁння в колЁнах. Прочвалав у куток лавки Ё витяг Ёз схованки невеликий глечик, запечатаний зеленим воском. Тихо покликав: - МадхЁ! Заходь! ВЁдчинилися дверЁ, Ё зайшов той самий садЁвник у бЁлому тюрбанЁ Ё бЁлому запиналЁ на стегнах. - Ти все чув? - спитав Бен Сахл виснаженим голосом. - Все. - Як мЁрку╨ш - пощастить малому виплутатись? - Бен Сахл налив у малесенькЁ чашЁ бурштинову запашну рЁдину. ╡ндус встромив палець у чашу, бризнув напо╨м на пЁдлогу. - Не пий анЁ краплЁ вина! Бо в нЁй усе зло, як сказав колись пророк Всевишнього й милосердного! Хай буде славне його Ём'я Ё хай буде з ним Аллах! - ╡ малесенькими ковтками почав смакувати вино. Десь на половинЁ чашЁ проговорив: - ХотЁлося б, щоб бЁда Ё смерть цього разу схибили... Але все буде, як хоче Аллах! Все в його руцЁ! - Ти, МадхЁ, кажеш, що все в руцЁ Аллаха. ╡ я вважаю, що все вЁд Бога. Але для чого ж тодЁ людинЁ ©© бажання, ©© воля? Бен Сахл заплющив очЁ, понюхав вино, кЁнчиком язика покуштував, а потЁм, цЁдячи крЁзь зуби, висмоктав чашечку, вЁддихнув Ё виголосив: - Ай-ай! ТодЁ старий Ёндус чемно спитав: - Ти покликав мене, щоб про щось запитати? - Я й сам знаю, але в мене ╨ сумнЁви. Не може бути, щоб усе було так просто! Тому я хотЁв би знати твою думку. - Бен Сахл! Ти правильно подумав. Я добре роздивився камЁнь, коли його пЁд сонцем ти крутив на всЁ боки. Той камЁнь. Один Ёз трьох. Ти зна╨ш - на мо©й батькЁвщинЁ ще й сьогоднЁ ходять казки про три синЁ дЁаманти. Занадто велика цЁна йому, щоб люди не спокушались ним! Тому навколо нього стЁльки жаху розвели люди базЁканням Ё сво╨ю пожадливЁстю. - Ти правильно дума╨ш, мЁй старий друже. ТЁльки Ё маю тобЁ сказати, що я вЁрю в каббалу 7. ВЁрю в силу цифр Ё лЁтер. Треба буде вирахувати найближчим часом, чи ╨ справдЁ в цьому каменЁ воля сатани? - Не вважаю цю спокусу дЁ╨ю сатани. Спокуса дорогоцЁнностЁ в тому, що через ©© тЁлесну малЁсть нею легко заволодЁти. НавЁть дитина може ©© взяти й сховати. Та як же неймовЁрно важко ©© втримати! МенЁ зда╨ться, що понад сили пересЁчно© людини зберегти подЁбний скарб. Я геть вражений, що камЁнь опинився в руках хлопчиська! - Чого ти хочеш? КадарЁя ображена Ё обпльована навЁки-вЁкЁв. Вона краща музика та й, думаю, поетеса в сьогоднЁшнЁй БасрЁ. А ©©, султансько© кровЁ особу, он як упослЁджують! ╡ раптом ©й вдалося майже вбити володарку батькЁвського будинку! Лал поверта╨ться до не© - Ё вона з легкЁстю позбува╨ться фатального дарунка! Можливо, вона дума╨, що, вЁддаючи в руки безвинного хлопця перстень, вона знешкодить чорнЁ сили Ё таким чином змЁнить свою долю Ё сво╨© родини. Можливо, що вона, проживаючи вже не один рЁк серед повЁй, ворожок, звЁдниць Ё всяко© портово© нечистЁ, навчилася чаклувати. Закляла хлопця, щоб його душею та тЁлом викупити не тЁльки себе Ё батька, а й знищити намЁсника?! - ╡ таке може бути, - ствердив сумнЁви Бен Сахла старий садЁвник-Ёндус. - Починаю думати, як Ё ти, що все ж у цьому перснЁ ╨ злЁ духи. Перший камЁнь розбили майже сто рокЁв тому. А бачиш, один з його уламкЁв явив нам сво╨ лице. Та ми, слава Всевишньому, утримались вЁд спокуси... - ДЁйсно, сьогоднЁ ми виявилися сильнЁшЁ за диявола! Давай з цього випадку вип'╨мо ще по однЁй нашого найкращого вина! Нехай нашЁй головЁ буде радЁсть Ё тЁлу втЁха, а нашЁй калитЁ збиток! - О мЁй хазя©не! Збитку сьогоднЁ не буде. ВЁтер усе ще крутить. КораблЁ стоять не тЁльки бЁля причалЁв, а й у головному каналЁ. Комори ханЁв заваленЁ паками попЁд самЁ стелЁ. НЁхто не хоче ризикувати сво©ми кораблями й товарами... ЗовсЁм не схоже на минулий рЁк! - Ну що ж - чим гЁрша погода для мореплавства, тям краще для нашого старого вина. - ╡ час хороший для молодого невистояного - додав Ёндус Ё усмЁхнувся: - Й для пальмового дурманного теж. Вони випили втрете. Зразу ж Ёндус зник, безшумно ступаючи в плетених з пальмового волокна сандалях. А в ту ж мить на порозЁ лавки стали дво╨ покупцЁв - майже чорнЁ й╨менцЁ в довгих строкатих спЁдницях.... У Бен Сахла почалася хороша торгЁвля. 