Панас Мирний. Лихо давн╨ i сьогочасне ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Присвячу╨ться В. I. Василенковi Добре тому Башкировi, на весь повiт добре! Земель в його - не мiряно, слуг у його - не злiчено. Через увесь повiт розiслалися його лани широкополi, виграючи на сонцi запашними степами, хвилюючи колосистим житом, пшеницею. Буйнi лiси поперетинали його ма╨тки i вздовж, i вшир, i впоперек; широкоплесi стави та озера порозлягалися в затишних балках, по низах, мов задля того, щоб ясне сонце й син╨ небо повсякчас любувалися та видивлялися у ©х чистих, прозорих водах, щоб водяна прохолода одволожувала сухе запашне повiтря й напувала цiлющою росою й без того родючу силу землi. А як гарно та весело по ма╨тках пана Башкира! Спiвучi пташки цiле лiто не вгавають у його садках-лiсах; табуни коней, череди скоту, отари овець оголошують сво©м гуком вiльне повiтря степiв. Куди не глянь, куди не подивися, всюди благодать божа, статок i достаток! Тiльки по його селах чогось сумно та нудно. Невеличкi людськi оселi порозкидалися то сям, то там, мов ховалися одна вiд одно©, як вiд лихого дозорця... I люди, що жили по тих оселях, понурi та похмурi, нiмi та мовчазливi, тиняються, як тiнi, по горах та байраках, виходять на широкополi лани, на пишно-зеленi долини не свiтом бiлим любуватися, не пiсень веселих спiвати, а вiддавати буйному вiтровi сво╨ важке зiтхання, сво© сльози кревнi, щоб вiн, легкокрилий, однiс ©х до господа бога. - Господи, де наша смерть забарилася? Або ©© пошли, або волю дай! - вiд краю й до краю по Башкиревих ма╨тках ходило й голосило важке людське зiтхання. Що ж то за знак? Невже ж людям недобре жилося серед тако© розкошi та привiлля? Чи то ©х та давня дурисвiтка-воля збивала з пантелику й не пускала ясно глянути очима навкруги? Послухаймо, що кажуть сусiднi панки та полупанки в вiчi Башкиревi. - Добре вам, Олексiю Ивановичу, - й царевi краще не треба! Землi у вас не мiряно, людей у вас не злiчено... Та ще до того й люди такi покiрнi та слухнянi - нижче трави, тихше води!.. - Не кажiть менi такого про людей! - кричав Олексiй Iванович. - Не кажiть нiчого!.. То не люди добрi, то гадюки капоснi! Одного я в господа бога молив, однi© ласки просив - дати на них усiх одну спину, щоб як одного вчистив, то всiм зразу дошкулив! А то руки сво© пооббивав, б'ючись, голос стратив, лаючись, а все одно: мов у стiну горохом!.. I не диво: бо я один, а ©х бiльше тисячi... Тисяча голiв на те, щоб тобi шкоди та втрати наробити!.. Господи!.. чом ти не дав ©м однi© спини?! - Та як ваша рука, поздоров боже, Олексiю Ивановичу, то й з тисячею вправиться! - казали панки. - Нi, пристав... Почав приставати... Колись правився, та ще як правився! Тут канчуком було лясну - до самого краю мiй ляск достяга╨! А тепер - не те. Колись сам ходив бiля того, сам справляв сю роботу, а тепер у кожному селi свiй станок завiв... А все не помага! Не виб'╨ш iз ©х бiсових лобiв тi╨© волi та мандрiв... Нiяк не виб'╨ш!.. Не любив Олексiй Iванович не тiльки волi, а й думки про волю - страх не любив. Звiсно, не задля себе: сам вiн був найвольнолюбивiший чоловiк на весь повiт, не знав нi в чому нiяких припон й перегород... А не любив, щоб крiпаки дбали про волю або гонобили яку-небудь думку про не©. - Навiщо ©м та воля здалася? Щоб порiзались? - казав вiн. - Iй-богу, порiжуться! Син батька зарiже, а не то що чужий чужого... Та яко© ©м ще треба волi? Чи вони в мене голоднi-холоднi, чи не ситi й одiтi? Чи ©м нiгде серед степiв прогулятися? А от пити та ледарювати - то дзуськи! Сам не п'ю та ©х б'ю, а все не гуляю i ©м не попущу гуляти. Гульня даремнi думки плодить; даремнi думки до мандрiв доводять, а в мандрах - пропащий чоловiк! От, примiрно, в царя вiйсько. Що б воно було, коли б усяк куди хотiв, туди й пiшов? Розтеклися б, як рудi мишi! I царевi горе, й вiйськовi - друге. Царя кожний би нехрист-бусурмен у полон узяв, а таке вiйсько поодинцю перебили. А от коли всi держаться купи - що б там не держало ©х: чи страх божий, чи канчук гострий, - о-о, то зовсiм iнша рiч!.. Так частенько вичитував Олексiй Iванович сво©м крiпакам, додаючи до того ще бiльше снаги черкеським арапником, що вивiз iз Капказу, де за молодих лiт служив у вiйську. I такi речi Олексiя Ивановича вислухували крiпаки з великою покiрливiстю. Що бiльше корило крiпакiв - чи речi, чи арапник Олексiя Ивановича? Певно, що одно другому допомагало. Бо самi крiпаки хвалилися, що ©х пан - могутнiй пан: i духу великого, та й сили немало©. Раз канчуком вчеше - до печiнки дойме, а чи голосом крикне - душа з ляку аж в ноги вступе, пiд п'яти хова╨ться. I справдi, Олексiй Иванович був чоловiк неабиякий: височенного зросту, плечистий, рукатий, цибатий, з круглим, неначе кишинський кавун, обличчям i гостроверхою головою, рот широкий - трохи не до вух, нiс приплесковатий, а на кiнцi одутлий та круглий, мов волоська рiпа, вуси рудi