12. СХОВАНКА ДЛЯ СКАРБУ З дрЁбних грошей у малого було Ёде кЁлька фалсЁв та половина дирхема. ╡ вЁн стрибнув у човен, щоб поспЁшити на Зелений ринок. А там спинився перед лавкою з фЁнЁками Ё подав прикажчиковЁ половину дирхема. Попрохав дати йому фЁнЁкЁв два ратлЁ. Зневажливо кривлячи соковитЁ вуста, стрункий прикажчик Ёз рухами скорЁше дЁвки, нЁж юнака, недбало вЁдрахував хлопцевЁ мЁдяки Ё накидав у шапку в'ялених фЁнЁкЁв. АлЁ присЁв тут просто пЁд стЁною давки Ё з'©в половину фЁнЁкЁв, а решту сховав у рукав. Отож Ёз дрЁбною монетою в поясЁ, Ёз на©дком у рукавЁ пЁшов вЁн роздивлятися по базару, все думаючи, як би його швидше добутись до кварталу повЁй. Йому пощастило -- кЁлька пЁдпилих морякЁв купували у християнина вино Ё голосно гомонЁли проте, що краще на базарЁ вино купувати, нЁж у лупанарЁю - там Ё дорожче воно, Ё з усякими домЁшками. Коли вони спустилися до човнярЁв Ё винайняли одного, щоб вЁн ©х вЁдвЁз до дЁвчат. АлЁ теж пЁдскочив до човна © попрохав перевЁзника, щоб Ё його взяв. Моряки пЁдняли АлЁ на кпини з усякими соромЁцькими примовками. А човняревЁ жартома почали погрожувати, що вони донесуть на нього мухтасЁбу - вЁн-бо возить маленьких хлопчикЁв для втЁхи старих шльондр. Та човняр не вЁдгукнувся на ©хнЁ п'янЁ жарти, а суворо спитав АлЁ: - Ти чого туди ©деш? Чого тобЁ там треба? - Мене послали до НЁссо. - Аж он воно як! - з повабою виголосив човняр, а тодЁ до матросЁв, уже добре пЁдпилих серед бЁлого дня: - ВЁн, зна╨те, до кого? ╞де до НЁссо - наша славна спЁвачка, хоча й персЁянка. Якщо не слухали -послухайте. День чи два тому такЁ спЁви влаштувала на каналЁ... Сторожа навЁть розганяла людей, ©©, НЁссо, хотЁли схопити Ё кинути до в'язницЁ. Та люди захистили вЁд чортових тюркЁв-стражникЁв. Так що ви не дуже насмЁхайтеся над хлопцем... БЁльше вЁн нЁчого не питав Ё нЁчого не пояснював пЁдпилим оманцям. ВсЁ вони були темнЁшЁ шкЁрою за басрЁйцЁв, товстогубЁшЁ. Носили короткЁ чорнЁ шаровари Ё пЁдперезували ©х яскравими широкими поясами, з-за яких стирчали роговЁ колодки широченних гнутих ножЁв. На головах у них були якЁсь хустки, а в декого лише маленька шапочка... Отож вЁн Ёз цими моряками прибув до кварталу повЁй. ВЁд ранку в кварталЁ все змЁнилося. На вулицЁ виходили дЁвчата Ёз закутаними обличчями. Та в розрЁзах ©хнЁх сорочок Ё суконь свЁтилися голЁ груди. ДеякЁ - навпаки, це, певно, були християнки чи ще яко©сь Ёншо© вЁри, простоволосЁ, без усякого покривала на головЁ. Зате тонкЁ сорочки й халати-мали туго пЁдв'язанЁ пЁд самим горлом, за звича╨м далеких хЁн, Ё туго пЁдперезанЁ поясами, так ще шовк облипав тЁло, мов намочений водою. ╡ вЁд того повЁ© були не менш привабливЁ, нЁж тЁ, хто безсоромно висунув у розрЁз сво╨© сорочки бЁлЁ, незасмаглЁ груди з пЁдфарбованими сосцями. АлЁ проскакував повз повЁй, напахчених Ё розфарбованих наче дешевЁ християнськЁ ляльки, збурених одна проти одно©, прослизав мЁж ними, як дрЁбна рибка крЁзь сЁтки. ОббитЁ величезними мЁдними цвяхами дверЁ були зачиненЁ. Вони вЁдповЁли на удари литого мЁдного кЁльця дзвЁнким вЁдлунням. ВсерединЁ нЁщо не порушилось. НЁхто не вЁдповЁв Ёз помешкання. ТЁльки вгорЁ в еркерЁ вЁдвернулася вЁконна решЁтка, Ё звЁдтЁля висунулась бЁлолиця, наче фарбована в гЁпс, дЁвка. - ТвЁй хазя©н ще один перстень навЁженЁй приготував?! Скажи йому, що незайманицю купили капЁтани. Вони ©й такого перстеника зроблять...- ДЁвка засмЁялася хрипким високим смЁхом, Ё ©© великЁ оголенЁ груди заметелялись з боку на бЁк. АлЁ задер голову, а очЁ скосив кудись на раму, не бажаючи оглядати ©© зло© голизни. - ЖЁнко! Скажи, а спЁвачка НЁссо вдома? - ЖЁнка?! Ти пес дурний, а сука - тобЁ мама! Яка я тобЁ жЁнка?! Я дЁвчина! - Господине моя ласкава! Не гнЁвайся на слова. Вибач менЁ, малому й недосвЁдченому...- заговорив АлЁ мовою базарних багдадських лицедЁ©в. - Аллах потьмарив мЁй слабкий розум, Ё я мовив дурницю. Вибач менЁ дурЁсть Ё слабЁсть голови. Але де зараз, моя господине ласкава, спЁвачка НЁссо? Хлопець враз вирЁшив продати НЁссо синЁй дЁамант. За безцЁнь, звичайно, бо хЁба ж у не© знайдеться бЁльше пЁвсотнЁ прихованих десь у стЁнЁ чи в одвЁрку динарЁв? Хоча повЁ© дуже добре заробляють - по два динари за вЁдвЁдини. А НЁссо ще й спЁвачка. ВЁн продасть ©й перстень Ё з першим же кораблем вийде в Арабське море. ПовЁя зовсЁм роз'ятрилась. - Ах ти ж дурень! Яка ж вона спЁвачка?! Вона вересклива папуга Ё п'яниця, а не спЁвачка... Подалася кудись у сади скиглити сво© дурнЁ пЁсеньки для при©жджих дурнЁв... Слухай! У тебе господар - хворий чи з тобою спить, що йому не потрЁбнЁ добрЁ дЁвчата?! Скажи йому, якщо твЁй повелитель на щось здатний, ми з подругою йому задарма покажемо наше мистецтво. ТЁльки нехай вЁн згодиться. Передаси йому?! Скажи: найкращЁ дЁвчата задарма хочуть його втЁшити Вона зареготала на все горло, Ё з-за ©© спини визирнули ще двЁ оголенЁ повЁ©, реготали вони Ё кривили, наче мавпи, сво© розмальованЁ лиця-маски, а безлЁч дешевих прикрас на них брязкотЁли, нЁби збруя на базарному мулЁ. АлЁ опам'ятався Ё прослизнув помЁж тих повЁй, що зразу з'юрмились, як тЁльки почули, що заколочу╨ться якась пригода. За якусь хвилину хлопець був бЁля сходень пристанЁ. I битий мЁдний фалс перенЁс його до Ёншо© пристанЁ, вЁд яко© вже АлЁ бЁг через чужЁ квартали й мости без зупинки до самого занедбаного палацу хворо© АйшЁ. ВЁн вЁдкрив бокову хвЁртку, що навпроти кварталу пересЁв, Ё тЁльки ступив на захаращене подвЁр'я, як почув з будинку стукЁт молоткЁв Ё дзвЁнкЁ удари тесла й сокири. АлЁ зупинився пЁд засохлого пальмою, мЁркуючи, чи видертися на стовбур Ё подивитись, що там роблять у кЁмнатах Абу Амара, чи пЁти в будинок Ё все побачити там. "Невже Абу Амар найняв майстрЁв, щоб вони забили щЁлини Ё тЁ красунЁ РустемовЁ бЁльше не заглядали до покою? Що ж тодЁ страшного Ё пота╨много вЁн, Абу Амар, замислив зробити, щоб треба було й дЁрки забити?! Адже вЁн тим багачкам показав усе, що тЁльки можна показувати. ХЁба що який злочин готу╨ться Ё не можна, щоб тЁ його побачили... Але який злочин, який грЁх?!" ЦЁ думки так збентежили хлопця, що вЁн навЁть уголос повторив; "Який злочин? Який грЁх?" ПотЁм подумав, що на пальму дертися марна справа -- сонце зараз шалене Ё високо сто©ть -- у кЁмнату не проникають похилЁ променЁ Ё не освЁтлюють середину. Поки вЁн так думав, вискочила з дому ДжарЁя, зазирала йому в очЁ, гладила його по плечу Ё трЁскотЁла. ТЁльки ти пЁшов, повернувся Абу Амар Ё привЁв ©х,-- вона розмахувала руками, витрЁпувала сво© здоровеннЁ очЁ, плямкала варгами Ё клацала язиком, вишкЁряла рЁвненькЁ бЁлЁ, блискучЁ зуби.-- Вони зразу заходилися дверЁ лагодити, тЁ, до його покою. ТакЁ вправнЁ майстри. ТЁльки грюк-цюк-цюк! -- Ё вже готовЁ дверЁ. КлинцЁ позабивали в щЁлини, замок змастили, завЁси пЁдтягли, одвЁрки скобами скрЁпили. I зсередини дверЁ укрЁпили залЁзними штабами. Ти що -- пЁдглядала Ё бачила все? НЁчого я не бачила! Я все чула. ПотЁм вони перестукали всЁ стЁни. I один Ёз них казав Абу АмаровЁ через кожних два-три лЁктЁ простукано© стЁни: "Тут нЁчого не вийде... НЁчого не може бути..." I так поки вони не дЁсталися до кута кЁмнати. ТодЁ ©хнЁй ра©с3 сказав ©м: "Тут щось, може, й вийде" I почали вони обережно довбати дерево теслами... А потЁм, а потЁм! -- ДжарЁя наблизила до АлЁ спЁтнЁле лице Ё гаряче дихала у вухо хлопцевЁ: -- Вони нЁчого не говорили бЁльше, тЁльки все довбали й довбали, ПотЁм щось впало. ЗагуркотЁло. I ©хнЁй ра©с скрикнув: "О Аллах! " А Абу Амар затулив йому рота, Ё вЁн далЁ нЁ слова не говорив. ТЁльки всЁ вони повзали по пЁдлозЁ Ё щось шкрябали... ПотЁм вони довбали стЁну в кутку, забивали гвЁздки в дерево, обшкрябували Ё збивали тиньк... Абу Амар з ними? -- перебив АлЁ. Йому вже хотЁлося пошвидше вЁддати свЁй синЁй камЁнь, хоч би й Абу АмаровЁ! ТЁльки щоб по швидше позбутись його. Бо йому вЁд митЁ, коли вЁн вислизнув Ёз лавки Бен Сахала, здавалось, що за ним увесь час хтось стежить Ё намага╨ться його схопити й вЁдЁбрати дорогоцЁнну прикрасу. Те, що камЁнь над дорогий, надкоштовний, АлЁ зрозумЁв хоча б з того, як Бен Сахал ним милувався Ё як тремтячими руками вЁддавав назад. Що навколо цього каменя бродить бЁда та небезпека, Ё дуже велика, свЁдчило найбЁльше те, що Бен Сахал не схотЁв, а по правдЁ -- побоявся його взяти. Ще й видобув з хлопця клятву Аллахом, щоб той мовчав про свою розмову з ним, з Бен Сахалом. Заклятий, виходить, цей синЁй дЁамант! Треба його продати чи вЁддати навЁть, поки перстень не видерли в нього, а його самого не вдавили та не кинули в болото. Абу Амар, як трохи минуло часу, спустився вниз, спитав мене, чи не казав ти менЁ, куди пЁшов... ПотЁм сам розбудив цю,-- ДжарЁя показала великим пальцем через плече на будинок,-- говорив ©й якЁсь слова, тЁльки я ©х недобрала -- жодного слова не второпала. ВЁн сам напо©в ©© лЁками. Тепер ця спить... Ти ©сти хочеш? Я натовкла проса цЁлу чашку! -- ДжарЁя закотила очЁ пЁд лоба.-- ПЁшли, посмаку╨мо млинцями.-- Вона вивернула голову до плеча, заглядала в очЁ АлЁ. ТобЁ вЁн що-небудь говорив? НЁ, тЁльки щоб я доглядала цю... Давай по©мо млинцЁв Ё потЁм ти менЁ загра╨ш, а я потанцюю. Я знайшла маленький барабан серед мотлоху, що ця брала в заставу... От яка радЁсть! ПЁшли. Побенкету╨мо уволю. Показимося досхочу! Не базЁкай. Абу Амар повернеться -- душу видере. ВЁн що -- тебе бив? НЁ. Але зна╨ш, який у нього погляд!.. Пусте! Абу Амара три днЁ не буде. Ти звЁдки зна╨ш? ВЁн ©м,-- вона розчепЁрила всЁ пальцЁ Ё показала великим пальцем за плече на будинок,-- сказав, щоб вправились Ёз роботою за три днЁ, бо вЁн на три днЁ вЁдправля╨ться на полювання... Я думаю, що його туди запросили або шейхи беду©нЁв, або