та довгi, униз загнулись, очi - бульками, з червоними жилочками на бiлих баньках. Страшно було глянути в тi очi пiд добрий час, а пiд лихий, як червонi жилочки наллються кров ю, i аж випнуться, а в зiницях зажеврiють хижi iскорки, дикий звiр - i той би злякався того страшного погляду i затремтiв би вiд ляку, а то ж чоловiк, та ще й пiдданий пана Башкира! Недарма всi боялися зустрiватися з ним i врозтiч тiкали, як забачать було хоч здалеку. Страшний був чоловiк Олексiй Iванович та ще до того й могучий. Вiн безпремiнно був маршалом, а маршал тодi був не те, що тепер предводитель. У його в руках на увесь повiт були суд i розправа. Суддя та справник, мов тi слуги, по цiлих годинах дожидали за порогом, коли буде ласка вельможному пановi ©х до себе в хату покликати. Та ще, дожидаючи, господа бога молять, щоб вiн, милосердний, послав того дня Олексiю Ивановичу, устаючи з постелi, правою ногою на долiвку ступити, бо як лiрою - то буде така пара, що i в гарячiй лазнi, шмагаючи з усi╨© сили вiником, не наженеш тако©. Зугарний був Олексiй Iванович усiм страху завдати. Та як його й не боятись? Багатир вiн на увесь повiт: губернатор пiд про©зд зна╨ тiльки його одного домiвку - прямiсiнько до його заверта╨; сам вiн, буваючи в губернi©, до губернатора, мов до свого родича, заходе; не раз i цiлувалися з губернатором. А кому не звiсно, що губернатор так аби з ким не поцiлу╨ться! Сказано - могучий!.. Люди кажуть: з дужим не бийся, а з могучим не тягайся. I не даром кажуть. Нiхто не зважиться накриво слово сказати Олексiю Ивановичу, а не то щоб не послухатися його наказу або пiти проти його. I от би, зда╨ться, жити Олексiю Ивановичу, жити та бога хвалити! А проте i вiн часто та густо нарiкав на свою долю. Нi честь, нi слава, нi заможнiсть - нiщо не захищало його вiд тi╨© напасницi-туги, що, не розбираючи, гризе людське серце i в багатого i в убогого. Чого ж суму╨ Олексiй Iванович? Чого його серце туга окрива╨? Того, що як здума Олексiй Iванович, що от вiн тепер i в славi, i в повазi, i добра у його - на дев'яти б стало... А кому вiн ту славу передасть? Кому добро, вiками нажите, перейде? Хто буде розкошувати у тому добрi, засилаючи боговi молитви за його душу?.. То так його завiна й ухопить! Як його й справдi не сумувати? Вже двадцять лiт мина╨, як вiн жонатий, десятеро дiток мав, та нi одним не дав йому господь очей нарадувати. Оце вродиться дитина, наберуть мамок-няньок; сам Олексiй Iванович пильну╨, щоб, бува, часом чого не заподiяли дитинi, дивись - поживе з пiвроку, похирi╨-похирi╨ та й вiддасть боговi душу. За першими ще не велика була скорбота - надiя серце грiла: молодi ще самi, приведе ще господь нарадуватись, а як умерло п'яте та шосте, уп'явся жаль в Олексiя Iвановича серце, обняла голову чорна думка! Чого вiн тiльки не робив, як не розкидав сво©м розумом - уже бариню й по лiкарях возив, по заграницях провадив, сама вона скiльки разiв i на прощу молитися ©здила - нiщо не помагало! - Ви б, Олексiю Iвановичу, стрiчних кумiв узяли, - радять йому добрi приятелi. - Яких-то стрiчних кумiв? - спитався вiн. - Таких: як знайдеться дитина, то вийти з двору й першого стрiчного в куми запрохати. - Першого стрiчного? А як то крiпак буде? - скрикнув Олексiй Iванович. - На те вже божа воля: чи крiпак, то й крiпак - треба й крiпака прохати, - кажуть йому. Олексiй Iванович нiчого на те не одказав, тiльки голову опустив та замислився... Що вiн думав тодi? Чи не мирив, бува, свiй панський гонор з господньою волею? Бо бариня в тi часи якраз вагiтна ходила, а жили вони в селi Одрадi, де близько й полупанка не було - саме крiпацтво... I от одного лiтнього ранку, саме в жнива, ще тiльки що почало на свiт благословитись, як збудив Олексiя Ивановича нестямний крик... То був крик i велико© радостi i немалого горя задля його батькiвського серця:йому доведено, що бариня подарувала його сином. Звiсно, що вiн зразу схопився, та ще, як запримiтив його "камандинер", i на лiву ногу. - Буде ж тепер грому! - додав вiн, передаючи звiстку про те дворовим, а дворовi - задворовим. I пiшла та звiстка по всьому селу вiд хати до хати, попiднiмала людей на ноги й мерщiй гнала ©х у поле, щоб, бува, яка лиха година не привела пiйматися пановi на очi. Минула тiльки та чутка одну Проценкову хату. Стояла та хата недалеко вiд панського двору - так через яр на горбику, якраз вiкнами на панське дворище, й димарем схилилася до нього, мов разом дивилася й слухала... Та, видно, на той час ослiпла й оглухла, що не добачила й не дочула тi╨© недобро© звiстки. Та як ©й було не ослiпнути й не оглухнути, коли в нiй завелося сво╨ лихо. У Федора Проценка занедужала жiнка Хiвря. Ще вчора вона була любiсiнька-милiсiнька. Вiн, вона, ©х шiстнадцятилiтня дочка Марина збиралися на ранок жати панську пшеницю й лаштувалися до того цiлий день. Федiр обдивлявся серпи, чи не пощербилися, не потупилися; Хiвря турбувалася ©жею, пекла хлiб, варила страву, а Марина, збираючи в огородi огiрки та стиха виспiвуючи, думала про те, з ким ©й доведеться рядом у полi жати, i молила бога, щоб вiн надоумив рядчика поставити бiля не© кучерявого Василя Прудоусенка - бравого та жвавого двадцятилiтнього парубка, що як стрiнеться з нею де-небудь, то, знай, пуска ©й бiсики очима. Так було вдень. До вечора збиралися. Сiло сонце - почали вечеряти; повечерявши, полягали спати, щоб назавтра якнайранiш устати. I поснули швидко, та не надовго. Ще й першi пiвнi не проспiвали, як Хiвря недужим голосом подала чоловiковi й дочцi звiстку, що з нею щось трапилося. Пiд серцем як вогнем пекло, пiд груди пiдпирало, то випрямляло прямцем, то зводило докупи. Хiвря не стогнала - кричала. Коло не© Федiр з Мариною клопоталися, що б ©й дати, чим запомогти... Давали непочато© води, й умивали, i збризкували - не помагало. Маринi кинувсь у вiчi хрест, що батько напалив на сволоцi, як iз страстi вернулися. Устругали того хреста, дали випити. Не змогла випити Хiвря - викинула... Криком кричить, духу пуска╨ться!.. - Тату, ви б за Лазорчихою збiгали... може, вона одшепче, одчита╨, - плаче Марина. Лазорчиха живе аж на другому кра© села. А вже пiвнiч, поки додиба╨ш туди та вiдтiль - свiт буде. Федiр все-таки побiг. Уже зоря займалася, почав край неба червонiти, як Федiр вернувся додому один: Лазорчиху взяли в друге село бабувати. Перед свiтом Хiвря затихла, голосу не одведе, тiльки мутними очима поведе, наче хоче чого попросити, та не зможе. - Може, тобi пити хочеться? - пита╨ Федiр, пiдносячи Хiврi кухоль з холодною водою. Хiвря глянула й одвернулась, а Марина, припавши до не© головою, заголосила... Почало сонце сходити. З-за гори, з-за лiсу показалося його блискуче кiльце, й пучок золотого промiння, падаючи довгою ниткою на землю, розсiявся на горi по травицi сизо-золотим пiсочком. Досяг той промiнь i до Проценково© хати, прокрався через помутнiлу шибку й застрибав на клунках, що лежали на полу в кутку, золотими зайчиками. Вiн, зда╨ться, нагадував, що пора за тi клунки братися, в поле поспiшати. Федiр перший те помiтив i наче знiчев'я кинувся. - Ану, годi тобi! Час у поле - опiзнимося, - промовив вiн до дочки, беручись за клунок. Дочка глянула на матiр, потiм на батька i знову перевела очi на матiр, немов питалася: на кого ж ©© кинемо, як ©© саму зоставимо? - Що ж я вдiю? - сердито скрикнув Федiр. - Не понесу ж ©© на руках за собою! Збираймося, ходiмо, бо лановий як запримiтить, що нас нема╨, буде халепа! Марина пiдвелася, набрала кухоль свiжо© води, поставила в головах бiля матерi, подивилась на не©, узяла свiй клунок на плечi и повагом потяглася за батьком. Шлях на поле йшов яром, понад панським садком. Федiр з Мариною, похнюпившись, плентались мовчки; Федiр - попереду, Марина - за ним. Сонце, пiднявшись височенько, стиха грiло; пташки спiвали в панському садку, коники сюрчали в травi; а вони, не примiчаючи того нiчого, йшли одно за другим, нога за ногою, похмурi та понурi. Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком, зникаючи в безкра©й далинi широкого та просторого, як море, поля, де вже колихалися купками женцi. - Ох, лихо! Он уже й на постать стали, - промовив Федiр i придав ходи. Марина за ним приспiшала. - Ей, стiй! - донiсся до них гучний голос iз саду. Вони озирнулися. На окопi з'явився пан i, перескочивши через рiв, чесав прямо на ©х. Федiр незчувся, коли в його клунок вислизнув з рук i посунувся по спинi додолу; обома руками мерщiй ухопився вiн за шапку й трохи не з чубом зняв ©© з голови; лице його зблiдло, вiн увесь тремтiв, мов у лихоманцi. За ним зiгнулася Марина з клунком за плечима та так i заколiла. - Здоровi! - промовив пан, наближаючись до них. Федiр i Марина нiчого не одказали на те вiтання; у Федора тiльки мишка забiгала на спiднiй губi та од ляку перекосилися очi. - Куди се вас бог несе? - пита╨ Олексiй Иванович. - Пшеницi жати, паночку! -обiзвався Федiр, низько вклонившись, i зразу засипав:Винуватi, паночку, опiзнилися... Жiнка занедужала. Не зна╨мо, що з нею й сталося. Любiсiнька-милiсiнька була вчора, а вночi... твоя, господи, воля!.. Винуватi, паночку, запiзнилися. Простiть на сей раз - i пожалуйте, i помилуйте... Не самохiтно то, случай такий випав, не доводь його, господи, нiкому! - одно плескав Федiр, збираючись кинутись перед паном навколiшки. - Та годi тобi! - каже Олексiй Iванович, - Не об тiм тепер рiч. Я сам до тебе з просьбою. Будь ласка, не одкажи... Бог послав менi сина, йди його охрестити. - Паночку! - скрикнув Федiр, повалившись Олексiю Iвановичу в ноги, - От бог свiдок - жiнка занедужала!.. А Марина, мов голодна чайка, на все поле заскиглила. У Олексiя Iвановича блиснули очi. - То що, що жiнка недужа? - спитав вiн грiзно. - То через те тобi не можна дитини охрестити? То ти хреста цура╨шся? Думки не думки, а якiсь розпудженi уривки думок носяться у Федоровiй