кадЁб " емЁра Басри. Це правда?! Присягаюсь усЁма могилами предкЁв та ©хнЁми духами-- вЁн сказав: "Три днЁ! Повернусь Ё зразу ж бенкет. ЗробЁть усе, закликаю вас Ём'ям Отверзаючого Браму". Ось якЁ слова вЁн сказав. ДжарЁя схопила хлопця за руку Ё потягла в темний отвЁр дверей. Слухай, АлЁ! Давай побенкету╨мо. Я тобЁ танець такий потанцюю, який нашЁ жЁнки для сво©х коханцЁв танцюють. Мене старЁ жЁнки вчили в лЁсЁ. Це вже потЁм мене спотворили вашЁ м'ясники, Тепер я покалЁчена... НЁякого я калЁцтва в тобЁ не бачу,-- здивувався АлЁ. Мо╨ ╨ство покалЁчили5. Так пЁдло й недбало втяли ножем, що я вже вмирала... Якби не моя матЁнка, викинули б мене на смЁтник... Тепер я всього позбавлена! - АлЁ вЁдчув переляк Ё водночас наче вЁдразу до дЁвчини. Добре! -- збрехав вЁн.-- ПЁду до купця-нЁсранЁ 6 й куплю солодкого вина. А ти зготуй оладки Ё добре розЁгрЁй барабан, щоб шкЁра напнулась. Та гляди не перегрЁй, бо шкЁра трЁсне. Ти дуриш мене...-- засмутилася ДжарЁя.-- Ти не хочеш зо мною бенкетувати... Звичайно, я рабиня... А ти вЁльно бЁга╨ш по мЁсту, там Ё знайшов собЁ якусь бЁлу сучку.,, Я хЁба щось таке?! То дорослЁ всяке таке роблять... То старшЁ весь час тЁльки про всяке таке товкмачать Ё пЁснЁ спЁвають, Ё вЁршЁ складають... А ти хЁба не дорослий? -- сплеснула руками ДжарЁя.-- Я тебе оглянула -- Ё ти такий, як Ё всЁ дорослЁ чоловЁки... Так то ти мене шарпала, коли я спав? Авжеж... Для чого? ХотЁла подивитись, чи з тобою можна любитись. Бо ти дуже гарний Ё добрий. Полюбимося? Згода? - Вона обхопила АлЁ за шию притислася до нього всЁм тЁлом. ВЁд гарячого подиху на сво©й ши©, вЁд пружного тЁла, вЁд обЁймЁв, мЁцних обЁймЁв, у АлЁ аж голова запаморочилась, Ё вЁн сказав ДжарЁ©: Я тобЁ збрехав, ти правду вЁдчула -- зараз я не хочу з тобою бенкетувати... Я повернусь увечерЁ, Ё тодЁ ми влашту╨мо танцЁ... А зараз менЁ треба на Корабельний острЁв... Винеси менЁ ©жЁ. ╞ду аж до вечЁрньо© молитви. ТЁльки ти не кажи, де я. Добре, не викажеш? Клянусь духами предкЁв -- не викажу! А для чого ти туди ©деш? -- зашепотЁла ДжарЁя. ПотЁм розповЁм. А зараз швидше збери менЁ ©жЁ з собою. Я пЁшов до хвЁртки. Та поспЁши! АлЁ став у запасному виходЁ. Озирнувся, нЁби обдивляючись облуплену стЁну. А насправдЁ стежив, чи не визира╨ хтось Ёз робЁтникЁв. НЁ, нЁкого. ТодЁ вЁн вЁдЁмкнув запори Ё тихо вЁдхилив вузькЁ, але товстеннЁ дверЁ. ПрисЁв навкарачки Ё обережно-обережно визирнув назовнЁ. БЁля складЁв робЁтники займалися сво©ми вантажами, човнярЁ, здасться, так поринули в свою гру па костЁ, що нЁчого не чули й не бачили. ДЁтей не було видно. ЖЁнок теж нЁде жодно©. АлЁ примЁтив ще вчора внизу одвЁрка, майже на рЁвнЁ хЁдника, припорошений брудом Ё пилом сучок. ВЁн ледь виступав над деревною. АлЁ вхопив його за вершечок, похитав з боку на бЁк Ё висмикнув Ёз гнЁзда. Хлопець ще раз визирнув назовнЁ, обернувся до подвЁр'я Ё тЁльки тодЁ всунув палець до отвору, що утворився на мЁсцЁ сучка. Глибина якраз по довжинЁ пальця. АлЁ миттю вивЁльнив перстень Ёз хустки Ё занурив його у дЁрочку вЁд сучка. Та коли закрив сучком-затичкою, то сучок вилазив над болонком Ё свЁтив незабрудненою смужкою деревини. Хлопчина знову витяг сучок Ё, ледь не викришуючи собЁ зуби, почав гризти. От коли АлЁ пошкодував за тим ножем, що йому Ё подарував, Ё вЁдЁбрав Абу Амар. Та зрештою, спльовуючи дерев'яну труху, вЁн заткнув дЁрку, Ё сучок точно пЁдрЁвнявся до болонка. АлЁ вмить пЁдвЁвся, Ё не руками, а ногами засипав брудом свЁй тайник. Тут Ё ДжарЁя з'явилась, несучи хлопцевЁ маленьку й╨менську торбинку, туго напхану ©жею. Заглядала хлопцевЁ в очЁ, але вЁн робив вигляд, що не помЁча╨ цього, Ё все визирав нЁби вЁльного човняра. ДжарЁя хотЁла вийти назовнЁ, та хлопець вЁдтрутив ©© Ё, не зиркнувши навЁть па не©, запер прохЁд Ёз зовнЁ Ё поспЁшив до пристанЁ. 13. АЛ╡-БАРАБАНЩИК Де кЁнчалося мЁсто, де чатували вЁд пЁвдня -- Аль-Джанубу вежЁ-охоронцЁ, де зводились просто в небо стрЁли сторожових маякЁв, де на маленьких островах починались пальмовЁ га©, там був Корабельний острЁв. Там були тепер Ё суднобудЁвна верф, Ё доки. БЁльшЁ Ё кращЁ, нЁж в УбуллЁ. Човен з робЁтниками стрЁмко плив повз нескЁнченнЁ штаби дерев'яних дощок, бочонкЁв Ё просто стовбурЁв, неочищених, нерозроблених. У зеленкувато-жовтуватих струменях вЁдбивалися бЁлЁ колоди тикового дерева, в'язки тонких сандалових стовбурЁв, золотистЁ болонки левантЁйського кедра. Рядами стояли довгЁ сара© на палях з тикового дерева -- найкращого для всЁх корабельних споруд: у водЁ не гни╨, добре вигина╨ться. ╡з сара©в робЁтники тягли паки кокосового волокна, джутовЁ линви, несли на головах корзини з дерев'яними кЁлочками, вживаними замЁсть гвЁздкЁв. ПЁд навЁсами стояли ряди корчаг Ёз акулячим жиром. Коли робЁтники переливали в казани Ё вЁдра жир, павЁтер розносив гострий дух по всьому острову. Той запах перекривав Ё аромат живицЁ левантЁйського кедра, Ё благовоння сандалових гЁлок, Ё бальзамний дух тополино© кори, Ё гЁркоту вербово© кори, Ё терпкЁ пахощЁ акацЁ©... Човен пропливав повз довжелезний сарай. АлЁ побачив, як з-за даха сарая рядами зводяться в син╨ небо дерев'янЁ бруси, наче бЁлЁ гнутЁ Ёкла. Невже ребра-шпангоути майбутнього корабля?! Але ж який величезний буде корабель, якщо його остов пЁдЁйма╨ться над сара╨м?! Та будЁвля скЁнчилася, вЁдпливла кудись назад. Перед очима АлЁ постав нЁби скелет невЁдомого звЁра. Товстенний хребет з могутнього стовбура втисся в пЁсок. А бЁлЁ гнутЁ ребра стрЁмко зводились у син╨ небо. Щоб той остов-скелет вЁд сво╨© неймовЁрно© величини не перекинувся, його ребра-шпангоути попЁдпирали товстими окоренками. Навколо майбутнього корабля клопоталися майстри. Вони дзвЁнко вдаряли гострими, не гЁрш бритви, теслами, довбали долотами, стукотЁли дерев'яними молотками, щось свердлили бронзовими свердлами. ╡ншЁ примЁряли дошки до ребер-шпангоутЁв, вЁдмЁряли, скЁльки линви треба для укрЁплення, заклякли навпочЁпки над дошками Ё кЁлочками Ёз залЁзного дерева проколупували дЁрочки. Високий скулений старий поволЁ ступав уздовж цього дерев'яного скелета Ё оглядав, обмацував, обстукував кожне з'╨днання. Зосереджене обличчя старого було якогось жовто-оливкового кольору. ТЁльки на нижнЁй щелепЁ лишилася смужка сиво© бороди. За велетенським каркасом майбутнього вЁтрильника виднЁвся наполовину вже обшитий корабель. Аж слЁпив очЁ бЁлими, рЁвненько витесаними дошками. Коло друго© корабельно© будови було багато метушнЁ, галасу, Ё найбЁльше метушнЁ там створював мЁцно© будови чолов'яга. Кирпатий Ё банькатий. Риси його лиця здавалися негритянськими, а от шкЁру мав набагато свЁтлЁшу, нЁж у худого будЁвничого першого корабля. Човен наближався до причалу, та АлЁ повернувся назад Ё не мЁг нЁяк вЁдЁрвати погляду вЁд слЁпучо© деревини майбутнЁх вЁтрильникЁв. БЁля самЁсЁнького причалу робЁтники розпускали товстенний стовбур тикового дерева на грубЁ болонки. У товстЁшому кЁнцЁ, на торцЁ вони вЁднайшли невеличку трЁщину Ё, вставивши туди клин почали заганяти його в деревину двома молотами. Клин занурювався все глибше, а трЁщина поволЁ повзла все далЁ й далЁ по стовбуру. КрЁзь гупання Ё дзвЁн молотЁв було чути, як репа╨ться, трЁщить Ё розрива╨ться, розколю╨ться уздовж волокна бЁле тикове дерево. АлЁ зачудувався роботою персЁв, бо на базарЁ, де торгували будЁвельним деревом, Ё на будовах у БагдадЁ АлЁ не бував, Ё якщо здаля бачив теслярЁв чи столярЁв, то до ©хньо© роботи не приглядався. А тут могутнЁй стовбур, привезений аж Ёз далеко© ╡ндЁ© через море-океан, Ё всього лишень два чоловЁки розривають кЁлками наче яку трЁску. ПрибулЁ вилЁзли Ёз човна на дерев'яний причал Ё поспЁшали кожен у сво©х справах. Виявилось, що навпростець до каркаса першого корабля не пройдеш. Тому АлЁ разом з Ёншими прибулими поспЁшив помЁж велетенськими штабами деревини, як по тЁнистому коридору. А той коридор виявився справжнЁм лабЁринтом. ВЁн петляв то праворуч, то лЁворуч, то повертав назад. Коли ж прохЁд урвався, АлЁ побачив -- просто попереду, на схилу берега стоять два коловороти. А вЁд них тягнуться товстеннЁ линви з дерев'яними блоками до пошарпаного корабля, що притулився попЁд самЁсЁньким берегом. ТЁ линви закрЁплюють на щоглах Ё на задерикувато вигнутому форштевнЁ. I матроси геть усЁ темнЁ - негри й мулати. Та всЁ велетенського зросту. Корабель же увесь геть подертий, дошки борту побитЁ, яскравЁ вЁзерунки наполовину здертЁ Ё облупленЁ. Осторонь вЁд коловоротЁв маленький чоловЁчок щось втокмачував двом здоровенним чорношкЁрим. СивЁ пасма волосся вилазили в нього з-пЁд високо© шапки, обгорнуто© тюрбаном, спадали аж на плечЁ. Широченна полотняна сорочка метелялася по пЁску. Вдягнений був не багатше жебрака-каландаря з багдадського базару. А проте лЁве вухо його майже до плеча вЁдтягувала ваговита золота серга з дЁамантом Ё двома лалами. Цей чоловЁчок задер голову до двох негрЁв, що мов казковЁ джини2 височЁли над ним. I ще поруч стояв старий негр невеличкого зросту, сухорлявий. Борода Ё кучерЁ мов бЁлий смушок, прикле╨ний до обгорЁло© деревини. Через плече в нього висЁв довгий й╨менський барабан, а в руках тримав два била до барабана Ё довгу