головi... "Дитини охрестити... Хреста цура╨шся... Яко© дитини? Якого хреста? Ох, похристить оце вiн нас- довiку будемо знати'.." - То ти не хоч, питаю? - ще грiзнiше скрикнув Олексiй Iванович. - Де вже його, пане, не хотiти? Ваша воля - ваша й сила! - покiрно одказав Федiр, пiдводячись з землi. - Я тебе не силую, чоловiче! Я прошу тебе! - каже ласкаво Олексiй Iванович. А в Федора вiд тi╨© ласкаво© мови серце замира╨. - Паночку, - зiтхнувши важко, вимовив вiн, - хай уже я один в одвiтi буду... Он дочка в мене... Пустiть ╞©, лебедику! - Дочка? I гаразд, що дочка! Хiба дочцi не можна з батьком кумувати? - пита╨ пан. - Вона молода, паночку, дурна!.. Як батько накаже, то як його не послухати? Простiть на сей раз... - Та чого ти просиш, дурню? - не второпав пан. - Я тебе до себе в куми прошу... Чув? У куми! Бог послав менi сина. Прошу тебе охрестити. I дочку прошу, - каже йому Олексiй Iванович. А Федiр дума: "Ох, знаю я, у якi-то куми ти просиш мене з дочкою. Знаю! Хвалилися люди, що якусь нову машину придбав, щоб сама клала, роздягала, держала й шкуру спускала... То-то тепер, видно, ©© на свiт народив та й запроху╨ш охрестити". I Федiр важко та тяжко зiтхнув, немов хотiв витхнути разом iз зiтханням i душу- - То ходiмо до хати, - каже пан. - Поки се та те, поки зберемося, то тим часом i священик прийде. Я за священиком вже послав. Iде Федiр за паном у двiр - серце тремтить, душа не на мiсцi. "Якби-то се молодий та сам, - дума вiн, -дременув би убiк - хортами б не нагнали! А тепер?" Плута╨ Федiр ногами, мов не сво©ми, а тут ззаду Марина ще хлип а. Федiр трохи постояв, поки дочка наблизилася, й, поглядаючи на панову спину, сiпнув ©© за полу. - Цить, дурна! - прошепотiв вiн стиха. - Бiльше битимуть! - i знову виступив уперед, заступаючи дочку собою, щоб пан, бува, не помiтив, що та плаче. Не забарилися вони дiйти до двору. Пан зараз наказав лакеям та покойовим, щоб повели Федора i Марину помили, принарядили й повели у горницi. Здивувалися Федiр i Марина, як i справдi почали ©х мити, чесати, в нову одежу вбирати. Нарядили Федора, мов того полковника з Сiчi: чоботи новi - жовтинцi, штани широкi - оксамитнi, каптан iз синього ╨двабу; пiдстригли, пiдголили - так вiдразу двадцять лiт з його обличчя старостi зняли! А Марина?.. То не квiтка розцвiта╨ вранцi у садочку, то ©© краса дiвоча пиша╨ться в дорогих уборах! На Маринi плахта - аж очi на себе бере: картата, червчата, шовком заткана; темно-синя оксамитова керсетка; бiла, наче снiг той, тонкого полотна сорочка з вишитими-вимережаними рукавами; на ногах - невеличкi червонi сап'янцi; на ши© - намисто добре, хрести та дукачi; на головi - з квiточок вiночок, а кiнець коси аж горить стьожками!.. Старий Федiр дивом здивувався, а Марина вiд дива й не здише! Ще було бiльше диво, як ©х, нарядивши отак, привели в горницi й припоручили панського сина охрестити. Держить Федiр на руках дитину перед батюшкою - й не ворухнеться, очей з не© не зведе! Забув Федiр, що всього через ярок у невеличкiй хатинi лежить його Хiвря тяжко недужа, що на полi яра пшениця його корявих рук дожида╨, а лановий уже довiв прикажчиковi, що з Проценкового двору нi одна душа на панщину не вийшла... Про все на свiтi забув Федiр! Що йому тепер його непривiтна хатина, хвора Хiвря, колюча нива, коли вiн панського сина у вiру вводе, самому пановi кумом ста╨, а його синовi - хрещеним батьком. Вiн почува╨, що це не чужа йому дитина, а ╨ в йому частина чогось рiдного, свого; на те вiн держить його на рукак перед купелем, на те у хрест його вводе!.. I те рiдне, сво╨, так виразно ворушиться там, на самому днi в його серцi, в глибинi здивовано© душi, а прудка думка забiга╨ далеко вперед... I вбача╨ вiн сього хрещеника не на руках уже, малого та нiмого, а бравого панича молодого, що кличе його на пораду до себе, як вiльного та рiвного собi!.. Тим часом паненя охрестили, й Федiр, поздоровивши пана з сином, нiзащо не захотiв хрещеника мамцi вiддати. Де ж се видано, де ж се слихано, щоб вiн оддав дитину комусь чужому, а не самiй матерi, що його на свiт породила, не сво©й кумi? Пан тiльки всмiхнувся, зачувши те змагання Федора з мамкою. - Пустiть, пустiть його! Хай самiй матерi вiднесе сина. Не одступайте вiд закону, не ламайте звича©в. I Федора з Мариною пустили до панi. - Поздоровляю вас, барине-кумо, з сином! Дай, господи, щоб великий рiс та щасливий був! - мовив Федiр, кладучи сина бiля баринi на постелi. Бариня сердито та гостро подивилася на нежданих кумiв. Олексiй Iванович, проступаючи слiдом за ними, щось по-чужосторонньому заговорив до баринi, i ©© гострий погляд зразу подобрiшав. Вона навiть усмiхнулася й витягла з-пiд коца свою блiду, замлiлу руку. Федiр i Марина приложилися вустами до тi© кумино© руки. - А тепер кумовi та кумi - ©сти та пити! Спасибi ©м, що потрудилися: по трудах час i закусити! - порядкував Олексiй Iванович, виводячи кумiв у столову. А