очеретяну флейту. Маленький чоловЁчок тикав однЁ╨ю рукою в груди негра, а другу здЁймав угору Ё лаявся. Тут прилетЁла Ё почала над ним кружляти чи то оса, чи який ╢едзь. ВЁн вЁдмахнувся вЁд комахи, озирнувся Ё побачив зачудованого АлЁ. Подивився уважно на його й╨менську торбу пЁд рукою Ё крикнув хлопцевЁ щось незрозумЁле ╨менською говЁркою. Та АлЁ Ё половини слЁв не добрав. ТодЁ сивокосий спитав його звичайною мовою: Хлопче! Ти що робиш? Прийшов просто! -- I призвав на помЁч цим людям Аллаха, зрозумЁвши, що цЁ люди зараз почнуть працю з тим пошарпаним кораблем. Слухай, а ти на сопЁлцЁ гра╨ш? -- спитав невеличкий чоловЁчок. НЁ, на сопЁлцЁ не вмЁю. А в барабан можеш бити? Ну, барабан -- це звичнЁше! Ану спробуй. ПЁдкликав до себе старого негра Ё хлопця. Негр перекинув шлею барабана хлопцевЁ через плече, дав замашнЁ калатала з круглими виполЁруваними кулями на кЁнцях. Барабан був Ёз добро© вироблено© коричнево-чорно© шкЁри. А посерединЁ вона вЁд постЁйного вибивання вибЁлилася. Цей маленький чоловЁчок звернувся до АлЁ. -- От уважно прислухайся -- потЁм повториш менЁ, як вибивав.-- I почав ляскати в долонЁ з рЁзною силою та рЁзними Ёнтервалами. АлЁ зразу повторив за ним усе, вибиваючи дерев'яними кульками палиць по барабану. Так кожен може,-- зауважив маленький чоловЁчок.-- А тепер от так спробуй. АлЁ за ним повторив -- вибив бЁльш складний ритм. ТодЁ чоловЁчок дав ще складнЁший ритм, Ё АлЁ без усяко© напруги вЁдтворив його на барабанЁ. Тепер ти! -- тицьнув пальцем у груди старому негровЁ.-- Дай йому ритм. I негр почав. ПЁдняв пальцЁ, розчепЁрив, набрав повЁтря в груди, виплеснув стрибаючу, перепадаючу мелодЁю. I тон то пЁдвищувався, то знизився, ритм же то сповЁльнювався, то стрЁмко нЁсся кудись. АлЁ спробував за ним повторити, але при самЁм кЁнцЁ збився. Негр захитав головою Ё замукав, як нЁмий, що, мовляв, так не годиться. АлЁ був просто вражений -- що це за нЁмий негр, який так добре чу╨ Ё бездоганно веде ритм. I тодЁ АлЁ сказав, бо тут вЁн уже був не слуга чийсь Ё мЁг собЁ дозволити вЁльнЁсть: ПЁдожди, старий. Я тобЁ зараз дам ритм. Швидко застукотЁв тонкими кЁнцями барабанних паличок той танець, який добре пам'ятав з самого малечку, коли повзав по пЁдлозЁ в шинках на березЁ ТЁгру бЁля МЁдного млина. ПЁд цей ритм танцювали циганки. I негр вилупив на нього сво© вирлатЁ баньки, коли почув цей танцювальний ритм лЁсових циганЁв. Але потЁм його товстЁ губи розсунулись просто до вух, вЁн хапонув повнЁ легенЁ повЁтря, закотив очЁ пЁд лоба. Приставив довжелезну сопЁлку до товстих сво©х африканських варг Ё щосили задув, повторюючи ритм циганського танцю, що вибив АлЁ на барабанЁ. АлЁ вдарив паличками в барабан -- Ё понеслася весела мелодЁя, пЁд яку непристойно танцювали лЁсовЁ циганки. ТЁ два негри, яким давав пояснення чоловЁк у тюрбанЁ, не змогли встояти на мЁсцЁ, пританцьовували, клацали пальцями. АлЁ побачив, що невеличкий чоловЁк пЁднЁс руку до вуст Ё щосили дмуха╨ у срЁбний сюрчок у виглядЁ ящЁрки. Зразу ж перестав грати на сопЁлцЁ негр. АлЁ перепинив рЁзкЁ стрибки дерев'яних калатал. Негри вЁдЁйшли вЁд чоловЁка Ёз сюрчком Ё стали до коловоротЁв. ТЁ, що перед цим обплутували корабель линвами, спустилися з корабля в човен Ё пЁдпливли до причалу, Невеличкий чоловЁчок пЁдЁйшов до АлЁ Ё пояснив: Битимеш щосили от на такий рахунок: "Раз! Два! Три! Р-раз!! Раз! Два! Три! Рраз!!!" Три рази сильно, а один раз зовсЁм з усЁ╨© сили. ЗрозумЁв мене? I так лупитимеш, поки я не свисну спинитись. А зараз приготувались! ВЁн вилЁз на купу окоренкЁв Ё був на кЁлька голЁв тепер вищий за найвищого негра. Надув щоки, аж очЁ сховались у глибоких зморшках, приклав до вуст-п'явок сюрчка. Пронизливий срЁбний свист заляскотЁв у вухах. АлЁ вдарив билами в барабан. I зразу ж сивий негр почав дмухати у довжелезну очеретяну сопЁлку. I пронизливий писк, просто нестерпне дзижчання рознеслося над усЁм берегом. Моряки бЁля коловороту, важко видихнувши, ступили по колу, Почали накручуватись на товстенну пальмову вЁсь линви, якими був пригнутий корабель. Пошарпаний, подертий корабель зрушив з мЁсця, збурюючи звивистЁ хвилЁ, Ё посунувся до берега, до похилих дерев'яних сходень. Ось на хвильку корабель нЁби спЁткнувся, наче сЁв на мЁлину дном, Ё почав хилитись лЁвим боком, боком Ё поволЁ, потроху пЁдлазячи до дерев'яного схилу, добре змащеного акулячим жиром. РобЁтники тягли з усЁх сил, напружуючи могутнЁ м'язи, занурюючи ноги аж по литки в пЁсок. Корабель зовсЁм завалився набЁк, залилася вода на палубу, заструмЁла в усЁ отвори. Та вже