там уже повен стiл стояв усяких напиткiв та на©дкiв. Олексiй Iванович запроху╨ панотця сiдати, силомiць усаджу╨ й кума з кумою. - Сiдайте, сiдайте! Чого бо©тесь? Не бiйтесь. Сiдайте, ©жте, пийте; ви тепер менi мовби й рiднi - через хрест порiднилися. Прошу покорно!.. Олексiй Iванович налива╨ по чарцi собi, панотцевi й кумовi добро© оковито©, а кумi - червоного солодкого вина. Цока╨ться з усiма чаркою - такий привiтний та ввiчливий! - Тепер же, кумо, - повертаючись до Марини й заглядаючи у ©© чорнi, як терен, очi та свiже, рум'яне обличчя, каже Олексiй Iванович, - треба сина доглядати. Кому ж бiльше те пристало, як не хрещенiй матерi? Чи так я кажу, чесний отче? - повертаючись до попа, пита╨ Олексiй Iванович. - Так, так! - одказу╨ той, запихаючи в рот пiвпирога, - На те кумою ставала, на те бралася, перед хрестом присягалася боронити його вiд усього лихого. Марина мовчить, тiльки душею млi╨, а радий Федiр за дочку одказу╨: - Та-а!.. Поздоров, боже, нашого кума та пошли, господи, синовi великому зрости, а виглядiти - виглядимо! Хiба моя Марина мала? Хiба в не© руки чужi, щоб вона сина не виняньчила та не виносила? Та я сам ©© припну до дитини... Стiй, анi з мiсця! Очей не зводь! Не давай i порошинi на його впасти! - Спасибi, спасибi тобi, Федоре! - дяку╨ Олексiй Iванович. - Ти такий добрий чоловiк. Вип'╨мо ж ще. То за сина було, а се вже за батька! - Та ще ж, куме, й за матiр треба, бо вона ж його носила, родила, муки приймала, - базiка Федiр, вже посоловiвши вiд друго©. - А треба, треба! - одказу╨ Олексiй Iванович, дивуючись про себе, що в мужика таке тепле серце та добрий розум. - Я от що тобi, Федоре, скажу, - каже далi Олексiй Iванович, - то твоя хата через яр? - Яка вона моя? - ухмиляючись, пита Федiр. - А чия ж? - Як чия? Панова!.. Ми панськi - i хата панська. Олексiй Iванович ще бiльше здивувався... Сей Федiр хоч i зове його тепер кумом, а сво╨ стiйло зна, свого не забува╨! - Так, так, Федоре! Ти правду кажеш: ви панськi й хата панська, - одказу╨ Олексiй Iванович, - Отже як ти живеш у тiй хатi, то вона все-таки твоя. То слухай же, що я тобi казатиму: хата твоя стара, кривобока. Дам я тобi другу хату, нову, простору, отут у садочку та в холодочку звелю вибудувати, щоб тобi вiльнiше було до сина доступити, повсякчас його бачити. Чи винесуть його надвiр прогулятись, то й ти на нього позирнеш, сво╨ серце пораду╨ш... Або дочцi тво©й заманеться з тобою побачитися, поговорити - недалеко ©й буде ходити. Чи так я кажу? - Так, так!.. Поздоров, боже, вас, пане! - кланяючись, дяку╨ Федiр. - Що як у нас пан, то й по цiлому свiтовi другого такого нема╨. А все-таки я вам по правдi скажу, нi крихти не втаю, як перед богом признаюся. Ото, значить, як ви нас устрiли, пане, i страху ж я набрався, господи! А як почали закликати в куми, то ще бiльший страх мене пройняв. "О-о, - думаю, - та й похристять же мене з дочкою!.." До самого послiднього, ото вже як увели нас у горницi, дали вина до рук та постановили перед ╨вангеллю - тодi тiльки я дойняв вiри, що воно не жарти. А то все думав: "Та й жартовливий же який наш пан, пошли йому, боже, здоров'я, - жартуючи й шкуру здiйма╨!" Не подобалося Олексiю Iвановичу послiдн╨ Федорове слово; отже п'яненький Федiр з такою усмiшкою його вимовив, немов розказував про яку втiшну iграшку або щиру ласку, що Олексiй Iванович не розсердився, а тiльки засмiявся. - Отже що я тобi, Федоре, скажу, - почав Олексiй Iванович, - щоб ти не думав про мене такого, щоб часом i гадка нiколи не западала про те в твою голову, то я тебе навiки вiд панщини увiльняю. Житимеш у мене, як у бога за пазухою, i ситий, i одiтий, i не голодний. Я б тебе й зовсiм на волю випустив, та що, як ти, бува, мене покинеш? Все одно - ти й не на волi, а житимеш, як на волi. А як настане мiй час сей свiт покидати, от тодi я тобi дам вольну, щоб пiсля мене нiхто тобi не змiг чого лихого заподiяти. Федiр, коливаючись, пiдвiвся й не пiдiйшов - звалився на пана. - Рученьку!.. Рученьку вашу бiлу! - скрикнув вiн, ловлячи панову руку й обдаючи ©© гарячими поцiлунками. - Барин... кумочку-барин! - i Федiр заплакав. Ще довго п'яний Федiр сидiв би та базiкав з паном, якби пановi не обридла його розмова. - Ну, Федоре, - сказав вiн, - ти тепер iди додому та справляй сво© дiла, а я з недiлi накажу, щоб задля тебе хату будували. - Та час, паночку, час i додому, бо там у мене жiнка хвора, - згадав Федiр про Хiврю, - От би тiльки роздягтись треба, у сво╨ одягтися. - Навiщо? - пита Олексiй Iванович. - Що тепер на тобi та на тво©й дочцi - я вам дарую, щоб ви пам'ятали той день, коли в мене кумували. Федiр знову було кинувся цiлувати пана, та Олексiй Iванович остерiг: - Буде, буде вже, Федоре! А то ти зразу всi поцiлунки витратиш - на друге й не зостанеться!.. Федiр п'яний, у сво╨му пишному уборi, поколивав через двiр. Марина пiддержувала його, щоб часом, бува, вiн не впав. Усi дворовi витрiщилися на них, як вони проходили двором. Були такi, що й кепкували: - Он як нового кума прибрали, як того снiгура! - Та й кум же набрався - ледве ноги волоче! - Бо важка, бач, робота була! - А чи будуть же й кума на стайню водити, як i всiх? - А чому ж? Кум хрестив, то й кума похрестити! Так гомонiли мiж собою дворовi, а проте все-таки кожного завидки брали, що Федоровi випало таке щастя. Та й Федiр не та©вся з ним. Вiн, простуючи через яр до сво╨© хати, тiльки й знав, що плескав про нього. - От ти й знай!.. Отаке! - гомонiв сам з ообою. - I на©лися, i напилися, i... дiло зробили... Тепер ти Федора голими руками не бери!.. Федiр - панiв кум, Федiр - батько хрещений його синовi!.. Он то що Федiр! Он то як!.. А ти думав як?.. - I Федiр, зостановлюючись i коливаючись, тикав поперед себе пальцем, нiби бачив перед собою кого другого, що перечив йому. Потiм, похитавшись, знову йшов. Вийшовши нагору, вже перед хатою, вiн знову зупинився й Марину зостановив. - Марино! - повернувсь вiн до не©. - Ти менi от що скажи: хто я такий? - Хто ж! Звiсно, батько! - Нi, брешеш! Я кум панський, а ти - кума. Ну, а Хiвря що? От що ти менi скажи - Хiвря що? Я - кум, ти - кума, а Хiвря- дуля з хвостом!.. От ти й знай, додав Федiр, придержуючи Марину за рукав. - Та годi вже вам базiкати! Хоч мене пустiть; я вперед пiду, бо, може, там матерi треба в чому допомогти, - сказала Марина, одводячи його руку. - Ну, то йди... йди! I я прийду... Ти дума╨ш, - може, не втраплю?.. Утраплю! А як по правдi розсудити, то все-таки на мов вийде, що Хiвря - дуля з хвостом! Бо я, значить, кум, а ти - кума, а Хiвря?.. - патякав Федiр сам з собою, колихаючись у присiнки. Тiльки що Федiр уступив у хату, як його ще на порозi привiтав нестямний крик. - Ой моя матiнко, моя голубонько! На кого ж ти нас покинула? - голосила Марина над помершою матiр'ю. Федора наче в груди кулаком шелепнуло. Вiн хитнувся, трохи не впав, отже, встояв i наче бадьорiше пiдiйшов до полу, де лежала мертва Хiвря, а над нею, припавши, голосила Марина. - Умерла? - промовив Федiр. - Так швидко? От ти й знай!.. Хоч би було довелося побачити ©й, якi ми тепер, дочко, стали з тобою! Шкода!.. Покiйниця добра була людина: вiк з нею зжили, а не билися, не лаялися, - промовив вiн iз жалем, подивився на холодне Хiврине лице, на ©© мертвi очi, потiм положив руку дочцi на спину. - Марино! Годi, не плач... Може, воно й краще, що господь ©© прийняв... Бо що вона таке була мiж нами?.. Я - кум, ти - кума, а вона?.. Не плач! - потiшав п'яний Федiр свою дочку. Марина не слухала батька, навiть не глянула на нього, а ще дужче заголосила... Того ж таки вечора, повертаючись з поля додому, гомонiли одрадяни про несподiване Федорове щастя, жалкували, що безталаннiй Хiврi не довелося й нарадуватися тим несподiваним щастям. "Тут би тiльки жити та бога хвалити, а вона вiзьми та й умри!" - гомонiли люди. Один тiльки вiвчар Улас, бiлий, як молоко, дiдуган, що й побiлiв, пасучи овець, i не знав та й не признавав iншого щастя на свiтi, як бути бiля овець, - один тiльки вiн якось глухо бубонiв сам з собою: - Толкуються! Про що вони толкуються? Про позаторiшнi вишкварки!.. Тодi скажеш гоц, як вискочиш!.. Коли б ще не довелося Федоровi гiркими слiзьми поливати те кумування. Все бридня на свiтi, окреме праведного бога та вiвцi смиренно©... Та хоч нiкому лиха не заподi╨ - смирна! А то все бридня на свiтi та омана!.. Одначе люди не звертали уваги на тi Уласовi речi. - Старий став - з ума вижив... Що не кажи, як не верти, а все-таки Федiр - кум панiв! - плескали вони. Через тиждень, як поховав Федiр з Мариною Хiврю, ©х перевели у двiр. Марину - прямо в горницi до сина Петра пристановили, а Федоровi, поки ще будувалася задля нього хата в садку, наказано в прикажчика в хатi перебути. Живе Федiр у дворi, як у бога за пазухою. Все йому в, чого душа забажа╨: чи ©сти - то й ©сти, чи пити - то й пити, чи нарядиться в що - й нарядiв усяких 'Федоровi нашили. Не зна╨ Федiр, де те все береться, нема йому нi про що турботи, не зна╨ вiн нiякого клопоту - все те неначе з неба пада╨. - Ану, Федоре, панiв куме! Час тобi вставати - робота важка тебе жде... Треба надумати, де-то його цiлiсiнький день дiти, - насмiха╨ться Федiр, продираючи очi, як уже сонце геть-геть пiдiб'╨ться. Кепку╨ Федiр з свого несподiваного щастя й радi╨ йому. А проте сам не зна╨, чого частiш та частiш почало западати йому на думку його трудове життя у сво©й кривобокiй хатинi, його Хiвря - така клопотлива та неспокiйна. "Добра була вона жiнка!" - дума вiн, i туга, тихо пiдкравшись, щипа╨ його за серце, в душi жаль прокида╨ться: чого Хiвря так швидко вмерла? "От би коли зажили з нею! Не клопоталися б: все ╨... Не привiв же господь!" - дума Федiр, а жаль розроста╨ться в його душi дужче, копирса╨ в серцi глибше; йому вже шкода й свого трудового життя. - Хоч i важко було, часом гiрко було, а все було