через хвилю якусь корабель поповз по слизьких дошках нагору на берег. АлЁ весь час себе стримував, щоб не вдарити швидше, щоб не збити ритм на прискорення. Весь час вЁн бив Ё споглядав, як напружуються м'язи, як надимаються жили на руках робЁтникЁв, як набрякають на скронях Ё шиях судини. Просто, зда╨ться, лопнуть. ПЁт зросив робЁтникам лоби, чурЁв з ши©, з-пЁд пахов, по грудях, бризкав на брудний пЁсок. АлЁ почав вЁдчувати, що вЁн наче трохи прискорю╨ ритм. I тому, щоб не збитися вЁд цього захоплення дЁ╨ю, заплющив очЁ Ё почав рахувати подумки, гальмуючи все в сво©й головЁ... "Раз, два, три! Раз! Раз, два, три! Раз!" Зносилася поруч нього мелодЁя, висока й скЁмлива. Здавалося, лЁворуч вЁд АлЁ вона вироста╨ блискучим лезом. Хлопець, так Ё не розплющуючи очЁ, проказував подумки: "Раз! Два! Три! Р-раз!!!", притопував ногою Ё з усЁх сил калатав билами по туго напнутЁй шкЁрЁ барабана. Поки мЁцна рука не вхопила його за плече. АлЁ повернув обличчя, розклепив повЁки Ё побачив -- бЁля його лиця пЁдстрибу╨ цапина борЁдка... ПлюскотЁла й шумувала вода, виливаючись Ёз перевернутого, покладеного на лЁвий борт корабля. Моряки камешились бЁля днища, оброслого пасмами зелених Ё бурих водоростей, бЁлими скойками ракушок Ё морських жолудЁв. Метушилися бЁля днища негри-велетнЁ, заганяючи в пази слипу здоровеннЁ бруси акацЁйового дерева, якЁ мали утримувати корабель на слизькому схилЁ. А ЁншЁ негри ставили в колеса коловоротЁв бруси для гальмування. Коли було вЁдпущено кЁлька кЁлець линви, а корабель лише заскрипЁв Ё зовсЁм не порушився з мЁсця, тодЁ чоловЁчок щосили засюрчав у срЁбну ящЁрку. I негри похапали тесла, долота, дерев'янЁ молоти Ё чимдуж кинулись вискоблювати, оббивати, обтесувати заросле днище корабля. ТЁ ж моряки, що були свЁтлЁшЁ шкЁрою, мовби коричневЁ, з голеними головами Ё всЁ геть високЁ й дуже худорлявЁ, тЁ вЁдЁйшли подалЁ й сЁли колом. I нЁхто на них не звертав нЁяко© уваги. ТЁльки негр-музика потяг до ©хнього гурту АлЁ. I ось вони вж╨ сидЁли мовчки пЁд навЁсом у затЁнку, а поруч потрЁскувало вогнище з двома казанами на ньому. В одному починала закипати вода, а в другому булькала й важко схлипувала густа пшенична каша. ВЁд гурту вЁддЁлилися дво╨ чоловЁкЁв Ё в одну мить забили двох здорових кЁз. Один повицЁджував з обох кЁз у здоровенну дерев'яну чашу кров. Обмочив у кров правицю Ё, бризнувши на пЁсок навхрест, щось промовив Ё вивернув чашу я казан з кашею. Швидко Ё щосили заходився кописткою перелопачувати кашу. А другий тим часом лупив кЁз Ё тельбушив ©х, подаючи шматки третьому, Ё той опускав ©х у вируючий окрЁп. ТЁльки-но кров добре розЁйшлась у кашЁ, як казан пЁдхопили Ё поставили на пЁсок. ПЁд казан з козлятиною все пЁдсипали й пЁдсипали сухЁ фЁнЁковЁ кЁсточки та стружки. Плавали пасма ядучого диму над казаном. Вода вирувала, бризкала, Ё разом з парою навколо розпливався гострий запах козлятини. Один з коричневошкЁрих, той, що, напевно, був за кухаря, почав залишками кровЁ з чашЁ малювати якЁсь знаки на великЁй тацЁ. А затим разом Ёз одним молодиком вЁн пЁдхопив казан Ё вони вивернули казан кашЁ на тацю. Солодкуватий запах варено© кровЁ оповив усЁх проявних. АлЁ сидЁв, як Ё всЁ вони. А лице старого негра-музики посЁпувалося вЁд нетерпЁння, вЁд бажання посмакувати на©дком. Кухар кописткою вирЁвняв густу кашу Ё вЁддЁлив кожному його частку. Хапали жменями те вариво Ё з великою втЁхою вЁдправляли собЁ в рота. АлЁ зрозумЁв, що вЁн про╢авив мить, коли можна було пЁти вЁд ©хнього гурту Ё уникнути ©хньо© нечисто© ©жЁ4. Якщо ж вЁн зараз устане, коли Ё йому видЁлили частку, то образить ©хню трапезу, а значить, Ё ©хнЁх богЁв. ВЁн Ё злякався нечисто© ©жЁ, Ё водночас ©сти хотЁлося. ТодЁ набрав повну жменю прегусто© кашЁ, заплющив очЁ Ё обережно взяв губами кЁлька розварених зернин. На©док виявився не таким уже й бридким, як вЁн думав. ПотЁм вЁн розсмакував Ё ©в уже з насолодою, та очЁ не розплющував. Раптом навколо настала тиша -- не чулося плямкання його спЁвтрапезникЁв, Ё АлЁ вЁдчув, що на нього хтось пильно дивиться. Розклепив повЁки -- над ним стояв маленький чоловЁчок Ё впирався здивованими й злими очима на АлЁ. ВЁн спитав хлопця: Ти хЁба не мусульманин? Ти що, перс чи вЁрменин? Чи, може, ти тюрок? Може, ти необрЁзаний? Мусульманин,-- вЁдповЁв АлЁ, облизуючи вуста. Ну, тодЁ ти менЁ сво©м байдацтвом подоба╨шся! Чий ти? ЗвЁдкЁля ти? Що ти тут робиш? Барабанщик ти милЁстю божою. Це в тебе в кровЁ. Якщо цього нема╨, то нема╨, Ё нЁхто не навчить, © нЁяка вправа не допоможе. Розкажи менЁ, хто ти? Я АлЁ з мЁста славного Багдада, обителЁ халЁфЁв. Син Хасана. ВЁн працю╨ на М'ясному базарЁ. А що вмЁ╨ш? Я вмЁю ловити рибу. ВмЁю нЁж кидати з пращЁ. ВмЁю добре плавати й пЁрнати. Я плив вЁд Зеленого базару до Золотого млина з жаровнею в руках. А на жаровнЁ смажилась риба. Купець Омар програв шинкаревЁ Бурдусу три динари. А тобЁ що дали? А менЁ дали жаровню. А рибу?! Риба була моя. А ким ти хочеш бути? МандрЁвником. То ти вже мандрЁвник! Так, але я хочу побачити чудеса свЁту. Я хочу побачити рибу кашалота. Я хочу побачити птаха Рух, Я хочу побачити водянЁ гори... Досить, досить,-- сказав бородатий чоловЁчок. - Беру тебе на свЁй корабель. Мене тут звуть Малюк. ТакЁ, як ти менЁ потрЁбнЁ. Призначаю тобЁ плату один динар. Господине мЁй ласкавий! ЩедрЁсть твоя велика, але мЁй батько Хасан заробля╨ два динари, а вЁн робить просту роботу на базарЁ. ЧоловЁчок засмЁявся Ё показав хлопцевЁ два пальцЁ на однЁй руцЁ Ё один палець на другЁй. ТвЁй батько заробля╨ двЁ монети на мЁсяць, а я тобЁ плачу монету за добу. На кораблЁ мЁряють час не днем Ё нЁччю, а добою. АлЁ клЁпав очима Ё мовчав, а володар корабля спитав: Ти десь мешка╨ш чи мечеть тобЁ пристанищем? НЁ, я в одно© хазяйки живу. Вона зараз хвора. Ти ©й не заборгував? Я нЁчого не заборгував, але мо© речЁ в не© зберЁгаються. Треба ©х забрати. Дурниця! ЯкЁ в тебе можуть бути речЁ? Я тобЁ дам грошЁ, Ё ти собЁ купиш усе потрЁбне... В отому куренЁ будеш жити. Господине мЁй ласкавий Ё щедрий! Я повинен забрати сво© одежЁ Ё зброю. Там у мене добрЁ стрЁли... Зброю я не можу нЁкому полишити. Ти нЁкого не бо©шся в мЁстЁ? АлЁ здвигнув плечима. МЁй господин тЁльки може бути страшним. Але вЁн на полюваннЁ. I вЁн не казав менЁ про днЁ роботи на нього. Я з ним не укладав угоду про час Ё строк служби. Сказав вЁн: "Хочеш пЁти до мене?" Я й пЁшов до нього, але вЁн не сказав, на скЁльки вЁн бере мене до себе. Ну, добре.-- Малюк показав гострим, наче гвЁздок, пальцем на високого коричневошкЁрого, з голеною головою чоловЁка: -- Ти,-- Ё заговорив до нього якоюсь дивною мовою з приклацуванням, висвистуванням. НЁби спЁвала й трЁскотЁла дзьобом якась птаха. АлЁ здивувався, аж очЁ в нього округлились. ТодЁ бритоголовий пЁдвЁвся, взяв жовтого плаща, накинув на лЁве плече, а праве лишив голим. I взяв списа з дуже довгим вЁстрям, направленим як бритва. I попростував за АлЁ до причалу. 14. БАШТА ТОРТУР Коли вони вже майже наблизились до причалу, хлопцевЁ переступив шлях чоловЁк. ВЁн виринув невЁдомо звЁдки. Голос його був рЁзкий Ё наче водночас застуджений. Сказав вЁн таке: Малий! Не водись Ёз безбожними Ёдолопоклонниками! Ти ©в з ними нечисту кров! ТобЁ слЁд пройти очищення. Якщо ти не викона╨ш очищення, тебе вЁдведуть до кадЁ! Не спЁлкуйся з тими, якЁ не шанують Аллаха Ё його пророка! АлЁ здивувався Ё лише змЁг виправдатись у такий спосЁб: Я сам нЁчого... Мене потягли до гурту, бо я ©м барабанив... I потЁм, ©м же дозволили тут бути, то я й подумав, що нЁчого такого не буде, якщо я з ними посиджу... Це не твоя справа, кому дозволили, а кому нЁ! Ти ж повинен дотримуватися закону Ё звичаю! ╡ди швидше геть! Полиш Корабельний острЁв Ё поспЁши очиститись вЁд скверни! Ти согрЁшив! Якщо сам цього не зробиш, тебе знайдуть люди кадЁ, Ё покарання буде жорстоке! ЧоловЁк говорив таким злим голосом, водночас так впевнено Ё переконливо, що АлЁ затремтЁв вЁд страху. Але тут коричневошкЁрий виступив уперед АлЁ Ё спис нахилив вЁстрям до лиця незнайомого. I той аж вЁдсахнувся. I вони пЁшли далЁ. АлЁ обернувся Ё покивом голови подякував бритоголовому, що той вЁдЁгнав цього скаженого незнайомця, який пророчив малому всякЁ лиха. Коли вони спустились до причалу, там якраз стояла лодЁя, готова щохвилини вЁдплисти до мЁста. В нЁй сидЁли робЁтники, дво╨ якихось здоровенних наче вантажникЁв валялися просто на днЁ, нЁби впилися дешевим пальмовим вином. Ще сидЁли якЁсь вантажники, два торговцЁ хлЁбом. Старший човняр на лодЁ© побачив АлЁ та його темношкЁрого супутника Ё закричав: Давай стрибай швидше! АлЁ розЁгнався Ё стрибнув до човна, ледь-ледь не промахнувшись. Та все ж зачепився колЁном бо в той момент лодЁя хитнулась на хвилЁ. Хлопець нахилився, почав розтирати забиту ногу й зовсЁм не звергнув увагу, чи стрибнув за ним у лодЁю його супутник. ВЁн отямився тЁльки тодЁ, коли вже веслярЁ дружно скаламучували зелену воду гостроконечними лопотями весел. Вони дружно й вмЁло загрЁбали, аж здавалось, ©хнЁ м'язи прорвуть засмаглу шкЁру. Вже був не один десяток метрЁв вЁд причалу. А там виросли нЁби з-пЁд землЁ стражЁ у пе