чим жити, об чому клопотатися! А тепер? Усе ╨, всього доволi, а жiнки нема╨, дочки нема╨... пропала сiм'я! Все врозтiч пiшло, шкереберть закопирсало! - трохи не з плачем скаржиться Федiр. Поки ще вiн жив у дворi, у прикажчиковiй хатi, то було йому з ким погомонiти, словом перекинутись, i туга його не так доймала. А як перейшов вiн у садок, у свою хату, як зостався сам собi, без роботи, без клопотiв, - тодi туга, мов гадюка, вп'ялася в його серце, немилосердно ссала, кусала. Важкi думки окривали його голову, не давали нiччю спати. Вiн не знав тодi, що йому робити, де себе подiти. Частiше та частiше вiн почав завертати до пiдвального. Посиде, погомонить i пiвкварти додому принесе. А горiлка в пiдвалi смаковита та добра! - Ану, пораднице! - промовля╨ Федiр до пляшки, - Заговори мою тугу! - i витягне зразу до половини. Загорить, запече коло серця, розiлл╨ться по тiлу якась тепла радiсть; голова пiде кругом, якiсь легкi думки ©© вкриють. - А все-таки панiв кум - от що! - усмiха╨ться сам до себе Федiр, лягаючи спати. Роздобрiв вiд того життя Федiр, потовщав. Був колись сухий та замлiлий, а тепер?.. "Шия в нього - хоч обiддя гни, пика - як не лусне, очi жиром запливають, сам у шкуру не втовпиться!" - кажуть про нього дворовi. Добре Федоровi та ще й як!.. А Маринi? Та й Маринi в горницях не лихо. Ходить Марина в тонкому бiллi, носить Марина дорогi та пишнi убори, ©сть Марина смачну та еиту страву, п'╨ солодкi ча©. Роздобрiла Марина, вибiлилася, мов та панянка... Сонячна пригара зiйшла з ©© обличчя - бiле воно в не© та рум'яне, мов те яблучко наливчате, й тiло - недавно ще шорстке та жилаве, пом'якшало, налилося; руки i ноги, мов тi кругляки виточенi, кругом груди - в обiйма не вгорнеш, а стан круглий - рукою не обхопиш... Як iде Марина, то й земля пiд нею угина╨ться! Покойовi кажуть, що Марину панське око пушить, бо чогось на не© дуже пан задивля╨ться. Та як його й не задивитись на таку козир-дiвку? Як надiне Марина сорочку тонку лляну, затягнеться поясом шовковим та обстебне на собi керсетку, а керсетка як не трiсне в грудях, - то хто втерпить не глянути на не©? Чи©х очей не вiзьме на себе? Що ж Марина повинна робити, щоб на не© не задивлялися? На те й очi, щоб дивитися! Та й який з того прибуток, коли ©© будуть обминати? Яка ©й втрата, коли хто подивиться? - Хай дивиться - не поживиться! - каже Марина, граючи веселими очима. Що божого ранку виносе Марина в свiтлицю дитя на погуляння. Свiтлиця якраз поруч iз кабiнетом, де Олексiй Iванович пробува╨. Марина чу╨, що вiн уже встав, щось нишпорить, чимсь стука╨. А коли любить, то чому йому на нього не подивитися, не порадувать очей? Марина пода╨ звiстку: або стихенька пiсню заспiва╨, або зачукика малого. - Уже Петрусь встав. Пiти подивитися на малого, - каже собi Олексiй Iванович. Виходе, погляне, спита╨, як Петрусь нiченьку спав. - Мамка хвалилася - добре спали, - наче в дзвiнок задзвоне, одкаже Марина, кинувши скоса оком на пана, потiм переведе любий та добрий погляд сво©х чорних iскрявих очей на невеличке Петрусеве личко, що приткнулося, мов до рiдно© матерi, до ©© лона. - Ти гляди, не дуже його пригортай до себе, щоб у головку не замулило, - каже Олексiй Iванович. - I чого б таки було йому мулько, - одказу╨, всмiхаючись, Марина. - Подушечок пiдмостила? - регоче Олексiй Iванович, кинувши лукавим оком на Марину. - От ще вигадайте що! - маха╨ Марина головою i, окрутнувшись на нозi, поверта╨ться до нього сво©ми круглими, наче виточеними плечима та широкою спиною. У Олексiя Iвановича очi загоряться, чогось серце шпарко застука╨. - Ти, слухай, - каже вiн якось глухо, мов йому що зiтхання затнуло, - ти не дуже крутися, щоб часом не впала... - Не заб'юся! - щебече Марина. - Та ти, певно, не заб'╨шся... А он воно... - Хай господь милу╨, щоб я його впустила! - жаха╨ться Марина й знов щебече, - Як таке манiсiньке, гарнiсiньке та впустити? Та я б сама себе, сучку, розiрвала! - А все-таки стережися. Береженого й бог береже! - каже Олексiй Iванович, мерщiй ховаючись у кабiнетi. Чого? Про те вiн зна╨, а Маринi яке дiло? Марина гуля╨ по свiтлицi з дитиною сама. Сумно ©й, сумно й дитинi. Чому ж ©й не заспiвати, не забавити хлопчика? Марина спiва╨, а ©© тонкий та дзвiнкий голос доноситься через стiну до Олексiя Ивановича, пестить його ухо, веселить серце. "Гарна ся дiвчина Марина, - дума Олексiй Iванович, - з себе красива й весела придалася. А се для дитини добре: його малi очицi веселитиме краса вродлива, його невеличке серце радуватиме пiсня весела; радощi та веселощi вистилатимуть його невеличку душечку, i виростатиме хлоп'я не похмуре та вередливе, а спокiйно-веселе та добре..." Ясно та легко ста╨ на душi у Олексiя Ивановича. - Треба Марину чим-небудь обдарувати. Вона ще краще буде сина глядiти, - каже вiн i- дивись, викотить до не© в свiтлицю таляра або золотого. - Лови! Хай погра╨ться хлопець, - гука╨ на Марину. Марина вiзьме, пiднесе ту iграшку до очей малого, поверта╨ перед ним на всi боки або покоте по долiвцi. - Кiть-кiть! - забавля╨, аж поки не обридне дитинi Та iграшка, поки не почне воно очей од не© одвертати. - Нате вам назад. Уже не хочуть панич гратися, награлися! - каже Марина, просуваючи свою круглу руку крiзь дверi. Дивиться Олексiй Iванович на ту бiлу та пухку руку й дума: "Та й чесна яка душа в сi© Марини! Друга пота©ла б грошi, сказала б - десь закотилися, а вона - нi... Чесна душа!" - Хай у тебе будуть! - каже вiн. - Нащо воно менi! Ще загубиться! - А загубиш, то не чия втрата - твоя: я тобi ©х дарую. - Спасибi вам, паночку! - дяку╨ Марина. - Я сих грошей нiде не дiну. Заховаю ©х далеко-далеко та тiльки по недiлях буду на них дивитися! Весела Марина мерщiй окри╨ться з тим подарунком, кожному хвалиться, у вiчi тиче. Побiжить з ними й до батька. - А менi сьогоднi ось що пан подарував! - За вiщо ж вiн тобi подарував? - пита Федiр, уже лизнувши й гостро поглядаючи на Марину. - Я не знаю... За те, мабуть, що дитину добре гляджу. - То-то гляди!.. Бач, яка гладка стала, - вiдмовля╨ понуро Федiр. Чудно Маринi, що таке батько плеще на не©. Там покойовi ©й проходу не дають: пройде вона - очима так i проводять, за спиною регочуть; а тут ще й батько гуди ж. "Гладка", - каже... Ну то що, що гладка? Гарно було б, коли б була гостра, як шпичка? То хоч глянуть ╨ на що, а то кiлок кiлком!.. "Гляди!" - каже... Кого гляди? Дитину ж он гляджу, з очей не спускаю... Кого ж ще глядiти?.. Чи, може, се про те, що я з паном iнодi жартую?.. То що ж? Вiн кум менi, я в нього дитя приймала... Хiба пожартувати з кумом не можна?.. Вернеться Марина в горницi сумна-невесела... Стрiне ©© Олексiй Iванович. - Чого нiс похнюпила? - спита╨, ущипнувши злегка за щоку. - Гетьте, не лiзьте! - скрикне Марина. - Он менi всi голову прогризли вами. - Хто - всi? - допиту╨ться Олексiй Iванович. - Хто? Дiвчата... батько... - А тому старому дурневi чого ще забажалося? - суворо спита╨ Олексiй Iванович - i одiйде. На цiлий день пiсля того й сварки, й гомону по всьому дому. Нiхто нiчим не вгодить Олексiю Ивановичевi, - i те не так, i друге навиворот!.. Перешива╨ Олексiй Iванович дiвчат - на гречку, як кажуть, переганя╨. Пiде в садок проходитись, до Федора заверне. - А ти, куме, що там дочцi чорт батька зна що плещеiв? Дивиться Федiр сонними очима на пана. "Що ж я плескав ©й? Коли?" - дума╨ i не пригада╨. - Гляди, Федоре, щоб не прийшлось розкуматися! Не знаю, хто тодi в накладi зостанеться, - сердито скаже й пiде. "Розкуматися! - дума╨ Федiр. - Як то розкуматися? Ще такого не видано було на свiтi... Та хто ж то вигадав таке? Хто довiв до пана? Невже вона... гладимаха?.." I мороз лютий так не охолодив би Федорового серця, як та думка-догадка. Зда╨ться, Федiр i захмелився добре на сьогоднi; отже де той i хмiль дiвся! В головi тiльки гуде та на серцi холоне. Федiр кинувся знову до пiдвального, принiс додому вже цiлу кварту. Сiв, почав пити. П'╨, п'╨ - не бере. - Чи не помилився, бува, пiдвальний? Чи не всипав води замiсть горiлки? - промовив Федiр i випив усе дощенту. Сумно Федоровi, нудно. Хотiв пiти проходитися - нiяк не встане; схилилася голова - голови вгору не зведе, вона в нього, мов на мотузцi, на всi боки хиля╨ться. - А що, Федоре, панiв куме! - ледве ворочаючи язиком, вимовля╨ Федiр. - Дожився? Здибало тебе щастя, що не втрапиш, як i вiдкараскатись вiд нього? Еге, щастя, що трясця... Бач, як тебе стрепенуло!.. "Розкумаймося", - каже... Що ж? i розкумаймося! От комусь завгориш! Ще, брат, Федора сплоха не зiгнеш... Гнули його в три погибелi всякi недолi, гнули, як лозу на каблучку... А що - зiгнули?.. Виприснув Федiр, як клинець з-пiд обуха... Й тепер виприсне... Ти його туди, а вiн тобi - вiдтiля! Що ти йому зробиш? В'юн Федiр! - i вiн на всю хату зарегочеться. - Бодай уже всi так в'юном звивалися, як звива╨ться Федорове серце! - скрикнув вiн трохи перегодом, ударивши кулаком по столу, й заплакав. Довго ще вiн сам iз собою отак розмовляв, реготався та плакав, поки не знемiгся й, схилившись на стiл, не заснув. Цiлий тиждень пiсля того отак кружав Федiр. Не знав вiн за той тиждень другого шляху, як iз дому до пiдвального, а вiд пiдвального додому. Крадькома вiн садком прокрадався туди, брав кварту горiлки й крадькома повертав додому, щоб, бува, не стрiнутись з ким. Вiн почав боятись людей, боявся рiдно© дочки, себе самого боявся. Не раз йому западала думка утекти куди-небудь, забiгти безвiстi, свiт за очi. Все одно, де не пропадати!.. Вiн i так пропада. Нема в нього нiкого, кому б вiн сповiрив сво╨ горенько: рiдна дочка - й та йому ворогом стала... Он щось таке пановi наклепала... Уже ж би вiн не виссав з пальця того, що казав ото... Видно, вона йому про щось довела... Може, вже й близька стала?.. Пани заздрi на ласощi... Що кума - то дарма!.. Як у серцi нема бога, то грiха не страшно...